80556

Особливості організації фінансів на підприємствах різних форм господарювання. Фінансовий механізм

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Корпоративними є підприємства створені у формі господарських товариств: повного товариства товариства з обмеженою відповідальністю товариства з додатковою відповідальністю командитного товариства акціонерного товариства тощо. Підприємство колективної власності корпоративне або унітарне підприємство що діє на основі колективної власності засновників зокрема господарські товариства це підприємства...

Украинкский

2015-02-17

142 KB

0 чел.

Лекція 1 (8). Розділ 1. ТЕМА: Особливості організації фінансів на підприємствах різних форм господарювання. Фінансовий механізм.

План лекції.

  1.  Організаційно-правова форми підприємств та її вплив на формування капіталу.
  2.  Джерела формування власного капіталу підприємств різних форм власності і господарювання.
  3.  Фінанси акціонерних товариств.
  4.  Поняття та складові фінансового механізму. Фінансовий контроль.

1.

Перехід до ринкової економіки передбачає наявність багатьох суб'єктів господарювання різних форм власності: державної, комунальної, кооперативної, орендної, акціонерної, приватної, змішаної.

Функціонування кожного господарюючого суб'єкта тієї чи іншої форми власності передбачає і свої особливості в організації фінансів. Вони виявля-ються в формуванні статутного фонду (капіталу), розподілі прибутку, форму-ванні і використанні фондів грошових коштів, взаєминах з бюджетом тощо.

Залежно від використовуваної організаційно-правової форми підприємства поділяються на унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для нього майно, не поділене на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму.

Корпоративними є підприємства, створені у формі господарських товариств: повного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, командитного товариства, акціонерного товариства тощо.

Приватне підприємство діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи). Комунальне підприємство діє на основі комунальної власності територіальної громади. Державне підприємство – на основі державної власності. Підприємство змішаної форми власності – на основі об'єднання майна різних форм власності [13, с.287].

Підприємство колективної власності - корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновників, зокрема господарські товариства це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства.

В Україні існують такі види господарських товариств:

• акціонерне товариство;

• товариство з обмеженою відповідальністю;

• товариство з додатковою відповідальністю;

•  повне товариство;

•  командитне товариство.

Основною формою господарювання в ринковій економіці є акціонерне товариство.

Акціонерне товариство — це організаційно-правова форма об'єднання, утворена на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб, які об'єднали свої фінансові та матеріальні ресурси і випустили в обіг акції з метою отримання прибутку.

Вищий орган управління AT — збори акціонерів. Однак повнота участі акціонерів в управлінні товарииством та контроль за його діяльністю зале-жать від величини належного кожному акціонеру пакета акцій та їх виду — привілейовані чи прості. Фактично ж управління акціонерним товарииством та контроль за його діяльністю здійснюється акціонерами, які володіють контрольним пакетом акцій — не менш ніж 50% їх кількості плюс одна акція.

Акціонерне товариство це господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Розрізняють такі види акціонерних товариств:

•  відкрите, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;

• закрите, акції якого розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Товариство з обмеженою відповідальністю це господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є однією з поширених  форм  господарських  товариств.   Вони  створюються  у формі кооперативів, колективних та орендних підприємств. Отже, ТОВ є суб'єктами колективної власності.

Товариство з додатковою відповідальністю це господарське товариство, яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повне товариство — товариство, всі учасники якого ведуть спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Командитне товариство таке товариство, в якому поряд з одним чи більшістю учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

У випадку вибуття всіх вкладників із командитного товариства, учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його на повне товариство.

2.

Більш конкретно особливості організації фінансів у підприємств різних форм власності проявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Так, якщо у підприємств державної форми власності фінансові ресурси формуються переважно за рахунок бюджетних коштів, то на підприємствах недержавної форми власності вони формуються здебільшого за рахунок часткових (пайових) внесків засновників — юридичних і фізичних осіб.

Водночас, в умовах ринку для підприємств навіть державної форми власності в значній мірі скорочуються бюджетні асигнування на різні цілі. З іншого боку, у багатьох підприємств з'являються такі джерела фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки по цінних паперах, прибуток від участі в діяльності інших підприємств, прибуток від проведення операцій з валютою та валютними цінностями тощо.

У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, основна облікова формула А = 3 + К набуває вигляду А - К, оскільки 3 = 0. Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №2 «Баланс».

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства {А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1)  довгострокового фінансування — знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2)  відповідальності і захисту прав кредиторів — відображений у балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3)  компенсації завданих збитків — тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

4)  кредитоспроможності — при наданні кредиту, за інших рівних умов перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

5)  фінансування ризику — власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

6)  самостійності і влади — розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

7)  розподілу доходів і активів — частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу прибуток заробляється підприємством (а відповідно, зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, якщо сума чистих активів

на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів, не-пов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку (див. рис. 1). Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

•    інвестований (вкладений або сплачений капітал);

•    нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал — це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

•    статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

Рис. 1. Джерела утворення власного капіталу і форми його існування

• додатковий капітал (нереєстрований) — це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал — це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності і управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Додатковий вкладений капітал— сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість

У цій статті балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Емісійний дохід буде обліковуватися на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунка «Додатковий капітал».

Інший додатковий капітал — сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від, інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: «Додатковий оплачений капітал» та «Інший додатковий капітал», тобто окремо відображається емісійний дохід та інші складові додаткового капіталу.

Резервний капітал — сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал створюється в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу передбачається установчими документами та здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не може бути меншим 5 відсотків його загальної вартості.

Резервний капітал призначається на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів переходять на наступний рік.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними. Не пізніше, ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій). Закрите акціонерне товариство має право випускати лише іменні акції.

Акція — вид цінних паперів, що засвідчує внесення визначених коштів до складу майна акціонерного товариства і підтверджує право власності її власника на частку в статутному капіталі. Акція надає її власнику право на отримання частини прибутку (дивіденду) від діяльності акціонерного товариства і, як правило, на участь в його управлінні.

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного фонду — з товариством.

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Вони у будь-якому випадку зобов'язані бути утримувачами акцій на суму, не менше 25% статутного фонду і строком, не менше двох років.

Засновники відкритого акціонерного товариства (емітенти) зобов'язані опублікувати відповідно до вимог чинного законодавства інформацію про випуск акцій, зміст і порядок реєстрації якої встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Засновники акціонерного товариства публікують повідомлення про наступну відкриту підписку, де вказуються його фірмове найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, склад засновників, дата проведення установчих зборів, розмір статутного фонду, що передбачається, номінальна вартість акцій, їх кількість і види, переваги і пільги засновників, місце проведення, початковий та кінцевий строки підписки на акції, склад майна, що вноситься засновниками в натуральній формі, найменування банківської установи та номер поточного рахунка, на який мають бути внесені початкові внески. За рішенням засновників у повідомлення може бути включена й інша інформація. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося охопити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як через ЗО днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники можуть відхилити зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття або відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають тимчасові свідоцтва.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів проводиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом підприємства, сплачує за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу.

При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

У випадку розподілу всіх акцій між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Акціонери в терміни, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, мусять сплатити повну вартість акцій. У випадку несплати у встановлений термін вартості акцій, акціонер сплачує 10% річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку оплати акціонерне товариство має право продати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.

Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни знаходять відображення тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше, ніж на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.

Зміни статутного капіталу регулюються Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.1998 р. №44.

У випадку повної оплати, не нижчої номінальної вартості випущених раніше акцій, акціонерне товариство, може здійснити новий випуск акцій із зарахуванням їхньої вартості на збільшення статутного фонду. Підписка на додатково випущені акції проводиться в порядку, як і при їхньому першому випуску.

Проте акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій.

Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового випуску акцій чи за рахунок збільшення їхньої номінальної вартості не більше ніж на одну третю частину, може бути здійснено за рішенням правління товариства, якщо таке передбачено в статуті.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватись і в результаті обміну конвертованих облігацій на акції, повернення акцій, які знаходяться у дочірніх товариств, а також з резервного фонду.

Зміни щодо збільшення статутного капіталу, які вносяться до статуту, мають бути зареєстровані у встановленому порядку.

Крім збільшення статутного фонду (капіталу), акціонерне товариство може здійснювати і його зменшення. Зменшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом зниження номінальної вартості акцій чи шляхом зменшення кількості акцій за рахунок викупу їх у акціонерів (власників) з метою анулювання (ліквідації) цих акцій, а також при спрямуванні частини акцій до резервного фонду.

Рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства приймається в тому ж порядку, що і при його збільшенні.

За рахунок створеного статутного капіталу в акціонерних товариствах формуються основні фонди і обігові активи — матеріальна основа процесу виробництва.

ТОВ мають статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми еквівалентної 100 мінімальним розмірам заробітної плати.

Засновниками (власниками) товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. При цьому їх кількість не може бути меншою однієї особи. Державні підприємства засновниками товариства не можуть бути. До моменту реєстрації товариства його статутний фонд повинен бути сформованим не менш ніж на 30% розміру, зазначеного в установчих документах. У повному обсязі внески до фонду учасники (засновники ТОВ) повинні внести не пізніше року після реєстрації товариства. У випадку, якщо засновник ТОВ не вніс встановлений розмір внесків до статутного фонду у визначений строк, він сплачує 10% річних із невнесеної суми за час прострочки. Формування статутного фонду засновниками ТОВ може бути здійснено внесками як у вигляді грошових коштів (зокрема в іноземній валюті), а також у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності, інших основних засобів.

Функціонування ТОВ здійснюється за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих у статутному фонді товариства, а також за рахунок додаткових внесків учасників, отриманого прибутку, залучення банківських та комерційних позик. Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», законів про оподаткування ТОВ сплачують до бюджету і державних цільових фондів відповідні податки та платежі.

Створення та діяльність повного товариства здійснюється на засадах установчого договору, який повинен визначити розмір частки кожного із учасників, порядок їх передачі, порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства. Здійснення справ товариства може відбуватись або усіма учасниками, або одним чи кількома із них, які виступають від імені товариства. У випадках, коли один або кілька учасників виступають від імені товариства, їх повноваження мають підтверджуватися дорученням, підписаним рештою учасників товариства. Отриманий прибуток чи збиток товариства розподіляється між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Учасникові, що вийшов із товариства, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у капіталі товариства.

Створення та діяльність командитного товариства здійснюється на засадах установчого договору, в якому вказується, як правило, сукупний розмір часток у майні товариства, а також порядок внесення ними своїх вкладів. При цьому сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50% вартості майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

Майно приватного підприємства становлять основні засоби та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства, що є у приватній власності і закріплене за підприємством, належить йому на праві власності, оскільки формується з майна громадянина (сім'ї). Приватне підприємство несе повну необмежену відповідальність за дотримання господарських та кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

3.

Здійснюючи свою діяльність, акціонерне товариство несе певні затрати, отримує виручку і прибуток. Чистий прибуток, що залишився, спрямовується на виплату дивідендів акціонерам. Розміри відрахувань від чистого прибутку за вказаними напрямами встановлюються загальними зборами акціонерів товариства. Порядок формування та використання резервного фонду визначається статутом товариства. Кошти фонду використовуються на покриття непередбачених збитків акціонерного товариства. За його рахунок, при нестачі чистого прибутку, можуть виплачуватись відсотки по облігаціях і дивіденди по привілейованих акціях, а також здійснюватись викуп акцій у акціонерів за відсутністю інших коштів.

При розподілі чистого прибутку за відповідними напрямами до уваги береться фінансовий стан акціонерного товариства.

Одним із показників, що характеризують фінансовий стан акціонерного товариства, і таким, що впливає, в свою чергу, на розподіл чистого прибутку, виступає частка прибутку, що припадає на одну акцію.

Збільшення даного показника свідчить про успішну діяльність акціонерного товариства, яка гарантує високі дивіденди по акціях. Зменшення ж частки чистого прибутку на одну акцію свідчить про наявність недоліків у використанні акціонерного капіталу і вказує на необхідність детального аналізу діяльності товариства.

У випадках зменшення віддачі акціонерного капіталу може постати питання про припинення діяльності товариства.

Припинення діяльності товариства здійснюється шляхом його реорганізації чи ліквідації. Рішення про реорганізацію товариства приймають загальні збори акціонерів, а у випадках, передбачених законодавством, — антимонопольним комітетом чи судом.

Реорганізація товариства може бути здійснена шляхом його злиття і приєднання, поділу та виділення інших самостійних товариств, перетворення в іншу організаційно-правову форму.

Злиття і приєднання акціонерних товариств здійснюється шляхом об'єднання їх капіталів, контрольних пакетів акцій з подальшою їх заміною на акції знов утвореного товариства. Злиття товариств передбачає укладання між ними договорів, в яких відображається порядок обміну акціями, їх номінальна вартість і категорії, права окремих акціонерів та інші умови. Аналогічно відбувається і оформлення приєднання акціонерного товариства до іншого.

Поділ і виділення акціонерних товариств здійснюється шляхом поділу їх балансів і капіталів. Товариство, яке реорганізується переважно припиняє своє існування, а його права та зобов'язання переходять до знов створюваних товариств. При виділенні з існуючого акціонерного товариства нових товариств зі своїм балансом і капіталом, старе товариство продовжує функціонувати з відповідними змінами в статуті, активах і пасивах балансу.

При поділі і виділенні акціонерних товариств акціонери товариства, яке реорганізується, мусять обміняти належні їм акції старого товариства на акції одного, знов створюваного товариства.

Перетворення акціонерного товариства відбувається шляхом зміни його організаційно-правової форми. Акціонерне товариство може бути перетворене в державне, спільне, кооперативне та ін. Перетворення відбувається, як правило, на підставі рішення загальних зборів акціонерів. При цьому права окремих акціонерів товариства, яке перетворюється, зафіксовані в установчих документах, не можуть бути обмежені чи зменшені без згоди акціонерів.

Ліквідація акціонерного товариства проводиться в таких випадках:

•   по закінченні терміну, на який створювалось товариство;

•  за рішенням загальних зборів акціонерів;

•  за рішенням суду чи господарського суду, у випадках систематичного чи грубого порушення товариством законодавства;

•  банкрутства.

Ліквідація акціонерного товариства здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється за рішенням суду чи господарського суду (у випадках визнання товариства неплатоспроможним (банкрутом)) чи за рішенням загальних зборів акціонерів товариства, що ліквідується (у випадках ліквідації товариства, — згідно з його рішенням).

Ліквідаційна комісія робить оцінку наявного у товариства майна, виявляє дебіторів і кредиторів товариства, проводить розрахунки з ними, розраховується по рахунках з третіми особами, складає ліквідаційний баланс і подає його вищому органу товариства чи органу, що призначив ліквідаційну комісію.

Належні товариству грошові кошти, зокрема виручка від продажу майна, спрямовуються для розрахунків з оплати праці робітників товариства та найманих робітників, потім на оплату зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством. Грошові кошти, що залишились, розподіляються між учасниками товариства в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством і засновницькими документами товариства.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство — таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення про це запису до державного реєстру.

4.

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцевий результат його діяльності.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріалами аналізу послуговуються під час фінансового прогнозування, планування та керування.



 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25990. Возрождение Основные вопросы философии 24.92 KB
  Соловьёв Владимир Сергеевич [1628. Сын Соловьёв Владимир Сергеевич М. После речи против смертной казни в марте 1881 в связи с убийством Александра II народовольцами Соловьёв Владимир Сергеевич был вынужден оставить преподавательскую работу.Как мыслитель и утопист Соловьёв Владимир Сергеевич оказался на пересечении разных духовных течений.
25991. Основные принципы гуманизма. Э. Роттердамский и др 20.79 KB
  В данной работе мы не будем говорить ни о христианской догматике ни о христианской мистике. Мы будем говорить лишь о христианской морали то есть о том насколько христианство отвечает высоким моральным стремлениям человеческого духа здесь на земле. Уже одно то что из всех евангельских догматов самым главным является догмат о том что Бог именно изза любви к человеку Сам становится человеком терпит все человеческие невзгоды лишения и страдания вплоть до мучительной и позорной смерти и все это повторяем именно изза любви к...
25992. Научные открытия э похи Ренессанса Н. Коперник, Д. Бруно, Г. Галилей 20.66 KB
  Исходя из этого положения Коперник весьма просто объяснил всю кажущуюся запутанность движений планет но не зная ещё истинных путей планет и считая их окружностями он был ещё вынужден сохранить эпициклы и деференты древних для объяснения неравномерности движений. В первой части говорится о шарообразности мира и Земли а вместо положения о неподвижности Земли помещена иная аксиома Земля и другие планеты вращаются вокруг оси и обращаются вокруг Солнца. С гелиоцентрических позиций он без труда объясняет возвратное движение планет.Во второй...
25993. Социально-утопические учения Томаса Мора 22.4 KB
  Гуманистическое мировоззрение автора Утопии привело его к выводам большой социальной остроты и значимости особенно в первой части этого произведения. Уже эти глубокие констатации подсказали Мору основное направление проектов и мечтаний во второй части Утопии . Многие гуманисты начиная с Эразма видели в Утопии долгожданную соперницу этого величайшего творения политической мысли произведения существовавшего к тому времени почти два тысячелетия. Если ли не самую характерную определяющую черту социальнофилософской доктрины лежащую в...
25994. Социально - политические учения Никколо Макиавелли 16.88 KB
  Монтень Мишель Монтень является французским философом эпохи Возрождения. В историю Монтень вошел как основатель скептицизма как продолжатель античного скептицизма Пиррона.Отвергая религиозное учение о бессмертии души Монтень подходит к пониманию сознания как свойства материи.В отличие от агностиков Монтень не отрицает познаваемости мира.
25995. Философия, ее предмет и функции. Философия и естествознание 16.08 KB
  Философия ее предмет и функции. Философия и естествознание Философия с греч. Философия вырабатывает обобщенную систему взглядов на мир место человека в нем; она исследует познавательные ценности социальнополитическое нравственное и эстетическое отношение человека к миру. Философия всегда в той или иной степени выполняла по отношению к науке функции методологии познания и мировоззренческой интерпретации ее результатов.
25996. Основной вопрос философии 16.33 KB
  Основной вопрос философии вопрос об отношении сознания к бытию мышления к материи природе рассматриваемый с двух сторон: вопервых что является первичным дух или природа материя или сознание и вовторых как относится знание о мире к самому миру или иначе соответствует ли сознание бытию способно ли оно верно отражать мир. Первичность материи она видит в том что: 1 материя является источником сознания а сознание отражает материи; 2 сознание результат длительного процесса развития материального мира; 3 сознание есть...
25997. Картина мира: мифологическая, религиозная, философская, научная 28.61 KB
  Картина мира: мифологическая религиозная философская научная 1.Мифологическая картина мира Мифологическое мировоззрение представляет собой исторически первый тип мировоззрения или способ оформления мировоззренческих представлений и возникает на этапе становления человеческого общества. Следующей важнейшей особенностью мифологии является генетизм суть которого состояла в выяснении природы мира происхождения рода различных природных и социальных явлений.Таким образом мифология это целостное миропонимание в котором различные...
25998. Философия и медицина 15.18 KB
  Чаадаев о России Петр Яковлевич [27. Высочайшим повелением Чаадаев Петр Яковлевич был объявлен сумасшедшим. Написанная Чаадаев Петр Яковлевич в ответ на обвинения в недостатке патриотизма Апология сумасшедшего 1837 где Чаадаев Петр Яковлевич говоря о России утверждал что мы призваны решить большую часть проблем социального порядка.227 при жизни Чаадаев Петр Яковлевич Напечатана не была.