80547

Основний капітал, його утворення, оцінка і використання на підприємствах

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Поняття класифікація і оцінка основних засобів підприємства. Фінансування ремонту та полліпшень основних засобів на підприємствах. Вартісний критерій віднесення матеріальних необоротних активів до основних засобів...

Украинкский

2015-02-17

178.5 KB

0 чел.

Лекція № 7. Розділ 7: Основний капітал підприємств.

Тема: Основний капітал, його утворення, оцінка і використання на підприємствах.

План лекції.

  1.  Склад, класифікація основного капіталу підприємств і його відтворення.
  2.  Поняття, класифікація і оцінка основних засобів підприємства.
  3.  Знос і амортизація необоротних активів.
  4.  Показники використання основного капіталу.
  5.  Фінансування ремонту та полліпшень основних засобів на підприємствах

1.

Основний капітал підприємства – це кошти, вкладені у майно (активи) довготривалого (більше одного року або одного виробничого циклу) використання. У балансі та фінанасовому обліку такі активи називають необоротними (не обіговими).

Характерними ознаками необігових активів є:

• очікуваний термін їх корисного використання (експлуатації) більше одного року (або операційного циклу, довшого за рік): основні засоби, нематеріальні активи, довготермінові фінансові інвестиції;

• поступове зменшення їх вартості у зв'язку з фізичним або моральним зношенням: основні засоби і нематеріальні активи;

• відшкодування їх вартості: основні засоби, нематеріальні активи, довготермінові фінансові інвестиції.

Рис. 7.1. Склад основного капіталу підприємства

Матеріальні активи (основні засоби) - вартість нерухомого та рухомого майна, що протягом тривалого часу (більше 365 календарних днів) бере участь у процесі господарської діяльності й амортизується. Вартісний кри-терій віднесення матеріальних необоротних активів до основних засобів – 1 000 грн. Активи меншою вартістю, які відповідають однакам основних засобів відносять до інших необоротних матеріальних активів.

Незавершені капітальні вкладення — вкладення в основні засоби, нге завершені, не встановлені і не прийняті до монтажу. Ці затрати ще не перетворились на основні засоби, не беруть участі в процесі господарської діяльності і не амортизуються.

Нематеріальні активи довготермінові витрати підприємства на прид-бання активі, які можуть бути ідентифіковані (відокремлений від підприємст-ва) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує термін в один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративними цілями чи надання в оренду іншим особам.

Нематеріальні активи поділяються на такі групи:

• права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

• права користування майном (право користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);

• права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції);

• гудвіл;

• авторські і суміжні з ними права (програми для ЕОМ, бази даних тощо);

• інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Придбані нематеріальні активи повинні бути визнаними, тобто має існувати ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від зас тосування таких активів, а їх вартість повинна достовірно встановлюватись.

Довготермінові фінансові (зовнішні) інвестиції— витрати на придбання корпоративних прав, витрати на пайову участь у статутному капіталі інших підприємств, придбання акцій і облігацій на довготерміновій основі. До фінансових інвестицій належать довготермінові позики, надані іншим підприємствам під боргові зобов'язання.

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.

 На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається оновлення основних виробничих засобів.

Відтворення основних виробничих засобів — це процес безперервного їх оновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, тобто постійно відновлюється попередня виробнича потужність Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здіиснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку харатерних ознак, зокрема:

1) поступове перенесення вартості на вироблену продукцію;

2) відбувається рух споживчої вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизації відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості на готову продукцію;

4) засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

2. Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад    1000 гривень (за ціною придбання).

Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере і участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства (рис. 7.2.).

   Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення за натурально-речовим складом поділяються на такі групи:

Будівлі - це архітектурно-будівельні об'єкти, що призначені для створення необхідних умов праці. До цієї групи відносяться: житлові будинки,  виробничі корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення, виробничі лабораторії та ін. До цих об'єктів включаються також системи опалення, внутрішня мережа каналізації та водопроводу, освітлювальна арматура й електропроводка, внутрішні телефонні та сигналізаційні сітки, вентиляційні пристрої, підіймачі.

Споруди - це інженерно-будівельні об'єкти, що призначені для здійснення процесу виробництва та не пов'язані зі зміною предметів праці. До них відносяться: стволи шахт, греблі, естакади, водопідйомні станції та криниці, резервуари, мости, автомобільні шляхи, залізничні колії внутрішньозаводського, внутрішньогосподарського транспорту та ін.

Передавальні пристрої - пристрої, за допомогою яких проводиться передача електричної, теплової або механічної енергії, а також передача рідких і газоподібних речовин від одного об'єкта до іншого. До цих пристроїв відносяться: нафтопроводи та газопроводи, водорозподільні мережі, електромережі, тепломережі, газові мережі, лінії зв'язку та ін.

Машини та обладнання використовуються для безпосереднього впливу на предмет праці або його переміщення в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру, для виробітку і перетворення енергії. До них відносяться: силові машини та обладнання, турбінне устаткування, трактори, металорізальне, ковальсько-пресове, компресорне устаткування, насоси, підйомно-транспортне, вантажно-розвантажувальне устаткування, ємності всіх видів для технологічних процесів, обчислювальна техніка та ін.

Транспортні засоби призначені для переміщення людей та вантажів у межах підприємства та зовні.

Інструменти всіх видів - це механізовані та немеханізовані знаряддя праці, що ріжуть, давлять, ущільнюють та ін., а також пристрої, що прикріпляються до машин та слугують для обробки виробів (затискачі, тиски, оправлення і т.п.). До цієї групи відносяться інструменти вартістю за одиницю вище 500 грн. та зі строком служби більше одного року.

Виробничий Інвентар і приладдя слугують для полегшення виробничих операцій (робочі столи, верстати та ін.); для збереження рідких та ня машин). До цієї групи відносяться також, шафи торгові та стелажі, інвентарна тара, предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до робочих машин.

До господарського інвентарю відносяться предмети конторського та господарського обзаведення: конторська обстановка, вішалки, гардероби, столи, шафи, друкарські машинки, розмножувальні апарати, а також предмети протипожежного призначення;

За галузевою належністю основні фонди поділяються на фонди про-мисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та  ін.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

2) предмети вартістю до 1000 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Оцінка основних засобів.

Повна вартість основних фондів визначається без урахування тої частини їх вартості, яка перенесена на продукцію, виготовлену за участю цих фондів, а залишкова - з урахуванням перенесеної вартості.

Первісна вартість основних засобів — це історична (фактична) собі-вартість необігових активів у сумі грошових коштів або справедливої вартос-ті інших активів, витрачених для їх придбання (створення).

Первісна вартість обладнання визначається таким чином:

ОЗп =Цп+Рз+Вм +Нп+Вс +Ву+ Ві, де            (7.1)

ОЗп — первісна вартість основних засобів;

Цп — суми, що сплачені постачальникам та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків), крім витрат на сплату відсотків за користування кредитом;

Рз — реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що

         здійснюються у зв'язку з придбанням прав на об'єкт;

Вм — суми ввізного мита;

Нп — суми непрямих податків, якщо вони не відшкодовуються підприємству;

Вс -  витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

Ву— витрати на установку, монтування, налагодження;

Ві — інші витрати, пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання.

Ліквідаційна вартість основних засобів — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необігових активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Справедлива вартість основних засобів — сума, за якою здійснюють обмін активу або оплачують зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відновлювальна вартість основних активів — це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах і дійсних цінах (сучасна вартість придбання).

Залишкова вартість відображає вартість основних засобів на відповідний момент з урахуванням зносу. Залишкова вартість визначається у вигляді різниці між первісною вартістю активів і величиною їх зносу.

За вимогами національних бухгалтерських стандартів основні засоби підлягають переоцінці, якщо їх залишкова вартість більш як на 10 відсотків відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу групи основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу цього об'єкта на індекс переоцінки.

Індекс переоцінки розраховують шляхом ділення справедливої вартості об'єкта на його залишову вартість.

ОЗпо = 03п х Іп - Зоз х Іп,  Іп = 03с/ОЗз                        (7.2.),

ОЗпо переоцінена залишкова вартість основних засобів;                            ОЗп – первісна вартість основних засобів;

ОЗс — справедлива вартість основних засобів;

ОЗз – залишкова вартість основних засобів;

Зоз — сума зносу основних засобів;

 Іп — індекс переоцінки основних засобів.

3.

 Знос основних засобів – це втрата їх вартості внаслідок впливу різних факторів. Розрізняють  два види зносу основних засобів — фізичний і моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів.

Моральний знос — це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та  устаткування.

Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих засобів. Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

Амортизацшні відрахування - грошове відображення розміру амортиза-ції, відповідного ступеня зносу основних фондів. Вони включаються до собівартості продукції та компенсуються при її продажу у виручці, що надходить.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

• на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тім числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів);

• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Податковий метод нарахування амортизації.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду в таких розмірах.

 На календарний рік                     На квартал

Група 1 — 5%                       Група 1 — 1,25% (5:4)

Група 2—25%                       Група 2 — 6,25% (25:4)

Група 3 — 15%                     Група З — 3,75% (15:4)

Балансова вартість груп основних засобів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

БВп = БВпп + П - В – А                                     (7.3),

де БВп — балансова вартість групи основних засобів на початок звітного періоду;

БВпп — балансова вартість групи основних засобів на початок періоду, що передував звітному;

П — сума витрат, понесених на придбання основних засобів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

В — вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних засобів протягом періоду, що передував звітному;

А — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

Амортизація окремого об'єкта основних засобів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тоді залишкову вартість об'єкта відносять до валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а надалі вартість об'єкта вважається нульовою.

Амортизація основних засобів групи 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

4.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів (рис. 7.3).


Рис. 7.3. Показники забезпеченості, стану і використання ОЗ.

Формули розрахунку, та економічний зсміст показників представлено у табл. 7.1.

Умовні позначення:

Вб — балансова вартість основних виробничих засобів;

ОВ — вартість виробленої продукції;

Вз — залишкова вартість основних виробничих засобів;

М — вартість майна підприємства;

З — сума зносу основних виробничих засобів;

Сч — середньооблікова чисельність працівників;

ОЗн — вартість уведених основних виробничих засобів;

ОЗв — вартість виведених основних виробничих засобів;

Кз — коефіцієнт зносу основних виробничих засобів;

ЧП — чистий прибуток підприємства.

Таюлиця 1. Показники забезпеченості, стану і використання ОЗ

Показник

Формула розрахунку

Економічний зміст

1. Фондомісткість

Вб /ОВ

Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами, вартість витрачених ОЗ на одиницю виробленої продукції

2. Фондоозброєність

Вб/ Сч

Показує величину основних засобів на одного працівника

3. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні

Вз/ М

Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства

4. Коефіцієнт зносу

З/Вб

Показує ступінь зносу основних виробничих засобів

5. Коефіцієнт придатності

1-Кз

Відображає частину основних за- собів, придатну для експлуатації

6. Коефіцієнт оновлення

ОЗн /Вб

Показує частку введених нових ос- новних засобів у загальній вартості основних засобів

7. Коефіцієнт вибуття

ОЗв /Вб

Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих засобів

8. Коефіцієнт приросту

(ОЗн-ОЗв)/Вб

Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду

9. Фондовіддача

ОВ/ Вб

Характеризує ефективність викорис-тання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів

10. Рентабельність основних засобів

ЧП/Вб*100%

Визначає ступінь використання ос- новних виробничих засобів

5.

Обсяг витрат на капітальний ремонт, здійснюваний підприємством у відповідному році, визначається при складанні плану капітального ремонту. План складається на основі кошторисно-фінансових розрахунків по ремонту окремих об'єктів, виходячи з видів і кількості витрачених ремонтних матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, конструкцій, витрат живої праці і діючих на них цін і тарифів. Складений план затверджується керівником підприємства.

Виконання капітального ремонту основних фондів може проводитися як підрядним, та і господарським способами. У залежності від способу проведення капітального ремонту обирається й порядок його фінансування.

При підрядному способі проведення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів відповідно до договорів або нарядів замовлень розрахунки з підрядником (виконавцем) проводяться на підставі актів приймання цілком закінчених ремонтом вузлів, агрегатів, машин і т.д.

При господарському способі проведення капітального ремонту об'єктів основних фондів розрахунки здійснюються, як правило, за елементами витрат (виплата заробітної плати ремонтникам, оплата матеріалів, деталей, запасних частин, що були використані при ремонті й т.ін.).

Включення до собівартості витрат на ремонти в межах встановлених

обмежень можна проводити двома методами:

•   шляхом повного їх віднесення на собівартість в обсязі вартості фактично зроблених ремонтів за відповідний звітний період;

•   шляхом віднесення цих витрат на ремонтний фонд, створюваний попередньо за рахунок собівартості продукції.

Що стосується ремонту основних невирорбинчих фондів, то витрати на його виконання покривається за раухнок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Своєчасний ремонт основних виробничих засооїв запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.                                                   

Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.

Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією.                          

Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування.                  

Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально- технічними ресурсами.                                        

Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування.

Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства.

До складу витрат на капітальний ремонт включають проектнокошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах.

Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.

Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 10% балансової вартості групи основних засобів на початок звітногоперіоду.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих засобів провадяться згідно з договором оренди. 

Орендар має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує 10% балансової вартості групи основних засобів на початок звітногоперіоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1 та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів.

Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих засобів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих засобів.

Ремонт основних невиробничих засобів фінансується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних засобів.                                             


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81959. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ В РАБОВЛАДЕЛЬЧЕСКОМ ОБЩЕСТВЕ 107 KB
  Особенности развития физической культуры в Древнем Риме. Физическая культура в государстве достигшем наивысшей ступени развития в эпоху древнего мира относится к числу наиболее противоречивых проблем истории физической культуры.
81960. Единица величины, основной принцип измерения, результат измерения 90.58 KB
  Таким образом получение информации о значениях физической величины как некоего числа принятых для нее единиц и есть главная задача измерений. А вторые неаддитивные величины прямо не измеряются так как они преобразуются в непосредственное измерение величины или измерение путем косвенных измерений.
81961. Рыцари периода сервантесовской Испании. Пародийность рыцарского романа «Хитроумный идальго Дон Кихот Ламанчский» 45.12 KB
  Роман по своей форме является пародией на рыцарские романы, очень популярные в то время. Роман, состоит из двух частей, при всем единстве фабулы существенно отличающихся друг от друга. Однако основным моментом содержания является описание окружающего общества, социальной несправедливости, и все это в форме рыцарского романа.
81962. Системы и методы инвестиционного анализа 62 KB
  В соответствии с предлагаемой схемой проведения инвестиционного анализа или анализа инвестиционной привлекательности региона или других объектов по нашему мнению следует использовать различные экономико-математические статистические и другие методы.
81963. Экономическая диагностика предприятия 1.33 MB
  Цель экономической диагностики предприятия – оценка финансового состояния и динамики развития хозяйствующего субъекта. Экспресс диагностику рекомендуется осуществить методом оценки финансовых коэффициентов.
81964. Основы системы социальной защиты населения в России. Структура социальной защиты населения на примере Туринского района 43 KB
  Сложившаяся ситуация требует от государства и неправительственных организаций общественных объединений принятия адекватных мер прежде всего в сфере развития системы социальной защиты населения и обеспечения социальной безопасности.
81965. ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ «ВОДА – НАЙВАЖЛИВІШИЙ МІНЕРАЛ» 1.29 MB
  Мета: Розширити і збагатити знання учнів про воду, дати уявлення про значення води на планеті Земля, закріпити знання про властивості води та її народногосподарське призначення, в тому числі в рідному краї. Виховувати в учнів бережне ставлення до води та бажання зберегти запаси прісної води чистими для себе і майбутніх поколінь.
81966. Вода. Кругообіг води 248 KB
  Мета: На основі вивченого матеріалу систематизувати знання учнів про властивості води, стани води, кругообіг води, значення води в природі і для людей; формувати вміння застосовувати засвоєні знання. Розвивати вміння аналізувати природні явища, робити висновки.
81967. Земля – голуба планета. Водойми України 59.5 KB
  Повторити і розширити поняття про водойми України їх різноманітність джерело річка – її будова складові частини; озеро болото море значення та охорону; продовжувати формувати вміння учнів працювати з фізичною картою зошитом підручником; розвивати уміння логічно мислити працювати у групі...