80563

Небанківське і міжнародне кредитування підприємств

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Комерційний кредит — це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту — прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Украинкский

2015-02-17

280 KB

2 чел.

Лекція №8 (15). Розділ 5. Кредитування підприємств

ТЕМА: Небанківське і міжнародне кредитування підприємств.

План лекції.

  1.  Розвиток, особливості та види комерційного кредитування.
  2.  Лізинг як форма кредитування.
  3.  Державне кредитування підприємств.
  4.  Кредитування підприємств за рахунок міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

1.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати у своїй діяльності такі форми кредиту: комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, банківський.

Комерційний кредит — це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту — прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

— в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;

— він надається тільки в товарній формі;

позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.

Нині на практиці застосовуються переважно три різновиди комерційного кредиту:

кредит із фіксованим терміном погашення;

— кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;

— кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

Комерційний кредит це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності:

підприємством-постачальником (кредитором), який надає відстрочку платежу за свій товар і підприємством-покупцем (позичальником), який зобов'язується сплатити борг.

Об'єктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавець надає відстрочку платежу.

При наданні комерційного кредиту підприємства можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів — зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

У XIX і на початку XX ст. у розвинених країнах у галузі внутрішньої і міжнародної торгівлі переважав традиційний вексельний кредит, із наданням продавцем покупцеві права погашати його частинами. Практикувалось надання продавцями комерційного кредиту у вигляді відстрочки платежів, без оформлення її векселем, а також надання покупцями комерційного кредиту постачальникам через авансові платежі.

Нині традиційний вексельний кредит починає поступатись місцем кредиту, що надається продавцями покупцям через простий за-лис вартості проданих у кредит товарів.

 У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

Погашення комерційного кредиту здійснюється шляхом:

• сплати боржником за векселем;

• передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

• переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Якщо комерційний кредит оформлений не за допомогою векселя, його погашення здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Специфічною формою комерційного кредиту можна вважати термінову відстрочку сплати податків (податковий кредит), які належить внести підприємству до бюджету в календарному році. Податковий кредит дає фінансову можливість підприємству спрямувати тимчасово вільні кошти у прибуткові операції.

До нетрадиційних видів комерційного кредиту відносять кредитування за контрактом (франчайзинг) та кредитування експортера шляхом купівлі боргових зобов'язань (форфейтинг).

Франчайзинг— фінансово-кредитна операція, пов'язана із забезпеченням прибуткової діяльності суб'єкта господарювання. Така операція передбачає діяльність підприємства під маркою чи фірмовою назвою великого та відомого підприємства (фірми).

Плата за франшизу буває прямою — у формі певної грошової суми (пашуальні платежі, роялті) і непрямою — у формі зобов'язання купу-і вати або продавати ті товари чи послуги, з яких власник ліцензії має комерційний інтерес.

Форфейтинг — кредитування експортера шляхом купівлі переказних векселів, виписаних ним, або простих векселів, одержувачем коштів за якими він є. Ця операція передбачає придбання банком у кредитора боргу, вираженого у формі векселя, на безповоротній основі. Тобто, банк чи спеціалізована фірма (форфейтер) бере на себе зобов'язання відмовитися — форфейтинге — від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості отримання грошових коштів від боржника.

Операції з форфейтингу передбачають: складення угод у вільноконвертованій валюті на термін від 6-ти місяців до 5-ти років; купівлю векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі; проведення дисконтування на основі фіксованої відсоткової ставки.

З метою прискорення реалізації товарів і перетворення товарного капіталу на грошовий застосовують такий спосіб надання комерційного кредиту покупцям, як торгові знижки з покупної вартості товару (сконто).

Консигнація — застосовується здебільшого за реалізації нових товарів, попит на які важко передбачити. Суть консигнації полягає в тім, що роздрібна торгівля може одержувати товарно-матеріальні цінності без конкретного зобов'язання. Це означає, що оплата виробнику здійснюється тільки за умови реалізації товару. Коли попиту на новий товар не буде, товар повертають підприємству-виробнику.

2.

За економічної кризи більшість підприємств України неспроможна власними коштами здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає об'єктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо у сфері малого та середнього бізнесу.

Термін «лізинг» походить від англійського дієслова що означає «брати в оренду».

В економічному розумінні лізинг — це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора — лізингодавеиь, позичальника—лізингоодержувач.

Лізинговий кредит це відносини між юридичними особами, які виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будівлі, споруди, система телекомунікацій тощо) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодавець; лізингоутримувач; продавець лізингового майна:

• лізингодавець (суб'єкт господарювання, який є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду);

• користувач (суб'єкт, який домовляється злізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах);

• виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Комерційний банк може бути або прямим учасником лізингової угоди безпосередньо як лізингодавець, або непрямим учасником як кредитор лізингової компанії чи гарант угоди за лізингом.

Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківське або не банківське фінансове підприємство, який передає у користування об'єкти лізингу за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути: комерційні банки; лізингові компанії; філіали та підрозділи підприємств, які виробляють обладнання; комітети по управлінню майном при органах влади.

Лізингоутримувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу. Лізингоутримувачами можуть бути: юридичні особи, які займаються виробництвом тієї або іншої продукції; фізичні особи, зайняті підприємницькою діяльністю.

До продавців майна відносяться: виробники машин і обладнання; оптово-збутові організації; торговельні фірми; власники майна тощо.

Економічні відносини, що виникають між юридичними особами при оренді майна, можуть бути виражені у вигляді фінансового і оперативного лізингу.

Фінансовий лізинг - це такий вид договору лізингу, згідно з яким лізингоутримувач одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менше строку, за який амортизується 60% вартості об'єкта лізингу, визначений на день складання договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоутримувачу, згідно з договором, переходить у власність лізингоутримувача або викуповується ним по кінцевій вартості.

Оперативний лізинг - це такий вид договору лізингу, згідно з яким лізингоутримувач одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший строку, за який амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, визначений на день складання договору. Після закінчення терміну договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу належить поверненню лізингодавцю.

Сутність лізингу проявляється у його функціях:

• фінансовій;

• виробничій;

• збутовій.

Фінансова функція полягає:

—у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати

придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту;

— у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг.

Оскільки орендну плату зараховують до складу валових витрат,

то відповідним чином зменшується оподатковуваний прибуток підприємства.

Виробнича функція полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових технологій та техніки.

Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.

До об'єктів лізингу належать:

- машини та обладнання;

- засоби обчислювальної техніки;

транспортні засоби

• виробничі будівлі та споруди;

• інші основні фонди.

Не можуть бути об'єктами лізингу:

• об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств;

• земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Учасники лізингу та їх роль у кредитування показано на рис.1.

1.Ініціація отримання замовлення на лізинг. 2. Заявка на лізинг. 3. Розгляд заявки. 4. Заявка на проведення маркетингового дослідження основних постачальників обладнання. 5. Вибір найпридатнішого постачальника. 6. Пакет документів на вимогу лізингодавця. 7. Оцінка фінансового стану клієнта та ефективності лізингового проекту. 8. Замовлення-наряд на устаткування. 9. Вибір банку-кредитора. 10. Вибір страхової компанії. 11. Домовленість щодо продажу майна за залишковою вартістю.

Рис. 1. Учасники лізингу.

Підприємство — лізингоодержувач також здобуває буже суттєві переваги:

• лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60—70% їхньої вартості;

• підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право власності на нього належить лізингодавцю;

• лізинг дає підприємству більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, що її вироблено на обладнанні, узятому в лізинг;

• зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а в оренду: відтак розширюються можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування;

• лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання та його можливість отримати банківський кредит;

• лізингові платежі включають до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток підприємства-лізингоотримувача;

• зменшується ризик виробництва нової продукції, оскільки за недостатнього попиту на неї підприємство може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;

• досягається ефект фінансового стимулювання, оскільки щорічні фінансові вигоди перевищують розмір відсотків за банківський кредит. Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:

• вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізингової маржі, ніж вартість звичайної позики;

• складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складнішої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику;

• лізингодавець бере на себе ризик можливого морального старіння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лізингових платежів.

Механізм укладання та реалізації лізингової угоди зображено на рис. 2.

Рис. 2. Механізм укладання і реалізації лізингової угоди

1. Надходження замовлення на лізинг обладнання. 2. Аналіз замовлення, замовника (як отенщйного лізингоотримувача) 3 Вивчення та обговорення умов постачання обладнання. 4. Прийняття рішення щодо участі в угоді. 5. Укладання лізингової угоди б Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для виплати авансу та сплати митних зборів. 7. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для придбання обладнання. 8 Укладання договору купівлі-продажу, оплата вартості майна 9 Постачання обладнання. 10. Укладання приймально-передавального акта щодо обладнання. 11. Страхування майна на користь лізингодавця за рахунок лізингоодержувача. 12 Сплата лізингових платежів 13. Погашення кредиту лізингоодержувачем. 14 Погашення кредиту лізингодавцем

Підприємство подає до лізингової компанії чи банку: заяву, економічне обґрунтування лізингової угоди (бізнес-план), нотаріально засвідчені копії установчих документів, бухгалтерський баланс за останній рік або квартал та інші документи на вимогу лізингодавця. Лізингодавець здійснює оцінку платоспроможності підприємства (лізингоодержувача) за схемою, що її прийнято для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів. У зв'язку з тим, що лізингова операція має довгостроковий характер, лізингодавця цікавить, насамперед, не поточний, а перспективний фінансовий стан підприємства-лізингоодержувача. Після позитивного висновку щодо платоспроможності лізингоодержувача й ефективності лізингового проекту лізингодавець направляє постачальнику замовлення-наряд на придбання об'єкта лізингу. Між підприємством-постачальником та лізинговою компанією укладається договір купівлі-продажу основних фондів, які передаються в лізинг підприємству-лізингоодержувачу. Ці операції оформлюються такими документами:

1. Акт приймання-передачі об'єкта лізингу в експлуатацію.

2. Лізинговий договір між лізингодавцем та лізингоодержувачем.

3. Договір на технічне обслуговування майна, що передається в зинг, коли обслуговування здійснюватиме лізингодавець.

Майно передається в лізинг тільки після укладання лізингоодержувачем договору страхування об'єкта лізингу на користь лізингодавця.

Лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити підтримування в належному стані лізингового майна, а також здійснювати виплати відповідних лізингових платежів.

До складу лізингових платежів включають:

• суму відшкодування вартості об'єкта лізингу, що амортизується, на строк, за який вноситься лізинговий платіж;

• суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток для придбання майна згідно з договором лізингу;

• платіж-винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

• відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Підприємство-лізингоодержувач перестає сплачувати лізингові /платежі після закінчення терміну чинності лізингової угоди. Лізингоодержувач при цьому має право:

• повернути обладнання лізингодавцю;

• поновити або укласти нову лізингову угоду;

• придбати обладнання за залишковою вартістю. Спосіб подальшого використання лізингового майна залежить від напрямків інвестиційної стратегії підприємства.

Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

3. Державний кредит — це економічні відносини, які виникають між підприємством і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

• пускових об'єктів;

• раніше розпочатих новобудов виробничого призначення;

• технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності.

 Фінансування інвестиційних потреб підприємств буває цільовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією (поручительством).

 Бюджетні позики надаються на таких умовах:

• обсяги бюджетних кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств, відомств, інших центральних органів державної влади, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України;

• перелік будов і об'єктів виробничого призначення, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується;

• терміни погашення бюджетних кредитів не перевищують трьох років, а в окремих випадках — п'яти років;

• погашення бюджетних кредитів починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об'єкта кредитування (якоїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється щоквартально;

• погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входить у систему будівель, починається наступного за плановим року і здійснюється щоквартально протягом не більше двох років;

• за користування бюджетними позиками встановлюється відсо-іткова ставка, яка визначається Мінфіном України щорічно під час формування державного бюджету.

Організація роботи з обслуговування бюджетних кредитів, їх обліку і проведення розрахунків з позичальниками покладається на вповноважені комерційні банки України.

Уповноважені банки використовують бюджетні кредити відповідно до цільового призначення.

Оплата виконаних робіт з будівництва, реконструкції, технічного переозброєння підприємств і об'єктів виконується вповноваженими.   Механізм надання бюджетних позик підприємствам зображено на рис. 3.

Рис 3. Порядок фінансування інвестиційних потреб підприємств за рахунок бюджетних позик через уповноважені банки України

1. Перерахування на окремий рахунок коштів, у межах яких надається бюджетна позика відповідно до Державної профами економічного і соціального розвитку України.  2. Укладання кредитної угоди з визначенням умов надання позик і їх гарантованого повернення у відповідний термін.  З. Порядок подання інформації про об'єкти, які фінансуються.  4 Укладання кредитних договорів у місячний термін з моменту одержання замовником бюджетних позик. 5, 5а, Копії кредитних договорів і додатків до них, які подаються у двотижневий термін з моменту їх підписання банком.

За користування бюджетним кредитом підприємства сплачують відсоток бюджету й банку в установлені терміни. Зокрема, кошти підприємств, які надходять у банк за користування бюджетною позикою, перераховуються в державний бюджет в обсязі 60%, а коли до позичальника застосовано штрафні санкції — 70% від загальної суми сплачених підприємством відсотків. Решта суми поступає в уповноважений банк для покриття витрат на обслуговування бюджетної позики.

Оплата відсотків здійснюється за рахунок власних коштів підприємства.

Контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних кредитів покладається безпосередньо на банки, що фінансують позичальника. Штрафні санкції до підприємств-позичальників не застосовуються в разі несвоєчасного одержання позичальником бюджетної позики у передбачених обсягах, а також тимчасової консервації об'єкта за браком коштів для продовження його будівництва.

4.

Співробітництво України з міжнародними валютно-кредитними організаціями (МВКО) розпочалося зі схваленням у червні 1992 р. Закону України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій».

Кредити під державні гарантії залучаються для розвитку пріоритетних галузей економіки. Порядок отримання таких кредитів зафіксовано в положенні «Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення» (постанова Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 № 414).

Можливість отримати такий кредит реалізується через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), що надаються банками-агентами. Банки оформляють внутрішні кредитні угоди, договори застави та/або поруки, здійснюють контроль за порядком кредитування і виконанням проекту під гарантію Кабінету Міністрів України (КМУ). Як правило, банки відкривають за дорученням підприємств безвідкличні документальні акредитиви на користь експортерів. На основі цих акредитивів оплачуються поставки обладнання чи надаються послуги. Після того як об'єкт кредитування введено в дію, позичальники починають погашати борги в терміни і в обсягах, передбачених угодами.

У процесі кредитування міжнародними банками українські банки-агенти можуть надавати підприємствам-позичальникам допомогу щодо складання бізнес-плану, інвестиційної програми проекту або техніко-економічного обгрунтування позички.

Банк-агент може надати підприємству допомогу в разі, коли останньому бракує:

стартових коштів для сплати авансового платежу — 15 % від
загальної суми імпортного контракту;

коштів на сплату страхової премії на користь іноземної страхової компанії;

коштів для сплати належних платежів кредитору.

У таких випадках банк-агент може залучити кредит в іншого банку, але за обов'язкової умови, що погашення позички на авансовий та інші платежі субординовано з позичкою під гарантію уряду.

Основними міжнародними кредиторами державних підприємств є Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

За рахунок позичок Світового банку фінансуються проекти у вугільному секторі, енергетичній галузі, сільському господарстві, соціальній та управлінській сферах, медицині. Прикладом може бути, програма Світового банку, що передбачає структурну перебудову вугільної промисловості: закриття збиткових і переобладнання нерентабельних шахт, очищення навколишнього середовища, працевлаштування та перепідготовку працівників галузі. Проект розпочато у грудні 1996 р. Виплата основного боргу починається 2002 року і триватиме до кінця 2013 р. Уповноваженим представником України з обслуговування кредитної лінії Світового банку є Міністерство фінансів. Загальна сума кредиту становить 300  млн доларів США.

Європейський банк реконструкції та розвитку кредитує здебільшого великі проекти, спрямовані на підтримку енергетичної галузі, транспорту і міської інфраструктури. До таких проектів, наприклад, належать: реконструкція аеропорту «Бориспіль», телекомунікація ІТУР (Італія—Туреччина—Україна—Росія), реконструкція Старобешівської теплоелектростанції, комерціалізація залізничного транспорту, модернізація аеронавігаційної системи тощо.

За рахунок коштів ЄБРР здійснюються короткострокове та довгострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

Типові умови кредитування такі: мінімальна сума кредиту — 50 тис. дол. США;

максимальна сума кредиту — визначається для кожного уповноваженого банку індивідуально;

термін короткострокового кредиту — від 6 до 12 місяців;

максимальний термін довгострокового кредиту — 5 років;

максимальна відстрочка погашення основної суми боргу — 2 роки (тривалість пільгового періоду);

орієнтовна відсоткова ставка за користування кредитом — 15% річних.

У кредитному договорі встановлюються терміни сплати відсотків за кредитом ЄБРР. Протягом усього строку кредитування підприємство надсилає в банк щомісячні та щоквартальні повідомлення про хід виконання робіт згідно з бізнес-планом.

За рахунок коштів ЄБРР кредитуванню підлягають тільки фінансово окупні та забезпечені заставою проекти. При цьому вартість застави не повинна бути меншою за 140 % суми загальної кредитної заборгованості в разі підтримки позичальником коефіцієнта обслуговування боргу.

Кредитні кошти не спрямовуються: на рефінансування вже існуючих зобов'язань приватних підприємств або на фінансування придбання цінних паперів діючих підприємств і нерухомості; на реалізацію проектів, пов'язаних з ігровим бізнесом, виробництвом або продажем зброї тощо.

Підприємство здійснює платежі згідно з умовами кредитної угоди, укладеної з банком.

Для отримання кредиту за рахунок коштів ЄБРР підприємство-позичальник подає в уповноважений банк відповідні пакети документів (рис. 4).

Рис.  4. Документи, які подає підприємство для отримання кредиту ЄБРР.

Крім цих документів, підприємство-позичальник подає в банк бізнес-план, на підставі якого оцінюється ефективність запропонованого проекту.

За позитивної оцінки фінансового стану підприємства та проекту укладається кредитна угода між уповноваженим банком та позичальником.

Підприємства України мають можливість отримувати кредити за рахунок коштів Світового банку, Агентства США з міжнародного розвитку, Фонду «Євразія», а також коштів урядів зарубіжних країн. Переважно кредити надаються малим та середнім підприємствам через уповноважені банки України.

Проектне кредитування суттєво відрізняється від інших форм кредиту і має як певні переваги, так і недоліки.

Перевагами можна визнати таке:

дуже широке коло кредиторів, якими можуть бути підприємства, постачальники, покупці продукції, інвестиційні, лізингові компанії, венчурні фірми-інвестори;

можливість використання кількох джерел залученого капіталу;

залучення широкого кола кредиторів сприяє організації ними консорціуму;

суттєвою перевагою для підприємця є отримання кредиту без відображення заборгованості у своєму балансі, оскільки вона відноситься на баланс спеціальної компанії (рис. 5).

Об'єктом проектного кредитування є інвестиційний проект.

                                    Рис. 5. Рух коштів за проектного кредитування

Основним документом, який обґрунтовує доцільність і ефективність інвестицій за проектного кредитування, є техніко-економічне обґрунтування інвестицій. Інформація, яка міститься в техніко-економічному обґрунтуванні, використовується інвесторами і кредиторами для прийняття рішення про надання кредиту та фінансування проекту. За певних переваг проектне кредитування має й недоліки. Вартість проектного кредитування вища за вартість звичайного кредитування, бо відсоток за проектним кредитуванням складається з ринкової відсоткової ставки, комісії за зобов'язання надати позичку і за резервування коштів, а також із надбавки до ставки, тобто маржі, яка виплачується банку за згоду взяти на себе частину проектних ризиків.

Банк має право вимагати різноманітну інформацію щодо проекту, залучати незалежних експертів для проведення експертизи.

Різновидом проектного кредитування є проект розвитку експорту (ПРЕ), що здійснюється уповноваженими банками України спільно з МБРР. Проект розвитку експорту спрямовано на сприяння розвитку експортних можливостей вітчизняних виробників товарів чи послуг через кредитування, а також надання їм технічної допомоги (гарантованого фінансування).

Уповноважений банк фінансує вітчизняних виробників товарів (послуг), їхні конкретні, ретельно підготовлені проекти розвитку експорту. Підприємства та проекти підлягають ретельному аналізу і відбору, а також всебічній кредитній оцінці. Основними напрямками реалізації ПРЕ є:

кредитування проектів розвитку експорту вітчизняних підприємств (на пільгових умовах);

надання технічної допомоги (грантів) експортерам для створення та розвитку необхідної експортної інфраструктури, удосконалення зовнішньоекономічної діяльності, організаційного та функціонального розвитку експортного маркетингу, просування
товарів та послуг на експорт, навчання фахівців, залучення консультантів тощо.

Проекти розвитку експорту вітчизняних підприємств, які повинні бути безпосередніми виробниками, товарів (послуг), фінансуються за рахунок кредитних коштів, наданих уповноваженому банку МБРР.

За рахунок кредитних коштів уповноважений банк не може фінансувати:

♦ зобов'язання підприємств перед бюджетом;

придбання цінних паперів (паїв) підприємств, у тому числі участь у приватизації державних підприємств;

лізингові контракти;

ігровий бізнес, виробництво міцних алкогольних напоїв, виробництво або продаж озброєння та боєприпасів тощо.

Уповноважений банк може прокредитувати оплату контрактів, укладених підприємством з іноземними або місцевими виробниками (з конвертацією валюти кредиту в національну валюту) щодо:

придбання необхідної сировини, енергоносіїв, комплектувальних виробів,  напівфабрикатів, запасних частин, оплати робіт (послуг) тощо (крім виплат заробітної плати і сплати вартості місцевих комунальних послуг);

придбання необхідних технологій, обладнання, устаткування, здійснення інших закупівель, що мають інвестиційний характер, будівельних і монтажних робіт, оплати консалтингових послуг тощо.

За рахунок коштів кредитної лінії МБРР можуть бути сплачені:

100% вартості товарів (робіт, послуг) іноземного походження;

80% вартості товарів (робіт, послуг) вітчизняного виробництва. Фінансування здійснюється через:

короткострокове кредитування (на строк до 18 місяців) для поповнення оборотних коштів;

довгострокове кредитування (на строк до 5 років) інвестиційних проектів.

Кредит може бути наданий підприємству для здійснення конкретного проекту, обґрунтованого в бізнес-плані та плані розвитку експорту. Підприємства, що мають намір отримати кредит за рахунок коштів МБРР, мають відповідати таким вимогам:

стабільно (прибутково) працювати протягом кількох останніх років;

мати частку державної власності меншу ніж 50 %;

фактично здійснювати експортну діяльність і планувати її розвиток або, якщо раніше підприємство не здійснювало такої діяльності, проект її започаткування має бути детально обґрунтованим;

протягом  усього строку реалізації проекту підтримувати значення коефіцієнта обслуговування боргу не нижче за 1,5;

передбачати власний внесок у розмірі не менше 30 % загальної вартості проекту (кошти, основні засоби, матеріально-технічні запаси, технології, ноу-хау тощо);

протягом усього строку реалізації проекту розвитку експорту підтримувати співвідношення власних та залучених коштів (виключаючи суму кредиту, що його підприємство планує залучити для здійснення проекту розвитку експорту) не більше ніж 30:70.

Необхідною умовою розгляду заявки на кредитування проекту розвитку експорту є надання підприємством бізнес-плану та плану розвитку експорту. Проект повинен:

бути обґрунтованим та фінансово самоокупним;

передбачати реалізацію частини вироблених товарів (послуг)

на експорт;

забезпечувати приріст обсягу грошових надходжень від реалізації продукції (послуг) на експорт у сумі, що перевищує розмір кредиту;

відповідати чинному законодавству України, а також вимогам МБРР та стандартам України щодо охорони навколишнього середовища, а також не належати до тих галузей, кредитування
яких забороняє МБРР;

бути підтвердженим необхідними дозволами, висновками, погодженнями тощо, які надані відповідними органами державної влади та/або місцевого самоврядування.

Проект (бізнес-план та план розвитку експорту) затверджується до початку фінансування вповноваженим банком та погоджується з МБРР.

Визначаючи постачальників товарів (робіт, послуг), з якими передбачається укладення контрактів з оплатою за рахунок коштів ПРЕ, підприємство має дотримуватись принципів МБРР щодо забезпечення відкритої та чесної конкурентної боротьби за ці контракти.

МБРР вимагає використання чітких та об'єктивних критеріїв оцінки підприємством пропозицій постачальників товарів (робіт, послуг) і не допускає будь-якої дискримінації щодо постачальників (вітчизняних чи іноземних). Підприємство має переконати уповноважений банк, що придбання товарів (робіт, послуг) виконується відповідно до звичайної ринкової (комерційної) практики.

Фінансування проекту розвитку експорту за .рахунок кредитних коштів МБРР здійснюється через оплату контрактів, укладених підприємством. Контракти повинні передбачати оплату товарів (робіт, послуг) за фактом їх поставки (виконання, надання) або акредитивну форму розрахунків.

Банк вимагає від підприємств надання адекватного ліквідного забезпечення виконання ними зобов'язань з повернення кредитних коштів. Предметом забезпечення зобов'язань можуть бути активи підприємства (або його майнових поручителів) — нерухоме майно, рухоме майно (механізми та інші виробничі активи), перевідступлення грошових надходжень підприємства в національній і іноземній валютах, а також застава акцій, банківські гарантії та поруки, страхування та активи згідно з чинним законодавством.

Дисконтована вартість майнового забезпечення зобов'язань за кредитом (застава) має бути не меншою ніж 200 % від загальної суми заборгованості позичальника за кредитом та суми відсотків, що будуть нараховані за повний рік користування кредитом (180 % — для кредитів терміном понад один рік).

Погашення заборгованості за кредитом здійснюється після закінчення пільгового періоду. Максимально можлива відстрочка виплати суми основного боргу (пільговий період) становить:

9 місяців — для короткострокових кредитів на поповнення оборотних коштів;

18 місяців — для довгострокових кредитів, які надаються для здійснення інвестиційних проектів.

Заборгованість погашається щомісяця (щокварталу або кожні півроку) рівними частинами у валюті кредиту.

За користування кредитом підприємство сплачує такі платежі:

відсотки за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця, починаючи з дати отримання кредиту. Слід ураховувати, що відсоткова ставка за користування кредитом залежить від:

поточного фінансового стану підприємства;

ризиків здійснення проекту;

належного виконання етапів проекту;

ринкової кон'юнктури тощо;

разову комісію (плата за управління кредитом та обслуговування позичкового рахунка), розмір якої становить 0,75 %— 5 % від суми кредиту, що надається;

плату за невикористання частини кредиту або кредитної лінії, яка становить 1,5 %—2 % річних від суми невикористаної частини кредиту.

Конкретні умови надання кредиту узгоджуються сторонами та регулюються кредитною угодою.

Програма технічної допомоги експортерам є складовою ПРЕ. Технічна допомога (гарантоване фінансування) надається діючим підприємствам, що здійснюють або планують здійснювати експорт товарів (послуг) власного виробництва, уповноваженим банком з коштів Фонду розвитку експорту, який створено за рахунок коштів МБРР. Обсяг технічної допомоги підприємству-експортеру не може перевищувати суми, еквівалентної 125 тис. доларів США і становити більше ніж 50 % загальної вартості заходів, здійснених підприємством і спрямованих на розвиток його експортної діяльності. Цю допомогу підприємство може отримати, якщо воно своєчасно сплачує платежі за кредитом та погашає його.

Програма технічної допомоги експортерам передбачає фінансування експортно орієнтованих заходів і спрямована на розвиток чи вдосконалення тактики та стратегії виходу на нові ринки збуту, поліпшення конкурентних позицій підприємств на зовнішніх ринках.

За рахунок коштів гранту можуть бути сплачені такі зовнішньоекономічні заходи підприємств-експортерів:

дослідження ринків;

стратегічне та поточне планування;

удосконалення споживчих якостей виробів, методів та засобів контролю готової продукції (сертифікація продукції, адаптація виробів до специфічних вимог певних груп споживачів, передпродажна підготовка виробів тощо);

удосконалення методів та засобів контролю за дотриманням технології виробництва (сертифікація виробництва, консалтинг тощо);

навчання (підвищення кваліфікації) фахівців, що розробляють стратегію та тактику здійснення експорту (маркетинг, ціноутворення, збут, просування тощо);

експортний маркетинг та розвиток експорту (рекламні заходи, участь в ярмарках та виставках, ділові поїздки, міжнародний аудит тощо);

залучення консультантів.

Фінансування проекту розвитку експорту відбувається в кілька етапів.

На першому етапі для проведення попередньої оцінки фінансового стану підприємства та економічної ефективності проекту слід подати такі документи:

клопотання про отримання кредиту;

анкету заявника на отримання кредиту;

форми №1,2 підприємства (за три останні роки та за чотири останні квартали діяльності), форму № 3 за останній рік діяльності;

резюме проекту розвитку експорту підприємства.

Після того як уповноважений банк прийме рішення щодо доцільності (можливості) продовження роботи над проектом, підприємство розробляє бізнес-план та план розвитку експорту.

На підставі цих документів уповноважений банк проводить попередню експертизу фінансового стану підприємства, його проекту розвитку експорту, достатності забезпечення тощо.

На другому етапі для проведення поглибленого аналізу фінансового стану підприємства та проекту в уповноважений банк додатково подають такі документи:

1) проектну документацію:

бізнес-план проекту розвитку експорту підприємства;

план розвитку експорту підприємства (після того як уповноважений банк приймає рішення щодо можливості кредитування, підприємство  подає переклад бізнес-плану та плану розвитку експорту англійською мовою);

копії контрактів, проектів контрактів, протоколів про наміри щодо придбання підприємством обладнання, устаткування, матеріалів, комплектувальних деталей, сировини тощо, які фінансуються в рамках реалізації проекту, у тому числі за рахунок кредитних коштів;

копії прайс-листів, комерційних пропозицій, контрактів, протоколів про наміри тощо фірм-конкурентів, які виробляють аналогічні товари (послуги);

копії контрактів, проектів контрактів, протоколів про наміри щодо реалізації товарів та послуг, вироблених завдяки залученим кредитним коштам, у тому числі на експорт;

копії дозволів та/або ліцензій на види діяльності, які мають стосунок до проекту (якщо діяльність підлягає ліцензуванню);

резолюції  компетентних  органів  щодо  проектних рішень (відгуки проектних організацій, довідки бюро технічної інвентаризації, акти погодження з архітектором тощо);

• довідку-висновок Держкомприроди або його регіонального відділення про екологічну оцінку проекту;

висновок санітарно-епідеміологічної станції про погодження проекту;

висновок пожежної інспекції;

• державний акт на право користування земельними ділянками;

2) документи щодо застави:

• детальний перелік майна, що може бути надане в заставу із зазначенням його балансової вартості, року будівництва або випуску, місця розташування, характеристики тощо;

• документи, що підтверджують право власності на предмет застави (свідоцтво про власність, свідоцтво про те, що обладнання перебуває на балансі власності підприємства-заявника тощо);

• довідка-характеристика Бюро технічної інвентаризації та довідка нотаріальної контори про те, що предмет застави є вільним від будь-яких зобов'язань;

оцінка незалежною експертною фірмою вартості застави (на вимогу уповноваженого банку);

документ про страхування предмета застави (на вимогу уповноваженого банку);

3) іншу документацію:

банківські довідки про рахунки підприємств з наведенням їх реквізитів, залишків коштів, кредиторської заборгованості тощо;

аудиторський висновок, що підтверджує результати господарської діяльності за останній календарний рік (на вимогу уповноваженого банку).

Коли уповноважений банк залучає до експертизи проектних рішень сторонніх експертів, витрати на ці цілі відшкодовує підприємство на договірній основі.

На третьому етапі — після затвердження проекту кредитним комітетом уповноваженого банку та погодження його з МБРР готуються кредитна угода та договір (договори) застави. Для підготовки та укладання кредитної угоди та договору (договорів) застави підприємство подає до уповноваженого банку оригінали або нотаріально засвідчені копії таких документів:

а) установчі документи:

свідоцтво про реєстрацію;

статут;

установчий договір;

б)документи щодо застави:

державний акт на право користування земельними ділянками;

документ  про  право  власності  на  виробничі  потужності та/або договір (договори) оренди (оригінали);

ліцензії на види діяльності;

картку зі зразками підписів і відбитком печатки (оригінал).

документ, що підтверджує право власності на предмет застави (свідоцтво про власність або свідоцтво про те, що обладнання перебуває на балансі даного підприємства);

довідку-характеристику та довідку  нотаріальної контори про те, що предмет застави є вільним від будь-яких зобов'язань (оригінали);

на окрему вимогу банку: документ про страхування предмета застави;

в) інші документи:

• лист заявника, погоджений з керівництвом банків, в яких відкрито поточний, позичковий, валютний та інші рахунки заявника; лист про надані представникам уповноваженого банку права отримувати інформацію про стан і рух коштів на цих рахунках
протягом терміну дії кредитного договору.

На четвертому етапі уповноважений банк оплачує контракти підприємства, затверджені для фінансування (згідно з бізнес-планом проекту розвитку експорту). Сплата відбувається відповідно до заявок підприємства за рахунок коштів кредитної лінії ПРЕ.

Згідно з чинним порядком уповноважений банк вимагає від підприємств, що отримали кредит на суму понад 1 млн дол. США, проведення щорічного аудиту (протягом усього строку здійснення проекту розвитку експорту).

Отже, можна цілком підставно стверджувати, що проектне кредитування сприяє розвитку експортного потенціалу підприємств України.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

43995. Разработка конструкции электромагнитного датчика и принципиальной схемы измерительного блока 920.5 KB
  Наиболее часто требуется контроль слоя коррозии на достаточно громоздких сооружениях. Это опоры ЛЭП, металлические поверхности воздуха и дымоотводных труб и т.п.. Части конструкции этих сооружений находятся на труднодоступных местах: подводные части корпуса судна, стрела подъемного крана, вышки ЛЭП.
43996. Совершенствование систем электроснабжения подземных потребителей шахт. Расчет схемы электроснабжения ЦПП до участка и выбор фазокомпенсирующих устройств 2.95 MB
  Уставка тока максимального реле выключателя служит для защиты магистрали и выбирается Схема управления и контроля – телемеханическая релейная с полярным разделением каналов связи. Если резервный вентилятор не работает и следовательно контакт IIРРЛ замкнут включится реле РПН в нормальном режиме или РПР в реверсивном режиме 4 которое включит реле РПП 4 и подготовит цепи реле РМН РМР 4 и пускателей ПЛВ ПЛН 9 станции вспомприводов. Схема включения пускателей ПЛВ и ПЛН ляд контактами реле РПН РПР РП.
43997. Производство строительного керамического кирпича 1.05 MB
  Анализ степени опасности технологического процесса при производстве керамического кирпича. Он предложил изменить размеры кирпича сделав его более узким и продолговатым; размер аристотелева кирпича был 65Х25Х15 вершка или 270Х110Х70 мм что по объему составляет 105 современного кирпича. Производство кирпича развивалось также и в других городах: в первой половине XVII века мастера кирпичники были зарегистрированы в 15 городах. Качество кирпича изготовляемого на Руси в XV XVII вв.
43998. Дослідження ефективності паралельного сортування на багатоядерному компютері 1.01 MB
  Основною задачею дипломного проекту є дослідження, розробка (модернізація) і аналіз продуктивності паралельних алгоритмів зовнішнього сортування даних. Побудова формул оцінки витрат часу для виконання операції сортування - необхідної частини процедури оптимізації при реалізації операцій реляційної алгебри. Бажано показати лінійну залежність прискорення часу зовнішнього сортування від кількості доступних процесорів.
44000. Технико-экономическое обоснование проекта (на примере ООО «ПЕТРО-ВИД») 1.57 MB
  Малый бизнес способствует созданию новых рабочих мест, обеспечивает занятость населения, в итоге уменьшается безработица. Относительно небольшой персонал предприятий малого бизнеса способствует большему сплочению трудового коллектива по сравнению с крупными предприятиями. Это еще более усиливает трудовую мотивацию и положительно сказывается на результатах труда компании.
44001. Редуктор Цилиндрический 1.16 MB
  Определение действительных изгибающих напряжений Проверочный расчет быстроходной ступени. Расчет диаметров колес Расстояние между деталями передач Выбор типа подшипников Конструирование зубчатых колес Проверка валов Определение усилий действующих на вал. Определение реакций и построение эпюр изгибающих моментов Определение моментов в опасных сечениях и проверка подшипника.
44002. Подбор основных элементов проектируемого здания 4.46 MB
  Основным направлением развития массового жилищного строительства является сборное, панельное домостроение. Однако более 35% объемов жилищного строительства осуществляется еще недостаточно индустриальными методами. Поэтому индустриальные методы монолитного домостроения рассматриваются как резерв повышения общего уровня дальнейшей индустриализации