81935

Інвентаризаційна робота – об’єкт ревізійного дослідження

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Проведення інвентаризації дозволяє підтвердити або спростувати інформацію тих бухгалтерських документів первинних та зведених по яких можна визначити законність доцільність і необхідність здійснених працівниками підприємства господарських операцій.

Украинкский

2015-02-23

1.62 MB

5 чел.

ЗМІСТ

Вступ                                                                                                                      

Розділ 1 Суть інвентаризації та її значення                                                       

1.1. Інвентаризація, її значення та види                                                    

1.2. Інвентаризація – найважливіший метод економічного контролю  

1.3. Нормативно-правове забезпечення інвентаризації                                                  

Розділ 2 Організація інвентаризації господарських засобів та заходи

щодо реалізації її матеріалів                                                                       

2.1. Організаційно-економічна характеристика господарства                

2.2. Методика проведення інвентаризації                                                 

2.3.  Документальне оформлення  інвентаризаційної роботи                 

2.4. Виявлення результатів інвентаризації та відображення їх в обліку

Розділ 3 Інвентаризаційна робота – об’єкт ревізійного дослідження               

3.1. Об’єкти ревізійного дослідження інвентаризаційної роботи          

3.2. Особливості проведення інвентаризації в ході ревізії                               

Висновки і пропозиції                                                                                          

Список використаної літератури                                                                         

Додатки         

    ВСТУП

Належним чином організований поточний облік дозволяє постійно слідкувати за господарською діяльністю підприємства і своєчасно повідомляти як про позитивні тенденції, так і про негативні явища. Але абсолютно точної картини ні поточний облік, ні складений на підставі його даних зведений облік не гарантують. Відбувається це з причин, які звичайно не залежать від організації обліку, а саме:

1. Під час звичайної операційної діяльності в кількісних та якісних характеристиках запасів, які знаходяться в місцях зберігання, можуть виникати зміни, з зовні часто непомітні і які неможливо виявити та задокументувати в момент їх виникнення, а саме: природні зміни маси або якості внаслідок біологічних, хімічних і фізичних дій, вплив змін температури або вологості повітря. Пов'язані з цими явищами зміни маси цінностей називають всиханням, розпиленням, розтрушенням, випаренням тощо.

2. Навіть     при     найохайнішому     здійсненні     розрахунків     між підприємством  та  його  контрагентами  (постачальниками,   покупцями  та іншими   дебіторами   і   кредиторами)   можуть   виникнути   розбіжності   та суперечки з  приводу  окремих  вимог та зобов'язань.  Для  їх  вирішення необхідно  повертатись  до  раніше  зроблених  записів,   перевіряти   і   при необхідності вносити відповідні поправки та уточнення до них.

3. Не   завжди    виконується    вимога    щодо    вибуття    матеріальних цінностей    з    місця    зберігання    за    наявності    бездоганно    складених виправдовуючих документів, витрачання будівельних матеріалів  відкритого зберігання без документального оформлення.

4.  Порушення   діючих   правил   зберігання   і   визначення   фактичної наявності   та   якості   матеріальних   цінностей   (прорахунки,   пересортиця, обваження), що надішли і списані.

На практиці розрізняють об'єктивні і суб'єктивні причини порушень правил приймання, відпуску і зберігання цінностей.     Об'єктивні     причини    не залежать     від    дій    матеріально відповідальних осіб (відсутність вимірювальних приладів, місць зберігання, укриття погрішностей вимірювальних приладів тощо). Суб'єктивні причини безпосередньо залежать від дій матеріально відповідальних осіб (крадіжка, обвіси,   обміри   при   зберіганні,   прийманні   або   відпуску   матеріальних цінностей, видачі грошей, недотримання умов зберігання тощо.

5. Незадовільна організація бухгалтерського обліку, порушення правил оформлення    документів,    недотримання    порядку    обліку    майна    на підприємствах.    Такі    недоліки   сприяють    неповному    оприбуткуванню, списанню внаслідок псування, наявності відходів при сортуванні, списанню продукції  на  витрати  за   фіктивними   документами   тощо.   На   практиці виникають механічні помилки в обліку - це описки в первинних документах, арифметичні    неточності    в    підрахунках,    неправильне    відображення документальних даних на рахунках бухгалтерського обліку тощо.

6. Недоліки у підборі і розташуванні матеріально відповідальних осіб та встановленні контролю за їх роботою. Інколи на посаду, що пов'язана із збереженням, обліком і розпорядженням цінностями та грошовими коштами призначаються особи, що не заслуговують на довіру, часто посади МВО обіймають особи, які через свою низьку кваліфікацію не можуть забезпечити належного   обліку   і   збереження  доручених  їм   цінностей.   Трапляються випадки бездокументального обліку і відсутності оформлення матеріальної відповідальності   при   передачі   цінностей   однією   особою   іншій   (при звільненні, відпустці, хворобі, після крадіжки, пограбування, стихійного лиха тощо). Часто деякі керівники і працівники обліку підприємства замість того, щоб здійснювати діючий контроль за діяльністю матеріально відповідальних осіб, самі є організаторами господарських порушень.

7. Нарешті, однією з причин, яка потребує періодичного відновлення контролю за збереженням матеріальних запасів, є випадки псування (навмисного і ненавмисного), а також крадіжки майна.

Внаслідок наведених вище причин облікові відомості можуть виявитись та такими, що не відповідають дійсній наявності засобів в господарстві та їх не можна використовувати в оперативній роботі.

Усунути  всі  можливі  недоліки  можна завдяки  вчасно  проведеній інвентаризації.

Інвентаризація дозволяє перевірити достовірність документального оформлення господарських операцій і достовірність відображення в бухгалтерському обліку, а також занести необхідні виправлення і уточнення в облікові регістри. Там, де немає добре організованої інвентаризації, факти зловживань не є одиничними, вони не виявляються роками.

Тому метою моєї бакалаврської роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі інвентаризації в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця інвентаризації в бухгалтерському обліку та господарському контролі, аналіз  методологічних принципів проведення інвентаризації, комплексне вивчення стану та перспектив її розвитку, розробка рекомендацій щодо удосконалення організації інвентаризаційної роботи на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети, визначені  наступні основні завдання:

в теоретичному аспекті:

  •  дослідити сутність інвентаризації та її зміст; 
  •  визначити мету і завдання інвентаризації, її місце і роль в бухгалтерському обліку та господарському контролі; 
  •  з урахуванням змін, що відбулися в економіці, визначити перелік обєктів інвентаризації; 
  •  уточнити класифікацію інвентаризацій у відповідності з потребами сучасних умов господарювання; 

в методологічному аспекті:

  •  дослідити        стан інвентаризаційної роботи на підприємстві, оцінити досягнутий рівень її організації; 
  •  визначити і обґрунтувати принципи інвентаризаційної роботи та складові інвентаризаційного процесу; 
  •  розробити пропозиції з удосконалення методики проведення інвентаризацій, визначення їх результатів та документального оформлення; 
  •  визначити основні показники для аналізу стану інвентаризаційної роботи на підприємстві.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів здійснення інвентаризаційної діяльності на підприємстві.

Обєктом дослідження є організація і методика проведення інвентаризацій на приватному агропромисловому підприємстві «Озерна» Зборівського району Тернопільської області. Аналіз проводиться на підставі статистичних матеріалів Управління статистики Зборівського району за 2005-2007 рр., матеріалів проведення інвентаризацій, а також облікових регістрів та первинних документів підприємства.

Розділ 1 Суть інвентаризації та її значення

1.1. Інвентаризація, її значення та види.

Записи в бухгалтерському обліку здійснюються на підставі документів, але на підприємстві відбуваються також процеси, які документально не оформлюються. Це природні втрати матеріальних цінностей, усушка, утруска, випаровування, їх порча, крадіжка. Можуть мати місце невиявлені помилки в бухгалтерських записах. Все це обумовлює можливість невідповідності між даними бухгалтерського обліку фактичної наявності цінностей. Для виявлення і ліквідації зазначених фактів невідповідності проводиться інвентаризація.

Під інвентаризацією необхідно розуміти перевірку та оцінку фактичної наявності об'єкту контролю, якій притаманний комплекс наступних господарсько-правових ознак: наявність розпорядчого документу, здійснення дій колегіальним органом, виявлення кількісних і якісних характеристик об'єкту, реєстрація та оцінка фактів, нормативно-правове регулювання, бухгалтерська обробка документів, узагальнення та реалізація результатів; прийняття рішень (рис. 1.1.1) [32].

Рис. 1.1.1 Сутність і зміст інвентаризації.

З огляду на те, що інвентаризація ґрунтується на зіставленні кількох величин, її слід розцінювати як безальтернативний засіб пізнання, особливо в практично-прикладному тлумаченні. Інвентаризація є інструментом дослідження економічної реальності, яка пізнається в порівнянні.

Саме тому, інвентаризація є важливим заходом в проведенні якого повинен бути зацікавлений власник, керівник, головний бухгалтер підприємства.

Інвентаризація об’єднує комплекс послідовних процесів-ознак:

  1.  здійснення на підставі розпорядчого документа – наказу керівника підприємства, розпорядження судово-слідчих органів тощо;
  2.  здійснюється колегіальним органом – затвердженим складом інвентаризаційної комісії;
  3.  виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкта інвентаризації – перевірка в натурі майна і зобов’язань;
  4.  реєстрація та оцінка фактів – складання інвентаризаційних описів, виявлення якісних ознак об’єктів;
  5.  нормативно-правове регулювання – позиції комісії щодо регулювання наслідків інвентаризації;
  6.  бухгалтерська обробка – оформлення результатів інвентаризації та відображення їх в обліку;
  7.  прийняття рішень – прийняття рішень щодо наслідків інвентаризації.

Інвентаризація є складовим елементом методу бухгалтерського обліку, тому вона проявляється в більш широкому значенні ніж просто техніка приведення даних бухгалтерського обліку у відповідність з фактичним станом справ. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку використовується в єдності і суворій послідовності. В обліковому процесі вона передує балансу і звітності.

Поняття інвентаризації в процесі еволюції суспільства трансформувалось з найпростішої форми здійснення дій по перерахунку, перемірюванню, зважуванню, метою яких було відображення фактичного стану об'єкту, до дій щодо виявлення фактичної наявності майна (складання інвентарю) з метою визначення власного та залученого капіталу, вкладеного в справу, і визначення фінансового результату від господарської діяльності.

В сучасних умовах господарювання мета інвентаризації полягає у виявленні фактичної наявності і стану об'єкту, що перевіряється, виявленні відхилень від тих нормативних, планових і багатьох інших характеристик, у відповідності з якими він може функціонувати, та їх нормативно-правовому регулюванні [18].

Проведення інвентаризації дозволяє підтвердити або спростувати інформацію тих бухгалтерських документів (первинних та зведених), по яких можна визначити законність, доцільність і необхідність здійснених працівниками підприємства господарських операцій.

Хоч поняття інвентаризації має конкретний зміст, що являє собою перевірку фактичної наявності цінностей, грошових засобів і співставлення цієї наявності з даними бухгалтерського обліку, все ж функції її не у всіх випадках однозначні.

Кожен автор по різному подає критерії класифікації інвентаризацій,  тому розглянемо найбільш основні з них. В підручнику В.М. Мурашко «Контроль і ревізія», автор подає наступну класифікацію інвентаризацій [42].

Залежно від охоплення перевіркою цінностей і об'єктів їх зберігання, періодичності, змісту і планування інвентаризації, способів узагальнення результатів та інших ознак розрізняють такі види інвентаризацій: повна, часткова, суцільна, вибіркова, планова, позапланова, повторна, контрольна, перманентна (безперервна).

Повна інвентаризація передбачає перевірку фактичної наявності всіх видів цінностей на тому чи іншому підприємстві, а також тих, які прийняті на відповідальне зберігання, здані на переробку. Повні інвентаризації є найбільш ефективними при забезпеченні збереження цінностей на підприємствах промисловості. На практиці такі інвентаризації проводяться дуже рідко, що пояснюється необхідністю значних затрат коштів і праці. Нерідко проведенню таких інвентаризацій заважають надмірні запаси цінностей у певні періоди часу. У цих випадках доцільно провести інвентаризацію окремих видів цінностей чи окремих місць їх зберігання.

Альтернативою повних інвентаризацій є проведення часткових інвентаризацій, які охоплюють окремі види активів підприємства: основні засоби, сировину, матеріали, грошові кошти в касі тощо, та є ефективним  і оперативним засобом контролю за рухом майна. Перевагою такої інвентаризації є те, що вона не потребує значних затрат праці і засобів.

Суцільна інвентаризація, на відміну   від   повної   інвентаризації, стосується   тільки   перевірки певних  цінностей,   що  знаходяться  під  звітом  у окремих  матеріально відповідальних осіб.

Вибіркова інвентаризація охоплює перевіркою тільки деякі цінності у певної матеріально відповідальної особи. Таку інвентаризацію легко організувати в будь-який час без шкоди для роботи підприємства.

Планова інвентаризація проводиться за заздалегідь складеними планами підприємства чи об'єднання. З метою забезпечення раптовості план її проведення не підлягає розголошенню і конкретні дати проведення в плані не проставляються.

Позапланові інвентаризації здійснюються за ініціативою ревізорів у процесі проведення ревізій підприємств чи об'єднань за сигналами про зловживання   матеріально   відповідальних   осіб,   при  зміні  матеріально-відповідальних осіб, у період зупинки підприємства (цеху) на довготривалий ремонт тощо.

Повторна інвентаризація проводиться в основному тоді, коли порушена раптовість попередньої інвентаризації чи остання проведена недоброякісно.

Контрольна інвентаризація проводиться під час інвентаризації чи відразу після її закінчення. Вона повинна охопити не менше 10-15 % найменувань найбільш цінних видів цінностей, що вказані в описі, не менше 10 % від загального числа фактично проведених інвентаризацій. У випадку виявлення значних розходжень даних контрольної інвентаризації з даними інвентаризаційного опису збираються письмові пояснення від членів комісії і матеріально відповідальних осіб. У цьому випадку призначається новий склад комісії для проведення повторної суцільної інвентаризації. Поряд з цим керівник підприємства (об'єднання) розглядає питання про відповідальність першого складу інвентаризаційної комісії за допущені приписки, пропуски цінностей і інші порушення під час проведення інвентаризації цінностей.

Перманентна (безперервна) інвентаризація проводиться за закритим планом роботи бухгалтерської служби протягом календарного року, в різні дати. Для проведення такої інвентаризації виділяються спеціалісти, які перевіряють певні види цінностей. Цим забезпечується:

- систематичний контроль за цінностями, які знаходяться на об'єктах, шляхом перевірки їх у натурі і своєчасне виявлення розходжень між даними обліку;

- виявлення недоліків у роботі складів і інших об'єктів у період здійснення операцій і оформлення їх документами;

- контроль за правильністю ведення кількісного обліку.

Увесь процес підготовки і проведення перманентної інвентаризації цінностей   зводиться   до   наступного.   Одержавши   розпорядження   про перевірку певних найменувань цінностей, інвентаризаційна комісія разом із працівниками обліку перевіряє повноту і правильність записів документів у складських книгах чи картках. У період, коли записи в книгах (картках) звіряють із даними бухгалтерського обліку, комісія перевіряє залишки окремих видів цінностей у натурі і заповнює інвентаризаційний опис. Це дає можливість встановити залишки за тим чи іншим вилом цінностей, зіставити їх із фактичними даними. Але важливою умовою успіху такої інвентаризації є добре організована робота господарства і документообіг у ньому.

Одним із недоліків перманентної інвентаризації цінностей є і те, що не завжди можна завчасно визначити їх номенклатуру і правильно організувати перевірку їх залишків раціонально і рівномірно протягом року. Немає також упевненості в тому, що всі цінності будуть проінвентаризовані в необхідні строки. Частина цінностей може виявитися непроінвентаризованою, а недостачі приховуватимуться.

Ф.Ф. Бутинець, С.В. Бардаш та інші автори  в теорії ревізії класифікують інвентаризацію за характером проведення; обсягом охоплення об’єктів; охопленням матеріально-відповідальних осіб; способом проведення; способом обстеження елементів об’єкту (рис 1.1.2)[32].

Рис. 1.1.2 Критерії класифікації інвентаризацій.

За характером проведення інвентаризації поділяються на заплановані, необхідні та контрольні.

Заплановані інвентаризації проводяться у відповідності з планом проведення інвентаризації.

Необхідні інвентаризації – за ініціативою ревізора в процесі проведення ревізії виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства за одержаними сигналами про зловживання матеріально-відповідальних осіб та за приписом судово слідчих органів.

Необхідні інвентаризації, в залежності від причин, що її породжують поділяються на повторні і додаткові.

Повторні інвентаризації призначаються керівником ревізійної бригади при наявності наступних передумов, а саме:

  •  недотримання принципу раптовості попередньої інвентаризації;
  •  неправильному вимірюванні, зважуванні, застосуванні нормативних показників, що характеризують кількість та якість цінностей;
  •  при пропущенні окремих партій матеріалів;
  •  неправильному формуванні вибірки при проведенні вибіркової інвентаризації;
  •  виявленні фактів приписок, пропусків цінностей або інших зловживань;
  •  непогодженні матеріально відповідальної особи з висновками раніше проведеної інвентаризації за умови, що незгода мотивується допущенними помилками при визначенні наявності окремих найменувань господарських засобів.

Повторні інвентаризації повинні бути суцільними та просолитись після контрольної інвентаризації, причому обов'язковою умовою є її проведення новоствореною комісією.

Додаткові інвентаризації проводяться при необхідності перевірки додаткових об'єктів про інвентаризованих раніше вибірковим способом.

Контрольні інвентаризації проводяться після прийняття рішення за результатами попередньо проведеної інвентаризації з метою перевірки виконання заходів за результатами минулих інвентаризацій, дотримання умов зберігання майна, повноти його оприбуткування, усунення недоліків у веденні складського обліку, а також при перевірці компетентності прийнятих на матеріально відповідальну посаду працівників, роботу молодих, недосвідчених працівників, у яких раніше були виявлені факти недостач.

За обсягом охоплення об'єктів інвентаризації поділяються на повні і часткові. Детально ці види інвентаризації розглянуті у попередній класифікації.

За охопленням матеріально відповідальних осіб інвентаризації поділяються на індивідуальні і наскрізні: Індивідуальна інвентаризація - це перевірка певного виду майна у однієї матеріально відповідальної особи. Наскрізна інвентаризація охоплює перевіркою конкретні види майна у всіх матеріально-відповідальних осіб підприємства. Проведення наскрізних інвентаризацій дозволяє усунути взаємну допомогу матеріально відповідальних осіб: бездокументальне переміщення майна або оформлення внутрішніх безтоварних операцій.

За способом проведення інвентаризації поділяються на суцільні та несуцільні.

Суцільна інвентаризація передбачає перевірку всіх без винятку цінностей, що знаходяться під звітом тієї чи іншої матеріально відповідальної особи (бригади) або розрахунків по конкретному балансовому рахунку.

Несуцільна інвентаризація охоплює перевіркою лише деякі цінності у певної матеріально відповідальної особи. Об'єкти несуцільної інвентаризації визначає ревізор. Це, як правило, дефіцитні і цінні види (групи) товарів, а також ті товарно-матеріальні цінності, по яких є понаднормові залишки або довгий час не було їх руху.

Позитивною стороною несуцільних інвентаризацій є їх оперативність, дієвість, економічність.

Несуцільні інвентаризації можуть бути цільовими та загальними. До цільових відносяться інвентаризації, причиною проведення яких є наявність сигналів про зловживання матеріально відповідальних осіб, виявлення фактів псування майна тощо, до загальних, відповідно, - інвентаризації найбільш цінних видів майна.

За способом обстеження елементів об'єкту інвентаризації поділяються на інвентаризації основного масиву елементів об'єкту, монографічні та вибіркові. Такий поділ дозволяє визначити характер перевірки. Монографічним способом інвентаризуються найбільш дефіцитні види виробничих запасів, що користуються підвищеним попитом, а також тих, що тривалий час зберігаються на складах без руху. Дослідження основного масиву - де перевірка в процесі інвентаризації переважної частини (більше 50%) елементів об'єму інвентаризації.

При вибірковій інвентаризації перевірці підлягає визначений ревізором певний перелік елементів об'єкту, сформований на наукових засадах шляхом випадкової механічної вибірки.

Як бачимо обидві класифікації мають багато спільного і побудовані на одних і тих же критеріях класифікації.

1.2. Інвентаризація – найважливіший метод економічного контролю.

 Серед прийомів і способів документальної перевірки фінансово-господарських операцій, які тісно пов’язуються з методами фактичного контролю безумовно найважливішим є інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків, під час якої не тільки здійснюються процедури перевірки фактичної наявності цінностей, коштів, але й здійснюється їх документальне обґрунтування (тобто порівняння фактичної наявності цінностей з обліковими даними). Цей метод порівняння забезпечує перевірку достовірності облікових даних, відповідність їх фактичній наявності товарно-матеріальних цінностей, коштів та даним звіряння розрахунків.

Під інвентаризацією слід розуміти перевірку наявності та стану об'єкта контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівнянням, отриманих даних.

В умовах розвитку теорії контролю інвентаризація набула нових ознак, стала симбіозом прийомів фактичного і документального контролю, а також прийомів узагальнення і реалізації її результатів, як. в сукупності складають метод наступного господарського контролю. Завдяки її проведенню можна визначити загальний економічний стан будь-якого підприємства [42].

Визначення реального стану об'єкта, порівняння та оцінка складають логіку інвентаризації як функції контролю. До яких би об'єктів ми не зверталися, наші дії полягатимуть у встановленні істинного, дійсного стану об'єкта, виявленні відхилень від його заданого стану, оцінки відхилень за критеріями доцільності та законності. Оцінка с змістом будь-яких контрольних дій, в тому числі й інвентаризації. Це правильне, об'єктивне сприйняття змісту та значення господарських фактів, які є об'єктом інвентаризації.

В практичній діяльності при проведенні ревізії суб’єкти контролю дотримуються загальних правил здійснення інвентаризації, які є незмінними незалежно від того, з якої причини і для яких потреб вона проводиться.

Метою проведення інвентаризації як методу економічного контролю  є здійснення контролю за наявністю та станом об’єктів, а також достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Завдання інвентаризації включають [45]:

1)  забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням  матеріальних,  фінансових,   нематеріальних,   природних  та енергоресурсів у відповідності із затвердженими нормами, планом тощо;

2)   виявлення    майна,    що    втратило    свою    якість,    зіпсованого, поза обліком;

3)  встановлення реального фізичного стану  (ступінь зносу) і оцінки необоротних активів та інших засобів праці, що обліковуються на балансі;

4)  виявлення стану розрахунків, встановлення  фактичної наявності або підтвердження дебіторської заборгованості;

5)  виявлення понаднормово використаних та невикористаних матеріальних цінностей;

6)  перевірка дотримання правил і умов збереження майна;

7)  виявлення і усунення фактів безгосподарності та безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;

8)  визначення розмірів природного убутку та інших витрат;

9)  контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб;

10) перевірка дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.

В свою чергу завданнями інвентаризації, при виявленні тих або інших недоліків є:

  •  запобігання негативним явищам в діяльності підприємства;
  •  аналіз причин, через які виникли такі відхилення;
  •  створення умов, які роблять неможливими повторення таких недоліків.

Таким чином основні завдання інвентаризації полягають в установленні фактичного стану і наявності основних засобів, товарно – матеріальних цінностей, коштів у касах, на рахунках у банках, розрахунково-кредитних операцій, а також обсягів незавершеного виробництва підприємства. Методичний прийом інвентаризації використовується для контролю достовірності даних бухгалтерського обліку, звітності і балансу підприємства, зокрема наявності і вартості товарно-матеріальних цінностей, коштів у касах, на розрахунковому та інших рахунках в установах банків; реальності обліку коштів у дорозі, дебіторів і кредиторів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резерву наступних витрат, фондів та інших коштів, відображених на статтях балансу.

Для вирішення основних завдань, що розв'язуються в процесі інвентаризації, необхідним є організаційне, технічне, економічне, юридичне та обліково-аналітичне забезпечення (рис. 1.2.1) [32].

Рис. 1.2.1 Передумови вирішення основних завдань інвентаризації.

Інвентаризація як метод наступного господарського контролю є основою внутрішньогосподарського контролю, регламентується діючим законодавством та проводиться незалежно від проведення ревізії, аудиту, судово-бухгалтерської експертизи.

В господарській діяльності підприємства зустрічається багато випадків, коли проведення інвентаризацій є єдиним методом, за допомогою якого можна визначити фактичну наявність та оцінити оборотні і необоротні активи.

В статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"[1] перелік таких випадків не зазначено, вони визначаються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 11.08.94 р. № 69 [5].

Згідно з п. 5 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.1994 р. № 69 (далі – Інструкція № 69) у випадках, коли проведення інвентаризації є обов’язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству, та облік яких ведеться на позабалансових рахунках.

Згідно з п. 11 Інструкції № 69 проведення інвентаризації підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями, незалежно від форм власності, здійснюється у порядку, встановленому Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затверджене постановою КМУ від 02.03.1993 р. № 158 [13], з урахуванням особливостей, наведених в підпунктах 11.1 – 11.12 Інструкції № 69.

Таблиця 1.2.1

Обов’язковість проведення інвентаризації підприємствами

Підстава проведення інвентаризації

Дата проведення інвентаризації

Нормативний акт

Перед складанням річної фінансової (бухгалтерської) звітності

не раніше 1 жовтня звітного року

Постанова № 419, Інструкція № 69, Інструкція № 90, Інструкція № 480

У разі:

- передачі майна державного підприємства (установи), бюджетної установи або банку в оренду;

- приватизації майна державного підприємства;

- перетворення державного підприємства в акціонерне товариство

на день

вказаної

події

Постанова № 419, Інструкція № 69, Інструкція № 90, Інструкція № 480

При зміні матеріально відповідальних осіб

на день

приймання-передачі справ

Постанова № 419, Інструкція № 69, Інструкція № 90, Інструкція № 84,

Інструкція № 480

При встановленні фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей

на день встановлення

таких фактів

Постанова № 419, Інструкція № 69, Інструкція № 90, Інструкція № 84

Інструкція № 480

За приписом судово-слідчих органів

-

Постанова № 419, Інструкція № 69, Інструкція № 90

У разі пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії

на день після закінчення явищ

Постанова № 419, Інструкція № 69, Інструкція № 90, Інструкція № 84

Інструкція № 480

У разі ліквідації підприємства (установи)

на день

вказаної

події

Постанова № 419, Інструкція № 69, Інструкція № 90, Інструкція № 480

У разі реорганізації банку

Інструкція № 480

При передачі підприємств та їх структурних підрозділів

на дату передачі

Інструкція № 69, Інструкція № 90

При колективній (бригадній) матеріальній відповідальності у разі:

- зміни керівника колективу (бригадира);

- вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів;

- за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади)

на день

вказаної

події

Інструкція № 69

У разі одержання відмови постачальника задовольнити претензію щодо недовантаження товарів або при одержанні від покупця претензії щодо недовантаження товарів

Інструкція № 69

Під час проведення документальних ревізій обов’язково проводиться інвентаризація кас

Положення № 637

Інвентаризація в процесі контролю має як правило вибірковий характері може застосовуватись лише при документальному виявленні фактів неповного оприбуткування або неповного списання активів підприємства, а також при наявності певних сумнівів щодо розмірів зобов’язань, перевірка яких проводиться шляхом зовнішньої зустрічної перевірки.

В ході ревізії, як форми безпосереднього контролю, необхідність проведення інвентаризації зумовлена тим, що в ряді випадків інвентаризація на підприємствах проводиться формально, її результати в обліку відображаються неправильно, тобто інвентаризаційні описи складаються, виходячи не з фактичного залишку матеріальних цінностей, а на підставі облікових даних. Отже при проведені контролю доцільно і необхідно здійснювати інвентаризацію [50].

Отже, інвентаризація - методичний прийом контролю фактичного стану підконтрольних об'єктів, здійснюваний з метою забезпечення збереження цінностей і раціонального використання їх у фінансово-господарській діяльності.

1.3. Нормативно-правове забезпечення інвентаризації.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Однак для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються й документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Стаття 10 вищевказаного Закону "Інвентаризація активів і зобов'язань" засвідчує, що об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначається власником (керівником) підприємства крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством [1].

Згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" [16], ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996, відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 та Методичних рекомендацій з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств, рекомендованих листом Міністерства аграрної політики України від 04.12.2003 р. № 37-27-12/14023 інвентаризацію зобов'язані проводити всі підприємства незалежно від форми власності та господарювання.

Основним нормативно-правовим актом, який врегульовує питання проведення, а також документального оформлення результатів проведення інвентаризації на підприємстві є "Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу", яка затверджена наказом Міністерства фінансів України №90 від 30.10.1998 року [4].

Інструкцію розроблено для встановлення єдиних вимог до порядку проведення бюджетними установами й організаціями інвентаризації матеріальних цінностей відповідно до завдань, покладених на Державне казначейство України Указом Президента України від 27 квітня 1995 р. № 335/95 "Про Державне казначейство України" та Положенням про Державне казначейство, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590

Дана Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади , установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів.

Сьогодні на території України також діє "Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" затверджена наказом Міністерства фінансів України   від  11 серпня  1994 р. № 69, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 05.12.97 № 268 [5].

Інструкція № 69 регламентує порядок проведення інвентаризації майна,  коштів і фінансових зобов'язань підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими  організаціями незалежно від  форм  власності.

"Методичні рекомендації з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарськими підприємствами" [9] розроблені на виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69 (зі змінами) з урахуванням галузевих особливостей сільськогосподарського виробництва.

Рекомендації застосовуються при проведенні інвентаризації майна підприємствами і організаціями державної та недержавної (фермерські, приватно-орендні, кооперативи і т. д.) форми власності, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, товарів, робіт і послуг.

При проведенні інвентаризації перевірці підлягають також площі земельних угідь, майно і товарно-матеріальні цінності, що взяті підприємством в оренду і облік яких ведеться на позабалансових рахунках.

Проведення Інвентаризації при передачі державного підприємства в оренду, приватизації майна здійснюється відповідно до "Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.93 № 158 [13].

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №116 "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" [15]. Цей порядок не поширюється на дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння та валютні цінності.

Інвентаризація   зелених  насаджень у населених пунктах проводиться відповідно до "Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України", яка затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від  24.12.2001 № 226 [3].

Інструкцію № 226 розроблено відповідно до   вимог   Положення   про   державну    систему моніторингу довкілля,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.98 № 391, та з метою охорони і
збереження  зелених насаджень у містах та інших населених пунктах,
їх утримання у здоровому й упорядкованому  стані,  створення  бази
даних   для   розроблення   програм  будівництва,  відновлення  та
експлуатації об'єктів зеленого господарства. Ця  Інструкція є обов'язковою під час виконання робіт з інвентаризації   всіх   насаджень   у   межах  населеного  пункту.

З метою   удосконалення   механізму   управління    об'єктами державної власності Кабінетом Міністрів України затверджена "Методика проведення  інвентаризації  об'єктів державної власності" від 30 листопада 2005 р. № 1121 [7]. Ця Методика визначає  механізм  проведення  інвентаризації державного  майна  та  упорядкування обліку юридичних осіб з метою формування Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Інвентаризації підлягає нерухоме майно державних підприємств,  їх об'єднань,  установ та організацій,  у тому числі те,  що передано в оренду,  концесію,  та державне майно,  яке  не увійшло до статутних фондів господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації.

Міністерством аграрної політики України розроблені "Методичні рекомендації з проведення інвентаризації, списання нестач, оприбуткування лишків та відображення цього в бухгалтерському та податковому обліку" [10], які рекомендуються до застосування підприємствами АПК Науково-методичною радою з обліку, звітності та аудиту в АПВ Мінагрополітики України та Радою Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України, протокол № 12 від 23 вересня 2005 року. Методичні рекомендації базуються на діючій нормативній базі станом на 01.10.2005 року.

Крім вищезазначених, до нормативно-правових актів, які використовуються при проведенні інвентаризації, можна віднести:

  •  "Порядок подання фінансової звітності", затверджений постановою Кабінету Міністрів України  від 8.02.2000 р. № 419 [16];
  •  "Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України", затверджена постановою Правління НБУ від 20.12.2005 р. № 480 [2];
  •  "Інструкція про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння", затверджена наказом Міністерства фінансів України від 06.04.1998 р. № 84 [6];
  •  "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні",  затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 [12];
  •  "Методичні рекомендації  по застосуванню форм документів первинного обліку на сільськогосподарських підприємствах", рекомендовані листом Міністерства аграрної політики України від 19.01.2004 р. №37-27-12/455 [11];
  •  "Методичні рекомендації  щодо списання державного майна, яке входить до сфери управління міністерства аграрної політики України", затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 26.05.2006 року №264 [8].

Таким чином, проводячи інвентаризацію інвентаризаційна комісія керується низкою нормативно-правових актів, застосування яких визначається об’єктом інвентаризації та формою власності.

Розділ 2 Організація інвентаризації господарських засобів та заходи щодо реалізації її матеріалів

2.1. Організаційно-економічна характеристика господарства.

Розпочнемо з того, що 23 березня 1993 року зборами уповноважених на базі колгоспу «Червона зірка» утворено селянську спілку «Озерна». 1 квітня 2000 року її реформовано і утворено Приватне агропромислове підприємство «Озерна», відповідно до Закону України «Про господарські товариства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про підприємництво»,  указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки».

Підприємство розміщене на віддалі 14 км. від районного центру, міста Зборова та 16 км. від обласного центру, міста Тернополя. Підприємство є юридичною особою,  має відокремлене  майно, самостійний баланс,  рахунки в установах банків,  печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. На території підприємства є ферма для корів, для ВРХ – 2 стайні, свиноферма, тракторна бригада, кормоцех, майстерня для ремонту механізмів, пилорама, тік та склад міндобрив і отрутохімікатів. По території ПАП «Озерна» протікає також річка Руда, яка в період сильних дощів витікає з русла і затоплює пасовища.

Земельні угіддя даного господарства простяглися на 6 км. з півночі на південь і на 8,5 км. із заходу на схід. Підприємство межує на півдні з Козівським районом, а з інших сторін із земельними угіддями господарств Зборівського району. Земельний пай підприємства  складає 2,45 га на одну особу, а майновий пай – 16,5 тис. грн.

Головною метою діяльності підприємства є виробництво продукції рослинництва і тваринництва, її переробка та реалізація, а також інші види господарської діяльності незаборонені чинним законодавством України. Керівництво підприємством здійснює директор, який одночасно є його власником.

Господарство має досить добрі транспортні шляхи, що сполучають населені пункти, бази здачі сировини і продукції, оскільки по території ПАП «Озерна» проходить автомагістраль «Тернопіль-Львів».

Ґрунти переважають підзолисті, суглинки, чорноземи. Середня бальна оцінка ґрунтів 45 балів. Територія господарства являє собою рівнинну місцевість з невеликими долинами і балками, які відкриваються в заплави річки Руда. Крутосхилі ділянки майже відсутні, вододіли вузькі, балки неглибокі, місцями заболочені. Структуру ґрунтів земельних угідь ПАП «Озерна» подано у наступній таблиці.

Таблиця 2.1.1

Структура ґрунтів земельних угідь ПАП «Озерна»

Види ґрунтів

Структура, %

Опідзолені

33,4

Чорноземи опідзолені

33,3

Темно-сірі опідзолені

22,1

Чорноземи глибокі мало гумусні

6,2

Суглинки

5,0

Всього

100

Дана таблиця показує, що питому вагу в структурі ґрунтів займають опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені, для яких характерна природна родючість.

Основну роль у виробництві с/г продукції відіграють земельні ресурси. Земельні ресурси – це всі земельні угіддя належать даному господарству. Проведемо аналіз структури земельних ресурсів ПАП «Озерна» (таблиця 2.1.2).

Таблиця 2.1.2

Структура земельних угідь ПАП «Озерна»

Види угідь

2005

2006

2007

Абсолютне відхилення 2007р. від 2005р., га

(+/-)

Земельні угіддя

Земельні угіддя

Земельні угіддя

Площа, га

Структура, %

Площа, га

Структура, %

Площа, га

Структура, %

Загальна земельна площа господарства

3550

100

3224

100

3224

100

-326

В т.ч. с/г угіддя, з них:

3526

99,3

3200

99,2

3200

99,2

-326

рілля

3240

91,3

3200

99,2

3200

99,2

-40

сінокоси

184

5,2

-

-

-

-

-184

пасовища

102

2,9

-

-

-

-

-102

Інші земельні угіддя

24

0,7

24

0,8

24

0,8

-

Детальний розгляд показників таблиці 2.1.2 свідчить, про зменшення загальної земельної площі господарства на 326 га. Причиною є закінчення у 2005 році терміну дії договору оренди земельних угідь підприємством. Крім цього у господарстві відбувається скорочення поголів’я ВРХ через нерентабельність галузі тваринництва, тому відпадає необхідність оренди пасовищ і сінокосів. Таким чином, у 2006 році земельна площа господарства відповідно до новоукладеного договору оренди значно менша, ніж у попередні роки. Скорочення земельного фонду підприємства повинне стимулювати більш раціональне використання земельних ресурсів. Протягом двох останніх років змін у структурі земельних угідь ПАП «Озерна» не спостерігається.

Для здійснення будь-якої господарської діяльності підприємству необхідні певні засоби виробництва, які створюють виробничий потенціал АПК, і визначаються як сукупність матеріально-речових елементів виробництва, які за певних умов забезпечують можливість виконання всього циклу технологічних операцій для одержання сільськогосподарської продукції. Основні фонди – це ті засоби виробництва, які беруть багаторазову участь у процесі виробництва, зберігаючи натурально-речову форму, а свою вартість переносять на створений продукт частинами  у вигляді амортизаційних відрахувань. Розглянемо структуру основних виробничих фондів ПАП «Озерна» за три останні роки.

Таблиця 2.1.3

Склад і структура основних виробничих фондів господарства

Вид фондів

2005

2006

2007

Абсолютне відхилення 2007р. від 2005р., тис. грн. (+/-)

Тис. грн.

Структура, %

Тис. грн.

Структура, %

Тис. грн.

Структура, %

Будинки, споруди та передавальні пристрої

1005

26,5

1295

30,3

1513

28,6

+508

Машини і обладнання

2206

58,2

2431

56,9

3261

61,7

+1055

Транспортні засоби

210

5,5

210

4,9

248

4,5

+38

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

-

-

-

-

18

0,3

+18

Робоча і продуктивна худоба

289

7,6

254

5,9

162

3,1

-127

Інші основні засоби

78

2,2

78

2,0

82

1,8

+4

Всього:

3788

100

4268

100

5284

100

+1496

В 2007 році в господарстві збільшилась вартість основних виробничих засобів в порівнянні з 2005 роком на 1496 тис. грн. Найбільшу частку у структурі основних виробничих фондів становлять машини і обладнання та будинки і споруди (відповідно 58,2% і 26,5% у 2005 році та 61,7% і 28,6%  у 2007 році). Збільшення частки цих видів фондів у структурі основних виробничих засобів підприємства зумовлене завершенням капітального будівництва виробничих приміщень і підвищенням виробничого потенціалу галузі рослинництва шляхом комплексної автоматизації виробничих процесів. За даними таблиці 2.1.3 можна сказати, що все більше основних засобів щороку надходить у господарство. Негативним є лише зменшення у структурі частки робочої і продуктивної худоби (з 7,6% у 2005 році до 3,1% у 2007 році), так як відбувається скорочення поголів’я ВРХ у господарстві.

Для аналізу економічної ефективності використання основних виробничих фондів проведемо розрахунок наступних показників.

Таблиця 2.1.4

Показники забезпеченості господарства основними фондами та ефективності їх використання

Показник

Одиниці виміру

Роки

Абсолютне відхилення 2007р. від 2005р. (+/-)

2005

2006

2007

Фондозабезпеченість

грн./га.

1074,30

1333,75

1651,25

+576,95

Фондовіддача по валовій продукції, всього:

грн.

1,13

0,96

0,74

-0,39

в т.ч. в рослинництві

грн.

0,83

0,83

0,63

-0,20

         в тваринництві

грн.

0,30

0,13

0,11

-0,19

Фондомісткість по валовій продукції, всього:

грн.

0,89

1,04

1,34

+0,45

в т.ч. в рослинництві

грн.

1,21

1,24

1,57

+0,36

         в тваринництві

грн.

3,59

8,31

9,08

+5,49

Норма прибутку (збитку)

%

(0,38)

(3,65)

(1,29)

+0,91

Фондоозброєність

грн./чол.

19326,53

32580,15

44033,33

+24706,8

Основними серед цих показників є фондовіддача – вартість валової продукції з розрахунку на 1 гривню основних виробничих фондів та фондомісткість – вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 гривню валової продукції. З таблиці бачимо, що у 2007 році зріс показник фондозабезпеченості на 576,95 грн./га. в порівнянні з 2005 роком. Це пов’язано із збільшенням вартості основних виробничих фондів та скороченням площі сільськогосподарських угідь господарства. Як свідчить показник фондовіддачі значно скоротився випуск валової продукції з розрахунку на 1 гривню основних виробничих фондів з 1,13 грн. у 2005 році до 0,74 грн. у 2007 році. Значно зріс за останні три роки показник фондомісткості, який показує скільки вартості основних виробничих фондів вкладено в одиницю виробленої валової продукції. Негативним є те, що за весь аналізований період підприємство отримує збиток від господарської діяльності, на це вказує норма збитку, яка у 2007 році зросла на 0,91% у порівнянні з 2005 роком. Збільшення фондоозброєності на 24706,8 грн./чол. пов’язане із значним скороченням чисельності працівників у господарстві та ростом вартості основних виробничих фондів підприємства.

Валова продукція – це обсяг продукції землеробства і тваринництва, виробленої за певний період у грошовому виразі. Одна частина валової продукції споживається в сільськогосподарському виробництві, інша - це товарна продукція, тобто та яка реалізується. Загальний обсяг товарної продукції – це сума всієї продукції, реалізованої на сторону, включаючи внутрігосподарський оборот. Розглянемо структуру товарної продукції ПАП «Озерна».

Таблиця 2.1.5

Структура товарної продукції ПАП «Озерна»

Вид продукції

Вартість товарної продукції, тис. грн.

В середньому за три роки

Структура, %

2005

2006

2007

2005

2006

2007

В середньому за три роки

Зернові і зернобобові всього:

1954,5

1371,9

2126,0

1817,5

49,6

32,6

53,3

45,2

Ріпак

183,3

572,3

372,0

375,9

4,6

13,6

9,3

9,2

Цукрові буряки

566,4

691,2

-

419,2

14,4

16,4

-

10,3

Овочі відкритого ґрунту

0,6

-

-

-

0,01

-

-

-

Інша продукція рослинництва

57,7

115,3

337,0

170,0

1,59

2,7

8,4

4,2

Разом по рослинництву

2762,5

2750,7

2835,0

2782,7

70,2

65,3

71,0

68,8

М'ясо ВРХ

117,2

54,0

356,0

175,7

3,0

1,3

8,9

4,4

Свинина

43,6

111,3

222,0

125,6

1,1

2,6

5,6

3,1

Молоко

121,8

111,1

81,0

104,6

3,1

2,6

2,0

2,6

Інша продукція тваринництва

125,4

126,6

79,0

110,3

3,2

3,0

2,0

2,7

Разом по тваринництву

408,0

403,0

738,0

516,3

10,4

9,5

18,5

12,8

Промислова продукція

448,6

517,3

-

322,0

11,4

12,3

-

8,0

Реалізація робіт і послуг

322,4

438,8

418,0

393,1

8,0

10,4

10,5

9,7

Реалізація товарів

-

97,2

-

-

-

2,5

-

-

Всього:

3941,5

4207,0

3991,0

4046,5

100

100

100

100

Розрахувавши дану таблицю, я можу зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за три роки, займає продукція рослинництва – 68,8%. В структурі рослинницької продукції найбільшу частку становлять зернові – 45,2% і цукрові буряки – 10,3%.

Також вагоме місце в структурі товарної продукції посідає продукція тваринництва – 12,8% та реалізація робіт і послуг – 9,7%. За даними таблиці 2.1.5 визначимо виробничий напрям господарства – зерново-цукровобуряковий з розвиненим тваринництвом і наданням с/г послуг. Розрахуємо коефіцієнт спеціалізації господарства:

Коефіцієнт спеціалізації вказує на те, що рівень спеціалізації господарства  є дещо нижчим  середнього (К спец.=0,33).

Трудовий потенціал являє собою кількість і якість праці, на яку може розраховувати підприємство. До трудових ресурсів крім працездатного населення відносять також підлітків і старших людей, які беруть посильну участь у виробництві. Але на підприємстві важлива не наявна кількість трудового потенціалу, а те наскільки повно та ефективно він використовується, що є передумовою належної забезпеченості трудовими ресурсами. Забезпеченість оцінюють на основі балансу праці, що являє собою співвідношення потреби у працюючих з їх фактичною наявністю. Він дає можливість не просто порівняти показники потреби і фактичної забезпеченості трудовими ресурсами, а й здійснити це по окремих групах працівників чи за певний період часу. Для того, щоб мати  уявлення про наявність і рівень використання трудових ресурсів в ПАП «Озерна» скористаємося наступною таблицею, в якій проаналізуємо динаміку кількості працівників господарства.

Таблиця 2.1.6

Показники забезпеченості трудовими ресурсами ПАП «Озерна»

Показник

Одиниці виміру

Роки

Відхилення 2007 року від 2005 року (+/-)

2005

2006

2007

Середньорічна кількість працюючих

чол.

196

131

120

-76

Питома вага в загальній чисельності: працівників рослинництва

%

77,5

68,0

75,8

-1,7

працівників тваринництва

%

22,5

32,0

24,2

+1,7

Припадає в середньому на одного працюючого:

с/г угідь

га./чол.

18,0

24,43

26,6

+8,6

основних виробничих фондів

тис. грн./чол.

19,33

32,58

44,03

+24,7

Аналізуючи дану таблицю, бачимо, що кількість працівників у 2007 році в порівнянні  з 2005 роком зменшилась на 76 чоловік. Відбулися деякі зміни в структурі трудових ресурсів, так питома вага працівників тваринництва в структурі трудових ресурсів збільшилась у 2007 році на 1,7%. Відповідно зменшилась частка працівників рослинництва з 77,5% у 2005 році до 75,8% у 2007 році. Найбільшу питому вагу (3/4) в структурі трудових ресурсів займають працівники галузі рослинництва. Внаслідок скорочення  загальної кількості працюючих відбулося збільшення розмірів сільськогосподарських угідь та основних виробничих фондів в розрахунку на одного працюючого відповідно на 8,6 га. та 24,7 тис. грн.  

Проведемо аналіз фінансових результатів діяльності підприємства, який передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності, дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства.

Таблиця 2.1.7

Виробничо-фінансові результати діяльності ПАП «Озерна»

Види продукції і галузі виробництва

Виробництво, ц

Реалізація, ц

Рівень товарності, %

Виручка від реалізації продукції, тис.грн.

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

Собівартість 1ц реалізованої прод., грн..

Ціна реалізації 1 ц. прод., грн..

Фінансовий результат, тис.грн.

Рівень рентабельності, %

Прибуток

Збиток

2005 рік

Зернові і зернобобові всього:

47160

45356

96,2

1906,9

1954,5

43,1

42,0

47,6

-2,4

Ріпак

3920

3618

92,3

302,8

183,3

50,7

83,7

119,5

65,2

Цукрові буряки

30801

30801

100

499,6

566,4

18,4

16,2

66,8

-11,8

Овочі відкритого ґрунту

272

18

6,6

1,5

0,6

33,3

83,3

0,9

150

Інша продукція рослинництва

х

х

х

73,8

57,7

х

х

16,1

27,9

Разом по рослинництву

х

х

х

2784,6

2762,5

х

х

22,1

0,8

М'ясо ВРХ

121

114

94

97,0

117,2

1028,1

850,9

20,2

-17,2

Свинина

111

22

20

30,1

43,6

1981,8

1368,2

13,5

-31

Молоко

1690

846

50

59,4

121,8

144,0

70,2

62,4

-51,2

Інша продукція тваринництва

х

х

х

133,6

125,4

х

х

8,2

6,5

Разом по тваринництву

х

х

х

320,1

408,0

х

х

87,9

-21,5

Промислова продукція

х

х

х

488,6

448,6

х

х

40,0

8,9

Реалізація робіт і послуг

х

х

х

323,9

322,4

х

х

1,5

0,5

Всього:

х

х

х

3917,2

3941,5

х

х

24,3

-0,6

2006 рік

Зернові і зернобобові всього:

35731

23228

65,0

1272,6

1371,9

59,1

54,8

99,3

-7,2

Ріпак

7860

6387

81,2

676,4

572,3

89,6

105,9

104,1

18,2

Цукрові буряки

46536

40491

87,0

779,4

691,2

17,1

19,2

88,2

12,8

Овочі відкритого ґрунту

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Інша продукція рослинництва

х

х

х

162,8

115,3

х

х

47,5

41,2

Разом по рослинництву

х

х

х

2891,2

2750,7

х

х

140,5

5,1

М'ясо ВРХ

32

36

112,5

20,8

54,0

1500,0

577,8

33,2

-61,5

Свинина

205

106

51,7

88,1

111,3

1050,0

831,1

23,2

-20,8

Молоко

933

479

51,3

37,3

111,1

231,9

77,9

73,8

-66,4

Інша продукція тваринництва

х

х

х

65,9

126,6

х

х

60,7

-47,9

Разом по тваринництву

х

х

х

212,1

40,3

х

х

190,9

-47,4

Промислова продукція

х

х

х

444,5

517,3

х

х

72,8

-14,1

Реалізація робіт і послуг

х

х

х

300,7

438,8

х

х

138,1

-31,5

Реалізація товарів

х

х

х

102,8

97,2

х

х

5,6

5,8

Всього:

х

х

х

3951,3

4207,0

х

х

255,7

-6,1

2007 рік

Зернові і зернобобові всього:

40694

29764

73,1

2464,0

2126,0

71,4

82,8

338,0

15,9

Ріпак

2339

2353

100,6

349,0

372,0

158,1

148,3

23,0

-6,2

Цукрові буряки

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Овочі відкритого ґрунту

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Інша продукція рослинництва

х

х

х

424,0

337,0

х

х

87,0

25,8

Разом по рослинництву

х

х

х

3237,0

2835,0

х

х

402,0

14,2

М'ясо ВРХ

14

298

2128,6

178,0

356,0

1194,6

597,3

339,0

-95,2

Свинина

168

113

67,3

88,0

222,0

1964,6

778,8

134,0

-60,4

Молоко

639

337

52,7

34,0

81,0

240,4

100,9

47,0

-58,0

Інша продукція тваринництва

х

х

х

33,0

79,0

х

х

46,0

-58,2

Разом по тваринництву

х

х

х

333,0

738,0

х

х

405,0

-54,9

Послуги в с/г

х

х

х

305,0

418,0

х

х

113,0

-27,0

Всього:

х

х

х

3875,0

3991,0

х

х

116,0

-2,9

Результати виробничо-фінансової діяльності підприємства за 2005-2007 рр. свідчать про наступне. За проаналізований період скоротився перелік продукції, що виробляє підприємство, так у 2006 році не вирощували овочів відкритого ґрунту, а у 2007 році – цукрових буряків.

Господарство протягом трьох останніх років  зазнає збитків від господарської діяльності, тобто є нерентабельним. Причиною цього є неврегульованість цін на сільськогосподарську продукцію та цін, які формують витрати виробництва. Прибутковою протягом цих років залишається галузь рослинництва загалом, а в її структурі: у 2005 році вирощування ріпаку, овочів відкритого ґрунту;  у 2006 році вирощування ріпаку, цукрових буряків, іншої продукції рослинництва; у 2007 році вперше досягло рівня рентабельності 15,9% вирощування зернових, знизилась рентабельність вирощування ріпаку до -6,18%, що негативно позначилось на результатах діяльності господарства. Адже ці культури мають найвищий рівень товарності. Зросла виручка від реалізації продукції рослинництва (3237 тис. грн. у 2007 році), але дещо зросла і собівартість реалізованої продукції. Загалом по рослинницькій галузі фінансовий результат-прибуток у 2007 році склав 402 тис. грн.

Значно скоротилося виробництво тваринницької продукції, так як ця галузь з кожним роком стає все більш збитковою, рівень збитковості у 2007 році склав 54,9%. Рівень товарності м’яса ВРХ  у 2007 році (2128,5%) свідчить про ліквідацію молочного поголів’я в господарстві. Станом на на кінець 2007 року тваринницька галузь підприємства була представлена лише свинарством.

Фінансовий результат по підприємству у 2007 році становив збиток у розмірі 116 тис. грн. Таким чином рівень рентабельності підприємства становить -2,9%, що є негативним явищем.

Таким чином, хоча господарство і намагається покращити результати своєї діяльності за рахунок переорієнтації випуску продукції і досягнуло деяких позитивних результатів (скорочення збитку у 2007 році на 139,7 тис. грн.. порівняно з 2006 роком) воно залишається і надалі збитковим.

Тому можна зробити висновок, що зміни показників таблиці 2.1.7 є логічним продовженням змін, що зафіксовані у попередніх таблицях, так як зміна одного фактору у господарстві відбивається на всіх показниках, що характеризують його економічне  становище.

2.2. Методика проведення інвентаризації.

Методика - конкретизація методу, доведення його до положення, алгоритму, чіткого опису способів проведення.

Процес - сукупність подій, стану, змін, що має певну цілісність і спрямованість. Одна група складових частин процесу виконує роль утворюючих (вони є вихідним пунктом процесу або його наслідками), друга -умов, що забезпечують перетворення вихідного пункту в його наслідок.

Інвентаризаційний процес слід розглядати через послідовність стадій його виконання, а саме: організаційної, підготовчої, технологічної та результативної.

Інвентаризаційні процедури - система методичних дій, які застосовуються суб'єктами інвентаризаційного процесу з метою дослідження об'єктів контролю. Інвентаризаційні процедури конкретизують зміст інвентаризаційного процесу, дозволяють виявити можливі відхилення облікових даних від фактичних.

Прийоми - сукупність однорідних дій, що проводяться при виконанні окремих інвентаризаційних процедур для визначення фактичної наявності, стану об'єктів інвентаризації, визначення їх якісної характеристики та виявлення можливих відхилень. До них відносять: огляд, зважування, обмір, поштучне визначення, якісний аналіз та експертизу, технічні і математичні розрахунки,    грошову    оцінку,    хронологічний    документальний    аналіз однорідних операцій, перевірку об'єктивної можливості або в натуральному виразі здійснення господарських операцій, фотознімки, документальне підтвердження залишків заборгованості по розрахункових операціях, пояснення Матеріально-відповідальних осіб тощо. Методика проведення інвентаризації ТМЦ наведена на рис. 2.2.1[32]

Рис. 2.2.1 Методика проведення інвентаризації ТМЦ.

Тепер розглянемо кожну стадію детально. Почнемо ми, звичайно, з того, що інвентаризацію проводять для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. На це вказує ст. 10 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Інвентаризувати активи і зобов'язання повинні всі підприємства. Крім банального підрахунку кількості матеріальних цінностей або визначення сум заборгованостей, під час інвентаризації перевіряють і документально підтверджують їх стан та оцінку.

Процес здійснення будь-якої інвентаризації розпочинається із організаційно-підготовчого етапу. Згідно п. 2. Інструкції №69 відповідальність   за   організацію   інвентаризації  несе керівник підприємства,  який повинен створити необхідні умови  для її  проведення  у  стислі строки. Власник (керівник) підприємства також встановлює об'єкти і періодичність проведення інвентаризації, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства (перелік випадків, коли інвентаризація є обов’язкова, наведений у питанні 1.2.). Все це знаходить відображення в календарному плані проведення інвентаризацій, складання якого передбачено п. 1.4. Методичних рекомендацій з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств. В ПАП “Озерна” цей документ розробляє бухгалтерська служба і затверджує керівник підприємства в процесі планування інвентаризаційної роботи, яке буває двох видів: короткострокове і оперативне.

Головний бухгалтер ПАП “Озерна” разом із керівниками відповідних підрозділів (головним агрономом, головним зоотехніком, головним інженером-механіком, інженером-будівельником) та служб зобов'язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.

Визначивши строки проведення інвентаризації, тепер розберімося, хто її проводить. Відповідно  до п. 11 Інструкції № 69 для проведення інвентаризаційної роботи в ПАП “Озерна” за наказом (розпорядженням) керівника створюють постійно діючу інвентаризаційну комісію (див. додаток 1). Наказ доцільно видавати на початку року. До складу комісії входять керівники структурних підрозділів, головний бухгалтер, а очолює — керівник підприємства або його заступник. Наказом (ухвалою) встановлюється також порядок і терміни початку та закінчення інвентаризації.

Вважаю, що інвентаризацію слід проводити за станом на 1-ше число місяця, це полегшує наступне порівняння її даних з показниками обліку. Доцільно підкреслити, що інвентаризацію треба проводити так, щоб не заважати нормальній діяльності підприємства.

Крім постійно діючої комісії, на підприємствах можуть створюватись і робочі інвентаризаційні комісії. Роблять це на тих підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено силами однієї комісії. Для визначення складу робочої комісії керівник видає наказ (розпорядження) по підприємству. Його можна видати або на початку року, або безпосередньо перед інвентаризацією. Обов’язки постійно діючих та робочих інвентаризаційних комісій досить детально виписані  в Інструкції №69 та Методичних рекомендаціях з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств.

До складу робочої комісії зазвичай включають: інженера, технолога, механіка, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які  добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Очолює її представник керівника підприємства. Відповідно до пп. 11.2. п. 11. Інструкції №69 заборонено призначати головою інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально-відповідальних осіб одного і того ж працівника два роки підряд. Тому  голову робочої інвентаризаційної комісії слід змінювати щороку. Це дозволить уникнути можливої змови між матеріально-відповідальною особою і головою комісії. На мій погляд, бажано замінювати й інших працівників робочої комісії.

У ПАП “Озерна” постійно діючі інвентаризаційні комісії створюються в складі:

- керівника сільськогосподарського підприємства або його заступника (голова комісії);

-  головного бухгалтера;

-  керівників структурних підрозділів, головних спеціалістів галузей і служб.

Для безпосереднього проведення інвентаризації створюються робочі комісії в складі:

- представника керівника підприємства;

- галузевих спеціалістів, включаючи і обліково-економічних працівників;

- представників громадськості.

Постійна комісія проводить необхідну роботу не тільки при плановій інвентаризації, а й у міжінвентаризаційний період. Тому обов'язки постійної комісії можна поділити наступним чином [9].

1. У міжінвентаризаційний період:

  •  розробка інструктивних матеріалів щодо проведення інвентаризації;
  •  профілактична робота із забезпечення збереження цінностей (у т. ч. заслуховування на засіданнях керівників структурних підрозділів з питання збереження цінностей);
  •  вибіркові інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання та переробки (такі перевірки направлені на здійснення контролю
    за збереженням цінностей, дотриманням матеріально-відповідальними особами правил їх зберігання і ведення первинного обліку).

2. У період інвентаризації:

  •  безпосередньо організація і проведення інвентаризацій;
  •  інструктаж членів робочих інвентаризаційних комісій;
  •  контроль за проведенням інвентаризацій робочими комісіями;
  •  перевірка правильності визначення інвентаризаційних різниць (надлишків або нестач), обґрунтованості пропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх місцях їх збереження;
  •  проведення за дорученням керівника підприємства повторних суцільних інвентаризацій (при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках);
  •  розгляд письмових пояснень осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей або інші порушення (допущення надлишків цінностей, на нашу думку, також є порушенням);
  •  винесення пропозицій щодо регулювання виявлених нестач та втрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці.

Усі рішення, що приймає постійно діюча інвентаризаційна комісія ПАП “Озерна”, заносяться до протоколу (див. додаток 2). У ньому наводяться відомості про причини й осіб, винних у нестачах, втратах і надлишках, та про вжиті до таких осіб заходи. До речі, відповідно до п. 11.12. Інструкції №69 протокол інвентаризаційної комісії у 5-дениий термін розглядає і затверджує керівник підприємства. При цьому всі прийняті рішення набувають юридичної сили і стають обов’язковими для виконання усіма працівниками підприємства.

Необхідно зазначити, що в ПАП “Озерна” у міжінвентаризаційний період систематично проводяться часткові (вибіркові) перевірки та інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в місцях їх зберігання та використання. Такі перевірки та інвентаризації здійснюються на підставі наказу (розпорядження) керівника членами постійно діючих і робочих інвентаризаційних комісій.

Декілька слів про контрольні перевірки, які проводять постійні комісії за участю членів робочої комісії. Контрольні перевірки інвентаризації проводять для контролю за якістю проведення робочими комісіями інвентаризації, а також у випадках, коли виникають сумніви з достовірності даних проведених інвентаризацій. Їх здійснюють безпосередньо по закінченні інвентаризації, але до відкриття складу (комори, секції тощо), де проводили інвентаризацію. Перевіряють найбільш цінні матеріальні цінності та ті, що користуються підвищеним попитом, які знаходилися у перевіреному складі. За результатами контрольної перевірки складають акт за формою, яку встановлено у додатку 1 до Інструкції № 69.

Контрольна перевірка повинна підтвердити результати інвентаризації, яку проводила робоча інвентаризаційна комісія. Якщо ж при перевірці виявили значні розходження між даними інвентаризаційного опису і контрольної перевірки, керівник підприємства наказом призначає новий склад робочої інвентаризаційної комісії для повторної суцільної інвентаризації. Також керівнику в цій ситуації треба після доповіді постійно діючої інвентаризаційної комісії терміново розглянути питання про відповідальність першого складу робочої інвентаризаційної комісії, яка допустила порушення.

Що вважати значним розходженням? Жодний нормативний акт не містить такого поняття. Тому доцільно за кожною групою товарів визначатися окремо під час інвентаризації. Також можна відобразити грошову суму, при якій розходження є значними, в обліковій політиці підприємства. Наприклад, для основних засобів відсутність одного з них буде дуже значною, а от якщо при переважуванні цінностей буде виявлено розбіжність у 50 — 100 г, із 50 — 100 кг, на мій погляд, це можна не зважати значним розходженням — адже кожні ваги мають певну похибку.

Припустимо, контрольна перевірка закінчена. На ступний крок - працівники бухгалтерії реєструють проведені контрольні перевірки у спеціальній книзі, що є додатком № 2 до Інструкції № 69.

Вище ми вже зазначали, що інвентаризацію можуть проводити робочі інвентаризаційні комісії. Їх обов'язки ми розглянемо крізь призму організації річної інвентаризації, Як було сказано, її проводять за наказом керівника. Саме в наказі про проведення інвентаризації керівник може призначити і склад робочої інвентаризаційної комісії (див. додаток 3).

Отже, наказ підписано. Далі — підготовка до проведення інвентаризації Тут треба розподіляти інвентаризації на два типи:

  1.   Раптові інвентаризації (їх найчастіше проводять при перевірці: грошових коштів, за приписом суду та ін.).
  2.   Планові інвентаризації (наприклад, перед складанням річної звітності, при зміні матеріально-відповідальних осіб та інші, які може визначити керівник своїм наказом).

У першому випадку всі ТМЦ готують до інвентаризації у присутності комісії. При проведенні планових інвентаризацій ТМЦ завчасно згруповують, розсортовують та розкладають за назвами, сортами, розмірами у порядку, зручному для підрахунку, а бухгалтерія підприємства на день проведення інвентаризації готує дані про облікові залишки активів підприємства.

Перед початком інвентаризації членам робочих інвентаризаційних комісій вручається наказ про проведення інвентаризації, а головам комісій — контрольний пломбір (печатка). В ПАП “Озерна” немає спеціального пломбіра, замість нього використовують контрольні замки. В наказі  вказується хто проводить, де і в кого проводиться інвентаризація та термін її проведення. Такий документ реєструється в бухгалтерії підприємства в книзі контролю за виконанням наказів про проведення інвентаризацій.

Забороняється проводити інвентаризацію цінності при неповному складі членів інвентаризаційної комісії.

За навмисне приховування дійсного стану справ під час проведення інвентаризації, члени інвентаризаційних комісій притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку.

Перед початком перевірки фактичної наявності цінностей робоча інвентаризаційна комісія зобов’язана [9]:

  •  опломбувати (закрити контрольними замками) підсобні приміщення, підвали та інші місця зберігання цінностей, у яких є відокремлені входи і виходи;
  •  забезпечити на час проведення інвентаризації худоби, птиці, звірів і кролів недопустимість безконтрольного їх виведення з приміщень чи надходження в ці приміщення;
  •  перевірити справність усіх ваговимірювальних приборів та дотримання термінів їх цехування;
  •  зажадати від матеріально-відповідальної особи заповнених на підставі останніх видаткових та прибуткових документів карток складського обліку;
  •  одержати останні на момент інвентаризації звіти про рух грошових коштів, цінностей та худоби і птиці;
  •  взяти у матеріально-відповідальної особи розписку про те, що усі прибуткові та видаткові документи здано до бухгалтерії й усі ТМЦ оприбутковано, а ТМЦ, що вибули, — списано (у деяких із встановлених типових форм актів та описів вона присутня, в інших випадках
    доцільно скласти її в довільній формі).

Голова інвентаризаційної комісії візує всі прибуткові і видаткові документи, прикладені до звітів з вказанням "до інвентаризації на … (дата)" та матеріально-відповідальна особа здає ці звіти представнику бухгалтерії для визначення залишків цінностей в бухгалтерських облікових регістрах    на момент інвентаризації.

Матеріально-відповідальні особи за збереження цінностей дають розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи включені в звіти про рух цінностей та здані в бухгалтерію, а всі цінності, які надійшли чи були на той час, оприбутковано чи списано. Аналогічні розписки необхідно одержати в осіб, які мають підзвітні суми чи довіреності на одержання цінностей.

Перевірка наявності фактичних залишків цінностей здійснюється обов'язково за участю матеріально-відповідальних осіб. В окремих випадках, коли матеріально-відповідальна особа з дуже поважних причин не може бути присутня (важка хвороба, смерть), до участі в роботі інвентаризаційної комісії для забезпечення інтересів відсутньої матеріально-відповідальної особи залучаються представники місцевої влади — депутати сільських, міських чи районних рад народних депутатів.

Далі робоча інвентаризаційна комісія виявляє наявність цінностей при інвентаризації  шляхом обов'язкового підрахунку, зважування, обміру і таке інше, виходячи зі встановлених одиниць виміру. Визначення ваги (об'єму) матеріалів, що зберігаються насипом, грубих і соковитих кормів можна проводити на підставі розрахунків, про що в описах робиться відповідна відмітка.

Найменування інвентаризаційних цінностей і об'єктів (предметів) та їх кількість відображаються в описах за субрахунками, номенклатурою та в одиницях виміру, прийнятих в обліку.

На цінності, які не належать підприємству, але знаходяться в його розпорядженні, складаються окремі описи з розподілом: на орендовані, прийняті на відповідальне зберігання і таке інше.

При проведенні інвентаризації основних засобів та інших матеріальних цінностей виявляються всі невикористовуванні в підприємстві цінності, які можуть бути реалізовані, а також цінності, які в подальшому непридатні для використання. Такі цінності рекомендується записувати в окремих інвентаризаційних описах.

Дані інвентаризації з кожного виду цінностей записуються в інвентаризаційні описи, окремо, за місцезнаходженням цінностей і особами, відповідальними за їх зберігання [9].

Ці описи складаються в двох примірниках.

При зміні матеріально-відповідальних осіб складаються три примірники опису.

Описи підписуються головою та всіма членами інвентаризаційної комісії, а матеріально-відповідальні особи пишуть на кожному описі розписку такого змісту:

"Усі цінності, пойменовані в цьому інвентаризаційному описі з №.... до №..... перевірені комісією в натурі за моєї присутності та внесені в опис, у зв'язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, перелічені в описі, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні".

Описи можуть бути заповнені як ручним способом, так і засобами обчислювальної та іншої оргтехніки. Описи, що складаються вручну, заповнюються чорнилами або кульковою ручкою чітко й якісно. Жодні виправлення і підчистки є неприпустимими. На кожній сторінці опису прописом вказуються число порядкових номерів матеріальних цінностей і загальний підсумок кількості всіх цінностей у натуральних показниках, записаних на даній сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і таке інше) ці цінності вказані. У тих випадках, коли матеріально-відповідальні особи виявляють після інвентаризації помилки в описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, секції і таке інше) заявити про це голові інвентаризаційної комісії. Інвентаризаційна комісія виконує перевірку вказаних фактів і у випадку їх підтвердження проводить виправлення виявлених помилок у встановленому порядку. Виправлення повинні бути вказані і підписані всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально-відповідальною особою. В описах не можна залишати незаповнені рядки. На останніх сторінках описів незаповнені рядки прокреслюються.

При проведенні інвентаризації, яка проводиться в зв'язку із зміною матеріально-відповідальної особи, в описах особа, яка прийняла цінності, розписується про їх отримання, а та, яка здала, — про їх здачу.

В окремих випадках під час проведення інвентаризації можуть надходити чи витрачатися матеріальні цінності.

Матеріальні цінності, отримані підчас проведення інвентаризації, приймаються матеріально-відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії та оприбутковуються після інвентаризації. Ці матеріальні цінності заносяться до окремого опису під найменуванням "Матеріальні цінності, отримані під час інвентаризації". В описі вказується, коли, від кого вони надійшли, дата і номер прибуткового документа, найменування, кількість, ціна та сума. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка "Після інвентаризації" з посиланням на дату опису, в якому записані ці цінності.

Відпуск матеріальних цінностей під час інвентаризації може здійснюватися лише з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера підприємства матеріально-відповідальними особами за присутності членів інвентаризаційної комісії.

Ці цінності заносяться до окремого опису під найменуванням: "Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації". Оформлення опису повинно здійснюватися у такому порядку, що і при надходженні матеріальних цінностей під час інвентаризації. У видаткових документах робиться відмітка за підписом голови інвентаризаційної комісії.

Якщо інвентаризація на складах чи інших закритих приміщеннях не закінчена в той самий день, то приміщення слід опечатати в кінці робочого дня інвентаризаційною комісією. Печатка на час інвентаризації зберігається у голови інвентаризаційної комісії. Під час перерв у роботі інвентаризаційних комісій (на обідню перерву, в нічний час, з інших причин) описи повинні зберігатися в ящиках, шафах, сейфах, у закритому приміщенні, де проводиться інвентаризація.

Якщо при інвентаризації виявлено нестачу чи псування цінностей, то винні особи повинні надати інвентаризаційній комісії письмові пояснення. Члени комісії розглядають пояснення винних осіб та приймають рішення про вжиття заходів щодо цих осіб і заліку пересортиці [9].

І після остаточного підсумовування фактичних даних разом із бухгалтерією підприємства бере участь у визначенні результатів інвентаризації, розробляє пропозиції щодо заліку нестач і надлишків за пересортицею, а також списання нестач у межах норм природного убутку.

До протоколу інвентаризації інвентаризаційною комісією заносяться:

  •  всі виявлені факти порушень чинного законодавства, встановленого порядку зберігання товарно-матеріальних цінностей, правил ведення обліку;
  •  встановлені нестачі, лишки, виявлені і доведені факти перевитрат, крадіжок майна, грошових коштів тощо;
  •  розроблені заходи щодо порядку врегулювання виявлених розходжень  за конкретними об’єктами інвентаризації;
  •  затверджені заходи щодо недопущення порушень у майбутньому;
  •  прийняті види покарання конкретних фізичних осіб, причетних до порушень;
  •  рішення про направлення матеріалів на винних у крадіжках і зловживаннях осіб (фізичних або юридичних) до судово-слідчих органів.

Робоча інвентаризаційна комісія ПАП “Озерна” також заносить до протоколу всі висновки та пропозиції щодо поліпшення:

  •  стану складського господарства;
    •  упорядкування приймання, зберігання і відпуску ТМЦ;
    •  обліку та контролю за їх зберіганням;
    •  реалізації не потрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;
    •  щодо запобігання втратам і нестачам.

Завершуючи розгляд обов'язків робочої інвентаризаційної комісії, не можна не згадати про відповідальність її членів за:

  •  своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства та нормативних актів;
    •  повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках.

Слід також звернути увагу на деякі особливості під час інвентаризації:

  •  не можна проводити інвентаризацію у разі відсутності хоча б одного з членів інвентаризаційної комісії;
    •  при зберіганні ТМЦ в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально-відповідальної особи інвентаризацію проводять послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбують, і комісія переходить у наступне приміщення;
      •  якщо матеріально-відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки в інвентаризаційних описах (актах), вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, відділу, секції тощо) заявити про це інвентаризаційній комісії (як робочій, так і постійній), яка після перевірки вказаних фактів та їх підтвердження проводить виправлення помилок;
        •  у разі отримання цінностей під час інвентаризації (звичайно, це не рідкість) матеріально-відповідальна особа приймає їх у присутності членів інвентаризаційної комісії. Оприбуткування цінностей здійснюють
          після інвентаризації, а у момент отримання складають їх опис за назвою "Матеріальні цінності, отримані під час інвентаризації";
        •  видавати цінності під час інвентаризації також не заборонено. Але для цього потрібен дозвіл керівника підприємства і головного бухгалтера. У разі його отримання матеріально відповідальна особа у присутності членів інвентаризаційної комісії видає цінності, про що складають окремий опис —"Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації". Слід сказати, що голова інвентаризаційної комісії повинен зробити і на прибуткових, і на видаткових документах відмітку "після інвентаризації" з посиланням на дату опису.

І на завершення. Затверджені результати інвентаризації на підприємстві відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року, як цього вимагає пп. "г" п. 11.12 Інструкц

2.3.  Документальне оформлення  інвентаризаційної роботи.

Для оформлення результатів інвентаризації на підприємстві використовуються форми типових документів затверджені Державним комітетом статистики України. На сьогодні затверджено мало форм, необхідних для оформлення результатів інвентаризації. Тому часто для інвентаризації доводиться застосовувати форми, затверджені ще Міністерством статистики СРСР. Пункт 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 дозволяє це робити. А щоб такі форми мали юридичну силу, доцільно виписати їх перелік у наказі про облікову політику підприємства [26]. В ПАП “Озерна” перелік форм, необхідних для оформлення результатів інвентаризації, затверджено внутрішнім наказом.

Документи, в яких реєструються наслідки інвентаризаційного процесу, можна згрупувати в п'ять груп (рис. 2.3.1) [32].

Рис. 2.3.1 Документи інвентаризаційного процесу.

Господарюючі суб'єкти інколи допускають помилки при оформленні результатів інвентаризації, особливо якщо вони не користуються при цьому типовими формами первинної документації, спеціально створеними для обліку таких результатів (таблиця 2.3.2.), застосування яких суттєво полегшує суто механічну роботу і дозволяє приділити більше уваги спеціальним питанням виявлення та оформлення змістовних елементів за результатами будь-якої інвентаризації [28].

Таблиця 2.3.1 

Форми описів, актів та іншої документації за результатами інвентаризації

№ форми

Найменування документа

Галузі застосування і зразки використання

Особливості заповнення

1

2

3

4

Інв-1

Інвентаризаційний опис основних засобів

Відображення даних інвентаризації на три дати

Окремо по кожному місцезнаходженню цінностей і матеріально-відповідальної особи

Інв-2

Інвентаризаційний ярлик

Облік фактичної наявності матеріальних цінностей на складах, коли за умовами організації виробництва немає можливості відразу провести перерахунок матеріальних цінностей і записати їх до інвентаризаційних описів. Використовується для заповнення інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей (форма № інв-3)

Заповнюється комісією і зберігається разом з занесеними товарно-матеріальними цінностями за місцем їх знаходження

Інв-3

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей

Складається при залишках товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, готової продукції, малоцінних і швидкозношувальних предметів тощо) в натурі. На виявлення при інвентаризації непридатних або зіпсованих матеріалів і готових виробів складаються відповідні акти

Складається на підставі фактичного перерахунку, зважування, перемірювання цінностей окремо по кожному складу. Дільниці, цеху тощо, а також по матеріально відповідальних особах

Інв-4

Акт інвентаризації товарів відвантажених

Застосовується при інвентаризації вартості відвантажених товарів

На товари відвантажені, строк оплати яких не настав, на товари відвантажені, але не сплачені в строк складаються окремі акти

Інв-5

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання

Застосовується при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання

Записи проводяться інвентаризаційною комісією на підставі перевірки і перерахунку цінностей в натурі. Товари і матеріали, які зберігаються на складах інших організацій, заносяться до описів на підставі документів які підтверджують здачу цих цінностей на відповідальне зберігання

Інв-6

Акт інвентаризації матеріалів і товарів, які знаходяться в дорозі

Виявлення кількості і вартості матеріалів і товарів, які на момент інвентаризації знаходяться в дорозі. Замість форми №інв-4, інв-5 і інв-6 можуть застосовуватись відповідні відомості журнально-ордерної форми обліку

Складається інвентаризаційною комісією на підставі документів, які підтверджують перебування товарів в дорозі, підписується і передається до бухгалтерії

Інв-7

Інвентаризаційний опис незавершеного виробництва

Облік фактичної наявності незавершеного виробництва, а також покупних напівфабрикатів або власного виробництва в цехах основного і допоміжного виробництва

Складається на підставі виявлених залишків матеріалів і напівфабрикатів. Переданих дот виробничих цехів, початих обробкою

Інв-8,

Інв-9

Акт інвентаризації дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, природних алмазів і виробів з них

Застосовується при інвентаризації у всіх місцях зберігання і безпосередньо у виробництві!: форма №Інв-8 – дорогоцінних металів і виробів з них, форма № інв-9 – дорогоцінного каміння, природних алмазів і виробів з них

Один примірник передається до бухгалтерії для складання порівняльної відомості. А другий залишається у матеріально відповідальної особи

Інв-10

Акт інвентаризації незакінчених капітальних ремонтів основних засобів

Застосовується при інвентаризації незакінчених капітальних ремонтів, будівель, споруд, устаткування, енергетичних установок та інших об’єктів основних засобів

Акт складається на підставі перевірки робіт в натурі, підписується і передається до бухгалтерії

Інв-11

Акт інвентаризації витрат майбутніх періодів

Застосовується при інвентаризації витрат майбутніх періодів

Складається на підставі виявлення за документами залишків сум, які обліковуються на відповідному рахунку, підписується і передається до бухгалтерії

Інв-12,

Інв-13

Інвентаризаційний опис товарів, матеріалів, тари і грошових коштів в торгівлі

Застосовується на підприємствах при перевірці фактичної наявності товарів, матеріалів, тари і грошових коштів Форма №інв-12 застосовується на підприємствах оптової торгівлі, а Форма № інв-13 – на  підприємствах роздрібної торгівлі

Заповнюється  матеріально відповідальною особою на підставі перерахунку, зважування, перемірювання цінностей за місцями зберігання. Перший примірник опису  передається до бухгалтерії, другий залишається у матеріально відповідальної особи

Інв-14

Інвентаризаційний опис залишків продуктів і напівфабрикатів на підприємствах громадського харчування

Застосовується на підприємствах громадського харчування при інвентаризації продуктів і напівфабрикатів які знаходяться у виробництві

Підписується  інвентаризаційною комісією і матеріально відповідальною особою. Перший примірник опису  передається до бухгалтерії, другий залишається у матеріально відповідальної особи

Інв-15

Акт інвентаризації наявності грошових коштів

Застосовується для відображення результатів інвентаризації фактичної наявності грошових коштів (готівки, поштових марок тощо). Які знаходяться в касі підприємства

Комісія перевіряє грошові кошти шляхом повного перерахунку грошей, які знаходяться в касі цінні папери лімітовані чекові книжки тощо. Перший примірник передається до бухгалтерії підприємства (організації), другий залишається у матеріально відповідальної особи

Інв-16

Інвентаризаційний опис цінних паперів і бланків документів суворої звітності

Застосовується для відображення результатів інвентаризації фактичної наявності цінних паперів і бланків документів суворої звітності (квитки на бензин, проїзд на таксі тощо)

Підписується інвентаризаційною і комісією матеріально відповідальною особою. Перший примірник опису  передається до бухгалтерії, другий залишається у матеріально відповідальної особи

Інв-17

Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами

Застосовується для оформлення результатів інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами

За вказаними видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків додається довідка (додаток до форми №інв-17), яка є підставою для складання форми № інв-17. Довідка складається в розрізі синтетичних рахунків бухгалтерського обліку

Інв-18,
Інв-19,
Інв-20,
Інв-21

Порівняльна відомість

Застосовується для відображення результатів інвентаризації: № інв-18 – основних засобів, № інв-19 – сировини, матеріалів, готової продукції та інших матеріальних цінностей на підприємствах, крім торговельних; № інв-20 – товарів, матеріалів і тари в торговельних організаціях, які здійснюють кількісно-вартісний облік цінностей; №інв-21 – в організаціях роздрібної торгівлі, які здійснюють вартісний облік цінностей. Для порівняння залишків цінностей за даними бухгалтерського обліку з фактичною наявністю їх за інвентаризаційними описами

Складається бухгалтером підприємства і зберігається в бухгалтерії

На сьогодні для сільськогосподарських підприємств окремо розроблені типові форми первинної документації, які використовуються для оформлення результатів інвентаризації (таблиця 2.3.2) [26]. Зразок форм Інв. – 17 с.г. та Інв. – 19 с.г. наведено в додатку 4 та 5.

Таблиця 2.3.2

Форми документів, які застосовуються сільськогосподарськими підприємствами для оформлення результатів інвентаризації

№ з/п

Номер форми

Назва форми

1

Інв. – 2 с.г.

Інвентаризаційний опис земельних угідь

2

Інв. – 1 с.г.

Інвентаризаційний опис основних засобів і нематеріальних активів

3

Інв. – 3 с.г.

Інвентаризаційний опис багаторічних насаджень

4

Інв. – 4 с.г.

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей

5

Інв. – 5 с.г.

Акт інвентаризації товарів відвантажених

6

Інв. – 6 с.г.

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання

7

Інв. – 7 с.г.

Акт інвентаризації матеріалів та товарів, які знаходяться в дорозі

8

Інв. – 8 с.г.

Інвентаризаційний опис робочої худоби та продуктивних тварин, птиці, бджолосімей

9

Інв. – 9 с.г.

Інвентаризаційний опис незавершеного виробництва та незакінченого будівництва

10

Інв. – 10 с.г.

Інвентаризаційний опис плодових розсадників

11

Інв. – 11 с.г.

Інвентаризаційний опис незакінчених ремонтів основних засобів

12

Інв. – 12 с.г.

Акт інвентаризації витрат майбутніх періодів

13

Інв. – 13 с.г.

Акт інвентаризації наявності грошових коштів

14

Інв. – 14 с.г.

Інвентаризаційний опис розрахунків з дебіторами і кредиторами

15

Інв. – 15 с.г.

Інвентаризаційний опис контрактних зобов’язань, непередбачених активів і зобов’язань, гарантій та забезпечення наданих і отриманих, списаних активів

16

Інв. – 16 с.г.

Інвентаризаційний опис бланків суворого обліку

17

Інв. – 17 с.г.

Звіряльна відомість результатів інвентаризації основних засобів

18

Інв. – 18 с.г.

Звіряльна відомість результатів інвентаризації інших цінностей

19

Інв. – 19 с.г.

Відомість результатів інвентаризації

Порядок використання форм первинних документів, наведених в таблиці 2.3.3 визначено в Методичних рекомендаціях по застосуванню форм документів первинного обліку на сільськогосподарських підприємствах, рекомендованих листом Міністерства аграрної політики України від 19.01.2004р. №37-27-12/455.

Слід відмітити, що працівники ПАП Озерна” для оформлення інвентаризаційної роботи на підприємстві не використовують спеціалізовані форми первинних документів, які рекомендовані для сільськогосподарських підприємств. Результати проведення інвентаризації в господарстві оформляються типовими формами первинних документів, які наведенні в таблиці 2.3.2.  З усієї сукупності  наведених форм  ПАП Озерна” використовує наступні: Інв-1, Інв-3, Інв-7, Інв-10, Інв-11, Інв-15, Інв-17, Інв-18, Інв-19.

Кожний об'єкт інвентаризації має вартісну оцінку. Правильне її визначення суттєво впливає на дотримання принципу об'єктивності. Ідентифікувати об'єкт та визначити його вартість можна за допомогою бухгалтерських документів (таблиця 2.3.3) [32].

Таблиця  2.3.3

Документи,  які містять  інформацію  про  вартість  майна  і зобов'язань

Об’єкт інвентаризації

Код форми опису (акту)

Вартісна оцінка в опис (акт) вноситься з певних документів з обліку майна і зобов’язань (найменування, код форми)

1

2

3

Основні засоби

Інв-1

Акт (накладна) приймання-передачі основних засобів ф.№ОЗ-1

Розроблювальна таблиця по переоцінці основних фондів

Нематеріальні активи

Інв-*

Картка обліку нематеріальних активів

Товарно-матеріальні цінності

Інв-3,

Інв-5,

Інв-8,

Інв-9

Прибутковий ордер ф. № М-4

Акт про приймання товарів ф.№ ТОРГ-1

Картка обліку матеріалів ф. № М-17**

Товарний звіт ф. № ТОРГ-29

Незавершене виробництво і незавершене капітальне будівництво

Інв-10,

Акт*,

Опис*

Лімітно-забірна картка ф. № М-8

Акт приймання готової продукції

Довідка про вартість виконаних робіт і витрати ф. № КС-3

Акт про брак у виробництві

Акт про проведення обміру

Витрати майбутніх періодів

Інв-11

Акт про виконання робіт (надання послуг), які обліковуються в складі витрат майбутніх періодів

Розрахунки з дебіторами, в т.ч. по товарах відвантажених

Інв-4,

Інв-6,

Інв-17

Рахунок-фактура

Товарно-транспортна накладна ф. № 1-Т

Товарна накладна ф. № ТОРГ-12

Авансовий звіт ф. № 628

Грошові кошти (готівка)

Інв-15

Акт інвентаризації наявності грошових коштів ф. № інв-15

Безготівкові грошові кошти

Акт*

Виписка з розрахункових (валютних, спеціальних) рахунків і установ банку

Квитанція про приймання торговельної виручки

Копія супровідної відомості до сумки гривневої готівки

Цінні папери (в документальній формі) і бланки документів суворого обліку

Інв-16

Інвентаризаційний опис цінних паперів і бланків суворої звітності ф. №-16

Капітальні вкладення (крім незавершеного  будівництва0

Акт*

Акт про приймання устаткування ф. № ОЗ-14

Акт приймання-передачі до монтажу ф. № ОЗ-15

Товарно-транспортна накладна ф. № ТОРГ-12

Акт про виконання робіт (надання послуг), які обліковуються в складі капітальних вкладень

Фінансові інвестиції (крім цінних паперів в документальній формі)

Акт*

Сертифікат цінних паперів

Виписка по депозитному рахунку в установах банку

Виписка з депозитного рахунку

Звіт про удосконалення депозитарної операції

Виписка з реєстру акціонерів

Розрахунки з кредиторами

Інв-17

Виписка з позикового рахунку в установі банку

Договір позики

Кредитний договір

Рахунок-фактура

Товарно-транспортна накладна ф. № 1-Т

Товарна накладна ф. № ТОРГ-12

Розрахункова відомість ф. № Т-51

Податкова декларація

Розрахункова відомість по засобах позабюджетного фонду

Резерви майбутніх витрат і платежів

Акт*

Бухгалтерська довідка ф. № РТ-14

Внутрішня нормативна документація про порядок формування витрат майбутніх витрат платежів

* Уніфіковані форми відсутні, документи розробляються організацією самостійно

** при обліку товарно-матеріальних запасів по облікових цінах

За результатами інвентаризації фактичні дані відображають в інвентаризаційних описах. Інвентаризаційний опис складається в одному примірнику окремо за кожним місцем їх зберігання та матеріально-відповідальною особою.

Якщо в інвентаризаційному описі допущена помилка, то вона виправляється відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88).

Після виявлення лишків чи нестач, бухгалтер складає порівняльну відомість за типовою формою № Інв-18 або Інв-19 в одному примірнику (форми затверджені постановою Державного комітету СРСР зі статистики від 28 грудня 1989 року № 241 (постанова на сьогодні має статус чинної)) [24].

Лишки або нестачі коштів у касі бухгалтер може оформити актом за формою, наведеною в додатку 1 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (постанова Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (див. додаток 6).

Отож остаточні результати проведеної інвентаризації можна визначити лише за порівняльними відомостями.

Порівняльні відомостінайважливіші заключні документи, що складаються на результативній стадії інвентаризаційного процесу. В них відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками, тобто між показниками за даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів. В облікових даних залишки повинні бути виведені по всіх наданих прибутково-видаткових документах на дату інвентаризації (навіть якщо це і не 1-ше число місяця).

ПАП “Озерна”, як і кожен економічний суб’єкт, має право складати порівняльні відомості лише по тих цінностях, по яких при інвентаризації були виявлені відхилення від облікових даних.

За порівняльними відомостями перевіряються: правильність перекриття недостач лишками як пересортування майна; обґрунтованість визначення і віднесення на відповідні рахунки сумових різниць, що виникають при зарахуванні пересортування; законність застосування норм природного убутку; наявність письмових рішень за результатами інвентаризації. Перевіряється правильність відображення в бухгалтерському обліку недостач, а також своєчасність та ефективність заходів щодо відшкодування заборгованості по присуджених недостачах цінностей, виявлених за минулі звітні періоди.

Перед складанням порівняльної відомості бухгалтерія має ретельно перевірити правильність усіх записів на рахунках.

У порівняльних відомостях відображаються розбіжності між даними інвентаризаційних описів та показниками бухгалтерського обліку. Якщо за даними інвентаризаційних описів фактичний залишок цінностей перевищує або є меншим показника залишків за даними бухгалтерського обліку, то величина лишків відображається як в натурі, так і у вартісній оцінці. Вартість лишків та недостач товарно-матеріальних цінностей у порівняльних відомостях приводиться відповідно до їх оцінки в облікових регістрах. Також визначаються суми, які повинні внести винні особи з метою повного відшкодування недостач.

За тими цінностями, які належать іншим підприємствам (наприклад, які знаходяться на відповідальному зберіганні у даного суб'єкта), складаються окремі порівняльні відомості. Інформацію в цих відомостях слід приводити у розрізі тих підприємств, яким ці цінності належать. Власників цінностей суб'єкт інвентаризації має повідомити (наприклад, довідкою) результати перевірки, а також додати до довідки копії інвентаризаційного опису [31].

За наслідками проведеної інвентаризації інвентаризаційною комісією складається протокол із зазначенням стану складського господарства, результатів інвентаризації, висновків та пропозицій щодо заліку недостач і лишків при пересортуванні, списання недостач в межах норм природного убутку, а також понаднормових недостач і втрат від псування цінностей та вжитих заходів щодо запобігання недостач і втрат в подальшому.

Після закінчення інвентаризації робоча комісія передає до центральної постійно діючої комісії всю документацію і протокол.

До складу такої документації повинні входити: інвентаризаційний опис, порівняльна відомість, розрахунок природного убутку, розрахунок по зарахуванню пересортування, пояснення МВО за фактами недостач, лишків, псування тощо, акт обстеження місць зберігання, акт оцінки якісних характеристик об'єкту інвентаризації, розрахунок матеріальної шкоди в результаті недостачі, псування, розкрадання майна. Крім зазначених документів, необхідно подати акти обмірювання, технічні розрахунки і відомості про зважування.

Законодавчо визначено, що термін зберігання таких документів неповинен бути меншим трьох років. Тому ці документи в ПАП “Озерна” зберігаються три роки, а у випадках виникнення суперечок, порушення кримінальних справ - їх зберігають до винесення відповідного рішення.

Протокол інвентаризаційної комісії розглядається і затверджується керівником ПАП “Озерна” в 5-денний термін. Остаточну причину невідповідності фактичної наявності майна бухгалтерським даним встановлює лише адміністрація підприємства.

В будь-якому випадку, якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлені розбіжності між фактичною наявністю і обліковими даними, то керівником ПАП “Озерна” обов’язково видається наказ, відповідно до якого в обліку виправляються всі виявлені розбіжності, а результати включаються до звіту за той період, в якому була закінчена інвентаризація, а також до річного звіту.

ії № 69.

2.4. Виявлення результатів інвентаризації та відображення їх в обліку.

За наслідками проведення технологічної стадії інвентаризаційного процесу визначаються кількісні та вартісні характеристики об'єкту, який інвентаризується. Проте цим інвентаризаційний процес не закінчується, оскільки необхідно проаналізувати та узагальнити отриману інформацію, визначити характер виявлених недостач, втрат і псування майна, а також причини виникнення лишків. Виявлені недостачі та лишки майна, а також позитивні і негативні сумарні різниці повинні знайти відповідне відображення в бухгалтерському обліку [32].

Отож останнім етапом інвентаризаційного процесу є виявлення результатів інвентаризації, регулювання інвентаризаційних різниць та оформлення пропозицій щодо прийняття рішень за виявленими порушеннями.

Умовно цей етап можна поділити на три стадії:

1. Визначення попереднього результату інвентаризації;

2. Регулювання попереднього результату інвентаризації;

3. Визначення кінцевого результату інвентаризації.

Усіх заходи в рамках цього етапу проводять працівники бухгалтерії підприємства.

Послідовність визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризаційного процесу в ПАП “Озерна” є наступною (рис. 2.4.1).

Рис. 2.4.1 Визначення, регулювання та відображення результатів інвентаризації.

При визначенні попереднього результату може бути виявлено:

1) відповідність фактичних і бухгалтерських даних;

2) недостачу - фактичний залишок менше облікового;

3) лишки - фактичний залишок більше облікового.

Саме 2-й та 3-й факти в бухгалтерському обліку отримали назву інвентаризаційних різниць. Під інвентаризаційними різницями слід розуміти розбіжності між даними про фактичну наявність та стан майна і зобов'язань, що виявлені після проведення інвентаризації та даними бухгалтерського обліку. Інвентаризаційні різниці можна визначити лише шляхом порівняння фактичних і облікових даних.

Інвентаризаційні різниці підлягають регулюванню відповідно до п. 11.12 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків (наказ Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 (із змінами та доповненнями).

Порядок    регулювання    інвентаризаційних    різниць    залежить    від характеру та причин виявлених лишків або недостач, втрат та псування майна (табл. 2.4.1) [32].

Таблиця 2.4.1 

Причини виникнення інвентаризаційних різниць

Недостачі

Лишки

Нормовані втрати

Ненормовані втрати

- всихання;

- розпилювання;

- розкришування;

- витікання (танення, просочування)

- розлив при перекачуванні;

- витрачання речовин на дихання

- втрати, що утворюються при підготовці товарів до продажу і самого продажу;

- різного роду втрати, які утворюються внаслідок псування, биття, незадовільного і неправильного зберігання;

- втрати, виявлені при переробці, сортуванні і калібруванні сільськогосподарської продукції;

- втрати від зниження якості продукції;

- втрати, що виникли внаслідок крадіжок, техногенних аварій, завісу тари, форс-мажорних обставин

- неповне оприбуткування товарів;

- невідображення майна в бухгалтерському обліку внаслідок втрати документів про його надходження або його невчасне оприбуткування

За результатами проведення технологічної стадії можуть мати місце недостачі матеріальних цінностей в межах і понад норм природного убутку.

Під природним убутком слід розуміти зменшення ваги ТМЦ, що виникає в процесах постачання, реалізації та при зберіганні ТМЦ внаслідок їх фізико-хімічних властивостей. Природний убуток виникає внаслідок усушки, випаровування, утруски, розпилення, вивітрювання, витікання тощо. Ці явища матеріально відповідальна особа не може передбачити, вони трапляються не з її вини, а внаслідок фізичних та хімічних властивостей ТМЦ, умов їх зберігання та інших причин, що впливають на кількісні і якісні характеристики товарно-матеріальних цінностей. Визначити заздалегідь розмір таких втрат неможливо, тому остаточний розрахунок суми природного  убутку   слід  робити  лише   після   проведення   інвентаризації цінностей і лише в тому випадку, коли фактичні залишки ТМЦ менші за величину залишків за даними бухгалтерського обліку. Суми знижок на природний убуток ТМЦ визначають за встановленими нормами.

Списання недостач матеріальних цінностей, що утворилися за рахунок природного убутку проводиться за наявності наступних умов [24]:

а) у разі виявлення недостач цінностей    після    проведення інвентаризації;

б) при наявності дійсних норм природного убутку на цінності, яких не вистачає;

в)   у  випадку  непричетності  матеріально  відповідальної особи  до утворення недостачі матеріальних цінностей.

Недостачі в межах норм природного убутку списуються на собівартість продукції, робіт, послуг. Недостачі понад норм природного убутку, а також недостачі таких матеріальних цінностей, по яких не може бути природного убутку, слід відносити на винних осіб, якщо такі виявлені, в інших випадках - на фінансові результати діяльності господарюючого суб'єкту. Остаточне рішення про списання недостачі приймає власник або керівник, при цьому його рішення не повинно суперечити чинним нормативно-правовим актам.

При списанні природного убутку працівники бухгалтерії ПАП “Озерна”  дотримуються наступних правил:

1.Списання з матеріально відповідальної особи недостачі майна, яка утворилась за рахунок природного убутку, без проведення інвентаризації і до встановлення факту недостачі забороняється.

2. Списання природного убутку майна проводиться в межах фактичної недостачі, підтвердженої порівняльною відомістю, в сумі, яка не перевищує встановлені норми.

3. Економія  природного  убутку одних  найменувань  матеріальних цінностей, яка досягається шляхом забезпечення  оптимальних  умов зберігання, не може бути джерелом покриття недостач матеріальних цінностей інших найменувань.

Різновидом інвентаризаційних різниць може бути пересортування, яке є результатом взаємної заміни подібних ТМЦ допущене через порушення технологічного та організаційного порядку, що не відображене в обліку.

Під пересортуванням слід розуміти господарський факт, який є результатом руху ТМЦ, виявлений при проведенні інвентаризації. Пересортуванням слід вважати лише виявлені факти недостачі і лишків по ТМЦ однакового найменування (виду) в тотожній кількості і у однієї матеріально відповідальної особи.

Термін "пересортування" та порядок його регулювання може застосовуватися до товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються на бухгалтерських рахунках: 20 "Виробничі запаси", 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 28 "Товари", коли виконуються наступні вимоги [31]:

-  в результаті інвентаризації виявлені лишки та недостачі товарно-матеріальних цінностей одного найменування і тотожної кількості;

-    виявлені    лишки    та    недостачі    утворилися    за    період,    що перевіряється, та у однієї матеріально відповідальної особи, діяльність якої перевіряється.

При відсутності навіть однієї з цих умов проводити зарахування пересортування забороняється.

Виявлені при інвентаризації розходження фактичної наявності об'єктів майна з даними бухгалтерського обліку, регулюються підприємством в наступному порядку [9]:

1)  основні засоби, нематеріальні активи, матеріальні цінності, грошові кошти  і  документи,   а також  інші   активи,   що   виявилися   в   надлишку, підлягають  оприбуткуванню  і  зарахуванню  на  результати   господарської діяльності або збільшенню фінансування з наступним встановленням причин виникнення лишку і винних в цьому осіб;

2)  природний  убуток  цінностей в межах встановлених норм списується  за рішенням   керівника  підприємства,  відповідно   на  витраті операційної діяльності. Норми природного убутку можуть застосовуватись лише в разі виявлення фактичних недостач. При відсутності норм втрати розглядаються як понаднормова недостача;

3)  понаднормові недостачі  та втрати від псування  цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, знищення та псування матеріальних цінностей;

При цьому протоколи інвентаризаційних комісій повинні містити вичерпні пояснення причин, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

4) понаднормові втрати і недостачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винні особи не встановлені або у стягненні матеріальної шкоди з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки або зменшення фінансування.

Оцінку нестачі матеріальних цінностей працівники бухгалтерії ПАП “Озерна” проводять згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116. Згідно з названим порядком розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за їх балансовою вартістю (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% від балансової вартості на момент встановлення такого факту, з урахуванням індексів інфляції, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору, за формулою:

Рз = [(Бв-А)*Іінф+ПДВ+Азб]*2,

де Рз — розмір збитків; Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей; А — амортизаційні відрахування; Іінф — загальний індекс інфляції; ПДВ — розмір податку на додану вартість; Азб — розмір акцизного збору [15].

При нестачі та втратах, що виникли внаслідок зловживань, матеріали протягом п'яти днів підлягають передачі органам попереднього слідства, а на суму виявлених нестач і втрат подається цивільний позов.

На державних підприємствах та в бюджетних установах недостачі матеріальних цінностей понад норми природних втрат, втрати від псування, стихійного лиха (повені, пожежі тощо), а також втрати від нерозкритих крадіжок (якщо винних осіб не встановлено) списуються з балансів на зменшення фінансування лише після ретельної перевірки дійсної відсутності винних осіб і прийняття відповідних заходів з метою недопущення фактів втрат в подальшому у наступному порядку:

- за кошторисами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, виконавчих органів місцевих рад, незалежно від суми по кожному випадку недостач або псування   матеріальних   цінностей   -   відповідно,   з   дозволу   керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, голів  місцевих державних адміністрацій, начальників управлінь (відділів), голів виконавчих органів місцевих рад;

-  за кошторисами установ, які утримуються за рахунок бюджету:

а)   на суму до 75  неоподатковуваних  мінімумів доходів  громадян включно   за   кожним   випадком   недостачі   або   псування   матеріальних цінностей — з дозволу керівника установи;

б)   на  суму  від 75  до   150  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян включно за кожним випадком недостачі або псування матеріальних цінностей - з дозволу керівника вищестоящої установи;

в)  на суму понад 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожним   випадком  недостачі  або  втрати  матеріальних  цінностей - з дозволу   керівників  міністерств,   інших  центральних  органів   виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій, голів виконавчих органів місцевих рад.

Як і всі економічні суб’єкти ПАП “Озерна”  в бухгалтерському обліку для відображення результатів інвентаризації використовує наступні субрахунки (табл. 2.4.2):

Таблиця   2.4.2   

Характеристика   рахунків   для   відображення   результатів інвентаризації

№ субрах.

Назва субрахунку

Характеристика

375

„Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”

Ведеться облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків в результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів, якщо винуватця встановлено

716

Відшкодування раніше списаних активів”

Узагальнюється інформація про суми відшкодування підприємству вартості раніше списаних активів

719

„Інші доходи від операційної діяльності”

Узагальнюється інформація про інші доходи від операційної діяльності, зокрема про доходи від операцій з тарою, від інвентаризації тощо

947

„Нестачі і втрати від псування цінностей”

Ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей, що виявлені в процесі заготовлення, переробки, збереження та реалізації, якщо на час встановлення нестачі  винуватця не встановлено

991

„Втрати від стихійного лиха”

Ведеться облік втрат від стихійного лиха (повені, землетрусу тощо)

992

„Втрати від техногенних катастроф і аварій”

Ведеться облік втрат, понесених підприємством в результаті техногенних катастроф і аварій, що сталися на самому підприємстві чи іншому підприємстві

993

„Інші надзвичайні витрати”

Ведеться облік втрат від інших надзвичайних подій

072

„Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”

Відображається зменшення суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей після встановлення конкретних винуватців з одночасними записами по дебету 375 і кредиту 716

Порядок    відображення   результатів    інвентаризації   на   наведених субрахунках подано в таблиці 2.4.3 [32] 

Таблиця 2.4.3

Типові проводки з обліку результатів інвентаризації

№ оп.

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1

2

3

4

Нестача виробничих запасів

1. Якщо винна особа не встановлена

1

Відображення суми нестачі у складі витрат звітного періоду

947   "Нестачі   і втрати від псування цінностей"

Рахунки    обліку запасів

2

Відображення на позабалансовому рахунку суми нестачі

072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від        псування цінностей"

-

2. Якщо винна особа встановлена

1

Відображення суми нестачі у складі витрат звітного періоду

947   "Нестачі   і втрати            від псування цінностей"

Рахунки    обліку запасів

2

Сума, що підлягає відшкодуванню в розмірі фактичної нестачі

375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"

716 "Відшкодування раніше списаних активів"

3

Відображена    різниця    між    сумою    до відшкодування,       розрахованої       згідно діючого порядку   та балансовою вартістю запасів, яких не вистачає

375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"             :

719             "Інші доходи           від операційної діяльності"

4

Нарахована сума,  що  підлягає сплаті до бюджету

719             "Інші доходи           від операційної діяльності"

642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"

5

Отримано суму відшкодування втрат

30 "Каса"

375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"

6

Перераховано  до   бюджету   різницю   між сумою     відшкодування     і     балансовою вартістю запасів, яких не вистачає

642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"

311        "Поточні рахунки            в національній валюті"

Нестача основних засобів

1. Якщо винна особа не встановлена

1

Відображення суми нестачі у складі витрат звітного періоду

947   "Нестачі   і втрати            від псування цінностей"

10 "Основні засоби"

2

Відображення на позабалансовому рахунку суми нестачі

072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від        псування цінностей"

-

2. Якщо винна особа встановлена

1

Відображено    знос    списаних    основних засобів

131 "Знос основних засобів"

10 "Основні засоби"

2

Відображено залишкову вартість списаних основних засобів

976    "Списання необоротних активів"

10         "Основні засоби"

3

Сума, що підлягає відшкодуванню в розмірі фактичної нестачі

375 "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків"

716 "Відшкодування раніше списаних активів"

4

Сума   до   відшкодування,   що   дорівнює різниці між розміром матеріальної шкоди, розрахованої  згідно  Порядку  №   116  та балансовою вартістю основних засобів

375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"

719             "Інші доходи           від операційної

діяльності

5

Нарахована суму,  що підлягає сплаті до бюджету

716 "Відшкодування раніше списаних активів"

642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"

6

Одержана сума відшкодування втрати

30 "Каса" або 31    "Рахунки   в банках"

375 "Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків"

7

Перераховано до бюджету належну суму

642 "Розрахунки за обов'язковими

платежами"

311        "Поточні рахунки            в національній валюті"

Нестача основних засобів внаслідок крадіжки (якщо винна особа не встановлена) та інших надзвичайних подій

1

Списання     вартості     основних     засобів, втрачених        внаслідок        надзвичайних обставин

99 "Надзвичайні витрати"

10         "Основні засоби"

2

Відображення  нестач  основних засобів у зв'язку з їх розкраданням, якщо винні особи не встановлені

977             "Інші витрати звичайної діяльності"

10         "Основні засоби"

3

Списані      запаси,      втрачені      внаслідок надзвичайних подій

99 "Надзвичайні втрати"

Відповідні рахунки класу 2 "Запаси"

4

Отримані   відходи   від   списання   запасів, знищених внаслідок надзвичайних подій

209             "Інші матеріали"

75 "Надзвичайні доходи"

Лишки виробничих запасів

1

Оприбуткування      запасів,     раніше     не облікованих на балансі

Рахунки    обліку запасів

719             "Інші доходи           від операційної діяльності"

Безпосереднього відображення у фінансовій звітності (форми № 1-4) згідно П(С)БО результати проведених інвентаризацій не знаходять.

В Балансі   підприємства (ф. № 1)  суми  матеріальної шкоди, що підлягають відшкодуванню винними особами, знаходять відображення у складі іншої поточної дебіторської заборгованості.

В Звіті про фінансові результати наслідки проведених інвентаризацій знаходять відображення у складі:

  •  інших операційних доходів;
  •  витрат на збут (в торговельних організаціях);
  •  інші операційних витрат;
  •  інших витрат;
  •  надзвичайних витрат.

В Звіті про рух грошових коштів (ф, № 3):

  •  як зменшення (збільшення) оборотних активів;
    •  як рух коштів від надзвичайної діяльності.

В Звіті про власний капітал (ф. № 4) у складі:

  •  інших змін в капіталі: списання невідшкодованих збитків;
    •  безкоштовно отриманих активів.

Розділ 3 Інвентаризаційна робота – об’єкт ревізійного дослідження

3.1. Об’єкти ревізійного дослідження інвентаризаційної роботи.

Розвиток ринкових процесів в Україні вимагає запровадження нових, прогресивних форм і методів управління, у тому числі удосконалення структури і змісту фінансово-господарського контролю як на макро -, так і на мікрорівні.

Основний зміст контролю - активізація роботи органів контрольно-ревізійного апарату з усунення недоліків і порушень у господарсько-фінансовій діяльності підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів, перебувають у державній, комунальній власності, а також тих, у статутних фондах яких є частка державного, комунального майна [50].

Основним методом контролю державних контролюючих органів відносно вище названих видів підприємств є ревізія. Хоча ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, проте при її здійсненні може проводитися інвентаризація. Інвентаризація замає важливе місце у системі фактичного контролю, і являє собою періодичну перевірку наявності цінностей, що перебувають на балансі підприємства, їх стану та умов зберігання

Проте, якщо планом ревізії проведення інвентаризації не передбачено, ревізор за будь-яких обставин повинен оцінити стан інвентаризаційної роботи та перевірити достовірність результатів раніше проведених інвентаризацій [28].

Перш за все, перевіряється наказ про облікову політику підприємства, в якому повинні бути зазначені види об'єктів та кількість запланованих інвентаризацій.

Крім цього, в бухгалтерії, або у голови центральної інвентаризаційної комісії одержується план проведення інвентаризацій за ревізуємий період. Перевірці також підлягають:

     книга реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій;

  •  акти контрольних перевірок інвентаризації цінностей;
  •  відомості результатів інвентаризації;
  •  книга реєстрації наказів (накази на проведення інвентаризацій, накази про прийняття рішень за результатами інвентаризацій).

Аналіз книги реєстрації наказів, а також плану проведення інвентаризацій за ревізуємий період, дозволить ревізору переконатися в тому, чи дотримується керівництво підприємства діючих нормативних актів, які регламентують кількість інвентаризацій та визначають об'єкти інвентаризації (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.1

Строки проведення інвентаризацій

Види майна і фінансових зобов’язань

Дата проведення

Періодичність

Нормативний акт

Будівлі, споруди та інші нерухомі об’єкти

Не раніше 1 жовтня

Не менше 1 разу в три роки

Інструкція № 69, Інструкція № 90

Бібліотечні фонди

Не раніше 1 жовтня

1 раз у п’ять років

Інструкція № 69, Інструкція № 90

Музейні цінності

Не раніше 1 жовтня

У строки, встановлені Міністерством культури

Інструкція № 90

Інші основні засоби, малоцінні і швидкозношувані предмети:

- у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, їх управліннях (відділах), виконавчих органах місцевих рад

Не раніше 1 жовтня

Не менше 1 разу в два роки

Інструкція № 90

- в інших установах

Не раніше 1 жовтня

Не менше 1 разу на рік

Інструкція № 90

Дорогоцінні метали, коштовне каміння та вироби з них, а також дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, що містяться у відходах і брухті

Станом на 1 січня

та на 1 липня

2 рази на рік

Інструкція № 90, Інструкція № 84

Капітальні роботи інвентарного характеру і капітальні ремонти

Не раніше 1 грудня

Не менше1 разу на рік

Інструкція № 90

Молодняк тварин на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі і сім’ї бджіл

-

Не менше1 разу на квартал

Інструкція № 90

Готові вироби, сировина та матеріали, пальне, корми, фураж та інші матеріали

Не раніше 1 жовтня

Не менше 1 разу на рік

Інструкція № 90

Продукти харчування і спирт

-

Не менше1 разу на квартал

Інструкція № 90

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва, незавершені науково-дослідні роботи

Не раніше 1 жовтня

У терміни, встановлені міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями, виконавчими органами місцевих рад

Інструкція № 90

Грошові кошти, грошові документи, цінності та бланки суворої звітності

-

Не менше 1 разу на квартал

Інструкція № 90

Реєстраційні, спеціальні реєстраційні, валютні та поточні рахунки

У міру отримання виписок Державного казначейства України, банків

Інструкція № 90

Розрахунки платежів до бюджету

-

Не менше 1 разу на квартал

Інструкція № 90

Розрахунки з вищестоящими організаціями

-

Не менше 1 разу на квартал

Інструкція № 90

Розрахунки з дебіторами та кредиторами

-

Не менше 2 раз на рік

Інструкція № 90

Розрахунки у порядку планових платежів і з депонентами

-

Не менше 1 разу на місяць

Інструкція № 90

Державне майно

Станом на 31 грудня

1 раз на рік

Методика № 1121

Ревізор повинен перевірити, чи мали місце протягом ревізуємого періоду події, за якими проведення інвентаризації є обов'язковим.

Поряд з цим, ревізор повинен отримати і проаналізувати інформацію про результати останньої інвентаризації, пояснення матеріально відповідальної особи по недостачах, лишках і втратах (бій, брак, псування товарно-матеріальних цінностей), з'ясувати причини їх виникнення. Це має значення для полегшення подальшої перевірки документів і підвищення якості ревізії.

Отже, сутність ревізійного дослідження стану інвентаризаційної роботи полягає в перевірці: стану інвентаризаційної роботи і якості проведених інвентаризацій на підприємствах; виконання плану проведених інвентаризацій; правильності виведення результатів інвентаризацій та відображення їх в обліку; своєчасності та повноти прийнятих заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Так, при ознайомленні з інвентаризаційними документами: наказами, інвентаризаційними описами (актами), порівняльними відомостями, поясненнями матеріально відповідальних осіб тощо ревізором можуть бути виявлені наступні недоліки (табл. 3.1.2) [28].

Таблиця 3.1.2

Приблизний перелік порушень порядку проведення інвентаризації

№ п/п

Перелік порушень

Можливі наслідки

І

Склад інвентаризаційної комісії не затверджений керівником

Результати інвентаризації є недійсними

2

Документальне підтвердження відсутності хоча б одного члену комісії під час проведення інвентаризації

Те ж

3

В наказі про проведення інвентаризації не зазначені її строки

— "—

4

При неможливості зупинення господарської діяльності прибуткові та видаткові документи не завізовані представником інвентаризаційної комісії

— "—

5

У матеріально відповідальних осіб не взяті розписки про те, що всі прибуткові та видаткові документи здані до бухгалтерії

— "—

6

Проводиться порівняння даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю, а не навпаки

Є можливість викривлення фактичних даних в залежності від даних бухгалтерського обліку

7

Інвентаризаційний опис складений в одному примірнику

Результати інвентаризації недійсні

8

Підсумки не вивірені на кожній сторінці: немає числа прописом, або кількості номерів, або суми матеріальних цінностей, або загального підсумку в натуральних показниках, навіть, якщо підрахунок вівся в грошовому виразі

Теж

9

На кожній сторінці немає запису: "Ціни, підсумки перевірив", підпису матеріально відповідальної особи

— "—

10

Помилки та виправлення не підписані та не завірені членами комісії

— "—

11

Інвентаризаційний опис після затвердження результатів містить незаповнені рядки, немає прокреслень

— "—

12

На останній сторінці інвентаризаційного опису немає розписки матеріально відповідальної особи про відсутність у неї претензій до членів комісії та підтвердження, що зазначене в описі майно прийняте на відповідальне зберігання

— "—

13

Під час перерв в роботі комісії не закритий доступ стороннім до приміщення, де зберігаються інвентаризаційні описи

— "—

Ревізор, проглядаючи інвентаризаційні описи, повинен звертати увагу на наявність не обумовлених виправлень, зроблених в них, особливо на останні рядки, тому що в описах допускаються приписки. Крім того вибірково перевіряється правильність підрахунку натуральних одиниць та підрахунки підсумків.

Шляхом ретельного вивчення матеріалів інвентаризації ревізор повинен встановити обґрунтованість рішень інвентаризаційних комісій та з'ясувати, чи правильно вказані комісією причини недостач, втрат, доцільність заходів, які були прийняті у відношенні винних в цьому осіб; своєчасність визначення результатів інвентаризації; чи не затримувалось порівняння фактичних залишків з даними обліку; чи оформлені результати інвентаризації протоколами комісій та чи затверджені ці протоколи керівником підприємства; чи правильно відрегульовані інвентаризаційні   різниці   між   фактичними   залишками   та   обліковими даними.

Визначаючи    правильність    списання    природного   убутку,   ревізор повинен керуватися лише існуючими нормами та не виходити за їх межі. При   цьому   необхідно   встановити,   чи   правильно   розрахований   розмір природного  убутку  за  встановленими  нормами.   Особливо  ретельній  та суцільній перевірці повинні підлягати всі акти на списання цінностей, за які відповідають матеріально відповідальні та посадові особи. Вивчаючи акти, ревізори повинні звернути увагу на наступне: чи не оформлювались акти комісії зацікавленими в списанні втрат; чи вказуються в актах причини псування   та   втрат;   чи   залучаються   в   необхідних   випадках   комісіями спеціалісти   підприємства;   чи   правильно   виносяться   по   актах   рішення керівництва підприємства.

Також необхідно перевірити правильність відображення результатів інвентаризації, природного убутку та інших втрат в бухгалтерському обліку. Перевірку починають з дослідження:

  •  відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої інвентаризації та ведення обліку операцій на підставі фактичних даних. Існують випадки, коли інвентаризація проведена, її результати виведені в порівняльній відомості, але не відображені в бухгалтерському обліку;
  •  відображення в бухгалтерському обліку результатів поточної інвентаризації.

Аналізуючи   рух   цінностей   за   інвентаризаційний   період,   ревізору необхідно перевірити:

  •  підтвердження залишків, наведених в порівняльній відомості даними обліку записами в регістрах аналітичного обліку;
    •  відповідність записів в регістрах аналітичного обліку, що є основою для визначення залишку на кінець інвентаризаційного періоду за даними обліку бухгалтерським проводкам і документам;
    •  виправлення записів - у них часто містяться приховані зловживання;
    •  правильність та обґрунтованість розрахунків, покладених в основу записів в облікових регістрах, які не підтверджені відповідними первинними документами, а необхідність їх не викликає сумнівів.

При оцінці якості інвентаризації особлива увага звертається на випадки, коли інвентаризаційні залишки цінностей співпадають з книжковими даними, що може свідчити про формальне відношення до інвентаризації. По суті це можна розцінювати як приховування можливих недостач та розкрадань.

Виходячи із показників порівняльних відомостей та пояснень матеріально відповідальних осіб встановлюється обґрунтованість протоколів центральних інвентаризаційних комісій та законність здійснених регулювань та списань як по суті самої операції, так і з точки зору повноважень посадових осіб, що затвердили ці списання.

Зміст наказів та протоколів засідання центральної інвентаризаційної комісії не повинен суперечити порядку регулювання інвентаризаційних різниць.

Переконатися в правильній організації інвентаризаційної роботи ревізор може, отримавши відповіді на наступні питання [28]:

  •  чи здійснюється охорона території підприємства, чи обладнане підприємство протипожежною та охоронною сигналізацією;
  •  чи фактично укладені та правильно оформлені договори про повну індивідуальну або бригадну матеріальну відповідальність з працівниками, яким передані цінності для зберігання та використання;
  •  чи відповідають посади матеріально відповідальних осіб затвердженому переліку посад і робіт, з якими можна укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність;
  •  чи створені матеріально відповідальними особами відповідні умови для забезпечення збереження матеріальних цінностей;
  •  чи існує контроль за порядком вивезення цінностей з підприємства та видачею довіреностей на їх отримання;
  •  чи призначена наказом керівника постійно діюча інвентаризаційна комісія.

3.2. Особливості проведення інвентаризації в ході ревізії.

Розглядаючи методику організації та проведення інвентаризації необхідно пам'ятати, що це є перш за все, не перманентна перевірка (в її практичному застосуванні), а дискретний процес, який складається із сукупності подій, стану, змін, що має певну цілісність і спрямованість.

В сучасних умовах господарювання під інвентаризацією слід розуміти не лише сукупність органолептичних, а й багатьох інших методичних прийомів господарського контролю, які використовуються в процесі його здійснення та реалізуються через інвентаризаційні процедури, з яких складається інвентаризаційний процес [42].

Інвентаризаційний процес розглядають через послідовність стадій його виконання, а саме: організаційної, підготовчої, технологічної та результативної. Тому розглянемо особливості проведення кожної стадії інвентаризації в ході ревізії.

Слід зазначити, що в ПАП “Озерна” проводяться лише внутрішні ревізії, так як це підприємство приватної форми власності. Однак також можуть проводитися зовнішні тематичні та фінансові ревізії у випадках коли підприємство отримує від державних органів цільові кошти в рамках програм розвитку і підтримки сільського господарства.

Особливості  проведення організаційної стадії інвентаризації під час ревізії наступні.

  1.  При здійсненні зовнішньої перевірки суб'єктом інвентаризації є посадова особа контрольно-ревізійного управління, що відповідає за проведення ревізії на підприємстві. При проведенні внутрішньої ревізії в ПАП “Озерна” суб’єктом  інвентаризації є ревізійна комісія, яка створена в інтересах власника підприємства.
  2.  Ревізор на власний розсуд формує інвентаризаційну комісію, яка, як правило, буває комбінованою - складається з працівників підприємства, яке ревізується, представників бригади ревізорів та інших, залучених зі сторони фахівців.
  3.  Ревізор самостійно визначає об'єкти, які необхідно проінвентаризувати, прийоми їх перевірки, яким способом (суцільним чи вибірковим) буде проводитись інвентаризація, матеріально-відповідальних осіб, діяльність яких буде перевірена.
  4.  Ревізор проводить інструктаж із залученими до перевірки особами з питань порядку та техніки проведення, оформлення результатів та термінів початку   і   закінчення,   ознайомлює   членів   інвентаризаційної   комісії   із завданнями, що поставлені в ході проведення інвентаризації і попереджає про відповідальність за її недоброякісне проведення.

Ревізійна комісія ПАП “Озерна” самостійно проводить інвентаризацію та визначає об’єкти інвентаризації та прийоми їх перевірки.

Важливою процедурою на даній стадії, на яку ревізор звертає особливу увагу, є огляд місця зберігання цінностей.

Шляхом огляду виявляються недоліки в організації збереження
матеріальних цінностей (дотримання санітарних норм, температурних
режимів, вологості повітря в приміщенні, правильності укладки цінностей,
наявність на них етикеток, наклейок тощо); стан протипожежної охорони
(закріплення відповідальних осіб, забезпечення необхідним інвентарем,
засобами захисту від вогню тощо); укомплектованість складів технікою,
устаткуванням, необхідним приладдям (навантажувально-розвантажувальними механізмами, холодильниками, вимірювальними приладами тощо) та правильність їх експлуатації; стан охорони складських приміщень (закріплення дверей, наявність ґрат на вікнах, справність сигналізаційних пристроїв, реєстрації в журналі задачі об'єктів під охорону га їх приймання тощо)
[28].

Своєчасний огляд має велике значення для виявлення речових доказів злочинницької діяльності. Так, наприклад, оглядаючи вагове господарство, інвентаризаційна комісія може виявити полегшені гирі та інші пристрої для обважування як при прийманні, так і при відпуску. Або, наприклад, оглядаючи приміщення, може виявити сейфи чи металеві шафи, на яких немає інвентарних номерів, що зберігаються у приміщеннях, що не охороняються, і в яких можуть зберігатися ТМЦ, документація тощо.

Встановлені в результаті огляду факти відображаються безпосередньо в протоколі інвентаризаційної комісії.

На підготовчій стадії ревізор контролює виконання всіх процедур даної стадії та звертає увагу на те, чи було пред'явлено розпорядження про      проведення інвентаризації та запропоновано матеріально-відповідальним особам рознести в книги (картки) складського обліку всі прибуткові та видаткові документи і скласти звіт з виведенням залишків на момент інвентаризації. На складеному звіті голова комісії повинен зробити надпис "до інвентаризації", завізувати його та зазначити час і дату отримання.

Це дозволяє розмежовувати документи, що відносяться до моменту та після проведення інвентаризації, і має важливе значення для правильного визначення облікових даних та виведення результатів інвентаризації.

Даний звіт передається до бухгалтерії підприємства. По суті інвентаризаційна комісія візує документи без їх перевірки, в результаті на момент інвентаризації бухгалтерією приймаються до обліку разом з достовірними й недостовірні документи. Це призводить до викривлення облікових даних, що сприяє приховуванню недостач та розкрадань. Тому ревізор повинен перевірити як звіт, так і документи, на підставі яких він складений.

Ревізор повинен отримати від бухгалтерії список посадових осіб та перелік майна, на видачу якого вони мають право давати розпорядження. Вказані списки з посадами осіб повинні також знаходитись у матеріально відповідальної особи.

Голова інвентаризаційної комісії повинен перевірити надані матеріально-відповідальною особою документи за трьома напрямками [28].

Рис. 3.2.1 Напрямки перевірки документів.

Перевірку поданих документів проводять виходячи з певних класифікаційних ознак, згідно з якими документ є виправдовуючими для здійсненої господарської операції.

Надані матеріально відповідальними особами підозрілі документи бувають трьох видів:

а) правильно оформлені, але не відображені в регістрах складського
обліку в результаті недбалості матеріально відповідальної особи;

б) документи, за якими не закінчений відпуск дозволеної кількості
цінностей (лімітно-забірні картки);

в) неправильно  оформлені  чи  недооформлені документи,  тимчасові
розписки, списки, які зберігаються у матеріально відповідальних осіб.

Кожен документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції, незалежно від його характеру повинен містити наступні обов'язкові реквізити: назву, дату його складання, найменування підприємства, короткий і чіткий опис змісту операції та її підставу, підписи осіб, відповідальних за правильність здійснення операції та за правильність її оформлення. Документ, що не має всіх обов'язкових реквізитів, втрачає свою економічну та юридичну силу і не може бути підставою для записів у звіті про рух матеріальних цінностей та виправдовування дій матеріально-відповідальних осіб.

Документи першого та другого типів необхідно ретельно перевірити, переконатися, чи правильно визначений обсяг відпущеного майна, та чи відображені вони в регістрах складського обліку. Перевіряючи документи третього виду, необхідно не тільки припинити можливість здійснення зловживань з документами, але і зафіксувати, проаналізувати порушення у видачі чи оприбуткуванні майна по цих документах, які виявлені при перевірці та вилучити для з'ясування та притягнення винуватців до відповідальності. На такі документи комісія в присутності матеріально відповідальної особи складає в двох екземплярах регістр, який підписує голова комісії та матеріально відповідальна особа. Один екземпляр регістру з поданими документами залишається у голови комісії, а інший передається матеріально відповідальній особі. Вказані документи можуть бути прийняті для підтвердження здійснених господарських операцій після їх ретельної перевірки та відповідного дооформлення.

Особливо ретельно перевіряється правильність складання накопичувальних документів (лімітно-забірних карток) та фактичний обсяг відображених в них господарських операцій. Щоденний кількісний рух майна в накопичувальних документах повинен підтверджуватися датою та підписами відповідальних осіб.

Всі подані матеріально-відповідальними особами документи повинні бути перевірені та завізовані головою інвентаризаційної комісії.

Перевірка звіту та доданих до нього документів, складених перед інвентаризацією, дозволяє забезпечити контроль оприбуткування ТМЦ, які підлягають інвентаризації. Важливе значення мають зустрічні перевірки руху товарів в межах підприємства, всередині організації, взаємоперевірка розрахунків з постачальниками. Особлива увага звертається на номери документів, дати їх складання, законність та достовірність операцій, що дає можливість розкрити їх сутність та зміст.

Крім цього, в ході перевірки визначається:

  •  своєчасність і повнота оприбуткування матеріальних цінностей по невідфактурованих поставках або матеріалах, прийнятих на відповідне зберігання;
  •  відповідність найменувань, кодів, кількості, сорту, ціни і вартості оприбуткованих товарів, вказаних у прибуткових ордерах, картках складського обліку і оборотних відомостях, цим же даним, відображеним в рахунках, платіжних вимогах, специфікаціях та інших супровідних документах постачальників;
  •  достовірність накладних на внутрішнє переміщення цінностей в інші підприємства (філії), відділи, секції, наявність дозволу керівника і головного (старшого) бухгалтера на такі переміщення. Ці документи перевіряють з метою виявлення можливих випадків подання безтоварних накладних, оформлених для покриття недостачі.

Перевірка документів дозволяє викрити випадки приховування недостач шляхом складання додаткових товарних звітів та безтоварних документів на момент і в процесі проведення інвентаризації, а також недостовірних актів на списання бою, браку, зіпсованих ТМЦ.

В ході перевірки документів необхідно переконатися в правильності підписів осіб, які склали документ, відсутності підчисток, необумовлених чи неправильно зроблених виправлень тощо. Записи в документах повинні бути чіткими, щоб при читанні цифр не виникало сумнівів щодо їх достовірності. Не можна брати до уваги документи, заповнені простим олівцем, з помарками, підчистками та необумовленими виправленнями. Неясність та неповнота опису змісту господарської операції також є підставою для того, щоб не прийняти документ у виправдання дій матеріально відповідальної особи.

Перевірений звіт з доданими до нього документами передається до бухгалтерії підприємства для остаточного виведення залишків цінностей на момент інвентаризації в регістрах бухгалтерського обліку. Передачу до бухгалтерії звіту про рух матеріальних цінностей з доданими до нього документами необхідно здійснювати терміново, щоб після закінчення виконання технологічної стадії мати дані бухгалтерського обліку та скласти порівняльну відомість. Залишати будь-які документи з оприбуткування чи витрачання товарно-матеріальних цінностей у матеріально відповідальних осіб забороняється.

На практиці при проведенні інвентаризації матеріальних цінностей інколи виявляється, що обробка та розноска документів не здійснювались тривалий час, не виведені книжні залишки.

При великій кількості первинних документів, картки та книги складського обліку рекомендується вилучити, а після зняття фактичної наявності матеріальних цінностей скласти по них регістр, завізувати і доручити матеріально відповідальній особі обробити, провести їх розноску і а вивести сальдо. Ця робота повинна виконуватись в присутності одного з членів інвентаризаційної комісії. Питання про те, коли потрібно і доцільно проводити обробку та рознесення первинних документів, складати регістр або опечатувати первинні документи перед інвентаризацією чи після її закінчення вирішує ревізор з огляду на конкретні обставини, пов'язані з проведенням інвентаризації. При цьому, якщо на обробку та рознесення документів не потрібно багато часу і цей час не вплине на якість інвентаризації, то обробку і рознесення документів з виведенням книжних залишків проводять до початку технологічної стадії. Регістри документів слід складати тоді, коли на це потрібно набагато менше часу, ніж на обробку та рознесення документів в картки (книги) складського обліку.

Після виконання попередньої процедури голова інвентаризаційної комісії повинен отримати від матеріально відповідальної особи розписку про те, що всі документи з оприбуткування та видачі цінностей надані комісії і що ніяких не оприбуткованих або не списаних цінностей, або таких, що належать іншим фізичним і юридичним особам, в місцях проведення інвентаризації немає. Така розписка береться у матеріально відповідальної особи з метою попередження можливих зловживань.

Перевірка вагового господарства є обов'язковою процедурою підготовчої стадії. Наявні ваговимірювальні пристрої повинні бути перевірені за терміном клеймування і точністю виміру, а результати такої перевірки оформлені актом.

Підготовка до проведення інвентаризації повинна здійснюватися матеріально-відповідальними особами комплексно за участю всіх членів інвентаризаційної комісії при одночасному вирішенні інших організаційних питань.

Всі операції з приймання та відпуску товарно-матеріальних цінностей повинні бути зупинені.

При зберіганні цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи (бригади) інвентаризація здійснюється послідовно за місцями їх зберігання; після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбується, і комісія переходить до роботи в інше приміщення, тому в період інвентаризації в одному з них доступ в інші місця повинен бути заборонений [50].

Під час перерви в роботі комісії ключі від місця зберігання знаходяться у матеріально-відповідальної особи, а печатка - у голови комісії.

На технологічній стадії ревізор повинен контролювати дії інвентаризаційної комісії, які можуть бути як хибними, так і правильними.

Помилкові дії інвентаризаційної комісії, а також ті дії, здійснення яких є підставою для визнання матеріалів інвентаризації доброякісними наведені на рис. 3.2.2 [28].

Рис. 3.2.2 Види помилок при проведенні інвентаризації.

Наявність хибних дій в роботі інвентаризаційної комісії значно знижує ефективність та об'єктивність проведення інвентаризації, не дає можливості виявити недостачі, лишки та факти псування майна.

При знятті залишків ревізор повинен звернути увагу на поведінку матеріально відповідальної особи. Інколи знання психології допомагають попередньо передбачити ті чи інші зловживання (рис. 3.2.3) [28].

Рис. 3.2.3 Дії матеріально-відповідальних осіб, що впливають на результати інвентаризації.

Неправильним є розбиття комісії з метою прискорення роботи на декілька груп або випадки, коли інвентаризаційна комісія доручає проводити інвентаризацію одному з її членів. При виникненні непорозумінь, комісія в повному складі не може підтвердити правильність та повноту проведеної інвентаризації за результатами таких перевірок. Результати такої інвентаризації не можуть бути направлені правоохоронним органам для порушення кримінальної справи або для прийняття заходів з відшкодування виявленого збитку, тому записи порахованих в натурі цінностей повинні проводити: матеріально відповідальна особа, голова інвентаризаційної комісії і один з членів комісії. Записи необхідно робити в момент закінчення виміру, зважування кожної одиниці об'єкту інвентаризації, після погодження результатів учасниками інвентаризаційного процесу, що здійснюють записи і розрахунки.

Такі записи фактичної наявності майна в момент його перевірки необхідно здійснювати в спеціальних робочих зошитах.

На місці інвентаризації голова комісії видає один зошит матеріально-відповідальній особі, другий - члену комісії, якому доручається ведення записів фактичної наявності майна, а третій - залишає у себе для здійснення контрольних записів. По закінченні інвентаризації на підставі підсумків робочих зошитів складаються інвентаризаційні описи. Робочі інвентаризаційні зошити зберігаються разом з матеріалами інвентаризації та знищуються одночасно з ними. По майну непридатному, зіпсованому або такому, що підприємству не належить, записи здійснюють окремо.

Шляхом поштучного перерахунку визначається наявність майна, що обліковується в натуральних вимірниках. Наприклад, наявність основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів - в штуках, інші об'єкти в похідних: рулон, мішок, банка, - тобто в залежності від специфіки упаковки, складування, зберігання та обліку. Винятком є готова продукція і товари, які при порушенні упакування втрачають якість, порушується герметичність тощо.

Інвентаризація об'єктів шляхом обміру проводиться за умови, якщо вони вимірюються в лінійних одиницях (довжини, площі, об'єму). Вибір натуральних вимірників залежить від особливостей об'єктів, що інвентаризуються. Кількісне вираження об'ємів визначається за допомогою спеціальних технічних засобів виміру: рулеток, метрових еталонів, мірних ємностей.

Матеріальні цінності, що знаходяться в тарі (ящиках, бочках, мішках), розпаковують і перевіряють як за кількістю, так і за якістю. Така перевірка повинна бути вибірковою в розмірі 10 % від загального обсягу надходження. До такої вибірки відносять ТМЦ, які були вже розпаковані матеріально-відповідальною особою при прийманні [50].

Дана вибірка повинна бути репрезентативною. На формування вибірки не повинна впливати матеріально відповідальна особа. Краще обирати одиниці сукупності, що інвентаризується, за специфікаціями.

Однак, якщо є розбіжності, необхідно провести 100% перевірку фактичної наявності цінностей.

Об'єкти, що перевіряються вибірковим методом, завжди повинні бути перевіреними в ході контрольної перевірки.

Запакований товар не підлягає розпаковуванню у випадках, коли:

  •  розпакування товару може викликати зниження його якості;
  •  після розпакування неможливо його запакувати згідно ДСТ.

Лише у перелічених випадках вага чи кількість не розпакованих товарів повинна визначатися за трафаретом на тарі.

При проведенні інвентаризації сипучих матеріалів та вторинної сировини, а також лісоматеріалів, кількість яких визначається розрахунковим методом, необхідно складати відомість зважування та вимірювання. Ці відомості є невід'ємною частиною інвентаризаційного опису. Вони повинні складатися у трьох примірниках, перший - матеріально відповідальній особі, другий (під копіювальний папір) - членам інвентаризаційної комісії, третій -бухгалтерії.

Кількість дрібних МШП на складі, а також незавершеного виробництва слід визначати на підставі технічних обчислень (наприклад, по вимірах і одиничній об'ємній вазі) та оцінювати згідно з внутрішніми правилами підприємства.

Обмір виконаних робіт у натурі за речовими ознаками і результатами є ефективним методом фактичної перевірки будівельних, ремонтних, монтажних і деяких інших видів робіт [50].

Найчастіше обмір застосовується для перевірки виконання будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних робіт. Він включає два основні етапи: перевірку відповідності характеру, об'єму та вартості прийнятих по актах робіт, які були затверджені кошторисом та робочими кресленнями; встановлення фактичного об'єму (в натурі) та якості виконаних робіт, а також правильність списання матеріалів на виробництво цих робіт.

Результати обміру виконаних робіт відображаються в акті обміру, що складається інвентаризаційною комісією та підписується всіма учасниками цієї дії. При незгоді з результатами обміру, зазначеними в акті, особи, які здійснюють обмір, мають право вимагати, щоб в акті були записані їх зауваження і заперечення.

Контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво-органолептичний прийом, що застосовується інвентаризаційною комісією при визначенні фактичних обсягів виробництва, робіт і послуг. Його застосування дозволяє також перевірити оптимальність технології виробництва, обґрунтованість норм витрат матеріальних запасів і повноту виходу готової продукції. Цей прийом використовують також на транспорті, в торгівлі, промисловості [50].

Таким чином, здійснення інвентаризації в ході ревізійного процесу, має певні особливості, які розглянуті вище. Вони в основному спричинені формою організації контролю та певними властивостями об’єктів, що інвентаризуються.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У бакалаврській роботі наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукової проблеми, що виявляється в розробці рекомендацій з удосконалення організації та методики проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві.

Об’єктом свого дослідження я обрав ПАП “Озерна” Зборівського району, Тернопільської області. Основною метою підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції та часткова її переробка. Господарство досить добре забезпечене засобами виробництва, вартість яких у 2007 році зросла на 1496 тис. грн. у порівнянні з 2005 роком. Недоліком є зниження ефективності їх використання: скорочення фондовіддачі та збільшення норми збитку. Левову частку в структурі товарної продукції становить продукція рослинництва – 68,8%. З кожним роком скорочується випуск тваринницької продукції, адже галузь тваринництва у господарстві збиткова. Рентабельність виробництва продукції тваринництва у 2007 році склала -54,9%. Рівень спеціалізації ПАП “Озерна” є дещо нижчим середнього (Кспец.=0,33). Скорочення випуску продукції зумовило зменшення чисельності працівників. Так у 2005 році у господарстві працювало 196 працівників, а у 2007 році їх чисельність зменшилась на 76 чоловік. Виробничо-фінансові результати діяльності ПАП “Озерна” свідчать, що підприємство є збитковим. Щоб досягти прибутку воно здійснює переорієнтацію виробництва. Це дає деякі результати: збиток у 2007 році порівняно з 2006 роком зменшився на 139,7 тис. грн. і становив 116,0 тис. грн. Таким чином, хоча господарство  і намагається покращити результати своєї діяльності, воно і надалі залишається збитковим.

Дослідивши стан інвентаризаційної роботи на підприємстві, я виявив, що керівник ПАП “Озерна” самостійно встановлює об’єкти і періодичність проведення інвентаризації, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.4. Методичних рекомендацій [9] в ПАП “Озерна” складено календарний план проведення інвентаризацій. Цей документ розробляє бухгалтерська служба і затверджує керівник підприємства в процесі планування інвентаризаційної роботи.

Для проведення інвентаризації на підприємстві, відповідно до вимог Інструкції №69, створена постійно діюча інвентаризаційна комісія, склад якої затверджений наказом керівника господарства. Постійно діюча інвентаризаційна комісія ПАП “Озерна” проводить необхідну роботу відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання проведення інвентаризації, не тільки при плановій інвентаризації, а й у міжінвентаризаційний період. Постійно діюча інвентаризаційна комісія ПАП “Озерна” при проведені інвентаризації керується Методичними рекомендаціями [9]. Усі рішення, що приймає постійно діюча інвентаризаційна комісія ПАП “Озерна”, заносяться до протоколу.

Необхідно зазначити, що в ПАП “Озерна” у міжінвентаризаційний період систематично проводяться часткові (вибіркові) перевірки та інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в місцях їх зберігання та використання. Такі перевірки та інвентаризації здійснюються на підставі наказу керівника членами постійно діючих і робочих інвентаризаційних комісій.

Для оформлення результатів інвентаризації на підприємстві використовуються форми типових документів затверджені Державним комітетом статистики України. Перелік таких форм  затверджено внутрішнім наказом. Якщо в документах по інвентаризації допущена помилка, то в ПАП “Озерна”  вона виправляється відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку [14]. Остаточні результати проведеної інвентаризації бухгалтер ПАП “Озерна” визначає, складаючи порівняльну відомість. В ній відображаються підсумкові результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками. Перед складанням порівняльної відомості бухгалтерія ретельно перевіряє правильність усіх записів на рахунках. Документи якими оформляється інвентаризаційна робота в ПАП “Озерна” зберігаються три роки, а у випадках виникнення суперечок, порушення кримінальних справ - їх зберігають до винесення відповідного рішення. Протокол інвентаризаційної комісії розглядається і затверджується керівником ПАП “Озерна” в 5-денний термін.

Інвентаризаційні різниці в бухгалтерії ПАП “Озерна” регулюють відповідно до п. 11.12 Інструкції 69. Оцінку нестачі матеріальних цінностей працівники бухгалтерії ПАП “Озерна” проводять згідно з Порядком № 116.

Необхідно також зазначити, що в ПАП “Озерна” створено ревізійну комісію, яка діє в інтересах власника. Вона проводить внутрішні ревізії, і як одним із методів використовує інвентаризацію. Зовнішні перевірки проводяться на підприємстві рідко. Вони пов’язані в основному з одержанням підприємством цільових коштів з державного бюджету.

Мною виявлені також і недоліки та порушення, що стосуються організації інвентаризаційної роботи в ПАП “Озерна”. Перш за все слід відмітити, що підприємством недотримується пп. 11.2. п. 11. Інструкції №69, відповідно до якого заборонено призначати головою інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально-відповідальних осіб одного і того ж працівника два роки підряд.

В ПАП “Озерна” не проводяться контрольні перевірки, які здійснюють постійні комісії за участю членів робочої комісії. Вважаю, що це знижує якість внутрішнього контролю на підприємстві. Також не завжди дотримується принцип раптовості при проведенні інвентаризації. Інвентаризаційну роботу по окремих об’єктах проводять лише формально.

Працівники ПАП Озерна” для оформлення результатів інвентаризаційної роботи на підприємстві не використовують спеціалізовані форми первинних документів, які рекомендовані для сільськогосподарських підприємств.

В теоретичному аспекті на підставі проведених досліджень сформульовані наступні висновки та пропозиції.

Сутність інвентаризації слід розглядати через її зміст, який складається із комплексу господарсько-правових ознак: проведення дій на підставі розпорядчого документу; здійснення дій колегіальним органом; застосування органолептичних прийомів; реєстрація та оцінка фактів; нормативно-правового регулювання, лічильна та бухгалтерська обробка документів; узагальнення та реалізація результатів; прийняття рішень. 

В теорії бухгалтерського обліку інвентаризація є невідємним елементом його методу. Вона дозволяє перевірити: правильність документування, калькулювання, записів на бухгалтерських рахунках; адекватність оцінки будь-якого обєкту бухгалтерського обліку та інформації фінансової звітності. 

В теорії господарського контролю інвентаризація виступає методом наступного господарського контролю, який не обмежується прийомами фактичного контролю та включає документальні прийоми та прийоми узагальнення отриманих результатів. 

Мета інвентаризації в сучасних умовах господарювання виявлення наявності та оцінка стану обєкту, що перевіряється, виявлення відхилень від тих нормативних, планових, облікових та інших характеристик, у відповідності до яких він може функціонувати та їх нормативно-правове регулювання. Таке формулювання мети суттєво розширює спектр завдань інвентаризації. 

В методологічному аспекті інвентаризацію слід розглядати як процес, що складається із сукупності стадій, обєднуючих упорядковані в часі і просторі взаємоповязані процедури, виконання яких є необхідною і достатньою умовою для досягнення мети її проведення. Покращити стан інвентаризаційної роботи можна шляхом зміни методики її планування і проведення. Інвентаризаційний процес повинен мати єдиний центр відповідальності, яким слід вважати інвентаризаційну комісію.

Потребують перегляду норми природного убутку; їх доцільно залишити лише за такими товарами, що мають тенденцію до зменшення ваги внаслідок всихання. За всіма іншими господарськими фактами, що спричиняють виникнення товарних втрат, слід відмовитися від нормування. Такі товарні втрати потрібно списувати за рахунок осіб, що спричинили їх появу або на фінансові результати. 

Діючий План рахунків бухгалтерського обліку ускладнює роботу практиків щодо відображення результатів інвентаризації. Недостачі і втрати від псування товарно-матеріальних цінностей слід відображати на одному синтетичному рахунку “Недостачі і втрати” без зазначення в його назві причин їх виникнення. Такий рахунок повинен мати два синтетичних субрахунки: 1) “Недостачі і втрати від здійснення звичайної діяльності”; 2) “Недостачі і втрати за результатами надзвичайних подій”. За першим субрахунком повинні відображатися недостачі і втрати майна, причиною виникнення яких є природний убуток і нормальний виробничий ризик. За другим субрахунком повинні відображатися недостачі і втрати майна, що є наслідком стихійного лиха, техногенних аварій, розкрадання, псування, порушення умов експлуатації, правил зберігання тощо. 

Розрахунок розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню повинен бути диференційованим та базуватися на застосуванні коефіцієнту кратності в межах Кі  1, де Кі  коефіцієнт кратності, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. №116 , 1 коефіцієнт кратності, що дозволяє відшкодувати дійсну матеріальну шкоду. Дана пропозиція активізує інвентаризаційну роботу на підприємствах приватної та колективної форми власності. 

Вважаю, підприємству буде доцільно використовувати для оформлення інвентаризаційної роботи спеціалізовані форми первинних документів, які рекомендовані для сільськогосподарських підприємств. Це спростить оформлення інвентаризації окремих об’єктів, які притаманні сільськогосподарським підприємствам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV;
    1.  "Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України", затверджена постановою Правління НБУ від 20.12.2005 р. № 480;
      1.  "Інструкція з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України", затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від  24.12.2001 № 226;
        1.  "Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу", затверджена наказом Міністерства фінансів України №90 від 30.10.1998 року;
        2.  "Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69;
        3.  "Інструкція про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння", затверджена наказом Міністерства фінансів України від 06.04.1998 р. № 84;
        4.  "Методика  проведення  інвентаризації  об'єктів державної власності“, затверджена Кабінетом Міністрів України від 30 листопада 2005 р. № 1121;
        5.  "Методичні рекомендації  щодо списання державного майна, яке входить до сфери управління міністерства аграрної політики України", затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 26.05.2006 року №264;
        6.  "Методичні рекомендації з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств", рекомендовані листом Міністерства аграрної політики України від 04.12.2003 р. № 37-27-12/14023;
        7.  "Методичні рекомендації з проведення інвентаризації, списання нестач, оприбуткування лишків та відображення цього в бухгалтерському та податковому обліку", рекомендовані до застосування підприємствами АПК Науково-методичною радою з обліку, звітності та аудиту в АПВ Мінагрополітики України та Радою Федерації аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України, протокол № 12 від 23 вересня 2005 року;
        8.  "Методичні рекомендації  по застосуванню форм документів первинного обліку на сільськогосподарських підприємствах", рекомендовані листом Міністерства аграрної політики України від 19.01.2004 р. №37-27-12/455;
        9.  "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні",  затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637;
        10.  "Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання)", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.93 № 158;
        11.  "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затверджене Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.
        12.  "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей“, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №116;
        13.  Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності";
        14.  Бардаш С.В. Інвентаризація: теорія, практика, компютеризація. Наукове видання Житомир: ЖІТІ, 1999. 372 с.
        15.  Бардаш С.В., Бутинець Т.А. Еволюція інвентаризації як елементу методу бухгалтерського обліку: історичний аспект // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. 1998. № 7. С. 137-141.
        16.  Бардаш С.В. Інвентаризація в XV-XVI сторіччях: історичний аспект // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. 1999. № 8. С. 11-20.
        17.  Бардаш С.В. Сутність і зміст інвентаризації // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. 1999. № 9. С. 216-226.
        18.  Бардаш С.В. Аналіз ефективності інвентаризаційної роботи на підприємстві // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 6 Дніпропетровськ: Наука і освіта. 1999. С. 83-88.
        19.  Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник – К., 2000. - 692с.
        20.  Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник .- К:ПП «Влад і Влада», 1996. – 320с.
        21.  Бірюкова О., Боярко Н. Нестачі, надлишки та пересортиця, виявленні під час інвентаризації та відображення їх у бухгалтерському обліку // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2008. - № 3. - С. 13-17.
        22.  Боярко Н. Інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків та незавершеного виробництва сільськогосподарських підприємств // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2007. - № 24. - С. 2-14.
        23.  Боярко Н. Розпочато період проведення річної інвентаризації… // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2006. - № 24. - С. 2-8.
        24.  Бутинець Т.А., Чижевський Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів вузів;  3-я редакція проф. Ф.Ф.Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000.
        25.  Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія. Вид. 2-е, доп. і перероб. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». – Житомир: ЖІТІ, 2000.-512с.
        26.  Бухгалтерський облік в Україні / За ред. Р.Хом’яка. – 2004.
        27.  Бухгалтерський облік на сільськогосподарських  підприємствах: підручник – 2-е видання перероб і допов. за ред. професора М.Ф.Огійчука – К.: Вища освіта, 2003.
        28.  Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. — Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с.
        29.  Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-є вид., доп. і перероб. – Житомир: ЖІТІ, 2001.
        30.  Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / Під ред. М.В. Кужельного. — 5-те видання, доповнене і перероблене. — К.: А.С.К., 1998. - 223 с.
        31.  Дерій В.А. Контроль і ревізія: Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV  рівня акредитації за спеціальністю 7.050106 «Облік і аудит». – Бучач: МІФ, 2000. – 54с.
        32.  Дерій В. Ревізія та інвентаризація – найважливіші елементи методу економічного контролю // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2006. - № 20. - С. 7-9.
        33.  Жибак М.М., Пасемник О.Г., Городиський А.М. Бухгалтерський облік. Основи теорії: Навчальний посібник. – Тернопіль: ФОП Кошлатий Є.А., 2006.-263с.
        34.  Жила В.Г. Ревізія та аудит. — К.: МАУПД, 1998.
        35.  Жук В.М. Бухгалтерський облік в селянських (фермерських) господарствах, К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2001.
        36.  Загородиш А.Г., Усач Б.Ф., Хом'як Р.Л. Бухгалтерський облік та аудит підприємницької діяльності: Навчальний посібник. —Львів, 1995. —208 с.
        37.  Литвин Ю.Я. та ін. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. - Тернопіль: "Чарівниця", 1995.
        38.  Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. 2-е видання перероб. і допов. – Київ “Центр навчальної літератури“, 2003.
        39.  Мурашко В.М., Сторожук Т.М., Мурашко О.В. Контроль і ревізія. - Київ.: ЦУЛ, 2003.
        40.  Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
        41.  Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП "Рута", 2002. — 592 с
        42.  Пархоменко В.   Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової звітності  // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 1. - С. 32-38.
        43.  Сопко В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 448 с.
        44.  Сук Л.К., Сук П.Л. Бухгалтерський облік: Навч. посібник.-К., 2005. – 471с.
        45.  Сук П.Л. Інвентаризація та облік її результатів // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2005. - № 5. - С. 2-9.
        46.  Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України, К.: "А.С.К.", 2000.
        47.  Усач Б.Ф. Контроль і ревізія. 4-е видання, стер. – К.: Знання – Прес, 2002.
        48.  Фінансова і статистична звітність ПАП «Озерна» за 2005-2007 роки.
        49.  Хомин П.Я., Лисий Г.А., Совінський В.С та ін. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. - К.: Вища школа, 1993.
        50.  Чудовець В. Науково-практичний підхід до визначення етапів проведення  інвентаризації  // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 8. - С. 12-19.
        51.  Швець В.П. Теорія бухгалтерського обліку: навчальний посібник – К.: Знання, 2003.

                                                                                                    

 

Зміст.

Вступ._______________________________________________________    5

  1.  Економічна суть обліку оплати праці.

Суть та завдання обліку праці та її оплати._____________________     8

Заробітна плата: поняття, види, форми.________________________   13

Актуальність питання обліку праці та її оплати._________________   25

  1.  Бухгалтерський облік як інформаційна база та його роль в обліку оплати праці.

Організаційно-економічна характеристика господарства._________   30

Документальне оформлення праці та її оплати.__________________  41

Порядок нарахування заробітної плати основному та іншим видам персоналу.________________________________________________________  54

Утримання із заробітної плати та відображення  в обліку._________   61

Облік заробітної плати та пов’язаних з нею розрахунків._________    67

  1.  Контроль та аналіз розрахунків за виплатами працівників.

Завдання і джерела інформації для проведення аналізу виплат працівникам._____________________________________________________   78

Методика проведення аналізу фонду оплати праці.______________  88

Контроль за виплатами працівникам.__________________________  93

Висновки і пропозиції. ________________________________________  97

Список використаної літератури._______________________________ 101

Додатки._____________________________________________________ 106

ВСТУП.

Оплата праці (заробітна плата) – це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за виконану ним роботу. Розмір цієї винагороди визначено трудовим договором між працівником і власником або уповноваженою ним особою.

       Однак витрати підприємства, пов’язані з використанням найманої робочої сили, не обмежуються тільки виплатою заробітної плати працівникам, що перебувають у трудових відносинах з підприємством і включені до його облікового складу. З одного боку, підприємство для виконання певних робіт за потребою може залучати фізичних осіб (що не перебувають у трудових відносинах з підприємством і, відповідно, не включені до його облікового складу) й оплачувати їхню працю за договорами цивільно-правового характеру. З іншого боку, крім власне заробітної плати, працівникам можуть виплачувати різні види надбавок і доплат, премій, компенсацій тощо. Крім того, деякі види компенсаційних виплат, що фінансує держава або відповідні фонди, виплачують громадянам через підприємства, на яких вони працюють. У свою чергу, підприємство зобов’язане утримувати із заробітної плати працівників прибутковий податок і збори (внески) на пенсійне та всі види соціального страхування, а також деякі інші суми, встановлені законодавством або угодою між працівником і роботодавцем.

Отже, зважаючи на такі обставини  можна окреслити коло досліджуваних питань та визначити  мету даної роботи, та також її завдання.

Метою досліджень є розробка теоретичних і методичних засад, а також практичних пропозицій дієвості матеріальних стимулів праці в сільськогосподарських підприємствах, спрямованих на вирішення поточних і перспективних проблем розвитку аграрної сфери.

Можна відзначити такі завдання:

  •  обґрунтувати теоретичні і методологічні положення щодо матеріальних стимулів працівників сільськогосподарських підприємств; 
  •  вивчити досвід організації оплати праці в країнах з розвинутою ринковою економікою; 
  •  здійснити аналіз факторів, що впливають на рівень заробітної плати та дослідити особливості їх дії в АПК; 
  •  провести оцінку діючих систем оплати праці в сільськогосподарських підприємствах Рівненської області та обґрунтовано їх переваги та недоліки; 
  •  дослідити основні принципи формування фонду оплати праці в підприємствах агропромислового комплексу;
  •  розробити пропозиції щодо впровадження системи оплати праці від валового доходу в сільськогосподарських підприємствах області;
  •  удосконалити принципи формування матеріальних інтересів фермерів і оплати праці найманих працівників; 
  •  удосконалити механізм матеріального стимулювання оплати праці працівників малих переробних підприємств. 

Обєкт дослідження. Обєктом дослідження є форми та системи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.

Предмет дослідження  теоретико-методологічні та методичні засади організації оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.

Методи дослідження. Методологічною основою є результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем організації оплати праці в сільськогосподарських підприємствах, нормативно-правові акти з питань оплати праці України, зокрема: Генеральна та галузева угоди, Закон України “Про оплату праці”, Закон України “Про колективні договори і угоди”, Закон України “Про фермерське господарство”, Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Дана робота складається з трьох розділів,  а саме:

1. Економічна суть обліку оплати праці.

2. Бухгалтерський облік як інформаційна база та його роль в обліку оплати праці.

3. Контроль та аналіз розрахунків за виплатами працівників.

В першому розділі  ми розглядаємо суть праці та її оплати, тобто теоретичні аспекти на яких і ґрунтується весь зміст розрахунків з оплати праці працівникам.

Темою другого розділу є практичне дослідження стану розрахунків з оплати праці на прикладі ПОП «Урманське». Він є найважливішим оскільки показує реальну ситуацію по розрахунках за виконану роботу, документооборот  по підприємству та методи фіксування господарських розрахунків.

В третьому розділі оговорюється питання  контролю як внутрігосподарського так і ревізій, без якого неможливо рентабельно і відповідно до правових нори провадити будь-який вид діяльності, в тому числі і господарської.

В процесі розгляду даної теми використано шістдесят  шість джерел літератури. Особлива увага зверталась на нормативно-правові акти, що регулюють дане питання.

       Отже, між підприємством і його працівниками постійно здійснюються розрахунки, більшість з яких пов’язані з оплатою праці. Як і будь-які інші господарські операції, ці розрахунки повинні бути відображені в бухгалтерському обліку.

1. Економічна суть обліку оплати праці.

  1.  Суть та завдання обліку праці та її оплати.

За сучасних умов розвитку суспільства питання оплати праці дедалі більше привертають увагу вчених і практиків. Заробітна плата як переважна частина всіх доходів населення відіграє центральну роль у реалізації ринкових відносин і тим самим виступає найважливішим елементом відтворення суспільного продукту, одним із головних чинників ефективності економіки та її зростання.

Заробітна плата - це важливий складник виробництва, її рівень пов’язаний як із потребами працівника, так і з процесом виробництва, його результатом, оскільки джерела коштів на відтворення робочої сили створюються у сфері виробництва і їх формування невиходить за межі конкретного підприємства.

Є кілька підходів до визначення поняття “заробітна плата”:

По-перше, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником щодо розподілу новоствореної вартості (доходу).

По-друге, заробітна плата - це винагорода, обрахована, як правило, у грошовому вираженні, і яку згідно з трудовою угодою власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану роботу. Відтак заробітна плата залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства в цілому. Джерелом коштів на оплату праці є власні кошти - дохід підприємства.

По-третє, у сучасному товарному виробництві, що базується на найманій робочій силі, заробітна плата - це елемент ринку праці, котрий виступає як ціна, за якою найманий працівник продає свою робочу силу. З огляду на це, заробітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили.

По-четверте, для найманого працівника заробітна плата - це його трудовий дохід, який він отримує внаслідок реалізації здатності до праці і який має забезпечити об’єктивно необхідне відтворення робочої   сили.

По-п’яте, для підприємства заробітна плата - це елемент витрат на виробництво, що входять до собівартості продукції (робіт, послуг), і  в одночас стимул для матеріальної зацікавленості працівників у досягнені високих і кінцевих результатів праці.

Матеріальне стимулювання працюючих може бути ефективним при обгрунтованому визначенні кінцевих результатів виробництва. Повна характеристика кінцевих результатів можлива при відображенні в них фізичного обсягу, якості продукції і витрат на виробництво. Якщо зазначеному показнику відсутня хоча б одна з названих складових, він є неповним, частковим. Так, при проведенні оплати праці по розцінках за одиницю одержуваної продукції використовується лише одна сторона кінцевого результату фізичний обсяг, але якість продукції і витрати  на її виробництво не враховуються.

Заробітна плата повинна виконувати стимулюючу та розподільчу функції. Перша передбачає створення у працівників високо ефективних стимулів до праці через механізм впровадження прогресивних форм і систем зарплати, які спонукають до зростання продуктивності праці, заощадження робочого часу, раціонального використання техніки тощо. Друга полягає в тому, що підвищення або зниження заробітної плати зумовлює приплив робочої сили в одні галузі і відплив з інших.

Також заробітна плата повинна виконувати соціальну та відтворювальну функції, які полягають у регулюванні зайнятосі населення , соціальному захисті, забезпеченні стану нормальної життєдіяльності і відтворенні робочої сили відповідно.

Згідно із відповідними правовими актами підприємство або інше формування самостійно визначає форми, системи і розміри оплати праці його членів та інших працівників. Оплата праці здійснюється залежно від кількості і якості трудового внеску кожного члена підприємства і зумовлюється кінцевими результатами господарювання. Розмір доходу не обмежується. Оплата праці може проводитись як грішми, так і натурою.

Сільськогосподарські підприємства самостійно обирають форми і системи оплати праці і матеріального стимулювання, які найбільшою мірою відповідають умовам конкретного господарства та досягнутому рівню соціально-психологічних відносин у трудових колективах, їх довіри один до одного і рівня добросовісного ставлення до праці.

Питання нарахування заробітної плати, а також бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожного підприємства.

З одного боку, це пов’язано зі ставленням до таких питань власне працівників, для яких заробітна плата є основним джерелом матеріальних благ.

З іншого, з тією обставиною, що суми, які направляються підприємством на оплату праці, так чи інакше є мірою що визначає надходження податків і обов’язкових зборів (внесків) до бюджету і цільових фондів.

Облік праці та заробітньої плати займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві. Заробітна плата визначається трьома взаємопов’язаними елементами: тарифною системою, нормуванням праці та формами оплати праці. Тарифна система дозволяє якісно оцінити працю, нормування - врахувати кількість витраченої праці, а форми - визначити порядок розрахунку заробітньої плати.

Законом України “Про оплату праці” визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. [8]

Витрати на оплату праці як складові собівартості  впливають на результати фінансово-господарської діяльності підприємства. За нормальної організації виробничого процесу збільшення цих витрат свідчить про  підвищення якості продукції, рівня продуктивності праці та доходу. Підприємство шукає можливості зниження собівартості виготовленої продукції, шляхи підвищення заробітної плати і удосконалення форм оплати праці.

На сьогодні, коли можна вільно формувати облікову політику і на підприємстві, бухгалтер може вибрати найбільш прийнятну систему обліку із застосуванням різних класів рахунків витрат.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. №291 нарахування фонду оплати праці та інших аналогічних витрат відображується за кредитом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою”. Слід зазначити, що витрати на оплату праці, які не пов’язані з виробничою діяльністю підприємства і раніше фінансувались за рахунок прибутку підприємства (оплата працівників соціально-культурної сфери тощо), відносять до витрат підприємства і називають іншими витратами операційної діяльності. [27]

Умовно витрати на оплату праці можна поділити на такі групи:

  •     витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок у вигляді пені, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг);
  •     витрати на виплату авторських винагород;
  •     витрати на виплати за виконані роботи (послуги) за договорами цивільно-правового характеру;
  •     інші виплати в грошовій або натуральній формі, установлені за згодою сторін;
  •     обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, що надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством;
  •     внески платника податків на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках передбачених законодавством.

Завданнями обліку праці та її оплати є:

точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсях виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

правильне нарахування оплати праці кожному працівникові згідно з чинними положеннями;

дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського обліку;

повний і своєчасний розрахунок з працівниками з оплати праці;

своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності з оплати праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Отже, облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

1.2. Заробітна плата: поняття, види, форми.

З переходом на ринкові умови господарювання змінюється концепція щодо встановлення розмірів та вибору форм і систем оплати праці працівників сільськогосподарських підприємств будь-яких форм власності і господарювання. Зміна концепції полягає в тому, що за ринкових умов господарювання максимальний розмір оплати праці не обмежується і він залежить від фінансових можливостей підприємства, а обмежується лише нижчий її рівень, який законодавче регулюється державою.

Законом України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.92р. передбачено забезпечення повної господарської самостійності підприємства і неприпустимість втручання держави в здійснення ним господарських функцій, обмеження його прав та інтересів з боку державної влади та управління. Трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, для громадян, які працюють за трудовим договором, або контрактом - законодавством про працю України. Такі ж права відповідно до законодавства мають приватні (приватно-орендні) підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи, інші суб'єкти господарювання. [7]

Згідно із зазначеними правовими актами підприємство самостійно визначає форми, системи і розміри оплати праці його членів та інших працівників. Оплата праці здійснюється в залежності від кількості та якості трудового внеску кожного члена підприємства і зумовлюється кінцевим результатом господарювання. Розмір доходу не обмежується. Оплата праці може провадитись як грішми, так і натурою. Оплата праці найманих працівників визначається за погодженням сторін, але не може бути нижчою за встановлений державою мінімальний розмір заробітної плати і не залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства.

Сільськогосподарські підприємства самостійно обирають форми і системи оплати праці і матеріального стимулювання, які найбільшою мірою відповідають умовам конкретного господарства та досягнутому рівню соціально-психологічних відносин у трудових колективах, їх довіри один до одного і рівня добросовісного ставлення до праці. Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати - відрядну і погодинну. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: перша - кількості виробленої продукції, друга - кількості відпрацьованого часу.

Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам: найповніше враховувати результати праці, створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці; сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці і якості продукції.

Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

Основними (загальними ) умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.

Погодинна заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів.

Відрядна і погодинна форми оплати праці підрозділяються на кілька систем.

Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці і мірою винагороди працівників.

Системами відрядної форми оплати праці є: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма відрядна, акордна, колективна (бригадна )відрядна, акордно-преміальна, а погодинної - пряма погодинна, погодинна-преміальна, колективна (бригадна) погодинна, погодинна преміальна система з нормованими завданнями.

Мають застосування і такі системи оплати праці, як система оплати праці від валового доходу та контрактна система оплати праці

В основі побудови системи оплати праці мають бути конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю даної групи працівників або окремого працівника. Система плати праці має бути простою і зрозумілою кожному.

Рис. 1.1. Форми та системи оплати праці.

Відрядна форма оплати праці.

Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої працівником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо установлених норм часу і розцінок з урахуванням складності та умов праці.

Правильно організована відрядна оплата створює у робітника заінтересованість у збільшенні випуску продукції установленої якості, підвищення  кваліфікації, застосування передових методів і прийомів праці.

Пряма відрядна система оплати праці.

Її сутність полягає в тому, що виробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку. Основою відрядної оплати праці є норма виробітку (часу) і тарифна ставка. Індивідуальна відрядна розцінка визначається двояко: для тих виробництв, в яких за характером виробничого процесу застосовуються норми виробітку - діленням погодинної або денної тарифної ставки, яка відповідає певному розряду виконаної роботи, на погодинну або денну норму виробітку, а там, де застосовуються норми часу, - множенням погодинної тарифної ставки на норму часу. Відрядна розцінка визначається за формулами:

1) для виробництв, де застосовуються норми виробітку:

Рв= Т : Н

Н - норма виробітку за одиницю часу;

Т- погодинна або денна тарифна ставка, яка відповідає розряду даної роботи;

2) для виробництв , де застосовуються норми часу:

Рв= Т х Нч : 60,

де Нч - норма часу, хв.

Можуть бути випадки, коли норма часу на певну операцію або на виготовлення якогось виробу одинакова, а розряд робіт на їх виконання різний, тоді розцінка буде тим вищою, чим вищий розряд роботи. Отже, на підприємстві має бути правильна, науково обґрунтована тарифікація робіт.

Між нормою виробітку (часу) і розцінкою виробітку (часу) існує пряма залежність. Якщо норма виробітку (часу) не точна, занижена або завищена, тоді й відрядна розцінка, установлена на її основі також буде завищеною або заниженою.

Загальний відрядний заробіток робітника за індивідуальної прямої відрядної оплати визначається за формулою:

Зв = Рв х В,

де В- виробіток робітником продукції належної якості за розрахунковий період.

Наприклад: норма виробітку на оранці зябу на глибину 25-27 см трактором Т-150К становить 6 га. Робота тарифікується по V розряду: тарифна ставка за норму - 6,32 грн., а за 1 га -1,05 грн. (6,32 : 6) і при перевиконанні норми виробітку на будь-яку величину за понаднормативний гектар оранки також буде нарахована 1,05 грн.

Відрядно-преміальна система оплати праці.

Це різновид відрядної форми оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу виплачується премія, за обсяг виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми виробітку передбачається премія в розмірах, встановлених у господарстві. Премії можуть становити 30-50% від тарифної ставки за виконану понаднормативну роботу.

Загальний заробіток робітника за відрядно-преміальної оплати його праці за виконання і перевиконання завдань, технічно обґрунтованих норм виробітку можна розрахувати за формулою:

Звз= Зв+Зв (П1 +П2 х Ппл): 100,

        де Зв- заробіток за відрядними розцінками, грн.;

                П1, П2 - відсоток перевиконання плану виробництва або норм.

У разі преміювання робітників-відрядників за економію матеріальних цінностей загальний заробіток розраховують за формулою:

Звз = Зв + е х РП : 100,

де е - сума досягнутої економії, грн.;

  РП - розмір премій у відсотках від досягнутої економії.

Повертаючись до вищенаведеного прикладу, якщо за нормативний гектар оранки заробітна плата становить 1,05 грн., то за понаднормативний, за умов збільшення тарифної ставки на 50% , оплата за 1 га дорівнюватиме 1,57 грн. (1,05 х 1,5). Це зацікавлює робітника у виконанні у стислі строки більших обсягів роботи, що позитивно впливає на рівень врожайності культур.

Відрядно-прогресивна система оплати праці

Це різновид відрядної форми оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норм - за прогресивно зростаючими розцінками і в залежності від проценту перевиконання норм. Вихідною базою, тобто межею виконання норм виробітку, понад яку оплата за виконану роботу здійснюється вже  за підвищеними розцінками, є фактичне виконання норм за останні три місяці. Проте ця вихідна база не може бути нижчою від діючих норм виробітку. Сутність збільшення розцінок визначається спеціальною шкалою. Шкали підвищення розцінок можуть бути одно- і двоступінчасті. За одноступінчастої шкали у разі перевиконання вихідної бази. Тобто коефіцієнт збільшення дорівнює 0,5, за двоступінчастої шкали за перевиконання вихідної бази від 1 до 10%. Коефіцієнт збільшення - 0,5, за перевиконання понад 10%-1.

Загальний заробіток за відрядно-прогресивною системою розраховується за формулою:

Зз = Зв + (Зв - Пн) : Пв х Кр,

де Зв - відрядний заробіток за прямими розцінками;

Пв - відсоток виконання норм виробітку;

Пн - вихідна база для нарахування прогресивних доплат, яка виражена у відсотках виконання норм виробітку;

Кр - коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат.

Якщо тільки частина робіт оплачується за відрядно-прогресивними розцінками, то

Зз = Зв + Зпр (Пв - Пн): Пв х Кр,

де Зпр - відрядний заробіток за прямими розцінками за роботу, яка оплачується за відрядно- прогресивною системою.

Необхідно врахувати, що за відрядно - прогресивної системи заробіток підвищується такою самою мірою  (а в деяких випадках і більшою), якою збільшується виробіток. Тому ця система має обмежену сферу застосування – лише на тих ділянках виробництва, які лімітують випуск продукції на підприємстві, на тих роботах які є надто терміновими (сівба, садіння, збирання врожаю).

Непряма відрядна система оплати праці.

Її застосовують для оплати праці допоміжних працівників зайнятих обслуговуванням   основних   робітників-відрядників (водіїв, майстрів-налагоджувальників, ремонтників, за умов коли їх заробіток ставиться в пряму залежність від заробітної плати основних працівників. Загальний заробіток може визначатися двома способами:

1) множенням непрямої відрядної розцінки на фактичне виконання завдання за робочими об'єктами обслуговування. При цьому непряма відрядна розцінка може визначатися за формулою:

Рнепр = Тден.доп./Ноб х Вп,

де Тден.доп.- денна тарифна ставка допоміжного робітника, праця якого оплачується за непрямою відрядною системою, грн.- коп.;

Ноб - кількість робочих місць, які обслуговуються за установленими нормами;

Вп - планова норма виробітку, яка установлена для кожного виробничого об'єкта, що обслуговується;

2) множенням тарифної ставки кожного робітника на середній відсоток виконання норм виробітку робітників, яких він обслуговує за даний період часу.

Акордна система оплати праці.

Це різновид відрядної системи, при якій норма і розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт. Порівняно з прямою відрядною оплатою за акордної заздалегідь визначені обсяг робіт і строк їх виконання, відома сума заробітної плати за нарядом залежно від виконання завдання.

Акордна оплата визначається виходячи з діючих норм, тарифів і оцінок відповідно до переліку виконуваних робіт. Проміжні розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи. Розподіл акордної плати між членами трудового колективу здійснюється за відпрацьований час кожного з урахуванням кваліфікації виконавців. Акордну оплату широко застосовують на збиральних роботах

З метою підвищення якості і скорочення строків виконання найвідповідальніших технологічних операцій доцільно і на сучасному етапі застосовувати раніше рекомендоване підвищення тарифних ставок на цих роботах на 8,3% (місячна погодинна ставка ІІІ розряду робіт за рік), а на просапних культурах - 12% (півтора місячна ставка).

В окремих господарствах вводяться преміальні виплати за збільшення врожайності культур та продуктивності тварин відносно попередніх 3-5 років з визначенням конкретних розмірів по окремих культурах та видах тварин від 25 до 50% понаднормативний обсяг отриманої продукції.

Всі зазначені заходи по підвищенню оплати праці заохочують працівників у скороченні строків роботи проти установлених норм, у збільшенні обсягів виробництва продукції і позитивно впливають на його результати.

Наведені системи оплати праці й показники стимулювання застосовуються і на етапі реформування сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до ринкових відносин. Проте зазначені системи оплати праці недостатньо пов'язані з кінцевими результатами   виробництва і зацікавленістю працівників у їх поліпшенні. Для уникнення цього недоліку була розроблена і запроваджена акордно-преміальна система оплати праці, яка найбільш поширена і за сучасних умов виробництва у реформованих господарствах.

Акордно-преміальна система оплати праці.

Сутність акордно-преміальної системи оплати праці полягає в тому, що основна оплата праці здійснюється за двома показниками:

- обсяг виконаних робіт (відпрацьований час)

- кількість і якість виробленої продукції.

Перша її частина виступає у формі авансу. Що може бути як відрядним так і по часовим.

Друга частина оплати праці за кінцевий результат виробництва формується за рахунок коштів збільшення тарифних ставок на 25-50% при визначені розцінок оплати за продукцію.

Методика розрахунку розцінок оплати праці за продукцією ґрунтується на використанні показників оплати праці за тарифом та доплат за продукцію й виходу валової продукції і розраховується за формулою:

Ро.п. = Т х Кт : В,

де Ро.п.  - розцінка за одиницю продукції, грн.,

    Т- тарифний фонд оплати праці на виробництві певної продукції, грн.,

    Кт- коефіцієнт збільшення тарифу (1,25-1,50);

    В - валова продукція ц, шт. ,грн.

Розрахована таким чином розцінка оплати праці за продукцією є акордною оплатою праці, яка встановлюється після отримання продукції як добуток від множення кількості одиниць продукції на розцінку. Різниця між виплаченим протягом року авансом і розрахунковою сумою за продукцію і є тією різницею, що виплачується за другий показник пропорційно до отриманого авансу. Іноді в господарствах виникає потреба виконати роботу у стислі строки. Для виконання таких робіт створюються тимчасові загони (ланки) і за таких умов розраховують колективні розцінки за продукцію з урахуванням у них доплат і премій, які б стимулювали робітників виконувати роботу якісно і в стислі строки. Тоді розраховують колективні акордні розцінки за продукцію при застосуванні колективних акордних розцінок розподіл оплати праці між професійними групами здійснюється пропорційно до акордного фонду оплати праці, а всередині професійних груп пропорційно відпрацьованому часу.

Система оплати праці від валового доходу.

З переходом на ринкові умови господарювання кінцевий результат діяльності підприємства визначає валовий та чистий доход ( прибуток). Отже, формування фонду оплати праці, його розмір насамперед залежать від отриманого валового доходу. Тому система оплати праці від валового доходу найбільш доцільна в умовах, коли відшкодування всіх витрат виробництва. В тому числі і на заробітну плату. Здійснюється за рахунок власних коштів. Пряма залежність оплати праці від валового доходу спонукає трудові колективи не тільки збільшувати виробництво продукції і поліпшувати її якість, а й вишукувати резерви економії матеріальних , трудових і фінансових ресурсів. Протягом року за цієї системи оплати праці працівники отримують аванс, а в кінці року від фактично отриманого валового доходу певний відсоток використовується на оплату праці і різниця розподіляється пропорційно до авансу.

Погодинна форма оплати праці.

На підприємствах, окрім відрядної оплати, застосовується погодинна оплата праці. Погодинна форма оплати праці - це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину (день, місяць). При погодинній оплаті праці широко застосовується проста погодинна, погодинно-преміальна система , погодинна преміальна з нормованими завданнями. Погодинна форма оплати праці застосовується:

1. За умови, коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції, наприклад, якщо його виробіток обумовлений режимом роботи устаткування. Продуктивністю машин і агрегатів.

2. Якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісно відображені.

3. Коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбачений технологічними параметрами, а також коли перевиконання таких норм може досягтися через порушення технологічних режимів і відповідно до погіршення якості робіт, а відтак і продукції.

Проста погодинна система оплати праці.

За такої системи розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості відпрацьованого часу за способом нарахування заробітку за цією системою розрізняють погодинну, поденну, помісячну оплату. Погодинна система оплати праці переважно використовується підрядними   трудовими колективами як одна з основних форм авансування до розрахунку за продукцію. Вона певною мірою спонукає трудові колективи до отримання високих кінцевих результатів.

Погодинно - преміальна система оплати праці.

Ця система оплати праці ефективніша від простої погодинної. За нею оплачується праця як основних, так і допоміжних працівників за цією системою заробіток працівникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути відпрацьований час, виконання планових і нормативних завдань, а якісними - здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо.

Погодинна-преміальна система з нормованими завданнями.

Ця система оплати праці широко застосовується на багатьох підприємствах. Робітники-погодинники преміюються за виконання установлених їм нормативних завдань. У разі застосування цієї системи до кожного робітника доводиться конкретне змінне або місячне завдання (в штуках, нормо-годинах або гривнях) і результати вираховуються під час нарахування премій за даний період. При цій системі посилюється нормування праці, впроваджуються технічно обґрунтовані норми і нормативи чисельності.

Контрактна система оплати праці.

В умовах становлення ринкової економіки. Подальшої індивідуалізації заробітної плати, дедалі більшого поширення набуває контрактна система оплати праці, яка може використовуватися поряд з існуючою на підприємстві системою оплати праці. Оплата праці за контрактом є складовою контрактної системи наймання і оплати, яка досить поширена в зарубіжних країнах. Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників з якими укладено контракт визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами й колективним договором, і залежать від виконання умов контракту. У контракті можуть бути передбачені додаткові пільги. Гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця.

Види оплати праці.

Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі , яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата , інші заохочувальні та компенсаційні виплати .

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників та посадових окладів для службовців.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідники).

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її використання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво і особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов'язаних з виконанням виробничих  завдань і функцій. Преміювання виконує функції забезпечення заінтересованості працівників у результатах праці. Розрізняють індивідуальне та колективне преміювання робітників. Премія розраховується на основну заробітну плату   кожного   робітника   залежно   від   індивідуальних   результатів роботи. Колективне преміювання застосовують з тим, щоб стимулювати працівників до найкращих результатів роботи дільниці, цеху.

Інші заохочення та компенсаційні виплати.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються   понад встановлених зазначеними актами норм.

1.3. Актуальність питання обліку праці та її оплати.

Розбудова ринкової економіки України, поступова інтеграція в європейське співтовариство вимагають постійного вдосконалення трудового законодавства, загалом і зокрема - обліку, аналізу та контролю витрат по оплаті праці, приведення їх до міжнародних стандартів і норм.

Актуальність питань обліку, аналізу та контролю витрат по оплаті праці пояснюється, насамперед, тим, що заробітна плата - це показник добробуту суспільства. Оплата праці є однією з основних економічних категорій, що поєднує інтереси працівників, підприємців, держави з огляду на задоволення суспільних потреб. Рівень, динаміка оплати праці, механізм її формування безпосередньо впливають на рівень життя і соціальне самопочуття населення, ефективність виробництва, динаміко економічного зростання.

Робота з формування та вдосконалення ефективної системи обліку оплати праці в господарствах повинна проводитись постійно. Вона має бути організована так, щоб остаточний розрахунок з працівниками господарства за кінцеві результати виробництва здійснювався вчасно. Також слід перебудувати структуру заробітньої плати, виключивши з неї необгрунтовані доплати, надбавки тощо. Активну роль у виборі форм і систем оплати праці, аналізі та контролі цих витрат повинні відігравати агрономічна, зоотехнічні та інші служби господарства.

При нормальній організації виробничого процесу збільшення витрат на оплату праці свідчить про підвищення якості продукції, рівня продуктивності праці та доходу. Верхня межа заробітньої плати не обмежується, держава регулює лише нижню її межу, тобто встановлює розміри мінімальної заробітньої плати. Всі інші умови визначаються через систему тарифних угод (генеральної, територіальної і галузевої) і колективних договорів підприємством. Працівники господарства зацікавлені в такій зарплаті, яка б забезпечувала гідний рівень життя та відбивала їхній соціальний статус і цінність для підприємства. А роботодавець зорієнтований на такий рівень зарплати і витрат на оплату робочої сили, котрий забезпечував би норму прибутку на інвестований капітал.

За нинішніх умов перехідного періоду до ринку найважливішим завданням,  яке стоїть перед господарствами є мінімізація витрат на виробництво і реалізацію продукції, спрямована на збільшення прибутку, і водночас збільшення витрат на оплату праці, посилення стимулюючої функції заробітної плати. Вміле використання цієї функції перетворює зарплату в один з найзначиміших важелів підвищення результативності виробництва і економічного зростання. Стимулююча роль заробітної плати виявляється в забезпеченні взаємозв’язку розмірів оплати праці і конкретних результатів трудової діяльності працівників.

Посилення стимулюючої ролі оплати праці забезпечується системою доплат і надбавок, найбільш поширенішими з яких у господарстві є доплати за розширення обсягів виконуваних робіт за суміщення професій.

Щодо контролю за витратами по оплаті праці, то він є дуже актуальним у сучасних умовах. Дійовий контроль за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни та ефективному застосуванню встановленої системи оплати праці.

У витратах виробництва заробітна плата має найбільшу питому вагу, тому перевірці витрачання коштів на оплату праці слід приділяти серйозну увагу. Також важливим питанням є перевірка правильності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, встановлених розцінок, а також положень про оплату праці і виплату преміальних винагород.

При аналізі витрат по оплаті праці особливу увагу треба звернути на тенденцію збільшення чи зменшення цих витрат. Адже на основі цих даних господарство може зробити висновок про ефективність використання і формування фонду оплати праці.

У період планового управління економікою проблеми регулювання та управління процесами формування і зростання заробітньої плати вирішувались у руслі концепції закону розподілу праці, і соціальна справедливість була зведена до забезпечення зрівняльного підходу при розподілі підходу фонду зарплати. Тепер у тарифній системі оплати праці закладено принцип відходу від зрівнялівки, що забезпечується гнучкістю тарифу на основі диференціації тарифних ставок і посадових окладів. На жаль, заробітна плата в сучасній українській економіці - це спотворена форма грошових, а інколи і негрошових виплат, які здійснюються нерегулярно, не в повному обсязі і не завжди мають під собою реально виважені підстави. Тому питання вдосконалення обліку, аналізу і контролю за витратами по оплаті праці є дуже важливими; вони повинні вирішуватися з урахуванням досвіду роботи вітчизняних і зарубіжних підприємств, а також умов і особливостей української економіки.

Подвійна сутність заробітної плати як витрат підприємства і доходу працівників відіграє важливу роль у стратегії спрямованій на максимізацію прибутку та економію витрат. В умовах ринкової економіки та вільної конкуренції, за рівних інших вихідних умов, успіху, тобто більшого прибутку досягнуть ті с/г підприємства, які забезпечили нижчі витрати виробництва, найвищий рівень ефективності власного господарювання, шляхом, зокрема, наполегливого впровадження нових способів і методів обліку, аналізу і контролю витрат по оплаті праці.

Розвиток ринкових відносин спонукує шукати нові форми, примушує керівників розглядати заробітну плату як основний елемент який визначає ефективність роботи підприємства, оскільки в залежності від того, яким чином нараховується зарплата, в значній мірі залежить ставлення людей до роботи, а від цього - і процвітання фірми.

Отже, з усього вищесказаного можна зробити висновок, що удосконалення обліку праці та її оплати, методів аналізу і контролю витрат по оплаті праці є тривалим процесом, оскільки це комплекс взаємопов’язаних заходів, які здійснюються як на державному рівні, так і на окремому підприємстві.

Існуючі прогресивні системи оплати праці є однією з основних засад побудови таких виробничих відносин в колективі, за яких уможливлюється досягнення високого рівня ефективності праці виробничих підрозділів. Виходячи з цього такі чинники виробничої діяльності як мотивація трудового колективу, продуктивність праці та розмір оплати праці є важливою передумовою досягнення кращих показників економічного розвитку агроформувань. Така ситуація вимагає глибокого та комплексного аналізу організації прогресивних форм та систем оплати праці в сільськогосподарських підприємствах, оскільки вони знаходяться в тісній взаємозалежності з кінцевими результатами господарювання.

Теоретичні і практичні аспекти досліджуваної проблеми знайшли відображення в працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: О.А. Аврамчука, П.С. Березівського, Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, В.В. Вітвіцького, В.С. Дієсперова, Г.А. Дмитренка, В.В. Зіновчука, А.М. Зелінської, А.М. Кандиби, А.М. Колота, Г.І. Купалової, Е.М. Лібанової, І.І. Лукінова, М.Й. Маліка, В.М. Новикова, В.В. Онікієнка, О.М. Онищенка, В.В. Павленка, М.П. Поліщука, І.В. Прокопи, П.Т. Саблука, І.Х. Степаненка, Л.П. Червінської, Г.В. Черевка, А.А. Чухна, О.В. Шкільова, Л.О. Шепотько та ін. Вони зробили значний внесок у теоретичне обґрунтування і практичне вирішення проблем організації оплати праці в агроформуваннях.

В умовах ринкової економіки та вільної конкуренції, які визначають основні засади функціонування аграрних підприємств, більшого прибутку досягнуть ті сільськогосподарські підприємства, які забезпечать нижчі витрати виробництва, найвищий рівень ефективності власного господарювання шляхом наполегливого впровадження нових, нетрадиційних, специфічних форм трудових відносин.

Дане питання є темою таких публікацій:

  1.  Бондарєва Т.Г. Аналіз вивчення питань організації умов і оплати праці сільськогосподарських працівників в Рівненській області методом соціологічного обстеження // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр., Випуск 3., Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1999. С. 22-27.  (Автором проведено аналіз вивчення питань організації умов і оплати праці сільськогосподарських працівників в Рівненській області методом соціологічного обстеження).
  2.  Бондарєва Т.Г. Сучасний стан оплати праці в підприємствах АПК Рівненської області. Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр., Випуск 55., Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. С. 55-63. (Автором розкрита сутність діючих систем оплати праці, принципів формування фонду оплати праці та стан заборгованості з виплати заробітної плати працівникам сільськогосподарських підприємств Рівненської області) 

Бондарєва Т.Г. Чорнобиль віддаляється, проблеми запишаються // Вісник аграрної науки Причорноморя. У двох томах. Спеціальний випуск 3 (12). Соціально-економічні проблеми природокористування та екології. Миколаїв.: Миколаївська державна аграрна академія, 2001. Т.1. С. 143-146. (Автором розкрито стан виплат пільг і компенсацій потерпілому населенню області від катастрофи Чорнобильської АЕС). 

Бондарєва Т.Г. Оцінка діючих систем оплати праці в підприємствах АПК Рівненської області // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. К.: ІАЕ, 2001. Т. 2. С. 707-709. (Автором дається критичний аналіз діючих систем оплати праці в підприємствах АПК). 

Бондарєва Т.Г. Особливості сплати селянськими (фермерськими) господарствами зборів та внесків до страхових фондів // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів: У двох томах. Т.2 К.: ІАЕ УААН, 2003. С. 179-181. (Автором доведено переваги сплати фермерськими господарствами зборів та внесків до страхових фондів як платника фіксованого сільськогосподарського податку). 

Тому, як ми бачимо з переліку обговорюваних статей дане питання є зараз особливо актуальним. Це пояснюється тими факторами, що Україна  поступово переходить у світову організацію торгівлі і питання оплати праці постає особливо гостро.

2. Бухгалтерський облік як інформаційна база та його роль в обліку оплати праці.

2.1. Організаційно-економічна характеристика господарства.

Приватно-орендне підприємство „Урманське” створене на базі селянської спілки „Урманське” 01.03.2000 р. і являє собою добровільне об’єднання  на основі оренди власників земельних і майнових паїв з метою виробництва і реалізації продукції рослинництва і тваринництва, її переробки, інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством України. ПОП „Урманське” є  юридичною особою, має самостійний баланс, власні основні засоби, оборотні кошти, розрахунковий рахунок в банку, круглу печатку і кутовий штамп зі своєю назвою. Керівництво підприємством здійснює директор, який є одночасно власником. Він самостійно вирішує питання соціального розвитку, виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства. Директор організовує роботу і несе за це повну відповідальність, представляє підприємство у всіх установах, організаціях, розпоряджається майном і фінансовими засобами, укладає договори, контракти, угоди. У випадку необхідності директор вправі прийняти рішення про делегування своїх повноважень іншим особам, оформлюючи це відповідним письмовим розпорядженням.

ПОП „Урманське” розташоване на південному сході Бережанського району в лісостеповій зоні Тернопільщини. Господарство об’єднує три населених пункти: с. Урмань, с. Пліхів, с. Краснопуща. Центральна садиба знаходиться в селі Урмань на віддалі 15 км від районного центру м. Бережани і в 62 км від обласного центру м. Тернопіль.

Територія землекористування ПОП витягнута  з півночі на південь до 8,5 км, а із заходу на схід – 5 км. На півночі і заході господарство межує з землями Зборівського і Козівського районів, а на сході і півночі – з землями держлісфонду.

За відділками закріплені відповідні сільськогосподарські угіддя, в основному біля населених пунктів. Це створює сприятливі умови для правильної організації виробничих процесів і забезпечує добрий зв’язок виробничих центрів з основними сільськогосподарськими угіддями.

ПОП „Урманське” знаходиться в лісостеповій зоні України, мікрокліматичній зоні Придніпровського Опілл, що входить до складу Ростоцько – Опільської природно – геграфічної зони, характерними рисами якої є:

  1.  значна кількість опадів, для зими характерні відлиги,
  2.  помірна річна амплітуда повітря. Мінімальна температура сягає -20 -25 градусів і припадає на січень – лютий, максимальна близько 30 -35 градусів і вона може спостерігатись у липні – серпні.
  3.  помірно тепле літо з достатньою кількістю опадів під час вегетаційного періоду, без стійких атмосферних посух, суховіїв.

Природно – кліматичні умови господарства цілком придатні для вирощування зернових, цукрових буряків, та інших сільськогосподарських культур, а також для ефективного розведення тварин.

Через землекористування ПОП „Урманське” проходить автотраса Бережани – Зборів, яке забезпечує добре сполучення між селами, а також дає можливість ефективної задачі сировини і продукції, що знаходяться: зерна – Бережани реал база хлібзавод, цукровий буряк – Козівський цукровий завод, молоко – ВАТ Бережанський молокозавод, м’ясо – Чортківський, Тернопільський м’ясокомбінати.

Матеріально-технічна база ПОП "Урманське" має відповідний машинно-тракторний парк, який забезпечує виконання всіх технічних операцій по вирощуванні районом сільськогосподарських культур.

ПОП "Урманське" добре забезпечене необхідними  виробничими приміщеннями, зокрема в господарстві є типова центральна ремонтна майстерня та бригадний пункт технічного обслуговування, регулювальний майданчик, майданчик для списаної техніки, майданчик для металобрухту, майданчик для зберігання машин, склади запасних частин, дільниці поточних ремонтів тракторів, сільськогосподарських машин, автомобілів, нафтогосподарство.

Також до складу машинно-тракторної бази ПОП "Урманське" входять інженерно-технічні споруди: дороги, мости, естакада, навантажувально-розвантажувальний майданчик для сільськогосподарської техніки, тракторів, автомобілів, обладнання майстерні, силосні ями, тік, комора, контора господарства, побутове примщення гноєсховища. 

Щодо структури правління господарством то вона представлена на  рис. № 2.1.

Рис. 2.1. Організаційно-виробнича структура ПОП „Урманське” відображене в вищенаведеній схемі.

Фактором організаційного характеру є розмір підприємства, його спеціалізація, інтенсифікація, кооперування і інше. Господарство можна проаналізувати за допомогою основних і допоміжних факторів. До основного показника належить обсяг виробництва продукції; до додаткових – площа земельних угідь, середньорічна кількість працюючих, середньорічна вартість основних фондів. Зробимо аналіз динаміки розміру господарства, на основі якої проаналізуємо господарську діяльність підприємства на протязі 2005-2007 року.

Таблиця 2.2.

Аналіз динаміки розміру ПОП “Урманське “.

Показники

2005

2006

2007

Відносне відхилення у 2005 році від 2007 року, %

Валова продукція по собівартості, тис. грн.

872,4

967,7

904,3

+3,7

Площа сільськогосподарських угідь, га

949

949

888

-6,4

Середньорічна кількість працівників, чол.

102

87

79

-22,5

Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.

2120,4

2152,0

2286,0

+7,8

З даної таблиці можна зауважити, що розмір господарства протягом 2005-2007 років зазнав деяких змін. Збільшилась собівартість виробництва на 3,7 % в порівнянні з 2005 роком, зменшилась значно чисельність працівників на 22,5%, зменшилась площа сільськогосподарських угідь на 6,4%, збільшилась вартість основних виробничих фондів. Отже, протягом 2005-2007 років відбулися деякі суттєві зміни у розмірі ПОП “Урманське “.

У ПОП „Урманське” існує лінійно-функціональна структура управління, при якій лінійному керівництву в розробці управлінських рішень і питань допомагає спеціальний апарат управління, який складається з функціональних підрозділів.

Для здійснення будь-якої господарської діяльності на підприємстві необхідно певні засоби виробництва, які і створюють виробничо-технічний потенціал АПК, що визначаються сукупність матеріально-речових елементів виробництва, які за певних умов забезпечують можливість виконання всього циклу технологічних операцій для одержання сільськогосподарської продукції.

Основні фонди - це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально-речову форму, а свою вартість переносять на створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Для аналізу економічної ефективності використання основних виробничих фондів скористаємося наступними показниками. Основними з яких є фондовіддача – вартість валової продукції з розрахунку на 1 гривню основних виробничих фондів; фондомісткість – вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 гривню валової продукції.

Таблиця 2.3.

Аналіз динаміки ефективності використання основних виробничих фондів.

Показники

Одиниці виміру

2005

2006

2007

Абсолютне відхилення у 2007 році від 2005року

Вихідні дані:

Валова продукція

Тис. грн.

872,4

967,7

904,3

+31,9

Середньорічна кількість працівників

Чол.

102

87

79

-23

Площа сільськогосподарських угідь.

Га.

949

949

888

-61

Середньорічна вартість основних виробничих фондів

Тис. грн.

2120,4

2151,0

2286,0

+155,6

Фондозабезпеченість

Тис. Грн.

223,4

226,8

257,4

+34

Фондоозброєність

Тис. Грн.

20,7

24,7

29,0

+8,3

Фондовіддача

Тис.грн

0,41

0,44

0,39

-0,02

Фондомісткість

Тис.грн

2,4

2,2

2,5

+0,1

     В порівнянні з 2005 роком  у 2007 році збільшилась вартість валової продукції на 31,9 тис. грн., також збільшилась середньорічна  вартість основних виробничих фондів в порівнянні з 2005 роком на 155,6 тис. грн.. Позитивним явищем є збільшення фондозабезпеченості на 34 тис грн., це пов’язане із збільшенням кількості основних виробничих фондів і відповідно зменшенням площі сільськогосподарських угідь, які обробляються підприємством. Зменшилаcь фондовіддача на 0,02 тис грн., що є негативним в виробничо-фінансовій діяльності господарства. Також слід відзначити значний ріст фондозброєності праці, яка за останні два роки зросла на 8,3 тис. грн.. Це явище пояснюється зменшенням персоналу який обслуговував виробничу діяльність підприємства  і зростанням основних виробничих фондів. Показник фондомісткості відповідно зріс на 0,1 тис. грн.

Валова продукція – це обсяг продукції землеробства і тваринництва, виробленої за певний період у грошовому виразі. Одна частина валової продукції споживається в сільськогосподарському виробництві і сільським населенням, а друга – товарна продукція. Це частина валової продукції, яка реалізується. Загальний обсяг товарної продукції – це сума всієї продукції, реалізованої на сторону, включаючи внутрісільський оборот.

Таблиця 2.4.

Структура товарної продукції у ПОП “Урманське”.

Вид продукції

2005

2006

207

Середнє за 3 роки

Вартість товарної продукції, тис грн.

Структура, %

Вартість товарної продукції, тис грн.

Структура, %

Вартість товарної продукції, тис грн.

Структура, %

Вартість товарної продукції, тис грн.

Структура, %

Продукції рослинництва

368,3

29.5

367,7

24,8

316,0

18,5

-52,3

-11

Зернові і зернобобові

269,4

21,6

255,0

17,2

265,3

15,5

-4,1

-6,1

Цукрові буряки

87,0

6,9

113,6

7,6

-

-

+26,6*

+0,7*

Овочі відкритого грунту

2,2

0,1

1,1

0,1

1,1

0,1

-1,1

-

Ріпак

-

-

-

-

44,2

2,5

+44,2

+2,5*

Картопля

-

-

1,2

0,1

-

-

-1,2*

-0,1*

Інша продукції рослинництва

2,4

0,1

4,7

0,3

4,7

0,2

+2,3

+0,1

Продукція тваринництва

731,1

58,6

887,9

59,8

887,9

52,4

+156,8

-6,2

Жива маса худоби і птиці

356,1

28,5

437,6

29,5

437,6

25,6

+81,5

-2,9

Молоко

350,4

28,0

360,2

24,2

406,4

23,8

+56

-4,2

Інша продукція тваринництва

7,9

6,2

33,8

2,2

42,5

2,4

+34,6

-3,8

Промислова продукція

22,1

1,7

68,3

4,6

-

-

+46,2*

2,9

Реалізація робіт і послуг

71,2

5,7

65,9

4,4

-

-

-5,3*

-0,7

Всього

1247,2

100

1482,5

100

1702,8

100

455,6

-

*- тобто ми бачимо, що структура з кожним роком кардинально міняється тому ми в розрахунках опираємось ще і на показники інших років. В нашому випадку це 2006рік.

Розрахувавши і проаналізувавши показники даної таблиці, я зробив такий висновок. В структурі товарної продукції 52,4% займає продукція тваринництва, хоч вона не прибуткова. В 2007 році в структурі тваринницької продукції питоме місце займають жива маса худоби і птиці та молоко. В рослинництві в структурі товарної продукції вагоме місце посідають зернові, зернобобові. З даної таблиці можна визначити напрям господарства. Це є м’ясо-молочне скотарство з розвиненим зерновим виробництвом.

На основі даних таблиці 2.7. розрахуєм  таблицю 2.8., яка необхідна нам щоб розрахувати коефіцієнт спеціалізації підприємства, оскільки для його обчислення на потрібні не усі дані, що містить попередній розрахунок.

Таблиця 2.5.

Показники для обрахунку коефіцієнта спеціалізації.

Продукція

В середньому за 3 роки

Структура,

%

Ран жований ряд

Зернові і зернобобові

263,2

22,2

3

Цукрові буряки

66,6

5,6

4

Ріпак

14,7

1,2

6

Інша продукції рослинництва

3,9

0,3

7

Жива маса худоби і птиці

410,4

34,6

1

Молоко

372,3

31,4

2

Інша продукція тваринництва

51,7

4,3

5

Всього по підприємству

1182,8

100

---

Визначивши структуру товарної продукції визначаємо рівень спеціалізації. Рівень спеціалізації визначається  за коефіцієнтом, який розраховуємо за формулою:

, де

Кс – коефіцієнт спеціалізації;

Чт – частка товарної продукції окремих галузей;

і – продуктивний номер частки товарів продукції ран жованому ряду. Підставивши у формулу дані таблиці 9, дістанемо.

Оскільки, 021<0.30<0.40, то господарство характеризується середнім рівнем  спеціалізації. Виходячи з того, що найбільшу питому вагу у структурі грошових надходжень займає м’ясо ВРХ, то господарство спеціалізується на вирощуванні великої рогатої худоби м’ясного напрямку. Також високу питому вагу в структурі товарної продукції займають зернові і молочна продукція

Результати  виробничо-фінансової діяльності підприємства за 2005 і 2007 роки свідчать про таке. Прибутковою у 2007 році була рослинницька галузь, збільшилось її виробництво,  особливо зернових культур, збільшилась і реалізація рослинницької продукції. Зросла і виручка від реалізації продукції рослинництва, також і зросла собівартість реалізованої продукції, що є негативним явищем. Покращився фінансовий результат – прибуток по рослинницькій продукції, і як наслідок цього, зросла рентабельність рослинництва.

Не збільшилось виробництво у тваринництві, зменшилась виручка від реалізації худоби і птиці, але збільшилась вона у молоці, тому що зросла ціна на молоко. Фінансовий результат у тваринництві – збиток. Зменшився такий показник як рентабельність і він є від’ємний. Загалом по підприємству фінансовий результат був додатній і становить 94,6 тис. грн., рівень рентабельності становить 9%, що є позитивним.

Таблиця 2.6.

Виробничо-фінансові результати діяльності ПОП «Урманське»