80508

Політика управління портфелем фінансових інвестицій підприємства

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Оцінка ефективності інвестування в окремі фінансові інструменти. Оцінка ефективності інвестування в облігації. Оцінка ефективності інвестування в акції. Оцінка ризиків окремих фінансових інструментів інвестування.

Украинкский

2015-02-17

106 KB

4 чел.

9

Тема 9. Політика управління портфелем фінансових інвестицій підприємства

План (лекції)

1. Оцінка ефективності інвестування в окремі фінансові інструменти.

2. Оцінка ефективності інвестування в облігації.

3. Оцінка ефективності інвестування в акції.

4. Оцінка ризиків окремих фінансових інструментів інвестування.

5. Методологічні основи процесу формування портфеля фінансових інвестицій.

План (семінару)

1. Оцінка ефективності інвестування в окремі фінансові інструменти.

2. Оцінка ефективності інвестування в облігації.

3. Оцінка ефективності інвестування в акції.

4. Оцінка ризиків окремих фінансових інструментів інвестування.

5. Методологічні основи процесу формування портфеля фінансових інвестицій.


9.1. Оцінка ефективності інвестування в окремі фінансові інструменти

Оцінка ефективності інвестування в окремі фінансові інструменти, як і при реальних інвестиціях, здійснюється на основі співставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і суми зворотного грошового потоку по них - з іншого боку. Разом з тим, формування цих показників в умовах фінансового інвестування має істотні відмінні особливості.

Перш за все, в структурі зворотного грошового потоку при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань, оскільки фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій, не містять в своєму складі активів, що амортизуються. Через це основу поточного зворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування становлять суми періодично сплачуваних по них процентів (на вклади в статутні фонди, на депозитні вклади в банках, по облігаціях та інших боргових цінних паперах) і дивідендів (по акціях та інших дольових цінних паперах).

Крім того, фінансові активи підприємства, якими є фінансові інструменти інвестування, продаються (погашаються) наприкінці строку їх використання підприємством (або наприкінці обумовленого фіксованого строку їх обертання) за тією ціною, яка склалась на цей момент на фінансовому ринку, або по заздалегідь обумовленій фіксованій їх сумі. Відповідно, до складу зворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування входить вартість їх реалізації по закінченні строку їх використання (фіксована вартість по боргових фінансових активах і поточна курсова вартість по дольових фінансових активах).

Певні відмінності виникають і при оцінці необхідної норми прибутку на інвестований капітал. Якщо по реальних інвестиціях цей показник оцінюється виходячи з рівня очікуваного операційного прибутку, який складається в умовах об'єктивно існуючих галузевих обмежень, то по фінансових інвестиціях інвестор сам визначає очікувану норму прибутку з урахуванням рівня ризику вкладень у різні фінансові інструменти. Якщо застережливий або консервативний інвестор вважає за краще обрати фінансові інструменти з невисоким рівнем ризику а, відповідно, і з невисокою нормою інвестиційного прибутку, то схильний до ризику або агресивний інвестор, незважаючи на високий рівень ризику, надає перевагу фінансовим інструментам з високою нормою інвестиційного прибутку.

Оскільки очікувана норма інвестиційного прибутку задається самим інвестором, то цей показник формує й суму інвестиційних витрат на той чи інший інструмент фінансового інвестування, яка являє собою реальну вартість фінансового інструмента інвестування.

Якщо фактична сума інвестиційних витрат по фінансовому інструменту буде перевищувати його реальну вартість, то цільова ефективність фінансового інвестування не буде забезпечуватись (тобто інвестор не отримує очікувану суму інвестиційного прибутку). І навпаки, якщо фактична сума інвестиційних витрат буде нижчою від реальної вартості фінансового інструменту, то ефективність фінансового інвестування може навіть перевищити її очікуваний рівень.

Таким чином, оцінка ефективності того чи іншого фінансового інструменту полягає в оцінці його реальної вартості і спроможності забезпечити отримання очікуваної норми інвестиційного прибутку. Принципова модель оцінки реальної ринкової вартості фінансового інструменту має такий вигляд:

BФі = ∑nt=1 ЗГПt / (1 + НП),

де BФі – реальна ринкова вартість фінансового інструменту інвестування;

ЗГП – очікуваний зворотній грошовий потік за період використання фінансового інструменту;

НП - очікувана норма прибутку по фінансовому інструменту, що виражена десятковим дробом (приймається інвестором самостійно з урахуванням рівня ризику);

n - кількість періодів формування зворотних потоків від інвестиції.

Особливості формування зворотного грошового потоку за окремими видами фінансових інструментів обумовлюють варіації використаних моделей їх реальної вартості.


9.2. Оцінка ефективності інвестування в облігації

Моделі оцінки вартості облігацій передбачають використання показників номінальної вартості облігацій, суми сплаченого процента, очікуваної норми валового інвестиційного прибутку (норми дохідності) по облігаціях, кількість періодів до погашення облігацій.

Базисна модель оцінки вартості облігації (Basis Bond Valuation Model) або облігації з періодичною виплатою процентів має такий вигляд:

Bобл = nt=1 (По / (1 + НП)t ) + Но / (1 + НП)n

де Bобл – реальна вартість облігації з періодичною виплатою процентів;

По – сума процента, яка виплачується в кожному періоді (обчислена як добуток її номіналу на оголошену ставку процента);

Но – номінальна вартість облігації, яка підлягає погашенню в кінці строку її обертання;

НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (дохідності) по облігації, яка виражена десятковим дробом;

n – кількість періодів, які залишаються до строку погашення облігації.

Економічний зміст базисної моделі оцінки вартості облігації (із періодичною виплатою процентів) полягає в тому, що її поточна реальна ринкова вартість дорівнює сумі всіх процентних надходжень по ній за залишковий період її обертання І номінального значення, приведеного до теперішньої вартості по дисконтній ставці, яка дорівнює очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (дохідності).

Наприклад: На фондовому ринку пропонується до продажу облігація одного з підприємств за ціною 90 грн. за одиницю. Вона була випущена строком на 3 роки, до погашення залишилось 2 роки, її номінал під час випуску становив 100 грн. Проценті виплати по облігації здійснюються 1 раз на рік за ставкою 30% від номіналу. З урахуванням рівня ризику по даному типу облігації очікувана норма інвестиційного прибутку приймається в розмірі 35% на рік. Необхідно визначити реальну ринкову вартість облігації та її відповідність ціні продажу. Підставивши у формулу відповідні значення показників, отримуємо значення реальної ринкової вартості:

Bобл = ∑ (30 / (1+0,35) + 30 / (1+0,35)2 ) + 100 / (1+0,35)2 =

(30 / 1,35 + 30 / 1,82) + 100 / 1,82 = (22,2 + 16,5) + 54,9

= 93,6 грн.

Зіставивши поточну ринкову вартість облігації та ціну її продажу, можна побачити, що крім очікуваної норми інвестиційного прибутку по ній може бути отриманий додатковий дохід в сумі 3,6 грн у зв'язку з її заниженою ринковою вартістю.

Модель оцінки вартості облігації з виплатою всієї суми процентів при її  погашенні має такий вигляд:

BOп = (Но + Пк ) / (1 +  НП)n

де BOп – реальна вартість облігації з виплатою всієї суми процентів при її погашенні;

Но – номінальна вартість облігації, яка підлягає погашенню в кінці строку її обертання;

Пк – сума процента по облігації, яка підлягає виплаті в кінці строку її обертання;

НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (дохідності) по облігації, яка виражена десятковим дробом;

n – кількість періодів, які залишаються до строку погашення облігації (по яких встановлена норма прибутку).

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації з виплатою всієї суми процентів при її погашенні дорівнює сумі виплат по номіналу і сумі процента по ній, що приведені до реальної вартості за дисконтною ставкою на рівні очікуваної норми валового інвестиційного прибутку (дохідності).

Наприклад: Облігації підприємства номіналом у 100 грн. реалізуються на ринку за ціною 67,5 грн. Погашення облігації і разова виплата суми процента по ній за ставкою 20% передбачені через З роки. Очікувана норма валового інвестиційного прибутку по облігаціях такого типу становить 35%.

Визначити поточну ринкову вартість даної облігації можна підставивши необхідні показники в формулу моделі реальної ринкової вартості облігації:

BOп = (100 + 20) / (1 + 0,35)3 = 120 / 2,46 = 48,9 грн.

Модель оцінки вартості облігації, яка реалізується з дисконтом має такий вигляд:

BOд = Но / (1 +  НП)n

де BOд реальна вартість облігації, яка реалізується з дисконтом без виплати процентів по ній;

Но – номінальна вартість облігації, яка підлягає погашенню в кінці строку її обертання;

НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (дохідності) по облігації, яка виражена десятковим дробом;

n – кількість періодів, які залишаються до строку погашення облігації (по яких встановлена норма прибутку).

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації, яка реалізується з дисконтом без виплати процентів по ній, являє собою її номінал, приведений до теперішньої вартості за дисконтною ставкою, що дорівнює очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (дохідності).

Наприклад: Необхідно визначити поточну ринкову вартість облігації місцевого внутрішнього займу і зіставити її з ціною продажу використовуючи наступні вихідні дані: облігація номіналом 100 грн реалізується за ціною 67,5 грн. Погашення облігації передбачено через З роки. Норма валового інвестиційного прибутку очікується в розмірі 16%. Підставивши у формулу відповідні значення показників отримаємо поточну ринкову вартість даної облігації:

BOд = 100 / (1 + 0,16)3 = 100 / 1,56 = 64,1 грн.

Зіставляючи поточну ринкову вартість облігацій з ціною її продажу можна зробити висновок, що остання завищена на 3,4 грн.

Трансформуючи відповідним чином наведені моделі залежно від шуканого розрахункового показника можна розрахувати очікувану норму валового інвестиційного прибутку (дохідності). Методичний комплекс таких моделей широко представлений в спеціальній літературі з питань обігу фондових інструментів і оцінки ефективності вкладення в них капіталу.

Для оцінки поточного рівня валового інвестиційного прибутку по облігаціях використовується коефіцієнт її поточної, доходності, який розраховується за формулою:

Ктдо = (Но * СП) / ВО

де Ктдо - коефіцієнт поточної дохідності облігації;

Но - номінал облігації;

СП - оголошена ставка процента (так звана "купонна ставка"), що виражена десятковим дробом;

ВО - реальна поточна вартість (або поточна ціна) облігації.

Наприклад: Необхідно визначити коефіцієнт поточної дохідності облігації з періодичною виплатою процентів (купонної облігації) за таких вихідних даних: номінал облігації становить 100 грн, поточна вартість - 67,5 грн, купонна ставка - 20%.

Підставивши в розглядану формулу відповідні дані отримаємо:

Ктдо =(100 * 0,2) / 67.5 = 0,296 або 29,6%


9.3
. Оцінка ефективності інвестування в акції

Моделі оцінки вартості акцій побудовані на таких вихідних параметрах: вид акції (привілейована чи проста); розмір дивідендів, передбачених до виплати в конкретному періоді; очікувана курсова вартість акції наприкінці періоду її реалізації (у випадку кінцевого періоду використання акції); очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма доходності) по акціях; число періодів використання акції.

Модель оцінки вартості привілейованої акції заснована на фіксованому розмірі регулярних виплат дивідендів і має такий вигляд:

ВАП = ДП  / НП

де   ВАП - реальна вартість привілейованої акції;

ДП - сума дивідендів, що передбачена до виплати за привілейованими акціями в майбутньому періоді;

НП - очікувана норма валового інвестиційного прибутку (дохідності) за привілейованою акцією, яка виражена десятковим дробом.

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість привілейованої акції є характеристикою ринкової оцінки спроможності привілейованої акції приносити дохід, виходячи з цільової норми інвестиційного прибутку, визначеного Інвестором при покупці даного цінного паперу.

Наприклад: Необхідно визначити реальну вартість привілейованої акції, виходячи з таких даних: передбачена за акцією сума дивідендів становить 20 грн. на рік; очікувана інвестором річна норма валового інвестиційного прибутку - 10%.

Підставивши у формулу наведені дані, отримаємо:

ВАП = 20 / 0,1 = 200 грн.

Модель оцінки вартості звичайної акції при її використанні протягом невизначеного за тривалістю проміжку часу має такий вигляд:

ВАР = t=1 Да / (1 + НП)t

де  ВАР – реальна вартість акції, яка використовується протягом невизначеного за тривалістю проміжку часу;

Да – сума дивідендів, передбачена до отримання в кожному t-му періоді;

НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (дохідності) за привілейованою акцією, виражена десятковим дробом;

t – кількість періодів, які включені в розрахунок.

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість акції, яка використовується протягом невизначеного за тривалістю проміжку часу, являє собою капіталізовану суму передбачених до виплати дивідендів за будь-який кінцевий період за ставкою, що дорівнює очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку.

Наприклад: Придбана інвестором акція здається інвестору перспективною і намічена ним до використання протягом тривалого періоду. На найближчі п'ять років ним складений прогноз дивідендів, відповідно до якого в перший рік сума дивідендів становить 100 грн, а в наступні роки буде щорічно зростати на 20 грн. Норма поточної дохідності акцій даного типу становить 15% на рік. Необхідно визначити поточну ринкову вартість акції. Підставивши у формулу моделі необхідні показники, отримаємо:

ВАР = 100/1,15 + 120/1,32 + 140/1,52 + 160/1,75 + 180/2,01 = 451,0 грн.

Відносно реальних умов інвестування розглянутий варіант являє собою лише гіпотетичний випадок, адже жоден інвестор не планує тримати свої фінансові активи такий тривалий час (за цей період він матиме ряд можливостей реінвестувати капітал на більш вигідних умовах) і тим більше він не може на такий тривалий час прогнозувати отримання дивідендів в умовах мінливої економіки. Тому найтиповішою є ситуація, коли грошовий потік буде складатися не тільки з дивідендів, але й зі збільшеної вартості акції при її реалізації.

Модель оцінки вартості звичайної акції, що використовується впродовж заздалегідь визначеного строку, має такий вигляд:

ВАВ = nt=1 Да / (1 + НП)t + КВа / (1 + НП)n

де ВАВ – реальна вартість акції, що використовується протягом заздалегідь визначеного строку;

Да – сума дивідендів, що передбачається до отримання у кожному t-му періоді;

КВа – очікувана курсова вартість акції в кінці періоду її реалізації;

НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (дохідності) по акціях, що виражена десятковим дробом;

n – кількість періодів, включених у розрахунок.

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість акції, що використовується протягом заздалегідь визначеного строку формується з капіталізованої суми очікуваних дивідендів та приведеної курсової вартості акції під час продажу за ставкою, що дорівнює очікуваній інвестором норми валового інвестиційного прибутку.

Розглянута основна модель оцінки вартості акцій при ЇЇ використанні впродовж невизначеного періоду часу має ряд варіантів.

Для оцінки вартості звичайних акцій зі стабільним рівнем дивідендів модель має такий вигляд:

ВАП = Да / НП

де ВАП – реальна вартість акцій зі стабільним рівнем дивідендів;

Да – щорічна сума постійних дивідендних виплат;

НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (дохідності) по акції, що виражена десятковим дробом.

Наприклад: По акції виплачується щорічний дивіденд в сумі 20 грн. Очікувана норма поточного прибутку по акціях даного типу складає 15 % на рік. Реальна ринкова вартість акції буде складати:

ВАП = 20 / 0,25 = 80 грн.

Модель оцінки вартості звичайних акцій за допомогою зростаючого рівня дивідендів (відома як "Модель Гордона”) має такий вигляд:

ВАЗ =П * (1 + ТД)) / НП - ТД

де ВАЗ – реальна вартість акції з постійно зростаючим розміром дивідендів;

ДПсума дивіденда, виплаченого у 1 -му інвестиційному періоді;

ТД – темп приросту дивідендів, що виражений десятковим дробом;

НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (дохідності) по акції, що виражена десятковим дробом.

Наприклад: Останній дивіденд, що виплачений по акції, становив 150 грн. Компанія постійно збільшує суму щорічно виплачуваних дивідендів на 10%. Очікувана норма поточної дохідності акцій даного типу складає 20% на рік. Тоді реальна ринкова вартість акції буде складати:

ВАЗ = (150 * (1+0,1)) / (0,2– 0,1)

Здійснені розрахунки реальної вартості інструментів фінансового інвестування дозволяють на основі порівняння з їх курсовою вартістю або з очікуваною нормою валового Інвестиційного прибутку формувати управлінські рішення щодо їх вибору. Моделі оцінки реальної вартості інструментів фінансових інвестицій можуть бути розширені через введення додаткових параметрів, що відбиватимуть умови емісії цінних паперів, галузевої та регіональної приналежності емітента, умови обертання обраних інструментів Інвестування тощо.

Ефективність інвестування в окремі фінансові інструменти як і при реальому інвестуванні обумовлена величиною зворотного чистого грошового потоку від них і її показники розраховуються на основі порівняння інвестиційних витрат і генерованого чистого грошового потоку від володіння ними. Моделі оцінки ефективності фінансових інвестицій є такими ж, як і при оцінці ефективності реальних інвестицій.

Прийняття управлінських рішень при фінансовому інвестуванні буде більш бгрунтованим, якщо є можливість оцінки інвестиційних якостей обраних інструментів.

У системі оцінки інвестиційних якостей дольових цінних паперів головне місце посідають такі параметри:

вид дольового цінного паперу;

інвестиційна привабливість галузі, в якій здійснює свою діяльність його емітент;

основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства-емітента;

характер обертання інструменту на фондовому ринку;

умови емісії.

Параметри інвестиційної якості дольових інструментів фінансового інвестування (наприклад, акцій) можна розрахунково оцінити через таку систему коефіцієнтів (див. розд матеріал).

Головними параметрами оцінки інвестиційних якостей боргових цінних паперів (наприклад облігацій), можна визначити такі:

  •  вид облігації відповідно до класифікаційної ознаки;
  •  інвестиційна привабливість регіону - суб'єкта емісії;
  •  фінансова стійкість та платоспроможність підприємства емітента;
  •  характер обертання облігації на фондовому ринку;
  •  умови емісії облігацій і т.п.

При отриманні наведеної системи показників та параметрів оцінки наступним кроком у формуванні управлінського рішення щодо фінансового інвестування є розрахунок показників оцінки ризиків окремих фінансових інструментів інвестування.

9.4. Оцінка ризиків окремих фінансових інструментів інвестування

Як і при реальному інвестуванні здійснення фінансових інвестицій відбувається в умовах невизначеності та ризику, коли фінансовий результат від них або не можна передбачити, або можна передбачити лише з певною вірогідністю. Це обумовлює необхідність оцінки рівня ризиків, що супроводжують вкладення капіталу у той чи інший інструмент фінансового інвестування.

Під рівнем ризику фінансового інвестування в окремий Інструмент розуміється вірогідність відхилення фактичного значення інвестиційного доходу від очікуваної величини в ситуації невизначеності тенденцій кон'юнктури інвестиційного ринку та результатів фінансово-господарської діяльності підприємства-емітента.

Важливим інструментом дослідження ризиків фінансових інвестицій є їх класифікація, яку можна здійснити за наступними ознаками:

1. За видами. У сучасній економічній літературі з питань інвестиційного менеджменту розрізняють такі види ризиків по окремих фінансових інструментах інвестування;

Ринковий ризик, який характеризує мінливість курсу (реальної ринкової вартості) окремих фінансових інструментів інвестування під впливом коливань кон'юнктури всього інвестиційного ринку чи найважливіших його сегментів. Він односпрямовано впливає на всі види фінансових інструментів інвестування, хоча ступінь цього впливу є нерівнозначним за різними їх видам та різновидами.

Процентний ризик. Цей ризик характеризується зміною ставки відсотка внаслідок змін загального співвідношення пропозиції та попиту на гроші. Зростання рівня ставки відсотка викликає зниження ринкового курсу (реальної ринкової вартості) окремих фінансових інструментів інвестування, а, відповідно, й втрату інвестором частини очікуваного доходу по них. Особливо суттєво цей вид ризику впливає на боргові фінансові інструменти інвестування (облігації, депозитні сертифікати тощо).

Інфляційний ризик обумовлений зміною рівня цін (купівельної
спроможності грошей) у масштабах всієї економіки країни. На реальну вартість капіталу, який інвестований в окремі фінансові інструменти, значною мірою впливає інфляційне знецінення, а також очікувана сума доходів по них. Найбільше цей вид ризику впливає на фінансові інструменти Інвестування з фіксованим рівнем доходу (привілейовані акції, облігації тощо).

Ризик ліквідності. Цей вид ризику пов'язаний з оцінкою можливості швидко продати той чи інший фінансовий інструмент інвестування без втрати інвестованого в нього капіталу за умов зміни цілей інвестиційної діяльності, умов формування інвестиційного доходу, кризисного фінансового стану інвестора та за інших. Ліквідність окремого фінансового інструменту Інвестування є важливою умовою формування інвестиційного портфеля з точки зору можливості його швидкої реструктуризації. Значною мірою ризик ліквідності обумовлюється періодом обігу (погашення) окремих фінансових інструментів інвестування, загальним станом фондового та інших видів інвестиційного ринку, активністю здійснення на них операцій.

Податковий ризик. Виникнення цього виду ризику пов'язане з введенням нових податків під час здійснення операцій фінансового інвестування. Із збільшенням діючих ставок оподаткування цього виду господарської діяльності підприємства та зміною Інших податкових умов, що обумовлюють зниження очікуваної норми дохідності по окремих фінансових інструментах інвестування.

Комерційний (діловий) ризик. Цей ризик пов'язаний зі зміною результатів операційної діяльності емітента, що обумовлює зниження рівня та суми прибутку, а саме: зниження виробничого потенціалу підприємства-емітента, падіння попиту на його продукцію, зниження рівня цін ЇЇ реалізації в умовах зростання конкуренції та рядом інших аналогічних факторів, що можуть створювати загрозу невиплати відсотків по боргових цінних паперах, що емітовані, зниження рівня дивідендних виплат по акціях тощо.

Інші види ризиків. До цих видів ризиків можна віднести ризики виникнення на ринку недостовірної інформації, пов'язаної з діяльністю емітента, раптового його банкрутства, інші аналогічні види ризиків, які відбиваються на котируванні емітовуваних ним фінансових інструментів (окрім вищеперерахованих видів ризиків).

2. За джерелами виникнення розглядають такі ризики фінансових інструментів інвестування:

Систематичний ризик. Цей ризик пов'язаний зі змінами умов зовнішнього інвестиційного середовища. Він впливає на всі без винятку фінансові інструменти інвестування, хоча й різною мірою (залежно від їх виду) незалежно від діяльності окремих емітентів.

Несистематичний ризик генерується змінами результатів господарської діяльності емітентів та їх фінансового стану. По відношенню до окремого фінансового інструменту інвестування причини виникнення цього виду ризику має індивідуальний характер.

В інвестиційному менеджменті несистематичний ризик розглядається як інтегрований прояв комерційного (ділового) та інших видів ризиків окремих інструментів інвестування.

3. За фінансовими наслідками виділяються наступні види ризику інвестування в окремі фінансові інструменти:

Ризик, що призводить тільки до фінансових втрат по відповідному інструменту інвестування. При настанні ризикової події мають місце тільки негативні наслідки відносно очікуваного Інвестиційного прибутку.

Ризик, що призводить як до фінансових втрат, так і до інвестиційного доходу. Він може визначати як негативний, так і позитивний наслідок у формуванні майбутнього додаткового інвестиційного доходу (наприклад, ризик зміни ставки відсотка може викликати як зниження, так і зростання інвестиційного доходу по боргових фінансових інструментах інвестування).

За рівнем фінансових втрат ризики окремих фінансових інструментів інвестування виділяють:

Припустиміш ризик, коли фінансові втрати по окремому інструменту інвестування вимірюються розміром втрати тільки очікуваного доходу у формі виплати відсотків та дивідендів.

Критичний ризик, коли фінансові втрати по окремому інструменту інвестування складають розмір невиплаченого поточного доходу і поточного зниження курсової вартості (реальної ринкової вартості) Інструменту інвестування.

Катастрофічний ризик, коли фінансові втрати по окремому інструменту інвестування вимірюються розміром втрати як очікуваного поточного доходу, так і всього інвестованого капіталу наприклад, у випадку банкрутства емітента з повною втратою майна).

За характером прояву у часі виділяють:

Постійний ризик, що притаманний всьому періоду обігу окремих фінансових інструментів інвестування (наприклад, відсотковий ризик, інфляційний ризик тощо).

Тимчасовий ризик, що притаманний окремим періодам обігу окремих фінансових інструментів інвестування (наприклад, ризик виникнення недостовірної інформації про емітента).

За можливістю передбачення виділяють дві групи ризиків окремих фінансових інструментів інвестування:

Прогнозований ризик, який характеризує ті види ризиків окремого фінансового Інструменту інвестування, які пов'язані з циклічним розвитком економіки країни в цілому, кон'юнктурою окремих сегментів інвестиційного ринку чи господарською діяльністю емітента. Ці види ризиків можуть бути заздалегідь певною мірою передбачені (в межах визначеного розмаху варіації очікуваного інвестиційного доходу).

Непрогнозований ризик. Він характеризує ті види ризиків окремого фінансового інструменту інвестування, які відрізняються повною непередбаченістю прояву (наприклад, комерційний ризик емітента, що викликаний проявом форс-мажорних обставин; податковий ризик тощо)

Процес оцінки рівня ризиків по окремих інструментах інвестування є достатньо складним і за ієрархією дій може бути представлений у такій послідовності: 

1. Ідентифікація окремих видів ризиків по кожному фінансовому інструменту інвестування, що розглядається. Процес ідентифікації окремих видів ризиків має такі стадії:

На першій стадії по кожному фінансовому інструменту інвестування виділяються притаманні йому види систематичного ризику (ринковий, відсотковий, інфляційний тощо).

На другій стадії по фінансових інструментах інвестування, що розглядаються, визначається перелік окремих видів несистематичного ризику (комерційний, структурний тощо).

На третій стадії формується загальний портфель ризиків, диференційований як у розрізі окремих фінансових інструментів Інвестування, так і за видами систематичного та несистематичного ризиків.

  1.  Оцінка вірогідності настання ризикової події по окремих видах ризиків інвестування в фінансові інструменти. Вихідна база оцінки може задаватися розподілом вірогідності настання результату інвестування (отримання очікуваного результату). Якщо фінансовий інструмент інвестування вже обертається на фінансовому ринку, то така оцінка здійснюється по фактичній інформаційній базі. Якщо ж оцінюється вперше емітований фінансовий Інструмент інвестування, то може використовуватися інформація про характер обігу аналогічних йому інструментів у попередньому періоді.
  2.  Визначення розміру можливих фінансових втрат при настанні окремих ризикових подій по окремих фінансових інструментах інвестування. Вихідною базою оцінки є діапазон коливань розміру поточного доходу та курсової вартості (ринкової ціни) інстру ментів інвестування у ретроспективі або їх аналогів. За результатами оцінки цих коливань визначається конкретний розмір можливих фінансових втрат по інструментах інвестування, що розглядаються та здійснюється їх ідентифікація за рівнями допустимий, критичний та катастрофічний.
  3.  Кількісна оцінка загального, систематичного та несистематичного ризиків по інструментах фінансового інвестування. Для оцінки цих видів ризиків використовуються показники дисперсії, середньоквадратичного відхилення, математичного очікування результату, коефіцієнт варіації, а також ß-коефіцієнт відповідно до використовуваних моделей оцінки.
  4.  Співставлення рівня систематичного ризику окремих фінансових інструментів інвестування з очікуваним рівнем дохідності по них. В основі співставлення показників, що розглядаються, лежить "Цінова модель капітальних активів" та її графічна інтерпретація - "Лінія надійності ринку". Ця модель дозволяє інвесторам оцінювати співвідношення "ризик - дохідність" по кожному фінансовому інструменту інвестування, приймати відповідні інвестиційні рішення в процесі їх відбору до інвестиційного портфеля, що формується.

6. Ранжування фінансових інструментів інвестування, що розглядаються за рівнем ризику. Таке ранжування проводиться з метою відбору фінансових Інструментів в інвестиційний портфель за показниками рівня загального систематичного та несистематичного ризиків. Присвоювані окремим фінансовим інструментам рангові значення розташовуються у міру зростання рівня ризику.

Остаточні інвестиційні рішення про можливість використання окремих фінансових Інструментів інвестування приймаються з урахуванням фактора ризику на основі ставлення інвестора до ризику і співвідношення рівня ризику та дохідності по цих інструментах.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24031. Тонкая кишка, ее отделы, их топография, отношение к брюшине, строение стенки, кровоснабжение, иннервация 262.5 KB
  Располагается тонкая кишка в области чревья средняя область живота книзу от желудка и поперечной ободочной кишки достигая входа в полость таза. Длина тонкой кишки у живого человека колеблется от 22 до 44 м; у мужчин кишка длиннее чем у женщин. У трупа вследствие исчезновения тонуса мышечной оболочки длина тонкой кишки составляет 5 6 м. Верхней границей тонкой кишки является привратник желудка а нижней илеоцекальный клапан у места ее впадения в слепую кишку.
24032. Кровоснабжение и иннервация легких. Пути оттока лимфы от правого и левого легких, их регионарные лимфатические узлы 206 KB
  У женщин тазовая часть мочеточника проходит позади яич ника затем мочеточник с латеральной стороны огибает шейку матки после чего ложится между передней стенкой влагалища и мочевым пузырем. У женщин задняя поверхность моче вого пузыря соприкасается с передней стенкой шейки матки и влагалища а дно с мочеполовой диафрагмой. Эта связка в виде круглого тяжа идет от маточного конца яичника к латеральному углу матки располагаясь между двумя листками широкой связки матки. Яичник фиксирован также короткой брыжейкой mesovarium которая...
24033. Влагалище: строение, топография, кровоснабжение, иннервация, отношение к брюшине 277 KB
  Влагалищные артерии происходят из маточных артерий а также из нижних мочепузырных средних прямокишечных и внутренних половых артерий. Большие и малые половые губы получают кровь по передним губным ветвям из наружной половой артерии правой и левой ветви соответствующей бедренной артерии а также по задним губным ветвям из промежностных артерий являющихся ветвями внутренних половых артерий. В кровоснабжении клитора и луковицы преддверия принимают участие парные глубокая артерия клитора дорсальная артерия клитора артерии луковицы...
24034. Острые лейкозы. Классификации 37.38 KB
  Неотложная помощь при гипертоническом кризе гиперкинетического типа Неотложную терапию при гипертоническом кризе гиперкинетического типа начинают с внутривенного введения 6 10 мл 05ного раствора или 3 5 мл 1ного раствора дибазола. Для купирования криза индерал или обзидан вводят внутривенно струйно в дозе 5 мг на 10 15 мл изотонического раствора натрия хлорида. Внутривенно или внутримышечно вводят 1 мл 01ного раствора рауседила. Внутривенно капельно вводят 1 мл 25ного раствора аминазина на 100 250 мл 5ного раствора глюкозы или...
24035. Бронхоэктатическая болезнь: клиника, диагностика, лечение 34.59 KB
  Существуют несколько классификаций бронхоэктатической болезни но в клинической практике чаще используется классификация А. Форма болезни: а легкая бронхитическая б выраженная в тяжелая г сухая кровоточащая. Течение болезни: а стационарное б прогрессирующее частота и длительность обострении. При хорошо собранном анамнезе часто удается выявить перенесенную в раннем детском возрасте пневмонию послужившую причиной развития бронхоэктатической болезни.
24036. Симптоматические язвы желудка и двенадцатиперстной кишки: клиника, диагностика 33.68 KB
  Симптоматические язвы желудка и двенадцатиперстной кишки это язвы которые возникают под действием язвопровоцирующего фактора. Их отличает от язвенной болезни то что всегда удается выявить провоцирующий язву фактор и если убрать этот фактор заживление язвы и выздоровление происходит достаточно быстро. Симптоматические язвы бывают: стрессовые лекарственные эндокринные возникшие на фоне заболеваний других внутренних органов.
24037. Ревматоидный артрит: клиника, диагностика, лечение 36.22 KB
  Течение болезни Ревматоидный артрит прогрессирует в трёх стадиях. Критериями неблагоприятного прогноза являются: раннее поражение крупных суставов и появление ревматоидных узелков увеличение лимфатических узлов вовлечение новых суставов при последующем обострении; системный характер болезни; персистирующая активность болезни при отсутствии ремиссии более года; стойкое увеличение СОЭ; раннее появление в течение первого года и высокие титры ревматоидного фактора ранние до четырёх месяцев рентгенологические изменения со стороны поражённых...
24038. Хронические обструктивные болезни легких 33.58 KB
  Мерцание и трепетание предсердий: тактика лечения. Мерцание предсердий хаотичное сокращение отдельных групп мышечных волокон предсердий при этом предсердия в целом не сокращаются а в связи с изменчивостью атриовентрикулярного проведения желудочки сокращаются аритмично обычно с частотой около 100150 в 1 мин. Трепетание предсердий регулярное сокращение предсердий с частотой около 250300 в 1 мин; частота желудочковых сокращений определяется предсердножелудочковой проводимостью желудочковый ритм может быть при этом регулярным или...
24039. Желчекаменная болезнь: этиология, клиника, диагностика 27.21 KB
  АМИЛОИДОЗ ПОЧЕК АП является проявлением общего амилоидоза который представляет собой системное заболевание характеризующееся внеклеточным отложением особого белковополисахаридного комплекса амилоида что приводит в конечном итоге к нарушению функции органов. До сих пор не существует общепринятой классификации амилоидоза. По наличию или отсутствию причинного фактора выделяют следующие формы амилоидоза: 1 идиопатический первичный; 2 наследственный генетический встречающийся при периодической болезни и некоторых формах семейного...