80545

Основи організації та нормування оборотних активів підприємства

Лекция

Финансы и кредитные отношения

У процесі виробництва беруть участь засоби праці предмети праці і власне праця. Залежно від характеру функціонування та способу перенесення вартості на готову продукцію засоби виробництва поділяють на необоротні і оборотні. Існують різні думки фінансистів щодо визначення сутності оборотного капіталу: Оборотні кошти – грошові ресурси вкладені у оборотні фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності виробництва і реалізації продукції. ОК – кошти авансовані у оборотні фонди і фонди обігу обертання для безперервності виробництва...

Украинкский

2015-02-17

76 KB

0 чел.

Лекція №5. Розділ 5: Обіговий капітал підприємств

Тема: Основи організації та нормування оборотних активів підприємства.

План лекції.

  1.  Сутність, склад і структура обігового капіталу (ОК).
  2.  Джерела формування оборотного капіталу (ОК) підприємства.
  3.  Загальний порядок нормування ОА

1. У процесі виробництва беруть участь засоби праці, предмети праці і, власне, праця. Матеріальною основою є засоби праці і предмети праці. Залежно від характеру функціонування та способу перенесення вартості на готову продукцію засоби виробництва поділяють на необоротні і оборотні. Але, за існування грошових відносин у товарному виробництві, оборотні засоби набувають не тільки матеріальної форми, а й вартісної (грошової).

Для безперервності діяльності, що приносить прибуток у підприємства постійно повинні бути наявні матеріальні ресурси, грошові кошти, які перетворюються за схемою (3 стадії).

Г – Т.... В.... Т' .... Г', де Г' = Г + ΔГ,

де ΔГ – прибуток і є метою діяльності.

Перетворення Г у Г' є самозростанням капіталу  в процесі його кругообігу.

Оборотні активи як натурально-речовинна категорія в процесі вироб-ництва  не споживаються, не витрачаються, а авансуються у знов створену вартість, причому одна частина (сировина, матеріали) у речовій формі входить у готову продукцію – набирає товарної форми, а інша втрачає речову форму (паливо).

Існують різні думки фінансистів щодо визначення сутності оборотного капіталу:

  1.  Оборотні кошти – грошові ресурси, вкладені у оборотні фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності виробництва і реалізації продукції.
  2.  Оборотні кошти (оборотний капітал) – активи, що протягом одного виробничого циклу можливо перетворитися на гроші.
  3.  ОК – кошти авансовані у оборотні фонди і фонди обігу (обертання) для безперервності виробництва, реалізації продукції і одержання прибутку.
  4.  ОК – вартість, авансована в кругообіг обігових фондів для забезпечення безперервності виробництва.

В організації оборотних активів виділяють основні поняття:

- склад;

- структура;

- класифікація;

- функції;

- принципи;

- вдосконалення.

Склад ОА – сукупність елементів (статей). Різниться залежно від галузі і виду діяльності технологій, інших умов ведення діяльності.

Наприклад: економіка (галузі) – промисловість – виробнича сировина

                                                   транспорт – паливо

                                                   сільське господарство – добрива, корми

                                                   торгівля – папір, упаковка.

Структура – співвідношення (звичайно питома вага у %) окремих складових елементів ОК у загальній сукупності, яка визначає галузеву належність підприємства, його спеціалізацію. Свідчить про швидкість обертання коштів та стан розрахунків, абсолютну та поточну ліквідність підприємства. Залежить від рівня розвитку виробничих відносин, структури витрат, умов поставок і реалізації, розрахунків, галузі. Наприклад 1) легка і харчова промисловість – у структурі переважають матеріали; 2) вугільна промисловість – витрати майбутніх періодів – підготовчі потреби; Нафтохімічна – відвантажені товари (у дорозі).

Склад обігового капіталу підприємства представлено на рис. 5.1.

 

Рис. 5.1. Класифікація  оборотних коштів (активів) за участю у кругообі-гу, роллю у виробництві, елементами, ступенем керованості і регулювання.

Класифікація ОА – це розподіл і групування їх за ознаками:

  1.  участі в кругообігу: оборотні виробничі (обігові) – сфера виробництва - забезпечують процес створення Т' (виробництва);

фонди обігу (обертання) – сфера обігу - процес руху створеного Т' до споживача.

2) Методами і принципами планування та регулювання: - нормовані, ненормовані. Такий розподіл здійснюється для економічної доцільності, досягнення найвищого результату за найменших витрат (схема 1).

До нормованих належать запаси, продукція, витрати майбутніх періодів.

До ненормованих: продукція відвантажена, кошти у розрахунках.

3) за джерелами формування – власні; залучені; позичені.

4) за ступенем ліквідності та ризиком (рис. 5.2)

Рис. 5.2. Склад і класифікація оборотних коштів за ступенем ліквідності та ризиком вкладення.

Встановлення на підприємствах необхідної кількості і співвідношення оборотних активів, визначення джерел формування, потреб, контроль за зберіганням та ефективністю використання ОА називається організацією оборотних активів. Від раціональної організації ОА залежить результат діяльності і фінансовий стан підприємства – в цьому її значення.

Основними принципами організації ОА:

  1.  Самостійність формування, розпорядження, управління ОА підприємства.
    1.  Створення мінімального запасу ОА, що забезпечують безперервність виробництва.
    2.  Раціональне розміщення ОА всередині підприємства.
    3.  Розробка і коригування нормативів ОА.
    4.  Формування ОА за рахунок різних джерел згідно раціональності.
    5.  Ефективне використання і контроль.
    6.  Створення фінансових резервів.

Функції обігового капіталу (ОК)

  1.  Виробнича – безперервність виробництва, забезпечують виробничі фонди.
  2.  Розрахункова – обслуговування завершення кругообігу коштів на стадії Т' - Г' – забезпечують фонди обігу.

2.

Як було відзначено при розгляді класифікації ОА за ознакою джерел формування, власне джерела розподіляють також на:

1) власні – постійно знаходяться на підприємстві, термін їх використання не обмежено. Їх відсутність спричиняє збитки і нестабільний фінансовий стан, надлишок свідчить про неефективність  використання.

До власних джерел належать: статутний капітал, резервний, додатковий, нерозподілений прибуток. Наявність власних джерел формування оборотних активів на підприємстві  визначають:

ОКв =  Власний капітал + Забезпечення + Довгострокові кредити – Необоротні активи ( Розділ 1+2+3 пасиву – Розділ 1 активу).

2) залучені – не належать підприємству, але тимчасово перебувають у розпорядженні внаслідок діючої системи розрахунків (різні види поточної кредиторської заборгованості).

3) позичкові – їх  використання характеризується строковим обмеженням, платністю та іншими принципами кредитування – тобто позикові джерела – є кредити банків, позики, надходження від розміщення цінних паперів (векселів). Вважається, що звичайно довгострокові кредити є джерелом фінансування необоротних активів, а короткострокові – поточних активів.

Фактична наявність ОА, джерел формування визначається за балансом підприємства.

Склад та структура ОК не є постійними величинами, так як і склад і структура джерел їх формування, наявність і збільшення власних джерел підвищує рентабельність, ефективність використання.

Задовільнити усі потреби в оборотних коштах за рахунок власних джерел у сучасних умовах господарювання практично неможливо і економічно недоцільно – це знижує можливості підприємства щодо фінансування діяльності. Кредити дають можливість органічно повязати усі джерела фінансування ОК і справляють вплив на раціональну організацію і ефективне використання ОК. Потреба у кредиті визначається розрахунковим шляхом: як різниця між наявними джерелами формування ОК та сумою необхідних ОА за діючими цінами.

Вексель – найпоширеніша форма комерційного кредиту. Використовується також і звичайний комерційний кредит – відстрочка в оплаті товарів.

3.

Для функціонування підприємства (безперервності діяльності) суттєвим є дотримання оптимального рівня виробничих запасів що дозволяє: максимально скоротити рівень витрат на їх формування, зберігання; забезпечити в повторному обсязі потреби виробництва. Розмір ОК має відповідати потребам і можливостям підприємства.

Визначається оптимальна потреба шляхом нормування ОА – встановлення мінімальної суми коштів, постійно необхідних підприємству у його роботі (для виробництва, реалізації та розрахунків).

Нормування здійснюється з урахуванням факторів:

  •  умови постачання (кількість, партії, терміни, форми розрахунків);
  •  організація процесу виробництва (тривалість виробничого циклу, розподіл витрат, номенклатура);
  •  умови реалізації продукції (форми розрахунків, розмір партій,  місцезнаходження і кількість споживачів).

Зниження норми призводить до перебоїв в діяльності, зменшення обсягів виробництва та страти доходів і прибутку; завищення – до вилучення з обігу оборотних коштів. Основне завдання нормування – встановлення на кожному підприємстві  економічно обґрунтованих норм і нормативів, що забезпечують прискорення обігу та ефективне використання кошів.

Значення нормування:

  •  забезпечення безперервності;
  •  ефективне використання коштів;
  •  досягнення запланованої мети – прибутку;
  •  мінімізація підприємницьких ризиків.

Основні поняття (показники) нормування – норма та норматив.

Мінімальна або відносна величина  ОА, обчислена за їх видами для визначення нормативу називається нормою. Обчислюється у днях, відсотках або гривнях за окремими елементами оборотних активів або за видами матеріальних цінностей.

Норми розподіляють відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19.04.1993 р. «Про нормативи запасів ТМЦ  державних підприємств і організацій та джерела їх покриття» та  «Типового порядку визначення норм запасів ТМЦ» комісією  на кожному підприємстві на визначений термін змінюються при зміні умов виробництва.

Норми одноденного виробництва визначають на підставі даних четвертого кварталу несезонних галузей виробництва або на підставі даних кварталу з найменшим обсягом виробництва.

Норматив – мінімальна потреба власних ОА у грошовому виразі для виробництва, реалізації і розрахунків – потреба. Для розрахунку нормативів Міністерством економіки разом із Міністерством фінансів ухвалено

«Типовий порядок визначення норм запасів ТМЦ» від 16.12.1997 р. №332.

Розрізняють сукупну потребу в обігових виробничих фондах; елементи (авансовані) у окремі запаси:

  •  сировина, матеріали, напівфабрикати;
  •  допоміжні матеріали;
  •  комплектуючі вироби;
  •  паливо;
  •  тара;
  •  запасні частини;
  •  МШП;
  •  спеціальні пристрої та інструменти;
  •  витрати майбутніх періодів;
  •  готова продукція на складі;
  •  незавершене виробництво;
  •  інші.

Особливістю в обчисленні нормативів є те, що за одними видами ОА, які відшкодовуються систематично, нормативи встановлюються у обсязі мінімальної потреби, за іншими – у повному обсязі (незавершене виробництво).

Методи нормування

  1.  прямий;
  2.  аналітичний (економічний);
  3.  метод коефіцієнтів.

Прямий метод передбачає визначення норм та нормативів за елементами, які потім додаються для визначення сукупного нормативу.

За другим методом не проводиться розрахунок за елементами, а визначається сукупний норматив коригуванням на зміну обсягів виробництва та прискорення обігу ОК.

За третім методом норматив попереднього року нормується на коефіцієнт змін запасі і затрат у плановому році.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10563. Философия как социокультурный феномен 67.5 KB
  Философия как социокультурный феномен. Понятие мировоззрения его структура и основные функции. Предмет философии и его историческая динамика. Структура философского знания. Философия и основные формообразования культуры: наука искусство мораль религи...
10564. Философия древнего востока. Специфика и основные проблемы Китайской философии 69.5 KB
  Философия древнего востока. Общая характеристика древневосточной философии. Ортодоксальные и неортодоксальные школы древнеиндийской философии: принципы идеи и категории. Специфика и основные проблемы Китайской философии. Основные философские школы дре...
10565. Характер древнегреческой цивилизации и особенности античной философской традиции 66.5 KB
  Характер древнегреческой цивилизации и особенности античной философской традиции Периодизация античной философии. Космоцентризм античного философского мышления и проблема первоначал философия досократиков. Концепция атомизма и материалистические тен...
10566. Статус и функции философии в средневековой европейской культуре 40.5 KB
  Статус и функции философии в средневековой европейской культуре. Соотношение разума и веры в философской традиции средних веков. Исторические этапы развития средневековой философии. Принципы средневекового философского мышления. Соотношение разума и ве
10567. Философия эпохи Возрождения и Нового времени 54.5 KB
  Философия эпохи Возрождения и Нового времени. Гуманизм философской мысли Возрождения. Социальнополитические идеи Возрождения. Философия и наука: проблема самоопределения философии в новоевропейской культуре. Социально-политические идеи Возр
10568. Философия Просвещения и немецкая классическая философия 39 KB
  Философия Просвещения и немецкая классическая философия. Философия и идеология в эпоху Просвещения. Немецкая классическая философия и ее роль в развитии мировой философской традиции. Вопрос 1. Философия и идеология в эпоху Просвещения. Во второй по
10569. Зарождение становление постклассической философии 66 KB
  Зарождение становление постклассической философии. Основные принципы классической философии. Проблемное поле неклассической философии. Критика философской классики и иррационализация философии в творчестве С. Кьеркегора и Ф. Ницше. Основные черты мар...
10570. Религиозная, экзистенциально-феноменологическая и аналитическая философия XX в 35 KB
  Религиозная экзистенциально-феноменологическая и аналитическая философия XX в. Религиозная философия: неотомизм. Философские концепции экзистенциализма. Аналитическая философия. Основные идеи феноменологии. Религиозная философия: неотомизм...
10571. Современная философия запада на рубеже XX-XXI в 42.5 KB
  Современная философия запада на рубеже XX-XXI в. Философская герменевтика. Структурализм и постструктурализм. Философия постмодернизма. Философская герменевтика. Герменевтика греч.: hermeneutike толкование как способ систематического размышле