8256

Застосування технічних засобів при збиранні та перевірці доказів

Контрольная

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Застосування спеціальних знань і технічних засобів субєктами кримінально-процесуального провадження при збиранні і перевірці доказів. Види науково-технічних засобів, які використовуються при збиранні та перевірці доказів...

Украинкский

2013-02-07

252.99 KB

124 чел.

Застосування технічних засобів при збиранні та перевірці доказів

1. Застосування спеціальних знань і технічних засобів суб'єктами кримінально-процесуального провадження при збиранні і перевірці доказів.

. Види науково-технічних засобів, які використовуються при збиранні та перевірці доказів.

3. Процесуальний порядок застосування науково-технічних засобів і перспективи подальшого їх удосконалення у кримінально-процесуальному доказуванні.

1. Застосування спеціальних знань і технічних засобів суб'єктами кримінально-процесуального провадження при збиранні і перевірці доказів

На сьогоднішній день успішне розкриття, розслідування та попередження злочинів найчастіше неможливе без широкого та ефективного застосування спеціальних знань (спеціальні знанняце не загальновідомі у судочинстві наукові, практичні та технічні знання, набуті в результаті професійного навчання або роботи за певною спеціальністю особою, яка залучена як спеціаліст чи експерт з метою сприяння слідчому та суду при виявленні обставин справи чи наданні висновку з питань, для вирішення яких необхідне їх застосування) та науково-технічних засобів (прилади, інструменти, пристрої, матеріали та методи їх застосування, спеціально розроблені, пристосовані або взяті без змін з інших галузей діяльності людини або які використовуються для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження доказів, а також здійснення інших дій по виявленню, розслідуванню та попередженню злочинів). Для цього створені певні передумови: високий рівень розвитку криміналістики, наявність у правоохоронних органів необхідних науково-технічних засобів, розгалужена мережа судово-експертних установ та юридичних вузів, відповідна підготовка багатьох оперативних працівників, слідчих, прокурорів, суддів, спеціалістів у різних галузях науки, техніки, мистецтва, що залучаються до розкриття та розслідування злочинів.

Однак поряд з цим існують обставини, які гальмують впровадження науки та техніки у повсякденну роботу по боротьбі зі злочинністю. До них можна віднести: різноманітність трактувань суті спеціальних знань та науково-технічних засобів; нечіткість і непослідовність багатьох запропонованих класифікаційних форм використання таких знань та засобів; недостатньо повну, а найчастіше і суперечливу їх правову регламентацію; відсутність єдиного погляду на компетенцію учасників кримінального процесу у використанні цих знань та засобів і на доказове значення отримуваних результатів; не визначено також, що необхідно розуміти під ефективністю застосування спеціальних знань та науково-технічних засобів, які критерії її визначення, як краще всього можливо вплинути на підвищення цієї ефективності; відсутність комплексного дослідження проблем, пов'язаних із застосуванням спеціальних знань та науково-технічних засобів.

У криміналістичній та кримінально-процесуальній літературі розглядалися різні аспекти застосування спеціальних знань та науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві, що безумовно надавало велику допомогу в теорії та практиці доказування.

Однак сьогодні особливого значення набуває пошук способів розв'язання давно назрілих проблем удосконалення діяльності щодо розкриття й розслідування злочинів та забезпечення невідворотної відповідальності за їх вчинення.

Розвиток науки та техніки створюють значні умови і можливості для забезпечення повноти, всебічності й об'єктивності досудового і судового слідства у конкретних кримінальних справах, у цілому сприяють підвищенню науково-технічного й методичного рівня слідчої та судової діяльності. Проте численні дослідження свідчать про наявність істотного розриву між рівнем розвитку криміналістики, наданих нею практичних можливостей для виявлення, збирання та дослідження доказової інформації і фактичним застосуванням рекомендованих нею технічних засобів, прийомів та методів при розслідуванні конкретних злочинів.

Як показує практика, сучасні науково-технічні досягнення, які розширяють можливості використання їх у доказуванні ознак скоєного злочину, на даний час дуже рідко застосовуються. Так, сліди рук фігурують серед вилучених приблизно в 60% кримінальних справ, але тільки близько 10% з них визначаються придатними для ідентифікації особи за особливостями капілярних візерунків, тобто традиційним методом дактилоскопічних досліджень.

Приблизно такі результати щодо використання технічних досягнень при розслідуванні кримінальних справ дали дані анкетування, проведеного слідчими Закарпатської області. У той же час давно відомий і застосовуваний у Франції та інших країнах метод піроскопії, який дозволяє встановлювати особу за уривками (фрагментами) капілярних візерунків. Придатність цього методу для встановлення особи за ділянкою капілярного візерунка розміром 5x7 мм, що містить лише 2-3 деталі, експериментально підтверджена дослідженнями російських криміналістів. Як правильно стверджують В.П. Бахін і В.К. Лисиченко, цей метод до теперішнього часу чомусь не використовується органами розслідування та експертними установами України. Не застосовуються також багато нових методів і засобів виявлення та фіксації слідів рук на різних за будовою і властивостями об'єктах (наприклад, вакуумне напилення, хімічні методи тощо).

Сучасний рівень розвитку криміналістичної одорології дозволяє вирішувати широке коло питань, що стосуються попередження і розслідування злочинів, встановлення причетних до скоєння злочинів осіб, а також отримання слідівлюдини і методів їх використання для отримання криміналістичної інформації про злочинця і обставини злочину тощо.

Відомо, що розслідування злочинів і профілактична діяльність так чи інакше пов'язані з дослідженням різноманітних форм взаємодії людини та матеріального середовища, які є джерелом пізнання подій. У процесі розслідування людина виступає в різних якостях, наприклад у процесуальному плані - обвинуваченим, потерпілим, свідком, тим, кого впізнають, та тим, хто впізнає, в трасологічномуслідоутворюючим, слідосприймаючим або тим та іншим одночасно.

Особливого значення набувають сліди, отримані від людини, сліди злочину і різноманітних мікроорганізмів у тих ситуаціях, коли злочин вчинено в умовах неочевидності і не вдається виявити традиційні види слідів. Проте розроблені криміналістами методи і засоби виявлення і дослідження слідів запаху та інших мікрооб'єктів поки що не дістали необхідної реалізації у практичній діяльності слідчих органів та експертних установ. Можна навести інші приклади, що свідчать про відсутність потрібного взаємозв'язку між науковими розробками і практичною діяльністю, для підвищення ефективності якої вони проводяться. Все це свідчить про те, що навіть найбільш раціональні наукові новації самі собою не стають надбанням практики, а потребують конкретної, часом досить складної організаційно-методичної роботи щодо створення умов для запровадження досягнень науки і техніки в практику (апробація, уточнення умов і порядку застосування, розробка методичних рекомендацій чи інструкцій, підготовка користувачів тощо).

Правильне використання науково-технічних засобів та нових наукових досліджень дало змогу розкрити умисне вбивство п'яти осіб, яке було скоєно в ніч з другого на третє лютого 1998 року в селі Тарасівка Цюрупинського району Херсонської області.

На місце події виїхала кваліфікована оперативно-слідча група у складі заступника прокурора області, начальника слідчого відділу, працівників експертних установ, співробітників УМВС, які незважаючи на значне руйнування будинку (внаслідок умисної пожежі), обвуглювання кінцівок трупів, у ході ретельного огляду місця події і трупів потерпілих, встановили механізм вчинення злочину, конкретизували кількість злочинців. Труп власника оселі Михайлова В.Ф. знаходився у коридорі біля вхідних дверей, які не мали пошкоджень. Труп дружини Михайлова В.Ф. зі смертельними пораненнями знаходився у дитячому ліжку зверху тіла доньки Юлії. В інших кімнатах були трупи малолітніх Андрія та Рябко С.В. Всім потерпілим, після заподіяння смертельних ушкоджень одним і тим же знаряддям і способом, було перерізано шиї.

Спеціалістами експертних установ відразу на місці події було встановлено, що тілесні ушкодження заподіяні кухонним ножем і фінкою.

У результаті проведених оперативно-слідчих заходів було затримано підозрюваного Танащука О.О., на костюмі якого обласним бюро судово-медичної експертизи були виявлені сліди людської крові, ідентифікувати яку було неможливо тому, що костюм був випраний із застосуванням хлору. Незабаром у Херсоні був затриманий Жердєв С.В., співвиконавець скоєних вбивств.

Згідно з проведеними по справі багатьма слідчими діями, у тому числі висновками двох судово-медичних експертиз (які проводилися по системі ДНК) на куртках Танащука О.О. та Жердєва С.В. виявлено кров потерпілих, після чого вони розповіли обставини заподіяного і роль кожного у вчиненні вбивств з метою пограбування.

Вироком Херсонського обласного суду від 26 серпня 1998 р. Танащук О.О. та Жердєв С.В. були засуджені до виняткової міри покараннярозстрілу. Верховний Суд України цей вирок залишив без змін.

Таким чином, ретельний огляд місця події, послідовні та висококваліфіковані слідчі дії, якісний аналіз обставин справи, використання науково-технічних засобів та нових досліджень дали можливість розкрити тяжкий злочин.

Проблеми використання досягнень науково-технічного прогресу у ході розслідування злочинів постійно перебувають у центрі уваги авторів, які займаються проблемами криміналістики та кримінального процесу. їм присвячено як окремі статті, так і великі монографічні дослідження.

Наприкінці XIX століття склалася ситуація, коли потреби життєдіяльності людей, у тому числі і практики боротьби зі злочинністю, призвели до необхідності створення таких технічних засобів, для розробки яких лише емпіричних знань було недостатньо. Починається процес матеріалізації наукових знань у технічних рішеннях, який досягає свого максимуму у період науково-технічної революції. Отже, наукові знання, покладені в основу розробки технічного засобу, і роблять його науково-технічним засобом.

Використання досягнень науки та техніки в кримінально-процесуальній діяльності породжує такі суспільні відносини, які потребують нормативного регулювання. Це зумовлено, по-перше, тим, що вся діяльність з розслідування кримінальних справ докладно регламентується нормами Кримінально-процесуального кодексу. По-друге, позаяк діяльність з розслідування кримінальних справ має правовий характер, порядок та умови використання досягнень науки і техніки при розслідуванні злочинів повинні теж мати правові основи.

Як правильно зазначила І.В. Мартиненко, правова регламентація необхідна для впровадження у кримінально-процесуальну діяльність нових науково-технічних засобів, що особливо актуально останнім часом,у період бурхливого розвитку комп'ютерної техніки та цифрової фото- та відео-техніки.

Отже, законодавчі органи поставлені перед необхідністю або постійно вносити доповнення та уточнення до чинного кримінально-процесуального законодавства, або розробити такі кримінально-процесуальні норми, які б забезпечили універсальну та порівняно стійку регламентацію використання досягнень науково-технічного прогресу в кримінально-процесуальній діяльності.

З цього приводу В.Г. Гончаренко справедливо зауважив, що у кримінально-процесуальному законі неможливо помістити вичерпний перелік науково-технічних засобів, які використовуються у судочинстві, що пояснюється їх великою кількістю та неоднозначністю. Крім того, кримінально-процесуальне законодавство, як і будь-яке інше, в силу своєї малої динамічності постійно гальмувало б впровадження у судочинство багатьох досягнень природничих та технічних наук.

Різні погляди на висвітлення цієї проблеми існують у криміналістичній та кримінально-процесуальній літературі, а також у слідчій і судовій практиці.

Як показує теорія та практика доказування, неможливо в законі перелічити всі науково-технічні засоби, які можуть бути використані при провадженні дізнання, досудового і судового слідства, оскільки «неможливо передбачити всі прийоми та засоби роботи з доказами тому, що вони безперервно вдосконалюються та оновлюються. Сучасна техніка все більше прискорює темпи свого розвитку. Завдяки їй виключному динамізму з'являється значна кількість нової апаратури, придатної для виявлення та дослідження судових доказів».

Частково для вирішення проблеми правильного використання науково-технічних засобів у кримінально-процесуальному доказуванні, В.П. Бахін та В.К. Лисиченко обговорюють потребу створення спеціальної міжвідомчої служби науково-методичного забезпечення практики розслідування злочинів, визначення принципів і порядку її функціонування з метою раціоналізації діяльності правоохоронних органів на основі планомірного та систематизованого запровадження науково-технічних досягнень.

Постійне вдосконалення науково-методичного рівня розслідування злочинів становить одну з функцій науки криміналістики, для реалізації якої потрібна спеціальна служба науково-методичного забезпечення, покликана сприяти, по-перше, запровадженню в практику наукових рекомендацій, а, по-друге, оптимізації їх застосування.

Створення такої спеціальної міжвідомчої служби безумовно є ланкою, що пов'язує науку з практикою. Функціональними завданнями такої служби напевно будуть:

  •  аналіз результатів науково-дослідницьких розробок, присвячених пристосуванню досліджень природничих, технічних та інших галузей науки для цілей розкриття, розслідування та попередження злочинів, перевірки їх новизни та ефективності у процесі провадження слідчих дій і судових експертиз;
  •  розробка рекомендацій з питань застосування конкретних наукових прийомів, методів та технічних засобів, а також окремих різновидів криміналістичних та інших спеціальних знань, що розширюють пошуково-пізнавальні можливості слідчих органів та сприяють підвищенню якості їх діяльності;
  •  створення умов для оперативного надходження повноцінної інформації про науково-технічні досягнення до практичних органів і забезпечення оптимізації їх застосування (наприклад, підготовка тематичних довідників, методичних посібників та оглядів з питань використання криміналістичних рекомендацій).

Аналіз науково-дослідницьких розробок потрібний не лише для визначення обґрунтованості, надійності та ефективності рекомендованих для практичного застосування засобів, прийомів і методів, але й для встановлення співвідношення і відповідності пропозицій науки загальним потребам практики, підсумком оцінки яких повинно бути формування завдання-замовлення на розробку потрібних практиці засобів.

Дані проведеного А.В. Іщенко порівняльного аналізу потреб слідчої практики та показників криміналістичних досліджень (публікацій за 10-річний період) відображають значне розходження спрямованості публікацій і темпів їх приросту з виявленими потребами практики. Так, «найбільша частка потреб практики (45,2%) виявлена з питань методики розслідування окремих видів злочинів, кількість публікацій з яких найменша (8,3%). З іншого боку, найбільша кількість публікацій (65,6%) припадає на питання експертних досліджень, потреба в яких характеризується мінімальними показниками (10,6%). Подібні невідповідності виявлені і при порівнянні названих показників з конкретної тематики всередині розділів науки».

І все ж таки, незважаючи на запропоноване згаданими та іншими авторами створення спеціальних міжвідомчих служб науково-методичного забезпечення для потреб практики, а також підготовку різноманітних науково-дослідницьких розробок для використання їх в практичній діяльності у сфері доказування обставин кримінальної справи, які, безумовно, вдосконалюють діяльність по розкриттю і розслідуванню злочинів, порядок і умови використання науково-технічних засобів при розслідуванні й судовому розгляді справ повинні бути закріплені у кримінально-процесуальному законі. Тому правильним уявляється такий підхід, запропонований В.Г. Гончаренком, який підкреслював, що всі ті засоби (процеси), в результаті застосування яких на досудовому слідстві чи у суді можуть виникнути матеріально зафіксовані джерела доказів чи додатки до них (що мають доказове значення у зв'язку з належністю до даного джерела), обов'язково повинні бути передбачені (дозволені) у відповідних статтях кримінально-процесуальних кодексів, а використанню деяких з них повинні бути присвячені спеціальні норми.

Що стосується інших науково-технічних засобів, до яких відносяться прості та аналітичні пошукові засоби, прилади та пристосування, а також допоміжні засоби та інструменти, то питання про їх допустимість повинно вирішуватися слідчим та судом на основі загальних норм, які містять принципові критерії та умови використання даних природничих і технічних наук у кримінальному судочинстві. Крім того, законодавець не повинен регламентувати використання науково-технічних засобів експертом, оскільки вони є лише інструментом в його руках, а джерело доказів виникає як підсумок його розумової діяльності.

Тому, розглядаючи деякі принципово важливі проблеми застосування технічних засобів суб'єктами кримінально-процесуального провадження, основну увагу ми приділили сучасному стану та перспективам використання науково-технічних засобів, що безпосередньо застосовуються при збиранні та перевірці доказів.

2. Види науково-технічних засобів, які використовуються при збиранні та перевірці доказів

Класифікація науково-технічних засобів, які використовуються органами дізнання, слідчими, прокурорами та суддями (судами) у сфері доказування, має багатогранний та багатоцільовий характер. Вона повинна відображати ті об'єктивні тенденції, які відбуваються у практичній діяльності суб'єктів кримінального процесу, що беруть участь в доказуванні, в результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Одна з найбільш повних та виважених класифікацій науково-технічних засобів у галузі криміналістики запропонована Є.П. Іщенко, який поділяє ці засоби за такими класифікаційними ознаками:

  1.  за виникненням:
  •  ті, які створюються та використовуються тільки у криміналістичній практиці;
  •  ті, які є запозиченими з інших галузей науки та техніки та пристосовані;
  •  ті, які запозичені із загальної техніки та використовуються без змін.

2) за видом:

  •  прилади, апаратура та обладнання, інструменти та приладдя;
  •  речі, матеріали, комплекси науково-технічних засобів.

3) за цільовим призначенням:

  •  засоби виявлення слідів злочину та предметівречових доказів;
  •  засоби фіксації слідів та доказової інформації, що отримується при розслідуванні;
  •  засоби закріплення та вилучення слідів та речових доказів;
  •  засоби, які використовуються для експертного дослідження криміналістичних об'єктів;
  •  засоби криміналістичного обліку, розшуку злочинців та вкраденого майна;
  •  засоби наукової організації праці слідчого;
  •  засоби додержання особистої безпеки співробітників правоохоронних органів;
  •  засоби, що використовуються для попередження злочинних посягань та фіксації правопорушників на місці злочину.

Подана класифікація може бути прийнята (з певними коригуваннями) за основу і при розгляді питання про науково-технічні засоби криміналістики, які використовуються з метою виявлення та нейтралізації маскування злочинної діяльності. Сутність же коригувальних заходів зводиться до такого.

Не зовсім вдалим вважається термін «виникнення» науково-технічних засобів криміналістики. Навіть якщо вказані засоби запозичені з інших галузей техніки, вони не виникають самі по собі, а конструюються інженерно-технічними працівниками та іншими спеціалістами.

Навряд чи можливо провести строге розмежування термінів «прилад», «апаратура» та «обладнання». Як правильно зазначає з цього приводу П.Т. Скорченко, «по суті немає різниці між приладами та апаратурою. Інструмент також у певних випадках може називатися приладом (мікрометр, вимірювальна лупа та інше. Зміст цих термінів зводиться до визначення певних технічних пристроїв, конструктивна складність яких є досить високою.

Крім того, як справедливо відзначив В.В. Трухачов у вказаній класифікації недостатньо чітко відображено пошукове призначення деяких науково-технічних засобів. Використання терміна «засоби виявлення слідів злочину» більше асоціюється з пасивним, цілеспрямованим, випадковим виявленням доказової інформації. Між тим справедливим є твердження Р.С. Бєлкіна про те, що основними завданням, які вирішуються слідчим у «польових умовах» є пошук об'єктів, які мають доказове значення, дослідження обстановки того чи іншого місця та фіксація виявленого.

Таким чином, більш виваженим, на нашу думку, є виділення засобів пошуку та виявлення доказової інформації як окремого виду науково-технічних засобів розслідування.

Виділяючи категорію засобів, які використовуються для експертного дослідження, необхідно було би доповнити кожну класифікаційну групу посиланням на засоби попереднього, доекспертного дослідження криміналістичних об'єктів (точніше, доказової інформації), що здійснюється слідчим або спеціалістом.

Зрештою, виділяючи засоби забезпечення особистої безпеки співробітників правоохоронних органів, можливо було би включити в дану класифікаційну групу і засоби забезпечення безпеки інших носіїв доказової інформації (свідків, потерпілих та інше).

Окрім названих класифікаційних ознак, науково-технічні засоби, які використовуються у криміналістиці, можуть бути поділені і за іншими, на нашу думку, не менш важливими ознаками, оскільки сучасна наука та техніка збагатили буквально всі традиційні розділи криміналістичної техніки новими методами виявлення, дослідження, фіксації, документування та використання доказів, розширили можливості досудового та судового слідства (нові полімерні засоби фіксації слідів; прилади фізичного, хімічного, біологічного дослідження, пошукове приладдя; шукачі по немагнітних металах, прилади мікроскопічного дослідження, спектрального та рентгеноструктурного аналізу; способи ідентифікації сучасних матеріалів, синтетичних волокон та пластмас; прилади нічного спостереження (бачення); багатоцільові прилади-поліграфи; комп'ютерна техніка та ін.).

Аналіз сучасного розвитку стаціонарних науково-технічних засобів та засобів «польової криміналістики», що спрямовані на пошук та виявлення прихованих об'єктів, показує, що в останні роки вдалося певним чином ліквідувати явну технічну відсталість засобів «польової криміналістики» від стаціонарної апаратури. У 1988 році Р.С. Бєлкін, аналізуючи засоби «польової криміналістики» відмічав, що «стосовно завдань пошуку є актуальним удосконалення існуючих та розробка нових пошукових приладів для виявлення сховищ та схованих предметів. Дослідження у даній галузі поки що не дозволяють вважати це завдання виконаним», однак у теперішній час можливо з впевненістю стверджувати, що дане завдання є майже вирішеним.

У зв'язку з цим викликають інтерес зразки криміналістичної техніки, розроблені фірмою «Ноулідж Експрес», яка спеціалізується на розповсюдженні спецтехніки. Так, в останні роки розроблена нова система FIVIS («візуалізація відбитків пальців») для оперативного та ефективного виявлення слідів рук не тільки в лабораторії, але і безпосередньо на місці події. Традиційно метод рівномірного окурювання цианокрилатами об'єктів з метою виявлення слідів рук використовувався лише в стаціонарних умовах. Застосування зазначеної системи надає можливість слідчому виявити сліди за допомогою одноразових патронників з цианокрилатом прямо на місці події.

До числа приладів, які призначені для виявлення прихованих криміналістично значимих об'єктів, відноситься гнучкий технічний ендоскоп. Його застосування дозволяє досліджувати важкодоступні місця та проводити пошук прихованих предметів шляхом виявлення порожнин. Прилад створений за технологією ендоскопів фірми «OLIMPUS» (розповсюджується також фірмою «Ноулідж Експрес»).

Цікавим є комплект оглядових дзеркал з ендоскопом, який призначений для огляду важкодоступних ділянок та порожнин в огороджувальних конструкціях будівель, автомобілів. У комплект входить ендоскоп з боковим оглядом, два оглядових дзеркала на телескопічній та короткій жорсткій ручці. Ендоскоп дозволяє оглядати не доступні для звичайного огляду ділянки через отвори або щілини. Яскрава галогенна лампа на кінці ендоскопу дає можливість здійснювати детальний огляд на відстані до 1,5 м. Опукле панорамне дзеркало для огляду автомобілів та міцна галогенна лампа дозволяють проводити детальний огляд дна автомобіля, поворотний приладрегулювати кут огляду під час роботи.

Становлять інтерес для слідчих підрозділів металодетек-тори, що виробляються фірмою «Гаррет» (США). Використання даних приладів дає можливість не тільки відшукувати об'єкти, приховані у ґрунті, воді, бетоні та інше, але і до їх вилучення визначати, з якого металу вони виготовлені (чорного чи кольорового), встановлювати тип кольорового металу, а також отримувати дані про розміри об'єкта.

Встановлення на даних приладах системи навісних антен дозволяє проводити пошук предметів, які знаходяться на глибині до 4 м. За допомогою металодетектора «Морський мисливець», який виготовляється даною фірмою, можна проводити пошук об'єктів із металу на глибині до 60 м.

У зв'язку зі збільшенням кількості розкрадань ядерних матеріалів, у Російській Федерації розроблений та запущений у серійне виробництво ручний радіаційний монітор, який дозволяє виявляти 0,2 г високозбагаченого урану та 0,02 г «свіжого» плутонію. Використання даного приладу дає можливість відшукувати приховані та замасковані ядерні матеріали.

Для виявлення слідів, що створюються в результаті вибуху, призначений «Комплект для виявлення та вилучення осколків» —«Хрест». До його складу входять: підйомник для пошуку осколків в колодязях, щілинах, водоймах глибиною до 10 м, магнітна кість для дослідження ґрунту, сміття та інші приладдя.

Одним з ефективних приладів пошуково-аналітичного призначення, який може бути використаний для виявлення прихованих об'єктів не тільки в стаціонарних умовах, але і на місцевості, є портативний лазерний флюограф (портативний детектор прихованих слідів злочину). Використання даного приладу, розробленого в Академії МВС РФ в кінці 1991 року, дозволяє оперативно та своєчасно отримувати інформацію про наявність невидимих слідів злочинів (передусім слідів рук) на місці події. Практика підтвердила твердження розробника даного приладу про те, що використання лазерної техніки в дактилоскопічних дослідженнях істотно збільшує результативність роботи спеціалістів по виявленню невидимих слідів рук значної давності на широкому класі поверхонь.

Для оперативної та слідчої практики в Латвії розроблений та використовується прилад по виявленню сховищ і трупів (локатор ІЕВТ), який був дороблений в НДІ спецтехніки МВС Росії та випущений малою серією (прилад «Жасмін»). Використання поверхневого локатора дозволяє протягом дня досліджувати територію площею 6-8 тис. кв. м.

У1994 році застосування поверхневого локатора у порядку експерименту розпочато у відділі криміналістики Генеральної прокуратури РФ. Дослідницькі результати показали, що він ефективний при проведенні пошуку трупів. Зокрема, при проведенні пошуку трупів трьох членів організованого злочинного угрупування в Москві, були використані поверхневий радіолокатор та газоаналізатор, в результаті чого було локалізовано найбільш ймовірне місце захоронення трупів під бетонною підлогою сауни. Після зруйнування бетонного покриття та заглиблення в ґрунт на 1,5 м було знайдено бетонну стяжку, під якою на глибині ще одного метру і знаходилися трупи.

Розроблено портативну апаратуру, що призначена для пошуку людей, які ховаються у приміщеннях чи вивозяться на транспортних засобах, зокрема прилад «Лаванда». Прилад використовується для огляду транспортних засобів вагою 15 т, особливо тих, які перетинають кордон, та розміщується у захищеному від вітру приміщенні, бо реагує на биття серця людини, що переховується.

Вивчення слідчої та експертної практики показує, що можливості науково-технічних засобів, направлені на виявлення слідів прихованої злочинної діяльності на місці події, навіть при їх наявності використовуються працівниками слідчих підрозділів недостатньо.

Констатація даного положення не нова. Автори, які займаються окресленою проблематикою, традиційно називають серед причин такого положення наступні фактори:

  •  низьку технічну озброєність слідчих та експертних підрозділів;
  •  незнання або поверхневе знання слідчими та оперативними працівниками можливостей сучасних технологічних засобів.

Як показує практика, переважна більшість оперативних працівників та слідчих не налаштовані на застосування науково-технічних засобів в ході проведення оглядів. Іншими словами, у більшості випадків відсутня мотивація застосування вказаних засобів: слідчі спираються на власні сили, на прийоми та засоби криміналістичної практики, вважаючи зайвим та обтяжливим використання технічних засобів. Зокрема, тому вони найчастіше не вживають активних заходів для забезпечення участі в огляді місця події експерта-криміналіста. Не випадково, як відмічає В.С. Кузьмічов, спеціаліст відповідного профілю бере участь в огляді лише в 43,5% випадків.

Про слабке використання цих засобів оперативними працівниками та слідчими у доказуванні обставин заподіяного злочину свідчить і те, що більшість з них не мають найчастіше елементарних навичок спілкування з криміналістичною технікою, оскільки, на жаль, кількість навчальних годин, відведених на вивчення криміналістичної техніки на юридичних факультетах, в останні роки різко скорочена, технічних засобів в аудиторіях недостатньо для використання їх при обробці навичок, наприклад інсценованого «місця події», та ін.

В.Я. Горбачевський правильно підкреслив, «що комп'ютерна підготовка слідчих і криміналістів у навчальних закладах МВС України повинна бути орієнтована сьогодні на використання сучасних криміналістичних і комп'ютерних технологій як дієвого інструмента отримання, обробки, дослідження та оцінки доказової інформації».

Матеріальною основою новітніх комп'ютерних технологій є автоматизовані навчальні системи, які сьогодні слід впроваджувати в навчальний процес для підготовки слідчих і криміналістів, оскільки вони становлять комплекс засобів автоматизації, який дозволяє управляти діями тих, хто навчається, при відпрацюванні за окремими курсами, навчальними дисциплінами та галузями права.

Останнім часом у науковій літературі приділяють посилену увагу проблемам кримінальної відповідальності за злочини у сфері комп'ютерної інформації, а також по тактиці проведення слідчих дій при розкритті «комп'ютерних злочинів; особливостей механізму вчинення злочинів у сфері комп'ютерної інформації, соціально-правових і кримінально-криміналістичних аспектів комп'ютерних злочинів».

При вчиненні злочинів у сфері комп'ютерної інформації техніка є засобом обробки тієї комп'ютерної інформації (як правило, у вигляді програм), що є знаряддям вчинення злочину, а не тим устаткуванням, за допомогою якого здійснюється безпосередній вплив на предмет. Проте, як неодноразово було наголошено у науковій літературі, комп'ютерну інформацію не можна визнати річчю, а тому і традиційне визначення знарядь вчинення злочину як речей матеріального світу в цьому разі не може бути застосовано.

Для того, щоб створити законодавчу основу широкого застосування у судочинстві електронних документів, необхідно перш за все окреслити межі цього поняття та визначити його юридичний статус тому, що електронний документ відрізняється від звичного для нас, паперового. Ось чому слід підкреслити деякі особливості електронного документа: відсутність жорсткої прив'язки до носія, тобто той самий документ може існувати на окремих носіях, залишаючись при цьому автентичним. Виходячи з цього можна зробити ще один висновок: до електронного документа неможливо застосовувати такі терміни, як «оригінал» та «копія», бо можуть існувати лише ідентичні за своїм змістом копії одного електронного документа на різних носіях, єдиною відмінністю може бути лише дата їх створення (наприклад, це так згідно з Законом Республіки Беларусь «Про електронний документ»).

Встановлено, що у достовірному вигляді документ існує лише на машинному носії. Усі примірники електронного документа, зафіксовані на машинному носії та ідентичні один до одного, є оригіналами. Копією електронного документа є його паперовий варіантналежним чином завірена зовнішня форма виразу електронного документа на паперовому носії. Паперові копії повинні містити вказівки на те, що вони є копіями електронного документа. Посвідчення таких копій відбувається у звичайному порядкунотаріусом або особою, яка має відповідну ліцензію. Основними критеріями доказів електронного документа є такі поняття, як належність, допустимість, достовірність та достатність. Належність електронного документа говорить про те, що він охоплюється тим колом доказів, які мають значення для встановлення обставин, що входять у предмет доказування по конкретній справі. Правила допустимості доказів повинні забезпечити достовірність засобів доказування і тим самим створити надійну основу для визначення доведеними чи недоведеними певних обставин. Обов'язковою вимогою до доказів є те, що вони повинні бути зібрані відповідно до вимог законодавстваналежним суб'єктом, в належному порядку та з належних джерел. У випадку з електронними документами достовірність може бути забезпечена дотриманням вимог закону, під час виявлення, збирання, дослідження, перевірки, закріплення, оцінки та залучення їх до справи. Питання про достатність доказів вирішується за допомогою внутрішнього переконання суб'єкта, що їх досліджує. Також може виникнути питання про достатність і повноту експертизи цифрових даних, тому що на сьогоднішній день немає необхідної кількості відповідних установ та спеціалістів із знанням правил проведення експертизи. Також не вирішено питання про те, до якого виду доказів віднести електронний документ, бо в одних випадках він може виступати як письмовий, а в іншихяк речовий доказ. Певні складності викликає збирання таких доказів. Дані, що передаються по мережі, можливо поділити на дві групи виходячи з їх змісту: 1. Передача технічних даних, тобто таких даних, що не містять особистої інформації ані про суб'єкт, ані про його діяльність. 2. Передача інформації, що містить докладні дані про особу або якось описує особу, дає про неї певне уявлення. У такому випадку об'єктом збирання доказів стане зв'язок між цією особою та докладною інформацією.

В останньому випадку можна застосувати правила та техніку збирання доказів за допомогою прослуховування та запису телефонних розмов - тобто на підставі рішення суду (згідно зі ст. 187 КПК України).

На практиці можуть виникнути складності з різним кодуванням переданих пакетів даних, необхідністю пошуку потрібної інформації на пристроях пам'яті проміжних систем, які правопорушник міг залишити для подальшого використання. Також постає питання про закріплення отриманої інформації у зв'язку з її можливим великим обсягом.

Існує декілька варіантів:

  1.  Копіювання цих даних та створення їх ідентичних копій на пристроях пам'яті осіб, які провадять слідчі дії;
  2.  Виїмка самих електронних пристроїв пам'ятіоригіналів.

В обох випадках можуть виникнути різноманітні проблеми, перш за все пов'язані з необхідністю швидкого копіювання, для того щоб не дати зацікавленій особі знищити інформацію. Слід також враховувати якість зв'язку у наших мережах, а також те, що такою особою можуть бути застосовані усі засоби для обмеження можливості копіювання, наприклад встановлення паролів та інших обмежень. Тому виникає інша проблемаможливість отримання доступу до знищеної комп'ютерної системи та можливість контролювання дій правопорушника. Це буде можливо у тому разі, якщо власник системи повідомляється про слідчі дії, а якщо не повідомляється, то доступ здійснюється оперативно.

Після збору доказів настає найскладніший моментїх перевірка. Складність полягає в тому, що зазвичай на жорстких дисках та подібних носіях інформації може бути розміщено велику кількість файлів, які можуть бути пов'язані між собою або бути частинами певних програм. Більшу доказову силу мають дані, отримані за допомогою цих програм, з них можна дізнатися про те, що було об'єктом роботи конкретних програм. Слід також враховувати, що інформація може бути прихована, закодована або стерта, тому дослідження доказів повинно проводитися відповідним спеціалістом із складанням відповідного висновку чи акта, а при призначенні експертизивисновку.

При оцінці доказів слід застосовувати програмно-технічну експертизу, яка може вирішити такі питання:

  1.  Роздруковування всієї або частині інформації, що міститься на жорстких дисках комп'ютерів та на зовнішніх магнітних носіях.
  2.  Відновлення знищеної на електронних носіях інформації, визначення часу знищення або внесення змін.
  3.  Встановлення часу введення у комп'ютер певних файлів, записів у базу даних.
  4.  Розшифрування закодованих файлів та іншої інформації, подолання захисту та добір паролів.
  5.  Виявлення каналів витоку інформації.
  6.  Встановлення авторства, місця підготовки та способу виготовлення деяких документів.
  7.  Оцінка вартості комп'ютерної техніки, периферійних пристроїв, магнітних носіїв, програмних продуктів.
  8.  Встановлення рівня підготовки окремих осіб в галузі програмування.
  9.  Переклад документів технічного змісту.

При оцінці доказів слід враховувати засіб, за допомогою якого інформація була підготовлена, зберігалась та передавалась, надійність засобу, за допомогою якого забезпечувалась цілісність інформації, засобу, за допомогою якого ідентифікується його автор.

В останні роки у кримінально-процесуальній та криміналістичній літературі дискутуються питання використання у слідчій практиці поліграфа.

Поліграфце багатоцільовий прилад, призначений для одночасної реєстрації декількох (від 4 до 16) фізіологічних процесів, пов'язаних з виникненням емоцій: дихання, кров'яного тиску, біотоків (мозку, серця, скелетної та гладкої мускулатури та інше).

Об'єктом дискусії є питання: чи можливо, в принципі, використовувати поліграф у ході розслідування злочинів? Ряд дослідників, передусім представників кримінально-процесуальної науки, вважають, що використання поліграфу у ході розслідування базується на неспроможних у науковому відношенні рекомендаціях, що спираються на швидкоприйняті, неперевірені, проблематичні висновки. На думку А.М. Ларіна, «маніпуляції з поліграфом примножують слідчі та судові помилки, поглиблюють страждання їх жертв та надають роботи судам, прокурорам та слідчим, адвокатам по виявленню та виправленню помилок».

Інша група авторів, що складається в основному з представників криміналістичної науки та працівників правоохоронних органів, вважають, що використання поліграфу у ході розслідування є допустимим та достатньо ефективним засобом його оптимізації. Зокрема, послідовно відстоює дану точку зору В.А. Образцов, який вважає, що тепер створені всі умови для виділення такого розділу криміналістики, як «криміналістична поліграфологія». Його підтримують В. І. Комісаров, В. В. Трухачов та інші.

Як нам здається, необхідно підтримати представників другої точки зору, незважаючи на те, що застосування даного приладу, на їх думку, є аморальним, оскільки воно нібито направлене нате, щоб отримати від обвинуваченого інформацію, яка його викриває, всупереч його волі, що є сутністю середньовічного процесу катування.

Як справедливо підкреслюють прихильники використання поліграфу, в ході розслідування даний прилад не є «детектором неправди», він лише реєстратор емоційного збудження, психофізіологічної реакції на пред'явлену певній особі інформацію. Властивість отримання орієнтовної криміналістичної інформації базується на феномені, «суть якого в тому, що зовнішній стимул, який несе людині інформацію про відбиту у його пам'яті подію, викликає стійку психофізіологічну реакцію, яка перевищує реакції на аналогічні стимули, що висуваються у тих самих умовах, але не вказують на згадувані події, тобто ті, які не несуть ситуаційно-значущої інформації».

Як правильно зауважує В.В. Трухачов, в результаті використання даного приладу слідчий отримує об'єктивні, достовірні дані про те, що ті чи інші обставини є істотно значущими для того, кого обслідують. Криміналістична значимість цих даних зводиться до того, що слідчому дається сигнал: необхідно обов'язково знайти причину «неадекватної реакції на пред'явлений об'єкт», оскільки характер реакції може свідчити про певну поінформованість даної особи, про його причетність до злочину. Застосування такої інформації у ряді випадків дозволяє цілеспрямовано виявити приховувану доказову інформацію: при першому наближенні окреслити коло осіб, які можуть становити для розслідування інтерес, визначити можливі місця схову криміналістично-значимих об'єктів, в тому числі знарядь та засобів злочину. Використання даного приладу об'єктивно дає можливість зафіксувати лише психофізіологічну реакцію особи на вказаний йому об'єкт. Висновок оператора, зроблений на основі розшифровки показань приладу про те, що має місце факт приховування особою інформації, яка досліджується, на думку навіть прихильників використання поліграфу у ході розслідування, має ймовірний характер  зв'язку з цим необхідно відмітити, що в пресі повідомлялося про анекдотичні, на перший погляд, дослідження змін зовнішнього вигляду президента США Б. Клінтона під час судового розгляду по звинуваченню його у наданні неправдивих показань. Британський професор А. Хирщ проаналізував за допомогою комп'ютера зображення Б. Клінтона на телеекранах. За твердженням професора, коли Клінтон говорить щось схоже на неправду, його ніс непомітно для звичайного людського ока трохи подовжується. Професор доказує, що в основі даного феномену лежить активізація в результаті психологічної напруги особливих гормонів, що веде до зміни обличчя людини (передусім його носа.

Таким чином, результати застосування поліграфу не можна розглядати ні як доказову, ні як викривальну інформацію, а тільки як орієнтовну криміналістичну інформацію, що може допомогти слідству у встановленні тих чи інших фактичних даних, спрямувавши його зусилля на правильний шлях розслідування. Підкреслюємо цю обставину особливо, оскільки прихильники активного застосування поліграфу у ході розслідування найчастіше говорять про те, що в США, Польщі, Канаді у певних випадках по окремих категоріях кримінальних чи цивільних справ дозволено (при наявності попередньої домовленості захисту та обвинувачення) використовувати результати дослідження на поліграфі як докази.

Розгляд результатів застосування поліграфу лише як сигналу про значимість тієї чи іншої інформації для певної особи, яка має відношення до події, що розглядається, передбачає процесуальний режим такого застосування. Слушною з цього приводу є думка А. В. Трухачова, що, оскільки не йдеться про отримання звинувачувальної чи тим більше доказової інформації, слідчий може використовувати даний прилад у ході слідчих дій не тільки за участю підозрюваних (обвинувачених), але і свідків, потерпілих. Процесуальний порядок застосування поліграфу в ході слідчих дій повинен, на нашу думку, бути аналогічним тому порядку, який передбачений при застосуванні звукозапису, кінозйомки, відеозапису при провадженні слідчих дій (ст. 85 КПК України).

Разом з тим з точки зору етики є недопустимими рекомендації, згідно з якими «важливо, щоб слідчий не підкреслював, що дані, отримувані в результаті опитування із застосуванням поліграфу, не можуть бути використані як докази в суді... Не потрібно намагатися пояснити принципи дії поліграфу в процесі тестування. Просто, слідчий повинен проінформувати суб'єкта, що «поліграфіст» пояснить всі процедури, і головна мета опитування за допомогою поліграфу полягає в тому, щоб визначити, чи говорить він правду». Такі рекомендації, по суті, вводять в оману осіб, які беруть участь у слідчих діях із застосуванням поліграфу, що прямо суперечить принципам кримінального судочинства.

3. Процесуальний порядок застосування науково-технічних засобів і перспективи подальшого їх удосконалення у кримінально-процесуальному доказуванні

Сучасний науково-технічний прогрес вніс серйозні корективи в систему управління слідчим апаратом, практику розслідування складних, багатоепізодних справ. Це стосується організації сумісних дій всіх учасників розслідування та органів, які його здійснюють, вміння орієнтуватися у комплексі доказових проблем, оперувати доказовою інформацією на сучасному рівні; особистої професійної компетентності у галузі розслідування, нових організаційно-технічних форм взаємодії з оперативним апаратом, центрами інформаційного забезпечення, експертними установами, нових можливостей технічної інтенсифікації процесу доказування та прийняття на цій основі процесуальних рішень.

Розглядаючи передовий досвід і науково-технічні досягнення, що застосовуються у доказуванні, необхідно підкреслити, що підвищення ефективності цієї діяльності безпосередньо пов'язано з необмеженим використанням передової практики, тому одним з найбільш важливих напрямків вдосконалення слідчої і судової практики є вивчення та використання передового досвіду роботи слідчих, експертів, оперативних працівників та інших правоохоронців. Як правильно підкреслив H.С. Карпов, вирішення зазначених завдань по зміцненню законності та вдосконаленню діяльності правоохоронних органів неможливо без постійного пошуку та впровадження в практику досвіду застосування новітніх досягнень науки та техніки.

Правильна організація оперативно-слідчої групи при виїзді на місце скоєння злочину та використання при цьому досягнень науково-технічних засобів в комплексі із застосуванням різноманітних спеціальних знаньзапорука успішного розкриття та розслідування злочинів. Про це свідчать і матеріали практики. Оперативно-слідча група за участю досвідчених прокурорів-криміналістів Хмельницької області І.Л. Галімуліната, I.М. Щура 4 листопада 1998 р. у власному будинку в с. Вільхівці Чемеровецького району з ознаками насильницької смерті виявила труп одинокого жителя Червонюка А. П. в одній із кімнат будинку з тілесними ушкодженнями в ділянці голови, спричиненими тупим предметом з обмеженою поверхнею.

В одній із кімнат виявили записку, виконану олівцем на стандартному аркуші паперу наступного змісту: «Так буде всім москалямУ сусідній кімнаті було розпочато упаковку аналогічного чистого паперу, а також олівець.

Поряд з трупом, на пофарбованій підлозі виявлено сліди взуття з відображеним малюнком підошовної частини, який відрізнявся від взуття потерпілого. Крім цього, біля одного з таких відбитків виявили два фрагменти ґрунту, які відображали елементи рельєфного малюнку взуття і могли випасти із заглибин взуття особи, яка скоїла цей злочин.

У результаті слідчо-оперативних заходів, проведених по гарячих слідах, було затримано мешканця с. Вільхівці Байду І. В. за підозрою у вчиненні вбивства потерпілого.

Проведеними по справі експертними дослідженнями було встановлено, що рукописний текст записки виконаний Байдою І. В. і саме тим олівцем, який був у будинку потерпілоо. Імунологічна експертиза підтвердила, що пото-жирові нашарування на олівці могли походити від Байди І.В.

Згідно з висновком трасологічної експертизи виявлений на підлозі поряд з трупом слід взуття залишений взуттям, вилученим у Байди І. В., а також два фрагменти ґрунту на підлозі, залишені взуттям, яке має аналогічну форму і взаєморозташування елементів рельєфного малюнку, як і взуття підозрюваного. Призначеною ґрунтознавчою експертизою встановлено, що виявлені в будинку Червонюка А. П. частини ґрунту однорідні за своїм складом із зразком ґрунту взуття Байди І. В.

Додатковою медико-криміналістичною експертизою встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому могли бути спричинені реберною поверхнею молотка, що, в свою чергу, відповідало зізнавальним показанням Байди І. В. щодо знаряддя та механізму завдання ударів потерпілому.

Під тиском зібраних по справі доказів Байда І. В. визнав свою вину у скоєному та був засуджений судом до великого терміну відбуття покарання.

Таким чином, зафіксовані у протоколі кваліфіковано проведений огляд місця події у сукупності з правильною організацією керівництвом слідчого апарату слідчо-оперативної групи, надання організаційно-методичної допомоги прокурорами-криміналістами, а також використання слідчим передового досвіду розкриття тяжких злочинів сприяли успішному розслідуванню та розкриттю цього злочину.

Відомо, що обов'язковим способом фіксації огляду місця події та інших слідчих дій є складання протоколу (ст. 84 КПК України). Інші способи фіксації за допомогою технічних засобів застосовуються на розсуд особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді (суду), а отримані їх результати служать додатками до протоколу слідчої дії чи судової дії.

Фотографування, кінозйомка, звукозапис та інші засоби фіксації не можуть замінити собою протоколу. Більш того, протокол служить правовою основою застосування інших факультативних засобів: при відсутності протоколу додатки до нього втрачають доказове значення. Переважне значення і особливе місце протоколу серед інших способів фіксації пояснюється рядом його властивостей. Протокол дає можливість відображення повідомлень, матеріальних предметів, а також процесів незалежно від тривалості останніх, не вимагає для виготовлення складних технічних засобів, в достатній мірі захищений від спотворення, вільний від надмірної інформації. З цієї причини тільки протокол здатний засвідчити дотримання всіх вимог закону, що визначають процесуальну форму слідчої дії від його початку і до фіксації отриманих результатів.

Порядок складання протоколу слідчої дії більш докладно врегульований кримінально-процесуальним законом (статті 84, 85, 145, 146, 170, 174-176, 18, 194-195 КПК).

Відповідно до ст. 852 КПК України кінозйомка, відеозапис можуть застосовуватися при проведенні огляду (місця події, місцевості, трупа, документів тощо), обшуку (житла, приміщень, особи тощо), відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент) та при проведенні інших слідчих дій на розсуд особи, яка здійснює конкретну слідчу дію, якщо обставини справи того потребують.

Учасники слідчої дії повідомляються про застосування кінозйомки, відеозапису до початку цієї дії. Після проведення зйомки, запису та виготовлення кінострічки, відеостріч-ки вони повинні демонструватися всім учасникам слідчої дії (підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу тощо), про що складається окремий протокол. Процесуальне оформлення застосування згаданих науково-технічних засобів і їх демонстрування при проведенні іншої слідчої дії, пред'явленні матеріалів справи у зв'язку з закінченням досудового розслідування, а також під час судового розгляду проводиться відповідно з правилами застосування звукозапису при провадженні досудового слідства (ст. 85-1 КПК України).

Звукозапис може застосовуватися при допиті підозрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого, при проведенні очної ставки, пред'явленні для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події та при проведенні інших слідчих дій під час досудового розслідування.

Якщо слідча дія буде проводитися із застосуванням звукозапису, про це повідомляються всі учасники цієї слідчої дії до її початку. Фонограма повинна відбивати весь хід слідчої дії та містити такі відомості:

  •  місце і дата його складання;
  •  посади і прізвища осіб, що проводять дію;
  •  прізвища осіб, які брали участь в її проведенні, адреси цих осіб;
  •  роз'яснення їх прав та обов'язків;
  •  зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення;
  •  всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.

З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовано заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статтями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 та 176 КПК України, обмежуються відомості про особу, взяту під захист згідно з ст. 523 КПК України. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її проведення не дозволяється.

Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю відтворюється перед всіма її учасниками. Висловлені ними зауваження про організацію і порядок проведення слідчої дії, а також доповнення до звукозапису заносяться на фонограму.

У протоколі повинно бути також зазначено про застосування звукозапису і повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапису, про відтворення звукозапису учасника слідчої дії та їх заяви з приводу застосування звукозапису. У разі відтворення звукозапису показань при проведенні іншої слідчої дії про це зазначається упротоколі відповідної слідчої дії. Якщо особа, яка проводить дізнання: дізнавач, слідчий, прокурор, застосовує таку слідчу дію, як очна ставка, то відтворення звукозапису попередніх показань учасників очної ставки допускається лише після дачі ними показань на очній ставці та занесення їх до протоколу.

По закінченні досудового розслідування, якщо застосовувався звукозапис при провадженні слідчих дій, обвинуваченому та його захиснику відтворюється звукозапис, а в разі клопотанняі іншим учасникам процесу: потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та ін. Фонограма слідчих дій в опечатаному вигляді зберігається при справі (ст. 85-1 КПК України).

Згідно із Законом2533-ІП від 21 червня 2001 р. Кримінально-процесуальний кодекс доповнено новою нормою (ст. 87-1), згідно з якою можливе повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів, яке здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, в апеляційному суді або за ініціативою суду.

Повне фіксування судового процесу здійснює секретар судового засідання або під його керівництвом інший працівник суду.

Про те, що з метою повного фіксування судового процесу застосовуються технічні засоби, а також дані про їх технічні характеристики, зазначаються в протоколі судового засідання. До протоколу додається звіт секретаря судового засідання, у якому щохвилинно зазначаються відомості про процесуальні дії, виконані на судовому засіданні.

Відтворення технічного запису судового процесу здійснюється на вимогу сторін чи за ініціативою суду.

Аудіокасета чи інший носій інформації, на якому зафіксовано судовий процес, зберігається при справі.

Як свідчить судова практика розгляду кримінальних справ місцевих судів, фіксування судового процесу технічними засобами з кожним роком збільшується, особливо по справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини. При такому виді фіксування судового процесу втрата доказової інформації, на наш погляд, неможлива.

Акцентуючи увагу практичних працівників на активному використанні у доказуванні різноманітних науково-технічних засобів, необхідно підкреслити, що у значній мірі це залежить від розвитку теорії та практики криміналістичних досліджень, особливо її розділу «криміналістична техніка», а також активного та творчого використання у доказуванні даних природничих наук при здійсненні кримінального судочинства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22848. ТЕПЛОВЕ РОЗШИРЕННЯ ТВЕРДОГО ТІЛА 340.5 KB
  Дійсно сили що тримають атоми у вузлах ґратки малі і тому достатньо вже теплової енергії самих атомів аби змістити їх з положення рівноваги. До поняття про коливання атомів твердого тіла можна дійти шляхом аналізу природи міжатомних сил. Положення рівноваги атомів визначається з умови рівності сил притягання і відштовхування діючих на атом. Якщо змінюється відстань тільки відносно одного з атомів то енергію Wx треба...
22849. ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОГО ЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОТИ ВИПАРОВУВАННЯ РІДИНИ 120 KB
  ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОГО ЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОТИ ВИПАРОВУВАННЯ РІДИНИ. Випаровування – це процес зміни агрегатного стану речовини перехід речовини із конденсованого стану в газоподібний. Кількість теплоти яку необхідно надати рідині при ізотермічному утворенні одиниці маси пари називають теплотою випаровування. Для визначення середнього значення теплоти випаровування води в даній роботі використовується метод який грунтується на використанні рівняння КлапейронаКлаузіуса.
22850. ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТУ ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ ПОВІТРЯ 182 KB
  Через довiльну коаксiальну поверхню радiуса y за одиницю часу пройде кiлькiсть теплоти 5 де l – довжина дротини.Розділивши в виразі 5 змінні одержимо 6 де – внутрішній радiус трубки – температура дослiджуваного газу повiтря бiля внутрішньої поверхнi трубки а – радiус дротини – температура дротини. Зі співвідношення 6 випливає що 7 Таким чином для визначення коефіцієнта теплопровідності треба знати кiлькiсть теплоти яка щосекунди...
22851. ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ ТВЕРДИХ ТІЛ 111 KB
  Кількість теплоти Q що переноситься через поверхню площею S за час при градієнті температур визначається як: 1 де коефіцієнт теплопровідності середовища. Таким чином значення коефіцієнта теплопровідності матеріалу можна знайти безпосередньо якщо користуватись формулою 1. для визначення коефіцієнта теплопровідності твердих тіл.
22852. ПОБУДОВА ДІАГРАМИ СТАНУ СПЛАВІВ 49 KB
  Сплавом називають систему в твердому стані яку отримують сплавленням двох або більшої кількості компонент. Діаграми стану сплавів характеризують залежність температур фазових переходів зокрема плавлення і кристалізації від концентрації сплаву. Евтектика характеризується сталою температурою плавлення яка нижче температури плавлення компонент. Інтерметалічна сполука характеризується сталою температурою плавлення яка як правило вища за температуру плавлення компонент AuZn CdMg та ін.
22853. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОЄМНІСТі МЕТАЛІВ МЕТОДОМ ОХОЛОДЖЕННЯ 626.5 KB
  Теплоємність термодинамічної системи – це кількість теплоти яку необхідно надати цій системі щоб збільшити її температуру на К. Розрізняють теплоємність питому молярну . Теплоємність термодинамічної системи С. Крім того за умовами визначення теплоємності розрізняють теплоємність що визначається за сталого об’єму та за сталого тиску .
22854. ВИЗНАЧЕННЯ ВІДНОШЕННЯ ТЕПЛОЄМНОСТЕЙ ПОВІТРЯ ЗА СТАЛОГО ТИСКУ І СТАЛОГО ОБ’ЄМУ 96 KB
  Знання  є важливим оскільки безпосереднє вимірювання CV становить значні експериментальні труднощі при V=const маса газу а отже його теплоємніcть завжди малі порівняно з відповідними величинами для калориметра і теплоємність CV звичайно обчислюють за формулою CV = CP  оскільки вимірювати CP значно зручніше. Відповідно до класичної теорії теплоємності ідеальних газів для одноатомного газу теплоємність CV = 3R 2 для газу що складається із двоатомних молекул між’ядерну відстань у яких при не дуже високих температурах можна...
22855. Спостереження броунівського руху і визначення числа Авогадро 89 KB
  1 взятому з роботи Жана Перрена 18701942 точками відмічені послідовні положення однієї і тієї ж частинки через кожні 30 секунд. Напрямок і величина рівнодійної сили ударів молекул змінюється з великою частотою внаслідок чого відбувається зміна напряму руху броунівської частинки. Відносно великі частинки під дією поштовхів набувають невеликих прискорень тому їх швидкість практично не змінюється і частинка лишається нерухомою. Незважаючи на випадковий характер величини і напрямку сили що діє на броунівську частинку хаотичний...
22856. Маркировка: понятие, назначение, виды, носители информации. Содержание маркировки. Требования к маркировке в НД 18.62 KB
  Текст является наиболее распространенным элементом, наиболее доступным для потребителей и других субъектов рыночных отношений. В тексте товарной маркировки могут быть использованы все формы товарной информации.