8261

Процесуальні і криміналістичні засоби доказування: їх види

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Процесуальні і криміналістичні засоби доказування: їх види Виходячи із змісту доказування як діяльності по збиранню, дослідженню, оцінці й використанню доказів, розрізняють процесуальні (процедурні) іпізнавальні способи й засоби доказування. Д...

Украинкский

2013-02-07

56 KB

22 чел.

Процесуальні і криміналістичні засоби доказування: їх види

Виходячи із змісту доказування як діяльності по збиранню, дослідженню, оцінці й використанню доказів, розрізняють процесуальні (процедурні) і пізнавальні способи й засоби доказування.

До процесуальних способів збирання і дослідження відносяться:

  •  слідчі дії (вичерпний перелік передбачений КПК України);
  •  процесуальні дії: а) дослідча перевірка в стадії порушення кримінальної справи – заяви і повідомлення, отримання пояснень, ревізійних та інших пояснень; б) витребування документів та предметів за ініціативою суб’єкта доказування; в) прийняття повідомлень і предметів, документів від учасників процесу, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і окремих громадян.

Всі ці способи мають процесуальну форму у єдності із змістом.

Криміналістичні засоби і методи пізнання, що використовуються при доказуванні, розрізняються за:

  1.  за джерелом походження, засоби і методи можуть бути: а) результатом розвитку і удосконалення практики протидії злочинності: оперативно-розшукової, слідчої, експертної, судової; б) результатом досягнень технічних, прикладних наук, на базі яких розроблюються нові і удосконалюються існуючі засоби і методи розслідування та запобігання злочинам;
  2.  за змістом: а) тактичні; б) технічні; в) методичні;
  3.  за метою застосування розрізняють: а) криміналістичні засоби і методи судового дослідження (в т.ч. доказування); б) криміналістичні засоби і методи попередження злочинів.

Критеріями оцінки криміналістичних засобів і методів виступають:

  •  ефективність;
  •  надійність,;
  •  безпека;
  •  допустимість їх застосування у доказуванні.

Під допустимістю засобів або методів розуміють як їх науковість, етичність використання в конкретних умовах, можливість застосування засобу або методу в межах і випадках, регламентованих законом.

Логічні основи доказування

Доказування, як раціональна розумова діяльність підкоряється законам логічного мислення, що забезпечують правильність формулювання гіпотез і певних висновків. Закони логічного мислення ефективно використовуються в побудові різних версій, складанні на їх основі планів розслідувань і розшуку, при проведенні слідчих дій, при прийнятті рішень тощо.

Криміналістична версія – це обґрунтоване уявлення окремого факту або групи фактів, що мають або можуть мати значення для справи, яке вказує на наявність і пояснення походження та зміст цих фактів, їх зв’язок між собою.

Логічні визначення версії зводяться до вказівки на те, що версія є різновидом гіпотези або схожа з нею.

Функціональне значення версії розглядається у трьох аспектах.

З гносеологічної точки зору версія розглядається, як метод пізнання істини. Версії визначають напрямки діяльності слідчого, судді, експерта, оперативного працівника. Це є організаційним аспектом ролі версії.

З організаційної точки зору версії визначають напрями діяльності слідчого, дізнавача, суду, експерта тощо, будучи початковим етапом планування дій.

З точки зору тактичного аспекту версія є підставою для прийняття тактичного рішення.

Класифікація версій:

  1.  За сферою діяльності – слідчі, оперативно-розшукові, судові, експертні;
  2.  За суб’єктом висування;
  3.  За обсягом – загальні і приватні;
  4.  За ступенем визначеності – типові і конкретні.

Криміналістична версія – суттєвий, але не єдиний елемент логічних основ доказування. В доказуванні при побудові і перевірці версії використовуються і такі логічні категорії як: аналіз і синтез, дедукція і індукція, які є інструментами логічного мислення суб’єкта доказування.

Логічні основи доказування включають в себе ряд аксіом, які відображають загальні закони правильного мислення:

  1.  факти, що підлягають доказуванню, обставини і засоби їх доказування мають бути реальними і конкретно визначеними. З точки зору логіки це означає, що теза (те, що доказується) і аргументи (засоби доказування) повинні виражатись одностайно, не повинні по-різному тлумачитись;
  2.  протягом всього процесу доказування факту, обставини, те, що доказується має залишатись одним і тим самим. Ця вимога випливає із логічного закону тотожності: кожна думка при повторенні повинна мати один й той самий, відповідний, стійкий зміст. Порушення цього правила призводить до недоказаності обставини.
  3.  не можуть бути одночасно істиною дві протилежні думки про один і той самий предмет (логічний закон протиріччя);
  4.  два факти, які суперечать один одному, не можуть бути обидва й істинними, й неправдивими.
  5.  будь-яка думка має обґрунтовуватись іншими думками, істина яких доведена (логічний закон достатнього обґрунтування).

Психологічні основи доказування

Психологічні основи доказування – це психологічні особливості діяльності в процесі доказування його суб’єктів. До таких основ відносяться:

1. Інтуїція – неусвідомлене пізнання окремих положень, яке не виведено логічним шляхом. Інтуїція випливає з минулого досвіду людини;

2. Психологічний контакт – створення атмосфери довіри до слідчого, мотивам і меті його дій, формування у суб’єкті спілкування зі слідчим переконання, що слідчий у своїх діях і поведінці керується лише бажанням встановити істину і вільний від всього особистого. Психологічний контакт встановлюється в процесі спілкування слідчого з учасниками слідчих дій. Слідчий повинен проявляти комунікативні властивості, вміння привертати до себе увагу, зацікавленість, довіру.

Психологічний вплив слідчого на учасників розслідування відіграє важливу роль при подоланні їх протидії встановленню істини.

Протидія слідству з боку учасників кримінально-процесуальної діяльності може бути пасивною і активною.

До пасивних форм протидії відносять:

  •  Відмову від дачі показань;
  •  Невмотивоване заперечення фактів;
  •  Неявка за викликом;
  •  Неповідомлення необхідних відомостей і невидача необхідних предметів, документів;
  •  Ненадання допомоги;
  •  Невиконання необхідних дій і відмова від участі в слідчих діях.

Активні форми протидії:

  •  Навмисна дезорієнтація слідчого;
  •  Завідомо неправдиві показання, обман, створення псевдо доказів шляхом інсценувань, фальсифікація предметів, документів тощо;
  •  Приховування і знищення потрібних предметів або документів;
  •  Підбурювання до дачі завідомо неправдивих показань;
  •  Прямий опір слідчому;
  •  Знищення доказів при ознайомленні з матеріалами розслідування.

Внутрішнє переконання має бути:

  •  Висновком із доказів, перевіреним в порядку передбаченому законом;
  •  Засновано на розгляді і оцінці всіх доказів по справі;
  •  Засновано на оцінці доказів у їх сукупності;
  •  Засновано на оцінці кожного доказу за його власною природою та за зв’язком зі справою.

З психологічної точки зору переконання – це впевненість, відсутність сумнівів у правильності висновку. Сумнів, як складний психологічний стан включає усвідомлення недоведеності, невпевненості, переживання, незадоволення вирішенням поставленого завдання.

Інформаційні процеси при доказуванні

Доказування як пізнавальний процес можна розглядати як процес накопичення, переробки, передачі і використання доказової інформації.

Завдяки теорії інформації вирішується питання про те, яке явище може виступити засобом отримання дійсного і обґрунтованого знання, який механізм відображення об’єктів пізнання і як засоби пізнання функціонують в ньому.

Основна мета суб’єктів – сформувати інформаційну базу і на її підставі прийняти рішення.

Для характеристики інформаційної сутності процесу необхідно визначити поняття інформації.

Інформація – це засіб, за допомогою якого дійсність “згортається” у внутрішній план людини. Інформація (зміст відображення, як властивості матерії) дозволяє суб’єкту, який пізнає, формувати адекватний об’єктивній дійсності ідеальний образ, моделювати реальність. Найбільш прийнятою є точка зору, що інформація – це знання про щось або когось, це повідомлення про події, що відбуваються як у зовнішньому середовищі, так і в самій свідомості.

Доказова інформація мовою теорії доказів – це ступінь зв’язку доказів з подією до якої вони відносяться, що знаходяться у прямій залежності від кількісного і якісного змісту цих змін. Слід зупинитись також більш конкретніше на змісті теорії інформації, яка являє собою комплекс поглядів, ідей, спрямованих на тлумачення і пояснення певного явища (широке значення), а також – це найбільш розвинута форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв’язки об’єкта теорії, тобто інформації.

В теорії доказів інформація розглядається в семантичному і прагматичному аспектах, які виступають розділами семіотики, що досліджує властивості знакових систем.

Семантика – вивчає знакові системи, як засоби відображення смислу (інтерпретації знаків і знакових сполучень).

Прагматика – вивчає відношення між знаковими системами і тими, хто сприймає , інтерпретує і використовує відомості, що в них містяться.

Т.ч. семантика і прагматика досліджують інформацію щодо її значення, змісту, цінності та доцільності.

Сутність інформаційних процесів при доказуванні полягає у такому:

  1.  Доказування – це процес, який полягає в отриманні, зберіганні, передачі й переробці інформації з метою виконання спеціальних завдань судочинства.
  2.  Доказ – це сигнал – образ або повідомлення, як єдність змісту, джерела і форми.
  3.  Інформація (доказова, судова, ідентифікаційна) – це відомості про обставини які становлять предмет доказування.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31793. Факторы, определяющие эффективность управленческих решений 27.5 KB
  К числу этих факторов следует отнести: законы объективного мира связанные с принятием и реализацией управленческих решений; четкую формулировку цели для чего принимается управленческое решение какие реальные результаты могут быть достигнуты как измерить соотнести поставленную цель и достигнутые результаты; объём и ценность располагаемой информации для успешного принятия управленческого решения главным является не объём информации а ценность определяемая уровнем профессионализма опыта интуицией кадров; время разработки...
31794. Типы управленческих решений и формы их поддержки 28 KB
  Традиционно управленческие решения принято разделять на аналитические и поисковые творческие. Творческий поисковый подход используют тогда когда ищут нестандартные не использовавшиеся в прошлом решения. Кроме того серьезным препятствием является неумение выявить существенную информацию необходимую для принятия решения иногда это называют неумением отделить фигуру от фона.1 пример задачи с перекладыванием спичек может служить хорошей иллюстрацией введения искусственных ограничений: чаще всего поиск решения лежит в области арифметики ...
31795. Метод имитационного моделирования управленческого решения 35 KB
  Метод имитационного моделирования управленческого решения. Имитационное моделирование это частный случай математического моделирования. Применение имитационного моделирования К имитационному моделированию прибегают когда: дорого или невозможно экспериментировать на реальном объекте; невозможно построить аналитическую модель: в системе есть время причинные связи последствие нелинейности стохастические случайные переменные; необходимо сымитировать поведение системы во времени. Цель имитационного моделирования состоит в воспроизведении...
31796. Методы моделирования знаний при принятии управленческого решения 34.5 KB
  Методы моделирования знаний при принятии управленческого решения. Проблема моделирования знаний решается в разделе информатики который носит название Искусственный интеллект. Основой любой системы искусственного интеллекта является модель знаний и созданная на ее основе база знаний. Всякая конкретная база знаний содержит модель определенной предметной области.
31797. Место принятия решений в цикле управления. Сущность и классификация управленческих решений 37 KB
  Сущность и классификация управленческих решений. Одной из важнейших задач теории принятия решений ТПР явл достижение большей убедительности выводов и рекомендаций ЛПР и обоснованности выбора лучшего решения. Предметом РУР: не ответ на какое решение принять в той или иной ситуации а ответ на как организовать процесс разработки и принятия решений какие методы при этом использовать.
31798. Концепции и принципы принятия управленческих решений 34.5 KB
  Методология ТПР базируется на совокупности концепции принципов ТПР Концепции Принципы Системы Цели Рацть Множть альтер Наилучш реш Измерение Система необходимо рассм организационную среду как систему Рациональности принятие решения наилучшего варианта среди др принято считать логически не противоречивую полную и количественно подтвержденную систему докв. Наилучшего решения необходимо выбрать...
31799. Модель проблемной ситуации и принятие решений 30 KB
  situtio положение 1 соотношение обстоятельств и условий в крых разворачивается деятельность человека или группы содержащее противоречие и не имеющее однозначного решения; 2 психол. Начальным звеном разрешения возникшего противоречия является заданный человеком самому себе вопрос о причинах возникшей трудности. Проблемная ситуация предполагает неудовлетворенность лица принимающего решения целеустремленное состояние и необходимость действий для устранения проблемы. Свва проблем: 1ее нужно решать 2неповторимость ситуации выбора...
31800. Характеристика процесса разработки решений в сложных ситуациях 31.5 KB
  Характеристика процесса разработки решений в сложных ситуациях. В состав второго блока этапов разработки управленческого решения входят: генерирование альтернативных вариантов решений; отбор основных вариантов управленческих воздействий; разработка сценариев развития ситуации; экспертная оценка основных вариантов управляющих воздействий. Разработка решений это не есть однократный волевой акт осуществляемый ЛПР. Под сложными ситуациями разработки решений мы понимаем такие проблемные ситуации которые отличаются от несложных обыденных...
31801. Методы и технологии разработки управленческих решений в условиях определенности 30 KB
  2 Лексикографическая задача 3 Метод последовательных уступок Суть метода последовательных уступок Процедура решения многокритериальной задачи методом последовательных уступок заключается в том что все частные критерии располагают и нумеруют в порядке их относительной важности; максимизируют первый наиболее важный критерий; затем назначают величину допустимого снижения значения этого критерия и максимизируют второй по важности частный критерий при условии что значение первого критерия не должно отличаться от максимального более чем на...