81744

Образ Петербурга в произведениях отечественной классики 19 века

Доклад

Литература и библиотековедение

Со времени образования Петром I Петербурга в 1703 году этому городу стали посвящаться многие произведения классиков русской литературы таких как Радищев но наиболее полно образ этого города был раскрыт в творчестве двух великих писателей: Александра Сергеевича Пушкина и Николая Васильевича Гоголя. Петербург в произведениях Пушкина это прежде всего торжественный парадный город олицетворение государства его силы и могущества. Восхищение городом перед которым померкла старая Москва звучит в каждой строчке вступления поэмы. Например в...

Русский

2015-02-21

32.16 KB

0 чел.

Образ Петербурга в произведениях отечественной классики 19 в.

Со времени образования Петром I Петербурга в 1703 году этому городу стали посвящаться многие произведения классиков русской литературы, таких, как Радищев, но наиболее полно образ этого города был раскрыт в творчестве двух великих писателей: Александра Сергеевича Пушкина и Николая Васильевича Гоголя.

Петербург в произведениях Пушкина - это прежде всего торжественный, парадный город, олицетворение государства, его силы и могущества. Так, в поэме «Медный всадник» автор описывает Петербург как самое великое творение Петра. Поэт с чувством патриотической гордости рисует невиданные красоты северной столицы:

Люблю тебя, Петра творенье,

Люблю твой строгий, стройный вид,

Невы державное теченье,

Береговой ее гранит,

Твоих оград узор чугунный...

Восхищение городом, перед которым «померкла старая Москва», звучит в каждой строчке вступления поэмы.

Такое же торжественное описание Петербурга можно встретить и в творчестве Гоголя. Например, в «Вечерах на хуторе близ Диканьки» этот город представляется сказочным, фантастичным городом. Кузнец Вакула удивляется пышности и блеску столицы больше, чем полету на черте. Героя поражают здания в четыре этажа, широкие улицы, количество экипажей и знати. Петербург - это город аристократов, и кузнец, попав туда, восклицает: «Сколько здесь пьянства». Дворянство изображено автором в традициях парадного портрета восемнадцатого века, в частности Екатерина П предстает читателю доброй феей, чей подарок приносит Вакуле счастье. Петербург в «Вечерах на хуторе близ Диканьки» - город фантастический, город нарядный и торжественный, дарящий радость.

Однако такое описание северной столицы редко в творчестве Гоголя. В большинстве своих произведений писатель, будучи одним из основателей «натуральной школы», целью которой было выявление и высмеивание пороков общества и государства, рисует Петербург как город социальных контрастов. В его повести «Шинель» он изображает его городом-монстром, уничтожающим «маленького человека» (позже эта тема будет продолжена Ф. М. Достоевским в образах Макара Девушкина и семьи Мармеладовых). Петербург представлен в произведении как бы с двух сторон: с одной, — «вечным титулярным советником» Акакием Акакиевичем Башмачкиным, растоптанным и раздавленным средой человеком, а в другой, - «значительным лицом», то есть высокопоставленным чиновником, героем, не имеющим даже имени, так как он является не личностью, а лишь собирательным образом, содержащим все характерные черты столичного «высокого» чиновничества. Акакий Акакиевич изображен писателем как человек, не способный в жизни ни на что, кроме переписывания бумаг, не имеющий никакой цели и мечты, совершенно забитый и затравленный. Но с необходимостью шитья новой шинели в его существование приходит радость, герой даже позволяет себе смелые мысли, например, «не положить ли ему и вправду куницу на воротник». Однако счастье Башмачкина превращается в самое большое в его жизни горе: шинель украдена, и герой решает добиться приема у «значительного лица», олицетворяющего власть и силу Петербурга. Чиновнику же не просто не интересен «маленький человек», а даже раздражает его тем, что отнимает у него столько времени. Для этого чиновника Акакий Акакьевич - никто, и поэтому «значительное лицо» не обращает никакого внимания на лицо незначительное, а тем более на его страдания. Петербург в повести оказывается губителем жизни «маленького человека», безжалостным чудовищем, олицетворением бездушного государства.

Эта же тема затрагивается в центральной части поэмы Пушкина «Медный всадник», то есть в непосредственно «петербургской повести». Прекрасный град Петров:

Красуйся, град Петров, и стой

Неколебимо, как Россия...

Лучшее деяние Петра превращается сначала в Петроград:

Над омраченным Петроградом

Дышал ноябрь осенним хладом, -

а затем и в Петрополь:

И всплыл Петрополь, как тритон,

По пояс в воду погружен.

Такие изменения в отношении к городу со стороны автора происходят оттого, что он из красавицы столицы превратился просто в символ государства, ломающего жизнь «маленькому человеку», Евгению. Герой не способен противостоять самодержавию, и оно уничтожает его, как насекомое, бесполезное и назойливое. Петербург в поэме вступает в социальный конфликт как действующее лицо, однако этот конфликт не является для Пушкина самым главным в раскрытии образа города, так как для автора Петербург - это прежде всего исторический город, играющий важную роль в развитии России.

В произведениях же Гоголя основное место занимает не описание красоты или исторического значения столицы, а изображение его нравов и быта. Писатель старался затронуть все слои общества и представить все типы характеров, существующих в городе, и именно поэтому город так или иначе присутствует практически во всех его произведениях. Так, например, в комедии «Ревизор» автор рисует портрет молодого петербургского чиновника, лентяя и повесу, который не умеет и не хочет делать ничего, кроме как «срывать цветы удовольствий» и врать о своем социальном положении. Однако наиболее полно и ярко Гоголь раскрывает образ Петербурга в своей гениальной поэме «Мертвые души».

Пушкин же в своих произведениях показал губительность столицы не только для «маленького человека», но и для аристократов. Так, в своем романе в стихах «Евгений Онегин» поэт изображает Петербург с помощью описания порядков его «света». В пушкинском городе можно «ожесточиться, очерстветь и, наконец, окаменеть». Столица развращает и портит людей, ее среда опасна для души дворянина, в частности, продуктом этой среды и воплощением Петербурга является Швабрин, герой повести Пушкина «Капитанская дочка». Швабрин подлый и низкий человек, для него ничего не значит ни слово«честь», ни слово «долг», и именно «светское» воспитание сделало его таким.

И в творчестве Пушкина, и в творчестве Гоголя изображение Петербурга играет важную роль. Оба классика описали этот город двояко: и как торжественную и красивую столицу России, и как город социальных конфликтов, но если в творчестве Пушкина Петербург был прежде всего историческим городом, то в произведениях Гоголя он чаще представал как город-монстр, город-убийца.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22565. Функції емоцій 23 KB
  Сигнальна функція полягає в тому що емоції сигналізують про корисний чи негативний вплив даного організму чи успішність чи неуспішність виконання даної дії. Це призводить до моментальної мобілізації всіх систем організму для реакції відповіді характер якої залежить від того сигналом корисного чи негативного впливу на організм є даний подразник. Таким чином впливи що надходять з зовнішнього середовища і від самого організму призводять до виникнення емоційних переживань що дають загальну якісну характеристику фактору що впливають...
22566. Основні фізіологічні теорії емоцій 25 KB
  Основні фізіологічні теорії емоцій В першій класичній теорії відомій як теорія Джеймся Ланге робили висновок про характеристику стенічних та астенічних емоційних станів.Пізніше Кеннон та Бард показали що емоції гніву та стаху під впливом таламічних розрядів супроводжуються повишеним поступанням адреналіну в кров що призводить до розвитку симпатікотонії яка відіграє позитивну роль в підготовці організму до діяльності і навіть боротьби внаслідок чого ця теорія отримала незву таламічної теорії емоцій. Кортикальні емоційні процеси...
22567. Сон 42 KB
  Існує величезна кількість емпіричних даних і забобонів щодо значення сну і сновидінь але справжнє наукове вивчення сну почалося лише у другій половині ХІХ ст. Прибічники хімічної теорії сну спочатку пояснювали сон накопиченням в організмі гіпнотоксичних речовин молочна вугільна та карбонові кислоти холестерин а нині надають важливого значення особливим хімічним регуляторам сну таким як речовина сну фактор сну чи пептид дельтасну які являють низькомолекулярні поліпептиди 850 920 Да . Кортикальна теорія сну І. Нарешті...
22568. будливий та гальмівний постсиниптичні потенціали 23.5 KB
  Постсинаптичне гальмування ГПСП обумовлене виділенням пресинаптичним закінченням аксона гальмівного медіатора який знижує або гальмує збудливість мембран соми і дендритів нерв клітини з якою він контактує. Прикладами гальмівних нейронів є клітини Реншоу в спинному мозку клітини Пуркіньє мозочку зірчасті клітини кіркової речовини великого мозку . Збудження нейрона супроводжуеться змінами метаболізму зокрема синтезу РНК та іншими зрушеннями в процесі білкового синтезу посиленням теплопродукції поглинанням кисню які відображають...
22569. Постсинаптичне гальмування у ЦНС та його природа.Значення ггальмування у роботі 22.5 KB
  Значення ггальмування у роботі. Гальмування особливий нервовий процес який зумовлюється збудженням і зовнішньо проявляється пригніченням іншого збудження. Постсинаптичне гальмування ГПСП обумовлене виділенням пресинаптичним закінченням аксона гальмівного медіатора який знижує або гальмує збудливість мембран соми і дендритів нерв клітини з якою він контактує.
22570. ЦНС 22.5 KB
  Особливе місце в цій складній організації займае місце ЦНС що повязує в функціональну єдність всі клітини тканини і органи людського організму. Дякуючи великій кількості різних рецепторів ЦНС сприймає багаточисельні зміни що виникають в зовн средовищі і всередині організму і відіграє велику роль в регуляції всіх сторін життєдіяльності огранізму в зовн середовищі. Процеси що відбуваються в ЦНС лежать в основі психічної діяльності та поведінки людини. Діяльність ЦНС найчастіше наз координаційною або узгоджувальною.
22571. Спинний мозок 49.5 KB
  Він є сегментарним органом: у людини від спинного мозку відходять 31 пара спинномозкових корінців у жаби 10 які у кожному сегменті поділяються на дві частини: на передній вентральний і задній дорзальний корінці. Сіра речовина спинного мозку на поперечному перетині має вигляд метелика або літери Н . Є також дорзальні роги спинного мозку з'єднані з вентральними широкою перетинкою сірої речовинитак зване тіло сірої речовини . Крім вентральних і дорзальних рогів у грудному відділі спинного мозку є бокові роги сірої речовини рис.
22572. Рефлекси спинного мозку 24 KB
  Це залежить від сили подразників їх просторової та часової взаємодії а також від стану нервових центрів спинного мозку. Нервові центри спинного мозку також необхідні для регуляції як соматичних так і вегетативних функцій.Нервові центри шийного відділу спинного мозку виявляють кооординуючий вплив на активність мотонейронів які інервують мязи згиначі і розгиначі нижчележачих відділів тіла.
22573. Довгастий мозок 31.5 KB
  Крім ядер черепномозкових нервів характерною особливістю структури заднього мозку є наявність у ньому потужної маси нервових елементів які не одержують аферентних волокон безпосередньо з периферичних джерел і не посилають рухових волокон на периферію.До надсегментарних структур відносять також ядра провід них шляхів які проходять крізь довгастий мозок до інших частин мозку. Цей відділ головного мозку розташований над спинним мозком і виконує дві основні функції рефлекторну і провіднико ву.