81948

Удосконалення організації грошових розрахунків підприємства

Дипломная

Финансы и кредитные отношения

В сучасних умовах коли спостерігається зниження рівня платоспроможності підприємств порушення товарного і грошового обігу неефективність діючого механізму розрахунків між підприємствами який не стимулює їх до своєчасного виконання платежів необхідно не тільки технічно здійснювати...

Украинкский

2015-02-23

759.5 KB

14 чел.

PAGE  8


W1

B

О

Х

Z

D

P

K

L

J

V

N

F

Y

U

G

Q

E

I

M

C

W

S1

H

A

B1

T

+

+

-

+

+

+

+

-

-_

-

+

+

+

C

B

F

L

K

D

H

   А

Рис. 2.3.2. Когнітивна карта грошових розрахунків підприємства переробної промисловості

  1.  

ВСТУП

Темою моєї дипломної роботи є «Удосконалення організації грошових розрахунків підприємства».

Актуальність розгляду даної теми пояснюється тим, що у функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг – це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів , а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві. Грошова система України становить собою організацію грошового обігу, яка закріплена національним законодавством.

Національний банк України організовує готівковий обіг у країні, який поряд з безготівковим розрахунком є складовою загального грошового обороту і являє собою сукупність платежів, що здійснюються готівкою. Взагалі сфера застосування готівкових коштів у функції засобів обігу і платежу в більшості розвинутих країн з ринковою економікою обмежена. Там основна частина розрахунків і платежів (93-95 %) здійснюється без виконання готівки, і лише незначна (5-7 %) – готівкою.

Сьогодні економіка України потребує швидких структурних та технологічних перетворень при одночасному удосконаленні механізму грошових розрахунків, так як сучасний його стан характеризується  розладом платіжно-розрахункової системи та платіжною кризою. Своєчасна і повна сплата доставленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, інших боргових зобов’язань є однією з головних передумов та ознак ефективності функціонування економіки в цілому і кожного його суб’єкта окремо.

Від стану грошових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення. В період економічної кризи порушується система грошових розрахунків, збільшується попит на готівку та кредит банків.

В сучасних умовах, коли спостерігається зниження рівня платоспроможності підприємств, порушення товарного і грошового обігу, неефективність діючого механізму розрахунків між підприємствами, який не стимулює їх до своєчасного виконання платежів, необхідно не тільки технічно здійснювати розрахункові операції, але і вдосконалювати організацію грошових розрахунків. Беручи до уваги вищенаведене, актуальність даної роботи очевидна.

Практичне значення даної теми полягає у тому, що знання теми «Удосконалення організації грошових розрахунків підприємства» забезпечує системний аналіз норм чинного банківського законодавства, знання форм та систем грошового обігу та методів його регулювання.

Метою дипломної роботи є вивчення організації грошових розрахунків. Виходячи з зазначеної мети задачами дипломної роботи є розгляд сутності та принципів грошових розрахунків, вивчення документообігу при використанні різних форм готівкових та безготівкових розрахунків.

При написанні дипломної роботи поставлено наступні завдання:

  •  розкрити зміст грошових розрахунків підприємств;
  •  визначити сутність та значення готівкових і безготівкових розрахунків в діяльності підприємства;
  •  проаналізувати ефективність організації грошових розрахунків підприємства;
  •  розробити пропозиції щодо шляхів удосконалення організації грошових розрахунків підприємств.

Об'єктом дослідження є грошові розрахунки підприємства, на прикладі (ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»»).

Предмет дослідження – теоретичні і практичні забезпечення ефективності підприємницької діяльності в організації грошових розрахунків підприємств.

Методологічною основою дослідження послужили праці українських та зарубіжних учених із питань підприємницької діяльності, законодавчі акти,нормативні та методичні документи з питань організації і регулювання грошово-розрахункового процесу. У процесі дослідження застосовувалися економіко-статистичні та абстрактно-логічні методи.

Наукова новизна роботи полягає у наступному:

  •  запропоновано систему принципів для організації грошових розрахунків: обов'язкове зберігання грошових коштів на рахунках у банку; вільний вибір установи банку для відкриття поточних рахунків; вільний вибір способів розрахунків і платежів; списання коштів за дорученням власника рахунку; здійснення платежів у межах наявних на рахунку коштів; дотримання установлених законодавством правил.
  •  за основу створення ефективної системи управління грошовими потоками на підприємстві, була узята методика управління грошовими потоками, для покращення організації грошових розрахунків підприємств.

У розділі 1 «Теоретичні аспекти організації грошових розрахунків підприємств» розглянуті готівкові і безготівкові розрахунки в діяльності підприємства, організація готівкових розрахунків підприємств а також напрямки їх удосконалення.

У 2 розділі «Оцінка ефективності організації грошових розрахунків підприємства» проводиться загальна характеристика виробничо-господарської діяльності, аналіз розрахунків за товарними і нетоварними операціями і аналіз впливу грошових розрахунків на фінансові результати діяльності підприємства.

Третій розділ «Шляхи удосконалення організації грошових розрахунків підприємства» були складені пропозиції по удосконаленню системи грошових розрахунків підприємства та способи скорочення негативного грошового потоку внаслідок розрахунків підприємства.

Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків і пропозицій, списку використаних джерел. Роботу викладено на 80 сторінках друкованого тексту, містить 9 таблиць, 2 рисунки. Список використаних джерел містить 50 найменувань.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Сутність готівкових і безготівкових розрахунків, їх значення в діяльності підприємства

У ринковій економіці постійний кругообіг коштів як в межах окремого підприємства, так і в масштабах економіки в цілому є об'єктивною умовою їх життєдіяльності. Складовою цього кругообігу виступають грошові надходження і грошові витрати суб'єктів господарювання. Грошовий обіг відображає відносини між учасниками процесу виробництва, розподілу, споживання, а тому має свої специфічні важелі впливу на хід та результати виробничо-господарської діяльності підприємства [6, с. 79]. Грошовий оборот обслуговують готівкові та безготівкові розрахунки.

Розрахунки - одне з найбільш масових явищ в господарському житті будь-якого підприємства. Здійснюючи безперебійний процес виробництва, кожне підприємство, з одного боку, безперервно завозить сировину, матеріали, паливо, тару, товари, а з іншого - безперервно реалізує готові вироби, що виготовляються, або закуплені товари [1, с. 33].

Таким чином, розрахунки між підприємствами і організаціями є однією з необхідних ланок розширеного відтворення. Вони опосередковують розподіл та перерозподіл суспільного продукту, перетворення його з товарної форми на грошову та навпаки, пов'язане при цьому із зміною форм власності. Розрахунки здійснюються на економічній базі кругообігу засобів в процесі виробництва і є суспільним визнанням того, що продукція виробництва потрібна споживачам.

Розрахунки - це спосіб взаємодії суб'єктів господарювання в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту на засадах чинного законодавства країни.

Розрахунками в народній економіці називається система грошових відносин, пов'язаних з оплатою товарів, послуг і виконанням інших фінансово-кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.

Розрахунки і платежі здійснюються за допомогою грошових коштів.

Грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання [3, с. 22].

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки [3, с. 54]. Інформацію про рух грошових коштів на підприємстві відображає форма № 3 "Звіт про рух грошових коштів". До грошових коштів належать: касова готівка; кошти на рахунках у банку; інші кошти, які відповідають визначенню грошових коштів.

У загальній грошовій масі розрізняють активні кошти, що в кожний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот [1].

Грошові розрахунки - сукупність платежів суб'єктів господарювання за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги та за операції, які не пов'язані з реалізацією продукції.

Основним способом здійснення розрахунків між будь-якими контрагентами є переказ грошей [15].

Переказ грошей - рух певної суми грошей з метою їх зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Він може здійснюватись трьома способами: попередня оплата, авансовий платіж, післяплата.

Грошові розрахунки здійснюються за такими формами:

- готівкову;

- безготівкову;

- товарну (бартерну).

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банку. Готівку, необхідну для забезпечення господарської діяльності, підприємства зберігають у своїх касах. Частина грошових коштів видається під звіт співробітникам підприємства для витрат, що виникають у зв'язку з виконанням доручень адміністрації підприємства.

Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються як правило без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунку в банку свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств. Це виключає використання в розрахунках готівки і пов'язаних з ними витрат на охорону, транспортування, але не виключає самої готівки з розрахункових операцій [14].

Готівкові розрахунки - це сукупність матеріальних цінностей у вигляді готівки, які перебувають у розпорядженні підприємства для забезпечення його поточної фінансово-господарської діяльності.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв'язок. Так, безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при передачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в касі підприємств, знову надходить на їх поточні рахунки і далі рухається у безготівковій формі [1, с. 36]. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і зумовлюють один одного (рис. 1.3) перерозподіл фінансових ресурсів, одержання та повернення тимчасової фінансової допомоги та ін.).

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні [1, с. 24].

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські розрахунки - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні розрахунки - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організації розрахунків, яка ґрунтується на певних принципах. Єдиної думки щодо їх кількісного значення нема.

Організація грошових розрахунків ґрунтується на наступних принципах [5, с. 12]:

- обов'язкове зберігання грошових коштів на рахунках у банку;

- вільний вибір установи банку для відкриття поточних рахунків;

- вільний вибір способів розрахунків і платежів;

- списання коштів за дорученням власника рахунку;

- здійснення платежів у межах наявних на рахунку коштів;

- дотримання установлених законодавством правил.

Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов'язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі).

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.

Третій принцип - принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх

Весь платіжний оборот підприємств (безготівковий і готівковий) поділяється на дві частини: розрахунки за товарними операціями і розрахунки за нетоварними операціями [15].

Розрахунки за товарними операціями - це взаємні розрахунки підприємств за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони є переважними, бо визначають характер і зміст роботи фінансової служби підприємства у сфері розрахунків. Від безперебійності та планомірності організації розрахунків за товарними операціями вирішальною мірою залежить стан усіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан.

До другої частини платіжного обороту належить велика група платежів нетоварного характеру, які відбуваються, головним чином, у зв'язку з виконанням усіляких фінансових зобов'язань підприємств. Такі платежі бувають між:

- підприємством та органами загальнодержавних фінансів (платежі підприємства до бюджету з прибутку, оплата податку на додану вартість, акцизного збору, платежі до загальнодержавних цільових грошових фондів, інші податкові та неподаткові платежі на користь держави);

- підприємством і комерційними банками (одержання та повернення кредитів, сплата процентів за користування ними, оплата інших банківських послуг);

- підприємством і його вищим органом або його засновниками - юридичними особами (платежі коштів на створення централізованих фондів, одержання коштів із цих фондів, договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків.

Четвертий принцип - кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний.

П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам - суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник - отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки, пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов'язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.

1.2. Порядок організації готівкових розрахунків підприємств

Розрахунки за готівку підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються з застосуванням РРО згідно з Законом України № 1776 від 01.06.2000 р. "Про внесення змін до Закону України "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" [11].

Під готівкою варто розуміти валюту України та іноземну валюту у вигляді грошових коштів.

Чинний порядок організації готівкових розрахунків передбачає, що розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки, здійснюються через касу підприємств із веденням касової книги встановленої форми [5, с. 24].

Каса - це спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки.

Касова книга - книга встановленої форми, в якій відображаються операції з готівкою.

Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках. В касі підприємства можуть зберігатись не лише готівкові кошти, але і цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності. До них відносять трудові книжки і вкладні листки до них, квитанції дорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо [3]. Відповідальність за організацію касової дисципліни й здійснення касових операцій на підприємстві покладено на керівника підприємства. Керівник зобов'язаний визначити особу, яка буде займатися здійсненням касових операцій [5, с. 30].

Касир - посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видає та приймає гроші та цінні папери на підприємстві.

Після видання наказу про призначення відповідного працівника на посаду касира керівник підприємства зобов'язаний під розписку ознайомити його з порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається договір про повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.

На підприємствах, де штатним розкладом не передбачена посада касира, обв'язки останнього може виконувати бухгалтер чи інший працівник за письмовим розпорядженням керівника підприємства за умови укладання з ним угоди про повну матеріальну відповідальність.

Під час здійснення касових операцій двері до приміщення каси мають бути замкнені з середини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Касові операції - операції підприємств між собою та з підприємцями й фізичними особами, що пов'язані з прийманням та видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій.

Вся готівка на підприємствах має зберігатись у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках - у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства. Керівник підприємства зобов'язаний забезпечити зберігання грошових коштів при їх транспортуванні, обладнати касу та забезпечити в ній належне зберігання грошей.

У випадку раптової відсутності касира на роботі (з причин хвороби тощо) цінності, що знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передають, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт. При необхідності суб'єкти підприємницької діяльності одержують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання готівки.

Виплачувати заробітну плату своїм співробітникам можна також через пластикові картки. Для виплати заробітної плати на платіжні картки необхідно укласти генеральну угоду та надати заяву на випуск карток для співробітників. Зарахування заробітної плати здійснюється безпосередньо в офісі підприємства через систему "Інтернет-Клієн-Банк".

Інтернет-Клієн-Банк - послуга дистанційного керування рахунками.

Для того, щоб скористатися даною послугою необхідно пройти попередню реєстрацію (оформлення письмової заяви платника безпосередньо у відділенні банку). При роботі із системою "Інтернет-Клієн-Банк" клієнту гарантована цілковита безпека, яка забезпечується завдяки [5, с. 32]: шифрування даних - для забезпечення конфіденційності інформації, що передається; застосування електронного цифрового підпису під електронними документами - для забезпечення цілісності і автентичності (доказ авторства) операції; ефективному механізму суворої криптографічної аутентифікації сторін при захищеній взаємодії Клієнт і Банк. Система "Інтернет-Клієн-Банк" поділяється на такі модулі: 

  •  основні("Інтернет-Банкінг", "РС-Банкінг"); 
  •  спеціалізовані ("Мультиклієнт", "Автоклієнт"); 
  •  допоміжні ("Зарплатний проект", "Еквайринг", "Моніторинг").

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їхні каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв'язку не має перевищувати 10 тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не лімітуються. Обмеження щодо суми розрахунків стосується також розрахунків готівкою підприємств в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками.

Здійснення готівкових розрахунків обов'язково має бути підтверджено відповідним обліково-розрахунковим документом [1, с. 53]:

- податкова накладна;

- прибутковий та видатковий касовий ордер;

- касовий або товарний чек;

- квитанція;

- договір купівлі-продажу;

- акти про закупівлю товарів, надання послуг або інших документів, що засвідчують факти діяльності, які підлягають оплаті.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства реєструються у касовій книзі.

Форми податкової накладної, ведення книг обліку, придбання та продажу товарів, порядок їх заповнення і систему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі.

Ліміт залишку готівки - це гранична сума грошових І коштів, яка може знаходитись в касі підприємства.

Ліміт для кожного підприємства визначається з урахуванням специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касового обороту, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі суб'єкта господарювання на кінець дня з встановленим йому (або самостійно визначеним) обслуговуючою установою банку лімітом залишку готівки в касі, незалежно від того, здійснювались в цей день касові операції чи ні [3, с. 356].

Якщо для підприємства ліміт каси не встановлено (незалежно від причин невстановленості), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому випадку вся готівка,, яка перебуває у касі підприємства на кінець дня і не здана відповідно до вимог Положення № 637, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, передбачених п. 5.4. Положення № 637, то він вважається встановленим на рівні вказаних граничних розмірів. Сума зазначеного перевищення вважається понадлімітною.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, отримувану в установі банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день отримування готівки в банку. А для здійснення вказаних виплат працівникам віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту і морських портів - протягом п'яти робочих днів, включаючи день отримування готівки в банку. Готівка, одержана в банку на інші виплати, повинна видаватись підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, отримані в банку і не використані протягом визначених строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах встановленого ліміту) [5, с. 28].

Для того, щоб здати готівкову виручку в банк, підприємство може скористатись послугами інкасації або здійснити це самостійно. Якщо підприємство бажає здавати виручку в банк самостійно, то воно може це зробити протягом робочого дня.

Якщо виручка здається протягом операційного дня, то кошти зараховуються на рахунок підприємства того ж операційного дня.

Якщо кошти вносяться у вечірню касу, то вони зараховуються на рахунок підприємства не раніше наступного робочого дня. Якщо виникає необхідність здавати виручку у вхідний день, можна звернутись до найближчого відділення відповідного банку, яке працює у цей день. Кошти будуть зараховані на рахунок наступного робочого дня [5].

Приймання та облік готівки підприємствами проводиться із застосуванням касових апаратів або товарно-касових книг. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня, виводиться залишок грошей у касі на наступне число і передається до бухгалтерії як звіт [8].

Якщо діяльність підприємства пов'язана з необхідністю приймати готівкові кошти від фізичних осіб - клієнтів підприємства, то можна укласти угоду з банком про прийняття готівкових коштів від фізичних осіб на користь юридичних осіб у системі. У випадку використання такої послуги підприємство звільняється від обов'язку використовувати РРО, оскільки готівкові кошти від фізичних осіб одразу потрапляють на поточний рахунок підприємства в банку.

Контроль за дотриманням касової дисципліни повинен здійснюватися як самим підприємством, так і контролюючими органами.

На самому підприємстві об'єктом контролю виступає готівка в касі підприємства, здійснює контроль спеціально створена комісія з працівників підприємства. Найпоширенішою формою контролю є раптова інвентаризація залишків готівки у касі [5].

До підприємств можуть застосовуватися такі штрафні санкції [1, с. 55]:

- за перевищення встановлених лімітів каси;

- не оприбуткування у касах готівки;

- перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки;

- витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

- використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

- проведення готівкових розрахунків без платіжного документу, який підтверджував би сплату покупцем готівки.

1.3   Напрямки удосконалення готівкових розрахунків підприємств

Виробничо-господарська діяльність кожного підприємства зв'язана з важким завданням по управлінню грошовими потоками незалежно від економічних умов, в яких воно знаходиться. Ефективне управління грошовими ресурсами в сучасних економічних умовах є украй актуальним, оскільки фінансовий стан багатьох з них можна охарактеризувати як украй нестійке.

На підприємствах у більшості випадків відсутня належна організація фінансової системи, немає взаємозв'язку між структурними підрозділами, не встановлені і не розмежовані їх функції. Відсутність кваліфікованих фахівців призводить до неефективного використання грошових коштів.

У сучасних умовах поглиблення теоретичної бази і розширення практичних рекомендацій є основою для вдосконалення системи управління грошовими потоками підприємств, які традиційно є найважливішим самостійним об'єктом фінансового менеджменту. При цьому, особливого значення набуває розробка нових форм і методів управління грошовими потоками з орієнтацією на специфіку діяльності підприємства.

За основу створення ефективної системи управління грошовими потоками на підприємстві може бути узята пропонована методика управління грошовими потоками.

Методика описує етапи функціонального змісту діяльності по управлінню грошовими потоками на підприємстві. Її реалізація дозволить шляхом проведення ряду послідовних аналітичних операцій створити систему управління грошовими потоками.

Процес реалізації цієї методології складається з наступних етапів:

1. Планування розробки системи управління грошовими потоками.

2. Аналіз грошових потоків в попередньому періоді.

3. Оптимізації грошових потоків на основі отриманих результатів.

4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі окремих їх видів.

5. Забезпечення системою ефективного контролю за грошовими потоками підприємства.

Кожен з перерахованих етапів складається з послідовних кроків дій. Розглянемо їх детальніше.

Етап 1. "Планування розробки системи управління грошовими потоками" складається з наступних кроків дій:

Крок 1.1. Визначення цілей і завдань системи управління грошовими потоками. Цей крок допоможе керівникам підприємства в усвідомленні необхідності управління грошовими потоками. Цілі мають бути сфокусовані на визначенні масштабу проблем, пов'язаних з управлінням грошовими потоками і виявлення конкретних проектів для поліпшення.

Крок 1.2. Визначення основних критеріїв управління грошовими потоками. Для досягнення поставленої мети необхідно визначити основні критерії управління грошовими потоками, при цьому складається їх зразковий перелік.

Крок 1.3. Класифікація грошових потоків підприємства за основними ознаками. У відмінності від попереднього кроку, тут розробляється комплексна класифікаційна характеристика грошових потоків підприємства, яка залежно від виду поставленого завдання дозволяє оцінити і вибрати область управлінської дії. Класифікація грошових потоків дозволяє цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування грошових потоків на підприємстві.

Крок 1.4. Вибір підрозділів, відповідальних за надання інформації, аналіз, оптимізацію, планування і контроль за грошовими потоками. На цьому етапі необхідно обґрунтувати вибір тієї або іншої служби, відповідальної за надання даних, а також відповідальних безпосередньо за проведення аналізу, оптимізації, планування грошових потоків і контролю за виконанням управлінських рішень в цьому напрямі.

Доцільно закріпити ці функції за бухгалтерією підприємства, економічним (плановим) відділом і фінансово-аналітичною службою (якщо така служба створена на підприємстві), розподіливши обов'язки згідно з їх можливостями. Для досягнення найбільшого ефекту від управління грошовими потоками необхідно добитися  взаємозв'язку в роботі цих підрозділів.    

Етап 2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді.

Крок 2.1. Визначення джерел інформації-визначаються основні джерела інформації, внутрішні і зовнішні, необхідні для аналізу грошових потоків підприємства. Основними джерелами даних служать форми фінансової звітності підприємства, які складаються бухгалтерією. Отримання інформації із зовнішніх джерел може здійснюватися або економічним відділом, або фінансово-аналітичною службою підприємства залежно від особливостей необхідних даних.

Крок 2.2. Вертикальний і горизонтальний аналіз грошових потоків підприємства. Цей крок є важливою частиною усього етапу. Безпосереднім об'єктом аналізу є дані фінансової звітності підприємства. Горизонтальний аналіз ґрунтується на розрахунку аналітичних показників після кожної аналітичної статті (на основі Форми №1 бухгалтерської звітності) у формі абсолютних змін, виявлення закономірностей і причин змін.

Вертикальний аналіз базується на розгляді структурних змін у вступі грошових коштів, їх витрачанні, а також причин виникнення.

Крок 2.3. Виявлення чинників, що впливають на грошові потоки підприємства. Ця дія полягає в розробці системи чинників, що впливають на грошові потоки. В процесі його здійснення визначаються особливості функціонування підприємства, особливості руху грошових коштів. Розроблена система чинників допоможе визначити об'єкти управлінської дії.

Крок 2.4. Розрахунок фінансових показників. На цьому етапі розраховується чистий грошовий потік, показники ліквідності, оборотності ефективності грошових потоків, здійснюється порівняння результатів розрахунків окремих показників з граничними верхніми і нижніми межами. Виявляються причини відхилень. Розрахунок показників дозволить оцінити фінансовий стан підприємства і рівень платоспроможності.

Етап 3. "Оптимізації грошових потоків на основі отриманих результатів".

Крок 3.1. Розробка підсистеми оптимізації грошових потоків припускає оптимізацію грошових потоків по двох напрямах:

1) Оцінка достатності чистого грошового потоку;

2) Розрахунок оптимального залишку грошових коштів.

Висновок до розділу 1

Отже, розрахунки за товарними операціями - це взаємні розрахунки підприємств за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони є переважними, бо визначають характер і зміст роботи фінансової служби підприємства у сфері розрахунків. Від безперебійності та планомірності організації розрахунків за товарними операціями вирішальною мірою залежить стан усіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан.

Також потрібно сказати, що під готівкою варто розуміти валюту України та іноземну валюту у вигляді грошових коштів, які не стоять на місці, і потребують постійних змін.

Беручи до уваги пройдені Етапи, в пункті 1.3, можна зазначити що значущість зазначених напрямів полягає в тому, що, по-перше, чистий грошовий потік є основним результативним показником руху грошових коштів, по-друге, позитивна величина грошового потоку за певний період не гарантує постійну платоспроможність підприємства впродовж усього періоду, тому потрібний розрахунок оптимального залишку грошових коштів.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА

  1.  Загальна характеристика виробничо-господарської діяльності підприємства

Підприємство ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»»  - самостійний господарюючий суб'єкт, створений для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається виготовлюваною продукцією, одержуваним прибутком, який залишається у його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

До організаційної структури підприємства входять:

- науково-дослідний підрозділ;

- контрольно-вимірювальна лабораторія атестована Держспоживстандартом;

- виробничі цехи.

Основним завданням підприємства є задоволення суспільних потреб у виробленій продукції, виконуваних роботах, наданих послугах, а також одержання прибутку і реалізація на цій основі, відповідно до законодавства, соціально-економічних інтересів членів трудового колективу підприємства, взаємовідносин з бюджетом і господарюючими партнерами-постачальниками, споживачами та ін.

Підприємство, як організаційна структура бізнесу, є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності товаровиробника. Юридичний аспект даного визначення полягає у тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать чинному законодавству України.

Метою створення ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС» є організація спільного ведення виробництва засобів вимірювальної техніки, впровадження новітніх світових технологій у виробництво, підвищення обсягів виробництва продукції, а також одержання прибутку в інтересах Учасників.

Розкриваючи поняття підприємства, ми торкнулись основних сфер його діяльності: виробничо-технічної, господарської, соціальної. Діяльність підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції - створенню максимуму товарів, наданню послуг, виконанню робіт для задоволення потреб суспільства при найменших затратах виробництва. Для здійснення цієї функції підприємство, як організаційна структура бізнесу, розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи у кожній такі специфічні функції:

Виробничо-технологічні функції пов'язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.

Економічними функціями ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС» є: управління процесами виробництва та збуту товарів, укладанням контрактів, найняття працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.

Соціальні функції «підприємства» такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.

Крім зазначених функцій, які виконує «підприємство» в межах національної економіки, є зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.

Місце та роль підприємства в національній економіці країни багато в чому залежить від типу господарської системи. Одна справа, коли підприємство функціонує у межах адміністративно-командної системи, а зовсім інша - коли воно потрапляє в ринкове середовище. Підприємство в ринковому середовищі діє за принципами економічної свободи та конкуренції. Тут господарська діяльність набуває характеру підприємницької організаційної форми.

Створення цілком безпечних та здорових умов праці є одним з найважливіших завдань, що стоять перед державою. Виконання цього завдання нерозривно пов’язано з удосконаленням методів управління охороною праці на виробництві.

В умовах ринку в роботі підприємств з охорони праці великого значення набувають такі фактори:

  •  економічна зацікавленість власника (керівника) в одержанні максимального прибутку, зменшенні витрат на штрафні санкції, ремонт пошкодженого устаткування, відшкодування шкоди потерпілим;
  •  необхідність постійного підвищення якості і конкурентоздатності продукції, що можливо лише за сприятливих і безпечних умов праці;
  •  моральна і юридична відповідальність власника за нещасні випадки і відшкодування збитків потерпілим та їхнім сім’ям;
  •  моральна відповідальність власника перед трудовим колективом за створення гуманних умов праці;
  •  необхідність зміцнювати позиції підприємства на ринку серед вітчизняних і зарубіжних конкурентів;
  •  необхідність підносити продуктивність праці й віддачу кожної затраченої людино-години, збільшувати відсоток прибутку по відношенню до вкладених інвестицій, підвищувати ефективність використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів;
  •  забезпечення досягнення перспективних цілей підприємства, що неможливо без підвищення рівня охорони праці.

Названі фактори чинять певний моральний і матеріальний тиск на власника підприємства, що змушує його постійно і систематично займатися питанням охорони праці. Однак цей тиск, як і приписи державних інспекцій та численні нормативні акти, самі по собі не дадуть ефекту, якщо власник не буде озброєний механізмом зменшення рівня виробничого ризику, тобто науково-обґрунтованою системою управління охороною праці (СУОП) на підприємстві.

  1.  Аналіз розрахунків за товарними і нетоварними операціями підприємства

У процесі виробничої діяльності ТзОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС», з одного боку, безперервно купує сировину, матеріали, паливо, товари тощо, а з іншого — безперервно реалізує готову продукцію або закуплені товари. Ці процеси супроводжуються грошовими розрахунками, які саме і є одним із найбільш масових явищ у господарському житті будь-якого підприємства.

Отже, розрахунки становлять собою відносини, що виникають між підприємствами і організаціями в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту на підставі здійснення статутної діяльності. Розрахунки базуються на переміщенні товарів відповідно до укладених договорів. Господарські договори укладають безпосередньо підприємства, а розрахунки за продукцію, що відпускається за цими договорами, здійснюються, як правило, через банк. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

На обсяг і структуру грошового обороту на ТзОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»  справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних із їх придбанням. Використовується збільшення трудомісткості продукції, яке збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці.

Грошовий оборот на підприємстві пов'язаний із такими напрямками:

• забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

• реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

• сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

• забезпечення спільної діяльності підприємств;

• отримання і погашення кредитів, сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документообігом, видами та методами фінансового і банківського контролю.

У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка знаходиться в обороті, має дві форми:

• готівкову;

• безготівкову.

Сферу дії готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано.

Також використовується готівкова форма розрахунків для обслуговування населення: виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги.

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв'язок. Так, безготівкові кошти підприємства конвертуються в готівку при видачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в касі підприємства, знову надходить на їх поточні рахунки і далі рухається у безготівковій формі. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і зумовлюють один одного.

Переважна кількість міжгосподарських розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Використовують два методи безготівкових платежів — це запис на рахунках і залік взаємних боргів, які в результаті завершуються записами на рахунках.

Система безготівкових розрахунків включає:

• класифікацію розрахунків:

• розрахунки за товарними операціями — пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг; вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств; від них залежать розрахунки за нетоварними операціями;

• розрахунки за нетоварними операціями — пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій; ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції;

• організацію розрахунків:

• форми відповідних документів;

• взаємовідносини платників з банками.

Відповідно до територіального розміщення підприємств і банківських установ безготівкові рахунки поділяються на:

• місцеві;

• міжміські;

• міжнародні.

Принципи організації безготівкових розрахунків

I. Підприємства та установи обов'язково зберігають грошові кошти на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі).

II. Підприємства мають право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів за згодою банку.

III. Підприємства самостійно (без участі банку) вибирають форми розрахунків (установи банків можуть лише пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, враховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків).

IV. Кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Враховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один із рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

V. Поточні рахунки підприємствам — суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

VI. Принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

VII. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

VIII. Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник — отримувач коштів — суму отриманої готівки повинен провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. (Використання готівки, пов'язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов'язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.)

Бюджетні показники діяльності підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС» у першому півріччі 2013 року

Таблиця 2.2.1

№ п/п

Показники

Сума тис. грн.

1

Бюджетні витрати сировини та основних матеріалів на виготовлення виробів (бюджетний обсяг закупівлі сировини та матеріалів на суму 80 тис.грн.)

93

2

Бюджетні витрати палива на технологічні цілі

8

3

Бюджетні витрати на споживання електричної eенергії на технологічні цілі

5

4

Бюджетна сума заробітної плати виробничих робітників

38

5

Бюджетна сума заробітної плати персоналу цеху

5

6

Бюджетна сума заробітної плати управлінського персоналу підприємства

10

7

Бюджетні нарахування зборів, усього, у тому числі:

а) на державне пенсійне страхування

б) на державне соціальне cтpaхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

в) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

г) на соціальне cтpaхування від нещасного випадку на виробницві

12,27

0,57

0,32

8

Бюджетна сума амортизації основних засобів цexy за податковим методом

62,36

9

Бюджетна сума зношеності офісного обладнання за податковим методом

33,6

10

Бюджетна сума зношеності нематеріальних активів виробничого призначення за прямолінійного методу нарахування

11

Бюджетні витрати на капітальний ремонт обладнання цexy, що нaлeжить до третьої гpyпи основних засобів:

а) для підтримання експлуатаційних характеристик основних засобів

б)для збільшення користі об'єктів основних засобів

5

2

3

12

Бюджетні витрати на сплату відсотків за користування банківським кредитом

2,8

13

Бюджетна сума комунального податку (планова спискова чисельність працівників підприємства – 30 чол.)

0,31

Продовження Таблиці 2.2.1

14

Бюджетна сума податку з власників транспортних засобів

2

15

Бюджетна сума витрат за рекламу продукції , яку виготовляє підприємство

21

16

Бюджетні витрати на отримання санаторію-профілакторію, що є на балансі підприємства

18

17

Бюджетні витрати на розрахункoвo-кacoвe обслуговування бaнку

16

18

Бюджетні витрати на сплату страхових внесків за страхування обладнання цеху

16

19

Бюджетний дохід від продажу зайвих основних засобів другої гpyпи (з ПДВ). Залишкова вартість проданих основних засобів - 4 тис. грн.

25

20

Бюджетна сума витрат на опалення цexy

2

21

Бюджетний дохід від продажу зайвих матеріальних запасів (без ПДВ). Собівартість реалізованих запасів - 6 тис. грн..

10

22

Бюджетна сума дивідендів від володіння корпоративними правами в асоційованому підприємстві

10

23

Бюджетна сума надходження коштів із депозитного рахунку, усього, у  тому числі:

а) основна сума боргу

б) відсотки за депозит

25

10

15

24

Бюджетний дохід від здавання основних засобів в операційну оренду (без ПДВ)

21

25

Бюджетна сума доходу від реалізації виготовленої на підприємстві продукцiї. Рентабельність реалізованої продукції у відсотках до їі виробничої собівартості - 6о%

419,38

Бюджетна сума зборів на заробітну плату виробничих робітників буде становити:

а) на державне пенсійне страхування (38*32,3)/100=12,7-(тис.грн)

б) на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

(38*1,5)/100=0,57 (тис.грн.)

в) на соціальне страхування на випадок безробіття

(38*1,3)/100=0,494 (тис.грн.)

г) на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві

(38*0,83)/100=0,32 (тис.грн.)

д) разом нарахувань на заробітну плату

12,27+0,57+0,494+0,32=13,654 (тис.грн.)

Розрахунок амортизації основних засобів цеху та офісу в першому та другому кварталах 2013р

Таблиця 2.2.2

Група основних засобів

Початкова (справедлива вартість) основних засобів на початок періоду, тис.грн.

Сума зношення основних засобів на початок періоду, тис.грн.

Бланкова (залишкова) вартість основних засобів на початок періоду, тис.грн.

Квартальна норма амортизації

%

цеху

офісу

цеху

офісу

цеху

офісу

Перший квартал

І

413

100

200

30

213

70

2

ІІ

463

120

200

60

243

60

10

ІІІ

233

-

100

-

133

-

6

ІV

-

100

-

30

-

70

15

Разом у 1-му кварталі

1109

320

500

120

594

200

х

Балансову вартість основних засобів на початок другого кварталу визначають за формулою:

Балансова вартість основних засобів на початок другого кварталу = Балансова вартість основних засобів на початок першого кварталу + Вартість основних засобів, які надійшли, у першому кварталі — Вартість основних засобів, які вибули в першому кварталі — Сума амортизації основних засобів у першому кварталі.

Розрахунок суми зношеності нематеріальних активів виконують у такій послідовності:

а) обчислюють місячну суму зношеності. Нематеріальних активів із терміном корисного використання:

  •  п'ять років: 60/(5*12)=1 (тис. грн.);
  •  чотири роки: 109/(4*12)=2,3 (тис. грн.);

б) загальна бюджетна сума зношеності нематеріальних активів за перше півріччя 2013 р. становить: 1* 6 міс. — 2,3* 2 міс. = 10,6 (тис. грн..).

Бюджетну суму витрат на сплату відсотків за користування банківським кредитом обчислюють у табличній формі (табл. 2.2.3).

Таблиця 2.2.3

Розрахунок бюджетної суми відсотків за користування банківським кредитом

Дата

Основна сума боргу, тис.грн.

Процентна ставка

Бюджетна сума відсотків, тис.грн.

річна

місячна

01.03

50

24

2

1,0

01.04

40 (50-10)

24

2

0,8

01.05

30 (40-10)

24

2

0,6

01.06

20 (30-10)

24

2

0,4

Разом

х

х

х

2,8

Комунальний податок обчислюємо за ставкою 10 % від одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадянина за одного середньоспискового  працівника підприємства щомісяця. Сума комунального податку за перше півріччя 2013 р. буде дорівнювати:

[(10*17)/100]*30*6= 306 (грн..) = 0,31(тис. грн..).

Обчислення бюджетної суми і визначення структури витрат підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» здійснюють у табличній формі (табл.2.2.5).

Таблиця 2.2.4

Розрахунок структури собівартості виготовленої продукції

Ставка витрат

Сума, тис.грн.

Увідсотках до загальної суми

Прямі матеріальні витрати

109

37,96

Прямі витрати на оплату праці

38

15,11

Інші прямі витрати

13,65

5,42

Загальновиробничі витрати

185,32

41,48

Разом

345,97

100

Бюджетну суму доходу підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» від реалізації продукції в першому півріччі 2013 року визначають, використовуючи показник рентабельності реалізованої продукції:

а) сума чистого доходу: 262,11+0,6*262,11=419,38 (тис.грн.)

б) сума валового доходу: 419,38+0,2*419,38=503,26 (тис.грн.)

Таблиця 2.2.5

Дані про бюджетну суму і структуру витрат підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» у першому півріччі 2013 року

№ п/п

Назва витрат

Формула розрахунку (порядковий № витрат у табл.2)

Обчислення витрат, тис.грн.

Сума витрат, тис.грн.

Частка витрат у загальній сумі, %

1

Витрати основної діяльності (виробнича собівартість продукції),усього

109+38+13,65+ +106,46

267,11

69,81

у тому числі

а) прямі матеріальні витрати

п.1+п.2+п.3

93+8+5

106

27,7

б) прямі витрати на оплату праці

п.4

38

38

0,1

в) інші прямі витрати

п.7

13,65

13,65

3,57

г)загальновиробничі витрати

п.5+п.7+п.8+п.10++ п.11а

5+13,65+62,36+ +10,6+2+16+2

185,32

48,43

2

Операційні витрати, усього

65,71+8+11

84,71

22,14

у тому числі:

а) адміністративні витрати

п.6+п.7+п.9+ +п.13+п.14+ +п.17

10+3,8+33,6+ +0,31+2+23

65,71

17,17

б) витрати на збут

п.15

21

21

5,49

в) інші операційні витрати

п.16+п.21

18+10

28

7,12

3

Разом витрати основної та операційної діяльності (р.1+р.2)

267,11+84,71

351,82

91,95

4

Фінансові витрати

п.12

2,8

2,8

0,73

5

Інші витрати

п.19+п.11б

25,3

28

7,32

6

Разом витрати звичайної діяльності

(р.3+р.4+р.5)

351,82+2,8+28

382,62

100

Бюджетну собівартість продукції підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» за перше півріччя 2013 року:

а) виготовленої (валової) обчислюють таким чино:

109+38+13,65+106,46=267,11 (тис.грн.)

б) товарної:

20+267,11-25=262,11 (тис.грн.)

в) реалізованої:

15+267,11-1=270,11 (тис.грн)

На діаграмі чітко видно різницю між різними видами витрат. Так витрати на основну діяльність становлять найбільшу частину і дорівнюють 267,11 тис.грн., або ж 70%. За ними йдуть операційні витрати, які становлять 84,71 тис.грн, тобто 22%. Ще меншу частку становлять інші витрати – 28 тис.грн., це рівне 7%. І найменшу частку усіх витрат становлять фінансові витрати – 2,8 тис.грн., тобто 1%.

Структуру собівартості валової продукції підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» розраховують у табличні формі (табл. 2.2.4)

Бюджетну суму та структуру доходів підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» за перше півріччя 2013 р. обчислюють у табличній формі (табл.. 2.3.6.)

Таблиця 2.2.6

Дані про бюджетну суму і структуру доходів підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» у першому півріччі 2013 року

№ п/п

Назва доходів

Формула розрахунку

Обчислення доходів, тис.грн.

Сума доходів, тис.грн.

Частка доходів у загальній сумі,%

1

Дохід від реалізації продукції

-

503,26

-

2

Чистий дохід від реалізації продукції

п.26

419,38

84,52

3

Інші операційні доходи

п.21+п.24

10+21

31

6,25

4

Дохід від участі в капіталі

п.22

10

10

2,02

5

Інші фінансові доходи

п.23б

15

15

3,02

6

Інші доходи

п.19

25-(26/6)

20,83

4,19

7

Разом доходів (без ПДВ)

п.2+п.3+п.4+п.5+п.6

496,21

100

Розрахуємо бюджетну суму податкового прибутку підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»».

Податковий прибуток підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» у першому кварталі 2013 року обчислюють як різницю між його валовими доходами, валовими витратами тасумою нарахованої в першому кварталі амортизації необоротних активів (табл..2.2.7).

Таблиця 2.2.7

Розрахунок податкового прибутку підприємства у першому кварталі 2013 року

№ п/п

Назва показників

Формула підрахунку

Обчислення показників, тис.грн.

Значення показників, тис.грн.

1

Валові доходи (без ПДВ)

п.19+п.21+п.23б+п.24+п.25

(5-25/6-4)+10+ +15+21+419,38

448,55

2

Валові витрати

п.1+п.2+п.3+п.4+п.5++п.6+п.7+п.11+п.1+ +п.13+п.14+п.15+п.16+п.17+п.18+п.20+п.21

93+8+5+38+5+10+ 13,65+5+2,8+0,31+ 2+21+18+16+16+2++10

267,76

3

Сума нарахованої амортизації необоротних активів

п.8+п.9+п.10

62,36+33,6+10,6

106,56

4

Податковий прибуток підприємства (об'єкт оподаткування)

р.1-р.2-р.3

448,55-265,76-106,56

76,23

Бюджетний звіт про фінансові результати підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» на перше півріччя 2013 року складають у табличній формі (табл..2.2.8)

Таблиця 2.2.8

Бюджетний звіт про фінансові результати підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» на перше півріччя 2013 року

Показники

Код рядка

Плановий період (півріччя), усього тис.грн

Дохід від реалізації продукції

010

503,26

ПДВ

015

83,88

Чистий дохід

035

419,38

Собівартість реалізованої продукції

040

270,11

Валовий прибуток

050

149,27

Інші операційні доходи

060

31

Адміністративні витрати

070

65,71

Витрати на збут

080

21

Інші операційні витрати

090

28

Фінансові результати від операційної д-сті

100

65,56

Дохід від участі у капіталі

110

10

Інші фінансові доходи

120

15

Інші доходи

130

20,83

Фінансові витрати

140

2,8

Витрати від участі у капіталі

150

-

Інші витрати

160

28

Фінансові результати від звичайної д-сті

170

80,59

Податок на прибуток від звичайної д-сті (25%)

180

19,1

Прибуток від звичайної д-сті (чистий прибуток)

220

61,49

Розподіл чистого прибутку та обчислення нерозподіленого прибутку підприємства виконують у табличній формі (табл.. 2.2.9).

Таблиця 2.2.9

Розподіл чистого прибутку підприємства ТОВ «НВК ФІРМА «ГАЛВОМСЕРВІС»» у першому півріччі 2013 року

№ п\п

Назва показника

Формула розрахунку

Сума, тис.грн

1

Чистий прибуток підприємства

61,49

2

Використання прибутку, усього:

29,25

У тому числі:

а) на формування фонду матеріального заохочення

61,58*0,05

3,07

б) на формування фонду розвитку виробництва

61,58*0,03

18,44

в) ) на формування фонду соціального розвитку

61,58*0,08

4,92

г) на поповнення резервного капіталу

61,58*0,05

3,07

3

Нерозподілений прибуток

31,99

Визначення джерел інвестування капітальних інвестицій здійснюють у такій послідовності:

а) бюджетний обсяг капітальних інвестицій:

  •  підрядним способом: 0,5*120=60 тис. (грн..);
  •  господарським способом: 0,5*120=60 тис. (грн..);

б) очікувана сума мобілізації внутрішніх ресурсів при виконанні робіт господарським способом:

  •  унаслідок зміни очікуваних залишків оборотних активів:

34-28=6 тис. (грн..);

  •  унаслідок зміни очікуваних сум кредиторської заборгованості:

35-37=-2 тис. (грн..);

Разом сума мобілізації: 6-2=4 тис. (грн..);

в) бюджетна потреба у джерелах фінансування інвестицій:

  •  за підрядного способу будівництва – 60 тис.грн.;
  •  за господарського способу будівництва: 60-15-4=41 тис. (грн..);

разом потреба:60+41=101 тис.(грн..);

г) основні джерела капітальних інвестицій:

  •  амортизація основних засобів – 62,36 тис.грн.;
  •  фонд розвитку виробництва – 18,44 тис.грн.;
  •  прибуток і економія від виконання робіт – 15,0 тис.грн.;
  •  сума мобілізації внутрішніх ресурсів – 4 тис.грн.;

разом – 99,8 тис.грн.

 д) потреба в додатковому залученні коштів для фінансування капітальних інвестицій: 101-99,8=1,2 тис.(грн..).

Для фінансування капітальних інвестицій потреби в додатковому залученні коштів немає.

  1.  Аналіз впливу грошових розрахунків на фінансові результати діяльності підприємства на основі Когнітивного моделювання

 Аналіз грошових розрахунків підприємства є складним і важливим етапом в управлінні підприємством. Грошові розрахунки відіграють роль функціонального забезпечення всіх ділянок виробничого процесу, а також діяльності підприємства у цілому. Аналіз грошових розрахунків доцільно проводити на базі моделювання, що охоплює всі елементи грошових розрахунків. Грошові розрахунки підприємства є слабо структурованим, масштабним за обсягом процесом, які, враховуючи ці характеристики, доцільно аналізувати за допомогою економіко-математичних методів, а саме когнітивного моделювання.

Когнітивне моделювання передбачає відображення дослідження грошових розрахунків у вигляді когнітивної карти, яка дозволяє окреслити вплив концептів та їх зв’язки. На здійснення грошових розрахунків впливає ряд факторів, які спричиняють певні дії, що в майбутньому мають причинно-наслідковий вплив на результат діяльності. Це можна узагальнити під одним терміном «концепт». Когнітивна модель визначається як ‹Е, L›, тобто предметна область дослідження у вигляді окремих елементів (концептів) та їх зв’язків. Серед концептів, які визначають грошові розрахунки, виділяють внутрішні та зовнішні.  – множина всіх концептів моделі, – множина зовнішніх концептів, – множина внутрішніх концептів. До внутрішніх концептів, які впливають на грошові розрахунки безпосередньо зсередини процесу, належать: . Фактично це концепти надходження коштів:

  •  дохід від реалізації товарів, робіт, послуг (Q);
  •  отримані аванси (N);
  •  кредити (Н);
  •  страхові відшкодування (X);
  •  пені, штрафи, неустойки (Т);
  •  реалізація валюти (U);
  •  роялті, комісійні (R);
  •  доходи майбутніх періодів (I);
  •  амортизація (E);
  •  поворотна фінансова допомога (F1).

До складу внутрішніх концептів також входять концепти вибуття коштів на підприємстві:

  •  придбання матеріалів, сировини, робіт, послуг (B);
  •  оплата праці найманих працівників (L);
  •  сплата податків і зборів (K);
  •  виплачені аванси (G);
  •  повернення кредитів та їх відсотків (Y);
  •  витрати майбутніх періодів (V);
  •  повернення поворотної фінансової допомоги (F).

До зовнішніх концептів можна віднести всі концепти, які мають зовнішній вплив на систему грошових розрахунків підприємства: , а саме:

  •  політична ситуація в державі та світі (P);
  •  законодавчі обмеження щодо грошових розрахунків підприємств (D);
  •  конкуренція (M);
  •  маркетингові дослідження (В1);
  •  сезонність виробництва та реалізації товару (S);
  •  платоспроможність покупців (Z);
  •  правила оподаткування (K);
  •  лояльність клієнтів (C);
  •  наявність цільового фінансування (O);
  •  доступність кредитів (J);
  •  стратегія підприємства на ринку (W);
  •  професійні здібності керівництва (W1).

Рис. 2.3.1. Модель грошових розрахунків підприємств у вигляді когнітивної карти

Таким чином, врахування факторів впливу на грошові розрахунки підприємства, розкриття їх сутності та значення становить основу аналізу і дає можливість перейти до наступного етапу – побудови моделі грошових розрахунків, яка відбиватиме взаємозв’язок усіх її елементів, вказуватиме ступінь впливу факторів та сприятиме прийняттю на її базі ефективного управлінського рішення.

На рис 2.3.1 відображено загальну діаграму зв’язків усіх можливих концептів підприємства, що впливають на рух коштів та розрахунків – кошти підприємства, які пов’язані у процесі виробництва з іншими концептами).

Причино-наслідковий зв'язок на карті відображено залежно від концепту-причини до концепту-наслідка. Зв'язок може бути як позитивним, так і негативним, тобто збільшувати надходження коштів підприємства чи зменшувати в результаті здійснення грошових розрахунків. Пунктирною лінією позначається зв'язок, який існує між парою концептів, але він не прямо впливає на рух коштів, а опосередковано.

Далі інтерпретуємо отримані закономірності на прикладі підприємства переробної промисловості. Для цього необхідно виділити список концептів, які мають вплив на рух коштів на підприємстві, де здійснюється виробництво та реалізація агрегатів для сільгоспмашин.

Облік операційної діяльності на підприємстві є досить складним через специфіку їх функціонування і значний попит на продукцію. На рух коштів на цьому підприємстві впливає, перш за все, сезонність виробництва, оскільки залежно від пори року змінюється спектр замовлень на виготовлення агрегатів. Левова частка грошових розрахунків пов’язана із придбанням сировини у постачальників. Своєю чергою, грошові розрахунки за отримані товари залежать від коливання ціни останніх. Окрім того, здійснюються витрати на оплату праці. Розрахунки за податками та платежами, комунальні послуги і послуги оренди приміщення, обладнання, охорони, консультаційні, аудиторські, юридичні послуги не залежать від обсягу виконаних робіт, а відтак сплачуються періодично. Розрахунки з покупцями та замовниками здійснюються згідно із договірними умовами, у яких передбачено комерційне кредитування з терміном відстрочення платежу 15 днів.

Підприємство виготовляє продукцію високого рівня якості, що в позитивно впливає на ставлення замовників до своїх зобов’язань стосовно оплати послуг. Керівництво підприємства здійснюють освічені, висококваліфіковані управлінці. Але попри позитивні сторони, існує і ряд проблем. Тому необхідним є проведення аналізу грошових розрахунків підприємства та визначення слабких місць і резервів, які допоможуть підприємству оптимізувати розрахунки таким чином, щоб зменшити дебіторську заборгованість, збільшити нагромадження коштів, погасити заборгованість за постачання сировини й матеріалів.

Дебіторська заборгованість підприємства переробної промисловості, за умовним прикладом, станом на 01.04.2012 р. складає 1 875 689 грн., або  40% річного обсягу реалізованих товарів. Збільшення дебіторської заборгованості свідчить про те, що підприємство реалізувало продукцію покупцю, але не отримало натомість грошового розрахунку. Отже, дебіторська заборгованість у разі збільшення справляє негативний вплив на рух коштів,  а у разі погашення – позитивний.

Кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.04.2012 р. дорівнює 2 035 784 грн., або 60% річного обсягу придбаних товарів, робіт, послуг та прямо пропорційно впливає на рух коштів. Погашення кредиторської заборгованості шляхом здійснення грошових розрахунків за товари, роботи, послуги зменшує грошові ресурси підприємства, але покращує його фінансовий стан.

Оплата праці найманих працівників прямо пропорційно впливає на рух коштів – їх обсяг зменшується в результаті грошових розрахунків із працівниками. Окрім сплати заробітної плати, підприємство здійснює  обов’язкові соціальні виплати.

Розрахунки із бюджетом за податками і платежами є загальнообов’язковими витратами підприємства, які також впливають на кошти у бік їх зменшення на рахунках підприємства.

Лояльність покупів – концепт, який характеризує репутацію підприємства на ринку й не має прямого впливу на рух коштів. Його неможливо підрахувати, але якщо замовник задоволений якістю виконаних послуг, терміном їх виконання, ціновою політикою, то, як наслідок, зменшуватиметься дебіторська заборгованість і збільшуватиметься дохід, адже клієнт рекомендуватиме послуги підприємства в колі споживачів цих послуг та ін.

Концептом, який спрямований на збільшення коштів, є отримання поворотної фінансової допомоги. Вона надходить на поточний рахунок підприємства на основі договору, в якому зазначено термін повернення допомоги. Фінансову допомогу підприємство має право витрачати на господарські потреби, наприклад погасити заборгованість за розрахунками із постачальниками та підрядниками.

Управлінські здібності керівництва можуть справляти вплив на величину коштів через координацію грошових розрахунків за необхідними платежами. Правильно прийняте рішення забезпечує баланс між надходженням та витрачанням коштів підприємства. Цей концепт не піддається кількісному визначенню, але суттєво впливає на рух коштів.

Усі перелічені концепти мають вагомий вплив на рух грошового потоку підприємства. Адже кожен із концептів відіграє певну роль в оптимізації грошових виплат і надходжень коштів на підприємство. Зазвичай грошові потоки аналізують, враховуючи фактори впливу, які є вираженими числовими значеннями. Когнітивні карти дають змогу відобразити вагомість впливу концепту, який є незліченим, наприклад: особисті якості керівника чи власника, лояльність покупців, політична ситуація в державі, правила оподаткування, кон’юнктура ринку, життєвий цикл виробництва тощо. Схематично когнітивна карта грошових розрахунків підприємства представлена на рис. 2.3.2.

Джерело: Авторська розробка

де  А – грошові кошти підприємства; B – дебіторська заборгованість; H – кредиторська заборгованість; C – лояльність покупців; L – оплата праці найманих робітників; K – розрахунки з бюджетом; F – поворотна фінансова допомога; D – управлінські здібності керівництва та власників.

Важливим етапом є визначення  взаємовпливу концептів (рис. 2.3.2). Отже, при реалізації товарів виникає дебіторська заборгованість (концепт В), при погашенні якої збільшуються кошти підприємства (концепт А); при цьому існує лояльність покупців (концепт С): якщо підприємство має добру репутацію серед клієнтів, якісно задовольняє їх попит, то концепт С має позитивний вплив на концепт А, тобто дебіторська заборгованість зменшується, а гроші  потрапляють на рахунок чи в касу підприємства.

В іншому випадку, через погане ставлення клієнта до підприємства-постачальника товарів, робіт, послуг, збільшується сума боргу, що прямо пропорційно збільшує концепт В, зменшуючи тим самим концепт А. Оплата праці найманих робітників (концепт L) та сплата податків і зборів (концепт  K) зменшують концепт А, але вони належать до обов’язкових платежів, які підприємство мусить сплачувати щомісяця. Концепт  F – отримана поворотна фінансова допомога – має позитивний вплив на величину коштів підприємства (концепт А), що дає змогу збільшити ресурси на виробництво продукції чи закупівлю нового обладнання. У разі зменшення концепту В концепт А спрямовується на погашення концепту H, тим самим зменшуючи зобов’язання підприємства стосовно отриманих товарів, робіт, послуг. Вплив концепту D на кошти підприємства є опосередкованим, але ефективне управління концептами H, K, L, C, B дозволяє раціонально розподілити грошові ресурси за виплатами.

Інтерпретація результатів аналізу грошових розрахунків за допомогою когнітивного моделювання потребує застосування ймовірних значень характеристик концептів. Концепту може бути притаманно декілька характеристик, кожна з яких матиме своє значення (терм). Значення концептів – величини нечіткі, межі їх термів дещо розмиті, тобто задані нечіткою множиною. Використання нечітких термів дає змогу проаналізувати систему управління підприємством при здійсненні грошових розрахунків у будь-який заданий час.

Специфіка діяльності підприємств переробної промисловості зумовлює наявність складних технічних процесів із виробництва та реалізації агрегатів сільгосптехніки, а управлінське рішення стосовно спрямування грошових потоків нерідко приймається в умовах невизначеності. З огляду на це моє дослідження, завданням якого є розроблення моделі аналізу грошових розрахунків у системі управління підприємством на основі нечіткого висновку, є актуальним.

Висновки до  розділу 2

Отже, основним завданням підприємства є задоволення суспільних потреб у виробленій продукції, виконуваних роботах, наданих послугах, а також одержання прибутку і реалізація на цій основі, відповідно до законодавства, соціально-економічних інтересів членів трудового колективу підприємства, взаємовідносин з бюджетом і господарюючими партнерами-постачальниками, споживачами та ін.

Що стосується розрахунків за товарними і нетоварними операціями, то розрахунки за товарними операціями — пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг; вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств; від них залежать розрахунки за нетоварними операціями; а розрахунки за нетоварними операціями — пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій; ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції.

Що стосується впливу грошових розрахунків на фінансові результати діяльності підприємства, то правильно прийняте рішення забезпечує баланс між надходженням та витрачанням коштів підприємства. Управлінські здібності керівництва можуть справляти вплив на величину коштів через координацію грошових розрахунків за необхідними платежами.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА

  1.  Пропозиції по удосконаленню системи грошових розрахунків підприємства

Пропозиції впровадження вексельного механізму прискорення перетворення дебіторсько-кредиторської заборгованості в грошові кошти при імпортних операціях мають мету:

- впровадження вексельного обороту в систему грошових розрахунків підприємства;

- впровадження короткострокового вексельного кредитування (обліку векселів) банками дебіторської заборгованості підприємства, оформленної  у вигляді авальованих векселів покупців продукції;

- впровадження вексельного розрахунку з кредиторами переказними векселями з можливістю обороту на себе при погашенні дебіторської заборгованості за відпущену продукцію дебіторами;

- різкого скорочення строку перетворення дебіторської заборгованості в грошові кошти за допомогою форфейтинг-факторингової  схеми обліку векселя в комерційних банках.

У зовнішньоекономічних операціях імпорту використовуються ризикові форми оплату у вигляді:

  •  передоплати банківським переказом 50% суми контракту;
  •  очікування виконання експортером - нерезидентом відгрузки   передоплаченої  партії мороженого філе риби через 10 днів після надходження суми передоплати (до 2 днів), яка виконується митним оформленням та передачею партії риби транспортному перевізнику для транспортування із Східної Азії в Україну морським рефрижератором (номінальний строк транспортування – 15 днів);
  •  сплату 2-ї частини контракту - 50% на протязі 3-х днів після повідомлення про відгрузку партії риби експортером, тобто також і при умовах ненадходження імпортуємої риби в Україну через 15 днів після документального відвантаження.

Для оптимізації показників схем розрахунків по зовнішньоекономічним торгово-посередницьким операціям, у курсовій роботі проведена побудова алгоритму управлінського рішення по впровадженню векселів на обох етапах торгово-виробничої операції:

- оплата контракту авальованим векселем (погашення через 80 днів) негайно по факту угоди на поставку імпортної продукції із відповідним зниженням ціни на імпортну продукцію з боку експортера-нерезидента;

- отримання від оптових покупців – дебіторів на вітчизняному ринку авальованих векселів за відпущену продукцію з строком погашення 30 – 60 днів після відвантаження товару;

  •  врахування отриманих векселів в комерційному банку (вексельний кредит) до строку погашення векселів та отримання оборотних коштів для продовження оборотних циклів підприємства (нові імпортні поставки).

Алгоритм витрат та доходів при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях імпорту за механізмом вексельно-форфейтингової операції в розрахунках (мінімальний ризик експортера та відповідне зниження контрактної ціни поставки товарів для імпортера при наступних умовах контракту :

  •  надання імпортером-резидентом авальованого банком-резидентом імпортера простого векселя зі строком пред”явлення до погашення до 80 днів (не більше контрольного строку в 90 днів);
  •  поставка продукції на умовах (СIF) – порт;
  •  форфейтинг (продаж) векселя експортером форфейтинг-банку нерезидента за 80 % від суми на право отримання коштів по строку погашення векселя та заключення з ним договору на інкасування векселя через банк-резидент імпортера.

1) Етап 0 - Заключення зовнішньоекономічного експортного договору;

2) Етапи 1,2 – Авалювання резидентом – імпортером у своєму банку А-резиденту векселя на суму контракту;

3) Етапи 3,4 – Поставка „франко-перевізник” продукції в обмін на авальований вексель (час Т0);

4) Етап 5 - Поставка імпортного контракту на облік в комерційному банку (виконання терміну надходження коштів на рахунок – не більше 90 днів з дня відгрузки продукції);

5) Етап 6 – продаж експортером векселя по форфейтинговій угоді фірмі-форфейтору (банку) та перерахування 80% суми на розрахунковийрахунок експортера;

6) Етап 7 – Заключення форвейтор –фірмою з банком Б – нерезидентом договору на інкасування векселю через банк А – резидент ( Тінкас=Т0+ΔТ1), де Т1<= 70 днів;

7) Етап 8 – направлення банком Б-нерезидентом інкасової вимоги (з додатком – векселем) в банк А – резидент на сплату коштів за векселем по строку ( Твимог=Тінкас+ΔТ2), де Т2<= 10 днів;

8) Етап 9,10 – направлення банком А-резидентом повідомлення імпортеру про надходження векселя на оплату та отримання акцепту – згоди імпортера на перерахування коштів з його розрахункового рахунку в банк експортера;

9) Етап 11 – банківський переказ коштів з розрахункового рахунку імпортера в банку А –резиденті на кореспондентський рахунок банку А – резидента в банку Б – нерезиденті ( Ткошти=Твимог+ΔТ3), де Т3<= 5 днів;

Ця операція дозволяє експортеру в контракті йти на зниження ціни поставки партії експортованої продукції за алгоритмом :

  •  ціна партії при негайній оплаті;
  •  ціна банківського кредиту для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку-нерезиденті;
  •  ціна страхування для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку нерезиденті;

Відношення ціни контракту при використанні описаної вексельної схеми розрахунків між імпортером-резидентом та експортером-нерезидентом до ціни контракту при комерційному кредиті з боку експортера-нерезидента (формула 3.1) розраховується як :

 (3.1.1)

де  - ставка аваля векселя імпортера банком-резидентом;

Формула (3.2) дає можливість при варіації параметрами розрахувати зниження матеріальних витрат імпортера в собівартості, тобто розрахувати можливе підвищення прибутковості від імпортної операції за рахунок застосування векселів в зовнішньоекономічних розрахунках з експортером.


Основні виграші вексельно-форфейтингової схеми контракту для імпортера:

- При наданні комерційного кредиту ціна партії імпортуємої продукції з боку експортера формується за принципами ціни при негайній оплаті чи передоплаті + надбавки за банківський кредит та страхування операцій на період відстрочки платежу:

(3.1.2)

де  - ціна партії імпорту при негайній оплаті;

- період часу комерційного кредиту по контракту;

 - річна процентна ставка кредитування банка;

 - страховий тариф в залежності від строку комерцій-

ного кредиту;

  •  У випадку, якщо оплата імпортованої партії здійснюється авальованими банком векселями імпортера – резидента на момент поставки імпортованої партії продукції на митний кордон України зі строком погашення t, експортер має можливість застосувати тимчасове вексельне перекредитування в банку–нерезиденті під заставу векселів, які обліковуються банком з дисконтом. Возврат суми кредиту експортер поручає за рахунок інкасації авальованих банком-резидентом векселів банком –нерезидентом, який одночасно видає грошовий кредит експортеру негайно по обліку векселів.

Застосування векселів на другому етапі зовнішньоекономічної операції – продаж переробленої імпортованої партії риби резидентам в Україні з наданням вістрочки сплати, тобто комерційного кредитування (дебіторська заборгованість) – повинно виконуватися за наступною схемою :

- частина дебіторської заборгованості оформлюється авальованими векселями дебіторів, що для них мотивується зниженням ціни партії продукції відносно рівня внутрішнього комерційного кредитування та компенсації витрат на авалювання векселів;

  •  отримані векселі імпортером враховуються в банку–резиденті та виставляються через нього на інкасацію, при цьому на період погашення векселів банк надає імпортеру грошовий кредит на суму векселів – мінус дисконт врахування векселів;
  •  грошові кошти надходять в активи балансу банка як видача короткострокового кредиту;
  •  дисконт врахування векселю враховується як додаткові витрати імпортера на сплату процентів банку за надання вексельного кредиту та виконання послуг інкасації;

Сума кредиту та сума додаткових витрат розраховуються за формулами :

 (3.1.3)

 (3.1.4)

де  - коефіцієнт частини дебіторської заборгованості

, оформленої у вигляді вексельної заборгованості;

Отримання кредитних грошей та зниження дебіторської заборгованості дозволяє підвищити рівень готівкових грошей в балансі та підвищити показники ліквідності та платоспроможності.

Новим етапом розвитку вексельних операцій в Україні на сучасному рівні повинно стати виконання виконання банками функцій розрахункових палат [12], призначених згідно зі статтею 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) для пред'явлення векселів до платежу [10].

Розрахункова палата для пред'явлення векселів до платежу (далі – розрахункова палата) - будь-яка установа банку, в якій відкритий поточний рахунок платника за векселем. Розрахунковою палатою для пред'явлення векселя до платежу, платник за яким - установа банку, є територіальне управління Національного банку України, в якому відкритий кореспондентський рахунок цієї установи банку [10].

Установи банків можуть сприяти інформуванню векселедержателів про свою змогу виконувати функції розрахункової палати для пред'явлення векселів до платежу щодо окремих платників за векселями.

У разі надходження до установи банку письмового запиту від особи, яка стверджує (і може підтвердити це документально), що є векселедержателем певних векселів, установа банку зобов'язана протягом двох робочих днів надати письмове підтвердження про можливість виконання нею функцій розрахункової палати лише в разі наявності договору (окремого або включеної умови до договору про розрахунково-касове обслуговування) між клієнтом (платником за векселем) і установою банку про можливість підтвердження нею свого статусу розрахункової палати в разі звернень держателів векселів.

Відповідно до статті 38 Уніфікованого закону пред'явлення векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню його до платежу [10].

Аналіз законодавчого поля запропонованих в магістерській роботі вексельних операцій (в розділах 3.1,3.2), як ефективної форми грошових розрахунків, в Україні показує наступне:

1. Міжнародний рух векселів в Україні законодавчо неврегульований, тому ці операції виконуються тільки через офіційні представництва українських підприємств в іноземних країнах, які не мають права відкривати банківські рахунки в банках-нерезидентах без індивідуальної ліцензії Національного банку України.

2. Для України відсутній законодавчий термін “ зовнішньоекономічний вексель” та правила його обігу, тому підприємства використовують для міжнародного вексельного обігу приєднання України згідно з Законом України “Про обіг векселів в Україні” [4] до міжнародного документу “Женевская Конвенция, устанавливающая единообразный закон о переводном и простом векселе (1930)” [10].

3. Оскільки в Законі України “Про обіг векселів в Україні” [4] встановлено, що векселі в Україні можуть бути емітовані підприємствами тільки під реальну кредиторську заборгованість, не визначений контрольний інститут та порядок єдиний центр реєстрації емітованих внутрішніх та зовнішньоекономічних векселів, що створює перешкоди на шляху їх впровадження в міжнародних розрахунках.

4. Комерційні банки України не мають розробленої та зареєстрованої в Міністерстві юстиції інструкції по порядку акцептування, опротестування, прийняття до сплати та врахування міжнародних векселів, оскільки гривня є неконвертованою валютою з валютним режимом операцій, встановленим Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” [8].

3.2   Способи скорочення негативного грошового потоку внаслідок розрахунків підприємства

Жоден з видів поточних фінансових планів підприємства, жодна з великих господарських його операцій не може бути розроблена поза зв'язком із планованими грошовими потоками по них.

Планування грошових потоків являє собою процес розробки системи планів і планових показників по формуванню різних видів цих потоків в операційній, інвестиційній і фінансовій діяльності підприємства в майбутньому періоді.

Планування грошових потоків тісно пов'язано зі стратегічним плануванням фінансово-господарської діяльності підприємства, сприяє підвищенню прибутковості, удосконаленню процесу прийняття рішень і зменшенню серйозних помилок.

Метою планування грошових потоків на підприємстві є раціонально пов'язати або синхронізувати наявні грошові потоки для забезпечення фінансової рівноваги підприємства. З урахуванням цього задачами планування грошових потоків є:

1) забезпечення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності необхідними грошовими ресурсами;

2) раціональне використання грошових коштів;

3) вирівнювання платежів з метою уникнення надмірних коливань грошового потоку;

4) здійснення контролю за утворенням і використанням платіжних засобів.

Об'єктами планування є доходи підприємства, взаємовідносини з державним бюджетом та позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень та інші форми інвестування фінансових ресурсів; обсяги кредитів банків; потреба підприємства у власних обігових коштах та джерелах ї покриття, ін.

У процесі планування використовується система прийомів та методів, за допомогою яких досягаються необхідні результати. До числа основних належать наступні методи: техніко-економічних розрахунків, економіко-статистичні, економіко-математичні, порівняння, балансовий, екстраполяції чистого оборотного капіталу. [14]

Серед основних принципів можна виділити:

1. принцип обґрунтування мінімально необхідного обсягу грошових коштів, який повинен бути в обігу підприємства для забезпечення його ліквідності;

2. принцип дотримання пропорцій грошових коштів між основними складовими виробничого процесу;

3. принцип дотримання гнучкості планування грошових потоків;

4. принцип оцінки ефективності використання грошових коштів;

5. принцип адекватності інтервалів та способів планування.

Планування руху грошових коштів передбачає визначення можливих джерел надходження та видатків грошових коштів підприємства для забезпечення його платоспроможності протягом планового періоду.

План руху грошових коштів розробляється у формі платіжного календаря, який являє собою баланс грошових надходжень та грошових видатків підприємства по окремих часових інтервалах, який балансується залишком грошових коштів на поточному рахунку підприємства. Якщо розробка платіжного календаря виявляє позитивне сальдо коштів підприємства, то це свідчить про платоспроможність підприємства, отримання ним додаткової грошової маси та покращання його ліквідності. Якщо виявляється негативне сальдо грошових коштів, то керівництву підприємства необхідно вжити заходів щодо збалансування грошових потоків та відновлення платоспроможності.

Інформаційною основою розробки платіжного календаря виступають різноманітні плани підприємства, які пов'язані з надходженнями або використаннями грошових коштів підприємства, зокрема, план доходів та витрат підприємства, кошториси використання коштів окремих фондів спеціального призначення підприємства, кредитний та інвестиційний плани підприємства. [19]

Планування грошових потоків підприємства становить невід'ємну частину його внутрифірмового фінансового планування й базується на використанні трьох основних систем:

1. Прогнозування найважливіших цільових параметрів розвитку грошових потоків.

2. Поточне планування грошових потоків.

3. Оперативне планування грошових потоків.

Концентрація всіх видів планованих грошових потоків підприємства одержує своє відбиття в спеціальному плановому документі - плані надходження й витрати коштів , що є однієї їхній основних форм поточного фінансового плану.

План надходження й витрати коштів розробляється на майбутній рік у помісячному розрізі для того, щоб забезпечити облік сезонних коливань грошових потоків підприємства. Він складається по окремих видах господарської діяльності й по підприємству в цілому. З огляду на, що ряд вихідних передумов розробки цього плану носять слабопрогнозуючий характер, він складається звичайно у варіантах:

- оптимістичний ;

- реальний;

- песимістичний.

Основною метою розробки плану надходження й витрати коштів є прогнозування в часі валових і чистого грошових потоків підприємства в розрізі окремих видів його господарської діяльності й забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду. План надходження й витрати коштів розробляється на підприємстві в такій послідовності:

На першому етапі прогнозується надходження й витрата коштів по операційній діяльності підприємства, тому що ряд результативних показників цього плану служать вихідною передумовою розробки інших складових його частин.

На другому етапі розробляються планові показники надходження й витрати коштів по інвестиційній діяльності підприємства (з обліком чистого грошового потоку по операційній його діяльності). [15]

На третьому етапі розраховуються планові показники надходження й витрати коштів по фінансовій діяльності підприємства, що покликане забезпечити джерела зовнішнього фінансування операційної й інвестиційної його діяльності в майбутньому періоді.

На четвертому етапі прогнозуються валові й чистий грошові потоки, а також динаміка залишків коштів по підприємству в цілому.

Прогнозування надходження й витрати коштів по операційній діяльності підприємства здійснюється двома основними способами:

1) виходячи із планованого обсягу реалізації продукції;

2) виходячи із планованої цільової суми чистого прибутку.

При прогнозуванні надходження й витрати коштів по операційній діяльності виходячи із планованого обсягу реалізації продукції розрахунок окремих показників плану здійснюється в такій послідовності:

- визначення планового обсягу реалізації продукції;

- розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторський заборгованості;

- розрахунок планової суми надходження коштів від реалізації продукції;

- визначення планової суми операційних витрат по виробництву й реалізації продукції;

- розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачують за рахунок доходу ( що входять у ціну продукції);

- розрахунок планової суми валового прибутку підприємства по операційній діяльності;

- розрахунок планової суми податків, що сплачують за рахунок прибутку;

- розрахунок планової суми чистого прибутку підприємства по операційній діяльності;

- розрахунок планової суми витрати коштів по операційній діяльності;

- розрахунок планової суми чистого грошового потоку.

При прогнозуванні надходження й витрати коштів по операційній діяльності виходячи із планованої цільової суми чистого прибутку розрахунок окремих показників плану здійснюється в такій послідовності:

- визначення планової цільової суми чистого прибутку підприємства;

- розрахунок планової суми податків, що сплачують за рахунок прибутку;

- розрахунок планової цільової суми валового прибутку підприємства;

- визначення планової суми операційних витрат по виробництву й реалізації продукції;

- розрахунок планової суми надходження коштів від реалізації продукції;

- розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачують за рахунок доходу (що входять у ціну продукції);

- розрахунок планової суми витрати коштів по операційній діяльності;

- розрахунок планової суми чистого грошового потоку.

Показник планової суми витрати коштів по операційній діяльності може бути визначений шляхом підсумовування цільової суми чистого прибутку й амортизаційних відрахувань або як різниця між сумою надходження й витрати коштів у плановому періоді.[15]

При прогнозуванні надходжень і витрат коштів по інвестиційній діяльності варто враховувати:

- програму реального інвестування;

- проектований до формування портфель довгострокових фінансових інвестицій;

- суму надходжень коштів від реалізації основних засобів і нематеріальних активів;

- прогнозований розмір інвестиційного прибутку.

При прогнозуванні надходжень і витрат коштів по фінансовій діяльності варто враховувати:

- намічуваний обсяг додаткової емісії власних акцій або залучення додаткового пайового капіталу.

- намічуваний обсяг залучення довгострокових і короткострокових фінансових кредитів і позик у всіх їхніх формах;

- суму очікуваного надходження засобів у порядку безоплатного цільового фінансування.

- суму передбачених до виплати в плановому періоді основного боргу по довгострокових і короткострокових фінансових кредитах і позикам.

- передбачуваний обсяг дивідендних виплат акціонерам (відсотків на пайовий капітал).

Показники плану надходження й витрати коштів є основою операційного планування різних видів грошових потоків підприємства.

Найважливішим регулятором інтенсивності грошових потоків і розміру середнього залишку грошових активів підприємства виступає оптимізація його платіжного обороту.

Оптимізація грошових потоків - це процес відбору кращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов й особливості здійснення господарської діяльності.

Основні завдання оптимізації:

1) забезпечення збалансованості грошових потоків й обсягів виробництва;

2) забезпечення синхронізації грошових потоків у часі;

3) забезпечення росту чистих грошових потоків у часі.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів вхідних та вихідних грошових потоків. На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив має як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку проявляються в зниженні ліквідності й рівня платоспроможності підприємства, росту простроченої кредиторської заборгованості постачальникам сировини й матеріалів, підвищенні частки простроченої заборгованості по отриманих фінансових кредитах, затримках виплати заробітної плати (з відповідним зниженням рівня продуктивності праці персоналу), росту тривалості фінансового циклу, а в остаточному підсумку - у зниженні рентабельності використання власного капіталу й активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку проявляються у втраті реальної вартості тимчасово не використовуваних коштів під впливом інфляції, втраті потенційного доходу від не використовуваної частини грошових активів у формі короткострокових інвестицій, що в остаточному підсумку також негативно позначається на рівні рентабельності активів і власного капіталу підприємства.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання "Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту". Сутність даної системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення грошових коштів з одного боку та уповільненню їх виплат з іншого. [16]

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

- збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцях продукції;

- забезпечення часткової або повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

- скорочення строків надання товарного кредиту покупцям;

- прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

- використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

- прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції.

Уповільнення виплат грошових коштів в короткостроковому періоді може бути досягнуто шляхом:

- використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів. (Флоут - сума грошових коштів підприємства, на яку виписані платіжні документи, але ще не інкасовано їх отримувачем. Флоут за конкретним платіжним документом можна розглядати як період часу між випискою по конкретному платежу та фактичною його оплатою). Максимізуючи флоут (період проходження виписаних платіжних документів до їх оплати) підприємство може відповідно підвищувати суму середнього залишку грошових активів без додаткових фінансових ресурсів;

- збільшення за договором з постачальником терміну надання підприємству товарного (комерційного) кредиту.

- заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

- реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх видів у довгострокові.

Важливо відзначити, що “Система прискорення-уповільнення платіжного обороту”, вирішуючи проблему збалансованості обсягів дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді і, відповідно, підвищуючи рівень платоспроможності підприємства, створює певні проблеми нарощування дефіцитності грошового потоку в майбутньому. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи необхідно розробити заходи щодо забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді. [17]

Ріст обсягу позитивного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуть за рахунок наступних заходів:

1. залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

2. додаткової емісії акцій;

3. залучення довгострокових фінансових кредитів;

4. продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

5. продажу (або здачі в оренду) не використовуваних видів основних засобів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

1) скорочення обсягу й складу реальних інвестиційних програм;

2) відмови від фінансового інвестування;

3) зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства пов'язані із забезпеченням росту його інвестиційної активності, а саме:

1) збільшення обсягу розширеного відтворення необоротних активів;

2) прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів і початку їхньої реалізації;

3) здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;

4) активне формування портфеля фінансових інвестицій;

5) дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

Головною метою оптимізації грошових потоків підприємства є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства, що у свою чергу забезпечує збільшення економічного розвитку, знижує залежність розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування й забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежатимуть від характеру дефіцитності - короткострокової чи довгострокової.[14]

Вирішення проблеми дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді досягається шляхом нарощення обсягу вхідного грошового потоку, з одного боку, та скороченням обсягів вихідного грошового потоку з іншого. Зростання обсягу вхідного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуто за рахунок наступних заходів:

- залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення власного капіталу;

- залучення довгострокових фінансових кредитів;

- продаж частини або всього обсягу фінансових інструментів інвестування;

- продаж або здавання в оренду основних активів.

Зменшення обсягу вихідного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуто шляхом:

- скорочення обсягів і структури реальних інвестиційних програм;

- відмова від фінансового інвестування;

- зниження суми постійних витрат підприємства;

В системі оптимізації грошових потоків підприємства важливе місце займає їх збалансованість в часі. В процесі такої оптимізації використовуються два методи - вирівнювання і синхронізації грошових потоків.

Метод вирівнювання грошових потоків передбачає згладжування їх обсягу в розрізі окремих інтервалів певного періоду. Цей метод дозволяє усунути певною мірою сезонні та циклічні відхилення у формуванні грошових потоків як вхідних, так і вихідних, оптимізуючи паралельно середні залишки грошових коштів і підвищуючи рівень ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків в часі оцінюються з допомогою середньоквадратичного відхилення або коефіцієнта варіації, які в процесі оптимізації повинні знижуватися.

Синхронізація грошових потоків основана на коваріації вхідного та вихідного грошового потоку. В процесі синхронізації повинно бути забезпечено підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків в часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, який в процесі оптимізації повинен наближатися до значення “+1”.

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства. Зростання грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства на принципах самофінансування, знижує залежність розвитку підприємства від зовнішніх джерел фінансування, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства. [14;15]

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних заходів:

- зниження суми постійних витрат;

- зниження рівня змінних витрат підприємства;

- здійснення ефективної податкової політики, забезпечення зниження рівня сумарних податкових виплат;

- здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує підвищення рівня дохідності операційної діяльності;

- використання методу прискореної амортизації основних активів;

- скорочення періоду амортизації нематеріальних активів;

- продаж невикористовуваних видів основних засобів та нематеріальних активів;

- посилення претензійної роботи з метою повного та своєчасного отримання штрафних санкцій.

Висновки до розділу 3

Отже, виходячи з використаного матеріалу, я вважаю,що використання на підприємстві в комплексі всіх запропонованих заходів щодо удосконалення організації грошових коштів на підприємстві дасть можливість перевести всі розрахунки підприємства у безготівкову форму. Це дозволить зекономити велику кількість часу та засобів. Запропоновані заходи полегшать роботу бухгалтера та зекономить його час, дозволять оптимізувати документообіг та удосконалити облікові роботи на підприємстві, значно зменшити витрати, пов'язані з транспортуванням, зберіганням готівки та утриманням каси, зникне необхідність використання касового апарату, його обслуговування, складання та надання звітності, удосконалити аналітичний облік на підприємстві з метою отримання детальної інформації з операціями з грошовими коштами та виявити помилки у бухгалтерському та податковому обліку операцій з грошовими коштами, і як наслідок посилити відповідальність серед працівників та попередити фінансові санкцій з боку податкових органів. Але необхідно відмітити, що, можливо, необхідність у касах залишиться, хоча і в невеликих обсягах.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Отже в написанні дипломної роботи можна зробити наступні висновки: грошовий оборот – це рух грошей у процесі виробництва, розподілу і споживання національного продукту, який здійснюється шляхом готівкових та безготівкових розрахунків. Грошовий оборот ділиться на дві взаємопов’язані частини : сфера готівкового обігу, сфера безготівкового обігу. Готівка, як правило використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібні торгівлі, розміщення коштів у банківських внесках, тощо. У сфері безготівкового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки в банках. У безготівковій формі здійснюється більшість операцій, в тому числі і розрахунки між підприємствами.

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємства і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Безготівкові розрахунки – розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські, які обслуговують, відповідно , відносини між клієнтами банків та між банками.

Ефективність функціонування  економіки в цілому і кожного окремого підприємства залежить значною мірою від організації грошових розрахунків. Обираючи форму грошових розрахунків, потрібно враховувати всі її перваги і недоліки та використати ту, яка є найефективнішою для  конкретної господарської операції. Безготівкові розрахунки проводяться відповідно до визначених принципів, порушення яких призводить до погіршення платіжної дисципліни на підприємстві.

Платіжна дисципліна – це суворе дотримання суб’єктами господарювання встановлених правил проведення розрахункових операцій і виконання засадничих принципів здійснення грошових розрахунків. Додержання платіжної дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни найчастіше буває наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства або його складного фінансового стану.

На підприємстві безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів: платіжними дорученнями, чеками, векселями. Для здійснення готівкових розрахунків підприємство використовує прибуткові та видаткові ордери.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: ПІОС, 2001.
  2.  Загородній А.Г., Вознюк Г.Л.,Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-те вид., випр.. та доп. – К.:Т-во «Знання» КОО; Львів: ЛБІ НБУ, 2002.
  3.  Бухгалтерія. Газета української бухгалтерії. Збірник Систематизованого законодавства/ Випуск 4/ Квітень 2004 р.
  4.  Закон України  «Про обіг векселя в Україні» від 05.04.2001р. № 2374 - ІІІ
  5.  Закон України « Про платіжну систему та переказ грошей в Україні».
  6.  Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-центр, – 1999.
  7.  Бланк И.А. Финансовый мененеджмент: Учный курс. – К.: Ника-Центр, 1999. – 528 с.
  8.  Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджено постановою № 135 Правління Національного банку України від 29.03.2001р.
  9.  Інструкція про касові операції в банках України: Затверджено постановою №337 Правління Національного банку України від 14.08.2003р.
  10.  Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах: Затверджено постановою №492 Правління Національного банку України від 12.11.2003р.
  11.  Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 20.06.1995р.
  12.  Дзюблюк О.В. Оптимізація управління активами і пасивами комерційного банку // Фінанси України. 2002. №5.
  13.  Економічний аналіз: Навчальний посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2003. – 556 с.
  14.  Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. Пос. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2006.
  15.  Славюк Р.А. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: УБС НБУ, 2007.
  16.  Примостка Л. О. Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с.
  17.  Сало І.В., Криклій О.А. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. – 314 c.
  18.  Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2005. — 627 с.
  19.  Фінансовий менеджмент: Навч. посіб./ За ред. Г.Г. Кірейцева. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Центр навч. літ., 2004. — 531 с.
  20.  Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. М.: Изд-во "Перспектива", 2002.
  21.  Фінінансовий менеджмент банку / Під ред. О.С. Любунь. К.: Слово, 2004.
  22.  Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, Ф59 М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін..; Кер. Кол. Авт.. і наук . ред.. проф.. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероб. Та допов. – К.: КНЕУ, 2004.
  23.  Цивільний кодекс України від 16 01.2003р.№ 435 – ІV.
  24.  Фінансове право України – Шкарупа В.К.
  25.  Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М.Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2004
  26.  Загородний А. Промяк Л. – Факторы, определяющие развитие малого бизнеса в Украине. «Экономика Украины». - 2000. - №5
  27.  Клочко Ю., Черняк Т. – Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. - 2000. -  №1
  28.  Ковальчук В.М. Основи ринкової економіки. - Тернопіль, 2000р.
  29.  Котляр Ф. – Основи маркетингу / Пер. з англ. – М.: “Прогресс”, 2001.
  30.  Мескон М. Х., Альберт М., Хедоуні Ф. – Основи менеджмента. - М., 2001.
  31.  Основи  підприємництва в Україні. – К., 2001р.
  32.  Основи економічної теорії / За ред. Мочерного С. В. - К., 2000.
  33.  Основи економічної теорії: Підручник /за ред. проф. С.В.Мочерного-Тернопіль: А.Т. “Тарнекс”, 2000.
  34.  Федоренко В.Г.- Підприємництво. – Київ 2005

  1.  Менеджмент для магістрів: підручник: у 2 т. / за ред.  О. Ф. Балацького, О. М. Теліженка. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2011.
  2.  Мочерний С. В. Основи підприємницької діяльності: навч. посібник / С. В. Мочерний, О. А. Устенко, С. І. Чоботар. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 280 с.
  3.  Шваб Л. І. Основи підприємництва: навч. посібник / Л. І. Шваб. – К.: Каравела, 2006. – 344 с.
  4.  Варналій З. С. Основи підприємництва: навч. посібник /  З. С. Варналій. – 3-тє вид., випр.і доп. – К. : Знання-Прес, 2006. – 305 с.
  5.  Господарський кодекс України; Верховна Рада України :  Кодекс України вiд 16.01.2003  № 436-IV
  6.  Економіка підприємства: підруч./ М.Г. Грещак, В.М. Колот, А.П. Наливайко та ін.; за заг. ред. С.Ф. Покропивного.–2-ге вид.–К.:КНЕУ, 2001.– 528 с.
  7.  Сизоненко В. О. Сучасне підприємництво: довідник / В.О. Сизоненко. – К. : Знання, 2003. – 379 с.
  8.  Скібіцька Л.І. Менеджмент підприємницької діяльності. Книга1.  Організація бізнесу: навч. посібник / Л.І. Скібіцька, О.М. Скібіцький. – К. : Кондор, 2009. – 896 с.
  9.  Податковий Кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112)
  10.  Нижник Т. Платежные карточки: на страже интересов предприятия / Т. Нижник // Все о бухгалтерском учете. – 2014. – №42-43. – С. 17–19.
  11.  Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон. – Затв. Наказом №59 від 13.03.1998 р. (зі змінами та доповненнями).
  12.  Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. [Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.] / Н.М. Ткаченко. – [6-те вид.]. – Київ: А.С.К., 2010. – 784 с.
  13.  Інструкція №135 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». – Затв. 29.03.01 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/z037704
  14.  Закон України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» [Електронний ресурс]: станом на 05.06.01 р. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2346-14.
  15.  Інструкція №492 «Про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній та іноземній валютах» [Електронний ресурс]. – Затв. 12.11.03 р. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1172-03.
  16.  www.google.com.ua


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33629. Мандатная модель 31 KB
  Модели механизмов обеспечения целостности данных Модель Биба Рассматриваемая модель основана на принципах которые сохраняют целостность данных путем предотвращения поступления данных с низким уровнем целостности к объектам с высоким уровнем целостности. Уровень целостности согласно. субъектам запрещено чтение данных из объекта с более низким уровнем целостности; нет записи наверх т. субъектам запрещено запись данных в объект с более высоким уровнем целостности.
33630. Модель Харрисона-Руззо-Ульмана (матричная модель) 32 KB
  Модель ХаррисонаРуззоУльмана матричная модель Модель матрицы права доступа предполагает что состояние разрешения определено используя матрицу соотносящую субъекты объекты и разрешения принадлежащие каждой теме на каждом объекте. Состояние разрешения описано тройкой Q = S О А где S множество субъектов 0 множество объектов А матрица права доступа. Вход s о содержит режимы доступа для которых субъект S разрешается на объекте о. Множество режимов доступа зависит от типа рассматриваемых объектов и функциональных...
33631. Многоуровневые модели 31.5 KB
  К режимам доступа относятся: чтение запись конкатенирование выполнение.7 где b текущее множество доступа. Это множество составлено из троек формы субъект объект режим доступа. Тройка s о т в b указывает что субъект s имеет текущий доступ к объекту о в режиме т; М матрица прав доступа аналогичная матрице прав доступа в модели ХаррисонаРуззоУльмана; f функция уровня которая связывается с каждым субъектом и объектом в системе как уровень их защиты.
33632. Графические модели 44 KB
  Графические модели сети Петри которые позволяют построить модели дискретных систем. Определение: Сеть Петри это набор N =STFWM0 где S непустое множество элементов сети называемое позициями T непустое множество элементов сети называемое переходами отношение инцидентности а W и M0 две функции называемые соответственно кратностью дуг и начальной разметкой. Если п 1 то в графическом представлении сети число n выписывается рядом с короткой чертой пересекающей дугу. Часто такая дуга будет также заменяться пучком из п...
33633. Построение модели систем защиты на базе Е-сетей на основе выделенного набора правил фильтрации 78 KB
  2 Переходы: d3 = XEâ€r3 p1 p2 p3 t3 установление соединения проверка пароля и имени пользователя для доступа к внутренней сети подсети; d4 = XEâ€r4 p2 p4 р5 0 подсчет попыток ввода пароля и имени; d5 = Tp4 p6 0 вывод сообщения о неверном вводе пароля и имени; d6 = Tp1 p6 0 – передача пакета для повторной аутентификации и идентификации; d7 = Tp5 p7 t4 создание соответствующей записи в журнале учета и регистрации. 3 Решающие позиции: r3 проверка пароля и имени пользователя; r4 ...
33634. RSA (буквенная аббревиатура от фамилий Rivest, Shamir и Adleman) 92.5 KB
  Алгоритм RS состоит из следующих пунктов: Выбрать простые числа p и q заданного размера например 512 битов каждое. Вычислить n = p q Вычисляется значение функции Эйлера от числа n: m = p 1 q 1 Выбрать число d взаимно простое с m Два целых числа называются взаимно простыми если они не имеют никаких общих делителей кроме 1. Выбрать число e так чтобы e d = 1 mod m Числа e и d являются ключами. Шифруемые данные необходимо разбить на блоки числа от 0 до n 1.
33635. IDEA (англ. International Data Encryption Algorithm, международный алгоритм шифрования данных) 121 KB
  Interntionl Dt Encryption lgorithm международный алгоритм шифрования данных симметричный блочный алгоритм шифрования данных запатентованный швейцарской фирмой scom. Известен тем что применялся в пакете программ шифрования PGP. Если такое разбиение невозможно используются различные режимы шифрования. Каждый исходный незашифрованный 64битный блок делится на четыре подблока по 16 бит каждый так как все алгебраические операции использующиеся в процессе шифрования совершаются над 16битными числами.
33636. Advanced Encryption Standard (AES) - Алгоритм Rijndael 317.5 KB
  dvnced Encryption Stndrd ES Алгоритм Rijndel Инициатива в разработке ES принадлежит национальному институту стандартов США NIST. Основная цель состояла в создании федерального стандарта США который бы описывал алгоритм шифрования используемый для защиты информации как в государственном так и в частном секторе. В результате длительного процесса оценки был выбрал алгоритм Rijndel в качестве алгоритма в стандарте ES. Алгоритм Rijndel представляет собой симметричный алгоритм блочного шифрования с переменной длиной блока и переменной...
33637. Актуальность проблемы обеспечения безопасности сетевых информационных технологий 13.99 KB
  Отставание в области создания непротиворечивой системы законодательноправового регулирования отношений в сфере накопления использования и защиты информации создает условия для возникновения и широкого распространения компьютерного хулиганства и компьютерной преступности. Особую опасность представляют злоумышленники специалисты – профессионалы в области вычислительной техники и программирования досконально знающие все достоинства и слабые места вычислительных систем и располагающие подробнейшей документацией и самыми совершенными...