80399

Правове регулювання використання та охорони земель лісогосподарського призначення

Лекция

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Поняття земель лісогосподарського призначення. Співвідношення понять «лісова ділянка» та «земельні ділянки лісогосподарського призначення. Склад земель лісогосподарського призначення. Відмежування земель лісогосподарського призначення від земельних ділянок під нелісовими насадженнями. Правові форми використання земель лісогосподарського призначення

Украинкский

2015-02-16

45.34 KB

0 чел.

міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Кафедра трудового та аграрного права

лекція

з дисципліни « Земельне право»

Тема № 13 Правове регулювання використання та охорони земель лісогосподарського призначення      

(2 години)

Для студентів 3 курсу денної форми навчання ННІ «Права та безпеки»

Дніпропетровськ – 2012


Лекцію підготував  доцент кафедр
и трудового та аграрного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, к.ю.н. Малий В.Ю.

Рецензент:

Уркевич В.Ю., доцент кафедри аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», д.ю.н., доцент

 

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри трудового та аграрного права

14 серпня 2012 р.,

протокол № 1


ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

  Вступ

  1.  Поняття, склад та загальна характеристика земель  лісогосподарського призначення
  2.  Правові форми використання земель  лісогосподарського призначення.

 Висновки

 ТЕМА 13. Правове регулювання використання та охорони земель лісогосподарського призначення

Поняття земель лісогосподарського призначення. Співвідношення понять «лісова ділянка» та «земельні ділянки лісогосподарського призначення. Склад земель лісогосподарського призначення. Відмежування земель лісогосподарського призначення від земельних ділянок під нелісовими насадженнями. Правові форми використання земель лісогосподарського призначення. Правовий режим земельних ділянок полезахисних лісосмуг. Особливості правового режиму особливо захисних лісових ділянок. Лісовий сервітут.  

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

 

Конституція України. З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  № 2952-VI від 01.02.2011 Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрану.  

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.  З  наступними змінами і доповненнями   //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

 Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. В редакції Закону від 2 жовтня 2003 р.   З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  N 3613-VI  ( 3613-17 ) від 07.07.2011 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України Про меліорацію земель».   від 14 січня 2000 р. .  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом     N 2608-VI ( 2608-17 ) від 19.10.2010 //  Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

 Закон України «Про особисте селянське господарство»   від 15 травня 2001 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N  799-VI (  799-17 ) від 25.12.2008  //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р.   З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N 3774-VI ( 3774-17 ) від 22.09.2011 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»   від 5 червня 2003 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009 /   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N 4188-VI ( 4188-17 ) від 13.01.2012 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»   від 19 червня 2003 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  N 1708-VI ( 1708-17 ) від 05.11.2009 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про державний  земельний кадастр»   від 3 липня 2011 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом N 4152-VI ( 4152-17 ) від 09.12.2011   //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011   //   Верховна Рада України. Офіційнийвеб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р.   З останніми змінами, внесеними згідно із Законом   N 3523-VI ( 3523-17 ) від 16.06.2001 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Житловий кодекс України. З останніми змінами, внесеними згідно із Законом    N  3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

 Господарський кодекс України. З останніми змінами, внесеними згідно із Законом   /N 4220-VI ( 4220-17 ) від 22.12.2011 /   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Цивільний кодекс України.  З останніми змінами, внесеними згідно із Законом  N 4416-VI ( 4416-17 ) від 21.02.2012  //   Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт.  // Управлiння комп'ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України © 1996-2012. [Електронний ресурс].– Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрана.

Земельне право: Академічний курс: Підручник// Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького;  Київ,  університет  права /  За ред.  В.І.Семчика, П.Ф.Кулинича. - К., Ін-ЮРЕ, 2007. –  424с.

Земельне право України. Навч. посіб./ За ред. чл.-корр. АПрН України О.О. Погрібного // Х.,0диссей, 2008. – 452с.

Земельне право. За ред. проф. М.Д. Казанцева. Українське видання – за ред. к.ю.н. В.З. Янчука. – К., «Видавництво Київського університету». – 1960. – 304 с.

Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. навч. закл./В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. – 600с.

Земельное право: Учебник / С. А. Боголюбов, Е. А. Галиновская; 3-51 Под ред. С. А. Боголюбова. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 400 с.

Земельне право України : підручник / Одеська національна юридична академія ; ред.: О. О. Погрібний, І. І. Каракаш ; рец.: А. Г. Бобкова, В. В. Носік, М. В. Шульга. - 2-е вид., перероб. та доп. - К. : Істина, 2009. - 600 с.

Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.: За ред М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

Земельне право України. Підручник / За ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2 перероб. і доп. – К., Істина, 2009. – 496 с.

Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. –  К.: КНТ; ЦУЛ, 2010 – 712 с.


Вступ

  Лекцією з теми «Правове регулювання використання та охорони земель лісогосподарського призначення » ми   починаємо вивчення   особливої частини навчальної дисципліни «Земельне право». Змістом цієї лекції є   засвоєння положень  щодо законодавчого закріплення  та  правового   режиму земель  лісогосподарського призначення,  його нормативного   забезпечення.  

Метою цієї лекції  є визначення  правового   режиму земель  лісогосподарського призначення, формування навичок щодо орієнтування у системі його нормативного забезпечення    

Зв'язок лекції з попередніми темами. Лекція з теми «Правове регулювання використання та охорони земель лісогосподарського призначення» тісно пов’язана із усіма попередніми та наступними лекціями курсу, має базове теоретичне та методологічне значення для їх опанування студентами.

Зв'язок лекції з іншими навчальними дисциплінами:

1) із загальною теорією держави і права. Саме загальна теорія права займається питаннями галузі права, її ознаками, визначає критерії самостійності галузі права;  

2) із конституційним правом. Основи  правового   режиму земель       лісогосподарського призначення   базуються на положеннях конституційного права;

3) із адміністративним правом, оскільки  визначені земельні відносини мають характер відносин управління;

4) із цивільним правом, господарським правом, оскільки вони забезпечують  відповідне регулювання щодо використання    земель   лісогосподарського призначення.   

 

 

 1. Поняття, склад та загальна характеристика земель  лісогосподарського призначення

Землі  лісогосподарського призначення — одна з категорій земель України (п. “е”ст. 19 ЗК).До земель лісогосподарського призначення належать лісові й нелісові землі. Лісові землі це: а) вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю і б) не вкриті рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами.

Нелісові землі це: а) зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; б) зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); в) зайняті болотами і водоймами у межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.

Такий поділ земель  лісогосподарського призначення на лісові й нелісові зумовлений їх різним цільовим призначенням. Так, лісові землі передбачені для вирощування лісів, раціонального та ефективного їх використання, відтворення, підвищення продуктивності і поліпшення якісного складу насаджень, нарощування природоохоронного потенціалу лісів і т. ін. До них віднесено й ті ділянки лісового фонду, які не вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища, пустирі тощо), але призначені для залісення і тому віднесені до лісових земель.

Нелісові землі не тільки не зайняті лісовою рослинністю, а й не призначені для її вирощування. їх призначення полягає в обслуговуванні різних цілей лісового господарства — будівництво шляхів, просік, трас ліній електропередач, сіножатей, пасовищ, вони можуть бути зайняті болотами та водоймами тощо. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж проводиться у порядку, встановленому статтями 6—17 ЗК України та статтями 11—16 і 93 Лісового кодексу України. Переведення лісових земель до інших категорій відбувається за згодою відповідних державних органів лісового господарства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя згідно зі ст. 42 Лісового кодексу.

До земель  лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах входу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об'єктів;в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ч. 2 ст. 55 ЗК).

Від імені держави землями лісогосподарського призначення , а також лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує свої повноваження щодо розпорядження ними Верховній Раді Автономної Республіки Крим, місцевим органам влади та самоврядування, а також центральному та місцевим органам виконавчої влади у порядку, передбаченому статтями 6— 17 ЗК України та статтями 11—16, 29 і 30 Лісового кодексу України.Порядок управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів і земель  лісогосподарського призначення, а також компетенцію державних органів у цій галузі викладено у статтях 29—32 Лісового кодексу України.

Правовий режим земель  лісогосподарського призначення регламентується в основному такими нормативними актами: Земельним кодексом, Лісовим кодексом, Законами України «Про охорону навколишнього середовища», «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 рр.»,Постановою Кабінету Міністрів від 29 квітня 2002 р. № 581 «Про затвердження Державної програми «Ліси України», Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат від 22.05.04 (ост. ред. від 07.04.05).

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу (далі — ЛК) усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. Ст. 55 ЗК і ст. 5 ЛК до земель лісового фонду відносять землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До  лісогосподарського призначення не належать: усі види зелених насаджень умежах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель  лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені докатегорії лісів; полезахисними лісовими смугами; захисними насадженнями на смугах відводу залізниць; захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг; захисними насадженнями на смугах відводу каналів; гідротехнічними спорудами та водними об'єктами; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

У світовій практиці господарювання використовуються різні підходи до питань власності щодо ведення лісового господарства і володіння лісовим фондом. Так, у такій багатій на ліси країні, як Канада, лише 9,5 % їх належить приватним особам, 80 % — власність провінцій, а 10,5 % належить федеральному уряду. При цьому лісокористування здійснюється на засадах приватного бізнесу, який керується контрактами або угодами з відповідними власниками конкретних лісів.

В Австрії, навпаки, основна частина лісів належить приватним особам, 21 % — державі, 10 % — корпораціям; у Польщі 80 % лісів передані єдиному державному холдингу, який у межах закону реалізує всі повноваження держави як власника, у тому числі розпоряджається лісами, їхніми ресурсами. Іншим прикладом є Туреччина, де 99 % лісів перебуває у власності держави, практичне ведення лісового господарства здійснює Міністерство лісового господарства.

Відповідно до ст. 6 ЛК усі ліси України є власністю держави.
Проте за Конституцією України (ст. 13) природні ресурси, включаючи ліси, є об'єктами права власності народу України. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. У ст. 56 ЗК України зазначено, що землі лісового фонду можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Окремим об'єктом права власності у сфері лісокористування є й лісові ресурси, що включаються в ринковий обіг. До таких ресурсів належить, зокрема, деревина, технічна і лікарська сировина тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь фермерських та
інших господарств; громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних земель (ч. З ст. 56 ЗК України).  

 

 

Висновок

 

Отже, цільове використання земель  лісогосподарського призначення  поділяється на:

  1.  використання лісових ресурсів;

2) користування земельними ділянками лісового фонду.

Користування земельними ділянками  лісогосподарського призначення може бути постійним або тимчасовим (ст. 9 ЛК). У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства (Закон України «Про мисливське господарство і полювання» від 22 лютого 2000 р.), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

 

 

.

2. Правові форми використання земель  лісогосподарського призначення.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній,комунальній та приватній власності (ст. 56 ЗК).Передача земель лісового фонду державної власності у комунальну власність та земель лісового фонду комунальної власності у державну провадиться у порядку, встановленому ЗК України для юридичних осіб (ст. 117) та згідно з постановою Кабінету Міністрів України “ Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності ” від 1 серпня 2002 р. До земель державної і комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать усі землі лісового фонду, крім випадків, передбачених ч. 2 ст, 56 ЗК України. До цих випадків належить положення про те, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватися у власність замкнені ділянки лісового фонду загальною площею до 5 га у складі угідь фермерських та інших господарств. “ Замкнені ділянки ” — це такі земельні ділянки лісового фонду, які відокремлені природними (болотами, водоймами, пустирями і т. ін.) або протипожежними розривами (п. “а” ст. 5 Лісового кодексу). Порядок надання їх у приватну власність регулюється статтями 116, 118, 125, 126—132 ЗК України. У спільному наказі Мінагрополітики та Держкомлісгоспу “ Про ліси сільськогосподарських підприємств ” від 26 червня 2000 року № 106/60 передбачено, що згідно з Указом Президента України “ Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки ” від 3 грудня 1999 року, № 1529/99 при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно і створенні різних типів господарських структур відповідно до законодавства лісові землі паюванню не підлягають.

Громадяни та юридичні особи у встановленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Порядок надання громадянам та юридичним особам у власність деградованих і малопродуктивних угідь для залісення передбачений такий самий, як і для інших земель. Земельні ділянки  лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди — іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт у порядку, передбаченому Лісовим кодексом України.

Таким чином, користування земельними ділянками лісового фонду можу бути постійним або орендним. Надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам для зазначених цілей відбувається у порядку, передбаченому статтями 116, 122—128 Земельного кодексу та ст. 9 Лісового кодексу. Постійне користування землями лісового фонду посвідчується державним актом, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою” від 2 квітня 2002 р. Надання земельних ділянок лісового фонду в оренду передбачається також Лісовим кодексом, який у ст. 9 визначає ширше коло орендарів цих земель. Так, орендарями названих земель можуть бути підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, релігійні організації, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни (ч. 5 ст. 9 Лісового кодексу).

Лісовий кодекс (ст. 9) передбачає можливість тимчасового використання земельних ділянок лісового фонду. Але це положення не відповідає вимогам Земельного кодексу, який не містить приписів щодо регулювання такого різновиду землекористування. У зв'язку з цим слід зазначити, що використання земельних ділянок лісового фонду може здійснюватися як на умовах постійного, так і орендного землекористування. В останньому випадку термін оренди визначається ст. 933 ЗК України, а не ст. 9 Лісового кодексу України. Підставою для висновку є положення ст. З ЗК України.

Експлуатація земель лісового фонду здійснюється у порядку загального і спеціального використання. У порядку загального використання цих земель громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безоплатно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому вони зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лісах, користуватися вищезазначеними лісовими ресурсами у строки, встановлені державними лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється у межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування. Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком лісокористувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів, а саме: заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці, другорядних лісових матеріалів (пень, дуб, кора, деревна зелень тощо); побічні лісові користування.
Переведення лісових земель до нелісових для використання у цілях, не пов'язаних із веденням лісового господарства, використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для науково-дослідних робіт, провадиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства.
Переведення лісових земель до нелісових у цілях, пов'язаних із веденням лісового господарства, спеціальним використанням лісових ресурсів і користуванням земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, здійснюється з дозволу відповідних державних органів лісового господарства АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя за погодженням з відповідними державними органами охорони довкілля.
Земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства — мисливські угіддя — надаються користувачам згідно з законами України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 р. (статті 15, 21 і 24 та “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 р. (ст. 22).
Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
Користування мисливськими угіддями на землях лісового фонду є платним. Розмір та порядок внесення плати за користування ними визначається у договорі між користувачем мисливських угідь та власником або постійним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані угіддя. Розмір цієї плати встановлюється залежно від їх місцезнаходження, природної якості та інших факторів.
Використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об'єктах, у населених пунктах, прикордонній смузі та лісах, що зазнали радіоактивного забруднення, визначається відповідно до Закону України “ Про природно-заповідний фонд України ” від 16 червня 1992 р. зі змінами від 14 грудня 1999 р. та статей 78—80 Лісового кодексу.

Постійне користування земельними ділянками  лісогосподарського призначення припиняється у випадках і порядку, передбачених статтями 141—144 ЗК України. Порядок вилучення цих земель для суспільних та інших потреб провадиться згідно зі статтям 149—151, 156 і 157 ЗК України. При цьому Кабінет Міністрів України 17 листопада 1997 р. затвердив постанову “ Про розміри і порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню ”. Право на орендне користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погодженням з постійними лісокористувачами. Порядок користування земельними ділянками лісового фонду для зазначених цілей та робіт встановлює Кабінет Міністрів України.

Для проведення науково-дослідних робіт відповідним лісокористувачам можуть виділятися земельні ділянки лісового фонду, на яких може бути обмежено або повністю заборонено спеціальне використання лісових ресурсів, якщо це не суперечить цілям науково-дослідних робіт. Рішення про обмеження чи заборону спеціального використання лісових ресурсів та користування цими ділянками для інших цілей приймають місцеві Ради, які надають ці ділянки, за погодженням з постійними лісокористувачами.

Висновок

Загальне користування землями лісового фонду є безоплатним. Спеціальне користування цими землями, наданими у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам є платним. Розмір плати та розподіл платежів (зборів) за користування цими землями передбачені статтями 89—91 Лісового кодексу, постановою Кабінету Міністрів України “ Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду ” від 6 липня 1998 р., а також Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою Державним комітетом лісового господарства 15 жовтня 1999 р. Плата за земельні ділянки, надані на землях лісо господарського призначення, за винятком земельних ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у складі плати за використання лісових ресурсів.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином цільове використання земель  лісогосподарського призначення  поділяється на:

  1.  використання лісових ресурсів;

2) користування земельними ділянками лісового фонду.

Користування земельними ділянками  лісогосподарського призначення може бути постійним або тимчасовим (ст. 9 ЛК). У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства (Закон України «Про мисливське господарство і полювання» від 22 лютого 2000 р.), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Загальне користування землями лісового фонду є безоплатним. Спеціальне користування цими землями, наданими у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам є платним. Розмір плати та розподіл платежів (зборів) за користування цими землями передбачені статтями 89—91 Лісового кодексу, постановою Кабінету Міністрів України “ Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду ” від 6 липня 1998 р., а також Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою Державним комітетом лісового господарства 15 жовтня 1999 р. Плата за земельні ділянки, надані на землях лісо господарського призначення, за винятком земельних ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у складі плати за використання лісових ресурсів.

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

При підготовці цієї теми студентові слід:

  1.  опрацювати конспект лекції;
  2.  ознайомитися із навчальною літературою з цієї теми;
  3.  опрацювати монографічну літературу, статті в періодичних виданнях з цієї теми;
  4.  вести конспект підготовки до семінарського заняття.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпним. Студенти повинні використовувати інші джерела і особливо періодичні видання. Студентам необхідно засвоїти поняття : правовий режим земель  населених пунктів; склад земель населених пунктів ; особливості правового режиму земель  лісогосподарського призначення.

Засвоєння матеріалу має відбуватися із урахуванням розуміння основних положень щодо  використання земель  лісогосподарського призначення,    формування розуміння провідних понять та категорій щодо особливостей правового режиму  земель лісогосподарського призначення.

Для самоперевірки доцільно використати такі контрольні запитання та завдання: 

  1.  Поняття земель лісогосподарського призначення.
  2.  Співвідношення понять «лісова ділянка» та «земельні ділянки лісогосподарського призначення.
  3.  Склад земель лісогосподарського призначення.
  4.  Відмежування земель лісогосподарського призначення від земельних ділянок під нелісовими насадженнями.
  5.  Правові форми використання земель лісогосподарського призначення.
  6.   Правовий режим земельних ділянок полезахисних лісосмуг.
  7.   Особливості правового режиму особливо захисних лісових ділянок. Лісовий сервітут.