80555

Реорганізація і банкрутство підприємства

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Тема: Реорганізація і банкрутство підприємства. Зовнішнім показником банкрутства неспроможності підприємства є припинення його поточних платежів і нездатність забезпечити виконання вимог кредиторів якщо вони сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом як правило трьох місяців з дня настання строків їх виконання. До зовнішніх можна віднести: скорочення попиту на продукцію підприємства і спад цін на неї; зростання цін на сировину матеріали й енер горесурси; економічна...

Украинкский

2015-02-17

157.5 KB

0 чел.

PAGE  15

Лекція №17. Розділ 10. Фінансова криза, санація і банкрутство підприємств.

Тема: Реорганізація і банкрутство підприємства.

План лекції.

Визначеня поняття та ознак банкрутства.

Інститут банкрутства підприємств.

Порядок досудового врегулюваня господарських спорів.

Реорганізація і реструктуризація підприємств.

1.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі до господарсь-кого суду заяви про порушення провадження в справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органам Державної податкової служби та іншим державним органам, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зовнішнім показником банкрутства (неспроможності) підприємства є припинення його поточних платежів і нездатність забезпечити виконання вимог кредиторів, якщо вони сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені боржником протягом, як правило, трьох місяців з дня настання строків їх виконання.

Причини банкрутства - можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

До зовнішніх можна віднести: скорочення попиту на продукцію підприємства і спад цін на неї; зростання цін на сировину, матеріали й енер-, горесурси; економічна криза та інфляція в країні.

До внутрішніх причин банкрутства можна віднести: недостатньо кваліфіковане керівництво підприємством; його нездатність своєчасно і правильно реагувати на зміни в економіці; промахи у виробничо-технічній політиці; помилки у виборі стратегії розвитку підприємства; невміння організувати колектив на виконання поставлених завдань.

Крім реального, банкрутство може бути навмисним або фіктивним.

Навмисне банкрутство виявляється в тому, що керівник або власник у чиїхось або особистих інтересах навмисно робить підприємство неплатоспроможним. Фіктивне банкрутство - це заздалегідь фальшиве оголошення про неспроможність підприємства з метою отримання від кредиторів відстрочки платежів (боргів) або їх зниження. Якщо на початку звітного періоду, що передував поданню заяви до арбітражного суду про порушення справи про банкрутство, були відсутні ознаки надкритичної неплатоспроможності, тобто фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.

Економічними ознаками дій щодо доведення до банкрутства може вважатися таке фінансове становище боржника, коли підприємство не мало ознак надкритичної неплатоспроможності напередодні виконання угод, укладених з корисливих мотивів, або здійснення інших дій, які, відповідно до статті 156-4 Кримінального кодексу України, кваліфікуються умисними, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта.

Якщо на окремих стадіях провадження у справі про банкрутство буде встановлено, що боржником подані неправдиві відомості про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище, яке фактично характерне ознаками надкритичної неплатоспроможності, - у таких випадках можуть мати місце ознаки приховування банкрутства.

Дієвим інструментом ефективного  антикризового управління підприємством, є система раннього попередження та реагування на поточну неплатоспроможність (банкрутство) підприємства.

Поточною неплатоспроможністю вважається фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу. Такий стан підприємства відповідає законодавчому визначенню як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати інакше, як через відновлення платоспроможності.

Першочерговим завданням системи раннього попередження та реагування на поточну неплатоспроможність (банкрутство) підприємства є своєчасне виявлення фінансової кризи на підприємстві, тобто ситуації безпосередньої чи опосередкованої загрози його існуванню. Не менш важливим є і те, що на базі цієї системи будується управління ризиками: їх оцінка та нейтралізація.

Методики прогнозування й оцінки можливих неплатоспроможності та втрати ліквідності.

1. Встановлення економічних показників (індикаторів) ознак поточної платоспроможності за методикою Міністерства економіки та європейської інтеграції України

1.1. Економічним показником ознак поточної платоспроможності при наявності простроченої кредиторської заборгованості (Пп) є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається так:

Пп =  (А040 + А045 + А220 + А230 240) – П620, де

 А 040— "Довготермінові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств";

А 045- "Інші фінансові інвестиції";

А 220- "Поточні фінансові інвестиції";

А 230, 240 — "Грошові зобов'язання та їх еквіваленти "(в національній та іноземній валюті);

П 620 усього за розділом IV— "Поточні зобов 'язання ";

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

1.2. Ознака критичної неплатоспроможності - коефіцієнт покриття (Кп).

Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів підприємства для погашення своїх боргів Визначається за формулою:

Кп = А260 : П620,

де Кп - коефіцієнт покриття;

А260 - підсумок 11 розділу активу балансу;

П620 - підсумок IVрозділу пасиву балансу.

Якщо в кінці звітного кварталу коефіцієнт (Кп) перевищує нормативне значення, або протягом звітного кварталу спостерігається його зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності або санації у процесі справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, установленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп > 1.5) при наявності тенденції зростання рентабельності, то платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

1.3. Ознака критичної неплатоспроможності - коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз).Характеризує наявність власних обігових коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необігових активів до вартості наявних у підприємства обігових активів. Визначається за формулою:

Кз = (П380 Ао8о): А260, де

П 380 - Усього за розділом 1 пасиву балансу;

А 080 - Усього за розділом 1 активу балансу.

Якщо в кінці звітного кварталу коефіцієнт (Кз) перевищує його нормативне значення (0.1). або протягом звітного кварталу спостерігається його зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або санації у процесі банкрутства.

Якщо протягом терміну, установленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності, і перевищення нормативного значення коефіцієнта забезпечення при наявності тенденції зростання рентабельності, то платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

1.4. Надкритична неплатоспроможність.

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття < 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характерний ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Надкритична неплатоспроможність відповідає фінансовому становищу боржника, коли він, відповідно до Закону, зобов'язаний звернутися в місячний термін до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство, тобто коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.

1.5. Фінансовий моніторинг.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера розраховується як відношення суми між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довготермінових і поточних зобов'язань за формулою:

Кб = (Чп+ Ав) : (Дз + Пз), де

Кб - коефіцієнт Бівера;

Чп — чистий прибуток;

Ав — амортизаціьійні відрахування;

Дз — довготермінові зобов 'язання;

Пз - поточні зобов 'язання.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, спрямованої на розвиток виробництва.

Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим, ніж 0,1.

2. Встановлення банкрутства підприємства за Альтманом

Ам = 1,2 Рк + 1,4 Ра + 3,3 Да + 0,6Кк + 1,0 Оа,

де Ам - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Рк - відношення робочого капіталу підприємства до суми всіх його активів (він показує ступінь ліквідності активів);

Ра — рівень рентабельності активів або всього використовуваного капіталу; визначають відношенням чистого прибутку до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу, він показує рівень генерування прибутку підприємства;

Да - рівень доходності активів; визначають відношенням чистого доходу до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу (він показує ступінь достатності доходів підприємства для відшкодування поточних витрат і формування прибутку);

Кк - коефіцієнт відношення суми власного капіталу, оціненого за ринковою вартістю, до позичкового; Оа - обіговість активів чи капіталу; визначають відношенням обсягу продажу продукції до середньої вартості активів чи всього використовуваного капіталу. Рівень загрози банкрутства підприємства за моделлю Альтмана оцінюють за шкалою.

Значення показника Ам         Ймовірність банкрутства

до 1,80                                      дуже висока

1,81-2,70                                    висока

2,71-2,99                                   можлива

3,00 і вище                                дуже низька

Застосування моделі Альтмана на практиці є трудомістким і пов'язане з наступним:

- при розрахунках рівня рентабельності, доходності та обіговості активів потрібно використовувати відновлювальну (ринкову) вартість цих активів.

- при розрахунку коефіцієнта співвідношення власного капіталу до .позичкового власний капітал оцінюють за відновною вартістю із врахуванням авансування його в різні активи.

- при встановленні відношення робочого капіталу до активів суму чистого робочого капіталу зменшують на суму стабільної внутрішньої кредиторської заборгованості, яка не загрожує банкрутством.

- значення кожного коефіцієнта, що застосовують у моделі, диференціюють за галузями економіки.

3. Оцінка загрози банкрутства методом "коефіцієнта фінансування важколіквідних активів" (Кфва).

Рівень загрози банкрутства підприємства оцінюють за шкалою:

Значення Кфва                Ймовірність банкрутства

Вна + Пз < Кв                               дуже низька

Вна + Пз < Кв +Кд                       можлива

Вна + Пз<Кв +Кд + Кк                   висока

Вна + Пз> Кв + Кд + Кк              дуже висока

Вна - середня вартість необігових активів;

Пз — середня сума поточних запасів товарно-матеріальних цінностей;

Кв - середня сума власного капіталу;

Кд- середня сума довготермінових кредитів;

Кк — середня сума короткотермінових кредитів.

За цим методом визначають, наскільки важколіквідні активи (сума необігових і обігових активів у формі запасів товарно-матеріальних цінностей) фінансуються власними і позичковими коштами (позичкові кошти при цьому поділяють на довго- і короткотермінові кредити).

При оцінці кризового стану підприємства використовують три характеристики: легка криза; важка криза; катастрофа.

За легкої кризи підприємства можливість його банкрутства нейтралізується нормалізацією поточної фінансової діяльності.

При фіксації важкої кризи, коли має місце висока ймовірність банкрутства підприємства, вимагається повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації.

Катастрофічний стан підприємства передбачає пошук ефективних форм санації або застосування крайнього заходу - ліквідації підприємства.

4. Встановлення банкрутства підприємства за Спрінгейтом (2).

Z= 1,03 А + 3,07В + 0,66С + 0,4 Д де

А -робочий капітал /загальна вартість активів;

В — прибуток до сплати податків та процентів / загальна вартість активів;

С — прибуток до сплати податків І короткострокова заборгованість;

D  — обсяг продажу / загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.

Якщо Z < 0,862, то підприємство - потенційний банкрут.

5. Універсальна дискримінантна функція прогнозування банкрутства О. Терещенко:

Z = 1,5 X1 + 0,08 Х2 + 10 Хз + 4 + 0,3 Х5 + 0.1 Х6, де

Х1 — кеш-флоу / зобов'язання;

Х2- валюта балансу/зобов'язання;

Хз - прибуток / валюта балансу;

Х4 - прибуток / виручка від реалізації;

Х5 — виробничі запаси / виручка від реалізації;

Х6 — оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).

Здобуті значення Z-показника можна інтерпретувати так: Z > 2 - підприємство вважається фінансово стійким, йому не загрожує банкрутство;

1  < Z < 2 - фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу на анти-кризове управління банкрутство йому не загрожує;

О < Z < 1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z < 0 - підприємство є напівбанкрутом.

2.

Умови і порядок визнання боржників - суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами, порядок здійснення процесу банкрутства, задоволення претензій кредиторів визначається Законом України «Про банкрутство» від 14.05.1992 р. зі змінами, внесеними Законом України «Про відновлення пла-тоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 р. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації. Вони не застосовуються до юридичних осіб - державних підприємств, під-приємств, що є об'єктами права комунальної власності у особливих випадках.

Суб'єктами банкрутства можуть бути боржники, неплатоспроможність яких виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядають-ся ними за місцезнаходженням боржника.

Законодавство про банкрутство має виконувати три основні функції:

1. Запобігати непродуктивному використанню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви.

3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Процес банкрутства включає: подання заяви боржником або кредиторами, розгляд справи та прийнаття рішення у справі про банкрутство господарським судом (провадження), виконання рішення.

Суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:

а) ліквідаційні;

б) реорганізаційні;

в) санаційні.

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника з ухвали арбітражного суду або добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів.

До реорганіза ційних процедур належить зовнішнє управління майном та реорганізація підприємства.

Санація передбачає фінансове оздоровлення боржнива.

Справа про банкрутство підприємства порушується на письмову заяву будь-кого з кредиторів. Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду зі спільною заявою.

Боржник може звернутися до суду з власної ініціативи із заявою про порушення справи про своє банкрутство у таких випадках:

• якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами;

• якщо за ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства боржник не матиме можливості задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі;

• за наявності ефективної концепції санації та браком часу для її реалізації (тоді необхідного відстрочення платежів можна домогтися в результаті укладання мирової угоди вже в процесі провадження справи про банкрутство).

Кредитор може звернутися із заявою про порушення справи лише в разі неплатоспроможності боржника, оскільки загрозу неплатоспроможності може виявити лише сам боржник. Кредиторами, які мають право порушувати справу про банкрутство, можуть бути фізичні або юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім тих кредиторів, чиї майнові вимоги повністю забезпечено заставою.

Кредитор, вимогу якого забезпечено заставою, може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство в частині вимог не забезпе-чених заставою, або коли вартості предмета застави недостатньо для повного задоволення його вимог. В останньому випадку, кредитор повинен подати переконливі докази цієї обставини.

Провадження у справах про банкрутство складається, як правило, з таких головних складових:

1. Процедури встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо саме він ініціював порушення справи.

2. Виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів.

3. Санації (якщо така можлива) чи укладання мирової угоди.

4. Визнання боржника банкрутом.

5. Процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів боржника.

Суддя, прийнявши заяву щодо порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день із дня її надходження виносить і направляє сторонам ухвалу щодо порушення справи про банкрутство

Розпорядник майна призначається судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому арбітражному суду України. Розпорядником  майна може бути призначено фізичну особу — суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту ; (зокрема, в галузі фінансового менеджменту), не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів і має ліцензію арбітражного керуючого.

Розпорядник майна призначається на строк не більший за шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом на   клопотання комітету кредиторів, самого розпорядника майна або власника-боржника. Повноваження арбітражного керуючого як розпоря дника майна припиняються з дня затвердження арбітражним судом  мирової угоди, призначення керуючого санацією чи ліквідатора.

Рис. 1. Етапи провадження справи про банкрутство згідно з новим законодавством

До головних обов'язків розпорядника майна належить:

 а) розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;

б) ведення реєстру вимог кредиторів;

в) повідомлення кредиторів про результати розгляду їхніх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів;

г) ужиття заходів для захисту майна боржника;

д) виявлення ознак фіктивного банкрутства чи навмисного доведення до банкрутства;

е) надання арбітражному суду та комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника, пропозицій щодо можливості відновлення його платоспроможності.

До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в арбітражний суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство. Відзив боржника повинен містити таку інформацію:

— наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника;

— загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати працівникам боржника, а також заборгованості з податків і зборів;

- відомості про наявне в боржника майно та грошові кошти.

З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які бажають узяти участь у санації боржника, суддя на підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати за свій рахунок в офіційний друкований орган ВРу або КМУ (газети «Голос України» чи «Урядовий кур'єр») оголошення щодо порушення справи про банкрутство.

Кредитори в місячний строк від дня публікації в офіційному друко-ваному органі такого оголошення подають до суду письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтвер-джують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Заяви з майновими вимогами до боржника можуть подавати всі кредитори незалежно від настання термінів виконання зобов'язань. Наприклад, фінансово-кредитні установи можуть подавати заяви про повернення кредитів, навіть якщо термін їх погашення за кредитним договором не настав. Визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Заяви кредиторів про грошові вимоги, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються арбітражним судом у процесі провадження справи.

Боржник має право при проведенні процедури розпорядження майном одночасно задовольнити вимоги кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів. Це дозволяється лише за умови пропорційного задоволення вимог усіх кредиторів, включених до реєстру, за згодою кредиторів та за погодженням з розпорядником майна.

На попередньому засіданні арбітражний суд проводить таку роботу:

- розглядає реєстр вимог кредиторів,

- вивчає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру;

- виносить ухвалу, що в ній зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру, а також призначає дату проведення зборів кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим протягом двох тижнів з дня надход-ження письмової вимоги про скликання. Вони проводяться за місцезнаход-енням боржника. Збори вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів. Кредитори мають на зборах кількість голосів, пропорційну сумі їхніх вимог, записаних до реєстру, кратній тисячі гривень. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього було подано більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах.

За браком пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами, а також у разі недосягнення домовленості про укладення мирової угоди арбітражний суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. У деяких випадках Арбітражний суд може продовжити цей термін іще до шести місяців. Цією ж постановою арбітражний суд призначає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію). 

З моменту визнання боржника банкрутом:

*  припиняється підприємницька діяльність боржника;

*  до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута й усі його майнові права та обов'язки;

*  вважаються такими, що настали, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;

*  припиняється нарахування пені та відсотків на всі види заборгованості банкрута;

*  відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

Після визнання боржника банкрутом, з рішення арбітражного суду, власників або в інших передбачених законодавством випадках відкривається ліквідаційна процедура. Ліквідаційна процедура — це задоволення вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Здійснення ліквідаційних процедур проводиться ліквідаційною комісією. При цьому слід зазначити, що характер ліквідаційних заходів, які застосовуються в ході провадження справи про банкрутство, майже ідентичний тим, які здійснюються в разі ліквідації підприємств з інших ніж банкрутство причин, наприклад у разі ліквідації підприємства з рішення його власників.

3.

Коли підприємство має високий рівень дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, не оплачені в строк, то в рамках рефінансування заборгованості проводиться комплекс процедур щодо її примусового стягнення, у тім числі звернення з позовом до суду.

Позов до може бути направлений тільки за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спорів, який полягає у зверненні кредитора до дебітора з письмовою претензією про відшкодування заборгованості.

У претензії зазначаються:

а)  реквізити заявника претензії та підприємств, на адресу яких направляється претензія; дата та номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред'являється претензія; докази, які підтверджують ці обставини;

в) вимоги заявника;

г)  сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

д) перелік документів, які додаються до претензії.

Претензію підписує керівник підприємства або його заступник, її надсилають адресату рекомендованим або цінним листом чи вручають під розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний строк від дня одержання. Про результати розгляду претензії заявника інформують письмово.

Можливі чотири варіанти дій контрагента після одержання претензії:

1.  Одержувач претензії не дав жодної відповіді на претензію.

2.  Заявник одержав лист-відповідь, в якому претензію відхилено повістю або частково.

3.  Претензію визнано повністю або частково, однак не повідомлено про перерахування визнаної суми.

4.  Претензію визнано і заборгованість погашено (отже, спір урегульовано).

У перших двох випадках заявник змушений буде звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Якщо претензію визнано повністю або частково, але з якихось причин кошти на розрахунковий рахунок кредитора не поступили, заявник претензії після закінчення 20 днів від дня одержання відповіді має право пред'явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено розміру визнаної суми, то до розпорядження додається також копія претензії. За браком грошей у боржника кредитор після закінчення місячного строку з дня отримання позитивної відповіді на претензію (однак, не раніше строку настання платежу за договором) має право звернутися до арбітражного суду із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.

У разі порушення строків розгляду претензії чи залишення її без відповіді арбітражний суд у процесі вирішення господарського спору має право стягнути в дохід державного бюджету з підприємства, яке допустило таке порушення, штраф у розмірі 2 відсотків від суми претензії, але не менше ніж 5 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації) і не більше ніж 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, коли претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник звертається з позовом щодо арбітражного врегулювання спору. Загальний строк позовної давності щодо захисту прав за позовом про відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, — три роки. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Щодо відшкодування неустойки (штрафу, пені), то встановлено скорочений строк давності — 6 місяців. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

*   статус суб'єкта підприємницької діяльності;

*   відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору (копія претензії та квитанція або повідомлення про вручення);

*   відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (квитанція або повідомлення про вручення);

*   сплату державного мита в установленому порядку та розмірі;

*   документи, що засвідчують повноваження представника позивача в арбітражному суді. 

Під ціною позову розуміють суму всіх вимог, пред'явлених до відповідача. У позовах про стягнення грошей ціна позову визначається відповідною сумою. У ціну позову включаються також указані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).

Судові витрати складаються з державного мита, сум, що  підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної арбітражним судом, а також інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому має бути висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково. Якщо ухвалено позитивне рішення про стягнення дебіторської заборгованості, однак боржник не в змозі погасити заборгованість (є неплатоспроможним), то протягом одного місяця з дня винесення ухвали судом (однак не раніше трьох місяців із дня настання строку платежу за договором) кредитор може звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.

4.

Одним із інструментів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.

Реструктуризація підприємства — це здійснення оргаиіза-ційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми,що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкуренто-спроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Поняття «реструктуризація» є ширшим, оскільки включає (поряд з ін-шими) і заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основниий зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу

Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. У рамках цього виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи:

- зміна керівництва підприємства;

• запровадження нових, прогресивних форм та методів управління;

• диверсифікація асортименту продукції;

• поліпшення якості продукції;

• підвищення ефективності маркетингу;

• зменшення витрат на виробництво;

• скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.

Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу:

• продаж частини основних фондів;

• продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;

• продаж окремих підрозділів підприємства;

• зворотний лізинг;        

• реалізація окремих видів фінансових вкладень;

• рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного й позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі:

• реструктуризація кредиторської заборгованості;

• одержання додаткових кредитів;

• збільшення статутного фонду;

- заморожування інвестиційних вкладень. 

Найбільш складним видом реструктуризації е корпоративна реструктуризація. Корпоративна реструктуризація пов'язана з реорганізацією підприємства, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та (або) організаційно-правової форми організації бізнесу. До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, можна віднести такі:

• часткова або повна приватизація;

• поділ великих підприємств на частини; виокремлення підрозділів;

• виокремлення об'єктів соцкультпобуту та непрофільних  підрозділів;

- приєднання до інших, більш потужних підприємств чи злиття з ними

За формальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації (рис. 1)

Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, по-винна здійснюватися з дотриманням вимог щодо переведення боргу, зокрема:

а) переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;

б) новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між кредитором і первісним боржником;

в) порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоди відповідати за нового боржника;

г) уступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі.

Рис. 2. Види реорганізації підприємств.

Оперативна реструктуризація полягає у визначенні головних видів Діяльності і розробці конкретних пропозицій, а також заходів по ліквідації недоліків у господарсько-фінансовій діяльності підприємства з мінімальними витратами. Вона здійснюється в короткостроковому періоді й коли підприємство вирішує питання підвищення платоспроможності та ліквідності за рахунок власних ресурсів у рамках переважно санаційної реструктуризації. Основними шляхами цієї реструктуризації можуть бути:

•       скорочення чисельності працюючих;

•      удосконалення організації виробництва;

•      удосконалення управління грошовими потоками;

•      економія витрат;

•      вилучення збиткових видів діяльності;

•       підвищення контролю за якістю продукції та витрачанням фінансових ресурсів.

Стратегічна реструктуризація полягає у розробці та здійсненні довгострокових заходів для зміцнення виробництва та фінансового стану підприємства. Вона здійснюється за рахунок залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. Основними шляхами цієї реструктуризації можуть бути:

•       реструктуризація організаційної структури підприємства та реструктуризація власності;

•      впровадження нових технологій;

•       придбання та установка нового обладнання;

•      розробка нових видів продукції;

•     пошук нових ринків збуту;

•     підвищення кваліфікації персоналу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83200. Проблемы высвобождения и конверсии РЧС в Российской Федерации 185 KB
  Государственные решения по регулированию использования частот должны быть направлены на гармонизацию использования радиочастотного спектра в соответствии с международными договорами Российской Федерации (РФ) путем высвобождения и конверсии РЧС. В результате этих решений Постановлением Правительства РФ должна быть определена доля РЧС...
83201. КОМПОЗИЦИОННЫЕ МАТЕРИАЛЫ НА ОСНОВЕ МАГНЕЗИАЛЬНОГО ВЯЖУЩЕГО И СИНТЕТИЧЕСКОГО ВОЛЛАСТОНИТА 56.91 KB
  В статье показана возможность получения композиционных материалов на основе магнезиального вяжущего и синтетического волластонита, полученного на основе электротермофосфорного шлака, с повышенным пределом прочности при сжатии.
83202. Положительные и отрицательные черты главного героя в повести «Над пропастью во ржи» 34.56 KB
  Но для меня Холден является скорее предметом подражания нежели негодования. Углубляясь в детали в своем рассказе Холден дает понять как дороги они для него насколько настоящие они и как действительно приятно было бы встречать в жизни только таких людей. Сильнее всего в людях Холдену не нравится их желание быть тем кем они на самом деле не являются.
83204. Моя семья в Великой Отечественной войне 18.02 KB
  Я хочу рассказать о своих прадедушках и прабабушке. Мой прадедушка Белоусов Леонид Яковлевич был кадровым военным. Участвовал прадедушка и во взятии Рейхстага на стене которого потом расписался. Прадедушка вернулся с войны и еще много лет работал в колхозе Архангельского района.
83205. Томск сокровенный 12.82 KB
  За все мои прожитые годы у меня сложилось мнение в какой-то степени сокровенные чувства которые я бы не смогла рассказать на публике но именно сейчас я хочу поделиться о своей влюбленности к любимому Томску. Конечно как и в любом другом городе в Томске стоит множество памятников.
83206. Изготовление светильника, творческий проект 1.82 MB
  Столярный верстак шаблон карандаш ножовка. Изготовить шип Столярный верстак угольник линейка карандаш ножовка долото киянка. Изготовить проушину Столярный верстак угольник линейка карандаш ножовка долото киянка. Столярный верстак киянка кисть клей ПВА.
83207. Анализ научного текста 38.83 KB
  Как правило, для фиксирования точки конца титрования в комплексонометрии используют так называемые металл-индикаторы, которые представляют собой органические красители, образующие с катионами определяемых металлов растворимые в воде окрашенные комплексные соединения.
83208. Таможенное оформление товара 128 KB
  Целью данной работы является выявление особенностей таможенного оформления как одного из ключевых вопросов таможенного дела. Для достижения поставленной цели необходимо решить ряд задач: выделить понятия таможенного оформления; описать виды и цели таможенного оформления...