80540

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Лекция

Туризм и рекреация

Поняття рекреаційних послуг Реформування суспільного виробництва зміна характеру праці збільшення вільного часу поліпшення екологічної ситуації та багато інших процесів визначають значні масштаби розвитку сфери рекреації. У звязку з цим виникла необхідність уточнення поняття рекреації та визначення її ролі у соціальноекономічному розвитку регіону. В одних випадках аналізується розвиток ок ремих типів рекреаційних обєктів в інших досліджується функціонування певних підсистем а ще в інших визначається стан і шляхи розвитку визна...

Украинкский

2015-02-17

84 KB

5 чел.

Предмет «Організація рекреаційних послуг»

Тема 5.

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

План

1. Поняття рекреаційних послуг

2. Соціально-просторова і функціональна модель торговельно-побутових послуг.

3. Аналіз рівня розвитку рекреаційних послуг

1. Поняття рекреаційних послуг

Реформування суспільного виробництва, зміна характеру праці, збільшення вільного часу, поліпшення екологічної ситуації та багато інших процесів визначають значні масштаби розвитку сфери рекреації. Так,  у структурі споживання жителів промислово розвинутих країн видатки на відпочинок і освіту на 18 %  перевищують затрати на купівлю продуктів харчування і 2,3 раза – видатки на купівлю одягу і взуття [1]. Відпочинок належить до потреб, від яких неможливо відмовитися.

Рекреація – необхідна умова життя людини, засіб компенсації напруження. Відтворення працездатності населення є відносно новою сферою міждисциплінарних досліджень  (економічних,  географічних,  соціологічних, математичних, медичних та інших). У зв'язку з цим виникла необхідність уточнення поняття  "рекреації"  та визначення її ролі у соціально-економічному розвитку регіону. Для вирішення поставленої задачі було використано основні прийоми абстрактно-логічного методу, зокрема індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогія, зіставлення, сходження від абстрактного до конкретного та системно-структурний аналіз.

Категорія  "рекреація"  отримала найбільш широке поширення в регі-

ональній економіці.  У науковій літературі трапляється різне трактування

цього терміну. Зокрема, ототожнення поняття  "рекреація" з поняттям  "оздо-

ровлення",  інші –  з поняттям  "відпочинок".  Крім цього,  термін використо-

вується для характеристики галузі національного господарства,  пов'язаної з

освоєнням території для відпочинку, лікування  (реабілітації) і туризму, ске-

рованої на розвиток,  відпочинок і оздоровлення,  вдосконалення і розвиток

особистості [3].

Відповідно до того, що існують різні визначення поняття  "рекреація"

змінюється й сама сфера аналізу. В одних випадках аналізується розвиток ок-

ремих типів рекреаційних об'єктів, в інших – досліджується функціонування

певних підсистем, а ще в інших – визначається стан і шляхи розвитку визна-

ченої частини матеріальної бази рекреації [2-6]. Хоча визначення рекреації в

літературі значно диференційоване, однак всі дослідники виходять з того, що

це поняття характеризує свідомо створювані людиною загальні умови, які за-

безпечують відтворення працездатності населення.

Саме зростання ролі загальних умов організації рекреаційної галузі

стало основним моментом для широкого її вивчення. В останні десятиріччя

щодо сутності рекреації у науковій літературі побутує думка, що до неї варто

відносити природно-ландшафтні умови та матеріальні речі. Виходячи зі ска-

заного вище, під рекреацією треба розуміти цілісний природно-функціоную-

чий об'єкт, діяльність якого створює загальні умови соціально-економічного

розвитку. До рекреації треба віднести ті об'єкти, функціонування яких ство-

рює загальні умови суспільного відтворення та соціальної діяльності. Причо-

му сукупність цих об'єктів не є незмінна. У міру суспільного розвитку ця су-

купність об'єктів постійно змінюється і доповнюється, оскільки підвищується

роль загальних умов.

Виділяють такі основні суспільні функції рекреації, як медико-біоло-

гічна,  соціально-культурна,  економічна і політична [7]. В економічній групі

головне місце займає відтворення робочої сили. Рекреація зберігає суспільно

необхідний час,  а також є формою попиту на послуги, що визначає форму-

вання інших сфер господарської діяльності.

Рекреація виконує й економічні функції прискорення розвитку госпо-

дарської структури певної території; розширення сфери зайнятості; вплив на

структуру грошового балансу населення; збільшення іноземного туризму та

отримання валюти.

Економічні параметри рекреації визначаються так:

● рекреація належить до невиробничої сфери.  Економічний ефект від рекре-

аційної діяльності проявляється в закладах лікування, відпочинку і туризму,

а також на рівні національного господарства країни в зростанні валового сус-

пільного продукту.

● рекреація тісно пов'язана з природним середовищем,  вона розвивається на

стику економіки і соціальної сфери, а також екології. Тому під час визначен-

ня ефекту від розвитку рекреаційної діяльності поряд з економічними чинни-

ками необхідно враховувати також природоохоронні і соціальні;

● економічні параметри рекреації тісно пов'язані з видом рекреаційного ресурсу

і, відповідно, з економічними характеристиками стану рекреаційних районів.

Цей зв'язок виражається системою показників  (пропускна здатність рекре-

аційних територій, витрати лікувальних ресурсів на один людино-день, наван-

таження і рекреаційна місткість курортної місцевості, рівень комфорту) [7].

У зв'язку з тим, що розвиток рекреації має явно виражений територі-

альний характер, вона забезпечує розвиток певної території, або організовує

її взаємозв'язок з іншими регіонами.

У наукових розробках продовжується процес конкретизації терміну

"рекреація". Разом з тим методично чітко виявлено, що йдеться про матері-

альні елементи,  які створюють умови для ефективної діяльності соціальної

сфери суспільного життя та природно-ландшафтні умови. Враховуючи сказа-

не вище, ми пропонуємо таке тлумачення категорії  "рекреації". Отже, рекре-

ація – це система об'єктів та умов з виробництва послуг, які сприяють відтво-

ренню працездатності населення на основі рекреаційних ресурсів, забезпечу-

ють нормальні умови життя і трудової діяльності місцевого населення.

Рекреація охоплює і об'єкти проживання на основі приватного секто-

ра,  харчування,  побутового обслуговування рекреантів,  транспорту, зв'язку,

охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, освіти, культури і мистецтва,

діяльність яких спрямована на задоволення потреб рекреантів, забезпечення

їх життєдіяльності, духовного та інтелектуального розвитку.

Багато спільного є між поняттями  "рекреація" і  "сфера обслуговуван-

ня", наприклад, одне й те ж функціональне призначення – надання послуг на-

селенню. Але, разом з тим, існують відмінності:  сфера обслуговування – це

галузевий поділ, а рекреація – це територіальний підхід до її розвитку.

У сучасних наукових розробках відсутнє єдине визначення згаданих

категорій, триває процес уточнення їх структури і функцій. Але жодна з цих

категорій не підміняє одна одну.

Великий інтерес викликає питання класифікації видів рекреації та по-

будова її структурної моделі. Поділ рекреації на окремі ланки дає змогу глиб-

ше вивчити її роль у соціально-економічному розвитку регіонів і тим самим

виявити вплив на розширення і підвищення ефективності господарської ді-

яльності регіону.

У процесі дослідження місця рекреації в соціально-економічному роз-

витку регіонів потрібно дослідити всі її складові. Питанню ролі й функцій ок-

ремих ланок рекреації у суспільному процесі присвячено чимало наукових

робіт, зокрема, виділимо праці економістів – В. Кравціва, М. Лесечко, Н. Не-

дашківської, О. Шаблія; архітекторів – М. Габреля, Б. Посацького, Т. Панчен-

ка,  Я. Тараса,  Г. Шульги;  географів та біологів –  М. Голубця,  Г. Гуцуляка,

С. Генсірука,  В. Кучерявого.  Автори по-різному розглядають класифікацію

видів рекреації, обґрунтовують критерії її розмежування.

Рекреація перебуває в постійному взаємозв'язку з сферами матеріально-

го виробництва та виробничою інфраструктурою Цей взаємозв'язок має різно-

бічний характер. Соціологи, розглядаючи розвиток різноукладності в суспіль-

стві,  окреслюючи соціальні характеристики укладу та багатоукладність став-

лять у центр людину, її інтереси та потреби всебічного якісного задоволення

[9]. Саме в цьому полягає соціальна сутність і характер функціонування кож-

ного укладу та місце рекреації. Економісти дотримуються принципів, які вико-

ристовуються при поділі економічної сфери – матеріального виробництва чи

невиробничої сфери, тобто класифікують рекреацію залежно від ролі її окре-

мих структурних підрозділів у створенні суспільного продукту [8].

Рекреація належить до виробничої сфери і кінцевим її продуктом є ви-

робництво послуг.  Не зупиняючись на класифікації, запропонованій спеці-

алістами економічної сфери, зазначимо, що таке розмежування та віднесення

рекреації до сфери виробництва, на наш погляд, є недоцільним, оскільки усі

заклади рекреації належать до соціальної інфраструктури.

При класифікації рекреації чимало авторів виділяють зелений туризм,

тобто сукупність об'єктів,  що створюють умови для оздоровлення суспіль-

ства в сільській місцевості. До неї належать заклади приватної рекреації, що

організована на основі приватного житлового фонду. Вони повинні бути ви-

ділені в самостійну групу, оскільки відрізняються від інших видів рекреації

[3]. Категорія  "зелений туризм" на сьогодні дуже поширена в науковій літе-

ратурі, хоча різні автори дають їй неоднозначне тлумачення.

На нашу думку, під зеленою рекреацією варто розуміти систему орга-

нізацій, підприємств і служб, які займаються спеціалізованим обслуговуван-

ням відпочиваючих. До них мають належати також служби, які забезпечують

ефективне функціонування,  ремонт і відтворення рекреаційних об'єктів,  пе-

ресування рекреантів тощо. До неї входить: транспорт, зв'язок, помешкання,

ремонтна служба, автотехнічне та інформаційне обслуговування. Виходячи зі

сказаного, вважаємо, що рекреація умовно поділяється на виробничу (об'єкти та споруди), соціальну  (мешканці та обслуговуючий персонал) та інституці-

ональну (інформаційні служби) частини.

Запропонована класифікація рекреації не претендує на вичерпність і

безальтернативність. Кожна ланка рекреації містить ті складові, які об'єдну-

ються між собою за функціональним призначенням. Так, комунально-побуто-

ва складова рекреації об'єднує: сферу побуту, харчування, торгівлю. Основна

її функція полягає в задоволенні комунально-побутових і природно-фізіоло-

гічних потреб рекреантів.  Складова інженерного облаштування та захисту

довкілля об'єднує: газо-, електро-, водопостачання та водовідведення, дороги,

охорону довкілля  (запровадження системи контролю за санітарним станом

сільських населених пунктів, дотримання санітарних норм і правил господа-

рювання).  Соціальна складова рекреації об'єднує:  культуру та мистецтво,

культові споруди,  охорону здоров'я,  фізичну культуру та спорт.  Її функція

полягає в розвитку та задоволенні пізнавальних, духовних потреб рекреантів,

охороні і зміцненні здоров'я.

Комунально-побутове, інженерне облаштування та захист довкілля, а

також соціальна складові рекреації належать до тих сфер життєзабезпечення,

які розвиваються відповідно до вимог сьогодення. Функціонування об'єктів

рекреації нових форм сприяють розвитку сфери платних послуг і відповідно

підвищують вимоги рекреантів до їх якості.  Тут зростає роль науки,  посилюється її інтеграція з рекреацією.

Основними завданнями структурних елементів рекреації є:

● у сфері комунально-побутового обслуговування рекреантів:

■ реформування та функціонування комунальної служби;

■ благоустрій населених пунктів і вуличної мережі;

■ розвиток сучасної телекомунікаційної системи;

та споруди), соціальну  (мешканці та обслуговуючий персонал) та інституці-

ональну (інформаційні служби) частини.

Запропонована класифікація рекреації не претендує на вичерпність і

безальтернативність. Кожна ланка рекреації містить ті складові, які об'єдну-

ються між собою за функціональним призначенням. Так, комунально-побуто-

ва складова рекреації об'єднує: сферу побуту, харчування, торгівлю. Основна

її функція полягає в задоволенні комунально-побутових і природно-фізіоло-

гічних потреб рекреантів.  Складова інженерного облаштування та захисту

довкілля об'єднує: газо-, електро-, водопостачання та водовідведення, дороги,

охорону довкілля  (запровадження системи контролю за санітарним станом

сільських населених пунктів, дотримання санітарних норм і правил господа-

рювання).  Соціальна складова рекреації об'єднує:  культуру та мистецтво,

культові споруди,  охорону здоров'я,  фізичну культуру та спорт.  Її функція

полягає в розвитку та задоволенні пізнавальних, духовних потреб рекреантів,

охороні і зміцненні здоров'я.

Комунально-побутове, інженерне облаштування та захист довкілля, а

також соціальна складові рекреації належать до тих сфер життєзабезпечення,

які розвиваються відповідно до вимог сьогодення. Функціонування об'єктів

рекреації нових форм сприяють розвитку сфери платних послуг і відповідно

підвищують вимоги рекреантів до їх якості.  Тут зростає роль науки,  поси-

люється її інтеграція з рекреацією.

Основними завданнями структурних елементів рекреації є:

● у сфері комунально-побутового обслуговування рекреантів:

■ реформування та функціонування комунальної служби;

■ благоустрій населених пунктів і вуличної мережі;

■ розвиток сучасної телекомунікаційної системи;

2. Соціально-просторова і функціональна модель торговельно-побутових послуг

Всебічний аналіз і оцінка сучасного стану торгово-побутової сфери в Україні свідчить про значні регіональні відмінності розвитку і розміщення об’єктів сфери та диспропорції у споживанні торгово-побутових послуг. Так, в Україні кількість підприємств торгово-побутової сфери в 2005 році зменшилась порівняно з 1995 роком на 92,5 тис. одиниць. Зростання забезпечення населення торгово-побутовою мережею сприяє підвищенню показників діяльності торгово-побутової сфери і є необхідною умовою підвищення якості обслуговування. Зниження цього показника характеризує кількісне спадання торгово-побутової мережі, а це є передумовою зниження конкурентної боротьби на споживчому ринку.

Відбулося зменшення майже всіх категорій підприємств торгово-побутової сфери, особливо це стосується підприємств, які здійснюють ремонт предметів особистого користування і домашнього вжитку. Проте структура торгово-побутової сфери у 2005 році порівняно з 1995 роком за видами діяльності змінилася несуттєво. Забезпеченість населення України торгово-побутовими підприємствами в розрахунку на 10 тис. чоловік в 2005 році порівняно з 1995 р. зменшилась на 41% . Крім того, у забезпеченості населення регіонів України підприємствами торгово-побутової сфери спостерігаються значні диспропорції. Так, у 1995 році забезпеченість коливалась від 36 підприємств на 10 тис. чоловік у Дніпропетровській області до 53 – у Полтавській області, а у 2005 р. –  від 21 об’єкта у Донецькій області до 36 у Чернігівській області. Скорочення кількості стаціонарних підприємств торгово-побутової сфери призвело до скорочення торговельної площі, що зменшилася в 2005 р. у порівнянні з 1990 р. на 44%.

Автор вважає, що недоліки в розміщенні підприємств торгово-побутової сфери обумовлені відсутністю цілеспрямованої державної політики з боку місцевих органів влади. Крім того, суб’єкти господарювання відкривають торгово-побутові підприємства, як правило, без проведення маркетингових досліджень і в умовах недостатньої інформованості про стан ринку в регіонах, його місткості. Спеціалізація підприємств торгово-побутової сфери не гармонізована з потребами всіх прошарків населення в регіонах України.

У ході аналізу реалізації торгово-побутових послуг на 1 особу за регіонами країни було виявлено, що має місце тенденція зростання середнього рівня реалізації. Якщо в 1995 р. він склав 239 грн., то в 2005 р. 2028 грн. (рис. 1).

Рис. 1. Територіальні відмінності рівня споживання торгово-побутових послуг

на 1 особу, грн.

Прослідкувавши варіаційно-динамічні зміни реалізації торгово-побутових послуг на 1 особу по регіонам України, було помічено, що в межах нижнього рівня реалізації послуг у розрахунку на 1 особу (28,0–60,0% від величини середньоукраїнського показника) у 1995 р. не знаходилось жодного регіону, а у 2005 р. – 15 областей. Лідерами у споживанні торгово-побутових послуг на душу населення протягом аналізованого періоду є Дніпропетровська та Харківська області, а також м.Київ.

Аналізуючи фактори, які стимулюють та стримують розвиток торгово-побутової сфери, автор здійснює ґрунтовну характеристику кон’юнктури. Кон’юнктура торгово-побутової сфери – це сформована ситуація, яка характеризує співвідношення між попитом і пропозицією, це сукупність природних, технічних, економічних, соціально-демографічних і політико-правових умов, які впливають на виробництво товарів та послуг, методи їх просування, а також на ціни товарів та тарифи послуг. Кон’юнктура являє собою характеристику економічного стану, тенденцій і перспектив розвитку виробництва, обігу і споживання торгово-побутових послуг. Таке розуміння кон’юнктури дало змогу виділити фактори, які можна поділити на постійні і тимчасові, циклічні і нециклічні. Це дало підстави дійти висновку, що становище торгово-побутової сфери в Україні вказує на незадовільну макроекономічну ситуацію і наявність небажаних соціально-економічних процесів, обумовлених такими чинниками: зниження рівня та ефективності територіальної організації сфери в міській та сільській місцевостях; значні регіональні відмінності в забезпеченні об’єктами сфери; зниження рівня матеріального добробуту населення та зростання цін на товари і послуги; погіршення санітарно-побутових умов праці, значні територіальні диспропорції споживання послуг; „стихійний” характер розвитку і розміщення багатьох дрібнороздрібних підприємств, що пов’язано в певній мірі з недостатнім державним контролем за здійсненням торгово-побутового обслуговування та інші.

На думку автора, важливим кроком в аналізі ефективності діяльності торгово-побутової сфери регіону або країни в цілому є система аналітичних показників. Серед них вагоме місце займають такі, як: частка прибуткових підприємств торгово-побутової сфери в загальній кількості підприємств торгово-побутової сфери, частка реалізованих торгово-побутових послуг населенню в загальному обсязі платних послуг, частка витрат населення на оплату торгово-побутових послуг у загальному обсязі грошових витрат, питома вага валових інвестицій вкладених у малі підприємства торгово-побутової сфери, кількість малих підприємницьких структур торгово-побутової сфери в розрахунку на 10000 осіб та інші.

3. Аналіз рівня розвитку рекреаційних послуг

В.І. Павлов Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку. – Трускавець, 2000. – 275 с. – С.31-34.

Рекреаційна діяльність безпосередньо впливає на економіку регіону та держави через споживання рекреаційних послуг. Опосередкований вплив рекреації проявляється у стимулюванні попиту на такі види економічної діяльності,  як транспорт,  зв’язок,  готельне і ресторанне господарство,  роздрібна торгівля,  харчова промисловість,  фінанси і страхування.  Завдяки цьому покращується економічна ситуація в регіоні та державі,  створюються додаткові робочі місця на постійній та сезонній основі. Регіон та держава загалом отримують додаткові вигоди від притоку капіталу, зокрема вкладень коштів у розвиток інфраструктури регіону вітчизняними і іноземними інвесторами у результаті посилення зацікавлення з їхнього боку.  

У державному класифікаторі України  “ДК 009-96:  Класифікатор видів економічної діяльності” не має чітко виділеної рекреаційної діяльності як окремого виду економічної діяльності.

Через це існує проблема в оцінюванні соціально-економічної ефективності та важливості розвитку рекреації.  Дуже важко виділити частку споживання товарів і послуг рекреантами,  тобто тієї частини, яка повністю покладена на витрати рекреанта. У зв’язку з цим для проведення необхідних досліджень використовуються статистичні дані та експертні оцінки.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20309. Серебряный век в русском искусстве 103.5 KB
  Новая концепция искусства 2. Литература музыка театр соединение видов искусства Заключение Литература Введение В России первой трети прошлого века произошел мощный духовный всплеск вбросивший в сокровищницу мировой культуры немало значительных идей и произведений в сферах религиозной и философской мысли всех видов искусства. На взлет творческой активности Серебряного века повлияло постоянно укрепляющееся ощущение наиболее чуткими мыслителями и художниками нарастающего глобального никогда не случавшегося еще в истории человечества...
20310. Театр эпохи Просвещения 920 KB
  Театр эпохи Просвещения. Западноевропейский театр в эпоху Просвещения Театр от греч. Родовое понятие театра подразделяется на виды театрального искусства: драматический театр оперный балетный театр пантомимы и т. Происхождение термина связано с древнегреческим античным театром где именно так назывались места в зрительном зале от греческого глагола теаомай смотрю .
20311. Сценические эффекты в театре XIX века 55.5 KB
  Кроме этого появление электрических двигателей послужило мощным толчком для развития механического оборудования сцены. Классические люкипровалы превратились в подъемноопускные площадки и лифтовые сцены греческие выкатные площадки эккиклемы в платформы вывозящие в пределы игровой зоны целые декорационные комплексы небольшие круглые вращающиеся площадки времен театра Возрождения и барокко в различные системы поворотных кругов примитивные веревочные ручные подъемы в механизированные и немеханизированные штанкетные подъемы. Ответы на эти...
20312. Древнерусское искусство: архитектура, иконопись, литература, театр 242 KB
  С образованием государственности и принятием христианства из Византии на Русь пришли новые для нее виды монументальной живописи мозаика и фреска а также станковая живопись иконопись. Византия познакомила русских художников с новой для них техникой живописи дала им иконографический канон неизменность которого строго оберегалась церковью. Это в известной степени сковывало художественное творчество и предопределяло более длительное и устойчивое византийское влияние в живописи нежели в архитектуре. Самые ранние из сохранившихся...
20313. Театр эпохи Романтизма 174 KB
  Театр в эпоху романтизма 27 марта Международный день театра. Во Франции где были сильны традиции классицизма формирование сценического романтизма длилось дольше протекало в острой борьбе с классицизмом. В 1827 было опубликовано предисловие Гюго к его драме Кромвель теоретический манифест романтизма.
20314. Роль фактурной обработки декораций в создании зримого образа спектакля 54.5 KB
  Фактурная обработка декораций занимает одно из ведущих мест в производстве оформления для сцены. Художественное качество исполняемых декораций находится в прямой зависимости от правильно выбранного способа обработки технологии изготовления фактур. Режиссер должен быть знаком с основным технологическим процессом изготовления декораций материалами и инструментами приспособлениями для изготовления бутафории влияющими на качественные характеристики стилевой целостности всего зрелища.
20315. СЦЕНОГРАФИЯ (художественно-декорационное оформление) 121.5 KB
  Вследствие того что образный строй сценографии основывается на зрительном восприятии в конкретном произведении он выражается через определенный материал обладающий параметрами пространства. Развитие простых видов искусства в которых доминирует отдельный вид пространственного вида материала является для сценографии своеобразным лабораторным экспериментом в результате которого проверяется одна из его граней. Дать представление о видах способах и средствах выразительности сценографии о технических возможностях сцены и сценического...
20316. Акимов Н.П. как режиссер и художник 202.5 KB
  Николай Акимов Дата рождения: 16 апреля 1901 Место рождения: город Харьков Дата смерти: 6 сентября 1968 67 лет Место смерти: Москва Гражданство: Российская империя СССР Жанр: театральный режиссёр театральный педагог Награды: Никола́й Па́влович Аки́мов 1901 1968 советский живописец и книжный график театральный художник режиссёр и педагог с 1935по 1949 и с 1956 до конца жизни возглавлявший Ленинградский театр Комедии Народный артист РСФСР Народный артист СССР1960[1].1 Театр им.2 Новый театр Ленинградский театр им.3 Ленинградский...
20317. Европейская культура средневековья: философия, архитектура, литература, театр, музыка 107.5 KB
  Содержание: Введение Особенности культуры западноевропейского Средневековья Аспекты интеллектуальной и художественной культуры западноевропейского Средневековья: Философия Литература Театр и драматургия Музыка Архитектура и строительство Изобразительное искусство Заключение Литература Введение Средние века это время которое находится посередине между Античностью и Новым Временем и по какойто невероятной причине не имеет своего собственного названия.222 14] Историческая ситуация средних веков не может быть както однозначно...