81932

Товарознавча оцінка взуття, правила та порядок його переміщення через митний кордон України

Дипломная

Таможенное регулирование

Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності України за роки становлення зазнала певних еволюційних змін, що зумовлені розвитком економіки країни в цілому. В період до перебудови, тобто за радянських часів, економіка носила автаркічний (закритий) характер.

Украинкский

2015-02-23

282.32 KB

14 чел.

2

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

КАФЕДРА ТОВАРОЗНАВСТВА І ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему

“Товарознавча оцінка взуття, правила та порядок його переміщення через митний кордон України”

Виконала: студентка 5 курсу, групи ТЕМ-09

спеціальності 8.03051002 «Товарознавство та експертиза в митній справі»

Базавлук Юлія Вікторівна

Керівник: Павлова В.А., д.е.н., професор

Дніпропетровськ

2015


ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. СТАН РИНКУ ВЗУТТЯ УКРАЇНИ………………………………6

1.1. Стан світового виробництва взуття………………………………………6

1.2. Забезпеченість ринку України взуттям…………………………………18

1.3. Аналіз асортименту взуття та проблеми класифікації за УКТ ЗЕД ….21

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРТИЗА ВЗУТТЯ , ЩО ПЕРЕМІЩУЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ…………………………………………………….35

2.1. Організація, об’єкти та методи дослідження взуття…………………..35

2.2. Товарознавча характеристика споживних властивостей взуття……...39

2.3. Аналіз нормативної документації, що регламентує якість взуття……44

2.4. Аналіз результатів дослідження показників якості взуття……………45

2.5. Результати експертизи взуття, що переміщується через митний кордон України……………………………………………………………………………….51

РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ВЗУТТЯ  ПРИ ПЕРЕТИНАННІ МИТНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ……………………………..63

3.1. Функції митної справи у зовнішньоекономічній та зовнішньополітичній діяльності України………………………………………….63

3.2. Основні вимоги до митного оформлення………………………………67

3.3. Порядок декларування взуття при перетинанні митного кордону України……………………………………………………………………………….72

3.4. Порядок проведення митного контролю та митного оформлення взуття…………………………………………………………………………………79

3.5. Забезпечення контролю за достовірністю інформації щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України……………………………………89

Висновки і пропозиції………………………………………………………104

Додатки

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність роботи. Зовнішньоекономічна діяльність є складовою національної економічної політики, а тому підлягає регулюванню з боку держави. Це пов'язано зі збільшенням кількості промислових виробництв і торговельних підприємств, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами України за підсумками січня-липня 2014 року становило 880,4 млн. дол., тоді як за аналогічний період 2013 року баланс зовнішньої торгівлі товарами було зведено з дефіцитом в 5,639 млрд дол., повідомляється на сайті Державної служби статистики України.

За інформацією Держстату, в січні-липні 2014 року порівняно з аналогічним періодом минулого року експорт товарів з України знизився на 5,3% - до 33,429 млрд дол., імпорт - на 20,5%, до 32,548 млрд дол.

Обсяг експорту товарів до країн Європейського Союзу становив 32,6% від загального обсягу експорту, до інших країн - 67,4% (за січень-липень 2013 року - 26,9% і 73,1%, відповідно). Серед найбільших країн-партнерів експорт товарів збільшився до Єгипту - на 34,7%, Польщі - на 22,1%, Італії - на 13,9%, Німеччини - на 7%, Китаю та Угорщини - на 3,4%. Водночас скоротився експорт до Росії на 23,7%, Індії - на 2,2%.

Регулювання діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності України за роки становлення зазнала певних еволюційних змін, що зумовлені розвитком економіки країни в цілому. В період до перебудови, тобто за радянських часів, економіка носила автаркічний (закритий) характер. Управління економікою (в тому числі ЗЕД) будувалось на монополії держави і переважно на адміністративних методах. В таких умовах безпосередній виробник не був зацікавлений в розвитку експортної діяльності. Прямі зв'язки між виробниками і споживачами були відсутні. Не було чіткої концепції ЗЕД, яка б відображала її мету, пріоритети і методи їх досягнення.

Проблеми експертизи товарів та порядку їх митного оформлення при перетинанні митного кордону України розглядаються в роботах українських і закордонних вчених: А.А Дубініна, С.В Сорокіна, О.І Зельніченко, Н.М Омельченко, Н.В Уткина, О.А. Романова, А.А. Дудла, Л.І. Байдакова, И. А Родионова, Р.В Коваленко та ін.

Мета і завдання роботи. Метою дипломної роботи є дослідження особливостей товарознавчої оцінки якості та митного оформлення взуття.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- дослідити стан світового виробництва взуття;

- встановити забезпеченість ринку України взуттям;

- провести аналіз асортименту взуття та проблеми класифікації за УКТ ЗЕД ;

- провести експертизу взуття, що переміщується через митний кордон України;

- визначитися з організацією та методами дослідження взуття;

- провести товарознавчу характеристику споживних властивостей взуття;

- провести аналіз нормативної документації, що регламентує якість взуття;

- провести аналіз результатів дослідження показників якості взуття;

- проаналізувати результати експертизи взуття, що переміщується через митний кордон України;

- визначитися з порядком митного оформлення взуття при перетинанні митного кордону України;

- виокремити  функції митної справи у зовнішньоекономічній та   зовнішньополітичній діяльності України;

- виділити основні вимоги до митного оформлення;

- встановити порядок декларування взуття при перетинанні митного кордону України;

- встановити порядок проведення митного контролю та митного оформлення взуття;

- дослідити забезпечення контролю за достовірністю інформації щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Об’єктом дослідження є взуття та його митне оформлення.

Предметом – теоретичні і практичні засади експертизи взуття та особливостей митного оформлення при перетинанні кордону.

Методи дослідження. Теоретичною та інформаційною основою дослідження стали: законодавчо-нормативна база України; наукові розробки вітчизняних і закордонних вчених з проблем якості, навчальні посібники, нормативні документи, електронні ресурси Internet, матеріали періодичних видань.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в удосконаленні оцінки органолептичних і ергономічних властивостей взуття.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована в роботі методика з удосконалення споживчої цінності, ергономічних та органолептичних  властивостей взуття, буде рекомендована до впровадження у ПП «Кущ Ю.В магазину «Гламур».   

Апробація. Основні результати роботи доповідалися на V Міжнародній  науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Формування механізмів управління якістю та підвищення конкурентоспроможності підприємств» (м. Дніпропетровськ, 27 березня 2014 р.).

Публікації. За результатами дослідження опублікована одна наукова робота, загальним обсягом 0,18 арк.

Структура роботи. Дипломна магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел зі 37 найменувань і 3 додатків (обсяг 3 сторінки). Текстова частина складає 105 сторінок машинописного тексту, містить 4 таблиці і 4 рисунки.

РОЗДІЛ 1

СТАН РИНКУ ВЗУТТЯ УКРАЇНИ

1.1. Стан світового виробництва взуття

Споконвіку людство надавало взуттю великого значення, цінуючи спочатку його утилітарні, а пізніше – й естетичні властивості. Цікаво, що в старовинних галицьких літописах опис взуття зустрічається дуже часто – наприклад: «князь Данило мав чоботи зеленого хза». Наші предки шили взуття із добре вичиненої і фарбованої шкіри, вишивали кольоровими нитками, часто золотими. У літописах XVII ст. згадується, зокрема, що на ярмарках українських міст, можна було купити «чоботи з простого і турецького сап’яну, бачмаги турецькі, чижми із простого сап’яну, козлові чоботи чорні, черевики жіночі». Сучасний ринок взуття також вражає своїм розмаїттям, однак українські виробники поступово втрачають на ньому свої позиції: все більше імпортних виробів, нерідко не найкращого гатунку. Вітчизняний виробник, покинувши потужні фабрики, перебрався у рятівну тінь напівкустарних майстерень. Високоякісне і дороге взуття провідних фірм поки що не по кишені абсолютній більшості населення країни, його частка в загальній структурі продажів не перевищує 5 %.

На ринку повсякчас зростає кількість підробок, вироблених в Україні під лейблами відомих закордонних фірм. На Україні, зокрема, зареєстровано понад 200 підприємств, товариств і приватників, які виготовляють взуття. Працюють вони переважно у Львові, Києві і Харкові. Втім, масовим випуском продукції займаються лише 10, серед яких – фірми «Прогрес» і «Мальви», українсько-польське товариство «Степ» та українсько-німецьке товариство «Дельпро», ТзОВ «Торговий дім «Світ взуття» та фірма «Мокасин». У 2012 році ці 10 підприємств виготовили загалом 1170,9 тис. пар взуття. У 2013-му ця цифра становила 1068,8 тисяч пар. Взуття в області становить 2,6 % до загального обсягу виробленої продукції. Дивно, що при такій, досить значній, кількості побачити вітчизняне взуття на українських прилавках майже неможливо. Пояснення просте: працюють підприємства переважно на давальницькій сировині, а отже, й не розпоряджаються своєю продукцією на власний розсуд, вона здебільшого йде за кордон. Минулого року на давальницькій сировині було випущено 1068,8 тис. пар взуття, а із власної сировини – лише 102,1 тис. пар, тобто у десять разів менше . Підприємці, які займаються торгівлею взуттям, не дуже переймаються станом вітчизняного виробництва, бо кажуть, що воно значно відстає від зарубіжного – наші виробники не йдуть в ногу з модою, не цікавляться світовими тенденціями і повільно оновлюють модельний ряд, а ціна на українське взуття на рівні, а то й вища, ніж на зарубіжне, хоча якість – гірша. За словами продавців, навіть така відома київська фірма, як «Монарх», рідко радує споживача модними новинками, а ціна на її продукцію на порядок вища, ніж у багатьох зарубіжних виробників. Останнім часом у структурі пропозиції дещо зменшилася частка елітного взуття. Через високі ціни контингент споживачів таких виробів в Україні обмежений 3-4 відсотками населення.

Якість вітчизняного ринку взуття досить активно вивчається товарознавцями й аналітиками [1-4]. Однак в умовах сучасної нестабільної економічної ситуації він зазнає певних змін.

Вітчизняний ринок взуття в кількісному виразі становить 120–140 млн пар на рік, у грошовому – 1.5 млрд доларів США [4]. Однак за споживчим рівнем Україна відстає від європейських країн. Середній показник споживання взуття на душу населення становить 2.7 пари. Варто згадати, що за часів Радянського Союзу на території УРСР випускалося 200 млн пар взуття на рік – третина всієї взуттєвої продукції СРСР. Нині виробничі потужності вітчизняної взуттєвої промисловості дають змогу виготовляти до 120 млн пар щорічно, проте останніми роками вони використовуються лише на 10–15 %.

За останні п’ять років обсяги вітчизняного виробництва взуття поступово зростають, однак за останні 2 роки спостерігався його спад. Це пов’язано з нестабільною фінансовою ситуацією, інертністю кризових явищ у світовій та вітчизняній економіці.

У галузі легкої промисловості працює понад 10 тис. підприємств, з яких 1.5 тис. спеціалізуються на виробництві шкіри та шкіряного взуття. Центрами української взуттєвої індустрії є Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Житомир, Львів, Кременчук, Кривий Ріг, а також м. Бровари Київської області, де виготовляють приблизно п’яту частину вітчизняного взуття. У Броварах зареєстровано понад 200 підприємств: як досить великих, так і малих виробників. Відповідно, рівень якості взуття, що виготовляється ними, – різна.

Основними проблемами взуттєвої промисловості є такі:

  1.  відсутність сировини та клеїв для виробництва взуття. Переважно всі комплектуючі імпортуються, лише лиття підошви здійснюють в Україні. При цьому часто порушуються строки поставки деталей;
  2.  застаріле обладнання вітчизняних фабрик (український працівник за добу виготовляє 2–3 пари взуття, тоді як європейський –7–10);
  3.  недостатня кількість кваліфікованих кадрів.

Низька конкурентоспроможність української продукції пояснюється високим оподаткуванням виробництва, недосконалою системою просування вітчизняного взуття на ринку, відсутністю швидкого відгуку на запити споживача й моди, невисокою якістю взуття. За кількістю скарг до органів технічного регулювання України друге місце посідають звернення щодо незадовільної якості взуття – як вітчизняного, так і імпортованого [3].

Нерівні конкурентні умови на внутрішньому ринку для українських підприємств створюють дешеві товари турецького й китайського виробництва низької якості, а також ті, що ввозяться в Україну із заниженням їх митної вартості з метою ухилення від повної сплати податків, контрабандно, товари секонд-хенд і тіньового виробництва.

За даними Державної фіскальної служби України [6], обсяг імпорту взуття набагато перевищує експорт.

Вітчизняна взуттєва промисловість сьогодні зіткнулася з проблемами, пов’язаними з глобалізацією світової економіки та конкуренцією швидкозростаючих азіатських ринків.

Лідером поставок в Україну деталей взуття є Італія, де взуттєва галузь залишається однією з провідних. Ця країна вважається законодавцем моди й лідирує в сегменті взуття високого та середнього класу. Водонепроникне взуття з підошвою і верхом із гуми та полімерних матеріалів у значній кількості імпортується в Україну з Росії.

Щодо товарної структури імпорту, то поставки в Україну взуття з гуми та полімерних матеріалів становлять 60 %, із натуральної шкіри –22, із текстильних матеріалів – 7, інше взуття – 3, імпорт деталей взуття – 8 % [6].

Товарну структуру експорту вітчизняного взуття відображено на рис. 1.1 Україна експортує взуття та його деталі насамперед до країн-сусідів: Румунії, Польщі, Угорщини та Росії. За обсягом українського експорту лідирує Румунія, куди поставляються переважно деталі взуття. До Італії та Росії експортується з України шкіряне взуття, до Польщі – з гуми та полімерних матеріалів, до Росії – з текстильних [6].

Останнім часом поступово зростає частка продажу взуття в магазинах. Зараз вона на рівні майже 40 %, тоді як кілька років тому становила лише 20 %. Український споживач переорієнтовується з купівлі дешевого взуття на речових базарах на придбання більш якісного в спеціалізованих магазинах. Зміні структури ринку сприяє переформатування в багатьох регіонах базарів у торговельні центри. Споживачі відвідують взуттєві салони, порівнюють асортимент кількох магазинів і роблять покупки зазвичай в сезон. Виділяють два основних формати взуттєвих магазинів. Перший не передбачає індивідуального підходу до продажу, покупець самостійно обирає потрібну модель. Другий формат заснований на індивідуальному підході до продажу, взуття також перебуває у вільному доступі, але викладка призначена лише для привертання уваги споживача, ознайомлення з асортиментом.


Рис. 1.1. Товарна структура експорту взуття з України в 2013 р.

У кожному взуттєвому магазині продукція розміщується відповідно до певної системи викладки: брендової, стильової, кольорової, цінової, за розмірами. Проте тут прийнято в різний час продажу колекції поєднувати різноманітні типи викладки.

У магазинах актуальною є експозиція взуття за зразками, коли на полицю виставляють лише половину пари, що надає їй ознаки ексклюзивності. Викладка здійснюється під кутом 30 градусів до покупця, а відстань між моделями повинна бути не менша, ніж півпари, що дає можливість візуально сприйняти модель.

Український ринок взуття поступово відновлюється після економічної кризи, яка негативно вплинула на нього. Вітчизняні підприємства мають цілу низку проблем – відсутність власної сировини, застаріле обладнання, недосконала система просування товару на ринок тощо. Унаслідок цього частка вітчизняного взуття на ринку України лишається невеликою. Саме тому для прискорення розвитку взуттєвої промисловості необхідні як відповідні політичні рішення, так і вдосконалення процесу виробництва. Слід звернути увагу на те, що найбільше на успіх взуттєвого бізнесу впливає просування товару на ринку.

У європейських країнах спостерігається щорічне зниження обсягів виробництва взуття, яке становить 10-15%. Вирішальним фактором несприятливої ​​динаміки розвитку взуттєвої галузі представники Європейської конфедерації взуттєвої промисловості вважають викликане процесом глобалізації прискорення структурних зрушень у європейській взуттєвої промисловості та впровадження аутсорсингу переважно в країнах Південно-Східної Азії з метою оптимізації виробничих процесів. Основною ідеєю стратегії аутсорсингу є передача частини ланцюжка виробничих процесів або цілком всього циклу виробництва сторонній фірмі. Це дозволяє компанії зосередитися на розробці нових продуктів і послуг, збільшити гнучкість виробництва, вести бізнес на ринках з дешевою робочою силою, що важливо в умовах стрімко змінюються технологій і попиту для забезпечення конкурентоспроможного переваги [8].

У господарській практиці зарубіжних компаній багато питань ринкової конкурентоспроможності вирішують за допомогою методів стандартизації. За оцінками німецьких експертів, економіка Німеччини отримує від застосування стандартів щорічний ефект, рівний третини щорічного економічного зростання. Причому проводиться стандартизація не тільки виробу, його характеристик, але і, що більш важливо, - стандартизація технологічного процесу, способу і параметрів виготовлення. Одним з основних факторів, що впливають на ефективність виробництва, є продуктивність праці. В економічно розвинених країнах, наприклад, у Німеччині вона становить - 2500 пар на рік на одного працюючого у взуттєвій промисловості.

Що стосується сировинної бази, то в розвинених країнах (Італія, Чехія) використовуються шкіри підвищеної сортності, а також розкрійне обладнання високої точності, тому й витрата шкіри у них трохи нижче. Ще одним параметром, що характеризує взуттєве виробництво є економічність конструкції, яка багато в чому визначається вартістю матеріалів, деталей і вузлів взуття. Відносно великі цифри вартості матеріалів у Франції можна пояснити тим, що там виробляється в основному взуття високої цінової групи, для якої потрібні всі матеріали тільки відмінної якості.

При виробництві взуття враховуються також витрати часу, необхідні для виконання повного набору операцій. Мінімальні витрати часу на складальних ділянках підприємств Франції та Італії визначаються не тільки високим рівнем автоматизації, а й використанням покупних уніфікованих деталей. Витрати часу на виготовлення взуття в країнах, що розвиваються пов'язані з великим числом непродуктивних операцій, виконаних, як правило, вручну (чистка, перевірка, перекладання).

Розглянемо тепер виробничі витрати. Вони включають вартість матеріалу, оплату праці, оплату соціальних витрат, адміністративні витрати і амортизаційні відрахування. У структурі виробничих витрат істотна частина припадає на оплату праці, в першу чергу, в розвинених країнах. Погодинна оплата праці на взуттєвих підприємствах становить: у Франції - $20,7, в Італії - $14,3; в країнах, що розвиваються $0,2-0,3; в країнах з перехідною економікою приблизно $1. Цим пояснюється прагнення виробників знайти країни та регіони з низькою оплатою праці.

Таким чином, собівартість взуття в розвинених країнах і країнах з перехідною економікою  приблизно рівна. У розвинених країнах, наприклад у Франції, собівартість взуття становить більше 30 долларів, що у порівнянні з українським взуттям в 2 рази вище. Однак не високі абсолютні цифри при грамотній ціновій політиці, при наявності широкого відомого бренду і високої якості взуття роблять французьку взуття конкурентоспроможною на вітчизняному ринку навіть у середньоціновий групі.    

В даний час Китай став взуттєвою фабрикою планети. Тут виготовляється 80% всієї світової взуття, в тому числі взуття транснаціональних брендів.У 1994 році Китай виробляв 3,75 млрд. взуття (що становило 38% світового виробництва), в 2005 році - 7,65 млрд. взуття (або 58,8% від загального світового рівня). З цієї кількості на внутрішньому китайському ринку залишилося 3,06 млрд., а 4,59 млрд. пар взуття було експортовано в інші країни.

Слід зазначити, що побічно "винні " у переважанні китайської продукції на взуттєвих ринках світу італійські підприємці. Справа в тому, що, прагнучи до скорочення витрат, вони протягом ряду років розміщували замовлення на свої ультрамодні моделі у китайських виробників. І ті навчилися виготовляти взуття на досить високому якісному рівні, практично ідентичному європейського. Тому світовою тенденцією виробництва взуття є перенесення фабрик з виробництва взуття в Китай або розміщення замовлень у китайських виробників взуття.

Перевага китайських виробників полягає в оптимальному співвідношенні ціна-якість і обумовлено низкою факторів:

  1.  середня зарплата на місяць - 80-90 доларів США ;  Швидкість виконання замовлення 2 дні;  
  2.  наявність власної бази сировини, матеріалів, комплектуючих, фурнітури;  низькі податки ;  
  3.  легкий доступ до кредитів ;
  4.  особисті якості, такі як мобільність, гнучкість, акуратність, дисциплінованість і т.д.;
  5.  підтримка держави ;
  6.  сприятлива інвестиційна політика.      

На зниження собівартості взуття в Китаї впливає такий потужний фактор, як висока питома вага ручної праці (до 90%) всіх операцій. Власна база сировини і комплектуючих дозволила Китаю домогтися зниження собівартості виробництва порівняно з європейськими країнами в 6-8 разів.

Крім попиту на робочу силу з боку західних і європейських компаній, на розвитку взуттєвого виробництва позначилося зростання внутрішнього ринку. Також потужним стимулом для зростання є державна політика, спрямована на залучення іноземних інвестицій, підтримку і стимулювання внутрішнього виробництва: надання дешевих кредитів, лізинг обладнання, податкові пільги.

Італійський експорт взуття вперше після довгої перерви знову почав зростати. Вивіз в кількісному вираженні виріс на 2,1% і за вартістю на 8,5%. Одночасно збільшився в зазначений період також імпорт взуття внаслідок пожвавлення споживчого попиту - на 8,1% за якістю і на 4,8% за вартістю [9]. З цих даних можна зробити висновок, що в країну ввозиться взуття з низьким рівнем цін, тоді як потреба у взутті середнього і підвищеного цінового сегмента задовольняється здебільшого за рахунок місцевого виробництва.       

Структура італійської взуттєвої промисловості мало змінилася за останнє десятиліття. У галузі як і раніше превалюють малі та середні підприємства. Однак кількість підприємств за 1996-2013 рр.. зменшилася з 8500 до 6857, а чисельність зайнятих - з 122,1 тис. осіб до 94,1 тис. осіб. Число зайнятих на одному підприємстві в 2012 р. склало в середньому 14,1 осіб. Висока питома вага дрібних підприємств у структурі італійської взуттєвої промисловості ускладнює приплив інвестицій для дослідницьких і збутових цілей.       

Для розвитку німецького взуттєвого бізнесу, як і всієї роздрібної торгівлі, характерний ряд загальних напрямків - зміна споживчих переваг, скорочення обсягу торгівлі, падіння цін, поява нових каналів збуту, розширення торгових площ. За даними Федерального об'єднання німецької роздрібної торгівлі взуттям, ємність взуттєвого ринку ФРН визначається в 8 млрд. євро.    

Велика частина взуття реалізується через мережу спеціалізованої торгівлі, тобто через магазини, які не менш 50% своєї торгової виручки отримують від взуття. Через такі магазини продається взуття на 5,2 млрд. євро на рік з тенденцією до скорочення [10].   

Усередині спеціалізованої торгівлі відбуваються проте значні зрушення. Це підтверджується тим, що торгівля все більше концентрується в руках великих фірм, які проводять агресивну цінову політику. До їх числа відноситься лідер ринку - група Deichmann. Її продажі в 2013р в Німеччині, де вона має 1300 магазинів, збільшилися на 13,7% - до 3,27 млрд. євро. Група Deichmann лідирує також у всій європейській роздрібної торгівлі взуттям і розташовує сильної торгової мережею в США.

Ціни на взуття на німецькому ринку знижуються, оскільки на ринок надходить більше взуття з країн з низькими витратами виробництва. Список країн-постачальників взуття в ФРН очолює Китай. Іншим великим постачальником виступає В'єтнам. Водночас скоротився імпорт взуття з Італії в ФРН на 23%.     

Взутєва промисловість Туреччини розвивається в швидкому темпі через сучасні технологічні процеси, наявність якісної сировини, кваліфікованих робітників і високої дизайнової потужності. Сьогодні турецька взуттєва промисловість має сильні позиції серед експортерів високоякісних модних товарів. Ще однією ознакою позитивного розвитку є збільшення іноземних інвестицій в цьому секторі.

Очевидно, що взуттєва промисловість сильно залежить від шкіряної промисловості в країні. Шкіряна галузь Туреччини, яка має існує протягом 500 років, стає одним з провідних центрів в шкіряному світу. Турецька шкіряна промисловість, яка займає чільне місце в економіці Туреччини, активно розвивається, об'єднуючи свої технології.

Початкові зусилля з модернізації шкіряної промисловості почалися в 70-і роки, але значний прогрес в реальному промисловому масштабі роспочався тільки в середині 80 -х. Взуттєвий сектор розвивається дуже швидко в останні роки. В даний час існує три організовані зони шкіряної промисловості в Туреччині та очисні споруди для цих зон вже були завершені. Крім того, ще вісім організованих зон шкіряної промисловості знаходяться в стадії будівництва. Сектор виробляє відповідно до міжнародних стандартів і стає все більш чутливим до навколишнього середовища; близько 90% виробництва притримується медичних та екологічних стандартів.

Шкіра є одним з провідних експортних галузей Туреччини. Експорт шкіряної галузі за 2013 рік склав близько 846 млн доларів. Виробництво Турецького взуття досягло 200 млн пар. Майже 26% продукції складається з шкіряного взуття. Крім того, спостерігається швидке зростання у виробництві пластикової взуття і тапочок. Взуттєвий сектор спирається на турецьке машинобудування для будування верстатів, а також частин взуття. Частка галузі виробництва частин взуття у загальному обсязі виробництва взуттєвої промисловості становить близько 5%. Підошви, каблуки, ливарні форми взуття експортуються.    

У 2013 році в Південно-Східній Азії було випущено 7,2 млрд пар взуття (без урахування Китаю). Йдеться про такі країни, як В'єтнам, Індонезія, Індія, Таїланд, Пакистан, Бангладеш. Майже у всій Південно - Східній Азії, за винятком Індонезії, було відзначено значне зростання виробництва, хоча показники зростання в кожній з країн були різними. У середньостроковій перспективі це зростання продовжиться.

Згідно із заявою індійського міністра торгівлі і промисловості, в 2015 р. експорт продукції шкіряно-взуттєвої промисловості країни може досягти $ 8 млрд. Однак цей рівень можливий за умови щорічного приросту експорту на 20%, впровадження додаткової технології виробництва та розширення виробничих потужностей. Для досягнення цієї мети шкіряно-взуттєвої промисловості потрібні термінові капіталовкладення, щоб наростити виробничі потужності, створити і професійно навчити ресурс робочої сили.

У 2013 р. виробничі потужності індійських експортерів взуття були збільшені, за оцінкою, на 50% під впливом різкого зростання попиту як на освоєних, так і на нових ринках. Нарощування потужностей взяли найбільш великі експортери взуття, включаючи Forward Shoes, Farida Shoes, Presidency Kid Leather, AVT та ін.

Ряд великих фірм Індії об'єднується з фірмами взуттєвої промисловості в європейських країнах, куди вони поставляють взуття. Так, провідний експортер взуття компанія FaridaGroup домовилася про освіту спільного підприємства з виготовлення заготовок для взуття з австрійською фірмою Jaffra (м. Відень), що спеціалізується на виробництві взуттєвих устілок. Фірма Sreeleathers з Калькутти, що експортує взуття на ринки Європи, також планує спільне підприємство з європейською взуттєвої компанією з тим, щоб скористатися виробничою базою і торговою мережею партнера.  

В останні роки шкіряний сектор Бангладеш стикається з низкою проблем, пов'язаних із забезпеченням сировиною і матеріалами. Випробовується, зокрема, дефіцит необроблених шкур, шкіряних напівфабрикатів вет-блю і краст. Фінансове становище шкіряних заводів ускладнюється внаслідок зміцнення курсу євро по відношенню до долара. Оскільки в Бангладеш використовуються хімікати європейського походження, імпорт яких оплачується в євро, то експортери шкіри та шкіряних виробів цієї країни змушені підвищити свої ціни, що, однак, послаблює їх конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

Що стосується залучення прямих іноземних інвестицій, то цей процес представляється прибутковим. Бангладеш своєму розпорядженні необхідною сировиною для виробництва взуття, а також надлишкової дешевою робочою силою, здатною оволодіти професійно-технічною освітою. Поєднання зазначених факторів разом з наданням тарифних поступок головними країнами-імпортерами на основі загальної системи преференцій може перетворити Бангладеш в потенційну офшорну зону для розміщення виробництва шкіряного взуття високої якості, але з нижчими виробничими витратами.  

У Європі виробляється приблизно 1,2 млрд. пар, з яких 900 млн. пар - в Західній Європі і близько 300 млн. пар - у Східній. Незважаючи на відносно невелику частку в сумарному світовому виробництві взуття, Європа лідирує в області виробництва високоякісного взуття.       

 Промислове зростання в Азії привів до спаду виробництва в Північній і Центральній Америці, а також Європі, тільки Південній Америці вдалося забезпечити невелике зростання. Ці падіння ринкового розвитку пов'язані не тільки з відкриттям світових ринків і скасуванням тарифів, що забезпечують захист місцевих виробників, але і з різним рівнем витрат на заробітну плату на підприємствах-виробниках.

Зараз китайське взуття при ввезенні в Європу в середньому коштує 3,63 євро, після оплати митних та інших зборів - 4,50 євро, а продається за 39,00 євро. Собівартість рідної німецької взуття вище в десятки разів, а продавати дорожче середньої китайської ціни набагато важче.

У межах загального тренду - якісної дорогого взуття - кожна країна обирає свій власний шлях. Так, наприклад, Німеччина активно шукає ніші для свого взуття, а Італія проводить політику агресивної захисту своїх виробників через політику лобіювання в Єврокомісії.  Особливості регіонального розміщення основних підприємств взутєвої промисловості.

Головним виробником взуття в даний час є Китай (близько 400 млн. пар на рік), далі йде Італія (понад 300 млн. пар), Індія (140-180 млн. пар), Іспанія (160 млн.), США, Франція, Португалія, Великобританія та ін (див. карту 1). Причому значний приріст виробництва зафіксовано в багатьох країнах, що розвиваються [12].

Таким чином, цетром світового виробництва взуття в даний час є Китай який став взуттєвою фабрикою планети. Тут виготовляється 80% світового взуття, в тому числі взуття транснаціональних брендів. Структура італійської взуттєвої промисловості мало змінилася за останнє десятиліття. У галузі як і раніше превалюють малі та середні підприємства. Італійський експорт взуття вперше після довгої перерви знову почав зростати.

  1.  Забезпеченість ринку України взуттям

За оцінками Національної спілки виробників взуття і шкіряної продукції, "УкрКожОбувь", наразі в Україні налічується понад 3,500 виробників взуття. Ці підприємства різняться за розміром – від 5 працівників до понад 500 працівників. За наявними оцінками підприємства взуттєвої промисловості загалом виробляють 35 млн. пар взуття на рік, де ще близько 3-4 млн. пар взуття виробляється за схемами з давальницькою сировиною для іноземних клієнтів. Основна частина продукції, виробленої в Україні, реалізовується на внутрішньому ринку. Підприємства також різняться за складністю застосовуваних виробничих технологій та видами продукції, що виробляється. Багато підприємств задіяні у виробництві недорогого взуття для продажу на внутрішньому ринку і не мають намірів, експертних навичок і знань, або фінансових можливостей для розширення своїх ринків чи асортименту продукції.

Однак в Україні є декілька підприємств, що виробляють високоякісне взуття за добрими цінами і мають спроможність розширити свої ринки. Багато з цих підприємств нещодавно здійснили інвестиції в нове обладнання, беруть участь в торгових ярмарках і використовують високоякісну сировину і матеріали. Типовими прикладами таких підприємств є компанії Лідер, Бістфор та Ігнар, які придбали нове обладнання (що має тривалий термін експлуатації) і провели модернізацію іншого устаткування.

Продукції цих підприємств притаманні сучасний дизайн і висока якість. Лідер використовує шкіру, вироблену в Італії, і підошви, виготовлені в Польщі, тоді як інші підприємства використовують шкіру вітчизняного виробництва та вітчизняні або імпортні підошви.

Загалом виробники стверджують, що якість імпортної шкіри є вищою, хоча якість шкіри вітчизняного виробництва останнім часом покращується. Усі підприємства взуттєвої галузі мають труднощі із залученням коштів. Рівень професійних навичок працівників взуттєвих підприємств є досить високим, а продуктивність-доброю [13].

В Україні є сучасна взуттєва промисловість, проте вона відчуває сильний тиск з боку іноземних виробників взуття, які наповнили український ринок своєю, не завжди якісною і тому вельми дешевою продукцією. За останні 20 років в Україні навчилися виробляти абсолютно інше, сучасне взуття. У нашій країні за цей час змінилися як технологія виробництва взуття, так і якість самої продукції.

Якщо в кризовому 2011 році в Україні було реалізовано 80 млн. Пар взуття, то в 2012  не менше 150 млн. Пар. Але при цьому частка присутності на ринку продукції українського виробництва знизилася. У 2011 році вона становила 13,5%, а в 2012 році - лише близько 10%. Але в тому ж 2012 році українські виробники експортували (причому, переважно на ринки країн Євросоюзу) 11 млн. Пар взуття, що на 24% більше, ніж у 2011 році. Це свідчить про конкурентоспроможність вітчизняної взуттєвої галузі.

І незважаючи на це продукція вітчизняних фабрик витісняється з ринку України. Причина - експансія зарубіжних виробників, які мають можливість реалізовувати в Україні взуття за заниженими і відверто демпінговими цінами. Наприклад, у 2013 році в Україні були легально ввезені 122 млн. Пар взуття при середньої митної ціною $ 3,5 за пару. Збільшення цього показника до $ 4,5 за сім місяців нинішнього року становище українських виробників не покращило. Адже за цей же період ціни на основні взуттєві матеріали зросли на 20-40%. Зараз собівартість виробництва шкіряного пари взуття в Україні становить не менше $ 20, при цьому тільки частка зарплати працівникам у цій сумі становить $ 5.

Через несплату платежів при розмитненні імпортний товар на українському ринку отримує цінову перевагу в 30-50%, а держава недоотримує до бюджету мільярди гривень. У результаті українська взуттєва галузь розвивається у вкрай складних умовах, коли ввозиться взуття за ціною в кілька разів нижче собівартості вітчизняного виробника. Шлях один - залучити покупця високою якістю українського взуття. Тому що морально застарілі державні стандарти якість не забезпечують, а в ряді випадків просто заважають виготовляти конкурентну продукцію. Наприклад, у такій взуттєвої країні як Італія, покупця ваблять до прилавків не стандарти, а репутація виробника. В Італії взагалі немає і ніколи не було державних стандартів якості взуття. Покупець повинен купувати те взуття, за якою він готовий платити, що власне там і відбувається.

В  Києві можна купити взуття і за 100 грн., яка буквально розвалиться вже через 2-3 дні. Це відноситься до неякісного імпорту, що ввозиться в Україну в основному по «сірому». У тій же Італії, наприклад, виробники маркують взуття лейблами з фразою «made in Italy». І це найсерйозніший орієнтир там для споживача. В Україні теж є досить багато виробників сучасної якісного взуття (хоча треба відверто сказати, що назвати такими можна не всіх). Але часто їх продукція просто губиться серед маси взуттєвої. При цьому за зовнішнім виглядом визначити, який виявиться взуття в процесі носіння складно навіть фахівцю. Враховуючи це, взуттярі, що борються за свою репутацію, мають намір впровадити інструмент, який допоможе краще зорієнтуватися споживачам. На якісне взуття українського виробництва пропонується наносити логотип «Виробник з надійною репутацією».

Ще одним сектором українського взуттєвого ринку, причому, хто вижив і діючим, на диво держчиновників, є сегмент ремонту взуття та виготовлення за індивідуальними замовленнями.

Винятковий обман споживача - це пропозиція взуття з синтетичної шкіри (з так званої пресованої шкіри) під виглядом шкіри натуральної. Але пресована шкіра при буквальному перекладі цього терміна з англійської мови звучить як «прес-ледер», тобто - синтетична шкіра. Виробники взуття з натуральної шкіри спеціально залишають на увазі шов, що показує волокнисту структуру матеріалу - натуральної шкіри.

Якщо виріб оброблено без відкритих швів, як кажуть взуттярі «в загину», то це в 95 випадках з 100 такий виріб виготовлено зі шкіри синтетичної. «При цьому варто враховувати, що взуття і з натуральної шкіри обробляється «в загин », але це дуже дороге взуття - на нашому ринку вона коштує від $ 300.

Отже безуспішними виявляться і перевірки покупцями натуральності шкіри по запаху - в синтетичних виробах можуть застосовуватися ті ж барвники, що і для натуральної шкіри. Говорячи про якісне взуття осінньо-зимового асортименту вітчизняного виробництва, його ціна починається приблизно з 800 гривень за пару. Дещо поліпшити ситуацію, може рішення уряду України, що зобов'язує виробників і продавців за аналогією з практикою Європейського Союзу інформувати споживачів про сировину і матеріал (у вигляді вже відомих багатьом піктограм), з яких виготовлено взуття. Але в Україні ця вимога вводиться (Постановою Кабміну №632 від 9.06.2011г.) тільки з 2014 року.

1.3. Аналіз асортименту взуття та проблеми класифікації за УКТ ЗЕД

Асортимент шкіряного взуття різноманітний і складний. Він постійно змінюється під впливом моди, внаслідок чого з'являються нові види і конструкції виробів, застосовуються нові матеріали.

Асортимент взуття, особливо за сезонами носіння, повинен складатися з урахуванням замінності шкіряного взуття гумовим і валяним виходячи з особливостей кліматичних умов району. За цільовим призначенням взуття поділяють на побутове, модельне, спортивне, спеціальне, ортопедичне і профілактичне.

Побутове взуття. Асортимент побутового взуття групується за цільовим призначенням, способом виготовлення, видами і різновидами, статевовіковим призначенням, розмірами і повнотами, фасонами і моделями, матеріалом верху і його кольором, матеріалом підошви і методом кріплення, висотою каблука.

Цільове призначення і спосіб виготовлення. За цільовим призначенням побутове взуття поділяють на взуття для вуличного носіння та в різних приміщеннях. Взуття для вуличного за сезонами носіння поділяють на зимове (утеплене), літнє та весняно-осіннє (демісезонне).

Літнє взуття виготовляють часто з відкритими носковою і п'ятковою частинами, з окремими ремінцями, наявністю перфорацій і просічок. Нерідко воно буває без підкладки. Для верху, крім шкіри, широко використовують текстильні, штучні і синтетичні матеріали; для підошви - шкіру і шкіроподібну гуму. Літнє взуття не повинне перешкоджати теплообміну ноги з оточуючим середовищем.

Взуття весняно-осіннього призначення повинне мати достатні вологозахист властивості. Тому його виготовляють з верхом із натуральних, штучних і синтетичних матеріалів на підошвах з гуми, поліуретану, термопластичних еластомерів. Текстильні матеріали для верху застосовувати недоцільно, оскільки вони пропускають вологу.

За характером виконання побутове шкіряне взуття поділяють на повсякденне і модельне (тільки чоловіче і жіноче). До художньо-естетичних   показників   модельного   взуття   ставляться   підвищені вимоги. На зовнішні деталі верху модельного взуття використовують матеріали з індексом "модельне" і шкіри хромового дублення, гладкі, у тому числі й еластичні, з натуральною лицьовою поверхнею, лаковані шкіри, замша, велюр, нубук, а також шкіри і тканини нових видів і оздоблення. Крім того, за згодою споживача на зовнішні деталі можна застосовувати штучні і синтетичні шкіри.

Вид взуття, від якого залежить ступінь закритості стопи і гомілки людини, визначається конструкцією заготовки, тобто формою і розмірами деталей верху. Розрізняють такі основні види взуття, як чоботи, черевики, напівчеревики, туфлі.

Чоботи - взуття з халявками, що доходять до колінного суглоба, а іноді й вище, виготовлено із заднім зовнішнім ременем або прошвою, жорстким підноском або без нього (з юхти). Чоботи мають кілька різновидів.

Ічиги - національне взуття, що складається з юхтових передів і халявок, на підошві з юхти виворітного методу кріплення.

Унти - хутряні чоботи з союзками і задниками з юхти або хромового виростка на повстяній підошві, призначені для північних областей.

Черевики - взуття з борцями, що закривають кісточки. Закріплюються на нозі шнурівкою, гумовою тасьмою, пряжками, ґудзиками, застібками «блискавка» тощо.

Напівчеревики -взуття з берцями не вище кісточок, що закривають тильну частину стопи. За видом крою заготовки і застібки вони мають багато спільного з черевиками.

Сандалети -літні напівчеревики, заготовка верху яких має різноманітні за формою і розмірами перфораційні отвори (або складається з ремінців).

Туфлі - взуття, верх якого не повністю закриває тильний бік стопи (верх закриває устілку менше ніж на 0,5 довжини, а в напівчеревиках навпаки).

Існують ряд різновидів туфель:

Туфлі хатні (кімнатні) - звичайні з різною висотою береш., відкриті, без п'яткової частини, без оздоблень або з різними прикрасами.

Пантомімі - туфлі, що складаються лише з союзки, яка закриває ділянку плесно-фалангового сполучення стопи.

Опанки - різновид жіночих літніх туфель бортового методукріплення.

Чув'яки - легкі літні туфлі з верхом зі шкіри, жорсткими задниками, м'якими і жорсткими підносками, вкладною устілкою з текстильних матеріалів, каблуком висотою не більше 5 мм або набійкою.

Спортивні туфлі - спрощеної конструкції, виготовляють без підкладки, проміжних деталей верху і низу, набійки або каблука. Для них обов'язковою є наявність блочків із шнурівкою або гумового тасьмою на підйомі для щільного закріплення на  нозі.

Дорожні туфлі - легке взуття без жорстких задинок і підносків з м'якою устілкою.

Сандалі - взуття без підкладки, жорсткого підноска й устілки, із суцільною союзкою, що має перфорацію, відрізною задинкою, одним або двома ремінцями (фігурного крою), сандального методу кріплення. Ремінець застібають на пряжку.

Черевики, напівчеревики, туфлі полегшених конструкцій, сандалі, чув'яки, пінетки, дорожні, спортивні і лікарняні туфлі відносять до легкого взуття.

За статевовіковим призначенням взуття поділяють на групи: пінетки, гусарики, дошкільне, шкільне для дівчат і хлопчиків, дівоче, хлопчаче, жіноче і чоловіче.

Пінетки, гусарики, дошкільне, шкільне, дівоче і хлопчаче взуття іноді називають дитячим.

Пінетки - взуття (черевики і туфлі) для дітей ясельного віку з верхом зі шкір хромового дублення і текстильних матеріалів, на підошві з м'яких шкір виворітного методу кріплення.

Гусарики - взуття для дітей до двох років (чобітки, черевики, напівчеревики, туфлі).

Дошкільне взуття для дітей у віці від двох до семи років випускається різних видів. Воно повинне мати внутрішній стійкий задник і надійно закріплюватися на нозі, літнє взуття може мати відкриту носкову або (та) п'яткову частину.

Особливо різноманітним є асортимент взуття для дорослих - чоловіче і жіноче, призначене для споживачів різного віку. Саме тому до такого взуття ставляться диференційовані вимоги. Взуття длямолоді повинне відповідати вимогам сучасного стилю і моди як за формою, так і висотою каблука, конфігурацією деталей, матеріалами, що використовуються, характером прикрас. Вимоги до естетичних властивостей взуття для осіб похилого віку трохи нижчі, але підвищені вимоги до зручності: м'який верх із мінімальною кількістю швів, взуття повинне бути легким, гнучким, легко приформовуватися до ноги, зручно і просто закріплюватися, легко зніматися, конструкція має бути зносостійкою.

Асортимент взуття широкий - чобітки, напівчобітки, черевики, напівчеревики, туфлі, туфлі кімнатні і дорожні. Союзки і переди в такому взутті можуть бути з натуральної шкіри хромового дублення, що підвищує його зносостійкість. Взуття з верхом зі штучної і синтетичної шкіри виготовляють на підошві зі шкіри, звичайної і шкіроподібної гуми (пористої і непористої структури), пластичних мас.

 Згiдно з даними, у товарних позицiях 6402 - 6405, iснує можливiсть декларування не за своїм найменуванням. Також мають мiсце випадки неповного та неточного опису товару або зазначення додаткової iнформацiї, що вноситься до графи 31 ВМД для iдентифiкацiї товарiв при їх класифiкацiї. Це суперечить вимогам Iнструкцiї про порядок заповнення вантажної митної декларацiї, затвердженої наказом Держмитслужби України вiд 09.07.97 N 307 (зi змiнами та доповненнями).

У зв'язку з вищевикладеним та з метою пiдвищення ефективностi контролю за класифiкацiєю товарiв, для недопущення випадкiв ухилення вiд сплати митних платежiв у повному обсязi та для використання в роботi в якостi додаткової iнформацiї надається роз'яснення щодо класифiкацiї взуття згiдно з вимогами УКТЗЕД.

В товарних позицiях 6401 - 6405 класифiкується тiльки взуття на пiдошвi. Одноразове взуття або взуття, покрите недовговiчним матерiалом (наприклад, папером, листовим полiмерним матерiалом i т.д.) без пiдошви, що прикрiплюється, класифiкується вiдповiдно до матерiалу, з якого воно виготовлене. Наприклад, одноразове взуття з паперу класифiкується в товарнiй позицiї 4818. Взуття, що використовувалося, з будь-якого матерiалу, крiм азбесту, класифiкується в товарнiй позицiї 6309.

Перший етап класифiкацiї взуття на пiдошвi передбачає визначення матерiалу, з якого виготовляється пiдошва та верх взуття (тобто верхня частина взуття). Наприклад, в товарнiй позицiї 6403 класифiкується взуття з верхом з натуральної шкiри та на пiдошвi тiльки з гуми, пластмаси, натуральної чи композицiйної шкiри. Проте, взуття з верхом з натуральної шкiри та на пiдошвi з iнших матерiалiв, крiм зазначених вище, класифiкується в товарнiй позицiї 6405.

Наступним етапом є визначення конкретного призначення взуття, а саме: водонепроникне взуття; взуття спортивне; взуття що закриває кiсточку; взуття, союзка якого складається з ремiнцiв або має одну чи декiлька перфорованих вставок; тапочки (кiмнатнi туфлi) та iнше домашнє взуття; iнше взуття, не визначене вище. Класифiкацiя взуття проводиться в залежностi вiд довжини устiлки (менш як 24 см, 24 см або бiльше), висоти каблука разом з пiдошвою, а також в залежностi вiд призначення за статтю та вiком (чоловiче, жiноче чи взуття яке не можливо визначити як чоловiче або жiноче).

 Взуття на пiдошвi може бути виготовлено з будь-якого матерiалу (гуми, шкiри, пластмаси, дерева, пробки, текстильних матерiалiв, включаючи повсть (чи фетр) та нетканi матерiали, з хутра, плетених матерiалiв i т.д.) крiм азбесту (взуття з азбесту класифiкується в товарнiй позицiї 6812). Таке взуття може мiстити в будь-яких пропорцiях матерiали, зазначенi в групi 71 (перли натуральнi або культивованi, дорогоцiнне або напiвдорогоцiнне камiння, дорогоцiннi метали, метали плакованi чи дубльованi дорогоцiнними металами). Якщо верх складається з двох чи бiльше матерiалiв, класифiкацiя проводиться за складовим матерiалом, який має найбiльшу площу зовнiшньої поверхнi. При цьому до уваги не беруться аксесуари, змiцнювальнi деталi чи декоративнi елементи. Матерiал, з якого виготовляється пiдкладка, у всiх випадках не впливає на класифiкацiю. Основним матерiалом, з якого виготовлено пiдошву взуття, вважається матерiал, що має найбiльшу площу дотику поверхнi з ґрунтом, при цьому до уваги не беруться шипи, ремiнцi, гвiздки або подiбнi деталi.

Слiд зазначити, що термiни "гума" i "пластмаса" для цiлей УКТЗЕД означають також тканини або iншi текстильнi матерiали, покритi гумою чи пластмасою, якi видно неозброєним оком, при цьому не береться до уваги змiна кольору внаслiдок нанесення такого покриття.

Термiн «шкiра» стосується виробiв товарних позицiй 41074112 - 4114 (шкiра iз шкур великої рогатої худоби, шкiра iз шкур овець, шкiра iз шкур кiз чи шкурок козенят, шкiра iз шкур iнших тварин без волосяного покрову).

Термiн «текстильнi матерiали» поширюється на волокна, пряжу, тканини, повсть чи фетр, нетканi матерiали, шпагат, мотузки, канати, шнури  груп 50 - 60.

Термiн «композицiйна шкiра» стосується матерiалiв на основi натуральної шкiри або шкiряних волокон. При цьому композицiйна шкiра може бути одержана рiзними способами, наприклад, агломерацiєю обрiзкiв i дрiбних обрiзкiв шкiри з доданням клею чи iншої зв'язувальної речовини чи агломерацiєю обрiзкiв i дрiбних обрiзкiв шкiри без додання зв'язувальної речовини пiд час сильного пресування чи розщепленням обрiзкiв i вiдходiв на тонкi волокна шляхом нагрiвання в гарячiй водi. Слiд зазначити, що до неї не включаються iмiтацiї шкiри (так званий "шкiрозамiнювач"), в основi яких нема натуральної шкiри, такi як пластмаси, гума, папiр i картон чи текстильнi матерiали з покриттям.

Термiн "спортивне взуття" означає лише взуття, призначене для занять спортом та оснащене шипами, штифтами, стопорами, затискачами, планками або подiбними деталями чи пристосуваннями для крiплення шипiв, штифтiв, стопорiв, затискачiв, планок або подiбних деталей та взуття для ковзанярського, лижного, гiрськолижного спорту, для спортивної боротьби, боксу i велоспорту.

Вiдповiдно до Державного стандарту України ДСТУ 2157-93 "Взуття. Термiни та визначення" [18], взуття розподiляється наступним чином:

За призначенням:

1. Повсякденне взуття;

2. Модельне взуття - взуття для короткочасного носiння в рiзних урочистих випадках, яке вiдповiдає вимогам моди;

3. Домашнє взуття - взуття для носiння вдома;

4. Пляжне взуття;

5. Взуття для активного вiдпочинку - взуття для прогулянки, вiдпочинку, занять фiзкультурою;

6. Нацiональне взуття - взуття, яке має нацiональнi традицiйнi елементи конструкцiї обробки та оздоблення;

7. Цiлосезонне взуття - взуття для систематичного тривалого носiння впродовж року; 

8. Лiтнє взуття - взуття, яке за конструкцiєю та застосованим матерiалом призначене для носiння в лiтнiй перiод;

 9. Зимове взуття - взуття, яке за конструкцiєю та застосованими матерiалами призначене для носiння взимку;

10. Весняно-осiннє взуття - взуття, яке за конструкцiєю та застосованим матерiалом призначене для носiння в весняно-осiннiй перiод;

11. Спортивне взуття - взуття для занять рiзними видами спорту;

12. Спецiальне взуття - взуття для захисту нiг вiд певних видiв небезпечних впливiв, у якому при виготовленнi застосовуються захиснi матерiали i деталi;

13. Дитяче взуття - взуття для дiтей ясельного вiку, мало дитяче, дошкiльне, для школярок, школярiв та хлопчаче, дiвоче;

За видами:

1. Напiвчеревики - взуття, халявки якого нижче щиколотки, при цьому заготiвка верху закриває всю тильну поверхню стопи;

2. Туфлi - взуття, халявка якого нижче щиколотки, при цьому заготiвка верху не повнiстю закриває тильну поверхню стопи;

3. Черевики - взуття з халявками, якi закривають щиколотку чи доходять допочатку литки;

4. Напiвчоботи - взуття з халявками, якi доходять до половини литки;

5. Чоботи - взуття, халявка якого закриває литку;

6. Мокасини - взуття, заготiвка верху якого конструктивно єдина iз устiлкою або її носково-пучковою частиною i має овальну вставку;

7. Сандалi - взуття, виготовлене без пiдкладки i основної устiлки сандальним методом крiплення.

 Деталi черевика:

а) зовнiшнi: 1-носок, 2-союзка, 3-закрiпка, 4-язичок, 5-заднiй зовнiшнiй ремiнь, 6-халявка (берцi), 7-задинка, 8-набiйка, 9-каблук, 10-пiдошва;

б) внутрiшнi та промiжнi: 11-пiдносок, 12-боковинка, 13-мiжпiдблочник, 14-штаферка, 15- заднiй внутрiшнiй ремiнь, 16-мiжпiдкладка, 17-задник, 18-пiдп'яток, 19-геленок, 20-устiлка, 21-простилка.

Отже, для однозначної класифiкацiї взуття на пiдошвi, необхiдно мати наступну iнформацiю:

1. Вид взуття (наприклад, тапочки (туфлi кiмнатнi), черевики, чоботи i т.д.);

2. Призначення, деякi особливостi виготовлення взуття та ознаки, що дозволяють вiднести дане взуття до певної категорiї (наприклад, тапочки (туфлi кiмнатнi) без задника з верхом виготовленим з одного куска; тапочки купальнi виготовленi з одного куска; тапочки пляжнi без задника з союзкою з ремiнцiв; чоботи утепленi натуральним хутром i т.д.);

3. Матерiал верху та пiдошви взуття (наприклад, пластмаса, натуральна шкiра i т.д.);

4. Вiдсоткове спiввiдношення площi зовнiшньої поверхнi кожного з матерiалiв, у випадку, якщо верх чи пiдошва виготовлена з двох чи бiльше матерiалiв;

5. Довжину устiлки;

6. Призначення взуття за вiком i статтю (наприклад, чоловiче, жiноче, дитяче i т.д).

 З практики митного оформлення взуття (64 група за УКТЗЕД) можливо видiлити наступнi види взуття:

  1.  Туфлi лiтнi жiночi типу «босонiжки»;
  2.   Туфлi лiтнi жiночi;
  3.   Тапочки пляжнi жiночi;
  4.  Тапочки пляжнi литі;
  5.  Взуття типу «сабо»;
  6.  Туфлi чоловiчi типу «сандалi»
  7.  Взуття для активного вiдпочинку типу «кросiвки»;
  8.  Взуття для активного вiдпочинку типу «кеди»;

Нижче наводяться приклади заповнення графи 31 ВМД у вiдповiдностi з вимогами Iнструкцiї про порядок заповнення вантажної митної декларацiї при декларуваннi взуття. Цi данi необхiднi для iдентифiкацiї та однозначної класифiкацiї взуття за задекларованим у графi 33 ВМД товарним кодом згiдно УКТЗЕД.

Наприклад, при декларуваннi товару за кодом 6402 91 00 00 повинна зазначатися наступна iнформацiя: «Чоботи жiночi, утепленi штучним хутром, з верхом та на пiдошвi з пластмаси, з довжиною устiлки 24 см»;

Наприклад, при декларуваннi товару за кодом 6402 99 31 00 повинна зазначатися наступна iнформацiя: «Тапочки пляжнi, жiночi, з союзкою з ремiнцiв з пластмаси, на пiдошвi з гуми, з висотою каблука разом з пiдошвою 4 см, з довжиною устiлки 24 см»;

«Сандалi жiночi, з союзкою з ремiнцiв, з пластмаси, на пiдошвi з пластмаси, з висотою каблука разом з пiдошвою 5 см, з довжиною устiлки 24 см»; «Босонiжки, типу сабо, (без задника), верхом з одного куска з пластмаси, з перфорованими вставками, на пiдошвi з пластмаси, з висотою каблука разом з пiдошвою 4 см, з довжиною устiлки 25 см»;

Наприклад, при декларуваннi товару за кодом 6402 99 39 00 повинна зазначатися наступна iнформацiя:

«Тапочки пляжнi, чоловiчi, з союзкою з ремiнцiв з пластмаси, на пiдошвi з гуми, з висотою каблука разом з пiдошвою 2 см, з довжиною устiлки 25 см»;

«Сабо жiночi (без задника), верхом з одного куска з пластмаси, з перфорованими вставками, на пiдошвi з пластмаси, з висотою каблука разом з пiдошвою 2 см, з довжиною устiлки 24 см»;

Наприклад, при декларуваннi товару за кодом 6402 99 50 00 повинна зазначатися наступна iнформацiя:

«Тапочки домашнi, жiночi, без задника, верхом та на пiдошвi з пластмаси, з довжиною устiлки 25 см»;

 «Тапочки домашнi, дитячi, верхом та на пiдошвi з пластмаси, з довжиною устiлки 20 см»;

 Наприклад, при декларуваннi товару за кодом 6402 99 91 00 повинна зазначатися наступна iнформацiя:

«Туфлi дитячi, верхом та на пiдошвi з пластмаси, з довжиною устiлки 20 см»;

Наприклад, при декларуваннi товару за кодом 6402 99 96 00 повинна зазначатися наступна iнформацiя:

«Туфлi чоловiчi, верхом та на пiдошвi з пластмаси, з довжиною устiлки 26 см»;

«Тапочки пляжнi, чоловiчi, без задника, верхом з одного куска з пластмаси, на пiдошвi з пластмаси, з довжиною устiлки 25 см»;

Наприклад, при декларуваннi товару за кодом 6402 99 98 00 повинна зазначатися наступна iнформацiя:

«Сабо жiночi (без задника), верхом з одного куска з пластмаси та на пiдошвi з пластмаси, з довжиною устiлки 25 см»;

«Тапочки купальнi, жiночi, з одного куска з полiмерного матерiалу з довжиною устiлки 24 см». Аналогiчний пiдхiд до класифiкацiї взуття застосовується й при класифiкацiї товарiв в iнших товарних позицiях 64 групи УКТЗЕД, таблиця 1.1[17].

Таблиця 1.1

УКТЗЕД Розділ ХІІ (64-67)

УКТЗЕД

Розділ ХІІ (64-67)

Взуття, головнi убори, парасольки вiд дощу та сонця, палицi, стеки, батоги та їх частини; пiр'я оброблене i вироби з нього; штучнi квiти; вироби з волосся людини

Група 64

Взуття, гетри та аналогiчнi вироби; їх частини

6403

Взуття на пiдошвi з гуми, пластмаси, натуральної чи композицiйної шкiри та з верхом з натуральної шкiри:

- [6403 1]

взуття спортивне:

- - 6403 12 00 00

взуття лижне i гiрськолижне:

- - 6403 19 00 00

iнше

- 6403 20 00 00

взуття на пiдошвi з натуральної шкiри i з верхом з ремiнцiв з натуральної шкiри, якi проходять через пiдйом i охоплюють великий палець ступнi

- 6403 40 00 00

iнше взуття, носову частину якого закрито захисним металевим пiдноском

- [6403 5]

iнше взуття на пiдошвi з натуральної шкiри:

- - 6403 51

що закриває щиколотку:

- - - 6403 51 05 00

на дерев'янiй основi або платформi без внутрiшньої устiлки

- - - [6403 51 1]

iнше:

- - - - [6403 51 11]

що закриває щиколотку, але не частину литки, з устiлкою завдовжки:

- - - - - 6403 51 11 00

менш як 24 см

- - - - - [6403 51 15]

24 см або бiльше:

- - - - - - 6403 51 15 00

чоловiче

- - - - - - 6403 51 19 00

жiноче

- - - - [6403 51 9]

iнше взуття з устiлкою завдовжки:

- - - - - 6403 51 91 00

менш як 24 см

- - - - - [6403 51 95]

24 см або бiльше:

- - - - - - 6403 51 95 00

чоловiче

- - - - - - 6403 51 99 00

жiноче

- - 6403 59

iнше:

- - - 6403 59 05 00

на дерев'янiй основi або платформi без внутрiшньої устiлки

- - - [6403 59 1]

iнше:

Продовження таблиці 1.1

- - - - [6403 59 11]

взуття, союзка якого складається з ремiнцiв або має один чи кiлька вирiзаних отворiв:

- - - - - 6403 59 11 00

з пiдошвою i каблуком заввишки бiльш як 3 см

- - - - - [6403 59 31]

iнше взуття з устiлкою завдовжки:

- - - - - - 6403 59 31 00

менш як 24 см

- - - - - - [6403 59 35]

24 см або бiльше:

- - - - - - - 6403 59 35 00

чоловiче

- - - - - - - 6403 59 39 00

жiноче

- - - - 6403 59 50 00

туфлi кiмнатнi та iнше домашнє взуття

- - - - [6403 59 9]

iнше взуття з устiлкою завдовжки:

- - - - - 6403 59 91 00

менш як 24 см

- - - - - [6403 59 95]

24 см або бiльше:

- - - - - - 6403 59 95 00

чоловiче

- - - - - - 6403 59 99 00

жiноче

- [6403 9]

iнше взуття:

- - 6403 91

що закриває щиколотку:

- - - 6403 91 05 00

на дерев'янiй основi або платформi без внутрiшньої устiлки

- - - [6403 91 1]

iнше:

- - - - [6403 91 11]

що закриває щиколотку, але не частину литки, з устiлкою завдовжки:

- - - - - 6403 91 11 00

менш як 24 см

- - - - - [6403 91 13]

24 см або бiльше:

- - - - - - 6403 91 13 00

взуття, що не можна визначити як чоловiче або жiноче

- - - - - - [6403 91 16]

iнше:

- - - - - - - 6403 91 16 00

чоловiче

- - - - - - - 6403 91 18 00

жiноче

- - - - [6403 91 9]

iнше взуття з устiлкою завдовжки:

- - - - - 6403 91 91 00

менш як 24 см

- - - - - [6403 91 93]

24 см або бiльше:

- - - - - - 6403 91 93 00

взуття, що не можна визначити як чоловiче або жiноче

- - - - - - [6403 91 96]

iнше:

- - - - - - - 6403 91 96 00

чоловiче

- - - - - - - 6403 91 98 00

жiноче

- - 6403 99

iнше:

- - - 6403 99 05 00

на дерев'янiй основi або платформi без внутрiшньої устiлки

- - - [6403 99 1]

iнше:

Продовження таблиці 1.1

- - - - [6403 99 11]

взуття, союзка якого складається з ремiнцiв або має один чи кiлька вирiзаних отворiв:

- - - - - 6403 99 11 00

з пiдошвою i каблуком заввишки бiльш як 3 см

- - - - - [6403 99 31]

iнше взуття з устiлкою завдовжки:

- - - - - - 6403 99 31 00

менш як 24 см

- - - - - - [6403 99 33]

24 см або бiльше:

- - - - - - - 6403 99 33 00

взуття, що не можна визначити як чоловiче або жiноче

- - - - - - - [6403 99 36]

iнше:

- - - - - - - - 6403 99 36 00

чоловiче

- - - - - - - - 6403 99 38 00

жiноче

- - - - 6403 99 50 00

туфлi кiмнатнi та iнше домашнє взуття

- - - - [6403 99 9]

iнше взуття з устiлкою завдовжки:

- - - - - 6403 99 91 00

менш як 24 см

- - - - - [6403 99 93]

24 см або бiльше:

- - - - - - 6403 99 93 00

взуття, що не можна визначити як чоловiче або жiноче

- - - - - - [6403 99 96]

iнше:

- - - - - - - 6403 99 96 00

чоловiче

- - - - - - - 6403 99 98 00

жiноче

РОЗДІЛ 2

ЕКСПЕРТИЗА ВЗУТТЯ , ЩО ПЕРЕМІЩУЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ

2.1. Організація, об’єкти та методи дослідження взуття

Дослідження якості та експертиза жіночого взуття проводилась в магазині «Гламур»  ПП «Кущ Ю.В.» м. Дніпропетровськ.

Основний напрямок це -  продаж взуття для широких мас населення. Широкий асортимент чоловічого і жіночого взуття постійно оновлюється в залежності від тенденції моди, сезону і потреб покупців. Підприємство стежить за якістю , збільшенням  асортименту та обсягу взуття, найважливішим у політиці магазину є відповідність сучасними вимогами ринку взуття. Знаходиться магазин за адресою Кірова 102 м. Дніпропетровськ.

Підприємство оснащене імпортним обладнанням таких відомих фірм як «PFAFF», «Schon», «Cerim», «CIUCANI».

Аналізуючи тенденції моди, керівник підприємства та персонал , розширюють асортимент моделей, що випускаються українськими і зарубіжними виробниками і створюють перспективні колекції. Магазин «Гламур»  ПП «Кущ Ю.В.» моють угоди з постачальниками з Китаю, Туреччини, Італії щодо поставки жіночого і чоловічого взуття.

Магазин «Гламур»  ПП «Кущ Ю.В.» це перспективне і конкурентоспроможне підприємство, що динамічно розвивається, керівництво уважно та відповідально ставиться  до покупців та персоналу.

В даній роботі подані методи дослідження взуття, частіше використовуються: органолептична оцінка та лабораторні випробування.

Об'єктами дослідження даної дипломної роботи є взуття. Це взуття представлене асортиментом, наведеним у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Опис об'єктів дослідження

Найменування об'єктів дослідження

Товарознавча характеристика 
об'єктів дослідження

1.Туфлі повсякденні

Матеріал верху натуральна шкіра, з відкритою шкарпеткової частиною, матеріал низу кожволон, колір матеріалу верху темно-бордовий, каблук середній, клейовий метод кріплення підошви, на союзці декоративна строчка, виробництво ТОВ «Агропакет» м. Дніпропетровськ 

2.Туфлі повсякденні 

Матеріал верху штучна замша, колір матеріалу верху темно-коричневий, матеріал низу поліуретан, клейового методу кріплення, каблук середній, на ділянці носка прикраси у вигляді декоративної пряжки, виробництво ТОВ «ЛеоМода» м. Львів

3. Туфлі- 
човники 
модельні

З верхом з натуральної шкіри, колір матеріалу верху чорний, матеріал низу поліуретан, клейового метод кріплення підошви, каблук - стовпчик високий, на союзке декоративне оздоблення - бант, виробництво ТМ «KASANDRA» м. Львів

4. Туфлі 
модельні 

З верхом зі штучної шкіри, колір матеріалу верху чорний, застібка «блискавка», матеріал низу поліуретан, клейового методу кріплення підошви, каблук низький, виробництво фірми  ООО НПФ «МІДА» м.Запоріжжя

Продовження таблиці 2.1

5. Черевики

повсякденні

зимові

Зі штучної шкіри, як утеплювач використане штучне хутро, колір матеріалу верху блідо-зелений, матеріал низу поліуретан, клейовий метод кріплення підошви, застібка «блискавка», каблук низький, виробництвоТК «Укрвзут» м. Львів

6.Напівчоботи модельні 
зимові

Матеріал верху натуральна шкіра, як утеплювач використане натуральне хутро вівці, застібка «блискавка», носкова частина типу «качиний ніс», колір матеріалу верху чорний, матеріал низу кожволон, клейовий метод кріплення підошви, каблук - стовпчик високий, на берцах декоративна металева пряжка, виробництво компанії Amedeo Testoni, Італія

7.Напівчеревики
модельні 
весняно-осінні 

З верхом з натуральної шкіри, коричневого кольору, застібка у вигляді шнурівки на блочки, матеріал низу кожволон, клейовий метод кріплення підошви, каблук середній (стовпчик), на берцах дві декоративні металеві пряжки, виробництво компанії Baldinini, Італія

8.Чоботи 
повсякденні 
зимові

З комбінованим верхом, нижня частина заготовки виконана з натуральної шкіри, халява зі штучної шкіри, колір матеріалу верху темно-бордовий, як утеплювач використане штучне хутро, матеріал низу - непориста гума, клейовий метод кріплення підошви, каблук середній, застібка «блискавка», на нижній частині є ремінь з декоративною металевою пряжкою, виробництво фірми Belkin, Туреччина

9. Напівчеревики
модельні 
весняно-осінні 

Матеріал верху штучна замша, колір матеріалу верху темно-коричневий, матеріал низу поліуретан, клейового методу кріплення, каблук високий, на ділянці носка прикраси у вигляді декоративної пряжки, виробництво компанії «BOPO», Італія

10.Напівчере-вики весняно-осінні

Матеріал верху штучна шкіра, колір матеріалу верху чорний, застібка «блискавка», матеріал низу поліуретан, клейового методу кріплення підошви, каблук низький, виробництво компанії «Weifeng», Італія

Відібрані 10 зразків взуття різних виробників. Експертиза взуття органолептичним методом проводиться відповідно до ГОСТ 9289 «Взуття. Правила приймання», ГОСТ 28371 «Взуття.  Визначення   сортності», ГОСТ  7296  « Взуття. Пакування. Маркування. Транспортування і зберігання».

Відповідно до ГОСТ 9289-78 «Взуття. Правила приймання», приймання взуття проводиться партіями. За партію приймають кількість пар взуття одного артикулу, виготовленої за певний період часу, оформленої документом, який засвідчує якість продукції [20]. Визначення висоти жіночого шкіряного взуття проводилося згідно ГОСТу 26167-2005 «Взуття повсякденне. Загальні технічні умови» та ГОСТу 19116- 2005 «Взуття модельне. Загальні технічні умови» [21,24].

Органолептичний метод грунтується на використанні інформації, одержуваної за допомогою органів почуттів людини (зору, слуху, нюху, дотику і смаку). При цьому не виключається можливість використання деяких технічних засобів, що підвищують роздільну здатність органів чуття людини. 

В експертному методі джерелом інформації є узагальнений досвід та інтуїція експерта. Його застосовують, коли, для визначення значення одиничних або комплексних показників або для вирішення інших завдань, неможливо або важко використовувати об'єктивні методи.  Статистичні методи оцінки показників якості на товар у процесі виготовлення впливає велика кількість випадкових факторів, це призводить до розсіювання числових значень показників якості і до необхідності використання при їх оцінці методів прикладної статистики. За допомогою статистичних методів можна визначити: середнє значення показників якості та їх довірчі межі та інтервали розподілу; закони розподілу показників якості; коефіцієнти кореляції між двома показниками якості з метою встановлення ймовірнісної зв'язку; параметри залежності досліджуваного показника якості від інших показників або числових характеристик факторів, що впливають на досліджуваний показник якості [23].

Отже для визначення значення показників якості товарів застосовують різні методи. Ці методи за способом отримання інформації можна підрозділити на групи: 1. Методи з використанням об'єктивних способів вимірювання; 2. Методи з використанням евристичних способів оцінки (органолептичний, експертний, соціологічний); 3.Статистичні методи оцінки показників якості.  Вимірювальний метод грунтується на інформації, одержуваної з використанням вимірювальної техніки. Основною перевагою вимірювального методу є об'єктивність, цей метод дозволяє одержувати  відтворювані числові значення властивостей і показників якості, які виражаються в конкретних одиницях.

2.2. Товарознавча характеристика споживних властивостей взуття

У комплексі «Одяг, взуття та предмети особистого вжитку» значне місце належить взуттю, найважливішою функцією якого є захист стопи людини від дії різних чинників зовнішнього середовища – ударів, нерівностей ґрунту, низьких і високих температур, вологи, пилу, бруду тощо. Важко переоцінити й естетичну функцію, особливо нарядного модельного взуття .

Потреби споживачів на взуття постійно зростають і змінюється їх характер. На даний час у зв’язку зі зміною умов праці, побуту та відпочинку, а також культурно-освітнього рівня споживачів вимоги до взуття стають дедалі різноманітними. Споживач потребує взуття не лише для повсякденного або домашнього вжитку, а й для виконання різних видів робіт, активного відпочинку, для заняття спортом, вихідне, нарядне, а залежно від сезонного призначення та кліматичних умов експлуатації – взуття різних конструктивних особливостей.

Задоволення попиту населення у якісному взутті залежить не тільки від збільшення обсягу його виготовлення, від правильного формування асортименту та рівня його якості, який оцінюється самим покупцем, що безпосередньо відбивається на попиті на конкретні види виробів, але і вчасним проведенням експертизи якості в разу необхідності.

У сучасних умовах ринок наповнюється широким асортиментом взуття, особливо шкіряного. Для чоловічого і жіночого модельного взуття та особливо модного найвагомішими стають естетичні властивості. Взуття цих двох груп повинне відрізнятися від повсякденного новизною й оригінальністю фасону та моделі, високоякісними матеріалами, високим рівнем виконання технологічних операцій у процесі виготовлення, модного фурнітурою тощо.

Процес оцінювання конкретних показників споживчих властивостей виробів має проводитися з урахуванням специфічних вимог до них, що визначаються умовами реальної експлуатації того чи іншого виду взуття. Експертиза якості взуття неможлива без вивчення його властивостей та проведення необхідних досліджень.

До споживних властивостей взуття належать естетичні, ергономічні властивості та надійність.

Естетичні властивості взуття визначаються такими чинниками:

а) фасоном, тобто формою носково-пучковою частини та каблука, відповідністю цих показників сучасному стилю;

б) моделлю, тобто характером крою заготовки, наявністю різноманітних декоративних елементів, їх видами, оригінальністю, новизною;

в) видом матеріалів, що використовуються на зовнішні і внутрішні деталі заготовки, характером обробки лицьової поверхні. Колір матеріалу верху взуття повинен бути сучасним і відповідати естетичним смакам;

г) видом і кольором матеріалу підошви, який повинен гармоніювати зі всією конструкцією заготовки;

д) виразністю, яскравістю й охайністю нанесення маркування.

Ергономічні властивості – це насамперед зручність у користуванні взуттям.

Зручність – складний комплекс показників, на який впливають внутрішня форма та розміри виробу, а також маса, жорсткість переду задника, пружність підноска, гігієнічні властивості – волого- і теплозахисні, здатність до вологовіддачі, мала забруднюваність і легке чищення. Крім того взуття не повинне шкідливо впливати на ноги, що може виникнути у зв’язку з широким використанням полімерних матеріалів.

Внутрішня форма і розміри взуття залежать від форми і розмірів затяжних копилів. У процесі розробки копилів враховують результати масового обміру основних параметрів стопи споживачів у різних регіонах, ступінь допустимого стискування стопи взуттям. При навантаженні стопи збільшується в довжину на 1 – 3 мм, ширину – на 1 – 7 мм, в обхваті в пучках – на 4 – 12 мм. Тиск на тильну поверхню стопи повинен бути мінімальним.

На внутрішню форму та розміри взуття значно впливає товщина і жорсткість матеріалів верху. Під час проектування взуття з тонких гнучких матеріалів (наприклад шкір хромового дублення) внутрішні поперечні розміри (об’ємні) дещо зменшують порівняно з обхватом стопи. Навпаки, для взуття з верхом із юхти поперечні розміри проектуються з припуском, порівняно з розміром стопи оскільки її заготовка гірше облягає ногу, а саме взуття, як правило, одягають на товсті шкарпетки і панчохи.

Із внутрішньою формою і розміром пов’язані й зовнішні розміри параметрів взуття, їх форма і зовнішній вигляд. Хоча внутрішня форма і розміри обґрунтовані, однак бувають випадки, коли втручається мода. Залежно від її напрямків і коливань відбувається відхилення форми та розмірів носкової частини від норми – сильно звужена і витягнута або сильно розширена. П’ятково-геленочна частина уніфікована, тобто має досить визначену форму і розміри для взуття одного виду, розміру, повноти.

Форма п’яткової частини взуття залежить від висоти каблука. За даними Ю.П. Зибіна, висота підйому п’ятки стопи у взутті повинна бути в межах 20 – 40 мм. Відсутність каблука (набійки) допускається лише в спортивному взутті, для повсякденного взуття це недопустимо, оскільки можливий розвиток плоскостопості. Крім того, при великому підйомі п’яткової частини (більше 40 мм) значне навантаження припадає на передню частину стопи, тобто на її схил, що може призвести до його опускання.

Маса і жорсткість взуття визначають загальні енерговитрати під час ходіння, а отже, втому людини. При підвищеній жорсткості зменшується контакт взуття з опорною поверхнею, знижуються амортизаційні властивості. Під час експлуатації жорсткого взуття з’являються больові відчуття від тертя та інші неприємні ефекти.

Одночасно з максимальною гнучкістю конструкції шкіряне взуття повинне мати жорсткі задники та пружні підноски. М’які задники для взуття недопустимі, оскільки вони осідають і зношуються. Без жорстких задників виготовляють окремі види спортивного взуття та дорожні туфлі.

На зручність взуття впливає характер застібки, а також фрикційні властивості його низу. Взуття не повинне ковзатися. Ковзання спостерігається у взутті з підошвами з полімерних матеріалів непористої структури з гладкою, не рифленою поверхнею.

Серед комплексу гігієнічних властивостей, що визначають температуру і вологість внутрівзуттєвого простору, тобто мікроклімат взуття, необхідно відзначити волого обмін. Взуття, з одного боку, повинне сприяти виходу поту назовні, а з іншого – мати вологозахисні властивості.

Для взуття весняно-осіннього і зимового призначення, зокрема юхтових чобіт, напівчобіт і черевиків, надзвичайно важливими є волого- і теплозахисні властивості.

Під теплозахисними властивостями розуміють здатність взуття чинити опір надмірній тепловіддачі від стопи у зовнішнє середовище. Ці властивості залежать від наявності повітряних прошарків, які утворюються в результаті застосування матеріалів високо пористої структури або за рахунок конструкції. Високі теплозахисні властивості характерні для взуття, в якому для вкладних устілок використовують фетр або повсть, для між підкладок під деталі для верху – сітчасті матеріали, а для підошов – гуми пористої структури.

Матеріали для утеплення взуття, особливо весінньо-осіннього призначення, повинні мати вологозахисні властивості. Пористі гумові підошви, що не поглинають вологу, мають переваги над підошвами зі шкіри.

Здатність матеріалів для взуття до газо- і повітрообміну не має великого значення, оскільки вона забезпечується за рахунок конструкції, тобто нещільного прилягання до ноги, наявності перфорацій, просічок.

Надійність взуття полягає в збереженості, довговічності, ремонтопридатності.

Збереженість – незмінність властивостей взуття в процесі транспортування і зберігання.

Довговічність характеризується терміном експлуатації до повного фізичного або морального зношування. Під фізичним зношуванням розуміють неможливість товару задовольняти потреби споживача внаслідок пониження рівня споживних властивостей матеріалів або кріплень, що входять у конструкцію виробу. Моральне зношування – непридатність взуття до реалізації через застарілі фасони або модель, сировинний матеріал або їх поєднання.

Довговічність взуття залежить від конструкції в цілому і окремих деталей верху, низу, зносостійкості матеріалів, з яких викроєні деталі, комбінацій матеріалів, що застосовуються, міцності клейових, ниткових, гвинто-цвяхових та інших швів. На довговічність впливають деякі приховані дефекти [22].

Ремонтопридатність взуття переважно залежить від методу кріплення низу. Ремонт є малоефективним, якщо підошва у взутті сандального методу кріплення відірвалася, зруйнувалися обтяжки платформи при строчечно-клейовому методі кріплення та розірвалися кріплення при бортовому методі кріплення тощо.

Для визначення надійності і довговічності окремих елементів взуття розроблено систему показників.

Таким чином споживні властивості взуття формуються в процесі розробки конструкції і моделі, залежать від точності виконання технологічних операцій, ретельності обробки взуття, у тому числі й маркування. Зручність і довговічність взуття залежить від тих матеріалів, з яких вони виготовлені. Саме вони визначають і зовнішній вигляд взуття.

2.3. Аналіз нормативної документації, що регламентує якість взуття

Експертиза якості взуття органолептичним методом проводилася відповідно до ГОСТ 9289 «Взуття. Правила приймання », ГОСТ 28371 «Взуття.  Визначення   сортності» і  ГОСТ  7296  « Взуття. Пакування. Маркування. Транспортування і зберігання», визначення висоти взуття проводилося згідно ГОСТу 26167-2005 «Взуття повсякденне. Загальні технічні умови» та ГОСТу 19116- 2005 «Взуття модельне».

Відповідно до ГОСТ 9289 «Взуття. Правила приймання», приймання взуття проводиться партіями. За партію приймають кількість пар взуття одного артикулу, виготовленої за певний період часу, оформленої документом, який засвідчує якість продукції [20].

Контроль якості включає два етапи: 1. перевірка якості взуття за зовнішнім виглядом; 2. перевірка фізико-механічних показників якості взуття.

На першому етапі перевіряють відповідність партії взуття зразку-еталону, сорт взуття, правильність його маркування та пакування. Вибірку від партії відбирають методом випадкового відбору: першу пару відбирають довільно, а всі наступні - через однакову кількість пар. Якщо, в результаті перевірки першої вибірки, кількість пар, переведених в брак, менша або дорівнює приймальному числу для першої вибірки, то партію взуття вважають прийнятою. Якщо кількість бракованих пар більше або дорівнює браковочному кількості для першої вибірки, то всю партію бракують. Якщо кількість забракованих пар більше приймального, але менше бракувального числа, то відбирають другу вибірку.

Взуття оцінюють попарно. Взуття в парі повинне бути однаковим за розміром і повнотою, кольором, мереєю і фактурою поверхні матеріалів. Сортність пари взуття встановлюється за найгіршою з півпар.

На другому етапі проводять перевірку взуття за фізико-механічними показниками якості: масою, гнучкістю, деформацією підношення і задника, міцністю взуттєвих кріплень, лінійними розмірами і товщиною деталей. Вибірку здійснюють методом випадкового відбору від загальної кількості пар взуття в партії, які пройшли перевірку за зовнішнім виглядом. Пари які забраковані на першому етапі контролю якості, у другому етапі не беруть участь [27].

Якість взуття перевіряють наступним чином: беруть пару взуття носками від себе, а підошвами вниз і зєднують півпари внутрішніми сторонами. Натискають великим пальцем на носки, перевіряють їх пружність, щільність шкіри, правильність і симетричність розташування деталей. Нахиляють півпари носком вниз і оглядають висоту задників, правильність положення задніх швів, щільність прилягання каблуків до підошви і відповідність кольору каблука кольору заготівки. Розвертають півпари, зєднавши їх задниками, перевіряють парність взуття за висотою берців і задників а також за висотою каблука. Оглядають бокову, зовнішню поверхню взуття, звернувши увагу на якість швів, щільність прилягання підошви до верху взуття. Повертають півпари вниз задниками, підошвою догори і перевіряють правильність кріплення підошви, насадки каблука, маркування розміру на підошві. Повертають півпару підошвами одну до одної в вертикальному положенні носками догори і перевіряють парність підошв за довжиною, товщиною і шириною. Тоді оглядають зовнішню бокову поверхню, якість строчки, перевіряють пружність взуття в геленочній частині, для чого беруть вправу руку задню частину півпари, а в ліву передню, і згинають підошву, перевіряючи її гнучкість і міцність кріплення з деталями верху. Потім перевіряють правильність і чіткість маркування на внутрішніх деталях взуття (артикул, розмір, номер стандарту, сорт). Після цього опускають праву руку всередину півпари і перевіряють внутрішню поверхню взуття, з'ясовують відсутність бугрів, цвяхів, зморшок  [28].

Таким чином наприкінці перевірки роблять загальні висновки стосовно якості перевіреного взуття на відповідність нормативним документам.

2.4. Аналіз результатів дослідження показників якості взуття

При експертизі якості жіночого шкіряного взуття органолептичним методом був проведений суцільний контроль [25,26]. Результати експертизи якості жіночого шкіряного взуття ми провели органолептичним методом, результати  представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Результати експертизи якості жіночого шкіряного взуття органолептичним методом

Вид взуття і постачальник-виробник

Перевірено пар, шт.

Виявлені дефекти за ГОСТ 28371

допустимі дефекти

недопустимі дефекти

найменування

пар

найменування

пар

1

2

3

4

5

6

1.Туфлі 
повсякденні ТОВ «Агропакет» м. Дніпропетровськ

1

Різна висота між напівпарами у 2 мм; 
слабко виражені подряпини на заднику.

1

-

-

Разом:

1

1

-

2.Туфлі 
повсякденні ТОВ «ЛеоМода» м. Львів

1

-

-

-

-

Разом:

1

-

-

3.Туфлі-

човники

модельні виробництво ТМ «KASANDRA» м. Львів

1

Слабко виражена віддушістість на заднику.

1

Забруднення підкладки;

1

Разом:

1

-

1

-

1

Продовження таблиці 2.2

4.Туфлі модельні ООО НПФ «МІДА» м.Запоріжжя

1

-

-

Відхилення від осі симетрії на 4 мм.

1

Разом:

1

-

-

1

5.Черевики 
повсякденні
зимові
ТК «Укрвзут» м. Львів

1

-

-

-

-

Разом:

1

-

-

-

-

6.Напівчоботи модельні
зимові виробництво компанії Amedeo Testoni, Італія

1

-

Слабко виражена стяжка на заднику.

1

Разом:

1

-

-

1

7.Напівчеревики
модельні 
весняно-осінні виробництво
компанії Baldinini, Італія

1

Раковини на поверхні підошви площею 2 см;співпадіння двох суміжних строчок довжиною 3мм.

1

-

-

Продовження таблиці 2.2

Разом:

1

1

-

-

8.Чоботи 
повсякденні
зимові виробництво фірми Belkin, Туреччина

1

-

-

-

-

Разом:

1

-

-

9.Напівчеревики
модельні 
весняно-осінні виробництво компанії «
BOPO», Італія

1

-

-

-

Разом:

1

-

-

-

-

10.Напівчеревики вес-няноосінні виробництво компанії «Weifeng», Італія

1

-

-

-

-

Разом:

1

-

-

-

-

Всьго:

10

3

3

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 2.2, ми можемо зробити наступні висновки. За результатами експертизи 10 пар взуття, кількість дефектних одиниць склала 3 пари. Слід зазначити, що в 3 парах взуття були виявлені дефекти, які, згідно з ГОСТ 28371, є допустимими, а в 3 парах  взуття виявлені дефекти, які, згідно з ГОСТ 28371, не допускаються і підлягають поверненню підприємству-виробнику. Так, в 1 парі  туфлі, отримані від ТОВ «Агропакет» м. Дніпропетровськ, були виявлені наступні дефекти: в парі - різна висота між напівпару 2 мм. Дані дефекти є допустимими.

У результаті експертизи якості органолептичним методом туфлі 
повсякденні ТОВ «ЛеоМода» м. Львів дефектів не мають.

У результаті перевірки за якістю органолептичним методом туфлі- 
човники 
модельні виробництво ТМ «KASANDRA» м. Львів були виявлені слабко виражені віддушистості на заднику. Даний порок, згідно з ГОСТ 28371, є допустимим. Також було виявлено забруднення підкладки, що є недопустимим дефектом, виявлені порізи на зовнішній стороні, які виникли в результаті механічного пошкодження при обробці, що не допускаються.

Органолептична експертиза модельних туфель фірми ООО НПФ «МІДА» м.Запоріжжя показала, що у парі,  є дефект (відхилення від осі симетрії на 4 мм) є неприпустимим.

Черевики повсякденні зимові ТК «Укрвзут» м. Львівза результатами експертизи дефектів не виявлено.

Напівчоботи модельні зимові виробника компанії Amedeo Testoni, Італія, аналіз показав: слабко виражена стяжка на заднику –дефект недопустимий.

Експертна оцінка напівчеревиків модельних  весняно-осінніх виробництво компанії Baldinini, Італія. При експертизі було виявлено дефекти (раковини на поверхні підошви площею 2 см; співпадіння двох суміжних строчок довжиною 3мм ).

Органолептична оцінка однієї пари чобіт повсякденних зимових, виробництво фірми Belkin, Туреччина дефектів не виявлено.

Оцінка напівчеревик модельних весняно-осінніх  вироблених в компанії «BOPO», Італія показала, що дефекти у парі  відсутні.

У результаті перевірки пари напівчеревик весняно-осінніх виробник компанія «Weifeng», Італія дефекти відсутні.

    Аналізуючи дані таблиці 2.3 бачимо, що за результатами експертизи якості органолептичним методом, найбільш якісними виявилася пари взуття, вироблених фірмами: ТОВ «ЛеоМода» м. Львів, ТК «Укрвзут» м. Львів, фірма Belkin, Туреччина,  компанія «BOPO», Італія, компанія «Weifeng», Італія.

Визначення висоти жіночого шкіряного взуття ми проводили згідно ГОСТу 26167-2005 «Взуття повсякденне. Загальні технічні умови» та ГОСТу 19116- 2005 «Взуття модельне. Загальні технічні умови» [21,24]. Результати експертизи наведені у таблиці 2.3:

Таблиця 2.3

Результати експертизи по визначенню висоти жіночого взуття

Вид взуття і постачальник-виробник

Висота виробу за ГОСТом, не менше, мм

Виміряна висота виробу під час експерименту, мм

Відхилення від норми, мм

1

2

3

4

1.Туфлі повсякденні ТОВ «Агропакет» м.Дніпропетровськ

61

61

-

2.Туфлі повсякденні ТОВ «ЛеоМода» м. Львів

61

61

-

3.Туфлі-човники модельні виробництво ТМ «KASANDRA» м. Львів

61

60

1

4.Туфлі модельні ООО НПФ «МІДА» м.Запоріжжя

61

61

-

5.Черевики 
повсякденні 
зимові
ТК «Укрвзут» м. Львів

156

154

2

6.Напівчоботи модельні 
зимові, виробництво компанії Amedeo Testoni, Італія

180

179

1

Продовження таблиці 2.3

7.Напівчеревики модельні весняно-осінні виробництво компанії Baldinini, Італія

61

61

-

8.Чоботи повсякденні 
зимові виробництво фірми Belkin, Туреччина

210

210

-

9.Напівчеревикимодельні 
весняно-осінні виробництво компанії «
BOPO», Італія

61

61

-

10.Напівчеревики весняно-осінні виробництво компанії «Weifeng», Італія

61

59

2

Отже, внаслідок експертизи взуття вимірювальним методом, а саме ми визначали висоту взуттєвого виробу, було виявлено, що з 10 виробників даного товару дотримуються вимог ГОСТу 26167-2005 та ГОСТу 19116-2005 6 підприємств: туфлі повсякденні ТОВ «Агропакет» м.Дніпропетровськ, туфлі повсякденні ТОВ «ЛеоМода» м. Львів, туфлі модельні ООО НПФ «МІДА» м.Запоріжжя, напівчеревики модельні весняно-осінні виробництво компанії Baldinini, Італія, чоботи повсякденні зимові виробництво фірми Belkin, Туреччина, напівчеревики модельні весняно-осінні виробництво компанії «BOPO», Італія.

2.5. Результати експертизи взуття, що переміщується через митний кордон України

В діяльності митних органів, яка пов’язана із здійсненням експертизи, можна виділити два напрямки: здійснення експертизи підчас митного контролю і митного оформлення і експертиза при здійсненні провадження в справах про порушення митних правил. Зовнішньоекономічна діяльність має досить високий рівень криміналізації підчас здійснення експортно-імпортних операцій суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності вдаються до різних способів приховування справжнього найменування рідинно-хімічних характеристик складу товарів. За такими обставинами інспектор митниці не володіє спеціальними засобами контролю різних товарів, а також спеціальними знаннями для їх ідентифікації. Окрім цього, в рамках провадження в справах про порушення митних правил здійснюється значно більша кількість експертиз, ніж у звичайних провадженнях про адміністративні правопорушення.

Це зумовлено особливостями правопорушень, адже у багатьох складах як обов’язковий елемент передбачений предмет, знаряддя або засоби скоєння правопорушення, об’єктивна оцінка яких часто потребує спеціальних знань.

Отже здійснення експертизи в галузі митної справи є дуже важливим питанням, яке постає з нагальних практичних потреб здійснення митної справи.

Митна експертиза - це комплекс досліджень, метою якого є встановлення якості товару, його безпеки, походження, а також відповідності певним стандартам і нормам. Незалежна митна експертиза дозволяє встановити факт сумнівної декларації та забезпечує коректні митні платежі (стягування і нарахування). Митна експертиза товарів включає в себе розширене дослідження не тільки стану товарів, але і супроводжуючих документів, що спрямовано на справжнє встановлення споживчих властивостей товарів. У перелік заходів, здійснюваних під час проведення митної експертизи, входять спеціальні дослідження і досліди, які проводять експерти на підставі взятих попередньо проб або матеріалізованих джерел інформації. Незалежна митна експертиза включає в себе: ідентифікаційну експертизу, визначення країни походження товару, визначення кодів ТН ЗЕД, експертиза товарів подвійного призначення.

До суб’єктів митної експертизи можна віднести замовників експертизи, організаторів експертизи та експертів. Замовниками є особи, зацікавлені у проведенні експертизи. Організаторами можуть бути юридичні і фізичні особи, які на підставі закону організовують і проводять експертизу. Експертами можуть призначатись відповідні посадові особи, що є спеціалістами у певній галузі знань.

Серед осіб, що сприяють здійсненню провадження по справах про ПМП, важливе місце займає експерт - особа, що володіє спеціальними знаннями в певній області і залучена до дослідження тих або інших обставин справи.

Оскільки володіння спеціальними знаннями виступає першорядною передумовою притягнення експерта для участі в провадженні, важливо ретельніше розкрити їх особливості. В юридичній літературі відсутня єдина характеристика спеціальних знань, так М. С. Строгович визначав ці знання як наукові. Він вважав, що об'єктом наукового дослідження можуть бути різноманітні питання мистецтва, техніки і ремесла і тому будь-яка експертиза обов'язково повинна базуватися на даних науки. Зрозуміло, що спеціальних знань стільки, скільки є наук, практичних професій в області провадження, інакше кажучи, спеціальностей в сфері матеріального і духовного життя.

Експертні організації, незалежно від форм власності (державні, кооперативні), повинні мати статус юридичної особи. Вони зобов'язані бути незалежними настільки, щоб їх адміністративна підпорядкованість і фінансове положення повністю виключали можливість будь-якого впливу на персонал або результати експертизи з боку комерційних або правоохоронних організацій. До обов'язкових умов що забезпечують їхню незалежність, слід віднести й відсутність спільних комерційних інтересів з постачальниками або споживачами продукції ,що досліджується; відсутність господарської діяльності в області розробки або виготовлення продукції ,що досліджується; - незалежність експертів від адміністрації, зацікавленої в проведенні експертизи.
Одними із таких експертних організацій є Центральна митна лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, і митні лабораторії як структурні підрозділи митниць. Цим лабораторіям надано право на здійснення експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби. Зокрема, відповідно до ст. 380 МК експертами митних лабораторій проводяться експертизи у справах про порушення митних правил, тобто судові експертизи. Це не повною мірою узгоджується із положеннями ст. 7 Закону України від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХІІ «Про судову експертизу» [34], де міститься вичерпний перелік суб'єктів судово-експертної діяльності: «Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби.

Взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення визначальних характеристик для:

1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих або отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну або археологічну цінність;

6) встановлення належності товарів до виготовлених з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону.

Декларанти або уповноважені ними особи мають право бути присутніми під час взяття проб (зразків) товарів посадовими особами митного органу та інших державних органів, а також сприяють посадовим особам митних органів під час взяття проб (зразків) товарів і здійснюють вантажні та інші необхідні операції.

Для великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності надання тільки техніко-технологічної документації. Достовірною техніко-технологічною документацією вважаються офіційно видані книги, державні та галузеві стандарти, технічні умови, специфікації, каталоги, креслення й паспортні дані на виріб виробника.

Проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо), беруться в мінімальній кількості у двох екземплярах (досліджуваний і контрольний), кожен із яких є достатнім для проведення дослідження. У разі, якщо взяття контрольних проб (зразків) товарів з об'єктивних причин не видається можливим (одиничний товар, обмежена кількість, вміст поштового відправлення тощо), проби (зразки) товарів беруться в одному екземплярі (досліджуваному). На кожну взяту пробу (зразок) накладається окреме митне забезпечення. Про взяття проб (зразків) товарів складається акт за встановленою формою.

Декларанти або уповноважені ними особи повинні бути ознайомлені з результатами проведеного дослідження (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів та отримати від митного органу, який призначив таке дослідження (аналіз, експертизу), примірники цих результатів не пізніше наступного робочого дня після проведення дослідження (аналізу, експертизи) митним органом або отримання ним примірників результатів такого дослідження (аналізу, експертизи) від інших державних органів.

Митні органи не відшкодовують витрат, здійснених декларантом або уповноваженою ним особою в результаті взяття проб (зразків) товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати на проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів, здійснені митними органами, не відшкодовуються декларантом або уповноваженою ним особою, крім випадків, коли таке дослідження (аналіз, експертиза) проводиться з ініціативи зазначених осіб.

Митні  органи  мають  бути  ознайомлені  з  результатами  досліджень (аналізу, експертизи) проб та зразків товарів, що перебуваю ть під митним контролем,  які  провели  інші  органи  державного  контролю,  а  також декларанти.  Митним  органам  також  треба  подавати  копії  результатів таких  досліджень  (аналізів,  експертиз).  Це  є  перший  ступінь  правової регламентації початку процедури проведення  експертизи.

Випробування - найоб’єктивніший і найточніший методоцінки якості. Тривалість їх проведення за останні роки скорочується за рахунок впровадженняекспрес-методів. Лабораторні випробовування включають мікроскопічний, хімічний аналізи тафізико-механічні випробовування.

Під час мікроскопічного аналізу на основі вивчення мікрозрізів шкіри і шкіри з покриттям можна охарактеризувати шкіру з точки зору регулярності сплетення пучків волокон,за кутом і компактністю сплетення, звивістю пучків волокон, можна спостерігати капілярно-пористу структуру шкіри. Спосіб покривного фарбування, склад покривної композиціївпливають на величину питомої внутрішньої поверхні шкіри, що в свою чергу відображаєтьсянагігієнічних властивостях шкіри. Дослідження характеру розприділення компонентівпокривної фарби на структурних елементах шкіри можливе також тільки при мікроскопічному аналізі.

На адгезійну міцність покриттів великий вплив спричиняє утворення на межі з субстратом шару адгезиву, який відрізняється за структурою і фізико-механічнимивластивостями від основної маси адгезиву. Це обумовлено ефектом далекодії, якийпроявляється особливо сильно у випадку полімерних адгезивів і покриттів завдяки особливостіструктури цих матеріалів – наявності великих надмолекулярних утворень. Силове поле твердоїповерхні сягає в глибину сусідньої фази, це приводить до того, що значна за глибиною областьадгезиву, яка прилягає до поверхні субстрату, залучається у сферу діяльності поверхневих сил.Це обумовлює особливості як адсорбції полімерів на твердих поверхнях, так і структури шаруадгезиву, який прилягає до твердої поверхні.

Хімічний аналіз дає можливість на основі кількісного визначення судити про зміст складових частин шкіри, які у ряді випадків мають тісний зв’язок з їх якістю. Якість шкіривизначає вміст вологи, попелу, жирових речовин, голєвої речовини, дубильних речовин(мінеральних, органічних зв’язаних і вимиваючих), наповнювачів, кислотність, основність наволокні.

Фізико-механічні випробовування встановлюють величини багатьох показників властивостей покриттів на шкірі, важливих для характеристики їх якості, наприклад, стійкістьдо багаторазового згину, адгезія, стійкість до стирання, паро (водо)проникність, термостійкістьта ін. Фізико-механічні випробовування – основний метод визначення показників якостіпродукції за допомогою технічних вимірювальних засобів та пристроїв.

При експертизі якості шкіряного взуття можуть бути використані наступні методи: органолептичний, вимірювальний, соціологічний, експертний, розрахунковий, а також метод дослідної експлуатації.

Органолептичний метод широко використовується при контролі якості взуття.

Експертиза якості взуття, проведена експертами, здійснюється за заявками зацікавлених організацій і приватних осіб. Заявка подається у письмовому вигляді і може бути разова або довгострокова. На підставі заявки експерту оформляється наряд встановленої форми, де вказуються завдання експертизи. У їх число може входити визначення:

· Якості за дефектами зовнішнього вигляду відповідно до вимог контрактів і нормативної документації;

· Відсотка зниження якості взуття від наявності дефектів;

· Відсотка уцінки.

Експертиза якості взуття проводиться відповідно до вимог технічних умов контракту, нормативної документації, Інструкції про порядок проведення перевірки якості та кількості товарів експертами Торгово-промислової палати . Приймання взуття здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 9289.

Згідно з вимогами нормативної документації, шкіряне взуття повинна відповідати за зовнішнім виглядом, матеріалами, конструкції і методу кріплення підошви, затвердженому зразку закупівлі (технічному опису моделі взуття).

Маркування та упаковка повинна відповідати ГОСТ 7296.

Всі однойменні деталі в парі повинні бути однаковими по щільності, товщині, формі, розмірам, кольору й малюнку.

Матеріали, застосовувані для верху і низу взуття, підкладки, спеціальні картони і термопластичні матеріали для проміжних деталей повинні відповідати за I якістю нормативам ГОСТів і технічних умов (ТУ).

Матеріали верху і низу зимового взуття та методи кріплення повинні бути розраховані для носіння при температурі до -30 ° С, взуття з ПВХ -20 ° С при збереженні еластичності верху.

Підкладкові матеріали повинні мати:

  1.  Фарбування, стійке до сухого і мокрого тертя;
  2.  Добре відшліфовану бахтармяной сторону шкір бесподкладочной взуття;
  3.  Підкладку з натурального або штучного хутра з щільним, рівномірним по висоті ворсом;
  4.  Оброблені, згідно ТУ контракту, верхній кант і передній край заготовки і підкладки;
  5.  Добре підклеєними підкладку в місцях з'єднання при відсутності ниткових швів;
  6.  Чистий верх взуття, без плям, складок, зморшок, тріщин, осипання покриття, розривів шкіри по рядку і отдушістості;
  7.  Краю деталей верху і підкладки, рівномірно спущені по лінії скріплення, чисті і рівні;
  8.  Деталі верху взуття, скріплені взуттєвими нитками, що забезпечують необхідну міцність кріплення.

Шви повинні бути ретельно разглажені, проклеєні тасьмою. Декоративна фурнітура, прикраси, застібки - міцно і симетрично закріплені. Рядок, що з'єднує деталі, повинна бути рівна, чиста, без пропусків стібків і обривів ниток. Стежки - рівномірні, добре тягнуть, на однаковій відстані від краю деталей і паралельні один одному, кінці ниток закріплені і обрізані. Підкладка - добре витягнута, без розривів, складок, забруднень, тріщин і осипання покриття.

Форма, ширина, висота і довжина деталей взуття повинна бути в обох напівпари однакова. Піднесення і задники у взутті - пружні і формостійкість, добре відформовані. Задники повинні бути стійкі по всьому периметру, крім верхньої частини на відстані 18-20 мм від краю і в крилах на відстані 18-25 мм від кінців, добре приклеєні до верху і підкладці взуття. Вкладні устілки - відповідати контуру сліду, не мати складок і добре вклеєні; поверхню затяжний устілки всередині взуття - рівна, гладка, без виступаючих цвяхів і дужок, відповідна сліду колодки по контуру і розміром. Деталі низу повинні щільно прилягати одне до одного і до деталей верху, без зазорів і щілин. Уріз підошви і бокова поверхня каблука - оброблені, забарвлені і оброблені відповідно матеріалу підошви і каблука.

Відкритий край підошви повинен рівномірно виступати за грань сліду взуття. Поверхня підошви рівна, без вилягання проміжних деталей. Каблуки в парі однакові за формою, довжині, ширині і висоті. Набійки повинні бути добре закріплені на підборах і забезпечувати можливість їх ремонту.

Експертиза якості взуття за зовнішнім виглядом, відсутності або наявності дефектів проводиться органолептичним методом. Групи дефектів наведені в ГОСТ 27438.

Якість взуття визначається за допустимості дефектів. Перевіряють обидві напівпари взуття. Про якість судять за гіршою напівпару.

При контролі якості взуття органолептичним методом застосовують різні інструменти і найпростіші вимірювальні пристосування для визначення лінійних розмірів взутті - висоти, довжини взуття, довжини і ширини підошов і устілок, ширини берців черевик і халяв чобіт, висоти, каблука, піднесеності ділянці носка взуття, довжини і перекосу шкарпеток, висоти і перекосу задників, перекосу берців і задника зовнішніх ременів. При виявленні розбіжностей в якості складається акт експертизи.

Перевірка якості взуття  здійснюється вибірково відповідно до ГОСТ 9289-78 «Взуття. Правила приймання».

При експертизі якості жіночого  взуття, яке ми визначали органолептичним методом був проведений суцільний контроль за нормативним документом  ГОСТ 28371 «Обувь. Определение сортности» [25]. Результати експертизи якості жіночого взуття яке ввозилось на територію України в режимі «імпорт» представлене в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Результати експертизи якості жіночого взуття яке ввозилось на територію України в режимі «імпорт»

Вид взуття і постачальник-виробник

Перевірено пар, шт.

Виявлені дефекти за ГОСТ 28371

допустимі дефекти

недопустимі дефекти

найменування

пар

найменування

пар

1

2

3

4

6

7

1.Напівчоботи модельні

зимові виробництво компанії Amedeo Testoni, Італія

1

-

-

Слабко виражена стяжка на заднику.

1

Разом:

1

-

-

1

2.Напівчеревики
модельні 
весняно-осінні виробництво
компанії Baldinini, Італія

1

Раковини на поверхні підошви площею 2 см2 ;співпадіння двох суміжних строчок довжиною 3мм.

1

-

-

Разом:

1

1

-

-

3.Чоботи

повсякденні

зимові виробництво фірми Belkin, Туреччина

1

-

-

-

-

Разом:

1

-

-

-

4.Напівчеревики

модельні

весняно-осінні виробництво компанії

1

-

-

-

-

Продовження таблиці 2.4

«ВОРО»,Італія

Разом:

1

-

-

-

-

5.Напівчеревики вес-няноосінні виробництво компанії «Weifeng», Італія

1

-

-

-

-

Разом:

1

-

-

-

-

Всьго:

5

1

1

Аналізуючи дані, які ми провели в таблиці 2.4, можна зробити наступні висновки. За результатами експертизи 5 пар взуття, кількість дефектних одиниць склала 2 пари. Слід зазначити, що в 1 парі  взуття були виявлені дефекти, які, згідно з ГОСТ 28371, є не допустимими, і підлягають поверненню підприємству-виробнику, а в іншій  парі  взуття виявлені дефекти, які, згідно з ГОСТ 28371,  є допустимими.

  1.  Таким чином напівчоботи модельні зимові виробництво компанії Amedeo Testoni, країна виробник Італія, аналіз показав: слабко виражена стяжка на заднику – дефект недопустимий, і підлягає  поверненню підприємству-виробнику.
  2.  Експертна оцінка напівчеревиків модельних  весняно-осінніх виробництво компанії Baldinini, Італія. При експертизі було виявлено дефекти (раковини на поверхні підошви площею 2 см; співпадіння двох суміжних строчок довжиною 3мм ). Дефект допустимий.
  3.  Органолептична оцінка однієї пари чобіт повсякденних зимових, виробництво фірми Belkin, Туреччина дефектів не виявлено.
  4.  Оцінка напівчеревик модельних весняно-осінніх  вироблених в компанії «BOPO», Італія показала, що дефекти у парі  відсутні.
  5.  У результаті перевірки пари напівчеревик весняно-осінніх виробник компанія «Weifeng», Італія дефекти відсутні.

    Аналізуючи дані таблиці 2.4 бачимо, що за результатами експертизи якості органолептичним методом взуття яке було імпортовано на територію України, найбільш якісними виявилася пари взуття, вироблених фірмами: компанія «Belkin», країна вирюбник Туреччина, компанія «ВОРО», країна виробник Італія, компанія «Weifeng», країна виробник Італія.


РОЗДІЛ 3

ПОРЯДОК МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ ВЗУТТЯ  ПРИ ПЕРЕТИНАННІ МИТНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ

3.1. Функції митної справи у зовнішньоекономічній та зовнішньополітичній діяльності України

Будь-яка держава, організоване суспільство повинно мати чітку законодавчу та нормативну бази, які б відображали інтереси держави у цілому, і кожного суб'єкта господарської діяльності зокрема. Діюче на сучасному етапі чинне митне законодавство поступово приводиться у відповідність з Конституцією України, із загальноприйнятими у європейській та світовій практиці нормами і стандартами та повинно відповідати вимогам ринкової економіки. Україна робить свої перші кроки незалежного розвитку та інтеграції в міжнародне розділення виробництва і від цих кроків залежить формування зовнішньоекономічного середовища.

Першочерговим завданням перед країною постали проблеми визначення і встановлення державного кордону, забезпечення його надійної охорони як політичної, так і економічної. Забезпечення економічних та політичних інтересів досягається за допомогою державних органів, однією з яких є Державна митна служба України.

Завдання щодо забезпечення економічних інтересів з боку ДМСУ викладені у Митному кодексі України, у ряді законів і постанов Верховної Ради, указах та розпорядженнях Президента, декретах, постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України про здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Всі ці законодавчі та нормативні акти спрямовано на захист державно-політичних та національно-культурних інтересів країни, на зміцнення добросусідських відносин із суміжними державами [29].

Входження України в світову економічну систему потребує чітко визначеної та вивіреної економічної політики, яка є основою розвитку держави. Враховуючи результати світового досвіду, можна сказати, що без розсудливе відкриття економічних кордонів приведе до руйнування власного виробництва. Для досягнення високих показників в економіці необхідно постійно удосконалювати законодавчу базу зовнішньоекономічної діяльності, зокрема такі питання митного регулювання, як тарифне, нетарифне, валютне регулювання тощо.

Митне регулювання, митна політика держави спрямовані на збільшення товарообміну, стимулювання розвитку національної економіки тощо.

Митна служба нашої країни має багатовікову історію. Вивчення історії митної справи допомагає глибше засвоїти процеси її формування, розвитку, завдання, які треба вирішити, підвищує професіоналізм і культуру її працівників.

Митник - один із перших, з ким зустрічаються особи, які прибувають у країну. Проходження митного контролю значною мірою визначає їх судження та враження від відвідування будь-якої держави.

У договорі князя Олега з Візантією митні податки та пільги згадуються як звичайні явища з давніх-давен, застосовані у спілкуванні між державами [29].

У IV-V ст. до нашої ери у містах Причорномор'я існували стосунки із стягненням податків за просування через чужу територію. На початку VII ст. до н.е. в степах Причорномор'я з'явилися скіфи, які на думку деяких істориків є предками нинішніх українців, і Скіфська держава мала митні стосунки з Олівією, Херсонесом та іншими містами. Скіфи жили за рахунок нападів на інші племена та за рахунок торгівлі з грецькими колоніями на Чорноморському узбережжі товарами, які на довгі роки залишилися традиційними: зерно, хутра, мед та ін.

Слово "таможня" утворилося від тюркського слова "тамга", яке означало в кочових народів Середньої Азії "клеймо" - знак власності.

У Стародавній Русі в епоху монголо-татарського іга "тамгою" називали торгове мито. У Київській Русі одне із джерел доходівкняжої казни були: плата за судочинство, штрафи і мито. Київська Русь мала відому в усьому світі торгову артерію - ріку Дніпро - так званий "шлях із варяг у греки".

Запорізька Січ мала торгові стосунки з різними країнами світу, про що засвідчує історичний договір з турецьким султаном 1649 року. Договір "з військом запорізьким і народом руським" на 100 років звільняв руських і турецьких купців від мита та податків. Архівні документи 1746 року засвідчують, що в цей час у Січі стояло 8 суден із Греції і Туреччини. Існують історичні свідчення про митне регулювання за часів, коли Україна була часткою Російської Імперії. Зміни політичних ситуацій та політичних лідерів накладали відбитки і на митну політику держави. Нестабільність законодавчої бази митного регулювання пагубно впливало і на добробут держави. Наприклад, у 1724 році Катерина І видала наказ, так званий "Покровительський таможенный тариф". За цим наказом іноземні товари, які ввозили до Росії, обкладались митом, руські купці вивозили свої товари безмитно. Це призвело до зменшення митних доходів казни. Виправити такий стан мали підписані російсько-англійський (1726 р.) та російсько-пруський (1728р.) договори, які для більшості товарів встановлювали режим взаємного митного добробуту. "Покровительський тариф" було відмінено у 1731 році.

Феодальна Росія поступово починає перетворюватись у капіталістичну державу: ростуть міста, збільшується кількість промислових підприємств і торговельно-промислового населення. Постійно зростає зовнішньоторговий оборот країни: експортуються зерно, ліс, хутро тощо, імпортуються машини, землеробське знаряддя, тканини, фарби тощо. Перше місце в торговому обороті займала Англія, друге - Франція і Німецькі держави.

Митний тариф 1822 р. частково припинив ввіз імпортних товарів, а Митний тариф 1850 р. частково пом’якшив цю заборону.

Початок XIX ст. негативно відобразився на митній діяльності У зв'язку з Кримською війною 1853-1856 pp. і Паризьким мирним договором 1856 р., за умовами якого втрачались південно-західна частина Бесарабії, вихід на Дунай і військово-морське значення Росії на Чорному морі. У зв'язку з цим при проведенні заборонної ввізної політики кінець XIX століття був відзначений тим, що Росія експортувала в основному промислову сировину та сільськогосподарську продукцію. У 1913 р. продаж зерна за кордон становив близько 2/5 від усього експорту Росії. Цей період зазначений найбільш глибокою економічною кризою, її подолання бачилось у встановленні іншого державного устрою.

Початок XX ст. ознаменований Жовтневою революцією 1917 року. Стосовно митного регулювання в цей період необхідно зазначити історичний Декрет "Про дозвіл на ввіз та вивіз товарів", підписаний Ульяновим-Леніним. Декрет вперше визначив правила перевезення товарів через кордон та поняття "контрабанди". Циркуляр № 4032 від 9 березня 1918 р. проголосив: "Митниці служать інтересам народу, робота митниць повинна бути чіткою і відкритою для суспільства".

У 1964 році Верховна Рада СРСР затвердила Митний кодекс СРСР, яким керувалась і Україна до прийняття власного Митного і кодексу.

Україна, як суверенна держава, створила власну митну систему і успішно здійснює митну справу, яка є складовою частиною зовнішньоекономічної діяльності України. Митні органи безпосередньо здійснюють митну справу. Державна митна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, законодавчими актами Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями ДМСУ є:

1. Захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

2. Контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечння виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України з питань митної справи.

3.прияння захисту прав інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб.

4. Використання засобів митно-тарифного та нетарифного і регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів.

5. Здійснення разом з НБУ контролю за валютними операціями.

6. Співробітництво з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи.

7 Удосконалення митного контролю, оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.

8. Товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку.

9. Створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України.

10. Боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушень митних правил.

11. Ведення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, 1 2. Здійснення верифікації сертифікатів походження товарів з України.

13. Ведення митної статистики.

Митна справа в Україні розвивається, враховуючи загальноприйняті в міжнародній практиці норми та стандарти:

- єдині форми декларування експорту та імпорту товарів;

- системи класифікації та кодування товарів;

- форми митної інформації.

Територія України - це єдина митна територія де Україна має виключну юрисдикцію (лат. - повноваження давати правову оцінку фактам) щодо митної справи. Загальне керівництво митною справою здійснюють найвищі органи держави [29].

Отже, забезпечення економічних та політичних інтересів досягається за допомогою державних органів, однією з яких є Державна митна служба України.

3.2. Основні вимоги до митного оформлення

Митне оформлення товарів здійснюється на підставі «Типової технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів», розробленої відповідно до МКУ, «Положення про ВМД», інших нормативних актів ДМСУ з метою визначення послідовності дій посадових осіб митних органів при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів. Операцiї митного оформлення, порядок їх здiйснення,  а також форми митних декларацій та інших документiв, що застосовуються під час митного оформлення товарiв і транспортних засобiв, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларацiї, а також усіх необхiдних для здійснення митного контролю та оформлення документiв, вiдомостей щодо товарiв i транспортних засобiв, якi пiдлягають митному оформленню. За свiдчення митним органом прийняття товарiв,транспортних засобiв та документiв на них до митного контролю та митного оформлення здiйснюється шляхом проставлення вiдповiдних вiдмiток на митнiй декларацiї та товаросупровiдних документах. Відповідальна особа після перевірки поданих документів на комплектність та відповідність іншим вимогам передає їх начальнику підрозділу митної статистики. За наявності достатніх підставна кожному з етапів відповідальною особою може бути відмовлено у митномуоформленні у порядку встановленому чинним законодавством України. Митне оформлення здiйснюється посадовими особами митного органу. Загальна технологія митного оформлення товарів наведена на рисунку 3.1.

Декларант

  1.  умовне завершення переміщення;
  2.  проведення ідентифікаційного огляду, складення акта про проведення
  3.  ідентифікаційного огляду;
  4.  заповнення ВМД і підготовка необхідних для митного оформленнядокументів;
  5.  підготовка реєстру документів;
  6.  звернення до митниці

 

ЄТАП 1 Прийняття ВМД до оформлення

  1.  Контроль відповідності даних електронної копії ВМД даним, зазначениму ВМД на паперовому носії;
  2.  Контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифуУкраїни при класифікації товарів для цілей митного оформлення;
  3.  Контроль за правильністю визначення митної вартості;
  4.  Контроль за надходженням коштів, попередня перевірка правильностінарахування податків і зборів, правильності визначення країнипоходження товару;
  5.  Логічний контроль та контроль правильності застосування заходівнетарифного регулювання ЗЕД.

ЄТАП 2 Митний огляд

ЄТАП 3 Завершення митного оформлення

  1.  Нарахування й стягнення збору за митне оформлення товарів у зонахмитного контролю та територіях і в приміщеннях підприємств, щозберігають товари під митним контролем;
  2.  Завершення митного оформлення;
  3.   Видача оформлених документів декларанту;
  4.  Статистичний контроль.

Право суб’єкта ЗЕД на розміщення товарів в обраний митний режим

Рисунок 3.1. Загальна технологія митного оформлення товарів

Митне оформлення здiйснюється в мiсцях розташування вiдповiдних пiдроздiлiв митних органiв протягом часу, що його встановлюють митнi органи за погодженням з органами, уповноваженими здiйснювати певні види контролю. Вiдповiдно до мiжнародних договорiв, укладених в установленому законом порядку, митне оформлення у пунктах пропуску черезмитний кордон України може здiйснюватися цiлодобово. Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України резидентами (крiм громадян), крiм випадкiв перемiщення товарiв i транспортних засобiв через територiю України у режимi транзиту, здiйснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташованi цi резиденти. У випадках, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України, митне оформлення в iншому митному органi може здiйснюватися за письмовим погодженням мiж цим митним органом i митним органом, у зонi дiяльностi якого розташований вiдповiдний резидент. Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через територiю України у режимi транзиту, здiйснюється митним органом за мiсцем ввезення цих товарiв i транспортних засобiв на митну територiю України. Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, якi вивозяться за межi митної територiї України громадянами, може здiйснюватися у будь-якому митному органi на всiй митнiй територiї України. Митне оформлення товарiв, якi ввозяться на митну територiю України громадянами у несупроводжуваному багажi, здiйснюється митними органами за мiсцем проживання або тимчасового перебування зазначених громадян. За митне оформлення товарiв i транспортних засобiв поза мiсцем розташування митних органiв або поза робочим часом, встановленим для митних органiв, митними органами iз заiнтересованих осiб справляється плата в порядку та у розмiрах, установлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Розмiр такої плати не може перевищувати вартостi фактичних витрат митних органiв на вчинення зазначених дій [29].

З метою здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв митним органом за вмотивованим письмовим розпорядженням керiвника вiдповiдного митного органу або його заступника можуть братися проби та зразки зазначених товарiв для дослiдження (аналiзу, експертизи). Проби та зразки товарiв, що перебувають пiд митним контролем, з дозволу митного органу можуть братися також декларантами та вiдповiдними органами державного контролю. Про взяття проб та зразкiв товарiв, що перебуваютьпiд митним контролем, складається акт за формою, встановленою спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи (ст. 75 МКУ).

Декларанти мають право бути присутнiми пiд час взяття проб та зразкiв товарiв посадовими особами митного органу та iнших органiв державного контролю. Взяття проб та зразкiв товарiв, що перебувають пiд митним контролем, iншими органами державного контролю, а також декларантами здiйснюється у присутностi посадових осiб митних органiв. Декларанти зобов’язанi сприяти посадовим особам митних органiв пiд час взяття проб та зразкiв товарiв i здiйснювати за свiй рахунок вантажнi та iншi необхiднi операцiї. Декларанти мають право ознайомлюватися з результатами проведеного дослiдження (аналiзу, експертизи) взятих проб та зразкiв товарiв та отримувати копiї результатiв дослiджень (аналiзiв, експертиз). Митнi органи не вiдшкодовують витрат, понесених декларантом в результатi взяття проб та зразкiв товарiв, що перебувають пiд митним контролем. Витрати на проведення дослiдження (аналiзу, експертизи) проб та зразкiв товарiв, понесенi митними органами та митними лабораторiями, особою, яка має повноваження щодо таких товарiв, не вiдшкодовуються, крім випадкiв, коли таке дослiдження (аналiз, експертиза) проводиться з iнiцiативи зазначеної особи [29].

Митне оформлення здiйснюється митним органом, як правило, протягом однiєї доби з часу пред’явлення товарiв i транспортних засобiв, щопiдлягають митному оформленню, подання митної декларацiї та всiх необхiдних документiв i відомостей (ст. 78 МКУ). Митне оформлення вважається завершеним пiсля виконання митним органом митних процедур, визначених ним на пiдставi МКУ вiдповiдно до заявленого митного режиму.МКУ (ст. 79) передбачає, що у разi перемiщення через митний кордон України товарiв, необхiдних для подолання наслiдкiв стихiйного лиха, аварiй, катастроф, епiдемiй, а також живих тварин, органiв та iнших анатомiчних матерiалiв людини для потреб трансплантацiї, товарiв, що мають обмежений строк чи особливий режим зберiгання, радiоактивних матерiалiв, фото-, аудiо- i вiдеоматерiалiв для засобiв масової iнформацiї, товарiвмiжнародної технiчної та гуманiтарної допомоги, товарiв, що слiдують за процедурою МДП, їх митне оформлення здiйснюється першочергово у спрощеному порядку. У разi вiдмови у митному оформленнi та пропуску через митний кордон України товарiв i транспортних засобiв митний орган зобов’язанийвидавати заiнтересованим особам письмове повiдомлення iз зазначенням причин вiдмови та вичерпним роз’ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливiсть митного оформлення та пропуску цих товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України [29].

3.3. Порядок декларування взуття при перетинанні митного кордону України

Для захисту національного товаровиробника, стимулювання експорту взуття в даному випадку «жіночого взуття», держава визначає комплекс заходів, що регулюють порядок та умови пропуску через митний кордон взуття, та інших предметів. Основоположні закони, якими керується державна митна служба в Україні – це закон «Про митну справу», закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність України», Митний кодекс України, закон України «Про митний тариф».

Декларування — заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних вiдомостей про в даному випадку взуття i транспортнi засоби, мету їх перемiщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здiйснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 81 МКУ). Умови та порядок застосування форм декларування, перелiк вiдомостей, необхiдних для здiйснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Взуття ті інші товари i транспортнi засоби, що перемiщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здiйснює митне оформлення цих товарiв i транспортних засобiв. Транспортнi засоби, що використовуються для перемiщення взуття, декларуються одночасно з цими товарами (взуттям). Порожнi транспортнi засоби та транспортнi засоби, якi перевозять пасажирiв, декларуються в мiсцi перетину митного кордону України або в митному органi за мiсцем розташування власника транспортного засобу. Декларантами можуть бути пiдприємства або громадяни, яким належать товари i транспортнi засоби, що перемiщуються через митний кордон України, або уповноваженi ними митнi брокери (посередники). Декларантами товарiв i транспортних засобiв, що належать громадянам, також можуть бути громадяни, уповноваженi власниками зазначених товарiв i транспортних засобiв на здiйснення декларування нотарiально посвiдченими дорученнями. Декларант виконує всi обов’язки i несе у повному обсязі вiдповiдальнiсть, передбачену МКУ, незалежно вiд того, чи вiн є власником товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України, митним брокером чи iншою уповноваженою особою.

Декларант зобов’язаний:

  1.  здiйснити декларування товарiв i транспортних засобiв вiдповiдно до

порядку, встановленого МКУ;

  1.  на вимогу митного органу пред’явити товари i транспортнi засоби для

митного контролю i митного оформлення;

  1.  надати митному органу передбаченi законодавством документи i вiдо-

мостi, необхiднi для виконання митних процедур;

  1.  сплатити податки i збори.

Митні та інші платежі, які стягуються  з товару 6403 99 98 00 «взуття жіноче »

Використовуючи довідку по товару УКТЗЄД, вибираємо вихідні дані для розрахунку ввізного мита.

Код товару : 6403 99 98 00 станом на 15.01.2015

Взуття на пiдошвi з гуми, пластмаси, натуральної чи композицiйної шкiри та з верхом з натуральної шкiри: 
- iнше взуття: 
- - iнше: 
- - - iнше: 
- - - - iнше взуття з устiлкою завдовжки: 
- - - - - 24 см або бiльше: 
- - - - - - iнше: 
- - - - - - - жiноче 

Основная единица измерения: кг (код 166)

Дополнительная единица измерения: пар (код 715)

1. Ввізне мито

     Являє собою податок на переміщення товарів через митний кордон України. Див. додатково "Класифiкатор звiльнень вiд сплати митних платежiв при ввезеннi товарiв на митну територiю України", затверджений наказом Мінфіну від 20.09.2012 року № 1011

Пільгова ставка

10%

Повна ставка

10%

Діє

з 01.01.2014

Підстава:

Закон України ВР № 584-VII від 19.09.2013

Про Митний тариф України

Коментарі:

Взуття на пiдошвi з гуми, пластмаси, натуральної чи композицiйної шкiри та з верхом з натуральної шкiри:

-iнше взуття:

- -iнше:

- - -iнше:

- - - -iнше взуття з устiлкою завдовжки:

- - - - -24 см або бiльше:

- - - - - -iнше:

- - - - - - -жiноче

Для розрахунку митних платежів використаємо дані про курс валюти.

Дата розрахунку

Долар США

Євро

15.01.2015

16,3517

грн за 1 USD

18,8350

грн за 1 EUR

Магазин «Гламур»  ПП «Кущ Ю.В.» уклав угоду з постачальником з Китаю щодо поставки жіночого взуття на 10000 дол. США.

При розрахунку ввізного мита враховано, що курс дол. складає США 16,3517

грн за 1 USD. Ввізне мито складає 10%.

Переводимо вартість угоди в національну валюту:

10000*16,35 = 163500 грн

Сума ввізного мита рівняється:

163500*10/100=16350 грн

НДС за ставкою 20%:

163500+16350= 179 850 грн

179 850 *20/100=35 970 грн

Митні нарахування складають 16350+35 970 =52320 грн

Таким чином, можна стверджувати, що загальні витрати підприємства на виконання угоди складають 163500 + 52320 = 215 820 грн.

Сертифікація взуття - оформлення сертифікатів відповідності, декларування взуття для дорослих і обов'язкова сертифікація взуття для дітей, схеми проведення процедури сертифікації.

Сертифікація взуття проводиться відповідно до діючих нормативів і схемами сертифікації, однак, обов'язкову сертифікацію взуття проводять у відношенні тільки дитячого взуття та спеціальної. Підсумковим документом є сертифікат відповідності або декларація про відповідність. Звичайна повсякденне взуття для дорослих в даний момент підлягає декларуванню відповідності. Зараз випробування здійснюються з урахуванням вимог ГОСТ. Однак, після розробки і вступу технічного регламенту на даний вид продукції, оцінка якості проводитиметься вже за оновленими вимогам [29].

Відповідно, після прийняття нового нормативу, процедура декларування взуття знову може бути замінена обов'язковою сертифікацією. Але поки, для митного оформлення та подальшої реалізації повсякденного взуття для дорослих, потрібно оформити декларацію про відповідність. На дитяче взуття оформляється обов'язковий сертифікат ГОСТ Р. Потрібно відзначити, що одночасно з декларуванням, підприємством заявником може бути проведена добровільна сертифікація взуття.

Декларування і добровільна сертифікація взуття

Термін дії цих документів залежить від схеми проведення процедури. Приміром, якщо продукція виробляється в Україні і заявником для отримання декларації або сертифіката є вітчизняний виробник, то термін дії даних документів може бути від одного року до трьох років. Якщо проводиться експертиза виробником, якою є зарубіжна компанія, то документ про якість також може бути виданий на компанію виробника.

При даній схемі добровільний або обов'язковий сертифікат може бути виданий на термін до трьох років. Однак, якщо мається на увазі повсякденна виріб для дорослих, а вони підлягає декларуванню, то одержувачем декларації може бути тільки компанія імпортер. На зарубіжних виробників декларація відповідності не оформляється [30].

Основним документом, на підставі якого здійснюється митне оформлення експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД),  додаток А.

Вантажна митна декларація- заява, що містить відомості про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Застосовувана в Україні вантажна митна декларація (ВМД) відповідає зразкам, які використовуються у міжнародній практиці. Вона складається 54 граф, частина з яких заповнюється декларантом, а частина - митним органом. Декларація містить відомості про відправника та одержувача товару, країну контракту (країну, у якій зареєстрована фірма-партнер), країну походження товару (для імпортера) чи країну призначення (для експортера), про умови постачання, про валюту контракту, транспорт, на якому повинен бути доставлений товар, про митницю, на якій він має пройти оформлення, квоту, митну вартість товару та підстави стягнення мита та зборів.

Зовнішньоекономічний контракт — це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Попередня фактура — це перелік цін, який надається експортером потенційному закордонному покупцеві на етапі, коли ще не укладено договір на продаж та покупку товарів і ведуться попередні переговори;

Комерційний рахунок-фактура — це вимога оплати за продані товари, запропонована експортером імпортеру. Вона містить такі дані: опис товарів; кількість; ціна за одиницю і сумарну ціну продажу; умови доставки; умови платежу;

Сертифікований рахунок-фактура — це комерційний рахунок-фактура, яка містить висновок експортера щодо стану відправлених товарів або країни їх виготовлення;

Консульський рахунок-фактура — це комерційний рахунок-фактура, який складений за формою, встановленою в країні експортера, консульством країни покупця. Головне призначення консульського рахунка-фактури — надання допомоги уряду країни покупця при контролі над імпортом, тому її завіряють консульською печаткою.

Рахунок-специфікація - це комерційний рахунок, який поєднує реквізити як рахунка, так і специфікації.

Сертифікатом походження товарує документ, який використовується для підтвердження походження товару, як доказ того, що товар повністю виготовлений або підданий достатній переробці в конкретній державі. Форму сертифіката походження товару визначають умови міждержавних договорів України.

Сертифікати про походження товару видаються у разі вивезення і ввезення товару. При вивезенні товару з митної території України сертифікат про його походження видається у випадках, коли це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України.

Товарно-транспортні накладні (міжнародна автомобільна накладна) - це документи, які супроводжують транспортні засоби і свідчать про укладення договору на перевезення вантажів. Залежно від обраного виду транспорту, яким перемішуються вантажі, як товаротранспортний документу може використовуватись: міжнародна автомобільна накладка (CMR), додаток Б.

Carnet TIR (книжка МДП) свідчить про перевезення товарів та інших предметів за умовами згідно з Конвенцією МДП 1975 року. Може використовуватись при здійсненні перевезень вантажів з використанням автомобільного виду транспорту. Наявність книжки МДП підтверджує допущення транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами та дійсність фінансової гарантії. Дає підстави митним органам виставляти позов до національного гарантійного об'єднання (АС-МАП) у разі недоставлення вантажів до митниць призначення, додаток В.

Митний брокер (посередник) — це пiдприємство, що здiйснює декларування товарiв i транспортних засобiв, якi перемiщуються через митний кордон України, i має лiцензiю на право здiйснення митної брокерської дiяльностi, видану спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи. Митним брокером може бути тiльки пiдприємство-резидент. Вiд iменi цього пiдприємства декларування товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, може здiйснювати його вiдокремлений структурний пiдроздiл (фiлiя, представництво тощо) (ст. 176 МКУ). Митний брокер здiйснює брокерську дiяльнiсть вiдповiдно до норм МКУ та лiцензiйних умов, що затверджуються спецiально уповноваженим органом з питань лiцензування та органом лiцензування. Взаємовiдносини митного брокера з особою, яку вiн представляє, визначаються договором доручення. Лiцензування дiяльностi митного брокера здiйснюється вiдповiдно до Закону України «Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi».

Митний брокер зобов’язаний:

• пред’являти митниці товари, які переміщуються через митний кордон

України;

• подавати митниці документи, які необхідні для здійснення митного

контролю;

• сплачувати мито, митні збори та інші платежі.

Також митний брокер несе відповідальність у повному обсязі як особа, яка самостійно переміщує товари через кордон. Для отримання ліцензії про визнання підприємства декларантом особа подає до митниці, у зоні діяльності якої знаходиться, такі документи:

• заяву, з зазначенням назви організації, юридичної та фактичної адреси;

• наявність рахунків у національній та іноземній валюті;

• назви та адреси філій;

• заяву стосовно погодження митницею видачі свідоцтва про визнання

підприємства декларантом;

• копії всіх установчих документів;

• довідку банку про відсутність заборгованості;

• копію платіжного доручення про перерахування коштів за отримання

Ліцензії [31].

Справа про видачу ліцензії розглядається протягом 30 днів. Ліцензія видається ДМСУ на підставі наказу голови ДМСУ. Ліцензія діє безстроково, за умови щорічної перереєстрації. Перереєстрація ліцензії про визнання підприємства декларантом проводиться щорічно за наявністю заяви, копії платіжного доручення про перерахування коштів за перереєстрацію ліцензії, копії ліцензії. Заява розглядається протягом 15 днів. При цьому митниця перевіряє стан роботи підприємства, що здійснює декларування [29].

3.4. Порядок проведення митного контролю та митного оформлення взуття

Митний контроль - це сукупність заходів, здійснюваних митними органами України з метою забезпечення дотримання значення законодавства країни про митну справу і міжнародних договорів, митного укладених державою, контроль за виконанням яких покладено контролю на митні органи.

Держава зацікавлена, щоб ЗЕД здійснювалася відповідно до встановленого порядку, який мають знати і якого повинні додержуватися учасники ЗЕД. Передусім це стосується правильного митного оформлення товарів і транспортних засобів, що стають предметом митного контролю. До цих правил і і належать:

• одержання відповідних ліцензій на імпорт або експорт визначених видів товарів, дозволів на вивіз або ввезення встановлених обсягів товарів або на визначену суму (кількісних або вартісних квот), тобто вжиття заходів економічної політики;

• оформлення відповідних товаросупровідних, транспортних та інших документів, що відображають усі необхідні питання щодо найменування, якості, кількості, класифікації товарів відповідно до ТН ЗЕД, їх вартості, її складових елементів, умов постачання, страхування, транспортування і т. п.;

• сплата відповідних податків, мит і зборів або надання гарантій такої сплати;

• доставка товарів і документів в узгоджені місце і час;

• декларування товарів митним органам для здійснення митного контролю і митного оформлення;

• розміщення товарів і транспортних засобів на склади тимчасового зберігання або в інші місця в зоні митного контролю.

Оскільки держава зацікавлена в реалізації зовнішньої і внутрішньої економічної, фінансової, податкової, зовнішньо-торговельної, митної, військової

Об'єкти політики, а також політики в галузі забезпечення державної, митного економічної та Інших видів безпеки, вона здійснює відповідні заходи контролю не тільки з надання прав усім учасникам ЗЕД, але і забезпечення сумлінного виконання ними покладених на них обов'язків, у тому числі за допомогою митних органів, що здійснюють митний контроль і митне оформлення.

Об'єкти митного контролю:

- Товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України;

- Документи і відомості про товари і транспортні засоби;

- Фізичні і юридичні особи, що мають відношення до цих товарів - власники товарів, особи що діють за їхніми дорученнями (митні брокери, декларанти, митні перевізники  та інші) іх документи;

- Відповідність фактичних обставин установленому порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон;

Одним із напрямів організації митного контролю є розробка і запровадження технологічних схем митного контролю.

Технологічна схема — це встановлена обов’язкова для виконання послідовність операцій митного контролю та митного оформлення, а також дій посадових осіб підрозділів митного органу під час здійснення цих операцій. Технологічні схеми митного контролю можуть бути:

• типовими,

• детальними.

Типові технологічні схеми визначають загальну мінімально-обов’язкову послідовність операцій та дій посадових осіб на окремому напрямі митного контролю. Вони розробляються й запроваджуються центральним апаратом ДМСУ. Типові технологічні схеми пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників затверджує Кабінет Міністрів України. Загальна технологічна схема митного оформлення товарів наведена на рис. 3.4.

Такі схеми затверджують начальники регіональних митниць.За допомогою технологічних схем, погоджених з відповідними службами, врегульовуються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення. Таким чином сутність митного контролю складається з двох основних складових: мети митного контролю та організаційних заходів для здійснення митного контролю, що відображено на рис. 3.2.

Підприємство, що преміщує товари через митний кордон України

Товари та інші предмети

Відмова в пропуску через митний кордон

Зона

митного

Інші контролюючі органи: (фіто санітарні, ветеринарні, екологічні, сертифікаційні) митна лаботаторія

Відбір зразків продукціі

Митне оформлення

сплата митних платежів

МИТНИЦЯ

контролю

Товари та інші предмети

Випуск товарів згідно з заявленим митним режимом

Рисунок 3.2 Загальна схема здійснення митного оформлення

Перевірка документів і відомостей, необхідних для митних цілей, полягає у вивченні документів, установленні відповідності їх оформлення і заповнення встановленим правилам і нормам. Ця форма митного контролю може передувати іншим формам митного контролю: огляду, обліку та інші. Проте в окремих випадках митний контроль може обмежитися тільки перевіркою документів.

За своїм призначенням документи, необхідні для митних цілей, як правило, діляться на такі групи: транспортні, торгові, митні, інші.

До транспортних документів належать: накладні, коносаменти, декларації, дорожні відомості, передатні відомості, багажні, інші.

До торгових документів належать: контракти, договори, рахунки-фактури, специфікації, інвойси, пакувальні аркуші, інші.

До митних документів належать документи, що видаються митними органами або оформляються за їх участю, наприклад: ліцензії на відкриття митного складу, складу тимчасового зберігання (СТЗ), магазину безмитної торгівлі; кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення; документ контролю доставки (ДКД), декларація митної вартості (ДМВ); вантажна митна декларація (ВМД); свідчення про допущення транспортних засобів (контейнерів) для перевезення під митним контролем.

До інших документів належать установчі документи осіб, що підтверджують їхні права на здійснення зовнішньоторговельної діяльності, дозволи різноманітних державних органів, наприклад: дозволи органів, що здійснюють ветеринарний і фітосанітарний контроль.

Митний огляд (огляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд) являє собою фактичний контроль. Митний огляд - це адміністративна дія, що полягає у фактичній перевірці товарів і транспортних засобів з метою встановлення законності їх переміщення через кордон, відповідності товарів, що перевіряються, даним, узагальненим у вантажній митній декларації, а також даним, зазначеним у дозвільних документах державних органів; запобігання ввезенню або вивезенню заборонених товарів; виявлення прихованого провозу товарів; виявлення товарів, що переміщуються без документів; визначення характеристик товару залежно від інших цілей огляду.

Огляд проводиться шляхом: розкриття тари та упаковки товарів, установлення їх найменування; підрахунку кількості товару; у разі необхідності - оцінки якості товару; перевірки всіх місць, порожнин, конструктивних особливостей у транспортних засобах і товарах з метою виявлення схованок, сховищ, в яких можуть бути сховані товари.

Технічні засоби митного контролю

З цією метою застосовуються технічні засоби митного контролю (ТЗМК), а також такі засоби, як прощупування, проколювання, розбирання конструктивних деталей, вузлів і агрегатів, порушення цілісності усього або частини предмета.Митний кодекс України у ст. 27 обумовлює необхідні умови застосування технічних засобів рис.3.3.

  1.  Ренгенапарати
  2.  Металошукачі
  3.  Оглядові дзеркала
  4.  Електрощуп
  5.  Ендоскопи
  6.  Галогенові акумуляторні ліхтарі
  7.  Міноскопи
  8.  Детектори контрабанди

Пошукові засоби

 

  1.  Електронні ваги
  2.  Детектори дорогоцінних металів
  3.  Детектор діамантів
  4.  Детектор наркотиків
  5.  Детектор валюти
  6.  Дозиметр
  7.  Каратоміри
  8.  Комплекти хімічних реактивів

Засоби ідентифікації

  1.  Відеозаслби
  2.  Аудіомагнітофони
  3.  Засоби обчислювальної техніки
  4.  Інші засоби

Засоби аудіовізуального конторю

Рис.3.3. Технічні засоби митного контролю

Проведення митного огляду може здійснюватися в таких видах:

• ідентифікаційний огляд - огляд, проведений у спрощеному порядку з метою встановлення фактичної відповідності товарів їх опису і кількості, заявленій декларантом, визначення країни походження товарів, тобто йдеться про зовнішню ідентифікацію товарів;

• огляд з перерахунком кількості вантажних місць без їх розкриття, з вибірковим розкриттям, з розкриттям усіх вантажних місць;

• огляд з перерахунком кількості предметів у вантажних місцях (вибірково або всіх);

• огляд з вимірами і визначенням характеристик товару з узяттям проб і зразківабо без них;

• огляд, спрямований на виявлення схованок, приховувань, контрабанди.

Тривалість митного оформлення товарів визначається кожною митницею окремо, залежно від характеру товару, обсягу товарної партії, від того, чи підлягає той або інший товар перевірці інших контролюючих служб.

Відповідальна особа після перевірки поданих документів на комплектність і відповідність іншим вимогам передає їх начальнику підрозділу митної статистики. За наявності достатніх підстав на кожному з етапів відповідальною особою може бути відмовлено у митному оформленні у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Результати митного оформлення, з метою виключення підробок, фальсифікації, потребують спеціального захисту. Особовий склад забезпечується особистими номерними печатками,штампами "Під митним контролем". Також використовується захист у вигляді нумерації бланків митних документів (митних декларацій, протоколів про порушення митних правил тощо), нанесення на такі бланки спеціального малюнка, водяних знаків. Робота із запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення є одним із напрямків організації митного контролю. Одним з нових видів захисту, впровадженим Управлінням організації митного контролю ДМСУ є нанесення на відбитки особистих митних забезпечень та митні документи спеціальних голографічних етикеток з декількома ступенями захисту. Самі митні забезпечення та порядок їх застосування також постійно вдосконалюються Держмитслужбою України. Так, у 1997 р. повністю було змінено форми митних забезпечень на більш досконалі. В митній системі України використовується чотири типи митних забезпечень:

а) особиста номерна печатка інспектора - проставляється на митних документах і свідчить про завершення митного оформлення;

б) штамп "Під митним контролем" - проставляється на митних документах і свідчить про перебування вантажу під митним контролем;

в) спеціальний пломбір з пуансонами - для накладання спеціальних пломб на місця, приміщення, транспортні засоби, в яких зберігаються або переміщуються товари та інші предмети, що знаходяться під митним контролем;

г) особиста металева печатка - для накладення відтисків на приміщення, сейфи, шафи тощо, в яких знаходяться митні документи, митне забезпечення інших видів або предмети під митним контролем.

Документи які необхідні для митного оформлення взуття можна поділити за призначенням:

1. Митні документи.

Мінімальний перелік митних документів, які обов'язково подаються до митного органу при здійсненні процедури митного контролю, наведемо нижче.

Вантажна митна декларація (ВМД) – це письмова заява, що містить відомості про взуття, транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України. А також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, ведення митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД оформлюється на бланках форми МД-2, МД-3 і МД-8.

Даний документ заповнюється на кожну партію взуття [33].

2. Транспортні документи.

Транспортні документи виписуються вантажоперевізником для підтвердження того, що товар в даному випадку «взуття» прийнято для перевезення. Отже транспортним документом є документ, який свідчить про завантаження вантажу на транспортний засіб, відправлення або прийняття його під відповідальність. Такі документи призначені для надання відомостей про укладання контракту перевезення, про прийняття товарів (перевізником) і, у деяких випадках, для засвідчення права власності, тобто права власника цих документів на володіння партіями взуття.

Товаротранспортні накладні – це документи, які супроводжують транспортні засоби. Вони свідчать про укладення договору на перевезення вантажів. Залежно від обраного виду транспорту, яким переміщуються вантажі, як товаротранспортні документи можуть використовуватися.

Carnet TIR (книжка Міжнародного дорожнього перевезення (МДП) – це документ, який свідчить про перевезення товарів в даному випадку «взуття» за умовами згідно Конвенції МДП 1975 року. Carnet TIR може використовуватися при здісненні перевезень вантажів з використанням автомобільного транспорту. Наявність книжки МДП підтверджує допущення транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами, а також дійсність фінансової гарантії.

Дорожній лист – це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, який всебічно характеризує роботу автомобіля та водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення до підприємства. Він належить до документів суворої звітності. Без нього перевезення вантажів не допускається.

Документи, що застосовуються при підтвердженні витрат на доставку товарів. Вони використовуються декларантами для визначення митної вартості товарів. До таких документів відносяться:

- документ, який визначає відносини сторін в угоді з надання послуг по доставленню товарів в даному випадку «взуття» від місця відправлення до місця призначення;

- рахунок-фактура від виконавця угоди доставки, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також предмет платежу;

- банківські платіжні документи, що підтверджують факт сплати послуг по доставленню відповідно до виставленого рахунку-фактури.

3. Комерційні документи.

Комерційні, інколи їх називають товаросупровідні, документи мають містити вартісну, якісну та кількісну характеристику товару в даному випадку «взуття».

До них відносяться: рахунок-фактура, рахунок-специфікація, проформа-рахунок. Як правило, рахунки виписуються в тій валюті, в якій встановлено ціну в контракті.

Рахунок-фактура виписується продавцем на партію модельного взуття, що відправляються. У ньому містяться відомості про кількість товару, ціну за одиницю товару та за всю партію взуття, що відправляється, а також дата, найменування й адреса продавця та покупця, номер контракту, скорочений опис товару, відомості щодо кількості місць та упаковки, умови платежу, умови доставки, найменування банку, що здійснює платіж, та інші необхідні дані.

4. Оперативно-зовнішньоторговельні документи.

До оперативно-зовнішньоторговельних документів відносяться: зовнішньоекономічний контракт, документи із забезпечення виробництва експортних товарів та документи з підготовки взуття до відвантаження.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності договір (контракт) складається у письмовій формі [33].

5. Страхові документи.

Страхові документи свідчать про взаємовідносини між страховиком і застрахованим. Вони засвідчують, що товар в даному випадку «взуття» застраховано від визначених ризиків і що в разі виникнення цих ризиків ціну товару (взуття) буде відшкодовано власникові або одержувачеві товару.

Залежно від митного режиму інспектором вантажного відділу, який завершив митне оформлення товару, накладається або після знімається митне забезпечення. завершення ДРМ ножному завершенні митного оформлення складається митного реєстр, до якого заносяться всі документи, що були використані оформленні товару. Реєстр завіряється особистою товару номерною печаткою і підписом інспектора, який завершив митне оформлення, та зберігається в установленому порядку разом з документами, що були підставою для митного оформлення.

Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначеному митному режимі і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

До митного оформлення і митного контролю на будь-якому з перелічених вище етапів може залучатись підрозділ по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. При розслідуванні справ про порушення митних правил посадова особа митного підрозділу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, може письмово витребувати документи, необхідні для розгляду справи. При цьому у справах відділу залишається письмова вимога про надання документів, а також копії витребуваних документів.

Митниця здійснює аналітичні операції з метою прогнозування та виявлення актів порушень при здійсненні зовнішньоекономічних операцій суб'єктами ЗЕД, характеризування динаміки здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Рекомендації відносно суб'єктів ЗЕД, які вчинили порушення, передаються на 1-й етап (попередні операції та перевірка ВМД і документів підрозділом митної статистики).

3.5. Забезпечення контролю за достовірністю інформації щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України

Достовірність економічної інформації, її адекватність господарським явищам визначається достовірністю результатів аналізу, правильністю й обґрунтованістю висновків та пропозицій, що випливають із них. Використання в аналізі недостовірної інформації викривляє наші уявлення про реальну економічну дійсність і призводить до помилкових рішень. Тому вся відібрана для аналізу інформація має ретельно перевірятися.

Контроль за достовірністю використовуваної інформації можна здійснювати у різних формах. Здебільшого вирізняють формально-логічний контроль і розрахункову перевірку. Мета формально-логічного контролю полягає у перевірці повноти і правильності заповнення різних документів.

Ознака повноти дотримана, якщо при контролі: проаналізовано всі підрозділи об'єднання (підприємства), наявні необхідні форми звітності, передбачені відповідними інструкціями, заповнено всі розділи типових планових і звітних форм, а також всі макети аналогічних таблиць вихідних даних, розроблених на основі програми збирання інформації.

Правильність заповнення показників із формально-логічного погляду передбачає відповідність певних даних їх змісту в рядках і графах, де вони проставлені. Перевіряють також наявність обов'язкових реквізитів – назв чи кодів організації та її підрозділів, підписів відповідних посадових осіб, дати складання і т. ін.

Розрахункова перевірка є більш трудомісткою операцією. Вона визначає рівень певних навичок і знань. Основне значення розрахункової перевірки зводиться до:

• перевірки взаємоузгодженості, або тотожності, показників, наведених у різних документах. При цьому важливо знати порядок формування показників і відображення їх у звітності.

Крім простих форм взаємоузгодження зв'язку даних, коли необхідно лише зіставити їх величини, вказані в різних документах, є складніші, де потрібно здійснювати спеціальні розрахунки. У таких випадках необхідно керуватися методичними вказівками щодо перевірки звітності, виданими Міністерством фінансів України;

Митний контроль поряд з митним оформленням, відповідно  є однією з найважливіших функцій митних органів. З'ясування сутності митного контролю неможливе без розгляду системи принципів митного контролю, до числа яких належать:

  1.  загальність митного оформлення і митного контролю;
  2.  законність митного оформлення і митного контролю;
  3.  принцип мінімальної необхідності митного контролю, заборони використання митного оформлення та митного контролю у ролі адміністративної нетарифного заходи регулювання;
  4.  вибірковість і достатність митного контролю;
  5.  використання системи управління ризиками при застосуванні митного контролю;
  6.  можливість звільнення від застосування окремих форм митного контролю;

використання методів аналізу ризиків для визначення і ступеня перевірки.

Митний контроль може проводитися тільки митними органами і тільки у формах, перерахованих а саме:

  1.  перевірка документів і відомостей;
  2.  усне опитування;
  3.  отримання пояснень;
  4.  митне спостереження;
  5.  митний огляд товарів і транспортних засобів;
  6.  митний огляд товарів і транспортних засобів;
  7.  особистий огляд;
  8.  перевірка маркування товарів спеціальними марками, наявності на них ідентифікаційних знаків;
  9.  огляд приміщень та територій для цілей митного контролю;
  10.  митна ревізія.

Перевірка документів та відомостей - форма митного контролю, що застосовується посадовою особою митного органу при проведенні митного оформлення, для перевірки документів.

Згідно інструкції про дії посадових осіб митних органів, що здійснюють митне оформлення та митний контроль при декларуванні та випуску товарів, перевірка документів і відомостей позначена документальним контролем.

Перевірка документів та відомостей - форма митного контролю, що застосовується посадовою особою митного органу при проведенні митного оформлення товарів, для цілей: перевірки правильності оформлення документів; встановлення достовірності документів; перевірки достовірності відомостей, що містяться в документах.

Відповідно до застосування даної форми митного контролю є:

встановлення достовірності документів (термін дії, наявність і справжність необхідних реквізитів (печатки, підписи, штампи);

перевірка достовірності відомостей, що містяться в документах (дані про відправника, одержувача товару, декларанта, відомості про переміщувані товари (найменування, вартість, кількість, країна походження та ін), відомості про сплату митних платежів та ін дані);

перевірка правильності оформлення документів (правильність заповнення відповідних граф ВМД, відсутність виправлень).

Перевірка документів та відомостей проводиться у кілька етапів:

а) перевірка самих документів на предмет їх автентичності та правильності оформлення (перевірка форми документа);

б) перевірка відомостей, необхідних для митних цілей (перевірка змісту документа).

При реалізації даної форми митного контролю митні органи не пов'язані представленими документами та відомостями, що містяться в них, а тому самостійно має права користуватися інформацією, отриманою з інших джерел, у тому числі за результатами проведення інших форм митного контролю, аналізу відомостей спеціальної митної статистики, обробки відомостей з використанням програмних засобів.

Переліки перевіряються документів та відомостей залежать від конкретних митних операцій і митних процедур (подання товарів у місці прибуття на митну територію України, оформлення внутрішнього митного транзиту, поміщення товарів на тимчасове зберігання, митне декларування товарів).

Проведення перевірки документів та відомостей, в окремих випадках, допускається до переміщення товарів через митний кордон.

Особи, що переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон України або здійснюють діяльність, підконтрольну митним органам, зобов'язані представляти останнім документи та відомості, необхідні для митного контролю.

Відомості, необхідні для митного контролю, митні органи можуть отримувати від податкових та інших контролюючих органів. Законодавець наділяє митні органи правом отримувати від банків та інших кредитних установ відомості і довідки про операції та стан рахунків осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через український митний кордон, митних брокерів або інших осіб, які здійснюють діяльність, контроль за якою покладено на митні органи.

Документи, необхідні для митного контролю, за своїм призначенням можуть бути класифіковані в наступні групи:

торгові документи. До них відносяться контракти, рахунки, фактури, специфікації, інвойси, пакувальні документи та ін Копії контрактів та виписки з них повинні бути завірені підписом керівника організації, що уклала контракт, а також печаткою цієї організації. Однак при наявності підстав вважати, що подані документи містять недостовірні відомості, посадові особи митних органів вправі вимагати оригінали контрактів. Для підтвердження відомостей про контрактодержателя можуть прийматися підготовлені ними листа-заяви із зазначенням реєстраційних та банківських реквізитів, підписані керівником і головним бухгалтером та завірені печаткою організації.

За транспортними документами товари переміщуються через митний кордон: коносаменти, накладні, стосовно до залізничного транспорту - дорожні відомості, вагонні листи, передавальні відомості, багажні квитанції.

Митні документи. Такі документи видаються та засвідчуються посадовими особами митних органів. Митними документами є митні декларації, інші документи на товари, що підлягають врученню митному органу призначення (документи контролю доставки), свідоцтва про допущення транспортних засобів (контейнерів) для перевезення товарів під митними печатками і пломбами, різні ліцензії та кваліфікаційні атестати, які видаються митними органами (ліцензії наздійснення діяльності в якості митного брокера, митного перевізника, кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення), а також інші документи. Інші документи, необхідні для митного контролю. До таких документів можуть бути віднесені установчі документи, що підтверджують право заняття зовнішньоекономічною діяльністю; сертифікати якості, відповідності; карантинні, дозвільні документи, видані іншими державними органами; військові пропуску.

Наказ від 25 квітня 2007 р. N 536 "Про затвердження переліку документів і відомостей, необхідних для митного оформлення товарів у відповідності з обраним режимом" до необхідних при декларуванні документів також відносить: документи, що видаються уповноваженим органом, підтверджують особливості здійснення валютних операцій, коли переміщення товарів через митний кордон України або зміна їх митного режиму на підставі договору, на який відповідно до Українськьго законодавства та іншими нормативними правовими актами України не поширюється вимога про оформлення паспорта угоди / паспорта бартерної угоди;

Письмове підтвердження уповноваженого банку, що веде відповідно до міжнародного договору за участю України кредитний рахунок, при поставках товарів за державним кредитом або в рахунок погашення державногокредиту, із зазначенням номера рахунку та коду валюти;

Документи, що оформляються та видаються кредитними організаціями, включаючи банківські виписки з рахунків; інші документи, що підтверджують здійснення валютних операцій, пов'язаних з переміщенням через митний кордон України декларованих товарів у разі, якщо зазначені валютні операції здійснені до дня подання декларантом митної декларації;

Зведені відомості, що формуються на підставі видаткових або прибуткових касових ордерів на загальну кількість переміщуваної за період валюти, - при декларуванні валюти, що переміщується через митний кордон України у зв'язку з торгівлею на бортах повітряних суден, з використанням періодичної митної декларації;

Документи, що підтверджують право на отримання тарифних преференцій або пільгового оподаткування, що не випливають із змісту або умов заявленого в митній декларації митного режиму, якщо стосовно товарів, що декларуються у відповідності до Українського законодавства при їх переміщенні через митний кордон України надаються пільги по сплаті митних платежів.

Перераховані види документів уважно перевіряються посадовими особами митних органів до прийняття рішення про випуск та використання товарів і транспортних засобів відповідно до обраного митного режиму.

Перевірка документів у їх вивченні з точки зору відповідності з діючими правилами митного законодавства та повноти їх оформлення.

Посадова особа митного органу має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, необхідних для митних цілей. Перелік таких документів встановлюється митними органами виходячи з цілей митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і доводиться до декларантів інших зацікавлених осіб у письмовому вигляді.

При здійсненні документального контролю уповноважена посадова особа проводить перевірку дотримання умов випуску товарів шляхом здійснення наступних операцій:

а) перевірки відповідності відомостей, заявлених в митній декларації, у тому числі про найменування товарів, їх кількісних даних (кількість місць, вага та ін), відомостям, що містяться в документах, представлених у митний пост для перевірки митної декларації, а також в електронних копіях митних документів;

б) контролю правильності визначення класифікаційного коду за ТН ЗЕД України;

в) контролю правильності визначення країни походження по товарах, щодо яких застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання;

г) контролю за додержанням актів Українського законодавства, що встановлюють заборони і обмеження на ввезення України і на вивезення з України окремих товарів (далі - заборони та обмеження);

д) виявлення товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, включені до реєстру, і володіють ознаками контрафактних;

е)валютного контролю та контролю за виконанням зовнішньоторговельних бартерних угод;

ж) контролю митної вартості;

з) контролю статистичної вартості;

і) контролю правильності обчислення та своєчасності сплати митних зборів, податків, а також внесення забезпечення сплати митних платежів та його розміру (якщо потрібно);

к) контролю дотримання вимог і умов заявленого митного режиму, а також заявленої процедури переміщення товару;

л) виявлення ризиків, що містяться в профілях ризику, доведених до митних органів у паперовому та (або) в електронному вигляді.

Проведення документального контролю за умови відсутності ризику (ризиків) повинно здійснюватися уповноваженою посадовою особою в такі строки:

а) не більше 1,5 годин робочого часу з моменту передачі для проведення документального контролю митної декларації (при декларуванні від 1 до 10 найменувань товарів);

б) не більше 4 годин робочого часу з моменту передачі для проведення документального контролю митної декларації (при декларуванні від 11 до 50 найменувань товарів);

в) не більше 8 годин робочого часу з моменту передачі для проведення документального контролю митної декларації (при декларуванні від 51 і більше найменувань товарів).

При цьому за рішенням начальника митниці, в регіоні діяльності якої здійснюється декларування товарів, погодженим з начальником вищестоящого регіонального митного управління , допускається з урахуванням місцевих умов, категорій оформлюваних товарів, рівня їх оподаткування, інших факторів збільшення зазначених термінів.

При здійсненні звірки відомостей, заявлених в митній декларації, про найменування товарів і їх кількісних даних (кількість місць, вагу) з відомостями, що містяться в документах, представлених митному посту для перевірки декларації, а також з електронними копіями митних документів уповноважена посадова особа здійснює :

а) узгодження кількісних даних (кількість місць, вагу);

б) узгодження вартісних даних;

в) звірку відомостей про контракт, комерційних, транспортних та митних документах.

При контролі правильності визначення класифікаційного коду товару за ТН ЗЕД України уповноважена посадова особа здійснює:

а) контроль достовірності та повноти відомостей, заявлених в митній декларації для цілей ідентифікації товару, а також класифікації товару згідно з ТН ЗЕД України;

б) перевірку відповідності та повноти опису товару у митній декларації встановленим вимогам, у тому числі опису його упаковки;

в) контроль правильності визначення класифікаційного коду за ТН ЗЕД України у випадках, віднесених до компетенції митного поста;

г) перевірку відповідності заявлених відомостей про товари відомостей, що містяться в рішеннях про класифікацію товарів, прийнятих вищестоящими митними органами відповідно до іншими нормативними правовими актами.

При контролі країни походження товарів, що декларуються уповноважена посадова особа здійснює:

а) контроль достовірності та повноти відомостей, заявлених в митній декларації та документ, що підтверджує країну походження товарів, якщо країні походження даних товарів України надає тарифні преференції відповідно до міжнародних Українських договорів  або Українським законодавством (у випадках, віднесених до компетенції митного поста );

б) перевірку відповідності заявлених відомостей про товари відомостей, що містяться в рішеннях про країну походження товарів, прийнятих вищестоящими митними органами відповідно до іншими нормативними правовими актами України;

в) внесення інформації по прийнятим рішенням про країну походження в графу "С".

При контролі дотримання заборон і обмежень уповноважена посадова особа здійснює:

а) контроль достовірності та повноти відомостей, заявлених в митній декларації, з метою дотримання особою, що переміщує товари, заборон і обмежень;

б) перевірку наявності та правильності оформлення дозволів, ліцензій, сертифікатів, а також відомостей, що підтверджують проходження ветеринарного, фітосанітарного та інших видів державного контролю;

в) передачу у встановлених випадках у відповідне функціональне підрозділ митниці інформації про виявлені випадки недотримання заборон і обмежень.

Після завершення проведення операцій документального контролю, передбачених пунктом 30 Інструкції, уповноважена посадова особа на зворотному боці митної декларації (першого примірника бланка форми МД1) проставляє відмітку "Перевірено", яку завіряє підписом з зазначенням своїх прізвища та ініціалів, дати та часу закінчення перевірки.

Якщо документальний контроль проводився кількома посадовими особами, то після завершення проведення операцій документального контролю кожним з уповноважених посадових осіб, які проводили документальний контроль, на зворотному боці митної декларації (першого примірника бланка форми МД1) проставляється послідовно порядковий номер операції документального контролю з відміткою "Перевірено". Відмітка засвідчується підписом із зазначенням прізвища та ініціалів, дати та часу закінчення проведення операції документального контролю.

Зазначені позначки уповноважені посадові особи проставляють також у відповідних полях електронної копії митної декларації.

При цьому уповноважена посадова особа проставляє у відповідних полях електронної копії митної декларації також такі позначки:

а) якщо декларуються товари, які ввозяться в Україну та доставлені до місця їх тимчасового зберігання автомобільним транспортом, - митний номер накладної (номер, присвоєний уповноваженою посадовою особою згідно з порядком, встановленим іншим нормативним правовим актом, міжнародної товарно-транспортної накладної (при ввезенні товарів в Україну) або внутрішньої товарно-транспортної накладної (при перевантаженні (перевалки) товарів у пунктах пропуску через державний кордон України або по шляху проходження товарів));

б) якщо декларуються товари, що ввозяться автомобільним транспортом в Україну з Російської федерації, - номер української митної декларації, в тому числі транзитної, що міститься на міжнародній товарно-транспортної накладної;

в) якщо декларуються товари, що ввозяться автомобільним транспортом в Україну з Республіки Казахстан, - номер казахстанської митної декларації, в тому числі транзитної, що міститься на міжнародній товарно-транспортної накладної;

г) якщо декларуються товари, які ввозяться в Україну та доставлені до місця їх тимчасового зберігання, - код залізничної станції призначення (в графу 27 ВМД).

Уповноважена посадова особа за результатами проведення документального контролю і в разі виявлення ризиків доповідає начальнику митного поста або особі, їм уповноваженому, про необхідність проведення митного огляду (огляду) товарів (якщо вказівка ​​про проведення такого огляду міститься в профілі ризику) із зазначенням причин, його виду та обсягу, які є адекватними для перевірки відомостей, заявлених в митній декларації.

Основні напрями вдосконалення документального контролю товарів розміщені під режим експорту

Саме така форма контролю як "перевірка документів і відомостей" є найбільш трудомісткою, вимагає значного часу на її проведення і в більшості випадків не забезпечує в процесі митного оформлення необхідної ефективності в умовах обмеженості термінів митного оформлення та випуску товарів.

При проведенні митного контролю лише у формі перевірки документів та відомостей оформляє інспектор повинен провести згідно існуючої технології понад 40 перевірочних операцій за 1,5 години, відведені йому для проведення документального контролю, включаючи контроль митної вартості, перевірку правильності визначення коду ТН ЗЕД. Виникає питання ефективності такого контролю, коли в середньому на одну перевірочну операцію відводиться дві хвилини.

З іншого боку - існуюча сьогодні тенденція скорочення термінів митного оформлення призводить і до скорочення часу митного контролю, який з метою забезпечення дотримання митного законодавства України і збереження своєї ефективності не повинен бути обмежений часом митного оформлення. В іншому разі митний контроль стане просто формальної митною процедурою і, як наслідок, неефективним, або, як в даний час - призведе до збільшення фактичного терміну випуску товарів.

Так, залежність часу проведення митного контролю у формі перевірки документів та відомостей від суб'єктивних і об'єктивних умов контролю (наприклад - необхідність надання інших необхідних документів та відомостей) та існуючі технології оформлення допускають можливість здійснювати фактичний випуск товару у строк понад три дні. Сьогодні, подавши митну декларацію, декларант може отримати товар протягом дня, через три дні або тиждень, а в окремих випадках і більш пізні терміни, все залежить від термінів виконання декларантом додаткових вимог, пред'явлених митним органом при здійсненні ним функцій митного контролю. При цьому формально, без урахування часу призупинення митного оформлення, товар випускається в термін, що не перевищує трьох днів.

Таким чином, здійснення митного контролю у формі "перевірки документів та відомостей" за рамками основного митного оформлення, тобто після випуску товарів, - є реальний шлях істотного скорочення часу митного оформлення без зниження ефективності митного контролю.

Причому для цього не потрібно значних фінансових витрат і структурних змін. У митних органах сьогодні створена необхідна функціональна структура, здатна здійснювати митний контроль після випуску товарів. Необхідно тільки перерозподілити операції документального контролю з основного митного оформлення на контроль після випуску товарів.

Необхідно при подачі митної декларації розумно розділити товари, щодо яких митний контроль буде проводитися до або після випуску. Відсортувати товари, щодо яких митний контроль проводиться в процесі митного оформлення або після випуску, можна з використанням форм і методів, що застосовуються у системі управління ризиками.

Наприклад, навіщо проводити в повному обсязі митний контроль у процесі основного митного оформлення щодо товарів виробничо-технічного призначення, періодично надходить для власних потреб з метою використання в технологічних процесах на адресу великого учасника ЗЕД, розташованого в регіоні діяльності митниці? У даному випадку в цілях реального скорочення часу митного оформлення та спрощення митних процедур митний контроль доцільно провести протягом 1 року після випуску товарів, і лише в тому випадку, якщо за результатами аналізу митного оформлення після випуску будуть виявлені ризики можливого недостовірного декларування. Іншим прикладом, коли необхідно поєднувати з метою мінімізації можливих ризиків митне оформлення і митний контроль, може служити ввезення товарів з метою їх подальшої реалізації на території України учасниками ЗЕД, що володіють ознаками фірм-одноденок. У цьому разі митний контроль у повному обсязі слід поєднувати з митним оформленням і проводити при декларуванні товарів.

Індикатором і вирішальним чинником при ухваленні рішення про проведення документального контролю до або після випуску товарів має стати одна умова - можливість або неможливість проведення митного контролю після випуску товарів.

Перевірка документів та відомостей - форма митного контролю, що застосовується посадовою особою митного органу при проведенні митного оформлення товарів, для цілей: перевірки правильності оформлення документів; встановлення достовірності документів; перевірки достовірності відомостей, що містяться в документах.

Відповідно до застосування даної форми митного контролю є:

встановлення достовірності документів (термін дії, наявність і справжність необхідних реквізитів (печатки, підписи, штампи);

перевірка достовірності відомостей, що містяться в документах (дані про відправника, одержувача товару, декларанта, відомості про переміщувані товари (найменування, вартість, кількість, країна походження та ін), відомості про сплату митних платежів та ін дані);

перевірка правильності оформлення документів (правильність заповнення відповідних граф ВМД, відсутність виправлень).

Документи, необхідні для митного контролю, за своїм призначенням можуть бути класифіковані в наступні групи:

торговельні документи;

транспортні документи;

митні документи;

інші документи, необхідні для митного контролю.

Перевірка документів та відомостей проводиться у кілька етапів:

а) перевірка самих документів на предмет їх автентичності та правильності оформлення (перевірка форми документа);

б) перевірка відомостей, необхідних для митних цілей (перевірка змісту документа).

При реалізації даної форми митного контролю митні органи не пов'язані представленими документами та відомостями, що містяться в них, а тому самостійно має права користуватися інформацією, отриманою з інших джерел, у тому числі за результатами проведення інших форм митного контролю, аналізу відомостей спеціальної митної статистики, обробки відомостей з використанням програмних засобів.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В дипломній роботі здійснено теоретичне узагальнення і практичне дослідження якості і асортименту жіночого взуття за матеріалами підприємства   ПП «Кущ Ю.В» магазина «Гламур» м. Дніпропетровськ,  на основі їх споживних властивостей.

Проведені дослідження дозволяють зробити відповідні висновки:

1. На ринку повсякчас зростає кількість підробок, вироблених в Україні під лейблами відомих закордонних фірм. На Україні, зокрема, зареєстровано понад 200 підприємств, товариств і приватників, які виготовляють взуття. Працюють вони переважно у Львові, Дніпропетровську, Києві і Харкові.

2. Якість вітчизняного ринку взуття досить активно вивчається товарознавцями й аналітиками. Однак в умовах сучасної нестабільної економічної ситуації він зазнає певних змін. Вітчизняний ринок взуття в кількісному виразі становить 120–140 млн пар на рік, у грошовому – 1.5 млрд доларів США. Однак за споживчим рівнем Україна відстає від європейських країн.

3.Аналіз ринку жіночого взуття свідчить про зниження обсягу виробництва, купівельної спроможності, низький рівень конкурентоспроможності взуття вітчизняного виробництва, надзвичайне збільшення частки імпортного взуття в структурі асортименту жіночого взуття, що надходить на ринок України.

4. Дослідження якості жіночого взуття органолептичним методом на виявлення дефектів, показують, що 3 10 пар взуття, різних українських і закордонних виробників кількість дефектних одиниць склала 3 пари. Слід зазначити, що в 3 парах взуття були виявлені дефекти, які, згідно з стандартом, є допустимими, а в інших 3 парах взуття виявлені дефекти, які, згідно з стандартом, не допускаються і підлягають поверненню підприємству-виробнику. 

В результаті проведених досліджень були внесені наступні пропозиції:

1.Виробникам потрібно слідкувати за світовими тенденціями і модою також оновлювати модельний ряд, щодо  цін  на українське взуття вони повинні відповідати якості.

2. При укладанні договорів на постачання взуття, керівництву магазина «Гламур»   необхідно відмовитися від тих виробників,у яких ергономічні та органолептичні  властивості взуття  не відповідають вимогам нормативних документів, бо в умовах ринкової конкуренції ергономічні та органолептичні властивості грають суттєву роль.

        3. Керівництву підприємства  ПП «Кущ Ю.В магазину «Гламур»   необхідно звертати увагу на естетичне оформлення взуття – декорування, оригінальність і відповідність моді та ціновій політиці, якість взуття має відповідати ціні, також розширювати асортимент взуття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Песоцкий В. Украинский рынок обуви. Развитие, проблемы и перспективы / В. Песоцкий // Финансовый директор. – 2007. – № 11.– С. 24-29.
  2.  Катрич В. Взуття для дітей дошкільного віку: надійність з позиції якості матеріалів / В. Катрич // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2010. – № 1 (62). – С. 62-65.
  3.  Омельченко Н. М. Взуття та здоров’я людини / Н. М. Омельченко // Легка промисловість. – 2009. – № 2. – С. 38–39.
  4.  Романова О. А. Ринок та якість дитячого взуття в Україні / О.А. Романова, А.А. Дудла, І.О. Дудла : зб. наук. пр. "Товарознавчий вісник". — Луцьк : ЛНТУ, 2009. – 364 с.
  5.  Сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
  6.  Сайт Державної фіскальної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.customs.gov.ua
  7.  Уткина Н. В. Характеристика и перспективы развития мирового рынка обуви / Н. В. Уткина // Маркетинг в России и за рубежом. – 2009. – № 5 (73). – С. 112-121.
  8.  Высокотехнологичный сектор промышленности России // Бендиков М. А., 2002 р. ст. 272;
  9.  Подъем на обувном рынке Италии // Капкаев А., Кожа & обувь №3;
  10.  Згідно з данними звіту Федерального агентства зовнішньої економіки Німеччини (Bfai) за 2009 р. // Видано у 2010 р.
  11.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fibre2fashion.com/industry-article/16/1565/footwear-in-turkey1.asp
  12.  Мировая экономика: индустриальный сектор // Родионова И. А., СПб,
  13.  Динаміка виробництва найважливіших видів промислової продукції // Економіст, № 9.
  14.  Волошенюк А.В. Що одягаємо на ноги? / А.В. Волошенюк // Галицькі контракти. – 2005. – №46.
  15.  Коваленко Р.В. Особливості товарного ринку в Україні. – К., 2004.
  16.  Основи товарознавства. Непродовольчі товари. Посібник. – К., 2001.
  17.  Методичнi рекомендацiї щодо iдентифiкацiї взуття та класифiкацiї згiдно вимог УКТЗЕД [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.qdpro.com.ua/document/28568
  18.  ДСТУ 2157-93 "Взуття. Термiни та визначення"
  19.  Зурабян К.М. Отделка кож / К.М. Зурабян, Л.І. Байдакова. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1984. – 184 с.
  20.  ГОСТ 9289-78 «Взуття. Правила приймання»
  21.  ГОСТ 19116-2005 «Обувь модельная. Общие Технические Условия»
  22.  Байдакова Л.І. Товарознавство. Непродовольчі товари: взуттєві і хутряні вироби /Людмила Іванівна Байдакова. – К.: Вища школа, 2007. – 183 с.
  23.   ГОСТ 23554.2 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Обробка експертних оцінок якості.
  24.  ГОСТ 26167-2005 Взуття повсякденне. Загальні технічні умови
  25.  ГОСТ 28371 «Обувь. Определение сортности»
  26.  ГОСТ 7296 Взуття. Упаковка. Маркування. Транспортування і зберігання.
  27.  ГОСТ 23554.0 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Основні положення.
  28.   ГОСТ 23554.1 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Організація і проведення експертної оцінки якості промислової продукції.
  29.  Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І.Митна справа: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 320 с
  30.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.testagent.ru/content.php?id=36
  31.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.agrokomerc.pp.ua/mutnui_broker.html
  32.  Митна справа : Навч. посібник / В. І. Дудчак, О. В. Мартинюк . – Київ : КНЕУ, 2002 . – 310 с.
  33.  Дубиніна А. А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник. — К.: ВД "Професіонал", 2004. — 360 с.
  34.  Закон України від 25 лютого 1994 р. ст. 7 № 4038-ХІІ «Про судову експертизу»
  35.  Павлова В.А. Комерційне товарознавство: навчальний посібник / В.А. Павлова, Г.А. Рижкова, Л.А. Гончар, В.М. Орлова, О.Р. Сергєєва, О.В. Кузьменко. – К.: Кондор, 2012. – С. 286 с.
  36.  Павлова В.А. Щодо зовнішньоторговельної політики України /Nauka i inowacja-2012. – Przemysl. Nauka I studia, 2012. – С. 27-30.
  37.  Украинская классификация товаров ВЭД [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.qdpro.com.ua/uktzed


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16196. Вина. Учебное пособие 274.5 KB
  Учебное пособие посвящено сложной в теоретическом и практическом плане теме, актуальность которой значительно возросла в связи с принятием нового Уголовного кодекса РФ. Автор останавливается на характеристике вины - главном, определяющем признаке субъективной стороны преступления, анализирует формы вины и обстоятельства, связанные с невиновным причинением вреда
16197. Господарське право. Підручник 1.78 MB
  Навчальне видання Пилипенко Анатолій Якович Щербина Валентин Степанович Господарське право Курс лекцій Відповідальний редактор І.Д.Борис Технічний редактор Г.В.Башкатов Коректор С.В.Таранов Підписано до друку 18.12.95. Формат ...
16198. Право изобретателя. Учебное пособие 3.59 MB
  А.А. Пиленко ПРАВО ИЗОБРЕТАТЕЛЯ В области промышленной с каждым годом возрастающее значение приобретает так называемое патентное право объем и содержание коего как предмета нового определяется очень различно но которое включает в себя непочатую
16199. Следственные версии. Учебное пособие 936.5 KB
  Научно-педагогическую работу автор сочетает с практической деятельностью в области борьбы с преступностью и укрепления социалистического правопорядка. Ныне генерал-майор Я. Пещак — заместитель министра внутренних дел ЧССР.
16200. Частное и субсидиарное обвинение. Учебное пособие 915.5 KB
  В монографии анализируются актуальные вопросы наделения частных лиц правом уголовного преследования. Основанная на личном опыте адвокатской деятельности автора и масштабном изучении научной литературы, законодательства и судебной практики, предлагаемая работа содержит не только их критический анализ
16201. Документальная информация о хозяйственных обществах в Украине. Учебное пособие 682.5 KB
  В монографии исследованы возникновение и историческое развитие понятий «документ» и «документальная информация», дана классификация информации, а также изучена юридическая природа информационных отношений с участием государственных органов (реестров) на примере Единого государственного реестра предприятий и организаций Украины
16202. История государства и права. Учебное пособие 526.5 KB
  Цикл лекций охватывает первый раздел курса Истории государства и права зарубежных стран. В нем ставится задача показать два пути наиболее раннего становления политико-правовой формы человеческой жизнедеятельности. Один из этих путей в исторической литературе называется Восточным или азиатским
16203. Уголовно-исполнительное право. Учебное пособие 2.41 MB
  Перминов О. Г. Уголовноисполнительное право учебное пособие для студентов высших учебных заведений обучающихся по специальности юриспруденция Москва 1999 Былина ББК 67.99 П82 Перминов О.Г. Уголовноисполнительное право: учебное по
16204. Основы работы в текстовом редакторе MS Word 56.5 KB
  Отчет по лабораторной работе № 5 Тема работы: Основы работы в текстовом редакторе MS Word Цель работы: Ознакомиться с основами работы в текстовом редакторе WORD. Научиться редактировать документ овладеть способами копирования и перемещения текста применять стили форм...