81988

Сценарій конкурсу «Поетична весна»

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Голос за кулісами - Багатий на дива та містерії наш Всесвіт, прекрасний і величний у своїй таїні, щедрий легендами та зоряницями, що ніби разочки намист оповили неймовірним сяйвом його безмежність.

Украинкский

2015-02-23

311 KB

8 чел.

PAGE  1

Сценарій конкурсу «Поетична весна-2010»

(закрита шифонова куліса, на неї проектується відео, за кулісою зявляються дівчата-птахи)

Голос за кулісами   -  Багатий на дива  та містерії наш Всесвіт, прекрасний і величний у своїй таїні, щедрий легендами та зоряницями,  що ніби разочки намист оповили неймовірним сяйвом його безмежність. Щовесни, найяскравіші з них, зриваючись з небесної сині, сиплють на землю рясним зорепадом, у пошуку  тих, хто розвиває у собі талант, хто несе в собі вічне сяйво внутрішньої краси,

         Та, на жаль,  зоряний блиск   - безмовний,  безголосий, тому на допомогу їм з долонь багатовимірних сузір’їв злітає зграя перкалевих птахів, що змахнувши широкими білими крилами,   розлітаються по усіх куточках нашої землі, даруючи  натхнення для створення  прекрасного, поетичного….

(напіврозкрита шифонова куліса, з якої виходять ведучі і дівчата-пташки, утворюючи арку з зірок за ведучими)

Вед. – Доброго дня, дорогі друзі!

Вед. – Ми раді вітати вас цього чудового дня у  багатому досягненнями і традиціями Кременчуцькому педагогічному училищі ім. А.С.Макаренка, де сьогодні  разом нас  зібрали  яскраві зорі  юного таланту, промені весняного сонця, дивоцвіт  авторської поезії!

Вед. - Поезія…. Скільки загадкового у цьому слові…. Скільки натхнення, емоцій, почуттів. І де ж те чарівне джерело, звідки зявилася невичерпна енергія … поезії?

Голос за кулісами -  Пожовклі сторінки історії говорять……

(на боковому екрані проектується історія поезії, у записі звучить розповідь про історію поезії)

Поезія виникла ще в первісному суспільстві і розвивалася у тісному сплетінні  з  піснею та музикою.  У перекладі з грецької означає творю, створюю. За часів античної культури вона визначилась як відокремлений вид культури.

Багатством ідейно-тематичного змісту свого часу відзначалася поезія народів Сходу,  де при імператорських дворах протягом кількох століть були популярними поетичні конкурси, переможці яких нагороджувалися високими державними чинами! Єдиною в світі країною, в  історії якої існувало міністерство поезії, стала Японія.

У добу Відродження в Європі обовязковими стали королівські поетичні турніри, в яких брали участь переважно чоловіки. У правилах проведення змагання зазначалось, що учасник має продовжити дискусію з суперником виключно поетичною мовою.

У всі роки свого існування поезія завжди була відображенням суспільного життя, дзеркалом настроїв та переживань будь-якого народу.

    1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який, починаючи з 2000, відзначається щороку  21 березня.

Голос за кулісами -  Так говорять чорні літери, надруковані  на білому папері, але музи поета мають свою версію ….

(1-ша частина шифону напіввідкрита, в глибині сцени  -   стіл, поет, з музи з реквізитами)

(на авансцені перед закритою частиною шифону 2 музи читають вірші, пушка)

(виступ супроводжується відповідною презентацією)

Поет. – І звідки ж взялася поезія?

Муза2. - З синього неба і зір…

З запаху мальви і фрезії…..

З юні засніжених гір…

Муза1. З вишні духмяного квіту

З вранішніх перлів  роси

З рік неспокійних блакиті

З весен п’янкої краси…

Муза2. Серця стривожений шепіт

Спогад замріяних  снів…

Муза1. Правди полум’яний клекіт –

Все це – основа віршів…

Муза2. З лагідних чарів Венеції

З вічних галактик, світів,

Поет - Ось звідки ніжність поезії,

Ось звідки магія слів.

(Номер художньої самодіяльності)

(Ансамбль скрипалів)

(на боковий екран проектується початок відео «Розстріляне відродження», опускається великий  екран) 

(фільм)

Голос за кулісами - У поета тільки слово ,
Тільки слово, більш нічого –
Слово правди і свободи,
Слово гідності і честі,
Слово мужності і віри,
І любові, і надії,
І покари грізне слово.

(на словах ведучих відео проектується на великий екран(Фільм - 1.51.), пушка)

Вед. – Ціни їм нема…. Не за мистецьку вартість, ні. Не за зблиски словесних образів… А за любов із самозреченням, коли забуваєш себе у творчому натхненні, коли не думаючи про себе, наважуєшся протистояти, захистити, піднятись… І строфи твої, пов’язані кров’ю переконують, що  є в світі творчість, яка в злетах своїх не знає меж, є готовність здійснити вибір, сміливість зробити крок в ім’я своєї Батьківщини.

Вед. – Так чинили поети, чиї вірші мають смак полинової долі. Вони були тими, хто вигнаний за правду, тими, кого ганьбили і гнали. Вони ж бо знали, що той, хто зберігає життя, втрачає душу, той же, хто не шкодує життя, зберігає її. Вони знали, що без самозречення і жертовності не зберегти  ні власну душу, ні душу народу свого. І йшли до кінця.

Вед. – І тепер ми піднімаємося. З колін піднімаємося. Ціною їхнього життя й натхнення. Не забуваймо ж про те, що нам у цьому передували вони. Що на початку нашого чистого шляху було їхнє слово.

(звучить музика)

Читці - Третій раз ми із попелу знову постали

Третій раз заспівали у нашім гаю соловї,

Третій раз ми йдемо до правічного свого начала

Третій раз очищаєм джерела вкраїнські свої.

Бо у грудях держави, мов птах, серце Хортиці б’ється,

Кров вкраїнська могутньо нуртує в аорті Дніпра,

Бо я вірю з колін Україна зведеться,

Бо ніколи народу вкраїнська  душа не вмира.

Третій раз. Третій раз

Понад світом встає Україна.

І розвіється тьма.

І розвіється ядерний смог.

Третій раз. Третій раз

Ще не вмерла і вже не загине.

Третій раз. Третій раз

Трійцю люблять і люди, і Бог.

Ще не вмерла й не вмре!

Ми не голі,  не босі, не ниці.

Підставляйте плече!

Дужий розум напружуйте свій.

Нам нести в майбуття

Синє небо і жовту пшеницю.

І якщо вже не нам –

Дітям жить в Україні новій!

Третій раз ми йдемо до правічного свого начала

Третій раз очищаєм  джерела вкраїнські свої

Третій раз ми із попелу знову постали

Третій раз заспівали в гаю соловї.

(Лихман М.С. з солістами  «За сонце, за небо»)

(на великий екран проектується супроводжуюча презентація)

Вед. – У нашому світі кожна людина обирає свою долю сама; натхненна Божою іскрою, у певний момент робить визначальний крок. Той, хто  обрав у житті шлях поета, отримав нелегкий і тернистий маршрут.   Не відразу й не завжди  митця уславлюють вінком визнання, але завдяки терпінню, Божому дару та світочу в душі, яскравіє сонце над поетом.

 Вед. – Дорогі друзі, ми бажаємо,  щоб у вашому серці завжди теплилась надія, щоб кожен ваш твір з нетерпінням чекали читачі, а ви, не зважаючи на будь-які негаразди, брали до рук поетове перо.

Вед. – А, як відомо,  тендітні музи найчастіше  спускаються до світлокрилої юні саме навесні.

(звучить музика, на сцену виходить читець, пушка)

Читець (з презентацією на боковий екран). – Схопила у полон вкраїнську землю весна… багата буйноцвіттям, щедра щасливим співом журавля… Обійняла… смарагдом ще тендітних крон, мереживом ранкового серпанку…

Заворожила… глибочінню дзеркальних плес, шатром безмежної тканини неба.

Вед. – Тому не дивно, що саме у цю пору, коли народжується новий світ,   хочеться дістати крила і гайнути ввись, заспівавши на повні груди юнацьку пісню.

Вед. – Саме цієї пори серце прагне слова, а душа – творчості, горіння!

Вед. – Справедливо, що саме цієї пори талановитий Полтавський край розквітає зорецвітом творчої памолоді, яку сьогодні об’єднав обласний фестиваль  юних поетів «Поетична весна-2010».

(ведучі йдуть, на сцену виходять читці)

Чит. – За  ініціативи голови обласного методоб’єднання викладачів української філології Скоропльот Н.А з метою виховання любові до поетичного слова, української культури, рідного краю, усвідомлення своєї приналежності до України 2003 року було започатковано  Фестиваль поетичної творчості «Поетична весна» з участю студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Полтавської області. Щовесни свято поезії гостинно зустрічає кожний з навчальних закладів-учасників. Першим господарем конкурсу  стало Кременчуцьке педагогічне училище ім.. А.С.Макаренка, студентка якого, нині викладач училища - Торяник Ольга  - стала першим переможцем в історії «Поетичної весни».  

Чит. – У наступні роки організаторську естафету прийняли Гадяцьке училище культури, Полтавське музичне училище, Лубенський лісотехнічний коледж, Полтавський будівельний технікум транспортного будівництва, Кременчуцький льотний коледж. 

Чит. – І хоча за час свого існування свято змінювало форму - від конкурсу до фестивалю, назву і час проведення - від «Поетичної осені», до «Поетичної весни»,  юні поети кожного разу зачаровували оригінальністю  звукових образів, ліризмом своїх творів, відвертістю  у спілкуванні з аудиторією.

Чит. – На фестивалі свіжим вітром звучать теми, близькі кожній творчій душі: «Уклонюся рідній стороні», «Уже птахи у вирій поспішають», «Моїй матусі», «Нам вирішувати долю рідної країни», «Про найсокровенніше…» тощо.

Чит. – Щиро віримо, що перші поетичні спроби конкурсантів збагачуватимуть духовно не лише самих авторів, а й слухачів, приноситимуть насолоду, надаватимуть впевненості в духовних шуканнях.

(на боковому екрані проектується презентація «Історія конкурсу «Поетична весна»)

(Номер художньої самодіяльності)

(Танцювальний колектив училища. Кер. Солодовнікова Л.Г. «Птаха»)

Вед. –  Із різних куточків щедрого полтавського краю злетілись нині найрізноманітніші  думки, мотиви, строфи, порівняння – вірші, майстерність яких буде оцінювати почесне журі у складі: ____________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

(представлення журі)

Вед. –  Слово для привітання надається Скоропльот Наталії Андріївні.

(слово від журі)

Вед. - Як можна перевірити відчуття присутності Бога? В кожного з нас є власна Неопалима Купина,що жевріє у самому  серці, і мовби чарівний камертон, відзивається на ті мелодії поезія. І дзвенить у ній кришталева казка  водограю, мрія червоної рути, пломінь кленового листя, натхнення юної весни…

Вед. – Які акорди звучать у творчості нашої першої учасниці, ми дізнаємося прямо зараз. Дорогі друзі, наш конкурс відкриває студентка 4-го курсу відділу акторської майстерності Полтавського музичного училища ім.. Лисенка, Химчук Юліану (громадянська лірика)

(виступ)

(конкурсна програма)

Вед. – Дорогі друзі, ось і прозвучала остання конкурсна поезія на сьогодні. Ми проводжаємо журі на обговорення та визначення найкращих, а вам пропонуємо знайомство з нашим училищем.

(Опускається екран)

(Фільм про училище)

Вед. –- У нашому училищі справжнє різнобарв’я гуртків: 11 художньої самодіяльності та 14 клубів за інтересами. Серед яких народний дівочий духовий оркестр «Роксолана», академічний хор, ансамбль естрадно-класичного танцю училища, вокально-інструментальний ансамбль «Барви», ансамбль спортивно-бального танцю «Сузір’я», вокальна студія «Апрєль», ансамбль скрипалів тощо. Саме завдяки цьому різноманіттю  студенти мають змогу навчитися гарно співати, підкорити струни скрипки, оволодіти хореографічним жанром, поринути у мистецтво слова, театру. Стати не лише виконавцем, а й творцем нового, юного, окриленого шедевру, запаливши зірочку свого таланту.

Вед. – Народний дівочий духовий оркестр «Роксолана»  - гордість і слава нашого училища. Колектив відомий не лише в Україні, але й далеко за її межами. За 10 років його існування йому аплодували  у Києві, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Трускавці, Кіровограді, Полтаві і навіть у сонячній Італії. У 2004 році «Роксолана» захистила звання «народного». Оркестр неодноразовий переможець обласних і всеукраїнських конкурсів. Володар гран-прі марш-параду у Полтаві, присвяченого дню Перемоги. Керівник оркестру – заслужений працівник культури України Квітка В.Ф

(Виступ духового оркестру)

Вед. – Лишилась мить…. І хвилювання, 

Пісні серцевого биття,

Дарують світлі сподівання

Вам для натхненного життя.

Вед. – Найурочистіша мить нашого свята!

Вед. – Для оголошення результатів обласного конкурсу юних поетів «Поетична весна-2010» запрошуємо на сцену членів почесного журі.

(нагородження)

Вед. – Щасливий час, натхнення мить
В мені співає птахом,
Щоб знов поезію творить
Душі потужним махом.

Вед. – Дорогі друзі, ми бажаємо кожному з вас  відрити свій талант на повну, щоб він забуяв яскравим суцвіттям на світанковому видноколі  нашої країни, щоб кожен з вас відчув себе частинкою великої і дружньої родини українського талановитого народу.

Вед. – Моя Україно, кохана землиця,
Вродлива і юна, як чиста весна.
Дай людям напитись з живої криниці,
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!

Вед. – Моя Україно, рожевий серпанок,
Напоєне збіжжя солодких полів.
В барвистій росі прокидається ранок
І віє над світом замріяний спів.

Вед. – Моя Україно! Ти сильна й багата,
У тебе мільйони найкращих синів,
І слово твоє, солов'їне й крилате,
Ще світу покаже величний мотив.

Вед. – Єднаймося, друзі! Хай чиста іскрина
Запалить любов'ю гарячі серця,
Й піснями наповниться вся Україна
Від щастя, якому не буде кінця!

(Духовий оркестр )

Вед. – Любі наші, ми бажаємо вам творчого горіння і наснаги!

Вед. – Всього найкращого!

Вед. – До нових зустрічей!

(Звучить музика)

Конкурсна програма

2. Продовжує програму фестивалю Лисогор Віта, студентка Кременчуцького технікуму залізничного транспорту. Життєве кредо юної поетки: «Цінуй те, що маєш». Творча особистість, любить і тонко відчуває поезію, грає на фортепіано, бере активну участь у позааудиторних заходах. Мріє стати висококваліфікованим залізничником. Сьогодні Віта представляє поезію «Батьку Тарасе», «Ода професії»

(виступ)

3. Поезія  у змозі світ зачарувати,
В ній все – і грім, і шерехи гаїв.
У неї, мабуть, вчилися співати
Не тількі наші –
й курські солов’ї.

Ми впевнені, що творчість  нашого наступного учасника зуміють також зачарувати всіх присутній у цій залі.

Дорогі друзі, вітайте студента другу курсу Кременчуцького льотного коледжу Чебанова Богдана. (громадянська лірика)

(виступ)

4. Слово сильне, бо зросло на вірі.

Слово віще, бо несе під серцем надію, як життя.

Слово чесне, бо освячене правдою.

Слово вічне, бо бється, наче птах, у грудях творчої юні.

Дорогі друзі, зустрічайте студентку 44 групи Полтавського політехнічного коледжу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Алісу Мосейчук з поезією «Я вірю в майбутнє твоє, Україно!» (громадянська лірика)

(виступ)

5. Слово – невмируще у віках. Воно проникає у душі, пускає глибинне коріння і віками посилає життєдайні соки до талановитої юні, яка примножує духовне багатство свого народу.

Ми запрошуємо на сцену студенку Кременчуцького медичного коледжу Шилову Інну з віршем «Моя душа – це храм, чи купа цегли? (громадянська лірика)

(виступ)

6. Він ллється вільно і грайливо,
Цей вірш, що я тобі складу,,

Алітерацій переливи
Як хлюпіт зливи у саду.

Найніжніші почуття сплітаються із весняною римою в творах інтимної лірики наших поетів-початківців, у них і стукіт серця, і несмілива надія, і пристрасть червоного вогню….

А які почуття вплела у свою поезію студентка 12-ої групи Лубенського фінансово-економічного коледжу Полтавської державної аграрної академії Нестеренко Юлія. Дізнаємося прямо зараз. Зустрічайте! (інтимна лірика)

(виступ)

7. Любов – вона приходить із ранковим сонцем, і вишиває  повітряні поцілунки золотавим промінням на присоромленому видноколі. Вона дарує яскравий погляд, замріяну посмішку і крила, для творчого злету.

Любі наші, переживання, втілені у власній поезії, вам дарує студент І курсу електромеханічного відділення Комсомольського політехнічного технікуму Шевчук Сергій. (інтимна лірика)

(виступ)

8. Слів у мові мільйон. Які ж з них  для змалювання почуттів, що весніють у юному серці, обрала наша наступна учасниця студентка другого курсу Аграрно-економічного коледжу Полтавської державної  аграрної  академії Дроботенко Олеся ми дізнаємося дуже скоро. Запрошуємо до виступу Дроботенко Олесю! (інтимна лірика)

(виступ)

9. «У кожного митця оригінальна поетична майстерня, я – лише початківець у великому і прекрасному світі лірики, намагаюся словом відобразити рідну природу, і мамину ласку, і чужу біду», - так говорить про власну поетичну творчість студентка 2 курсу бухгалтерського відділення Полтавського кооперативного технікума – Алексійчук Олександра. Її запрошуємо до слова! (інтимна лірика)

(виступ)

10. Натхнення – воно скрізь, в червоних кетягах калини, в ранковому серпанку, у погляді коханої людини. Варто лише сплести майстерно павутинки почуттів із ніжними і щирими словами саме так, як зробила це студентка третього курсу  Полтавського будівельного технікуму транспортного будівництва Кукса Дарина. (інтимна лірика)

(виступ)

11. Мрійлива, чуттєва і ніжна студентка 2 курсу відділення «Лікувальна справа».Лубенського медичного училища  -   Жебель Катерина,  представляє студію творчих обдарувань «Слово». Близько сприймає до серця проблеми сьогодення. Вона реалістка і мрійниця. Її поезії чимось нагадують море після шторму, бо в ньому і тайна, і філософія, і залишки розбитих мрій, і блиск змитих хвилею зірок.

Запрошуємо на сцену.!

(виступ)

12. Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією і відточена творчістю найталановитіших письменників. Вона гордо  звучала Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі України, Максима Рильського, Василя Стуса, Сергія Пушика, а нині її гранують юні поети полтавського краю.

Дорогі друзі, зустрічайте студентку Хорольського аграрно-промислового коледжу Полтавської державної аграрної академії Міхненко Тетяну. (природа навколо нас)

(виступ)

13. Найбільше юним притаманна,
Тонка,як волос,
 як шовкова нить:
Безмежна радість, інколи омана

Солодка й ніжна творча мить!

Саме таким творчим та  натхненним є наступний учасник  нашого фестивалю студент відділу  лікувальної справи Полтавського базового медичного коледжу Могилат Владислав.

(виступ)

14. Слово тихе, а громом гримить із сивих століть і пробиває темні мури.

Слово – пророче, бо світить Україні крізь морок віків і воєнні дими, темінь неволі, й пелену сліз, як усміх дитини.

Слово живе, бо зародилося в любові й живе у творчості  небайдужих.

Дорогі друзі. Вітайте на сцені небайдужу  до долі своєї країни студентку першого курсу Лохвицького технологічного технікуму Полтавської державної  аграрної академії Гудачок Іванну.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(виступ)

15. Запрошуємо до виступу студентку І курсу Миргородського державного керамічного технікуму ім. М.Гоголя за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» Мушій Юлію.

(виступ)

16. Поетична творчість молодої людини цікава тим, що у ній по-новому звучать давно відомі мотиви дружби, любові, родини, сенсу буття.  Вони набувають  неповторної чарівності, магнетизму,  примушують  по-іншому подивитися  на старі речі, замислитися….

На які роздуми наштовхує поезія  студента Полтавського Нафтового геологорозвідувального технікуму  Полякова Артура дізнаємося прямо зараз. Зустрічайте Поляков Артур! (війна)

(виступ)

17. Як це не страшно, але події війни принесли новий настрій, нові реалії , трагічні інтонації. Вони розкріпачили волю та уяву митців. Фронтова тема  зазвучала трагічним реквіємом памяті для мільйонів людей, торкнулася чорним крилом кожної сімї. Тому не дивно. Що через багато років вона звучить у перших спробах юних поетів.

До вашої уваги виступ Бондаренко Марини, яка представляє Кременчуцьке педагогічне училище ім.. А.С. Макаренка. (війна)

(виступ)

6. Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією і відточена творчістю найталановитіших письменників. Вона гордо  звучала Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі України, Максима Рильського, Василя Стуса, Сергія Пушика, а нині її гранують юні поети полтавського краю.

Дорогі друзі, зустрічайте студентку 4-го курсу відділу акторської майстерності Полтавського музичного училища ім.. Лисенка, Химчук Юліану(громадянська лірика)

(виступ)

Сила слова доведена виром років, коли  за ним йшли сотні людей…  за нього помирали тисячі…   ним жили мільйони…  Ми впевнені, що слово у руках наших поетів набиратиме з кожним віршем все більше й більше сили, наснаги, енергії, так як це відбувається з поезією  

що випромінює впевненість та українську міць.

Запрошуємо вас на сцену!

(виступ)

  •  Лубенський фінансово-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії  - студентка 12 групи  Нестеренко Юлія Юріївна (інтимна лірика)
  •  Комсомольський політехнічний технікум – студент 1 курсу електромеханічного відділення Шевчук Сергій Олександрович (інтимна лірика)
  •  Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум – Поляков Артур з композицією до Дня Перемоги.
  •  Полтавське музичне училище ім.. М.В.Лисенка – студентка 4 курсу відділу акторської майстерності (громадянська лірика)
  •  Полтавський кооперативний технікум – студент 2 курсу бухгалтерського відділення Алексійчук Олександра Павлівна (інтимна лірика). Свій перший вірш написала в дитинстві у віці десяти років. Поетичні рядки народжуються самі собою, і щоразу душа збагачується пристрасними враженнями. «У кожного митця оригінальна поетична майстерня, я – лише початківець у великому і прекрасному світі лірики, намагаюся словом відобразити рідну природу, і мамину ласку, і чужу біду», - так говорить Олександра про власну поетичну творчість.
  •  Лубенське медичне училище – студентка 2 курсу відділення «Лікувальна справа». Жебель Катерина представляє студію творчих обдарувань «Слово», що діє при Лубенському медичному училищі з 1993 року, керівник студії – викладач української мови і літератури Мякота Ніна Олександрівна.
  1.  Відлуння трагедії на Чорнобильській АЕС в нашому сьогоденні «Відлуння Чорнобиля».
  2.  Інтимна лірика «Якби ти знав…»

Катерина мрійлива, чуттєва і ніжна. Близько сприймає до серця проблеми сьогодення. Вона реалістка і мрійниця. Поетичний талант Катерини подібний до неограненного діаманта, що здатний запалювати в душах вогонь жалю, ненависті, кохання, любові до Всесвіту… Її поезії чимось нагадують море після шторму, бо в ньому і тайна, і філософія, і залишки розбитих мрій, і блиск змитих хвилею зірок. А ще її вірші, безперечно талановиті.

Студентка 2 курсу Аграрно-економічного коледжу Полтавської державної академії  Дроботенко Олеся Олександрівна – інтимна лірика.

Конкурсна програма

Продовжує програму фестивалю Лисогор Віта, студентка Кременчуцького технікуму залізничного транспорту. Життєве кредо юної поетки: «Цінуй те, що маєш». Творча особистість, любить і тонко відчуває поезію, грає на фортепіано, бере активну участь у позааудиторних заходах. Мріє стати висококваліфікованим залізничником. Сьогодні Віта представляє поезію «Батьку Тарасе», «Ода професії»

(виступ)

Найбільше юним при

таманна,
Тонка,як волос,
 як шовкова нить:
Безмежна радість, інколи омана

Солодка й ніжна творча мить!

Саме такою творчим та  натхненним є наступний учасник  нашого фестивалю студент відділу  лікувальної справи Полтавського базового медичного коледжу Могилат Владислав.

(виступ)

Поезія  у змозі світ зачарувати,
В ній все – і грім, і шерехи гаїв.
У неї, мабуть, вчилися співати
Не тількі наші –
й курські солов’ї.

Ми впевнені, що творчість  нашого наступного учасника зуміють також зачарувати всіх присутній у цій залі.

Дорогі друзі, вітайте студента другу курсу Кременчуцького льотного коледжу Чебанова Богдана.

(виступ)

Слово тихе, а громом гримить із сивих століть і пробиває темні мури.

Слово – пророче, бо світить Україні крізь морок віків і воєнні дими, темінь неволі, й пелену сліз, як усміх дитини.

Слово живе, бо зародилося в любові й живе у творчості  небайдужих.

Дорогі друзі. Вітайте на сцені небайдужу  до долі своєї країни студентку першого курсу Лохвицького технологічного технікуму Полтавської державної  аграрної академії Гудачок Іванну.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(виступ)

Слово сильне, бо зросло на вірі.

Слово віще, бо несе під серцем надію, як життя.

Слово чесне, бо освячене правдою.

Слово вічне, бо бється, наче птах, у грудях творчої юні.

Дорогі друзі, зустрічайте студентку 44 групи Полтавського політехнічного коледжу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Алісу Мойсеюк.

(виступ)

Він ллється вільно і грайливо,
Цей вірш, що я тобі складу,,

Алітерацій переливи
Як хлюпіт зливи у саду.

Найніжніші почуття сплітаються із весняною римою в творах інтимної лірики наших поетів-початківців, у них і стукіт серця, і несмілива надія, і пристрасть червоного вогню….

А які почуття вплела у свою поезію студентка  12 групи  Лубенського фінансово-економічний коледжу Полтавської державної аграрної академії  - студентка Нестеренко Юлія.

Дізнаємося прямо зараз. Зустрічайте!  (інтимна лірика)

(виступ)

Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією і відточена творчістю найталановитіших письменників. Вона гордо звучала Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі України, Максима Рильського, Василя Стуса, Сергія Пушика, а нині її гранують юні поети полтавського краю.

Дорогі друзі, зустрічайте студента  1 курсу електромеханічного відділення Комсомольського політехнічного технікуму  –Шевчука  Сергія. (інтимна лірика)

(виступ)

Слово – невмируще у віках. Воно проникає у душі, пускає глибинне коріння і віками посилає життєдайні соки до талановитої юні, яка примножує духовне багатство свого народу.

Ми запрошуємо на сцену

__________________________________________________________________________________________________________________________ ________________________________________________________

(виступ)

Слів у мові мільйон. Які ж з них обрала наша наступна учасниця _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________, щоб змалювати почуття, що весніють у юному серці.

(виступ)

Натхнення – воно скрізь, в червоних кетягах калини, в ранковому серпанку, у погляді коханої людини. Варто лише сплести майстерно павутинки почуттів із ніжними і щирими словами саме так, як зробила це___________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________

(виступ)

Сила слова доведена виром років, коли  за ним йшли сотні людей…  за нього помирали тисячі…   ним жили мільйони…  Ми впевнені, що слово у руках наших поетів набиратиме з кожним віршем все більше й більше сили, наснаги, енергії, так як це відбувається з поезією

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________, що випромінює впевненість та українську міць.

Запрошуємо вас на сцену.

(виступ)

Поетична творчість молодої людини цікава тим, що у ній по-новому звучать давно відомі мотиви дружби, любові, родини. Вони набувають  неповторної чарівності, магнетизму,  примушують  по-іншому подивитися  на старі речі і зробити несподівані відкриття.

На які роздуми наштовхує поезія _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дізнаємося прямо зараз. Зустрічайте __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(виступ)

Як це не страшно, але події війни принесли новий настрій, нові реалії , трагічні інтонації. Вони розкріпачили волю та уяву митців. Фронтова тема  зазвучала трагічним реквіємом памяті для мільйонів людей, торкнулася чорним крилом кожної сімї. Тому не дивно. Що через багато років вона звучить у перших спробах юних поетів.

До вашої уваги виступ Бондаренко Марини, яка представляє Кременчуцьке педагогічне училище ім.. А.С. Макаренка.

(виступ)

ПРОГРАМА ВИСТУПУ

  1.  ВІДКРИТТЯ (ВЕДУЧІ З ТАНЦЮВАЛЬНИМ КОЛЕКТИВОМ)
  2.  ВІДЕОПРЕЗЕНТАЦІЯ НАБОКОВОМУ ЕКРАНІ
  3.  МУЗИ  І ПОЕТ  (ЗВІДКИ Ж ВЗЯЛАСЯ ПОЕЗІЯ)
  4.  АНСАМБЛЬ СКРИПАЛІВ
  5.  ПРЕЗЕНТАЦІЯ «РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ»
  6.  ЧИТЦІ «Третій марш»
  7.  ЛИХМАН М.С. АПРЄЛЬ «КРАЇНА МОЯ»
  8.  ЧИТЦІ - ВЕСНА
  9.  ІСТОРІЯ КОНКУРСУ
  10.  ТАНЦЮВАЛНИЙ КОЛЕКТИВ УЧИЛИЩА «ПТАХА»
  11.  СЛОВО ЖУРІ
  12.  КОНКУРСНА ПРОГРАМА:

Остання – Бондаренко Марина - Війна

  1.  ФІЛЬМ ПРО УЧИЛИЩЕ
  2.  ДУХОВИЙ ОРКЕСТР І ТАНЦЮВАЛЬНИЙ КОЛЕКТИВ УЧИЛИЩА «ЧЕРВОНА РУТА»
  3.  НАГОРОДЖЕННЯ
  4.  ЧИТЦІ
  5.  ДУХОВИЙ ОРКЕСТР І ЖЕЖЕРЯ О.М. «МОЯ УКРАЇНА»

Список учасників:

Ведучі:

Загній К.У-31

Просяник М.У-21

Читці:

Некопаненко В – 21

Капша М. В-21

Алексєєва В. В-21

Крамаренко Ю.У-51

Станіславенко Д. Л-14

Моклоков М. Л-9А

Лісіцин Д. Л-9В

Студенти, задіяні в інсценівках:

Лукасевич Ю.Л-11

Онопко К. Л-11

Кальницька А. Л-11

Коляка Р. У-52

Технічна підтримка (забезпечення світлового та електронного оформлення):

Манаєнкова В. Л-13

Голодняк Ю. Л-13

Волочай А. Л-22

2 хлопчики для роботи за куліси

Конкурсант:

Бондаренко М. Л-11 + ?????????????? (вальс)

Колективи:

«Апрєль»

Танцювальний колектив училища

Ансамбль скрипалів

Духовий оркестр

Славетні імена України

Природа навколо нас

Слово до нащадків

Гімн майбутній професії

Інтимна лірика

Громадянська лірика

Вед. – Як це не страшно, але події війни принесли новий настрій, нові реалії , трагічні інтонації. Вони розкріпачили волю та уяву митців. Фронтова тема  зазвучала трагічним реквіємом памяті для мільйонів людей, торкнулася чорним крилом кожної сімї. Тому не дивно. Що через багато років вона звучить у перших спробах юних поеток.

Вед. – До вашої уваги виступ Бондаренко Марини, яка представляє Кременчуцьке педагогічне училище ім.. А.С. Макаренка.

Кременчуцьке педагогічне училище ім.. А.С.Макаренка

Бондаренко Марина.

Моя родина

Гумористичні твори

І в юне серце сипле жар

Щасливий час, натхнення мить
В мені співає птахом,
Щоб знов поезію творить
Душі потужним махом.

Щаслива мить, кохання час
Бри
нить в серцях весною,
Щоб знову щедро вмити нас
Любов'ю неземною.


Лише мить нас з минулим з'єднала, Але вже не боліло, не мліло ...

Ви - молоді і повні сил,
Не вистачає, мабуть, крил,
Ви б рідну землю облетіли
І свої душі збагатили
Любов'ю, милосердям, теплотою,
Щоб жити в радості з метою
Красу творити і добро творити,
Де б не були ви, всюди пам'ятайте,
Що ви - ЛЮДИ...

Очікуванням кожне серце б'ється,
Надії вогник ще в очах не згас,
Директорові слово надається,
Він сьогодні з радістю вітає вас.

Стільки літ промайнуло відтоді,
Як косички злилися в косу...
Ви побачили вперше сьогодні
В чистім погляді чисту сльозу.
Світ багатий на добрих людей,
Та вдивляйтесь ровесникам в лиця.
Може, більше ніколи й ніде
Вам не випаде з ними зустріться.
Все, що здійснилось,Все, що наснилось,
Вічно вам буде зоріть,
Те, що зоріло, Вам серце зігріло,
Не розгубіть, не розгубіть...

Клио - Муза истории, со свитком и палочкой для письма.

2.      Эрато - Муза любовно-лирической поэзии, с лирой в руках.

3.      Эвтерпа - Муза лирической поэзии и музыки, флейтой сопровождает лирическую песнь.

4.      Полигимния - Муза торжественных песнопений и гимнов.

5.      Каллиопа - Муза эпической поэзии и знания, со свитком и палочкой для письма

6.      Талия - Муза комедии, с комической маской

7.      Мельпомена - Муза трагедии, с трагической маской и венком из плюща

8.      Терпсихора - Муза танца, с лирой и плектром

9.      Урания - Муза астрономии, с небесным сводом и циркулем.

Каллиопа

Мельпомена

Талия

Эрато

Полигимния

Терпсихора

Клио

Полигимния - Муза серьёзной гимнической поэзии, ей приписывали изобретение лиры. Она помогала запоминать «схваченное». Имя Полигимнии указывает на то, что поэты приобрели созданными ими гимнами бессмертную славу.
Полигимния изображается со свитком в руках, в задумчивой позе.

Терпсихора - в греческой мифологии Муза танца, изображалась с лирой и плектром в руках. Она – наслаждающаяся хороводами. Терпсихору связывают с Дионисом, приписывая ей атрибут этого бога - плющ (о чем гласит надпись на Геликоне, посвященная Терпсихоре.)

Энциклопедия «Мифы народов мира», т.2, стр. 501

Талия - («цвету», «разрастаюсь») - Муза, покровительница комедии и легкой поэзии. Изображалась с венком плюща на голове и комической маской в руках.

Урания - Муза астрономии, изображалась с глобусом и указательной палочкой в руках или с небесным сводом и циркулем.

Эвтерпа - покровительница лирической поэзии. Изображается с двойной флейтой.

Каллиопа («прекрасноголосая») – в греческой мифологии «выдается меж всеми другими» Музами. Она – Муза эпической поэзии и науки, мать Орфея. Изображается с вощенной дощечкой или свитком и грифельной палочкой в руках.

Энциклопедия «Мифы народов мира», т.1, стр. 616

Клио, Клия - Муза, которая прославляет. С эллинического времени считалась Музой истории и изображалась со свитком и грифельной палочкой в руках.

Мельпомена - Муза трагедии. Изображалась украшенной виноградными листьями, в венке с трагической театральной маской в одной руке и палицей или мечом в другой.

Эрато - Муза любовно- лирической поэзии, изображается с лирой в руках.

Історія виникнення класичної поезії Близького Сходу починається в VII столітті, у період вторгнення військ Арабського халіфату до Ірану і Середньої Азії. Незважаючи на насадження ісламу, іранська література продовжувала розвиватися арабською мовою. У X столітті на території Східного Ірану утворилася держава Саманідів і сформувався таджицький народ. З цього часу з'являються літературні твори на фарсі, починається відродження культури

«Моя Україна» Духовий оркестр і Жежеря О.М.

Конкурсанти сидять у залі

Ця мова може світ зачарувати,
В ній все – і грім, і шерехи гаїв.
У неї, мабуть, вчилися співати
Не тількі наші – курські солов’ї.

Голос за кулісами -  У поета тільки слово,  (вірш про українського поета)
Тільки слово, більш нічого –
Слово правди і свободи,
Слово гідності і честі,
Слово мужності і віри,
І любові, і надії,
І покари грізне слово.

Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією і відточена творчістю найталановитіших письменників.

Наша мова звучала вже у творах Нестора Літописця, „Слові о полку Ігоревім”, „Посланні Володимира Мономаха” та інших визначних пам’ятках писемності.

Довгий час нас намагалися привчити, що українська

Нетлінним скарбом століть, що передається з покоління в покоління є національна мова та літературу. Неоціненна її роль у становленні та збереженні нації. Особливо це стосується багатостраждального нашого народу, який чи не лише завдяки мові та вірі вцілів у буревіях історії на світовій політичній та й географічній картах. Здавалося б, що сьогодні у незалежній державі українській мові нічого не загрожує. Натомість, на жаль, і сьогодні актуальні тези, підтримані Іваном Франком у статті «Програма молодих українців» : „Народ, що не має письменства на рідній мові, не становить і нації. Тим дбаємо про те, щоб українська мова запанувала скрізь на Вкраїні: в родині, в усяких справах, як приватних, так і загальносуспільних, у громаді, у літературі і навіть у зносинах з усіма іншими народами, що живуть на Україні. Так кожен з нас, свідомих Українців, має промовляти в родині, в товаристві і взагалі скрізь, де його зрозуміють, по-українському. Виховуючи своїх дітей, кожен свідомий Українець повинен вживати української мови викладової з початку ученя, а як дитина піде до офіціяльної школи, вчити її української мови, історії, літератури, вдома окремо, щоб діти наші були вже стихійними Українцями”.

Щасливий з того, що мовна проблема не стоїть у нашому краї, що завдяки таким регіонам, як наше Тернопілля, дорогі краяни, мова не лише вціліла у складні часи полонізації, та русифікації, а й розвивалась і розвивається далі.

Та все ж особливо хочу звернутися до молодих. Пам’ятаймо, що мова — живий організм, вона живе за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний дар, найважливішу прикмету, «що найважливіше виявляє внутрішній зміст національний.

Зі святом, дорогі краяни, любімо, плекаймо, збагачуймо рідну мову!

Ця мова може світ зачарувати,
В ній все – і грім, і шерехи гаїв.
У неї, мабуть, вчилися співати
Не тількі наші – курські солов’ї.

Україна незалежна! Україна молода! Ти на крилах, наче пташка, Досягнеш вершин добра. Маєш молоді таланти І запаси золоті.

Моя Україна - квітучі поля,
Трояндами пахне солодка земля,
Наповнює серце небесна блакить
І сонце нам очі вогнем золотить.


Моя Україна - чарівні краї,
Сміються і плачуть в гаях солов'ї,
В криницях намисто горить голубе,
І зорі очима цілують тебе.

Моя Україна - світання краса,
Із квітів і трав золотиста коса.
Зеленим барвінком сплелися в ній знов
Надія і віра, пречиста любов.

Моя Україно, бажаю тобі
Недолі не знати й не гаснуть в журбі,
Здоров'я і щастя, краси і тепла,
Щоб молодь весняно тут цвіла!

Україна незалежна!
Україна молода!
Ти на крилах, наче пташка,
Досягнеш вершин добра.
Маєш молоді таланти
І запаси золоті.
Рад
і ми, що конкурсанти –
Юні, гарні, молоді
Честь відстоюють в труді.

Ти, нарешті, незалежна
І просторами безмежна.
Маєш ти сади квітучі,
Землі гарні і плодючі.
Щедрий буде урожай,
Хлібом сіллю пригощай.
Дорогих гостей вітай,
В Україну заїжджай!
Рідна ненька-Україна!
Незалежна Батьківщина!
Від душі тобі скажу,
Що тобою дорожу!


Талантами багата Україна.
Живемо тут, немов одна родина.
Нам ненька рідна – Україна,
А кожен з нас – її дитина.
Милішої країни ще не знаю.
Хоча, одне я точно знаю,
Що тільки в Україні світ пізнаю,
Знання міцні тут здобуваю.

Коли встають світанки сині
Ігор Калиниченко 

Коли встають світанки сині
Або метелиця мете,
Дарую серце Україні,
Таке ласкаве і просте.

Чи то шумує в полі збіжжя,
Чи листопади б'ють крилом-
Дарую душу Запоріжжю,
Сповиту миром і добром.

Коли вертаюсь я з дороги
Під світлі заспіви дібров,
Дарую отчому порогу
Синівську вдячність і любов.

Коли негода мчить громами
І тануть в сумі довгі дні-
Спішу до мами, йду до мами,
Немов до сонця на землі.

Гаптує сонце землю молоду,
Блакитним сяйвом всі степи облиті,
І буйні трави у моїм саду
Купаються в черешень білім цвіті.

Блукає вітер в запахах весни,
Кружляють в танці вишиті пелюстки.
Край шляху синьоокі ясени
Зав'язують собі зелені хустки.

Ласкавий промінь серденько зігрів,
Розбризкав на поля сріблясту зливу.
Палають, наче марево снігів,
Мережані суцвіття чорносливу.

Цілують небо п'яні голуби,
Чарує душу співами синиця.
Така пора - забудь все і люби,
Журитись і куняти не годиться!

Ми серце живимо любов'ю,
І я мов пісню гомінку

Люблю ранкову риболовлю
На Лісничанському ставку.

Зоряна дорога
Ігор Калиниченко 

Там, де тихо в'ється стежка від порога
І курличуть в душу журавлів ключі,
Сяє промениста зоряна дорога,
Над моїм дитинством світиться вночі.

На ясному небі квітне, як намисто,
Розливає всюди місячну красу,
Синіми очима блимає вогнисто
І тихенько плаче в золоту росу.

Зоряна дорога - світлий шлях до щастя,
Що веде невпинно в сонячні світи,
Відбиває грози, бурі і напасті,
Зігріває серцем ласки й доброти
.

Ми по цій дорозі підемо з тобою
Очищати душі від тяжких оков,
Щоб світились весни білою габою,
Щоби не згасала зоряна любов!

Люблю життя, як сонце полум'яне,
Як жайворонка співи вдалині.
Люблю життя, примхливе й невблаганне,
Що плаче й усміхається мені.

Люблю життя, як шум дерев високих,
Як вітру щебетання у полях.
Люблю, як далечінь степів широких
І в синьому диму далекий шлях.

Люблю життя, як матір-Україну,
Й нікому не віддам я вогник цей.
Та лиш тоді його я смерті кину,
Якщо врятую ним життя людей.

Щасливий час, натхнення мить
В мені співає птахом,
Щоб знов поезію творить
Душі потужним махом.

Щаслива мить, кохання час
Бринить в серцях весною,
Щоб знову щедро вмити нас
Любов'ю неземною.

Квітка-Україна
Ігор Калиниченко 

Як радісно ввечері стежкою йти
У синім степу поміж трав кучерявих,
І квітку чарівну у лузі знайти
В сріблястім вбранні діамантів яскравих.

Наповнює душу п'янкий аромат,
В гаю солов'їна мелодія ллється.
У тиші ночей і в грому канонад
Ця квітка ясна Україною зветься.

Я ніжно до серця її притулю,
Відчую кохання і болісну муку,
Побачу село й рідну хату свою,
Криницю, садочок і мамині руки.

Як вогник у нашім нелегкім житті
Ця квітка для нас неповторна, єдина.
Як сонце, сплелись пелюстки золоті,
Немов пресвята українська родина.

Розлогі смереки, квітучі поля,
Блакитний туман і сади яблуневі,
Це все- Україна, кохана земля
З ясними очима джерел кришталевих.

Цвіти, розквітай кольоровим вогнем,
Любов'ю наповнюй серця незігріті.
З тобою ми щастя жадане знайдем,
Для мене завжди ти найкраща у світі!

I
Моя Україно, кохана землиця,
Вродлива і юна, як чиста весна.
Дай людям напитись з живої криниці,
Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!


Моя Україно, мій край синьоокий,
З любистку і м'яти, роси і води.
Блакитнеє небо і поле широке
Лікують криваві у серці сліди.

Моя Україно! Світання у полі,
Вінок золотистий, ясна височінь.
Багато пила полинової долі,
Багато страждала, тепер- відпочинь!

Моя Україно, розлогі смереки,
Озерні гаї і безкрайні степи.
В тобі передзвін обізвався далекий,
Озвалось відлуння лихої доби.

За тебе йшли битись на бій козаченьки,
Стрільці Січовії, повстанці УПА...
Поклали голівоньки браття рідненькі,
Щоб зникла із серця солона ропа.

За тебе земля обливалася кров'ю,
За тебе гармати ревли у полях.
Тебе захищали святою любов'ю,
Щоб вийти на світлий і праведний шлях.

Моя Україно! Тобі віддавали
Красу і талант, молодії літа,
А кляті собаки глумились, плювали,
Терзали тебе, моя ненько свята.

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Мерщій поєднаймо серця полум'яні
На вічні роки і прийдешні віки.


II
Моя Україно! Сади забуяли,
В озерах пливуть голубі небеса.
Печаль і тривога у серці зів'яли,
Квітує навколо чарівна краса.

Солодкий нектар розіславсь у повітрі,
Палає каштанами Київ дзвінкий,
Хміліють квітки в золотистому світлі
І пестить обличчя промінчик п'янкий.

Як гарно вдихати повітря духмяне,
Дивитись на стиглі, квітучі поля,
І знати, що ти, моя ненько кохана,
Уже незалежна і вільна земля.

Моя Україно! І де б я не їздив,
І де б не блукав я (о мати, прости!),
Завжди проклинав я отих комуністів,
Що довго тобі не давали цвісти.

Моя Україно, рожевий серпанок,
Напоєне збіжжя солодких полів.
В барвистій росі прокидається ранок
І віє над світом замріяний спів.


Моя Україно, розбиті дороги,
І зоряних лук золотисті сліди...
Ти знищила всі мої болі й тривоги,
Умила відром дзвінкової води.

Моя Україно! Ти сильна й багата,
У тебе мільйони найкращих синів,
І мова твоя, солов'їна й крилата,
Ще світу покаже величний мотив
.

Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,
Махнуть золотистим крилом рушники,
І щастя затмить всі печалі й тривоги
На вічні роки і прийдешні віки!

Моя Україно- Волинь і Поділля,
Донбас, Придніпров'я, Карпати і Крим.
Тебе не здолало фашистське свавілля,
Не з'їли поляки, не вбив "Третій Рим"!

Хай весни твої гомонять калиново,
Летить крізь туман до майбутнього шлях,
Хай з вітром бринить від Луганська до Львова,
Від Ялти до Луцька блакитний твій стяг.

Моя Україно, народ мій коханий,
Брати-українці, мої земляки!
Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,
Добробуту, миру на довгі роки!

Єднаймося, браття! Хай чиста іскрина
Запалить любов'ю гарячі серця,
Й піснями наповниться вся Україна
Від щастя, якому не буде кінця!

  1.  Презентація: Історія поезії:
  •  Виникнення;
  •  Віхи розвитку в цілому;
  •  Цікавинки: Японія, Всесвітній день ЮНЕСКО

Поезія у перекладі з грецької означає творю, створюю. Поезія виникла ще у первісному суспільстві у тісному сплетінні  з  піснею та музикою. За часів античної культури вона визначилась як відокремлений вид культури.

Багатством ідейно-тематичного змісту відзначалася поезія народів Сходу,  де при імператорських дворах протягом кількох століть були популярними поетичні конкурси, переможці яких нагороджувалися високими державними чинами! Єдиною у світі країною, в  історії якої існувало міністерство поезії, стала Японія.

Поезія завжди була відображенням суспільного життя, дзеркалом настроїв та переживань будь-якого народу.

(чиїсь 2 вірша)

У 2000 році з ініціативи ЮНЕСКО 21 березня (день весняного рівнодення)  визнано   Всесвітнім днем Поезії.

  1.  Презентація: Історія української поезії:

  •  Цвіт вишні, світанок (підпис 20 – 30-ті роки ХХ століття – цвіт української поезії)
  •  Слайд набирає червоного кольору і додається слово розстріляний цвіт української поезії, з’являється терновий вінок.
  •  Фотопортрети з підписами: Прізвище імя, у скільки років і як загинув.
  •  Перехід у фото з Україною.
  •  Останній слайд – весна на Украні.

  1.  Презентація: Історія Конкурсу «Поетична весна»:
  •  Фото

(презентація: цвіт вишні, що набирає червоного кольору і терновий вінок, або теж зі свсвітанком, образне фото сонце у терновому вінку з надписом розстріляний цвіт української поезії, потім загальні щасливі фото і портрети)

Наприкінці 20-х років політична обстановка в Україні різко змінюється: від нетривалого періоду українізації влада переходить до терору й геноциду щодо української інтелігенції.

У середині грудня 1934р. було проголошено вирок 28 діячам укр. культури, яких звинуватили у тероризмі.

М.Зеров (1890 - 1937)

В умовах жорсткого режиму, голоду, холоду Соловецького табору  поет не зламався, продовжуючи працювати над перекладом Вергілієвої «Енеїди».

3 листопада 1937 р. М.Зерова було розстріляно.

ЄВГЕН   ПАВЛОВИЧ ПЛУЖНИК

(1898 - 1936)

4 грудня 1934 року, коли о пів на другу ночі у дворі зупинилося авто, - він сказав: "Це за мною". Обшук, прощання, останні хвилини в кімнаті, де були щасливими...

Смішно це, але мені так хочеться

Про якесь майбутнє з вами балакати,

Дивитися, як день квітневий точиться,

А може, й плакати.

ВОЛОДИМИР ЄВТИМОВИЧ СВІДЗИНСЬКИЙ

(1885-1941)

Нерозгаданою поки що, зловісною таємницею оповита загибель В.Свідзинського, що сталася 18 жовтня 1941 року.

Михайль Семенко

(1892 – 1937)

Тонкий знавець людських душ, Михайль Семенко  розширював тематичні та версифікаційні можливості української поезії, гуртував довкола себе здібну молодь.

Після кількаденних жорстоких допитів був розстріляний 23 жовтня 1937 року.

Михайло Драй-Хмара

(1889 – 1939)

Поет, будучи 3 роки виправному таборі, у квітні 1939 року став на місце смертника під час одного з чергових розстрілів кожного п’ятого в шерензі, врятувавши цим невідому молоду людину….

Іван Микитенко

(1897 – 1937)

Вранці  4 жовтня 1937 року. І Микитенко пішов з дому, сказавши дружині, що йде  здати в НКВС особисту зброю, і більше не повернувся.

Андрій Михайлюк

(1911 – 1937)

З 11 вересня 1937 року – два нічні допити, дві очні ставки ( з Михайлем Семенком, котрий ніби передав заарештованому бомбу для здійснення терористичної акції) Через місяць поета засуджено до розстрілу.

Андрій Панів

(1899 – 1937)

Арешт поета і трус у його квартирі в будинку «Слово» було проведено вночі з 5 на 6 грудня 1934 р. Після чого його засуджено до позбавлення волі на 10 років. 1937 в одному з концтаборів, що на Півночі, було розстріляно Анрія Паніва .

Панько Педа

(1907  - 1937)

Обвинувачувальний висновок в його судово-слідчій справі зявився у 1921-22 рр., коли поету було 14-15 років. 23 грудня 1937 року засуджено до розстрілу.

Наприкінці 20-х років політична обстановка в Україні різко змінюється: від нетривалого періоду українізації влада переходить до терору й геноциду щодо української інтелігенції. Після інспірованої за вказівкою згори так званої «Справи СВУ» прогриміли постріли Миколи Хвильового та Миколи Скрипника

Того ж таки 1933 року почалися масові арешти письменників. У середині грудня 1934р. було проголошено вирок 28 діячам укр. культури, яких звинуватили у тероризмі.

М.Зеров (1890 - 1937)

В умовах жорсткого режиму, голоду, холоду Соловецького табору  поет не зламався, продовжуючи працювати над перекладом Вергілієвої «Енеїди».

3 листопада 1937 р. М.Зерова було розстріляно.

він не зламався, а продовжував писати сонети та займатися перекладом. У ці роки З. весь час працює над перекладом Вергілієвої „Енеїди”, не зважаючи ні на слідство, а потім і на заслання в легендарно-страхітливий концтабір на Соловки.

Останній лист 19 вересня 1937 р. Дата смерті довгий час залишалася невідомою. Тепер стало відомо, що М.Зерову, П.Филиповичу, Марку Вороному та іншим була винесена вища міра покарання – розстріл.

Свічки і теплий чад. З високих гор

Лунає спів туги і безнадії.

Навколо нас – кати і пусто дії

Синедріон, і кесар, і претор.

Це долі нашої смутний узор,

Це нам пересторогу півень піє,

Для нас на дворищі багаття тміє

І слуг гуде орхиєрійський хор.

І темний круг євангельських історій

Звучить як низка тонких алегорій

Про наші рідні і скупі часи.

ЄВГЕН   ПАВЛОВИЧ ПЛУЖНИК

(1898 - 1936)

4 грудня 1934 року, коли о пів на другу ночі у дворі зупинилося авто, - він сказав: "Це за мною". Обшук, прощання, останні хвилини в кімнаті, де були щасливими...

Суд звинуватив їх у терорі та організації замахів на високих державних діячів і засудив спочатку  до страти. День суду став радісним, бо очікуваний і навіть оголошений смертний вирок тут же було замінено на 10 років каторги - це відродило химерну віру в те, що вони з дружиною знову будуть разом і щастя повернеться.

Смішно це, але мені так хочеться

Про якесь майбутнє з вами балакати,

Дивитися, як день квітневий точиться,

А може, й плакати.

Ах, флейти голос над рікою –

Цей синій день, і даль, і ти!

З тобою, світлою такою,

Як голос флейти над рікою,

Так легко навмання пливти.

ВОЛОДИМИР ЄВТИМОВИЧ СВІДЗИНСЬКИЙ

(1885-1941)

Нерозгаданою поки що, зловісною таємницею оповита загибель В.Свідзинського, що сталася 18 жовтня 1941 року.

Михайль Семенко

(1892 – 1937)

Тонкий знавець людських душ, Михайль Семенко  розширював тематичні та версифікаційні можливості української поезії, гуртував довкола себе здібну молодь.

Після кількаденних жорстоких допитів був розстріляний 23 жовтня 1937 року.

Михайло Драй-Хмара

(1889 – 1939)

Поет, будучи 3 роки виправному таборі, у квітні 1939 року став на місце смертника під час одного з чергових розстрілів кожного п’ятого в шерензі, врятувавши цим невідому молоду людину….

Іван Микитенко

(1897 – 1937)

Вранці  4 жовтня 1937 року. І Микитенко пішов з дому, сказавши дружині, що йде  здати в НКВС особисту зброю, і більше не повернувся.

Андрій Михайлюк

(1911 – 1937)

З 11 вересня 1937 року – два нічні допити, дві очні ставки ( з Михайлем Семенком, котрий ніби передав заарештованому бомбу для здійснення терористичної акції) Через місяць поета засуджено до розстрілу.

Андрій Панів

(1899 – 1937)

Арешт поета і трус у його квартирі в будинку «Слово» було проведено вночі з 5 на 6 грудня 1934 р. Після чого його засуджено до позбавлення волі на 10 років. 1937 в одному з концтаборів, що на Півночі, було розстріляно Анрія Паніва .

Панько Педа

(1907  - 1937)

Обвинувачувальний висновок в його судово-слідчій справі зявився у 1921-22 рр., коли поету було 14-15 років. 23 грудня 1937 року засуджено до розстрілу.

Вед. – Під крилами натхнення та надії  знайшли чарівні птахи  сьогодні своїх переможців.  Через рік вони повернуться у пошуках нових володарів чистої зорі юного таланту!

Вед. – Летіть же доленосними шляхами

В чорнильне небо,  в живодайну вись,

Сьогодні нам вдалося разом з вами

Знайти господарів кришталю серед всіх!

Вед. – Хай кожен рік на ваших крилах плине,

Ключем відкривши нам нові світи.

І саме зараз в залі цьому злине

Нетлінне гасло: Вчись, йди до мети, твори!

Ще не вмерла й не вмре!

Відгуло. Відпливло. Відлетіло.

Але чому бринить

На новітньому вітрі сльоза,

Але чому й тепер

Нам усім іще не відболіло

Те, що пошепки дід,

Те, що пошепки батько казав.

Вед. - Як можна перевірити відчуття присутності Бога? В кожного з нас є власна Неопалима Купина,що жевріє у самому  серці, і мовби чарівний камертон, відзивається на ті мелодії поезія. І дзвенять у ній кришталева казка  водограю, мрія червоної рути, пломінь кленового листя, натхнення юної весни…

Читець -  Пройшла зима, весна настала,

Ідуть весняні рясні дощі.

Вона ж мене зачарувала,

Забрала спокій в моїй душі.

Весна, весна... Така ласкава,

Мов ніжна пісня солов'я.

Весною вперше покохала,

Любов свою віддала я.

Іду стежиною крутою,

Черешні в білому вінку.

І не забуть мені довіку

Цю вісімнадцяту весну.

21 березня (у день весняного рівнодення, якщо кому так легше запам’ятати) відзначається Всесвітній день Поезії. Свято це було запроваджено з ініціативи ЮНЕСКО і цьогоріч ми відзначатимемо 10-ти річний ювілей від заснування цієї дати.

День Поезії започатковано не лише задля того, щоб вшанувати пам’ять тих великих, які творили заради мистецтва, як то Ахматова, Вітмен, Фет, Тютчев, Єсенін, Рильський, Сосюра та багато інших. День поезії насамперед  покликаний привернути увагу спільноти до проблем мистецтва – це і проблеми видавництв, проблеми фінансування, проблеми молодих талантів, які не можуть проявити себе….

Японія — це єдина країна у світі, в історії якої існувало міністерство поезії.

 

Японія — країна, де при імператорському дворі протягом кількох століть були популярними поетичні конкурси, переможці яких нагороджувалися високими державними чинами!

 

Лише дві речі вражають усіх. Це Нескінченність, яка жбурляє нас у Всесвіт безкрайньо великого  та безмежно малого. І це Гармонія, яка вражає і дивує в усьому, що стосується людського життя.

Легенькі хмарини пливуть за вікном
Хорошої ясної днини.
Я знову п`янію весіннім вином,
Закоханий в сонячні дивні хвилини.
Мене зігрівають далеким теплом
Легенькі весняні хмарини.

Струмки говірливі збігають з гори,
Радіють, воркочучи, сонячній зливі;
Дзвенить і змовкає десь сміх дітвори.
В мелодії ці переливно-грайливі
Вслухаються ставні старі явори –
Їх будять струмки говірливі.

Вербіє озеро, і березіє гай,
А зелень світла, радісна і чиста.
На західний далекий небокрай
Разок хмарин хтось кинув, як намисто.

Весніє небо, і травніє луг,
Кульбабіють горбочки і узгір`я,
Втікає поле ген за виднокруг,
Бере з собою тихе надвечір`я.

У поета тільки слово,
Тільки слово, більш нічого –
Слово правди і свободи,
Слово гідності і честі,
Слово мужності і віри,
І любові, і надії,
І покари грізне слово.

Він ллється вільно і грайливо,
Сонет, що я тобі складу,
Алітерацій переливи
Як хлюпіт зливи у саду.

І ти і юна, і вродлива,
В тобі всі чари доладу,
І я, захоплений від дива,
Любов розсиплю на сліду.

Благословлю той день весняний,
І перші грози, перші рани,
Коли і час спинив свій лік.

І збіг планет, і Вищу Волю,
Що об`єднала нашу долю,
Що нам дала любов навік.

У поета тільки слово,
Тільки слово, більш нічого –
Слово правди і свободи,
Слово гідності і честі,
Слово мужності і віри,
І любові, і надії,
І покари грізне слово.

Проміння ясним, хвилями буйними,

Прудкими іскрами, летючими зірками,

Палкими блискавицями, мечами

Хотіла б я вас виховать, слова!

  Щоб ви луну гірську будили, а не стогін,

Щоб краяли, та не труїли серце,

Щоб піснею були, а не квилінням,

Вражайте, ріжте, навіть убивайте,

Не будьте тільки дощиком осіннім,

Палайте чи паліть, та не в’яліть!

Мені наснився дивний-дивний сон...

Немовби я – одна з отих берізок

Край шляху, що веде до Березані.

Була пора ще дуже-дуже рання,

Ще полем брів розхристаний туман

Й зеленим врунам роздавав намиста.

Було все так незвично і врочисто:

Десь в піднебессі зазвучав орган,

Йому озвалися акорди грому,

Знов стало тихо-тихо...

А по тому ти підійшов,

Вклонився і сказав:

«Я хочу вас до танцю запросити,

Ви згодні?»

– Так! Та тільки ж як?

Я ж дерево... Я маю корінь,

Стан і крону,

Не відаю я вашого закону.

Я вмію тільки з вітром танцювати,

Я навчена лиш плакати й чекати.

Я тут назавжди, а танок – лиш мить...

Та музика відплаче, відболить,

1 вас покличе ген ота дорога.

А грім з небес - то нам пересторога:

«Прокиньтесь! Схаменіться!

Крок – і прірва...»

...З обіймів долі вже ніхто не вирве.

Вже руки доторкнулись білих пліч,

І очі напилися вже із віч,

Мов два барвінки, грішних і пречистих.

І знов орган зарокотав врочисто

І я змахнула вітами-руками,

І сонце стрепенулося над нами,

І полилась така сліпуча злива...

Ми - танцювали!

Я була щаслива...

Вишита колоссям і калиною,

    Вигойдана співом солов’я,

    Звешся веселково – Україною –

    Земле зачарована моя.

    Ти мені боліла важко ранами,

    Як тебе хотіли розп’ясти…

    І хрещато-чорними й багряними –

    Власний образ вишивала ти.

    Вишивала ніжністю суворою,

    Муками і полум’ям надій…

    Я читаю всю свою історію

    На сорочці вишитій твоїй.

               Бачу, як злітала блискавицею,

    Пломеніла правдою в борні…

    І стікала мужньою живицею

    На хресті, на палі, на вогні.

    Вишиту колоссям і калиною,

    Виборену кров’ю і вогнем,

    Називаю гордо – Україною –

    І ніхто мені не дорікне.

О юність, юність, молода, барвиста,

Напоєна мільйонами сонців!

О юність радісна, весела, промениста,

Як я люблю твій водоспадний спів!

Захочу я — вплету у русі коси

Усі ромашки з польових доріг,

Захочу я — і вип'ю усі роси,

Що впали діамантами до ніг.

Захочу я — царівною ітиму

В моїх лугах, де впав свічадом став,

Захочу я — русалкою плистиму

Між білосніжних лілій і купав.

О юність, юність, молода барвиста!

Я зшию шати з листя запашні

І нанижу калиноньки намиста,

Щоб уклонялись ясені мені.

Як це не страшно, але події війни принесли новий настрій, нові реалії , трагічні інтонації. Вони розкріпачили волю та уяву митців. було послаблено  ідеологічний тиск, що сприяло народженню творів високого художнього рівня. П.Тичина  “ Похорони друга”,  “Я утверджаюсь”, “Любіть Україну” В.Сосюри). Слід зауважити, що фронтова тема  мала дві  тотальності у звучанні: в перші роки війни вона мала трагічну спрямованість ; в наступні 2 її мотиви були оптимістичнішими. Плідними були роки для П.Первон, О.Левади, М.Нагнибіди, М.Успенка, І.Неходи. Поезія воєнної доби постає як процес, у якому є свої позитивні моменти- поява нових імен, художніх явищ і негативні- гіркота неминучих утрат, творчі невдачі.

І якщо такі прорахунки не помічалися або забувалися, то аж ніяк не можна забувати тих поетів, які віддали своє життя, а подібні втрати були досить значні. Серед них: О.Гаврилюк, Кость Герасименко, Микола Шпак, Л.Зимного, Є.Фоміна, Д.Каневського, І.Коперрника та молодші П.Артеменко, В.Булаєнко, Л.Левицький, П.Рудь, Ф.Нещик, Ф.Швіндіна, М.Шуть. Різна доля спіткала цих поетів. Так Гаврилюк загинув у перший день війни від бомби, яка впала на Львів, а В.Булаєнко у бою наприкінці 1944 року.

Кость  Герасименко (1907-1942) до війни видав  4 книжки віршів “Вересень” 1935; “Памיять” 1938; “Дорога” 1939; “Портрет” 1941 і одну “На Южном фронте”1942. У вересні 1942 в передгірיях Кавказу поета було важко поранено. 26 вересня 1942 року Кость Герасименко помер.

Не так багато встиг він написати за роки війни, але у вірші “Пісня” він ніби передбачив свою долю:

А коли я впаду від рани,

Вражі знищуючи сліди

Ти на полі, серед туману

На стерні десь мене знайди.

Микола Шпак (Шпаковський, 1909-1942) пішов добровольцем на фронт. Оточення. Концтабір. Мав намір створити партизанський загін. Зрадили. Загинув влітку, конаючи 1942 у катівнях геспапо. Писав закличні вірші до боротьби:

Підіймайсь, народ, до зброї,

Враз позбудемось лихої

Долі рабської, тюрми

Піднімайсь нгароде, з тьми!

Дмитро Надіїн (1907-1942) родом з Миколаївщини.Загинув 1942 року в боях за Ростов. Випустив декілька збірок.

Леонід Зимний (псевдонім Писаревського, 1907-1942) до війни встиг видати кілька збірок і одну під час війни - “За радянську Україну” 1942. Загинув у травні 1942.

Одним з яскравіших співців партизанської боротьби в Україні став Платон Воронько (1913-1988). Перша збірка “Карпатський рейд” 1944 року. Вірші П.Воронька “Я той, що греблі рвав”, “З Німеччини в Чернеччину” стали класичними взірцями ліричного епосу.

Серед загиблих поетів не всі встигли заявити про себе в свій час. Їхні твори були надруковані лише в післявоєнний час.   Найталановитішими з воєнного покоління був Володимир Булаенко (1918-1944). Студент Дніпропетровського універоситету .добровільно пішов на фронт. У вересні 1941- оточення, полон.Тікає, переховується. Знову іде воювати і гине в Латвії у серпні 1944 року. Про обдарування Володимира Булаєнко свідчать одні з перших його віршів:

Осінь в димах. Підводить мати коня.

Витри сльози - війна навколо

Сиву шапку потяг зняв

Над німим і печальним полем.

Ось образ матері:

Дрімає в хаті каганець,

А мати бיє в кутку поклони.

До півночі пита в ікони:

“ Коли кінець”


Він мислив не синонімами, а яскравими образами; був поетом – ліриком:

Колись світанки сірими лисицями

В полях тинялися зацьковані і злі.

А хлопці, як з дівчатами, з рушницями,

1

Організація зустрічі конкурсантів (в училищі), реєстрація

2

Забезпечення супроводжуючих-чергових

3

Організація місця для збору:

  •  2 - 3 аудиторії (читальна зала)
  •  Кава,чай,  печиво, цукерки

4

Ознайомлення з розпорядком дня:

  •  Вітальна (організаційна бесіда)
  •  Можливо: фільм про училище, зустріч з ПЦК????

5

Підготовка роздаткового матеріалу:

  •  Теки з блокнотами, ручками з символікою училища?????
  •  Програми заходу

6

Організація та проведення екскурсії училищем

7

Організація репетиції:

  •  Робота зі звукорежисером
  •  Робота з організаторами
  •  Робота з костюмером

8

Забезпечення глядачів

9

Оформлення оголошення

10

Забезпечення фотографування

11

Чергові помічники у залі

12

Чергові помічники за кулісами

Технічна підтримка концерту:

  •  Відеомонтаж
  •  Створення електронних презентацій
  •  Робота по сценарію протягом концерту

13

Організація журі

14

Придбання нагород:

  •  Грамоти всім учасникам
  •  Статуетки - лауреатам

15

Харчування супроводжуючих керівників

16

Харчування конкурсантів

17

Розважальна програма для конкурсантів


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58781. Уроки русского языка 1.42 MB
  Каждый раздел кроме правил заданий упражнений и текстов включает диалоги сквозных персонажей учебника. В разделе Состав слова внимание детей привлекается к структуре слова его устройству вводятся упражнения на словообразование.
58786. Социальный проект-программа «Уроки Трезвости» 499 KB
  Областная программа Уроки трезвости призвана дополнить воспитательно-профилактическую программу учебных заведений в сфере профилактики асоциальных явлений связанных с употреблением алкоголя табака и других наркотиков детьми и молодёжью.