80540

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Лекция

Туризм и рекреация

Поняття рекреаційних послуг Реформування суспільного виробництва зміна характеру праці збільшення вільного часу поліпшення екологічної ситуації та багато інших процесів визначають значні масштаби розвитку сфери рекреації. У звязку з цим виникла необхідність уточнення поняття рекреації та визначення її ролі у соціальноекономічному розвитку регіону. В одних випадках аналізується розвиток ок ремих типів рекреаційних обєктів в інших – досліджується функціонування певних підсистем а ще в інших – визначається стан і шляхи розвитку визна...

Украинкский

2015-02-17

84 KB

5 чел.

Предмет «Організація рекреаційних послуг»

Тема 5.

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

План

1. Поняття рекреаційних послуг

2. Соціально-просторова і функціональна модель торговельно-побутових послуг.

3. Аналіз рівня розвитку рекреаційних послуг

1. Поняття рекреаційних послуг

Реформування суспільного виробництва, зміна характеру праці, збільшення вільного часу, поліпшення екологічної ситуації та багато інших процесів визначають значні масштаби розвитку сфери рекреації. Так,  у структурі споживання жителів промислово розвинутих країн видатки на відпочинок і освіту на 18 %  перевищують затрати на купівлю продуктів харчування і 2,3 раза – видатки на купівлю одягу і взуття [1]. Відпочинок належить до потреб, від яких неможливо відмовитися.

Рекреація – необхідна умова життя людини, засіб компенсації напруження. Відтворення працездатності населення є відносно новою сферою міждисциплінарних досліджень  (економічних,  географічних,  соціологічних, математичних, медичних та інших). У зв'язку з цим виникла необхідність уточнення поняття  "рекреації"  та визначення її ролі у соціально-економічному розвитку регіону. Для вирішення поставленої задачі було використано основні прийоми абстрактно-логічного методу, зокрема індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогія, зіставлення, сходження від абстрактного до конкретного та системно-структурний аналіз.

Категорія  "рекреація"  отримала найбільш широке поширення в регі-

ональній економіці.  У науковій літературі трапляється різне трактування

цього терміну. Зокрема, ототожнення поняття  "рекреація" з поняттям  "оздо-

ровлення",  інші –  з поняттям  "відпочинок".  Крім цього,  термін використо-

вується для характеристики галузі національного господарства,  пов'язаної з

освоєнням території для відпочинку, лікування  (реабілітації) і туризму, ске-

рованої на розвиток,  відпочинок і оздоровлення,  вдосконалення і розвиток

особистості [3].

Відповідно до того, що існують різні визначення поняття  "рекреація"

змінюється й сама сфера аналізу. В одних випадках аналізується розвиток ок-

ремих типів рекреаційних об'єктів, в інших – досліджується функціонування

певних підсистем, а ще в інших – визначається стан і шляхи розвитку визна-

ченої частини матеріальної бази рекреації [2-6]. Хоча визначення рекреації в

літературі значно диференційоване, однак всі дослідники виходять з того, що

це поняття характеризує свідомо створювані людиною загальні умови, які за-

безпечують відтворення працездатності населення.

Саме зростання ролі загальних умов організації рекреаційної галузі

стало основним моментом для широкого її вивчення. В останні десятиріччя

щодо сутності рекреації у науковій літературі побутує думка, що до неї варто

відносити природно-ландшафтні умови та матеріальні речі. Виходячи зі ска-

заного вище, під рекреацією треба розуміти цілісний природно-функціоную-

чий об'єкт, діяльність якого створює загальні умови соціально-економічного

розвитку. До рекреації треба віднести ті об'єкти, функціонування яких ство-

рює загальні умови суспільного відтворення та соціальної діяльності. Причо-

му сукупність цих об'єктів не є незмінна. У міру суспільного розвитку ця су-

купність об'єктів постійно змінюється і доповнюється, оскільки підвищується

роль загальних умов.

Виділяють такі основні суспільні функції рекреації, як медико-біоло-

гічна,  соціально-культурна,  економічна і політична [7]. В економічній групі

головне місце займає відтворення робочої сили. Рекреація зберігає суспільно

необхідний час,  а також є формою попиту на послуги, що визначає форму-

вання інших сфер господарської діяльності.

Рекреація виконує й економічні функції прискорення розвитку госпо-

дарської структури певної території; розширення сфери зайнятості; вплив на

структуру грошового балансу населення; збільшення іноземного туризму та

отримання валюти.

Економічні параметри рекреації визначаються так:

● рекреація належить до невиробничої сфери.  Економічний ефект від рекре-

аційної діяльності проявляється в закладах лікування, відпочинку і туризму,

а також на рівні національного господарства країни в зростанні валового сус-

пільного продукту.

● рекреація тісно пов'язана з природним середовищем,  вона розвивається на

стику економіки і соціальної сфери, а також екології. Тому під час визначен-

ня ефекту від розвитку рекреаційної діяльності поряд з економічними чинни-

ками необхідно враховувати також природоохоронні і соціальні;

● економічні параметри рекреації тісно пов'язані з видом рекреаційного ресурсу

і, відповідно, з економічними характеристиками стану рекреаційних районів.

Цей зв'язок виражається системою показників  (пропускна здатність рекре-

аційних територій, витрати лікувальних ресурсів на один людино-день, наван-

таження і рекреаційна місткість курортної місцевості, рівень комфорту) [7].

У зв'язку з тим, що розвиток рекреації має явно виражений територі-

альний характер, вона забезпечує розвиток певної території, або організовує

її взаємозв'язок з іншими регіонами.

У наукових розробках продовжується процес конкретизації терміну

"рекреація". Разом з тим методично чітко виявлено, що йдеться про матері-

альні елементи,  які створюють умови для ефективної діяльності соціальної

сфери суспільного життя та природно-ландшафтні умови. Враховуючи сказа-

не вище, ми пропонуємо таке тлумачення категорії  "рекреації". Отже, рекре-

ація – це система об'єктів та умов з виробництва послуг, які сприяють відтво-

ренню працездатності населення на основі рекреаційних ресурсів, забезпечу-

ють нормальні умови життя і трудової діяльності місцевого населення.

Рекреація охоплює і об'єкти проживання на основі приватного секто-

ра,  харчування,  побутового обслуговування рекреантів,  транспорту, зв'язку,

охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, освіти, культури і мистецтва,

діяльність яких спрямована на задоволення потреб рекреантів, забезпечення

їх життєдіяльності, духовного та інтелектуального розвитку.

Багато спільного є між поняттями  "рекреація" і  "сфера обслуговуван-

ня", наприклад, одне й те ж функціональне призначення – надання послуг на-

селенню. Але, разом з тим, існують відмінності:  сфера обслуговування – це

галузевий поділ, а рекреація – це територіальний підхід до її розвитку.

У сучасних наукових розробках відсутнє єдине визначення згаданих

категорій, триває процес уточнення їх структури і функцій. Але жодна з цих

категорій не підміняє одна одну.

Великий інтерес викликає питання класифікації видів рекреації та по-

будова її структурної моделі. Поділ рекреації на окремі ланки дає змогу глиб-

ше вивчити її роль у соціально-економічному розвитку регіонів і тим самим

виявити вплив на розширення і підвищення ефективності господарської ді-

яльності регіону.

У процесі дослідження місця рекреації в соціально-економічному роз-

витку регіонів потрібно дослідити всі її складові. Питанню ролі й функцій ок-

ремих ланок рекреації у суспільному процесі присвячено чимало наукових

робіт, зокрема, виділимо праці економістів – В. Кравціва, М. Лесечко, Н. Не-

дашківської, О. Шаблія; архітекторів – М. Габреля, Б. Посацького, Т. Панчен-

ка,  Я. Тараса,  Г. Шульги;  географів та біологів –  М. Голубця,  Г. Гуцуляка,

С. Генсірука,  В. Кучерявого.  Автори по-різному розглядають класифікацію

видів рекреації, обґрунтовують критерії її розмежування.

Рекреація перебуває в постійному взаємозв'язку з сферами матеріально-

го виробництва та виробничою інфраструктурою Цей взаємозв'язок має різно-

бічний характер. Соціологи, розглядаючи розвиток різноукладності в суспіль-

стві,  окреслюючи соціальні характеристики укладу та багатоукладність став-

лять у центр людину, її інтереси та потреби всебічного якісного задоволення

[9]. Саме в цьому полягає соціальна сутність і характер функціонування кож-

ного укладу та місце рекреації. Економісти дотримуються принципів, які вико-

ристовуються при поділі економічної сфери – матеріального виробництва чи

невиробничої сфери, тобто класифікують рекреацію залежно від ролі її окре-

мих структурних підрозділів у створенні суспільного продукту [8].

Рекреація належить до виробничої сфери і кінцевим її продуктом є ви-

робництво послуг.  Не зупиняючись на класифікації, запропонованій спеці-

алістами економічної сфери, зазначимо, що таке розмежування та віднесення

рекреації до сфери виробництва, на наш погляд, є недоцільним, оскільки усі

заклади рекреації належать до соціальної інфраструктури.

При класифікації рекреації чимало авторів виділяють зелений туризм,

тобто сукупність об'єктів,  що створюють умови для оздоровлення суспіль-

ства в сільській місцевості. До неї належать заклади приватної рекреації, що

організована на основі приватного житлового фонду. Вони повинні бути ви-

ділені в самостійну групу, оскільки відрізняються від інших видів рекреації

[3]. Категорія  "зелений туризм" на сьогодні дуже поширена в науковій літе-

ратурі, хоча різні автори дають їй неоднозначне тлумачення.

На нашу думку, під зеленою рекреацією варто розуміти систему орга-

нізацій, підприємств і служб, які займаються спеціалізованим обслуговуван-

ням відпочиваючих. До них мають належати також служби, які забезпечують

ефективне функціонування,  ремонт і відтворення рекреаційних об'єктів,  пе-

ресування рекреантів тощо. До неї входить: транспорт, зв'язок, помешкання,

ремонтна служба, автотехнічне та інформаційне обслуговування. Виходячи зі

сказаного, вважаємо, що рекреація умовно поділяється на виробничу (об'єкти та споруди), соціальну  (мешканці та обслуговуючий персонал) та інституці-

ональну (інформаційні служби) частини.

Запропонована класифікація рекреації не претендує на вичерпність і

безальтернативність. Кожна ланка рекреації містить ті складові, які об'єдну-

ються між собою за функціональним призначенням. Так, комунально-побуто-

ва складова рекреації об'єднує: сферу побуту, харчування, торгівлю. Основна

її функція полягає в задоволенні комунально-побутових і природно-фізіоло-

гічних потреб рекреантів.  Складова інженерного облаштування та захисту

довкілля об'єднує: газо-, електро-, водопостачання та водовідведення, дороги,

охорону довкілля  (запровадження системи контролю за санітарним станом

сільських населених пунктів, дотримання санітарних норм і правил господа-

рювання).  Соціальна складова рекреації об'єднує:  культуру та мистецтво,

культові споруди,  охорону здоров'я,  фізичну культуру та спорт.  Її функція

полягає в розвитку та задоволенні пізнавальних, духовних потреб рекреантів,

охороні і зміцненні здоров'я.

Комунально-побутове, інженерне облаштування та захист довкілля, а

також соціальна складові рекреації належать до тих сфер життєзабезпечення,

які розвиваються відповідно до вимог сьогодення. Функціонування об'єктів

рекреації нових форм сприяють розвитку сфери платних послуг і відповідно

підвищують вимоги рекреантів до їх якості.  Тут зростає роль науки,  посилюється її інтеграція з рекреацією.

Основними завданнями структурних елементів рекреації є:

● у сфері комунально-побутового обслуговування рекреантів:

■ реформування та функціонування комунальної служби;

■ благоустрій населених пунктів і вуличної мережі;

■ розвиток сучасної телекомунікаційної системи;

та споруди), соціальну  (мешканці та обслуговуючий персонал) та інституці-

ональну (інформаційні служби) частини.

Запропонована класифікація рекреації не претендує на вичерпність і

безальтернативність. Кожна ланка рекреації містить ті складові, які об'єдну-

ються між собою за функціональним призначенням. Так, комунально-побуто-

ва складова рекреації об'єднує: сферу побуту, харчування, торгівлю. Основна

її функція полягає в задоволенні комунально-побутових і природно-фізіоло-

гічних потреб рекреантів.  Складова інженерного облаштування та захисту

довкілля об'єднує: газо-, електро-, водопостачання та водовідведення, дороги,

охорону довкілля  (запровадження системи контролю за санітарним станом

сільських населених пунктів, дотримання санітарних норм і правил господа-

рювання).  Соціальна складова рекреації об'єднує:  культуру та мистецтво,

культові споруди,  охорону здоров'я,  фізичну культуру та спорт.  Її функція

полягає в розвитку та задоволенні пізнавальних, духовних потреб рекреантів,

охороні і зміцненні здоров'я.

Комунально-побутове, інженерне облаштування та захист довкілля, а

також соціальна складові рекреації належать до тих сфер життєзабезпечення,

які розвиваються відповідно до вимог сьогодення. Функціонування об'єктів

рекреації нових форм сприяють розвитку сфери платних послуг і відповідно

підвищують вимоги рекреантів до їх якості.  Тут зростає роль науки,  поси-

люється її інтеграція з рекреацією.

Основними завданнями структурних елементів рекреації є:

● у сфері комунально-побутового обслуговування рекреантів:

■ реформування та функціонування комунальної служби;

■ благоустрій населених пунктів і вуличної мережі;

■ розвиток сучасної телекомунікаційної системи;

2. Соціально-просторова і функціональна модель торговельно-побутових послуг

Всебічний аналіз і оцінка сучасного стану торгово-побутової сфери в Україні свідчить про значні регіональні відмінності розвитку і розміщення об’єктів сфери та диспропорції у споживанні торгово-побутових послуг. Так, в Україні кількість підприємств торгово-побутової сфери в 2005 році зменшилась порівняно з 1995 роком на 92,5 тис. одиниць. Зростання забезпечення населення торгово-побутовою мережею сприяє підвищенню показників діяльності торгово-побутової сфери і є необхідною умовою підвищення якості обслуговування. Зниження цього показника характеризує кількісне спадання торгово-побутової мережі, а це є передумовою зниження конкурентної боротьби на споживчому ринку.

Відбулося зменшення майже всіх категорій підприємств торгово-побутової сфери, особливо це стосується підприємств, які здійснюють ремонт предметів особистого користування і домашнього вжитку. Проте структура торгово-побутової сфери у 2005 році порівняно з 1995 роком за видами діяльності змінилася несуттєво. Забезпеченість населення України торгово-побутовими підприємствами в розрахунку на 10 тис. чоловік в 2005 році порівняно з 1995 р. зменшилась на 41% . Крім того, у забезпеченості населення регіонів України підприємствами торгово-побутової сфери спостерігаються значні диспропорції. Так, у 1995 році забезпеченість коливалась від 36 підприємств на 10 тис. чоловік у Дніпропетровській області до 53 – у Полтавській області, а у 2005 р. –  від 21 об’єкта у Донецькій області до 36 у Чернігівській області. Скорочення кількості стаціонарних підприємств торгово-побутової сфери призвело до скорочення торговельної площі, що зменшилася в 2005 р. у порівнянні з 1990 р. на 44%.

Автор вважає, що недоліки в розміщенні підприємств торгово-побутової сфери обумовлені відсутністю цілеспрямованої державної політики з боку місцевих органів влади. Крім того, суб’єкти господарювання відкривають торгово-побутові підприємства, як правило, без проведення маркетингових досліджень і в умовах недостатньої інформованості про стан ринку в регіонах, його місткості. Спеціалізація підприємств торгово-побутової сфери не гармонізована з потребами всіх прошарків населення в регіонах України.

У ході аналізу реалізації торгово-побутових послуг на 1 особу за регіонами країни було виявлено, що має місце тенденція зростання середнього рівня реалізації. Якщо в 1995 р. він склав 239 грн., то в 2005 р. 2028 грн. (рис. 1).

Рис. 1. Територіальні відмінності рівня споживання торгово-побутових послуг

на 1 особу, грн.

Прослідкувавши варіаційно-динамічні зміни реалізації торгово-побутових послуг на 1 особу по регіонам України, було помічено, що в межах нижнього рівня реалізації послуг у розрахунку на 1 особу (28,0–60,0% від величини середньоукраїнського показника) у 1995 р. не знаходилось жодного регіону, а у 2005 р. – 15 областей. Лідерами у споживанні торгово-побутових послуг на душу населення протягом аналізованого періоду є Дніпропетровська та Харківська області, а також м.Київ.

Аналізуючи фактори, які стимулюють та стримують розвиток торгово-побутової сфери, автор здійснює ґрунтовну характеристику кон’юнктури. Кон’юнктура торгово-побутової сфери – це сформована ситуація, яка характеризує співвідношення між попитом і пропозицією, це сукупність природних, технічних, економічних, соціально-демографічних і політико-правових умов, які впливають на виробництво товарів та послуг, методи їх просування, а також на ціни товарів та тарифи послуг. Кон’юнктура являє собою характеристику економічного стану, тенденцій і перспектив розвитку виробництва, обігу і споживання торгово-побутових послуг. Таке розуміння кон’юнктури дало змогу виділити фактори, які можна поділити на постійні і тимчасові, циклічні і нециклічні. Це дало підстави дійти висновку, що становище торгово-побутової сфери в Україні вказує на незадовільну макроекономічну ситуацію і наявність небажаних соціально-економічних процесів, обумовлених такими чинниками: зниження рівня та ефективності територіальної організації сфери в міській та сільській місцевостях; значні регіональні відмінності в забезпеченні об’єктами сфери; зниження рівня матеріального добробуту населення та зростання цін на товари і послуги; погіршення санітарно-побутових умов праці, значні територіальні диспропорції споживання послуг; „стихійний” характер розвитку і розміщення багатьох дрібнороздрібних підприємств, що пов’язано в певній мірі з недостатнім державним контролем за здійсненням торгово-побутового обслуговування та інші.

На думку автора, важливим кроком в аналізі ефективності діяльності торгово-побутової сфери регіону або країни в цілому є система аналітичних показників. Серед них вагоме місце займають такі, як: частка прибуткових підприємств торгово-побутової сфери в загальній кількості підприємств торгово-побутової сфери, частка реалізованих торгово-побутових послуг населенню в загальному обсязі платних послуг, частка витрат населення на оплату торгово-побутових послуг у загальному обсязі грошових витрат, питома вага валових інвестицій вкладених у малі підприємства торгово-побутової сфери, кількість малих підприємницьких структур торгово-побутової сфери в розрахунку на 10000 осіб та інші.

3. Аналіз рівня розвитку рекреаційних послуг

В.І. Павлов Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку. – Трускавець, 2000. – 275 с. – С.31-34.

Рекреаційна діяльність безпосередньо впливає на економіку регіону та держави через споживання рекреаційних послуг. Опосередкований вплив рекреації проявляється у стимулюванні попиту на такі види економічної діяльності,  як транспорт,  зв’язок,  готельне і ресторанне господарство,  роздрібна торгівля,  харчова промисловість,  фінанси і страхування.  Завдяки цьому покращується економічна ситуація в регіоні та державі,  створюються додаткові робочі місця на постійній та сезонній основі. Регіон та держава загалом отримують додаткові вигоди від притоку капіталу, зокрема вкладень коштів у розвиток інфраструктури регіону вітчизняними і іноземними інвесторами у результаті посилення зацікавлення з їхнього боку.  

У державному класифікаторі України  “ДК 009-96:  Класифікатор видів економічної діяльності” не має чітко виділеної рекреаційної діяльності як окремого виду економічної діяльності.

Через це існує проблема в оцінюванні соціально-економічної ефективності та важливості розвитку рекреації.  Дуже важко виділити частку споживання товарів і послуг рекреантами,  тобто тієї частини, яка повністю покладена на витрати рекреанта. У зв’язку з цим для проведення необхідних досліджень використовуються статистичні дані та експертні оцінки.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73918. Кінець світу, який ми знаємо 98 KB
  Вотерса Кінець світу який ми знаємо. Від цього залежить і мислення людей яке радше ґрунтуватиметься на припущенні гетерогенності світу сильної несхожості усіх його частин а не на припущенні про одну світову сім‘ю. Останнє матиме вплив і на дії людей в усіх кінцях світу які ряснітимуть розмаїтістю. Країни обиралися за таким критеріями: Британія – як дуже впливовий член ЄС і як одна з передових країн світу; Україна – порівняння світової ситуації із справа в нашому суспільстві; США – одна з провідних і найвпливовіших країн світу; Індія –...
73920. Підприємець – не обов’язково лідер 196.5 KB
  Вже минуло більш як два з половиною століття з тих часів, як економісти та соціологи почали систематично розглядати діяльність підприємців, але й досі не існує єдиного загальноприйнятого визначення підприємця. Тож чи дивно, що науковці не накреслили і загальноприйнятого образу підприємця.
73921. Гроші – це лише символ, реальна вартість полягає у виробленому товарі 60 KB
  Вартість грошей як товару. Відносна вартість трансакційних грошей. Вартість грошей що нагромаджуються. Подруге критично проанілізувати в чому полягає реальна вартість грошей і якщо у виробленому товарі то чому саме так.
73923. The critique of modern democracy. Alternatives: participatory approach 44 KB
  In modern world we can often here such an expression as “democratical processes”. In general it is used with undoubted positive illumination, promoted like panacea in the field of political organization of the society.
73924. Вартість та оптимізація структури капіталу 111.5 KB
  Капітал є однією з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних харектеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити...
73925. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ 311 KB
  Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Тому передусім слід відзначити помилковість віднесення до форм інвестицій реінвестиції які характеризують не об’єкт вкладення капіталу а процес використання доходу отриманого від інвестиційних операцій у процесі реінвестицій згідно з цим же законом інвестиційний доход може бути використано на здійснення як капітальних так і фінансових інвестицій.
73926. Аналіз фінансових звітів 462.5 KB
  Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства. Аналіз прибутковості підприємства. При вивченні теми про аналіз фінансових звітів необхідно приділити увагу сутності цілям та задачам аналізу фінансового стану підприємства. Для забезпечення якісного та детального аналізу фінансових звітів необхідно оволодіти загальними концептуальнометодичними принципами підходів і трактовок фінансового стану підприємства.