82343

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Дипломная

Финансы и кредитные отношения

З метою подальшого розгляду процесу формування фінансової стратегії підприємства доцільно уточнити поняття фінансового розвитку підприємства стратегії та фінансової стратегії підприємства. В загальному під розвитком розуміють надбання нової якості яка зміцнює життєздатність підприємства в умовах змін середовища.

Украинкский

2015-02-27

4.07 MB

1 чел.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

  1.  Сутність фінансової стратегії розвитку підприємства

Ефективність підприємства в нинішніх умовах ринкової економіки вимагає, визначення не тільки цілей і способів їхнього досягнення, але ще і оцінки шансів на успіх, а також загрози, які можуть виникнути при розвитку підприємства. Керівництво повинно ретельно продумувати і деталізувати поточні, оперативні, та перспективні завдання їх підприємств, визначити фінансову стратегію розвитку діяльності підприємства.

З метою подальшого розгляду процесу формування фінансової стратегії підприємства доцільно уточнити поняття фінансового розвитку підприємства, стратегії та фінансової стратегії підприємства.

В загальному під розвитком розуміють надбання нової якості, яка зміцнює життєздатність підприємства в умовах змін середовища [2,с.16 5!]; вивільнення прихованих можливостей і потенціалу. Розвиток – це вдосконалення чи поліпшення організаційної складової об’єкта або послідовний рух до досконалішого, складного чи розвинутого стану чи реалізації потенційних можливостей [3, с.20]. З погляду макроекономічного підходу економічний розвиток характеризується зміною ринкової та виробничої кон’юнктури за тривалий час, впродовж якого значну роль відіграють інвестиційні, інноваційні, технічні та технологічні фактори економіки, а також фактори економічної власності і господарського механізму [4,с.5] та являє собою процес функціонування та еволюції економічної системи в довгостроковому періоді, що відбувається під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів.

Отже, розвиток – це зміни, що зумовлені об’єктивною необхідністю суспільного поступу; це процес, який є результатом послідовних дій, що поступово приводять підприємство до кількісного і якісного зростання. Залежно від динаміки тенденцій кількісних і якісних змін розвиток можна характеризувати як стійкий, поступовий (еволюційний); інтенсивний та стрибкоподібний (революційний).

Визначальним моментом розвитку підприємства є стійкість як здатність системи зберігати свій працездатний стан у досягненні запланованих результатів за наявності різних збурювальних впливів. Кількісне збільшення обсягів виробництва економічних благ характеризує економічне зростання, яке за умови набуття нової якості характеризує розвиток. Економічне зростання можна визначити як стійкий процес росту виробничих можливостей підприємства. Ситуація, яка характеризується тенденціями, протилежними економічному зростанню, відповідає економічному спаду. Розвиток підприємства може бути розглянутий як комплекс, що включає в себе базові цінності та принципи, набір концепцій та моделей, які становлять теоретичне підґрунтя розвитку підприємства, велику кількість методик і інструментів, за допомогою яких програми організаційного розвитку реалізуються на практиці.

Табл.1.1

Узагальнення визначення змісту поняття «розвиток»

Автор

Визначення у редакції автора

Ключові ознаки

1

2

3

О.Ястремська [43]

Інтенсивне зростання, що має на увазі якісні зміни в асортименті продукції, фінансовому менеджменті, тощо

Зміна якості обьекта

О.Пушкар [33]

Система, в якій об’єднані інноваційні процеси, що ведуть до кількісних і якісних змін у всіх функціональних областях, підприємства, а також контури її управління на основі зворотних зв’язків, у яких розв’язуються задачі стратегічного й тактичного управління і запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком.

Управління кількісними та якісними змінами у функціональних галузях підприємництва

Американська рада економічного розвитку [45]

Процес створення матеріальних цінностей через мобілізацію людських, фінансових, грошових, фізичних та природних ресурсів для виготовлення ринкових товарів та послуг.

Ключова ознака відсутня

В.Пастухова [28]

Зростання підприємства

Ототожнює поняття розвитку та зростання

Р.Акофф [1]

Придбання потенціалу для поліпшення, а не саме реальне поліпшення якості або рівня існування

Збільшення потенціалу

Д. Гвишиани [10]

Систему потиріч, систему якісно різних етапів, систему процесів, систему зростання та внутрішній цілісності розвитку

Ключова ознака відсутня

Н. Косолапов [20]

Процес та результат становлення деякої раніше не існуючої системної цілісності, її довготривалого якісного ускладнення або ж становлення нової цілісності. 

Якісне ускладнення

А. Філіпенко [39]

Систематичне і довготривале та масове поліпшення матеріальних умов життя людей на основі зростання продуктивності праці і капіталу

Соціальна домінанта

П. Тодаро [37]

Зміни, що підвищують ступінь організованості системи

Ступінь організованості

О. Осауленко [27]

Як зрівноважених (збалансованих) змін її параметрів відповідно до визначеної мети, які  включали б  можливості виникнення сильно неврівноважених процесів в окремих її компонентах і системі в цілому  

Зміни параметрів

Таким чином найбільш вагомими ключовими ознаками поняття «розвиток» визнано – якісні зміни та інновації. Згідно предметної області дослідження, найбільш вдалим є визначення, що навели В.Забродський та М.Кизим. Проте визначення наведене, О.Пушкарем, віддзеркалює невід’ємну складову розвитку – інноваційні процеси.

Узагальнивши, ці визначення отримано нове, а саме – процес переходу економіки-виробничої системи у новий, більш якісний стан за рахунок впровадження інновацій, нагромадження кількісного потенціалу, зміни й ускладнення структури і складу внутрішнього середовища, в результаті чого підвищується її опірність руйнуючим впливам зовнішнього середовища та ефективність функціонування.

В умовах ринкових відносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєї діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій фінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансового стану інших господарюючих суб’єктів. Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії.

Фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення і є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування є важливою частиною фінансової стратегії підприємства і включає в себе розробку та прогнозування його фінансової діяльності [4].

В умовах ринкової економіки виникає об’єктивна необхідність виявлення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей підприємства.

Для розвитку сутності поняття «фінансова стратегія» слід більш детально проаналізувати елементи, із яких складається дане поняття,  вчасності категорія «стратегія».

Таблиця 1. 2

Порівняльна характеристика терміну категорії «стратегія»

Автор (джерело)

Формулювання поняття «стратегія»

1

2

Анософ І.Г [1,с.68]

Стратегія-це набір правил для прийняття рішення, якими організація керується в своїй діяльності.

Боумєн К. [3, с.172]

Стратегія - узагальнююча модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів компанії. Стратегія є набір правил для прийняття рішень, якими організація керується в своїй діяльності.

Дойль П. [9 с.142]

Стратегія – комплекс прийнятих менеджментом рішень по розміщенню ресурсів підприємства.

Демідов В.Е [8, с.43]

Стратегія – це набір правил та прийомів, які забезпечують конкурентну перевагу для досягнення поставлених цілей.

Віханський О.С [7,с.220]

Стратегія - довгостроковий якісно визначений розвиток підприємства,  який стосується сфери, форм її діяльності, системи взаємовідносин в середині організації, а також позиції організації в навколишній середі.

Томпсон А.А, Стрікленд А.Д [26,с.25]

Стратегія – образ дій керівництва, які намагаються досягти цілей організації.

Бріхем Ю., Гапенскі Л.  [4, с.213]

Стратегія – це найбільш загальні підходи до організації і здійснення її діяльності, а не детальні плани.

Ковалева А.М. [13, с.321]

Стратегія – це постановка середньострокових і довгострокових цілей, які полягають в максимізації вигоди (дохід, прибуток ).

Круглова Н.Ю., круглов М.І [16, с.232]

Стратегія – це прийняті вищим керівництвом направлення або способи діяльності для досягнення результатів, які мають довгострокові наслідки.

Чандлер А. [33, с.55]

Стратегія – це модель можливостей, цілей, задач, політики і планів компанії по досягненню цих цілей, які визначають, що компанія є насправді і чим вона хоче бути в майбутньому.

Аналіз цих науковців, дозволяє відмітити, що більша частина авторів визначає стратегію, як «дію». [К. Боуиєн, Х.П. Верт, В.Репин, М. Вартанов, С.Ю. Медведков, А.А. Томпсон, А.Д.Стрвкленд]. Різновид в іх термінах стосується нюансів, так наприклад А. Томпсон і А. Стрікленд в роботі «Стратегічний менеджмент» дають шість варіантів поняття «стратегія» і п’ять із них визначають його як дію. В першому випадку ці дії сприяють досягненню цілей, а в іншому – це модель дій для досягнення цілей, в третьому – дія і підходи управлінського персоналу к досягненню показників діяльності, в четвертому – заплановані і незаплановані дії. По суті визначення поняття А. Томпсона і А. Стрікленда включають в себе визначення поняття всіх інших авторів, трактуючи стратегію як «дію».

«Стратегія – це загальний вищого рівня план досягнення генеральних цілей компанії у вирішальних областях її діяльності (фінанси, маркетинг, виробництво, персонал та інше) на будь-якому етапі розвитку компанії». Стратегія підприємства являє собою поєднання запланованих дій і тих дій, які вона приймає в відповідь на зміну умов. Грамотно зформована стратегія допомагає підприємству найбільш ефективно функціонувати в стратегії показує курс розвитку в умовах координує діяльність, усуває невизначеність і забезпечує порядок, дозволяє більш чітко реагувати на зміни, нові можливості та угрози.

Досліджуючи сутність поняття «фінансова стратегія», слід відзначити, що у вчених досі існують розбіжності у його визначенні.

Фінансова стратегія визначає платформу для реалізації функціональних і корпоративній стратегії, надаючи додаткові можливості. Перед переходом к визначенню сутності «фінансової стратегії» необхідно визначити поняття «фінансові ресурси», які являються центральним при формуванні і реалізації стратегії. Фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи та надходження, розміщені в розпорядженні суб’єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов’язань, виконання затрат на розширене виробництво та економічного стимулювання працівників. Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних та прирівняних до них коштів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку та надходження грошових коштів від фінансово-банківської системи в черзі перерозподілу.

При спрощеному підході фінансова стратегія може бути представлена як одна із функціональних стратегій підприємства (з виробничою, інвестиційною, маркетинговою, кадровою, організаційно-структурною тощо). Фактично вона є основною, базовою стратегією, оскільки окремими фінансовими методами і інструментами в рамках фінансового менеджменту ця стратегія забезпечує реалізацію інших функціональних стратегій, які являються елементами загальної стратегії підприємства.

Таблиця 1.3

Узагальнення поняття «фінансова стратегія »

Автор

Визначення поняття нанкова «фінансова стратегія»

Ключові ознаки

1

2

3

Крамаренко Г.О [18]

Особливий вид практичної діяльності людей – фінансової роботи, яка полягє у розробці стратегічних фінансових рішень (у формі прогнозів, проектів, програм і планів), що передбачають висування таких цілей і стратегій фінансової діяльності підприємництва , реалізація яких забезпечує їхнє ефективне функціонування у довгостроковій перспективі, швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього середовища

Фінансові рішення

Бойчик І. [6]

Визначення основних довгострокових завдань і мети підприємництва, прийняття курсу дій та розподіл ресурсів, необхідних для досягнення поставленої мети. Фінансова стратегія показує шлях розвитку підприємства в майбутньому, вона є основною для вибору альтернативи, яка зумовлює природу й напрямок організації фінансових відносин.

Завдання і мета підприємства

Поддєрьогін А.М [31]

Фінансова стратегія визначає довгострокову мету фінансової діяльності підприємства, що залежить від його фінансової політики, вибору найефективнішого напрямів її досягнення

Мета підприємства

Бланк І.А [5]

Система довгострокових цілей фінансової діяльності, які визначаються його фінансовою ідеологією і більш ефективних шляхів їх досягнення  

Система довгострокових цілей

Кисельова О.А [17]

Сформована система довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства й найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення, обумовлених фінансовою ідеологією.

Система довгострокових цілей

Кривицька [19]

Формування системи довгострокових цілей фінансового-господарської діяльності та вибір найефективніших шляхів їх досягнення, зважаючи на тенденції розвитку фінансового ринку

Система довгострокових цілей

Василенко В.А [8]

Підсистема корпоративної ділової стратегії, подана у вигляді довгострокової програми конкретних дій з використання власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів в організації для досягнення стратегічної конкурентної переваги

Підсистема загальної стратегії

Олексіїв М [26]

Підсистема загальної стратегії підприємства. Звичайно дана стратегія має вигляд довгострокової програми конкретних дій з використанням власних і залучених фінансових ресурсів для досягнення стратегічної конкурентної переваги

Підсистема загальної стратегії

Горицька Н [11]

Генеральний план дій підприємства, що охоплює формування фінансів та їхнє планування для забезпечення фінансової стабільності підприємства, який включає: планування, яке охоплює облік, аналіз і контроль фінансового стану, оптимізацію основних і оборотних коштів, розподіл прибутку

Генеральний план дій підприємства

А.Н Петрова [29]

Формування та використання фінансових ресурсів для реалізації базової стратегії підприємства та відповідних курсів дій

Курс дій

Мартиненко М.М [23]

Стратегічна програма  формування фінансових ресурсів та капітальних вкладень за рахунок власних та залучених зовнішніх коштів та капіталу, їх ефективного використання в процесі реалізації стратегій.

Стратегічна програма.

Фінансову стратегію підприємства можливо представити як систему методів перспективного планування, орієнтовану на фінансову збалансованість і координацію дій, що потребує не тільки стандартних методичних розробок, але і досвід керівників, знання фінансових ринків, вміння передбачити можливі фінансові риски. Фінансова стратегія повинна бути орієнтована на збільшення ефективності фінансового потенціалу підприємства.

Американські економісти Р. Кларк, В. Вільсон, Р. Дейнс, С. Надо вважають, що фінансова стратегія окреслює картину розвитку організації в майбутньому, виступає основою для вибору альтернативи, що зумовлює природу і напрям організації фінансових відносин.

Вони пов'язують її з фінансовою політикою та плануванням, хоча фінансова політика ґрунтується на детальних, конкретизованих фінансових даних, а стратегія визначає напрям руху організації [1!5]. Таке трактування фінансової стратегії підтримують і деякі інші вчені, які визначають її “…як довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу що передбачає розв'язання великомасштабних завдань підприємства” [2].

Однак існує і звужене розуміння призначення фінансової стратегії, яке зводиться лише "до використання власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів для досягнення стратегічної конкурентної переваги” [3]. Очевидно, що в умовах ринкової економіки різко зростає роль ефективного управління фінансовими ресурсами організації, оскільки це єдиний вид ресурсів, що трансформується безпосередньо із мінімальним часовим лагом у будь-який інший вид ресурсів. Роль фінансових ресурсів важлива на усіх рівнях управління (стратегічному, тактичному, оперативному), однак вирішальна - при визначенні стратегічного напряму розвитку.

Станіславчик О. [8, с. 47] розглядає фінансову стратегію як функцію управління фінансовими потоками підприємства з метою збільшення його вартості за умови збереження фінансової рівноваги, яка забезпечується оптимальним співвідношенням між довгостроковою, поточною ліквідністю та рентабельністю. Зростання ринкової вартості підприємства забезпечується безперервним надходженням капіталу та визначає спрямованість фінансової стратегії щодо підвищення інвестиційної привабливості підприємства, однією з важливих умов якої є стійкий фінансовий стан підприємства. Наведене трактування не розглядає інші об’єкти фінансової діяльності, такі як структура активів і пасивів підприємства, інвестиції, фінансові ризики і заходи, що забезпечують антикризове управління.

Бланк І. [9, с. 69] визначає фінансову стратегію як систему довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства ... і найбільш ефективних шляхів їх досягнення. Підпорядкованість фінансової стратегії загальній економічній стратегії враховується в процесі формування системи цілей, які не повинні суперечити одна одній та мають забезпечувати взаємозв’язок всіх видів економічних ресурсів за допомогою балансу доходів і витрат. Такої ж точки зору дотримуються З. Шершньова та С. Оборська [10, с. 33].

Окремі економісти схильні ототожнювати поняття фінансової стратегії та фінансової політики [11, с. 87]. Однак таке розуміння економічно невірне, оскільки фінансова політика підприємства є одним з етапів процесу формування фінансової стратегії й передбачає розробку детального плану дій, необхідних для досягнення поставлених цілей за окремими напрямками фінансової діяльності. Тому основні задачі фінансової політики – максимізація прибутку, формування оптимальної структури капіталу, досягнення фінансової стійкості, забезпечення інформаційної прозорості для власників, кредиторів, інвесторів, досягнення інвестиційної привабливості, залучення додаткових ресурсів – доцільно прийняти як цілі фінансової стратегії.

Іншу точку зору знаходимо в Л.Павлової [12, с. 52], яка розглядає фінансову стратегію як інструмент досягнення підприємством стану, для якого характерно покриття всіх його витрат, необхідних для забезпечення економічного розвитку з власних джерел, що можливо здійснювати за двома основними напрямками: зовнішнім та внутрішнім зростанням. Зовнішнє зростання, на думку Л.Павлової, передбачає поглинання підприємством інших через одноразове фінансування заздалегідь обраного об’єкта; для внутрішнього зростання характерним є поетапне фінансування розвитку власної матеріально-технічної бази, що є основою діючого виробництва. Приділяючи особливу увагу підтримці фінансової стійкості, платоспроможності, а також зниженню ризику, автор вбачає можливість їх реалізації в разі диверсифікації фінансових вкладень і фінансування інвестиційних проектів. Однак фінансування діяльності господарюючого суб’єкта тільки за рахунок власних коштів не завжди можливо і доцільно, крім того, потрібно мати на увазі, що якщо вартість кредитних фінансових ресурсів нижча за рентабельність діяльності підприємства, то використання позикових коштів дозволяє підвищити рівень віддачі власного капіталу.

Путятін Ю., Пушкар О., Тридід О. [13, с. 49] фінансову стратегію розглядають як результат прийняття стратегічних рішень щодо питань ефективного залучення фінансових ресурсів та їх використання. Таке формулювання відбиває змістовний аспект процесу формування фінансової стратегії: визначення основних принципів поведінки підприємства на фінансовому ринку для забезпечення його інвестиційної активності. Даний підхід у рамках єдиної фінансової стратегії дозволяє виділити дві її складові: інвестиційну стратегію і стратегію фінансування. Інвестиційна стратегія визначається як система довгострокових цілей інвестиційної діяльності, а також вибір дій з їх досягнення. Спираючись на внутрішню стратегію розвитку, автори приділяють особливу увагу забезпеченню високого рівня матеріально-технічної бази виробництва: реалізації проектів технічного переозброєння, модернізації, розширення, реконструкції або скорочення виробництва основних видів продукції, що дозволить підприємству зайняти свої конкурентні позиції на ринку. Інвестиційна стратегія тісно пов’язана з виробничою та інноваційною стратегіями. Поєднання фінансової та інвестиційної стратегії здійснюється з багатьма вченими [14, 15] .

Крутик А. Б., Хайкин М. М. [16, с. 120] розглядають фінансову стратегію широко і пов’язують її з фінансовим плануванням. Дійсно, формування фінансової стратегії на підприємстві здійснюється на основі прогнозування балансу, аналізу звіту про фінансові результати, бюджетів капітальних вкладень за допомогою основних показників, що характеризують всі аспекти господарської діяльності. Даний підхід зумовлює необхідність використання системного аналізу при формуванні фінансової стратегії. Однак фінансове планування є функцією управлінської діяльності, а фінансова стратегія – її результатом і має ряд специфічних особливостей.

Фінансова стратегія – це узагальнююча модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей в рамках вибраної місії  шляхом координації, розподілу і використання фінансових ресурсів компанії.

Розробка фінансової стратегії – це частина загальної стратегії економічного розвитку, в силу чого вона має узгоджуватися з її цілями і напрямками. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства, оскільки зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування не тільки фінансової, але і загальної стратегії розвитку підприємства.

Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами. Вона охоплює питання теорії та практики формування фінансів, їх планування, вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринкових умовах господарювання. Теорія фінансової стратегії досліджує об’єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.

Фінансова стратегія являє собою одну з найважливіших видів функціональної стратегії підприємства, що забезпечує всі основні напрямки розвитку його фінансової діяльності та фінансових відносин шляхом формування довгострокових фінансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватного коректування напрямків формування та використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середовища [6, c.96].

1.2 Характеристика процесу розробки фінансової стратегії розвитку підприємства

Розробка фінансової стратегії підприємства базується на методологічних принципах концепції „стратегічного управління”, яка відображає чітке стратегічне позиціювання підприємства (включаючи і його фінансову позицію), представлене у системі принципів та цілей його функціонування, механізмі взаємодії суб’єкта і об’єкта управління, характері взаємовідносин між елементами господарської та організаційної структури і формах їх адаптації до змінних умов зовнішнього середовища [57].

Стратегічне управління виникло на базі розвитку методології стратегічного планування, яке складає його основу. Головна відмінність стратегічного планування від довгострокового полягає в трактуванні майбутнього. В системі довгострокового планування вважається, що майбутнє може бути передбачене шляхом екстраполяції тенденцій та структурних пропорцій, які вже склалися. У системі стратегічного планування йдуть від теперішнього до майбутнього, змінюючи екстраполяцію аналізом перспектив підприємства. Методологічною основою при стратегічному плануванні є системний та ситуаційний підходи. Ці підходи відрізняє гнучкість, адаптивність та маневреність [12].

Більш детальний розгляд змісту стратегічних і фінансових цілей показує, що вони тісно переплітаються одні з одними і часто є взаємозалежними (табл. 1.4) [65].

Таблиця 1.4

Співвідношення фінансових та стратегічних цілей підприємства

Фінансові цілі

Стратегічні цілі

1

2

Пришвидшений темп зростання доходів

Збільшення частки ринку

Вищі дивіденди

Підвищення якості продукції

Збільшення прибутку на інвестований

капітал

Нижчі витрати порівняно з конкурентами

Підвищення кредитного та облігаційного

рейтингів

Розширення асортименту продуктів і

підвищення їх привабливості

Збільшення припливу грошових ресурсів

Збільшення можливостей розширеного

відтворення

Підвищення ціни акцій

Підвищення репутації підприємства серед

клієнтів

Покращення і оптимізація структури

джерел доходів

Розширення застосування інвестицій

Диверсифікована база для отримання

прибутку

Закріплення позицій у конкурентній

боротьбі на міжнародних ринках

Необхідність виокремлення фінансової складової при створенні загальної стратегії компанії визначається:

диверсифікацією діяльності крупних корпорацій в плані охоплення

ними різних ринків, у тому числі і фінансових;

потребами в пошуку джерел фінансування стратегічних проектів і усього комплексу стратегічної виробничо-господарської поведінки;

наявністю єдиної для всіх компаній кінцевої мети при виборі стратегічних орієнтирів – максимізації фінансового ефекту;

стрімким розвитком міжнародних і внутрішніх національних фінансових ринків як „функціонального” поля для залучення фінансових ресурсів і одночасного прибуткового розміщення капіталу.

Методологія формування фінансової стратегії підприємства включає обґрунтування та розробку таких принципів діяльності, дотримання яких дозволило б зацікавленим суб’єктам ефективно розв’язувати певні питання.

Основними принципами моделювання фінансової стратегії є [3]:

розгляд підприємства як відкритої системи: відкритість підприємства як соціально-економічної системи і його здатність до самоорганізації дозволяють забезпечувати якісно інший рівень формування його фінансової стратегії;

врахування базових стратегій операційної діяльності підприємства: прискорений ріст, обмежений ріст, скорочення, комбінування;

переважна орієнтація на підприємницький стиль стратегічного управління фінансовою діяльністю;

виділення домінантних сфер стратегічного фінансового розвитку;

забезпечення гнучкості фінансової стратегії підприємства: в економічній літературі: стратегічна гнучкість являє собою потенційну можливість підприємства швидко корегувати або розробляти нові стратегічні фінансові рішення у разі зміни внутрішніх або зовнішніх умовах здійснення фінансової діяльності;

забезпечення альтернативності стратегічного фінансового вибору, яка є важливою характерною рисою всієї системи стратегічного управління підприємством і пов’язана з усіма основними елементами стратегічного фінансового набору – фінансовими цілями, фінансовою політикою по окремим аспектам фінансової діяльності, джерелами формування фінансових ресурсів, стилем та менталітетом фінансового управління тощо;

забезпечення постійного використання результатів технологічного прогресу у фінансовій діяльності, оскільки фінансова діяльність є головним механізмом забезпечення впровадження технологічних новацій, які забезпечують зростання конкурентної позиції підприємства на ринку;

врахування рівня фінансового ризику в процесі прийняття стратегічних рішень. Отримання високих доходів (прибутків) багато у чому залежить від уміння оцінювати і прогнозувати ризики, з якими доводиться стикатися фінансовим менеджерам: невміння вимірювати ризик – це неможливість його контролювати і управляти ним. Ризиком можна управляти, тобто використовувати різні заходи, які дозволяють у певній мірі прогнозувати реалізацію ризикової події та здійснювати дії по зниженню ступеня ризику;

орієнтація у процесі реалізації фінансової стратегії на професійний апарат фінансових менеджерів, які повинні бути ознайомлені із основними принципами стратегічного управління, механізмом управління окремими аспектами фінансової діяльності, володіти методами стратегічного фінансового контролінгу;

забезпечення розробленої фінансової стратегії підприємства відповідними організаційною структурою управління фінансовою діяльністю і організаційною культурою. Передбачені стратегічні зміни у цій області повинні бути складовою частиною параметрів фінансової стратегії, які забезпечують її придатність до реалізації.

У загальному вигляді процес формування і реалізації фінансової стратегії підприємства повинен включати наступні основні компоненти [65]:

а) формулювання місії та цілей організації;

б) стратегічний аналіз;

в) визначення стратегічних альтернатив;

г) вибір стратегії;

д) реалізація стратегії;

е) контроль і оцінка стратегії.

Розробка фінансової стратегії грає велику роль в забезпеченні ефективного розвитку підприємства. Ця роль полягає в наступному:

1. Розроблена фінансова стратегія забезпечує механізм реалізації довгострокових загальних і фінансових цілей майбутнього економічного і соціального розвитку підприємства в цілому та окремих його структурних одиниць.

2. Вона дозволяє реально оцінити фінансові можливості підприємства, забезпечити максимальне використання його внутрішнього фінансового потенціалу і можливість активного маневрування фінансовими ресурсами.

3. Вона забезпечує можливість швидкої реалізації нових перспективних інвестиційних можливостей, що виникають в процесі  динамічних змін факторів зовнішнього середовища.

4. Розробка фінансової стратегії враховує заздалегідь можливі варіанти розвитку неконтрольованих підприємством факторів зовнішнього середовища і дозволяє звести до мінімуму їх негативні наслідки для діяльності підприємства.

5. Вона відображає порівняльні переваги підприємства в фінансовій діяльності в зіставленні з його конкурентами.

6. Наявність фінансової стратегії забезпечує чіткий взаємозв'язок стратегічного, поточного і оперативного управління фінансовою діяльністю підприємства.

7. Вона забезпечує реалізацію відповідного менталітету фінансової поведінки в найбільш важливих стратегічних фінансових рішеннях підприємства.

8. В системі фінансової стратегії формується значення основних критеріальних оцінок вибору найважливіших фінансових управлінських рішень.

9. Розроблена фінансова стратегія є однією з базисних передумов стратегічних змін загальної організаційної структури управління і організаційної культури підприємства [7, c.122].

Формування фінансової стратегії передбачає послідовність певних етапів. По-перше, воно не можлива без збирання інформації про ринкове середовище функціонування підприємства  (конкурентів, постачальників, клієнтів, посередників, державні органи та служби, банківські установи) та її детального аналізу. Стратегічний і фінансовий аналіз  (зокрема СВОТ аналіз, що охоплює аналіз слабких і сильних сторін підприємства, ризиків та додаткових шансів), статистичні методи та економіко-математичне моделювання. Після виконання аналітичної роботи, здійснення відповідних розрахунків, обговорення альтернативних варіантів розвитку подій приймається управлінське рішення щодо вибору фінансової стратегії, яку надалі деталізують за напрямами фінансової політики та реалізовують згідно з планом. Послідовність етапів формування фінансової стратегії зображено на рис. 1.

Рис. 1.1 Основні етапи формування фінансової стратегії підприємства

Розглянемо визначені етапи формування і реалізації фінансової стратегії підприємства більш детально. Визначення загального періоду формування фінансової стратегії залежить від багатьох умов. Головною умовою його визначення є тривалість періоду, який прийнятий для формування корпоративної стратегії розвитку підприємства – оскільки фінансова стратегія має підпорядкований характер щодо генеральної стратегії, вона не може виходити за межі цього періоду (хоча коротший період формування фінансової стратегії є допустимим).

Важливою умовою визначення періоду формування фінансової стратегії підприємства є передбачуваність розвитку економіки в цілому і кон’юнктури тих сегментів фінансового ринку, з якими пов’язана наступна фінансова діяльність підприємства. Умовами визначення періоду формування фінансової стратегії є також галузева приналежність підприємства, його розмір, стадія життєвого циклу та інше.

Що стосується дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища, то воно передбачає вивчення економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства та можливих їх змін в наступному періоді. Крім того, на цьому етапі розробки фінансової стратегії аналізується кон’юнктура фінансового ринку та фактори, які її визначають, а також розробляється прогноз кон’юнктури в розрізі окремих сегментів цього ринку, пов’язаних з майбутньою фінансовою діяльністю підприємства.

Важливим елементом у розробці фінансової стратегії підприємства є оцінка його сильних та слабких сторін. При цьому необхідно визначити чи володіє підприємство достатнім потенціалом, щоб використати інвестиційні можливості, а також виявити які його внутрішні характеристики послаблюють результативність фінансової діяльності. Для діагностики внутрішніх проблем здійснення цієї діяльності використовується метод управлінського обстеження підприємства, заснований на вивченні різних функціональних зон підприємства, які забезпечують розвиток фінансової діяльності. В управлінське обстеження бажано включити наступні функціональні зони: маркетингові можливості розширення обсягів та диверсифікація операційної (а відповідно і фінансової) діяльності; фінансові можливості формування інвестиційних ресурсів; чисельність, професійний та кваліфікаційний склад персоналу, який здійснює розробку і реалізацію фінансової стратегії; існуюча на підприємстві інформаційна база, яка забезпечує підготовку альтернативних стратегічних фінансових рішень; стан організаційної структури управління і організаційної культури підприємства.

У процесі комплексної оцінки стратегічної фінансової позиції підприємства повинно бути отримане чітке уявлення про основні параметри, що характеризують можливості та обмеження розвитку фінансової діяльності підприємства: який рівень стратегічного мислення власників, керівників та фінансових менеджерів підприємства; який рівень знань фінансових менеджерів (їх інформаційна обізнаність) про стан і динаміку найважливіших елементів зовнішнього середовища; яка ефективність діючих на підприємстві систем фінансового аналізу, планування і контролю; у якій мірі вони орієнтовані на вирішення стратегічних задач і т. д.

При формуванні стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства основна увага акцентується на підвищенні рівня добробуту власників капіталу (підприємства) та максимізації його ринкової вартості. Водночас така головна ціль потребує певної конкретизації з урахуванням завдань та особливостей майбутнього фінансового розвитку підприємства.

Система стратегічних цілей повинна забезпечувати вибір найбільш ефективних напрямків фінансової діяльності; формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і оптимізації їх складу; прийнятність рівня фінансових ризиків у процесі здійснення наступної господарської діяльності, забезпечення фінансової рівноваги підприємства тощо.

Систему стратегічних цілей фінансового розвитку підприємства слід формувати чітко й коротко, відображаючи кожну з цілей у конкретних показниках — цільових стратегічних нормативах. У ролі таких стратегічних нормативів з окремих аспектів фінансової діяльності підприємства можуть бути:

середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, які формуються з власних джерел;

мінімальна вартість власного капіталу в загальному обсязі використаного капіталу підприємства;

коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

співвідношення оборотних та необоротних активів підприємства;

мінімальний обсяг грошових активів, що забезпечить поточну платоспроможність підприємства;

мінімальний рівень самофінансування інвестицій;

допустимий рівень фінансових ризиків у розрізі основних напрямків господарської діяльності підприємства [30].

Розробка таких цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності служить базою для прийняття основних управлінських рішень і забезпечення контролю за виконанням фінансової стратегії.

На етапі прийняття основних стратегічних фінансових рішень визначаються головні напрями фінансового розвитку підприємства у розрізі окремих домінантних сфер, фінансова політика по окремим аспектам його фінансової діяльності, формується портфель альтернатив стратегічних підходів до реалізації поставлених цілей та здійснюється їх оцінка і відбір.

Найвідповідальнішим у формуванні фінансової стратегії підприємства є розроблення фінансової політики, яка є формою реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі найважливіших аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її реалізації. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише за окремими напрямками фінансової діяльності підприємства, що потребують найефективнішого управління для досягнення головної стратегічної цілі такої діяльності. Обов’язковим етапом при формуванні фінансової стратегії має бути оцінка її ефективності за системою спеціальних економічних та позаекономічних критеріїв, які встановлюються підприємством. За результатами оцінки у розроблену фінансову стратегію вносяться необхідні корективи, після чого вона приймається до реалізації.

У процесі реалізації фінансової стратегії поряд із попередньо визначеними стратегічними заходами готуються і реалізуються нові управлінські рішення, обумовлені непередбаченими змінами факторів зовнішнього фінансового середовища.

Прикінцевим етапом є організація контролю за реалізацією фінансової стратегії, що здійснюється на основі стратегічного фінансового контролінгу та відображає хід реалізації основних стратегічних цільових нормативів фінансової діяльності підприємства. Контроль за реалізацією фінансової стратегії забезпечує перевірку надходження доходів, економне і раціональне їх використання, оскільки добре налагоджений фінансовий контроль допомагає виявляти внутрішні резерви, підвищувати рентабельність діяльності, збільшуючи грошові накопичення.

Запропонована послідовність основних етапів процесу розробки фінансової стратегії підприємства може бути уточнена і деталізована з урахуванням особливостей фінансової діяльності підприємства і рівня стратегічного мислення його фінансових менеджерів.

Таким чином, методологічною основою формування фінансової стратегії підприємства є концепція „стратегічного управління”. В узагальненому вигляді процес розробки фінансової стратегії підприємства включає ряд етапів, основними серед яких є: визначення загального періоду формування фінансової стратегії, дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища, оцінка внутрішніх сильних та слабких сторін підприємства, комплексна оцінка стратегічної фінансової позиції, формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства, розробка цільових стратегічних нормативів, прийняття основних стратегічних фінансових рішень, оцінка розробленої фінансової стратегії, забезпечення її реалізації та організація контролю за реалізацією.

Якщо в процесі формування і реалізації фінансової стратегії виявлено певні відхилення фактичних значень показників від планових і від визначених умов діяльності підприємства,  то відбувається коригування стратегії на тому етапі, де виявлено відхилення.

Для полегшення реалізації фінансової стратегії доцільно проводити її деталізацію шляхом складання тактичних планів. Тактичне планування покликане сформувати механізми реалізації обраної стратегії. Тактичне планування має два різновиди: оперативне та поточне.

Поточне планування – це різновид управлінської діяльності, який спрямований на розроблення параметрів, заходів, бюджетів та адміністративно - фінансових важелів з метою формування поточних планів функціонування конкретних сфер діяльності організації чи її діяльності загалом на річний період у напрямку досягнення завдань обраної фінансової стратегії.

Оперативне планування спрямоване на формування вузьких, деталізованих, короткотермінових планів з конкретних питань діяльності підприємства, які формуються шляхом розвитку поточних планів. Оперативні і поточні плани не повинні відхилятися від фінансової стратегії підприємства, а навпаки – деталізувати і доповнювати її.

Важливим моментом формування фінансової стратегії є врахування стадії життєвого циклу підприємства і продукції, яку воно виробляє, а також обраної фінансової та маркетингової політики. З огляду на це, можна виділити такі типи фінансових стратегій:

експансійна стратегія  (стратегія розширення) – обирають у тому випадку, коли підприємство веде так звану агресивну політику:  планує придбання (поглинання) інших підприємств, розширення виробництва, захоплення значної частки ринку, вихід на нові ринки збуту; її застосування є доцільним, якщо продукція суб'єкта господарювання перебуває на стадії запровадження, становлення чи піднесення і підприємство має достатній трудовий та фінансовий потенціали для здійснення перелічених вище заходів. У цьому випадку підприємство активно залучає кредити, здійснює реальні і фінансові інвестиції в інвестиційно привабливі об'єкти, витрачає значні кошти на рекламу, скорочує розмір дебіторської заборгованості, збільшує обіговість капіталу тощо;

стратегія поступового розвитку – характерна для більшості промислових підприємств. Такий тип стратегії передбачає спрямування суб'єкта господарювання на поступове нарощення обсягів діяльності, зростання прибутковості та покращення його основних фінансових і виробничо-економічних показників й характеристик, забезпечення стабільного фінансового стану. Фінансовий аспект такої стратегії полягає у визначенні оптимального рівня співвідношення залучених і власних коштів для підтримки поточної платоспроможності підприємства на належному рівні, зростанні рівня рентабельності продукції за рахунок зниження її собівартості, збільшення обіговості обігових коштів тощо;

захисна стратегія – передбачає незначне зменшення виробничих потужностей, часткове чи повне згортання інвестиційної та інноваційної діяльності задля збереження певного рівня прибутковості і фінансової стійкості підприємства при негативному впливі на його діяльність ендогенних та екзогенних факторів;

стабілізаційна стратегія – виникає у разі тимчасової втрати підприємством платоспроможності,  порушення структури балансу,  погіршення показників діяльності. Фінансовим менеджерам чи аналітикам у такому разі потрібно проаналізувати виробничо-господарську діяльність суб'єкта господарювання за декілька попередніх періодів,  виявити проблемні місця і причини їх виникнення, окреслити основні шляхи їх вирішення й визначити перелік стабілізаційних заходів;

антикризова стратегія – реалізовують у випадках, коли підприємство перебуває у кризовому стані і потребує санації.  Передбачає комплекс заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності (ліквідності), кредитоспроможності,  стабілізацію його фінансового стану.  У такому разі фінансовій службі підприємства слід особливу увагу звернути на оптимальне використання наявних ресурсів, забезпечення стабільного зниження вартості використовуваного капіталу, зменшення дебіторської заборгованості, скорочення матеріальних витрат,  продаж або здачу в оренду нерентабельних основних фондів тощо [4, c.38]. Шляхами виходу підприємства з кризового стану можуть також бути повна реорганізація виробництва або злиття з іншим, фінансово стійкішим підприємством.

Враховуючи, що основною метою фінансової стратегії є забезпечення максимізації ринкової вартості підприємства та зростання добробуту його власників, до головних її завдань можна віднести [5, c. 132]:

визначення способів ефективного використання фінансових можливостей підприємства у довготерміновому періоді;

визначення перспективних напрямів фінансових взаємовідносин підприємства з іншими суб'єктами господарювання,  податковими органами, банками, страховими компаніями тощо;

формування системи ефективного фінансового забезпечення операційної, інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства;

визначення системи заходів щодо забезпечення фінансової стійкості підприємства на ринку;

обґрунтування способів виходу з кризи й методів управління за умов кризового стану підприємства тощо.

Оскільки фінансову стратегію розробляють на тривалий термін (переважно, до 3 років), то її найважливішим завданням є визначення обсягів, джерел та форм залучення фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності підприємства.

Джерела фінансових ресурсів можуть бути внутрішніми (власний потенціал підприємства) та зовнішніми. Отримати фінансові ресурси із зовнішніх джерел можна за рахунок банківських позик, комерційних (товарних) кредитів, коштів, інвестованих у підприємство зовнішніми інвесторами, бюджетних дотацій та трансфертів, безповоротної фінансової допомоги тощо.  Вибираючи ту чи іншу форму залучення фінансових ресурсів, потрібно враховувати вартість позикових коштів та особливості діяльності суб'єкта господарювання: рівень налагодженості логістичних зв'язків, організацію постачання та збуту, тривалість виробничого циклу, структуру кредиторської та дебіторської заборгованості, середній обсяг виручки від реалізації та собівартості продукції,  розмір власного капіталу тощо.  Іноді  "молодим"  підприємствам доцільніше здійснювати виробничо-господарську діяльність за рахунок залучення позикового капіталу,  ніж нарощувати  власний,  використовуючи ефект фінансового важеля.

Забезпечення достатніми обсягами фінансових ресурсів є однією з найважливіших умов досягнення цілей та завдань, передбачених фінансовою стратегією підприємства.  Конкретні шляхи досягнення відповідних цілей визначає фінансова політика,  яка охоплює політику управління структурою капіталу, цінову політику, податкову політику, політику управління доходами, політику управління витратами, політику управління формуванням і використанням прибутку, дивідендну політику, інвестиційну політику тощо.

Кожен суб'єкт господарювання має свої особливості, тому визначити єдиний підхід до вибору фінансової політики чи фінансової стратегії неможливо. Кожне підприємство повинне самостійно визначати, які чинники і яким чином впливатимуть на його діяльність, та формувати таку фінансову стратегію, яка б мінімізувала ризики і сприяла збільшенню його прибутковості, підвищенню конкурентоспроможності та фінансової стійкості на ринку.

1.3 Стратегічний фінансовий аналіз як основа для прийняття стратегічних фінансових рішень

Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства [36, с.35]. Основна мета загальної стратегії – забезпечення високих темпів економічного розвитку та підвищення конкурентної позиції підприємства.

В існуючих теоретичних положеннях про розробку фінансової стратегії підприємства її структуру найчастіше розглядають у розрізі домінантних сфер стратегічного фінансового розвитку підприємства, якими є:

стратегія формування фінансових ресурсів підприємства;

стратегія розподілу фінансових ресурсів підприємства;

стратегія забезпечення фінансової безпеки підприємства;

стратегія підвищення якості управління фінансовою діяльністю підприємства.

Визначений поділ фінансової стратегії носить загальний характер, тому деякі дослідники пропонують виділяти в структурі фінансової стратегії підприємства наступні складові: стратегія управління активами; стратегія управління капіталом; інвестиційна стратегія; стратегія управління грошовими потоками; стратегія управління фінансовими ризиками; стратегія антикризового управління; стратегія узгодження фінансових цілей та якості управління фінансовою діяльністю підприємства [58].

Виокремлення домінантних сфер (напрямків) стратегічного фінансового розвитку дозволяє ідентифікувати пріоритетні напрями фінансової діяльності підприємства. При цьому кожна із домінантних сфер повинна бути поділена на окремі сегменти, які різносторонньо характеризують особливості і результати фінансової діяльності підприємств за напрямком, що розглядається (додаток А).

Розробка основних елементів стратегічного набору в сфері фінансової діяльності підприємства базується на результатах стратегічного фінансового аналізу. Стратегічний фінансовий аналіз – це процес вивчення впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на результативність здійснення фінансової діяльності підприємства з метою виявлення особливостей і можливих напрямків її розвитку в перспективному періоді.

Здійснюючи аналіз зовнішнього середовища розробники стратегічного плану контролюють зовнішні по відношенню до підприємства фактори, з тим щоб визначити можливості його розвитку та упередити можливі негативні дії, загрози. Аналіз зовнішнього середовища дає підприємству час для: прогнозування можливостей; складання плану на випадок невизначених обставин; розробки системи попередження на випадок можливих загроз; розробки стратегій, які можуть перетворити попередні загрози в будь-які вигідні можливості [73]. Існує безліч факторів зовнішнього середовища, що можуть впливати на діяльність організації. У менеджменті їх прийнято ділити за ознакою впливу на діяльність організації на фактори зовнішнього середовища прямого і непрямого впливу.

Підприємство не може здійснювати прямий контроль над формуванням умов зовнішнього фінансового середовища непрямого впливу. Ця група факторів формується на макрорівні і впливає на підприємство, форми і результати його фінансової діяльності у довгостроковому періоді. Зокрема, у формуванні умов зовнішнього фінансового середовища непрямого впливу вагому роль відіграє державна фінансова політика і державне регулювання фінансової діяльності підприємства.

Що стосується зовнішнього фінансового середовища прямого впливу, то воно представляє собою сукупність умов і факторів, які впливають на підприємство, форми і результати його фінансової діяльності, в процесі фінансових відносин з контрагентами по фінансовим операціям і угодам.

В ідеальному варіанті бажано було б аналізувати й оцінювати усі фактори, як у поточній діяльності підприємства, так і в процесі стратегічного управління. На практиці зробити це досить важко, тому необхідно обмежувати їх склад. Як доводить практика, загрози і можливості, з якими зіштовхується підприємство, звичайно можуть бути представлені такими групами факторів: економічне середовище, політичне середовище, технологічне середовище, соціально-культурне середовище, міжнародне, конкурентне, ринкове, географічне середовище (табл. 1.5) [36].

Табл. 1.5

Зовнішні фактори впливу на діяльність підприємства

Загальноекономічні

Ринкові

Інші

1

2

3

а) темпи і рівень інфляції, що скорочують купівельну спроможність і попит;

б) податкова система, що впливає на перерозподіл доходів;

в) рівень процентних ставок

на капітал, що визначає

вигідність або невигідність

інвестицій;

г) рівень фактичного і

прихованого безробіття, що

визначає купівельну

спроможність людей;

д) стабільність національної

валюти;

е) міжнародний платіжний

баланс, державні активи і

пасиви

ж) спад обсягу національного доходу;

зріст інфляції;

з) уповільнення платіжного обороту;

і) нестабільність податкової системи;

к) нестабільність регулюючого законодавства;

л) зниження рівня реальних доходів населення;

м) зріст безробіття;

а) зміна місткості внутрішнього ринку;

б) ступінь насичення ринку;

в) характер розвитку ринку

(розвивається, стабільний,

скорочується);

г) рівень монополізму на

ринку;

д) наявність товарів-замінників;

е) масштаби діяльності

конкурентів;

ж) ефективність каналів передачі інформації про

продукцію;

з) стан фондового ринку;

стан валютного ринку

і) зниження місткості внутрішнього ринку;

к) посилення монополізму  на ринку;

л) істотне зниження попиту;

м) зріст пропозиції товарів-субститутів;

н) зниження активності фондового ринку;

о) нестабільність валютного ринку.

а) політична ситуація;

б)  демографічні тенденції;

в) соціально-культурне

середовище;

г) інноваційна діяльність,

інтенсивність зміни

технологій;

д) міжнародні фактори;

е)  географічні умови,

стихійні лиха;

ж) криміногенна ситуація

з) стихійні лиха;

Відмінність між зовнішніми і внутрішніми факторами, що впливають на діяльність підприємства полягає в тому, що внутрішніми чинниками менеджери підприємства можуть управляти самостійно відповідно до своїх цілей, а зовнішні чинники підприємство сприймає як такі, що вже склалися, і тільки пристосовується до них. Внутрішнє фінансове середовище характеризує систему умов і факторів, які впливають на вибір певної організації та форм фінансової діяльності з метою досягнення найкращих її результатів. Внутрішнє фінансове середовище визначає той фінансовий потенціал, який дозволяє підприємству досягати поставлених цілей і задач в стратегічному періоді. Класифікацію внутрішніх факторів представлено в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6

Внутрішні фактори впливу на діяльність підприємства

Виробничі

Інвестиційні

Фінансові

1

2

3

а) ефективність

маркетингової діяльності;

б) структура поточних

витрат;

в) рівень використання

основних фондів;

г) розмір страхових і

сезонних запасів;

д) диверсифікованість

асортименту продукції;

е) стан виробничого

менеджменту

а) структура фондового

портфеля;

б) отримані планові

інвестиційні прибутки при

реалізації реальних

проектів;

в) строк будівельно-

монтажних робітг) істотні перевитрати інвестиційних ресурсів;

д) недосягнення запланованих обсягів прибутку по реалізованим проектам;

е) неефективний інвестиційний менеджмент.

а) ефективність фінансової

стратегії;

б) ефективність структури

активів;

в) структура капіталу;

г) дотримання допустимих

ризиківд)висока частка короткострокових джерел залучення позикового капіталу;

е) зріст дебіторської заборгованості;

ж) висока вартість капіталу;

перевищування припустимих

з) рівнів фінансових ризиків;

неефективний фінансовий менеджмент.

На фінансову стратегію підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансовий стан підприємства їх можна об'єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.

За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники. Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники І рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі). Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на фінансову стратегію, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансовий стан, викликані дією об'єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи самого підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на фінансовий стан підприємства може бути різним,  яким потрібно і можливо управляти в певних межах. За складом та ступенем значущості чинники, що впливають на фінансовий стан, можна охарактеризувати так.

Чинники І рівня – це узагальнюючі (базові) чинники,  які є результатом

впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії

більш дрібних чинників.

До чинників І рівня відносять:

фазу економічного розвитку систем;

стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва,   зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, у свою чергу, призводить до ще  більшого скорочення збуту за одночасного зменшення  доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже, знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансового стану підприємства.

Другим базовим чинником І рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загальноекономічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти з'ясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами в необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом із цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.

Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

середній рівень доходів населення;

демографічна ситуація;

соціальна політика держави;

податкова політика держави;

грошово-кредитна політика;

амортизаційна політика;

загальний рівень стабільності;

стратегія управління обсягами діяльності;

стратегія управління активами;

стратегія управління капіталом;

стратегія управління грошовими потоками.

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні чинники – це такі, вплив яких пов'язаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна,  соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До внутрішніх похідній чинників II рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом.

Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, у свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.

Чинники III рівня – є деталізуючими. За допомогою їх з'ясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

рівень конкуренції;

рівень інфляції;

склад та структуру активів;

стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;

стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стратегію є різним. Тому за їх значимістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стратегії є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стратегія підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом із цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом – оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Зі збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.

Після проведення аналізу внутрішнього середовища, виявлення сильних та слабких сторін та оцінювання факторів за ступенем важливості керівництво може визначити ті зони, які потребують негайної уваги, ті, які можуть зачекати, і перспективні, зовнішніми можливостями яких можна скористатися. Співставлення внутрішніх сильних та слабких сторін з зовнішніми загрозами та можливостями сприяє вибору відповідної стратегічної альтернативи.

Підсумовуючи сказане, можна виділити наступні етапи здійснення стратегічного фінансового аналізу:

− аналіз зовнішнього фінансового середовища непрямого впливу;

− аналіз зовнішнього фінансового середовища прямого впливу;

− аналіз внутрішнього фінансового середовища;

− комплексна оцінка стратегічної фінансової позиції підприємства та

вибір стратегічної альтернативи.

Особливістю здійснення стратегічного фінансового аналізу є те, що він є не тільки ретроспективним, але і прогнозним, тобто оцінює перспективний стан фінансового потенціалу підприємства під впливом можливих змін окремих факторів та умов. Це визначає необхідність використання спеціальних методів проведення такого аналізу, які складають основу його методичного апарату. Ці спеціальні методи можуть доповнюватися і традиційними методами аналітичного дослідження. Зокрема, для розробки адекватної стратегії особливого значення набуває ефективно проведений фінансовий аналіз діяльності підприємства, результати якого використовуються для прийняття управлінських рішень щодо попередження збитковості і забезпечення розвитку підприємства. Фінансовий аналіз є ланкою, яка поєднує розробку управлінських рішень і діяльність підприємства. Саме за допомогою фінансового аналізу можна визначити величину і динаміку фінансових ресурсів, здатність підприємства виконувати свої зобов’язання, виплачувати дивіденди, здійснювати інвестиції в основні засоби, покривати поточні фінансові потреби, тобто можна проаналізувати ефективність грошових потоків, де б доходи перевищували витрати не лише в поточному періоді, а й у майбутньому. Що стосується специфічних методів аналізу, які використовуються в процесі розробки фінансової стратегії, то найпоширенішими серед них є: SWOT-аналіз, PEST-аналіз, SNW-аналіз, портфельний аналіз, метод сценаріїв, експертний аналіз. Система спеціальних методів стратегічного фінансового аналізу і область їх застосування представлена у таблиці 1.7 [3].

Таблиця 1.7

Система спеціальних методів стратегічного фінансового аналізу і область їх застосування

Основні методи

стратегічного

фінансового аналізу

Область застосування методу

Аналіз факторів

зовнішнього

фінансового

середовища

непрямого впливу

Аналіз факторів

зовнішнього

фінансового

середовища прямого

впливу

Аналіз факторів

внутрішнього

фінансового

середовища

1

2

3

4

SWOT-аналіз

+

+

+

PEST-аналіз

+

-

-

SNW-аналіз

-

-

+

Портфельний аналіз

-

+

+

Метод сценаріїв

+

+

+

Експертний аналіз

+

+

+

Система PEST-аналізу використовується лише для аналізу факторів макрорівня і передбачає поділ зовнішнього середовища функціонування підприємства на чотири складові: політико-правове середовище, економічне середовище, соціокультурне середовище та технологічне середовище.

Іншим вузько спеціалізованим методом є SNW-аналіз. Цей метод використовується виключно при аналізі факторів внутрішнього середовища підприємства. Абревіатура SNW відображає характер позиції підприємства по досліджуваному фактору: сильна (strength), нейтральна (neutral) чи слабка (weakness) позиція.

Результати оцінки окремих факторів внутрішнього та зовнішнього фінансового середовища при необхідності доповнюються їх оцінкою методами портфельного чи експертного стратегічного фінансового аналізу.

Експертний метод стратегічного аналізу полягає в обліку суб’єктивних оцінок експертів щодо майбутнього стану. Для експертних оцінок характерно передбачення майбутнього на основі як раціональних доказів, так і інтуїтивних знань. Перевагою даного методу у порівнянні з інтуїтивним підходом є можливість обміну та протиставлення ідей.

Що стосується портфельного аналізу, то з точки зору стратегічного фінансового аналізу він передбачає оптимізацію структури портфеля дебіторської заборгованості, портфеля кредиторської заборгованості, портфеля інвестицій, портфеля фінансових ризиків тощо, через виявлення та оцінку найбільш вигідних напрямів у фінансовій діяльності підприємства та скорочення чи припинення неефективних її складових.

Найбільше розповсюдження серед методів стратегічного аналізу мають SWOT-аналіз та метод сценаріїв. Метод сценаріїв полягає у формуванні приближених до реальності описів тенденцій, які можуть проявлятися в фінансово-економічній сфері діяльності підприємства. Розрахунок найбільшої кількості сценаріїв дає підприємству стратегічну перевагу готовність до різних варіантів майбутнього. Технологія сценарного аналізу дозволяє управляти множиною варіантів, яких можуть бути десятки, сотні, при чому з різними закладеними критеріями оптимізації, часовими характеристиками тощо. В загальному вигляді підхід методу сценаріїв передбачає виділення трьох основних видів сценаріїв: оптимістичного, песимістичного та реального.

Найбільш універсальним та широко застосовуваним методом є SWOT-

аналіз, який включає аналіз сильних і слабких сторін внутрішнього середовища організації, а також можливостей і загроз зовнішнього середовища. Можливості підприємства являють собою позитивні фактори, які можуть привести до зростання ринкової вартості підприємства в процесі його фінансового розвитку, а загрозами є негативні фактори, які відповідно перешкоджають розвитку підприємства. Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв’язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії. При проведенні SWOT-аналізу в більшості випадків застосовується інформація, отримана методом експертних оцінок. Економіко-математичні методи досить обмежено використовуються в практиці SWOT-аналізу через брак достовірної статистичної та іншої інформації [42].

Результатом здійснення стратегічного фінансового аналізу є формування моделі стратегічної фінансової позиції підприємства, яка різносторонньо та комплексно характеризує передумови і можливості його фінансового розвитку у розрізі кожної зі стратегічних домінантних сфер фінансової діяльності. Проведення такої оцінки стратегічної фінансової позиції дозволяє:

чітко ідентифікувати основні особливості здійснення фінансової діяльності на даному підприємстві;

оцінити досягнуті результати управління фінансовою діяльністю підприємства;

виявити проблемні зони у фінансовому розвитку підприємства і системі управління його фінансовою діяльністю; − об’єктивно оцінити можливості подальшого фінансового розвитку підприємства з урахуванням факторів внутрішнього і зовнішнього середовища;

зафіксувати стартові позиції стратегічних фінансових ініціатив підприємства.

З урахуванням можливостей стратегічної фінансової позиції підприємства здійснюються формулювання стратегічних фінансових цілей та обґрунтування відповідних стратегічних рішень.

Таким чином, розробка фінансової стратегії є важливою складовою фінансової роботи на підприємстві, що забезпечує формування довгострокових фінансових цілей, вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватне корегування напрямів формування і використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середовища. Процес розробки фінансової стратегії підприємства включає дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища, оцінку внутрішніх сильних та слабких сторін підприємства, формування стратегічних цілей і розробку цільових стратегічних нормативів, прийняття основних стратегічних фінансових рішень. Обов’язковим етапом розробки фінансової стратегії підприємства є проведення стратегічного фінансового аналізу, сутність якого полягає у вивченні впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на результативність фінансової діяльності підприємства.

  1.  АНАЛІЗ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ  В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз показників привабливості торгівельної галузі та стану ринку підшипникової продукції в Україні.

Торгівельна діяльність в Україні на сьогодні є однією з найпоширеніших форм підприємництва. У статутних документах будь-якого підприємства як вид підприємницької діяльності найчастіше зазначається торгівля.

Господарсько - торгівельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг [ п. 1 ст. 263 Господарського кодексу ].

 Форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб’єкти господарювання: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу [У п. 3 ст. 263 цього Кодексу ].

Для розробки ефективної фінансової стратегії підприємства, потрібно мати у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію про середовище функціонування підприємства. Перш ніж розпочинати аналіз стану підприємства потрібно дати оцінку зовнішньому середовищу діяльності підприємства.

Зовнішнє середовище потрібно розглядати з позиції факторів непрямого та прямого впливу. Фактори середовища непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Для їх оцінки був проведений PEST – аналіз організації, який виявив ступінь впливу. Результати проведення PEST – аналізу представлені в додатку [2].

Аналіз зовнішнього середовища показав, що найістотніший вплив відбувається через економічні  та політичні фактори. Особливо негативний вплив політичних факторів спостерігається в останній час. Крім того, економічні та політичні фактори дуже тісно пов’язані між собою. Таким чином, підприємство мусить продовжувати свою діяльність в край тяжких умовах, які посередньо впливають на нього.

Відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 7 жовтня 2009 р. № 1200-р, внутрішня торгівля в Україні забезпечується наступними нормативними актами: Господарський [8] та Цивільний кодекс України [21], Закон України «Про захист прав споживачів» [10], Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [11], Закон України  «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» [14], Закон України «Про місцеві державні адміністрації» [13], Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»[12] та інші  законодавчі  та  нормативно-правові  акти,  що  регулюють  відносини  у  сфері внутрішньої торгівлі..

Недоліками нормативного забезпечення внутрішньої торгівлі в Україні є невизначеність засад формування відповідної державної політики та відсутність єдиного методу вирішення питань щодо діяльності суб’єктів підприємництва в торговій галузі.

Внутрішня торгівля є однією з важливих галузей економіки, яка
відіграє  значну  роль  як  у  формуванні  економічного потенціалу
України,  так і задоволенні  потреби  споживачів  у  високоякісних
товарах і послугах.

У  загальному  значенні  торгівля – це  організований  у  певній послідовності  процес  товарно-грошового  обміну,  що  відбувається в  часі  й  просторі  та  відображає  сукупність  економічних  відносин із приводу обміну продуктами праці й задоволення потреб споживачів у товарах і послугах у тому вигляді, в такий час і в такому місці, які відповідають їх вимогам [7].

Оптова торгівля — продаж товарів великими партіями роздрібним торговцям з метою їх подальшого перепродажу. Відмінними рисами оптової торгівлі є можливість пропонувати різні за обсягом партії товарів стабільної якості за порівняно невисокими цінами протягом тривалого періоду часу, що дозволяє їм мати успіх конкурентної боротьби, застосовуючи при цьому принцип «використання знижок замість надбавок». Укладаючи договори з виробниками, оптове підприємство надалі веде торгівлю з роздрібною мережею. Чим більше оборот оптового підприємства, тим вигіднішу ціну він може запропонувати і виробнику, і роздрібному торговцю. Розвиток оптової торгівлі необхідний, в першу чергу, для вирішення таких проблем:

упорядкування системи доведення товарів до споживачів;

прискорення процесів обігу товарів, взаєморозрахунків і платежів між учасниками споживчого ринку;

надання товаровиробникам необхідних умов для реалізації продукції;

створення умов для проведення сертифікації товарів, які надходять на споживчий ринок;

створення конкурентного середовища й, як наслідок, зниження рівня цін на товари та підвищення їх якості.

Головною користю від роботи оптових компаній є підтримка цінового паритету на ринку на основі накопичення достатньої товарної маси й своєчасного її постачання в роздрібну мережу. Наявність достатньої кількості учасників оптової торгівлі також дозволяє більш динамічно й оперативно відстежувати потреби в товарі роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Проблеми розвитку роздрібної торгівлі, її відповідності потребам покупців особливо актуальні в умовах розвинутого «ринку покупців». Отже, при переході до ринкової економіки розвитку цієї галузі слід приділяти особливу увагу. В протилежному випадку всі заходи, спрямовані на стимулювання товаровиробників, будуть малоефективними, бо товари не надійдуть до споживачів у необхідному місці, в потрібній кількості, в зазначений строк і не будуть реалізовані через певну форму обслуговування [12]. 

Торгівля, як і інші галузі економіки України, переживає соціально-економічну кризу починаючи з 1990 р. Тому, незважаючи на те, що в 2013-2014 рр. намітилася позитивна динаміка в розвитку торгівлі, ці досягнення не можна порівняти з масштабом падіння обсягу її діяльності в попередні роки. Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) в Україні у 2014 р. складав всього 31,9 % порівняно з 2010 р.

Змінилися канали реалізації споживчих товарів населенню. Так, обсяги продажу споживчих товарів за усіма каналами реалізації по Україні за 2014 р. відрізнялися тим, що роздрібний товарооборот, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, складав 38914 млн. грн., або 66,4 % від загального його обсягу, оборот організованих ринків – 16013 млн. грн., або 27,3 %, і оборот неформальних ринків – 3662 млн. грн., або 6,3 %. Загальний обсяг реалізації споживчих товарів населенню України складав у 2014 р. 58589 млн. грн.

Торгівля на сьогоднішній день посідає друге місце за своїм внеском у створенні ВВП країни, і тому завданням державної політики у сфері внутрішньої торгівлі є розвиток конкурентного середовища і подолання монополізму на ринку оптової торговельної діяльності, а також стимулювання роботи оптової ланки з упровадження активних форм просування товарів українських виробників [6].

Частка внеску торгівельної галузі у створенні загальної суми ВВП країни за останні роки представлені на рис. 2. 1.

Рис. 2. 1. Частка внеску торгівельної галузі у створенні загальної суми ВВП за останні роки [9].

Як видно із рис. 2. 1., роль торгівельної галузі у загальному формуванні величині ВВП країни була досить значною протягом всього аналізованого періоду. Частка торгівельної галузі у загальній величині ВВП коливається в діапазоні 12-16%.

На кінець 2013 р. в Україні нараховувалось 112 243 активних підприємства, які замаються торгівельної діяльністю в Україні. Значна кількість підприємств разом із значною часткою у формування ВВП дозволяє зробити висновок про легкого входження ринок та існування сильної конкуренції всередині галузі.

Крім того, внутрішня торгівля за останні роки характеризується значною прибутковістю, яка є значно вищою за середньою по економіці країни. Індекс рентабельності операційної діяльності підприємств торгівельної галузі представлений на рис. 2. 2.

Рис. 2. 2. Індекс рентабельності операційної діяльності підприємств торгівельної галузі [9].

Як видно із рис. 2. 2. прибутковість галузі була дещо занизька під час фінансової кризи 2008-2009 рр., яка негативно вплинула на все сфери економіки України. Хоча в останні роки спостерігається значний спад прибутковості, але все одно він є вищим за середній по економіці в цілому, який на кінець 2013 р. складав 3,8%.

Високий рівень прибутковості галузі спричинює постійне зростання кількості конкурентів в середині галузі, що є позитивним фактором для національної економіки, оскільки продовжувати свою діяльність зможуть лише найкращі підприємства. Проте висока конкуренція ускладнює процес формування ефективної фінансової стратегії, яка допоможе підприємству зайняти гідне місце серед представників галузі.

Для надання більш чіткої оцінки перспективності галузі проведемо SWOT – аналіз з метою визначення слабких і сильних сторін галузі, а також можливостей та загроз для її розвитку. Аналіз традиційно представимо у вигляді таблиці (табл. 2. 1).

Таблиця 2. 1

SWOT – аналіз торгівельної галузі

S (strength) – Сильні сторони

W (weaknesses) – Слабкі сторони

1

2

3

Маркетинг

  1.  Частка торгівельної галузі у формуванні ВВП країни становить приблизно 13%;
    1.  Висока ємність ринку.
  1.  Відсутність на більшості підприємств системи стандартизації якості або їх недотягування до європейських;
  2.  Відсутність у більшості підприємств стальних каналів збуту продукції;
  3.  Величезна кількість оптових підприємств, які займаються посередницькою діяльністю в результаті чого збільшується вартість товару.

Фінанси

  1.  Позитивна динаміка зниження комерційними банками процентних ставок за кредитами;
  2.  Різноманітність послуг страхових компаній.
  3.  Висока оборотність активів.
  1.  Непривабливий інвестиційний клімат галузі;
  2.  Низький рівень прозорості фінансового ринку;
  3.  Нестабільність валютних курсів;
  4.  Зниження платіжної дисципліни покупців;
  5.  Високі темпи інфляції;
  6.  Досить високі ризики інвестиційних проектів;
  7.  Недосконала система оподаткування.

Виробництво

  1.  Значний технічний прогрес в галузі управління.
  2.  Міцні логістичні зв’язки
  3.  Висока диверсифікація товарів в середині галузі.
  1.  Знижується оборотність та рентабельність власного капіталу;
  2.  Знижується оборотність та рентабельність активів;
  3.  Відсутність реальних конкурентних переваг перед імпортними товарами.

Кадри

  1.  Рівень кваліфікації менеджерів є високим;
  2.  Наявність багаторівневою бази навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації спеціалістів галузі.
  1.  Низький корпоративний рівень культури в країні;
  2.  Низький рівень стратегічного мислення фінансових фахівців

O (opportunities) – Можливості

T (threats) – Загрози

  1.  Відкриття ЄС свого ринку для українських товарів – відміна митних платежів;
  2.  Поява нових ринків збуту.
  3.  Приплив іноземних інвестицій в економіку країни;
  4.  Фінансова допомога МВФ для стабілізації економічного стан країни та зміцнення національної валюти.
  5.  Зміна візового режиму з країнами ЄС.
  1.  Можлива втрата ринку збуту в Росії;
  2.  Висока вірогідність дефолту економіки країни;
  3.  Загострення нестабільності економічного та політичного становища в країні.

Для  формування ефективного стратегічної позиції необхідно сформувати основні дії направлені на використання сильних сторін та можливостей галузі та протидіяти загрозам та слабким сторонам. Результати занесені в табл. 2. 3:

Таблиця 2. 3

Продовження SWOT – аналізу

Можливості

Загрози

Сильні сторони

  1.  Освоєння нових ринків збуту продукції;
  2.  Підвищення рівня кваліфікації спеціалістів закордоном.
  1.  Використання страхових послуг як гарант від можливих втрат;

Слабкі сторони

  1.  Підвищення якості послуг та продукції до європейського рівня.
  2.  Залучення іноземних інвестицій в галузь.
  1.  Обрати стратегію функціонування підприємств в умовах економічної та політичної кризи з найменшими втратами.

Таким чином, SWOT – аналіз показав, що для торгівельної галузі існують серйозні загрози від нестійкого політичного та економічного становища в країні, як і всім сферам господарювання в цілому. Проте гарною можливістю для торгівельної галузі може бути нагода співпраці з Європейським союзом. Це дасть змогу зміцнити слабкі сторони галузі та ефективно використати сильні.

Отже, внутрішня торгівля є одним із головних джерел поповнення держбюджету України, про що свідчать, зокрема, дані Держкомстату, згідно з якими щорічно від підприємств оптової і роздрібної торгівлі до держбюджету відраховується майже стільки ж коштів, як і від видобувної промисловості. Незважаючи  на  відносно  позитивну  динаміку,  яка  спостерігається  у  галузі,  більшість  потенційних  інвесторів  зайняли  вичікувальну  позицію  щодо  входження  на  роздрібний  ринок України. Це пов'язано зі збереженням високих внутрішніх і зовнішніх ризиків, що, у свою чергу,  впливає  на  зниження  привабливості  українського  ринку  в  цілому.

Для більш детального аналізу торгівельної галузі, а саме ринку підшипникової продукції проведемо дослідження з позиції маркетингу, а саме: виробники підшипників Україна та країн СНД, споживачі продукції, дилери та дистриб'ютори, які працюють на підшипниковому ринку .

За розрахунками топ-експертів, зробленими на підставі проведених маркетингових досліджень, ємність українського ринку підшипників в 2014 році склала 1,3 млрд. доларів. Для порівняння звіримо, що обсяги продажів тільки однієї компанії SKF, відомої у всьому світі, в четвертому кварталі 2008 року склали 1,8 млрд. доларів, що на 40% перевищує ємність всього загальноукраїнського ринку. Близько 50% реалізованих в Україні підшипників йдуть на конвеєри найбільших підприємств, до числа яких належать такі заводи: автомобільні, тракторні, заводи з виробництва сільськогосподарської та спеціальної техніки, заводи оборотного комплексу [13].    

Інші 50 % товару реалізуються на вторинному ринку, де підшипники купуються нафтовими, металургійними, іншими виробничими компаніями і приватними споживачами, в даному випадку каналами збуту товару є спеціалізовані фірми і роздрібні магазини.

Велика частина експертів відзначає, що попит на підшипники, що продаються через роздрібну торгівлю, за перші півтора місяці скоротився в два рази в порівнянні з таким же періодом 2013 року.

Автомобільні заводи та промислові підприємства також скоротили свої закупівлі. Обсяг заборгованості цих підприємств перед постачальниками станом на 15 лютого 2014 збільшився в два рази в порівнянні з 2013 роком.

За минулі п'ять років обсяг присутності китайської підшипникової продукції в Україні збільшився в п'ятнадцять разів, що пов'язано було з їх низькою собівартістю.

Рентабельність фірм, які торгують китайськими підшипниками, по ряду позицій доходила до 40%.

У 2014 році з жорсткістю митних правил і збільшенням вартості доллара вигідніше буде знову перейти на торгівлю українською продукцією, оскільки девальвація гривні дає певні конкурентні переваги вітчизняним виробникам, так прогнозують аналітики.

Експерти припускають, що попит на підшипники помітно скоротиться, тому що цей продукт орієнтований на машинобудівну галузь, а вона в свою чергу в поточному році буде існувати помітно гірше інших сегментів ринку.

Підшипникова продукція є високотехнологічним продуктом, що представляє собою складний механізм обертового дії. Сировиною для виготовлення є трубна заготовка марки стали ШХ- 15 . Номенклатура всіх які у світі підшипників складається з десятків тисяч найменувань. Однією з важливих характеристик підшипників є клас точності , залежно від нього , підшипник може використовуватися в тих чи інших промислових виробах. Самими ексклюзивними є підшипники з класами точності 2, 3, 4, 5, дані типи використовуються в приладах, вузлах і агрегатах, що встановлюються, на військовій та авіаційній техніці, відповідно їх вартість може в десятки разів перевершувати ціни звичайного нульового класу.

Підшипниковий ринок консервативний, для споживача велике значення має бренд виробника. Проведені маркетингові дослідження показали , що бренди на ринку сегментовані строго за категоріями, критерієм такого угрупування є співвідношення ціни та якості товару. У результаті дослідження були виявлені наступні бренди, що мають широке поширення не тільки на українському, але і на світовому ринку підшипників:

Бренди першої категорії :

- SKF, FAG, Timken, Koyo;

Зазначені марки на українському ринку присутні слабо в силу своєї дорожнечі. Перераховані бренди підшипників купуються в основному нафтовими і металургійними компаніями, для яких важливо висока якість продукту, застосовуваного в вузлах складного дорогого обладнанні.

Незважаючи на популярність даних марок, що зарекомендували себе на ринку, 80 % продукції перерахованих брендів , які продаються в Україні, є контрафактним товаром, привезеним з Китаю.

Бренди другої категорії :

До цієї категорії відносяться бренди українських виробників, наприклад: Харківський підшипниковий завод (ХАРП), СКФ Україна, Оскольський, Вінницький підшипниковий завод тощо.

Вони менш якісні і значно дешевше марок, які складають першу категорію.

Бренди третьої категорії :

Категорія включає в себе марки, вироблені в Китаї. Їх вартість значно нижче цін російської продукції, причому якість за останні роки помітно покращилася, зараз воно повністю відповідає українським нормам державного стандарту. Структура за брендами підшипникової продукції зображена на рис. 2. 3.

Рис. 2.3 Структура подання підшипникових брендів

На сьогодні 90 % підшипників, що зустрічаються в сегменті споживчого ринку, які є нібито підшипниками українського виробництва (бренди другої категорії ), були виготовлені в Китаї, отже, торгуються в Україні як контрафактна продукція .

У ході магістерського дослідження було проаналізовано 300 представників компаній, що займаються реалізацією підшипників на території Україні. Проведені кількісні дослідження показали, що близько 80 % підшипників, що реалізуються на вторинному ринку через роздрібні мережі, є китайськими брендами. За результатами дослідження були отримані наступні дані: найпоширеніший бренд на вітчизняному ринку - Харківський підшипниковий завод (ХАРП). Дану марку виділило більшість статистичних джерел, що зображено на рис 2.4.

Друге і третє місця займають бренди китайських виробників «Крафт» і KG. На думку деяких експертів ринку, бренд ВПЗ, продається через роздрібні магазини на 90% є контрафактним.

Рис. 2.4 Країни, які торгують підшипниками світових брендів на українському ринку

По результату кількісного дослідження респондентами були виділені кулькові, конічні і сферичні підшипники, як мають на ринку найбільший споживчий попит.

Ринок підшипників підрозділяється на два основних сегменти: промисловий і автомобільний. Частка автомобільних підшипників в загальній структурі ринку велика і займає близько 40%.

Таблиця 2.4

Частка ринку в структурі галузевого споживання підшипників в 2014 р.

Ринки збуту

Частка ринку, %

Автомобільні заводи

25

Електротехнічна промисловість

17

Нафтові компанії

11

Металургійні комбінати

10

Роздрібні продажі (B2C сегмент)

15

Сільгоспмашинобудування

8

Залізнична галузь

6

Інше споживачі

8

Всього:

100

Виходячи з аналізу ринку збуту в Україні, розглянемо споживання за сегментами (рис. 2.6).

Рис. 2.6 Загальна структура ринку підшипникової продукції

Особливо слід звернути увагу на зменшення обсягів продаж промислових підшипників в 2014 р., жорсткість митних правил і збільшенням вартості долара посприяла цьому, вигідніше буде знову перейти на торгівлю українською продукцією, оскільки девальвація гривні дає певні конкурентні переваги вітчизняним виробникам.

Рис. 2.7 Обсяги продаж промислових типів підшипників 

Проте несприятлива сучасна економічна ситуація негативно позначається на фінансовому стані підприємств торгівельної галузі автомобільних підшипників.

Рис. 2.8 Обсяги продаж автомобільних типів підшипників 

Середнє значення частки збиткових підприємств у загальній кількості підприємств у 2014 році склало 35 %. Ще одним важливим фактором, який зумовив збитковість торгівельної галузі підшипників, є зниження інвестиційної активності в державі. Оскільки на даний час торгівельна галузь України має нестійку тенденцію розвитку, причиною цього є низка як внутрішніх, так і зовнішніх загроз, які виникають у підприємств галузі, то слід проаналізувати сильні, слабкі сторони, можливості та загрози розвитку даної галузі.

Висока зношеність основних фондів великих підприємств - реалізаторів, нестача власного виробництва підшипників в Україні стають на заваді ефективного функціонування підприємств даної галузі. Складна економічна та політична ситуація у країні також негативно впливають та стан підприємств торгівельній галузі. Проте варто зазначити, що дані підприємства мають значні можливості для розширення ринків збуту. Треба переорієнтувати торгівельну галузь підшипників, насамперед, з огляду на обмеження, які накладає зовнішнє ринкове середовище, з об'єктивною оцінкою досягнутих результатів щодо вироблюваної продукції та використовуваних технологій і устаткування, тобто внутрішніх факторів.

Проведений аналіз ринку ілюструє можливість розширення збуту підприємств за рахунок експорту продукції за кордон, пошуку нових ринків. Проте підприємства мають забезпечити належну якість готової продукції, для підвищення ефективності діяльності підприємства його конкурентоспроможності слід впроваджувати ефективну систему  підтримки збуту продукції.

На даному етапі розвитку і за умов існування виявлених загроз для українського ринку доцільною обрати стратегію оборони й зміцнення, зміст якої полягає в тому, щоб ускладнити доступ на ринок закордонним фірмам, а претендентам на лідерство зміцнити позиції. Конкретні оборонні дії  можуть містити в собі: спроби підняти конкурентний бар’єр для претендентів на лідерство в новачків через збільшення обсягів виробництва; створення нових вітчизняних підшипникових заводів; розширення параметричного ряду продукції, щоб закрити для конкурентів можливі вільні ніші; збереження розумних цін і привабливої якості; укладення ексклюзивних контрактів з кращими постачальниками й дилерами.

2.2. Групування підприємств  торгівельної галузі з використанням методу кластеризації

Кластерний аналіз - це сукупність методів, що дозволяють класифікувати, багатомірні спостереження, кожне з яких описується набором вихідних змінних. Метою кластерного аналізу є утворення груп схожих між собою об'єктів, які прийнято називати кластерами. Слово «кластер» англійського походження, перекладається як «згусток, пучок, група». Родинні поняття, використовувані в літературі - клас, таксон.

На відміну від комбінаційних угруповань кластерний аналіз приводить до розбивки на групи з урахуванням усіх групувальних ознак одночасно.

Методи кластерного аналізу дозволяють:

провести класифікацію об'єктів з урахуванням ознак, що відбивають сутність, природу об'єктів. Розв'язання такої задачі, як правило, призводить до поглиблення знань про сукупності класифікованих об'єктів;

перевірити існуючу структуру в досліджуваній сукупності об'єктів;

побудувати нові класифікації для неформалізованих явищ, коли необхідно встановити наявність зв'язків усередині сукупності й спробувати привнести в неї структуру.

Методи кластерного аналізу можна розділити на дві великі групи: алгомеративні (об'єднуючі) і дивізимні (поділяючі). Алгомеративні методи послідовно поєднують окремі об'єкти в групи (кластери), а дивізимні методи розчленовують групи на окремі об'єкти. У свою чергу кожен метод як об'єднуючого, так і поділяючого типу може бути реалізований за допомогою різних алгоритмів. Слід зазначити, що як алгомеративні, так і дивізимні алгоритми трудомісткі і їх складно використовувати для великих сукупностей. Крім того, результати роботи таких алгоритмів важко піддаються візуальному методу.

У кластерному аналізі існують також методи, які важко віднести до першої або другої групи. Наприклад, ітеративні методи, зокрема, метод - середніх і метод пошуку згущень. їх характерна особливість полягає в тому, що кластери формуються виходячи з заданих умов розбивки (параметрів), які в процесі роботи алгоритму можуть бути змінені користувачем для досягнення бажаної якості розбивки.

Для того, щоб визначити які підприємства будуть використовуватися для подальших розрахунків, необхідно виконати упорядкування їх у таблицю.

Таблиця 2.7

Перелік підприємств, що використовуються для кластерного аналізу

Підприємство

Дохід від реалізації

тис.грн

Вартість статутний капітал

тис. грн

Роки існування компанії

Кіл-сть

праців

ників

Прибуток

(збиток)

тис. грн

Кількість відділень

У

Х1

Х2

Х3

Х4

Х5

ТОВ «ТД ИРБИС»

396675

3150

24

300

26731

8

ЧП «ГалПідшипник»

208670

1260

21

150

10692

5

ООО «ВТК»

16,75

25

15

75

1086

2

«Бином»

211621

200

15

287

8387

1

«Світ підшипників»

30

20

20

50

1666

3

«BRB АВТО»

91105

340

10

75

3037

1

«Карника»

32408

250

15

45

1080

5

«Автопідшипник»

10201

198

20

100

3400

2

«АЛК»

55403

400

18

158

1846

3

«УПЕК»

18243

280

25

100

6086

2

«Підипникзбут»

381824

3222

30

200

13394

6

«Інтерпідшипник»

51222

3011

22

150

1737

4

«Промпідшипник»

84101

2516

20

100

2803

3

«АРКОВ Украина»

25611

191

12

75

8536

2

«Старт Ап»

94312

200

5

50

3143

1

«ЕПК Запоріжжя»

213510

111

7

80

3783

1

До проведення класифікації доцільно перевірити, які ознаки значно впливатимуть на результати класифікації, а які ні. Для цього розраховуються коефіцієнти варіації для виділених ознак за формулою:

                                                                                       (2.1)

де , х - середнє значення ознаки;

- стандартне відхилення.

                                        = (∑(x - xср)2) / n),                                     (2.2)

де, n – кількість показників;

x -  значення показника.

Таблиця 2.8

Значення стандартного відхилення для вихідних даних

Показник

Дохід від реалізації

тис.грн

Вартість статутний капітал

тис. грн

Роки існування компанії

Кіл-сть

працівників

Прибуток

(збиток)

тис. грн

Кількість відділень

У

Х1

Х2

ХЗ

Х4

Х5

Значення стандартного відхилення

129913,5579

1220,371

6,722785

79,11234

6951,141

2,048373

Якщо значення коефіцієнта варіації не перевищує 0,33 (або 33%), то відповідна ознака вважається слабо змінною, отже слабко впливає на результати класифікації. Такі ознаки варто виключити з розгляду.

Розраховані коефіцієнти варіації для вихідних даних наведені в табл.2.9.

Таблиця 2.9

Коефіцієнти варіації для вихідних даних

Показник

Дохід від реалізації

тис.грн

Вартість статутний капітал

тис. грн

Роки існування компанії

Кіл-сть

працівників

Прибуток

(збиток)

тис. грн

Кількість відділень

У

Х1

Х2

ХЗ

Х4

Х5

Значення коефіцієта

1,1645221

1,08141

0,385536

0,634485

1,364298

0,668857

З наведеної таблиці видно, що з розгляду немає необхідності виключення жодного з факторів. Однак для аналізу виберемо ознаки які сильно впливають на результат, а саме дохід від реалізації, вартість статутного капіталу та прибуток.

Стандартизуємо вихідні дані (наведено у табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Вихідні дані після стандартизації

Підприємство

Дохід від реалізації

тис.грн

Вартість статутний капітал

тис. грн

Роки існування компанії

Кіл-сть

праців

ників

Прибуток

(збиток)

тис. грн

Кількість відділень

У

Х1

Х2

Х3

Х4

Х5

ТОВ «ТД ИРБИС»

2,19

1,66

0,98

2,22

3,11

2,41

ЧП «ГалПідшипник»

0,36

0,11

0,53

0,32

0,81

0,95

ООО «ВТК»

-0,86

-0,92

-0,36

-0,63

-0,73

-0,52

«Бином»

1,08

-0,76

-0,36

2,05

0,47

-1,01

«Світ підшипників»

-0,86

-0,92

0,38

-0,94

-0,73

-0,03

«BRB АВТО»

-0,16

-0,65

-1,11

-0,63

-0,30

-1,01

«Карника»

-0,61

-0,72

-0,36

-1,01

-0,58

0,95

«Автопідшипник»

-0,78

-0,76

0,38

-0,31

-0,24

-0,52

«АЛК»

-0,43

-0,60

0,08

0,42

-0,47

-0,03

«УПЕК»

-0,72

-0,70

1,12

-0,31

-0,65

-0,52

«Підипникзбит»

2,23

1,72

1,87

0,95

1,19

1,43

«Інтерпідшипник»

-0,46

1,54

0,68

0,32

-0,48

0,46

«Промпідшипник»

-0,21

1,14

0,38

-0,31

-0,33

-0,03

«АРКОВ Украина»

-0,66

0,64

-0,81

-0,63

-0,61

-0,52

«Старт Ап»

-0,13

-0,76

-1,85

-0,94

-0,28

-1,01

«ЕПК Запоріжжя»

0,02

-0,01

-1,55

-0,56

-0,19

-1,01

Спочатку проведемо кластеризацію ієрархічним методом кластеризації- Joining (tree clustering).

Вид дерева класифікації обирається суб'єктивно. На рис. 2.3. показано вертикальне дерево класифікації підприємств за трьома ознаками.

Розглянемо отриману дендрограму. На ній наглядно представлено об'єднання підприємств у кластери. Якщо розбити дендрограму на 2 рівні, тут прослідковуються 3 кластери. У перший кластер увійшло 4 компанії (ТОВ «ТД ИРБИС», «Підшипникзбут», «Інтерпідшипник», «Промпідшипник»), у другий кластер увійшли 4 компанії, в третій кластер увійшло 8 копаній (назви компаній, що увійшли в кожен кластер можна подивитися на дендрограмі).

Рис. 2.3. Вертикальна дендрограма

У функціональній частині вікна є ряд кнопок, що дозволяють усебічно розглянути результати класифікації. Призначення кнопок наведено в табл. 2.11.

Таблиця 2.11

Кнопки вікна результатів кластеризації методом k-середніх

Summary: Cluster means & Euclidean distances

Середні значення змінних у кластерах і Евклідові відстані між кластерами

Analysis of variance

Аналіз варіації

Graph of means

Графік середніх

Descriptive statistics for each cluster

Основні характеристики кластерів

Members of each cluster & distances

Елементи, що ввійшли в кластери і відстані елементів до центрів кластерів

На графіку середніх (рис. 2.4.) представлені середні значення змінних у кластерах. Так у перший кластер увійшли компанії, в яких характерна найвищий приріст доходу від реалізації, вартість статутного капіталу та їх прибутковість.  У третьому кластері - протилежна ситуація. Підприємства, що увійшли в другий кластер, характеризуються середніми значеннями ознак у порівнянні з двома іншими кластерами.

Рис. 2.4. Графік середніх значень показників для кластерів

На рис. 2.5. наведені описові характеристики кластерів. У таблицях вказані середні стандартизовані значення кожної ознаки в кожному кластері (Mean), стандартне відхилення (Standard Deviation) та дисперсія (Variance) цих ознак усередині кластерів.

Рис. 2.5. Елементи кластерів, отриманих методом к-середніх

Як бачимо обидва методи кластеризації визначили, що підприємства розподіляються на 3 кластери. Дані цих методів співпадають.

В алгомеративних методах, які буди використані у розрахунках, відбулося послідовне об'єднання найбільш близьких об'єктів в один кластер. Процес такого послідовного об'єднання показано на графіку у вигляді дентограми, або дерева об'єднання.

Для подальших розрахунків у дипломній роботі було обрано наступні підприємства: ТОВ «ТД ИРБИС», «Підшипникзбут», «Інтерпідшипник», «Промпідшипник» вони входять до одного кластеру і мають схожі ознаки.

2.3 Аналіз стану та структури дебіторської заборгованості ТОВ «ТД ИРБИС».

ТОВ « ТД ИРБИС », засноване в 1990 році, в даний час є стабільним партнером з постачання підшипників на багато підприємств України , Росії , Білорусі та Східної Європи. Управління компанією здійснює рада акціонерів, очолює підприємство і веде оперативну діяльність Генеральний директор, якому підзвітні підрозділи на чолі з комерційним директором , директором з імпорту та директором з маркетингу.

 Основним напрямком діяльності компанії є постачання і комплектування продукції технічного призначення організацій і підприємств гірничорудної промисловості, металургії, машинобудування, автотранспорту, сільськогосподарської та інших галузей наступними видами продукції : підшипники, стрічки, ремені, редуктори, лінійні направляючі, рукава високого тиску, торцеві ущільнення, комплектуючі для промислових трансмісій, системи мастила і мастильні матеріали та ін.

 Для якісного та своєчасного обслуговування клієнтів у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Запоріжжі, Кременчуці та Львові відкрито філії ТОВ «ТД ИРБИС» з обладнаними складськими приміщеннями.

 ТОВ « ТД ИРБИС » налічує близько 3 тис. партнерів в Україні, Росії, Білорусі , Швеції, Австрії, Німеччини, Франції, Іспанії, Польщі, Англії, Чехії, ОАЕ, Словаччини, США, Японії, Індії, Китаї та ін.. Сьогодні є по підшипникової продукції авторизованим дистриб'ютором компаній SKF (Швеція), SCHAEFFLER GROUP (INA, FAG) (Німеччина) , NSK (Японія), ВАТ «Мінський підшипниковий завод » , TIMKEN (США) , KOYO (Японія), NKE (Австрія), ZKL Group (Чехія), АТ«СКФ Україна», KG International FZCO (ОАЕ), ASAHI (Японія), KINEX BEARINGS (Словаччина), партнером компаній NACHI (Японія), FERSA (Іспанія), ASKUBAL (Німеччина), ТОВ «Торговий Дім»,  « Вологодські підшипники » і дилером ВАТ «ХарП», ВАТ «10 - ГПЗ», ТОВ «ТД АПЗ -20»; по приводним і варіанторним ременям офіційним дистриб'ютором компаній Contitech (Німеччина), Gates (США), MEGADYNE (Італія), Stomil Sanok (Польща), Volta (Ізраїль), дилером УЗЕМІК (Росія), по редукторів офіційним дистриб'ютором Varvel (Італія), Tramec (Італія), по ланцюгах і транспортерних стрічкам REXNORD (Німеччина), Fredriksons Verkstads AB (Швеція), Sampla Belting (Італія), по фільтрам і фільтруючих елементів дистриб'ютором Hy- Pro (США), Donaldson (США), з систем змащення і мастильного обладнання - дистриб'ютором компанії Lincoln (Німеччина); по ущільнень і віброізоляції - авторизованим дистриб'ютором компанії Freudenberg Simrit GmbH & Co. KG в Україні [21].

  Крім реалізації підшипникової продукції та комплектуючих до промислового обладнання, спеціалісти ТОВ «ТД ИРБИС» надають практичну допомогу спеціалістам підприємств в модернізації підшипникових вузлів устаткування і виконують наступні види послуг:

1. Вібраційний контроль і діагностика обладнання .

2. Динамічне балансування обладнання у власних опорах.

3. Контроль сносності валів і центровка обладнання.

4. Контроль параметрів технологічної точності верстатного обладнання (лазерна центровка ) .

5. Розробка та модернізація підшипникових вузлів устаткування .

 Сьогодні в ТОВ « ТД ИРБИС » успішно функціонує ділянка по виготовленню рукавів високого тиску для комплектації промислового виробництва, сільського господарства, машинобудування, ділянка з виготовлення транспортерних стрічок і ременів з напівфабрикатів європейського виробництва , а також здійснюється складання редукторів для промислового виробництва.

 Компанія є беззбиткової, що підтверджує постійний процес інвестування у навчання персоналу, проведення тренінгових програм, оновлення технічної бази, технологічного обладнання, ведення бізнесу на платформі CRM з єдиною комп'ютерною мережею та логістичної системою. У майбутньому компанія планує інвестувати в розвиток, відкриваючи нові філії та представництва на території Російської Федерації та Республіки Білорусь .

Кількість брендів перевищила позначку в п'ятдесят, підтверджує можливість отримувати дійсно широкий вибір продукції.

 Щоб задовольнити потреби, компанія може запропонувати:

широку номенклатуру виробів, включаючи специфічні продукти;

послуги з технічного сервісу, аналізу вузлів і механізмів;

консультації досвідчених інженерів, безпосередньо знайомих із застосуванням;

підшипників та інших продуктів, які ми пропонуємо;
шість філій в крупних містах України;

комп'ютерна мережа, всередині фірми процеси відбуваються швидко;

єдина логістика, регулярні відправки замовлених товарів власним авто-транспортом по Україні; негайне відвантаження з будь-якого складу, кожна філія має свій склад; співробітники мають online доступ до всіх складів, що дає можливість швидко давати відповіді за термінами поставки.

Зберігаючи лідерство в області виробництва підшипників, еталонну якість яких визнано в усьому світі, відкриває нові SKF перспективи технічного прогресу, продукції і сервісу, перетворюючись у постачальника реальних рішень реальних проблем, що дозволяють клієнтам досягти більшої прибутковості своїх підприємств. 

Ці рішення включають в себе методи підвищення продуктивності не тільки за рахунок застосування інноваційних виробів, які задовольняють
конкретним вимогам замовника, але і за рахунок використання передових комп'ютерних технологій імітаційного моделювання, надання консультаційних послуг, реалізації програм оптимізації виробничих активів і найдосконалішою в галузі технології управління постачанням. 

Вироби і ноу-хау фірми ContiTech, а також Simrit, який є всесвітньо відомим розробником технологій і ущільнень віброізоляції є партнером компанії, що дає змогу конкурувати на ринку.

Компанія ТОВ «ТД ИРБИС» пропонує клієнтам широку номенклатуру сальників ( манжет гумових армованих для валів ) таких провідних світових виробників, як Simrit і SKF .

Структурна схема управління ТОВ ”ТД ИРБИС” представлена в (додаток М), бухгалтерський облік на підприємстві централізований і здійснюється центральною бухгалтерією у складі 26 спеціалістів. До складу центральної бухгалтерії входять: сектор обліку заробітної плати; сектор обліку матеріалів; сектор обліку витрат на виробництво; загальний сектор обліку; сектор податкового обліку;

Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства за  період з 2011 по 2013 роки представлені в таблиці 2.1, і розраховані на основі даних фінансової звітності за 2011 – 2013 роки (Додатки А, Б).

Таблиця 2.1

        Фінансові результати діяльності ТОВ «ТД ИРБИС» у 2011-2013 роках

Показник

Джерело інформації «форма № 2»

2011

рік, тис. грн

2012

рік, тис. грн

Темп приросту, %

2013 рік, тис. грн

Темп приросту, %

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

р. 010

163151

250687

53,65

406687

38,36

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

р. 035

156417

239637

53,20

392363

38,92

Валовий прибуток

р. 050

35351

56616

60,15

77757

27,19

Фінансовий результати від операційної діяльності

р. 100

13509

21197

56,91

24478

13,40

Фінансовий результати від звичайної діяльності до оподаткування

р. 170

7171

14077

96,30

21611

34,86

Чистий прибуток

р. 220

6040

8968

48,48

13790

34,97

Проаналізувавши дані, наведені в таблиці 2.1 встановлено що, основна діяльність підприємства є беззбитковою і основним джерелом отримання доходів, що характеризується валовим та чистим прибутком. Дохід від реалізації продукції, чистий дохід від реалізації продукції характеризуються зростанням в абсолютному значенні. Така ж ситуація спостерігається і по відносним показникам, особливо в 2013 році, що вказує на розширення виробництва.

Протягом аналізованого періоду простежується тенденція до збільшення реалізації продукції на підприємстві, про що свідчить динаміка виручки від реалізації, яка збільшилась за період на 243536 тис. грн. і становила у 2013 році 406687 тис. грн., що на 38,36 % більше ніж дохід від реалізації в 2012 році. Про аналогічну тенденцію свідчить і збільшення якої у 2012 році в порівнянні з 2012 роком на 156000 тис. грн. Дана тенеденція пов’язана, головним чином, зі збільшенням фізичного обсягу реалізації продукції та собівартості продукції підприємства. Протягом періоду відбувається збільшення обсягу чистого доходу від реалізації у 2013 році на 152726 тис. грн. в порівнянні з 2012 роком. Також спостерігається значне зростання чистого прибутку від реалізації у 2013 році на 7750 тис. грн. в порівнянні з 2010 роком, що можна охарактеризувати як позитивне.

Собівартість протягом 2011 – 2013 років збільшилась на 193540 тис. грн., це зумовлено в основному збільшенням обсягу виробництва продукції. Проте у 2013 році в порівнянні з 2011 роком можна простежити зростання розміру на 131585 тис. грн, не дивлячись на значне зменшення обсягів готової продукції на 7777 тис. грн. Положення підприємства є достатньо стійким, враховуючи збільшення валового прибутку за аналізований період на 42406 тис. грн., та чистого прибутоку – на 7750 тис. грн., а у 2012 році порівняно з 2011 роком чистий прибуток збільшився на 48,48%,  проте вже в 2013 знову збільшився на 34,97%, це є позитивною тенденцією, адже збільшуючи прибуток, у підприємства збільшується рентабельність і відповідно покращується його репутація на ринку, що в свою чергу може призвести до отримання підприємством інвестиційної привабливості та створює більш легкі умови для отримання довгострокових і короткострокових позик у банку та інших підприємств. 

Отже, ТОВ «ТД ИРБИС» має стійкі тенденції покращення фінансово - економічних показників, особливо чистого доходу від реалізації, який збільшився протягом періоду на 235946 тис. грн., у 2013 році на 4822 тис. грн. більше в порівнянні з 2011 роком, що безсумнівно є позитивним для товариства, на фоні зростаючих тенденцій інших показників стверджується покращення фінансового стану діяльності підприємства.

Рис. 2.1 Динаміка чистого доходу та чистого прибутку

Для того, щоб більш розширено оцінити діяльність підприємства, проведемо оцінку фінансового стану ТОВ «ТД ИРБИС», яка передбачає основні етапи: аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямків використання фінансових ресурсів підприємства, аналіз ліквідності, аналіз ділової активності, аналіз рентабельності.

Для аналізу структури та динаміки джерел формування та напрямків використання фінансових ресурсів підприємства скористаємося агрегованим балансом за період 2011 – 2013 роки, що включає статті активу (Додаток В) та пасиву (Додаток Г).

За результатами проведенного аналізу  (Додатки В, Г) у структурі сукупних активів підприємства суттєву питому вагу мають необоротні активи на кінець 2011 року 33,82 %, 2012 -  32,00%, на 2013 рік 28,55%. Компанія має «легку» структуру активів. Це свідчить про мобільність майна, незначні накладні витрати й не високу чутливість до зміни виручки.

Довгострокові фінансові вкладення незмінні на протязі 2011 та 2012 років, а на кінець 2012 роки збільшилися і склали 2,15%, це говорить про те, що підприємство отримує прибутки не лише від операційної, а ще й від інвестиційної діяльності, що позитивно характеризує менеджмент підприємства.

Нематеріальні активи зростають в динаміці і на кінець 2012 року склали 75 тис. грн., характеризують обрану підприємством стратегію як інноваційну, адже підприємство вкладає кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність.

Вартість оборотних активів підприємства займає найбільшу питому вагу в 2010 році 66,12%,  в 2011 році 67,94%, а в 2012 році зросла до 71,40%. Це може свідчити про розширення виробництва. Найбільший вплив на формування оборотних активів підприємства в 2012 році чинили запаси 32,97% - що сприяють нормальним умовам для процесу виробництва та збуту продукції, та дебіторська заборгованість 33,49%, а грошові кошти та їх еквіваленти 4,50%. Структура активів з високою часткою заборгованості й низькою часткою грошових коштів може свідчити про проблеми, пов’язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважний не грошовий характер розрахунків. Підприємство розширює свою діяльність, зростає кількість покупців, а й відповідно дебіторська заборгованість.

Основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал. На початок 2012 року його частка в структурі пасивів становила 84,29%. На кінець звітного періоду частка власного капіталу в структурі пасивів незначно зменшилася і становила 81,35%. Така структура джерел формування майна є ознакою фінансової стійкості підприємства. Частка статутного та резервного капіталу знизилася, водночас збільшилася частка додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку. Такі зміни свідчать про ефективну роботу підприємства та про розширений тип відтворення. На кінець 2012 року поточні зобов’язання знизилися 27,24 % в порівнянні з 2011 роком 18,57% з одночасним збільшення частки довгострокових зобов’язань. Така тенденція сприяє зниженню ризику втрати фінансової стійкості.

Діяльність підприємства в цілому позитивна, протягом 2010, 2011 та 2012 років загальне майно підприємства збільшилося, підприємство отримувало прибутки, але на кінець 2012 року вони збільшилися. Оборотні кошти підприємства зросли, що позитивно впливає на подальшу діяльність підприємства, а також на його фінансовий стан.

Ліквідність – це індикатор фінансового стану, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати гроші і повернути борги у міру настання строку їх повернення. За допомогою ліквідності оцінюється результат поточного та фінансового розвитку підприємства. За рівнем ліквідності та платоспроможності можна оцінити початкову стійкість фінансового стану.

Аналіз ліквідності та платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але й для зовнішніх інвесторів (кредиторів, акціонерів). 

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного та повного здійснення розрахунків за короткостроковими його зобов’язаннями перед контрагентами. Першим етапом аналізу ліквідності підприємства є визначення ліквідності балансу (табл. 2.1).

Для аналізу показники балансу групуються у відповідності з двома правилами: активи – по мірі зменшення ліквідності та пасиви – по мірі збільшення терміновості їх погашення (табл. 2.2).

Дані таблиці 2.2 свідчать про те, що на підприємстві в 2013 році, порівняно з 2011 роком, всі групи активів збільшилися. Наявність ліквідних активів забезпечує ліквідність баланс підприємства.

Таблиця 2.2

Показники ліквідності балансу ТОВ «ТД ИРБИС» у 2011-2013 роках

Стаття активу

На  2011 р., тис.грн.

На

2012р., тис.грн.

На 2013р., тис.грн.

Стаття пасиву

На

2011р., тис.грн

На 2012р.,

тис.грн.

На 2013р., тис.грн

Найбільш ліквідні активи, А1

3512

3782

8870

1. Найбільш термінові зобов'язання, П1

33449

29523

53346

Активи, що швидко реалізуються, А2

48960

106095

124605

2.Короткос

трокові паси

ви, П2

5000

0

0

Активи, що повільно реалізуються, А3

42378

31872

43411

3.Довгостро

кові паси

ви, П3

2721

0

0

Активи, що важко реалізуються, А4

48806

50868

55919

4. Постійні пасиви, П4

112484

151910

188287

Абсолютно ліквідним балансом вважається баланс на якому витримуються чотири рівняння: А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4.

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів дозволить встановити тенденції в структурі балансу і його ліквідність.

− 2010 р: А1 < П1; А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4.

− 2011 р: А1 < П1; А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4.

− 2012 р: А1 < П1; А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4.

Невиконання першої нерівності свідчить про те, що ліквідність балансу в значній мірі відрізняється від абсолютної і підприємство може погасити свої зобов’язання, якщо мобілізує всі фонди обігу.

В таблиці 2.3 представлені показники ліквідності і платоспроможності  підприємства ТОВ «ТД ИРБИС» за 2011-2014 роки.

За період з 2011 по 2013 р. спостерігається збільшення ліквідності на підприємстві. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за аналізований період збільшився на 0,08 % і перебуває нижче нормативного значення, що є негативною тенденцією, яка свідчить про зменшення можливостей підприємства щодо сплати своїх зобов’язань негайно. Що стосується коефіцієнта швидкої ліквідності, то він відповідає нормативу в 2011 році і становить 1,1, а в 2012 та 2013 роках перевищує його і становить 3,72 та 2,05, тобто має стійку тенденцію до збільшення.

Таблиця 2.3

Показники ліквідності  ТОВ «ТД ИРБИС» в 2011 -2013 роках

Показник

На 2011 р тис.грн

На 2012 р тис.грн

На 2013 р тис.грн.

Відхилення (+/-) 2013 р. до 2011 р.

Відхилення (+/-) 2013 р. до 2011 р.

1. Коефіціент абсолютної ліквідності

0,09

0,13

0,17

0,04

0,04

2. Коефіціент швидкої ліквідності

1,1

3,72

2,5

2,62

-1,22

3. Коефіціент покриття

1,57

1,29

2,05

-0,28

0,76

4. Власний оборотний капітал

63495

78437

86382

14942

7945

Коефіцієнт покриття відповідає нормативному значенню, що є позитивним явищем і свідчить про те, що в разі непередбачених ситуацій,

товариство матиме змогу погасити свої зобов’язання. Наявність власного оборотного капіталу вже є позитивним для підприємства, при чому можна зазначити, що показники протягом 2011 – 2013 років збільшується на 22887 тис. грн. Дана динаміка є сприятливою у діяльності підприємства, оскільки свідчить про збільшення вартості оборотного капіталу та спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати поточну діяльність у значній мірі.

Далі визначимо ефективність використання фінансових ресурсів на підприємстві, використовуючи показники ділової активності. Оцінка ділової активності підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, слідкувати тенденції їх зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства (табл. 2.4).

Аналіз ділової активності, що проводиться за допомогою коефіцієнтів оборотності та строків обертання не дозволяє охарактеризувати підприємство з позитивної сторони. Коефіцієнти оборотності активів, запасів та власного капіталу за період дуже низькі, тобто вони обертаються дуже повільно, відповідно строки обертання – високі. Так строки обертання активів становлять 342 дні у 2010 р., 346 – у 2011 р., 266 – у 2013 р.

Таблиця 2.4

Показники ділової активності ТОВ «ТД ИРБИС» за 2011-2013 роки

Показник

На 2011 р

На 2012 р

На 2013 р

Відхилення (+/-) 2013 р. до 2011 р.

Відхилення (+/-) 2013 р. до 2012 р.

Коефіцієнт оборотності активів

1,05

1,04

1,35

-0,01

0,31

Строк обертання активів, днів

342

346

266

4

-80

Коефіцієнт оборотності основних засобів

3,27

3,25

4,9

-0,02

1,65

Строк обертання основних засобів

110

110

73

0

-37

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

6,31

6,72

5,78

0,41

-0,94

Строк обертання кредиторської заборгованості, днів

57

53

62

-4

9

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

2,64

6,44

7,26

3,8

0,82

Темпи обертання дебіторської та кредиторської заборгованості також значні. На ТОВ « ТДИРБИС» терміни погашення дуже великі, так у 2013 році в порівнянні з 2011 показники знизилися на 87 та 5 днів відповідно. Дана ситуація свідчить про те, що на підприємстві відбувається неефективне використання капіталу.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Можна сказати, що ТОВ «ИРБИС» недостатньо ефективно працює на ринку своєї галузі, що потребує застосування заходів щодо поліпшення ситуації, яка склалася.

Рентабельність ─ це рівень прибутковості підприємства, який вимірюється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції покривають витрати виробництва, і, крім того, забезпечують прибуток, достатній для нормального його функціонування. Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладання коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Рис. 2.1 Динаміка коефіцієнтів оборотності фінансових ресурсів підприємства

Для аналізу показників ефективності діяльності підприємства розрахуємо показники, які характеризують рентабельність ТОВ «ИРБИС» (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Показники рентабельності ПАТ «ИРБИС» за 2011-2013 роки

Показник

На

2011р

На

2012 р

На

2013 р

Відхилення (+/-) 2013 р. до 2011 р.

Відхилення (+/-) 2013 р. до 2012 р.

1. Коефіціент рентабельності майна

0,04

0,09

0,11

0,05

0,02

2. Коефіціент рентабельності сукупного капіталу

0,05

0,14

0,17

0,09

0,03

3. Коефіціент рентабельності власного капіталу

0,05

0,07

0,10

0,02

0,03

4. Коефіціент рентабельності продажів

0,23

0,24

0,19

0,01

-0,05

5. Коефіціент валової рентабельності основної діяльності

0,29

0,31

0,25

0,02

-0,06

6. Коефіціент рентабельності операційної діяльності

0,10

0,11

0,07

0,01

-0,04

7. Коефіціент чистої рентабельності реалізованої продукції

0,04

0,04

0,035

0

-0,005

8. Коефіціент рентабельності необоротних активів

0,49

0,92

1,12

0,43

0,2

9. Коефіціент рентабельності оборотних активів

1,11

1,68

2,42

0,57

0,74

Проаналізувавши коефіцієнти рентабельності ТОВ «ТД ИРБИС», можна зробити висновок, що всі напрямки діяльності підприємства, є прибутковими, але знаходяться на дуже низькому рівні, причому рівень прибутковості за аналізований період збільшується, окрім рентабельності продажів, яка протягом 2013 року знизилася до 0,05 та рентабельності операційної діяльності на 0,04 порівняно з 2012 роком. Причиною зменшення показників є постійні коливання чистого доходу та чистого прибутку. Проте всі коефіцієнти рентабельності є додатними. Таким чином, можна зробити висновок, що на ТОВ «ИРБИС» присутні джерела поповнення його власних коштів для здійснення звичайної господарської діяльності.

Отже, можна сказати, що фінансовий стан на підприємстві ТОВ «ИРБИС» задовільний. Виходячи з даних балансу, очевидно, що підприємство поступово збільшує обсяги виробництва і позитивні тенденції, про це свідчить збільшення оборотних та необоротних активів, виручки від реалізації, валового прибутку, собівартості та валюти балансу.

Показники майнового стану свідчать про те, що основні засоби знаходяться в незадовільному стані, вони є морально і фізично застарілими, і потребують негайного оновлення. Аналіз ліквідності показав, що при наявній структурі джерел фінансових ресурсів баланс не є абсолютно ліквідним. Це говорить про те, що дане підприємство не забезпечене найбільш ліквідними активами для погашення термінових зобов’язань. Аналіз ділової активності і рентабельності, не характеризує підприємство з хорошої сторони, невідповідність нормам показників свідчить про незадовільний стан діяльності підприємства.

  1.  ТЕХНОЛОГІЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Діюча структурно-функціональна схема управління фінансовою стратегією розвитку підприємства на базі програмного продукту BPWin

Рис. 3. 1. Контекстна діаграма процесу формування фінансової стратегії розвитку підприємства.

Рис 3.2. Декомпозиція процесу формування фінансової стратегії розвитку підприємства.

Рис. 3. 3. Декомпозиція процесу «Розробка та синхронізація (взаемоузгодженість) стратегічних цілей підприємства»

Рис. 3. 4. Декомпозиція процесу «Визначення періоду фінансової стратегії підприємства

Рис. 3. 5. Декомпозиція процесу «Аналіз та оцінка діючого фінансового потенціалу підприємства»

Рис. 3. 6. Декомпозиція процесу «Розроблення фінансової політики підприємства»

Рис. 3. 7. Декомпозиція процесу «Розроблення системи заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії»

Рис. 3. 3. Декомпозиція процесу «Оцінка розробленої фінансової стратегії»

3.2 Структурно-функціональна модель удосконалення процессу формування фінансової стратегії розвитку підприємства на базі програмного продукту BPWin

Процес формування фінансової стратегії підприємства складається із певних основних етапів, які є однаковими для всіх підприємств, які потребуються стратегічного планування. Проте, на сьогодні потреба формування фінансової стратегії є важливим складником успішного функціонування будь-якого підприємства незалежно від розміру, організаційно-правової форми та виду діяльності. Проте аналіз окремих публікацій дав змогу виявити, що дотеперішні науково-методичні підходи стосовно питань формування фінансових стратегій належно не розроблені як у науковому, так і в організаційно-практичному аспекті. На сьогодні відсутня обґрунтованість єдиної послідовності етапів процесу формування фінансової стратегії, ряду специфічних рис, характерних для кожного підприємства окремо, передусім у торгівельній галузі.

Необхідність розробки удосконаленої фінансової стратегії зумовлена в першу чергу створенням загальної стратегії підприємства і виявляє її зв'язок та взаємозалежність із загальними стратегічними цілями підприємства.

Основні етапи процесу формування фінансової стратегії підприємства розглянутий нами в теоретичному розділі. Схематично та більш деталізовано його можна зобразити за допомогою програмного пакету Ramus. Основою проектування є системний підхід, що визначає сувору залежність цілей і задач проектування моделі. Його функції передбачають розробку графічних моделей бізнес-процесів (нотація IDEF0 в BPwin).

Модель фінансової стратегії має включати наступні взаємозалежні блоки: мету і завдання; рівні реалізації; зовнішні і внутрішні фактори формування; інструменти і методи реалізації; результативність. Розглядаючи поняття і зміст фінансової стратегії, необхідно підкреслити, що її формують в основному ті ж умови макро – і мікросередовища та фактори, що впливають на загальну стратегію підприємства. Модель фінансової стратегії розвитку підприємства показує, через систему яких інструментів і методів (моделювання, планування, аналіз, прогнозування тощо) вона реалізується.  

На рис. 3. 1. представлені вхідні та вихідні дані, ресурси та методи управління процесом формування фінансової стратегії підприємства.

Рис. 3. 1. Контекстна діаграма процесу формування фінансової стратегії розвитку підприємства.

Декомпозиція процесу представлена на рис. 3.2 – 3. 7:

Рис. 3. 2. Декомпозиція процесу формування фінансової стратегії розвитку підприємства.

Рис. 3. 3. Декомпозиція процесу «Стратегічний фінансовий аналіз діяльності підприємства»

Рис. 3. 4. Декомпозиція процесу «Розробка стратегічних рішень за окремими аспектами фінансової діяльності»

Рис. 3. 5. Декомпозиція процесу «Формування стратегічної мети фінансової діяльності»

Рис. 3. 6. Декомпозиція процесу «Мобілізація фінансових ресурсів в обсязі необхідному для фінансування виробничого і фінансового розвитку»

Рис. 3. 7. Декомпозиція процесу «Реалізація фінансової стратегії розвитку підприємства»

Удосконалення процесу формування фінансової стратегії підприємства проводилася з огляду на особливості функціонування суб’єкта господарювання саме в торгівельній галузі. У процесі аналізу предметної області, була складена контекстна діаграма (рис.3.1), для якої були визначені наступні інтерфейсні дуги:

вхід: звіти про діяльність підприємства, аналіз фінансового стану всіх підрозділів, статистична інформація, фінансова звітність інших підприємств та інформація по зовнішньо торгівельним контрактам;

вихід: фінансовий план; система збалансованих показників; результуючі звіти, стратегічні та тактичні цілі;

управління: методи стратегічного вибору, нормативно-правові акти, методи стратегічного аналізу, дані статистичної звітності та оперативні дані, методи стратегічного прогнозування;

ресурси: відділ фінансового планування, аналітичний відділ, відділ менеджменту, відділ маркетингу, голова правління.

Декомпозиція контекстної діаграми реалізована на виділенні наступних робіт: стратегічний фінансовий аналіз діяльності підприємства; розробка стратегічних рішень за окремими аспектами фінансової діяльності; формування стратегічної мети фінансової діяльності; мобілізація фінансових ресурсів в обсязі необхідному для фінансування виробничого і фінансового розвитку; реалізація фінансової стратегії розвитку підприємства, що призводить до наступної діаграми 1-го рівня декомпозиції (рис. 3.2).

Робота 1-го рівня декомпозиції "Стратегічний фінансовий аналіз діяльності підприємства" має такі інтерфейсні дуги:

вхід: статистична інформація про зовнішнє середовище, фінансова звітність інших підприємств, внутрішня фінансова звітність .

вихід: аналітичний звіт.

управління: нормативно-правові акти; методи стратегічного аналізу.

ресурси: фінансовий відділ, відділ фінансового планування, бухгалтерія.

Декомпозиція роботи 1-го рівня –  "Розробка стратегічних рішень за окремими аспектами фінансової діяльності" представлена на (рис. 3.4) має такі інтерфейсні дуги:

вхід: аналітичний звіт.

вихід: аналітичний розрахунок оцінки рівня фінансової незалежності.

управління: методи стратегічного вибору; звіт про фінансові результати №2, методи бухгалтерського обліку.

ресурси: економіст, фінансовий відділ, головний бухгалтер, голова правління.

Декомпозиція роботи 1-го рівня –  "Формування стратегічної мети фінансової діяльності" представлена на рис. 3.5.

Робота 1-го рівня декомпозиції "Формування стратегічної мети фінансової діяльності" має такі інтерфейсні дуги:

вхід: аналітичний звіт; фінансова звітність.

вихід: план щодо підвищення рівня фінансової діяльності.

управління: методика управлінського обліку; методики розрахунку фінансової стійкості; методика стратегічного вибору.

ресурси: фінансист, відділ первинної документації, головний бухгалтер, планово-економічний відділ, відділ служби контролю та режиму.

Декомпозиція роботи 1-го рівня –  "Мобілізація фінансових ресурсів в обсязі необхідному для фінансування виробничого і фінансового розвитку" представлена на рис. 3.6.

Декомпозиція роботи 2-го рівня –  "Реалізація фінансової стратегії розвитку підприємства" представлена на рис. 3.7.

Таким чином побудована контекстна діаграма зі всіма рівнями декомпозиції з використанням стандарту IDEF0.

Попередній аналіз поточного фінансового стану підприємств показав, що підприємства торгівельної галузі відрізняються низькими показниками ліквідності.  Оцінка прогнозування банкрутства підприємств за різними моделями показала, що висока їх частка має високу ймовірність неплатоспроможності у майбутньому. Проте результати різних моделей мали протилежні значення, тому удосконалення процесу формування фінансової стратегії підприємства буде направлена саме на запровадження на підприємства використання моделі оцінки фінансового стану торгівельного підприємства.

Створена модель буде враховувати специфіку діяльності торгівельних підприємств. Для цього будуть проаналізовані оборотність активів, прибутковість діяльності, раціональність розрахунків із контрагентами, ліквідність підприємства та забезпеченість поточних активів власними коштами.   В даному контексті доцільно застосувати дискримінатний аналіз для створення моделі оцінки фінансового стану підприємства.

За допомогою дискримінантного аналізу на підставі деяких ознак (незалежних змінних) спостереження може бути зарахований до однієї з кількох заданих заздалегідь груп. Ядром дискримінантного аналізу є побудова так званої дискримінантної функції, яка і буде слугувати основою для моделі.

Дискримінатний аналіз буде проведений на базі розрахунку п’яти незалежних змінних: коефіцієнт (поточної ліквідності) покриття (Кпл), коефіцієнт рентабельності продажів (Квр), коефіцієнт оборотності оборотних активів (Коб ОА), відношення поточної дебіторської заборгованості до поточної кредиторської заборгованості (ДЗ/КЗ) та коефіцієнт забезпеченості поточних активів власними оборотними коштами (К ВОК). Вихідні дані для проведення дискримінатного аналізу представлені в табл. 3. 1.

Групувальною зміною була обрана зміна Стан, що являє собою показник відповідності показників фінансового стану підприємств торгівельної галузі нормативним: 1 – не відповідає нормативному значенню та 2 – відповідає нормативному значенні. Модель буде побудовано на базі дискримінантного аналізу 30 спостережень, до яких включені десять підприємств торгівельної галузі за  3 роки з попереднього фінансового аналізу

Таблиця 3. 1

Вихідні дані для проведення дискримінатного аналізу підприємств торгівельної галузі

Підприємство

Рік

Кпл

Квр

К об.ОА

ПДЗ/ПКЗ

К ВОК

1

ТОВ «ТД ИРБИС»

2012

3,95

0,06

81,39

6,000

0,978

2013

4,97

0,05

30,020

5,626

0,840

2014

4,84

0,05

31,045

9,600

0,975

2

ЧП «ГалПідшипник»

2012

2,111

1,01

12,335

2,050

0,096

2013

3,687

1,02

13,520

0,300

0,627

2014

5,311

1,03

13,599

0,000

0,900

3

ТОВ «ВТК»

2012

0,512

0,06

56,901

0,056

-0,573

2013

0,373

-2,82

67,224

0,294

-1,286

2014

0,124

0,21

55,106

0,000

-7,787

4

ТОВ «Бином»

2012

0,455

0,02

12,089

0,000

-1,884

2013

0,202

0,03

11,691

0,392

-1,760

2014

0,511

0,06

12,195

0,116

-1,381

5

ТОВ «Світ підшипників»

2012

1,543

0,12

11,168

1,135

0,390

2013

1,234

0,11

11,179

0,721

0,145

2014

1,201

0,12

18,835

0,908

0,157

6

ТОВ «BRB АВТО»

2012

0,099

-0,45

63,886

0,043

-9,808

2013

0,101

-0,22

60,128

0,043

-5,462

2014

0,111

-27,31

60,005

0,035

-4,986

7

ТОВ «Карника»

2012

1,677

-19,12

10,144

0,000

0,118

2013

5,134

0,23

14,448

0,000

0,820

2014

5,134

0,21

13,908

0,000

0,829

8

ТОВ «Автопідшипник»

2012

2,345

0,17

14,342

9,132

0,626

2013

6,897

0,24

15,108

59,750

0,840

2014

4,145

0,31

13,138

7,156

0,798

9

ТОВ «Підипникзбут»

2012

20,349

1,10

10,987

0,000

0,953

2013

18,808

0,42

11,574

4,000

0,997

2014

11,667

0,41

11,792

3,000

0,918

10

ТОВ «Інтерпідшипник»

2012

5,167

0,01

10,476

3,308

0,811

2013

2,118

0,12

10,377

3,768

0,896

2014

10,036

0,05

10,234

5,050

0,909

Стандартизація вихідних даних та розподіл спостережень відповідно нормативних значень наведений на рис. 3.8.

Рис. 3. 8. Розподіл спостережень дискримінатного аналізу за класами

За допомогою програмного пакету Statistica був проведений дискримінатний аналіз.

Результати його проведення представлені на рис. 3. 9. Статистика показує, що число змінних у моделі 5, а значення лямбди Уілкса дорівнює 0,355. Р-рівень значущості F-критерію для значення 8,72. Р < 0,001. Значення статистики Уілкса лежить в інтервалі [0,1]. Значення статистики Уілкса, що лежить близько 0, свідчать про гарну дискримінацію, а критерій Фішера дорівнює 8,72 при табличному 5,24, тому створена модель є коректною.

Рис. 3. 9. Результати проведення дискримінатного аналізу підприємств торгівельної галузі.

При 100% коректності розподілу спостережень за класами показав, що до першого класу потрапило 14 спостережень, а до другого класу  - 16 спостережень зображено на рис.3.10. З матриці видно, що не спостерігається випадків неправильної класифікації.

Рис. 3. 10. Класифікаційна матриця

Використовуючи дискримінантний аналіз спостережень була побудована модель для обох класів підприємств відповідно до оцінки фінансового стану.

Функції для визначення двох класів представлено нижче:

Для побудови загальної дискримітнатної моделі для оцінки фінансового стану підприємств торгівельного підприємства на основі отриманих функцій, приймемо y1 + Y = y2. Тобто стан підприємства першого класу, який не відповідає нормативному, відрізняється від підприємств другого класу на певну величину Y. Сформуємо загальну модель оцінки фінансового стану шляхом деяких математичних перетворень:

Для отримання Z – показника оцінки фінансового стану підприємств торгівельної галузі, перенесемо вільний член у ліву частину виразу. Таким чином, модель оцінки фінансового стану підприємств торгівельної галузі буде мати наступний вигляд:

Якщо, за представленою моделлю, Z – показник буде дорівнювати більше 0,339, то фінансовий стан підприємства оцінюємо як стабільний (підприємства несуть відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов’язань), якщо менше – нестабільний та потребує стратегічного планування для стабілізації стану, який забезпечить необхідний контроль за залученням і використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсі, створить умови для покращення фінансового стану.

Проведемо класифікацію об’єктів використовуючи формулу для розрахунку оцінки за створеною моделлю аналізу фінансового стану підприємств (табл. 3. 2):

Таблиця 3. 2

Оцінка фінансового стану підприємств торгівельної галузі на основі розробленої моделі

Підприємство

Рік

Значення

Висновок

1

2

3

4

5

1

ТОВ «ТД ИРБИС»

2011

5,324

фінансовий стан стабільний

2012

12,117

фінансовий стан стабільний

2013

14,089

фінансовий стан стабільний

2

ЧП «ГалПідшипник»

2011

7,941

фінансовий стан стабільний

2012

9,279

фінансовий стан стабільний

2013

6,352

фінансовий стан стабільний

3

ТОВ «ВТК»

2011

-0,101

фінансовий стан не стабільний

2012

-1,312

фінансовий стан не стабільний

2013

-6,083

фінансовий стан не стабільний

4

ТОВ «Бином»

2011

-0,928

фінансовий стан не стабільний

2012

-1,013

фінансовий стан не стабільний

2013

-0,258

фінансовий стан не стабільний

5

ТОВ «Світ підшипників»

2011

7,527

фінансовий стан стабільний

2012

7,210

фінансовий стан стабільний

2013

5,770

фінансовий стан стабільний

6

ТОВ «BRB АВТО»

2011

-9,234

фінансовий стан не стабільний

2012

-6,409

фінансовий стан не стабільний

2013

-4,645

фінансовий стан не стабільний

7

ТОВ «Карника»

2011

0,625

фінансовий стан стабільний

2012

3,902

фінансовий стан стабільний

2013

3,584

фінансовий стан стабільний

8

ТОВ «Автопідшипник»

2011

3,928

фінансовий стан стабільний

2012

6,986

фінансовий стан стабільний

2013

3,355

фінансовий стан стабільний

9

ТОВ «Підипникзбут»

2011

2,299

фінансовий стан стабільний

2012

7,398

фінансовий стан стабільний

2013

5,516

фінансовий стан стабільний

10

ТОВ «Інтерпідшипник»

2011

3,556

фінансовий стан стабільний

2012

4,722

фінансовий стан стабільний

2013

5,759

фінансовий стан стабільний

Переваги використання цієї моделі наступні. Ця модель націлена лише на торгівельні підприємства, тому її використання удосконалить лише процес формування фінансової стратегії підприємств торгівельної галузі.

Крім того, оцінка фінансового стану підприємства торгівельної галузі за допомогою цієї моделі пов’язано із відносною простотою для розрахунку порівняно із коефіцієнтним фінансовим аналізом, який, на приклад, проводився раніше.

Розроблену дискримінантну модель фінансового стану використаємо в декомпозиції процесу стратегічний фінансовий аналіз, що дасть змогу віднести нове підприємство до певної групи та знизити рівень похибок. Декомпозиція процесу представлена на рис. 3. 11.

Рис. 3. 11. Декомпозиція процесу «Стратегічний фінансовий аналіз діяльності підприємства»

Таким чином, процес формування фінансового стратегії підприємства був удосконалений шляхом створення власної моделі оцінки фінансового стану підприємства торгівельної галузі. Створена модель в повній мірі враховує особливості функціонування торгівельного підприємства. Вона допоможе більш точно охарактеризувати фінансовий стан підприємства для подальшого стратегічного планування.

4. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ТД ИРБИС»

4.1 Застосування дискримінантної моделі множинної регресії для прогнозування фінансової стратегії розвитку ТОВ «ТД ИРБИС»

Фінансова стратегія розвитку підприємства – це визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів ефективного управління, створення рівноваги між власними та залученими коштами, а також розподіл та використання своїх фінансові ресурси так, щоб забезпечити збільшення рентабельності та можливості розвитку підприємства за умови збереження кредитоспроможності.

Насамперед, з метою встановлення взаємозалежності між прибутковістю підприємства та показниками фінансового розвитку підприємства результативною ознакою (у) було обрано величину чистого прибутку (збитку), який відображено в рядку 220 (225) форми №2 «Звіт про фінансові результати».

Факторними ознаками (х) першорядно було обрано показники фінансової стійкості, а саме: середньорічну вартість запасів (х1), величину залученого капіталу (х2), робочий капітал підприємства (х3), коефіцієнт покриття (х4), коефіцієнт автономії (х5), коефіцієнт фінансового левериджу (х6), коефіцієнт Бівера (х7).

Враховуючи дослідження мультиколінеарності та результати аналізу крокової регресії, доцільно виключити з моделі наступні фактори: залучений капітал (х2); коефіцієнт покриття (х4), оскільки за ступенем впливу він перебуває на останньому місці, окрім того зв'язок коефіцієнта покриття із чистим прибутком виявився оберненим; коефіцієнт автономії (х5). Та відповідно залишено в моделі такі фактори, як коефіцієнт фінансового левериджу (х6), робочий капітал (х3), запаси (х1) та коефіцієнт Бівера (х7).

Проте, досліджуючи фінансову стійкість, використовувався показник власного оборотного капіталу. Виходячи з рівняння балансу, результат розрахунку робочого капіталу буде збігатись зі значенням власного оборотного капіталу. Тому надалі абсолютний показник «робочий капітал» було замінено відносним показником «частка власного оборотного капіталу у валюті балансу», який розрахуємо шляхом ділення величини власного оборотного капіталу (рядок 620 - рядок 260 форми №1 «Баланс») на валюту балансу (рядок 280).

Окрім того, замінено також абсолютний показник запасів (х1) на відносний показник достатності основного джерела покриття запасів, оскільки його позитивне значення свідчить про абсолютний тип фінансової стійкості підприємства. Даний показник розрахуємо шляхом ділення величини власного оборотного капіталу на величину запасів (сума рядків 100-140 форми №1 «Баланс»).

Коефіцієнт фінансового левериджу, який показує співвідношення довгострокового та власного капіталів замінили коефіцієнтом фінансової стійкості, що розраховується шляхом ділення власного капіталу (рядок 380 + рядок 430 форми №1 «Баланс») на залучений капітал (рядок 480 + рядок 620 + рядок 630 форми №1 «Баланс»). Даний показник можна розрахувати для будь-якого підприємства, навіть якщо в його балансі немає довгострокових зобов'язань. Окрім того, в побудованій моделі спостерігається прямий зв'язок між чистим прибутком та коефіцієнтом фінансового левереджу, що не зовсім відповідає логіці фінансового аналізу, проте пояснюється особливістю досліджуваної вибірки.

Постійні коливання в світовій економіці, велика кількість зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на фінансовий стан підприємства, потреба фінансових інститутів та органів влади у володінні надійною інформацією - все це обумовлює необхідність прогнозування стратегії розвитку підприємства [82].

Оскільки на фінансовий стан впливає не один фактор, то слід побудувати багатофакторну регресійну модель, яка має вигляд [66]:

                     У= а0 + а1х1 + а2х2 + … + аmxm                                      (3.5)

де  У – залежна змінна;

     а0, а1, аm  – параметри моделі;

     х1, х2, xm  – незалежні фактори.

Фактори, які врахуємо в моделі, – це співвідношення власного оборотного капіталу та запасів (Ксвок), співвідношення власного оборотного капіталу та валюти балансу (Ксвокб), коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс).

Вихідні дані для побудови моделі наведено у табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Вихідні дані для побудови багатофакторної регресійної моделі

Період

Чистий прибуток (У)

Співвідношення ВОК та запасів (Х1)

Співвідношення ВОК та валюти балансу (Х2)

Коефіцієнт фінансової стійкості (Х3)

1

2

3

4

5

01.01.2012

14132

-0,28

0,53

0,59

01.02.2012

14132

-0,28

0,53

0,59

01.03.2012

14132

-0,28

0,53

0,59

01.04.2012

14132

-0,28

0,53

0,59

01.05.2012

14211

-0,28

0,53

0,59

01.06.2012

14211

-0,28

0,53

0,59

01.07.2012

14211

-0,28

0,53

0,59

01.08.2012

14211

-0,28

0,53

0,59

01.09.2012

14235

-0,29

0,53

0,59

01.10.2012

14235

-0,29

0,53

0,59

01.11.2012

14235

-0,29

0,53

0,59

01.12.2012

14235

-0,29

0,53

0,59

01.01.2013

19854

-0,28

0,83

0,53

01.02.2013

19854

-0,28

0,83

0,53

01.03.2013

19854

-0,28

0,83

0,53

01.04.2013

19854

-0,28

0,83

0,53

01.05.2013

20125

-0,28

0,83

0,53

01.06.2013

20125

-0,28

0,83

0,53

01.07.2013

20125

-0,28

0,83

0,53

01.08.2013

20125

-0,28

0,83

0,53

01.09.2013

20376

-0,28

0,83

0,53

01.10.2013

20376

-0,28

0,83

0,53

01.11.2013

20376

-0,28

0,83

0,53

01.12.2013

20376

-0,28

0,83

0,53

01.01.2014

12876

-0,18

0,29

0,32

01.02.2014

12876

-0,18

0,29

0,32

01.03.2014

12876

-0,18

0,29

0,32

01.04.2014

12876

-0,18

0,29

0,32

01.05.2014

12123

-0,18

0,29

0,32

01.06.2014

12123

-0,18

0,29

0,32

01.07.2014

12123

-0,18

0,29

0,32

01.08.2014

12123

-0,18

0,29

0,32

01.09.2014

12498

-0,18

0,29

0,32

01.10.2014

12498

-0,18

0,29

0,32

01.11.2014

12498

-0,18

0,29

0,32

01.12.2014

12498

-0,18

0,29

0,32

Так як вихідні дані не є однорідними (мають різні одиниці виміру), тому необхідно провести їх стандартизацію. Стандартизація значень відбувається за формулою [66]:

                                                        (3.6)

де  σp – середньоквадратичне відхилення;

         Ṕ – середнє значення ряду;

         Рі – фактичне значення.

Після проведення стандартизації отримаємо наступні дані, приведені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Стандартизовані дані для побудови багатофакторної регресійної моделі

Період

Чистий прибуток

(У)

Співвідношення ВОК та запасів (Х1)

Співвідношення ВОК та валюти балансу (Х2)

Коефіцієнт фінансової стійкості (Х3)

1

2

3

4

5

01.01.2012

-0,443136174

-0,661595182

-0,0892694495

0,93696433

01.02.2012

-0,443136174

-0,661595182

-0,0892694495

0,93696433

01.03.2012

-0,443136174

-0,661595182

-0,0892694495

0,93696433

01.04.2012

-0,443136174

-0,661595182

-0,0892694495

0,93696433

01.05.2012

-0,419342954

-0,661595182

-0,0892694495

0,93696433

01.06.2012

-0,419342954

-0,661595182

-0,0892694495

0,93696433

01.07.2012

-0,419342954

-0,661595182

-0,0892694495

0,93696433

01.08.2012

-0,419342954

-0,661595182

-0,0892694495

0,93696433

01.09.2012

-0,412114634

-0,866917824

-0,0892694495

0,93696433

01.10.2012

-0,412114634

-0,866917824

-0,0892694495

0,93696433

01.11.2012

-0,412114634

-0,866917824

-0,0892694495

0,93696433

01.12.2012

-0,412114634

-0,866917824

-0,0892694495

0,93696433

01.01.2013

1,28021579

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.02.2013

1,28021579

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.03.2013

1,28021579

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.04.2013

1,28021579

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.05.2013

1,36183557

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.06.2013

1,36183557

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.07.2013

1,36183557

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.08.2013

1,36183557

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.09.2013

1,43743175

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.10.2013

1,43743175

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.11.2013

1,43743175

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.12.2013

1,43743175

-0,661595182

1,24977229

0,425892877

01.01.2014

-0,821418254

1,39163124

-1,16050284

-1,36285721

01.02.2014

-0,821418254

1,39163124

-1,16050284

-1,36285721

01.03.2014

-0,821418254

1,39163124

-1,16050284

-1,36285721

01.04.2014

-1,04820679

1,39163124

-1,16050284

-1,36285721

01.05.2014

-1,04820679

1,39163124

-1,16050284

-1,36285721

01.06.2014

-1,04820679

1,39163124

-1,16050284

-1,36285721

01.07.2014

-1,04820679

1,39163124

-1,16050284

-1,36285721

01.08.2014

-1,04820679

1,39163124

-1,16050284

-1,36285721

За даними табл. 3.6 подальші розрахунки проводяться в програмному пакеті Statistica 8.0.

Таблиця 3.6

Параметри моделі

Intercept

0

Х1

0,679192

Х2

0,467737

Х3

0,656641

Таким чином, підставивши параметри моделі з табл. 3.4, багатофакторна регресійна модель має такий вигляд:

Y= 0,679192*Х1+0,467737*Х2+0,656641*Х3

Далі для оцінки ступеня тісноти зв’язку між чистим прибутком та співвідношенням ВОК та запасів, ВОК та валюти балансу, коефіцієнту фінансової стійкості слід розрахувати коефіцієнт множинної кореляції за формулою [53]:

                                          (3.7)

де R – коефіцієнт множинної кореляції;

   Ŷi – вектор теоретичних значень залежної ознаки;

   Yi – фактичні значення.

R= 0,8745

Таким чином, зв’язок між показниками достатньо високий, оскільки R > 0,5. Відповідно 87,45% загальної зміни чистого прибутку пояснюється змінами ВОК та запасів, ВОК та валюти балансу, коефіцієнту фінансової стійкості.

Необхідно перевірити істотність коефіцієнта множинної кореляції, тобто розглянути гіпотезу Но: R = 0 на основі t – критерію Стьюдента за формулою [53]:

                                      tr =                                      (3.8)

                                      tr = = 13,00

Порівнявши отримане значення з табличним значенням критерія Стьюдента 13,00 > 2,9240  можна зробити висновок про значущість коефіцієнта множинної кореляції.

Варто оцінити модель на статистичну значущість, щоб дізнатися, чи можна цю модель використовувати для прогнозу. Для цього використано критерій Фішера, який дозволяє оцінити статистичну значущість усієї побудованої моделі загалом (зв’язку між залежною змінною У та незалежними змінними Х1; Х2; Х3). Цей критерій розраховується за формулою [53]:

                                          (3.9)

де  n – число спостережень;

    m – число параметрів.

Розраховане значення критерію Фішера:

F(3;52) = 56,391

Табличне значення критерію Фішера:

F0,05(3;52) = 2,79

Оскільки 56,391 > 2,79, то приймається гіпотеза, що модель є статистично значущою, тобто зв’язок між залежною та пояснюваними змінними є істотним.

Необхідно оцінити вплив кожного регресора на якість моделі за допомогою коефіцієнтів парних кореляцій. Вони дають оцінку тісноти зв’язку між парами змінних: результуючою змінною У і факторною ознакою Хj , незалежними змінними Хі та Хj. Він розраховується за формулою [93]:

                                                                (3.10)

На підставі r можна побудувати матрицю парних кореляцій (табл. 3.7).

Таблиця 3.7

Кореляція факторів моделі

Variable

Х1

Х2

Х3

У

Х1

1,000000

0,4265

0,6649

0,6649

Х2

0,425665

1,000000

0,7137

0,2983

Х3

0,6649

0,7137

1,000000

0,3641

У

0,3470

0,2983

0,3641

1,000000

За табл. 3.5,  можна зробити висновок, що фактори майже не корелюють, що позитивно впливає на вірогідність моделі, виключенням є більш істотний вплив обсягу чистого прибутку на коефіцієнт фінансової стійкості, тому що при зростанні прибутку покращується фінансовий стан в цілому.

Оскільки побудована багатофакторна регресійна модель є адекватною і статистично значущою як по окремим параметрам, так і в цілому, то отримане рівняння залежності чистого прибутку від коефіцієнту фінансової стійкості, ВОК та запасів, ВОК та валюти балансу може використовуватись для прогнозу.

Прогнозний обсяг чистого прибутку відповідно до моделі складе:

        

Y= 18500+0,679*0,79+0,46*0,566+0,65*3,074                       (3.3)

   Y = 18500*(0,4794*0,026*1,99) + 18500 = 18958,87 тис. грн.         (3.4)

Відповідно обсяг чистого прибутку на 2015 рік складе 18958,87 тис. грн. при зростанні  власного оборотного капіталу та запасів 79%, власного оборотного капіталу та валюти балансу 56,6%, коефіцієнта фінансової стійкості  на рівні 30,7%.

Варто зазначити, що модель може лише у деяких випадках виявити точний прогноз, тому знайдемо довірчі інтервали прогнозу за формулою:

Yпр - ∆Yпр ≤ Yпр ≤ Yпр + ∆Yпр                     

                          (3.5)

де  – зворотня матриця;

    tp – табличне значення критерію Стьюдента;

     – середньоквадратичне відхилення фактичних значень валютного курсу від теоретичних;

    Хпр – матриця прогнозного Х;

     – транспонована матриця Хпр.

Yпр = 1,85

18958,87  – 1,85 ≤ Yпр ≤ 18958,87  +1,85

18957,02  ≤ Yпр ≤  18960,72                          (3.6)

Таким чином, проведений кореляційно-регресійний аналіз виявив взаємозв’язок між чистим прибутком та коефіцієнтом  власного оборотного капіталу та запасів, власного оборотного капіталу та валюти балансу, коефіцієнта фінансової стійкості. Коефіцієнт кореляції показав, що 87% загальної зміни чистого прибутку пояснюється змінами обсягів коефіцієнта фінансової стійкості, а також коефіцієнта власного оборотного капіталу та запасів.

Запропонована модель може бути використана для передбачення розміру чистого прибутку та поточного прогнозування; в короткостроковому прогнозуванні може виступати робочою гіпотезою в емпіричних дослідженнях таких суб’єктів господарювання як підприємства, банки, інвестиційні компанії, інші фінансові установи тощо.

Наступним кроком для побудови моделі комплексної оцінки фінансового розвитку є обґрунтування оптимальних меж цих показників.

Першим показником є коефіцієнт співвідношення власного оборотного капіталу та запасів. Окремі автори, як, наприклад, Артеменко В. Г. та Беллендир М. В., Лахтіонова Л. А., Крамаренко Г. О., пропонують розраховувати співвідношення власного оборотного капіталу та запасів, що називають коефіцієнтом забезпечення матеріальних запасів. При цьому наводяться оптимальні значення 0,6 – 0,8.

Значення показника, що не перевищує 1, свідчить про те, що підприємство перебуває в абсолютно стійкому фінансовому становищі, а саме такого стану і повинно прагнути підприємство. На нашу думку, виходячи із проведеного аналізу, нормативне значення співвідношення власного оборотного капіталу та запасів необхідно встановити на рівні 1 та, відповідно, чим вищим є його величина, тим краще. Отже, х1 > 1.

Коефіцієнт фінансової стійкості або, як його називає Філімоненков О.С. коефіцієнт фінансової стабільності, повинен мати мінімальне значення 1, що свідчитиме про стійкий фінансової стан підприємства та його відносну незалежність від зовнішніх фінансових джерел. Проте виходячи з тверджень інших авторів, співвідношення власного та залученого капіталу може коливається в межах від 0,5 до 9,5. При цьому середнє арифметичне значення становить 5. Саме тому вважаємо доцільним встановити оптимальне значення коефіцієнта фінансової стійкості (х3) на рівні 5. Таке значення і вище підтверджуватиме абсолютну стійкість підприємства.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва. Методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій щодо приховування банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства пропонують оптимальне значення коефіцієнта Бівера, яке рівне 0,4. Отже, х4 < 0,4.

Стосовно частки власного оборотного капіталу в майні підприємства, то сучасна література не пропонує оптимальних значень даного показника. Проте, виходячи з логіки фінансового аналізу, можна стверджувати, що позитивним є зростання даного коефіцієнта. Для розрахунку оптимальної межі використаємо результати проведеного вище дослідження та виведену нами формулу взаємозв'язку чистого прибутку та показників фінансової стійкості. При цьому, значення чистого прибутку прирівняємо до 0. Отже, одержимо такий результат:

у = 1,85+0,679192*Х1+0,467737*Х2+0,656641*Х3

0 = 1,85+0,679192*1 +0,656641*1                                                        (3.7)

0,467737Х2 = 1,85+0,679192*1++0,656641

-693789 х2 = -169963,6

Х2 = 0,24

Отже, значення коефіцієнта співвідношення власного оборотного капіталу та валюти балансу (х2) в точці беззбитковості повинно наближатись до 0,24. Саме тому, на нашу думку, оптимальним значенням даного показника є рівень0,24.

Для комплексної оцінки фінансової стійкості підприємств ми пропонуємо застосовувати таку модель:

                                              Z = х1*х2*х3*х4                                      (3.8)

де, Z – це інтегрований показник оцінки фінансової стійкості підприємства.

Добуток оптимальних значень коефіцієнта співвідношення власного оборотного капіталу та запасів (х1), коефіцієнта співвідношення власного оборотного капіталу та валюти балансу (х2), коефіцієнта фінансової стійкості (х3) та коефіцієнта Бівера (х4) становить:

1*0,27*5*0,4 = 0,54

У такий спосіб, оптимальне значення Z-показника повинно бути не менше 0,54. Це свідчитиме про абсолютно стійке фінансове становище підприємства. Відхилення від норми в меншу сторону свідчитимуть про порушення фінансової стійкості.

Під час розрахунку значення інтегрованого показника не можна повністю покладатись на цифру 0,54 і поділяти підприємства на стійкі й нестійкі. Для визначення типу фінансової стійкості необхідно враховувати значення кожної складової запропонованої моделі, адже від'ємні значення окремих коефіцієнтів при добутку можуть утворювати додатні, що свідчитиме про абсолютну стійкість підприємства. Виходячи саме з таких міркувань, ми визначили такі види фінансової стійкості:

1) абсолютний вид фінансової стійкості (інтегрований показник Z > 0,54 за умови, що всі факторні ознаки мають значення > 0). Даний тип свідчить про те, що підприємство забезпечене власним оборотним капіталом, діяльність є прибутковою, а власних коштів є значно більше, аніж залучених;

2) нормальний вид фінансової стійкості (інтегральний показник Z коливається в межах від 0 до 0,54, а факторні ознаки х1, х2, та х4 мають позитивне значення). Даний тип стійкості свідчить про те, що підприємство недостатньо забезпечене власним оборотним капіталом, працює прибутково, проте значення окремих показників нижче від оптимального;

3) нестійкий за структурою капіталу (інтегрований показник Z > 0, проте факторні ознаки х1 та х2 мають від'ємне значення). Даний тип фінансової стійкості свідчить про те, що підприємство працює прибутково, проте структура капіталу не є задовільною, про що свідчить відсутність власного оборотного капіталу;

4) нестійкий за результатом діяльності (інтегрований показник Z < 0, при цьому факторні ознаки х1 та х2 мають додатне значення, а х4 – від'ємне). Цей вид стійкості показує, що підприємство працює збитково, але має в наявності власний оборотний капітал;

5) кризовий вид фінансової стійкості (інтегрований показник Z < 0, при цьому факторні ознаки х1, х2 та х4 мають від'ємне значення). Даний вид стійкості вказує на те, що підприємство працює збитково, має незадовільну структуру капіталу, в тому числі нестачу власних оборотних коштів.

Проаналізувавши показники фінансової стійкості за інтегрованим показником, можна стверджувати про стійке становище на підприємстві. У 2011, 2012 роках взагалі товариствоюи відносилося до I класу, найкрашого, який свідчить про стабільну ситуацію, про здатність розраховуватися із своїми зобов’язаннями та вважається неплатоспроможності.

Матриця парних коефіцієнтів кореляції показує, що між чистим прибутком та всіма факторами спостерігається прямий зв'язок, тобто чим вищим є значення кожного окремого фактора, тим вищим є чистий прибуток.

Отже, розглянемо модель комплексної оцінки фінансової стійкості на ПАТ «Кредмаш» за 2010 – 2012 роки (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Розрахунок інтегрального показника фінансової стійкості

ТОВ «ТД ИРБИС» за 2012 – 2014 роки.

Показник

Роки

2010 рік

2011 рік

2012 рік

I 

II 

III

IV

I 

II 

III

IV

I 

II 

III

IV

Х1

0,35

0,12

1,96

2,63

2,64

5,65

2,84

3,25

3,04

3,04

3,04

3,04

Х2

11,52

11,52

11,52

11,52

13,78

13,78

13,78

13,78

13,2

13,2

13,2

13,2

Х3

-0,92

-1,77

-1,77

1,77

-0,56

-0,56

-0,56

-0,56

0,33

0,33

0,33

0,33

Х4

-0,41

-0,58

-0,32

0,05

-0,09

-0,09

-0,13

-0,13

0,29

0,29

0,29

0,29

Z

1,52

1,41

1,97

2,68

1,83

3,92

2,85

3,26

3,84

3,84

3,84

3,84

Виходячи з даних таблиці, можна зробити висновок, що за аналізований період на ПАТ «Кредмаш» інтегральний показник фінансової стійкості з кожним роком покращувався. У 20 10- 2012 роках показник знаходився в межах від 0 до 0,54, і становив 1,52-3,84, а факторні ознаки х1, х2, та х4 мали позитивне значення.

Таким чином, у 2010-2012 роках спостерігається абсолютний вид фінансової стійкості, який свідчить про те, що підприємство достатньо забезпечене власним оборотними коштами, працює прибутково, значення всіх показників вище оптимального.

У 2010 – 2012 роках на ПАТ «Кредмаш» спостерігається додатній інтегрований показник, тобто Z > 0, при цьому факторні ознаки х1 та х2 мають додатне значення, але в деяких випадках х3 та х4 – від'ємне. Це свідчить про стійкий вид фінансової стійкості, високу прибутковість та наявність власного оборотного капіталу.

Дана ситуація цілком відповідає відносним показникам фінансової стійкості, які розраховані в пункті 2.3 дипломної роботи, а також абсолютним, які у 2010, 2011 і 2012 роках свідчили про абсолютну фінансову стійкість. На зниження значення інтегрального показника більшою мірою вплинув коефіцієнт Бівера.

Проаналізувавши фінансову стійкість за моделлю комплексної оцінки фінансової стійкості, можна зробити висновок, що у 2010, 2011 і 2012 роках підприємство мало абсолютний вид фінансової стійкості, що в першу чергу зумовлене високим значенням чистого прибутку. Також необхідно відмітити, що результати проведених розрахунків відповідають відносним показникам фінансової стійкості та аналізу фінансового стану ПАТ «Кредмаш» в цілому, які свідчили про стабільну ситуацію на підприємстві [35].

Таким чином, дана модель, на нашу думку, відповідає дійсному стану підприємства, а також є досить простою у використанні, не потребує складних розрахунків, значної кількості інформації (достатньо лише двох форм фінансової звітності) та дає змогу прослідкувати причини зміни фінансової стійкості в залежності від характеру змін величин кожної складової запропонованої формули, а, виявивши причини, можна коригувати та спрямовувати діяльність для підвищення фінансової стійкості.

Отже за абсолютними показниками та інтегральною методикою оцінки фінансової стійкості можна зробити висновок про абсолютну фінансову стійкість підприємства у 1010- 2012 роках.

4.2  Формування системи стратегічних фінансових цілей ТОВ «ТД ИРБИС»

Ефективність фінансової діяльності підприємств значним чином залежить від розробленої фінансової стратегії. Вибір, розробка та реалізація стратегії діяльності належить до доволі складних і трудомістких завдань.

Вибір генеральної фінансової стратегії підприємства, залежить від прийнятої базової корпоративної стратегії. Така залежність визначається тим, що фінансова стратегія носить підпорядкований характер по відношенню до базової корпоративної стратегії і повинна забезпечувати досягнення конкретних цілей: стратегія виробничої діяльності, маркетингова стратегія, стратегія інвестиційної діяльності, товарна стратегія, стратегія ціноутворення, стратегія запобігання неспроможності підприємства та інші.

На основі цілей фінансової стратегії менеджмент підприємства визначає варіанти можливої фінансової стратегії і проводить вибір один з варіантів фінансової стратегії з урахуванням цілей генеральної стратегії підприємства і цілей функціональних стратегій, і можливих переходів з одного стану в інше, показників фінансового прогнозування і прийнятності фінансових ризиків, що виникають в умовах невизначеності підприємства, що реально діє. Вибравши найбільш оптимальну фінансову стратегію керівництво підприємства визначає терміни, рівні і етапи її реалізації, об'єм необхідних ресурсів і вибирає систему фінансових показників, що характеризують досяжність поставлених цілей в рамках фінансової стратегії підприємств. Далі визначаються чіткі завдання фінансової стратегії по кожному з передбачуваних етапів реалізації фінансової стратегії, наприклад, збільшення об'єму продажів за певний період часу, зростання прибутку від операційної діяльності до кінця даного періоду та ін.

Основними варіантами базових корпоративних стратегій підприємства є стратегія функціональна, ситуаційна - стратегія стабілізації або обмеженого росту та стратегія скорочення, конкурента. Відповідно до основних видів корпоративних стратегій визначаються види генеральної фінансової стратегії підприємства:  фінансової підтримки прискореного росту, забезпечення стійкого росту, антикризова фінансова стратегія або стратегія фінансового задоволення (табл. 3.2).

Таблиця  3. 2

Види генеральної фінансової стратегії за їх відношенням до базової корпоративної стратегії

Вид базової корпоративної

стратегії

Вид загальної (генеральної) фінансової стратегії

Пріоритетні напрямки стратегічного фінансового розвитку

1

2

3

Функціональні стратегії

Стратегія фінансової підтримки прискореного росту підприємства

Прискорене зростання потенціалу формування фінансових ресурсів підприємства

Ситуаційні стратегії

Стратегія фінансового забезпечення стійкого росту підприємства

Забезпечення ефективного розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства

Конкурентні стратегії

Антикризова фінансова стратегія (стратегія фінансового оздоровлення)

Формування достатнього рівня фінансової безпеки підприємства

Поряд із видом базової корпоративної стратегії важливим фактором,

який визначає вибір генеральної фінансової стратегії підприємства, є вихідна

модель його стратегічної фінансової позиції. Це пов’язано з тим, що не всі варіанти цієї моделі можуть підтримувати реалізацію тих чи інших видів базової корпоративної стратегії, а відповідно і адекватних їм видів генеральної фінансової стратегії підприємства.

Кожному виду фінансової стратегії властивий свій набір цільових установок, що визначають пріоритетні напрямки фінансової діяльності, яким

необхідно приділяти особливу увагу.

Фінансова стратегія має розроблятися з урахуванням фінансового потенціалу підприємства, його можливостей реалізувати базову стратегію,

тому часто фінансова стратегія сама справляє значний вплив на формування загальної стратегії економічного розвитку підприємства.

На цьому етапі процесу формування фінансової стратегії підприємства розпочинається новий блок – стратегічний вибір. Стратегічний аналіз підприємства за допомогою коефіцієнтного методу та інтегральної оцінки показав досить стабільне становище компанії. Проте результати стратегічного прогнозування показують, що для більш ефективного функціонування підприємства необхідно вибір та формування адекватної стратегії для торгівельного підприємства.

З метою прийняття управлінських рішень щодо підвищення вартості підприємства, пропонується використання матриці фінансових стратегій Франшона – Романе для визначення стадії фінансового розвитку підприємства та побудова стратегічної карти на основі результатів позиціонування підприємства у відповідному квадраті.

Вибір фінансової стратегії підприємства буде здійснюватися за допомогою матриці Франшона – Романе, що використовує у своїй основі три основні категорії фінансового менеджменту: результат господарської діяльності; результат фінансової діяльності; результат фінансово-господарської діяльності [2].  

У табл. 3. 3. наведені результати розрахунку показників.

Таблиця 3. 3

Визначення результатів фінансово-господарської діяльності фірми

Показник

Умовне-  позначення

Формула

2012

2013

2014

1

2

3

4

5

6

Додана вартість:

ДВ

ВП+ГП+НЗП-МЗ

104297

149117

147626

Вартість продукції

ВП

ф.2. 280+050

103397

147153

145327

Готова продукція

ГП

ф.1 (130н+130к)/2

0

0

0

Незавершене виробництво

НЗП

ф.1. (120н+120к)/2

0

0

0

Матеріальні затрати

МЗ

ф.2. 230

900

1964

2299

Брутто-результат експлуатації інвестицій:

БРЕІ

ДВ-ПДВ-ЗП-ОП-НП

83099

115080

115172

ПДВ

ПДВ

ф.2. 015

40704

54869

56849

Витрати на оплату праці

ЗП

ф.2.240

21425

34023

29327

Обов’язкові нарахування на витрати по оплаті праці

ОП

ф.2. 250

2871

3884

5111

Всі податки

НП

ф.1 550 – ф.2. 015+20+180

-43802

-58739

-58833

Зміна величини фінансово експлуатаційних  потреб:

∆ФЕп

(МЗн+ДЗн+КЗн)- (МЗк+ДЗк+Кзк)

-75686

-87185

-878415

Матеріальні затрати  на початок року

МЗн

Ф.1. 100÷140

39722

68711

90780

Матеріальні затрати  на кінець року

МЗк

68711

90780

91230

Дебіторська заборгованість на початок року

ДЗн

Ф.1. 150÷210

43292

65589

76185

Дебіторська заборгованість на кінець  року

ДЗк

65589

76185

78020

Кредиторська заборгованість на початок року

КЗн

Ф.1. 520÷610

28575

52975

107495

Кредиторська заборгованість на кінець  року

КЗн

52975

107495

983625

Виробничі інвестиції

ВІ

Ф.1. 031к-031н

540

1722

451

Продаж майна

ПМ

Ф.2. 120

0

0

0

Результат господарської діяльності

РГД

БРЕІ-∆ФЕП-ВІ-ПМ

158245

200543

993136

Зміна позикових  коштів

∆ПК

Ф.1.480÷510

17165

21430

27397

Відсоток банка

ПБ

Ф.2. 140

3176

3216

4084

Податок на прибуток

ППр

Ф.2.180

3925

6355

6764

Виплата дивідендів

ВД

Ф.2. 340*310

0

0

0

Сума від емісії

СЕ

Ф.2. 110

0

0

0

Кошти вкладені в уставний капітал інших підприємств

КвСК

Ф.2. 150+160

0

0

0

Довгострокові фінансові вкладення

ДФВ

Ф.1.40+45

0

0

0

Отримання відмінних від прибутку  доходів

ОПОП

Ф.2. 120+130

0

0

0

Результат від фінансової діяльності

РФД

∆ПК –ПБ –ППр-ВД–СЕ-КвСК-ДВФ+ОПОП

10064

11859

16549

Результат фінансово-господарської діяльності

РФГД

РФД+РГД

168309

212402

1009685

Побудуємо матрицю фінансових стратегій, спираючись на розрахункові дані з табл. 4. 1.

Матриця  наведена в табл. 4. 2 

Таблиця  4. 2

Матриця фінансових стратегій компанії у 2012-2014 рр.

РФД < або = 0

РФД = 0

РФД > або = 0

РГД >

або = 0

1

4

8                   «ТД ИРБИС»

РГД = 0

7

2

5

РГД <

або = 0

9

6

3

По діагоналі проходить межа між двома основними зонами:

  1.  над діагоналлю Зона Успіху – зона позитивних значень аналітичних показників;
  2.  під діагоналлю Зона Дефіцитів – зона від’ємних значень аналітичних показників.

Використання комбінацій РГД та РФД дає можливість побудувати по три варіанти фінансової стратегії: рівноваги, успіху та дефіциту.

Підприємство ТОВ «ТД ИРБИС» в 2012 – 2014 роках знаходиться за своїм фінансовим станом в зоні над діагоналлю, в якій значення показників позитивні і відбувається створення ліквідних засобів. Квадрат 8 називається «Материнське суспільство» та належить до стратегій успіху. Надлишок ліквідних засобів, можливо використати для нарощування обсягів виробництва. Трактування матриці фінансової стратегії передбачає, що знаходження у цьому квадранті свідчить про можливість створення і фінансування дочірніх підрозділів та філій, особливо коли загальній обсяг РГД протягом трьох років збільшується.

Для компанії також є перспективним пересування до квадрату 4. В Цій позиції підприємство буде використовувати свої ліквідні ресурси для нарощування обсягів виробництва компанії.

Таким чином, доцільним для підприємства ТОВ «ТД ИРБИС» використовувати внутрішні фінансові ресурси для розширення своєї діяльності та збільшення оборотів продаж.

Формування системи підпорядкованих цілей фінансової стратегії повинно виходити із особливостей ідентифікованої стратегічної фінансової позиції підприємства і бути направленим на подолання внутрішніх слабких позицій і зовнішніх загроз. Головна мета та цілі нижчих рівнів розглядаються як єдина комплексна система і тому потребують чіткого взаємозв’язку з урахуванням їх пріоритетності та рангової значимості. Такий ієрархічний взаємозв’язок окремих стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства забезпечується на основі «дерева цілей». Головним метою стратегії  ТОВ «ТД ИРБИС» є прискорений ріст стану підприємства. Цілі, які будуть поставлені перед підприємством для досягнення головної мети, представлені на рис. 4. 1. 

Рис. 4. 1. Дерево цілей підприємства ТОВ «НТЦ «ХПІ» для реалізації стратегії стабілізації.

В основі цього методичного прийому лежить графічне відображення взаємозв’язку і підпорядкованості різних цілей діяльності, а в даному випадку – стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства.

Почнемо формування фінансової стратегії підприємства із місії компанії.

Місія підприємства ТОВ «ТД ИРБИС»: «Посприяти безперебійному виробництву підприємств за рахунок  швидкого, якісного обслуговування клієнтів».

Генеральна мета фірми: «Стати лідером постачання підшипникової продукції підприємств всіх галузей виробництва та послуг».

Базуючись на стратегічному аналізі показників підприємства, їх прогнозуванні, а також позицію ванні підприємства в матриці фінансових стратегій, можна зробити наступний висновок, підприємство має досить ліквідні ресурси та достатні показники фінансової стійкості, компанія не займає позицію лідера з продажу товару. Крім того, підприємство має працювати над збільшенням обсягів прибутків та рентабельності, що позитивно вплине на діяльність.  Виходячи з цього,  в стратегію підприємства на майбутнє потрібно визначити як стратегію фінансової підтримки прискореного росту підприємства.

Прийняття стратегічних фінансових рішень на підприємстві покладається на найбільш кваліфікованих фінансових менеджерів, які широко ознайомлені із основним комплексом проблем майбутнього фінансового розвитку підприємства. Фінансова стратегія носить підлеглий характер стосовно базової корпоративної стратегії і покликана забезпечувати ефективну її реалізацію.

Виходячи із системи видів базових корпоративних стратегій підприємств, пропонується система двох видів головної фінансової стратегії - зростання прискорене та обмежене.

Стратегія фінансової підтримки прискореного росту підприємства спрямована на забезпечення високих темпів його операційної діяльності, у першу чергу, обсягів виробництва і реалізації підшипникової продукції. При цьому істотно збільшується потреба у фінансових ресурсах, що спрямовуються на приріст оборотних і поза оборотних активів. Пріоритетною сферою стратегічного фінансового розвитку підприємства, що забезпечує даний вид головної фінансової стратегії, є нарощування потенціалу формування фінансових ресурсів. Стратегія фінансового забезпечення стійкого росту підприємств спрямована на збалансування параметрів обмеженого росту операційної діяльності і необхідного рівня фінансової безпеки підприємства. Стабільна підтримка визначених параметрів у процесі стратегічного фінансового розвитку підприємства висуває як пріоритетну сферу забезпечення ефективного розподілу і використання фінансових ресурсів.

Фінансову політику для підприємства запропоновано розробляти на стратегічний період (на 2–5років) або конкретний його етап, що забезпечує рішення задач інвестиційної політики. На окремих етапах стратегічного періоду фінансова політика може кардинально змінюватися під впливом непередбачених змін зовнішнього фінансового середовища. Інвестиційна політика при цьому спрямована на реалізацію головної фінансової стратегії підприємства.

Досягнення цих цілей дасть підприємству можливість покращити економічні показники.

Підприємство ТОВ «ТД ИРБИС» займається спеціалізованою оптовою та роздрібною торгівлею. Хоча асортимент протягом певних періодів діяльності розширюється, проте це не виключає  збільшення обсягів торгівлі різними новими виробниками. Запровадження підприємством спеціалізації в торгівлі дасть цілу низку переваг:

можливість розширення бази контрагентів, що  дасть можливість захопити весь ринок та  скоротити час на пошук нових;

робота з постійними постачальниками звичайно передбачає більш лояльні платіжні відносини та цінову політику;

збільшення обсягів продажу через те, що вузька спеціалізації товару та широка номенклатура  дає більше можливостей покупцю при пошуку потрібного товару.

З метою вдосконалення рекламно-інформаційної діяльності підприємства по збуту товарів ТОВ «ТД ИРБИС» пропонується відкрити більше власних сайтів в Інтернеті. Наявність великої кількості сайтів дозволить пришвидшити роботу з роздрібним покупцем, в нашому випадку працює web-сайт лише в місті Харків по розташуванню головного офісу. Філії компанії які розташовані в місті Київ, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя працюють без Web-сайту, з появою буде чітке уявлення про весь асортимент продукції, який лежить на складах саме цього міста. Інформація буде завжди актуальна і доступна цілодобово. Сайт стане незамінним маркетинговим інструментом, за допомогою різних засобів спілкування з аудиторією (каталоги, сертифікати, паспорти на товар, гостьові книги), аналіз і статистика дасть змогу з'ясовувати переваги потенційних клієнтів і миттєво реагувати на всі зміни попиту.

Реалізація даних пропозицій значно підвищить ефективність торгової діяльності підприємства. Сьогодні Web-сайт із засобу престижу і реклами перетворився на реальний інструмент ефективного ведення бізнесу, став засобом оперативної взаємодії з партнерами та клієнтами.

Збільшення кількості та розвиток філіалів в компанії дасть змогу використовувати їх в найбільш прибуткових сегментах ринку, працювати з більшою кількість підприємств та витіснятиме конкурентів в обсягах продаж підшипникової продукції. Вже сьогодні мережеві форми бізнесу властиві майже всім рівням господарських систем і їхній вплив посилюється в зв’язку з розвитком засобів телекомунікації та інформатизації суспільства. Швидкі зміни функціонування організації, складність пристосування до умов українського ринку потребує визначення ефективних шляхів розвитку торгових філій з використанням сучасних організаційних та економічних підходів.

Збільшення обсягів продажів досягається здебільшого за рахунок вище зазначених  цілей. Проте цього можна також досягти за допомогою збільшення показників рентабельності реалізованої продукції саме тих брендів, які мають переваги в компанії «ТД ИРБИС». Незначне їх  в межах 5% - 15% не злякає покупців та збільшить розмір отриманої виручки.

Одним із кадрових зрушень є залучення до роботи нових кваліфікованих працівників на посади менеджерів із продажу. Техніка активних продажів дасть змогу збільшити величину оборотів. Винагорода за працю для менеджерів як і раніше буде складатися із фіксованої ставки та відсотка від продажу, що не буде здійснювати навантаження фонду оплати праці.

Цих менеджерів пропонується навчити роботі в системі автоматизованої торгівлі, що в свою чергу підвищує швидкість обробки замовлення.

З позиції Фінансів підприємству ТОВ «ТД ИРБИС» слід провести ревізію операційних витрат, які в звітних роках забирали частину прибутку підприємства. Слід переглянути та зменшити обсяг інших витрат під час реалізації довгострокових цілей розвитку підприємства.

На всі нововведення, які передбачаються на підприємстві, будуть використані внутрішні  кошти. Їх використання дозволяється загальним рівнем фінансової стійкості підприємства ТОВ «ТД ИРБИС» в аналізованому періоді.

Таким чином, для підприємства ТОВ «ТД ИРБИС» запропонована стратегія фінансової підтримки прискореного росту підприємства,  підвищить економічні показники діяльності компанії. Основна ідея цієї стратегії це розподіл власних коштів для збільшення обсягів продажу підприємства. Крім того, слід провести ревізію витрат, яка зменшить навантаження на чистий прибуток організації. Контроль та оцінка запропонованої стратегії будуть представлені в наступному параграфі.

4.3 Розробка цільових стратегічних показників фінансової діяльності розвитку підприємства

Стратегічні цілі усіх рівнів потребують кількісної визначеності, тобто повинні бути виражені в конкретних кількісних показниках – в сумі, темпах динаміки, структурних пропорціях тощо. При цьому основою для розрахунків цільових стратегічних нормативів є значення відповідних показників за попередні періоди.

Оскільки відповідно до результатів аналізу фінансового стану підприємства за період 2012-2014 рр. найкращі показники ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності підприємство мало у 2013 р., тому базовим періодом для аналізу факторів, які вплинули на погіршення фінансового стану ТОВ „ТД ИРБИС” протягом 2012-2014 рр., доцільно обрати саме 2014 р.

Рівень ефективності господарської діяльності визначається фінансовими результатами діяльності та здійснюється за розрахунками показників. Основним цільовим показником при розробці будь-якої фінансової стратегії є прибуток, тому, перш за все, необхідно визначити, які фактори вплинули на зниження рівня рентабельності підприємства у 2014 р.

Для цього проаналізуємо динаміку зміни показників, які впливають на формування чистого прибутку підприємства, у 2012-2014 рр. (табл. 4.3).

                                                                                                           Таблиця 4.3

Формування чистого прибутку на ТОВ «ТД ИРБИС» за 2012-2014 рр.

Показник

Джерело інформації «форма № 2»

2012

рік, тис грн

2013 рік, тис грн

Темп приросту, %

2014 рік, тис грн

Темп приросту, %

1

2

3

4

5

6

7

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

р. 010

272839

396675

45,39

385900

-2,79


Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

р. 035

229206

334583

45,97

322541

-3,73

Собівартість реалізованої продукції

р. 040

171805

247061

43,80

239968

-2,96

Валовий прибуток

р. 050

57401

87522

52,47

82573

-5,99

Інші операційні доходи

р. 060

9931

5193

-47,71

3527

-47,24

Адміністративні витрати

р. 070

20998

31386

49,47

32543

3,56

Інші операційні витрати

р. 090

7365

7263

-1,38

6307

-15,16

Фінансовий результати від операційної діяльності

р. 100

21336

29947

40,36

23346

-28,27

Фінансові витрати

р. 140

3176

3216

1,26

4084

21,25

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування

р. 170

18160

26731

47,20

19262

-38,78

Чистий прибуток (збиток)

р. 220

14235

20376

43,14

12498

-63,03

Аналізуючи дані таблиці 3.2, можна відмітити, що за період 2012-2013рр. відбулось зростання чистого доходу (виручки) від реалізації продукції на 45,97%, а в 2014 році зниження показника на 3,73%. Витрати підприємства також зростали, але при цьому темпи приросту складових витрат не перевищили відповідне зростання чистого доходу від реалізації продукції. Зокрема, найбільшими темпами приросту характеризуються фінансові витрати, які у 2014 р. збільшились на 21,25% порівняно з 2012 р., та інші операційні витрати, приріст яких за період відповідно знизився і склав 15,16%. В результаті значного зростання собівартості реалізованої продукції валовий прибуток підприємства у 2013 р. збільшився на 52,47%, а у 2014 р., навпаки, спостерігалось його зменшення на 5,99%.

Слід також відмітити різке зниження у 2014 р. суми інших операційних доходів і зменшення інших операційних витрат. Суми приросту даних складових є не рівнозначними, витрати вдвічі більші, становлять 3527 тис. грн. та 6307 тис. грн., що має вплив на загальний фінансовий результат компанії. В цілому здійснення підприємством іншої операційної діяльності та зростання адміністративних витрат призвело до зменшення у 2014 р. прибутку від операційної діяльності в розмірі 28,27%.

Така складова, як фінансова діяльність, спричинила зменшення чистого прибутку підприємства до 12498 тис. грн., що відбулось в основному внаслідок зростання фінансових витрат, а також за рахунок інших витрат.

Таким чином, головними причинами зменшення фінансового результату діяльності ТОВ „ТД ИРБИС” у 2012-2014 рр. було значне зростання фінансових та адміністративних витрат, а також збільшення темпів зростання собівартості продукції.

Для оптимізації суми витрат ТОВ „ТД ИРБИС”, пов’язаних з операційною діяльністю даного підприємства, зокрема з метою зменшення собівартості продукції, проаналізуємо динаміку зміни складу і структури операційних витрат підприємства у 2012-2014 рр. (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Динаміка обсягу операційних витрат ТОВ ТД «ИРБИС»

у 2012-2014 рр., тис. грн.

Показник

Джерело інформації «форма № 2»

2012 рік, тис грн

2013 рік, тис грн

Темп приросту, %

2014 рік, тис грн

Темп приросту, %

1

2

3

4

5

6

7

Матеріальні витрати

р. 230

900

1964

118,22

2299

14,57

Витрати на оплату праці

р. 240

21425

34023

58,80

29327

-16,01

Відрахування на соціальні заходи

р. 250

2871

3884

35,28

5111

24,01

Амортизація

р. 260

1504

1189

-20,94

1457

18,39

Інші операційні витрати

р. 270

19296

18571

-3,76

24560

24,39

Разом витрати

р. 280

45996

59631

29,64

62754

4,98

Аналізуючи дані показники слід зазначити, що протягом 2012-2014 рр. відбувалось збільшення загальної суми операційних витрат підприємства, приріст яких склав 16758 тис. грн. або 26,70%. Усі складові операційних витрат за аналізований період також зросли. У розрізі елементів операційних витрат їх зростання у 2014 році відбувалося неоднаково. Найбільший вплив на збільшення загальної суми операційних витрат мали витрати  на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи, які зросли на 26,9% порівняно з 2012 р. або на 7902 тис. грн. Значне зниження витрат на оплату праці в подальшому є недоцільним, оскільки підвищення оплати праці, по - перше, спричинене збільшенням штатного розкладу працівників, а по-друге, є матеріальним стимулом для всіх працюючих.

У 2014 р. значні темпи приросту були притаманні також іншим операційним витратам: 24,39% або 5889 тис. грн., а у 2012 р. вони зросли несуттєво порівняно з темпом зростання доходу від реалізації продукції.

Темпи приросту амортизації в 2014 р. склали близько 18,39% в порівнянні з 2013р., а в 2013 спостерігалось їх зменшення на 20,94%.

Отже, основною складовою операційних витрат підприємства, яку необхідно оптимізувати, є інші операційні витрати. Інші операційні витрати підприємства включають в себе:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи;

собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності тощо.

Відповідно до галузевих особливостей діяльності ТОВ „ТД ИРБИС” основну частку в структурі його інших операційних витрат (р.090) складають 6307 тис. грн, та  складаються з курсової різниці 3710 тис. грн.., собівартості іноземної валюти 1062 тис. грн. та інших 1535 тис. грн.

Таблиця 3.5

Середньорічний обсяг та структура фінансових витрат

ТОВ „ТД ИРБИС” у 2014 р.

Показник

Примітка до річної фінансової звітності за 2014 р.

Середньорічний обсяг,

тис. грн.

1

2

3

Інші операційні витрати

р. 440

45

Операційна курсова різниця

р. 450

3710

Інші операційні витрати

р. 490

2552

Інші фінансові витрати %

р. 910

4084

Таблиця 3.5

Середньорічний обсяг і структура виробничих запасів

ТОВ „ТД ИРБИС” у 2014 р.

Показник

Примітка до річної фінансової звітності за 2014 р.

Середньорічний обсяг,

тис. грн.

Питома вага, %

1

2

3

4

Сировина і матеріали

р. 800

665

0,73

Паливо

р. 820

14

0,15

Запасні частини

р. 850

229

0,25

Товари

р. 910

89872

98,99

Разом

р. 920

90780

100

В цілому операційна діяльність ТОВ „ТД ИРБИС” характеризується значною витратомісткістю. Таким чином, у підприємства є резерви зниження операційних витрат за рахунок економії на матеріальних витратах.

Отже, розрахуємо суму економії фінансових ресурсів ТОВ „ТД ИРБИС” та нормативну величину матеріальних витрат у плановому періоді. Будемо виходити з того, що в плановому періоді метою ТОВ „ТД ИРБИС” є стабілізація фінансового стану та розширення масштабів діяльності підприємства, відповідно обсяг реалізації продукції плануємо залишити на рівні 2013 року. У якості базового показника матеріальних витрат візьмемо їх величину у 2013 р., скориговану на темп приросту за 2012-2014 рр., рівний темпу приросту чистого доходу (виручки) від реалізації продукції за відповідний період. Усі зазначені розрахунки наведено в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Розрахунок резервів зниження операційних витрат

 

Показник

Значення

1

2

Темп приросту чистого доходу (виручки) від реалізації продукції у 2014 р. порівняно з 2012 р., %

38,92%

Фактична величина матеріальних витрат у 2013 році, тис. грн.

1964

Нормативна величина матеріальних витрат у плановому періоді, тис.

грн.

76438,88

Фактична величина матеріальних витрат у 2014 році, тис. грн.

2299

Резерв економії фінансових ресурсів за рахунок зменшення

матеріальних витрат, тис. грн.

74139,88

Слід зауважити, що розрахована нами сума резерву економії фінансових ресурсів не може бути безпосередньо віднесена на збільшення власних фінансових ресурсів підприємства. В даному випадку зменшується сума валових витрат підприємства, що відповідно збільшує базу оподаткування податком на прибуток підприємств. Отже, для визначення величини збільшення суми фінансових ресурсів необхідно розраховану суму резерву скоригувати на ставку податку на прибуток підприємств:

74139,8874139,88 × 18% = 60794,7 (тис. грн.)

Таким чином, отримана величина можливого збільшення фінансових ресурсів за рахунок економії матеріальних витрат складає 60794,7 тис. грн.

На кінець 2014 року в структурі власного капіталу є нерозподілений прибуток в сумі 29165 тис. грн. За рахунок визначеного резерву можна збільшити суму нерозподіленого прибутку, який у такому разі становитиме 89959,7 тис. грн.

Розрахована величина збільшення фінансових ресурсів повинна бути направлена на фінансування оборотних активів, тобто це фактично є сума, на яку збільшується власний оборотний капітал ТОВ „ТД ИРБИС”.

Таким чином, в рамках першого напрямку генеральної фінансової стратегії ТОВ „ТД  ИРБИС” – збільшення прибутку підприємства – нами був розрахований цільовий норматив зниження суми внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства, а саме – зменшення матеріальних витрат.

Другим ключовим напрямком фінансової стратегії ТОВ „ТД ИРБИС” є фінансова стратегія, яка полягає в підпорядкувані заальній  стратегії економічного розвитку товариства.

Слід підкреслити, що взаємозв’язок стратегічного та поточного фінансового планування забезпечується в процесі реалізації наступних основних завдань:

визначенні стратегічних цілей діяльності та розвитку товариства підлягають формалізації та знаходять відображення у відповідних фінансово-економічних показниках, таких як: дохід від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, дохід від участі в капіталі. Валовий та чистий прибуток, потік реальних грошей від інвестиційної, операційної та фінансової діяльності та інше;

фінансова інформація опрацьовується, систематизується згідно з вимогами до її розкриття для різних груп користувачів та знаходить відображення у відповідних фінансових планах та звітах;

визначаються фінансові умови, необхідні для реалізації довгострокових та короткострокових фінансових рішень, у т.ч. обсяги фінансових ресурсів, що залучаються з відповідних джерел; рівень відсоткової ставки, плановий рівень показників рентабельності: активів, виробничої діяльності, власного капіталу, інвестицій, обсяги емісії корпоративних цінних паперів та планів розміщення акцій та інше;

здійснюється коригування фінансових планів в процесі реалізації стратегічних фінансових цілей щодо діяльності акціонерного товариства на товарних, грошових ринках, ринках капіталу, здійснюється узгодження фінансових умов щодо взаємовідносин з дочірніми підприємствами та інне.

Зазначимо, що стратегічні цілі діяльності підприємства являють собою подані і у формалізованому вигляді бажані параметри стратегічного розвитку підприємства, що знаходять безпосереднє відображення у фінансових планах.

Після проходження зазначених етапів опрацьована стратегічна ціль  збільшення рентабельності діяльності підприємства на 50% до 2015 року.

Для досягнення поставленої цілі розроблено дерево цілей, яке наведено на рис. 4.2.

При застосування даного виду планування працівники фінансових підрозділів будуть мати уявлення про планові тенденції, які впроваджуються на підприємстві. Для більшої ймовірності досягнення планової цілі підприємство повинно більш детально розрахувати та спланувати оперативні завдання, при зазначенні певних відповідальних осіб за виконання плану.

Отже зазначивши дерево цілей можна перейти до SWOT-аналізу підприємства в якому проаналізуємо всі слабкі та сильні сторони підприємства. SWOT-аналіз підприємства ТОВ «ТД ИРБИС» наведений в табл. 4.2.

Оскільки сегмент виробництва підшипникової продукції дещо відрізняється від загальної характеристики торгівельної галузі товарами, то слід розглянути основні конкурентні особливості ТОВ «ТД  ИРБИС», яке є одним із найбільших постачальників підшипників, стрічок, ременів, редукторів, лінійних направляючих, рукав високого тиску, торцевих ущільнень, комплектуючих для промислових трансмісій, систем мастил і мастильних матеріалів та ін.

Асортимент продукції, що продається підприємством, складається з більше ніж 150 найменувань. ТОВ « ТД ИРБИС » налічує близько 3 тис. партнерів в Україні, Росії, Білорусі , Швеції, Австрії, Німеччини, Франції, Іспанії, Польщі, Англії, Чехії, ОАЕ, Словаччини, США, Японії, Індії, Китаї та ін. Сьогодні є по підшипниковій продукції авторизованим дистриб'ютором компаній SKF (Швеція ), SCHAEFFLER GROUP ( INA, FAG ) (Німеччина) , NSK ( Японія ), ВАТ «Мінський підшипниковий завод » , TIMKEN ( США) , KOYO ( Японія), NKE ( Австрія ), ZKL Group (Чехія).

У табл.2. наведено матрицю SWOT-аналізу ТОВ «ТД ИРБИС».

Таблиця 2

Матриця SWOT-аналізу ТОВ «ТД ИРБИС»

Сильні сторони

Слабкі сторони

1. Наявність галузевого науково-дослідного інституту.

2. Випуск та збут унікальної продукції.

3. Наявність замкненого циклу виробництва та збуту продукції.

4. Стійкі зв’язки з клієнтами та партнерами як в Україні так і поза її межами.

1. Висока конкуренція.

2. Обмежений внутрішній попит на продукцію, що спонукає до пошуку іноземних споживачів.

3. Недостатність оборотних активів у виробництві.

4. Нестабільність іноземної валюти, що постійно змінює ціну та товар та  ускладнює процес збуту.

Можливості

Загрози

1. Розширення асортименту закупівлі та виробництва продукції, що реалізується.

2. Відносно стабільний попит на ринку України.

3. Можливість часткового освоєння ринків Польщі, Молдовії, Казахстану.

4. Удосконалення технології збуту та зростання якості продукції, що збувається.

1. Поява нових конкурентів на ринку.

2. Зростання світових цін на підшипники.

3. Політична нестабільність у державі.

4. Демпінг цін іншими виробниками і відсутність законодавчого контролю за даними процесами у галузі.

5. Зниження чи припинення економічного зростання у галузі.

Проведений SWOT-аналіз ілюструє можливість розширення збуту підприємства за рахунок експорту продукції за кордон, пошуку нових ринків її збуту. Проте підприємство має забезпечити належну якість готової продукції. Для підвищення ефективності діяльності підприємства його конкурентоспроможності слід впроваджувати ефективну систему  підтримки збуту продукції. На даному етапі розвитку і за умов існування виявлених загроз для ТОВ «ТД ИРБИС» доцільною є стратегія оборони й зміцнення, зміст якої полягає в тому, щоб ускладнити доступ на ринок новим фірмам, а претендентам на лідерство зміцнити позиції. Конкретні оборонні дії для ТОВ «ТД ИРБИС» можуть містити в собі: спроби підняти конкурентний бар’єр для претендентів на лідерство в новачків через збільшення витрат на рекламу; розширення параметричного ряду продукції, щоб закрити для конкурентів можливі вільні ніші; збереження розумних цін і привабливої якості; укладення ексклюзивних контрактів з кращими постачальниками й дилерами.

Отже, з проведеного SWOT-аналізу для ТОВ «ТД ИРБИС» можна сказати, що з метою покращення фінансово-господарського стану підприємства необхідно збільшувати розмір обігових коштів, підвищувати інноваційну активність. Для підвищення ефективності діяльності в торгівельній галузі необхідно більше уваги приділяти стратегії збільшення обсягів фінансування (шляхом залучення вітчизняних та іноземних інвесторів), а також стратегії оборони і зміцнення.

Проаналізувавши можливості і загрози, а також слабкі і сильні сторони підприємства, можна зробити висновок, що кожну з поставлених раніше цілей можливо виконати.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

3. Бланк, И. А. Финансовый менеджмент [Текст] : Учебный курс / И. А. Бланк. – 2-е изд., перераб. и доп. – К. : Ника–Центр; Эльга, 2006. – 656 c. –ISBN 966-521-257-5.

12.Давыдова, Л. В. Финансовая стратегия как фактор экономического роста

предприятия [Текст] / Л. В. Давыдова, С. А. Ильминская // Финансы и

кредит. – 2004. – № 30. – C. 5–9. 30.Кривицька, О. Р. Планування прибутку підприємства при визначенні

стратегії його розвитку [Текст] / О. Р. Кривицька // Фінанси України. –

2005. – № 3. – C. 138–147.

57.Соколова, Н. Н. Методологические основы формирования финансовой

стратегии предприятий [Електронний ресурс] / Н. Н. Соколова // Вестник Красноярского государственного аграрного университета. – 2007. – № 4. –

Режим доступу : http://www.elibrary.ru/item.asp?id=9514617 – 25.01.2009. –

Назва з домашньої сторінки Інтернету. 65. Хоминич, И. П. Финансовая стратегия компаний [Текст] : Научное

издание / И. П. Хоминич. – М. : Рос. экон. акад., 1998. – 256 с. – ISBN 5-7307-0190-Х.

36. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами Киев: МП "Итем ЛТД", 1998. 536 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21712. ИСПЫТАНИЯ НА НАДЕЖНОСТЬ ЭМС. КОНТРОЛЬНЫЕ ИСПЫТАНИЯ 2.49 MB
  Показатели надежности экспериментальными методами могут быть получены по результатам либо испытаний – специальных или совмещенных либо наблюдением за функционированием объекта в условиях эксплуатации. Методы испытаний организуются специально с целью определения показателей надежности объем их обычно заранее планируется условия функционирования объектов устанавливаются исходя из требований оценки конкретных показателей. Показатели надежности таких объектов оцениваются в основном либо по результатам совмещенных испытаний при которых...
21713. СТАТИСТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ОЦЕНКИ, АНАЛИЗА И КОНТРОЛЯ НАДЕЖНОСТИ 358.5 KB
  Сбор информации об отказе элементов технических систем В общем комплексе мероприятий по обеспечению надёжности любого изделия сбор статистической информации об отказах и оценка показателей надёжности в условиях эксплуатации являются последним заключительным этапом. При этом появляется возможность оценить реальные значения показателей надежности и следовательно оценить эффективность мероприятий по обеспечению надёжности на всех этапах – проектирование производство испытания монтаж эксплуатация. Поэтому особое значение приобретает вопрос...
21714. ИСПЫТАНИЯ НА НАДЕЖНОСТЬ ЭМС. ОПРЕДЕЛИТЕЛЬНЫЕ ИСПЫТАНИЯ 3.06 MB
  При определительных испытаниях могут оцениваться законы распределения отказов и их параметры. При определительных испытаниях могут оцениваться законы распределения отказов и их параметры. Однако существует универсальный план испытаний позволяющий по единой методике проводить статистическую оценку величины Р для изделий с любым законом распределения. Полученные данные по отказам изделий в результате испытаний или по данным эксплуатации подвергаются статистической обработке для получения следующих результатов: определения вида функции...
21715. Планирование эксперимента при ускоренных испытаниях электрических машин 102 KB
  ТЕМА № 2 Регрессионный анализ установившихся режимов электрической системы Для этой цели целесообразно использование регрессионного моделирования сложной системы. При этом с использованием имеющихся программ расчета установившегося режима на ЭВМ проводятся целенаправленные исследования в результате которых получаются регрессионные модели для анализа или управления. Такие модели могут быть получены при регрессионном анализе или методом планирования многофакторного эксперимента МПЭ. При этом для построения линейных моделей используется полный...
21716. Законы распределения отказов 2.99 MB
  Законы распределения отказов Случайной называется величина которая в результате испытаний может принять то или иное значение причем заранее неизвестно какое именно. Если задан ряд распределений вероятностей для значений случайной величины X то математическое ожидание определяется по формуле Показателями характеризующими степень рассеяния случайной величины около своего математического ожидания являются дисперсия и среднее квадратическое отклонение: Для более полного описания случайных величин вводятся понятия функции распределения...
21717. Экономико-организационные проблемы разгрузки предприятий при дефиците мощности и прохождении максимумов нагрузки в энергосистеме 113.5 KB
  Экономикоорганизационные проблемы разгрузки предприятий при дефиците мощности и прохождении максимумов нагрузки в энергосистеме До настоящего времени работы по созданию экономически обоснованных рекомендаций по управлению электропотреблением промышленных предприятий практически не имели ни методической базы ни руководящих указаний позволяющих обеспечивать минимум экономических потерь от изменения режимов функционирования. Выполнение отмеченных условий связано с трудностями изза неопределенности а в отдельных случаях элементарного незнания...
21718. Задачи надёжности электроснабжения 203.5 KB
  Чтобы качественно сравнивать между собой события по степени их возможности нужно с каждым событием связать определенное число которое тем больше чем более возможно событие его вероятность. Найти вероятность исправной работы РП. Если вероятность одного события не изменяется от того произошло или не произошло другое событие то такие события называются независимыми и наоборот. Вероятность суммы n несовместных событий равна сумме вероятностей этих событий: где .
21719. Показатели надежности ЭМС 141 KB
  Вероятность безотказной работы ВБР– это вероятность того что при определенных условиях эксплуатации в заданном интервале времени не произойдет ни одного отказа. Кривые вероятности безотказной работы и вероятности отказов Вероятность отказа Qt– это вероятность того что при определенных условиях эксплуатации в заданном интервале времени произойдет хотя бы один отказ. Отказ и безотказная работа – события противоположенные и несовместимые 2 Частота отказов at– есть отношение отказавших изделий в единицу времени к первоначальному числу...
21720. Расчёт надежности при последовательном (основном) соединении элементов 225.5 KB
  С точки зрения надежности различают последовательные параллельные и системы со сложной структурой. Расчёт надежности при последовательном основном соединении элементов при таком соединении отказ технического изделия наступает при отказе одного из его узлов. Для повышения надежности систем и элементов применяют резервирование: Резервирование – это применение дополнительных средств иили возможностей с целью сохранения работоспособного состояния объекта при отказе одного или нескольких его элементов. Резервирование основано на...