82226

НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Сцена приміщення у тематичному оформленні: на заднику - портрет Володимира Івасюка, знизу – напис – 62; на античних колонах – квіткові композиції, на передньому плані – мольберт, на якому знаходиться скрипка, біля неї - дві червоні троянди, перев’язані чорною стрічкою, збоку – журнальний столик...

Украинкский

2015-02-26

87 KB

0 чел.

ВЕЧІР  ПАМЯТІ
"НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА"

Сцена приміщення у тематичному оформленні: на заднику  - портрет Володимира Івасюка, знизу – напис – 62; на античних колонах – квіткові композиції, на передньому плані – мольберт, на якому знаходиться скрипка, біля неї - дві червоні троянди, перевязані чорною стрічкою, збоку – журнальний столик, на ньому – підсвічник із запаленою свічею, біля нього крісло, з якого спадає біле полотно, навколо стоять ще три крісла, за якими сидітимуть ведучі і будуть вести розмову.

Звучить музична фонограма пісні "Червона рута",  

на фоні текст ведучих

ВЕДУЧИЙ: Сьогодні ця мелодія щемна,
Що людей зачаровує звично,

Що нікому в житті зроду-віку не була чужа... Відспівала душа і в піснях залишилась навічно.          Стала піснею віку Володина світла душа.

       ВЕДУЧА:  Така музика може бути створена лише від серця, від любові до життя, до людей, до матері. Вона така довірлива і щира, природна, справжня, вона стукає у двері кожної української родини. Прислухайтесь, скільки первозданної краси в цій чарівній мелодії, скільки мудрості у простих словах.

ВЕДУЧИЙ: Червоная руто, чого ти зів'яла,
Молоденька дівчинонько, чого ж заплакала?
Ти не смійся хоч раз, не кажи, що забула,
А згадай про той час, як ти мавкою була,
Як ночами в лісах ти чар-зілля шукала,

Як з вітрами, мов птах, ти колись розмовляла.

Бачив я тебе в снах, у дібровах зелених.

По яких же шляхах ти вернулась до мене?

ВЕДУЧА: Так, ще й досі в Карпатах побутує легенда про диво-квітку - червону руту. Квітку ніжну, чарівну, що росте високо в горах і цвіте жовтим суцвіттям. І тільки раз в десятиліття спалахує вона червоно. Кажуть, хто віднайде той  дивоквіт червоний, той причарує людське серце навіки.

ВЕДУЧИЙ: Упродовж багатьох років рута жила в легенді, чекаючи, щоб хтось молодий і сміливий відкрив і оспівав її. І нарешті - сталося! "Червона рута" стала улюбленою піснею мільйонів людей. Навіть тих, хто не знав імені її автора - Володимира Івасюка.

ВЕДУЧА: Саме ця пісня принесла всесвітню популярність цьому самобутньому композитору і стала тим повноводним джерелом, із якого бурхливою рікою розіллється українська естрада. (присідають за столик).

Звучить пісня "Червона рута"

Декламація вірша  Л.Тернівської "Володимиру Івасюку"

Він ясним променем зійшов

В твоєму небі, Україно,

Синівську ласку, і любов,

І свою душу соловїну

Вкладав у пісню голосну.

І линула вона над світом

В його окрилену весну

І повне мрій звабливе літо.

У пісні тій квітує сад

І розцвітає рута-м’ята,

Дзвінкий струмує водоспад,

Відлуння шириться в Карпатах.

Пішов в далекі гори він

І в горах тих ставав високим.

Як малиновий передзвін,

Пісні його летять крізь роки.

Їх слухають верхи Карпат,

І полонини, й зірка рання,

Вони зчаровують дівчат

Красою вічного кохання.

Квітують мальви, як колись,

І кришталевим водограєм

Стрімкі потоки розлились

Й червона рута розцвітає.

ВЕДУЧА: Володимир Івасюк… Сонце його життя зійшло 4 березня 1949 року в мальовничому буковинському краї, наповненому запахом пахучих смерек, що своїм верховіттям торкаються синього неба, духмяних гірських трав і розкішних квітів на схилах кришталевих потоків, а над Прутом і Черемошем торжествують музи.

ВЕДУЧИЙ: Саме тут в привітній хатині, захованій серед кущів пахучого бузку, в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків народився і виростав Володя.

ВЕДУЧА: Щедрість землі увійшла в душу дитини. Блакитне небо оселилося в його очах. Музика зеленого краю лагідно торкнулася поетичного серця хлопця і залишилася з ним назавжди.

ВЕДУЧИЙ: Вже п'ятилітнім Володя взяв до рук скрипку з поміткою "від Страдіварі". Полюбив її з першого доторку - до мелодійних і чутливих, як і його юна душа, струн.

Звучить  пісня "Дві скрипки"

ВЕДУЧА: Спливали за водою весни. Закінчивши музичну семирічку, Володя вступив до Київської середньої музичної школи ім. М.Лисенка, але через хворобу змушений був покинути навчання. Ще в шкільні роки почав записувати народні пісні, складати власні мелодії, етюди, імпровізації. Знаходив час грати на віолончелі, гітарі, захоплювався віршами французьких поетів-символістів, цікавився історією, хімією.

ВЕДУЧИЙ: Уже будучи 15-річним, Володимир Івасюк створив вокально-інструментальний ансамбль „Буковинка" - один із перших молодіжних колективів України, а через два роки, працюючи слюсарем на заводі "Легмаш", організував робітничий хор. А далі – навчання в Чернівецькому медичному інституті, Львівському медінституті, консерваторії ім. Лисенка. І завжди поруч з ним була пісня.

Звучить пісня "Пісня буде поміж нас"  

ВЕДУЧА: Був місяць травень. Квітучий травень 1971 року. Ще невідомий на той час молодий композитор написав свою першу пісню "Червона рута". Через тиждень її співала вся Україна, а незабаром ця чарівна мелодія лунала по всьому світу. Раділа буковинська земля і гомоніли сиві Карпатські гори, вітаючи народження свого співця.

ВЕДУИЙ:   Все співало у його устах,

   Скрізь встигав, уперто йшов угору,

   Шлях йому стелився у зірках,

   Думка рвалась в далеч неозору.

  

ВЕДУЧА:   І, здавалось, для таких нема

   Ні проблем, ні перешкод, ні втоми.

   Сили духу, волі і ума

   Досконало поєднались в ньому.

ВЕДУЧИЙ: Був місяць травень. Народжувалися нові пісні Івасюка: "Балада про дві скрипки", "Пісня буде поміж нас", "Стожари", "Два перстені", "Мальви", "Лиш раз цвіте любов", "Жовтий лист", "Водограй"... Вони, немов птахи, що відчули силу крил, здіймалися з гнізда і летіли у світ, а їх кришталеві звуки злітали до самого неба.

(демонстрація уривку з фільму "Червона рута")

ВЕДУЧА: Сьогодні за цим столиком разом із нами міг би сидіти Орфей української естради – Володимир Івасюк. Та ось уже впродовж тридцяти років це крісло залишається порожнім, а ненаказані винуватці й досі топчуть земний ряст. Поділитися спогадами про В.Івасюка запрошуємо людину, яка мала за щастя спілкуватися з ним, - Богдана Пушика.

Виступ Б.Пушика

ВЕДУЧА:  Водограїв криштальні дзвони                      Б'ють по струнах минулих весен.         Пам'ять пісню твою боронить,              Піднімає з розбитих весен.             

         Пам'ять пісню до серця горне                    І несе над бурхливим Прутом,         Колір смутку - багряно-чорний     Затуляє червона рута.  

Колір часу не втратить сили,                Голубіють старі джерела.                                          Мов зоря, на твоїх вітрилах                              Квітне рута в карпатських селах.

Звучить пісня "Водограй"

ВЕДУЧИЙ: Говорити про творчість В.Івасюка і не згадати про Софію Ротару - це все одно, що  говорити про птаха у польоті з  одним  крилом. Це була дивна, платонічна любов, де переплелись шляхи двох великих талантів. Вона відчувала дух його пісень, вона - теж буковинка. Не українка - молдаванка. Може, тому ні на похорони в Львів, ні на відкриття пам'ятника йому в Кіцмані не приїхала. Може, їй, кому він своїм душевним рушничком вистелив дорогу в широкі пісенні світи, просто неможливо змиритися з цим. Скажіть, будьте добрі, кому зігріє серце така зустріч?

Інсценізація  літературної  композиції                                                                         "Тож чому згубився твій самотній слід"

                            (персонажі: Володимир Івасюк, Софія Ротару)

С.Р.           Скоро вечір...

Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене.                    Він більше сюди не повернеться...    

Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?                      

Моє кохання - як той жовтий лист.                                             Він може впасти тільки до твоїх ніг.

В.І. Сюди я більше не прийду.

Та залишаю замість себе                              Червону руту, що знайшов                                  Для тебе я, для тебе, лиш для тебе.

С.Р. Вже зів'яла вона і замовкла струна,

Щастя випита крапля остання.

В.І. І душа - мов труна, кришталева труна,

У якій спить колишнє кохання.

С.Р. Пише осінь дощами холодні листи,

З неба зоряні впали корали,

В.І. І палають мости, і палають мости

Між серцями, що вже відкохали.

С.Р. Сонце сяде за обрій і день промайне,

Пройде ніч і зажевріє ранок.

В.І. Через рік,через два… ти забудеш мене,

С.Р. Та в душі не загоїться рана.

В.І. Ти почуєш у сні дикий поклик весни.

Ти почуєш небесні хорали.

С.Р. Та не зможе ніхто збудувати мости

Між серцями, що вже відкохали.

В.І. І знову ти шепочеш: "Ні"- в осінню ніч,

А дощ за вікнами паде і плаче.

Надворі студінь, вітер – зимна січ,                                    

А ти в мій дім з весни прийшла неначе.

С.Р. Звучать пісні, а ти шепочеш: Ні".

Пісні так близько - ти ж далеко дуже.  

І туляться дві тіні на стіні.    

                   Я тіні ті зірву, червона руже.

В.І.           Не обіцяй мені вернутись,

Не обіцяй мені прийти.    

Не треба слів, щоби забути:

Колишнє - ми, лиш - я, лиш - ти.

С.Р.  Чужі. Віддалені. Незнані.

Хоч нас ніхто не розлучав.

Лиш бачу я: в однім світанні

Торкнешся ти мого плеча.

В.І.           Я стоятиму оддалік окрай твого неба,

Щоби на впала і тінь сльози моєї на тебе.

С.Р.           Я стоятиму, з горя німа, окрай твоєї пісні,

Щоби не стало від слів моїх крилонькам її тісно.  

Я стоятиму цілий вік окрай твоєї долі,

О мій Орфею молодий українського поля.

В.І.           В нічному світлі свіч стікає віск, як сльози,

Лише на тридцять літ ромашкових.О Боже!  

Горять, течуть свічки, багряні квіти – пишні:        

То подихом важким вже ніч у вічі дише.     

Темніє чад свічок над безпросвіттям ночі.       

Вогонь, земний вогонь...Ти плачеш, свічко? Боже.

С.Р.  Чекай… Іще не всі слова знайшли свої серця,

Не всі серця почули їх.

В.І.  Чекай… А, може, ця дорога без кінця,

Я ж сам її віддав тобі…

С.Р.           І ось пройшло вже стільки літ -

Без тебе світ - зів'ялий квіт,

Без тебе спів гірських вітрів

Журбою в серці забринів.

В.І.            Та в днину сонця і тривог –

                    Одна любов у нас на двох,

                    Одна любов, одна печаль

                    І стежка в синю даль.

С.Р.             Можливо, завтра ти пройдеш біля місця наших зустрічей,                              Можливо, побачиш мій останній дарунок нашому коханню.

І якщо вітер не розвіяв ті квіти –

Не чіпай їх...

Вони мертві...

Нехай вони лежать, викликаючи хвилинки суму у закоханих,

Що проходять поруч.

Не знаю я, чи знов сюди прийду,

Та залишаю замість себе

Ті квіти, що знайшла в саду для тебе,

Для тебе я, для тебе.

А, може, завтра ти пройдеш ось тут,

Де вітер пелюстки колише,

                   Так знай: я щастя своє тут

                   Лишила, лишила я, лишила.

Звучить пісня "Жовтий лист"

ВЕДУЧА: Був місяць травень. Українська земля, вмита теплим весняним дощем, одягала свої найновіші і найрозкішніші шати. Сонце золотило ясну голубінь неба і щедро обдаровувало барвисті квіти, що рясно закосичили буковинський край. Та несподівано прийшла страшна біда - вона завжди приходить несподівано. Всю Україну, весь світ облетіла чорна звістка, що пекучим болем розривала груди, - не стало молодого талановитого поета і композитора - В. Івасюка. І почорніло українське небо, замовкли сині Карпати, сумом оповилися смерекові ліси, сутінки  вкрили  гірські  стежини,  зів’яла  на високій полонині червона рута, навіки замовкла співуча струна Генія - і заридала уся Україна…

ВЕДУЧИЙ:    Мабуть, то звичай в наших генах               І нерозумний, і сумний, -
Вважать, що геній - ще не геній,
Коли він поруч і живий.

А був уроджений він геній.                          Як Моцарт, Гейне, як Єсенін.

ВЕДУЧА: Несподівана смерть В.Івасюка - то суцільна загадка. У теплі й сонячні квітневі дні 1979-го він пішов з дому - і не повернувся. І лише через місяць серед травневого розмаю у Брюховецькому лісі на околиці Львова на дереві знайшли його понівечене тіло. В нього були виколені очі, поламані на руках пальці, на тілі рани, а в ранах - запхані гіллячки калини…

22 травня - переповнений скорботою день, коли Україна проводжала у вічність свого вірного сина.

ВЕДУЧИЙ:        22 травня, 22 травня стали друзі сумні,              22 травня він лежав у труні.

Зажурились гори, затужили люди,

Що несли на цвинтар сніжно-білі квіти.

І "Червона рута" линула повсюди,

Щоб землю Вкраїни ніжністю зігріти.

І лунає пісня понад сивим Львовом,

А каштани рясно осипають цвіт.

Пригадають всюди його щирим словом,                        Рутою червоною пахне цілий світ.

Декламація вірша Ю. Рибчинського "Пам'яті В.Івасюка"

 

В терновому вінку мелодій

Навіщо йдеш у небеса?

На кого кидаєш, Володю,

Пісенний наш осінній сад?

Забється мати в дикій тузі,

І сивим левом стане Львів…

 На кого кидаєш ти друзів

 І потаємних ворогів?

 Пішов у синє небо він –

 Мій брат по долі і по крові,

 І стогне дзвін, сумує дзвін

 В душі, і в музиці, і в слові…

Без тебе не квітує квітень,

 Без тебе літо, мов зима,

 Скажи мені: на тому світі

 Є Україна чи нема?

Чи справді там, за небокраєм,

 Не знають наших кривд та мук?

 Чи там так ангели співають,

 Як ми в часи тяжких розлук?

 Ти був шаленим і відвертим,

 З блакиттю чистою в очах,

 Без тебе – всі роялі мертві,

 Без тебе –  всі скрипки мовчать.

 Як важко, брате мій, без тебе

 Сучасну пісню колисать!

 Не зорі падають із неба –

 Ідуть зірки у небеса.

                   Пішов у синє небо він –

 Мій брат по долі і по крові,

 І стогне дзвін, сумує дзвін

 В душі, і в музиці, і в слові…

Звучить пісня "Помирає скрипаль (Соло для В.Івасюка)"                                                    

ВЕДУЧА: Як мало прожито, як багато не сказано. Того, що не встиг сказати Івасюк за тридцять своїх літ, вистачить нам для осмислення на довгі-довгі роки.

ВЕДУЧИЙ: Він просто мало жив, він тільки  віть         Людських шукань, врожаїв та політь,                  Він тільки іскра ватри молодої,                 Буремний крик у сніжному завої,                           Клітина вибуху нових століть.                               Він просто мало жив. Мені повір.

ВЕДУЧА: Сьогодні, як і три десятки років тому, знову глибоким сумом оповитий Брюховецький ліс, гіркими сльозами плаче українське небо, голосно бамкають кіцманські дзвони. Вони, як і більше ста його пісень, вістять, що Володимир Івасюк - живий, що він завжди йтиме по землі із сонцем в душі, в долонях, бо пелюстки з троянд його пісень упали в наші серця навічно. Його "Пісня завжди буде поміж нас", і вічно "У Карпатах ходитиме осінь" й встелятиме нам шлях "Жовтим листом", ми ще довго триматимем в руці "Два перстені", щоб подарувати один "Золотоволосці", віритимемо, що „Лиш любов цвіте один - єдиний раз", подумки разом стоятимем біля "Водограю" чи „Ітимем в далекі гори" шукати "Червону руту".

ВЕДУЧА: Тож хай ці зболені рядки                            Хоча би стрічкою тонкою                    Вплетуться в пам'яті вінки                       Над ранньою співця труною.

ВЕДУЧИЙ: Щоби палало невгасимо                           Нам у віках ім'я його,         

 Орфеєм ніжним України                       Назвав народ співця свого.

ВЕДУЧА:  І вірю я, що у висотах,                                   Де чистих душ слід не зника,                     На чарівній космічній ноті                Бринить Зоря Івасюка.

ВЕДУЧИЙ: Яка б нас не гнітила скрута,                      Та виживе наш рідний край,                 Бо в нім цвіте "Червона рута"                         І грає в горах "Водограй".

                        Всі учасники вечора співають "Червону руту".


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69974. ЛОГИКО-ГЕРМЕНЕВТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ СУЩНОСТИ И ЗНАЧЕНИЯ ПОНЯТИЯ «ИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ» 66 KB
  Начало XXI века как в социальной производственной так и в образовательной сфере в научной и производственной литературе в СМИ и других источниках стали широко употребляться такие устойчивые словосочетания как: инновационная деятельность; инновационные направления; инновационные решения...
69975. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВОЗМОЖНОСТЕЙ ОБРАЗНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ПРИ ОБУЧЕНИИ ИСТОРИИ 95.5 KB
  Возможности реализации образного образования представлены совокупностью методических приёмов формирования и творческой реконструкции образов исторического прошлого в аспекте реализации познавательной парадигмы образ слово действие.
69976. ИДЕИ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО МАСТЕРСТВА УЧИТЕЛЯ В ТРУДАХ УЧЕНЫХ-ПЕДАГОГОВ И ПРОСВЕТИТЕЛЕЙ БЕЛАРУСИ ПЕРВОЙ ТРЕТИ ХХ ВЕКА 141.5 KB
  Анализируются идеи формирования профессионального мастерства учителя в трудах ученых-педагогов и просветителей Беларуси первой трети ХХ века. Отмечается значимость историко-педагогического наследия актуализация которого способна оказать позитивное воздействие на рост профессионального...
69977. ВЗАИМОСВЯЗЬ ЭМПАТИИ И САМОАКТУАЛИЗАЦИИ В ЮНОШЕСКОМ ВОЗРАСТЕ 90 KB
  В данной статье автор анализирует особенности взаимосвязи эмпатии и самоактуализации личности в юношеском возрасте. В работе представлены результаты эмпирического исследования согласно которому существует связь общего уровня эмпатии с отдельными шкалами самоактуализации.
69978. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОНЯТИЯ «ЭМПАТИЯ» В ОТЕЧЕСТВЕННОЙ И ЗАРУБЕЖНОЙ ПСИХОЛОГИИ 117.5 KB
  Кроме того вместо эмпатии но в сходных значениях употребляются другие термины: сопереживание сочувствие сострадание альтруизм просоциальное поведение социальная сензитивность. в западноевропейской философии рассматривались и обсуждались такие аспекты эмпатии как: определение сущности данного явления; установление и описание всевозможных форм ее проявления; выявление наличия и характера взаимосвязей с другими показателями психического развития человека. Первые исследования эмпатии в психологии носили в основном эмпирический...
69979. ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ КОМПЕТЕНЦИИ ИНЖЕНЕРОВ И ИХ ФОРМИРОВАНИЕ В ПРОЦЕССЕ ОБУЧЕНИЯ В ВУЗЕ 61 KB
  Содержит описание специфики профессиональной деятельности инженера. С позиции акмеологии выделяются следующие общие и обязательные для всех специалистов характеристики профессиональной компетентности: гностическая когнитивная отражает наличие необходимых профессиональных...
69980. МОТИВАЦИОННЫЙ ПРОФИЛЬ ЛИЧНОСТИ СТУДЕНТА-ПСИХОЛОГА С РАЗНЫМ УРОВНЕМ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ НАПРАВЛЕННОСТИ 70.5 KB
  В данной статье анализируется проблема профессиональной направленности и ее влияние на мотивационный профиль студента-психолога. Эмпирически доказывается что студенты с высоким уровнем профессиональной направленности активнее стремятся к познанию и развитию себя своих возможностей и способностей.
69981. ЗНАЧЕНИЕ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ В СТРУКТУРЕ КОМПЕТЕНЦИЙ СТУДЕНТОВ-ПСИХОЛОГОВ 117 KB
  Конкретизированный список инструментальных компетенций содержит: 1 способность к анализу и синтезу; 2 способность к организации и планированию; 3 базовые знания в различных областях; 4 тщательная подготовка по основам профессиональных знаний; 5 письменная и устная коммуникация на родном языке...
69982. Здоровьесберегающая деятельность педагога и психолога: интерактивный подход 32.47 KB
  Одно из направлений современной психологии психология здоровья. В качестве ведущих здоровьесберегающих технологий специалисты выделяют следующие: организационно-педагогические технологии: определяют структуру учебного процесса частично регламентированную в...