8245

Військово-педагогічні процеси

Лекция

Педагогика и дидактика

Методичні вказівки. Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять. Послідовно викладати основний зміст навчальних питань лекції: основні визначення і формулювання, розкриття теми, висновки з окремих питань і лекції в цілому.

Украинкский

2013-02-07

84.5 KB

71 чел.

PAGE  2

Військово-педагогічні процеси

Методичні вказівки. Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність курсантів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять.

Оголосити тему заняття, її актуальність та зв'язок з іншими навчальними дисциплінами, мету та навчальні питання, які будуть розглянуті. Особливу увагу на занятті необхідно звернути на те, що існує об'єктивна потреба в оволодінні всім офіцерським складом, а також курсантами військових навчальних закладів соціально-психологічними знаннями з метою профілактики небажаних форм поведінки, найбільш повного розкриття внутрішніх сил людини, необхідних для професійної діяльності, успішного виконання військового обов’язку.

ОСНОВНА ЧАСТИНА - 75 хв.

Методичні вказівки. Послідовно викладати основний зміст навчальних питань лекції: основні визначення і формулювання, розкриття теми, висновки з окремих питань і лекції в цілому. Вказати шляхи та способи виконання навчальних та виховних цілей заняття. Розкрити курсантам зміст понять про військовий підрозділ як малу соціальну групу та колектив.

  1.  Військова педагогіка як наука – 40 хв.

Ознайомити курсантів з особливостями військової педагогіки.

У системі суспільних наук, покликаних розкрити основні закономірності суспільного життя, велика роль належить педагогіці – науці про виховання. Педагогіка досліджує таке суспільне явище, як виховання. Вона покликана вирішувати цілу низку завдань, найголовнішим з яких є формування особистості, її світогляду і настанов суспільної поведінки.

Назва науки походить від грецьких «ПАЙДИ» - діти і «АГО» - веду, , тобто «дітородіння». У стародавній Греції «пайдос» спочатку називали рабів, які супроводжували дітей до школи.

У наш час у це поняття вкладено інший зміст. Сьогодні педагогом називають людину, яка займається вихованням і навчанням інших, тобто формує у своїх учнів певні риси особистості, світогляд, правила суспільної поведінки та передає їм свої знання.

Отже, педагогіка – це сукупність теоретичних і практичних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості людини.

Окремою галуззю педагогіки є військова педагогіка – наука про виховання, навчання і освіту воїнів, про підготовку підрозділів і частин до успішних бойових дій в умовах сучасної війни.

Основною метою виховання в суспільстві є підготовка всебічно розвинених людей, патріотів своєї країни, захисників своєї Батьківщини. Ця мета виховання покладена в основу підготовки особового складу Збройних Сил України.

Військова педагогіка є органічною частиною загальної педагогіки, визначає цілі, принципи і методи виховання воїнів. Вона покликана вивчати закономірності всебічного розвитку воїнів, формування у них високих політичних і морально-бойових якостей, озброєння їх системою знань, навичок і вмінь, знаходити шляхи згуртування військових колективів і підготовки особового складу до ведення сучасного бою. Тим самим військова педагогіка усіма своїми засобами служить справі зміцнення Збройних Сил України та підвищення обороноздатності держави.

1.1.Загальне поняття військово-педагогічного процесу. Предметом військової педагогіки є дослідження педагогічних закономірностей процесу підготовки воїнів і військових колективів до якісного виконання свого військового обов’язку.

Об’єктом військової педагогіки як науки є цілеспрямована педагогічна діяльність командирів, офіцерів з гуманітарних питань з метою виховання у воїнів високих морально-політичних і бойових якостей, озброєння їх знаннями, навичками і вміннями, підготовка воїнів і військових колективів до виконання завдань із захисту своєї Батьківщини.

Предмет військової педагогіки включає в себе такі складові частини, як виховання, навчання і освіта воїнів.

Виховання – це процес планомірного і цілеспрямованого впливу на свідомість, почуття і волю воїнів з метою формування у них наукового світогляду, навичок і звичок поведінки у відповідності до вимог моралі, підготовки їх до виконання військового обов’язку.

Навчання – це організований і цілеспрямований процес передачі воїнам і засвоєння ними наукових знань, навичок і вмінь, а також озброєння їх способами пізнавальної діяльності.

Освіта – це рівень підготовленості людини до участі в тій чи іншій діяльності, результат засвоєння систематичних знань, навичок і вмінь.

Військово-педагогічний процес – це цілеспрямована діяльність військовиків (начальників, підлеглих), що вбирає увесь комплекс навчально-виховної роботи: навчальні заняття, тренування, стрільби, польові заняття, виховну і спортивно-масову роботу тощо.

Особливості військово-педагогічного процесу:

- військова служба, оволодіння військовою майстерністю є службовим обов’язком кожного військовослужбовця;

- військово-педагогічний процес здійснюється у невідривній єдності зі службовою діяльністю воїнів і має яскраво окреслений практичний характер;

- військово-педагогічний процес здійснюється в умовах постійної бойової готовності військ і спрямований на її забезпечення;

- військово-педагогічний процес характеризується надзвичайно високим напруженням бойової підготовки.

Основним показником правильно організованого військово-педагогічного процесу є його ефективність.

Ефективність військово-педагогічного процесу залежить:

1. Рівня загальної і професійної підготовки, педагогічної майстерності командирів і офіцерів органів виховної роботи.

2. Якості молодого поповнення, яке прибуває у Збройні Сили.

3. Впровадження нових засобів, прийомів і методів у навчання воїнів.

4. Застосування технічних засобів у навчальному процесі.

5.Керівництва процесом навчання.

6. Удосконалення структури занять і раціонального використання навчального часу.

7. Чіткого планування занять.

1.2.Методи  військової педагогіки. Дослідження багатогранних і складних явищ військово-педагогічного процесу здійснюється різноманітними методами. Серед них – такі спеціальні науково-педагогічні методи, як спостереження, бесіди, педагогічний експеримент, вивчення результатів діяльності, експертна оцінка, метод незалежних характеристик, педагогічної документації, опитування, інтерв’ю, метод «мозкової атаки»тощо. Ці методи широко застосовуються у практиці військово-педагогічних досліджень при вивченні і узагальненні передового досвіду навчання і виховання усе ширше застосовується в останні роки математичні, кібернетичні, статистичні та інші методи. Використовується також звукозапис, фотографування, кінозйомка, анкетування.

Висновок. Таким чином, ми з вами розглянули поняття педагогіки та військової педагогіки як науки. Предмет військової педагогіки включає в себе такі складові частини, як виховання, навчання і освіта воїнів.

Після доведення положень навчального питання викликати 1курсанта для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Що вивчає військова педагогіка?

2.Військове середовище і його функції – 35 хв. 

Ознайомити курсантів з особливостями військового середовища та його функціями.

Військовий колектив є соціальним середовищем, в якому відбувається повсякденна життєдіяльність військовослужбовця. Відтак, соціальне середовище здійснює вплив на почуття, поведінку, сприйняття кожного члена військового колективу.

На початку 20 століття Е.Дюркгейм розмежовує дві реальності – соціальну (суспільство, держава, колектив) та індивідуальну (особистість). Взаємовідносини між цими двома реальностями характеризуються постійною боротьбою, протиріччям, непримиренністю. Індивідуальній свідомості протиставляється колективна. Суспільство по відношенні до  особистості, індивіда проявляє себе як зовнішня, незалежна, примусова сила. Воно домінує над особистістю, створює особистість, є джерелом найвищих цінностей для неї.  Суспільство виникає як результат взаємодії індивідів, проте суспільство, як тільки виникло, починає жити своїм самостійним життям, за своїми власними законами. З цього моменту все індивідуальне життя визначається соціальною реальністю, панівною над індивідуальною силою. Особистість по відношенню до цієї сили безпомічна, повністю визначається нею та не може виступати активним фактором зміни цієї сили.

Протилежна концепція пов’язана з абсолютизацією відносно самостійного розвитку особистості. Людина розглядається  окремо від суспільства. Видатним представником цієї концепції був М.Вебер. Однією із центральних категорій його теорії є категорія «соціальна дія», яка означає дію саме індивіда, що спрямована на розв’язання життєвих проблем та протиріч. Головною ознакою соціальної дії є суб’єктивне осмислення індивідом можливих варіантів поведінки людей, які вступають у відносини з суб’єктом. На відміну від Е.Дюркгейма, який особливим суб’єктом соціальної дії визнає суспільство або колектив, М.Вебер однозначно бачить у цій ролі тільки окремих індивідів.

Соціальне середовище – це вся сукупність суспільних, матеріальних та духовних умов, факторів, відносин тощо, в яких існує особистість, які її оточують і роблять той чи інший вплив на її свідомість, поведінку і діяльність.

Розрізняють у широкому розумінні – макросередовище і мікросередовище. Макросередовище (пристосовано до Збройних Сил) – це те, що охоплює всю суспільно-економічну систему, соціум, до якого належить воїн. Мікросередовище – це те, що охоплює безпосереднє соціальне оточення воїна – сім‘ю, військово-професійну спільність (наприклад, відділення, взвод, рота, батальйон), неформальну групу (коло ровесників) та ін.

Військове середовище – це сукупність різноманітних умов, які безпосередньо впливають на особистість воїна під час проходження військової служби.

Військова служба виховує молоду людину фактом свого існування, за характером виконуваних задач, суворими умовами повсякденної життєдіяльності, підвищеними вимогами до особистості воїна, до її духовних, розумових, психічних і фізичних якостей. Ці умови можна класифікувати на дві групи: суспільні та матеріально-фізичні.

Класифікація умов, які впливають на формування якостей військовослужбовця (в умовах Збройних Сил): 1) суспільні умови (військові колективи, військово-педагогічний процес, військові ритуали, цивільне соціальне середовище певного військового гарнізону);  2) матеріально-фізичні умови (матеріально-побутові умови життєдіяльності особового складу, військова техніка і озброєння, клімат тощо).

Елементи військового середовища можуть впливати на воїна прямо чи опосередковано, стихійно чи цілеспрямовано. Його вплив може бути випадковим чи закономірним, носити стихійний або тимчасовий характер.

Основні виховні функції військового середовища:

- світоглядна (чи ціннісно-орієнтаційна) функція розкриває зміст моральної спрямованості військового підрозділу – соціальну цінність, інтегративну єдність її мети, цілей, мотивів, ціннісних орієнтацій; перспективу розвитку військового колективу. У військовому середовищі формується громадська думка щодо різноманітних суспільно-політичних явищ у державі, збройних силах, військовому підрозділі. Ці явища у колективі обговорюються, переживаються і випрацьовуються загальні погляди. Ці загальні думки мають безпосередній вплив на формування ціннісних орієнтацій особистості, сприйняття політичних явищ, здатні забезпечити всебічний, гармонійний розвиток особистості військовослужбовця в колективі та через колектив, прийняття членами даного колективу групових норм і цінностей.

- адаптаційна функція військового середовища проявляється у забезпеченні впровадження призовників в ритм армійського життя, їх психологічної сумісності у різних видах військової діяльності. Така потреба виникає з необхідністю пристосування свідомості, психіки та анатомічно-фізіологічної сфери молодого воїна до суворих умов військової служби. Призовник має перебудувати ритм власного життя, змінити навички та звички щоденної поведінки, підпорядкуватися умовам підтримання постійної бойової та мобілізаційної готовності. Це пристосування може бути формальним і активним.

- функція емоційного розвантаження. Ця функція у військовому середовищі реалізується через позитивний соціально-психологічний клімат і морально-психологічну атмосферу, що визначає самопочуття кожної особистості у ньому, її задоволення групою, відчуття комфорту від перебування в ній, характер міжособистісного сприймання і налагодження взаєморозуміння, емоційний настрій.

- організаційна функція сприяє процесам самоорганізації, самоуправління, самовдосконалення особистості військовослужбовця й зумовлена сприятливими умовами для виявлення здібностей кожного, взаємною відповідальністю, взаємовиручкою та взаємним доповненням. Потенційна ефективність військового колективу повністю проявляється в сумісності, злагодженості, взаємодопомозі, виконанні в разі потреби функцій товаришів по службі, у тому числі й командирів.

- коригуюча функція враховує ступінь розвитку групових норм – загальних правил поведінки, яких додержуються військовослужбовці у підрозділі (групові думки, традиції і правила поведінки); групових процесів (етапи виникнення, розвитку та розпаду малої групи, рівні розвитку малої групи, керівництво та лідерство); систему санкцій.

Також характер військової служби передбачає прямий виховний вплив на військовослужбовців, не допускає неорганізованості, недисциплінованості. Через те військове середовище безпосередньо здійснює соціалізаційні, ресоціалізаційні та профілактичні функції до кожного військовослужбовця.

Висновок. Таким чином, ми з вами розглянули військове середовище та виховні функції військового середовища. Військове середовище здійснює потужний виховний вплив на членів військового колективу. Відтак, офіцер повинен чітко усвідомлювати виховні можливості військового середовища та вміло організовувати і скеровувати цей виховний вплив.

Після доведення положень навчального питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Перелічіть які ви знаєте виховні функції військового середовища? Яка різниця між соціальним та військовим середовищем?

Висновки до заняття.

Таким чином, закінчуючи розгляд навчальних питань лекції, ми можемо сказати, що психологія як наука покликана озброїти психологічними знаннями офіцерів, які, застосовуючи їх на практиці, зобов’язані забезпечити бойову та мобілізаційну готовність підрозділів і здоровий морально-психологічний стан.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 10 хв.

  1.  Визначаю ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому.
  2.  Зосереджую увагу на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах.
  3.  Оголошую оцінки курсантів за заняття (якщо вони були отримані).
  4.  Відповідаю на запитання курсантів.
  5.  Довожу під запис завдання курсантам для самостійної роботи та командиру групи щодо її організації.
  6.  Оголошую час і місце проведення індивідуальних і групових консультацій.
  7.  Ставлю завдання командиру групи щодо роботи з матеріалами заняття тими курсантами, які були відсутні на занятті.
  8.  Записую завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження і заохочення щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВДАННЯ НА САМОСТІЙНУ РОБОТУ

Завдання на самопідготовку: «Військово-педагогічні процеси».

1) опрацювати  216-220 ст. –  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.;

2) опрацювати 85-91 ст.  – Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.;

3) опрацювати 510-519ст. – Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.;

4) опрацювати 35-42 ст. – Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.

___________________________________________________________________

Розробив:

Майор   І. Т. Смага

“____”______________2009 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “28” серпня 2009 року №1.

3. Методи самовиховання – 20 хв.

Ознайомити курсантів з основними методами самовиховання.

 Відомо, що нічого з людиною не можна зробити всупереч її волі, бажань, життєвих намагань та настанов. Насильно її не можна зробити щасливою і вихованою. Взагалі сучасні педагогічні концепції ґрунтуються на гуманістичних ідеях, педагогіки співробітництва. Врешті-решт, високий смисл всієї виховної роботи полягає в формуванні у військовослужбовців мотивів і мотивації самовиховання, постійного прагнення до самовдосконалення, знаходження у військовій службі особистісного смислу, досягнення в ній реалізації життєвих планів, задоволення щоденних соціальних і матеріальних потреб та ін.

Самопереконання можна застосувати з метою: самоусвідомлення воїном соціальної значущості та необхідності військової діяльності; формування соціально-значущих мотивів і мотивацій військової діяльності; підтримання мотивів і мотивації подолання труднощів; надання допомоги у самопізнанні та досягненні згоди із самим собою тощо.

Самонавіювання ґрунтується на свідомому використанні воїном можливості впливу другої сигнальної системи та психічні та фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі людини. Це – процес навіювання, адресований самому собі за якого суб’єкт і об’єкт навіюваного впливу збігаються. Воно сприяє підвищенню рівня саморегуляції, завдяки чому воїн у різних обставинах може викликати в собі ті чи інші відчуття, поліпшення управління процесами пам’яті й уваги, емоційним та вольовим станом.

Самооцінка – оцінка воїном самого себе, своїх можливостей, якостей і місця у військовому колективі. Вона є важливим регулятором його поведінки. Від змісту самооцінки воїна залежить його взаємовідносини з товаришами, критичність, вимогливість до себе, ставлення до власних успіхів та невдач. У кінцевому результаті самооцінка впливає на ефективність діяльності воїна в різних, у тому числі екстремальних умовах.

Самотренування. Це систематичне повторення вчинків, діл, слів з метою розвитку необхідних рис, навичок і звичок. Значний вплив у досягненні успіху в самотренуванні має само примушення, яке допомагає самозобов‘язати себе до виконання тих чи інших дій без стороннього впливу.

Реально допомагає в цій роботі самозаохочення на основі об’єктивної та критичної самооцінки результатів своєї діяльності.

Висновок. Отже, головною метою всієї виховної роботи у Збройних Силах України має бути поступове впровадження військовослужбовця на шлях самовиховання. У зв’язку з цим методи самовиховання мають зайняти належне місце як у теорії, так і в практиці виховання особового складу.

Після доведення положень навчального питання викликати 1 курсанта для контролю засвоєння даного питання. Контрольне запитання: Перелічіть які ви знаєте основні методи самовиховання?

Висновки до заняття.

Таким чином, закінчуючи розгляд навчальних питань лекції, ми можемо сказати, що психологія як наука покликана озброїти психологічними знаннями офіцерів, які, застосовуючи їх на практиці, зобов’язані забезпечити бойову та мобілізаційну готовність підрозділів і здоровий морально-психологічний стан.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45167. Попытки реорганизации советской системы управления во второй половине 1980х гг 28.13 KB
  СССР пытался в одиночку выдержать гонку вооружений против США и НАТО. Андропов оставил пост председателя КГБ СССР сохранив фактический контроль за этой организацией и стал вторым секретарем ЦК КПСС официальным наследником Брежнева. было принято постановление ЦК КПСС и Совмина СССР провозгласившее курс на введение сухого закона. Удар по бюджету был столь значителен что он так и не был преодолен до последних дней существования СССР.
45168. Современная система государственного управления в России 26.07 KB
  Мирная преемственность власти это важнейший элемент политической стабильности о которой мы с вами мечтали к которой стремились которой добивались.Отставка правительства Примакова приход к власти премьер-министра Степашина углубил государственный кризис в стране и только утверждение в должности нового Президента России привело к укреплению государственных институтов власти всех уровней. Новая команда Президента поставила перед собой цель: выстроить четко работающую исполнительную вертикаль власти добиться правовой дисциплины и...
45170. Древнейшие государства и государственные образования на территории Восточно-Европейской равнины 15.53 KB
  Расселение славян происходило в VI VIII вв. В то же время происходило разделение славян на три ветви: южную западную и восточную. К южным славянам относятся нынешние болгары сербы хорваты и др. По берегам рек шло расселение славянских племен: строились поселения вначале небольшие деревушки а затем большие села и города.
45171. Государственные институты Киевской Руси 33.2 KB
  В политической системе Киевской Руси сочеталось три разных элемента: монархический аристократический. Князь исконно на Руси рассматривался как защитник церкви.Боярство Киевской Руси институт еще достаточно не замкнутый.
45172. Управленческая модель новгородской республики. История ГУ 31.5 KB
  Необычна судьба Новгорода в истории русского средневековья. Однако уникальность исторического опыта Новгорода проявлялась прежде всего в том что в системе древнерусских земель и княжеств это был самый крупный городгосударство где не существовало правящей династии князей. Вплоть до этого времени киевские князья без особого успеха боролись с древней ещё племенной традицией вечевой власти Новгорода постепенно отдавая городу всё больше прав. боярство и купечество Новгорода используя народное движение добились политической независимости от...
45173. Распространению христианства на Руси 24.41 KB
  Её появление обычно связывают с так называемым Фотиевым крещением Руси в первой половине 860х годов. Ряд историков предполагает что первыми крестителями русинов могли быть братья Кирилл и Мефодий отправленные Фотием с миссией в Хазарию. Традиционная историография относит Крещение Руси к 988 году хотя по мнению некоторых церковных историков есть основания полагать 987 более вероятной датой.
45174. Русь в структуре золотоордынского управления 25.5 KB
  Ордынское иго надолго затормозило экономическое развитие Руси разрушило ее сельское хозяйство подорвало русскую культуру привело к падению роли городов в политической и экономической жизни Руси к резкому сокращению населения страны особенно городского. Дань 14 различных видов и тягостей истощала экономику Руси мешала ей оправиться после разорения. Значительно ухудшилось международное положение Руси были разорваны древние торговые и культурные связи Руси с соседними странами. Под власть Литвы попали западнорусские города Смоленск...
45175. Великое Княжество Литовское 41 KB
  Образование Великого княжества Литовского было ускорено необходимостью объединиться для борьбы с агрессией немецких крестоносцев усилившейся с начала XIII в. Вхождение в состав Великого княжества Литовского русских украинских белорусских земель с более развитыми общественными отношениями и культурой содействовало дальнейшему развитию общественноэкономических отношений в Литве. Это а также различия в уровне общественноэкономического развития и этническая неоднородность отдельных частей Великого княжества Литовского обусловили отсутствие...