80527

Українська культура в другій половині ХХ століття

Лекция

Культурология и искусствоведение

Розвиток української культури в другій половині ХХ ст. У Донецькій та Кримській областях не залишалося жодної української школи. ЦК КПРС прийняв нову постанову що підсилило русифікацію української системи освіти. Серед них можна назвати Історію української літератури Історію української мови Радянську енциклопедію історії України Історію українського мистецтва.

Украинкский

2015-02-17

39.07 KB

0 чел.

1

Тема 8. Українська культура в другій половині ХХ ст.

План
1. Відновлення матеріальної бази культури. Розвиток освіти та науки.
2. Культурні процеси в умовах хрущовської «відлиги». Шістдесятники.
3. Українська культура в роки кризи авторитаризму.


1. Розвиток української культури в другій половині ХХ ст. відбувалося в умовах поглиблення розколу світу, розпалювання «холодної війни», гонки озброєнь, ідейно-культурного протистояння. Українська культура розвивалася у взаємодії з іншими культурами СРСР і соціалістичного світу. Від більш різноманітною і динамічною культурного життя Заходу культура Радянської України була відділена «залізною завісою».
Катастрофічний масштаб руйнувань в ході німецько-фашистської агресії визначив на ціле десятиліття першочергове завдання культурної політики УРСР: відновлення матеріальної бази культури, створення умов для її нормального функціонування. В Україну були відновлені або побудовані заново близько 26 тис. шкіл, у яких навчалися майже п'ять мільйонів школярів, в т.ч. тих, хто не зміг вчитися в роки окупації. Для дітей-сиріт та дітей-інвалідів будувалися дитячі будинки, інтернати, заохочувалося опікунство.
Розвиток освіти, як і всієї культури, носило суперечливий характер. У середині 1950-х років держава, щоб подолати відставання від країн Заходу в розгортанні науково-технічного прогресу, різко збільшив асигнування у цій галузі. Всупереч формалізму і зайвої стандартизації навчання, рівень знань радянської школи був вище, ніж аналогічні показники шкіл Заходу. Але навчально-виховний процес знецінювався надмірної ідеологізацією предметів гуманітарного циклу.

У 1968р. в СРСР було поставлено завдання - досягти загальної середньої освіти. Положення про обов'язкову середню освіту отримало конституційне закріплення. На початку 1980-х років була проведена реформа загальноосвітньої і професійної школи. Був затверджений єдиний тип школи. Була проведена уніфікація професійно-технічних училищ. Крім професійної підготовки, ПТУ давали і середню освіту. У молодші класи школи діти могли надходити не з 7-ми, а з 6-ти років - при бажанні батьків.
1970 - 1980-ті роки відзначені різким зниженням числа шкіл з українською мовою навчання. В абсолютних цифрах їх число скоротилося на 8 700 шкіл. В індустріальних центрах України (Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса) панувала російськомовна школа. У Донецькій та Кримській областях не залишалося жодної української школи. Така картина суперечила національним складом населення, ускладнювала дітям засвоєння знань.
У 1978 р. ЦК КПРС прийняв нову постанову, що підсилило русифікацію української системи освіти. Перехід на російську мову викладання стимулювався підвищенням заробітної плати вчителям.
Вузівська мережу з 1965р. по 1983р. зросла незначно - з 132 вузів до 146. У Сімферополі та Запоріжжі були відкриті університети. Вузи Україні в основному базувалися в шести областях республіки - Харківської (21), Київської (19, 18 з них - у м. Києві), Одеській (15), Дніпропетровській та Львівській (по 12), Донецькій (10). Кількість студентів всіх форм навчання (денна, вечірня, заочна) перевищувала 850 тис. чол. У радянських вузах навчалися студенти з соціалістичних країн, різних держав Африки та Азії.
У 1965 - 1985рр. Академія наук УРСР поповнилася двадцятьма новими науково-дослідними інститутами. У 1971р. було створено п'ять наукових центрів республіки, які об'єднали академічну і вузівську науку - Дніпропетровський, Донецький, Західний, Харківський і Південний. Для координації наукових центрів і зацікавлених в їх розробках промислових підприємств АН стала створювати науково-технічні комплекси (НТК). НТК включали в себе профільні інститути, конструкторські бюро, дослідні виробництва і

2

дослідні заводи. На базі трьох академічних інститутів - електрозварювання, кібернетики і надміцних матеріалів були утворені інженерні центри. Директор Інституту кібернетики акад. В. Глушков вважав головним завданням створення автоматичних систем управління (АСУ) виробництвом. Однак недолік фінансування і секретність кібернетичних програм у провідних державах світу не дозволили вітчизняної кібернетики на рівних конкурувати із західною.
25 інститутів сільськогосподарського профілю Україна входили в систему ВАСГНІЛ - Всесоюзної академії сільськогосподарських наук. Наприклад, Миронівський науково-дослідний інститут (директор - В. Ремесло) вивів нові сорти пшениці, якими засівали до 8 млн. гектарів.
Спільними зусиллями вчених АН, вузів, музеїв, архівів і бібліотек були створені фундаментальні дослідження в галузі гуманітарних наук. Серед них можна назвати «Історію української літератури», «Історію української мови», «Радянську енциклопедію історії України», «Історію українського мистецтва». На жаль, цінність цих книг знижували ідеологічні штампи і заборона на згадування імен репресованих учених. Але за кількістю дослідженого матеріалу ці видання не тільки зберігають свою цінність, але нерідко перевершують сучасні праці. Важко переоцінити вплив на історичне краєзнавство 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР». Цю роботу здійснили тисячі авторів за підтримки десятків тисяч краєзнавців.
У грудні 1966р. в Києві виникла нова добровільна громадська організація - Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. Завданням товариства було залучення населення до участі в охороні пам'яток історії, археології, архітектури, мистецтва, писемності, етнографії та фольклору. Вплив нової організації підвищилося тим, що її очолив заступник Ради Міністрів УРСР П. Тронько. Товариство охорони пам'яток історії на чолі з П. Тронько у короткий термін перетворилася на широку мережу з 70 000 місцевих відділень, з сотнями народних університетів і кінолекторій. У роботі Товариства взяли участь багато видних діячів науки і культури, ентузіасти краєзнавства. Серед них можна назвати письменника А. Гончара, скульптора І. Гончара, істориків Т. Шевченка і М. Брайчевського та ін Товариство допомагало розвитку музейної справи в Чигирині, Суботові, Холодному Яру та інших місцевостях, етапних у національній історії. Було розпочато будівництво етнографічного музею під відкритим небом у Пирогові (під Києвом). Створювався меморіальний комплекс на о. Хортиця, де в ХVI-XVII ст. була одна із Запорізьких Січей.
За самою своєю суттю Товариство охорони пам'яток історії було покликане піклуватися про пам'ятники матеріальної культури України. Але саме це було поставлено йому у провину восени 1972р. Робота Товариства стала предметом спеціальної постанови Політбюро ЦК КПУ. Товариство було піддано критиці «за надмірне захоплення минулим, його ідеалізацію, некритичне ставлення до архаїчних форм в побуті та звичаях». Серед активістів Товариства, на думку авторів партійного постанови, були люди «сумнівної репутації цивільної з ідейно нечіткими поглядами». В цілому робота Товариства з охорони пам'яток історії була оцінена, як утримуюча «серйозні прорахунки ідейно-організаційного та ідейно-політичного характеру».
Таким чином, пом'якшення державного контролю, поступова еволюція влади від тоталітарних до авторитарних методів управління мало що змінила в характері освіти в Україні. У країні як і раніше не було національної школи, в якій нові покоління отримували б освіту рідною мовою, відповідно до культурно-історичною спадщиною своєї нації, не вступаючи в суперечність з національними традиціями.

Спотворене розуміння інтернаціоналізму, абсолютизація категорій «радянський народ», «злиття націй» вели до русифікації системи освіти. На початок 1980-х років українські та українсько-російські школи складали менше 30% навчальних закладів столиці та обласних центрів. Русифікація досягла і систем дошкільного виховання. З початку 1970-х років на

3

російську мову видання переводять наукові журнали Україні і головне видавництво наукової літератури - «Наукова думка». Втричі скоротився випуск літератури українською мовою. Російські тиражі найцікавіших і найбільш важливих публікацій кількісно перевершували аналогічні українські публікації. Русифікація в Україні призвела до того, що мова корінної нації, що становить майже 70% населення республіки, стала мовою сільського населення і незначної частини інтелігенції. Українська мова майже повністю був витіснений з наукової сфери, партійної та урядової документації.
У 1960 - 1980-ті роки Україна стає ареною реалізації програм «мирного атома». У республіці одна за одною будуються п'ять АЕС: Чорнобильська, Хмельницька, Рівненська, Запорізька, Південноукраїнська. Переваги атомної енергетики над іншими видами отримання необхідної для економіки і систем життєзабезпечення енергії здавалися переконливими. Питання було тільки в здатності створити безпечні у всіх відношеннях умови експлуатації. У ніч з 25 на 26 квітня 1986р. стався вибух одного з реакторів Чорнобильської АЕС. Зоною лиха стали Київська, Житомирська, Чернігівська, Волинська і інші північно-західні області України з населенням 3-4 млн. чол. Нові вибухи на ЧАЕС були відвернені мужніми діями пожежних команд. Десятки пожежників загинули від смертельних доз радіації, але змогли забезпечити і збереження АЕС, і евакуацію населення міста атомників - Прип'яті. Урядова комісія на чолі з головою Ради Міністрів СРСР М. Рижковим прийняла рішення про евакуацію населення з 30-ти кілометрової зони навколо ЧАЕС і припинення всередині зони всіх видів господарської діяльності, крім роботи на самій станції.

Трагедія на ЧАЕС стала кордоном у суспільній свідомості. Вибух атомного реактора, який змінив життя мільйонів людей, немов висвітив справжній стан справ в Україні. Проблеми безпеки технічного прогресу та екології стали фактором масової свідомості, однією з найбільш гострих тем публіцистики, змусили переглянути освітні та наукові програми.
2. У 1956 - 1965гг. в СРСР здійснювався курс на часткову десталінізацію країни. Відмова від масових репресій, часткова реабілітація невинно засуджених, лібералізація різних сторін життя істотно вплинули на культурну ситуацію в СРСР і в Радянській Україні.
Для духовного життя України «хрущовська відлига» стала культурно-національним пробудженням, очищенням від ряду негативних явищ тоталітаризму. Загальносоюзне рух оновлення в Україну мало свою специфіку, зокрема, у зв'язку з національною проблематикою. Мова М. Хрущова під час декади української культури в Москві була сприйнята як захист української мови.

В Україні успішно розвивалася література. Популярними стали романи М. Стельмаха «Велика рідня», «Кров людська - не вода», «Хліб і сіль», що розкривають силою художнього слова долі українського селянства. Військова тематика отримала відображення в трилогії О. Гончара «Прапороносці». Подією української літератури стала публікація кіноповісті О. Довженка «Поема про море».
В ході десталінізації були реабілітовані багато українських письменників: В.Еллан-Блакитний, В. Чумак, Г. Косинка, І. Микитенко, З. Тулуб, драматург М. Куліш, режисер Л. Курбас. Проте реабілітація не була поширена на діячів культури, активно брали участь в українській революції 1917 - 1921рр. Літературні твори реабілітованих повільно поверталися до читача. Був надрукований історичний роман З. Тулуб «Людолови» про час гетьмана П.Конашевіча-Сагайдачного. Був перевиданий «Словник української мови» Б. Грінченка. Влада широко відсвяткували 100-річчя від дня народження І. Франка, мабуть, найбільш лівого з видатних діячів західно-української культури.
Лібералізація політичного режиму зробила менш неприступним «залізна завіса» між радянським і західним світами. З'явилися переклади літературних творів Сент - Екзюпері, Камю, Кафки, Ремарка та інших талановитих письменників. У 1958р. відновилося видання журналу «Всесвіт». Журнал знайомив читачів з кращими творами зарубіжної літератури. Публікації «Всесвіту» стали одним із каналів впливу загальнолюдських цінностей на

4

радянське суспільство. Однак за своїм впливом на «найбільш читаючу в світі країну» зарубіжна література поступалася вітчизняної. Світове визнання отримав роман О. Гончара «Собор» (1968 р.). Письменник одним з перших у радянській літературі порушив питання про гуманістичний розумінні вітчизняної історії, збереження культурної спадщини предків. Перекладач Б. Тен виконав переклади з давньогрецької мови на українську мову класичних поем давнини - «Одіссеї» і «Іліади» Гомера. Переклади відповідали світовому рівню гомероведенія, їх поетичну майстерність було визнано в ряді зарубіжних країн.
Головним наслідком «відлиги» стало формування нового покоління творців української культури - шістдесятників. Формування їх світогляду відбувалося під впливом ХХ з'їзду КПРС, розвінчання культу Й. Сталіна. Шістдесятники не боролися з радянським політичним режимом, вони прагнули до повного очищення культурного та громадського поля країни від проявів тоталітаризму. Серед них був популярний лозунг «соціалізму з людським обличчям». Творча молодь 1960-х років виступила проти двозначності, лакування і прикрашання дійсності. Своєю творчістю шістдесятники намагалися ламати догми і шаблони, вийти за рамки традиційних форм мистецтва «соціалістичного реалізму». Це була спроба розкріпачення духу, пробудження національної свідомості.
Починалося шістдесятництво з культурно-просвітницької роботи. Молодь виступала на захист рідної мови, популяризувала досягнення літератури та мистецтв. Робилися спроби вивчення вітчизняної історії на основі робіт забутих або заборонених авторів. Восени 1959р. студенти Київського театрального інституту створили Клуб творчої молоді на чолі з Л. Танюком. Спільно зі студентами консерваторії вони створили групи виконавців народних колядок. Театральна студія КТМ поставила вистави за п'єсами М. Куліша, Б. Брехта. Були встановлені контакти з молодіжними культурними об'єднаннями Росії, Прибалтики, Молдови. Поетичні вечори І. Драча, Л. Костенко, М. Вінграновського незмінно збирали аншлаг. Вірші В. Симоненка, Л. Костенко, І. Драча, В. Стуса поширювалися в рукописах. Поетичним вечорами не поступалися за популярністю лекції з вітчизняної історії М. Брайчевського, Є. Апанович.

Участь у роботі КТМ поета В. Симоненка, літературних критиків І. Дзюби, Є. Сверстюка, І. Світличного, художників А. Горської, Л. Семикіної, В. Зарецького надала йому громадянську ноту. Клуби творчої молоді виникли у Львові, Одесі, Дніпропетровську. Роботу львівського «Проліска» очолювали майбутні учасники українського дисидентського руху брати Горині та І. Калинець. Шістдесятники діючи в рамках радянської системи змогли сформувати альтернативне інтелектуально - духовний простір. На спробу звільнити культурний розвиток від компартійного керівництва влади відповіли розпуском молодіжних клубів, засудженням творчого пошуку і репресіями. У серпні - вересні 1965р. були заарештовані десятки представників української творчої інтелігенції: літературний критик І. Світличний, мистецтвознавець Б. Горинь, психолог М. Горинь, художник П. Заливаха, історик В. Мороз та ін Протестуючи проти арештів, І. Дзюба, В. Чорновіл та В. Стус організували виступ у кінотеатрі під час прем'єрного показу фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Проти таємних арештів була організована підписна кампанія. У листопаді 1965р. колективний лист проти арештів було направлено в ЦК КПУ і ЦК КПРС. Підписали його не тільки шістдесятники, а й цілком лояльні до влади люди: депутат Верховної Ради СРСР М. Стельмах, депутати Верховної Ради України А. Малишка і П. Майборода. У грудні 1965р. І. Дзюба адресував в ЦК КПУ листа з додатком рукопису статті «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Автор аргументовано намагався довести владі, що вона порушує нею ж проголошену національну політику. Рукопис І. Дзюби можна розглядати як програму вирішення національного питання в рамках радянської системи. Як і громадські починання Клубів творчої молоді, робота І. Дзюби не знайшла розуміння у влади. Шістдесятники постали перед дилемою: примірятися з неможливістю вільного розвитку української культури або переходити до політичної

5

боротьби з владою. Участь частини шістдесятників в дисидентському русі 1970 - 1980-х років в Україну - рішення цієї дилеми.
У галузі літератури покоління шістдесятників було особливо щедрим на поетичні таланти. В. Симоненко і В. Стус вдихнули нове життя в українську громадянську лірику. Роман у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай» став гімном «душі, паряться над натовпом».
Видатним культурним явищем стало українське «поетичне кіно». Витоки «поетичного кіно» - в довоєнних кінофільмах О. Довженка та української класичної літератури. Фільми С. Параджанова («Тіні забутих предків»), Ю. Іллєнко («Криниця для спраглих» і «Білий птах з чорно Ознакою»)), І. Миколайчука («Вавілон - ХХ») стали явищем світового кіно. Образи, створені акторами І. Миколайчуком, Л. Сердюком, Л. Поліщук, Б. Брондуковим уособлюють українське кіно ХХ ст. «Поетичне кіно» настільки було українське, що налякало ревнителів інтернаціоналізму. За дорученням керівника ЦК КПУ Шелеста взимку 1965 - 1966 рр.. була проведена перевірка роботи кіностудії ім. А. Довженко. Негативну оцінку комісії отримали фільми «Криниця для спраглих», «Київські фрески» С. Параджанова, «Звірте Свої годинники» В. Ільяшенко. Творчі колективи були звинувачені у «викривленні соціалістичної дійсності». Керівництву кіностудії запропонували знімати фільми, які розкривають героїку буднів соціалістичного будівництва.

Помітними подіями театрального життя республіки стали п'єси О. Левади «Фауст і смерть», О. Коломійця «Планета надій», М. Стельмаха «Хто« за »? Хто «проти»? ». Визнання отримало акторська майстерність Б. Ступки, В. Івченко, В. Заклунної, Н. Рушковського. У музиці стали популярними камерні оркестри. Музику для камерних оркестрів писали композитори В. Губаренка, Л. Дичко, М. Скорик, Ю. Іщенко та ін 1960-і роки підтвердили високий рівень української виконавської культури. Видатними майстрами оперного співу стали Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко, А. Солов 'яненка. Яскраву сторінку в історію українського балету вписали В. Калиновська, В. Ковтун, Т. Таякіна. Майстерність диригента С. Турчака отримала визнання в Англії, Японії, Франції, Угорщині та інших країнах.
В українську пісенну скарбницю увійшли пісні П. Майбороди, О. Білаша, І. Шамо, К. Домінченко. До покоління шістдесятників за духом творчості належав В. Івасюк, чия творчість залишило помітний слід в українській естраді 1970-х років. Без перебільшення, народною любов'ю користувалися його пісні «Червона рута», «Водограй», «Я піду в Далекі гори» та ін
У живописі творчий пошук українських і в цілому радянських художників натрапив на активну протидію влади.
У 1962р. в московському Манежі була організована виставка художників-модерністів студії Є. Белютіна. Виставку особисто відвідав М. Хрущов і його різкі висловлювання на адресу художників стали сигналом для розгрому виставки. Наступ на шістдесятників стало всесоюзної кампанією. У червні 1963р. на пленумі ЦК КПРС були піддані критиці літературно-художні журнали. В Україну серед художників зазнали обструкції з боку влади А. Горська, І. Гончар, Л. Семикіна. У формалізмі і аполітичності звинуватили поетів Л. Костенко та І. Драча, російського радянського письменника В. Некрасова, що живе в Києві. Некрасова змусили до еміграції, інші втратили можливість друкувати свої твори, писати картини.
Таким чином, збереження ідеологічного диктату в сфері культури обмежувало творчі можливості мистецтва.


3. Між двома спробами реформ в СРСР - «відлигою» М. Хрущова і «перебудовою» М. Горбачова лежить період 1965 - 1985рр., Що отримав в публіцистиці назву «застою». Є й інший вимір цього періоду: криза авторитаризму. Риси кризи: зниження темпів економічного розвитку, відставання від Заходу в області технології, консерватизм у вирішенні внутрішніх проблем. Сфера культури - «Попелюшки» радянської системи, -

6

характеризується утвердженням зневажливого ставлення до української історії, мови та літератури, мистецтва. Партійні органи приймають ряд постанов, у яких зобов'язують письменницькі організації «посилити боротьбу з проявами буржуазного націоналізму, національної обмеженості і місництва (регіоналізму)». Десять років шукає можливість публікації свого роману у віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко. Стільки ж років йде у К. Басенко на публікацію роману «Початок», який розповідає в художній формі про розвиток української культури першої третини XVII ст. Виганяють зі Спілки письменників І. Дзюба, І. Світличний, В. Стус та ін
Відсутність належних умов зберігання пам'яток культури минулого обертається непоправними втратами. У 1964р. у пожежі гине збори відділу україністики Центральної бібліотеки АН в Києві - 650 тис. томів. У тому ж році в будинку Видубицького монастиря горить архів Києво-Могилянської академії XVIIIв. На початку 1970-х років під надуманим приводом розформовується Кабінет рідкісної книги КДУ, створений зусиллями проф. А. Маслова.
Ідеологічний диктат і тематична обмеженість не зупинили розвиток української поезії та прози. Як і раніше популярні твори П. Тичини, В. Сосюри,
​​А. Малишка, М. Бажана. Не тільки читацьке, а й офіційне визнання отримала дилогія В. Земляка «Лебедина зграя» і «Зелені Млини». У 1978р. В. Землякові посмертно була присуджена Державна премія УРСР в галузі літератури. Зусиллями видавництва художньої літератури «Дніпро» публікувалася серія «Романи і повісті» - українська проза сучасних авторів. Новим підходом у розкритті сільській теми стали романи Ю. Мушкетика «Позиція» і «Рубіж». Вагомий внесок у зміцнення національної пам'яті зробив П. Загребельний. Серед його найкращих творів - романи «Диво», «Роксолана», «Я, Богдан». До історичної тематики також зверталися Р. Іваничук («Манускрипт з вуліці Руської», «Черлений вино», «Мальви»; Ю. Мушкетик («Яса» і «Гайдамаки»); Р. Іванченко («Довгий шлях до озер», « Гнів Перуна »,« Золоті стремена »).
Вільну українську поезію не можна уявити без творчості В. Стуса. Його поетичний дар не зломили ні тюрма, ні заслання. Інтерес до віршів В. Стуса виникає не тільки в Україну, а й у Європі. У 1985р. поета висувають на здобуття Нобелівської премії, тим самим, намагаючись схилити СРСР до припинення кримінального переслідування В. Стуса. Але система виявилася невблаганна: поет вмирає в ув'язненні. Лейтмотив творчості Стуса - любов до рідної землі, української мови, - притаманний творчості та інших українських літераторів - Д. Павличко, Р. Лубківського, І. Римарука, П. Осадчука.

У 1960 - 1980-і роки головні тенденції української драматургії - потяг до сучасної тематики, антивоєнні мотиви. У театрах Україна успішно йшли п'єси О. Коломійця («Дикий Ангел»), М. Зарудного («Сині роси», «Бронзова фаза»), Л. Дмитерка («У золотій рамі»).
Республіканське об'єднання «Укрконцерт» об'єднує 25 філармоній, 220 художніх колективів. На естраді панували співаки С. Ротару, Н. Яремчук, гумористичний дует Тарапуньки і Штепселя (артисти Ю. Тимошенко та О. Березін). Зберігали високий рівень виконавської майстерності колективи пісні і танцю. Для академічного ансамблю танцю України та інших колективів були характерні постійне вдосконалення жанру, новизна, емоційність виконання.

У 1970-і роки переживала підйом мультиплікація. Успіхом у глядачів різного віку користувалися мультиплікаційні фільми «Як їжачок і ведмедик міняли небо», серія мультфільмів про пригоди запорозьких козаків, Жив-був пес (реж.)
Український кінематограф збагатили фільми Л. Бикова («В бій ідуть одні старики» і «Ати-бати йшли солдати») і Р. Балаяна («Польоти уві сні і наяву»). У центрі кінофільмів Л. Бикова - немеркнучий подвиг солдата Великої Вітчизняної війни. Твір Р. Балаяна складніше: розкриття внутрішнього світу бентежного інтелігента-сучасника. Інтерес кіно до української історії посилили офіційні заходи 1980-х років:

7

1500-річчя Києва та 1000-річчя прийняття християнства. На кіностудії ім. Довженка з'явився павільйон, в якому були зняті фільми «Легенда про велику княгиню Ольгу» і «Ярослав Мудрий». Революційну літературну класику екранізував режисер М. Мащенко в телевізійних фільмах «Як гартувалася сталь» і «Овід».
В українському живописі 1960-1980-х років поряд з темою Великої Вітчизняної війни відбувається освоєння сучасної тематики. Боротьбі проти фашистських загарбників присвячені високохудожні картини «Безсмертя» І. Голембієвської, «Матері чекають» В. Гуріна, «Перемога» А. Лопухова. Сучасність знайшла втілення в картинах «Льон» Т. Яблонської, «Ідуть дощі» В. Шаталіна, полотнах М. Бєльського, В. Хітрікова, Г. Томенко та ін Мальовнича природа Україна стала темою пейзажів А. Шовкуненка, М. Грищенко, С . Шишко. Образи людей праці, культурних та наукових діячів створили портретисти В. Барекій, С. Григор 'єв, В. Зарецький. У книжковій графіці успішно працювали Г. Гавриленко, А. Базилевич, Г. Якубович. Розвитком естетичних і етичних народних традицій стала живопис І. Гончара і М. Приймаченко.

Таким чином, в 1960-1980-ті роки всі види мистецтва ділилися на одіозне мистецтво, суттю якого було проходження ідеологічної запрограмованості, диматізму і плакатності, і мистецтво, що намагається відстоювати загальнолюдські цінності. Догматизм і запрограмованість отримали широке поширення, зокрема, в монументальному мистецтві та архітектурі. Тільки в другій половині 1970-х років було споруджено 90 нових пам'ятників і монументів. В основному їх зведення було пов'язане з 30-річчям перемоги у Великій Вітчизняній війні та 1500-річчям Києва. Серед пам'яток цього періоду нешаблонность вигляду відрізняються пам'ятник військовополоненим у Сирецькому житловому масиві Києва і монумент Вічної слави в Черкасах. Найбільші нарікання викликала зміна вигляду пам'ятних місць Києва у зв'язку з 1500-річчям міста. У Харкові не здобув популярності у городян пам'ятник борцям за Радянську владу на тодішній площі Радянській Україні.
Друга половина 1960-1980-ті роки - період масової житлової забудови. Архітектурні рішення міської забудови були відзначені такими рисами, як стандартизація, а іноді і відвертий примітивізм. Разом з тим поєднання будівництва житла з об'єктами соцкультпобуту дозволило поліпшити умови життя мільйонів громадян України. З метою максимального поліпшення забудови в домобудівництві перейшли до методів великопанельного будівництва. Типові проекти будинків використовувалися при спорудженні житлових масивів: Русанівка, Оболонь і Троіщіна в Києві, Сонячний в Дніпропетровську, Салтівка Олексіївка і Рогань в Харкові. При будівництві громадських споруд архітектори шукали нові варіанти художньо-функціонального рішення. Використовувалися такі будівельні матеріали, як скло, метали, бетон.
Високого рівня художньо-образної виразності досяг архітектор Є. Маринченко при спорудженні палацу «Україна» в Києві (1977 р., арх. А. Добровольський, А. Макухін). Дім художника був прикрашений бронзовими статуями муз. Із застосуванням новітніх будівельних технологій в 1970-1980-ті роки збудовано нові корпуси ряду ВНЗ: Київського та Донецького університетів, Львівського політехнічного інституту. Розгортання нового будівництва загострило проблему органічного поєднання старої та нової забудови.
Таким чином, в 1970-1980-ті роки у всіх галузях культури зберігалася тенденція до відродження української духовності і культури.
 
       Контрольні питання:

1. О. Довженка і український кінематограф.

2. Характерні риси шістдесятництва в Україну.
3. Українська література 60-80-х років ХХст.
4. Містобудування в УРСР 1960-1980-х рр..

8

                                                         Контрольні завдання:

1. Дайте характеристику творчості провідних режисерів і акторів «поетичного кіно».

2. Порівняйте культурну політику республіканського керівництва за часів П. Шелеста і В. Щербицького.
3. Охарактеризуйте вплив культурних контактів із зарубіжжям на культурне життя Радянської України.

Теми рефератів:

1. Актор і режисер І.
​​Миколайчук.
2. Клуби творчої молоді початку 1960-х.
3. Українська музична життя в 1970-1980-і роки.

Поясніть значення терміну:

1. «Відлига»:
а) припинення «холодної війни»;
б) пом'якшення політики Радянської влади щодо церкви;
в) стан суспільно-політичного життя в другій половині 1950 -

початок 1960-х років;
г) ядерне руйнування.
2. Дисидентство:
а) спосіб життя антисоціальних елементів;
б) морально-політична опозиція до існуючого ладу, панівної системи ідей і цінностей;

в) стиль архітектури;
г) різновид релігії.
3. Шістдесятництво:
а) культурна альтернатива офіційному мистецтву періоду тоталітаризму;
б) ідеалістичне філософське перебіг;

в) штучне з'єднання різнорідних культурних явищ;
г) антирадянське підпілля.
4. Великопанельне будівництво:
а) будівельна технологія, яка дозволила підвищити темпи житлового будівництва;

б) цегляна кладка;
в) укрупнення будівельних підприємств;

г) технологія, заснована на ручній праці.

Модульний контроль:
Дайте правильну відповідь:

1. Першочерговим завданням культурної політики післявоєнного часу було:
а) пограбування переможених країн;
б) відновлення матеріальної бази культури;

в) розвиток системи вищої освіти;
г) боротьба з космополітизмом.
2. Коли була поставлена
​​задача досягти загальної середньої освіти:
а) 1950 р.;
б) 1980 р.;
в) 1968 р.;
г) 1985 р..
3. Школи з якою мовою навчання переважали в Україну в 1980-і роки:

9

а) українською;
б) латинською;
в) російським;
г) англійською.
4. У яких областях Україні були побудовані АЕС (два правильних відповіді):

а) Запорізької;
б) Донецької;
в) Одеській;
г) Рівненської.
5. Хто очолював розвиток кібернетики в Україну:

а) В. Глушков;
б) С. Корольов;
в) В. Ремесло;
г) П. Тронько.
6. Який галузі науки завдали шкоди погляди Д. Лисенко:

а) фізики твердого тіла;
б) генетиці;
в) мінералогії;
г) кібернетики.
7. Хто є автором роману «Собор»:

а) Ю. Мушкетик;
б) Л. Костенко;
в) А. Гончар;
г) В. Стус.

Ілюстрації:

1. Радянський супутник на навколоземній орбіті. 1950-і роки. Фото.
2. Урок праці в школі. 1960-і роки. Фото.

3. Письменник А. Гончар. Фото.
4. Артист кіно і режисер І.
​​Миколайчук. Фото.
5. Палац «Україна» в Києві. Фото.
6. Русанівський житловий масив у Києві. Фото.
7. Будівля нового цирку в Харкові. Фото.
8. Чорнобиль. Четвертий реактор після вибуху. Квітня 1986р. Фото.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50182. Программирование задач с использованием структур в функциях, работа с файлами и структурами 63 KB
  Приобрести практические навыки в проектировании структуры файла а также закрепить навыки по вводу данных в файл и их обработке с помощью подпрограмм пользователя.y; } В программе которая выполняет операции чтения из файла или запись в файл должна быть объявлена переменнаяуказатель на тип FILE: FILE file_pointer; Для того чтобы файл был доступен его надо открыть указав для выполнения какого действия открывается файл: чтения записи или обновления данных а также тип двоичный или текстовый: Возможные режимы открытия файлов...
50183. Визначення фокусних відстаней збиральної та розсіювальної лінз 121.5 KB
  Розмістити збиральну лінзу між світним предметом та екраном і пересуваючи її знайти спочатку перше чітке збільшене зображення стрілки на екрані та визначити положення лінзи. Зафіксувати це положення лінзи за шкалою відліку оптичної лави та визначити відстань між двома фіксованими положеннями лінзи.10 ...
50184. О деятельности Забайкальского комитета ХХI века (правопреемника Читинского областного отделения общества «Россия – Япония) 46 KB
  Ковалёва О деятельности Забайкальского комитета ХХI века правопреемника Читинского областного отделения общества Россия – Япония Общество РоссияЯпония ОРЯ всероссийская общественная организация созданная в 1991 году как преемник Общества СССРЯпония существовавшего с 1958 года. Основная цель Общества содействовать развитию и укреплению добрососедских отношений между народами России и Японии деловых связей между Россией и Японией знакомить российскую и японскую общественность с историей культурой и другими сторонами жизни обеих...
50185. Синтез и исследование комбинационных устройств 183 KB
  Реализовать функцию на транзисторной микросхеме ПЛМ. Реализовать функцию на диодной микросхеме ПЛМ. Записать F в ОЗУ и Флэш Не минимизированная функция: Минимизированная функция: FLSH Счетчик БТ Основной базис Базис Шеффера Транзисторная ПЛМ Диодная ПЛМ Вывод Ознакомился с анализом и синтезом цифровых схем принципом построения ПЗУ.
50186. Нечеткая логика 67.5 KB
  Согласно заданным вариантам разработать программу на любом алгоритмическом языке, способную: А. Различать степени изменения лингвистической переменной в трех степенях – «Очень – Нормально – Слабо» Б. Изменять порог чувствительности. 1. Мышонок – Лягушка – Неведома зверушка
50187. Вивчення основних закономірностей вібраційної обробки 274 KB
  Вібраційна обробка залежно від характеру робочого середовища яке використовується наповнювача абразивної пасти поверхневоактивних речовин являє собою механічний та фізикохімічний процеси зняття невеликих часток металу і його оксидів з оброблюваних поверхонь у також стирання згладжування мікронерівностей шляхом їхнього пластичного деформування які здійснюють у процесі обробки коливальні рухи. Процес вібраційної обробки залежить від таких складових: режиму вібрації амплітуди й частоти коливань; матеріалу оброблюваних заготовок...
50188. Вивчення вимушених електричних коливань у коливальному контурі 52.5 KB
  Мета роботи: дослідити вимушені коливання в коливальному контурі; за резонансною кривою обчислити величину активного опору R добротність коливального контуру Q його індуктивність L і ємність C. Вхідна напруга I mx мА R Ом Q L Гн C Ф Контрольні запитання Як відбуваються коливання в електричному контурі При яких умовах настає резонанс напруг Виведіть формулу для резонансної частоти. Що таке добротність контуру Від чого вона залежить Чому в реальному контурі коливання згасаючі 119.
50189. Определение теплопроводности газов методом нагретой нити 138 KB
  Плеханова технический университет Кафедра Общей и технической физики лаборатория виртуальных экспериментов Определение теплопроводности газов методом нагретой нити Методические указания к лабораторной работе № 17 для студентов всех специальностей САНКТПЕТЕРБУРГ 2010 УДК 531 534 075. Цель работы: определить коэффициент теплопроводности воздуха при атмосферном давлении и разных температурах по теплоотдаче нагреваемой током нити в цилиндрическом сосуде. Для цилиндрически симметричной установки в которой поток тепла направлен к стенкам...
50190. Експериментальна перевірка співвідношення невизначеностей Гейзенберга для фотонів 132 KB
  Прилади і обладнання Гелій−неоновий лазер типу ЛГ–56 щілина з мікрометричним гвинтом екран з міліметровою шкалою Теоретичні відомості та опис установки В даній лабораторній роботі пропонується перевірити експериментально співвідношення невизначеностей Гейзенберга для координати і відповідної проекції імпульсу фотонів зокрема: . 3 Цей вираз є робочою формулою для перевірки...