81098

Концептуальні засади, принципи та механізм функціонування міжнародного бізнесу

Реферат

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Діяльність цих суб’єктів націлена на створення матеріальних благ і послуг та їх посування до споживача. Аби це здійснити вкладаються необхідні кошти, а результатом є гроші. Вміння робити гроші із грошей через продуктивну діяльність в широкому загалі є бізнес.

Украинкский

2015-02-19

38.98 KB

1 чел.

19

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Кафедра міжнародного менеджменту та маркетингу

Реферат

на тему:

«Концептуальні засади, принципи та механізм функціонування міжнародного бізнесу»

Підготувала:

Студентка гр. БДМЕ 2-11

Пескова Анастасія Миколаївна

Київ - 2015 рік

План

1. Ґенеза та суть міжнародного бізнесу ………………………….…….……….3

2. Середовище міжнародного бізнесу ………………………………………....10

3. Механізм функціонування міжнародного бізнесу ..………………………...13

 4. Структура та інструменти регулювання міжнародного бізнесу…………..16

Список використаних джерел…………………………………………………...19


1. Ґенеза та суть міжнародного бізнесу

В сучасних умовах економічні процеси протікають в трьох основних рівнях:

домашньому господарстві;

комерційних і некомерційних організаціях;

суспільному рівні.

Їм відповідають відповідні три типи суб’єктів господарського життя:

домашнє господарство;

підприємство;

держава.

Діяльність цих суб’єктів  націлена  на створення матеріальних благ і послуг та їх посування  до споживача. Аби  це здійснити вкладаються необхідні кошти, а результатом є гроші. Вміння робити гроші із грошей через продуктивну діяльність в широкому загалі є бізнес. Його особливості і масштаби залежать від типу суб’єктів господарської діяльності. Процес бізнесу достатньо складний, але описується він  нескладною формулою:

                                   Г     -    Г

В результаті вкладення грошей (Г)  по завершенню ділового циклу   гроші повертаються з прирощенням (Г), тобто з прибутком. Така процедура охоплює різноманітні і складні дії організаційного, виробничого, комерційного та економічного характеру, залучаючи до неї багато людей.

Бізнес - це будь-який вид безпосередньої діяльності з метою отримання прибутку. Він передбачає залучення власних засобів або опосередковану участь в  такій діяльності через вкладення в діло власного капіталу. В бізнесі не обов’язково безпосереднє керівництво, можлива тільки форма участі (наприклад, через деякі засоби, гроші тощо). Ось чому служба в державних установах, робота по найму в компанії не є бізнесом, але володіння акціями компанії або робота на  власному підприємстві – бізнес.

 Визначальними  рисами бізнесу є:

 ініціативність;

 самостійність у прийнятті господарських рішень;

 рисковий характер діяльності;

 економічна свобода суб'єктів господарювання;

 творчий підхід до справи [1].

Бізнесмен самостійно розробляє бізнес-план власної справи, укладає угоди з партнерами, вибирає постачальників і споживачів виробленої продукції. В відповідальності з чинним законодавством і станом господарської кон’юнктури встановлює ціни, здійснює вільне наймання робітників, бере на себе відповідальність за свої рішення та їх наслідки.  Рішення з невідомими наслідками – є ризик. Бізнес завжди пов’язаний з ризиком – об’єктивним явищем, подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які можливо збудуться в майбутньому в якийсь  проміжок часу в невідомих обсягах.  Ризик – це можливе негативне відхилення від норм, дійсне фактичне  негативне відхилення є збиток.  Підприємницький ризик може трансформуватися в відповідний збиток. В цьому випадку він приймає конкретні вимірюванні і реальні риси, які завжди треба мати на увазі. Збиток в особливо великих обсягах може привести до банкрутства.

Спонукальним мотивом бізнесу є комерційний успіх і  задоволення інтересів ділових людей. Бажання отримати прибуток спонукає учасників господарського процесу до розширення виробництва, зниження витрат і цін на товари та послуги.

Ринок є стимулом розвитку бізнесу, а дефіцит ресурсів його межею. На ринку суб’єкти господарської діяльності взаємодіють то в якості виробника, то – споживача. Ринок встановлює ціни і визначає обсяг виробництва і вирішується проблема: що, як і скільки треба виробляти.

Проблема  “що виробляти” вирішується через  гроші споживача товару або послуги; “як виробляти” - шляхом конкурентної боротьби між виробниками; “скільки виробляти” - через співвідношення попиту і пропозиції.

Бізнесмен – це  головна фігура ринку. Активізація бізнесу матеріалізується в поліпшенні стану суспільного виробництва, формує новий тип економічної поведінки суб’єктів господарювання і відповідного йому механізму.

Об’єктом підприємницької діяльності є процес відтворення на всіх його стадіях. Суб’єктами бізнесу можуть бути правоспроможні і  дієспроможні громадяни та юридичні особи, які мають власність в будь-якій формі [2].

У господарській практиці підприємництво і бізнес звичайно ототожнюються. Але це лише зовнішня  проява.

Бізнес як система господарювання - це ділові відношення між людьми або  учасниками справ. Ділові відношення – це вираження виробничих відношень. Діяльність будь-якого суб’єкту  господарського процесу є його “діло”. Обмін діяльністю і її результатами – це  обмін  ділами або ділова угода. Учасники ділових угод є ділові люди - бізнесмени. Підприємництво і підприємці пов'язані з “ділом”. Як правило, це “діло” передбачає підприємство, тобто особливо складне діло. Таким чином, бізнес -  це організація підприємства: промислового, сільськогосподарського, торгового, кредитного, науково-технічного тощо.

Підприємництво і бізнес  розрізняються між собою в теоретичному плані. На  практиці підприємництво виступає як підприємницький бізнес і залучає  тільки свого суб'єкта, а не усіх учасників ринку. Бізнес без підприємництва не буває. Підприємництво не тільки елемент систему бізнесу, але і фактор його розвитку.

Система бізнесу як система господарювання охоплює такі елементи:

підприємницький бізнес;

державний бізнес;

споживчий бізнес.

Суб'єктами підприємницького бізнесу є підприємці - юридичні і фізичні особи, діловий інтерес яких полягає в одержанні прибутку через виробництво і реалізацію, виконання робіт та послуг [3].

Види підприємницької діяльності залежать від форм власності і  організаційних форм.

Розрізняють різні організаційні форми підприємництва: державні; орендні; індивідуальні; приватні; сімейні; різні товариства (СОВ, АТ), спільні підприємства. В залежності від масштабу господарювання - велике, середнє і дрібне підприємство. Вони відрізняються  особливостями відношень власності. В великому підприємстві функції підприємця і власника розділені, тобто капітал - функція відділяється від капіталу - власника. Для дрібного бізнесу характерно співпадання функції власника і підприємця. Середній бізнес знаходиться  на межі великого і дрібного  підприємництва і поєднує особливості  першого і другого.

Комбінація таких типів підприємств і створює ринкове середовище, в якому  кожний підприємець займає свою нішу, знаходить своє місце і вирішує проблеми господарювання в відповідності  з критеріями ефективності виробництва; власного інтересу і комерційного успіху.

Дрібне підприємництво практично доступне усьому населенню. Для зміцнення підприємницького середовища дрібний бізнес повинен заохочуватися державою. Розвиток дрібного бізнесу створює в масовому порядку умови для зайнятості населення ї є основним “постачальником” робочих місць держави.

Підприємницький бізнес підрозділяється також на  виробниче, комерційне  і фінансове  підприємництво.

Виробниче підприємство розповсюджується головним чином на виробництво, споживання товарів та послуг і представлено підприємствами, фірмами, установами.

Комерційне підприємство пов'язане з обміном, розподілом і споживанням товарів через торговельні заклади і біржі.

Фінансове  підприємництво охоплює обіг і обмін вартостей через банки і фондові біржі.

Державний бізнес здійснюється  державними органами, тобто коли вони виходять на ринок з діловими пропозиціями. Діловий інтерес держави полягає в здійсненні пріоритетних загальнодержавних науково-технічних, науково-виробничих і інших проблем, які задовольняють інтересам всього  народногосподарського комплексу. Держава заохочує участь фірм у цих програмах,  отримуючи можливість їх реалізації. Основою державного бізнесу є загальнодержавна власність на засоби виробництва, інформацію, грошові ресурси, цінні папери.

Споживчий бізнес  здійснюється усіма громадянами з думкою одержання товарів і послуг шляхом самостійного пошуку виробників і продавців на основі максимальної вигоди. Для споживачів товарів вигодою є товар (послуга), найкращим чином задовольняючий потреби. Основою такого бізнесу є приватна власність на предмети споживання і послуги.

Стратегія  бізнесу полягає в максимізації вигоди (доходу, прибутку) в ході  реалізації різноманітних угод. Реалізується ця стратегія в залежності від конкретного випадку з урахуванням умов здійснення, терміну і предмету угоди.

Підприємницьке середовище  - це комплекс умов і сил зовнішнього характеру, які впливають на можливості і кінцеві результати  діяльності суб’єктів ринкових відносин. Воно охоплює  зовнішнє і внутрішнє середовище.

Зовнішнє середовище – це передусім законодавча і нормативна бази, конкуренція, ринкова інфраструктура, стимули, особливості економічного розвитку держави, соціально-політичні умови тощо.

Внутрішнє середовище - передбачає наявність стартового капіталу, системи ведення бізнесу (маркетинг, менеджмент).

Підприємницьке середовище може бути сприятливим, або несприятливим. Рівень сприятливості підприємницького середовища залежить від ряду чинників:

  1. наявності в  підприємця прав власності на засоби виробництва, його продукт і прибутки;
  2.  наявність визначеної сукупності прав і свобод, вибору виду господарської діяльності;
  3.  наявність сприятливого психологічного клімату;
  4.  рівень розвитку ринково - конкурентного режиму;
  5.  надійність захисту прав підприємця;
  6.  рівень державної підтримки.

 Несприятливе  середовище складається при відсутності вищезгаданих умов. Частково сприятливе середовище виникає в разі нестійкості економіки і стану суспільства. Підприємницьке середовище постійно змінюється під впливом різноманітних циклічних і  нециклічних впливів [1].


2. Середовище міжнародного бізнесу

Діяльність багатьох сучасних підприємств не обмежується лише внутрішнім ринком. В епоху глобалізації компанії намагаються працювати у тих країнах, які пропонують для цього найкращі умови. Це забезпечує збільшення обсягів збуту, а значить, і прибутків. Стрімкий розвиток комунікаційних технологій зробив набагато простішим управління на відстані і потужні компанії швидко цим скористалися, ставши транснаціональними компаніями. Так, компанія Colgate-Palmolive присутня на 194 ринках світу і займає міцні позиції на ринках, що розвиваються; американські компанії McDonalds, IBM, Coca-Cola значну частину своїх прибутків отримують саме від міжнародних операцій. І кожна з цих компаній так чи інакше адаптувала свій товар та практику ведення бізнесу під умови різних країн.

Вихід на зовнішні ринки має низку переваг для підприємств:

- нижчі виробничі витрати;

- продовження життєвого циклу товарів;

- подолання торговельних бар’єрів;

- уникнення дії антимонопольного законодавства тощо [4].

Компанії, особливо потужні, намагаються своєчасно скористатися цими можливостями. Але вихід на зовнішні ринки буде успішним для компанії, якщо вона ретельно продумає всі нюанси роботи на новому ринку, оскільки складові зовнішнього середовища можуть істотно відрізнятися від звичного, притаманного вітчизняному ринку. Інколи навіть незначні відмінності у традиціях, вподобаннях можуть стати причиною прикрого промаху. Так, не знаючи, що для жителів Азії білий колір символізує смерть і невдачу, компанія United Airlines  при відкритті нового рейсу з Гонконгу вручала пасажирам білі гвоздики .

Впливу міжнародних факторів зазнають підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, пов’язану з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією спільних підприємств, експортом і імпортом продукції, продажем ліцензії і «ноу-хау», будівництвом виробничих об’єктів, наданням інженерно-технічних, консультаційно-експертних послуг та іншими напрямками діяльності. Особливість  дії цих факторів полягає в тому, що вони включають в себе всі розглянуті фактори зовнішнього середовища, які відображають умови конкретної країни, де власне функціонує організація, але за деякими позиціями можуть мати суттєві відмінності.  Для українських компаній, які намагаються знайти своє місце у міжнародному розподілі праці, дуже важливо правильно інтерпретувати ці відмінності, щоб не допустити прикрого прорахунку. Основні необхідні для розуміння міжнародного бізнес-середовища фактори можуть бути згруповані у три великі групи [5].

Економічне середовище – це сукупність економічних умов у країні, в якій організація здійснює свої операції. Воно включає в себе такі фактори, як загальний рівень економічного розвитку, рівень заробітної плати і доходів населення, транспортне сполучення, курси валют, рівень інфляції і ставки банківського проценту, ставки оподаткування,  особливості конкурентної боротьби, кількість і якість природних ресурсів тощо. Так, наприклад, перебої з постачанням електроенергії в Україні спричиняють труднощі з комунікаціями, порушують ритм роботи підприємств, можуть стати причиною значних збитків через порушення технології виготовлення продукції.  Тому іноземні компанії намагаються працювати у таких регіонах, де від’єднання від енергозабезпечення є рідкісним випадком або ж вимушені встановлювати автономні енергоустановки, що призводить до збільшення загальних витрат на ведення бізнесу. Погані транспортні комунікації також ускладнюють просування капіталу углиб країни.

Законодавчо-політичне середовище. Воно зумовлює більшу або меншу міру ризику, який супроводжує ведення бізнесу в іншій країні. В різних країнах діють різні закони і обмеження, що може робити торгівлю досить проблематичною або невигідною Ті чи інші країни можуть захищати своїх виробників митними тарифами, квотами, системою податків. Наприклад, торговельні стосунки України з Росією постійно лихоманить через введення обмежень на ввезення цукру, карамелі чи труб великого діаметру; зміна закону про сплату і відшкодування ПДВ з боку Росії спричиняє відповідні заходи з боку України, а це робить проблематичним укладання довгострокових угод, бо те, що було вигідним учора, стає невигідним сьогодні і т. ін. Тероризм, політична нестабільність також збільшують ризик ведення бізнесу. Зокрема, неспокій на Балканах значно зменшив привабливість туристичного бізнесу у цьому регіоні, хоча там для нього чудові природні умови.

Соціокультурне середовище. Культура - це пануюча в суспільстві система цінностей, вірувань та життєвих установок, яка поділяється всіма членами цього суспільства. Вона впливає на стиль повсякденного життя і преференції споживачів, ділову поведінку партнерів тощо. Відмінності в культурі особливо помітні при переході зі східних до західних регіонів, із країн, де домінуючою релігією є мусульманство до країн із протестантською етикою. Домінуючі в суспільстві цінності багато в чому визначають функціонування організації і переважаючий в ній стиль управління. Так, японські і американські організації за стилем управління істотно різняться, хоча обидва стилі управління у вказаних країнах є високоефективними.Проникнення іноземних компаній на ринок України чи Росії також відбувалося із значними труднощами, оскільки доводилось багато уваги приділяти навчанню місцевих працівників новим методам роботи, які ґрунтуються на індивідуальних результатах та високій відповідальності, вмінні самостійно приймати рішення, не консультуючись постійно із безпосереднім керівником. Незважаючи на досить високий загальний рівень освіченості українських працівників, ринкова психологія у більшості із них була відсутня, що вимагало від іноземних фірм вкладення коштів у різного роду тренінги. Крім того, західні фірми зіткнулись в Україні із таким явищем, як корупція, протидія якій теж вимагала значних витрат. Тому певна частина іноземних фірм, які розпочинали свою діяльність в Україні, з часом відмовились від спроб продовжувати бізнес.

Ефективне управління на міжнародному рівні передбачає, що менеджер добре орієнтується у власних культурних цінностях. І тільки після цього він отримує можливість правильно інтерпретувати культуру країни, в якій йому доведеться працювати, поважаючи її релігію, традиції, мову. Так, менеджери японської компанії Matsushita Electric у мусульманських країнах надають працівникам спеціальні кімнати для молитов і дозволяють відвідувати їх протягом зміни двічі. Особливий підхід до навчання своїх працівників вмінню адаптуватися до нових умов дозволив цій компанії успішно працювати на ринках 38 країн.

Отже, якщо бізнес має перспективи для розвитку в інших країнах, слід до цього готуватися заздалегідь, розробляючи стратегію проникнення на нові ринки з урахуванням ключових факторів відповідного ринкового середовища. З надходженням нової інформації і зміною обставин необхідно своєчасно внести поправки у розроблену стратегію, контролюючи рівень ризику і використовуючи засоби його мінімізації [6].


3. Механізм функціонування міжнародного бізнесу

Головною рушійною силою розвитку міжнародного бізнесу є економічні інтереси суб'єктів міжнародних відносин, які можна об'єднати у такі три групи: економічні інтереси окремих держав та їх підприємств, економічні інтереси міжнародних економічних організацій, економічні інтереси інтеграційних об'єднань.

Економічні інтереси спонукають названих суб'єктів міжнародних економічних відносин до розвитку міжнародного бізнесу, оскільки він дає можливість розширювати продаж товарів, отримувати доступ до нових технологій, джерел сировини та робочої сили і, як наслідок, одержувати більш високі прибутки.

Розрізняють два механізми здійснення економічних інтересів суб'єктів міжнародних економічних відносин: механізм погодження і механізм реалізації. Механізм погодження полягає у виробленні конкретних стратегічних принципів, форм та методів здійснення економічних інтересів. Він знаходить своє виявлення у політичних, економічних та правових документах, які регламентують процес погодження економічних інтересів суб'єктів міжнародних економічних відносин. Механізм реалізації полягає у впровадженні тих чи інших погоджених рішень у практику міжнародних економічних відносин.

На реалізацію економічних інтересів суб'єктів міжнародного бізнесу роблять вплив дві групи факторів: загальні, до яких відносяться географічні, історичні, політичні, економічні, правові, соціальні і культурні умови; конкретні, до яких відносяться швидкість пристосування виробництва до зміни попиту, розмір виробництва, кількість покупців, обсяг закупівлі продукції, рівень конкуренції, транспортні витрати. Зрозуміло, що всі ці фактори є різними в різних країнах та регіонах і можуть діяти в протилежних напрямках [7].

Розвиток міжнародного бізнесу здійснюється на мега-, мета- макро- і мікрорівні. На мегарівні, тобто на рівні міжнародного співтовариства, об'єднаного в систему ООН, формуються найбільш загальні положення щодо суті та змісту міжнародного бізнесу. На метарівні (тобто на регіональному і міждержавному) - загальні положення ООН пристосовуються до особливостей регіонального й міждержавного співробітництва/Адже не секрет, що, скажімо, у країн Західної Європи проблеми розвитку міжнародних економічних зв'язків інші в порівнянні з проблемами постсоціалістичних країн Східної Європи. Це ж саме можна сказати й про країни Африки, Азії, Америки.

На макрорівні (тобто на рівні економіки окремо взятої країни) - міжнародний бізнес відображає особливість організаційно-економічних і правових відносин тієї чи іншої країни, її суспільно-економічний і політичний устрій, традиції, географічні та природнокліматичні умови, місце в системі міжнародного поділу праці тощо. Без врахування названих особливостей неможливо забезпечити розвиток і ефективне функціонування міжнародного бізнесу.

На мезорівні (тобто на рівні галузі або сфери виробництва) - розвиток міжнародного бізнесу відображає особливості галузі чи сфери виробництва народного господарства країн-партнерів. Сукупність організаційно-економічних і правових норм мезо- та макрорівня утворюють необхідне зовнішнє середовище для реалізації бізнесових проектів на мікрорівні.

На мікрорівні (тобто на рівні фірми, підприємства) - реалізується конкретний бізнес-план щодо взаємодії з фірмами і підприємствами зарубіжних країн. На сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин значно інтенсифікували свою діяльність підприємства, фірми, виробничі об'єднання, товариства, асоціації. Названі суб'єкти міжнародних господарських зв'язків реалізують конкретні економічні проекти, які відповідають завданням їх власного економічного розвитку та розвитку країни, їх функціонування й інтенсифікації господарських зв'язків зарубіжних партнерів [8].


4. Структура та інструменти регулювання міжнародного бізнесу Розвиток міжнародного бізнесу обумовлює необхідність існування ефективного механізму регулювання його на державному, міжнародному та наднаціональному рівнях. Метою такого регулювання є:

  1.  забезпечення збалансованості сфер та галузей країни в умовах максимальної свободи міжнародного руху товарів та факторів їх виробництва;
  2.  стимулювання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;
  3.  створення передумов для широкої інтеграції національної
    економіки у світове господарство;
  4.  захист національних економічних інтересів в цілому і окремих суб'єктів міжнародного бізнесу зокрема;
  5.  створення рівних можливостей усім суб'єктам міжнародного бізнесу.

На державному рівні регулювання міжнародного бізнесу здійснюють законодавчі та виконавчі органи влади. В нашій країні це Верховна рада, Кабінет міністрів, Національний банк, Міністерство економіки, Державне управління митного контролю.

Звичайно, кожен з названих органів державної влади наділений відповідною компетенцією, в межах якої він і здійснює регулювання міжнародного бізнесу. Так, законодавчий орган приймає і скасовує закони щодо зовнішньоекономічної діяльності, визначає основні напрями зовнішньоекономічної політики, визначає структуру органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ратифікує міжнародні договори країни, встановлює порядок та умови оподаткування зовнішньоекономічної діяльності тощо. Виконавчі органи влади здійснюють конкретні заходи в галузі зовнішньоекономічної діяльності, приймають підзаконні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності, заключають відповідні угоди з іноземними представниками влади, забезпечують реєстрацію міжнародних спільних підприємств і таке інше.

До державного регулювання міжнародного бізнесу причетний і центральний банк країни. Він забезпечує зберігання та ефективне використання золотовалютного резерву та інших цінностей, задіяних у міжнародному бізнесі, а також представляє інтереси країни у відносинах з центральними банками та іншими фінансово-кредитними установами зарубіжжя, регулює курс національної валюти стосовно грошових одиниць інших держав тощо [9].

В структурі органів виконавчої влади є спеціальні відомства (міністерства), які забезпечують єдину зовнішньоекономічну політику у процесі виходу суб'єктів міжнародного бізнесу на зовнішній ринок та безпосередню координацію і контроль їх діяльності.

На міжнародному рівні регулювання бізнесу здійснюється міжнародними організаціями, передусім такими як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародна організація праці, Міжнародна фінансова корпорація, Рада ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Європейський банк реконструкції та розвитку.
На міжнародному рівні регулюються умови експорту-імпорту товарів і факторів їх виробництва, здійснення спільної підприємницької діяльності, правила переведення платежів (коштів) у країну базування, порядок розв'язання суперечок господарського і фінансового характеру, норми поведінки іноземних партнерів тощо.

Регулювання бізнесу на міжнародному рівні здійснюється головним чином для того, щоб забезпечити країні базування правовий захист її інвестицій від можливих некомерційних ризиків і сприяти зміцненню стабільності й надійності зовнішньоекономічних зв'язків між партнерами.

Регулювання міжнародного бізнесу на наднаціональному рівні здійснюється в межах інтеграційних об'єднань. Країни-учасниці заключають відповідні угоди щодо здійснення спільного підприємництва і утворюють відповідні наднаціональні інститути по регулюванню спільної підприємницької діяльності.

При здійсненні регулювання міжнародного бізнесу використовуються адміністративно-правові, економічні та соціально-психологічні методи. Адміністративно-правові методи регламентують господарську діяльність, форму власності на засоби виробництва та результати діяльності, механізм розв'язування конфліктних ситуацій в судовому порядку тощо. Економічні методи проявляються в результаті реалізації підприємницької діяльності шляхом надання кредитів і дотацій, здійснення відповідної податкової та митної політики. Соціально-психологічні методи регулювання міжнародного бізнесу становлять собою формування певної ідеології, громадської думки щодо місця та ролі міжнародного бізнесу в суспільному відтворенні.
Названі методи регулювання міжнародного бізнесу в тій чи іншій країні, в той чи інший період можуть використовуватися в різному співвідношенні. Проте незалежно від того, якому із них тимчасово надається перевага, всі вони покликані сприяти суб'єктам міжнародного бізнесу у піднесенні його ефективності. Тільки завдяки комплексному застосуванню адміністративно-правових, економічних та соціально-психологічних методів регулювання суб'єкти міжнародного бізнесу мають можливість реалізувати закони та нормативно-правові акти щодо міжнародного підприємництва, на належному рівні здійснювати прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення та аудит, сповна використовувати соціально-економічні чинники активізації основної продуктивної сили суспільства – працівника [10].


Список використаних джерел

  1.  UKRREFERAT.COM/ Українські реферати/Сутність і родові ознаки бізнесу. [Електронний ресурс ].-Режим доступу:

 http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=29241

  1.  5-ka.ru.Банк рефератов/Реферат/Предпринимательство/Бизнес. [Електронний ресурс ].-Режим доступу: 

http://5ka.biz/66/14771/1.html

  1.  Tarefer.ru/Каталог/Предпринимательство/Курсовая/Бізнес/Бізнес і підприємництво. [Електронний ресурс ].-Режим доступу: http://works.tarefer.ru/68/100299/index.html
  2.  Бібліотека економіста онлайн/Менеджмент/Зовнішнє середовище організації. [Електронний ресурс ].-Режим доступу: 

http://library.if.ua/book/36/2431.html

  1.  Lubbook.net/Економіка/ Міжнародне середовище бізнесу. [Електронний ресурс ].-Режим доступу:

http://lubbook.net/book_308_glava_36_5.4._M%D1%96zhnarodneseredovishh.html

  1.  Бібліотека українських підручників/Менеджмент організацій / Організація й зовнішнє середовище. [Електронний ресурс ].-Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/44663-15-organzatsya-y-zovnshn-seredovische.html
  2.  Бібліотека економіста онлайн/Міжнародна економіка/Суть і мотивація міжнародного бізнесу. [Електронний ресурс ].-Режим доступу: http://library.if.ua/book/18/1494.html
  3.  UKRBUKVA.net/Реферат/Розвиток міжнародного бізнесу в Україні. [Електронний ресурс ].-Режим доступу: 

http://ukrbukva.net/page,4,59537-Rozvitok-m-zhnarodnogo-b-znesu-v-Ukra-n.html

  1.  Бібліотека економіста онлайн/Міжнародна економіка/Регулювання міжнародного бізнесу. [Електронний ресурс ].-Режим доступу: http://library.if.ua/book/18/1496.html
  2.  Українські реферати/Економічні науки/Курсова робота/Місце і роль підприємств у розвитку міжнародного бізнесу. [Електронний ресурс ].-Режим доступу:

 http://referatu.com.ua/referats/18/2264/?page=7


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73196. Экология микроорганизмов 34.63 KB
  Данные биоценозы характеризуются относительным постоянством однако качественный и количественный состав микрофлоры организма человека меняется в течение жизни и зависит от пола возраста питания климата и др.
73197. Реальные газы и фазовые переходы 834 KB
  Учёт конечных размеров молекул и сил взаимодействия между ними позволяет ввести поправки в уравнение Менделеева-Клапейрона и получить уравнение состояния идеальных газов. Пересечение изобары с изотермой даёт точки с соответствующими параметрами состояния.
73198. Физика атомного ядра. Радиоактивность 290 KB
  Как уже известно современная физика установила что атом состоит из положительно заряженного ядра и окружающих его электронов. Каково же строение атомного ядра Ключом к изучению атомного ядра послужило открытие французского ученого А.
73199. Ядерные реакции. Искусственная радиоактивность. Элементарные частицы 272.5 KB
  Ядра атомов нельзя разрушить ни нагреванием до многих тысяч градусов, ни охлаждением до самых низких температур. Для разрушения ядер нужны значительные затраты энергии. Как же это осуществить? Чтобы ответить на этот вопрос, необходимо уяснить смысл ядерных реакций.
73200. Основы молекулярно-кинетической теории. Термодинамические параметры. Масса и размеры молекул 348 KB
  Все тела -– твёрдые жидкие и газообразные –- представляют собой совокупность большого числа атомов и молекул. При изучении свойств тел и физических явлений происходящих с телами возможны два направления исследований: а молекулярно-кинетическое устанавливает законы протекания различных...
73201. Идеальные газы 136.5 KB
  Используя выводы рассмотренных вопросов разберем основные законы для газов. Основные газовые законы. Из основного уравнения кинетической теории газов можно вывести все газовые законы ранее установленные экспериментально.
73202. Основы термодинамики, Связь теплоты и работы. Механический эквивалент тепла 134.5 KB
  Термодинамика, в отличие от статистической физики, не рассматривает конкретные молекулярные картины. На основании опытных данных формулируются основные законы (принципы или начала). Эти законы и их следствия применяются к конкретным физическим явлениям, связанным с превращением энергии...
73203. Процессы в газах 161.5 KB
  Если тело не получает извне никакой энергии, то работа А при расширении совершается за счет внутренней энергии U (U = кинетической энергии теплового движения атомов вещества + потенциальной энергии их взаимодействия друг с другом).
73204. Второй закон термодинамики 155.5 KB
  Первое начало термодинамики ничего не говорит о направлении теплообмена – от какого из двух различно нагретых тел должна передаваться теплота. Оно допускает переход теплоты как от горячих к холодным, так и наоборот.