8261

Процесуальні і криміналістичні засоби доказування: їх види

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Процесуальні і криміналістичні засоби доказування: їх види Виходячи із змісту доказування як діяльності по збиранню, дослідженню, оцінці й використанню доказів, розрізняють процесуальні (процедурні) іпізнавальні способи й засоби доказування. Д...

Украинкский

2013-02-07

56 KB

22 чел.

Процесуальні і криміналістичні засоби доказування: їх види

Виходячи із змісту доказування як діяльності по збиранню, дослідженню, оцінці й використанню доказів, розрізняють процесуальні (процедурні) і пізнавальні способи й засоби доказування.

До процесуальних способів збирання і дослідження відносяться:

  •  слідчі дії (вичерпний перелік передбачений КПК України);
  •  процесуальні дії: а) дослідча перевірка в стадії порушення кримінальної справи – заяви і повідомлення, отримання пояснень, ревізійних та інших пояснень; б) витребування документів та предметів за ініціативою суб’єкта доказування; в) прийняття повідомлень і предметів, документів від учасників процесу, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і окремих громадян.

Всі ці способи мають процесуальну форму у єдності із змістом.

Криміналістичні засоби і методи пізнання, що використовуються при доказуванні, розрізняються за:

  1.  за джерелом походження, засоби і методи можуть бути: а) результатом розвитку і удосконалення практики протидії злочинності: оперативно-розшукової, слідчої, експертної, судової; б) результатом досягнень технічних, прикладних наук, на базі яких розроблюються нові і удосконалюються існуючі засоби і методи розслідування та запобігання злочинам;
  2.  за змістом: а) тактичні; б) технічні; в) методичні;
  3.  за метою застосування розрізняють: а) криміналістичні засоби і методи судового дослідження (в т.ч. доказування); б) криміналістичні засоби і методи попередження злочинів.

Критеріями оцінки криміналістичних засобів і методів виступають:

  •  ефективність;
  •  надійність,;
  •  безпека;
  •  допустимість їх застосування у доказуванні.

Під допустимістю засобів або методів розуміють як їх науковість, етичність використання в конкретних умовах, можливість застосування засобу або методу в межах і випадках, регламентованих законом.

Логічні основи доказування

Доказування, як раціональна розумова діяльність підкоряється законам логічного мислення, що забезпечують правильність формулювання гіпотез і певних висновків. Закони логічного мислення ефективно використовуються в побудові різних версій, складанні на їх основі планів розслідувань і розшуку, при проведенні слідчих дій, при прийнятті рішень тощо.

Криміналістична версія – це обґрунтоване уявлення окремого факту або групи фактів, що мають або можуть мати значення для справи, яке вказує на наявність і пояснення походження та зміст цих фактів, їх зв’язок між собою.

Логічні визначення версії зводяться до вказівки на те, що версія є різновидом гіпотези або схожа з нею.

Функціональне значення версії розглядається у трьох аспектах.

З гносеологічної точки зору версія розглядається, як метод пізнання істини. Версії визначають напрямки діяльності слідчого, судді, експерта, оперативного працівника. Це є організаційним аспектом ролі версії.

З організаційної точки зору версії визначають напрями діяльності слідчого, дізнавача, суду, експерта тощо, будучи початковим етапом планування дій.

З точки зору тактичного аспекту версія є підставою для прийняття тактичного рішення.

Класифікація версій:

  1.  За сферою діяльності – слідчі, оперативно-розшукові, судові, експертні;
  2.  За суб’єктом висування;
  3.  За обсягом – загальні і приватні;
  4.  За ступенем визначеності – типові і конкретні.

Криміналістична версія – суттєвий, але не єдиний елемент логічних основ доказування. В доказуванні при побудові і перевірці версії використовуються і такі логічні категорії як: аналіз і синтез, дедукція і індукція, які є інструментами логічного мислення суб’єкта доказування.

Логічні основи доказування включають в себе ряд аксіом, які відображають загальні закони правильного мислення:

  1.  факти, що підлягають доказуванню, обставини і засоби їх доказування мають бути реальними і конкретно визначеними. З точки зору логіки це означає, що теза (те, що доказується) і аргументи (засоби доказування) повинні виражатись одностайно, не повинні по-різному тлумачитись;
  2.  протягом всього процесу доказування факту, обставини, те, що доказується має залишатись одним і тим самим. Ця вимога випливає із логічного закону тотожності: кожна думка при повторенні повинна мати один й той самий, відповідний, стійкий зміст. Порушення цього правила призводить до недоказаності обставини.
  3.  не можуть бути одночасно істиною дві протилежні думки про один і той самий предмет (логічний закон протиріччя);
  4.  два факти, які суперечать один одному, не можуть бути обидва й істинними, й неправдивими.
  5.  будь-яка думка має обґрунтовуватись іншими думками, істина яких доведена (логічний закон достатнього обґрунтування).

Психологічні основи доказування

Психологічні основи доказування – це психологічні особливості діяльності в процесі доказування його суб’єктів. До таких основ відносяться:

1. Інтуїція – неусвідомлене пізнання окремих положень, яке не виведено логічним шляхом. Інтуїція випливає з минулого досвіду людини;

2. Психологічний контакт – створення атмосфери довіри до слідчого, мотивам і меті його дій, формування у суб’єкті спілкування зі слідчим переконання, що слідчий у своїх діях і поведінці керується лише бажанням встановити істину і вільний від всього особистого. Психологічний контакт встановлюється в процесі спілкування слідчого з учасниками слідчих дій. Слідчий повинен проявляти комунікативні властивості, вміння привертати до себе увагу, зацікавленість, довіру.

Психологічний вплив слідчого на учасників розслідування відіграє важливу роль при подоланні їх протидії встановленню істини.

Протидія слідству з боку учасників кримінально-процесуальної діяльності може бути пасивною і активною.

До пасивних форм протидії відносять:

  •  Відмову від дачі показань;
  •  Невмотивоване заперечення фактів;
  •  Неявка за викликом;
  •  Неповідомлення необхідних відомостей і невидача необхідних предметів, документів;
  •  Ненадання допомоги;
  •  Невиконання необхідних дій і відмова від участі в слідчих діях.

Активні форми протидії:

  •  Навмисна дезорієнтація слідчого;
  •  Завідомо неправдиві показання, обман, створення псевдо доказів шляхом інсценувань, фальсифікація предметів, документів тощо;
  •  Приховування і знищення потрібних предметів або документів;
  •  Підбурювання до дачі завідомо неправдивих показань;
  •  Прямий опір слідчому;
  •  Знищення доказів при ознайомленні з матеріалами розслідування.

Внутрішнє переконання має бути:

  •  Висновком із доказів, перевіреним в порядку передбаченому законом;
  •  Засновано на розгляді і оцінці всіх доказів по справі;
  •  Засновано на оцінці доказів у їх сукупності;
  •  Засновано на оцінці кожного доказу за його власною природою та за зв’язком зі справою.

З психологічної точки зору переконання – це впевненість, відсутність сумнівів у правильності висновку. Сумнів, як складний психологічний стан включає усвідомлення недоведеності, невпевненості, переживання, незадоволення вирішенням поставленого завдання.

Інформаційні процеси при доказуванні

Доказування як пізнавальний процес можна розглядати як процес накопичення, переробки, передачі і використання доказової інформації.

Завдяки теорії інформації вирішується питання про те, яке явище може виступити засобом отримання дійсного і обґрунтованого знання, який механізм відображення об’єктів пізнання і як засоби пізнання функціонують в ньому.

Основна мета суб’єктів – сформувати інформаційну базу і на її підставі прийняти рішення.

Для характеристики інформаційної сутності процесу необхідно визначити поняття інформації.

Інформація – це засіб, за допомогою якого дійсність “згортається” у внутрішній план людини. Інформація (зміст відображення, як властивості матерії) дозволяє суб’єкту, який пізнає, формувати адекватний об’єктивній дійсності ідеальний образ, моделювати реальність. Найбільш прийнятою є точка зору, що інформація – це знання про щось або когось, це повідомлення про події, що відбуваються як у зовнішньому середовищі, так і в самій свідомості.

Доказова інформація мовою теорії доказів – це ступінь зв’язку доказів з подією до якої вони відносяться, що знаходяться у прямій залежності від кількісного і якісного змісту цих змін. Слід зупинитись також більш конкретніше на змісті теорії інформації, яка являє собою комплекс поглядів, ідей, спрямованих на тлумачення і пояснення певного явища (широке значення), а також – це найбільш розвинута форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв’язки об’єкта теорії, тобто інформації.

В теорії доказів інформація розглядається в семантичному і прагматичному аспектах, які виступають розділами семіотики, що досліджує властивості знакових систем.

Семантика – вивчає знакові системи, як засоби відображення смислу (інтерпретації знаків і знакових сполучень).

Прагматика – вивчає відношення між знаковими системами і тими, хто сприймає , інтерпретує і використовує відомості, що в них містяться.

Т.ч. семантика і прагматика досліджують інформацію щодо її значення, змісту, цінності та доцільності.

Сутність інформаційних процесів при доказуванні полягає у такому:

  1.  Доказування – це процес, який полягає в отриманні, зберіганні, передачі й переробці інформації з метою виконання спеціальних завдань судочинства.
  2.  Доказ – це сигнал – образ або повідомлення, як єдність змісту, джерела і форми.
  3.  Інформація (доказова, судова, ідентифікаційна) – це відомості про обставини які становлять предмет доказування.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29656. Монизм, дуализм, плюрализм 41.5 KB
  Структурная организация методологического знания прямо связана с теми функциями которые оно выполняет в процесс е научного познания. Рефлексия над процессом научного познания не является совершенно необходимым его компонентом. Рефлексия и осознание нужны тогда когда ставится задача построения нового научного знания или формирования принципиально нового поведенческого акта. Чем же здесь может помочь методология каковы ее функции в процессе конкретнонаучного познания Анализируя различные ответы на этот вопрос можно встретиться как с...
29657. Психологическая наука в противоположность метафизике 41 KB
  Однако масштаб абстракций и обобщений существенно ниже уже и конкретнее в эмпирической психологии чем в философской метафизике или основанной на ней априорной психологии. Примерами метафизических вопросов в психологии могут быть следующие. Номотетический и идиографический подходы в эмпирической психологии Номотетический подход Эмпирическая психология производит эмпирическое знание в рамках прежде всего номотетического подхода связанного с позитивистской и постпозитивистской философией. Идиографическое познание применяется в ряде отраслей...
29658. Эмпирическая и априорная психологии 29 KB
  Ситуация множественности методологических подходов и соответственно средств методологического анализа которые одновременно являются и истинными если это понятие вообще применимо к методологическому знанию адекватными и ложными неадекватными в зависимости от множества привходящих условий провоцирует самые разные установки исследователей и практиков относительно роли методологического знания и целесообразности его использования в конкретном исследовании а также разные методологические эмоции. Сторонники методологического...
29659. Парадигмы, аномалии, кризисы, научные революции 71.5 KB
  Это было время господства ассоцианизма взаимопроникновения идей физиологической психологии и психологии сознания но также и время после выхода основополагающих трудов Г. Эббингауза 1850 1909 когда появилась надежда на разработку объективного метода исследования в области психологии. То есть для него в первую очередь неприемлема именно эта характеристика естественнонаучного познания путь выдвижения гипотез а не собственно экспериментальный метод как это иногда сегодня представляют сторонники описательной психологии функционирующей...
29660. Психология теоретическая и эмпирическая 243.5 KB
  Особая дисциплина описывающая и изучающая конкретные явления психической жизни в отличие от рациональной психологии выводящей явления из природы и сущности души. опытная школа в психологии соединила установку на эмпирическое наблюдение конкретный анализ и индуктивное познание психических явлений с учением об особой сущности этих явлений постигаемых только посредством самонаблюдения. Теоретическая психология Теоретическая психология наука предметом которой является саморефлексия психологии выявляющая и исследующая...
29661. Психология естественно-научная и гуманитарная 62.5 KB
  В первую очередь это отказ от культа эмпирических методов и связывания признака научности только с верифицируемостью знания т. Построение научного знания только на основе индуктивной логики неприемлемый для психологического наблюдения критерий построения теории против которого выступают сторонники гуманитарной парадигмы добавим что именно против этого выступал и К. Как мы показали ранее этот метод действительно с одной стороны предполагал построение психологического знания по классическому образцу науки Нового времени с его...
29662. Априорное знание, метафизика и объективность 49.5 KB
  Когда психолог обнаруживает статистически значимую связь между креативностью и рефлективностью как параметром когнитивного стиля {Дорфман Ковалева 2000а это не значит что чем выше креативность тем выше рефлективность у каждого человека в отдельности. некие общие представления об устройстве мира и человека. В свою очередь это предполагает что методы естественных наук которые изучают мироздание используются также при изучении психики и поведения человека. Культурноисторическая парадигма напротив подчеркивает своеобразие человека...
29663. Понятие категории как узлового пункта познания 57.5 KB
  В общей методологии понятие системы является чрезвычайно широким. Различают материальные системы Солнечная система среди них системы организм среда; идеальные системы например знаковые; социальные системы. Берталанфи Общая теория систем категория системы из философскометодологической перешла в иной статус названия объяснительного принципа конкретизируемого различным образом в научном познании. Кеннон утверждал принцип системности как принцип гомеостаза обеспечивающего динамическое постоянство свойств системы в ее...
29664. Категория активность 53 KB
  Леонтьев указывает на явления активности составляющие как бы внутреннюю предпосылку самодвижения деятельности и ее самовыражения [Леонтьев А. Поэтому описание явлений активности обычно ведется в терминах автономности спонтанности самопроизвольности инициативности и т. Однако любое проявление активности имеет место в некотором окружении. Невозможность роста активности без отражения а также не возможность отражения без активности самого отражающего объекта делает эти понятия изначально взаимосвязанными.