80500

Предмет і методи історії економіки та економічної думки

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Предмет і методи історії економіки та економічної думки 1. Предмет історії економіки та економічної думки. Періодизація історії економіки та економічної думки. Предмет історії економіки та економічної думки Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним.

Украинкский

2015-02-17

57.5 KB

0 чел.

PAGE  4

Тема 1. Предмет і методи історії економіки та економічної думки

1. Предмет історії економіки та економічної думки.

2. Мета та завдання курсу.

3. Методи наукових економічних досліджень.

4. Періодизація історії економіки та економічної думки.

1. Предмет історії економіки та економічної думки

Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві конкретні економічні процеси та явища, науки про народне господарство. Кожна з них має свій предмет, своє коло досліджуваних питань.

Особливе значення у формуванні світогляду, економічної культури спеціалістів, розвитку національної економіки на основі ринкових відносин відіграє «Історія економіки та економічної думки».

Історія економіки та економічної думки – це наука, яка вивчає господарську діяльність країн світу в історичному розвитку, різноманітність форм виявлення та її наукове відображення в економічних поглядах і вченнях. Вивчає процес виникнення економічних ідей та економічних шкіл, їх розвиток, боротьбу і формування нових напрямів економічної теорії в контексті розвитку матеріальної культури суспільства.

Актуальність вивчення цієї дисципліни пояснюється тим, що вона забезпечує тісний зв’язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних знань в цілому, допомагає у вивченні економічної теорії, проблем макро- і мікроекономіки, економіки промисловості, будівництва, сільського господарства, фінансів, грошового обігу тощо.

Історія економіки та економічної думки на фактичному матеріалі переконує, що технологічна сфера, господарські механізми і людський фактор, усі під-системи економіки тісно пов’язані між собою, взаємодіють і доповнюють одна одну. Аналіз конкретних аспектів економіки в історичному розвитку, а також різних підходів до них економічних шкіл допомагає краще зрозуміти господарські проблеми сучасності, знайти їх оптимальне вирішення. Тому даний курс передбачає не тільки розгляд фактичного матеріалу в хронологічному порядку, а й аналіз соціально – економічного розвитку країн, розглядає позитивні й негативні характеристики економічних проблем та способи їх вирішення різними економічними школами за допомогою конкретних економічних інструментів.

У ході реформування сучасної української економіки виникає необхідність приведення її структури, господарського механізму, організаційних інститутів відповідно до загальносвітових тенденцій. А це можливо лише за умови широкого використання світогосподарських зв’язків, досвіду, набутого людством у раціональному використанні обмежених економічних ресурсів, відображення його в економічних теоріях різних напрямків.

Глибоке розуміння суті сучасних економічних теорій потребує з'ясування джерел їхнього зародження і розвитку. А знання сучасних економічних теорій дає змогу розуміти й формувати економічну політику держав, в основу якої завжди беруться ті чи інші економічні теорії. Чому, наприклад, економічно розвинуті країни у своїй економічній політиці перейшли від кейнсіанських рецептів до неокласичних теорій? Як формувалась економічна політика в колишньому СРСР? Яку економічну політику проводять тепер пострадянські країни, зокрема Україна? Які теорії лежать в її основі? Історія економіки та економічної думки тісно пов’язана з іншими економічними, соціологічними, історичними науками. У системі економічних наук історія економіки та економічної думки відіграє фундаментальну роль, оскільки є ключем до пошуку генетичних залежностей та історичних закономірностей в економічному житті суспільства. Та й в загалі, всі соціальні проблеми не можуть вивчатися і вирішуватися без урахування їх ролі в контексті економічного і історичного розвитку. У складній системі економічних наук історія економіки та економічної думки виконує такі важливі науково-пізнавальні і виховні функції: формування і розвиток економічного мислення; пізнання процесу еволюції господарювання та економічної науки; засвоєння економічних категорій, законів і принципів у їх історичних змінах; виявлення оптимальних теоретичних і практичних пріоритетів на основі вивчення альтернативних економічних поглядів.

2. Мета та завдання курсу

Для розуміння природи та особливостей функціонування сучасних економічних систем треба розкрити їхній історичний розвиток, виявити закономірності взаємозв'язків між ними. Адже цілісність та взаємообумовленість усіх аспектів економічних систем не дозволяють розірвати коло їхньої обопільної детермінації. Тому передумова пізнання економічних систем — це опанування історичних фактів і подій, що становлять віхи в розвитку господарських сфер суспільств і є етапами досягнення сучасного становища. Цим і визначається місце історії економіки та економічної думки в системі економічних наук.

Протягом тисячоліть відбулися безліч фактів та подій, що вплинули на нинішній стан господарських систем. Визнання тих чи інших фактів і подій як історичних, характеристика та розкриття їхнього значення в розвитку суспільства неможливі без використання відповідних наукових принципів і підходів. Тож головною метою курсу є формування знань про історичний розвиток господарств та економічної думки країн Європейської цивілізації для розуміння генезису та закономірностей функціонування економічних систем..

Історія економічної думки розкриває передумови та закономірності еволюції світової економічної науки; систематизує економічні знання і дає їх аналіз. Вона висвітлює економічні концепції головних шкіл і напрямів економічної думки, знайомить з досягненнями видатних вчених-економістів.

Ця мета може бути досягнута через обґрунтування наукового об'єкта історико-економічних досліджень та визначення в його рамках головного (системоутворювального) зв'язку (як найглибший характеристики об'єкта); цей зв'язок заведено називати предметом дисципліни. Рівень науковості історико-економічного аналізу залежить від методів, що застосовуються у відборі та дослідженні фактів та подій господарського житія суспільства. Загальну логіку історичного розвитку господарських сфер суспільств покликана відобразити його наукова періодизація.

Таким чином основні завдання курсу такі:

  1.  поглиблення знань з економічної теорії;
  2.  формування уявлень про закономірності і тенденції розвитку економічної думки;
  3.  аналіз наукового внеску окремих шкіл і напрямів в економічну теорію;
  4.  розгорнута характеристика сучасних економічних теорій;
  5.  на методологічних засадах цивілізаційної парадигми розвитку суспільства сформувати сучасне економічне мислення та світогляд студентів, забезпечити засвоєння ними знань і методів історичного аналізу економічних процесів.

Історія економічної думки має велике значення для оволодіння культурою економічного мислення, розуміння його альтернативи та для творчого сприйняття політекономії та розвитку економічної науки в цілому.

3. Методи наукових економічних досліджень

Основними методами аналізу історії економіки та економічної думки є: діалектичний, наукової абстракції, історичний і логічний, системний.

Діалектика – загальний метод пізнання, що базується на використанні законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у зв’язку й взаємозалежності, у стані перманентного розвитку.

Наукова абстракція – пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших ознак або факторів, впливаючих на виучувані процеси, абстрагуючись від всього випадкового, незначного.

Історичний підхід – вивчення процесів в їх історичній послідовності, в якій вони виникли, розвивалися і змінювалися. Він передбачає розгляд ідей, теорій у порядку їхнього виникнення та формування. Дає змогу проаналізувати сукупність поглядів, ідей на певному етапі суспільного розвитку й дальшу еволюцію цих ідей. Такий підхід може поєднуватися з аналізом соціально-економічних умов, в яких формувалися ці погляди та ідеї. Коли послідовно, у хронологічному порядку, вивчається історичний процес виникнення тієї чи іншої економічної школи, роботи економістів, які були написані в певну історичну епоху, вивчається суть їх теорій чи концепцій.

Логічний - вивчення процесів в їх логічній послідовності, від простого до складного. Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій чи теорії, без достатнього урахування їхнього зв'язку з іншими теоріями та з історичними умовами. У такому разі досліджуються самі тільки теорії, концепції, логіка їхнього розвитку. Досить часто історичний і логічний методи поєднують.

Розуміння такої логіки, у свою чергу, неможливе без звернення до історії виникнення і еволюції ідей, концепцій, щоі пояснюють механізми функціонування економічних систем.

Системний - пошук спроб зрозуміти й відобразити функціонування економічної системи, що базується на ринкових або державних механізмах регулювання економіки. Аналізуючи конкретні економічні процеси та явища, відображаючи їх в теоретичних концепціях, даний метод дозволяє, ураховуючи постійний розвиток, передбачити наслідки конкретної економічної політики.

Може застосовуватись і територіальний метод, що передбачає дослідження історії економічної думки в певних країнах. Кожний метод має свої переваги і недоліки. Застосовується той чи той метод, як уже зазначалось, залежно від того, які завдання ставить перед собою дослідник. Може використовуватись поєднання різних методів, особливо у разі навчальних, а не безпосередньо наукових завдань.

Варто згадати і так званий мотиваційний, або класовий, метод, коли аналіз економічної думки підпорядковується економічній мотивації. Визначаються класи, які ведуть боротьбу за відповідну частку кінцевого продукту, а відтак — класова позиція теоретиків, ідеологів того чи того класу.

Сучасні економічні теорії мають глибокі корені у минулому, знання цього минулого допомагає краще зрозуміти, що відбувається сьогодні. Тільки простеживши довгий шлях боротьби і змін поглядів на сутність економічних процесів, можна з'ясувати, які теорії та ідеї себе виправдали, а які не витримали перевірки часом. Саме цей процес виникнення, розвитку, боротьби і зміни економічних поглядів на різних етапах історичної еволюції і є предметом дослідження історії економіки та економічної думки. Ще предметом вважають розвиток  господарств країн Європейської цивілізації та їх наукове відображення в економічній думці.

Вивчення цієї історії дозволяє не тільки визначити місце тієї чи іншої теоретичної концепції в системі уявлень про функціонування економіки, але і зробити практичні висновки про використання окремих методів вирішення економічних проблем, пояснити, під впливом яких умов змінюються погляди на економічну дійсність, як еволюціонує трактування базових категорій, удосконалюються методи економічних досліджень.

Вивчення історії розвитку матеріальної культури людства та економічної думки допомагає зрозуміти загальну спрямованість еволюції економічної науки, її трансформацію, виявити взаємозв’язок між теорією і реальним розвитком національних і світової економіки.

4. Періодизація історії економіки та економічної думки

З часу виникнення історії господарства як науки були різні спроби її періодизації. Наприклад, російський історик-економіст Л. І. Мечников в основу періодизації поклав географічний фактор (водні шляхи сполучення), німецький економіст Б. Гільдебранд застосував для цього історію грошей, американець Є. Хентінгтон – клімат, англієць А. Тойнбі – культуру, релігію тощо. У 60-х роках 20 ст. набули популярність теорії „індустріального суспільства” (французького соціолога Р.Арона) і „стадій економічного розвитку” (американського соціолога У. Ростоу). Ці теорії дістали розвиток у теорії про постіндустріальне суспільство. Її представниками є Д. Белл, Г. Кан, З. Бжезінський (США), Ж. Серван-Шренбер і А. Турен (Франція). В основу цієї теорії, що ділить всесвітню історію на доіндустріальне (аграрне), індустріальне і постіндустріальне суспільство, покладено рівень розвитку виробництва, а також галузевий і професійний поділ праці.

Теорія стверджує, що залежно від рівня техніки в суспільстві послідовно переважає „первинна„ стадія економічної діяльності (сільське господарство), „вторинна” (промисловість), а в наш час воно вступає в „третинну” сферу послуг, де провідна роль належить науці й освіті. Кожній з цих стадій властиві специфічні форми соціальної організації (для першої – церква і армія, для другої – корпорація, для третьої – університети).

Існував і формаційний підхід до періодизації історії, розвинутий марксистсько-ленінською теорією. В його основу покладена ідея виникнення, розвитку і зміни засобів виробництва, форм власності на засоби виробництва. Історія суспільства розглядалась як історія розвитку способів виробництва в їх хронологічній послідовності: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний.

Для вивчення даного курсу пропонується періодизація економічної історії, заснована на загальноцивілізаційному підході. Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Вже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними явищами.

Виникнення економічної науки пов’язують із зародженням політичної економії, перші кроки до її формування зробили меркантилісти (ХVI – XVIII ст.), фундаментом стали роботи В. Петті, П. Буагільбера, Р. Кантільйона, учення фізіократів – Ф. Кене, А. Тюрго та інших представників класичної політекономії. Як система економічних знань політична економія сформувалась у вченні А. Сміта (70 рр. XVIII ст.). Засновником школи рікардіанства став Д. Рікардо. На основі теорій А. Сміта і Д. Рікардо К. Маркс і Ф. Енгельс створили марксистську політичну економію. Із критикою марксистського економічного вчення виступила так звана стара історична школа, а пізніше її послідовники – молода історична школа, що виникли в Німеччині. У другій половині ХІХ ст.. сформувалась неокласична економічна теорія А. Маршалла, Дж. Б. Кларка, В. Парето. Вона зародилась у лоні маржиналізму. У цей же період із марксистського економічного вчення виокремився соціал-реформізм. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у США виник новий напрямок економічної думки – інституціоналізм, його основоположником був Т. Веблен. Саме неокласицизм і інституціоналізм стали основою розвитку більшості сучасних теорій західної економічної думки.

Розвиток ринкового господарства, його особливості у різних країнах світу, формування світового ринку зумовили модифікацію всіх основних напрямів економічної теорії. У цей період державно-монополістичного розвитку популярним стає економічне вчення Дж. М. Кейнса. Він здійснив переворот в економічній теорії, поставивши у центрі уваги макроекономічний рівень досліджень. Головна ідея кейнсіанства полягає в тому, що ринкова система не є досконалою, саморегульованою, а повну зайнятість і економічне зростання країни може забезпечити активне втручання в економіку держави. Світова криза 30-х років ХХ ст. довела життєздатність цієї теорії і підірвала основи неокласичного напряму економічної думки. Після кризи кейнсіанського регулювання у 60 – 70-х роках ХХ ст. почалось відродженння в нових формах економічного лібералізму. Його прихильники змушені були визнати необхідність державного впливу на економіку, але не вважали це вирішальним у досягненні стабільного економічного розвитку. Вони наполягали на здатності конкурентного ринкового механізму у довгостроковому періоді відновлювати рівновагу.

У широкому розумінні нова класична теорія включає теорію монетаризму і новітню неокласичну концепцію, сформулювану теоріями «раціональних очікувань», «адаптивних очікувань» і теорією «економіки пропозиції». «Нова класична» економічна теорія у наш час перебуває в стані розвитку і формування. Спроба поєднати два напрями сучасної економічної теорії – кейнсіанство і неокласичну теорію виявилася у появі течії – «неокласичного синтезу» (одним її аваторів є П. Самуельсон).

Сучасна економічна думка характеризується розвитком таких напрямів:економічний лібералізм, економічний дирижизм та неоінституціоналізм. Особливою течією є так званий неокласичний синтез, який намагається поєднати кейнсіанство з неокласичною школою.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34942. Монополия: сущность и виды 38 KB
  В силу объективных причин могут возникнуть: сырьевая монополия наличие единственного месторождения полезного ископаемого или иного экономического ресурса; административная монополия государственное регулирование в интересах общества экономического спроса некоторых товаров алкоголь оружие и т.; естественная монополия производство продукции одной фирмой обходится дешевле обществу чем двумя и более коммунальные службы. Наряду с естественными монополиями существуют и искусственные создаваемые за счет специальных мер:...
34943. Налоги. Понятие и виды 25.5 KB
  Понятие и виды Налоги это обязательные платежи взимаемые государством с физических и юридических лиц на основе специального законодательства. Налоги образуют источник бюджетных доходов; Функция перераспределения ресурсов между отраслями. Налоги стимулируют одни виды деятельности и ограничивают другие; Функция перераспределения доходов между членами общества и достижения социальной справедливости.
34944. Направления экономической теории 33.5 KB
  Вместе с Адамом Смитом они и представляю классическое направление экономической теории. Главные результаты классиков составившие наиболее крупные “бриллианты†экономически теории сводятся к следующим положениям: богатство общества и его стоимость создаются трудом притом не в какойто одной сфере деятельности а трудом как таковым трудом во всех отраслях хозяйства; законом экономической деятельности является закон трудовой стоимости; главным побудителем к экономической деятельности служит интерес; частный интерес людей...
34945. Общественное воспроизводство и движение продукта 24.5 KB
  Общественное воспроизводство и движение продукта Модель воспроизводства Коне Данная модель показывает что повторение процесса производства возможно при условии пропорциональности которая достигается на основе конкуренции и свободной игры цен то есть в данной модели государство не вмешивается в порядок Теория воспроизводства общественного капитала Маркса Уделил особое внимание пропорциям между: 1 подотделение средств производства 2 производство предметов потребления Конечная цель производственного процесса является удовлетворение...
34946. Олигополия: сущность и виды 38.5 KB
  Вовторых олигополию отличает от всех прочих структур тот факт что ей присуща взаимозависимость фирм. Взаимозависимость фирм означает что действия каждой из фирм затрагивают каждого из конкурентов и что фирмы осознают это. Например если какаялибо из фирм меняет цену или объем рекламы то это повлияет на величину продаж конкурентов. В то же время невозможно предсказать влияние на продажи фирмы изменения цены поставляемой ею продукции без того чтобы предварительно принять определенные предположения относительно характера реакции на...
34947. Отрасль. Признаки отраслевого рынка 31 KB
  Признаки отраслевого рынка Отрасль группа фирм производящих блага предназначенные для удовлетворения одной потребности и взаимозаменяемые между собой. Признаки отраслевого рынка: численность продавцов и их рыночные доли; степень дифференциации продукта; условия вступления в отрасль и выхода из нее; степень контроля производителей над ценами; характер поведения фирм. К тому же нескольким фирмам легко вступить в сговор. Рыночные доли фирм размер фирм обусловливают возможности фирм оказывать влияние на рыночную цену.
34948. Показатели безработицы. Зависимости между данными показателями 27.5 KB
  Зависимости между данными показателями К показателям безработицы относят уровень безработицы и ее продолжительность. Уровень безработицы Уровень безработицы это доля безработных в общей величине рабочей силы. Он измеряется в процентах и рассчитывается по формуле: уровень безработицы число безработных рабочая сила занятые и безработные Продолжительность безработицы Определяется как число месяцев которые человек провел не имея работы.
34949. Полезность, предельная полезность и их функции 57 KB
  Полезность можно разделить на объективную и субъективную. Полезность блага тем выше чем большему числу потребителей оно служит чем настоятельнее и распространённее эти потребности и чем лучше и полнее оно их удовлетворяет. Полезность является необходимым условием для того чтобы какойнибудь предмет приобрёл меновую ценность.
34950. Понятие издержек производства, производственная функция 41.5 KB
  Естественно что минимальный объем совокупных затрат меняется в зависимости от объема производства Q. Однако составляющие совокупных затрат поразному реагируют на изменение объема производства.