80557

Доходність і прибутковість підприємств

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Для кожного підприємства важливо знати його фінансовий стан у плановому періоді згідно з передбачуваними витратами і конюнктурою ринку на ті види продукції які воно виробляє і реалізує. Насамперед менеджерам підприємства треба знати при якому обсязі реалізації того чи іншого виду продукції обсяг продажу досягається беззбитковість виробництва нульова рентабельність. Менеджерам підприємства також важливо знати на скільки потрібно збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції щоб одержати бажану суму прибутку і як вплине на...

Украинкский

2015-02-17

231 KB

0 чел.

PAGE  4

ЛЕКЦІЯ №2 (9).Розділ 2. Доходи підприємств і прибуток

Тема: Доходність і прибутковість підприємств

План лекції.

  1.  Поняття та визначення доходності та беззбитковість діяльності.
  2.  Факторний аналіз прибутку.
  3.  Поняття та визначення рентабельності.
  4.  Розрахунок показників прибутковості акцій.

1.

Для кожного підприємства важливо знати його фінансовий стан у плановому періоді, згідно з передбачуваними витратами і кон'юнктурою ринку на ті види продукції, які воно виробляє і реалізує. Насамперед менеджерам підприємства треба знати, при якому обсязі реалізації того чи іншого виду продукції (обсяг продажу) досягається беззбитковість виробництва (нульова рентабельність). Такий обсяг реалізації (продажу) називають критичним, оскільки при його зменшенні підприємство починає зазнавати збитків. Водночас при збільшенні продажу над його критичним обсягом забезпечується прибутковість виробництва. Менеджерам підприємства також важливо знати, на скільки потрібно збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції, щоб одержати бажану суму прибутку, і як вплине на його величину зміна витрат виробництва, що піддаються коригуванню в короткостроковий період.

Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналіз беззбитковості виробництва та прогнозування прибутку ґрунтується на використанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв'язку з обсягом виробництва. За цією ж ознакою усі витрати поділяються на постійні і змінні. Різне співвідношення між цими групами витрат, а також їх абсолютна сума істотно впливають на критичний обсяг продажу і прибуток підприємства. Щоб безпосередньо визначити їх, можна скористатися двома способами: 1) графічним, тобто побудовою графіка критичної точки обсягу реалізації продукції (обсягу продажу); 2) формулою норми беззбитковості.

За умови, що змінюється величина постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції або ж сума змінних витрат, треба будувати нові графіки стосовно змінених параметрів розвитку галузі й за їх допомогою аналізувати беззбитковість виробництва. Зазначимо, що аналогічний аналіз можна здійснити за загальним обсягом реалізації продукції будь-якої галузі. В цьому випадку оперують загальними постійними і змінними витратами на виробництво цієї продукції.

Більш поглиблений аналіз беззбитковості виробництва і прибутковості галузі можна здійснити за допомогою формули норми беззбитковості. Для зручності такого аналізу цю формулу зобразимо у вигляді

Нб =ПВ / ((Ц-Зв) х q) х 100,

де ПВ — постійні витрати, грн.;

Ц — ціна реалізації одиниці продукції;

q — обсяг реалізації;

Зв — змінні витрати на одиницю продукції.

На норму беззбитковості й дохідність галузі в цілому впливають такі фактори: сума постійних витрат, змінні витрати на одиницю продукції, ціна реалізації. Важливо зазначити, що підприємство лише тоді починає одержувати прибуток, коли збільшує обсяг продажу понад його критичний рівень. Цей прибуток формується вже з першої одиниці приросту продукції в розмірі різниці між ціною і змінними витратами. Тому очевидно, що підприємство буде одержувати тим більший прибуток, чим більше продукції буде реалізовано понад критичний обсяг продажу, і навпаки.

Якщо підприємство ставить собі за мету досягти певного приросту прибутку від реалізації продукції відповідної галузі, закономірно виникає запитання: скільки необхідно додатково продати цієї продукції, щоб досягти необхідної суми прибутку?

Щоб відповісти на нього, складемо рівність

П = q*(Ц-Зв) - ПВ.                                           (1)

Приріст прибутку П визначається як різниця між прибутком при збільшеному обсязі продажу П1 і прибутком при досягнутому (базовому) обсязі продажу По, тобто

У розгорнутому вигляді цю формулу можна записати так:

П = [q1 х (Ц-Зв)-ПВ]-[д0 х (Ц - Зв) - ПВ].                   (2)

Звідси приріст продажу продукції q = ql - qо при якому досягається необхідний підприємству приріст прибутку, визначається за формулою  

q = ПВ / (Ц - Зв)                                               (3)

Слід мати на увазі, що підприємством нерідко виробляються такі види продукції, за якими формуються спільні постійні витрати та індивідуально — змінні. Механізм визначення критичного обсягу виробництва в таких умовах модифікується, особливо, коли через певні причини фінансовий результат за цими видами виробництва негативний, — підприємство зазнає збитків. Тоді виникає запитання: якого обсягу виробництва (продажу) цих видів продукції потрібно досягти, щоб забезпечити його беззбитковість?

За таких обставин критичний обсяг виробництва (продажу) досягається, коли

qі х (Ці - Зві) -ПВ = 0,                                         (4)

де qіобсяг виробництва (продажу) і-го виду продукції; Зві — змінні витрати на лдиницю і-го виду продукції; ПВ — спільні постійні витрати для і-х видів продукції.

Аналіз критичних співвідношень або беззбитковості є методом дослідження, за допомогою якого оцінюються зусилля компанії, докладені для одержання певного прибутку.

Аналіз побудований на пошуку співвідношень між собівартістю продукції, виручкою від її реалізації та прибутком.

Починається дослідження з трьох звичайних умов:

1.  У компанії є витрати, котрі не залежать від того, наскільки успішно вона працює, наприклад орендна плата, заробітна плата.

Це постійні витрати.

2.  Зі збільшенням обсягів реалізації продукції зростають певні витрати, що прямо або опосередковано пов'язані з цим процесом. До них належать витрати на придбання та виготовлення необхідних додаткових товарів. Це змінні витрати.

3.  За певного обсягу реалізації продукції виручка дорівнює валовим витратам (постійним та змінним). У такий момент функціонування компанії беззбиткове. Тобто немає прибутку, але відсутні й збитки (див. рис. 1).

Постійні витрати показані горизонтальною лінією. Вони підсумовуються зі змінними і відкладаються на похилій валових витрат, котра паралельна до похилої змінних витрат.

У певний момент лінія валових надходжень від реалізації перетнеться з прямою валових витрат. Наприклад, це станеться при реалізації певної кількості одиниць обсягу продукції. Тобто до того часу, поки компанія не реалізує таку кількість одиниць продукції, вона зазнаватиме збитків, оскільки її витрати не покриватимуться доходами від реалізації. Як тільки реалізація перевищить певну кількість одиниць, фірма почне одержувати прибуток.

Рис. 1. Графік критичних співвідношень або беззбитковості

Поділ усієї сукупності операційних витрат підприємства на постійні і змінні дозволяє використовувати також механізм управління операційним прибутком, відомий як «операційний ліверидж». Дія цього механізму заснована на тому, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їхніх видів приводить до того, що при зміні обсягу реалізації продукції, сума операційного прибутку завжди змінюється ще більш високими темпами. Іншими словами, постійні операційні витрати самим фактом свого існування викликають непропорційно більш високу зміну суми операційного прибутку підприємства при будь-якій зміні обсягу реалізації продукції незалежно від розміру підприємства, галузевих особливостей його операційної діяльності й інших факторів.

Чим вище значення коефіцієнта операційного лівериджу на підприємстві, тим більше воно здатне прискорювати темпи приросту операційного прибутку стосовно темпів приросту обсягу реалізації продукції. Іншими словами, при однакових темпах приросту обсягу реалізації продукції підприємство, що має більший коефіцієнт операційного лівериджу, за інших рівних умов завжди буде в більше прирощувати суму свого операційного прибутку в порівнянні з підприємством з меншим значенням цього коефіцієнта.

Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми обсягу реалізації, що досягається при визначеному коефіцієнті операційного лівериджу, характеризується показником «ефект операційного лівериджу».

2.

Дуже важливо визначити, які фактори вплинули на масу прибутку у звітний період порівняно з минулим і якою мірою цей вплив зумовив зміну його абсолютної величини. Економічний механізм утворення прибутку дає змогу вичленити три найважливіші фактори, що впливають на масу прибутку підприємства або його окремої галузі: 1) обсяг реалізації; 2) рівень повної собівартості реалізованої продукції; 3) середня ціна реалізації продукції.

Кількісний вплив кожного з факторів можна дослідити, розклавши загальний індекс q1 (p1z1) / q0 (p0z0) на добуток

[q1 (p0z0) / q0 (p0z0)] х [q1 (p1z0) / q1 (p0z0)] х [q1 (p1z1) / q1 (p1z0)]

де q1, q0  - обсяг реалізації у звітному та базовому періоді;

   p1, p0 – ціна реалізації у звітному та базовому періоді;

   z1,z0 – собівартість одиниці продукції у звітному та базовому періоді.

Показники прибутку характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. На зміну прибутку впливають дві групи факторів: зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів належать: природні умови; транспортні умови; соціально-економічні умови; рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; ціни на виробничі ресурси тощо.

До внутрішніх факторів зміни прибутку належать: основні фактори (обсяг продажу, собівартість продукції, структура продукції і затрат, ціна продукції); неосновні фактори, пов'язані з порушенням господарської дисципліни (цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції, які ведуть до штрафів і економічних санкцій).

Вплив факторів може бути розгорнуто по кожній складовій балансового прибутку. Наприклад, візьмемо прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), який може бути розрахований за такою формулою:

Р= N - S,                                                      (5)

де N — виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість, акцизів;

S — затрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) за повною собівартістю.

З формули видно, що всі фактори, які впливають на обсяг продажу (виручку від реалізації) і собівартість реалізованої продукції, впливають також на прибуток від реалізації і балансовий прибуток.

Причому можна оцінити не тільки абсолютний вплив факторів, а й відносний, який характеризує зміну в режимі господарювання. Наведемо пофакторні розрахунки зміни прибутку.

Загальна зміна собівартості за період складає

S= U+ М + А                                        (6),

де S — загальна зміна затрат на виробництво реалізованої продукції;

U — зміна затрат з оплати праці; М — зміна матеріальних затрат; А — зміна амортизації.

У свою чергу, зміна затрат з оплати праці характеризується абсолютним і відносним відхиленням. Абсолютне відхилення

U=U,-U0                                              (7)

відносне відхилення

и=и,-и0 * ін,                                           (8)

де U,, U0 — звітна і базова величини затрат з оплати праці;

ін — індекс зміни обсягу виручки від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг.

Зміна матеріальних затрат розкладається аналогічно: абсолютне відхилення  М = М, - М0,                                                                                     (9)

 відносне відхилення М = М, - М0 х ін                                                                                                   (10)

де Мь М0 — звітна і базова величини матеріальних затрат.

Вплив амортизації складе: абсолютне відхилення

А = А,-А0,                                                (11)

відносне відхилення:

А=А,-А0хІп,                                                 (12)

де a1, А0 — звітна і базова величини амортизаційних відрахувань. Таким чином, зміни в оплаті праці, матеріальних затрат і амортизації ведуть до зміни собівартості продукції. Це позначається на зміні прибутку від реалізації і, в остаточному підсумку, на зміні балансового прибутку. Підвищення собівартості веде до зниження балансового прибутку і навпаки.

3.

Абсолютна величина прибутку важлива, коли йде мова про фінансові ресурси, які можуть бути використані підприємствами, суспільством. Але для характеристики ефективності господарювання цього абсолютного показника недостатньо. Отже, щоб оцінити результати господарювання, його ефективність, ефективність використання складових процесу виробництва, за допомогою яких отримано прибуток, його суму потрібно віднести до відповідних показників. У підсумку буде отриманий показник ефективності, або рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства. У практиці господарювання розраховуються такі показники рентабельності: рентабельність продукції; рентабельність виробництва; рентабельність виробничих фондів та ін.

Рентабельність усієї реалізованої продукції розраховується як відношення прибутку, отриманого від продажу всієї продукції, до її собівартості"

                                        (13)

де Р - рівень рентабельності продукції, %; П - прибуток, отриманий від продажу всієї продукції, грн.; С - собівартість усієї проданої продукції, грн.

За цією формулою можна розрахувати також рентабельність виробництва та продажу окремих видів продукції. Рентабельність виробництва визначається як відношення загального (підсумкового) прибутку до собівартості проданої продукції, товарів, робіт і послуг.

Рентабельність проданої продукції (продажу) можна розраховувати і як відношення прибутку до виручки (обігу) від продажу продукції:

                                     (14)

Де Рпп - рентабельність проданої продукції, %; В - виручка від продажу продукції, грн.                                                   

У цьому випадку рівень рентабельності буде показувати, скільки отримано прибутку (в процентах або копійках) на одну гривню проданої продукції за цінами реалізації.

Рентабельність виробничих фондів розраховується як відношення загального прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних обігових активів.

Рентабельність продукції розраховується на всю продану (продукцію і за окремими її видами:

                        (15)

Рпр — рентабельність продукції;

Втп — валовий, прибуток, отриманий від продажу продукції;

Спп— собівартість проданої продукції.

Рв = Вп : Се х 100, де                     

Рв — рентабельність виробу;

Вп — валовий прибуток, передбачений у ціні виробу;

Св — собівартість виробу.

Рентабельність основного капіталу (немобільних активів) та обігового капіталу (мобільних активів) розраховують таким чином:

Рок = Пч : Вна х 100

Ркп = Пч : (Вна + Вма) х 100, де                        (16)

Рок — рентабельність основного капіталу;

Ркп — рентабельність капіталу підприємства;

Пч — чистий прибуток;

Вна — вартість немобільних активів (основних засобів, нематеріальних і фінансових активів).

Вма — вартість мобільних активів (обігового капіталу).

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Для підприємств різного профілю — промислових, аграрних та ін., що функціонують в умовах ринкової економіки, головним критерієм ефективності господарювання є прибутковість. Тому кожне таке підприємство вимірює прибутковість через визначення абсолютної величини прибутку на різних етапах його формування під впливом певних факторів.

Показник рентабельності продажу за валовим прибутком визначається за формулою:

PGP = GP/ NS *100                                       (17)

де GP — валовий прибуток,

NS — обсяг чистого продажу.

Аналогічним способом визначають показники рентабельності продажу за операційним прибутком, прибутком до оподаткування і чистим прибутком.

Ці показники взаємодоповнюють одне одного і відображають, зрештою, ступінь відшкодування цінами витрат на продукцію, а також цінову конкурентоспроможність підприємства. Якщо, наприклад, показник рентабельності за операційним прибутком складає, скажімо, 50%, це означає, що ціна, за якою реалізується продукція, може бути знижена навіть на 50%. При цьому підприємство не нестиме збитків, досягаючи нульової рентабельності.

У країнах з ринковою економікою широко використовується показник рівня загальної рентабельності як відношення прибутку до нарахування процентів до усіх активів підприємства. Він характеризує здатність підприємств до нарощування вкладеного капіталу. Цей показник є одним з головних при оцінці рентабельності.

Нерідко підприємства вкладають багато коштів у виробничі фонди і тому знижують число оборотів капіталу. Такі вкладення супроводжуються підвищенням рівня механізації і автоматизації виробництва, забезпечення його безперервності, що приводить до одержання високих прибутків, які з надлишком компенсують зниження рівня загальної рентабельності, спричиненого дією першого фактора (зниження числа оборотів капіталу). Викладене дає змогу зробити висновок, що один і той самий рівень загальної рентабельності може бути досягнутий при різному співвідношенні розглянутих двох факторів. Тому кожне підприємство, виходячи з конкретних умов, акцентує увагу на тому з них, де є більше невикористаних можливостей. Для власників підприємств дуже важливим є показник рівня рентабельності власного капіталу

РВК =NPHn / ВК                                             (18)

де NPH.n. — прибуток до нарахування податків;

ВК — власний капітал.

За нормальних умов господарювання рівень рентабельності власного капіталу повинен бути вищим від показника рівня загальної рентабельності, незважаючи на те, що NPH.n. < NPp на величину виплачених процентів за використання позичкового капіталу. Досягається це за умови, коли процент виплат з позичковим капіталом не нижчий від рівня загальної рентабельності. Якби виплати за позичковий капітал були вищі від рівня загальної рентабельності, це призвело б до зниження рентабельності власного капіталу. З економічної точки зору цей показник свідчить про можливість підприємства щодо прирощення власного капіталу, тому з підвищенням його рівня змінюється економіка підприємства, зростає його платоспроможність.

4.

ПНА використовується для оцінки минулих результатів операційної діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу і прийняття рішень про інвестиції. Його економічний зміст полягає в розкритті ефективності (прибутковості) використання підприємством ресурсів, наданих власниками його звичайних акцій.

У міжнародній практиці фінансові аналітики та інвестори, як правило, користуються двома показниками ПНА — базисним та розбавленим ПНА. У П(С)БО 3 перший отримав назву «Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію», а другий — «Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію».

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (далі — ПНА), обчислюється за допомогою ділення чистого прибутку або збитку періоду, які належать власникам простих акцій, на середньозважену кількість простих акцій, і таких, що знаходяться в обігу протягом цього періоду.

Потенційні прості акції — це фінансовий інструмент або інший контракт, за яким у майбутньому його власнику надається право на прості акції. До них належать:

•     облігації, які можна конвертувати у звичайні акції;

•     привілейовані акції, які можуть бути конвертовані в прості акції;

•     варанти на акції;

•     опціони на акції;

•    акції, які можуть бути придбані за спеціальними програмами для працівників;

•   контракти, учасники яких матимуть право на отримання простих акцій залежно від виконання вимог, передбачених цими контрактами. Фондовий ринок України ще молодий, тому не всі перераховані фінансові інструменти присутні на ньому, проте він швидко розвивається, і слід бути готовим до завтрашнього дня.

Необхідність та особливість визначення можливого впливу потенційних простих акції на величину ПНА обумовлюється двома обліковими принципами: превалювання сутності над формою та обачності. Перший з них вимагає враховувати під час розрахунку ПНА потенційні прості акції, незважаючи на розкриті вище відмінності у правах власників простих і потенційних простих акції. Таким чином підкреслюється тимчасовий характер різниці між простими і потенційними простими акціями.

Другий принцип реалізується шляхом включення до розрахунку лише розбавляючих потенційних простих акції, тобто таких, які ведуть до зменшення суми базисного ПНА, обчисленого на підставі середньозваженої кількості простих акцій.

Як правило, прості акції включаються до розрахунку середньозваженої їх кількості з дати випуску. Приклади визначення цієї дати - у таблиці 1.

Таблиця 1. Дати включення простих акцій до обчислення середньозваженої кількості звичайних акцій в обігу

Особливості (мета) випуску звичайних акцій

Дата включення звичайних акцій до обчислення середньозваженої кількості звичайних акцій, які знаходились в обігу

Обмін на грошові кошти

Дата виникнення дебіторської заборгованості

Добровільна реінвестиція дивідендів у звичайні чи привілейовані акції

Дата виплати дивідендів

Конвертування боргового інструмента в звичайні акції

Дата припинення нарахування відсотків

Випуск замість відсотків або номіналу інших фінансових інструментів

Дата припинення нарахування відсотків

Для погашення зобов'язання підприємства

Дата погашення зобов'язання

Придбання активу (крім грошових коштів)

Дата визнання придбання

Обмін на надання послуг

Момент надання послуг

Частина компенсації при об'єднанні (придбанні) компаній

Дата придбання

Частково оплачуваний випуск

Дата виникнення дебіторської заборгованості

Випуск у разі виконання певних умов

Дата виконання зазначених умов

Етапи:

1.  Визначення чисельника ПНА.  Для цього необхідно:

•     визначити чистий прибуток (збиток) звітного періоду;

•     розрахувати чистий прибуток (збиток), який належить власникам простих акцій, вирахувавши з чистого прибутку звітного періоду (додавши до збитку) дивіденди, нараховані власникам привілейованих акцій.

2.  Визначення знаменника ПНА

З цією метою за даними обліку розрахувати середньозважену кількість простих акцій, які знаходились у обігу протягом звітного періоду, за формулою середньозваженої.

3.  Обчислення ПНА як результат ділення чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на середньозважену кількість цих акцій в обігуПід час розрахунку ПНА слід брати до уваги також зміну кількості простих акцій в обігу без відповідної зміни в ресурсах підприємства.

Такі зміни відбуваються під час:

•     сплати дивідендів простими акціями;

•     випуску прав на придбання простих акцій, призначених для існуючих акціонерів, за ціною, яка нижча справедливої вартості простих акцій;

•     дробіння акцій;

•     зворотного дробіння (консолідації) акцій.

При урахуванні таких подій припускається, що подія відбулася на початку звітного періоду.

4.  Розрахунок чисельника скоригованого ПНА

Для цього необхідно визначити наявність на підприємстві фінансових інструментів, що є потенційними простими акціями, та оцінити їхній вплив на суму чистого прибутку, який належить власникам простих акцій.

До розрахунку скоригованого ПНА необхідно включити лише такі потенційні прості акції, які мають розбавляючий вплив на ПНА, тобто зменшують його значення. Оцінка впливу здійснюється для кожного виду потенційних простих акцій (кожного випуску, серії випусків певного виду акцій) на суму чистого прибутку.

З метою обчислення чисельника скоригованбго ПНА чисельник, визначений для ПНА, враховуючи сплату податків, слід коригувати на суму:

•     дивідендів, визнаних у звітному періоді, на розбавляючі потенційні прості акції, оскільки ці дивіденди бралися до уваги при обчисленні чистого прибутку за період;

•     відсотків, визнаних у періоді, які пов'язані з розбавляючими потенційними простими акціями;

•     будь-яких змін у доході або витратах, які будуть наслідком конвертування розбавляючих потенційних простих акцій.

5.  Розрахунок знаменника скоригованого ПНА

Для розрахунку знаменника скоригованого ПНА знаменник, визначений для ПНА, слід збільшити на середньозважену кількість простих акцій, які були б в обігу, якщо припустити конвертування всіх розбавляючих потенційних простих акцій. При цьому розбавляючі потенційні прості акції слід вважати конвертованими на початок звітного періоду або, якщо це відбулося пізніше, на дату випуску потенційних простих акцій.

6. Обчислення скоригованого ПНА

Як результат ділення чистого прибутку, який стосується власників простих акцій, на середньозважену кількість цих акцій в обігу протягом звітного періоду, скоригований на вплив розбавляючих потенційних простих акцій.

Для досягнення зіставності показників ПНА, наведених у фінансових звітах за кілька звітних періодів (графа 4 розділу III звіту про фінансові результати), необхідний їх перерахунок у ретроспективній послідовності, якщо кількість простих або потенційних простих акцій в обігу змінюється внаслідок:

•     випуску акцій для безкоштовного пропорційного розподілу між акціонерами (бонусної емісії);

•     дробіння акцій;

•     консолідації акцій.

Якщо зазначені зміни в кількості акцій відбуваються після дати балансу, але до затвердження фінансової звітності керівництвом підприємства, розрахунок даних на акцію для них та дані попереднього періоду повинні базуватися на новій кількості акцій.

Показники ПНА за всі відображені в звіті періоди слід також перераховувати внаслідок впливу:

•     суттєвих помилок та коригувань, які є результатом змін в обліковій політиці, що розглядаються П(С)БО 6;

•     об'єднання підприємств, яке є об'єднанням часток.

Перерахунок скоригованого ПНА за будь-який попередній, відображений у звіті період, не вимагається у зв'язку зі змінами в застосованих припущеннях або конвертуванням потенційних простих акцій.

Суми ПНА не перераховуються також внаслідок ряду операцій, які відбуваються після дати балансу, тому що вони не впливають на суму капіталу, використану для отримання чистого прибутку або збитку періоду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19187. Контроль твэлов и ТВС энергетических реакторов 319.5 KB
  ЛЕКЦИЯ 22 Контроль твэлов и ТВС энергетических реакторов Качество промышленной продукции регламентируется государственными и отраслевыми стандартами техническими условиями и другими нормативными документами. Твэлы являются продукцией для которой вероятность о
19188. Моделирование процессов производства твэлов и ТВС по методу IDEF3 в среде Bpwin 20.05 MB
  ЛЕКЦИЯ 23 Моделирование процессов производства твэлов и ТВС по методу IDEF3 в среде Bpwin Для оптимизации последовательности и времени выполнения технологических операций широко применяются методы сетевого планирования. В настоящее время известны программные продукты...
19189. Элементный и структурный анализ в развитии современных технологий 112 KB
  электронный конспект лекций Лекция 1 Элементный и структурный анализ в развитии современных технологий. Основные определения используемые в последующем изложении. Упругое рассеяние в лабораторной системе координат. Широкое внедрение тонкопленочных технологий ис...
19190. Упругое рассеяние в системе центра масс. Связь между сечением рассеяния и прицельным параметром 171 KB
  Лекция 2 Упругое рассеяние в системе центра масс. Связь между сечением рассеяния и прицельным параметром. Вычисление сечения рассеяния в лабораторной системе координат по известному сечению рассеяния в системе центра масс. Рассмотрим процесс упругого рассеяния в сис
19191. Сечение рассеяния в кулоновском и обратноквадратичном потенциале 136.5 KB
  Лекция 3 Сечение рассеяния в кулоновском и обратноквадратичном потенциале. Кулоновский потенциал взаимодействия имеющий вид Ur = /r где  = q1q2 – один из немногих потенциалов для которого можно вычислить аналитически дифференциальное сечение рассеяния. На его приме
19192. Упругое рассеяние иона на атоме при экранированном кулоновском потенциале взаимодействия 206 KB
  Лекция 4 Упругое рассеяние иона на атоме при экранированном кулоновском потенциале взаимодействия. Функция экранирования. Линдхардовское сечение рассеяния для экранированного кулоновского потенциала. Аппроксимация аналитическими выражениями. Рассмотрим процессы
19193. Ядерная и электронная тормозная способность и их связь с удельными потерями энергии при движении ионов в твердом теле 250 KB
  Лекция 5 Ядерная и электронная тормозная способность и их связь с удельными потерями энергии при движении ионов в твердом теле. Расчет тормозных способностей ионов для кулоновского и экранированного кулоновского потенциалов взаимодействия. Расчет тормозных способнос
19194. Расчет траекторных пробегов ионов в твердом теле и распределение внедренных ионов по глубине образца 285 KB
  Лекция 6 Расчет траекторных пробегов ионов в твердом теле и распределение внедренных ионов по глубине образца. Коэффициент отражения и зарядовый состав отраженных ионов. Под пробегом будем понимать путь который проходит ион в твердом теле до полной остановки. Перед в
19195. Расчет коэффициента распыления в модели Зигмунда. Эмпирические формулы расчета коэффициента распыления 167 KB
  Лекция 7 Расчет коэффициента распыления в модели Зигмунда. Эмпирические формулы расчета коэффициента распыления. Энергетическое и угловое распределение распыленных частиц. Ионное травление. Расчет скорости ионного травления. Профиль ионной имплантации при учете расп