80566

Особливості фінансів малого бізнесу

Лекция

Финансы и кредитные отношения

Малий бізнес є найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного поділу праці, характером спеціалізації га усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Украинкский

2015-02-17

232 KB

1 чел.

Лекція №11(18). Розділ 7. Тема: Особливості фінансів малого бізнесу.

План лекції.

1. Суть малого бізнесу та його організаційні форми.

2. Джерела фінансування малого бізнесу.

3. Державна фінансова підтримка малого бізнесу.

4. Особливості кредитування «малого» бізнесу.

5. Спрощена система оподаткування, обліку і звітності малого бізнесу.  

1.

Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової  економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Здатність малого бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує у число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.

Малий бізнес є найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного поділу праці, характером спеціалізації га усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Суб'єктами малого підприємництва в Україні є фізичні особи, які зареєстровані згідно з чинним законодавством як суб'єкти підприємницької діяльності, в яких середньооблікова кількість працівників не перевищує 5 осіб, та юридичні — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми власності, в яких середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб та обсяги річного валового доходу становлять не більше 500 тисяч євро  та 5 млн. євро (відповідно) за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.(ГК)

Малий бізнес представлено двома основними організаційними-правовими формами: підприємства – юридичні особи і підприємці – фізичні особи.

Історія підприємництва розпочинається вже з середньовіччя. В економічній літературі поняття «підприємець» уперше з'явилося у Всезагальному словнику комерції (1723 p., Париж), де малась на увазі людина, що бере на себе зобов'язання з виробництва або будівництва об'єкта.

У 1997 р. Анатолій Бусигін сформулював: підприємництво — це особлива форма економічної активності (під якою ми розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на здобуття прибутку), яка базується на самостійній ініціативі, відповідальності та інноваційній підприємницькій ідеї.



В іноземній практиці для визначення належності підприємства до сектора малого бізнесу, як правило, використовуються такі кількісні показники: чисельність персоналу, обсяг валової продукції чи обороту капіталу (продаж) і обсяг виробничих фондів.

Одна з причин успішного розвитку малого підприємництва в країнах з розвиненою економікою полягає в тому, що велике виробництво не протиставляється малому. Тут дотримуються принципу кооперування великих та малих суб'єктів господарювання.

Малий бізнес має не лише економіко-виробничі та соціально-економічні переваги, а саме:

гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології,

здатність оперативно створювати та упроваджувати нову техніку та технологію,

забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями,

відкритість доступу та легкість входження до цього сектора економіки,

значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.

Малому бізнесу притаманні соціальні джерела активізації колективної праці, чого не існує на великих фірмах. Властивий для невеликих підприємств дух ініціативи, підприємливості та динамізму виражається в особливих людських стосунках та специфічному соціально-психологічному кліматі. У невеликих трудових колективах, пов'язаних єдиним прагненням до самостійності та виживання, відроджується почуття господаря, скорочуються до мінімуму елементи бюрократизму. Незначний чисельний склад малих підприємств дозволяє зблизити інтереси керівництва та підлеглих. Між співробітниками, як правило, відсутня боротьба за престиж, яка поглинає значну частину енергії працюючих у великих корпораціях. На малих фірмах відносини у трудовому колективі відзначаються простотою, відсутністю відчуженості, що породжує особливу атмосферу сумісної праці, яка допомагає швидкому вирішенню трудових конфліктів між адміністрацією і робітниками.

Аналізуючи стан і тенденції розвитку малого підприємництва в Україні, ми виділили в одній з публікацій два сегменти вітчизняного малого бізнесу - "класичний" та інноваційний. (рис.1).

Суб'єкти малого підприємництва умовно можна поділити на дві групи: ті, що зайняті у формальному державному та недержавному секторі, а також - - у неформальному секторі. До першої групи варто віднести діючі суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють офіційно зареєстровані види діяльності; сплачують відповідні податки; звітують в органах статистики.

До неформального сектора або тіньової економіки варто віднести суб'єкти малого підприємництва, які: не пройшли відповідну державну реєстрацію; здійснюють незареєстровану та заборонену чинним законодавством економічну діяльність або ведуть її без спеціального дозволу (ліцензії) на відповідні види діяльності.

За способом здійснення неформальної діяльності та отримання доходів варто виділити такі категорії:

індивідуально зайняті;

працівники та власники малих незареєстрованих виробничих одиниць;

офіційно неоформлені працівники у зареєстрованих організаціях;

діяльність підприємств формального сектора, яка не враховується та не оподатковується, але дає їхнім працівникам невраховані доходи;

неврахована діяльність працівників формального сектора, яка здійснюється на робочому місці, тощо. Серед працівників, зайнятих у неформальному секторі, є такі, котрі зайняті тільки у неформальному секторі, а також такі, котрі зайняті в неформальному і у формальному секторах.

Тобто, неформальний сектор (тіньову економіку) умовно можна поділити на дві частини: тіньова економіка у «класичній» формі (діяльність незареєстрованих суб'єктів підприємництва, здійснення протизаконної діяльності тощо) і «напівформальний» сектор (діяльність зареєстрованих суб'єктів, яка не враховується, не оподатковується тощо)

2.

Подальший динамічний розвиток малого бізнесу значно сприяє загальноекономічному зростанню. Однак його активність стримується фінансовими бар'єрами. Основним джерелом інвестицій поки що залишаються власні фінансові ресурси суб'єктів малого бізнесу та сімейні позики. Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або високоліквідних активів).

Фінанси суб'єктів малого бізнесу мають важливе значення для формування фінансів держави.

Усім підприємствам для свого існування і розвитку необхідний капітал, який забезпечується шляхом фінансування.

До власних коштів належать: статутний капітал, акціонерний капітал, резерви, прибутки, спеціальні фонди тощо.

Внутрішнє фінансування це таке фінансування, при якому кошти генеруються всередині фірми. Це є власні кошти. В цьому випадку кошти можуть надходити із таких джерел: 1) прибутки; 2) продаж ліквідних активів; 3) скорочення оборотного капіталу;

4) кредити від постачальників; 5) дебіторська заборгованість; 6) амортизаційні відрахування*.

Початкове формування ресурсів малого бізнесу відбувається під час заснування підприємств, коли утворюється статутний фонд. Його джерелами залежно від організаційно-правових форм господарювання є: пайові внески, акціонерний капітал, надходження від асоціацій. Статутний фонд характеризує обсяг грошових коштів (основних і оборотних), інвестованих у процес виробництва, де функціонують основні й оборотні фонди.

Фінансові ресурси підприємницьких структур можна поділити на три групи відповідно до джерел їх формування.

Першу групу складають доходи та надходження, які утворюються за рахунок власних та прирівняних коштів.

Другу групу складають кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку, а саме: продаж власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитні інвестиції.

До третьої групи зараховують надходження коштів від фінансово-банківської системи у порядку перерозподілу. До таких джерел належать: фінансові ресурси, що формуються на пайових засадах; страхове відшкодування ризиків; фінансові ресурси, що надійшли від концернів, асоціацій тощо; дивіденди та проценти на цінні папери інших емітентів; бюджетні субсидії, інші види ресурсів.

Сьогодні для малих і середніх підприємств України позикове джерело не є головним, оскільки розміри прибутків є невеликими. Крім того, собівартість вітчизняного виробника так завантажена надбавками, що сподіватися йому на високий прибуток не доводиться. Національний виробник у наш час є абсолютно незахищений від дешевого імпорту.

Отже, малі господарські одиниці мають обмежені можливості для перетворення прибутку у додатковий капітал з метою розширення виробництва.

В Україні фінансування малих і середніх підприємств за допомогою випуску акцій є поодиноким явищем. Це пов'язано з тим, що акціонерне товариство як ортанізаційно-правова форма є типовою не для малих, а для великих підприємств. І по-друге, процес корпоратизації в Україні знаходиться у зародковому стані.

Серед інших зовнішніх джерел фінансування можна виділити кошти родичів і друзів. Такі кошти використовуються для формування стартового капіталу або в екстраординарних випадках функціонування бізнесу. Часто — це короткострокові безпроцентні позики, які не проходять через бухгалтерію, тому встановлення їх розміру є проблемою.

Ще одним джерелом фінансування малих підприємств є багаті люди, тобто власники приватних фірм (приватні інвестори). В США, наприклад, з цього джерела фінансується близько ЗО тис. фірм-початківців. В Україні це явище також існує, але у незрівнянно менших розмірах.

3.

Державна фінансова підтримка малого бізнесу включає насамперед податкові та кредитні методи впливу на даний сектор економіки. Як засвідчує світовий досвід, виважена, диференційована податкова та грошово-кредитна політика здійснює вирішальний вплив на формування та подальший розвиток суб'єктів малого бізнесу.

Відсутність достатнього капіталу у більшості населення, складність, невигідність, а подекуди й неможливість одержати позичкові кошти гальмують розвиток малого бізнесу. Отже, завдання держави - створювати передумови, що стимулюють вкладання інвестицій у цей сектор економіки. Підтримка з боку держави на цьому рівні має здійснюватися двома взаємопов'язаними шляхами; допомогою у формуванні капіталу для відкриття підприємства; забезпеченням сприятливих умов для подальшого розвитку фінкціонуючих малих підприємств. Саме тому у Програмі розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 роки записано що завданнями Програми є:

  1.  створення правових, економічних і організаційних умов
  2.  для сталого розвитку малого підприємництва;
  3.  формування системи державної підтримки малого підприємництва;
  4.  сприяння розвиткові малих підприємств у виробничій, інноваційній та      соціальній сферах, створення нових робочих місць, стимулювання інвестиційної активності та обмеження монополізму в підприємницькій діяльності; розвиток фінансово-кредитних та інвестиційних відносин у сфері малого підприємництва;
  5.  формування розвинутої інфраструктури малого підприємництва па загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях; створення широкого прошарку «підприємців-власників». Одним із головних напрямів підтримки малого бізнесу є створення системи фінансово-кредитної підтримки.

Найважливіші важелі державної фінансової підтримки малого підприємництва в Україні можна поділити на дві основні групи  методів державної фінансової підтримки — прямі і непрямі.

Механізм прямих заходів включає такі основні форми державної фінансової підтримки малого підприємництва: надання субсидій; надання позик;

формування державних фондів; створення спеціалізованих фінансових установ. До основних форм непрямої державної фінансової підтримки підприємництва насамперед слід віднести:

податкові знижки (або повне звільнення від інших податків);

податкові пільги; прискорена амортизація;

знижки на науково-дослідні витрати, на витрати, пов'язані з підготовкою кадрів для підприємницької діяльності тощо.

Зазначені форми державної політики тою чи іншою мірою використовуються в Україні і зарекомендували себе як ефективні гнучкі важелі державної допомоги, які мають в основному недискримінаційний характер.

В Україні існує три потенційно доступних джерела отримання фінансів для малого бізнесу: Український фонд підтримки підприємництва; Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств; Державний інноваційний фонд України.

У грудні 1991 р. Кабінет Міністрів України створив Український національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції, який у серпні 1995 р. був перетворений в Український фонд підтримки підприємництва (постанова Кабінету Міністрів України №687 від 27 серпня 1995 р.).

Згідно з цією постановою Український фонд підтримки підприємництва (далі — Фонд) є некомерційною організацією і не має за мету своєї діяльності отримання прибутку. Основними завданнями Фонду є:

сприяння реалізації державної політики розвитку підприємництва шляхом залучення й ефективного використання фінансових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансування цільових програм та проектів часткової сплати відсотків за видані підприємцям кредити установами банків;

співробітництво з міжнародними, іноземними та українськими фінансовими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;

     участь у реалізації міжнародних договорів у частині фінансового розвитку підприємництва в Україні. Для реалізації основних завдань Фонду використовуються кошти, передбачені державним бюджетом, на фінансову підтримку підприємництва.

Закон України Про державну підтримку малого підприємництва визначає правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним виконавчим органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими центральними органами виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень сприяє розвитку малого підприємництва, спрямовує, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики щодо його підтримки.

Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку малого підприємництва.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на підставі Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні в межах своєї компетенції розробляють, погоджують та затверджують відповідні програми підтримки малого підприємництва та контролюють їх виконання.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначається у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва. Контроль за цільовим використанням цих коштів здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого .підприємництва.

Основні напрями Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.

1. Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності.

2. Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності. Впровадження цілеспрямованої, послідовної та передбачуваної єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності.

3 . Активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки ма-
лого підприємництва .

4. Сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприєм
ництва

5. Впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

Сьогодні для суспільства актуальними питаннями є створення сприятливих умов для розвитку молодіжного підприємництва, зменшення рівня безробіття серед молоді шляхом. Державна програма підтримки молодіжного підприємництва, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 536 від 12 квітня 2002 р. передбачає:

розробити механізм передачі невикористаних матеріальних ак
тивів державних підприємств у лізинг молодим підприємцям;

утворити молодіжний фонд підтримки підприємництва;

створити систему фінансування підприємців-початківців.

Фінансове забезпечення вищевказаних напрямів розвитку молодіжного підприємництва може здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

4.

Надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, суб'єктам малого і середнього підприємництва в Україні покладено на кредитно-гарантійну установу, створену відповідно до Указу Президента України «Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва» № 540/99 від 20.05.99, організаційно-правове забезпечення діяльності якої покладене на Державний комітет України з питань розвитку підприємництва разом із Національним банком України, а засновником цієї установи з боку держави є Український фонд підтримки підприємництва.

В Україні створений Прокредитбанк (колишній «Мікрофінансовий банк» (МФБ)) — перша фінансова установа, яка спеціалізується на кредитуванні малого бізнесу та орієнтована на потреби малого підприємництва (табл. 1).

Таблиця 1.УМОВИ КРЕДИТУВАННЯ ПРОКРЕДИТБАНКУ

Умови

Мікрокредити

Мїнікредити

Базові процентні ставки:

Від 1,25 % на місяць

Від 1 % на місяць

Максимальна сума

$10 000

$10 000—125 000

Комісія за оформлення кредиту

1 % від суми кредиту (не більше 200 доларів США)

Строки кредитування

• Поповнення оборотних коштів — до 9 місяців. • Придбання основних засобів — до 18 місяців

* Поповнення оборотних коштів — до 12 місяців * Придбання основних засобів — до 26 місяців

Заявка на отримання кредиту

Мікрозаява

Мінізаява

Мікрокредити можуть отримувати:

приватні підприємці (без створення юридичної особи);

малі підприємства всіх сфер економічної діяльності недержавної форми власності (з чисельністю постійних працівників не більше 150 осіб).

Погашення кредитів здійснюється помісячно рівними частинами. Відсотки нараховуються на залишок кредиту за фактичне його використання.

Як забезпечення кредитів можуть виступати: нерухомість; обладнання; транспорт;   товари; застава та порука третіх осіб.

Мікрокредити не надаються:

на виробництво тютюнових виробів, алкогольних напоїв, зброї;

торгівлю цінними паперами;

розвиток ігрового бізнесу.

Для отримання кредиту підприємець подає заявку з усіма даними про кредитора, суму, мету, забезпеченість та термін кредиту. До заявки надаються такі документи:

Квартальні звіти.

Копії документів засновника, документів про реєстрацію.

Копії паспортів керівників, які мають право підпису, і головного бухгалтера.

Копії договорів про оренду приміщень та транспорту, про спільну діяльність.

Виписку про рух грошей на поточному рахунку за останні три місяці, довідку з обслуговуючого банку, який обслуговує заявника, щодо браку/наявності інших кредитів.

Копії ліцензій на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів.

Список дебіторів та кредиторів заявника на момент подання заявки (зі строками розрахунків).

8. Будь-які інші документи, котрі можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, митні декларації тощо).

Приватні підприємці, що працюють без створення юридичної особи, в банк подають:

Копію паспорта, копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Копію довідки про надання ідентифікаційного коду.

Копії ліцензії на право виконувати певні види діяльності, патентів і дозволів.

Накладні, господарські договори і/або інші документи, що підтверджують діяльність підприємця.

Документи, що підтверджують право власності на можливий предмет застави.

Будь-які інші документи, які можуть сприяти прийняттю рішення про надання кредиту (рахунки-фактури, контракти, митні декларації тощо).

Декларацію про доходи за останній рік.

Для підтримки та розвитку суб'єктів підприємницької діяльності — підприємств малого та середнього бізнесу — діють регіональні кредитні лінії. Наприклад, таку середньострокову кредитну лінію створив комерційний банк «Хрещатик» спільно з Київською міською державною адміністрацією (КМДА) відповідно до рішення Київської міської ради.

Привабливість для підприємств цієї кредитної лінії визначається передовсім низьким рівнем кінцевих витрат на сплату відсотків за кредитом у національній валюті за рахунок використання механізму часткової компенсації таких витрат зі спеціально виділених коштів міського бюджету — Фонду підтримки підприємництва.

Для отримання кредиту суб'єкт підприємницької діяльності (фізична або юридична особа), що зареєстрований та здійснює свою фінансово-господарську діяльність у м. Києві, має відповідати таким критеріям (табл. 2).

Таблиця 2. КРИТЕРІЇ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ

Кредитна історія

Брак фактів невиконання зобов'язань з раніше отриманих кредитів та інших зобов'язань, виконання яких повинно було здійснюватись у грошовій формі (за винятком зобов'язань, термін виконання яких не настав)

Терміни діяльності підприємства з початку заснування

Стандартна вимога — не менше 1-го року; якщо підприємство здійснює свою діяльність менше одного року, то обов'язковим є надання засновниками підприємства-позичальника майнової поруки. У цьому випадку сума заставного майна засновників, як правило, повинна становити не менше ніж 10% від обсягу необхідної застави або іншу частину за рішенням банку

Забезпечення кредитних коштів

Розмір забезпечення визначається відповідно до вимог НБУ та вимог КБ «Хрещатик» щодо проведення аналізу фінансового стану позичальника

Кредити надаються за умови, якщо проект підприємства передбачає:

фінансування виробництва;

запровадження нових видів продукції, послуг, технологій та підвищення якості продукції і послуг;

інноваційні проекти;

розвиток експортно орієнтованих видів виробництва та послуг;

розширення та збільшення обсягів виробництва та надання послуг;

модернізацію, оновлення та придбання основних засобів;

фінансування проектів, метою яких є впровадження енергоощадних технологій та/або основних засобів.

Обмеження, що існують для кредитних проектів:

здійснення фінансово-господарської діяльності за межами Києва;

виробництво екологічно небезпечної продукції та/або на дання таких самих послуг;

виробництво і торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами;

ігровий бізнес;

суто споживацькі цілі;

фінансування банківських установ або ломбардних організацій;

торгівля цінними паперами;

отримання кредиту для погашення інших, раніше отриманих, кредитів;

фінансування оборотних коштів, які спрямовуються безпосередньо на сплату заробітної плати, податків.

Кредити надаються в безготівковій формі в національній валюті переважно на реалізацію інвестиційних проектів, а також на відновлення оборотного капіталу на строк від 3 місяців. Максимальний термін кредитування на поповнення обігового капіталу, як заведено, не повинен перевищувати 12 місяців. За кредитування інвестиційних (інноваційних) проектів, як правило, цей термін має бути не більше 24 місяців. При цьому загальна відсоткова ставка за користування кредитом не повинна перевищувати 24 % річних.

Пільговий період з погашення основного боргу може встановлюватись до 6 місяців.

Сума наданого кредиту не має перевищувати 90 % від загальної суми проекту. Відповідна частка загальної суми проекту має бути профінансована клієнтом за рахунок власних коштів.

Загальна сума кредитних коштів, яка може бути надана одному позичальнику, обмежується обґрунтованою потребою проекту у фінансуванні, рівнем його окупності та наявністю достатнього забезпечення за кредитом.

Частка відсоткової ставки, яка компенсується за рахунок бюджету м. Києва, має становити від 25 % до 90 % загальної відсот кової ставки, що встановлюється кредитною угодою. Розмір компенсаційної відсоткової ставки затверджується рішенням конкурсної комісії з відбору проектів.

З урахуванням компенсації фактичні відсотки за кредитом можуть становити від 2 % до 22 % річних у національній валюті.

Порядок сплати відсотків такий:

відсотки в розмірі, що не підлягають компенсації, сплачуються позичальником самостійно;

частку відсотків у розмірі встановленої позичальнику компенсації сплачує КМДА.

Плата за відкриття позичкового рахунка (для всіх категорій клієнтів) становить 0,3 % від суми кредиту.

Плата за невикористаний залишок кредитної лінії — до 0,3 % річних.

Погашення основної суми боргу має здійснюватися відповідно до умов договору. Сплата відсотків за користування кредитом — щомісяця.

Забезпеченням кредиту можуть бути:

нерухоме майно;

обладнання;

автотранспортні засоби;

товари;

майнова порука третіх осіб.

Відкриття такої кредитної лінії для малих та середніх підприємств створює сприятливі фінансові умови для прискореного розв'язання найважливіших економічних та соціальних проблем регіону. Передовсім це — розвиток виробничих потужностей, створення нових робочих місць, розширення виробництва високоякісної продукції та послуг, розвиток експортного потенціалу регіону, модернізація та оновлення основних фондів, впровадження енергоощадних та екологічно чистих технологій.

На підтвердження цього наведемо як приклад Програму комплексного кредитного обслуговування малих та середніх підприємств в Укрексімбанку.

Програма призначена для підтримки малих та середніх підприємств і передбачає надання кредитів для інвестицій у модернізацію виробництва або розширення діяльності існуючих фірм, а також для новостворе-них підприємств (наприклад, утворених після реструктуризації або приватизації державних підприємств) – табл.. 3.

Таблиця 3. БАЗОВІ КРИТЕРІЇ ПРОГРАМИ

Заявник

Кількість працівників, включаючи філії та дочірні підприємства

Менше ніж 500 осіб

Частка державної власності

Менше ніж 49 %

Прибуткова діяльність підприємства

Наявність чистого прибутку після оподаткування за підсумками останнього року

Позитивна кредитна історія

Брак прострочених кредитів на сьогодні та в минулому

Цілі фінансування

Інвестиції

Термін діяльності

Не менше одного року

Кредит

Сума

25 500 —510 000євро

Термін

Від 12 до 60 міс.

Пільговий період

Від 3 до 12 міс.

Забезпечення

200 % від суми зобов'язань за кредитом

Середньо- та довгострокове фінансування інвестиційних проектів підприємств спрямовується на такі цілі:

купівля будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів;

будівництво та освоєння землі;

реконструкція та модернізація об'єктів виробничого призначення.
Фінансування проектів підприємств, що передбачають виробництво

з високим екологічним ризиком, та виробництво, пов'язане з небезпекою для навколишнього середовища, обмежується.

Кредит надається для фінансування до 80 % вартості інвестиційного проекту. Не підлягає фінансуванню в рамках кредиту частина вартості інвестиційного проекту, що повинна бути власним внеском позичальника в інвестиційний проект. Виплати кредиту здійснюються в євро і після конвертації можуть здійснюватись у будь-якій вільно конвертованій або національній валюті за бажанням позичальника.

Погашення основної суми кредиту здійснюється приблизно рівними щоквартальними внесками після закінчення пільгового періоду (від 2 до 12 місяців). Кредити підлягають погашенню в євро.

Відсоткові ставки фіксуються на дату виплати кожної частини кредиту. Після завершення кількох виплат установлюється єдина середньозважена відсоткова вставка на всю суму кредиту. Відсотки сплачуються щомісяця відразу ж після першої виплати кредиту і до повного його погашення. Розмір відсоткової ставки — близько 13 % річних Плата за організацію та управління кредитом: одноразовий платіж за організацію нараховується в розмірі 1,5 % на суму кредиту. Можлива сплата за рахунок кредитних коштів Плата за обслуговування кредитного рахунка становить 0,5—2 % від суми кредиту і здійснюється позичальником частинами відповідно до суми, зазначеної в кожній заявці на виплату кредитних коштів у національній валюті України за курсом НБУ, який діє на день здійснення платежу.

Плата за зобов'язання та інші пов'язані платежі визначається згідно з умовами надання кредиту / відкриття кредитної лінії.

Фінансуванню не підлягають:

^ придбання товарів та послуг з метою використання в особистих цілях;

^ розміщення внесків у вигляді цінних паперів або інші інвестиції в цінні папери (портфельні інвестиції);

^ реструктуризація існуючої заборгованості за кредитами;

•^ проекти, які вже реалізовані з залученням інших джерел фінансування;

^ обігові кошти, призначені для сплати заробітної плати, податків, місцевих комунальних послуг тощо.

Для участі у Програмі підприємство мусить заповнити та надати до відділу сприяння розвитку малого та середнього приватного підприємництва Заяву-анкету та фінансову звітність за останній рік. Послуги щодо реєстрації на участь у Програмі безкоштовні.  Доцільність дальшого розгляду кредитного проекту визначається за результатами експрес-аналізу Заяви-анкети та фінансового стану підприємства

Рішення про надання кредиту приймається за результатами аналізу наданої документації за проектом (включаючи бізнес-план проекту, фінансову звітність та іншу необхідну інформацію), обговорення з позичальником напрямів розвитку підприємства, особливостей менеджменту.

Експертизу проекту підприємства та нагляд за ходом реалізації проекту провадить відповідна філія Укрексімбанку, яка розташована в регіоні реалізації проекту.

Для уможливлення контролю за ходом реалізації проекту позичальник повинен мати рахунки в Укрексімбанку, на які він зобов'язується забезпечувати грошові надходження на рівні, зазначеному в бізнес-плані.

В практику малого бізнесу України активно впроваджується комерційний кредит — така товарна форма кредиту, об'єктом якого можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, на які продавцем надається відстрочка платежу.

Іпотечний кредит — це кредит під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Предметом іпотеки

у разі надання кредиту можуть бути житлові будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки, які є власністю позичальника.

Отже, перед малими підприємствами постають такі проблеми, пов’язані з банківським кредитуванням:

мале підприємство не може надати необхідного забезпечення для отримання кредиту;

надто високі процентні ставки за кредитами;

оформлення документів на кредит складне або забирає багато часу;

термін кредитування недостатній.

Та наразі в Україні дещо активізувалася діяльність банківських установ щодо кредитування малого та середнього бізнесу. На українському ринку серйозно кредитують малий і середній бізнес Європейський банк реконструкції та розвитку, Світовий банк, Німецький банк реконструкції (KfW). Привабливість цих кредитів в умовах інфляції зменшується, оскільки позику надають та повертають у вільно конвертованій валюті, а підприємець, який працює на внутрішній ринок, отримує прибуток у гривнях. Працюючи з іноземною валютою, і вітчизняні банки розвивають власні кредитні лінії для малого й середнього бізнесу. Відрізняються кредитні лінії ЄБРР від вітчизняних банківських вимогами до позичальників. В українських банках кредитні ресурси дорожчі. Банківські оцінювачі істотно занижують вартість заставного майна, що коливається в межах 200-300% позики.

5.

З метою реалізації державної політики з підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 р. внесено зміни в оподатковування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Указом Президента України від З липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з додатковими змінами відповідно до Указу Президента від 28 червня 1999 р. та постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р.).

Суб’єкти малого бізнесу в Україні: підприємства – юридичні особи з чисельністю працівників  до 50 осіб і обсягом виручки за попередній рік не більше 1 млн. грн. (500 тис. євро); СПД з чисельністю працюючих до 10 осіб і обсягом річної виручки до 500 тис. грн. в яких частка підприємств, що не є суб’єктами малого бізнесу на більше 25% мають право, крім звичайної системи оподаткування обрати спрощену систему обліку і оподаткування.

Спрощену систему оподатковування (установлення єдиного податку) запроваджено для таких суб'єктів малого підприємництва:

юридичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, якщо в них за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік — 1 млн гривень;

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, якщо кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за календарний рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — 500 тис. гривень.

Об'єктом оподаткування суб'єктів малого підприємництва є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка визначається за касовим методом, тобто суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на свій поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг).

У разі продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації основних фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподатковування єдиним податком за ставкою 6 %;

податку на прибуток;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);

плати (податку) за землю;

—збору за спеціальне використання природних ресурсів;

—збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

—збору на обов'язкове державне соціальне страхування;

--  комунального податку;

--  податку на промисел;

—збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

плати за патенти згідно із Законом «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Для переходу на спрощену систему оподатковування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльностіфізичні особи мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку.

Ставки єдиного податку для фізичних осіб установлюють місцеві ради за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності з урахуванням виду діяльності. Ставка податку не може становити менше 20 та більше 200 гривень за календарний місяць.

Коли фізична особа—суб'єкт підприємницької діяльності здійснює кілька видів її, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує один податок, що не перевищує максимальної ставки.

Для платника єдиного податку (фізичної особи), який провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або коли участь у підприємницькій діяльності беруть члени його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від зборів до державних цільових фондів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Сплачена суб'єктом підприємницької діяльності — фізичною особою сума єдиного податку є остаточною і не включається до переліку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи можуть самостійно вибрати ставку єдиного податку:

— 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, але з окремою сплатою ПДВ;

—10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до складу єдиного податку.

Суми єдиного податку сплачуються до бюджету щомісяця до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Наступного дня після надходження коштів відповідне відділення казначейства, своєю чергою, переказує суми єдиного податку:

—до державного бюджету — 20 %;

—до місцевого бюджету — 23 %;

—до Пенсійного фонду — 42 %;

— на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у тому числі 4 % до Державного фонду сприяння зайнятості населення).

Суб'єкти малого підприємництва (юридичні особи) за результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) подають до органу державної податкової служби (до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ними вибрано ставку 6 %).

Крім того вони сплачують:

  1.  акцизний збір;
    1.  податок з власників  транспортних засобів;
    2.  вартість торгового патенту

Терміни сплати: до 20 числа наступного місяця за звітним.

Свідоцтво платника єдиного податку діє 1 рік, після чого його необхідно поновлювати.

На спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва не можуть бути переведені:

—довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єкти підприємницької діяльності, що на них поширюється дія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у частині придбання спеціального торгового патенту;

суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам—учасникам та засновникам даних суб'єктів (які не є суб'єктами малого підприємництва), перевищують 25 %;

фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і торгують лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

суб'єкти підприємницької діяльності, спільна діяльність яких здійснюється на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Фіксований сільськогосподарський податок.

Сума податку протягом визначеного законодавстовм терміну не змінюється.

Платники мають право обирати форму сплати: грошову або  

Обєкт оподаткування – площа сільськогосподарських угідь за ставками (на рік)

  •  рілля, сіножаті і пасовища – 0,5 % грошової оцінки.
  •  багаторічні насадження – 0,3% грошової  оцінки.

У гірських і поліських зонах – відповідно – 0,3 і 0,1 %. Сплачується податок щомісяця в 1/3 частині квартальної суми податку, яка визначається:

І квартал – 10% річної суми;

ІІ квартал – 10 %

ІІІ квартал – 50 %

ІV квартал – 30%

Терімн сплати – до 30 числа наступного місяця. При натуральній формі оплати: до 15 жовтня, 1 грудня – рослинницька продукція; не пізніше останнього робочого дня місяця – продукція тваринництва.

Податок розподіляється: 30% - місцевий бюджет;

68 % пенсійне страхування;

2% - соціальне страхування.

Системи оподаткування фізичних осіб - підприємців в Україні

Показники

Традиційна система оподаткування

Оподаткування по фіксованому податку

Спрощена система оподаткування (єдиний податок)

Умови застосування

Не передбачено

Кількість осіб, котрі співпрацюють з підприємцем, включаючи членів сім’ї не повинна перевищувати 5 осіб.

Приватний підприємець здійснює діяльність на ринках і є  платником ринкового збору

Валовий доход приватного підприємця від підприємницької діяльності за останні 12 календарних місяців, котрий не перевищує 7 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (119 000 грн.)

Число осіб,  не повинно перевищувати 10 чоловік.

Обєм виручки від реалізації за рік не повинно перевищувати

500 000 тис.грн

Область застосування

Не обмежена

Продажа товарів на ринках, крім торгівлі лікеро-горілчаних і тютюнових виробів.

Будь-яка діяльність крім: ігрового бізнесу,  бізнесу, пов’язаного з підакцизними товарами, операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням

Розмір податку

13% від сукупного чистого доходу на період з 1.01.04 по 1.01.07. З 1.01.07 – 15%

Від 20 грн. до 100 грн. збільшується на 50% найманого працівника

Від 20 до 200 грн. за місяць збільшується; на 50% найманого працівника

Мінімальний строк роботи по обраній системі оподаткування

Не встановлений

Місяць

Квартал


Податки і збри від сплати яких звільняється приватний підприємець

Не звільняється

Звільнені від сплати:

- податку  з доходів фізичних осіб (зі свох доходів), податку на промисел, НДС,внеску до Фнду тимчасової втрати працездатності, внеску до фнду безробіття, внеску до Фонду «нещасного випадку», плати за торговий патент, внесків до Фонду соціального захисту інвалідів.

Звільнені від сплати:

Податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, внеску до Фонду по тимчасовій втраті працездатності, внеску до Фонду безробітніх, збору на видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі і сфери послуг, плати за патенти,  ПДВ.

Облік доходів і витрат

В Книзі обліку доходів і витрат ф. №10

Книга обліку доходів і витрат по ф. №10 не ведеться

Книга обліку доходів і витрат по ф. №10


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

46917. Влияние Чернышевского на современников и на русскую молодежь 37 KB
  С точки зрения художественной ценности стиля роман можно оценить невысоко. Чернышевский получает мировое признание роман переведен на много языков. Каким образом роман вышел в печать 2 версии: 1 тюремная цензура понадеялась на внешнюю а внешняя решила что тюремная его уже проверила 2 цензор решил что раз роман написал таким ужасным стилем то он скомпрометирует сам идеи которые в нем изложены.
46920. Complex sentence, its definition and composition. The two approaches to the principles of classification of subordinate clauses. Connection of the clauses in a complex sentence 37 KB
  Subordination is usually defined as a non-symmetrical relation, that is, in a complex sentence with a minima composition of two clauses, one is the basic element, whereas the other is a constituent or part of the first. The first one is called the main (or principal) clause, the second the subordinate clause
46922. Subordinate clauses of primary nominal positions 37 KB
  Subordinte cluses of primry nominl positions. Cluses of primry nominl positions The subject cluse. The predictive cluse. The object cluse.
46923. Балканская война (1912-1913) 37 KB
  Слабость Османской империи проявлявшаяся в аннексии АвстроВенгрией Боснии и Герцеговины захвате Италией Триполитании и Киренаики нацосв движения в Македонии Албании и на о. Балканский союз направлен и против АвстроВенгрии освободительные задачи. АвстроВенгрия и Германия заинтересованности в сохранении Османской империи которая все в большей степени подпадала под германское влияние негативно. Россия поддержала образование Балканского союза Англии и Франции двойственным боязнью усиления позиций России на Ближнем Востоке...
46924. События в Сараево 28 июня 1914 37 KB
  5 июля во время встречи германского и австрийского императоров в Потсдаме кайзер одобрил план расправы с Сербией т. Пуанкаре в Петербург 20 июля было принято окончательное решение о том что в случае чрезвычайных обстоятельств Россия поддержит Сербию и в свою очередь будет поддержана Францией. В день отъезда Пуанкаре из России 23 июля 1914 австрийский посол барон Гизль вручил сербскому премьеру Пашичу ноту носившую характер ультиматума Принятие австрийских требований означало бы отказ Сербии от политической самостоятельности. Однако 25...