81663

Литературная критика русского гражданственного романтизма: представители, принципы, проблематика, жанровое своеобразие статей. Роль декабристских альманахов в развитии русской романтической критики

Доклад

Литература и библиотековедение

Роль декабристских альманахов в развитии русской романтической критики. Обращавшиеся к характеристике данного периода и данного круга имен исследователи истории отечественной критики предлагали разные дефиниции: литературная критика декабристов критика революционноромантического направления критика гражданского романтизма критика гражданственного романтизма и т. Сами критики ни революционными романтиками ни тем более декабристами себя не называли. и во многом определивших темы и проблематику критики гражданственного романтизма...

Русский

2015-02-21

28.98 KB

0 чел.

Литературная критика русского гражданственного романтизма: представители, принципы, проблематика, жанровое своеобразие статей. Роль декабристских альманахов в развитии русской романтической критики.

Первое десятилетие после Отечественной войны 1812—1814 гг.— время расцвета литературно-критической деятельности П. А.Вяземского, В К.Кюхельбекера. А.А.Бестужева, О.М.Сомова и К.Ф.Рылеева. Обращавшиеся к характеристике данного периода и данного круга имен исследователи истории отечественной критики предлагали разные дефиниции: «литературная критика декабристов», «критика революционно-романтического направления», критика «гражданского романтизма», «критика гражданственного романтизма» и т.д. Все эти дефиниции — плод исследовательской мысли XX в. Сами критики ни революционными романтиками, ни тем более декабристами себя не называли. Некоторые из них (П. А. Катенин, В К. Кюхельбекер, К.Ф. Рылеев) весьма критично относились к романтическому направлению, утвержденному в отечественной литературе Жуковским и его последователями. Однако по характеру своего художественного творчества названные литераторы, как это убедительно доказали исследователи (Г. А. Гуковский, В. Г. Базанов, Н. И. Мордовченко, Н. Л. Степанов, М. И. Гиллельсон и др.), были романтиками—представителями иного, сравнительно со школой Жуковского, течения в романтизме, о чем свидетельствовали их суждения о природе художественного творчества, его народности, о «духе времени», гражданской доблести, исторической героике и т.д.

Приблизительными хронологическими границами этого течения можно считать, с одной стороны, 1816 г. (год образования «Союза спасения» и начала важных перемен на литературной арене—распада возглавлявшегося Жуковским общества «Арзамас», создания «Вольного общества любителей российской словесности», ведущие позиции в котором вскоре займут будущие декабристы, возникновения полемики по проблеме народности литературы в связи с публикацией П. А. Катениным баллады «Ольга», обращенной против баллады Жуковского «Людмила»), а с другой — 182S—1826 гг., когда большинство литераторов радикально-дворянского лагеря были насильственно исключены из литературно-общественной жизни.

Среди молодых литераторов, ярко заявивших о себе на рубеже 1820-х гг. и во многом определивших темы и проблематику критики гражданственного романтизма, выделялись А.Л.Бестужев, В. К. Кюхельбекер и К. Ф. Рылеев. Одна из характерных черт этой критики — широкая амплитуда эстетических пристрастий. Исходя из этого, исследователи обозначают в критике так называемого гражданственного романтизма два «крыла». К одному относят тех, кто решительно отвергал традиции классицизма, призывал к эксперименту во всех жанрах, ориентируясь на опыт современной европейской литературы и эстетики (де Сталь, Л.Шлегель и др.),— Бестужева, Сомова, Вяземского, молодого Пушкина. Другое крыло представляли критики, признававшие ценность ряда достижений классицизма, — Катенин, Кюхельбекер, отчасти Грибоедов. Однако оба крыла критиков были близки в решении целого ряда проблем: назначения литературы, ее народности, самобытности и т.д.

Молодые литераторы стремились занять ведущие позиции в существующих литературных обществах («Арзамас», «Вольное общество любителей российской словесности») и журналах («Сын отечества», «Соревнователь просвещения и благотворения»), а также создать собственные печатные органы. Наиболее полным выражением их эстетических пристрастий стали альманахи «Полярная звезда», издававшаяся Рылеевым и Бестужевым (3 книги за 1823,1824 и 1825 гг.), и «Мнемозина», выпускаемая Кюхельбекером и В. Ф. Одоевским в 1824— 1825 гг.

Отстаивая мысль о высокой воспитательной миссии искусства, литераторы радикальной направленности уделяли первостепенное внимание критике. «Законоположение «Союза благоденствия» предписывало членам этого общества не только воспитывать в согражданах стремление к общему благу, но и «объяснять потребность отечественной словесности» защищать хорошие произведения и показывать недостатки худых», сообщать изящным искусствам «надлежащее направление». В произведениях отечественной словесности более всего ценилось выражение «чувств высоких и к добру увлекающих». Подобный подход к задачам литературы и критики обнаруживал связь эстетических воззрений многих литераторов этой поры с просветительскими воззрениями XVIII в. Большинству из них предстояло в течение нескольких лет пройти путь от представлений о литературе как средстве нравственного воспитания до идеи ее самоценности и национально-исторической специфики.

Будущие декабристы обращались к разнообразным критическим жанрам, среди которых обзорные и проблемные статьи, рецензия, полемические реплики, литературные фельетоны. В отличие от критики предшествующего этапа (сентименталистской критики Карамзина, романтической критики Жуковского) критические выступления новой поры обрели во многом публицистический характер.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33054. Світоглядне і методологічне значення категорій 14.43 KB
  Він розглядав категорії як апріорні форми розсуду за допомогою яких розсудок упорядковує пізнавальний матеріал одержуваний за допомогою відчуттів. Кант оголосив категорії суб'єктивними формами розумової діяльності що притаманні свідомості до досвіду апріорі. Вчення про категорії найбільш розвинуте у філософії Гегеля в якого Наука логіки виступає як діалектична система філософських категорій. Заслуга Гегеля полягає саме у створенні діалектичної логіки де всі категорії взаємопов'язані переходять одна в одну і всі разом відтворюють...
33056. Питання про пізнаванність обєктивного світу 15.19 KB
  Наука яка вивчає сутність знання закономірності його функціонування і розвитку називаєтьсятеорією пізнання або гносеологією. Основною проблемою гносеології є проблема відносин обєкта пізнання навколишнього світу і субєкта пізнавальної діяльності людини. Вперше в історії філософії саме у Демокріта зявляється розгорнута теорія пізнання заснована на розумінні чуттєвого і розумового. Важливий крок у розвитку теорії пізнання було зроблено європейською філософією XVII XVIII ст.
33057. Практика пізнання 13.32 KB
  Практика це матеріальна чуттєвопредметна цілепокладаюча діяльність людини що має своїм змістом засвоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів і становить загальну основу рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання. Структура практикимістить у собі такі моменти якпотреба мета мотив доцільна діяльність у вигляді її окремих актів предмет до якого спрямована діяльність засоби за допомогою яких досягається мета і нарешті результатдіяльності. ♦ Основним і вихідним видом суспільної практики є насамперед...
33058. Процес абстрактного, логічного мислення 14.88 KB
  Процес пізнання завжди починається з безпосереднього живого споглядання тобто з безпосередньої взаємодії людини в практичній діяльності з предметами і явищами. Основні формичуттєвого пізнання: ♦ відчуття; ♦ сприймання; ♦ уявлення. Першою і початковою формою і джерелом чуттєвого пізнання є відчуття. Тому сприймання це така форма чуттєвого пізнання коли у свідомості людини відбувається цілісне відображення зовнішнього матеріального предмета з усією сукупністю його властивостей якостей сторін які відображені у відчуттях.
33059. Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції 13.72 KB
  Поняття світогляду його специфіка структура функції Отже світогляд це сукупність поглядів оцінок принципів що визначають найзагальніше усвідомлення розуміння світу місця в ньому людини а також ціннісні орієнтації людей їх життєві позиції. Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі переконання ідеали цілі мотиви поведінки інтереси ціннісні орієнтації принципи пізнання моральні норми естетичні погляди тощо. Структура світогляду залежить від певних чинників. Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного...
33060. Предмет і специфіку філософії 13.27 KB
  Методологічна функція полягає в тому що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання і освоєння дійсності людиною. Прогностична функція філософії формулювання в її рамках гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і свідомості людини і світу. Критична функція філософії.
33061. Зародження філософії 15.38 KB
  Зародження філософії історично співпадає з виникненням зачатків наукового знання з появою громадської потреби в цілісному переконанні на світ і людину у вивченні загальних принципів буття і пізнання. онтос буття суще вчення про буття чи про першооснови усього сущого : проблема буття розуміється тут в універсальному всеосяжному сенсі чому є щось а не ніщо одне з перших філософських питань аналізуються буття сам принцип існування небуття чи можливе неіснування ніщо буття матеріальне природа і ідеальне ідея думка...
33062. Співвідношення філософії та науки 15.18 KB
  Порівняння пізнавальних можливостей філософії і конкретних наук зясування місця філософії в систему людських знань має давні традиції в європейській культурі. Ще в античності Платон і Арістотель намагалися розмежувати особливості науки і філософії. При цьому теоретична міць філософії прагнення логічно обгрунтувати знання висловити його в теоретичній формі виявлялася несумірної з можливостями конкретних наук що давало підстави протягом довгих століть від Аристотеля до Гегеля вважати філософію наукою наук .