80528

Витоки української культури. Матеріальна та духовна культура словянського світу 1тис. нашої ери

Лекция

Культурология и искусствоведение

Термін «культура» вперше зустрічається в античному світі. Його початкове значення – обробка rрунту, внесення людиною змін у природу. Надалі термін «культура» отримав більш універсальне значення.Культура - це все, що створено людиною.

Украинкский

2015-02-17

562 KB

3 чел.

Тема 1. Витоки української культури. Матеріальна та духовна культура слов'янського світу 1тис. н. е.

1. Вступ. Поняття культури. Історичні типи культур. Періодизація української культури.

2. Джерела формування української культури. Антична та скіфо-сарматська цивілізації в Україні. 

3.Матеріальна культура, світогляд і мистецтво давніх слов'ян.

1 Термін «культура» вперше зустрічається в античному світі. Його початкове значення – обробка rрунту, внесення людиною змін у природу. Надалі термін «культура» отримав більш універсальне значення.Культура - це все, що створено людиною. Це феномен, який впливає на працю, побут, дозвілля та менталітет всього суспільства. Оволодіння та засвоєння культури - необхідна умова розвитку людської цивілізації. Культуру прийнято поділяти на матеріальну та духовну.Матеріальна культура – це виробництво матеріальних благ. Духовна культура включає знання, форми суспільної свідомості, мораль, право, мистецтво. Матеріальна виробнича діяльність людини – це основа всіх сфер життя. З іншого боку, результати розумового життя матеріалізуються, перетворюються в речі, технічні засоби, твори мистецтва.

Суб'єктом, творцем культури є людина. Вона формує себе в процесі своєї діяльності. Розвиток культури – це ступінь оволодіння людиною силами природи. Таким чином, культура – це не просто одна зі специфічних форм життя суспільства. Культура являє собою людський спосіб буття. Вона створюється зусиллями споріднених племен, народності, нації.

Вивчення культури містить у собі порівняння традиційного та сучасного типу суспільства. Традиційна культура – це культура, яку регулюють звичаї, традиції, настанови. Традиційна культура характерна для суспільств, в яких зміни непомітні протягом життя одного покоління.

Сучасний тип культури характеризується динамічними змінами безперервною модернізацією. Функціонування сучасної культури регулюється правом. Джерелом знань, навичок, звичок в культурі сучасного типу є соціальна система виховання та навчання.

Українська культура налічує, як мінімум, дві тисячі років. Це одна з яскравих самобутніх європейських культур. Протягом двох століть українська культура є предметом наукового вивчення. Наука дозволила визначити основні епохи, етапи еволюції української культури. Як і будь-яка інша культура, культура Україна виникла на базі матеріального виробництва населення нашої країни. Розвиток української культури відбувався і відбувається у логічному зв'язку з іншими культурами. В давнину та в часи раннього середньовіччя для населення України мав значення вплив античної та скіфо-сарматської цивілізації. В епоху Київської Русі українська культура зазнала багато в чому визначального впливу християнської цивілізації, її візантійсько - православної гілки. У новий час важливе значення мали польська та ширше, західноєвропейська культура, а також російська культура. Масова еміграція українців у Новий Світ на рубежі ХІХ–ХХ ст. підвищила значення культурного впливу США та Канади. Процеси глобалізації у другій пол. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. створили нові можливості взаємовпливу і взаємозбагачення культур. Наукове вивчення історії української культури дозволило визначити основні етапи її функціонування:

 1. Матеріальна і духовна культура слов'янського світу 1 тис.н.е.

2. Культура Київської Русі

3. Українська культура пізнього середньовіччя та початку нового часу (др. пол. ХІІІ - серед.XVII ст. )

4. Українське національне Відродження (1648-XVIIІ ст.)

5. Українське культура епохи імперської залежності (ХІХ - початок ХХ ст.)

6. Українське відродження ХХ ст. Культурні процеси в Радянській Україні та діаспорі.

7. Українська культура на рубежі ХХ - ХХІ ст.

2. Питання про походження українців та української культури залишається в числі дискусійних питань історичної науки, мовознавства і культурології. Але безсумнівним є те, що українці – східнослов'янський народ. У І-VII ст. український народ укорінився на території від Карпат до Дніпра, від чорноморських берегів до Валдайської височини, а у VIII-XI ст. створив могутню середньовічну державу – Київську Русь. Продовжуючи освоєння Східноєвропейської рівнини, український народ передав свою назву Русь знову придбаним землям, асимілював певну кількість народів і племен фіно-угорської, тюркської та іранської мовних родин. Зберігаючи коректність, культурні явища епох, що передують Київської Русі, треба розглядати як джерела та витоки української культури.

 Українська культура сформувалася на перехресті скіфо-сарматського та античного світів. Скіфи і сармати народи іранської мовної групи з'явилися в Північному Причорномор'ї та на півострові Крим в 1 тис. до н.е. Ці народи не мали писемності, але силою свого художнього мистецтва мали деякий вплив на слов'янський світ.

Скіфські кочові племена в VII ст до н.е. зайняли українські землі, витіснивши або асимілювавши більш ранніх кочівників – кіммерійців. Скіфські племена прийнято ділити на дві групи: т.зв. «царських скіфів» та «скіфів-орачів». Царські скіфи отримали свою назву від греків, з якими вели жваву торгівлю. Царські скіфи були кочовим і войовничим народом. Бранців вони продавали грекам в обмін на вино, рослинну олію, предмети розкоші. Скіфи-орачі розселилися в лісостеповій частині України: на Лівобережжі та Правобережжі Дніпра. Можливо, землеробська культура скіфів-орачів увібрала в себе навички доскіфського населення. Враховуючи, що в давнину культура будь-якого народу мала синкретичний характер і знання про світ тісно пов'язувалися з побутовими звичками та релігійної вірою,  скіфів-орачів можна розглядати як продовжувачів культурних традицій перших хліборобів України. Від скіфів Україна успадкувала назву своїх головних річок. На думку лінгвістів, сучасна назва Дніпра скіфською означає «глибока річка». Побут, звичаї, релігія скіфів описані античними авторами: Геродотом, Страбоном, Плінієм Старшим та ін. 

 Відносно пізно, на рубежі V і IV ст.до н.е. у скіфів з'явилися укріплені поселення.

Кам'янське городище біля Нікополя (Дніпропетровська область) займає площу в 12 кв. км. Встановлено, що на місці городища була столиця царських скіфів. Городище існувало аж до ІІ. ст. до н.е. Воно було центром давньої металургії, забезпечуючи Скіфію залізними виробами сільськогосподарського та військового призначення.

Скіфська космогонія (система поглядів на Всесвіт) - частина індоіранської. Скіфи вважали, що Всесвіту властивий порядок, що вона має форму квадрата. Межі Всесвіту на півдні – океан, на півночі – Рипейські гори, що підносяться до неба. За Рипейськими горами – помешкання блаженних, своєрідний скіфський варіант християнського раю. Один з головних сюжетів скіфської міфології – міф про походження скіфів. У записі Геродота він представлений так, що родоначальниками скіфів були Геракл і змієнога богиня. Згідно з іншим варіантом міфу про походження скіфів, перший скіф Таргітай народився від бога Папая і Ані – дочки Борисфена. У Таргітая було три сини: Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай. Таргітай дав синам золотий плуг, ярмо, сокиру і чашу, які впали з неба. Метою міфу було довести незмінний характер соціальної ієрархії. Сокира символізує воїнів, чаша – жерців, плуг і ярмо – землеробів і скотарів.

Культура скіфів була войовничою. За словами Геродота, вони поклонялися мечу і здійснювали з ним ритуальні дії. Скіфи також славилися як влучні стрільці з лука. До дерев'яних стріл вони виготовляли залізні наконечники.

Скіфський глиняний посуд – кераміка, зроблена без допомоги гончарного кола. Скіфи виготовляли посуд не тільки з глини, але і з металів. Широко відомі бронзові казани висотою до 1 м з довгою тонкою ніжкою і двома вертикальними ручками.

Скіфське художня творчість створила неповторну символічно-знакову систему образів – т.зв. звіриний стиль. Шедеври «звіриного стилю» виконані грецькими ювелірами на замовлення скіфської знаті. Золота пектораль з Товстої Могили та золотий гребенець з кургану Солоха зроблені з зображенням побутових та військових епізодів життя скіфів.Вчені вважають, що в основі скіфського звіриного стилю лежать магічні уявлення скіфів. Відповідно іншої точки зору, існує зв'язок між «звіриним стилем» скіфського мистецтва і міфологією періоду, коли скіфські божества зберігали зооморфний характер.

На пекторалі з Товстої Могили зображення розділені на три яруси. Нижній ярус зображує уявлення скіфів про потойбічний світ. Панування хаосу і смерті показано як боротьба тварин: коня та грифонів; лева і леопарда, що напали на оленя і кабана; собаки, який жене зайця.

Верхній ярус – космос – світ людей, що протистоїть хаосу.

Середній ярус – з'єднує космос і хаос за допомогою химерного рослинного орнаменту.

У центрі композиції – пошив одягу з овечої шкіри (овчини), тобто золоте руно. В уявленні багатьох народів давнини, в т.ч.скіфів і греків, золоте руно мало магічну властивість примножувати плодючість домашніх тварин.

У III ст. до н.е. велика частина Скіфії була зайнята новою хвилею іраномовних кочівниківсарматськими племенами. Пізні скіфи затрималися тільки в степовому Криму і долині Південного Бугу. Колись гордими назвами Велика і Мала Скіфія стали іменуватися дві причорноморські провінції в Римській імперії.

Сарматське панування в Південній Україні було встановлено в період, коли в українському лісостепу вже складалася слов'янська спільність. Таким чином, сармати – безпосередні сусіди східних слов'ян у І тис. н.е.

Сарматські племена: савромати, роксолани, аорси, алани та ін кочували на землях від Дону до Уралу. В уявленні греків вони розмовляли на зіпсованій скіфській мові, тобто належали до іранської лінгвістичної родини. Сарматська культура подібна до скіфської, але бідніше. Сарматська кераміка робилася вручну, без допомоги гончарного кола. Ковальська справа, деревообробка, бронзове лиття та обробка шкір не досягла рівня ремісничої спеціальності. Сарматська культура подібна до скіфської і в області міфології. Але на відміну від скіфів вищим божеством сармати вважали богиню родючості Астарту. Можливо, з ім'ям богині Астарти пов'язано давньоруське найменування аланів – яси. Зброя сарматів відрізнялася від скіфської. Їх мечі були довгі, пристосовані для кінного бою. Зовнішній вигляд воїна–сармата складався з короткої сорочки, поясу, м'яких чоботів та плащу, який застібався на плечі фібулою. У сарматів були сильні пережитки матріархату, що дозволяло жінкам бути воїнами або жрицями.Нерозграбоване поховання жриці було розкопано в 1974 р. в кургані Соколова Могила (Миколаївська область). Разом з матеріалом для вивчення обряду поховання, воно дало зразки ювелірних виробів, художньої посуду, шовкових тканин, золотого шиття.

Значення духовної культури скіфів та сарматів можна побачити в тому, що вони стали своєрідним містком між Європою та Азією, між давниною і середньовіччям, зберігши частину характерних рис ранньозалізного століття.

З VIII ст. до н.е. Північне Причорномор'я стало одним з основних напрямів Великої грецької колонізації. Велика грецька колонізація (VIII – VI ст. до. н.е.) істотно вплинула на розвиток європейської цивілізації. Стародавні греки розселилися на величезній території узбережжя Середземного моря від Піренейського півострова до Сирії, їхнього міста держави виникли на берегах Чорного та Азовського морів. Серед грецьких міст – держав (полісів) Північного Причорномор'я найбільш відомі Ольвія – руїни збереглися в районі с. Парутине, на півдні від м. Миколаєва, Херсонес – на території сучасного Севастополя, Пантікапей – сучасний Керч, Кафа – Феодосія, Фанагорія – на Таманському півострові Росії.

Грецькі поліси являли собою рабовласницькі держави, головна мета їх створення – позбутися зайвого населення на батьківщині та забезпечити Грецію зерном. З об'єднань чорноморських полісів найбільш відомі Понтійське та Боспорське царства. Про силу Понтійського царства говорять його тривалі війни з Римом. Боспорське царство своїм гербом мало тризуб – знак могутності давньогрецького морського божества Посейдона.

Осідаючи в Причорномор'ї, стародавні греки створювали власне господарство, виноградники, займалися рибальством, вели торгівлю з місцевим населенням. Це сприяло культурному обміну між народами і поширенню досягнень античної культури.

Грецькі торговці проникали всередину української території. Археологи знаходять їх вироби на території Київської, Харківської та Полтавської областей. Серед знахідок були монети, які випускалися різними грецькими полісами, амфори з-під вина та олії, декоративні вази та ін. предмети.

Вплив грецької культури зазнало і давньослов'янське суспільство 1 тис. н.е. Правда, розквіт полісної демократії, наук і могутності Греції залишився в минулому. Причорноморські міста, як і материкова Греція, в 1 ст. н.е. були підпорядковані Римськії імперії. У Причорномор'ї, як і в усій імперії, починає поширюватися християнство. У IV ст. н. е. християнство стає державною релігією. Отримує розповсюдження крайня форма аскетизму – чернецтво. До нашого часу в Криму збереглися печерні міста з християнськими храмами і монастирями, вибитими безпосередньо в скелях (район Бахчисарая).

Жваві контакти греків і слов'ян сприяли знайомству з християнською релігією слов'ян – язичників. Але вплив християнства на слов'янську культуру 1 тис.н.е. не потрібно перебільшувати. Для язичників християнського релігія була всього лише чужоземним культом, одним з багатьох.

Згідно поглядів більшості дослідників, предки українців були автохтонним населенням історичного центру сучасної Україні, тобто земель від Карпат і до Дніпровсько – Донецького водного басейну. На початку нової ери слов'янські племена переживали період розпаду первісних відносин. До середини 1 тис.н.е. слов'яни зайняли практично всю територію України. Слов'яни традиційно розвивали землеробство. Розорані ділянки землі використовували до повного виснаження. Орали дерев'яним плугом з залізним лемехом. Невід'ємною частиною обробки rрунту було випалювання земельних ділянок або їх розчищення під посіви.

 На межі нової ери слов'яни розвивалися в рамках двох археологічних культур:

1. зарубинецької (ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.)

2. черняхівської (II – V ст. н.е.)

Слов'янський характер зарубинецької культури визнається всіма вченими. Правда, деякі вважають, що до зарубинецької культури причетні балтські елементи. Питання про етнічну природу черняхівської культури є дискусійним.Черняхівську давнину також пов'язують з германськими племенами готів, що жили в Піддніпров'ї в ІІ – ІІІ століттях н.е. і фракійцями – мешканцями карпатського регіону. Можливо, черняхівська культура була поліетнічною. Розвиток черняхівської культури було перервано гунською навалою в кінці IV ст.н.е.

У VI-VII ст. на землях від Карпат до Дніпра склалася слов'янська культура типу Прага – Корчак. Розвиток землеробства сприяв прогресу інших галузей економіки. Виникли ремесла, пов'язані з виплавкою і обробкою металів, гончарство, обробка шкір, ткацтво, борошномельне виробництво. Вже в VII - IX ст. слов'яни знали кілька способів плавки металів, перш за все заліза, що добувається з болотних руд. Керамічні вироби, зроблені за допомогою гончарного кола, прикрашалися рослинним або геометричним орнаментом. Частина ремісників – гончарів працювала на ринок. З середини 1 тис. н.е. існувало ювелірне ремесло. Застосовувалися складні технології ювелірного виробництва: чернь, зернь, філігрань, інкрустація.Масове виробництво прикрас - жіночих скроневих кілець - дозволило археологічній науці локалізувати райони мешкання окремих слов'янських племен: полян, древлян, сіверян, радимичів, в'ятичів та інших.

На відміну від періоду черняхівської культури слов'янські поселення другої половини І тис. н. е. мали захисні споруди: земляні вали та частоколи. Поселення (городища) розташовувалися на відстані 3–5 км одне від іншого. Житло являло собою прості дерев'яні будинки – хати з дахом із соломи або очерету.

Основою духовної культури слов'ян була усна народна творчість. У поетичних творах – обрядових та історичних піснях, казках, загадках, заклинаннях, приповідках народ оспівував свою працю, любов і вдячність рідній землі, її захисникам, непримиренність до неправди і несправедливості.

Слов'янська міфологія своєрідно відображала залежність життя хліборобів і воїнів від природних сил. Язичницькі вірування слов'ян склалися ще в період, коли територія їх проживання обмежувалася річками Лада (Ельба) і Вісла.Тому назва і функції ряду божеств спільні як для східних, так і для західних слов'ян. Разом з тим кожне слов'янське плем'я вірило у своїх богів, створювало їх дерев'яні зображення і капища – місця, де богам приносилися жертви (рослинна і тваринна їжа). Культових споруд – храмів – слов'яни язичницького періоду не будували. Хоча дані про язичницьку релігію слов'ян фрагментарні, можна відновити досить цільний релігійний світогляд, що їм властивий. Слов'янські божества в залежності від їх передбачуваного впливу на людину поділялися на кілька рівнів. Вищий рівень – божества з універсальними функціями:

1. ритуально-юридичною 

2. військово-дружинною 

3. природно-господарською. 

До вищого рівня відноситься бог Сонця – Дажбог. На його честь слов'яни влаштовували свято в найбільш довгі літні дні. Бог небесного вогню і грози Перун вважався покровителем воїнів і ратного мистецтва. Велес «відповідав» за плодючість худоби, матеріальне благополуччя і – «за сумісництвом» – потойбічний світ. За уявленнями слов'ян, загробне життя людини – продовження земного, тому в могилу померлого поміщали предмети побуту і зброю.

Божества другого рівня – Рід, Ярило, Купала – були пов'язані з господарськими циклами.

Нижній рівень представляли божества, що характеризують загальні поняття: Доля, Зло, Смерть, Правда, Кривда (Брехня). Більшість з них були частиною казкових сюжетів і таким чином брали участь у формуванні моральних засад не тільки слов'ян  язичницького часу, але і всіх наступних поколінь українців.

З перших століть н.е. відомі політичні, протодержавні виникнення слов'янських племен України. Готський історик Йордан і ряд грецьких авторів розповідають про Антський племінний союз. У IVVI ст. н.е. анти об'єднали слов'ян на просторах від Дністра до Дніпра і здійснювали успішні походи проти балканських володінь Східної Римської імперії. Анти жили в умовах військової демократії, цивільна влада належала народним зборам, а військова - князям. Джерела зберігали імена антських князів: Келагаст, Ардагаст, Мезамір. Розвиток античного політичного об'єднання, що успішно боровся з візантійцями і готами, було перервано аварською навалою. З 602 р. н.е. звістки про антів припиняються. Вітчизняні літописи зберегли переказ про боротьбу слов'ян з аварами (обрами). На деякий час слов'янські племена були змушені підкоритися аварам і брати участь в їхніх війнах проти Візантії.

У VII - IX ст. н.е. у слов'янському суспільстві виділяються перші міжплемінні центри: Київ, Зимно на Волині, Пастирське городище на Черкащині, Чернігів у басейні Десни. Зростанню значення Києва сприяло його вигідне географічне положення. Київ був центром союзу полян, але разом з тим Дніпром в град прибували вихідці з інших племен. Розвиток міжплемінних контактів призвів до поступового стирання племінних побутових відмінностей.

Таким чином, в складних історичних умовах слов'яни Україні створили самобутню культуру, що стала основою їх консолідації, виникнення держави, збереження і примноження духовних традицій. Слов'янська культура 1 тис. н.е. формувалася на основі місцевих традицій, вбираючи в себе культурний досвід інших народів. Культура слов'ян характеризується цілісністю і самобутністю. На її основі виникла Київська Русь.

Контрольні питання:

1. Що таке «матеріальна культура»?

2.У чому відмінність традиційного типу суспільства від сучасного?

3. Чи вплинула буддійська цивілізація на становлення слов'янської культури 1 тис.н.е.?

4. Чому в скіфах-землеробцях деякі вчені бачать предків слов'ян?

5. Які міста-держави створили в Україні стародавні греки?

6.Як складалися відносини слов'ян і сарматів?

Контрольні завдання

1. Дайте характеристику землеробства східних славян 1 тис.н. е.

2. Назвіть основні риси язичницької слов'янської релігії.

3. Вкажіть елементи політичної культури слов'ян періоду «військової демократії»

Поясніть значення терміну:

1. Матеріальна культура - це:

а) повітряний простір;

б) виробнича діяльність людини;

в) ремісничі вироби;

г) уявлення людини про навколишній світ.

2. Ідол - це:

а) помилковий кумир;

б) зображення язичницького божества;

в) ірраціональна сила;

г) інопланетянин.

3. Городище - це:

а) пустир;

б) незахищене поселення;

в) населення, що має захисну споруду;

г) розмежування земельних ділянок.

4. Кераміка - це:

а) залізна зброя;

б) глиняний посуд;

в) водна емульсія;

г) дерев'яна скульптура.

Модульні контроль

Виберіть правильну відповідь:

1 Культура - це:

а) форма неживої матерії;

б) все, що створено людиною;

в) голослівна конструкція;

г) релігійний дар.

2. Культура якого народу мала найбільший вплив на скіфів:

а) германців;

б) нубійців;

в) греків;

г) японців;

3. Вкажіть характер слов'янської культури 1 тис. н. е.

а) землеробський;

б) паразитичний;

в) кочівницький;

г) примітивний.

4. Назвіть слов'янський племінний союз, який очолив Київ:

а) волиняни;

б) в'ятичі;

в) поляни;

г) кривичі.

Напишіть розповідь на тему:

1.Антична цивілізація Північного Причорномор'я.

2. Порівняльна характеристика землеробських і кочівницьких культур України 1 тис.н.е.

Ілюстрації

1. Скіфська культура. Меч з кургану у станиці Келлермеська.

2. Скіфська культура. Електронова посудина з кургану Куль - Оба.

.Сарматська культура. Реконструкція костюма і зовнішнього вигляду жриці.

4. Антична культура. Руїни Херсонеса.

5. Антична культура. Бірем - давньогрецьке веслове судно.

6. Слов'янська культура. Збруцький ідол.

7. Слов'янська культура. Укріплене городище VI - VII ст.

8. Слов'янська культура. Підковоподібна застібка.

ДОДАТКИ

Скіфськая культура. Меч з кургану біля станиці Келермеська.

Скіфська культура. Електронова посудина з кургану Куль– Оба.

 

Сарматська культура. Реконструкція костюма та зовнішнього вигляду жриці.

 

Антична культура. Руїни Херсонеса.

 

 

Антична культура. Бірема – давньогречецьке  весляне судно.

 

Слав’янська культура. Збручцький ідол.

 

Слав’янська культура. Укріплене городище VI – VII ст.

Слав’янська культура. Підковоподібна застібка.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71752. Введение в БД MySQL. Типы данных 85 KB
  Цель работы Ознакомление с базой данных MySQL: получение навыков запуска консоли для работы с MySQL корректного формирования и набора команд для работы с БД. Изучить имеющиеся типы данных для столбцов в базе данных MySQL освоить операции создания таблиц.
71753. Изменение таблицы. Выбор данных из таблиц 53 KB
  Оператор ALTER охватывает широкий набор действий, которые изменяют структуру таблицы. Этот оператор используется для добавления, изменения или удаления столбцов существующей таблицы, а также для удаления индексов. Несколько операторов ALTER могут быть объединены в одно предложение...
71754. Создание баз данных 112.5 KB
  Поскольку базы данных и таблицы MySQL хранятся как файлы файловой системы, вы столкнетесь с неприятными различиями - в поведении реализаций для Unix и Win32. Именно, все файловые системы для Win32 нечувствительны к регистру, в то время как файловые системы Unix различают регистр.
71755. ИЗУЧЕНИЕ КОНСТРУКЦИЙ ПОДШИПНИКОВ КАЧЕНИЯ 1.05 MB
  Цель работы: ознакомиться с классификацией и конструкциями основных типов подшипников качения. 1 Классификация подшипников качения Подшипники качения классифицируют по следующим основным признакам: направление действия воспринимаемых нагрузок форме тел качения конструктивным...
71756. Типы и конструкции подшипников качения 225.5 KB
  Ознакомиться с типами и конструкциями наиболее распространенных подшипников качения и их условными обозначениями. Изучить конструкцию трех различных подшипников (получить у преподавателя), начертить их эскиз, измерить и поставить габаритные размеры и расшифровать их условное обозначение.
71757. Электротехнические материалы: Методические указания 344 KB
  Цель работы: Экспериментальное исследование магнитных характеристик ферромагнитных материалов. Снятие кривой намагничивания и гистерезисных циклов. Определение по кривой намагничивания магнитной проницаемости и ее зависимость от напряженности магнитного поля.
71758. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВАТТМЕТРОВЫМ МЕТОДОМ МАГНИТНЫХ СВОЙСТВ ЭЛЕКТРОТЕХНИЧЕСКОЙ СТАЛИ 340.5 KB
  Методические указания к лабораторной работе №7 по курсу «Электротехнические материалы» для студентов специальности 1-53 01 05 «Автоматизированные электроприводы» - ГУ ВПО «Белорусско-Российский университет», 2005 г. Методические указания содержат основные сведения о магнитных свойствах электротехнической стали.
71759. МАТЕРИАЛОВЕДЕНИЕ (Часть 2) 2.94 MB
  Изложены основные теоретические положения и методические указания к выполнению следующих лабораторных работ по курсу Материаловедение: Изучение зависимости между структурой и свойствами чугунов Закалка стали Отпуск закаленной стали Изучение зависимости между структурой и свойствами стали...
71760. МАТЕРИАЛОВЕДЕНИЕ (Часть 1) 1.87 MB
  Измерение твердости, вследствие быстроты и простоты осуществления, а также возможности без разрушения изделия судить о его свойствах, получило широкое применение для контроля качества металла в металлических изделиях и деталях. Существует целый ряд методов измерения твердости...