80536

Культура Київської Русі

Лекция

Культурология и искусствоведение

Культура Київської Русі. В епоху Київської Русі IXXII ст. була створена яскрава і самобутня культура її основою став економічний і духовний розвиток Русі освоєння досягнень інших словянських країн і Візантії. Писемність у Київській Русі стала відомою в Х ст.

Украинкский

2015-02-17

1.59 MB

0 чел.

Тема 2. Культура Київської Русі

1. Писемність і освіта.

2. Література і фольклор.

3. Архітектура і живопис.

4. Музика та  видовища.

 

1. В епоху Київської Русі (IX-XII ст.) була створена яскрава і самобутня культура, її основою став економічний і духовний розвиток Русі, освоєння досягнень інших слов'янських країн і Візантії.

Писемність у Київській Русі стала відомою в Х ст., ще до прийняття християнства. Договори Русі з Візантією були написані  двома мовами: грецькою і слов'янською. Руські посли та купці після приїзду до Візантії повинні були пред'явити грамоти з підписом великого князя київського. Можливо, перехідний варіант писемності зберігся в граффіті —настінних написах Софіївського собору в Києві.

Прийняття Руссю православного християнства в 988 р. створило можливості для поширення в країні загальнослов'янської писемності. Слов'янська писемність була створена греками Костянтином (в чернецтві Кирилом) і Мефодієм. Її основа — пристосування букв грецької мови до слов'янської. Відомі два варіанти слов'янської середньовічної писемності: глаголиця та кирилиця. Кирилиця є основою сучасної української мови. Цей варіант складається з дев'ятнадцяти літер, невідомих грецькій мові.  Тому вона по праву вважається самостійною системою письма. Крім Русі, кирилична писемність затвердилася в Болгарії і Сербії. В часи Київської епохи писемність стала найважливішим інструментом культурного розвитку.

Для поширення писемності у давньоруському  середовищі були потрібні школи. Перші школи були засновані при київському великокняжому дворі і християнських церквах. В них навчали грамоті, читанню та письму. Букви також мали числове значення. Таким чином, учні отримували й елементарні знання з арифметики. У 1037 р. при головному храмі Русі — київському Софіївському соборі заснована школа нового типу. В ній навчали не лише грамоті, а й іноземним мовам: грецькій та латинській, а також основам медицини та релігійної філософії. У великокнязівські школи, як свідчить літопис, набирали боярських дітей. У монастирських і церковних школах навчалися також діти з інших верств суспільства: купців, міщан, ремісників. Про значне поширення грамотності в Київській Русі свідчать берестяні грамоти, настінні написи, написи на ремісничих виробах.

Поширення грамотності, потреба в релігійних книгах привели до виникнення нової професії переписувача книжок, книжника. У Київській Русі книжники використали три різновиди написання: 

а) статут — каліграфічне написання;

б) напівустав — напис з елементами округлення букв;

в) скоропис – напис від руки, який можна порівняти з сучасною ручною технікою письма.

Виготовленням книг займалися спеціальні майстерні при монастирях. Оскільки книги мали ідеологічну цінність, їх прикрашали дорогоцінними металами і каміннями. Подібне прикрашання призводило до того, що замовниками та власниками книг ставала знать: князі, церковні ієрархи, бояри.

2

Поширення писемності створило умови для появи давньоруської літератури. Перші твори літератури на Русі були перекладами біблійних текстів з грецької мови. За змістом перекладна література поділялася на військово-історичну: «Олександрія», «Девгенієво діяння», «Троянська війна»; природознавчу: «Фізіолог», «Шістоднів», «Християнська топографія» і повчальну: «Бджола».

«Бджола» — збірник моральних сентенцій, запозичених з Біблії та  творів стародавніх філософів. Цінність перекладної літератури визначалася тим, що вона була джерелом сприйняття давньоруським суспільством античної культурної спадщини. Античні міфопоетичні образи були глибоко вкорінені в суспільній  свідомості  Візантії. Переосмислені з християнської точки зору, античні образи стали частиною світосприйняття давньоруських мислителів і творців.

 Особливе  місце серед перекладної літератури належить апокрифам не канонізованим розповідям на біблійні теми. Апокрифи виникли в народному середовищі і часто містили в собі єретичні думки. Властивий апокрифам художній  вимисел мав важливе значення для розвитку словесної творчості.

Перші оригінальні літературні твори Київської Русі носили релігійний характер. У середині XI ст. митрополит Іларіон написав «Слово про закон і благодать". Це перший художньо-публіцистичний твір вітчизняної літератури. Спираючись на Євангеліє, автор «Слова про закон і благодать» стверджує рівність всіх народів. Твір Іларіона був відповіддю на спроби Візантії розглядати Русь як залежну державу. Примирення Ярослава Мудрого з Візантією коштувало Іларіону митрополичої кафедри. Подальша його доля невідома. Припускають, що він став ченцем Києво-Печерської Лаври, прийняв нове ім'я Нікона і написав один з перших давньоруських літописів.

 На початку XII ст. князь Володимир Мономах написав «Повчання дітям». Жанр «Повчання» можна визначити як літопис-автобіографія. У «Повчанні» зроблена спроба узгодити княжу мораль, що восходить до язичництва, з вимогою християнського віровчення. Володимир Мономах вважав покликанням князя патріотичне служіння рідній землі.

Вершиною епічної поезії Київської Русі є «Слово о полку Ігоревім» (80-ті роки XII ст.). Автор «Слова ...» невідомий. Темою «Слова ...» є кровопролитна боротьба руських князівств з половецькими ордами. «Слово о полку Ігоревім» відрізняється досконалістю форми, художнім використанням образів давньоруської язичницької культури. Досконалість цієї пісні навіть породила сумніви в тому, що вона була написана в середньовіччі, а не в XVII ст., коли було знайдено єдиний примірник «Слова ...». Загибель оригіналу «Слова о полку Ігоревім» під час московської пожежі 1812р.  посилила позиції скептиків. У 1960-ті роки російський радянський вчений Замін і американець Кеннан виступили зі спростуванням автентичності «Слова о полку Ігоревім». Безпідставність їх скепсису переконливо доведена в роботах академіка Б. Рибакова «Слово о полку Ігоревім та його сучасники» (1971р.) і «Руські літописці та автор «Слова о полку Ігоревім » (1972р.)  

 До оригінальних пам'яток  давньоруської літератури також відносяться літописи. Найвідоміший літопис — «Повість времіних літ» складений близько 1110 р. ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. На відміну від західноєвропейських хронік, що були написані  латиною, літопис написаний зрозумілою давньоруському читачеві церковнослов'янською мовою. У вступі «Повісті» Нестор відтворив широку картину світової історії. Джерелами «Повісті времінних літ» стали Біблія, візантійські хроніки і давньоруські літописи IX-XI ст.  Нестор також використовував  фольклорні джерела: легенду про заснування Києва Києм, Щеком і Хоривом та сестрою їх Либідь, героїчний дружинний епос, розповіді про походи Русі на Візантію.

Безпосереднім продовженням «Повісті ...» є Київський літопис XII ст. Він  написаний сучасниками подій на основі особистої обізнаності і документів княжих і церковних канцелярій. Київський літопис є головним джерелом знань українського народу про часи розквіту Київської Русі. Остаточна редакція Київського літопису XII ст. була виконана ігуменом Видубицького монастиря Моісеєм за волею великого князя Рюріка Ростиславича. У XIIIст. центром літописання стає Володимир Волинський. Написаний при дворі  князя Василя Васильковича Галицько-Волинський літопис включає в себе зв'язну  розповідь про життя та діяльність синів і онуків «самодержця руського» Романа Мстиславича: Данила Галицького, Василька Волинського, Льва, Шварна і Романа Даниловичів, Володимира Васильковича. Взагалі, Галицько-Волинський літопис складається з кількох історичних повістей.

 Літописи Київської Русі мали декілька функцій. Вони не лише фіксували події, але й намагалися виховувати релігійні, морально-етичні та патріотичні почуття в читачів. Літописи використовувалися в політичних конфліктах, дипломатичних переговорах, боротьбі з язичництвом. Літописи відображали політичні пристрасті своєї епохи, часто носили публіцистичний характер. У всіх літописах відчувається ідея величі Батьківщини.

В епоху Київської Русі продовжується розвиток усної народної творчості. У билинах київського циклу прославлялися народні богатирі Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович, Микула Селянинович. Ці та інші богатирі були втіленням ідеалу воїна-патріота, захисника Руської землі. Билинні герої живуть у багатошаровому епічному світі, що вмістив  в собі і реальні події історії Русі, і більш давні вірування та уявлення праслов'ян, що збереглися лише в усній традиції. Наприклад, головний герой билин Ілля Муромець твердо знає, що в бою йому смерть не писана.Тому, постійно шукає бою, ніби випробовуючи долю. Билини є відображенням міфології, народної фантазії, поетичної і музичної культури Київської Русі.

3

Архітектура посідає у художній культурі особливе місце як основа синтезу інших видів мистецтва, зокрема, живопису, скульптури, декоративно-прикладної творчості. Архітектура поєднує в собі матеріальність культури і в той же час це вид мистецтва, основа якого поєднання красивого й корисного.

У період становлення Київської Русі типовою формою поселення стають міста. Місто це укріплене поселення, що захищається спеціальними спорудами: стінами, валами, ровами. Міста відігравали провідне значення в економічному і духовному розвитку Русі. Князі, починаючи з Володимира і Ярослава, дбали про розвиток «стольного міста» Києва. З часу князювання Володимира почав складатися клан міста, його поділ на верхнє місто «дитинець» і нижнє місто «поділ». Аж до Х ст. Київська Русь не знала монументального будівництва, але накопичила багаті традиції дерев'яної архітектури: князівські тереми, міські ворота, язичницькі капища зі  статуями божеств. У XI-XII ст. традиції давньоруської дерев'яної  архітектури стали використовуватися в кам'яній архітектурі. Прийняття християнства призвело до панування в міській забудові християнських храмів. Принципи будівництва церков були запозичені з Візантії, Малої Азії та Балкан. Поширений тип церков — з'єднання базиліки з центральною будовою. Перша кам'яна церква збудована запрошеними з Греції майстрами. В XI ст. синтез візантійських прийомів і традицій руської дерев'яної  архітектури створює неповторні оригінальні місцеві стилі. У цей період будуються церкви і собори в Києві, Чернігові, Полоцьку та Новгороді. Чернігівський Спасо-Преображенський собор, також побудований грецькими майстрами, зберігся до наших днів. Вершиною архітектури Київської Русі став Софіївський собор у Києві. Його ансамбль створювався в 1037-1054 рр. і включає в себе п'ятинефну споруду, з трьох боків оточену галереями. Спочатку купол Софіївського собору вінчали 13 бань. До вершин давньоруського мистецтва належить і внутрішнє оздоблення собору. Мозаїка і фрески виконані в суворій візантійській манері. У мозаїці використана багатюща кольорова гама: 177 відтінків різних кольорів! Серед фресок портрети Ярослава Мудрого та його родини в повний зріст. Мозаїка і фрески Софійського собору виконані на високому рівні техніки живопису. Мозаїчні кубики вдавлювалися майстром у спеціальний тришаровий rрунт, на якому вже був нанесений малюнок майбутнього зображення.

Найкращими мозаїчними роботами вважаються медальйон з нагрудним зображенням Христа-Пантократора і Оранта — зображення Діви Марії, яка молиться. У Софіївському соборі розташовані фрески на світські теми: згадувані раніше портрети Ярослава Мудрого та членів його родини, сцена прийому візантійського імператора, зображення трупи музикантів і мисливські сцени. Фреска із зображенням полювання на ведмедя має алегоричний зміст. Культ ведмедя був поширений в язичницькому середовищі Північно-Східної Русі. Утвердження влади київських князів в регіоні і заснування м. Ярославля осмислювалися як перемога християнського владики над язичниками. Під впливом київського Софіївського собору були побудовані однойменні собори у Новгороді і Полоцьку.

 У 1108 р. був побудований Київський Михайлівський Золотоверхий монастир. Собор монастиря являє собою шестистовпний тринефний одноглавий храм. Собор уцілів  аж до XX ст., але був зруйнований в період сталінізму. Збереглися тільки окремі фрески: «Євхаристія», «Дмитро Солунський», «Благовіщення». На початку XXI ст. у незалежній Україні Михайлівський Золотоверхий монастир був реконструйований.

У період роздробленості Київської Русі в окремих землях виникли власні архітектурні школи. У галицькій архітектурі з'явилися елементи романського декоративного мистецтва. Запозичення рис західноєвропейської архітектури не змінило основ  галицької архітектури. Як і в інших руських землях основою залишалася візантійсько-київська просторова композиція.

У XIII ст. провідне місце в будівництві переходить до оборонних споруд. Потреби оборони від ворога, що володів стінопробивним знаряддям, стали причиною використання поряд з деревом матеріалу з каменю. У 1259 р. галицький князь Данило замінив в м. Холмі дерев'яні вежі кам'яними. Дві кам'яні вежі збереглися до XX ст.: біля сіл Стовпи і Белавиного. Форма веж — чотирикутна, складені вони з необробленого каменя і скріплені розчином. Кожна вежа мала три яруси з вікнами-бійницями. Крім Холма, подібні кам'яні захисні споруди були зведені в Кам'янці-Волинському, Луцьку, Дрогобичі та Любліні. Більшість фортець Київської Русі були дерев'яними. Товщина стін могла становити до 15 м, вузлове значення мали ворота. У XIII ст.дерев'яні фортеці додатково зміцнювалися кам'яною і цегляною кладкою.

4

Частиною культури Київської Русі була музика і видовища. Музика — вид мистецтва, який виражає реальність у художньо-звукових образах. Основні елементи і засоби вираження музики: мелодія, гармонія (лад), ритм і темп. За способом виконання музика поділяєтьсяна вокальну, інструментальну та вокально-інструментальну. Всю  музику розрізняють на: народну (пісенний фольклор, танці та інструментарій) та професійну (камерна, симфонічна, вокально-хорова і театральна). Епоха Київської Русі  —  це епоха панування народної музики. У період Київської Русі музика супроводжувала найважливіші події народного життя: землеробські та сімейні свята, календарні обряди, військові походи. Найважливіша роль у музичній культурі належала пісням. Вважається, що найдавнішою з українських пісень, що дійшла до нас,  є «Ой, Дунаю, Дунаю, Чому смутний течеш?». Елементи давньоруських пісень збереглися в колядках, але колядки були доповнені християнськими образами та змінені відповідно з музичною культурою більш пізнього часу. Саме в пісенному жанрі в Київській Русі з'явилися перші професійні виконавці. Співаки речитативом переказували билини й перекази. У «Слові о полку Ігоревім» називається ім'я Бояна - співака-дружинника середини XII ст. Київський літопис XII ст. розповідає, зокрема, про знаменитого співака Мануїла, що жив при дворі князя Мстислава Ізяславича. Мануїл  приїхав на Русь з Греції, його талант і слава, а також вплив на князя Мстислава дозволили йому не тільки прославитися як співаку, а й стати смоленським єпископом. Біографія Мануїла, мабуть, перший випадок фаворитизму в історії Русі. Християнізація Русі призвела до поширення церковного співу.  Церковні піснеспіви — вид вокальної музики. В православ'ї не використовуються музичні інструменти. Нотної грамоти в Київській Русі не знали.Мелодії записувалися спеціальними знаками  — знаменний або гачковий розспів. У світській музиці використовувалися флейти, гуслі, сопілки та інші інструменти.

У IX—X ст. видовища на Русі були пов'язані з язичницькими культами. Але з прийняттям християнства настав період так званої довіри, тобто поступового утвердження цінностей, декларованих новою релігією. Моральним імперативом була проголошена любов до Бога і ближнього. Милосердя і дотримання норм моралі стало обов’язком. Проте повного витіснення язичницької обрядовості не відбулося. Народні звичаї і видовища, пов'язані з календарним циклом, землеробством і сімейними традиціями, були сприйняті церквою. Аж до нашого часу збереглися обряди, пов'язані з Купайлом і зимовими «святками». У період Київської Русі Купайло вважався богом родючості. Присвячені йому святкові ритуал включали в себе: 

1. Багаття живого вогню, стрибки через яке мали очисне значення.

2. Плетіння дівчатами вінків. Вінки пускалися річковий або озерною водою, щоб дізнатися свою долю.

3. Маскарад з метою обману злих духів.

Головне свято зимового циклу було пов'язано з Колядою. Коляда божество жіночого роду, яка навчила слов'ян робити колесо. Свято Коляди включало в себе славослів'я на честь Сонця. В християнську епоху колядки збереглися,але їх зміст було доповнено церковними цінностями.

Контрольні питання

1. Як і коли на Русі виник алфавіт? 

2. Яким чином на Русь проникали традиції античної культури? 

3. Чи були літописи історичними творами?

4. Назвіть пам'ятники кам'яної архітектури Русі.

5.Порівняйте «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона і «Слово о полку Ігоревім».

Контрольні завдання

1. Вкажіть характерні риси шкільної освіти в період Київської Русі.

2. Назвіть основні жанри і головних героїв творів усної народної творчості.

3.Вкажіть час створення основних пам'яток кам'яного зодчества Київської Русі.

Напишіть твір-розповідь

1. Билинні герої Ілля Муромець, Добриня Микитич та Альоша Попович.

2. Кам'яна  архітектура Київської Русі.

3. Топографія «Слова о полку Ігоревім».

Модульний контроль

Виберіть правильну відповідь:

1. Культура Київської Русі — це:

а) середньовічна культура;

б) культура епохи європейського Відродження;

в) провінційний варіант античної культури;

г) культура епохи просвітництва.

2. Культура Київської Русі — це:

а) культура IV ст. н.е.;

б) культура XV-XVII ст. н.е.;

в) культура IX-XIII ст. н.е.;

г) культура VI ст. до н.е.

3. Слов'янська писемність створена на базі:

а) давньогерманської мови;

б) латинської мови;

в) грецької мови;

г) арабської мови.

4. Перші школи Київської Русі виникли:

а) при язичницьких капищах;

б) при великокнязівському дворі;

в) у сільській місцевості;

г) у торговельній російській колонії у Візантії.

5. Фортеці в епоху Київської Русі:

а) не будувалися;

б) будувалися з дерева і глини;

в) будувалися з цегли;

г) будувалися на піску.

Поясніть значення терміна

1.Духовна культура — це:

а) релігія;

б) гальмо на шляху прогресу;

в) знання, суспільна свідомість, мораль, мистецтво;

г) все, що створено людиною.

2. Фреска — це:

а) настінний живопис;

б) скульптура з каменю;

в) дерев'яне зображення божества;

г) стеля церковної будівлі.

3.Літопис —це:

а) копія візантійської хроніки;

б) пам'ятка оригінальної давньоруської літератури;

в) читання, що стомлює ;

г) календар.

4. Алфавіт —це:

а) музична грамота;

б) тайнопис;

в) граматичний склад мови;

г) літерна основа писемності. 

Додатки

1. Графіті Софійського київського собору:

 2. Сторінка літописного тексту.

3. Ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім»:

4. Портрет Нестора Літописця:

5. Десятинна церква:

6. Київський Софійський собор:

7. Чернігівський Спасо-Преображенський собор:

8. Портрет Ярослава Мудрого (фреска Софійського собору):

9. Музиканти (фреска Софійського собору):

10. Музичні інструменти (флейта, гуслі, сопілка):

Флейта:

Гуслі:

Сопілка:


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52131. Степінь з цілим показником 544 KB
  8 клас алгебра Тема уроку: Степінь з цілим показником. Мета уроку: Ввести поняття степеня з цілим показником. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу Обладнання: дидактичний матеріал таблиця підручники збірник завдань А. ХІД УРОКУ: 1.
52132. Збірник завдань для тематичної атестації з алгебри для класів з поглибленим вивченням математики 11.53 MB
  Збірник є дидактичним матеріалом з алгебри для 8 класу з поглибленим вивченням математики. Він містить 10 контрольних робіт в двох варіантах, за структурою наближених до атестаційної роботи в 9 класі.
52133. Функціональний підхід до розв’язування рівнянь 107.5 KB
  Дидактична мета уроку: а Повторити та узагальнити основні методи розв’язування рівнянь тригонометричних ірраціональних показникових логарифмічних. б Сформувати у учнів поняття про функціональний підхід до розв’язування рівнянь як один із нестандартних евристичних прийомів. б Розвивати творчі логічні та інтелектуальні здібності учнів.
52134. Дидактичний матеріал для рівневого навчання 520.5 KB
  Опрацювавши матеріали розділу учні зможуть упізнавати функції встановлювати умови при яких вони мають певні властивості за однією властивістю “бачити †інші зводити розв’язування задач до розв’язування відомих.
52135. ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ СПОСОБІВ ДО РОЗКЛАДУ МНОГОЧЛЕНА НА МНОЖНИКИ 37 KB
  Ще 2400 років тому Конфуцій сказав: Слайд 1. Тема нашого журналістського розслідування : Слайд 2. Слайд 3. Запитання для інтерв'ю: Що таке многочлен Що означає розкласти многочлен на множники Які є способи розкладу многочленна на множники Які формули скороченого множення ви знаєте В чому суть способу винесення спільного множника за дужки В чому суть способу групування Слайд 4.
52136. Розвязування задач за допомогою систем лінійних рівнянь з двома невідомими 68.5 KB
  Учащиеся объединены в три группы По команде учителя ученики из каждой группы по одному подходят к соответствующей доске и составляют формулу какая команда быстрее. Ответьте на вопросы предварительно обсудив в группах прием вертушка учащиеся могут переходить из одной группы в другую: Приведите пример линейного уравнения с двумя переменными. Для 1й группы: Дефицит железа сказывается на росте и устойчивости к инфекциям. Для 2й группы: Таблица: Курение – одна из вреднейших привычек...
52137. Застосування властивостей степеня з натуральним показником 179.5 KB
  Тема уроку: Застосування властивостей степеня з натуральним показником Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть: застосовувати властивості степеня з натуральним показником при спрощенні виразів і розв’язуванні рівнянь; користуватися властивостями степеня при визначенні значень числових виразів та при порівнянні чисел; застосовувати властивості степеня з натуральним...
52138. Використання формул квадрата двочлена при розвязуванні вправ 96.5 KB
  Обладнання: карта походу карткизавдання портрет Евкліда. Тож завдання наступне виконуємо в парах. До кожного завдання вказані чотири відповіді одна з яких правильна. Ваше завдання скласти це слово.
52139. Розвязування квадратних рівнянь 139.5 KB
  Мета уроку. Навчальна складова мети формування предметних компетенцій: удосконалювати вміння застосовувати набуті раніше знання до розв’язування вправ. Розвивальна складова мети розвиток навичок мислення високого рівня: розвивати навички розуміння використання аналізу синтезу оцінювання.