82603

Педагогічні умови розвитку ораторських здібностей

Реферат

Педагогика и дидактика

Основні аспекти розвитку ораторських здібностей молодших школярів. Педагогічні умови розвитку ораторських здібностей. Засоби практичного розвитку ораторських здібностей. Психологопедагогічна робота з розвитку ораторських здібностей...

Украинкский

2015-02-28

108.5 KB

5 чел.

PAGE  4

План

Вступ     3

1. Поняття ритор і оратор     5

2. Основні аспекти розвитку ораторських здібностей молодших школярів  7

3. Педагогічні умови розвитку ораторських здібностей     9

4. Засоби практичного розвитку ораторських здібностей     12

5. Психолого-педагогічна робота з розвитку ораторських здібностей     16

Висновок     18

Список використаної літератури     20


ВСТУП

Усе життя сучасної людини пов’язане зі спілкуванням, бо без нього неможливо вести ділові бесіди, переговори, презентації тощо. Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65 % свого робочого часу. За даними американських учених, витрата чистого часу на бесіди у пересічного мешканця Землі складає 2,5 роки. Це означає, що кожний упродовж свого життя встигає «наговорити» близько 400 томів обсягом по 1000 сторінок. Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Приблизно 50% інформації втрачається під час передавання. Причина цих втрат — невміння донести до співрозмовника повідомлення, схильність говорити самому, небажання слухати.

Цицерон казав: «Є два мистецтва, що можуть поставити людину на найвищий щабель пошани: одне — мистецтво полководця, друге — мистецтво вправного оратора». З тих пір нічого не змінилося. Щоб бути успішною людиною сьогодні, потрібно володіти мистецтвом спілкування. Той, хто добре володіє словом, здатен навіть своїх супротивників перетворити на друзів. Красномовство — сила, за допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізуючи власну волю. Тому не випадково сучасна риторика посідає особливе місце серед гуманітарних наук у CШA. Утім, для американців це не просто наука, а предмет державної ідеології. Саме тому риторика — центральний предмет підготовки з рідної мов. Американці енергійно намагаються перетворити знання на практичне вміння.

Саме давня цікавість людей до можливостей слова спричинила виникнення спеціальної науки красномовства — риторики.

Термін риторика походить від грецького («говорю», «ллю», «течу») і означає науку про ораторське мистецтво. Наука про красномовство як спроба осмислити закономірності гарного мовлення прозою виникла ще в античному світі. Отже, риторика — це наука і мистецтво про способи переконання, ефективні форми впливу (переважно мовного) на аудиторію з урахуванням її особливостей.

Проблема розвитку ораторських здібностей є особливим предметом дослідження риторики, оскільки ні один з традиційних шкільних предметів не вчить ефективному спілкуванню, дуже важливим для життя ораторським здібностям.

В освітньому стандарті основної загальної освіти декларується необхідність розвитку ораторських здібностей, «готовності до мовної взаємодії» у відповідності зі сферою і ситуацією спілкування. «Поетами народжуються, ораторами стають» казав Цицерон. Необхідно навчати молодших школярів принципам і правилам спілкування, розвивати ораторські здібності.

В основному вимоги до розвитку ораторських здібностей пред'являються до уроків рідної мови і риторики, які надають широкі можливості для формування та розвитку ораторських умінь і навичок.

Ораторські здібності – це комплексне багаторівневе особистісне утворення, сукупність ораторських характеристик особистості, а також її соціально-перцептивні та операційно-технічні знання і вміння, що забезпечують регуляцію і протікання діяльності спілкування [1].

На сьогоднішній день освітній стандарт полягає в наборі вимог до учня - дитина повинна вміти проектувати свою власну діяльність, оволодіти універсальними компетентностями, такими як, наприклад, ораторська.


1.
 Поняття ритор і оратор

В античному світі поняття ритор і оратор не вважалися тотожними. Ритор був не тільки оратором, промовцем, а й викладачем риторики. В українських братських школах так називали вчителів риторики. Оратор (від латинської назви) — особа, яка виголошує промову.

Щоб виступати публічно, оратор повинен володіти спеціальними навичками і вміннями. За визначенням психологів, навички — це здібності виконувати ту чи іншу роботу якнайкраще.

Успіх публічного виступу залежить від того, наскільки оратор володіє предметом мовлення. Тільки тоді, коли промовець компетентний у темі свого виступу, має необхідну суму знань, ерудований, якщо він уміє розповісти аудиторії багато цікавого, навести нові невідомі факти, зуміє відповісти на поставлені запитання, він може розраховувати на успіх у слухачів.

Оратор повинен зважати на тс, чого від нього очікує конкретна аудиторія, а не просто виходити до трибуни, аби «самовиразитися». Він мусить думати не лише про те, як він «сприймається», чи матиме успіх; важливим є те, що відбувається у свідомості слухача. Мета промови — досягти бажаної реакції аудиторії. Оратор пе повинен відчувати себе зверхньою істотою. Він мусить мати слухача «у власній голові», бути співрозмовником, а не «бити аудиторію високими словами». Тому промова оратора в основному має бути подібна до звичайної бесіди.

У Давній Греції вважали, що оратору необхідні природні здібності до красномовства, дар слова. Пізніше стали розмежовувати красномовство й уміння говорити публічно. Так, Анатолій Коні писав: «Якщо красномовство — це дарунок природи, то вміння говорити формується в процесі повсякденної праці, системних тренувань і вправ. Отже, «золотим оратором» публічних виступів може бути тільки той, хто має бажання ним стати, хто прагне до цього, хто багато над собою працює». На це звертав увагу й американський дослідник Дейл Карнегі та чеський учений Іржі Томан: «Для того щоб навчитися добре, змістовно говорити, необхідно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати освіту, тобто всебічно розвивати свою особистість». Отже, оратор має оволодіти такими основними навичками:

• добирати літературу;

• вивчати дібрані джерела;

• складати план;

• володіти собою;

• орієнтуватися в часі.

З набутих навичок формуються вміння оратора:

• самостійно готувати виступ;

• зрозуміло й переконливо викладати матеріал;

• відповідати на запитання слухачів;

• установлювати й підтримувати контакт із аудиторією;

• використовувати різні засоби навчання.

Якщо немає таких навичок та вмінь, спілкування оратора зі слухачами не матиме успіху (За С. Абрамович, Л. Нечволод).

Довідка «Дев’ять правил красномовства Цицерона»

1. Говори зрозуміло.

2. Говори легко, але не дуже багато, давай іншим можливість виступити.

3. Не перебивай.

4. Будь ввічливим.

5. Прагни говорити вишукано.

6. Ніколи не критикуй інших, коли їх немає поруч.

7. Не відволікайся па другорядні справи.

8. Не говори про себе.

9. Завжди будь витриманим, не втрачай самовладання.


2. Основні аспекти розвитку ораторських здібностей молодших школярів

У нових умовах з'явилися реальні можливості, а головне, потреби у формуванні людей нового типу – вільних, думаючих, підприємливих. Тому розвиток ораторських здібностей необхідно розглядати як невід'ємну частину загальнокультурної компетенції молодшого школяра [5, с.43]. p

Поняття «ораторські властивості особистості» вживається в основному у зв'язку з професійною діяльністю.

Система ораторських властивостей особистості розуміється не як початкова задана, а як набута в реальних умовах спільної діяльності з іншими людьми. Ці властивості виступають як внутрішні резерви особистості в специфічних ситуаціях спілкування, що забезпечують ефективність її діяльності в цих умовах [1, c. 40].

Проблема розвитку спілкування й проблема розвитку ораторських здібностей учнів - одна з ключових проблем для сучасної школи. Починати виховувати і розвивати дітей у цьому плані потрібно вже з малих років.

Молодший шкільний вік – це важливий етап соціалізації та розвитку ораторських здібностей дитини. Психологи вважають, що у віці до 7-8 років у зростаючому людині складаються і проявляються до 70% його особистісних якостей. Саме в цей період початкового навчання розкриваються сутнісні сили зростаючого людини, складається ядро його особистості. Добре відомо, що все, що засвоює дитина в цьому віці, залишається на все життя. Психологія довела, що навчання є провідною причиною психічного розвитку [8, с.75]

Досвід спілкування посідає особливе місце в структурі ораторської компетентності особистості. З одного боку, він соціальний і включає в себе норми і цінності культури, з іншого - індивідуальний, оскільки грунтується на індивідуальних ораторських здібностях і психологічних подіях, пов'язаних із спілкуванням у житті особистості [6, с.24].

Ораторська компетентність відноситься до групи ключових, тобто мають особливу значимість у житті людини, тому її розвитку слід приділяти пильну увагу.

В освітньому процесі ораторська компетентність може розглядатися не тільки як умова сьогоднішньої ефективності і благополуччя учня, але і як ресурс ефективності і благополуччя його майбутнього дорослого життя.

Ораторську компетентність можна зрозуміти як цілісну систему психічних і поведінкових характеристик людини, що сприяють успішному спілкуванню, тобто ефективну і емоційно сприятливу. У її структурі дослідниками були виділені наступні компоненти: когнітивний, ціннісно-смисловий, особистісний, емоційний і поведінковий [5, c.43].

Ораторські дібності особистості характеризуються вмінням легко й швидко встановлювати ділові і товариські контакти з людьми, прагненням до розширення сфери спілкування, до участі в громадських або групових заходах, що задовольняють потребу людей в широкому, інтенсивному спілкуванні.

З урахуванням спрямованості сучасної освіти на особистісний розвиток учнів розглянута проблема розвитку ораторських здібностей школярів в освітньому процесі. Аналіз теорії і практики свідчить про її істотні недоліки у цьому напрямку. Вчені не приділяють належної уваги розгляду структури ораторських здібностей молодших школярів, не розглядаються педагогічні умови та шляхи формування ораторських здібностей аномальних дітей. Мало уваги приділяється роботі з розвитку ораторських здібностей молодших школярів з урахуванням їх індивідуальних показників розвитку (рівень розвитку ораторських здібностей, наявність або відсутність відхилень у психічному розвитку). Недостатньо повно використовуються можливості таких практико-орієнтованих засобів розвитку ораторських здібностей, як сюжетно-рольова гра і тренінг, не приділяється достатньо уваги і формуванню адекватної самооцінки як одної з найважливіших умов розвитку ораторських здібностей [7, c.170].

Виявлені недоліки пояснюються наявністю об'єктивних протиріч, що склалися: між існуючою потребою ефективного розвитку ораторських здібностей дітей в умовах корекційно-розвивального навчання і переважанням авторитарного підходу до практичного вирішення даної проблеми.

Необхідно навчати молодших школярів принципам, правилам спілкування, розвивати ораторські здібності. Можна стверджувати, що формування ораторських здібностей дітей є однією з пріоритетних завдань школи [3, c. 76].

3. Педагогічні умови розвитку ораторських здібностей

Педагогічні умови розвитку ораторських здібностей молодших школярів в корекційно-розвиваючому навчанні:

  •  організація даного процесу на принципах диференціації та індивідуалізації, врахування рівня самооцінки молодших школярів;
  •  здійснення мотивації продуктивної ораторської діяльності молодших школярів за допомогою створення мотивуючої середовища;
  •  забезпечення єдності когнітивного, емоційного і поведінкового компонентів особистості при включенні молодших школярів у практико-орієнтовану ораторську діяльність;
  •  реалізація організаційно-методичного забезпечення, заснованого на поетапному формуванні у молодших школярів ораторських здібностей і ставлення до себе як до суб'єкта ораторської діяльності.

Успішність формування комунікативно-мовної культури залежить від рівня вихованості особистості. Невихована людина ніколи не опанує високої мовної та ораторської культури. Тому на уроках риторики (і... не тільки риторики!) Навчання і виховання повинні здійснюватися паралельно. Уроки риторики надають найбагатші можливості для морального і естетичного виховання особистості. У сфері морального виховання вони сприяють формуванню поважного, ввічливого ставлення до людей, розвитку доброзичливості, тактовності, делікатності. У сфері естетичного виховання уроки риторики дозволяють виховати почуття прекрасного, естетичний смак.

Аналізуючи на уроках зразкові тексти, ми формуємо в учнів мовний ідеал, в основі якого лежить краса художньої форми, краса мови. Оцінюючи ораторську поведінку мовців (мова, манери, пози, жести), ми спираємося в цьому на естетичні категорії [34, c.56].

Таким чином, риторика є культурологічної дисципліною, основною метою якої є не стільки розвиток в учнів умінь і навичок побудови зв'язних висловлювань, скільки формування культури особистості, як загальної, так і приватної, комунікативно-мовленнєвої.

В даний час, риторика, - це філологічна наука, що вивчає способи побудови художньо виразної, спрямованої і впливаючої певним чином мови.

Мовної курс сучасної риторики - зі своїм змістом, логікою побудови, методами і засобами навчання у центрі уваги ставить людину, яка спілкується, спілкування, навчання ефективному спілкуванню. Головна ж увага приділяється формуванню комунікативних, риторичних, ораторських умінь і навичок. Одні з них пов'язані з умінням аналізувати й оцінювати спілкування (ступінь його ефективності, коректність поведінки, рівень володіння мовою); інші - з умінням спілкуватися в межах, позначених у блоці «Мовні жанри» (оцінюється вміння орієнтуватися в ситуації, враховувати адресата, аудиторію; формувати свої комунікативні наміри).

Курс шкільної риторики повинен викликати в учнів роздум про те, що таке взаєморозуміння, контакт між людьми, як важливо в сучасному світі володіти словом, про те, яке це безцінне багатство. Ці роздуми, пов'язані з проблемами ефективності спілкування, становитимуть основу для формування у випускників школи поглядів, смаків, ідей, що мають загальнокультурну цінність [4, c.72].   

Риторика дає учням необхідні загальнонавчальних знання та вміння, так як саме на цих уроках школярі знайомляться з особливостями типів текстів, навчальних мовних жанрів, з їх структурою, мовними засобами. Він розвиває в учнів уміння не просто спілкуватися, створюючи доречні мовні жанри, а й уміння ефективно спілкуватися.

Розвиваючи ораторськіі вміння, вчитель повинен більше уваги приділяти використанню гри як ефективного засобу навчання і виховання. Гра розвиває мислення, мову і пам'ять дітей.

На уроці риторики ігрові ситуації можуть використовуватися в процесі пояснення і закріплення лексико-граматичного матеріалу, активізації мовленнєвої діяльності учнів. Дуже важливо навчити школяра будувати пропозиції відповідно до літературною нормою, домагаючись точності і виразності. Для цього використовуються творчі вправи, які спонукають дітей активніше мислити, виявляти свої почуття.

Один з найпростіших і в той же час самих необхідних прийомів роботи над пропозицією у всіх класах - це читання зразків. Наприклад, художні тексти - розповіді про природу Н. Сладкова, М. Пришвіна, С. Аксакова. Ці маленькі замальовки живої природи привертають увагу учнів, а багатство лексики текстів допомагає їм вчитися так само красиво і точно викладати думки. Така робота з розвитку мовлення учнів на уроках риторики, безумовно, дає результати [6, с.223].   

З найдавніших часів стислість і простота у викладі думки шанувалася найвищою чеснотою. Уміння говорити переконливо, ясно, точно і стисло - бажання кожного з нас. Володіння промовою приводить людину до успіху, адже «хороше слово - половина щастя». Розвиток мови - важливе завдання навчання мові.   

Таким чином, розглянувши психолого-педагогічний аспект розвитку ораторських здібностей, можна зробити висновок, що ораторські здібності являють собою конгломерат знань, мовних і немовних умінь і навичок спілкування, набутих особистістю в ході розвитку комунікативної компетентності.   

У молодшому шкільному віці при розвитку ораторських здібностей необхідно створювати такі умови:

1) створення приємної робочої обстановки з сприятливими умовами для роботи учнів;

2) створення ситуації інформаційної та комунікативної комфортності, коли значно поліпшуються умови сприйняття нової інформації та спілкування.

3) робота в групах з 12 - 13 учнів;

4. Засоби практичного розвитку ораторських здібностей

Однією з актуальних тем сьогодення є ораторська компетентність та її складові (вміння передати інформацію, донести, вплинути на ситуацію чи добитися мети за допомогою слова). Розвитку ораторських здібностей сприяють насамперед уроки рідної мови. Саме риторика безпосередньо вчить ораторському митецтву [4, с.72].

На уроках риторики школярі опановують комунікативно-мовні вміння та навички. У даний курс обов'язково включається і робота над якістю, виразністю, точністю мови. Щоб домогтися кращих результатів у цьому виді роботи, необхідно залучення різних фахівців: вчителі, логопеда, психолога [5, с.44].  

Аналіз педагогічних дослідів вчителів, педагогів дозволив нам виділити наступні методи, прийоми, форми, вправи:

Методи: бесіда; творчі та сюжетно-рольові ігри; створення і постановка проблемних ситуацій; моделювання; програвання і аналіз ситуації мовного спілкування;

Прийоми розвитку ораторських здібностей: аналіз тексту;  усні перекази і розповіді; словесне ілюстрування; створення мовних ситуацій; інсценування;  дискусії;  колізії.

Форми: евристичні уроки: інтелектуальна гра; оргдіяльнісної уроки: уроки визначення мети, уроки рецензування, самооцінки, рефлексії; уроки когнітивного типу: урок дослідження об'єкта, урок конструювання понять (правил, закономірностей, гіпотез); уроки креативного типу: урок-гра, урок-фантазія, пошуковий урок, урок символотворчества, урок складання завдань, урок «зміни» історії, урок - евристична ситуація, прогностичний урок, урок захисту творчих робіт, урок-концерт.   

Команда фахівців у своїй діяльності використовують такі методи як творчі та сюжетно-рольові ігри, створення і постановка проблемних ситуацій, програвання і аналіз ситуації мовного спілкування. З перших занять мовна розминка на уроках риторики проводиться під керівництвом логопеда. Працюючи над диханням, артикуляцією, дуже важливо показати учням правильне виконання всіх вправ, зацікавити кожну дитину, акцентувати увагу на значущості даного виду роботи. Тому вони використовують у своїй роботі різноманітні прийоми (аналіз тексту, створення мовних ситуацій, словесне ілюстрування, усні перекази й оповідання) [7, c.46].

Вчителі вважають, що становленню та розвитку голосових здібностей молодших школярів слід приділяти особливу увагу. Учні виконують вправи, не спираючись на зразок, пропонований логопедом, а керуючись лише словесною інструкцією або зображенням. Надалі учні самостійно, за бажанням, проводять мовну розминку. Учні починають вільно спілкуватися, зникає скутість. Спільна робота, проведена вчителем, логопедом і психологом, безпосередньо дає наступні результати: артикуляція учнів стає більш чіткою; виробляється правильне мовне дихання; розвивається і активізується голосовий апарат; збагатився інтонаційний малюнок мовлення дітей [7, c.48].

Як підкреслюють вчителі, цілями фонопедичних вправ є наступні:

1) рівномірний розвиток механізмів голосоутворення;

2) розвиток емоційного інтонування;

3) розвиток фонематичного слуху;

4) формування навичок довільного інтонування;

5) формування навичок ораторської мови;

6) прилучення до акторського мистецтва;

7) профілактика захворювань голосового апарату і розладів голосової функції;

8) викид нервового напруження через голос.

Загалом, потрібно відзначити, що однією з основних цілей «Етико-риторичного курсу» є формування комунікативно-мовної культури.

Людина культури – вільна особистість, здатна до самовизначення у світі культури. Курс риторики в школі - предмет суто практичний. На уроках проводиться риторичний аналіз творів, що передбачає обговорення, принаймні, трьох питань:

1) Що сказав провіщає (ритор);

2) Що він хотів сказати;

3) Що сказав ненавмисно.

Форма проведення уроку, викладається вчителем таким чином: учням пропонується увійти в описані обставини і в мовну роль. Риторичні ігри на відміну від риторичних завдань містять змагальний елемент і припускають визначення переможця: хто (яка команда) веселіше, забавніше, смішніше.

Урок риторики має свою організаційну специфіку. При поведенні евристичних уроків застосовуються прийоми написання викладів творів, а також прийом створення мовних ситуацій. В них вчитель початкових класів, часто включає наскрізні, необов'язкові на кожному уроці мовні, ортологічних розминки і імпровізаційні завдання:

- мовні розминки, п'ятихвилинки мовної гімнастики: вправи типу «Промовимо пошепки, але виразно ...», «задуй свічку» (для розвитку дихання); «Нехай зараз продзижчить жук, комар», «Згадаймо сумні вірші. Хто почне? » і т. д.;

-  ортологічних розминки: вправи на засвоєння вимовних, словотворчих і т. п. норм літературної мови;

- імпровізаційні завдання, тобто непідготовлені діалоги і монологи, розвиваючі спонтанну (непідготовлену) мову.   

Ці наскрізні види робіт забезпечують формування певних умінь і навичок і в той же час дозволяють переключити учнів з одного виду діяльності на інший, знімають втому. Тому ці види робіт проводяться жваво, легко, на цікавих прикладах, з використанням різних мнемонічних прийомів, віршів, пісеньок і музичного супроводу [7].   

Реалізуючи програму, вчитель спирається на наступні пріоритетні принципи:

- вільний вибір дитиною видів і сфер діяльності.

- орієнтація на особистісні інтереси, потреби, здібності дитини.

- можливість вільного самовизначення і самореалізації дитини.

- єдність навчання, виховання, розвитку.

- практико-діяльнісна основа освітнього процесу.   

Основна форма роботи на уроці - інтелектуальна гра. Важливу роль на заняттях з молодшими школярами грають інсценування. Діти в грі, виконуючи різноманітні соціальні ролі, накопичують тим самим певний моральний досвід. Урок риторики і розвитку мовлення учнів також сприяє хорошій, вільній мові. Тут доречно зауважити, однак, що в школі, і навіть у початкових класах, відчувається тенденція відділення риторики від цілісної системи рідної мови: це шкідлива практика. Адже риторика невіддільна від культури мови, від стилістики, від поетики, від літератури, від письменництва.   

Можна відзначити, що у кожного педагога є свої методи, прийоми, а також форми проведення уроків з розвитку ораторских здібностей


5. Психолого-педагогічна робота з розвитку ораторських здібностей

Риторика, як навчальний предмет, дає унікальну можливість для розвитку ораторських здібностей молодших школярів. Розвиток Ораторських здібностей у молодших школярів буде успішніше, якщо використовувати відповідні методи і прийоми для розвитку ораторських здібностей.   

Розвиток ораторських здібностей учнів передбачає розуміння вчителем цілей навчання мовному спілкуванню. Можливості уроку, що сприяють розвитку ораторських здібностей учня початкової школи величезні. Наприклад,  наступні діагностичні методики:

Методика виявлення комунікативних схильностей учнів Р. В. Овчарової. За отриманими показниками методики Р. В. Овчарової можна судити про рівень розвитку ораторських здібностей дитини, оскільки мета її тесту - виявлення ораторських здібностей дітей.

Методика КОС-1 для виявлення та самооцінки «комунікативних та організаторських здібностей»;

Методика КОС-2 для виявлення «комунікативних та організаторських схильностей»;

З метою вивчення ораторських схильностей в методиках «КОС-1» і «КОС-2» були введені питання наступного змісту:

а) чи проявляє учень прагнення до спілкування, чи багато у нього друзів;

б) чи любить перебувати в колі друзів або воліє самотність;

в) чи швидко звикає до нових особам, до нового колективу;

г) наскільки швидко реагує на прохання друзів, знайомих;

д) чи любить громадську роботу, чи виступає на зборах;

е) чи легко встановлює контакти з незнайомими людьми;

ж) чи легко йому даються виступи в аудиторії слухачів.

Узагальнюючи різні спостереження і рекомендації, можна вказати на властивості, що надають мовленню особливої енергетики:

• артистизм;

• упевненість;

• дружелюбність;

• щирість;

• об’єктивність;

• зацікавленість.

У діловому спілкуванні цінується також експресія і тональна варіативність мовлення.

Таким чином, згадані методики призначені для виявлення ораторських здібностей. Під такими здібностями мається на увазі участь у групових заходах, вміння впливати на людей, прагнення проявляти ініціативу і ін


Висновок

Отже, щоб виступати публічно, оратор повинен володіти спеціальними навичками і вміннями. За визначенням психологів, навички — це здібності виконувати ту чи іншу роботу якнайкраще.

Успіх публічного виступу залежить від того, наскільки оратор володіє предметом мовлення. Тільки тоді, коли промовець компетентний у темі свого виступу, має необхідну суму знань, ерудований, якщо він уміє розповісти аудиторії багато цікавого, навести нові невідомі факти, зуміє відповісти на поставлені запитання, він може розраховувати на успіх у слухачів.

Саме цими знанням і навичками можуть оволодіти учні молодших класів на уроках рідної мови оволодіваючи основами риторики.  

Наука риторика була розроблена Аристотелем, Цицероном, Квінтиліаном, Сократом, Демосфеном та іншими античними мислителями й ораторами. У Давній Греції основним призначенням риторики було розроблення прийомів переконання. Уже в IV столітті до нашої ери риторика досягла значного ступеня розвитку.

Риторика, за грецьким вченням, складалася з п’яти розділів:

• наука про добір матеріалу для промов;

• його розташування;

• словесне вираження;

• запам’ятовування;

• виголошення.

Риторики, перші теоретики красномовства — давньогрецькі філософи- софісти — проводили час у бесідах. Теоретики риторичної педагогіки вказували на ту суть, яка робить мовлення ефективним.

Проаналізувавши теоретичні засади розвитку ораторських здібностей молодших школярів, та розглянувши психолого-педагогічний аспект розвитку ораторських здібностей у працях вітчизняних вчених можна зробити висновок, що ораторські здібності особистості характеризуються прагненням до розширення сфери спілкування, до участі в громадських або групових заходах, що задовольняють потребу людей в широкому, інтенсивному спілкуванні.  

Саме для досягення цієї мети вчителі рідної мови, для розвитку ораторських здібностей молодших школярів в роботі використовують такі методи як творчі та сюжетно-рольові ігри, створення і постановка проблемних ситуацій, моделювання, програвання і аналіз ситуації мовного спілкування, забезпечують підвищення рівня мовного розвитку дітей молодшого шкільного віку. А також такі прийоми як повторення, обговорювання слідом за вчителем, бесіда, складання діалогу, аналіз тексту, усні перекази і оповідання, усне малювання, створення мовних ситуацій, дискусії, колізії, спрямовані на розвиток здатності учня вирішувати мовними засобами ті чи інші комунікативні та ораторські завдання в різних ситуаціях спілкування.

Таким чином, проблема розвитку ораторських здібностей і на сучасному етапі розвитку науки залишається однією з актуальних. Аналіз літератури показав, що не існує однозначної і всіма прийнятого підходу до її вирішення.


Список використаної літератури

  1.  Бородич А.М. Методика Розвитку мовлення дітей. М.: Видавничий центр «Академія», 1981. - 152 с.
  2.  Браткова М.П. Пізнавально-мовний розвиток. Літературні конкурси як форма роботи з розвитку мовлення// Щомісячний науково-методичний журнал «Дошкільне виховання». - 2007. - № 1. - С. 175.
  3.  Гомжин. З.А. Розвиваємо дар слова// Щомісячний науково-методичний журнал «Початкова школа». - 2010. - № 7. - С. 156.
  4.  Ембер В.М. Досвід організації та проведення курсу риторики у початковій школі// Щомісячний науково-методичний журнал «Початкова школа. Плюс до і після ». - 2008. - №. 6. - С. 254.
  5.  Карпова А.К. Методика проведення курсу риторики в школі. Досвід організації та проведення курсу риторики у початковій школі// Інтернет-журнал «Ейдос». - 2007. - № 1. - С. 123.
  6.  Ладиженська Т.А. Дитяча риторика: метод. Рекомендації. 1, 2, 3, 4 кл. /1-е і 2-е перероб. І доп. Вид. М.: Видавничий центр ТОВ «Баласс», 1993-2006.
  7.  Ладиженська Т.А. та ін Дитяча риторика. (1, 2, 3, 4 кл.): Учеб.-зошити/М., 1992-2006.
  8.  Юртаєв С.В. Принципи мовної освіти та мовленнєвого розвитку учнів// Щомісячний науково-методичний журнал «Початкова школа». - 2010. - № 3. - С. 156. 
  9.  Корнилова Е. Н. Риторика − искусство убеждать / Е. Н. Корнилова. −
  10.  Спанатій Л. С. Ораторське мистецтво / Л. С. Спанатій. − Миколаїв, 1999. – 116 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17476. Документальный информационный поиск в сети Интернет 40.5 KB
  Лекция №9 Документальный информационный поиск в сети Интернет Информационнопоисковые системы Интернет могут быть разделены по функциональноструктурному принципу на следующие классы: полностью распределенные системы где реализуются принципы распределенных вы
17477. Конструирование системы упражнений по теме Геометрическая оптика на основе обобщения опыта работы учителя физики лицея №40 Морозовой Н.В 2.46 MB
  Педагогический опыт как результат практики является критерием истины: он либо подтверждает либо отвергает те или иные нововведения. Этот опыт как правило результат творческих поисков педагогов в нем сливаются воедино творческое новаторское и в то же время традиционное начала.
17478. Автоматизированные информационные системы (АИС), структура и классификация 127 KB
  Лекция №2 Автоматизированные информационные системы АИС структура и классификация АИС комплекс автоматизированных информационных технологий предназначенный для информационного обслуживания организованного непрерывного технологического процесса подготовк...
17479. Организационное обеспечение и пользователи АИС 36.5 KB
  Организационное обеспечение и пользователи АИС В состав организационного обеспечения АИС принято включать структурные подразделения организации осуществляющие управление технологическими процессами и поддержку работоспособности системы а также совокупность док
17480. Некоторые поисковые возможности и характеристики систем Yandex и Rambler 392.5 KB
  Некоторые поисковые возможности и характеристики систем Yandex и Rambler. Стандартный поиск Yandex. Рассмотрим общий вид стандартной поисковой формы Yandex рис. 2.20. 1. Основная поисковая форма. Главный ее элемент строка запроса. При желании можно искать только в результатах пр
17481. Структура и классификация автоматизированных информационных систем 103.5 KB
  Структура и классификация автоматизированных информационных систем Цели изучения темы: общеобразовательная прочное усвоение знаний о составе и структуре АИС; развивающая развитие логического мышления; воспитательная формирование представлений об осн...
17482. АИС. Автоматизированные информационные системы 114 KB
  Введение. Ни одно современное предприятие не обходится без систем сбора и обработки информации. Чем больше стадий производства чем оно сложнее чем больше и разнообразнее спектр производимых продаваемых изделий или предлагаемых услуг тем больше потребность в автомат...
17483. Формати і правила роботи з командами організації циклів і роботи з ланцюгами мікропроцесора i8086 31.55 KB
  Лабораторна робота №6 З дисципліни СПіОС на тему: Формати і правила роботи з командами організації циклів і роботи з ланцюгами мікропроцесора i8086 Мета: Ознайомитись з правилами роботи команд організації циклів і роботи з ланцюгами мікропроцесора i8086. Вивчити осн
17484. Ввід інформації із клавіатури 27.12 KB
  Лабораторна робота №7 З дисципліни СПіОС на тему: Ввід інформації із клавіатури Мета: Ознайомитись з правилами обробки переривань для роботи із клавіатурою. Завдання: Створіть файл у який записано слово – пароль. Напишіть програму яка запитує введення па