81952

Основи методики розвитку витривалості. Контроль за рівнем витривалості. Техніка прийому м’яча

Контрольная

Физкультура и спорт

Загальна витривалість - це здатність тривало виконувати роботу помірної інтенсивності при глобальному функціонуванні м’язової системи, по-іншому її ще називають аеробною витривалістю. Людина, яка може витримати тривалий біг в помірному темпі тривалий час, здатна виконати і іншу роботу...

Украинкский

2015-02-23

44.8 KB

0 чел.

КАФЕДРА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НАУ

Методичне об’єднання «Футбол»

(І семестр 2014-2015 н.р.)

Факультет,курс,група:      Ікіт,1 курс , ПІ-116

П.І.П.              Демченко Владислав Васильович

                                    

                                                                      

                                                Варіант №3

Питання 1.

Основи методики розвитку витривалості. Загальна характеристика витривалості(загальна і спеціальна витривалість). Засоби розвитку загальної витривалості (на прикладі тесту «Біг 10 хв.»). Контроль за рівнем витривалості.

Питання 2.

Техніка прийому м’яча ( зупинки ) м’яча у футболі. Зробити перелік розповсюджених помилок техніки.

Питання 3.

Визначення фізичної працездатності (проба Руф’є).

Оцінка_________                                                                                      Бали_____________

Дата___________                                                                                      Підпис___________

                                                                                                                   Підпис___________

Київ 2014р.

                                                             Питання 1

Витривалість - це здатність протистояти фізичному стомленню в процесі м'язової діяльності. Мірилом витривалості є час, протягом якого здійснюється м'язова діяльність певного характеру й інтенсивності. В ігрових видах діяльності та єдиноборствах заміряють час, впродовж якого здійснюється рівень заданої ефективності рухової діяльності. Сила є важливою руховою якістю в кожному виді спорту.

Розрізняють загальну й спеціальну витривалість:

1. Загальна витривалість - це здатність тривало виконувати роботу помірної інтенсивності при глобальному функціонуванні м'язової системи, по-іншому її ще називають аеробною витривалістю. Людина, яка може витримати тривалий біг в помірному темпі тривалий час, здатна виконати і іншу роботу в такому ж темпі (плавання, їзда на велосипеді й ін.). Основними компонентами загальної витривалості є можливості системи аеробного енергозабезпечення, функціональна й біомеханічна економізація.

Загальна витривалість грає істотну роль в оптимізації життєдіяльності, виступає як важливий компонент фізичного здоров'я і, у свою чергу, служить передумовою розвитку спеціальної витривалості. Засобами розвитку загальної (аеробної) витривалості є вправи, що викликають максимальну продуктивність серцево-судинної і дихальної систем. М'язова робота забезпечується за рахунок переважно аеробного джерела; інтенсивність роботи може бути помірною, великою, змінною; сумарна тривалість виконання вправ складає від декількох хвилин до кілька десятків хвилин.

Можна застосовувати різноманітні форми фізичних вправ циклічного й ациклічного характеру, наприклад тривалий біг, їзда на велосипеді, плавання, ігри та ігрові вправи, вправи, що виконуються за методом кругового тренування (включаючи в круг 7-8 і більш вправ, що виконуються у середньому темпі) тощо. Основні вимоги, які пред'являються до них, наступні:

 вправи повинні виконуватись в зонах помірної і великої потужності роботи;

 їх тривалість від декількох до 60-90 хвилин;

 робота здійснюється при глобальному функціонуванні м'язів.

2. Спеціальна витривалість - це витривалість по відношенню до певної рухової діяльності. Спеціальна витривалість класифікується:

 за ознаками рухової дії, за допомогою якої розв'язується рухова задача (наприклад, стрибкова витривалість);

 за ознаками рухової діяльності, в умовах якої розв'язується рухова задача (наприклад, ігрова витривалість);

 за ознаками взаємодії з іншими фізичними якостями (здібностями), які необхідні для успішного вирішення рухової задачі (наприклад, силова витривалість, швидкісна витривалість, координаційна витривалість і т.д.).

 

Спеціальна витривалість залежить від можливостей нервово-м'язового апарату, швидкості витрачання ресурсів внутрішньом'язових джерел енергії, від техніки володіння руховою дією і рівня розвитку інших рухових здібностей. Ефективним засобом розвитку спеціальної витривалості (швидкісної, силової, координаційної) є спеціально підготовчі вправи, що максимально наближені до змагань формою, структурою і особливостями дії на функціональні системи організму, специфічні вправи змагань і загальнопідготовчі засоби.

Більшість видів спеціальної витривалості значною мірою обумовлені рівнем розвитку анаеробних можливостей організму, для чого використовують будь-які вправи, що включають функціонування великої групи м'язів і дозволяють виконувати роботу з граничною і майже граничною інтенсивністю.

Розвиток загальної витривалості. (Тест «біг 10 хв»)

Тест полягає в тому, щоб бігти безперервно в рівному темпі. Кращий темп - це підтюпцем, трохи швидше, ніж швидка ходьба.

Біжіть так довго, поки не виникне задишка і продовжувати біг стане неможливо.

Під час бігу заміряйте час.

Залежно від того часу, який Ви були в стані пробігти, починайте тренування з відповідною тижня:

Менше 2 хвилин - розгляньте початок тренувань з швидкої ходьби

2-4 хвилини - тиждень 1

5-6 хвилин - тиждень 3

7-8 хвилин - тиждень 4

9-10 хвилин - тиждень 6

Контроль рівня розвитку витривалості, як і інших рухових якостей, слід здійснювати після доброї спеціальної розминки. Об'єктивність контролю залежить від психологічних установок та мотивації учнів, ідентичності умов у всіх повторних тестуваннях та постійності тестів.

Загальну витривалість можна контролювати й оцінювати за допомогою таких тестів:

 • тривалість бігу з швидкістю 50-60 % від максимальної; 

 • пробігання певної дистанції (1000, 2000 і т. д.) за найменший час; 

 • пробігання якомога більшої відстані за визначений час (наприклад, тест К.Купера). 

 Швидкісну витривалість контролюють шляхом визначення максимальної швидкості подолання змагальної дистанції (наприклад, 100 м у бігу), потім з максимальною швидкістю пробігають (пропливають та ін.) дистанцію, на подолання якої потрібно затратити час від 15 до 90 с, і визначають середню швидкість її подолання. Чим меншою є різниця між максимальною швидкістю на змагальній дистанції та середньою швидкістю на контрольній, тим вищим є рівень розвитку швидкісної витривалості. 

 Силову витривалість в ациклічних вправах визначають двома шляхами: 

 • за допомогою тесту на максимально можливу кількість подолання значного (50-70 % від максимального) зовнішнього опору в одному підході; 

 • тестом на максимально можливу кількість повторень вправи у подоланні незначного (20-30%) зовнішнього опору за дозований час (20-60с).

Питання 2

Зупинка м'яча ногою. Основні фази руху є загальними для різних способів Підготовча фаза зайняття вихідного положення характеризується перенесенням маси тіла на опорну ногу, яка трохи зігнута для стійкості. Ногу, котра зупиняє, посилають назустріч м'ячу.

Робоча фаза — поступливий (амортизуючий) рух зупиняючою ногою, котра трохи розслаблена. У момент стикання з м'ячем (чи трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється.

Завершальна фаза зайняття необхідного положення для наступних дій. Загальний центр ваги тіла переноситься у бік зупиняючої ноги і м'яча.

 Щоб зупинити м'яч, який котиться, ногу виносять назустріч йому. Стопа розвернута назовні на 90°. У момент зіткнення м'яча і стопи зупиняючу ногу відводять назад до рівня опорної ноги.                                 

При зупинці м'ячів, котрі низько летять, у підготовчій фазі зупиняюча нога більше згинається в колінному суглобі і піднімається до рівня м'яча. М'ячі, котрі високо летять, зупиняють у стрибку.

Зупинка м'яча підошвою . Коли м'яч, який котиться назустріч, наближається, ногу виносять уперед. Но сок піднятий вгору під кутом 30— 40°. Поступливий рух назад незначний.

Для того, щоб зупинити підошвою м'яч, котрий опускається, треба точно розрахувати місце його приземлення. Носок ноги піднятий. У момент доторкання м'яча до землі його накривають (але не давлять) підошвою.

Зупинка м'яча підйомом. При зупинці м'ячів, котрі опускаються з високою траєкторією, стопа зупиняючої ноги розташована паралельно до землі . Поступливий рух здійснюється донизу — назад.                                 

Зупинка м'яча стегном. Стегно розташовують під прямим кутом до м'яча, котрий летить . М'яч стикається із середньою частиною стегна. Поступливий рух здійснюється донизу назад.

Зупинка м'яча грудьми. У підготовчій фазі футболіст стоїть обличчям до м'яча (мал. 20), ноги на ширині плечей чи невеликого кроку (50—70 см), груди подаються вперед, руки злегка зігнуті. При наближенні м'яча тулуб відводять назад, плечі і руки висувають уперед.

Типові помилки  під час зупинок м'яча

1. Повільне і передчасне відведення ноги.

2. Виконання зупинки м'яча не всієї поверхнею внутрішньої сторони стопи.

Отже, футбол є високотехнологичной спортивної грою. Тому техніка зупинки м'яча належить до основним прийомів без яких повноцінна і успішна гра не можливі.

Питання 3

Проба Руф'є призначається для оцінки працездатності серця при фізичному навантаженні.

Необхідне обладнання: секундомір, тонометр, апарат для вимірювання артеріального тиску.

Порядок проведення обстеження за методикою. Перед пробою в обстежуваного в положенні сидячи підраховується пульс за 15 сек (P1) після 5-хвилинного спокійного стану. Потім під рахунок випробуваний присідає 30 разів за 1 хвилину. Відразу після присідань підраховується пульс за перші 15 сек (P2) і останні 15 сек (P3) першої хвилини після закінчення навантаження.

Після 5-хвилинного спокійного стану в положенні сидячи підрахувати пульс за 15 с (Р1), потім протягом 45 с виконати 30 присідань. Відразу після присідань підрахувати пульс за перші 15 с (Р2) і останні 15 с (Р3) першої хвилини періоду відновлення. Результати оцінюються за індексом, що визначається за формулою:            

    4х (Р1 Р2 Р3) – 200

Індекс Руф’є =  4 • (ЧСС 1 + ЧСС 2 + ЧСС 3) — 200

1. Протягом 5 хв у положенні лежачи на спині порахуйте пульс за 15 с. ;

2. потім зробіть 30 присідань за 45 с.

3. знову в положенні лежачи горілиць порахуйте пульс за перші 15с після присідань;

4. далі визначте частоту пульсу в кінці 1-й хв відновлення - з 45-ї по 60-у с.

Довідка

Індекс Руфье менш 0 - атлетичне серце;

0,1 - 5 - «відмінно» (дуже добре серце);

5,1 - 10 - «добре» (добре серце);

10,1 - 15 - «задовільно» (серцева недостатність середнього ступеня);

15,1 - 20 - «погано» (серцева недостатність сильному ступені).

КАФЕДРА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НАУ

Методичне об’єднання «Футбол»

(І семестр 2014-2015 н.р.)

                        Ікіт,1 курс , ПІ-116

                       Демченко Владислав Васильович

                                    

                                                                      

                                                Варіант №3

Питання 1.

Основи методики розвитку витривалості. Загальна характеристика витривалості(загальна і спеціальна витривалість). Засоби розвитку загальної витривалості (на прикладі тесту «Біг 10 хв.»). Контроль за рівнем витривалості.

Питання 2.

Техніка прийому м’яча ( зупинки ) м’яча у футболі. Зробити перелік розповсюджених помилок техніки.

Питання 3.

Визначення фізичної працездатності (проба Руф’є).

Оцінка_________                                                                                      Бали_____________

Дата___________                                                                                      Підпис___________

                                                                                                                   Підпис___________

Київ 2014р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19955. Программа комплексной стандартизации методов, облучательных устройств и технических требований к реакторным и стендовым испытаниям 23.73 KB
  Рассмотреть программу комплексной стандартизации методов, облучательных устройств и технических требований к реакторным и стендовым испытаниям. Познакомить слушателей с каталогом и рубрикатором методов радиационных испытаний материалов и изделий ядерной техники в реакторах и защитных камерах и отраслевыми стандартами.
19956. Классификаций реакторных испытаний 28.86 KB
  Любую классификацию, по-видимому, следует рассматривать как, достаточно, подвижную форму упорядочения наших представлений. Именно поэтому ее не следует считать законченной и устоявшейся. К представленной ниже классификации необходимо относиться как к одному из многих возможных вариантов, который может дополняться и уточняться.
19957. Исследовательские реакторы ИРТ-2000 (проект) и ИРТ-МИФИ 28.79 KB
  Рассмотреть ядерный исследовательский реактор как источник излучений для реакторных испытаний. Познакомить слушателей с техническими характеристиками исследовательских реакторов Российской Федерации. Обосновать выбор реакторов для последующего детального рассмотрения. Дать общие представления о проекте типового исследовательского реактора ИРТ-2000 и рассмотреть возможности реактора ИРТ-МИФИ.
19958. Исследовательский реактор ИВВ-2- пример максимально возможного использования оборудования типового проекта ИРТ-2000 29.79 KB
  Познакомить слушателей с техническими характеристиками исследовательского реактора ИВВ-2, результатами его модернизации, устройством активной зоны и его возможностями и приспособленностью для проведения реакторных испытаний. Рассмотреть картограмму активной зоны и распределения потоков излучений по экспериментальным каналам.
19959. Исследовательский реактор СМ-2- пример достижения максимально возможных значений плотностей нейтронных потоков 214.92 KB
  Познакомить слушателей с техническими характеристиками исследовательского реактора CМ-2, устройством активной зоны и его возможностями для проведения реакторных испытаний. Рассмотреть картограмму активной зоны и распределения потоков излучений по экспериментальным каналам.
19960. Исследовательский реактор БР-10 – база проверки работоспособности элементов активных зон быстрых реакторов 33.21 KB
  Познакомить слушателей с техническими характеристиками исследовательских реакторов БР-10 и МИР, устройством их активных зон, их возможностями для проведения реакторных испытаний. Рассмотреть картограммы активных зон и распределения потоков излучений по экспериментальным каналам.
19961. Общая схема последовательности стадий разработки облучательного устройства 28.5 KB
  Познакомить слушателей с вопросами разработки и конструирования облучательных устройств для пассивных и активных реакторных испытаний. Обратить внимание на специфику конструкторских разработок облучательных устройств, последовательность проведения этой работы. Выделить наиболее важную задачу для разработки конструкции облучательного устройства- расчет поля температуры по его элементам. Приступить к постановке задачи расчета температурного поля.
19962. Вывод уравнения теплового баланса для любого элемента облучательного устройства 24.63 KB
  Вывести уравнения теплового баланса для любого элемента облучательного устройства. Обратить внимание слушателей, что после проведения соответствующих алгебраических операций решение задачи о поле температуры сводится к решению системы обыкновенных дифференциальных уравнений с постоянными коэффициентами второго порядка и может быть представлено в гиперболических функциях.
19963. Схема тепловых расчетов для конкретной экспериментальной установки 29.19 KB
  Рассмотреть конкретный пример использования методики расчета температурного поля облучательного устройства. В качестве примера предлагается облучательное устройство Ритм, предназначенное для комплексного исследования пластических свойств ядерного топлива и газовыделения при одновременной регистрации акустической эмиссии в процессе облучения.