80554

Джерела санації підрприємств

Лекция

Финансы и кредитные отношения

У цьому випадку мова іде насамперед про зменшення статутного фонду за рахунок зменшення номінальної вартості акцій та зменшення їх кількості з метою: одержання санаційного прибутку з наступним спрямуванням його на покриття балансових збитків; приведення у відповідність розміру основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу та ін. Санаційний прибуток це прибуток який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав акцій паїв за курсом нижчим від номінальної вартості цих...

Украинкский

2015-02-17

95 KB

0 чел.

Лекція №16 (23). Розділ 10. Фінансова криза, санація і банкрутство підприємств.

Тема: Джерела санації підрприємств.

План лекції.

Форми, правила та внутрішні джерела санації підприємств.

Санація балансу.

Санація із залученням коштів власника, персоналу, кредиторів.

Альтернативна санація.

1. У літературі з питань фінансової санації вказують на два види /реакції підприємств на фінансову кризу:

1. Захисна реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення   та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних цін та (або) і обсягів реалізації продукції.

2. Наступальна реакція, що передбачає активні дії: модернізація облад-нання, уведення нових технологій, запровадження ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробка і впровад-ження прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління. Реалізація другої стратегії може відбуватись через санацію.

Головним критерієм прийняття рішення про санацію є санаційна спроможність підприємства – наявність орг-тех., фінансових та правових можливостей успішного проведення санації. Санаційно спроможним підприємством вважається підприємство, якщо продисконтована вартість його майбутніх активів після санації перевищує їх вартість до санації. З правової точки зору санаційно спроможним буде підприємство, здатне підтримувати ліквідність та платоспроможність у довгостроковому періоді, щоб у кредиторів не було підстав для порушення справи про банкрутство.  

Здійснення санації передбачає наявність відповідних джерел її фінансування.

Основними джерелами фінансування санації можуть бути:

•       власні кошти підприємств (самофінансування);

•       кошти власників;

•       кошти кредиторів; державні кошти.

Крім того, в окремих випадках держава може здійснювати непрямі мето-ди сприяння санації господарюючих суб'єктів у вигляді надання податкових пільг, створення особливих умов діяльності підприємствам.

Кредитор та інвестори, маючи наметі гарантувати свої вкладення, вимагають додержання певних правил фінансування для забезпечення фінансової рівноваги.

Рівняння фінансової рівноваги має вигляд:

Початкові резерви ліквідності                Поточні виплати опер. д-ті      

                       +                                                               +

       Виручка від реалізації                                     Інвестиції  

                        +                                                               +

Надходження від інвест. д-ті      =       Погашення  кредитів та відсотків

                       +                                                                +

     Надходження від фін.д-ті                          Виплата дивідендів

                                                                                          +

                                                                         Кінцевий обсяг резервів

Розробляючи стратегію залучення фінансових джерел, використовують наступні правила фінансування:

  1.  Золоте правило фінансування .

Строки мобілізаціх фінансових ресурсів = Строки інвестування ( вкладень)

1) Довгострокові активи / Довгострокові пасиви <= 1

2) Короткострокові активи / Короткострокові зобовязання >= 1.

2. Золоте правило балансу.

1) Основні засоби мають фінансуватись за рахунок власного капіталу та довгострокових зобовязань

2) Оборотні кошти довгострокового використання мають фінансуватись за рахунок довгострокових пасивів.

3) короткострокові активи мають фінансуватись за рахунко короткострокових пасивів.

3. Правило вертикальної структури капіталу.

Співвідношення власних і позикових коштів у капіталі має становити 1:1.

Форми санації:

А) за рахунок власних джерел – зменшення власного капіталу

                                  трансформація власності у борг та боргу у власність

                                  пролонгація строків заборгованості

                                   зменшення заборгованості

                                   самоівнансування

Б) альтернативна санація

    Зменшення номінального капіталу з подальним його збільшенням ( звоступенчата санація)

    Безповоротна фінансова допомога

     Емісія облігацій конверсійної позики

     Залучення додаткових позик

Використання власних фінансових ресурсів спрямовується, як правило, на поліпшення або відновлення платоспроможності та ліквідності господа-рюючих суб'єктів за такими  напрямками: реструктуризація активів; зменшення витрат; збільшення виручки від реалізації.

Реструктуризація активів здійснюється за рахунок таких видів санаційних заходів:

 • мобілізація фінансових резервів за рахунок реалізації окремих  об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів, боргові цінні папери тощо);

•      лізинг основних фондів;

•      здача в оренду основних фондів, які не використовуються у виробничому процесі;

•       продаж окремих нерентабельних або низькорентабельних структурних підрозділів;

•      удосконалення структури оборотного капіталу за рахунок зменшення частки низьколіквідних оборотних активів;

•      рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів - гроші, короткострокові фінансові вкладення).

Зменшення витрат здійснюється за рахунок таких заходів:

•      заморожування  інвестиційних  вкладень  з  довготривалим  строком окупності;

•      зниження валових витрат за рахунок визначення їх оптимального рівня.

Збільшення виручки від реалізації продукції за рахунок стимулювання збуту шляхом надання знижок покупця, масовою рекламою тощо.

Санаційні заходи можуть бути спрямовані і на реструктуризацію пасивів підприємства, результатом якої здобуваються зміни розмірів та структури фінансових джерел формування активів. У цьому випадку мова іде насамперед про зменшення статутного фонду за рахунок зменшення номінальної вартості акцій та зменшення їх кількості з метою:

•      одержання санаційного прибутку з наступним спрямуванням його на покриття балансових збитків;

•       приведення у відповідність розміру основних та оборотних засобів підприємства з розміром його власного капіталу та ін.

2.

За наявності балансових збитків суб'єктам господарювання дуже важко розраховувати на залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, оскільки як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів збиткове і підприємство є непривабливим об'єктом фінансування.

Відтак збиткові підприємства можуть вдатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених в балансі збит-ків за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Згідно із законодав-ством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резерв-них (страхових) фондів , засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства. Ліквідність та платоспроможність підприємства в результаті чистої санації не поліп-шуються, оскільки підприємство не залучає додаткових фінансових ресурсів.

Даний (розрахунковий) прибуток утворюється в результаті зменшення статутного фонду підприємства.

 Санаційний прибуток — це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, паїв) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав, або в результаті їх безкоштовної передачі для анулювання, зниження номінальної вартості або за одержання безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших заінтересованих у санації підприємства осіб. Перша складова санаційного прибутку дорівнює різниці між номінальною вартістю корпоративного права та ціною його викупу емітентом і витратами, пов'я-заними з процедурою викупу прав та зменшення статутного фонду. Якщо корпоративні права надаються для анулювання безкоштовно, то санаційний прибуток дорівнюватиме номінальній вартості наданих для анулювання прав за мінусом витрат, пов'язаних зі зменшенням статутного капіталу.

У зв'язку з тим, що найпоширенішими формами організації бізнесу в Україні є акціонерні товариства та товариства з обмеженою ідповідальністю, ми будемо досліджувати механізм зменшення статутного капіталу підприємства на прикладі саме цих видів господарських товариств.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджене «Положення про порядок збільшення (зменшення) статутного фонду акціонерних товариств». Цим положенням та Законом України «Про господарські товариства» передбачено два методи зменшення статутного фонду акціонерного товариства:

1.  Зменшення номінальної вартості акцій (деномінація).

2.  Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості. Зменшення номінальної вартості може здійснюватися об'єднанням кількох акцій в одну (конверсія). Обсяги зменшення статутного капіталу визначаються рішенням зборів акціонерів, пайовиків. Рішення загальних зборів товариства про зміни статутного фонду приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах (загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, щo мають відповідно до статуту товариства понад 60 % голосів).

Зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів   не   допускається,   оскільки   в   даному   разі   зменшується капітал, у межах якого власники підприємства відповідають перед його кредиторами. Заува-жимо, що виконавчі органи підприємства  несуть персональну відповідаль-ність за факт зменшення статутного фонду та повернення внесків власникам у разі заперечень кредиторів. Рішення зборів засновників не звільняє дирекцію (правління)   від   відшкодування   збитків   кредиторам,   оскільки   воно набуває правової сили лише після внесення змін до державного реєстру.

Рішенням акціонерного товариства про зменшення розмірів статутного фонду об'єднанням акцій, акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніше, ніж через шість місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.

Законодавством установлено, що підприємство повинно покрити збитки акціонерів, пов'язані зі зменшенням статутного фонду. У разі, коли акціонер відмовився від обміну акцій у зв'язку зі зменшенням статутного фонду через зменшення номінальної вартості акцій, емітент зобов'язаний запропонувати акціонеру викупити його акції за вартістю, не нижчою від номінальної. Проте досить часто великі акціонери, власники них пакетів акцій надають свої акції для анулювання безкоштовно, роблячи таким чином посильний внесок у фінансування санації. За економічним змістом зменшення статутного фонду з іметою покриття балансових збитків підприємства означає приведення у відповідність розміру номінального капіталу до його реадбної вартості, яка випливає зі стану балансу. Збитки для власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство отримало збитки від фінансово-господарської діяльності.

Санація викупом акцій (придбанням паїв) у власників. Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції для наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Указані акції мають бути реалізовані або анульовані у строк, не більший за один рік. Те саме стосується і товариства з обмеженою відповідальністю щодо придбання ним паїв учасників товариства1.

За санації через викуп емітентом корпоративних прав у їхніх держателів підприємство повинно, без огляду на складний фінансовий стан, мати в своєму розпорядженні достатньо ліквідних засобів, необхідних для виплати відшкодування власникам акцій (паїв). Іншою важливою умовою такого методу санації є те, що для акціонерного товариства, наприклад, викуп акцій є доцільним лише за курсом, нижчим від номінальної вартості.

Законодавством передбачено, що у разі збільшення статутного фонду акціонери (AT) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій (паїв). Оголошення про розмір додаткової емісії та строки використання переважних прав розміщується в друкованих засобах масової інформації.

Переважне право на придбання акцій (паїв) дає можливість колишнім власникам:

1.  Зберегти свою частку (у відсотковому співвідношенні) в статутному капіталі, а отже, у всьому майні підприємства.

2.  Запобігти «розмиванню» вартості своєї частки у статутному капіталі внаслідок емісії акцій за низьким курсом.

3.  Зберегти свою частку голосів на загальних зборах власників.

4.  Компенсувати збитки від «розмивання» частки в статутному фонді тим власникам, які не скористались переважним правом на покупку додаткових корпоративних прав, а продали його.

3. Етапи санації із залученням капіталу (додаткової емісії)

Кількість прав на купівлю залежить від кількості наявних старих акцій.

У разі, якщо нові інвестори бажають придбати акції нової емісії (або колишні власники купити акцій більше, ніж становить їхня квота в статут-ному капіталі), їм слід придбати переважні права в тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися. Якщо акціонер поступається своїми правами на придбання нових акцій, то виручені ним від продажу цих прав кошти повинні компенсувати зміни курсу акцій. Грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій відповідає різниці між біржовим курсом старих акцій і середнім курсом, який сформувався після збільшення капіталу. За збільшення капіталу у співвідношенні 2 до 1 покупець нових акцій повинен придбати два переважні права для купівлі однієї акції за курсом емісії.

Надходження у вигляді виручки від реалізації переважних прав є

для акціонерів «виручкою від реалізації частини основного капіталу», яка їм належала, а не (як думають деякі акціонери) «подарунком» товариства. Таке (фальшиве) враження виникає досить часто, оскільки на практиці середній курс може наближатися до старого курсу, або навіть перевищувати його.

Вартість переважного права визначається співвідношенням, з яким робиться емісія, курсом емісії та біржовим курсом старих акцій. Розрахункова ціна переважного права (П) визначається за такою формулою:

                                             (1)

де Кб — біржовий курс акцій; Кс — курс емісії нових акцій; С — співвідношення, з яким робиться емісія.

                                                (2)

де ФІ, Ф2 — розмір статутного фонду підприємства до і після його збільшення.

Фактична біржова ціна переважних прав визначається попитом та пропозицією на них і тому може відрізнятися від розрахункової. Головним фактором, який визначає попит на переважні права, є прогноз майбутнього ринкового курсу акцій та розмір очікуваних дивідендів.

Емісійний дохід сума перевищення доходів,  отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Інакше кажучи,  емісійний дохід це різниця між курсом емісії і номінальним кур сом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додатквого капіталу підприємства.

Для малих акціонерів низький курс емісії (а отже, висока ціна переважного права) є вигіднішим. Якщо придбання нових акцій їх не інтересує, то в результаті продажу переважних прав вони можуть отримати додаткові дивіденди. У разі, коли вони вирішать придбати нові акції, за заданого обсягу капіталовкладень можна отримати більшу їхню кількість.

Великі акціонери, які мають фінансові можливості для збільшення свого пакета акцій та розширення впливу на діяльність підприємства, схилятимуться до високого курсу емісії. Високий курс ускладнює використання малими акціонерами своїх переважних прав і стимулює їх продати ці права. Це дає змогу великим акціонерам придбати більшість акцій нової емісії. Водночас, як уже згадувалось, надто високий курс емісії може ускладнити розміщення всієї емісії.

У разі збільшення номінальної вартості акцій статутний фонд збільшується за рахунок таких джерел:

*   додаткові внески власників корпоративних прав підприємства2;

*   індексація основних фондів.

За збільшення статутного фонду таким способом кожен з акціонерів мусить доплатити до нової номінальної вартості акцій. Якщо акціонер відмовився від доплати, емітент зобов'язаний запропонувати акціонеру викупити його акції.

У разі, коли акціонер не доплатив за акції і не прийняв пропозиції емітента щодо викупу належних йому акцій, він отримує акції нової номінальної вартості у кількості, яка визначається діленням загальної номінальної вартості акцій, що належать акціонеру, на нову номінальну вартість акцій. При цьому нова номінальна вартість акцій має бути визначена так, щоб забезпечити виконання умови неподільності акцій та здійснення обміну акцій, які належать акцір-нерові, на цілу кількість акцій нової номінальної вартості.

За збільшення статутного фонду обміном облігацій існуючої номінальної вартості на акції цього емітента статутний фонд збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції.

Метод збільшення статутного фонду обміном облігацій на акції пв'язаний, передовсім, з облігаціями конверсійного займу.

Такий метод залучення капіталу пов'язаний із випуском підприємством іменних облігацій, які згодом можна обміняти на звичайні акції підприємства. Конверсійні облігації дають можливість заінтересувати інвестора в наданні фінансових ресурсів, якщо він не ризикує придбати звичайні акції. Вкладаючи засоби в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку — відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами), з іншого — можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції. У даному разі інвестори дають згоду на одержання нижчого відсотка за конверсійними облігаціями, заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.

Конверсійні облігації, як правило, випускаються великими підприємствами на строк від 5 до 10-ти років. Ринкова ціна конверсійних облігацій визначається їхньою інвестиційною вартістю та ціною звичайних акцій, вибраних для конверсії. Коефіцієнт конверсії — співвідношення, покладене в основу планової конверсії. Він показує, скільки облігацій треба обміняти на одну акцію. Коефіцієнт визначається діленням номінальної вартості всіх облігацій, які перебувають в обігу на обсяг збільшення статутного  фонду. Якщо, наприклад, коефіцієнт конверсії становить 4 до 1 і номінальна вартість облігацій відповідає номіналу акцій, то це означає, що чотири облігації можна обміняти тільки на одну звичайну акцію.

Емісія конверсійних облігацій не повинна перевищувати 25% розміру оплаченого статутного фонду підприємства.

Значний тягар фінансування санаційних заходів підприємства несуть, як правило, його власники акціонери, пайовики тощо. Вони можуть здійснюва-ти фінансування санації шляхом збільшення (зменшення) статутного фонду, наданням позик, наданням цільових внесків на безповоротній основі та ін.

При цьому збільшення статутного фонду може здійснюватися шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, збільшення номінальної вартості існуючих акцій, обміну облігацій на акції. Основною метою збільшення статутного фонду в санаційних цілях є мобілізація додаткових внесків інвесторів.

Участь кредиторів у фінансовій санації може здійснюватися і шляхом:

•      надання додаткових кредитних ресурсів;

•      пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;

•      надання кредитного забезпечення (поручительства, гарантії);

•     трансформації боргу у власність тощо.

 Крім того, однією з форм санації кредиторів може бути погашення

боргу за рахунок цільового банківського кредиту, що надається комерційним банком, який обслуговує підприємство-боржника. Надання такого  кредиту здійснюється на умовах підвищеної відсоткової ставки, оскільки  це пов'язано з високим рівнем ризику.

Крім кредиторів, у фінансовій санації підприємства може брати участь і його персонал. Участь персоналу у санації цього підприємства обумовлена необхідністю збереження робочих місць.

Основними формами фінансування санації персоналом може бути:

•       купівля працівниками акцій цього підприємства;

•       відмова від дивідендів і винагороди за виробничі результати;

•       надання працівниками позик підприємству.

Фінансову підтримку санації підприємств може надавати і держава.

4.

Форма фінансової санації з допомогою власників підприємства, коли акціонер (пайовик) на добровільних засадах може зробити вибір між деномі-нацією чи консолідацією — з одного боку, та здійсненням безповоротної фінансової допомоги — з іншого, називається альтернативною санацією.

Альтернативна санація поєднує елементи чистої санації (зменшення статутного фонду) та санації із залученням додаткових внесків власників. За такої форми санації перед акціонерами (власниками) стоїть проблема вибору: або вони здійснюють цільові внески для погашення балансових збитків підприємства і зберігають належну їм частку (в абсолютному і відносному розмірах) номінальної вартості статутного фонду, або погоджуються на зниження номінальної вартості, не здійснюючи жодних доплат. Фінансові наслідки обох видів санації для власників корпоративних прав підприємства однакові, проте для суб'єкта господарювання найліпшим буде здійснення додаткових внесків, оскільки в такому разі залучаються додаткові ліквідні засоби, а отже, поліпшується платоспроможність підприємства.

Цільові внески акціонерів на покриття збитків можуть здійснюватися тільки на добровільній основі. Навіть рішення зборів акціонерів не може зобов'язати окремого співвласника надати безповоротну фінансову допомогу підприємству. Рішення акціонера на користь доплати чи анулювання акцій залежить від того, як він оцінює перспективи розвитку даного підприємства, зокрема майбутню динаміку біржового курсу його акцій.

Крім названих форм фінансової участі власників у санації підприємства, слід згадати також надання фінансових ресурсів на умовах позики. Ідеться як про безпосереднє кредитування власниками свого підприємства, так і про надання ними гарантій та поручительств (інших видів кредитного забезпечення). Надання позик власниками, коли існує загроза можливого банкрутства підприємства пов'язане з надзвичайним ризиком. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

66278. Учись бути здоровим 457.5 KB
  Харчування дітей має бути різноманітним з достатньою кількістю вітамінів. Вітаміни корисні для людини. Слово вітаміни походить від латинського слова віта життя. Якщо вітамінів не вистачає людина важко хворіє.
66279. Англійська народна казка «Сорочаче гніздо» 46 KB
  Наша держава має добрих сусідів: росіян, білорусів, поляків, руминів. У новому розділі «Казки народів Європи» ми познайомимося з казками, які читають діти інших народів. Казки – це вигадані оповідання, котрі передаються протягом століть із роду в рід...
66280. Твоя країна – Україна. Символи держави. Розробка проекту «Славетні українці» 397.5 KB
  Мета: Дати уявлення про Україну як незалежну державу, про державну символіку; розширити і уточнити відомості про період козаччини; розвивати мовленнєву діяльність, уміння слухати своїх товаришів, робити аналіз сказаного...
66285. Органічні сполуки. Вуглеводи. Ліпіди 68.5 KB
  Вуглеводи. Вуглеводи їх будова і властивості. Майже всю суху речовину клітини складають білки вуглеводи ліпіди нуклеїнові кислоти. Складні вуглеводи моносахариди.
66286. Органы пищеварения. Зубы и уход за ними. Гигиена питания 74 KB
  – Каким же горючим человек заправляет свой организм Чем вы питаетесь На какие две группы можно разделить всю пишу У меня в руках что морковь Это растительная или животная пища Что такое растительная пища Дайте определение.