80553

Планування санації

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Оцінка санаційної спроможності підприємства. Аналіз факторів і причин впливу на підприємство стану підприємства. Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Санаційна спроможність це наявність у підприємства що зазнало фінансової кризи фінансових організаційнотехнічних та правових можливостей які забезпечуватимуть успішне проведення його фінансової санації.

Украинкский

2015-02-17

102.5 KB

1 чел.

Лекція №15 (22). Розділ 10. Фінансова криза, санація і банкрутство підприємств.

Тема: Планування санації.

План лекції.

Оцінка санаційної спроможності підприємства.

Аналіз факторів і причин впливу на підприємство, стану підприємства.

План санації.

1.

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас кінцевою метою фінансової санації суб'єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання.

Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що зазнало фінансової кризи, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які забезпечуватимуть успішне проведення його фінансової санації. До загальних умов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) стійких позицій на ринку та реальних можливостей збіль
шення обсягів реалізації;

б) конкурентних переваг;

в) виробничого та кадрового потенціалу.

Економічними критеріями санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг.

Так, досягнення конкурентних переваг можливе тільки за наявності стійкої ліквідності та платоспроможності, а водночас орієнтація лише на забезпечення ліквідності дає можливість відновити життєздатність підприємства тільки в короткостроковому періоді.

Санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.

Згідно з методичними вказівками Міністерства економіки України, санаційну спроможність підприємства слід визначати за трьома основними показниками:

- показником поточної платоспроможності;

       - коефіцієнтом забезпечення власними засобами;

       - коефіцієнтом покриття.

Якщо в кінці звітного кварталу хоча б один із зазначених показників перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам з відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство. Якщо ж за підсумками року коефіцієнт покриття був меншим за одиницю і підприємство не отримало прибутку, то такий фінансовий стан характеризується ознаками надкритич-ної неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе тільки через застосування ліквідаційної процедури. Зрозуміло, що оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу лише кількох фінансових показників не дає повної інформації про реальне становище боржника.

З правового погляду санаційно спроможним підприємство буде в тому разі, коли воно спроможне підтримувати фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто коли є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності з тим, щоб у кредиторів не було підстав звертатись із заявою щодо порушення справи про банкрутство до господарського суду.

З метою визначення санаційної спроможності підприємства проводиться так званий санаційний аудит. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він стосується тільки підприємств, які зазнали фінансової кризи. Головна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявного плану фінансового оздоровлення.

У процесі санаційного аудиту (оцінки санаційної спроможності) виконуються такі завдання:

  •  проводиться аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;
  •  визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;
  •  робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;
  •  здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;
  •  оцінюються ризики, пов'язані з реалізацією санаційної концепції;
  •  робиться висновок про доцільність або санації, або ліквідації суб'єкта.

Якщо санаційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також перспективи залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то проведення санації суб'єкта господарювання визнається можливим.

У процесі оцінки санаційної спроможності (санаційного аудиту) користу-ються такими самими джерелами інформації, як і для складання плану санації.

Джерела інформацій для оцінки санаційної спроможності

1

1

Оперативне становище підприємства

Стратегічні перспективи

Документи бухгалтерської звітності

• баланси підприємства за 2—3 попередні роки та за звітний період; • звіти про фінансові результати • звіти про рух грошових коштів (СазЬ-їїото); • документи про результати інвентаризації; • розрахунок потреби в капіталі для фінансування необоротних активів; • розрахунок потреби в капіталі для фінансування оборотних активів; • розшифрування  дебіторської та  кредиторської заборгованості; • дані про наявність та рух коштів на банківських рахунках, у тому числі валютних; • висновки попередніх аудиторських перевірок та акти перевірок підприємства державними контрольними органами; • аналіз фінансових взаємовідносин із ка-піталодавцями; • дані про кадровий склад підприємства та рівень заробітної плати; ♦ дані про наявність на балансі підприємства об'єктів соціальної інфраструктури; • аналіз виконання фінансових планів

Дані про оперативний стан підприємства: • бізнес-плани, у т. ч. план реалізації план виробництва план прибутків та збитків план ліквідності зведений фінансовий план; • аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції; • галузевий аналіз; • звітні та прогнозні дані • про розвиток народного господарства в цілому; * матеріали   маркетингових   досліджень; • законопроекти Верховної Ради та   проекти   нормативних   актів Уряду України; • матеріали з періодичних ЗМІ • інша інформація

Дані про підприємство збирають у розрізі його оперативного становища та стратегічних можливостей. Поряд зі звітними бухгалтерськими даними  та внутрішньою інформацією для оцінки санаційної спроможності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність певної галузі та народного господарства в цілому, описовий матеріал із засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Зрозуміло, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічних можливостей підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його сучасного стану.

2.

. Важливим елементом є аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства на предмет відповідності фактичного стану даним, відображеним у санаційній концепції.

Уході аналізу виробничо-господарської діяльності аудитор проводить таку роботу:

1)  вивчає загальну виробничу структуру підприємства;

2)  оцінює рівень існуючої технології виробництва;

3)  проводить аналіз виробничих витрат;

4)  аналізує рух основних фондів та амортизаційних відрахувань;

5)  оцінює показники праці.

1) Загальна виробнича структура підприємства. Під час вивчення загальної виробничої структури підприємства розв'язуються такі завдання:

—  досліджуються головні техніко-економічні показники структурних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність працівників, основні фонди, ФОП тощо);

— визначається кількість та місцезнаходження окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їхнього розташування;

—  проводиться експертиза доцільності виділення (відокремлення) певних підрозділів у ході майбутньої реструктуризації (якщо така передбачається).

2)  Оцінка рівня існуючої технології виробництва. Це завдання розв'язується за такими позиціями:

а) наявність сучасних передових технологій; б) використання ноу-хау та власних інноваційних розробок;

в) використання автоматизованих систем управління.

3) Аналіз витрат на виробництво. У ході аналізу вивчається ефективність планування собівартості та проводиться факторний аналіз відхилень факту від плану. На підставі первинних бухгалтерських документів визначається сума витрат у собівартості продукції, не пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю.

4)  Аналіз руху основних фондів та амортизаційних відрахувань. Досліджуючи це питання, слід виходити з того, що балансова вартість окремих майнових активів майже ніколи не дорівнює їх реальній ринковій ціні. Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріаломісткості та енергоємності, прогресивності технологічних процесів порівнюються з аналогічними показниками діяльності підприємств, найліпших у своїй галузі.

Слід перевірити правильність проведення та відображення у звітності таких операцій: індексація основних фондів; надходження та реалізація; ліквідація та інші види вибуття; ремонт та амортизація; інвентаризація.

Оцінка майнового стану підприємства проводиться на підставі

дослідження таких показників: коефіцієнт зносу основних фондів;  коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; частка активної частини основних фондів у структурі основних фондів.

5)   Аналіз показників праці. Виконуючи це завдання, аудитор  досліджує динаміку чисельності працівників та рівня заробітної  плати, обсяги прихованого безробіття, плинність кваліфікованих, робітників та інженерно-технічних кадрів. З'ясовуються також приі чини, які призвели до втрат робочого часу, робиться  висновок  про  відповідність (невідповідність) кількості працівників потребам виробництва.

Аналізуючи господарську діяльність підприємства, можна скористатися «Методикою проведення аналізу фінансово-господарського стану неплато-спроможних підприємств», яку розроблено Агентством з питань запобігання банкрутству. Хоча на сьогоднішній день вказана методика є дещо застарілою.

З метою отримання об'єктивної картини фактичного стану підприємства та перспектив його розвитку, у практиці санаційного аудиту досить часто використовується так званий СОФТ-аналіз

(SOFT-analysis): аналіз сильних (Strength) та слабких (Failure) місць, а також наявних шансів (Opportunity) та ризиків (Threat). В економічній літературі СОФТ-аналіз має ще й іншу назву — СВОТ-аналіз (SWOT-analysis).

Цей вид аналізу може проводитися стосовно всього підприємства, його структурних підрозділів, а також у розрізі окремих видів продукції. На підставі результатів аналізу ендогенного середовища розробляються рекомендації щодо:

1) усунення наявних слабких місць,

2)   ефективного використання існуючого потенціалу (сильних сторін).

У результаті СОФТ-аналізу екзогенного середовища виявляється позитивний та негативний вплив на підприємство іззовні. Відтак опрацьовуються пропозиції щодо:

1) нейтралізації можливих ризиків;

2) використання додаткових шансів.

Сильні сторони:

кваліфікований інфенерно-технічний  персонал;

низькі витрати на заробітну плату;

прихід молодих та енергійних співробітників фінансових служб.

Слабкі сторони:

інертність та зловживання керівництва підприємства

крадіжки на виробництві;

засторілий асортимент продукції;

неефективна діяльність служби збуту.

Додаткові шанси:

ринок сформований перевано за рахунок імпорту;

держава проводить протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника;

іноземні інвестори виявляють значний інтерес до галузі, до якої належить підприємство.

Ризики:

криміногенні;

інфляційні (знецінені реальної вартості капіталу;)

банкрутства чи неплатоспрможність контенгентів;

зміни податкового законодавства та накладання фінансових санкцій.

Рис. 2. Матриця СОФТ-аналізу

 

3.

Для розроблення плану досудової санації державного підприємства утворюється робоча група на чолі з керівником підприємства, до складу якої входить також представник уповноваженого органу та можуть залучатися кредитори за їхньою згодою. У разі надходження пропозицій від потенційних інвесторів план досудової санації розробляється за їхньої участі в місячний термін із дня прийняття рішення щодо її проведення і подається на затвердження вповноваженому органу.

Згідно з Положенням про проведення досудової санації державного підприємства, план досудової санації має містити:

реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління);

відомості про фінансово-господарський стан;  заходи з відновлювання платоспроможності;

розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;

визначення джерел фінансування заходів (зобов'язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);

умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації (набуття права власності на майно підприємства відповідно до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів через переведення боргу або його частини на інвестора тощо);

очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

План складається яіз наступних розділів.

У вступі наводиться загальна характеристика об'єкта планування, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та коротка історична довідка про розвиток підприємства. Крім цього, формулюється мета складання плану санації, називаються замовники плану та методи, які використовуються в процесі його розроблення.

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві.

Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:

Оцінка зовнішніх умов.

Аналіз фінансово-господарського стану.

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.

Наявний потенціал.

Оцінка зовнішніх умов функціонування підприємства є підґрунтям стратегічного планування і включає вивчення загальних полі-тико-економічних тенденцій, які впливають на діяльність підприємства, аналіз галузі та ринкового сегмента. Під час вивчення загальної політико-економічної ситуації розглядається розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища. Головною метою оцінки зовнішнього середовища є вивчення можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно-політичному житті країни.

Аналіз фінансово-господарського стану провадиться за двома напрямками:

аналіз виробничо-господарської діяльності;

аналіз фінансового стану.

, У ході аналізу з'ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового левериджу тощо).

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на підставі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежувальні чинники (слабкі місця) можуть мати місце в таких сферах:

залучення капіталу (наприклад утрата довіри кредиторів);

ринок (бар'єри на шляху входження чи виходу з ринку);

персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психо
логічні фактори);

— законодавство (податки, заборона звільнення працівників).
У разі тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують

потенціал підприємства, поступово вичерпуються. Як наслідок, позиції підприємства слабшають.

Наявний потенціал. Тут вивчаються сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими головними чинниками:

фінансове забезпечення та можливості залучення додатково
го капіталу;

кваліфікований персонал;

освоєні ринки збуту продукції;

виробничий потенціал;

ефективна організаційна структура;

висока якість менеджменту.

Ефективність санації можна забезпечити планомірним розвитком та використанням наявного в підприємства потенціалу, а також через послаблення чинників, що обмежують проведення санації.

На підставі аналізу вихідної ситуації висновують про доцільність або санації підприємства, або його ліквідації.

У другому розділі плану окреслюються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства.

Крім цього, розділ має запропонувати оперативну (СгазЬ) програму з відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови успішного виконання цієї програми підприємство може дістати можливість реалізувати план санації, тобто вжити заходів для відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. У каталозі санаційних заходів у рамках СгазЬ-програми можна запропонувати, наприклад, таке:

рефінансування дебіторської заборгованості  (форфейтинг,
факторинг, звернення до господарського суду);

мобілізація прихованих резервів через продаж окремих по
зицій активів;

зменшення та збільшення статутного капіталу;

реструктуризація кредиторської заборгованості;

заморожування інвестиційних вкладень;

зворотний лізинг;

розпродаж за зниженими цінами товарів, що мають низький
попит.

Розділ третій є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності під-приємства в довгостроковому періоді. Складовими частинами цього розділу є:

План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому
підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут
продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту;
галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна
оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за
основними споживачами готової продукції з посиланням на поточ
ні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім того, да
ється перелік можливих конкурентів, їхніх переваг та вад, а також
схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та
пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни
й собівартості.

План виробництва складається у формі бюджету, в якому відбивається така інформація:

асортимент товарів, робіт, послуг, які планується виробляти;

обсяги виробництва;

витрати на виробництво продукції;

тривалість виробництва;

необхідний запас сировини та матеріалів;

інша інформація, пов'язана з виробництвом продукції.
Також характеризується виробничий процес, його «вузькі» місця,

комерційні зв'язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються конкретні заходи з поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості для досягнення конкурентних переваг. Інформація, яка міститься в бюджеті виробництва, є підґрунтям для визначення потреби в капіталі, потрібному для фінансування санаційних заходів виробничо-технічного характеру, зокрема необоротних та оборотних активів.

План капіталовкладень (інвестицій): містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням (придбанням нового обладнання, ремонтом та реконструкцією), можливості оренди чи лізингу. Слід зазначити, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу-хау», у кого, на яких умовах та в який термін потрібно придбати, суму витрат на придбання. Виходячи з цих даних оцінюють потребу підприємства в капіталі для фінансування необоротних активів.

Організаційний план. Тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонують заходи для посилення мотивації працівників та поліпшення організації менеджменту. У разі потреби вивчають можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

Фінансовий план може включати такі елементи:

а) план ліквідності;

б) план фінансових результатів;

в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в
окремі періоди санації та після проведення санації).

На додаток до цих планів подається інформація про форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів, а також графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23085. ОПТИКО-ЕЛЕКТРОННІ ПРИЛАДИ І СИСТЕМИ 352 KB
  Метод лічби одноелектронних імпульсів. Опис спектрофотометра СФ5 Тут Ви познайомитеся із можливістю виміру інтенсивності потоку випромінювання шляхом підрахунку кількості електричних імпульсів на виході приймача випромінювання здійснюючи таким чином цифрову обробку оптичної інформації. Теоретична частина Метод лічби одноелектронних імпульсів може бути застосований лише для дуже вузького кола приймачів випромінювання ПВ які мають внутрішнє підсилення фотоелектронних помножувачів ФЕП і лавинних фотодіодів ЛФД.
23086. Вимірювання форми імпульсу випромінювання 196 KB
  Якщо реєструємий імпульс однократний і більш того шуми в його присутності перевищують рівень корисного сигналу то проблема виділення сигналу із шуму стає практично нерозв'язною. У випадку ж повторюваних імпульсів у нас з'являється можливість у присутності нерегулярних перешкод застосувати метод накопичення тобто багаторазово і незалежно вимірювати миттєві значення амплітуди імпульсу в різних частинах періоду повторення для того щоб можна було знайти усереднені значення рівня сигналу що відповідають різним моментам часу. Ілюстрація...
23087. Реєстрація спектрів пропускання 137.5 KB
  Опис спектрофотометра СФ5 У цій лабораторній роботі Ви познайомитеся з принципом дії спектрофотометрів – оптикоелектронних приладів призначених для вимірювання спектрів пропускання поглинання особливостями методики вимірювання цих спектрів а також способами визначення кольорових координат. Проходження світла через будьякі середовища завжди супроводжується втратами пов’язаними з поглинання та розсіюванням. Коефіцієнт екстинкції коефіцієнт поглинання.1 або словами потужність яка віднімається у паралельного пучка світла за...
23088. Реєстрація спектрів випромінювання 167 KB
  Вимірювання форми імпульсу випромінювання. Реєстрація спектрів випромінювання. Терміни та визначення Спектр випромінювання абсолютно чорного тіла.
23089. Фотоелектронний помножувач 310 KB
  Опис спектрофотометра СФ5 У цій лабораторній роботі Ви познайомитеся з пристроєм принципом дії характеристиками фотоелектронного помножувача ФЕП особливостями методики вимірювання цих характеристик а також способами реєстрації слабких світлових потоків за допомогою ФЕП. Схема включення ФЕП показана на мал. Після nго динода електрони збираються на аноді ФЕП. Якщо струм катода ic то анодний струм ФЕП 1 де темновой струм mго динода.
23090. ФОТОДІОДИ 172 KB
  У рівноважному стані рівні Фермі обох напівпровідників вирівнюються а енергетичні зони утворять потенційний бар'єр для основних носіїв мал. Мал. При прикладанні до pnпереходу зовнішньої напруги в прямій полярності тобто до pобласті та до nобласті бар'єр знижується мал. При зворотному зміщенні pnпереходу зовнішнє поле складається з внутрішнім підвищуючи потенційний бар'єр мал.
23091. ЕЛЕКТРОМЕТР 319.5 KB
  Електрометричний вимірювач струму. Опис спектрофотометра СФ5 Ця лабораторна робота знайомить із принципами вимірювання і будовою електрометричних вимірювачів струму їхньою конструкцією і способами визначення основних характеристик що дозволяють використовувати такі прилади разом з фотоелектронними помножувачами ФЕП і фотодіодами ФД для реєстрації слабких потоків випромінювання. За допомогою електрометричних вимірювачів реалізується метод виміру постійного струму застосовуваний для таких приймачів випромінювання що мають малий рівень...
23092. Рівняння максвела як узагальнення експериментальних фактів 70.5 KB
  Рівняння максвела як узагальнення експериментальних фактів. Рівняння Максвела сформульовані на основі узагальнення емпіричних законів електричних та магнітних явищ. Ці рівняння зв’язують величини що характеризують електромагнітне поле з його джерелами та з розподілами в просторі електричних зарядів та струмів. Перше рівняння максвела є узагальненням емпіричного закону БіоСавара.
23093. Магнітні властивості речовини 36 KB
  Пара та діа магнетиками називаються речовини які за відсутності магнітного поля завжди не намагнічені і які характеризуються однозначною залежністю між вектором намагнічування I и напруженістю статичного магнітного поля Н. Зокрема у слабких магнітних полях ця залежність лінійна: причому для парамагнетиків χ 0 а для діамагнетиків χ 0. Феромагнетиками називаються тверді тіла які можуть мати спонтанну намагніченість тобто намагнічені вже при відсутності магнітного поля. Магнітна сприйнятливість феромагнетику є функцією напруженості...