81692

Джерела та спонукальні сили соціального розвитку

Доклад

Психология и эзотерика

Виділяють принаймні три джерела розвитку суспільства: природні фактори Монтескє Гумільов Вернадський матеріальне виробництво Маркс Ростоу Бжезинский зміни культурного життя та системи духовних цінностей Конт Сорокін. Насправді усі три фактори в єдності виступають джерелами розвитку суспільства. Окрім цього існує інший погляд який джерелами саморозвитку суспільства визначає: протиріччя між природною та культурною організаціями суспільні відносини та духовний потенціал суспільства.

Украинкский

2015-02-21

23.68 KB

1 чел.

Джерела та спонукальні сили соціального розвитку

У третьому питанні студент має пояснити, що рушійними силами розвитку суспільства є істотні, необхідні чинники. Виділяють принаймні три джерела розвитку суспільства: природні фактори (Монтеск’є, Гумільов, Вернадський), матеріальне виробництво (Маркс, Ростоу, Бжезинский), зміни культурного життя та системи духовних цінностей (Конт, Сорокін). Насправді, усі три фактори в єдності виступають джерелами розвитку суспільства. Окрім цього, існує інший погляд, який джерелами саморозвитку суспільства визначає: протиріччя між природною та культурною організаціями, суспільні відносини та духовний потенціал суспільства. Ще одним джерелом розвитку соціального є індивідуальна неповторність людей, які прагнучи подолати свою обмеженість, відчуженість і залежність, повинні вступати у спілкування з іншими. Саме в спілкуванні полягає виток суспільного буття. Спілкування стає можливим коли «Я» протистоїть «Ти». Студент повинен пояснити поняття соціальна дія, соціальний статус, соціалізація, соціальна роль. Важливе місце в теорії суспільного розвитку посідають питання пов’язані з визначенням форм преходу суспільства з одного стану в інший. Цей перехід здійснюється революційним та еволюційним шляхом.


Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального суспільства

В сучасній філософії розвиток суспільства уявляється таким, що проходить декілька етапів:аграрний, індустріальний, постіндустріальний. Усі вони концентруються на формуванні суспільства через розвиток виробництва.

Аграрне суспільство – це перша стадія цивілізованого розвитку. У деяких джерелах його також називають традиційним. Характерно для Старожитності і Середньовіччя. Однак притаманне деяким державам і в даний час. Більшою мірою країнам «третього світу» (Африці, Азії).

У результаті економічного, політичного, соціального і духовного розвитку аграрне суспільство в більшості країн перейшло в індустріальну стадію, для якої характерний ріст у сільському господарстві та промисловості продуктивності праці, збільшення обсягу основного капіталу, зростання доходів населення.

Індустріальне (промислове) суспільство — суспільство, що безпосередньо визначається рівнем технічного, індустріального розвитку. Індустріальне суспільство — однієї з двох основних типів суспільств (поряд з капіталістичним суспільством), аналізується соціологами Заходу для порівняння природи сучасних суспільств з походженням і природою традиційних (родоплемінних, феодальних) суспільств. Термін індустріальне (промислове) суспільство введений у соціологію ще Сен-Сімоном. Природу і характер індустріального суспільства сформулювали Огюст Конт, Герберт Спенсер, Еміль Дюркгейм та ін. Тому поняттю індустріальне суспільство як об'ємнішому віддається перевага перед капіталістичним суспільством.

Теорія постіндустріального суспільства намагається представити те, що відбудеться після першої реалізації можливостей індустріального суспільства. Це теорія (Д. Белл, А. Турен та ін.), згідно якої індустріальне суспільство (в результаті науково-технічного прогресу) переростає у постіндустріальне суспільство, яке характеризується домінуючою роллю сфери послуг, переходом влади до вчених і технократів.

У постіндустріальному суспільстві на основі нових технологій (переважно мікроелектроніки) відбувається різке збільшення випуску продукції, здійснюється перехід від товаровиробничої до обслуговуючої економіки, вводяться елементи планування і контролю над технологічними змінами.