80536

Культура Київської Русі

Лекция

Культурология и искусствоведение

Культура Київської Русі. В епоху Київської Русі IXXII ст. була створена яскрава і самобутня культура її основою став економічний і духовний розвиток Русі освоєння досягнень інших словянських країн і Візантії. Писемність у Київській Русі стала відомою в Х ст.

Украинкский

2015-02-17

1.59 MB

0 чел.

Тема 2. Культура Київської Русі

1. Писемність і освіта.

2. Література і фольклор.

3. Архітектура і живопис.

4. Музика та  видовища.

 

1. В епоху Київської Русі (IX-XII ст.) була створена яскрава і самобутня культура, її основою став економічний і духовний розвиток Русі, освоєння досягнень інших слов'янських країн і Візантії.

Писемність у Київській Русі стала відомою в Х ст., ще до прийняття християнства. Договори Русі з Візантією були написані  двома мовами: грецькою і слов'янською. Руські посли та купці після приїзду до Візантії повинні були пред'явити грамоти з підписом великого князя київського. Можливо, перехідний варіант писемності зберігся в граффіті —настінних написах Софіївського собору в Києві.

Прийняття Руссю православного християнства в 988 р. створило можливості для поширення в країні загальнослов'янської писемності. Слов'янська писемність була створена греками Костянтином (в чернецтві Кирилом) і Мефодієм. Її основа — пристосування букв грецької мови до слов'янської. Відомі два варіанти слов'янської середньовічної писемності: глаголиця та кирилиця. Кирилиця є основою сучасної української мови. Цей варіант складається з дев'ятнадцяти літер, невідомих грецькій мові.  Тому вона по праву вважається самостійною системою письма. Крім Русі, кирилична писемність затвердилася в Болгарії і Сербії. В часи Київської епохи писемність стала найважливішим інструментом культурного розвитку.

Для поширення писемності у давньоруському  середовищі були потрібні школи. Перші школи були засновані при київському великокняжому дворі і християнських церквах. В них навчали грамоті, читанню та письму. Букви також мали числове значення. Таким чином, учні отримували й елементарні знання з арифметики. У 1037 р. при головному храмі Русі — київському Софіївському соборі заснована школа нового типу. В ній навчали не лише грамоті, а й іноземним мовам: грецькій та латинській, а також основам медицини та релігійної філософії. У великокнязівські школи, як свідчить літопис, набирали боярських дітей. У монастирських і церковних школах навчалися також діти з інших верств суспільства: купців, міщан, ремісників. Про значне поширення грамотності в Київській Русі свідчать берестяні грамоти, настінні написи, написи на ремісничих виробах.

Поширення грамотності, потреба в релігійних книгах привели до виникнення нової професії переписувача книжок, книжника. У Київській Русі книжники використали три різновиди написання: 

а) статут — каліграфічне написання;

б) напівустав — напис з елементами округлення букв;

в) скоропис – напис від руки, який можна порівняти з сучасною ручною технікою письма.

Виготовленням книг займалися спеціальні майстерні при монастирях. Оскільки книги мали ідеологічну цінність, їх прикрашали дорогоцінними металами і каміннями. Подібне прикрашання призводило до того, що замовниками та власниками книг ставала знать: князі, церковні ієрархи, бояри.

2

Поширення писемності створило умови для появи давньоруської літератури. Перші твори літератури на Русі були перекладами біблійних текстів з грецької мови. За змістом перекладна література поділялася на військово-історичну: «Олександрія», «Девгенієво діяння», «Троянська війна»; природознавчу: «Фізіолог», «Шістоднів», «Християнська топографія» і повчальну: «Бджола».

«Бджола» — збірник моральних сентенцій, запозичених з Біблії та  творів стародавніх філософів. Цінність перекладної літератури визначалася тим, що вона була джерелом сприйняття давньоруським суспільством античної культурної спадщини. Античні міфопоетичні образи були глибоко вкорінені в суспільній  свідомості  Візантії. Переосмислені з християнської точки зору, античні образи стали частиною світосприйняття давньоруських мислителів і творців.

 Особливе  місце серед перекладної літератури належить апокрифам не канонізованим розповідям на біблійні теми. Апокрифи виникли в народному середовищі і часто містили в собі єретичні думки. Властивий апокрифам художній  вимисел мав важливе значення для розвитку словесної творчості.

Перші оригінальні літературні твори Київської Русі носили релігійний характер. У середині XI ст. митрополит Іларіон написав «Слово про закон і благодать". Це перший художньо-публіцистичний твір вітчизняної літератури. Спираючись на Євангеліє, автор «Слова про закон і благодать» стверджує рівність всіх народів. Твір Іларіона був відповіддю на спроби Візантії розглядати Русь як залежну державу. Примирення Ярослава Мудрого з Візантією коштувало Іларіону митрополичої кафедри. Подальша його доля невідома. Припускають, що він став ченцем Києво-Печерської Лаври, прийняв нове ім'я Нікона і написав один з перших давньоруських літописів.

 На початку XII ст. князь Володимир Мономах написав «Повчання дітям». Жанр «Повчання» можна визначити як літопис-автобіографія. У «Повчанні» зроблена спроба узгодити княжу мораль, що восходить до язичництва, з вимогою християнського віровчення. Володимир Мономах вважав покликанням князя патріотичне служіння рідній землі.

Вершиною епічної поезії Київської Русі є «Слово о полку Ігоревім» (80-ті роки XII ст.). Автор «Слова ...» невідомий. Темою «Слова ...» є кровопролитна боротьба руських князівств з половецькими ордами. «Слово о полку Ігоревім» відрізняється досконалістю форми, художнім використанням образів давньоруської язичницької культури. Досконалість цієї пісні навіть породила сумніви в тому, що вона була написана в середньовіччі, а не в XVII ст., коли було знайдено єдиний примірник «Слова ...». Загибель оригіналу «Слова о полку Ігоревім» під час московської пожежі 1812р.  посилила позиції скептиків. У 1960-ті роки російський радянський вчений Замін і американець Кеннан виступили зі спростуванням автентичності «Слова о полку Ігоревім». Безпідставність їх скепсису переконливо доведена в роботах академіка Б. Рибакова «Слово о полку Ігоревім та його сучасники» (1971р.) і «Руські літописці та автор «Слова о полку Ігоревім » (1972р.)  

 До оригінальних пам'яток  давньоруської літератури також відносяться літописи. Найвідоміший літопис — «Повість времіних літ» складений близько 1110 р. ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. На відміну від західноєвропейських хронік, що були написані  латиною, літопис написаний зрозумілою давньоруському читачеві церковнослов'янською мовою. У вступі «Повісті» Нестор відтворив широку картину світової історії. Джерелами «Повісті времінних літ» стали Біблія, візантійські хроніки і давньоруські літописи IX-XI ст.  Нестор також використовував  фольклорні джерела: легенду про заснування Києва Києм, Щеком і Хоривом та сестрою їх Либідь, героїчний дружинний епос, розповіді про походи Русі на Візантію.

Безпосереднім продовженням «Повісті ...» є Київський літопис XII ст. Він  написаний сучасниками подій на основі особистої обізнаності і документів княжих і церковних канцелярій. Київський літопис є головним джерелом знань українського народу про часи розквіту Київської Русі. Остаточна редакція Київського літопису XII ст. була виконана ігуменом Видубицького монастиря Моісеєм за волею великого князя Рюріка Ростиславича. У XIIIст. центром літописання стає Володимир Волинський. Написаний при дворі  князя Василя Васильковича Галицько-Волинський літопис включає в себе зв'язну  розповідь про життя та діяльність синів і онуків «самодержця руського» Романа Мстиславича: Данила Галицького, Василька Волинського, Льва, Шварна і Романа Даниловичів, Володимира Васильковича. Взагалі, Галицько-Волинський літопис складається з кількох історичних повістей.

 Літописи Київської Русі мали декілька функцій. Вони не лише фіксували події, але й намагалися виховувати релігійні, морально-етичні та патріотичні почуття в читачів. Літописи використовувалися в політичних конфліктах, дипломатичних переговорах, боротьбі з язичництвом. Літописи відображали політичні пристрасті своєї епохи, часто носили публіцистичний характер. У всіх літописах відчувається ідея величі Батьківщини.

В епоху Київської Русі продовжується розвиток усної народної творчості. У билинах київського циклу прославлялися народні богатирі Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович, Микула Селянинович. Ці та інші богатирі були втіленням ідеалу воїна-патріота, захисника Руської землі. Билинні герої живуть у багатошаровому епічному світі, що вмістив  в собі і реальні події історії Русі, і більш давні вірування та уявлення праслов'ян, що збереглися лише в усній традиції. Наприклад, головний герой билин Ілля Муромець твердо знає, що в бою йому смерть не писана.Тому, постійно шукає бою, ніби випробовуючи долю. Билини є відображенням міфології, народної фантазії, поетичної і музичної культури Київської Русі.

3

Архітектура посідає у художній культурі особливе місце як основа синтезу інших видів мистецтва, зокрема, живопису, скульптури, декоративно-прикладної творчості. Архітектура поєднує в собі матеріальність культури і в той же час це вид мистецтва, основа якого поєднання красивого й корисного.

У період становлення Київської Русі типовою формою поселення стають міста. Місто це укріплене поселення, що захищається спеціальними спорудами: стінами, валами, ровами. Міста відігравали провідне значення в економічному і духовному розвитку Русі. Князі, починаючи з Володимира і Ярослава, дбали про розвиток «стольного міста» Києва. З часу князювання Володимира почав складатися клан міста, його поділ на верхнє місто «дитинець» і нижнє місто «поділ». Аж до Х ст. Київська Русь не знала монументального будівництва, але накопичила багаті традиції дерев'яної архітектури: князівські тереми, міські ворота, язичницькі капища зі  статуями божеств. У XI-XII ст. традиції давньоруської дерев'яної  архітектури стали використовуватися в кам'яній архітектурі. Прийняття християнства призвело до панування в міській забудові християнських храмів. Принципи будівництва церков були запозичені з Візантії, Малої Азії та Балкан. Поширений тип церков — з'єднання базиліки з центральною будовою. Перша кам'яна церква збудована запрошеними з Греції майстрами. В XI ст. синтез візантійських прийомів і традицій руської дерев'яної  архітектури створює неповторні оригінальні місцеві стилі. У цей період будуються церкви і собори в Києві, Чернігові, Полоцьку та Новгороді. Чернігівський Спасо-Преображенський собор, також побудований грецькими майстрами, зберігся до наших днів. Вершиною архітектури Київської Русі став Софіївський собор у Києві. Його ансамбль створювався в 1037-1054 рр. і включає в себе п'ятинефну споруду, з трьох боків оточену галереями. Спочатку купол Софіївського собору вінчали 13 бань. До вершин давньоруського мистецтва належить і внутрішнє оздоблення собору. Мозаїка і фрески виконані в суворій візантійській манері. У мозаїці використана багатюща кольорова гама: 177 відтінків різних кольорів! Серед фресок портрети Ярослава Мудрого та його родини в повний зріст. Мозаїка і фрески Софійського собору виконані на високому рівні техніки живопису. Мозаїчні кубики вдавлювалися майстром у спеціальний тришаровий rрунт, на якому вже був нанесений малюнок майбутнього зображення.

Найкращими мозаїчними роботами вважаються медальйон з нагрудним зображенням Христа-Пантократора і Оранта — зображення Діви Марії, яка молиться. У Софіївському соборі розташовані фрески на світські теми: згадувані раніше портрети Ярослава Мудрого та членів його родини, сцена прийому візантійського імператора, зображення трупи музикантів і мисливські сцени. Фреска із зображенням полювання на ведмедя має алегоричний зміст. Культ ведмедя був поширений в язичницькому середовищі Північно-Східної Русі. Утвердження влади київських князів в регіоні і заснування м. Ярославля осмислювалися як перемога християнського владики над язичниками. Під впливом київського Софіївського собору були побудовані однойменні собори у Новгороді і Полоцьку.

 У 1108 р. був побудований Київський Михайлівський Золотоверхий монастир. Собор монастиря являє собою шестистовпний тринефний одноглавий храм. Собор уцілів  аж до XX ст., але був зруйнований в період сталінізму. Збереглися тільки окремі фрески: «Євхаристія», «Дмитро Солунський», «Благовіщення». На початку XXI ст. у незалежній Україні Михайлівський Золотоверхий монастир був реконструйований.

У період роздробленості Київської Русі в окремих землях виникли власні архітектурні школи. У галицькій архітектурі з'явилися елементи романського декоративного мистецтва. Запозичення рис західноєвропейської архітектури не змінило основ  галицької архітектури. Як і в інших руських землях основою залишалася візантійсько-київська просторова композиція.

У XIII ст. провідне місце в будівництві переходить до оборонних споруд. Потреби оборони від ворога, що володів стінопробивним знаряддям, стали причиною використання поряд з деревом матеріалу з каменю. У 1259 р. галицький князь Данило замінив в м. Холмі дерев'яні вежі кам'яними. Дві кам'яні вежі збереглися до XX ст.: біля сіл Стовпи і Белавиного. Форма веж — чотирикутна, складені вони з необробленого каменя і скріплені розчином. Кожна вежа мала три яруси з вікнами-бійницями. Крім Холма, подібні кам'яні захисні споруди були зведені в Кам'янці-Волинському, Луцьку, Дрогобичі та Любліні. Більшість фортець Київської Русі були дерев'яними. Товщина стін могла становити до 15 м, вузлове значення мали ворота. У XIII ст.дерев'яні фортеці додатково зміцнювалися кам'яною і цегляною кладкою.

4

Частиною культури Київської Русі була музика і видовища. Музика — вид мистецтва, який виражає реальність у художньо-звукових образах. Основні елементи і засоби вираження музики: мелодія, гармонія (лад), ритм і темп. За способом виконання музика поділяєтьсяна вокальну, інструментальну та вокально-інструментальну. Всю  музику розрізняють на: народну (пісенний фольклор, танці та інструментарій) та професійну (камерна, симфонічна, вокально-хорова і театральна). Епоха Київської Русі  —  це епоха панування народної музики. У період Київської Русі музика супроводжувала найважливіші події народного життя: землеробські та сімейні свята, календарні обряди, військові походи. Найважливіша роль у музичній культурі належала пісням. Вважається, що найдавнішою з українських пісень, що дійшла до нас,  є «Ой, Дунаю, Дунаю, Чому смутний течеш?». Елементи давньоруських пісень збереглися в колядках, але колядки були доповнені християнськими образами та змінені відповідно з музичною культурою більш пізнього часу. Саме в пісенному жанрі в Київській Русі з'явилися перші професійні виконавці. Співаки речитативом переказували билини й перекази. У «Слові о полку Ігоревім» називається ім'я Бояна - співака-дружинника середини XII ст. Київський літопис XII ст. розповідає, зокрема, про знаменитого співака Мануїла, що жив при дворі князя Мстислава Ізяславича. Мануїл  приїхав на Русь з Греції, його талант і слава, а також вплив на князя Мстислава дозволили йому не тільки прославитися як співаку, а й стати смоленським єпископом. Біографія Мануїла, мабуть, перший випадок фаворитизму в історії Русі. Християнізація Русі призвела до поширення церковного співу.  Церковні піснеспіви — вид вокальної музики. В православ'ї не використовуються музичні інструменти. Нотної грамоти в Київській Русі не знали.Мелодії записувалися спеціальними знаками  — знаменний або гачковий розспів. У світській музиці використовувалися флейти, гуслі, сопілки та інші інструменти.

У IX—X ст. видовища на Русі були пов'язані з язичницькими культами. Але з прийняттям християнства настав період так званої довіри, тобто поступового утвердження цінностей, декларованих новою релігією. Моральним імперативом була проголошена любов до Бога і ближнього. Милосердя і дотримання норм моралі стало обов’язком. Проте повного витіснення язичницької обрядовості не відбулося. Народні звичаї і видовища, пов'язані з календарним циклом, землеробством і сімейними традиціями, були сприйняті церквою. Аж до нашого часу збереглися обряди, пов'язані з Купайлом і зимовими «святками». У період Київської Русі Купайло вважався богом родючості. Присвячені йому святкові ритуал включали в себе: 

1. Багаття живого вогню, стрибки через яке мали очисне значення.

2. Плетіння дівчатами вінків. Вінки пускалися річковий або озерною водою, щоб дізнатися свою долю.

3. Маскарад з метою обману злих духів.

Головне свято зимового циклу було пов'язано з Колядою. Коляда божество жіночого роду, яка навчила слов'ян робити колесо. Свято Коляди включало в себе славослів'я на честь Сонця. В християнську епоху колядки збереглися,але їх зміст було доповнено церковними цінностями.

Контрольні питання

1. Як і коли на Русі виник алфавіт? 

2. Яким чином на Русь проникали традиції античної культури? 

3. Чи були літописи історичними творами?

4. Назвіть пам'ятники кам'яної архітектури Русі.

5.Порівняйте «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона і «Слово о полку Ігоревім».

Контрольні завдання

1. Вкажіть характерні риси шкільної освіти в період Київської Русі.

2. Назвіть основні жанри і головних героїв творів усної народної творчості.

3.Вкажіть час створення основних пам'яток кам'яного зодчества Київської Русі.

Напишіть твір-розповідь

1. Билинні герої Ілля Муромець, Добриня Микитич та Альоша Попович.

2. Кам'яна  архітектура Київської Русі.

3. Топографія «Слова о полку Ігоревім».

Модульний контроль

Виберіть правильну відповідь:

1. Культура Київської Русі — це:

а) середньовічна культура;

б) культура епохи європейського Відродження;

в) провінційний варіант античної культури;

г) культура епохи просвітництва.

2. Культура Київської Русі — це:

а) культура IV ст. н.е.;

б) культура XV-XVII ст. н.е.;

в) культура IX-XIII ст. н.е.;

г) культура VI ст. до н.е.

3. Слов'янська писемність створена на базі:

а) давньогерманської мови;

б) латинської мови;

в) грецької мови;

г) арабської мови.

4. Перші школи Київської Русі виникли:

а) при язичницьких капищах;

б) при великокнязівському дворі;

в) у сільській місцевості;

г) у торговельній російській колонії у Візантії.

5. Фортеці в епоху Київської Русі:

а) не будувалися;

б) будувалися з дерева і глини;

в) будувалися з цегли;

г) будувалися на піску.

Поясніть значення терміна

1.Духовна культура — це:

а) релігія;

б) гальмо на шляху прогресу;

в) знання, суспільна свідомість, мораль, мистецтво;

г) все, що створено людиною.

2. Фреска — це:

а) настінний живопис;

б) скульптура з каменю;

в) дерев'яне зображення божества;

г) стеля церковної будівлі.

3.Літопис —це:

а) копія візантійської хроніки;

б) пам'ятка оригінальної давньоруської літератури;

в) читання, що стомлює ;

г) календар.

4. Алфавіт —це:

а) музична грамота;

б) тайнопис;

в) граматичний склад мови;

г) літерна основа писемності. 

Додатки

1. Графіті Софійського київського собору:

 2. Сторінка літописного тексту.

3. Ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім»:

4. Портрет Нестора Літописця:

5. Десятинна церква:

6. Київський Софійський собор:

7. Чернігівський Спасо-Преображенський собор:

8. Портрет Ярослава Мудрого (фреска Софійського собору):

9. Музиканти (фреска Софійського собору):

10. Музичні інструменти (флейта, гуслі, сопілка):

Флейта:

Гуслі:

Сопілка:


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37215. Финансовый контроль, его цели и задачи 49 KB
  Контроль является неотъемлемым элементом процесса государственного управления. Финансовый контроль призван обеспечивать1: правильность составления бюджетов различных уровней и их исполнения; соблюдение действующего бюджетного и налогового законодательства правильность ведения бухгалтерского учета составления отчетности; эффективное и целевое использования средств государственного бюджета и внебюджетных фондов; правильность операций с бюджетными средствами на счетах в банках и других кредитных учреждениях; выявление резервов роста бюджетных...
37216. Сущность государственного и муниципального кредита, его значение. Роль государственного и муниципального кредита в финансовом обеспечении общегосударственных, региональных и муниципальных потребностей 37 KB
  Роль государственного и муниципального кредита в финансовом обеспечении общегосударственных региональных и муниципальных потребностей. Государственный кредит – одна из форм кредитных отношений имеющая следующие признаки кредита: наличие кредитора и заемщика как юридически самостоятельных субъектов кредитной сделки; аккумуляции свободных денежных средств населения предприятий и организаций на принципах возвратности срочности и платности в исключительных случаях допускается беспроцентный заем ресурсов; возможность использования...
37217. Финансы, как экономический инструмент воздействия на экономику 44.5 KB
  Роль финансов в развитии международных связей проявляется по таким направлениям как: 1 Изыскание источников и мобилизация необходимых финансовых ресурсов для финансирования различных направлений международного сотрудничества. 2 Регулирование международных интеграционных процессов. 3 Стимулирование развития каждого вида международных отношений и непосредственных участников этих отношений. Еще одним направлением воздействия финансов на развитие международных связей является мобилизация ресурсов иностранных инвесторов.
37218. Финансы 59.5 KB
  Основа финансов предприятия – реальный денежный оборот обслуживающий экономический процесс создание и движение стоимости и сопровождающийся потоком денежных платежей и расчетов. Общепринято выделять 4 признака финансовых отношений: отношения денежные; отношения распределительные; отношения по формированию и использованию финансовых ресурсов в основном в форме денежных фондов; по одностороннему движению денежной формы стоимости без встречных взаимозависимых потоков. Финансы – это экономическая категория по поводу распределения стоимости...
37220. Финансовая политика 39 KB
  Содержание финансовой политики: Разработка общей концепции финансовой политики определение ее основных направлений целей главных задач. Управление финансовой деятельностью государства и других субъектов экономики. Основа финансовой политики стратегические направления которые определяют долгосрочную и среднесрочную перспективу использования финансов и предусматривают решение главных задач вытекающих из особенностей функционирования экономики и социальной сферы страны. Задачами финансовой политики является: обеспечение условий для...
37221. Экономическое развитие общества 77.5 KB
  На процесс общественного воспроизводства с одной стороны влияет множество факторов: количество и качество материальных финансовых трудовых ресурсов предпринимательские способности субъектов хозяйствования ускорение научнотехнического прогресса степень развития рыночных отношений и другие факторы. Но с другой стороны этот процесс представляет собой конфликтное взаимодействие и противоборство различных сил природного и общественного характера которые в совокупности создают объективные условия для проявления различного рода...
37222. Структура оборотных средств предприятия 40.5 KB
  Структура оборотных средств предприятия Оборотные производственные фонды – это часть производственных фондов которые участвуют в одном производственном процессе сразу переносят свою стоимость на себестоимость продукции и требуют своего возмещения по каждому производственному циклу. Фонды обращения – это сумма денежных средств предприятия вложенная в процесс реализации продукции и необходимая для обслуживания этого процесса. Организация оборотных средств необходимая для их эффективного использования включает: определение состава и...
37223. Экономическое содержание и классификация основных средств 58 KB
  Экономическое содержание и классификация основных средств В соответствии с ПБУ 6 01 Учет основных средств утвержденным приказом Минфина РФ от 30 марта 2001 г. При этом объект основных средств должен быть предназначен для использования в производстве продукции выполнении работ оказании услуг или для управленческих нужд организации и способен приносить организации экономические выгоды доход в будущем. В составе основных средств учитываются также: капитальные вложения на коренное улучшение земель осушительные оросительные и другие...