82007

Війна без строку давності

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: ознайомити учнів з подіями афганської війни; через поезію і пісню донести до інших сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість; виховувати в учнів почуття патріотизму, вміння співпереживати.

Украинкский

2015-02-23

64.5 KB

0 чел.

Літературно-музична композиція

“ Війна без строку давності “

Мета : ознайомити учнів з подіями афганської війни; через поезію і пісню донести до інших сердець основну думку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість; виховувати в учнів почуття патріотизму, вміння співпереживати.

Обладнання: географічна карта, кольорові ілюстрації, книги про афганську війну, фотографії афганців-полтавців і решетилян, вирізки з газет, записи пісень групи “ Континент”.

Звучить “ Молитва до Богородиці"

Вчитель:  Війни, війни, війни! Скільки їх було в історії   людства. І завжди – це біль... Таким болем став для багатьох Афганістан. Юнакам лише по 18... . Вони були такими, як ми, тільки трішки дорослішими. На них чекала служба в армії, а перед цим випускний, і, звичайно ж, вальс з однокласницями.

Учениця: Последний сдан экзамен выпускной…

 Вокруг тебя торжественные лица,

 И грустно на душе не только лишь тебе одной,

 Сегодня ты, девченка, выпускница.

 Звучить вальс

Учень:  - Всего лишь час до вылета нам дан,    

Всего лиш час последней передышки...

 Сказали нам: лететь в Афганистан!

 В Кабул летят вчерашние мальчишки.

Как трудно в сапогах шагать в июле,

Но ты солдат и все сумей принять:

От поцелуя женского и пули,

И научись в бою не отступать.

Вчитель: Битви закінчуються, а сторія вічна. В минулому і афганська війна. Але ще довго будуть тривожити всіх нас голоси загиблих і живих – війни не проходять безслідно.

Учень:  Обелиски, обелиски, до земли

поклон вам низкий,

 Вспомним тех, кто не вернулся

из афганской стороны.

 Обелиски, обелиски, далеки и очень близки –

 Это боль и наши раны необьявленной войны.

 

 Звучить пісня “ Пам'яті танкіста

Вчитель:  Багато воїнів-інтернаціоналістів не повернулись додому, заплативши найбільшою  ціною за вірність обов’язку.

Більше 4 тисяч воїнів-полтавців брали участь у бойових діях в Афганістані. Близько двох тисяч громадян працювали там за контрактами. 79 юнаків з Полтавщини склали голови на афганській війні, 115 отримали поранення, 63 стали інвалідами.

Наше селище не уникло найстрашнішого в період афганського лихоліття: двоє наших земляків – Віталій Пустовар та Ігор Веклич – поклали юні життя в тій війні. Вічним сумом оповита пам'ять про непоправні втрати. Інвалідами повернулися з Афганістану Василь Шапошник, Володимир Новохатка. Пізнали душманського свинцю, будучи пораненими, Олександр Касьян, Анатолій Завізіон....

 Важко згадувати стан батьків, чиї діти свого часу служили в Афганістані. Бодай нікому не пережити ті муки безсонних ночей, безкінечні дні очікування і постійного страху, що надійде найфатальніша вість.

  Звучить пісня               

             “ Дембельская весна

Учень: ... Він механік-водій пересувного розвідувального пункту на базі БМП-2, їхав мінним полем. Знав, що від нього залежить не тільки власне життя, а ще трьох членів екіпажу. ПРП надав максимальної швидкості, це допомагало не раз тікати від мін , які розриваються, як тільки перестають на них давити гусениці військової машини...  А ось він пробирається дорогою, яка пролягла в гірській ущелині. Доводиться долати шлях на одній гусениці, інша – впирається в гірський схил. ПРП нахилений так, що мастило стало витікати з двигуна, але їхати інакше не можна. Хлопці сидять зверху ПРП , щоб встигнути зіскочити, якщо він перекинеться і рухне прямісінько в провалля. Сергієві здається, що ця дорога ніколи не закінчиться, і ця війна безкінечна... Зараз вони прямують колоною. Прямо перед ними зривається БТР. Та вибору немає, потрібно рухатися вперед. Нічого страшнішого немає, як на твоїх очах гинуть люди. ... Раптом чує: хтось ніжно, тихенько кличе його: “ Серьожа, прокинься...” Врешті-решт розуміє: це тільки лише сон. Як добре, що він вдома, поряд дружина, діти.

Учень:   13 лютого, у свій день народження, залишив Афганістан у складі обмеженого контингенту військ, що виконували інтернаціональний обов’язок, Сергій Вікторович Пробий голова.

Учень: Героїчна і трагічна афганська війна... І не тільки через обеліски. Вона продовжувалась у два рази довше, ніж Велика Ві неоголошена, вона потребує глибокого осмислення. Немає такого комп'ютера , щоб вибрати всі її уроки, політичні й військові, такі необхідні для долей суспільства.

Учень:  “ Був момент, коли я подумав: це кінець”, - говорив наш земляк, воїн-інтернаціоналіст Микола Оксенюк, нагороджений за бойові дії в Афганістані орденом Червоної Зірки та медаллю “ За бойові заслуги”

Учень:  “... В грудні 1987-го, під самий Новий рік, наша розвідка виявила склади з боєприпасами бойовиків. Це за 20 км від Пакистану.  Десантники і мотострілкові штурмували їх, а потім ми брали участь у вивезенні трофеїв. З гір нас душмани обстрілювали з гранатометів, кулеметів. Насилу пробрались з вогняного смерчу,”- так розповідає М. Оксенюк, водій вантажівки. За участь в цій операції отримав орден Червоної Зірки.

Учень:  “ ... А раз везли 15 тонн пшениці, відстали від машин супроводу, - продовжує він.- Душмани відкрили вогонь з кулемета. Товариша поранило, швидко витяг з машини, перев'язав. Сховалися за колесо свого “ Урала” і почали відстрілюватись. Думав, що вже “кінець”, патронів обмаль було. Коли б не наші БТРи, які підоспіли васно, то кінець був би трагічний: смерть... полон... Про таке в ті хвилини не думаєш... Думали пізніше...”

Вчитель:    В березні їй, матері Саші Стовби, воїна-афганця з міста Дніпродзержинська, чулися телефонні дзвінки. Вона прокидалася, бігла до столу. Де стояв телефон. Але він мовчав. Тільки неспокійні безперевні гудки.

  А потім серед ночі мати прокинулась від того, що хтось зупинився біля її ліжка.  Це був юнак – високий широкоплечий. В руках тримав  чи книжку, чи листа. Якусь мить хлопець тчизняна. Ніким і нікому неоголошена, вона потребує глибокого осмислення. Немає такого комп'ютера , щоб вибрати всі її уроки, політичні й військові, такі необхідні для долей суспільства.

Учень:  “ Був момент, коли я подумав: це кінець”, - говорив наш земляк, воїн-інтернаціоналіст Микола Оксенюк, нагороджений за бойові дії в Афганістані орденом Червоної Зірки та медаллю “ За бойові заслуги”

Учень:  “... В грудні 1987-го, під самий Новий рік, наша розвідка виявила склади з боєприпасами бойовиків. Це за 20 км від Пакистану.  Десантники і мотострілкові штурмували їх, а потім ми брали участь у вивезенні трофеїв. З гір нас душмани обстрілювали з гранатометів, кулеметів. Насилу пробрались з вогняного смерчу,”- так розповідає М. Оксенюк, водій вантажівки. За участь в цій операції отримав орден Червоної Зірки.

Учень:  “ ... А раз везли 15 тонн пшениці, відстали від машин супроводу, - продовжує він.- Душмани відкрили вогонь з кулемета. Товариша поранило, швидко витяг з машини, перев'язав. Сховалися за колесо свого “ Урала” і почали відстрілюватись. Думав, що вже “кінець”, патронів обмаль було. Коли б не наші БТРи, які підоспіли васно, то кінець був би трагічний: смерть... полон... Про таке в ті хвилини не думаєш... Думали пізніше...”

Вчитель:    В березні їй, матері Саші Стовби, воїна-афганця з міста Дніпродзержинська, чулися телефонні дзвінки. Вона прокидалася, бігла до столу. Де стояв телефон. Але він мовчав. Тільки неспокійні безперевні гудки.

  А потім серед ночі мати прокинулась від того, що хтось зупинився біля її ліжка.  Це був юнак – високий широкоплечий. В руках тримав  чи книжку, чи листа. Якусь мить хлопець мовчки дивиться на неї, а потім став роздивлятись лінію життя на долонях, яка була осяяна світлом і чомусь зненацька обірвана.

  Мати реально бачила його. На подвір’ї лампочка горить всю ніч, її світло м’яко стелиться прямо в вікно. Обличчя юнака роздивитись не вдалось, але він був одягнутий у кітель кольору хакі, панаму мотострілка.

  Біль зненацька різонула серце, вона стала будити чоловіка: “ Ваня, прокинься!” Чоловік,  не розуміючи, дивився навколо, але нічого не бачив. А хлопець тихенько повернувся і пішов до дверей. Через тиждень привезли тіло сина.

         

Читається вірш Р. Плотникової “ Перейшла дорогу”

Учениця:   Перейшла дорогу жінка незнайома.

  З відер повних-повних хлюпнулась вода

  Й на асфальт упала пляма, ніби кома....

  Сподівалась щастя, а прийшла біда.

  Чорною хусткою впала на волосся,

  Виміняла сина на гірку журбу.

  Вже з Афганістану, як і повелося,

  Привезли хлопчину в цинковім гробу.

  І благала слізно мати одиноко,

  На коліна впала, їх роздерла в кров:

  “ Хоч одну хвилину,

     хоч одненьким оком,

  Глянути на сина, що з війни “ прийшов”.

   

  Тицяли в обличчя папірець поганий,

  Вишкірила зуби гербова печать.

  Підписав Іуда, що з Афганістану,

  Вже в ніякім разі гроб не відкривать.

  

А груддя в могилу сипалось, мов кулі.

  Закривала пащу яма та німа.

  І кричала мати, що й  глухі почули:

  “ Гроб пустий! Не вірю!

    Сина в нім нема!”

 Звучить пісня “ Україно-мати, вибачай”

   ( у виконанні групи “ Континент”)

Учень:   Весна 1983 року. Їх 18-річних юнаків, котрі 3 місяці тому одягли військові шинелі, посадили на літаки цивільної авіації і відправили...

  Молоді солдати сподівались, що летять до Німеччини, бо ходили слухи, що їх після карантину” перекинуть” саме туди. А тут стюардеса повідомляє: “ Ми перетинаємо кордон Демократичної Республіки Афганістан”. Хлопці кинулись до ілюмінаторів. Цей епізод свого життя назавжди вкарбувався в пам'ять  решетилянина О.І. Касьяна.

Учень:  ....Якось, виконуючи завдання розвідвзвод, в якому він був, потрапив на мінне поле. Одному з його товаришів відірвало ноги, іншому -  вибило очі. Ще кілька товаришів отримали легкі поранення, в тому числі і Олександр Касьян...

 Тим, хто служив там, добре відомий вислів: “Афганистан – страна чудес, зашлет в кишлак, и там исчез...”

Учениця:   Как рано осень-седина,

  Как рано изморозь окна,

  Как рано старость за окном

  В сугробы стелется.

             А между них судьбы струна,

             И в то, что кончилась война,

             Еще не верится.

   О.Яковенко

Учень: Возвратясь на исходный рубеж,

Ты проверь еще раз свой прицел.

Не сердись, что попасть не успел,

Моли Бога, что сам еще цел.

Это бой, а не просто игра,

В наших – ваших средь белых ночей,

И тебе, друг, усвоить пора:

На войне не бывает ничьей.

Победителей судят потом,

Побежденных уже не поднять.

Все, кто верил. – лежат под крестом,

Кого нет – под крестами лежат.

А земля, оставаясь землей,

Подымает и тех, и других.

Это грусть, это бой, это боль,

Это память для новых живых.  

Учень:           Я приеду, мама, только верь.

           Я вернусь и радостный и взрослый.

           Как там ясенок мой? Он теперь

           Стал наверно, как братишка, рослым?

            Скоро,скоро я приду в наш дом.

            Древний, как история планеты.

            Он любой мне мелочью знаком.

           Мне известны все его секреты.

    О.Стовба

Учень: Афганські ночі такі холодні, а вдень спека доходить до + 50. Капне піт на розпечену броню і шипить. Кругом лише гори та піски. Зелень лише там, де вода. З рослинності, в основному, опійний мак. До речі, цвіте різними кольорами. Бувало, жаль топтати ”беемпешниками” таку красу. А небо голубе-голубе, без жодної хмариночки. А як яскраво світять зірки вночі! Коли вдивляєшся в ту красу, здається, що немає ніякої війни.

Учениця: Замер ключ внезапно на последней точке,

          Смерть вонзилась в сердце

          пулеметной строчкой.

 В онемевших пальцах – ложе автомата.

И звучат в эфире:» Где ты, ноль 20-тый?»

А в глазах угасших – неба синь и звезды,

Мать вдали заплачет, прислонясь к березе.

Пулей грудь пробита, песня не допета.

« Где ты, ноль 20-тый?» - смерть не даст ответа.

« Где ты, ноль 20-тый?» - тишина в эфире.

Словно все убито в этом странном мире;

Словно все оглохли в пламени и дыме.

Там отцы остались вечно молодыми.

Вечно молодыми в бронзе обелисков

Встали над планетой русские мальчишки.

Юностью бессмертной, памятью священной,

Встали над планетой, вечной и нетленной.

 

 Пісня “ Разговор с портретом”

                               (група “ Континент”) 

Учениця: Мы в горы делаем бросок.

В желудке -  пусто, в фляге -  пусто.

А на зубах скрепит песок.

Как будто ем я что-то с хрустом.

 Но, зубы стис и автомат.

 От пота вытерев лицо,

 Шепчу себе, что путь назад

 Свободен лишь для подлецов.

 И я иду в безмолвье ада,

 Раз надо Родине – мне надо!

   О.Стовба

Учень:  

                    Когда я вернусь, накуплю сыну кучу игрушек,

                   Но лишь автомат на прилавке забуду и танк.

                   Я очень устал от войны на камнях Гиндукуша,

                   Приснился бы дом… Да все вижу ночами Саланг.

 

                   Когда я вернусь, если только,  конечно, сумею,

                   Пойдем, погуляем, - сынишка мой  будет так рад,

                   Но только не там… Я один посижу на аллее

                   Кладбищенской, той, у которой ребята

                   Когда я вернусь, за столом среди шума и гама,

                   Средь радостных лиц и

  залитых вином скатертей,

                   Увижу, наверно, зеленые флаги Ислама,

                    Сожженный кишлак… и

  убитых афганских детей.

    О.Розенбаум

Учень: С годами забываются бои,

Спокойней снятся, словно не твои,

Становится привычней седина,

Которую дала тебе война.

                      С годами возвращаешся на круг,

                      Где враг условен, где бессмертен друг,

                      Где, только оглянувшись на восход,

                      Вдруг видишь, как пылает небосвод.

Учитель:     Ми з вами згадали події 1979 – 1989 років. Це вже історія. Але в пам'яті   людській їй  жити ще довго, тому, що вона написана кров'ю солдатів і сльозами матерів, обелісками  та піснями, які  увірвалися в наше життя фронтовим вітром. І уже навіки залишиться війна в душах покоління, яке пройшло її.

Учень:                 Священным станет нам Кабул-

                             земля свободных горцев.

                             Вот только я портянку плохо навернул.

                             Песком забил все горло.

                             Но я шагаю по земле,

                             Насквозь, прожженной солнцем,

                             И вспоминаю о тебе.

                             Как о воде в родном колодце.

                             И коль придется здесь остаться,

                             Песчинкой пасть среди  песков,

                             Я, верь, готов на бой подняться.

                             И защитить свою любовь…

                              Прости отец, и, мать, ты  прости,

                              Я говорил вам: » Ждите,

  я приду с войны…»

                            Но в том, что обещанья я нарушу,

                           Родные, нет моей вины…»

Вчитель:         Александр Стовба... Его второе крылатое имя – Аист;  аист – добрая птица    солнца и весны. 

 «  Пускай эти стихотворения написаны не совсем удачно и кто-нибудь другой мог написать их лучше. Но эти строки – мои друзья. Каждая из них имеет свой характер. Свою мысль, но, кроме этого, несет в себе малую часть моей души»

      Аіст,  Олександр Стовба, залишиться навічно 22-річним. Він посмертно був нагороджений орденом Леніна – самою високою нагородою.

                                       Пісня “ Ордена “


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59599. Розв’язування вправ на всі дії з десятковими дробами 36.5 KB
  Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів з теми; закріпити навички учнів виконувати всі дії над десятковими дробами; розвивати логічне мислення, увагу, інтерес до предмета; формувати навички самоконтролю; виховувати активність.
59601. Рольова гра як форма інноваційних технологій 91 KB
  Семінарські практичні заняття й лабораторні роботи що проводяться за традиційною схемою мають не дослідний а ілюстративний характер який не може дати учневі повної й комплексної уяви про той чи інший матеріал.
59602. Рослини. Різноманітність рослин. Що дають рослини людям? Як потрібно турбуватися про рослинний світ? 43 KB
  Мета: Розширити уявлення дітей про рослини різноманітність рослинного світу. Будемо у навколишній світ мандрувати Дерева кущі та рослини вивчати. Різні рослини живуть у різних куточках нашої Землі.
59603. Разработка среднесрочной стратегии компании ЗАО «СЗРК» по выведению на российский рынок продукции новых производителей в интересах восстановления объемов деятельности (уровня доходности) компании 837 KB
  Компания ЗАО «СЗРК» была известна и имела положительную репутацию на рынке производителей кормов для животных, так как один из ее учредителей был «первооткрывателем» рынка «пет фуд» в России и был первым импортером кормов для домашних животных в Россию, затем совладельцем одного из первых российских заводов по производству кормов
59605. Світло з горобиної ночі. Життєвий і творчий шлях Лесі Українки 59.5 KB
  Обладнання: виставка творів Лесі Українки; літератури про письменницю фотографії Лесі Українки. А як це було Сьогоднішній урок допоможе підняти перед вами завісу епохи Лесі Українки її особистого життя.
59606. Свята і традиції західної Європи 160 KB
  Розповіді про свята: День святого Девіда Велика Британія. День святого Патрика англомовні країни. Свято 8 березня та День мам. День Паризької Комуни Франція.
59607. Свята та розваги соколят 73 KB
  Мета: допомогти учням зрозуміти суть людського життя визначити своє місце в ньому сприяти вихованню в них людяності чесності працьовитості відповідальності любові до людей до рідної землі; розвивати в учнів допитливість інтерес до навколишнього життя прагнення з’ясовувати доводити міркувати...