82136

Пересопницьке Євангеліє – скарб минулого, святиня сьогодення

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: формувати в учнів повагу і бережливе ставлення до творчих надбань українського народу, розкрити значення Пересопницького Євангелія як визначної рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови і мистецтва, національної реліквії та державної святині; показати важливість Православ’я...

Украинкский

2015-02-25

183.5 KB

2 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 4

Усний журнал «Пересопницьке Євангеліє - скарб минулого, святиня сьогодення»

Н. В. Решетняк, старший викладач кафедри загальної та соціальної педагогіки Глухівського національного педагогічного університету           імені Олександра Довженка

Я. С. Махоня, студентка І курсу філологічного факультету

Глухівського національного педагогічного університету                   імені Олександра Довженка

Перед минулим - зніміть капелюхи,

перед майбутнім засукайте рукава.

                                         Народна мудрість

Мета:  формувати в учнів повагу і бережливе ставлення до творчих надбань українського народу, розкрити значення Пересопницького Євангелія як визначної  рукописної пам’ятки староукраїнської літературної мови і мистецтва, національної реліквії та державної святині; показати важливість Православ’я в становленні національної ідеї, незалежності, соборності України;

розвивати в учнів почуття відповідальності, вміння працювати в команді, аналізувати, порівнювати, користуватись різними джерелами інформації, узагальнювати, робити висновки, презентувати роботу;

виховувати почуття національної гордості, усвідомлення своєї приналежності до народу, що має величезний творчий скарб, в якому відбилися його традиції і характер.


Завдання:

розкрити значення Пересопницького Євангелія як національної реліквії, унікальної пам’ятки культури і мистецтва, четвертого символу України;

з’ясувати історію створення Пересопницького Євангелія;

ознайомити з факсимільним виданням Пересопницького Євангелія.

Форма проведення: усний журнал.

Місце проведення: читальна зала бібліотеки.

Оформлення приміщення: столи розміщені півколом, літературна виставка: «Пересопницьке Євангеліє – пам’ятка духовної культури українського народу».

Обладнання: мультимедійний проектор, екран, диск з відеопрезентацією, записи духовної музики, пісень про Україну.

Учасники: учні 9 класу.

Тривалість: 45 хвилин.

Попередня підготовка:

об’єднання учнів в творчі групи; обрання головного редактора, учнів-кореспондентів, відповідальних за випуск сторінок журналу;

проведення засідання редакційної колегії, обговорення змісту сторінок журналу, особливості їх представлення, написання сценарію;

підбір кожною творчою групою матеріалу до сторінок журналу й підготовка презентації;

екскурсія до зали рідкісної книги Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, ознайомлення з факсимільним виданням Пересопницького Євангелія, підготовка фото, відео-матеріалів екскурсії.


Обґрунтування актуальності теми:

Книги – скарбниця мудрого і сокровенного. Повага до книги як джерела знань і культури народу демонструється на державному і світовому рівнях.  Щорічно останні дні березня проходить Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги, а 23 квітня відзначається Всесвітній день книги. У серпні 2011 року виповнюється 450 років від дня створення Пересопницького Євангелія. Це визначна рукописна пам’ятка староукраїнської літературної мови і мистецтва, національна реліквія та державна святиня. Згідно з постановою Верховної Ради України 2011-й оголошено Роком Української Першокниги, факсимільне видання рукопису якої було презентовано не тільки в багатьох містах нашої держави, а й в Польщі, Канаді, Ізраїлі, Молдові та інших країнах Європи і світу. Ці події мають великий виховний потенціал, сприяють формуванню національної свідомості учнівської молоді, високої духовності, почуття патріотизму. Тому проведення в школі усного журналу присвяченого українській Першокнизі «Пересопницьке Євангеліє - скарб минулого, святиня сьогодення» набуває особливої актуальності.

План проведення усного журналу:

Вступне слово вчителя( обґрунтування актуальності теми).

Представлення учнями сторінок усного тематичного журналу:

Сторінка 1. «Тлумачний словник»;

Сторінка 2. «Із глибини століть»;

Сторінка 3. «Жінкамеценат»;

Сторінка 4. «Перлина книжкового мистецтва»;

Сторінка 5. «Від створеннядо сьогодення»;

Сторінка 6. «Символ України»;

Сторінка 7. «Факсимільне видання: данина минулому – крок у майбутнє»;

Сторінка 8. «Кросворд».

Заключне слово вчителя (підведення підсумків, визначення подальших дій).

Сценарій

Вступне слово вчителя

Упродовж усього життя ми звертаємось до книги. Адже книги – скарбниця мудрого і сокровенного. Вони зустрічають нас у ранньому дитинстві і ведуть через усе життя. Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, розкриває маловідомі сторінки історії.

Повага до книги як спадщини віків і культури народу демонструється на державному і світовому рівнях.

В нашій державі щорічно в останні дні березня проходить Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги, а 23 квітня відзначається Всесвітній день книги.

У серпні 2011 року виповнюється 450 років від дня створення Пересопнцького Євангелія. Це визначна рукописна пам’ятка староукраїнської літературної мови і мистецтва, національна реліквія та державна святиня.

Згідно з постановою Верховної Ради України 2011-й оголошено Роком Української Першокниги, факсимільне видання рукопису якої було презентовано не тільки в багатьох містах нашої держави, а й в Польщі, Канаді, Ізраїлі, Молдові та інших країнах Європи і світу.

Тому усний журнал «Пересопницьке Євангеліє – скарб минулого, святиня сьогодення», присвячений українській Першокнизі, набуває особливої актуальності. Працюючи над його підготовкою, ми не тільки зібрали цікавий багатий матеріал про Пересопницьке Євангеліє та історію його створення, а й познайомились з його факсимільним виданням. Запрошую вас перегорнути сторінки усного журналу і узагальнити зібраний матеріал про цю унікальну пам’ятку.

Ведучий 1.  Чи знаєм ми усе про свій народ?

Нам стільки пам‘яток вернуло небуття

Від скам‘янілих знахідок до гетьманських клейнод

Ми в них знаходимо початок і життя.

Ведучий 2.   Сьогодні ми уважні читачі,

          Журнал розкриє нам багато таємниць

          Як свідки, автори і слухачі

          Віднайдем правду із легенд і небилиць.

Ведучий 1.   Але журнал обрали незвичайний:

Не просто історичний і повчальний,

Він усний, а точніше – віртуальний!

Про Пересопницьке Євангеліє мовить,

Зі змістом і подіями знайомить.

Ведучий 2.  Це – релігійна пам’ятка, писання.

          Та все ж, незрозуміле це питання.

          Бо книг святих в історії чимало –

Від Біблії до сторінок Корану.

Про значення його дізнатись більше гоже,

Словник тлумачний в цьому допоможе.

Сторінка 1. «Тлумачний словник»

(Представляють сторінку учні-кореспонденти, відповідальні за її підготовку)

Учень 1.  Єванге́ліє або Благовість, Благовіщення (від грец. Εύαγγέλιον – «євангеліон»). Красиве і звучне слово «Євангеліє» означає «добру новину» – це історична група книг Нового Заповіту. Вони розповідають про найголовніші події, пов’язані із земним життям Ісуса Христа: його народженням, служінням, вченням, смертю, воскресінням і присланням на землю Святого Духа.

Учень 2.  Євангеліє від Матвія, Марка і Луки схожі між собою, говорять про одні й ті самі події, мають близьку структуру, описують земне життя Ісуса. А Євангеліє від Іоана – духовну Ісусову діяльність. Кожен євангеліст характеризує певні риси Христа: Матвій – як Царя, Марко – як Слугу,       Лука – як Людину, Іван – як Бога. Хоча для всіх авторів спільне уявлення про Христа як Бога, Царя, Слугу, сина Божого, що діє у трьох іпостасях – Пророка, Первосвященика і Царя.

Учень 3. В енциклопедичній літературі про Пересопницьке Євангеліє сказано так: «Пересопницьке Євангеліє» – визначна пам’ятка староукраїнського письма, переклад євангеліє «простою» мовою. Розпочате в1556 р. в с. Двірці, закінчене у 1561 у м. Пересопниці. В Пересопницькому Євангеліє виразно відбито фонетичні, граматичні, лексичні риси живої народної української мови 16 століття. Книга зберігається в Центральній науковій бібліотеці НАН України у відділі рукописів»

Ведучий 1.

Чимало вчених праці докладали,

Щоб зараз ми історію вивчали.

Як починалось все? В священиків руках,

Творилось чудо в двох монастирях.

Ведучий 2.

В маленькій келії, серед таємних книг.

Не кожен на відлюднення себе приректи зміг.

З природою віч-на-віч, молитовними словами

     Писалося Євангеліє довгими роками.

Ведучий 1. Детальніше про те, як створювалась ця пам’ятка, дізнаємось з історичної сторінки.

Сторінка 2. «З глибини століть»

(Представляють сторінку учні – кореспонденти, відповідальні за її підготовку)

Учень 1. (Розказують на фоні легкої музики)

Творилося-писалося у річищі Природи… Творці причастилися красою дивовижних долин та гір, що оточували величезний монастир у Пересопниці, заквітчаних лісів та лук, співом птахів та шелестінням дерев. Писала про ці краї Леся Українка так:

Учень 2.   Передо мною килими чудові

Натура стеле – темнії луги,

Славути красної бори соснові

І Случі рідної веселі береги.

Снується краєвидів плетениця,

Розтопленим сріблом блищать річки, –

То ж матінка-натура чарівниця

Розмотує свої стобарвнії нитки.

Учень 3.  На початку рукопису є такий запис: «А почалос єсть писати сіє Євангеліє року 1556-го місяця августа 15-го, на день успенія Пресвятыя нашеа Богородица и присно Девы Маріа».

Учень 4. У колофонному (заключному) записі писця читаємо, що книги чотирьох євангелистів «суть доконани в лето тисячноє 561 на памят усікновенія Святого і славного пророка, предитечі и хрестителя Господня Іоанна місяця августа 29-го дня» (це за старим стилем). У переведенні на сучасний стиль – розпочато роботу 28 серпня 1556-го р., а завершено 11 вересня 1561-го р. Отже, книга створювалась протягом 5 років.   

Учень 1. Зачинали працю у с. Двірці, але його місцем остаточного народження вважають Пересопницю. За часів Київської Русі це було місто, яке відомо в історії України середини ХІІ ст. Так як вона дуже часто згадується в літописах, то існує припущення, що в далекі-далекі часи там знаходився великий центр книгописання.

Учень 2. Пересопниця – поселення на березі річки Струбли, яке знаходилося на відстані близько ста кілометрів від с. Двірця. Монастир Різдва Богородиці в Пересопниці був досить заможним – йому належали три навколишні села, шпиталь, школа – таке собі маленьке квітуче царство. Мабуть, він мав чудову бібліотеку, що й дозволило мати цілу купу матеріалу, щоб створити це чудо.

Учень 3. Велич і краса природи віддзеркалювались у мові, орнаментному оздобленні – і водночас формували життєлюбність і доброту нашого народу, гідність і гордість, шляхетність, як риси, якими наш народ має право пишатися.

Учень 4. Отже, авторів було двоє: Пересопницький архімандрит Григорій і переписувач книжок Михайло Васильович із с. Сянока (село у Львівській області). Перекладачі подбали, щоб нащадки знали про фундаторів цієї праці, а також і їхню особисту подвижницьку працю. Один з них лишив своє ім’я в кінці кожного Євангелія: в Євангеліях від Матвея і Іоанна він назвав себе "Михаилом Васильевичем, протопопом Саноцким", в Євангелії від Марка – "многогрешным рабом Михаилом", а в Євангелії від Луки – "писарем Михаилом Васильевичем из Санока". Другий засвідчив свою авторську роботу такими словами: "Тыи книгы чтыри Евангелия святое устроены кроткимъ, смиреннымъ и боголюбивымъ иеромонахом Григорием Архимандритомъ Пересопницким".

Учень 1.  Його авторами були скромні ченці, які не належали до кола відомих духовних просвітителів чи богословів. Напевно, їхні імена так би і лишилися невідомі для нащадків, коли б вони не лишили в рукопису свої автографи. Інших подібних праць вони не створили і складається враження, що перед нами унікальне і цілком спонтанне явище, яким ми маємо завдячувати винятково творчій ініціативі Григорія Пересопницького і Михайла Саноцького.

Учень 2. Келія їх була надто тісною – два ліжка, столик, кілька ікон на стінах, тьмяне віконце і книги, що їх приносив з монастирської бібліотеки старий чернець. І не тому, що в монастирі не було місця для цих двох приречених на каторжну працю людей, а тому, щоб нічого їм не заважало працювати, вони відреклись від усього буденного.

Учень 3. Погодьтесь, це не так і легко. Вони щиро молилися богу, прохаючи допомоги і натхнення. Григорій прокидався затемно і довго стояв на колінах перед іконами. Він був глибоко віруючою та благочестивою людиною: «зане не любил злата и сребра тлеющих, але імел любов и прилежаніє к божественному писанію, о котороє просил Господа Бога». Він зробив це улюбленою справою свого життя: «архимандрит Григоріє имел пилность и любов к писанію сеі книги».

Учень 4. Михайло не відставав від свого керівника, знав багато мов, розумівся на культурі і мистецтві. Досить критично писав про себе, очевидно, маючи на увазі свою нездатність до перекладацької роботи: «Прото іже єсми єще недоумел пре несталость розума моєго». Можливо, першим учителем Михайла Васильовича, власне, і був його батько. Стало відомо, що до роботи взявся  іще один талановитий автор, але його ім’я залишилось великою таємницею. Зате про його талан свідчать чотири прекрасних картини, зображених на сторінках.

Ведучий 1. Серед записів, залишених Михайлом у тексті Євангелія, згадується таємниче ім’я Настасії Юріївни, «благовірної і христолюбивої», коштом якої був створений цей рукопис.

Ведучий 2. То хто ж вона була, та загадкова Настасія Юріївна, що фінансувала створення Пересопницького Євангелія і мала настільки високий розум, щоб усвідомити його, Євангелія, необхідність? Про це – наступна сторінка журналу.


Сторінка 3. «Жінка
меценат»

(Представляють учні, відповідальні за випуск сторінки)

Учень 1. Фундувала працю над рукописом дружина князя Кузьми Івановича Заславського (Жеславського) Настасія Юріївна, яка походила з роду Ольшанських (Гольшанських). Автори перекладу подають про неї цікаву подробицю: у монашому колі її прозвали Парасковією. А це дало підставу думати, що вона була черницею, або мала намір піти в монастир і вже прийняла ім’я, але щось стало на заваді.

Учень 2.  У 1556 р. помер її чоловік. Не виключено, що саме смерть чоловіка спонукала княгиню виділити кошти на переписування й оздоблення Євангелія. У той час такий вчинок розцінювався як богоугодна і спасенна справа. Замовляючи святу книгу або переписуючи її, людина вважала, що спасає свою душу. Загалом, жіноче меценатство було певною традицією на Волині.

Учень 3. Символічно, що княгиня Жеславська померла в той самий рік, коли було завершено переписування Євангелія. Хочеться вірити, що перед кончиною вона побачила цей шедевр рукописного мистецтва.

Та що б там не було, гадаємо, сказано досить, щоб підняти з небуття ім’я Настасії Гольшанської-Жеславської і поставити його в ряд українських жінок-меценаток, що були ліричною окрасою нашої нелегкої історії.

Учень 4. А Пересопницьке Євангеліє у давні часи саме їй завдячувало своєю першою назвою: «Євангеліє княгині Жеславської»

Ведучий 1. З наступної сторінки ми дізнаємось про унікальність цієї пам‘ятки.


Сторінка 4. «Перлина книжкового мистецтва»

(Представляють сторінку учні-кореспонденти, відповідальні за її підготовку)

Учень 1. Це розкішна книга, вагою 9 кг 300 гр, писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм. Книга складається з 482 аркушів. Чорнила темно-коричневі, відрізняються відтінками. Окрасою є літери, що написані справжнім золотом.

Учень 2. Пересопницьке Євангеліє було написано давньоукраїнською книжною мовою. То був досить сміливий вчинок і навіть, сказати б, виклик тогочасній діяльності: перекласти Святе письмо українською мовою. Адже Польща, у складі якої перебували українські землі, визнавала як офіційну лише латино-польську школу. Українське ж літературне слово відверто зневажалось.

Учень 3. Автори дуже сильно хотіли, щоб прочитати і зрозуміти цю книгу змогли і прості люди, яким старослов’янська мова була незрозумілою. Пересопницьке Євангеліє є першою в Україні церковною книгою, перекладеною із книжної церковнослов’янської на староукраїнську.

Учень 4. Самі автори про призначення книги залишили такий відгук: «Для читання церквей божих, для науки люду християнського». Тобто Пересопницьке Євангеліє мало стати основою для читання, освіти, виховання. Власне, так воно і сталося.

Учень 5. Рукопис багато орнаментований, прикрашений високохудожніми кілька кольоровими заставками і мініатюрами. За красою й багатством не має рівних собі серед українських рукописів. Зміст – традиційне четвероєвангеліє. Своєрідним є вміщення перед кожним євангелієм так званих сумаріїв – короткого змісту розділу. На маргіналіях чимало голосів – пояснень до окремих малозрозумілих слів.

Учень 2. Григорій з Михайлом виділили важливі рядочки і пояснення незрозумілого в рамочки, щоб на них звертали більше уваги. А так звані поля в книзі залишені для того, щоб захоплений читач міг зробити для себе помітки чи висловлювати враження. Так і священики залишили для нас багато цікавого на полях Пресопницького Євангелія.

Учень 3.  Пам’ятку прикрашають чотири майстерно намальовані мініатюри євангелістів, виконані різнобарвними фарбами на золотому суцільному тлі. Малюнки дуже відрізняються, тому вважають, що художник був не один. Євангеліє мало дорогу оправу, щоправда, вона кілька разів мінялася.

Учень 6. На жаль, палітурку рукопису втрачено. Цікаво, яким же могло бути обличчя святої книги?... Зараз рукопис частково покритий тканиною із залишками зеленого оксамиту.

Ведучий 1. Давайте помилуємось художнім оформленням унікальної пам’ятки.                                               (демонструються слайди художнього оформлення книги на фоні музики)

Учень 1. Основний мотив орнаменту – рослинний: окантовані пагони зі спірально закрученими листками і квітами. Трапляються також стилізовані листки лотоса, ірису та інших рослин. В орнаменті поєднуються сині, зелені, червоні, голубі, бузкові фарби з темнішими і світлішими відтінками, які передають світлотінь. Золоте тло орнаменту свідчить про візантійський вплив. По кутках – амури. Дослідники відзначають дивовижну майстерність художнього оформлення пам’ятки.

Учень 2. Стиль заставок, рамок, бордюрів, орнаменту, що прикрашають рукопис, загалом, характерний для ряду інших тогочасних українських пам’яток. Рослинний орнамент досяг найбільшого розвитку в Італії на початку XVI ст. за Рафаеля та його учнів. Тоді ж через Польщу він проник і в Україну.

Ведучий 1.  А мить, як вічність. Вічність безберега.

Сама в собі вікує і штормить.

І можна все від альфи до омеги

У найкоротшу увібгати мить.

І можна все під сонцем просурмити,

Під знаком слова можна просто так

Розплутати Гордіїв вузол миті –

І мить оту у вічність розсотать.

І слово всесвіт углиба поволі –

І тріскається вічність на хрести…

І буйна кров співає пісню волі на всі світи.

Ведучий 2.  Не просто склалася доля цієї чудової книги – в ній відбилася доля України. На наступній сторінці журналу простежимо її шлях через століття.

Сторінка 5. «Від створення - до сьогодення»

(Учні розказують про місця перебування пам’ятки і відзначають ці місця на карті Європи)

Учень 1. Цікавою є доля пам’ятки. Після написання Євангеліє тривалий час зберігалося в Пересопницькому монастирі, однак 1630 р. монастир припинив своє існування. Його власник, князь Миколай Чорторийський, який дотримувався католицького віросповідання, звернувся до короля

Сигізмунда ІІІ з проханням передати обитель Клеванській єзуїтській колегії. Король відразу видав грамоту, згідно з якою монастир разом із майном та земельними угіддями переходив у володіння єзуїтів. Імовірно, до рук останніх і потрапило Пересопницьке Євангеліє.

Учень 2. На якийсь час ця пам’ятка загадково зникає, щоб з’явитися на початку ХVІІІ ст., але вже в Центральній Україні. Наступила епоха козацьких війн. Якимось чином – чи не воля божа, Пересопницьке четвероєвангеліє опинилося в руках Івана Мазепи. І він подарував манускрипт Переяславському кафедральному собору. Про це свідчить запис: «Сіє Євангеліє прислано и дано єст от ясновельможного єго милости пана Іоанна Мазепи, Войск єго царского пресвітлого величества Запорозких, обоих сторон Дніпра гетмана и славного чина Святого апостола Андрея кавалера, до престола Переяславского єпископского, который от єго ж ктиторской милости создан, отновлен и драгоцінными утвари церковнимы украшен, при преосвященном єпископі Захарії Корниловичі. Року 1701, априля 17 дня.»

Учень 3. Тут же, у Переяславі книгу у своїх руках тримав

Т.Г. Шевченко. Його не могла не зацікавити така дорогоцінна давня пам’ятка. Свої враження від неї поет записав у нотатках.

Пізніше у Вознесенському соборі міста Переяслава була відкрита духовна семінарія. Книга потрапила до її бібліотеки, де й зберігалася до 60-х років 19 ст. З переведенням семінарії до Полтави разом із бібліотекою переїхала і історична пам’ятка.

Учень 4.  Проте тут їй недовго довелося бути. 1873 року Полтавський архієрей віддав книгу на ознайомлення Міністрові народної освіти й обер-прокурору Священного синоду, графові Д. Толстому, що проїздив через Переяслав.

Учень 5. Пересопницьке Євангеліє опиняється у Санкт-Петербурзі і залишається там досить довго, ризикуючи не повернутись на Україну. Бо виявилось, що полтавське духівництво подарувало пам’ятку старовини великому князеві Петру Георгійовичу Ольденбургському, який цікавився предметами епохи Петра, а на Євангеліє був власноручний автограф Мазепи.

Учень 6. І лише у 1887-му році книга повернулась додому, в бібліотеку Переяславської духовної семінарії.

Євангеліє пережило дві революції, кривавий жах громадянської війни, пролеткультівські репресії і до початку Другої світової війни зберігалось у Полтавському краєзнавчому музеї.

Учень 7. Загроза фашистської окупації змусила евакуювати цю унікальну книгу на схід у столицю Башкирії місто Уфа. В післявоєнні роки Євангеліє потрапило до фондів музею-заповідника Києво-Печерської лаври. І вже потім книгу було передано до відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки НАН України, де вона зберігається і донині.

Ведучий 1. Переклик Минулого і Сучасного. Величне минуле освітлює сучасне, визначає майбутнє – такий плин історії.

1991 рік. В Україні обрано всенародного Президента. Всі з нетерпінням чекають на інавгурацію. Постає питання: Яку символіку обрати для урочистого складання президентської присяги. Біблію – за прикладом американських колег? Але такий варіант зробив би відчутною штучність ситуації.

Ведучий 2. Данина культовій моді навряд чи порадувала б віруючих в Україні. І водночас – недосить було Конституції та Акту про державний суверенітет. Якими важливими вони не були, проте залишались по формі звичайними документами. Потрібно було щось надзвичайне, гідне історичного моменту, вагомо монументальне, красиве, унікальне і, насамперед, історично асоціативне. Про події того часу наступна сторінка журналу.

Сторінка 6. «Символ України»

(Представляють сторінку учні-кореспонденти, відповідальні за її підготовку)

Учень 1. Цим вимогам відповідало Пересопницьке Євангеліє – видатна пам’ятка нашої культури та історії.

Учень 2. Присягаючи на вірність народу України, Президент стояв перед цією книгою. І увесь парламент перед нею стояв. Цей історичний момент тривав лічені хвилини. Але що таке мить в порівнянні з віками, які прожив у нашій пам’яті цей шедевр. Саме в ці хвилини рукопис набув великої державної ваги, став національною святинею.

Учень 3. На очах мільйонів людей творилась нова історія. Національна святиня з глибини віків благословила нашу державність. До її історично-релігійної, культурно-естетичної, мовної цінності додалась вартість політично-державна.

(Демонструються кадри з фільму «Незалежна Україна » на фоні музики, учні коментують)

Ми в незалежності живемо двадцять років,

Пройшли в історії нелегких безліч кроків.

Тепер ми в серпні гучне свято маємо

І Президента вільно обираємо.

Свою ми правду Конституцією виміряли

Про це в часи далекі тільки мріяли.

Свої клейноди, обереги, символи.

Давайте пригадаємо – які вони?

Це Прапор, Герб і Гімн – як три світила,

Це сонце, хліба поле, і нескореності крила,

Традиції, Дніпро і вранішні вітри…

А чи ви впевнені, що їх в державі три?

Четвертий є – він офіційно схвалений,

Але в народі поки не прославлений.

Коли уперше Україна обирала Президента,

Він дочекався  слушного моменту.

Потрібна була річ, рукопис, документ,

На відданість щоб клятву Президент

Народу склав, долонею торкнувшись,

Країну берегти заприсягнувшись.

Де взяти пам’ятку, священну нагороду,

Що втілювала б віру і свободу.

Важлива щоб була і історична,

Відома всьому світу, символічна.

Тоді згадали, що за прадідів-дідів,

Доби Русі і Київських князів

Славетний Мудрий Ярослав велів,

Щоб його дочку за правителя французького віддали,

І на Євангеліє шлюб заприсягали.

Святе письмо, в коштовному камінні…

Звичайно, такі книги дуже цінні.

Не збереглась та книга – дійшла інша.

Також Євангеліє, від усіх старіша.

Чотири з половиною століття –

Що ще зрівняється із ним у довголітті?

Це пів тисячоліття за плечима,

А книга – перед нашими очима.

У Пересопниці вона на світ з’явилась,

Від наших пращурів на згадку залишилась.

Пройшла нелегкий шлях, із рук у руки,

Тепер слугує для держави і науки.

І Леонід Кравчук … – Згадали?

Як Батьківщину будували,

Він першим новостворену очолив,

Плекав, поки не став він сивочолим.

Тоді ще, в дев’яносто першім році,

Коли були на початковім кроці,

Долоню над Євангеліє тримав,

Коли державу молоду під захист брав.

Традицією стало це, належністю –

Тримати руку на святині незалежності.

Роки минали, уряди мінялись,

Те в небуття йшло, інше – відбувалось.

Мінливість – символів державних не торкалась.

Всі президенти нашої держави

Звернутись до народу привід мали:

І Ющенко, і Янукович, Кучма Леонід

Під час інавгурації складали свій обіт,

Тепло долонею над Книгою відчувши,

Мов настанову пращурів почувши.

(Звучить пісня Н. Май «Квітуча Україна»)

Учень 4.  Для проведення урочистої церемонії інавгурації Президента книга мала на деякий час залишити стіни Національної бібліотеки України імені Вернадського і бути доставленою до Верховної Ради України. Неважко було уявити тодішній стан працівників відділу рукописів, адже все, що там зберігається – воістину неоціненне. Занепокоєння бібліотекарів було таким великим, що не вносили заспокоєння ні страховий фонд книги у розмірі 6,5 мільйонів доларів, ні спеціальне броньоване авто для її перевезення.

Ведучий 1. Можливо саме тоді і виникла думка: потрібна точна копія, потрібне факсимільне видання, завдяки якому до Першокниги міг би доторкнутись кожен, хто бажає зазирнути у власну історію.

Ведучий 2. Зрозуміло, що далеко не всі охочі мають доступ до такої унікальної книги. Про створення факсимільного видання дізнаємось з наступної сторінки.

Сторінка 7. « Факсимільне видання: данина минулому – крок у майбутнє»

(Представляють сторінку учні-кореспонденти, відповідальні за її підготовку)

Учень 1. Ініціатором цієї справи став предстоятель УПЦ митрополит Володимир. Він дістав згоду президента НАН України Бориса Патона на видання факсимільної копії Пересопницького Євангелія, а також заручився підтримкою Президента України Віктора Ющенка. Понад рік УПЦ працювала над тим, щоб зберегти пам’ятку. Природно, для факсимільного перевидання унікальної реліквії знадобилася фінансова допомога меценатів.

Учень 2. Багато часу й сил забрала підготовка до друку. Щоб виготовити точну копію святині, оригінал Євангелія спочатку сфотографували висококласні професіонали. Найкращі слайди та фотографії першоджерела фахівці відбирали дуже ретельно. Для друку з-за кордону привезли спеціальний папір, що максимально нагадує той, на якому зберігся оригінал «Пересопниці» (книгу написано на пергаменті, виготовленому за спеціальним рецептом).

Учень 3. Факсимільне видання максимально точно відтворює оригінал і за розмірами, і за вагою. Ця обставина в процесі друку завдала видавцям додаткового клопоту: адже існуючі промислові машини не розраховані на таку вагу (фоліант тягне майже на дев’ять кілограмів). 

Учень 4. Спільними зусиллями побачило світ 1000 примірників. Факсимільними копіями Пересопницького Євангелія відтепер володітимуть Інститут української мови НАНУ, Інститут української літератури імені Тараса Шевченка НАНУ, Національний історико-географічний заповідник «Переяслав», Музей гетьманства, Національний музей літератури, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Музей українського друкарства, Всеукраїнська асоціація музеїв. Євангеліє отримали меценати, наукові працівники, які брали участь у роботі над його факсимільним виданням.

Учень 5. Факсимільне видання рукопису було презентовано не тільки в багатьох містах нашої держави, а й в Польщі, Канаді, Ізраїлі, Молдові та інших країнах Європи і світу.

30 березня в штаб-квартирі ООН відбулася неординарна подія: країнам-членам ООН, співробітникам ООН, політичній і церковній громаді Нью-Йорка було представлено факсимільне видання Пересопницького Євангелія.

Учень 6. Відкриваючи урочисте засідання, Постійний Представник України при ООН Ю. Сергєєв, зокрема, зазначив: «Ми зібралися сьогодні, щоб відзначити дуже важливу подію – перевидання Пересопницького Євангелія – першого відомого перекладу євангельського тексту українською літературною мовою письмових джерел, що датується серединою XVI ст. Піднімаючи із забуття такі пам’ятки, як «Пересопниця», ми дедалі більше усвідомлюємо велич сьогоднішньої події».

Учень 7. Представник Української Православної Церкви архімандрит Кирило у своєму виступі сказав, що сьогоднішній день є свідченням того, що «Україна хоче пам’ятати, знати і розуміти свою історію. Ми прагнемо зрозуміти ту роль, яку відіграє у становленні нашої ідентичності історичне минуле. Через осмислення сторінок історії ми намагаємось дивитися у завтрашній день, творити наше майбутнє. Тому сьогоднішня подія не тільки данина минулому, але й упевнений крок у майбутнє. Зроблена велика справа, яка, безумовно, буде по достоїнству оцінена прийдешніми поколіннями».

Ведучий 1.  Ми також мали змогу познайомитись з факсимільним виданням унікального рукопису у залі рідкісної книги Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

Ведучий 2. Пригадаємо ці хвилюючі моменти спілкування з пам’яткою.

(Учні діляться враженнями від екскурсії. На фоні музики демонструються фотографії факсимільного видання, учні читають текст)

  Крихкою пам’ятка велична з часом стала…

Століттями по світові блукала,

Траплялось, навіть безвісти зникала.

Працюють в рукавичках з нею вчені,

Щоб не псувати письмена священні.

В автомобілі спеціальнім транспортують –

Повітря і вологість все руйнують.

Та щоб Євангеліє часом не згубити,

Постановили − копію створити.

До рисочки, подряпинки подібну,

Для ймення «Символ» достовірну й гідну.

Тисячу примірників, щоб знали –

Чимало вчених сюди душу вклали.

Назвали це видання факсимільним –

Для світових бібліотек доцільним.

Зустрітися з минулим змогу маємо –

В своїх руках цей дивний твір тримаємо…

А в Пересопниці, де Книгу і створили,

На знак поваги з кам’яної брили

Лишили камінь… Вічності і правді,

Що треба жити тим, що є насправді.

Що час летить невпинно, все минає,

Але святе – цвіте у душах, проростає

Бо є дива, яких він не змінив,

Їх на безсмертя світ благословив.

Як піраміди – не бояться часу,

В них є сьогодні й вічність – для запасу.

Нехай народ скарбів безсмертних не втрачає,

Пишається, цінує і вивчає.

Якщо ми збережем усі святині,

Нас знатимуть, ще більше, аніж нині.

Хай квітне Батьківщина, негараздів тануть криги –

А ми святкуєм рік цей – Роком Першокниги!!!!

Ведучий 1. Рубрики журналів не тільки спрямовані на виклад пізнавальної інформації, а й містять розважально-пізнавальні елементи. І в нашому усному журналі є така сторінка.

Ведучий 2. До вашої уваги кросворд.

Сторінка 8. «Кросворд»

1. До їхніх рук вся Пересопниця потрапила.

Країна ледве пам’ятки не втратила.

Рукопис на століття загубився,

Аж поки у Мазепи опинився. (Єзуїти)

2. Ця видатна подія для країни

Вже п’ять разів була на Україні.

Євангеліє значення вагоме має –

З ним Президент народу присягає.

Воно є свідком і благословеннням

Тому, хто візьме в руки сьогодення. (Інавгурація)

3. Він із Сяноку давнього був родом,

Він мову знав, пов’язану з народом.

Роботою займався клопіткою,

Слова написані невтомною рукою. (Михайло)

4. Таким спорудам не одне століття.

Вони людей ховали в лихоліття.

Для літописців це були майстерні,

Де створювались письмена химерні.

Відвідавши – знайдеш себе, не втратиш

Очистиш душу і красу побачиш. (Монастир)

5.Творилося святе письмо роками,

Як бачим, дуже вправними руками.

Як звали одного з майстрів письменних,

Які натхнення мали з молитов священних? (Григорій)

6. Коли паперу людство ще не мало,

На ньому свої записи лишало.

Письмо забуте – в ньому таємниця.

Він шкіряний і часу не боїться. (Пергамент)

7. Євангеліє тут з’єдналося з народом

Про місто це раніш дзвеніла слава

І Котляревського Наталка звідти родом.

Сусід Сумської області – … (Полтава)

8. Це видання цікаве особливо

Воно виготовляється дбайливо.

Державою у майстрів замовляється.

Від справжнього нічим не відрізняється.

Не казка це і не якась утопія,

До рисочки – точнісінькая копія.

А замовляється для того, щоб ми з вами

Могли торкнутись власними руками. (Факсимільне)

    

9. З релігією слово це пов’язано,

Євангеліє автора ним названо.

Високий чин у духовенстві має,

А з грецької – «хранитель» означає. (Єпископ)

                      

10. В народних перлах правда досі сяє.

Нам мудрість пращурів в житті допомагає:

Що означає  Диво-незабутнє,

Яке з’єднало і минуле, і майбутнє.

(Ключове слово «Євангеліє», яке треба відшукати серед відгадок)

 

1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.

 

 

 

 

 

 

 

 

8.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 1.  Перегорнувши сторінки журналу, підсумуємо, в чому ж унікальність і історичне значення Пересопницького Євангелія. За традицією журналістської справи ми поцікавимось думкою аудиторії, скориставшись вільним мікрофоном (всі учасники заходу висловлюють свої думки, враження розкриваючи значення Пересопницького Євангелія)

Ведучий 2.  Всі ваші висловлювання ми узагальнимо висновками:

Через руїни, відбудови, лихоліття

Прийшла в наш час написана святиня.

Їй видалося не одне важке століття.

Не безцінь для народу – берегиня.

Пів тисячі років, скрутних моментів.

Ви тільки уявіть, як світ змінився!

Колись була у гетьманів, сьогодні – в президентів.

Зробили копію – вплив часу зупинився.

У чому цінність і вага роботи,

Ми перелічимо усі її чесноти:

Це пам’ятка історії народу –

Вивчаєм Книгу – і минуле разом з нею

Що відбувалося, якого віку-роду,

Як прагнули звільнитися душею.

Це перше перекладене у світі

Письмо святе на українську мову,

В своєму повному  краси і пісні цвіті,

На мову ту, яка усім знайома.

Це пам’ятка мистецтва, візерунку,

Не гірша, ніж картини чи скульптури

Зі школи італійського малюнку

Бо витриманий стиль її культури.

Для Православ’я – джерело безцінне,

Тут викладені Біблії канони.

Бо слово Боже – вогнище нетлінне,

Людська мораль, неписані закони.

Це те, що об’єднало всі народи,

Які в минулому слов’янський корінь мають.

Тепер всі вільні, сповнені свободи,

Зусиль разом до справи докладають.

Ну і нарешті, як тут не згадати,

Четвертий символ нашої держави.

Тож ми обов’язково маєм знати,

Що варта Книга ця Безсмертя, Честі, Слави.

Заключне слово вчителя: Пересопницьке Євангеліє, цей унікальний рукопис, протягом майже 5 століть кожним своїм рядком пристрасно стверджував: є така країна – Україна, є такий народ – український, є така мова – українська! Були, є і будуть!

(Звучить пісня Н.Май «На нашій Україні»)


Використана література:

Батьківщина Пересопницького Євангелія /Україна молода.- 2009.-       № 91.-с.8

2. Дубровіна Л.:перше академічне видання Пересопницького Євангелія XVI ст.//Бібліотечний вісник.-2001.- №6.-с.40-43

3. Запаско Я.Л. Рукописна книга як попередник української друкованої  книги // З історії книги на Україні. – К., 1978. – С. 89.

4. Запаско Я.Л. Перлина книжного мистецтва // Пам’ятки України. – 1986. – № 3. – С. 24-25.

5.  Логвин Г.Н. З глибин. Давня книжкова мініатюра XI-XVIII століть. – К., 1974. – С. 106-107, 150-152.

6. Огієнко І. Українська Пересопницька  Євангелія 1556 р. – Тарнів,        1921. – 36с.

7. Омеляничук І. Книга, на якій присягають президенти. Історія Пересопницького Євангелія//Уряд. кур’єр.- 2005.- №22.- с. 5

8. Омеляничук І. Пересопницьке Євангеліє повернулася додому//Уряд. кур’єр.- 2010.- №8.-с.2

9. Пересопницьке  Євангеліє // Енциклопедія українознавства. Перевидання в Україні. Репринтне відтворення видання 1955-1984 років. – Львів, 1996. – Т. 6. – С. 2014.

10. Плющ П.П. Пересопницьке  Євангеліє як пам’ятка української культури // З історії української та інших слов'янських мов. – К., 1965. – С. 142-156.

11. Толочко П. Пересопницьке Євангеліє та його історичний контекст // Світогляд.- 2008.- №4.-с.2-5

12. Чепіга І.П. Національна святиня // Київська старовина. – 1992. –        № 4. – С. 6-11.

13. Чепіга І.П. Пересопницьке  Євангеліє. Історія відкриття пам’ятки // Бібл. вісн. – 1997. – № 1. – С. 38-39.

14. Чепіга І.П. Пересопницьке  Євангеліє // Українська література у портретах і довідках. Давня література – література XIX ст.: Довідник. – К., 2000. – С. 239-240.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23520. Applying Experimental Archaeology to Ethnomusicology: Recreating an Ancient Maya Friction Drum through Various Lines of Evidence 165 KB
  The caption for Figure 11 reads simply Dance with drums string instrument and conch trumpet Schele Mathews 1998:Figure 11. Instead this object is most likely a friction drum Rene Lysloff personal communication an object also not known to have existed in PreContact America. The idea of the friction drum has been discussed in the archaeological literature before.
23521. The Transformation of Xbalanqué or The Many Faces of God A 1.91 MB
  There are images from Izapa Figure 1 and on EarlyClassic vessels Figure 2 which for example confirm the story of the killing of Vucub Caquix the major bird deity. Figure 3 The headband is probably the most important iconographic tool that we can use in identifying the Hero Twins. Even these strange characters Figure 4 largely ignored are headbanded Hero Twins. These depictions of the Hero Twins do not fit the standard form of the twins yet the figure on K1207 Fig.
23522. History of the Mexicans as Told by Their Paintings 266 KB
  This edition is the only available complete English translation published one year after Joaquín García Icazbalceta first published the Spanish text in the Anales del Museo Nacional de México. Of the Mexican Year. Vchilobi 7 the younger brother and god of the Mexicans was born without flesh naciò sin carne but only bones in which condition he lived six hundred years during which period of time the gods did nothing whatever the father as well as the sons and in their representation there is no account taken of these six hundred...
23523. ПРОСТРАНСТВЕННО-ХРОНОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИНДОЕВРОПЕЙСКОЙ ПРОБЛЕМЫ И КАРТА ПРЕДПОЛАГАЕМЫХ ПРАРОДИН ШЕСТИ НОСТРАТИЧЕСКИХ ЯЗЫКОВ 147.5 KB
  Очевидно что на карте помещены прародины праязыков потомков ностратических языков и что эта картина на несколько тысячелетий отстоит от эпохи ностратического единства датируемого А. Долгопольским VIII тыс. Хелимского: Этот период отделен от нас не одним десятком тысячелетий его ареалом был Южный Прикаспий [3 с. Терентьева считающих что по данным глоттохронологии возраст ностратической макросистемы определяется около 15 тыс.
23524. Водский язык в 19 – 20 веках 294.5 KB
  А теперь как здороваться и прощаться: Terve Tere päivä Тэрве Тэрэпяйвя Здравствуйте Добрый день Tere oomnikkoa Тэрэ оомниккоа Доброе утро Tere õhtagoa Тэрэ ыхтагоа Добрый вечер Jäämm yvässi Яямм ювясси До свидания Познакомимся теперь с так называемыми кумулятивными рунами: Kuza piippu Ađđaa nalla. Возьмем глаголы из прошлого урока и образуем от них будущее время: valaa €œналивать€ valavad €œналивают€ nõizõn valamaa €œбуду наливать€ juvva €œпить€ joovad €œпьют€ nõizõn joomaa €œбуду пить€ syvvä €œесть€ ...
23525. Повседневный арабский язык 1.95 MB
  Что касается ритма занятий то было бы оптимально если бы Вы прослушивали каждый день по новому разговору. Предисловие для преподающих арабский язык Дорогие коллеги Данный материал может быть использован для занятий как в группе так и индивидуально. Это господин Али альХаляби. Меня зовут Али альХаляби.
23526. АРАБСКИЙ ЯЗЫК В ДИАЛОГАХ 590 KB
  Разговор 3 В гостинице اَلْحِوَارُ اَلثَالِثُ فِي اَلْفُنْدُقِ Добрый вечер يُورِي: مَسَاءُ اَلْخَيْرِ Добрый вечер سَعِيدْ: مَسَاءُ اَلْخَيْرِ Меня зовут Юрий Кабанов. شُكْراً جَزِيلاً Не за что прощение اَلْعَفْوُ Разговор 6 Телефонный разговор مُكَالَمَةٌ هَاتِفِيَّةٌ Алло أَلُو Да кто на линии на проводе نَعَمْ، مَنْ عَلَى اَلْخَطِّ؟ Я Юрий из Москвы. Добро пожаловать господин Юрий Где ты сейчас أَهْلاً وَسَهْلاً يَا سَيِّدْ يُورِي أَيْنَ أَنْتَ اَلآنَ؟ Я сейчас в городе Фес в гостинице. Основная часть Разговор 1...
23527. Словарь шумеро-аккадского языка 849 KB
  Составление первого подобного словаря на русском языке при отсутствии картотеки картотека составлявшаяся в течение многих лет погибла во время Отечественной войны и блокады Ленинграда оказалось делом исключительно трудоемким и создание его потребовало большого напряжения и большой затраты сил хотя словарь этот включает только не большое число текстов рассчитанных для чтения на первых двух курсах обучения в университете и естественно не может претендовать на полноту. Струве вполне отвечает научным требованиям составления...
23528. Грамматика датского языка 475 KB
  they немое после l n r и перед t s dreng [дрэŋ] мальчик gade [гэ:ðэ] улица holdt [хольт] остановка e [e] [æ] [a] закрытое как в слове меч в конце открытое э перед g открытое a leve [лeвэ] жить spise [сби:сэ] есть jeg [яй] я meget [майэт] очень f [ф] как русское far [фа:] отец g [г] [у] [ŋ] [и] [ ] в начале слова г в середине или конце слова у носовое ŋ как в англ. слове sing после гласной и иногда немое в середине слова give [gi:væ] or [gi] give brag [брa'у] удар synge [сюŋэ] петь sang [саŋ] песня jeg...