80549

Організація розрахунків на підприємстві

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Організація зберігання і обігу грошових коштів. Суть безготівкових розрахунків полягає в тому що платежі здійснюють шляхом списання коштів із банківського рахунку платника і зарахування їх на банківський рахунок одержувача тобто проведенням відповідних записів на банківських рахунках обох учасників розрахунків. Розрахунковий документ це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна сприяти вирішенню таких завдань: удосконалення...

Украинкский

2015-02-17

275 KB

3 чел.

12

ЛЕКЦІЯ  №2. Розділ 2: Розрахунки підприємств

ТЕМА:   Організація розрахунків на підприємстві.

План лекції

1.  Грошовий обіг підприємств і класифікація розрахунків.

2.  Організація зберігання і обігу грошових коштів.

3.  Розрахунки платіжними вимогами і дорученнями.

4.  Особливості розрахунків чеками і акредитивами.

5.  Застосування в розрахунках векселів.

6.  Касові операції підприємств.

1.

Сукупність усіх грошових розрахунків і платежів підприємства називають його грошовим оборотом.

У грошовому обороті підприємств можна виділити такі напрями:

•    розрахунки, пов'язані з процесом виробництва;

•    розрахунки за результатами діяльності;

•    внутрішньогосподарські розрахунки.

Розрахунками називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг і виконанням фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.

Розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

— класифікацію розрахунків;

— організацію розрахунків;

— форми відповідних документів;

— взаємовідносини платників з банками.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця.

Розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.

Суть безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі здійснюють шляхом списання коштів із банківського рахунку платника і зарахування їх на банківський рахунок одержувача, тобто проведенням відповідних записів на банківських рахунках обох учасників розрахунків. Підставою для здійснення безготівкових розрахунків є подання до банку спеціальних розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді. Можливе також проведення безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог контрагентів (клірингові розрахунки).

Безготівкові грошові розрахунки класифікують на підставі таких основних ознак (рис. 2.1):

Рис. 2.1. Класифікація безготівкових розрахунків підприємства

Форми безготівкових розрахунків за товарними операціями і господарськими договорами можна класифікувати так:

1.  Щодо факту здійснення угоди:

•    попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт та послуг;

•    оплата за фактом реалізації угоди.

2.  З точки зору умов оплати угоди:

•    акцептна форма розрахунків;

•    безакцептна форма розрахунків;

•    акредитивна форма розрахунків;

•    планові платежі;

•    зарахування взаємної заборгованості.

3.   За використовуваними платіжними засобами:

•    без використання платіжних засобів;

•    чекова форма розрахунків;

•    вексельна форма розрахунків.

Готівкова форма розрахунків переважно застосовується за обслуговування населення — виплата заробітної плати, дивідендів, пенсій, грошової допомоги.

Однак у сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають ряд переваг над готівковими:  у прискоренні розрахунків, в економії витрат, пов'язаних з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням. Створюються умови для контролю за їх використанням.

Відповідно до територіального розміщення підприємств і банків, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на:

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме: меморіальними ордерами; платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями, кредитними картками.

Платіжні вимоги застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів за рішенням суду.

Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні види розрахункових документів, на основі яких банк виконує доручення про платежі.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна сприяти вирішенню таких завдань:

— удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

— підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобовязаннями;

— зміцнення договірної дисципліни;             

— прискорення обороту оборотних коштів.

Принципи безготівкових розрахунків:                    

1.Обов'язкове зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі в межах ліміту каси). Готівку понад встановлені ліміти в касі підприємства здавати для зарахування на поточні рахунки в порядку і терміни, погоджені з банком.

2. Підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів за згодою банку.

3.Принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у договорах та угодах.

4. Кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням  влас-ника, за винятком випадків, передбачених законодавством (рішення суду).

5.  Поточні рахунки суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків за умови повідомлення про це податкового органу.

6.Терміновість здійснення платежів. Момент платежу має бути макси-мально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, послуг.                         

7.Платежі здійснюються в межах  залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.               

2.

Порядок зберігання та використання грошових коштів підприємствами, організаціями та іншими господарюючими суб'єктами регламентується Зако-ном України «Про підприємства в Україні» (ст. 24), Цивільним кодексом України (ст. 381), рішеннями Уряду та НБУ, а також інструкціями «Про по-рядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валю-ті» від 23.11.2003 р. №492, «Про організацію роботи з готівкового обігу уста-новами банків України», «Про безготівкові розрахунки в Україні в національ-ній валюті» від 21.01.2004 р. №22, і «Положенням про ведення касових опе-рацій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р., затвердженими відповідними постановами НБУ.

У господарському обороті сфера використання готівки обмежена. Вона використовується в основному для розрахунків з робітниками підприємств по виплаті їм заробітної плати, пенсій, допомоги, а в окремих випадках і для розрахунків за товари та послуги.

Для відкриття поточного рахунку в банку підприємство подає в установу банку такі документи:

заяву встановленого взірця на відкриття рахунку, підписану керівником;

копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально;

копію належним чином зареєстрованого установою документа (статуту, засновницького договору, положення), засвідчену нотаріально;

копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби;

картку із взірцями підписів посадових осіб, що мають право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та розрахункові документи, і відбитком печатки, засвідчену нотаріально.

 копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду, засвідчену органом, що його видав,;

копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) (для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків. По відкритому в банку рахунку здійснюється обіг відповідних грошових коштів. Підставою для операцій по зарахуванню грошових коштів і списання є тільки правильно оформлені розрахунково-платіжні документи встановленої (типової) форми.

За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний. Рахунку підприємства присвоюється номер згідно діючого діючої системи обліку в банках. Присвоєний номер поточному та іншому рахунку клієнта проставляється (вказується) потім на всіх розрахунково-платіжних документах, на основі яких проводиться зарахування та списання грошових коштів по даному рахунку.

Установи банків приймають розрахункові документи від підприємств протягом операційного (робочого) дня в залежності від часу роботи банку з клієнтами. При цьому документи, прийняті банком від підприємств у операційний час дня, проводяться (оплачуються) ним, при наявності грошових коштів на рахунку, в той же день, а документи, що надійшли після операційного часу, виконуються банком на ранок наступного дня.

Наприкінці кожного місяця виписки банку по рахунку обробляються його власником, тобто на операції, здійснені по рахунку на підставі відповідних розрахунково-платіжних документів і відображення у виписці, складаються бухгалтерські записи, визначається обсяг надходження та витрачання коштів за місяць і виводиться їх залишок на рахунку на кінець звітного періоду. В кінці року правильність залишку грошових коштів на рахунку повідомляється в письмовій формі обслуговуючому банку.

Поточні рахунки можуть бути закриті установами банку в таких випадках: за заявою власника рахунку; на підставі рішення вищестоящого органу, який має право ліквідації або реорганізації підприємства; на підставі рішення суду.

Коли підприємство ліквідується, його основний рахунок  переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вживає заходів для закриття додаткових рахунків. 

Розрахунково-касове обслуговування здійснюється за такими напрямками:

 - відкриття та закриття рахунків в національній та іноземній валютах;.

- обслуговування рахунків; надання консультаційних послуг з обслуговування рахунків.

- розрахункове обслуговування вміщує різноманітні послуги, які нада-ються клієнтам. Основними з них є зарахування коштів на рахунки, конвер-тація безготівкових коштів, одних банківських металів в інші; телекомуніка-ційні витрати; видача виписок і довідок за рахунком на запит клієнта; розслі-дування за переказами на запит клієнта; купівля-продаж банківських металів на УМВБ; консультаційні послуги щодо розрахункового обслуговування.

- касові операції з прийому готівки та зарахування її на рахунок; обмін одних номіналів банкнот на інші; проведення експертизи банківських металів; продаж бланків суворої звітності та векселів;

-оформлення та видача чекових книжок та ін.

Підприємства можуть мати такі рахунки:

Поточні в національній та іноземній валюті - резиденти і нерезиденти для зберігання коштів і проведення розрахункових операцій.

Бюджетні - для цільового використання бюджетних коштів з дозволу фін. органів влади.

Депозитні - вкладні, на які нараховуються відсотки.

Кредитні рахунки значені для обліку кредитів способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

3.

Меморіальний ордер — міжбанківський розрахунковий документ, що його складає банк під час здійснення розрахунків для документального оформлення операцій щодо списання коштів із рахунку платника, операцій із виконання письмового доручення платника або розпорядження стягувача про списання коштів із рахунку платника.

Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою.

Рис 1. Розрахунки платіжними дорученнями.

1  — постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги),

2 — постачальник виставляє рахунок за продукцію, роботи, послуги,

3 — покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення,

4 — банк покупця списує з його рахунка кошти,

5 — банк покупця повідомляє покупця про списання коштів,

6 — банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника,

7 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника,

8 — банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з поточного рахунка.

Підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підприємства зв'язку у разі переказу коштів на виплату, заробітної плати працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи.

Платіжні вимоги-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підпри-ємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник і направляє покупцеві. Покупець, коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється:

Рис. 2. Розрахунок платіжною вимогою-дорученням.

1  — постачальник відвантажує продукцію покупцеві;

2 — разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3 — покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;

4  — банк покупця списує з рахунка покупця кошти;

5 — банк покупця сповіщає випискою покупця — власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка;

6 — банк покупця направляє в банк постачальника вимогу-доручення;

7 - - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

8 — банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).

4.

Основні терміни, що застосовують у розрахунках чеками:

Чекодавець — юридична або фізична особа, яка підписує чек і видає його постачальнику в оплату за отримані від нього товари та послуги.

Чекодержатель — підприємство або фізична особа, що отримали чек і мають право на стягнення грошових коштів з рахунку чекодавця в оплату відпущених йому товарів і послуг.

Розрахункові чеки мають встановлену форму і надпис "розрахунковий чек". Виготовляються розрахункові чеки НБУ на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків.

Чек — письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму.

У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові іменні чеки.

Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека. Розрахунковий чек заповнює платник. Чек передається платником отримувачу платежу під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок; іменний чек або на пред'явника. Розрахунок чеком здійснюється за схемою, наведеною на рис. 3.

Рис. 3. Розрахунок чеком

1  — постачальник передає товар покупцеві;

2 — покупець передає чек постачальнику;

3 — постачальник передає чек у свій банк;

4 — банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця;

5 — банк платника списує кошти з рахунка покупця товару;

6 — банк «латника повідомляє платника про списання коштів;

7 — банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти;

8 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

9 — банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

Акредитив — це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Банк-емітент може відкрити такі види акредитивів:

а) за забезпеченням:

покритий — акредитив, для здійснення платежів за яким платник завчасно бронює кошти в певній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті;

непокритий акредитив, оплата за яким гарантується банком-емітентом;

б) за можливістю зміни умов акредитива:

відкличний — акредитив, який може бути змінений або анульований банком емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення про це бенефіціара;

— безвідкличний — це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згоди бенефіціара і банку-емітента.

Заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива. Бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг).

Після повідомлення про відкриття акредитива постачальників відвантажує товар і не пізніше трьох робочих днів після цього подає в установу банку реєстри рахунків і транспортні або інші документи, які підтверджують відвантаження. Коли документи відповідають умовам акредитива, кошти того самого дня зараховуються на рахунок постачальника.

Схему здійснення рахунків з використанням акредитивної форми наведено на рис. 4.     

Рис 4. Розрахунок з використанням акредитива

1  — покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив,

2 — банк покупця відкриває акредитив,

3 — банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива,

4 — банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму,

5 — банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива.

6 — відвантаження товару,

7 — покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива,

8 — банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива,

9 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника, який повідомляє про це свого клієнта.

Схема акредитивної форми розрахунків зображена на рис. 5:

Рис. 5. Схема акредитивної форми розрахунків

5.

Застосування векселів у господарському обороті в Україні регламентується постановою ВРУ від 17.06.92 р. "Про використання векселів в господарському обороті України", прийнятим в 1993 р. НБУ "Порядком здійснення банками операцій з векселями" і Положенням "Про переказний та простий вексель», Указом Президента від 14.09.94 р. «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності», Законом «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р., згідно з Єдиним вексельним законом ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 року.

Вексель — це безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку век-селедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму.                    

Переказний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетримача (трасанти), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Трасат стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, підписавши його.

Індосамент — спеціальний передавальний напис на зворотному боці документа або на додатковому аркуші до нього. Особу, яка здійснює індосамент, називають індосантом. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт і виплату за векселем. Особу, на користь якої роблять індосамент, називають індосатом.

Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин і функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів.

Рис. 6. Класифікація векселів.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 7.

Рис. 7. Простий вексельний обіг.

1  — векселедавець (покупець) передає вексель;

2 — власник векселя (ремітент) і пред'являє вексель до акцепту;

3 — векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту

4 — власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві.

Вексель може існували в паперовій або непаперовій формі — як записи на електронних рахунках.

У сучасних умовах зростає обсяг грошових розрахунків фізичних і юридичних осіб із використанням пластикових карток, їх використовують для розрахунків за товари (роботи, послуги), а також для отримання готівки.

За власниками картки бувають приватними та корпоративними. Власниками приватних платіжних карток є фізичні особи, яким відкривають окремий картковий рахунок, на якому акумулюють кошти власника картки. Корпоративні картки — це платіжні картки, які дають можливість їх власникам здійснювати платіжні операції за рахунок коштів на картковому рахунку юридичної особи.

За схемою використання картки поділяють на дебетові і кредитові. Дебетові платіжні картки дають змогу використовувати лише ту суму коштів, яка зберігається на картковому рахунку. При використанні кредитних платіжних карток можна користуватися коштами банку (у певних межах і за певний відсоток) згідно з угодою.

Ще одним видом банківських платіжних карток є зарплатні картки, які використовують для виплати заробітної платні.

6.

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так, і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ – Положен-ня про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердже-ного постановою Правління НБУ №72 від 19. 02. 2001 року.

Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари). Використання грошових коштів можливе тільки за цільовим призначенням.

Каса - місце, де здійснюються операції з готів кою та іншими цінностями, що зберігаються у касі, і, де, як правило, ведеться касова книга. В касі можуть знаходитись цінності, що належать підприємству.

Повноваження здійснювати касові операції має касир або особа, що його замінює, матеріально-відповідальні, призначені керівником.

Під час проведення касових операцій двері повинні бути замкнені зсередини, в касі - тільки касир. Операція здійснюється через видаткове віконце.

Вимоги до приміщення каси: вогнетривкі двері, сигналізація, решітка на видатковому вікні, сейф для зберігання касових цінностей.

Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти діяльності, що підлягає оплаті.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності можуть бути переглянуті. Зберігання грошових коштів у касі господарства понад ліміту допускається протягом трьох днів під час виплати заробітної плати (оплати праці).

Сума платежу готівкою одного підприємства (підприємця) іншим підприємствам (підприємцям) не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня. При цьому і кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки готівкою протягом дня, не обмежується.

Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені відповідною установою банку. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк.

Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.'

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами та установами банків.

Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

Розрахунково-платіжна дисципліна підприємства охоплює розрахункову та платіжну дисципліни.

Розрахункова дисципліна — це дотримання підприємствами та окремими особами правил здійснення розрахункових операцій.

Платіжна (фінансова) дисципліна — це дотримання підприємствами встановлених термінів перерахування платежів за поставлену (відвантажену) продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також своєчасна і повна сплата податків до бюджету та відрахувань до спеціальних цільових фондів, виконання кредитних зобов'язань.

Касова дисципліна — дотримання підприємством правил приймання, зберігання та витрачання готівки.

За порушення розрахунково-платіжної дисципліни до підприємства застосовують такі санкції:

договірні;

банківські,

фінансові (застосовують державні фінансові та контрольні органи).

Договірні та банківські санкції щодо підприємств визначаються умовами його договорів, угод, контрактів з контрагентами — постачальниками, підрядниками, покупцями, замовниками, банківськими та небанківськими кредитними установами тощо.

До підприємств можуть також застосовувати фінансові санкції у формі штрафів за невстановлення ліміту готівки, перевищення встановлених лімітів готівки, неповне відображення готівки в облікових документах.

Крім фінансових санкцій, до підприємств та їхніх посадових осіб застосовують адміністративні штрафи та інші стягнення:

конфіскацію отриманих незаконно цінностей;

позбавлення спеціального права на ведення діяльності;

попередження;

виправні роботи; адміністративний арешт тощо.

Санкції за порушення розрахунково-платіжної касової дисципліни

У випадках порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм по урегулюванню обігу готівки в національній валюті до них, відповідно до Указу Президента від 11.05. 99 р «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки», застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у таких розмірах:

•   за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у подвійному розмірі суми виявленої понад лімітної готівки за кожен день,

•   за неоприбуткування в касах готівки - у п'ятикратному розмірі не-оприбуткованих сум,

•   за витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції, робіт, послуг та інших касових надходжень на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомоги всіх видів, компенсацій за наявності заборгованості по податках - у розмірі здійснених виплат,

•   за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівки під звіт без повного звіту за вико-ристання раніше виданих коштів - у розмірі 25% виданих під звіт сум,

•   за здійснення розрахунків готівкою без надання отримувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанцій до касового ордера і т д ), який би підтверджував сплату покупцем готівки,

•   за використання отриманої в установах банків готівки не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої суми,

•   за невстановлення установами комерційних банків лімітів залишку готівки в касах підприємств з банків стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен випадок такого не встановлення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21564. Понятие мирового хозяйства. Международное разделение труда 139 KB
  Обычно эти страны имеют много общих черт как в плане экономического развития так и в институциональном и структурном плане. Западные экономисты традиционно классифицировали страны по принадлежности к первому второму или третьему миру. Страны первого мира располагали высокоэффективной экономикой и высоким уровнем дохода. К этой группе принадлежат промышленно развитые и некоторые нефтедобывающие страны получающие высокие доходы от торговли топливными ресурсами.
21565. Структура мирового хозяйства. Мировая экономика 303 KB
  Одной их центральных проблем изучаемых современной наукой является проблема обеспечения населения земного шара и отдельных стран необходимыми природными ресурсами в настоящее время в ближайшей и отдаленной перспективе. Изучением трудовых ресурсов и движением народонаселения занимается наука демография. Целью демографических исследований мировой экономики является прогноз изменений народонаселения стран регионов в мировом хозяйстве в целом. Две тысячи лет назад на Земле проживало более 200 миллионов человек но и тогда большая часть...
21566. Международная экономическая интеграция. Отношения ЕС и России 46 KB
  Трех организаций: Европейского объединения угля и сталиЕОУС;Парижский договор о создании ЕОУС вступил в силу 1951г.; Европейского экономического сообществаЕЭС; Римский договор о создании ЕЭС заключен в 1957г.; Европейского сообщества по атомной энергииЕвратом; договор вступил в силу с1958 г. Интересы европейцев на международном уровне представляются рядом общих институтов: Европейская Комиссия Совет министров Европейский Парламент Суд Счетная палата Кроме этого главы государств и правительств и...
21567. Международная миграция рабочей силы 124.5 KB
  Международная миграция рабочей силы. Лекция: Международная миграция рабочей силы. План: Сущность формы и причины международной миграции рабочей силы. Мировой рынок рабочей силы.
21568. Жизненный цикл: эпигенез идентичности 34.25 KB
  [10;100] Каждый человек идет своим путем развития переживает свои кризисы и находит их разрешение теми способами которые должны быть здесь описаны последовательно проходя от начала до конца выделенные стадии.[10;107] В этом смысле можно говорить об инкорпоративной вбирающей стадии на которой ребенок если можно так выразиться берет то что ему предлагают. [10;107] На второй оральной стадии окончательно формируются способности добиваться и получать удовольствие в более активной и определенно направленной инкорпоративной...
21569. Проблема психического развития ребенка 19.9 KB
  Ключевые слова: Психические процессы Ведущий тип деятельности Стадия Психофизиологических функциях .в изучении развития психики ребенка следует исходить из анализа развития его деятельности так как она складывается в данных конкретных условиях его жизни. Только при таком подходе исходящем из анализа содержания самой развивающейся деятельности ребенка может быть правильно понята и ведущая роль воспитания воздействующего именно на деятельность ребенка на его отношения к действительности и поэтому определяющего его психику его...
21570. Средства общения 17.46 KB
  Средства общения Лисина М. В данной статье рассматривается проблемы общения взаимосвязь и психологического развития личностного становления ребенка Ключевые слова: Мимические средства общения Речь Позы Предметные движения Внимание Вокализация Три категории средств общения перечислены в том порядке в котором они появляются в онтогенезе; они составляют основные коммуникативные операции в дошкольном детстве Экспрессивномимические средства общения. Своеобразие выразительных средств общения в том что они служат проявлением эмоциональных...
21571. Закономерности поуровневого развития личности в онтогенезе 25.07 KB
  [6;110] Выделяют две социальные позиций ребенка по отношению к обществу условно названные я в обществе и я и общество . Целенаправленное рассмотрение в качестве объекта исследования особенностей социального развития детей условий становления их социальной зрелости и анализ ее формирования на разных этапах современного детства позволили вычленить два основных типа реально существующих позиций ребенка по отношению к обществу условно названных нами я в обществе и я и общество [6;111] Первая позиция где акцент делается на себя отражает...
21572. Комплексная характеристика развития игры 50.5 KB
  Комплексная характеристика развития игры . Изучение развития ролевой игры интересно в двояком отношении: вопервых при таком исследовании глубже раскрывается сущность игры; вовторых раскрытие взаимосвязи отдельных структурных компонентов игры в их развитии может помочь в педагогическом руководстве в формировании этой важнейшей деятельности ребенка [9;202] Структура игр претерпевает также большие изменения: от бессюжетных состоящих из ряда часто не связанных друг с другом эпизодов у детей трехчетырех лет они превращаются в игры с...