80450

Гілка сакури та кетяг калини. Діалог японської та української культур

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета. Показати зарубіжну країну через її народ, прослідкувати своєрідні риси національної культури та літератури, провести паралель між японською та українською культурами. Виховна мета. Прищеплювати інтерес до культури народів світу,прагнення до пізнання життя, повагу до самобутності...

Украинкский

2015-02-17

484.5 KB

0 чел.

Урок- презентація

 

Тема.            Гілка сакури та кетяг

                    калини /діалог

            японської та української

                         культур/   


Мета.
 Показати зарубіжну країну через її народ, прослідкувати своєрідні риси національної культури та літератури, провести паралель між японською та українською культурами.

Виховна мета. Прищеплювати інтерес до культури народів світу,прагнення до пізнання життя, повагу до самобутності японської та української літератур.

Розвиваюча мета. Розширювати світогляд  учнів,їх мислення,навички самостійної роботи із додатковою літературою.                 

Хід уроку

                       Звучить японська музика

Учень.     Коли боги Ізанагі та Ізанамі по райдузі спускалися

                з небес,щоб розділити земну твердь від води, Ізанагі вдарив своїм богатирським списом по хвилях, що колихались.

І тоді з його списа скотилась низка крапель,що утворила зігнутий ланцюг островів.Ці острови й справді схожі на скам *янілі краплини

                               

                                                                

Учень-географ. Японія-це країна зелених гір і морських заток; країна,що вся складається з наймальовничіших панорам.

В ландшафтах Японії переважають  м  *які тони, які можуть порушити тільки сезонні фарби. Бамбук,який схилився від снігу – символ того,що в Японії знаходяться поруч північ і південь.

А ще Японія – країна найсвоєріднішого клімату: тут весна,літо й зима настають  на рідкість пунктуально.

                                                                                                                            

Учень-історик.   Шлях гір»- саме так тлумачать давню назву країни,яка раніше називалась Ямато.

    

 Назва, якою китайці позначали острови,записується  ієрогліфами: «ЖИ-БЕНЬ-ГО»,що означає «СОНЦЕ-КОРІНЬ-КРАЇНА». Ієрогліфи «ЖИ-БЕНЬ у діалектах Південного Китаю вимовляються як»Я-ПОН», а самі японці читають їх як НІППОН /саме це слово й утвердилось як офіційна назва японської держави замість стародавнього ЯМАТО.   

Учень-релігієзнавець.    

                                                                                                                    Своєрідним є у японців відношення до релігії.    

       Споконвічна японська релігія СИНТО /шлях богів/ стверджує, що все у світі живе і наділене святістю: вогнедишна гора,лотос,що цвіте у болотяній трясовині і райдуга після грози.

      Світлосяйна богиня Аматерасу-дочка Ізанагі та Ізанамі- є главою всіх божеств. Священна книга синто-КОДЗИКІ не містить моральних заповідей,норм поведінки або застережень від гріхів. По суті, синто-це обоготворення природи внаслідок захоплення нею і поклоніння.

      Саме віра синто виховала в японця чутливість до природи, вміння насолоджуватись її безкінечною мінливістю,радіти її красі.

     У японців особливе відчуття краси і її мірилом слугують 4 поняття -сабі, вабі, сибуй та юген.

За поняттями «сабі», що в перекладі означає іржа криється уміння вбачати особливу чарівність в ознаках віку. Її приваблює колір старого дерева,каменю,сліди рук на картині. 

Вабі важко пояснити словами. Це чарівність повсякденного, стриманого,простого. Тому будь-який предмет домашнього побуту – чашка, підставка для чайника-може бути витвором краси.

А от сибуй поєднує в собі красу простоти і красу природності. Наприклад, кинджал не треба прикрашати, бо він має бути гострим і добре загартованим.

 Джерелом для початку таких понять як  вабі, сабі і сибуй стала чайна церемонія. Цей ритуал прийшов з Китаю, а склався ще в15 ст. В Японії ж набув своєї найвищої форми.

   (Учні демонструють чайну церемонію,

Танок  з віялами

Учень - літературознавець

      Такою ж неповторною і гармонійною як японська культура є японська література: кожному її рядку і кожному слову притаманний глибокий філософський зміст, численні відтінки людської душі. Вир людських почуттів у поєднанні з різноманітними явищами природи змушують читача задуматись над сенсом життя, збудити в ньому творче начало. Все це можна продемонструвати на прикладі поезії Мацуо Басьо. 

Лауреат Нобелівської премії Кавабата Ясунарі назвав вірші свого земляка, поета 17 ст..Мацуо Басьо,найвищим досягненням японської  літератури.

Уявіть собі річку, на її березі-хижку,поряд з нею бананову пальму, а в затінку пальми - похилого віку чоловіка у ветхому бранній у ветхому брилі, котрий натхненно малює пензликом на білому папері ієрогліфи,загадкові,схожі чимсь на екзотичні рослини знаки. Це і є поет Мацуо Басьо. Басьо – його псевдонім ( мистецьке вигадане ім*я ), яким підписував він свої вірші. Японське слово «басьо» в перекладі українською – «бананова пальма».

 

    Не випадково взяв собі такий псевдонім Мацуо Манефуса. А трапилось це так:у поета було чимало учнів. Один з них подарував йому бананову пальму, котра скрашувала життя бідного митця:все його багатство складалось із цієї  бананової пальми і хижки,яку, до речі, теж подарував йому хтось із учнів.

   А ще були в нього вірші…Вірші - малюнки, вірші-гномики

Бо складаються всього з 3 рядочків, але мають надзвичайно глибокий зміст. Хоку або Хайку, саме так називають ці вірші.

   Неможливо сприймати без домислення,але відразу зрозуміти підтекст нелегко. Провідним поетом цього жанру став Мацуо Басьо.

   А перед тим було дитинство та юнацькі роки у місті Уено,де він,син учителя каліграфії, робив перші кроки на тернистому шляху життя. Коли ще був малюком,навчався читати і писати ієрогліфи. Навчався по написаних батьком на сувоях прислів*ях. Одне з них « день без праці – день без їжі». Запам*ятав цю мудрість назавжди.

  Усіх, хто знав Мацуо в дитинстві, вражала його допитливість. Завжди запитує, дивується -чому соняшник голову за сонцем повертає, а інші рослини ні, чи швидший вітер за ластівкуу, хто штовхає каміння,яке падає з гори. Може,про ті часи його згадка:

                  Учні письмовики дістають…

                  А зчиєї сумки—

                  Сьогоднішній ранок весняний?

 

Змалку Мацуо Басьо віддано любив природу, милувався засніженими гірськими  вершинами, сл хав шум водоспадів,

вдивлявся в морську далечінь,дихав ароматом квітів,дивувався нескінченній фантазіїї  солов*їв,спостерігав за квітуванням дивовижних японських вишень- сакур…

                   Під час цвітіння сакур

                   Горам краси не додасть                                  

                   Навіть ранкова зоря.                                       Або

                               Весняні ночі

                               Куди й поділися,

                               Як розквітла сакура.

                              Задивився сенсей на маленьку співучу цяточку в небесній блакиті.замилується-і з*являються нові чарівні «гномики»:

                               І цілого дня

                               твоїм пісням не вистачає,

                               жайворонку!

Або ось такий вірш Хайку:

                               Перед вродою квітів

                               соромно  стало місяцю? –

                               сховався за хмаркою.

А квіти в Японії звичайні й водночас незвичайні.Японці –найкращі квіткарі у світі,сказав би Мацуо Басьо, якби дожив до сьогодні. І це не було б перебільшенням.

«Життя квітів» або «квіти,що живуть»-приблизно так можна перекласти слово «ікебана»-мистецтво розтановки квітів у вазах. Воно бере свій початок у стародавньому звичаї покладання на алтар до божества, який поширився в Японії разом з буддизмом у 9 ст. За традицією в ікебані обов*язково відтворюється пора року,а сполучення рослин утворює символічні побажання- довголіття,процвітання і миру,радості, духовної чистоти.

Композицію визначають три основні гілки,що мають символічне значення- висока – небо.середня-людина. Нижня-земля. Якщо подумки зв*язати лініями кінці трьох гілок,створюється враження трикутника з нерівними кутами.

Кожний виготовляє ікебану для себе,

         для  своєї родини.

А ось на лісовій галявині принишк під сосною маленький дідок у брилі,ні,то не дідок,то…

                    Грибок під сосною.

                    А до шапки прилип

                    Якийсь невідомий листок.

               

 А ось  схоже на ієрогліф ще одне дитя природи…

     Маленьке крабеня

                    Побігло вгору по нозі.

                    Чисте джерельце.   

Але ж є на цьому світі одна самотня істота.

                    Ночівля просто неба.

                    І собака десь плаче під дощем.

                     Скавуління темряви.

Спостерігав Басьо, як чарує світ своїм буйно квіттям сакура, - і з*явилося хоку, в якому вишня господиня, а він - один із  запрошених

                    Гостював я в сакури

                     Від початку і до кінця-

                    Цілісіньких двадцять днів.

А треба розпитати, де забута стежина—мерщій до равлика — він, хоч і пересувається поволі, а все знає…

                     Равлику!

                      Ріжками покажи,

                     Де Сума, де Акасі…

І знову про самотність

                      На всохлу гілку

                      сів ночувати крук

                      Глибока осінь…

А ти чому зажурився, соловейку!

                      Соловей улітку

                      В заростях молодого бамбука

                       Оплакує старість свою.

Дуже хотів поет, щоб світ став кращим.

Може тому і написав такі рядки:

           Росинки—крап—крап.

           Може, спробувати ними

           Змити бруд зі світу!                    

Отже,коли ви стомитесь від суєти, від навчання,від телефонних розмов, візьміть в руки маленький томик японської поезії—і ви відчуєте,як спокій наповнює ваше серце. Щезнуть утома,суєта,залишиться тільки цілюща магія слова,магія вічної невмирущої краси  й мудрості.

Українська  сторінка

УРОКУ – ПРЕЗЕНТАЦІЇ

«Діалог  культур»

1 учень.    Україно!Не зміряти й віками вроду твою

                                           журавлину,

                  Не завіяти навіть снігами мову твою

                                                тополину!

2 учень.         Україно!Під небом твоїм калинові

пливуть острови, у зелених вітрилах               вишневі гудуть заметілі.

3 учень.         Україно!Я-промінь живий в твоїм

                      сонячнім тлі!

                      З твого цвіту і грому я на світ

                      народивсь,Україно!

4 учень.         Хліб і сіль-символи праці і життя,

            любові й добра,  сердечності й гостинності.

               Так повелося в    нашого народу здавна.

  Тож прийміть із наших рук цей неоціненний дар.

              Хай рушником стелиться ваша життєва

дорога, і нехай вона буде щедрою на добро, як хліб!

Діти вручають гостям хліб і сіль на рушнику.

5 учень.         Найбільш оспіваною рослиною в Україні  є калина,її вважають одним із символів  України.

                   Колись у   сиву давнину калина пов’язувалась з народженням Всесвіту,вогненної трійці:Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву мала від давньої назви Сонця-«коло».Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові,калина в Україні стала символом пролитої козацької крові.

6 учень.          Звучить легенда про  калину.

7 учень.           Українська пісня!Хто не був зачарований нею,хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність,своє бажання бути красивими і ніжними,сильними і хоробрими.

8 учень.       Який митець не був натхнений  її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів,   чарівною силою,що викликає в душі людській  асоціації,почуття і прагнення до всього,що є    кращого в людині, до творчості.

9 учень.         Нині,мабуть,мало хто може уявити,що співали наші бабусі і прабабусі,дідусі і  прадідусі у  молоді літа, як підтримувалась спадкоємність народних традицій,як збереглись вони упродовж  віків. А починалося опанування пісенними скарбами  народу, прилучення до його обрядів, вірувань з дитинства. Тож давайте помандруємо у чарівний світ української пісні!

Танок «Подоляночка».

10 учень.          Квіти!Постійні супутники нашого життя. Вони –на клумбах,у кімнатах, у вазонах…На вишитих    рушниках ,скатерках,фіранках. Ними розмальовували  печі,стіни осель. Засушені, їх клали за  образи, з них робили різні напої,відвари. А ще квіти –на нашому національному одязі.

11 учень.           Український віночок. Оспіваний у піснях,оповитий легендами,переказами, опоетизований  майстрами  пензля і слова, він був  і є одвічним символом добра і надії. Віночок –це сплетене  коло із  листя,гілок.

12 учень.          Найбільша відзнака українського національного вбрання-віночок зі стрічками.

13 учень.          Сплетімо вінок український сьогодні із мальв,чорнобривців, калини, з барвінку та жита,із м’яти, нагідок,з жоржин,чебрецю та вербини.

14 учень.           І ромашок, і волошок,повні поли             нарвемо,

                           На межі з квіток пахучих ми  віночки сплетемо!

15 учень.           А чи знаєте ви  ці квіти?Давайте проведемо квіткову вікторину «Віночок»!

                             1.На городі тичка,а в тичці капличка,без вікон,без верха, а в ній людей без

                               числа!(МАК)

                             2.Синьоока чарівниця,де вінки вона спліта,- часто в полі в нас вертиться;пшениці

                                   рідкі і жита.

                               (ВОЛОШКА)

16 учень.               3. Без рук,без ніг, а на повітку

                                           збіг.(ХМІЛЬ)

                             4. А що за квітка є,що і сліпий

                                        взнає? (БУДЯК)

                              5.Стоять красуні на воді,вінки на

                             них білі й золоті.(ВОДЯНІ ЛІЛІЇ)

17учень.                Чарівна краса української природи стала невичерпним джерелом натхнення для багатьох поетів і серед них наш славетний земляк, наша гордість -Т.Г. Шевченко.

Група учнів читають уривки з поезій Шевченка про природу.

18 учень.                 Як не пригадати наш національний невмирущий танець «Гопак», без якого не обходилось  жодне свято!

Танок «Гопак»

19 учень.          Дозвольте побажати  всім присутнім щастя, здоров’я, добра! Нехай лунає весела пісня і звеселяє ваші  серця!

Звучить весела пісня «Сто відсотків щастя бажаємо вам,радості,кохання і телеграм,миру на цілий вік бажаємо всім…!» і віршовані побажання.

Бажаємо щастя ціле море!Щоб ви не знали ніколи горя!Щоб ніколи не хворіли,посміхались, молоділи…Друзів щоб не забували і в житті щоб, неодмінно, все було завжди відмінно!

15

PAGE  2


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

54077. Использование вектора на логопедических занятиях 216 KB
  Для пропедевтики оптической дисграфии в первую очередь необходимо использовать задания, направленные на развитие зрительно-пространственных представлений и зрительно-моторных координаций.
54078. Взаємозв’язок логопеда та родини у корекційно-відновлювальній роботі з дітьми логопатами 32.5 KB
  Одне з важливих завдань професійної діяльності вчителя логопеда дитячого дошкільного навчального закладу є залучення батьків до проведення роботи із дітьми логопатами по закріпленню засвоєного матеріалу на корекційно відновлювальних заняттях. Оволодіння дитиною мови успішно йде тоді коли з ним займаються не тільки в дошкільному закладі але і в сім'ї: Передумовою ефективного залучення сімейного оточення до корекції звуковимови у дітей є чітко організована взаємодія логопеда з батьками регулярна...
54079. Зима 36.5 KB
  Матеріали: дзеркала на кожну дитину вітрячки сніжинки ілюстрації зими сніжинки чарівна паличка мікрофон предметні картинки музика Моцарта пєса Сніжинки музика до пісні Сніжокпушокавтор не відомий бубон Хід заняття. Сніжинки. Логопед торкається паличкою до кожної дитини повідомляє що вони тепер сніжинки. А тепер мої сніжинки давай подорожувати та про зиму розповідати.
54080. «На гостину до пташок». Конспект підгрупового заняття з елементами логоритміки в старшій логопедичній групі 37 KB
  Стеценка Синичка картинки птахів. Як називаються птахи які мешкають у лісі лісові птахи Давайте послухаємо спів птахів. Гра на розвиток уваги: Хто як голос подає Дятел стукає: тук тук Ворона каркає: кра кра Горобець: цвірінь цвірінь Сорока: скреке ке скреке ке Голуб: туркоче Сова кричить: УУУ Ластівка: щебече Соловей: заливається свистить щебече Журавель: курличе Жайворонок: бринить Пропоную під музику передати нелегкий шлях птахів які відлітають у теплі краї:легкий біг зі змахами рук присідання з низько...
54081. ЛОНДОН - СТОЛИЦЯ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ 80.5 KB
  Good morning! I’m very glad to see you. Today we’ll travel in the world of the English language together. We’ll practise to do tests, read and sum up all the information, which you know about London as the capital of Great Britain.
54082. Великобританія. Визначні місця Лондона 5.64 MB
  Today we will practice your speaking and listening skills. We will also read about the famous places of interest in London. в) Уведення в іншомовну атмосферу. Тренування англійських звуків(7 хв.). We start with English phonetics. The program “Professor Higgins. English without accent”will help us. The main menu is on your displays.
54083. What is London? 154.5 KB
  It is the oldest building. Since it was built in 11-th century, this castle has been a royal palace, a prison, a zoo and many others. Today it is a museum and houses the Crown Jewels. ( Tower of London).
54084. London - the capital of Great Britain 160 KB
  Yes, you are right travelling is very popular nowadays and to my mind there is nothing better than travelling around the world. Let's travel together today. I want you to visit one of the wonderful cities in the world. But you have to find out the name of the city from this task. Before doing it you have to get some instructions.
54085. London Sights. The Tower of London 137.5 KB
  Last Wednesday the Londoners went to the Tower of London with their class. The next day the children wrote about their visit and drew pictures. The Tower of London is a big castle with a lot of buildings inside it. One building was a prison. Sometimes the kings and queens of England chopped off their enemies’ heads there! So people called it the Bloody Tower.