80534

Культура українських земель XIX ст. Національно-культурне відродження

Лекция

Культурология и искусствоведение

У XIX ст. розвиток української культури обумовлювався підпорядкуванням українських земель двом імперіям – Російській та Австро-Угорській. Обидві імперії були багатонаціональними, з титульною (панівної) нацією. І Росія, і Австро-Угорщина проводили колонізаторську політику

Украинкский

2015-02-17

917.5 KB

0 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 8

Тема 5. Культура українських земель XIX ст. Національно-культурне відродження.
1. Історичні умови розвитку української культури XIX ст.
2. Освіта та наука України  в І пол.XIX ст.
3. Розвиток літератури, театральної та музичної культури.
4. Архітектура та образотворчі мистецтва.

У XIX ст. розвиток української культури обумовлювався підпорядкуванням українських земель двом імперіям Російській та Австро-Угорській. Обидві імперії були багатонаціональними, з титульною (панівної) нацією. І Росія, і Австро-Угорщина проводили колонізаторську політику, підтримували антиукраїнські сили, асиміляційні внутрішні тенденції. Обидві імперії були феодальними монархіями з поліцейсько-кріпосницьким режимом, що гальмувало соціально-економічний розвиток, зростання матеріального достатку населення, освітні можливості народних мас. Феодальний та національний гніт посилював прагнення України до свободи, що виявлялося в різних формах протесту. В кінці XVIII cт. на початку XIX ст. в підросійській Україні зароджується національно-культурний рух. Рушійною силою національно-культурного відродження виступило українське дворянство козацького походження Лівобережної та Слобідської України. Культурними передумовами відродження стали ідеї романтизму та слов'янської солідарності. Незважаючи на лояльність до Російської імперії, частина українського дворянства зберегла у пам'яті героїчну історію козацтва, патріотизм і деякі тенденції  до автономності.
У 1848 р.  Австрійську  імперію охопила революція. Українці взяли в ній активну участь поряд з чехами, словаками, поляками, угорцями та іншими народами. Російська інтервенція допомогла  австрійській монархії розгромити революцію. Але вплив революції  1848 1849 рр. на політичне та культурне життя Австрійської  імперії вже не можна було ігнорувати. Віденський уряд змушений був піти на проведення реформ, у т.ч. і в сфері культури.
Криза феодального ладу в  Російській імперії заглиблювалася повільно, революційна ситуація ще не дозріла. Тому діяльність частини української інтелігенції відбувалася в руслі російської культури. У  Росії XIX ст. панувала думка, що український народ гілка великого російського народу, українська мова розглядалася як діалект великоросійської мови. Не тільки царська влада, а й частина інтелігенції  Росії бачила в українській культурі рецидив патріархального, звичного укладу життя, явище, що повинно було залишитися в історії.
Аж до 1840-х років українська культура була свого роду резервуаром, з якого черпали багатий матеріал для розвитку великої російської  культури. У відповідності з політичними симпатіями російські автори вишукували в українській культурі або  свідоцтва патріархальності, або зразки героїзму, боротьби проти гноблення та деспотизму. Кристалізація українського національного  культурного відродження викликала у частини російської інтелігенції неприязне, а часто і вороже ставлення до «малоруського сепаратизму».
Українське національне відродження базувалося  на досягненнях культури українського народу, традиції державності, матеріальної та духовної культури.  Соціальною основою відродження було українське село, яке зберегло головне багатство – українську мову. Важливою передумовою національного відродження було збереження в Лівобережній та Слобідській Україні традицій державно-автономного ладу XVIII ст.,  залишків вільного козацького стану, ідеалів козацького самоврядування.
Національне відродження України, незважаючи на наявність регіональних особливостей, характеризується охопленням  всієї території проживання українського народу. Як правило, історики виділяють три етапи українського національного відродження:
1. період збирання духовної спадщини або академічний етап (кінець XVIII - 40-ві роки XIX ст.)
2. Українофільський або культурницький етап (40-ві 80-ті роки XIX ст.)
3. політичний етап (з кінця XIX ст.)
Зміст   всіх трьох етапів характеризується безперервною боротьбою діячів національної культури за право вільного розвитку творчого потенціалу української нації.
2. В останні десятиліття XVIII ст. в колишній Гетьманщині прискорився процес руйнації української школи. Поширення імперської освітньої системи на українських землях призвело до панування станового принципу навчання.

У 1803 р. Міністерство народної освіти видало так звані “Попередні правила про організацію шкіл в Росії”. “Правила” встановлювали чотири типи шкіл: церковно-парафіяльні, повітові, губернські (гімназії) і університети.

 Парафіяльні школи були єдиним доступним для  соціальних низів навчальним закладом. Повітові  школи були відкриті для дітей купців і міщан. Крім закону божого, в повітових школах вивчали російську мову, арифметику, геометрію, географію, історію, каліграфію, малювання та креслення. Привілеєм шляхетства (дворянства) були гімназії. Семирічний курс навчання в гімназії забезпечував досить високий рівень освіти, перш за все предметів гуманітарного циклу. Виданий в 1828 р. статут закріпив обов'язкові принципи системи освіти: клановість,  релігійність і монархізм. Таким чином, характерними рисами освіти в першій половині XIX ст. були панування релігійного виховання, заборона викладання українською мовою.  Київська академія, двохсотрічний флагман української освіти, була перетворена на рядовий навчальний заклад для підготовки кадрів священиків. Історичним успіхом у розвитку освіти на початку XIX ст. було відкриття на східно-українських землях університетів. 17 січня 1805 р.  перший в Україні університет був відкритий у Харкові. Засновником Харківського університету був ліберальний поміщик і учений-ботанік В. Каразін. Саме в Харківському університеті виникло тісне коло вчених, що поклало початок національному відродженню.  Г. Квітка-Основ 'яненко та П. Гулак-Артемовський разом з полтавчанином І. Котляревським стояли біля витоків нової української літератури. Історик М. Костомаров і мовознавець  І. Срезневський заявили про українську історію і мову з університетської кафедри. У Харкові видавалися (хоча й російською мовою) перші в Україні періодичні альманахи національно-культурного напрямку: «Украинский вестник», «Харковский Демокрит», «Харьковские известия». Віянням нового часу була відсутність в університеті богословського факультету. Перший ректор Харківського університету І. Ризький і прогресивно налаштована частина професури вважали, що розумові здібності не є привілеєм дворянства. Вони прагнули зробити вищу освіту  доступною   для вихідців з інших верств суспільства. Ще до  ліквідації кріпосного права серед студентів університету були вихідці з селян. У Харківському університеті гострим було питання  мови викладання. Професори  - іноземці хотіли вести курс  рідною для них мовою, що ускладнила навчання для українців та росіян. Деякий час  українською мовою викладався курс риторики.  У роки миколаївської реакції українська мова зникає з університетських програм.
До 1850 р. на 16 млн. мешканців в країні було всього 1300 початкових шкіл і 19 гімназій.
У 1834 р. в Києві був заснований другий в Україні університет. Створили його на базі закритого після польського повстання 1830 р. Крем’янецького  ліцею. За задумом імператора Миколи I Київський університет повинен був стати оплотом русифікації і монархізму, опорою в боротьбі з польським впливом в Україні.  Університет мав два відділення: історико-філологічний та фізико-математичний.  Пізніше були створені юридичний та медичний факультети. Першим ректором Київського університету став М. Максимович. Всупереч меті царської влади, університет відрізнявся демократичним духом і став одним з центрів вивчення етнографії та культури України. З 1834 р.  по 1861 р. Київський університет успішно закінчило 1500 осіб. У 1865 р. в Одесі на базі Решельєвського ліцею відкрили Новоросійський університет.
У Західній Україні в 1817 р. відновив роботу Львівський університет.  Австрійська влада визначила, що мовою навчання в ньому має бути німецька (раніше була польська мова).  В період революційних подій середини XIX ст. у Львівському університеті вдалося домогтися відкриття кафедри української мови та літератури на чолі з Л. Головацьким.
Розвиток освіти створив передумови для звернення українських патріотів щодо вивчення історії, етнографії та літератури України. Збираються і видаються цінні зібрання українських народних  пісень і дум. Друкуються перші наукові праці з історії України: «Історія Малої  Росії» Н. Батиш-Каменського (1822 р.) та «Історія Малоросії» М. Маркевича (1842 1843 рр.)  Національне відродження має суто культурологічний характер, прагнучи засвоїти створене народом культурне надбання. Першою спробою створення української політичної організації було Кирило-Мефодіївське товариство, що існувало в Києві протягом чотирнадцяти місяців 1845 - 1846 рр.  і було розгромлене жандармерією. Виникнення Кирило-Мефодіївського товариства тісно пов'язане з розвитком української літератури та національної самосвідомості. Його створили письменник Пантелеймон Куліш та історик Микола  Костомаров, пізніше до них приєднався поет і художник Тарас Шевченко. Товариство видало програмні документи в дусі революційного романтизму і панславізму. Розвиток культури кожного з слов'янських народів  члени товариства вважали невід'ємною складовою свободи від тиранії та деспотизму. Програма товариства також передбачала затвердження принципів рівності, релігійної терпимості, ліквідацію кріпацтва та абсолютної монархії.
Участь у братстві Т. Шевченка було етапом в перетворенні талановитого художника і поета в національного генія і трибуна. У поезії Т. Шевченка знайшло повне вираження прагнення українського народу до свободи, звільнення від соціального та іноземного гніту. З'явилися перші навчальні заклади для жінок. У 1812 р. в Харкові був відкритий інститут шляхетних  дівчат. Ними керував письменник Квітка-Основ'яненко.Також створювалися жіночі гімназії і єпархіальні училища для дівчат духовного звання. Заборона української мови була однією перешкодою на шляху українців до освіти.  Історичним досягненням української культури початку XIX стала нова українська літературна мова. Вона була заснована на принципах фіксації усної народної вимови з частковим збереженням «книжкових» елементів минулого. У 1819 р. нова українська літературна мова була закріплена у підручнику «Граматика» викладача Харківського університету А. Павловського. Завдяки новим правилам граматики українські автори отримали можливість творити відповідно мовних  норм.  Це сприяло розвитку української літератури, що виникла на основі ідей романтизму. Поема І. Котляревського «Енеїда» була першим твором, написаним живою українською мовою. Гумористично-сатиричний напрям української літератури, піонером якого виступив І. Котляревський, був характерним також для творчості П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки. Кращі їхні твори написані в жанрі байки. Основоположником нової української повісті став Г. Квітка-Основ 'яненко. Його стиль характеризується двома основними рисами: схильністю до сентименталізму (повість «Маруся») та етнографічним реалізмом (повість «Конотопська відьма»). І. Котляревський і Г. Квітка-Основ'яненко були також основоположниками українського театру. П'єси І. Котляревського «Наталка-Полтавка» і «Москаль-чарівник», комедії Г. Квітки-Основ 'яненка «Сватання на Гончарівці» і «Шельменко-денщик» стали класикою української драми, користувалися популярністю серед багатьох поколінь глядачів і до сьогодні зберігаються в репертуарі українських театрів. Центральною постаттю української літератури XIX ст. став Т. Шевченко. Вихідець з кріпаків, завдяки своєму таланту і підтримці ряду українських та російських діячів культури зміг стати видатним поетом і художником. Головними символами поезії Т. Шевченка виступають: «слово» –  національна культура, «слава» – культурно-національна спадщина і «правда» – загальнолюдська мрія про справедливість. У ранній період творчості в поезії Т. Шевченка переважають романтичні, казково-фантастичні мотиви та образи. Історичні поеми поета «Гайдамаки», «Гамалія» і «Тарасова ніч» також написані в романтичному стилі з відчутною ностальгією за козацькою епохою. Зрілий період творчості Шевченка характерний реалістичною поезією. Парадокс генія: його реалізм був основою романтичного світовідчуття. Т. Шевченко силою поетичного обдарування засудив гнобителів українського народу, самодержавство і кріпацтво. Його поезія будила національно-патріотичні почуття українців, закликала їх до боротьби за національне і  соціальне визволення. Т. Шевченко, безумовно, поет, чиє світове визнання заслужено. Тривалий час Шевченко – поет закривав  особистість Шевченка – художника.
Як живописець, Шевченко також вибрав оригінальну манеру. Йому притаманне поєднання м'яких напівтонів і динамічних контурів образів. Зображені художником персонажі щирі , добрі і покірливі в горі. Як художник, Шевченко був вихований у дусі класицизму, а його творча еволюція - це шлях від класицизму до романтизму і реалізму. Шевченко - художник майстерно володів технікою акварелі, олії, офорти, малюнку олівцем. У своїх картинах він один з перших зобразив життя простих людей, показав красу природи України і людей,  які живуть в ній.
Таким чином, українська література XIX ст. багато в чому була трибуною активної громадянської позиції, втілювала гуманістичні ідеали та виробила нові естетичні принципи.
Паростки національно-культурного відродження України з початку XIX ст. стають помітними в архітектурі та образотворчому мистецтві.В архітектурі початку XIX ст. класицизм поступається місцем ампіру. Ампір – західноєвропейський стиль наполеоновської епохи. Але в Україні він підпорядковується місцевим  архітектурним традиціям  у будівництві провінційних палат, галерей, фасадів. Визначним українським архітектором був А. Меленський, який три десятиліття служив головним архітектором Києва. Він побудував і реконструював корпус духовної  академії, церкву –ротонду на Аскольдовій Могилі, будинок першого міського театру. У Харкові успішно працював  архітектор П. Ярославський. В  Україні продовжували здійснювати свої проекти і архітектори-іноземці. Головний корпус Київського університету в 1837–1842 рр. побудував італійський  архітектор О. Беретті. Серед львівських новобудов першої третини XIX ст. бібліотека Оссолінських і міська ратуша.
На початку XIX ст. в Україні припинилося національне церковне будівництво. Рішенням синоду  Російської православної церкви було заборонено будівництво церков українського типу. Це рішення   призвело до заміни українського стилю споруд   стилем ампір, а пізніше – псевдовізантійським стилем. До псевдовізантійського стилю належить харківський кафедральний Благовіщенський Собор. У середині XIX ст. міське будівництво житлового та громадського призначення ведеться в стилі еклектики. Еклектика - поєднання в одному  архітектурному об'єкті декількох історичних стилів. В Україні набувають поширення архітектурні споруди в стилі особливого різновиду еклектики - віденського ренесансу. У стилі  віденського ренесансу побудовані оперні театри Одеси, Києва, Львова. До напрямків еклектики належить і псевдовізантійський стиль. Його інша назва – псевдоросійський стиль. Цей стиль найбільш повною мірою відповідав  суті російської імперської культури, її доктрині «самодержавство – народність – православ'я». У псевдовізантійському стилі були здійснені роботи з реставрації Десятинної церкви в Києві й низки будівель середньовічного Херсонеса (на території Севастополя).У Києві групою архітекторів на чолі зі І. Штромом був побудований Володимирський Собор. Архітектор А. Тон і скульптори В. Демут-Малиновський і П. Клодт побудували пам'ятник князю Володимиру, хрестителю Русі. Щоб підкреслити значення «возз'єднання» України з Росією царський уряд виділив кошти на пам'ятник Б. Хмельницькому. Автор пам'ятника - скульптор М. Мікешін. Пам'ятник українському гетьману був побудований на Софіївській площі (відкритий в 1888 р.) і характерний динамічними рисами у фігурі гетьмана та його коня.
Раніше вже йшла мова про внесок у вітчизняний живопис Т. Шевченка. Крім нього, серед художників першої половини XIX ст. можна назвати імена А. Мокрицького, І. Сошенко, В. Яненко, Г. Васько. Українська тематика властива і творчості російських живописців, волею долі пов'язаних з Україною. З них найбільш помітною постаттю був колишній кріпак В. Тропінін. Він один з перших серед живописців звернувся до зображення простолюдина . Художник написав узагальнений образ українця - портрети «Українець», «Молодий український селянин», «Українка», «Дівчина з  Поділля». Портрети Тропініна характерні майстерністю малюнка, колористикою і психологізмом.  Таким чином, у першій половині XIX ст. розвиток живопису став частиною процесу українського національного відродження.

Контрольні питання.
1. Яку роль у національному відродженні України зіграло Кирило-Мефодіївське товариство?
2. Яка роль у розвитку української культури Харківського університету?
3. До яких двох літературних течій  належить поезія Т.Шевченка?
4. Чим обумовлена ​​популярність української музичної драми XIX ст.?

  1.  Ботанічний сад Харківського університету.

  1.  Пам'ятник Т. Шевченку в Харкові

  1.  
  2.  Т. Шевченка. Кобзар. Обкладинка прижиттєвого видання.

  1.  І. Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султанові (харківський варіант).



  1.  С. Васильківський. Ромоданівський шлях.

  1.  Київ. Церква-ротонда на Аскольдовій Могилі (арх. Меленський)



  1.  І. Котляревський. Наталка-Полтавка. Сцена з вистави

  1.  Львів. Оперний театр


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68583. ДОПОМІЖНІ МАТЕРІАЛИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ КОНТРОЛЮ ЗА СТАНОМ ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТІВ 299 KB
  Педагогічний аналіз - засіб виховання педагогічного та учнівського колективів. Ніщо так не виховує людей, як справедлива оцінка їх діяльності та поведінки. Вона допомагає побачити свої слабкі сторони і визначити шляхи підвищення професійної майстерності.
68584. Изучение состояния преподавания государственного языка (Денисовская, Чайкинская, Константиновская школы) 194 KB
  Крым является специфическим в языковом отношении регионом Украины. Одним из факторов, определяющих эту специфику, можно считать русско-украинский и украинско-русский билингвизм (первым в каждом случае является родной язык). На протяжении многих лет разговаривать по-украински, выписывать украинские газеты и журналы...
68585. СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ВОСПРИЯТИЯ ОБРАЗА МАТЕРИ ПОДРОСТКАМИ ИЗ ПОЛНЫХ И НЕПОЛНЫХ СЕМЕЙ 29.15 KB
  Выявляется и анализируется степень удовлетворенностью взаимоотношениями с матерью рассматриваются когнитивные поведенческие и эмоциональные критерии восприятия матери. Определяются причинно-следственные факторы возникновения материнской конфликтности в семье.
68586. О ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ГОТОВНОСТИ ПЕДАГОГОВ К РАЗВИТИЮ ОДАРЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ 74 KB
  В статье проведён анализ исследований по проблеме психологии одаренной личности: рассмотрены особенности психологического портрета одарённой личности готовности педагога к развитию одаренности личности предоставлены результаты анализа представлений педагогов о психологической...
68587. Выявление уровня надежности студентов 52.69 KB
  Проявление надежности оценивалось по показателям самооценки и оценки экспертов творческие способности фиксировались в реальной деятельности – решении креативных задач. В статье поднимается вопрос о возможном существовании связи между показателями надежности личности академической успеваемостью...
68588. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ТЕОРЕТИЧЕСКОГО МЫШЛЕНИЯ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ 75.5 KB
  В статье представлены результаты эмпирического исследования взаимосвязи уровня развития логического мышления младшего школьника способности выполнять действия по заданному образцу мыслительных операций синтеза анализа обобщения. Данные описывают особенности развития теоретического...
68589. ОТНОШЕНИЕ К МЕДИАЦИИ У МУЖЧИН И ЖЕНЩИН В ПРОЦЕССЕ РАЗВОДА 139 KB
  Приводятся результаты исследования отношения к медиации у мужчин и женщин в процессе развода в Республике Беларусь. Приводятся данные указывающие на интерес к медиации у разводящихся супругов. В России и Казахстане уже приняты законы о медиации и идет активное внедрение ее в суды создаются...
68590. ОСОБЕННОСТИ МОТИВАЦИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ-ПЕДАГОГОВ 33.91 KB
  В статье представлены результаты исследования особенностей мотивации профессиональной деятельности у студентов-педагогов 4 курса. У большинства студентов выявлена внешняя положительная мотивация педагогической деятельности. ученых занимающихся проблемой мотивации учебной деятельности студентов...
68591. ИМПЛИЦИТНАЯ МОДЕЛЬ ЛИЧНОСТИ ОДАРЕННОГО УЧЕНИКА У ПЕДАГОГОВ ГУМАНИТАРНЫХ И ЕСТЕСТВЕННОНАУЧНЫХ ДИСЦИПЛИН 101 KB
  В статье излагаются результаты моделирования имплицитных теорий личности ИТЛ одаренных школьников существующих в сознании педагогов. Теперь педагог является не только источником знаний но и человеком который организует и направляет образовательный процесс в рамках которого осуществляется...