80730

Проблема артикля

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

Проблема места артикля представлена двумя теориями: Одна из них рассматривает сочетание Артикль Существительное как аналитическую форму. Вторая теория относит артикль к служебным частям речи а сочетание Артикль Существительное трактуется как сочетание особого типа. В соответствии с первой теорией если данное сочетание рассматривать как аналитическое то артикль приравнивается к вспомогательной части аналитической формы. В пользу этого можно привести следующие доводы: Артикль является морфологическим показателем существительного.

Русский

2015-02-18

33.85 KB

2 чел.

№ 5 Проблема артикля

Английское существительное сопровождается артиклем (the, a/an). Проблема грамматического значения артикля и его места – одна из самых сложных в английской грамматике. Проблема места артикля представлена двумя теориями:

Одна из них рассматривает сочетание «Артикль + Существительное» - как аналитическую форму.

Вторая теория относит артикль к служебным частям речи, а сочетание «Артикль + Существительное» трактуется как сочетание особого типа.

В соответствии с первой теорией, если данное сочетание рассматривать как аналитическое, то артикль приравнивается к вспомогательной части аналитической формы. В пользу этого можно привести следующие доводы:

  1.  Артикль является морфологическим показателем существительного.
  2.  Артикль не обладает лексическим значением.

Эти доводы являются серьезными, но неубедительными.

  1.  Хотя артикль является морфологическим показателем имени (в этом его основное формальное назначение в языке), все же не составляет вместе с именем такой неразделимой единицы, как аналитическая форма глагола. Прежде всего, артикль – это определитель имени, между артиклем и существительным существует синтаксическая связь, которая отсутствует между компонентами аналитической формы.
  2.  Артикль может быть заменен местоимением thethis, that; a (an) – some, а вспомогательный глагол в аналитической форме ничем заменен быть не может.
  3.  Не имея лексического значения, артикль имеет грамматическое значение определенности – неопределенности.

Следовательно, артикль является компонентом сочетания и служебной частью речи.

Артикль как часть речи определяется на основе трех признаков: форма, функция, значение.

Значение. Артикль представляет категорию определенности, неопределенности.

Морфологический показатель. Артикль является показателем существительного, или детерминативом.

Синтаксическая функция. Артикль определяет левую границу атрибутивного сочетания. E.g. the leaves

 Those leaves

Артикль может выполнять анафорическую функцию (т. е. отсылка назад) и катафорическую функцию (отсылка вперед). This is a pen. The pen is white. (анафора).

Основная семантическая функция артикля- актуализация понятия, способность передавать значение идентификации предмета, обозначенного существительным, или значение отнесенности к классу однородных предметов.

Трудности, с которыми встречаются исследователи при рассмотрении артикля:

  1.  считать ли артикль словом или морфемой;
  2.  если это слово, то является ли оно частью речи;
  3.  количество артиклей.

Существует две позиции:

  1.  артикль является словом, хотя и служебным. В пользу этого говорит довод о том, что имеется возможность дистантного расположения артикля по отношению к существительному.

2) Артикль рассматривается в качестве морфемы существительного. Некоторые зарубежные лингвисты (Кристоферсен) рассматривают артикль как элемент, создающий некоторую грамматическую категорию существительного, хотя определяется разными лингвистами по-разному, в частности, как элемент, создающий категорию детерминации, соотнесенности, определенности. Некоторые считают, что артикль приравнивается к объектному местоимению, а сочетание «Артикль+ Существительное» в таком случае является атрибутивным сочетанием.

В отечественной лингвистике распространена теория, согласно которой артикль является самостоятельным служебным словом, не образующим аналитической формы, так как пришлось бы причислять к аналитическим сочетания существительного с любым детерминативом (some, any, every, this…),способным замещать артикль. Не может артикль рассматриваться и как синтаксическое сочетание, тождественное сочетанию «Местоимение + Существительное», так как артикль не имеет самостоятельного лексического значения, а, следовательно, самостоятельной синтаксической позиции, ведь артикль не может употребляться обособленно от существительного.

В.В. Бурлакова считает, что артикль следует рассматривать как переходное явление, которое не может быть отнесено ни к морфологии, ни к синтаксису. С одной стороны, это маркер существительного, показатель его частиречной принадлежности, что сближает артикль с морфемой. С другой стороны, это самостоятельное слово, которое в силу своей служебности не имеет самостоятельной синтаксической позиции.

Проблема количества артиклей. Имеется два артикля, но в последнее время получила распространение теория трех артиклей, включающая «нулевой артикль». Рассмотрение артикля в качестве нулевого возможно тогда, если признавать артикль не как отдельное слово, а как морфему, то есть артикль является компонентом существительного. В этом случае сочетание «Артикль + существительное» признается в качестве аналитического слова, компонент которого – слово –свободно передвигается: a question, an important question, a very important question, - и может заменяться семантически значимым словом: an important questionsome important question. Если признать сочетание «Артикль + Существительное» как аналитическое, то сочетание существительного с предлогом также необходимо признать в качестве аналитического, например, the violence of the storm, что не имеет смысла. Следовательно, теория о третьем «нулевом» артикле не имеет основания, хотя отсутствие артикля - значимо.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

85330. Поняття «норма» і «аномалія» в психології 31.92 KB
  Норма лат. В практичній психології і педагогіці сьогодні працюючими є поняття учбова норма; соціальновікова норма індивідуальна норма. Питання про аномалії в розвитку може розглядатися тільки в контексті знання про нормальні параметри цих процесів і поведінки.
85331. Полісенсорна система навчання слабочуючих дітей і комунікаційна система навчання глухих 38.93 KB
  Отже потрібно для нього створити відповідні його природі умови. У сучасній дидактичній системі навчання мови глухих дітей за принципом формування мовного спілкування С.Зиков розрізняють три форми словесної мови: дактильная усна і письмова. В якості вихідної форми мови найбільш повно відповідає природі глухого дитини використовується пальцева сприймається зором форма словесної мови дактильная форма.
85332. Психолого-педагогічні основи розвитку і освіти дітей зі складним дефектом 37.31 KB
  Залежно від структури порушення діти з поєднаними порушеннями поділяються на три основні групи. У першу входять діти з двома вираженими психофізичними порушеннями кожне з яких може викликати аномалію розвитку: сліпоглухих діти розумово відсталі глухі слабочуючі із затримкою психічного розвитку первинної. У другу групу мають одне істотне психофізичний порушення провідне і супутнє йому інше порушення виражене в слабкому ступені але помітно обтяжлива хід розвитку: розумово відсталі діти з невеликим зниженням слуху. У третю групу...
85333. Причини порушень слуху 41.95 KB
  Стійкі порушення слуху у дітей можуть бути вродженими і набутими. Висновок про природжений або набутий характер порушення слуху робиться зазвичай на підставі відомостей отриманих зі слів батьків а ці відомості часто виявляються досить неточними. З іншого боку нерідко дійсно вроджене порушення слуху залишається протягом декількох місяців а іноді років нерозпізнаним а коли воно виявляється то приписується якомусь випадковому захворювання або травмі що мали місце незадовго до виявлення дефекту слуху.
85334. Поняття про складне порушення розвитку 38.45 KB
  У літературі та практиці на даний час не встановилася єдина термінологія одні й ті ж порушення можуть бути названі і складними і комплексними і множинними. Порушення розвитку може бути ізольованим одиничним або складним множинним. Одиничне порушення це порушення якоїсь однієї системи організму.
85335. Прояви порушення вищих психічних функцій при ДЦП 44.98 KB
  У цих дітей рухові розлади поєднуються з психічними та мовними порушеннями і вони потребують психологопедагогічної та логопедичної корекції. Інші вищеназвані категорії дітей з порушеннями опорнорухового апарату як правило не мають порушень пізнавальної діяльності і не вимагають спеціального навчання і виховання. Порушення опорнорухового апарату можуть бути наслідком поліомієліту різних вроджених і набутих деформацій рухового апарату ряду спадкових і вроджених захворювань.
85336. Вплив порушення зору на формування особистості людини-інваліда. 49.76 KB
  Тіфлопсіхологіі як розділ спеціальної психології що вивчає психічний розвиток осіб з порушенням зору отримала свою назву від грецького tiphlos сліпий і спочатку займалася лише психологією сліпих. 81] В даний час обєктом вивчення тіфлопсіхологіі є не тільки сліпі але й особи що мають глибокі порушення зору. Тіфлопсіхологіі вивчає закономірності та особливості розвитку осіб з порушенням зору формування компенсаторних процесів що забезпечують відшкодування недоліків інформації повязаних з порушенням діяльності зорового аналізатора...
85337. Визначення поняття «дитячий церебральний параліч» 39.89 KB
  Вони виникають з самого народження дитини і існують протягом усього життя. Головною причиною ДЦП вважається гіпоксія нестача кисню або ядуха дитини в утробі матері або відразу після народження. Хоча в більшості випадків тяжкість родів визначається вже наявними порушеннями внутрішньоутробного розвитку дитини. Після пологів спровокувати недуга може і гемолітична хвороба новонароджених так звана ядерна жовтяниця при якій відбувається інтоксикація головного мозку дитини.
85338. Діагностика порушень зору 38.28 KB
  Діагностика порушень зору процедура необхідна для кожної людини. В ідеалі діагностику порушень зору необхідно проходити раз на рік для того щоб своєчасно встигнути виявити захворювання на початковому етапі його розвитку. Діагностика порушень зору передбачає аналіз здатності людського ока чітко розглядати обєкти розташовані у видаленні та поблизу від очей а також дається оцінка полю зору і здатності розрізняти кольори.