80562

Банківське кредитування підприємств

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Слово «кредит» походить від латинського, що означає борг, позика. В сучасному понятті кредит - це капітал, який береться під позику у вигляді грошової форми і надається в тимчасове використання госпорганам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати та цільового використання.

Украинкский

2015-02-17

165.5 KB

0 чел.

ТЕМА : Банківське кредитування підприємств

План лекції.

  1.  Становлення, розвиток та загальна характеристика банківських кредитів в Україні.
  2.  Особливі види кредитних банківських послуг.
  3.  Етапи кредитування та порядок оформлення кредиту у банку.

Порядок погашення кредиту і контроль банку.

1.

Кредит має давню історію. Але банківський кредит не був первісною його формою. Першими центрами кредитних операцій були давньоваві-лонські, грецькі храми. У Київській Русі кредит виник близько ХІІ ст.., банківський кредит набув широкого поширення на Галичині у ХVІІ ст.., у Росії на початку ХVІІІ ст..

Основою існування кредиту є наявність товарно-грошових відносин, руху вартості в процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару та його вартістю, тобто відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Слово «кредит» походить від латинського , що означає борг, позика. В сучасному понятті кредит - це капітал, який береться під позику у вигляді грошової форми і надається в тимчасове використання госпорганам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати та  цільового використання.

Банківський кредит - це економічні, кредитні відносини між банками і суб'єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів. Отже, відображає економічні відносини, що пов'язані з акумуляцією та планомірним використанням за допомогою перерозподілу  установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найбільш ефективного їх використання в народному господарстві.

Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини між окремими суб'єктами господарювання з приводу відстрочки оплати за продані  (куплені) товари.

 Державний кредит - це сукупність кредитних відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу випуску (придбання)  позик.

Лізинговий кредит - це економічні відносини між юридичними особами, які виникають при оренді майна на підставі укладеного договору.

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговій та комерційній – у товарній.

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьому кредиторами можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Бланковий кредит. Комерційний банк може надавати бланковий кредит лише в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов'язання повернути кредит) з застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит - це кредит, що надається суб'єктам господарювання банківськими консорціумами. Консорціумний кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Споживчий кредит - кредит, що надається фізичним особам на придбання споживчих товарів і послуг з відстрочкою платежу.

Кредити під вексельний обіг - це кредити, що надаються банками під облік і заставу векселів. При цьому кредити під облік векселів - це кредити, що надаються банком пред'явнику векселів, після їх обліку в банку, на строк до виконання по них зобов'язань сплатити пред'явникам векселів номінальну їх вартість за вирахуванням дисконту (відсоткової ставки банку). Сума і строк дії вексельного кредиту залежать від строку і суми поданих векселів. Проте строк, на який видається вексель, не може перевищувати 90 днів.

Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк під заставу.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа, згідно з законодавством країни перебування нерезидента, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Інвестиційний податковий кредит - це відстрочка сплати податку на прибуток, яка надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку за рахунок загального росту прибутку від реалізації інноваційних програм.

Банківське кредитування у незалежній Україні після 1991 р. набуло значного розвитку, який характеризувався наступними ознаками:

  •  становлення системи комерційних банків;
  •  формування законодавства України у банківській сфері;
  •  адаптація банківської системи до міжнародних стандартів;
  •  капіталізація банків, концентрація капіталу;
  •  інфляційні процеси та нестабільність грошової одиниці;
  •  запровадження національної валюти;
  •  трансформація форм власності;
  •  розвиток короткострокового кредитування і мікрокредитування;
  •  зменшення ставок з 50-60% до 15-20%.

Світова практика довела, що банківське кредитування ( далі БК) є най-доступнішим і найефективнішим джерелом додаткового фінансування потреб підприємств. Кредитний ринок України розвивається і надалі – перехідна економіка має зростаючі потреби у кредитних ресурсах.; залучення додаткових ресурсів прискорює обіг капіталу, а найдоступнішим джерелом вільних ресурсів є комерційні банки – спеціалізовані кредитні установи.

Рис. 7.1. Реалізація механізму кредитного банківського забезпечення підприємств.

БК надаються на фінансування проточних потреб (оборотного капіталу), інвестиційної діяльності (основного капіталу), викуп приватизованого підприємства.

Не надаються кредити на фінансування збитків господарської діяльності, збільшення статутних фондів. Не можуть одержати кредит підприємства, які:

мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами;

уклали контракти, які не передбачають захисту майнових прав позичальника;

знаходяться в процесі судового розгляду справи про їх банкрутство ( крім фінансової санації).

2.

Кредитування в іноземній валюті.

Характеризується підвищеним ризиком. Вимагає прогнозу фінансових результатів і грошових потоків у іноземній валюті. Може видаватись на фінансування як зовнішніх так і внутрішньо українських операцій, відряджень за кордон, оплати платежів, пов’язаних з переміщенням товарів через кордон.  Видача кредиту в іноземній валюті здійснюється за курсом комерційного банку на відповідну дату, заборгованість обліковується у іноземній валюті. Сплата відсотків відбувається у гривнях за відповідним курсом. Повернення кредиту – у валюті одержання. Купівля валюти здійснюється на МВР за дорученням клієнта банком за діючим курсом.

                                                    Кредитні лінії.                                                                                                                     

Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито, наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукрових буряків або овочевій базі для створення запасів овочів на зиму.

Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для  відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

Овердрафт ( контокорентний кредит).

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний позичковий рахунок — контокорент — єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображу-ються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого — кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент — це поєднання позикового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.     Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю  частину кредиту називають терміном “овердрафт”. За  дебетового сальдо контокорентного рахунка банк за використані ним кошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на вклади до запитання. За кредитового сальдо — навпаки, підприємство сплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому/ кредитною угодою (рис.7.2. ).                                   

Рис. 7.2. Механізм контокорентного кредитування.

 Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими/витратами для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими у банківській практиці.( на 2-7п. вищими за звичайні).

Характерні особливості контокорентного кредиту

встановлення ліміту кредитування;                    

можливість скасування кредитної угоди будь-коли.       

З іншого боку, контокорентний кредит має певні переваги для підприємства-позичальника:

• відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні користування;

• кредитними коштами підприємство може скористатись будь-коли без укладення додаткової кредитної угоди.

Обліковий кредит.

 Кредит під облік векселів (обліковий кредит) — це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Переваги такого кредиту для підприємства:

• гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковою ставкою;

• у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем, банки не вимагають додаткових гарантій від підприємств;

• такий кредит поліпшує умови ліквідності суб'єкта господарювання.

Дисконт розраховується за формулою

                           (7.1)

де С — сума дисконту; К — номінальна сума векселя; Т — строк (у днях) від дня обліку до дня платежу; П — ставка, за якою обліковується вексель.

Акцептний кредит.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін.

Акцептний кредит — це короткострокова позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати. На відміну від дисконтування векселів акцептний кредит надається векселедавцю (платнику за векселем) — звідси і його інша назва — векселедавчий — і виступає як гарантійна послуга. У світовій банківській практиці ця операція здійснюється за класичною схемою: кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя, де одержувач коштів указує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Підприємство виставляє вексель на банк, тобто банк стає трасатом. Банк акцептує вексель з умовою, що до настання строку платежу за векселем підприємство внесе в банк суму, необхідну для його погашення. Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований банком вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, розрахунків з іншим банком.

Авальний кредит.

Авальний кредит — це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов’язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії.

Для підприємств, як інтенсивно використовують векселі, більш-еластичною формою вексельного кредиту є позики, що видаються,  під заставу векселів. Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення не за їхньою повною вартістю, а за 60 — 90% їхнього номіналу залежно від кредитоспроможності підприємства, що заставляє векселів і надійності самих векселів.

Факторинг.

Факторинг— система фінансування, за умовами якої підприємство—постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця. Підприємству відкривається факторинговий рахунок, де здійснюється облік усіх операцій з факторингу.

Таблиця 7.1КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Ознаки класифікації

Види факторингових операцій

1. Місцезнаходження суб'єктів факторингових операцій

1.1. Внутрішній факторинг 1.2. Зовнішній факторинг

2. Ступінь охоплення факторингом продукції, що реалізується

2.1. Оплата всієї реалізованої продукції.

2.2. Оплата частини реалізованої продукції

3. Спосіб повідомлення дебіторів підприємства

3.1. Відкритий факторинг 3.2. Закритий факторинг

4. Форма взаємовідносин підприємства і банку

4.1. Факторинг з правом регресу 4.2. Факторинг без права регресу

5. Повнота надання послуг

5.1. Повний факторинг 5.2. Частковий факторинг

6. Порядок оплати розрахункових документів постачальника

6.1. Факторинг з попередньою оплатою

6.2. Факторинг без попередньої оплати

Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його контрагент та банк перебувають у тій самій країні.

Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди перебуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) факторинг — це тип факторингу, коли підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (дебітора) про те, що права на одержання оплати переуступлено банку або факторинговій компанії.

Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання оплати банку чи факторинговій компанії.

Факторинг з правом регресу дозволяє банку (факторинговій компанії) повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплати яких відмовився покупець, і вимагати повернення підприємством-постачальником коштів.

Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.Повне факторингове обслуговування включає, крім суто факторингових послуг, і надання ряду інших: аудиторських, обліку дебіторської заборгованості, повного управління борговими зобов'язаннями тощо. Частковий факторинг — це оплата банком (факторинговою компанією) лише рахунків-фактур постачальника.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату і розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано  банку.

Факторинг без попередньої оплати — це такий факторинг, коли банк  зобов'язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.

Іпотека.

Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.Позичальниками можуть бути юридичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу . об'єкти іпотеки на користь позичальника. Об'єктами іпотечного кредиту є: житлові будинки, квартири, виробничі будівлі, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктами застави за іншими угодами. Заставне майно залишається у позичальника, який продовжує його експлуатувати і зберігає за собою право власника.Розмір іпотечного кредиту визначається як частина вартості об'єкта іпотеки.

У випадку несплати позики закладена нерухомість продається, а з вирученої суми погашається заборгованість кредитору.

   Основними документами, якими оформляється іпотечний кредит, є:

• іпотечне зобов'язання, що видається позичальником кредиторові на підтвердження його переважного права на задоволення грошових претензій з вартості заставленого майна в разі невиконання позичальником свого зобов'язання;

• закладний лист — довготерміновий цінний папір, що випускається іпотечними банками під заставу земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна. Закладний лист забезпечує дохід у формі відсотків.


3.

Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов.

Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.

Підприємство (позичальник) або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним.

3.  Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.

4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство — в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Банк-кредитор у процесі оцінки діяльності підприємства-позичальника ставить такі вимоги:

• підприємство має бути кредитоспроможним;

• підприємство повинно забезпечувати зростання обсягів виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг);

• співвідношення суми зобов'язань, включаючи суму кредиту, що планується отримати, до суми власного капіталу має становити не більше 70:30;

• інвестиційний проект підприємства-позичальника має бути фінансово скупним та не передбачати виробництва з високим екологічним ризиком;

• кредит має бути забезпечений. Як застава використовуються акції, нерухоме (будівлі, комплексне технологічне обладнання) і рухоме (автотранспортні засоби, механізми) майно, виробничі та інші активи, що належать підприємству-позичальнику і можуть бути прийняті в забезпечення згідно з чинним законодавством України. Відповідно до умов, що їх ставлять більшість українських банків, дисконтована вартість застави повинна становити не менше 200% від суми зобов'язань позичальника. За оцінювання майна, що передається в заставу, ураховується його ліквідність.

Процедуру отримання кредиту підприємством показано на рис.7.3.

Рис. 7.3.Структурно-логічна схема оформлення кредитної угоди.

На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори на Предмет можливого укладення кредитної угоди

На другому етапі підприємство звертається в банк і подає йому документи, необхідні для визначення юридичного статусу, фінансового стану підприємства, оцінки проекту, аналізу можливості його успішної реалізації,, забезпечення кредиту.

На третьому етапі банк:

• вивчає формальну й неформальну інформацію про підприємство;

• оцінює його ділову репутацію та імідж;

• аналізує кредитоспроможність підприємства, проводить поглиблене обстеження його фінансового стану і визначає міру ризику;

• визначає перспективи розвитку підприємства;

• перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.

Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки та інших факторів.

Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність чи відсутність у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позики.

Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану підприємства перед наданням йому позики, а далі — щоквартально.

В Україні критерії оцінки фінансового стану підприємства-позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.

Для оцінки фінансового стану підприємства — юридичної особи враховуються такі об'єктивні показники його діяльності: обсяг реалізації;  прибутки і збитки; рентабельність; ліквідність; грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів); склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості; ефективність управління підприємством;  ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі;наявність державних замовлень і державної підтримки підприємства

 Комерційні банки розробляють показники додаткової оцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності та форм власності.

Рис. 7.4. Напрямки аналізу підприємства-позичальника з метою оцінки його кредитоспроможності.

Кредитні взаємовідносини між банком і суб'єктом господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після надання згоди банком на видачу позики позичальнику.

Але до оформлення кредитного договору позичальник, бажаючий отримати в банку, який його обслуговує, кредит, виясняє в цьому банку (шляхом усних переговорів з відповідними працівниками банку) можливість позитивного вирішення цього питання. При отриманні позитивної відповіді позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням-заявою, де вказується мета отримання кредиту, його сума, строк використання, передбачене забезпечення, економічна характеристика заходів, які кредитуються, і джерела погашення кредиту.

Разом із клопотанням-заявою позичальник подає банку такі документи:

техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу;

копії контрактів (договорів) між продавцем і покупцями;

копії договорів оренди землі, приміщень, обладнання тощо;

розрахунки очікуваних доходів від проведення заходу, що кредитується, за рахунок яких очікується погасити майбутній кредит;

бухгалтерські та фінансові звіти (форма № 1 «Баланс підприємства», форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форма № 4 «Звіт про власний капітал») за звітний рік і квартал;

виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших банках;

висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника;

договір застави, поручительства, гарантії, страхування (один з цих документів або декілька за вимогою банку);

бізнес-план по новоздійснюваному заходу;

розрахунки надходження і витрачання грошових коштів;

розрахунок одержання прибутку та його розподілу;

При необхідності банк може вимагати від позичальника інші документи, відомості, які підтверджують рівень економіки підприємства, його неспроможність і забезпечення повернення кредиту.

Позичальник, який не є клієнтом банку, подає йому додатково такі документи:

•   статут підприємства, зареєстрований і затверджений у встановленому порядку;

•   засновницький договір;

•   свідоцтво про реєстрацію;

•   довідку про знаходження на обліку в податковому органі;

•   картку зі зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами на рахунку, завірену у встановленому порядку, та ін.

При оформленні одержання довгострокового кредиту на фінансування капітальних витрат позичальник надає в банк документи, необхідні для відкриття кредитування капітальних вкладень, а також контракт на побудову, договори на постачання необхідного виробничого обладнання, документи на відведення земельної ділянки (землекористування), проектнот технічну документацію на заходи, які проводяться, основні техніко-економічні показники проекту, бізнес-план, розрахунок доходності, та окупності капітальних затрат, що кредитуються та ін.Після одержання клопотання-заяви та необхідних документів для надання кредиту, вивчення цих документів банком останній оцінює рівень економіки та ділову репутацію позичальника, його кредитоздатність, можливість видачі йому кредиту та своєчасність його погашення.Серед показників, на основі яких банк приймає рішення про видачу позичальнику кредит, найважливішим є кредитоздатність, тобто наявність умов для видачі кредиту та можливості своєчасного його погашення.Після укладення кредитного договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок, на який зараховується передбачена договором сума кредиту.

4.

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

Умови погашення кредитів суттєво впливають на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

За способом погашення позички можуть бути: до запитання, з погашенням у відповідний термін, з довгостроковим погашенням.

За позичками до запитання строк повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку.

Позичка може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства).

За характером погашення кредити поділяються на такі види:

1)дисконтні;

позички, які погашаються поступово, — щомісяця, щокварталу, раз на півроку, щороку;

позички, які погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну позички, тобто підприємство одночасно сплачує банкові суму основного боргу та нарахованих відсотків;

амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками).

Можуть бути й інші способи погашення, які зазначаються у кредитному договорі (наприклад, надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).

На відміну від звичайних надання дисконтних позичок передбачає утримання позичкового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можуть бути:

виручка від реалізації продукції, що її отримає підприємство в процесі реалізації проекту кредитування;

виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов'язаного з проектом кредитування;

інші надходження від господарської діяльності.

Умови погашення кредиту обумовлюються під час підписання договору підприємства з банком виходячи:

із цільового спрямування кредиту;

обсягів та терміну позички;

порядку та строків надходження коштів на рахунок підприємства;

сезонності та циклічності виробництва;

рівня платоспроможності та надійності матеріального забезпечення підприємства тощо.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути з підприємства штраф. За відмови підприємства від сплати боргів банк стягує їх у претензійно-позовному порядку. У разі систематичного невиконання кредитних зобов'язань банк може порушити стосовно підприємства справу про банкрутство.

Погашення заборгованості за кредит та оплата відсотків за і користування ним здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами під час укладання угоди. Відстрочка погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, наприклад у разі виникнення в підприємства тимчасових фінансових труднощів з непередбачених обставин. Цю відстрочку оформляють додатковим договором між позичальником та банком. Він є невід'ємною частиною основного кредитного договору. За несвоєчасного погашення боргу і за браком домовленості щодо відстрочки погашення кредиту банк застосовує до підприємства штрафні санкції.

Важливим етапом у процесі кредитування є здійснення банком контролю за виконанням умов кредитного договору з позичальником, цільовим та ефективним використанням і наданого кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою відсотків по ньому. Банк протягом всього періоду дії кредитного договору проводить аналіз господарсько-фінансової діяльності позичальника, його фінансового стану, здійснює перевірки стану зберігання наданого байку під заставу майна. У випадку погіршення фінансово-економічного стану позичальника, фактів використання кредиту не за цільовим призначенням, несвоєчасного повернення раніше одержаної позики, необумовленого завищення вартості заставленого майна банк має право достроково розірвати кредитний договір, призупинити надання кредиту, достроково стягнути видані позики і відсотки по них за рахунок коштів, що є на рахунку позичальника або за рахунок вартості заставленого позичальником майна.

Банк має проводити незалежні експертизи проектів і заходів, які кредитуються, достовірність наданої йому бухгалтерської та іншої звітності тощо.

У випадках виявлення відхилень у проектах, що кредитуються і заходах, в поданій звітності або у веденні бухгалтерського обліку банк має право призупинити подальшу видачу кредиту до усунення позичальником виявлених недоліків.

Якщо позичальник не забезпечує виконання зобов'язань стосовно повернення боргу та відсотків по ньому, згідно з кредитним договором, тоді банк у відповідності до чинного законодавства має право звернутися до арбітражного суду з заявою для порушення справи про банкрутство позичальника.

Звернення до арбітражного суду для порушення справи про банкрутство позичальника банк може зробити по закінченні місяця з дня письмового попередження банком позичальника про необхідність погашення ним боргу по позиці.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2505. Статистическая проверка параметрических гипотез 97.31 KB
  Понятие о гипотезе. Виды гипотез. Ошибки первого и второго рода. Статистический критерий проверки нулевой гипотезы. Отыскание критической области. Сравнение двух дисперсий нормальных генеральных совокупностей. Проверка гипотез равенства математических ожиданий двух случайных величин.
2506. Немецкая классическая философия 209.01 KB
  Общие характеристики немецкой классической философии. Трансцендентализм философии И. Канта. Учение о трансцендентальном и эмпирическом субъекте познания. Анализ механизма процесса познания. Априоризм и агностицизм И. Канта. Морально-практическая философия И.Канта. Категорический императив. Соотношение морали и религии. Социально-философские идеи Канта.
2507. Понятие, сущность, функции и цели международного права 26.24 KB
  Международное право – это особая правовая система, регулирующая международные отношения его субъектов по средствам юридических норм, создаваемых путем фиксированного (договор) или молчаливо выраженного (обычай) соглашения между ними и обеспечиваемых принуждением, формы, характер и пределы которого определяются в межгосударственных соглашениях.
2508. Соціальна історія українських земель у польсько-литовський період (14 – 17 ст.) 187.36 KB
  Державний устрій та суспільний лад Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Соціальна структура українського населення у складі Великого князівства Литовського та Польського королівства. Правова система. Особливості розвитку української культури в 14 – 17 ст.
2509. Оптика и атомная физика 10.06 MB
  Определение показателя преломления стекла с помощью микроскопа. Определение радиуса кривизны линзы с помощью колец Ньютона. Изучение поляризации света. Проверка закона Малюса. Определение концентрации раствора сахара поляриметром. Изучение сериальных закономерностей в спектре излучения атомарного водорода и определение постоянной Ридберга. Исследование явлений дифракции и поляризации света.
2510. Вращательные движения твердого тела и их законы 292.5 KB
  Проверка зависимости углового ускорения ε от момента силы М при постоянном моменте инерции J. Проверка зависимости момента инерции J грузов от расстояния до оси вращения.
2511. Введение в физику низкотемпературной плазмы 839.85 KB
  Основные понятия физики плазмы. Экранирование зарядов в плазме. Дебаевский радиус. Элементарные процессы в плазме. Термоядерная плазма. Критерий Лоусона. Лазерный термоядерный синтез. Движение заряженных частиц в электромагнитных полях. Магнитный момент частицы в магнитном поле.
2512. Физика в биологических обследованиях лабораторные и семинарские занятия 692.35 KB
  Изучение механических колебаний. Изучение аппарата для ультразвуковой терапии. Определение скорости звука в воздухе методом стоячих волн. Изучение физической основы аускультативного метода измерения артериального давления крови. Изучение механических моделей биологических тканей. Биоэлектрическая активность биологических объектов.
2513. Определение удельного заряда электрона магнетрона 153 KB
  Непосредственное измерение массы электрона представляет значительные трудности ввиду ее малости. Легче определить удельный заряд электрона, т.е. отношение величины заряда к массе (е / m), а по величине заряда е и удельному заряду можно найти массу m электрона. Для определения е / m могут применяться различные методы. В данной работе применен метод магнетрона.