82007

Війна без строку давності

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: ознайомити учнів з подіями афганської війни; через поезію і пісню донести до інших сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість; виховувати в учнів почуття патріотизму, вміння співпереживати.

Украинкский

2015-02-23

64.5 KB

0 чел.

Літературно-музична композиція

“ Війна без строку давності “

Мета : ознайомити учнів з подіями афганської війни; через поезію і пісню донести до інших сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість; виховувати в учнів почуття патріотизму, вміння співпереживати.

Обладнання: географічна карта, кольорові ілюстрації, книги про афганську війну, фотографії афганців-полтавців і решетилян, вирізки з газет, записи пісень групи “ Континент”.

Звучить “ Молитва до Богородиці"

Вчитель:  Війни, війни, війни! Скільки їх було в історії   людства. І завжди – це біль... Таким болем став для багатьох Афганістан. Юнакам лише по 18... . Вони були такими, як ми, тільки трішки дорослішими. На них чекала служба в армії, а перед цим випускний, і, звичайно ж, вальс з однокласницями.

Учениця: Последний сдан экзамен выпускной…

 Вокруг тебя торжественные лица,

 И грустно на душе не только лишь тебе одной,

 Сегодня ты, девченка, выпускница.

 Звучить вальс

Учень:  - Всего лишь час до вылета нам дан,    

Всего лиш час последней передышки...

 Сказали нам: лететь в Афганистан!

 В Кабул летят вчерашние мальчишки.

Как трудно в сапогах шагать в июле,

Но ты солдат и все сумей принять:

От поцелуя женского и пули,

И научись в бою не отступать.

Вчитель: Битви закінчуються, а сторія вічна. В минулому і афганська війна. Але ще довго будуть тривожити всіх нас голоси загиблих і живих – війни не проходять безслідно.

Учень:  Обелиски, обелиски, до земли

поклон вам низкий,

 Вспомним тех, кто не вернулся

из афганской стороны.

 Обелиски, обелиски, далеки и очень близки –

 Это боль и наши раны необьявленной войны.

 

 Звучить пісня “ Пам'яті танкіста

Вчитель:  Багато воїнів-інтернаціоналістів не повернулись додому, заплативши найбільшою  ціною за вірність обов’язку.

Більше 4 тисяч воїнів-полтавців брали участь у бойових діях в Афганістані. Близько двох тисяч громадян працювали там за контрактами. 79 юнаків з Полтавщини склали голови на афганській війні, 115 отримали поранення, 63 стали інвалідами.

Наше селище не уникло найстрашнішого в період афганського лихоліття: двоє наших земляків – Віталій Пустовар та Ігор Веклич – поклали юні життя в тій війні. Вічним сумом оповита пам'ять про непоправні втрати. Інвалідами повернулися з Афганістану Василь Шапошник, Володимир Новохатка. Пізнали душманського свинцю, будучи пораненими, Олександр Касьян, Анатолій Завізіон....

 Важко згадувати стан батьків, чиї діти свого часу служили в Афганістані. Бодай нікому не пережити ті муки безсонних ночей, безкінечні дні очікування і постійного страху, що надійде найфатальніша вість.

  Звучить пісня               

             “ Дембельская весна

Учень: ... Він механік-водій пересувного розвідувального пункту на базі БМП-2, їхав мінним полем. Знав, що від нього залежить не тільки власне життя, а ще трьох членів екіпажу. ПРП надав максимальної швидкості, це допомагало не раз тікати від мін , які розриваються, як тільки перестають на них давити гусениці військової машини...  А ось він пробирається дорогою, яка пролягла в гірській ущелині. Доводиться долати шлях на одній гусениці, інша – впирається в гірський схил. ПРП нахилений так, що мастило стало витікати з двигуна, але їхати інакше не можна. Хлопці сидять зверху ПРП , щоб встигнути зіскочити, якщо він перекинеться і рухне прямісінько в провалля. Сергієві здається, що ця дорога ніколи не закінчиться, і ця війна безкінечна... Зараз вони прямують колоною. Прямо перед ними зривається БТР. Та вибору немає, потрібно рухатися вперед. Нічого страшнішого немає, як на твоїх очах гинуть люди. ... Раптом чує: хтось ніжно, тихенько кличе його: “ Серьожа, прокинься...” Врешті-решт розуміє: це тільки лише сон. Як добре, що він вдома, поряд дружина, діти.

Учень:   13 лютого, у свій день народження, залишив Афганістан у складі обмеженого контингенту військ, що виконували інтернаціональний обов’язок, Сергій Вікторович Пробий голова.

Учень: Героїчна і трагічна афганська війна... І не тільки через обеліски. Вона продовжувалась у два рази довше, ніж Велика Ві неоголошена, вона потребує глибокого осмислення. Немає такого комп'ютера , щоб вибрати всі її уроки, політичні й військові, такі необхідні для долей суспільства.

Учень:  “ Був момент, коли я подумав: це кінець”, - говорив наш земляк, воїн-інтернаціоналіст Микола Оксенюк, нагороджений за бойові дії в Афганістані орденом Червоної Зірки та медаллю “ За бойові заслуги”

Учень:  “... В грудні 1987-го, під самий Новий рік, наша розвідка виявила склади з боєприпасами бойовиків. Це за 20 км від Пакистану.  Десантники і мотострілкові штурмували їх, а потім ми брали участь у вивезенні трофеїв. З гір нас душмани обстрілювали з гранатометів, кулеметів. Насилу пробрались з вогняного смерчу,”- так розповідає М. Оксенюк, водій вантажівки. За участь в цій операції отримав орден Червоної Зірки.

Учень:  “ ... А раз везли 15 тонн пшениці, відстали від машин супроводу, - продовжує він.- Душмани відкрили вогонь з кулемета. Товариша поранило, швидко витяг з машини, перев'язав. Сховалися за колесо свого “ Урала” і почали відстрілюватись. Думав, що вже “кінець”, патронів обмаль було. Коли б не наші БТРи, які підоспіли васно, то кінець був би трагічний: смерть... полон... Про таке в ті хвилини не думаєш... Думали пізніше...”

Вчитель:    В березні їй, матері Саші Стовби, воїна-афганця з міста Дніпродзержинська, чулися телефонні дзвінки. Вона прокидалася, бігла до столу. Де стояв телефон. Але він мовчав. Тільки неспокійні безперевні гудки.

  А потім серед ночі мати прокинулась від того, що хтось зупинився біля її ліжка.  Це був юнак – високий широкоплечий. В руках тримав  чи книжку, чи листа. Якусь мить хлопець тчизняна. Ніким і нікому неоголошена, вона потребує глибокого осмислення. Немає такого комп'ютера , щоб вибрати всі її уроки, політичні й військові, такі необхідні для долей суспільства.

Учень:  “ Був момент, коли я подумав: це кінець”, - говорив наш земляк, воїн-інтернаціоналіст Микола Оксенюк, нагороджений за бойові дії в Афганістані орденом Червоної Зірки та медаллю “ За бойові заслуги”

Учень:  “... В грудні 1987-го, під самий Новий рік, наша розвідка виявила склади з боєприпасами бойовиків. Це за 20 км від Пакистану.  Десантники і мотострілкові штурмували їх, а потім ми брали участь у вивезенні трофеїв. З гір нас душмани обстрілювали з гранатометів, кулеметів. Насилу пробрались з вогняного смерчу,”- так розповідає М. Оксенюк, водій вантажівки. За участь в цій операції отримав орден Червоної Зірки.

Учень:  “ ... А раз везли 15 тонн пшениці, відстали від машин супроводу, - продовжує він.- Душмани відкрили вогонь з кулемета. Товариша поранило, швидко витяг з машини, перев'язав. Сховалися за колесо свого “ Урала” і почали відстрілюватись. Думав, що вже “кінець”, патронів обмаль було. Коли б не наші БТРи, які підоспіли васно, то кінець був би трагічний: смерть... полон... Про таке в ті хвилини не думаєш... Думали пізніше...”

Вчитель:    В березні їй, матері Саші Стовби, воїна-афганця з міста Дніпродзержинська, чулися телефонні дзвінки. Вона прокидалася, бігла до столу. Де стояв телефон. Але він мовчав. Тільки неспокійні безперевні гудки.

  А потім серед ночі мати прокинулась від того, що хтось зупинився біля її ліжка.  Це був юнак – високий широкоплечий. В руках тримав  чи книжку, чи листа. Якусь мить хлопець мовчки дивиться на неї, а потім став роздивлятись лінію життя на долонях, яка була осяяна світлом і чомусь зненацька обірвана.

  Мати реально бачила його. На подвір’ї лампочка горить всю ніч, її світло м’яко стелиться прямо в вікно. Обличчя юнака роздивитись не вдалось, але він був одягнутий у кітель кольору хакі, панаму мотострілка.

  Біль зненацька різонула серце, вона стала будити чоловіка: “ Ваня, прокинься!” Чоловік,  не розуміючи, дивився навколо, але нічого не бачив. А хлопець тихенько повернувся і пішов до дверей. Через тиждень привезли тіло сина.

         

Читається вірш Р. Плотникової “ Перейшла дорогу”

Учениця:   Перейшла дорогу жінка незнайома.

  З відер повних-повних хлюпнулась вода

  Й на асфальт упала пляма, ніби кома....

  Сподівалась щастя, а прийшла біда.

  Чорною хусткою впала на волосся,

  Виміняла сина на гірку журбу.

  Вже з Афганістану, як і повелося,

  Привезли хлопчину в цинковім гробу.

  І благала слізно мати одиноко,

  На коліна впала, їх роздерла в кров:

  “ Хоч одну хвилину,

     хоч одненьким оком,

  Глянути на сина, що з війни “ прийшов”.

   

  Тицяли в обличчя папірець поганий,

  Вишкірила зуби гербова печать.

  Підписав Іуда, що з Афганістану,

  Вже в ніякім разі гроб не відкривать.

  

А груддя в могилу сипалось, мов кулі.

  Закривала пащу яма та німа.

  І кричала мати, що й  глухі почули:

  “ Гроб пустий! Не вірю!

    Сина в нім нема!”

 Звучить пісня “ Україно-мати, вибачай”

   ( у виконанні групи “ Континент”)

Учень:   Весна 1983 року. Їх 18-річних юнаків, котрі 3 місяці тому одягли військові шинелі, посадили на літаки цивільної авіації і відправили...

  Молоді солдати сподівались, що летять до Німеччини, бо ходили слухи, що їх після карантину” перекинуть” саме туди. А тут стюардеса повідомляє: “ Ми перетинаємо кордон Демократичної Республіки Афганістан”. Хлопці кинулись до ілюмінаторів. Цей епізод свого життя назавжди вкарбувався в пам'ять  решетилянина О.І. Касьяна.

Учень:  ....Якось, виконуючи завдання розвідвзвод, в якому він був, потрапив на мінне поле. Одному з його товаришів відірвало ноги, іншому -  вибило очі. Ще кілька товаришів отримали легкі поранення, в тому числі і Олександр Касьян...

 Тим, хто служив там, добре відомий вислів: “Афганистан – страна чудес, зашлет в кишлак, и там исчез...”

Учениця:   Как рано осень-седина,

  Как рано изморозь окна,

  Как рано старость за окном

  В сугробы стелется.

             А между них судьбы струна,

             И в то, что кончилась война,

             Еще не верится.

   О.Яковенко

Учень: Возвратясь на исходный рубеж,

Ты проверь еще раз свой прицел.

Не сердись, что попасть не успел,

Моли Бога, что сам еще цел.

Это бой, а не просто игра,

В наших – ваших средь белых ночей,

И тебе, друг, усвоить пора:

На войне не бывает ничьей.

Победителей судят потом,

Побежденных уже не поднять.

Все, кто верил. – лежат под крестом,

Кого нет – под крестами лежат.

А земля, оставаясь землей,

Подымает и тех, и других.

Это грусть, это бой, это боль,

Это память для новых живых.  

Учень:           Я приеду, мама, только верь.

           Я вернусь и радостный и взрослый.

           Как там ясенок мой? Он теперь

           Стал наверно, как братишка, рослым?

            Скоро,скоро я приду в наш дом.

            Древний, как история планеты.

            Он любой мне мелочью знаком.

           Мне известны все его секреты.

    О.Стовба

Учень: Афганські ночі такі холодні, а вдень спека доходить до + 50. Капне піт на розпечену броню і шипить. Кругом лише гори та піски. Зелень лише там, де вода. З рослинності, в основному, опійний мак. До речі, цвіте різними кольорами. Бувало, жаль топтати ”беемпешниками” таку красу. А небо голубе-голубе, без жодної хмариночки. А як яскраво світять зірки вночі! Коли вдивляєшся в ту красу, здається, що немає ніякої війни.

Учениця: Замер ключ внезапно на последней точке,

          Смерть вонзилась в сердце

          пулеметной строчкой.

 В онемевших пальцах – ложе автомата.

И звучат в эфире:» Где ты, ноль 20-тый?»

А в глазах угасших – неба синь и звезды,

Мать вдали заплачет, прислонясь к березе.

Пулей грудь пробита, песня не допета.

« Где ты, ноль 20-тый?» - смерть не даст ответа.

« Где ты, ноль 20-тый?» - тишина в эфире.

Словно все убито в этом странном мире;

Словно все оглохли в пламени и дыме.

Там отцы остались вечно молодыми.

Вечно молодыми в бронзе обелисков

Встали над планетой русские мальчишки.

Юностью бессмертной, памятью священной,

Встали над планетой, вечной и нетленной.

 

 Пісня “ Разговор с портретом”

                               (група “ Континент”) 

Учениця: Мы в горы делаем бросок.

В желудке -  пусто, в фляге -  пусто.

А на зубах скрепит песок.

Как будто ем я что-то с хрустом.

 Но, зубы стис и автомат.

 От пота вытерев лицо,

 Шепчу себе, что путь назад

 Свободен лишь для подлецов.

 И я иду в безмолвье ада,

 Раз надо Родине – мне надо!

   О.Стовба

Учень:  

                    Когда я вернусь, накуплю сыну кучу игрушек,

                   Но лишь автомат на прилавке забуду и танк.

                   Я очень устал от войны на камнях Гиндукуша,

                   Приснился бы дом… Да все вижу ночами Саланг.

 

                   Когда я вернусь, если только,  конечно, сумею,

                   Пойдем, погуляем, - сынишка мой  будет так рад,

                   Но только не там… Я один посижу на аллее

                   Кладбищенской, той, у которой ребята

                   Когда я вернусь, за столом среди шума и гама,

                   Средь радостных лиц и

  залитых вином скатертей,

                   Увижу, наверно, зеленые флаги Ислама,

                    Сожженный кишлак… и

  убитых афганских детей.

    О.Розенбаум

Учень: С годами забываются бои,

Спокойней снятся, словно не твои,

Становится привычней седина,

Которую дала тебе война.

                      С годами возвращаешся на круг,

                      Где враг условен, где бессмертен друг,

                      Где, только оглянувшись на восход,

                      Вдруг видишь, как пылает небосвод.

Учитель:     Ми з вами згадали події 1979 – 1989 років. Це вже історія. Але в пам'яті   людській їй  жити ще довго, тому, що вона написана кров'ю солдатів і сльозами матерів, обелісками  та піснями, які  увірвалися в наше життя фронтовим вітром. І уже навіки залишиться війна в душах покоління, яке пройшло її.

Учень:                 Священным станет нам Кабул-

                             земля свободных горцев.

                             Вот только я портянку плохо навернул.

                             Песком забил все горло.

                             Но я шагаю по земле,

                             Насквозь, прожженной солнцем,

                             И вспоминаю о тебе.

                             Как о воде в родном колодце.

                             И коль придется здесь остаться,

                             Песчинкой пасть среди  песков,

                             Я, верь, готов на бой подняться.

                             И защитить свою любовь…

                              Прости отец, и, мать, ты  прости,

                              Я говорил вам: » Ждите,

  я приду с войны…»

                            Но в том, что обещанья я нарушу,

                           Родные, нет моей вины…»

Вчитель:         Александр Стовба... Его второе крылатое имя – Аист;  аист – добрая птица    солнца и весны. 

 «  Пускай эти стихотворения написаны не совсем удачно и кто-нибудь другой мог написать их лучше. Но эти строки – мои друзья. Каждая из них имеет свой характер. Свою мысль, но, кроме этого, несет в себе малую часть моей души»

      Аіст,  Олександр Стовба, залишиться навічно 22-річним. Він посмертно був нагороджений орденом Леніна – самою високою нагородою.

                                       Пісня “ Ордена “


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9582. Тембр и вибрация голоса 28 KB
  Тембр и вибрация голоса Тембр голоса каждого человека представляет собой одно из наиболее характерных индивидуальных свойств, отличающих его от других людей. Основные характерные элементы тембра каждого голоса можно считать величиной постоянной, не ...
9583. Грудной и головной резонаторы в процессе голоса образования 16.34 KB
  Грудной и головной резонаторы в процессе голоса образования Если вы когда-либо слышали свой собственный голос в записи, то наверняка удивлялись тому, каким он оказывался слабым, глухим, незнакомым. Быть может, вы, как большинство людей, в так...
9584. Гигиена голоса и профилактика его нарушения 16.14 KB
  Гигиена голоса и профилактика его нарушения Гигиена голоса - совокупность мер по сохранению высокой работоспособности голосового аппарата. Созревание голоса охватывает длительный период жизни человека: с рождения до периода его зрелости...
9585. Значение произнесения скороговорок для развития четкой дикции. 16.89 KB
  Значение произнесения скороговорок для развития четкой дикции. Под дикцией понимается четкое, ясное и отчетливое произношение всех звуков родного языка с правильной их артикуляцией при четком и внятном произнесении слов и фраз. Четкое и ясное произн...
9586. Упражнения по постановке голоса 17.69 KB
  Упражнения по постановке голоса У лекторов, учителей, дикторов, актеров, представителей других профессий, требующих напряжения голосового аппарата, к концу дня нередко возникают неприятные ощущения в области глотки. Со временем к этому может присоед...
9588. Правильные артикуляционные уклады звуков речи 30.1 KB
  Правильные артикуляционные уклады звуков речи. Недостатки произношения звуков р и р (искажения -ротацизм, замены - параротацизм). Уклад органов артикуляции. Губы разомкнуты и принимают положение следующего гласного звука, расстояние между зубам...
9589. Произношение заимствованных слов 16.46 KB
  Произношение заимствованных слов. В русском литературном языке, как и во всяком литературном языке с длительной историей, имеется немалое количество слов иноязычного происхождения, нередко неточно называемых иностранными словами. Заимс...