8264

Оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків НС

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків НС Питання, які розглядаються на лекції. Небезпечні геологічні процеси і явища та інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій. Зони затоплень та заходи з мінімізаці...

Украинкский

2013-02-07

200 KB

466 чел.

Оцінка інженерної обстановки та соціально-економічних наслідків НС

Питання, які розглядаються на лекції:

1. Небезпечні геологічні процеси і явища та інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій.

2. Зони затоплень та заходи з мінімізації небезпечних наслідків і захисту населення при катастрофічних затопленнях.

3. Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

1. Небезпечні геологічні процеси і явища та інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій.

Небезпечними є надзвичайні ситуації природного походження, що відбуваються у літосфері, оскільки вони впливають на еволюцію природного середовища. Найбільший вплив тут мають різноманітні геологічні процеси, що розрізняються за природними факторами (фізичні, фізико-хімічні тощо), масштабами прояву, темпами розвитку, тривалістю й силою впливу на природні та техногенні об’єкти. Тому сучасні геологічні процеси відіграють провідну роль серед чинників, що формують екологічну обстановку конкретних регіонів, ступінь їх безпеки чи небезпеки.

Різноманітні за механізмами розвитку, характером й інтенсивністю прояву на земній поверхні, екзогенні геологічні процеси (ЕГП) часом створюють обстановку, несумісну з мінімальними вимогами до комфортності довкілля і життєдіяльності людини. Вони можуть викликати людські жертви та великі матеріальні збитки за короткий проміжок часу. Інші геологічні процеси є небезпечними лише з екологічної точки зору. Вони не загрожують життю людей безпосередньо, їх вплив менш відчутний та руйнівний, заподіяний збиток накопичується за досить тривалий час.

Найпоширенішими та найнебезпечнішими на території України є такі ЕГП: зсуви, лавини, селеві потоки, карети, абразія, руслова ерозія, підтоплення, заболочування.

Знання та розуміння причин виникнення і характеру зазначених ЕГП дає змогу своєчасно вжити заходів щодо запобігання тяжким наслідкам чи ослабленню руйнівної сили, згубної дії на людей.

Найбільш небезпечними на території України та Тернопільської області ЕГП є зсуви.

Зсуви – це зміщення мас гірських порід вниз за схилом під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою на більш низький рівень.

На території України виявлено більше 21 тис. зсувів. Найпоширенішими вони є у гірськоскладчатих регіонах держави, де зсувні процеси обумовлюються значною крутизною і висотою схилів, наявністю на них потужного шару вивітрених порід, інтенсивним розглеюванням.

Кількість зсувів, порівняно із 80-ми роками минулого століття, збільшилась майже на 45%, а площа поширення на 29%. Активна господарська діяльність на зсувонебезпечних територіях може зменшувати або збільшувати активність зсувів. Вплив господарської діяльності на розвиток зсувів пов’язаний із додатковим навантаженням та підрізкою схилів під час будівельних та гірничо-видобувних робіт, створенням динамічних навантажень на схили, додатковим обводненням зсувонебезпечних територій, спричиненим надмірним зрошенням, підпиранням рівнів грунтових вод водосховищами та іншими водоймищами, витоками води з водних споруд та комунікацій тощо.

Часто саме розташування інженерних об’єктів на схилах чи поблизу них є провокуючим чинником, який викликає порушення рівноваги в масиві порід. У межах розміщення лінійних об’єктів виникнення процесу, крім зазначених факторів, провокується відрацією від транспорту.

Активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала поширення зсувних процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу АР Крим, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Львівської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей, що являє постійну загрозу виникнення НС.

На території Тернопільської області має місце активізація зсувних процесів у Бережанському та Борщівському (смт. Скала-Подільська) районах, існує загроза зсувів у Зборівському, Бучацькому, Кременецькому, Підгаєцькому, Теребовлянському та Тернопільському районах.

Площа поширення зсувонебезпечних ділянок у межах міських територій становить понад 42 тис. гектарів. Найбільшого масштабу зсувні процеси набули на Південному березі Криму, морському узбережжі в Одеській області, правобережжі Дніпра та його правих притоках, Закарпатті та Прикарпатті, у межах Донбасу.

Кількість зсувів щороку збільшується за рахунок ліквідації (зрізання, зчищення) або появи на тілі, раніше загартованих, дрібніших молодих зсувів та активізації їх під впливом техногенезу. Найбільшу небезпеку становлять зсуви, що відбуваються на забудованих територіях, які можуть виникати миттєво, тому їх важко спрогнозувати.

Зсуви можуть виникати на всіх схилах, починаючи із нахилу в 190, але на глинистих грунтах та грунтах з тріщинами зсуви можуть виникнути і при нахилу схилу 5-70.

Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених грунтів, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід перевищує силу зчеплення грунтів. Вони можуть сходити в будь-яку пору року, але в різних районах зсувні явища можна віднести до певного сезону.

1.1 Характеристика зсувів

Зсуви розрізняються:

- за категоріями (стародавні і сучасні);

- за характером рельєфу (поверхневі – 1 м, мілкі – до 5 м, глибокі – до 20 м, надто глибокі – понад 20 м);

- за структурою (зсуви зі зрушенням блоків порід по поверхні ковзання), зсуви - обвали, випирання, в’язкопластичні зсуви, зсуви – потоки.

Характеризуються зсуви за багатьма параметрами: типом породи, зволоженістю порід, швидкістю руху зсуву, об’ємом порід, максимальною довжиною зсуву посхилу.

Розрізняють зсуви «сухі» (не містять вологи), «слабо вологі» (містять досить багато води), «досить вологі» (містять багато води).

За швидкістю руху по схилу зсуви можуть бути: винятково швидкі (3 м/с), дуже швидкі (0,3 м/хв), швидкі (1,5 м за місяць), дуже повільні (1,5 м на рік), винятково повільні (0,06 м на рік).

За потужністю зсувного процесу (за об’ємом породи) зсуви поділяються на:

- малі (до 10 тис. м3);

- середні (11-100 тис. м3);

- великі (101- 1000 тис. м3);

- дуже великі (більше 1000 тис. м3).

Зсуви, спричинені змінами природних умов, як правило, не виникають раптово. Первинною ознакою зсувних переміщень є поява тріщин на поверхні землі, розрив дороги і берегових укріплень, зміщення дерев тощо.

З максимальною швидкістю (десятки км/год) зсуви рухаються в початковий період, з часом швидкість поступово сповільнюється.

До окремої групи відносяться зсуви штучних земляних споруд – залізничні насипи, терикони і відвали гірських порід.

Штучними причинами утворення зсувів є руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом грунту, вирубкою лісів та інше. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов’язано з діяльністю людини.

Іноді великі об’єми гірських порід переміщуються зі швидкістю потяга. За таких умов їх називають обвалами.

Обвал – це відокремлення великого блоку від масиву гірських порід на стрімкому, обривистому схилі, який виникає внаслідок втрати стійкості під впливом різних чинників і спричиняє обвалювання та скатування глибово-щебеневої маси. Це результат послаблення зв’язаності гірських порід внаслідок процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сили тяжіння.

Спостереження за розвитком сучасних екзогенних процесів дають можливість отримати об’єктивні дані для проведення заходів захисту від небезпечних геологічних процесів, здійснити районування їх для оцінки можливості виникнення НС.

Моніторинг на державному, регіональному, локальному та об’єктовому рівнях здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр, а також його органами на місцях, підприємствами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є суб’єктами системи моніторингу, у межах підпорядкованих їм територій діяльності (геологічних регіонах). Крім того, моніторинг на об’єктовому та територіальному рівнях може здійснюватися спеціалізованими організаціями, які одержали спеціальний дозвіл (ліцензію) на ведення цього виду геологорозвідувальних робіт, під методичним керівництвом органів державного моніторингу геологічного середовища, з обов’язковою передачею їм первинної інформації.

Головним виконавцем робіт із вивчення сучасних інженерно-геологічних процесів на державному та регіональному рівнях є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та НАК «Надра України».

1.2 Інженерна підготовка зсувних та зсувонебезпечних територій

Протизсувні заходи за своїм характером поділяються на пасивні та активні.

До першої групи відносяться:

- заборона підрізки зсувних схилів та створення на них різних нерівностей;

- недопущення усякого підсипання, як на схилах, так і над ними, у межах небезпечної смуги;

- заборона будівництва на схилах, у небезпечній смузі, споруд, ставків, водоймищ, об’єктів із великим водоспоживанням без виконання конструктивних заходів, які б повністю припинили витікання води в грунт;

- заборона проведення вибухових і гірських робіт поблизу зсувних ділянок;

- обмеження в необхідних випадках швидкості руху залізничних потягів у зоні, дотичній до зсувної ділянки;

- охорона дерево-кущової і трав’янистої рослинності;

- недопущення скидання на зсувні схили зливних, талих, стічних та інших вод;

- залісення зсувних територій.

До другої групи слід віднести такі протизсувні заходи, проведення яких потребує будівництва різноманітних інженерних споруд:

- підпірні конструкції і стінки – контрбанкети у підошві діючого або потенційного зсуву, своєю вагою перешкоджають зміцненню земляних мас;

- ряди із паль, свайно-анкерні конструкції для тимчасової стабілізації зсуву;

- суцільні свайні або шпунтовані ряди.

Заходи боротьби зі зсувами, виникнення яких обумовлено різними чинниками, наведено у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Заходи боротьби зі зсувами

Активні причини

зсувів

Заходи боротьби

заходи

способи боротьби

Зміни напруженого стану глинистих порід

Зменшення стрімкості схилів і підкосів

Підрізка земляних мас у верхній частині схилу і викладання їх біля підніжжя для довантаження в місці очікуваного випирання

Підземні води

Перехоплення підземних вод вище зсуву

Горизонтальний і вертикальний дренаж, суцільна прорізь, дренажна галерея, горизонтальні скважини - дрени

Поверхневі води

Захист берегів від абразії

Хвилевідбійні стінки, хвилеломи, хвилерізи

Атмосферні опади

Регулювання поверхневого стоку

Планування поверхні, лотки, кювети, канали

Вивітрювання

Захист грунтів поверхневих схилів

Посів трав, заміна грунту, заліснення схилів

Сукупність ряду активних причин

Механічний опір руху земляних мас. Зміни фізико-технічних властивостей грунтів

Підпорні стінки, свайні ряди, шпунти, контр банкети.

Підсушка і випалювання глинистих грунтів, електрохімічне закріплення грунтів

Деякі види діяльності

Спеціальний режим у зоні зсуву

Зберігання схилів у сталому стані. Заборона будівництва

Витік водопровідних і каналізаційних вод

Забезпечення надійності мереж

Улаштування водопроводів із міцних труб або в «рубашці»

1.3 Заходи щодо захисту населення в умовах зсуву

Населення повинно бути поінформованим про зони можливої дії зсуву та про порядок передачі сигналів щодо загрози виникнення зсуву. Населення, що проживає в зсувонебезпечних районах, не повинно допускати витікання води із кранів, пошкоджених водогінних труб, колонок, вчасно впорядковувати водостоки для спуску поверхневих вод. При виникненні загрози зсуву населення евакуюється в безпечні райони; евакуацію проводять як пішки, так і транспортом. Разом з людьми евакуюють матеріальні цінності, проводять відгін сільськогосподарських тварин.

Після зсуву необхідно:

1. Спокійно оцінити ситуацію.

2. Перевірити, чи відсутня загроза пожежі.

3. При необхідності надати допомогу потерпілим і допомогу рятувальникам у звільненні людей з-під завалів.

Заборонено користуватися відкритим вогнем, нагрівальними приладами, газові плити можна вмикати, лише переконавшись, що витік газу відсутній.

У випадках захоплення кого-небудь рухливим зсувом, потрібно надати потерпілому допомогу, використовуючи всі можливі засоби. Для цього можна використати канати чи мотузки, надані рятувальником. Виводити людей слід у напрямку зсуву з поступовим наближенням до берега (межі). При зсувах можливе завалювання людей грунтом, нанесення їм травм камінням, деревами, конструкціями, що обвалилися. У цих випадках потерпілим необхідно якомога швидше надати медичну допомогу.

З метою запобігання виникненню НС , пов’язаних із зсувами, необхідно:

- удосконалити механізм регулювання та контролю за проведенням господарської діяльності на зсувонебезпечних територіях;

- здійснити економічно та екологічно обґрунтовані протизсувні заходи до початку господарського освоєння зсувонебезпечних територій;

- визначити межі зсувонебезпечних територій та здійснити районування території України за ступенем зсувонебезпечності, включаючи великі промислові агломерації, гірничопромислові регіони та інші складні техногенно-геологічні системи;

- забезпечити належний рівень інформування населення щодо питань здійснення протизсувних заходів.

2. Зони затоплень та заходи з мінімізації небезпечних наслідків і захисту населення при катастрофічних затопленнях.

2.1 Аналіз основних чинників гідродинамічної небезпеки

До основних чинників гідродинамічної небезпеки в Україні відносяться водосховища, греблі, дамби, шлюзи та інші гідроспоруди.

В Україні налічується 63119 річок, у тому числі великих (площа водозабору понад 50 тис. кв. км) – 9; середніх (від 2 до 50 тис. кв. км) – 81 і малих (менше, як 2 тис. кв. км) – 63029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90% припадає на малі річки.

Усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водо забезпечення в Україні здійснюється за допомогою 1160 водосховищ (загальним об’ємом майже 55 куб. км), понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1021 км, пропускною здатністю 1000 куб. м за секунду), 10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони.

Найбільші водосховища створено на Дніпрі. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним об’ємом 18,7 куб. км забезпечують більше половини обсягу водокористування. До складу Дніпровського каскаду входять наступні водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське і Каховське.

Комплекс водозахисних споруд включає до свого складу 3,5 тис. км дамб, 1,2 тис. км берегоукріплення, понад 600 насосних та компресорних станцій для перекачування надлишків води.

Будівництво малих ГЕС в Україні, в основному, здійснено наприкінці 40-х, а також у 50-х роках.

По завершенні цього періоду кількість ГЕС сягала близько 900 одиниць. Поступово більшість малих ГЕС припинили свою роботу. Нині загальна кількість працюючих ГЕС в Україні становить близько 50 одиниць.

2.2 Характеристика зон затоплень

Гідродинамічні аварії – це аварії на гідротехнічних спорудах, коли вода поширюється з великою швидкістю, що створює загрозу виникнення НС техногенного характеру.

 Гідродинамічна аварія – надзвичайна подія, пов’язана із виведенням з ладу (руйнуванням) гідротехнічної споруди або її частини і некерованим переміщенням великих мас води, які несуть руйнування і затоплення значних територій.

Гідродинамічно небезпечний об’єкт – штучна споруда або природні утворення, які створюють різницю рівнів води до і після нього.

Гідротехнічна споруда – об’єкт господарювання, який знаходиться поблизу водної поверхні і призначений для:

- використання кінетичної енергії води, що рухається, з метою перетворення її в інші види енергії;

- охолодження відпрацьованого пару ТЕС і АЕС;

- захисту прибережної території від води;

- забору води для зрошення і водо забезпечення;

- осушення;

- рибозахисту;

- регулювання рівнів води;

- забезпечення діяльності річкових і морських портів, суднобудівельних і судноремонтних підприємств, судноплавства;

- підводного видобування, зберігання і транспортування корисних копалин (нафти та газу).

Руйнування (прорив) гідротехнічної споруди виникає внаслідок дії сил природи (землетрус, ураган, розмив дамби, греблі) або діяльності людини, а також через конструктивні дефекти або помилки при проектуванні.

До основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі, водозабірні і водоскидні споруди, загати. Система гідротехнічних споруд і водосховищ, пов’язаних єдиним режимом водоперетоку, складає гідровузол.

Гребля – гідротехнічна споруда або природні утворення, які обмежують стік води, створюють водосховища і різницю рівнів води уздовж русла річки.

Дільниця річки, яка знаходиться між сусідніми греблями, або дільниця каналу між двома шлюзами називається б’єфом.

 Верхній б’єф греблі – частина річки вище підпорної споруди (греблі, шлюзу), а частина річки нижче підпорної споруди – нижній б’єф.

Маса води, яка пропускається гідротехнічною спорудою у нижньому б’єфі за одиницю часу, називається стоком, а вода, яка прибуває до верхнього б’єфу – притоком. Різниця між притоком води і стоком – водоперетік.

Водосховища можуть бути довготривалі (як правило, утворені гідротехнічними спорудами) і короткочасні за рахунок дії сил природи: зсувів, селів, лавин, обвалів, землетрусів тощо.

 Прорив – ушкодження у тілі греблі, дамби, шлюзі, які є наслідком їх розмиву з утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень або з утворенням проривного паводка; аварійні спрацювання водосховищ ГЕС у зв’язку із загрозою прориву гідроспоруди.

Хвиля прориву виникає за умови одночасного накладання двох процесів:

Падіння води водосховища із верхнього в нижній б’єф, погоджування хвилі і різкого збільшення об’єму води в місці падіння, що викликає перетік води із цього місця в інше, де рівень води нижче. Хвиля прориву, яка змінює під час руху висоту, швидкість, ширину та інші параметри, має зони підйому рівнів води і зони їх спаду, які називаються фронтом хвилі прориву. Висота хвилі прориву і швидкість її розповсюдження залежать від розмірів прориву, різниці рівнів води між верхнім і нижнім б’єфами, гідрологічних і топографічних умов русла і її пойми.

Швидкість руху хвилі прориву, як правило, знаходиться у діапазоні від 3 до 25 км/год, а висота 2-50 метрів.

Основний наслідок прориву греблі при гідродинамічних аваріях – катастрофічне затоплення місцевості, що призводить до стрімкого затоплення хвилею прориву нижче розташованої місцевості з утворенням проривного паводку.

Катастрофічне затоплення характеризується:

- максимально можливою висотою та швидкістю хвилі прориву;

- розрахунковим часом приходу гребеня і фронту хвилі прориву у відповідний створ;

- кордонами зон можливого затоплення;

- максимальною глибиною затоплення конкретної ділянки місцевості;

- тривалістю затоплення території.

Під час руйнування гідротехнічних споруд затоплюється частина прилеглої до річки місцевості, яка називається зоною можливого затоплення.

У залежності від наслідків впливу гідропотоку, який утворюється при гідродинамічних аваріях, на території утворюється зона можливого затоплення.

Слід виділити зону катастрофічного затоплення, у межах якої розповсюджується хвиля прориву, що спричиняє масові втрати людей, руйнування будинків і споруд, знищує інші матеріальні цінності.

Час, протягом якого затоплена територія може знаходитися під водою, коливається від 4 годин до кількох діб. Евакуація населення із зон можливого катастрофічного затоплення проводиться, в першу чергу, з населених пунктів, що знаходяться поблизу гребель, хвиля прориву яких може досягти зазначених населених пунктів менше ніж за чотири години, а з інших населених пунктів – за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.

2.3 Прогнозування параметрів прориву греблі гідротехнічних споруд

Прогнозування часу прориву природних гідротехнічних споруд базується на прогнозі підйому рівнів води до 80-85% висоти перемички водосховища з урахуванням прогнозу найближчої метеостанції.

Відомості щодо характеристик хвилі прориву необхідні для прийняття рішення для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Вихідні дані для розрахунку:

L – віддалення створу, який розглядається, від греблі;

В – розмір прориву;

І – схил водної поверхні (визначається по карті);

hm – висота площадки (визначається по карті);

hз – максимальна висота затоплення дільниці місцевості по створу (визначається по карті);

 hер – висота прямокутника, еквівалентного по площі змоченого периметру в створі при максимальній глибині затоплення (визначається по карті);

Н – висота греблі.

 Результати розрахунку:

h – максимальна висота хвилі прориву;

V – максимальна швидкість потоку;

Vер – середня швидкість потоку води у створі, який розглядається;

t – тривалість затоплення території;

tгр – час приходу гребеня хвилі прориву;

tфр – час приходу фронту хвилі прориву.

 Послідовність розрахунку:

 1. Визначається висота і швидкість хвилі прориву.

   Аh        Аv

h = ———— , м             V = ——— , м

          

де: Аh, Bh, Аu, Вu – коефіцієнти апроксимації, які залежать від висоти греблі; (Н) - гідравлічною схилу водної поверхні (І) і розмірів очікуваного прориву; (В) – значення коефіцієнтів наведені у таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Значення коефіцієнтів (В)

В

Нm

Значення коефіцієнтів при схилах

і = 1 × 10-4

і = 5 × 10-4

і = 1 × 10-3

Аh

Вh

Аu

Вu

Аh

Вh

Аu

Вu

Аh

Вh

Аu

Вu

1

5

0,25

20

40

80

150

20

40

80

150

250

20

40

80

150

250

100

280

720

1880

128

340

844

2140

4520

140

220

880

2420

4740

90

150

286

500

204

332

588

1036

1976

192

388

780

1456

2420

9

20

39

79

11

19

34

62

100

8

13

23

41

67

7

9

12

15

11

14

17

23

28

21

21

21

20

16

70

180

480

1240

92

224

554

1200

2600

60

192

560

1360

2800

50

76

140

234

104

167

293

514

830

100

176

320

572

932

13

24

52

100

13

23

43

79

130

11

21

41

77

126

10

12

16

21

23

25

31

38

46

33

36

41

51

62

40

110

300

780

56

124

320

940

1840

40

108

316

840

1688

18

30

60

106

51

89

166

299

490

38

74

146

172

452

16

32

62

116

18

32

61

113

187

15

30

61

114

191

21

24

29

34

38

44

52

62

79

43

50

65

89

116

2. Визначається середня швидкість потоку води

                                                                          1

Vср = — hз2/3і1/2, м/с

                                                             nе

де: n- еквівалентний коефіцієнт шорсткості по створу

                                                                                 1

n = — hср2/3і1/2

                                                                           u

3. Визначається час затоплення території

                                                                                            hm

t = w(tp — tфр) (1 − —)

                                                                                             h

де: hm – висота дільниці місцевості від рівня моря у річці в межень, м;

     w  - коефіцієнт, який залежить від висоти греблі, гідравлічного схилу і інших параметрів.

Значення коефіцієнта W визначається по таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Значення коефіцієнта W

I L

Н

Висота греблі в долях від середньої глибини річки у нижньому б’єфі (hm)

Н = 10ho

Н = 20ho

0,05

15,5

18

0,1

14

16

0,2

12,5

14

0,4

11

12

0,8

9,5

10,8

1,6

8,3

9,9

3

9,9

9,6

5

7,6

9,3

Величини tгр і tфр визначаються по таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Величина tгр і tфр

L, км

Н = 20 м

Н = 40 м

Н = 80 м

для і = 1 × 10-4 чисельнику:

для і = 1 × 10-3 знаменнику:

tгр

tгр

tгр

tгр

tгр

tгр

5

0,2/0,2

1,8/1,2

0,1/0,1

2/1,2

0,1/0,1

1,1/0,1

10

0,6/0,6

4/2,4

0,3/0,3

3/2

0,2/0,1

1,7/0,4

20

1,6/2

7/5

1/1

6/4

0,5/0,4

3/2

40

5/4

14/10

3/2

10/7

1,2/1

5/2

80

13/11

30/21

8/6

21/14

3/3

9/4

150

33/27

62/43

18/15

40/23

7/6

17/9

Очікувані параметри, які характеризують зону затоплення, залежать не тільки від розмірів водосховища, величини напору та інших характеристик гідровузла, але, більшою мірою, визначаються геодезичними і топографічними особливостями території.

2.4 Заходи з мінімізації небезпечних наслідків та захисту населення при катастрофічних затопленнях

Необхідним є забезпечити постійне спостереження за станом природних та штучних гребель. Для цього залучаються спеціалісти-гідротехніки зі складу експлуатаційного персоналу гідродинамічно небезпечних об’єктів, представників науково-дослідних та інших спеціалізованих організацій.

У структурі кожної гідроелектростанції є гідротехнічний цех, який займається експлуатацією, ремонтом та спостереженням за гідротехнічним станом споруди, в якому проектом передбачено комплекс контрольно-вимірювальної апаратури.

У разі небезпеки прориву штучної греблі, необхідно вжити заходів щодо недопущення події. Наприклад: регулюванням стоку води; форсованим спрацюванням водосховища; транзитним пропуском води.

Якщо існує небезпека прориву греблі природного водосховища, то необхідно вжити заходів щодо укріплення стіни греблі, або викликати прорив у менш небезпечному напрямку.

Для запобігання можливих раптових проривів на греблях водосховищ, захисту населення і матеріальних цінностей завчасно виконуються наступні заходи:

а) адміністративні:

- обмеження будівництва житлових будинків і об’єктів господарювання у місцях, які підпадають під дію можливої хвилі прориву наступного затоплення;

- евакуація населення із зон, де час добігання хвилі прориву, після руйнування греблі, складає менше чотирьох годин – терміново, а з решти території – при виникненні загрози затопленню;

б) інженерно-технічні:

- обвалування (будівництво дамб) населених пунктів і сільськогосподарських угідь;

- створення надійних дренажних систем;

- берегоукріплюючі роботи щодо запобігання зсувам, обвалам тощо;

- улаштування гідроізоляції та спеціальних кріплень на будинках і спорудах;

- насадження низькостовбурних лісів із вільхи, верби, осики і берези, що збільшує шорсткість поверхні і сприяє зменшенню швидкості хвилі прориву.

Населення повинно бути ознайомлено із системою попередження про небезпеку.

У разі загрози та виникнення НС проводиться оповіщення та інформування населення з метою забезпечення життя і здоров’я громадян, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди підприємствам, установам і організаціям, матеріальним і культурним цінностям.

Оповіщуються усі населені пункти, які підпадають у зону можливого катастрофічного затоплення.

Завчасно плануються можливі маршрути евакуації на підвищені ділянки місцевості. Необхідно передбачити, що брати з собою при евакуації.

Після надходження інформації про небезпеку руйнування греблі водосховища, необхідно терміново евакуюватися на підвищену ділянку і знаходитися там до тих пір, поки не зійде вода, або не буде передана офіційна інформація, що небезпека минула. Після спаду води необхідно дотримуватися ряду правил:

- необхідно остерігатися обірваних проводів, проводів, які провисли, повідомляти про наявність таких пошкоджень, а також про руйнування каналізаційних і водопровідних мереж у відповідні комунальні служби;

- не можна вживати в їжу продукти, які знаходилися в контакті з водяними потоками.

Питну воду перед вживанням необхідно перевірити на придатність. Колодязі з питною водою повинні бути осушені і вичищені.

Усі будинки повинні бути оглянуті, складені акти огляду щодо придатності для проживання, а також для проведення аварійно-відновних робіт.

Потрапивши в будинок, не слід користуватися відкритим вогнем у якості джерела освітлення, оскільки у приміщенні може бути присутній газ, або інша вибухонебезпечна речовина, не використовувати джерела енергозабезпечення, поки не будуть перевірені енергетичні джерела.

Необхідно відкрити всі двері і вікна для просушки будинків, прибрати вологе сміття і надати можливість підлогам і стінам висохнути.

3. Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Важливим питанням при організації і проведенні заходів щодо ліквідації наслідків НС техногенного і природного характеру є здійснення оцінки їх збитків за балансовою (залишковою) вартістю пошкодженого майна, збитків від втрати життя та здоров’я населення, невиробленої продукції внаслідок припинення виробництва, втрат природно-заповідного фонду і ін. Це необхідно для того, щоб встановити рівень НС та наступного проведення фінансування заходів з ліквідації їх наслідків і виділення необхідних матеріально-технічних ресурсів.

Оцінка збитків здійснюється у відповідності з Методикою оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №175. За методикою визначають розміри збитків від наслідків НС техногенного і природного характеру, завданих здоров’ю людей та об’єктам національної економіки.

Усі збитки поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди, зокрема від:

втрати життя та здоров’я населення (Нр);

руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції (Мр);

невироблення продукції внаслідок припинення виробництва (Мп);

вилучення або порушення сільськогосподарських угідь (Рс/г);

втрат тваринництва (Мтв);

втрати деревини та інших лісових ресурсів (Рл/р);

втрат рибного господарства (Рр/г);

знищення або погіршення якості рекреаційних зон (Ррек);

забруднення атмосферного повітря (Аф);

забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря (Вф);

забруднення земель несільськогосподарського призначення (Зф);

а також збитки, заподіяні природно-заповідному фонду (Рпзф).

Відповідно до територіального поширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС – державний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Порядок розрахунку збитків за типами НС.

Загальний обсяг збитків від наслідків НС розраховується як сума основних локальних збитків. Розрахунок збитків (З) при НС проводиться за такою загальною формулою, складові якої визначені вище:

З = Нр + Мр + Мп + Рс/г + Мтв + Рл/р + Рр/г + Ррек + Рпзф + Аф + Вф + Зф .               (1)

Для кожного типу НС згідно з класифікатором НС встановлюється перелік основних характерних збитків щодо кожного рівня НС залежно від масштабів шкідливого впливу.

Для кожного типу та виду НС залежно від їх рівня визначаються основні види збитків. Ці види за типами та масштабами НС наведені у таблиці (прямим шрифтом виділено збитки, які необхідно обов’язково розраховувати, курсивом – збитки, що мають місце у деяких окремих випадках).

Таблиця 1

Основні види збитків, характерних для різних типів НС

№ з/п

Типи НС

Рівень НС

об’єктовий

місцевий

регіональний

державний

Надзвичайні ситуації техногенного характеру

1.

Транспортні аварії

Нр Мр Мп ;

Аф Вф Зф

Нр Мр Мп;

Рр/г Аф Вф Зф

2.

Пожежі та вибухи

Нр Мр Мп ;

Аф Вф Зф

Нр Мр Мп Аф ;

Рр/г Вф Зф

Нр Мр Мп Аф Вф Зф;

Рс/г Рл/г Рр/г Ррек Рпзф

3.

Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР, РР, БНР

Нр Мв Мр Аф Вф;

Рр/г Ррек Рс/г Рл/г

Нр Мр Мв Рр/г Ррек Аф Вф;

Рс/г Рл/г Рпзф Зф

Нр Мр Мв Рр/г Ррек Рс/г Рл/г Рпзф Аф Вф Зф 

Нр Мр Рр/г Ррек Рс/г Рл/г Рпзф Аф Вф Зф 

4.

Аварії на об’єктах електроенергетики

Мр Мв; Нр

Мр Мв; Нр

Мр Нр

Мр Нр

5.

Аварії на комунальних системах життєзабезпечення

Мр Нр Мв Вф; Зф

Мр Нр Мв Вф; Зф

Мр Нр Мв Рр/г Ррек Вф Зф

Мр Нр Мв Рр/г Ррек Вф Зф; Рс/г Рл/г Рпзф

Надзвичайні ситуації природного характеру

6.

Метеорологічні та агрометеорологічні небезпечні явища

Мр Мв; Нр Рл/г

Мр Мв; Нр Рл/г

Мр Нр Рс/г;

Рл/г Мв Аф Вф Зф

Мр Нр Рс/г Рл/г;

Рпзф Рр/г Ррек Мв Аф Вф Зф

7.

Гідрологічні небезпечні явища

Мр Нр Мв; 

Рс/г Рл/г Рр/г Ррек  Вф 

Мр Нр Рс/г Рр/г Мв; 

Рл/г  Ррек  Вф 

Мр Нр Рс/г Рр/г Мв Рл/г Ррек  Вф 

8.

Інфекційні захворювання людей

Нр Мв

Нр Мв

Нр Мв Мр    

Нр Мв Мр    

Особливості проведення розрахунків основних видів збитків

1. Розрахунок збитків від втрати життя та здоров’я населення.

Розмір збитків від втрати життя та здоров’я населення визначається за такою формулою:

Нр = Σ Втрр + Σ Вдп + Σ Ввтг,                                                   (2)

де Σ Втрр – втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва;

    Σ Вдп  -- витрати на виплату допомоги на поховання;

    Σ Ввтг -  витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника;

а) втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва розраховуються на підставі даних, наведених у таблиці 2, за такою формулою:

Σ Втрр = Мл N + Мт N + МіN + МзN,                                                (3)

де Мл – втрати від легкого нещасного випадку;

    Мт - втрати від тяжкого нещасного випадку;

    Мі – втрати від отримання людиною інвалідності;

    Мз – втрати від загибелі людини;

    N  -  кількість постраждалих від конкретного виду нещасного випадку.

Таблиця 2

Усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів з виробництва

№ з/п

Вид нещасного випадку

Втрати на одну людину, тис гривень

1.

Легкий нещасний випадок з втратою працездатності до 9 днів

Мл = 0,28*

2.

Тяжкий нещасний випадок без встановлення інвалідності з втратою працездатності понад 9 днів

Мт = 6,5*

3.

Тяжкий нещасний випадок, внаслідок якого потерпілий отримав інвалідність з втратою працездатності понад 3980 днів

Мі = 37*

4.

Нещасний випадок, що призвів до загибелі

дорослої людини віком до 60 років

дитини віком до 16 років

Мз = 47*

Мз = 22*

Примітка. Втрати, зазначені у пунктах 1-3 цієї таблиці, розраховуються для громадян, які в період отримання травми були працевлаштовані. Для непрацевлаштованих громадян віком до 60 років розраховуються лише втрати, зазначені у пункті 4. Збитки від загибелі працюючого не повинні бути менше, ніж його п’ятирічний заробіток, тобто сума втрат від загибелі дорослої людини може бути більшою, ніж зазначена у таблиці 2.

б) витрати на виплату допомоги на поховання розраховуються за такою формулою:

Σ Вдп = Мдп × Nз                                                                         (4)

де Мдп – 0.5* тис. гривень/людину – допомога на поховання (за даними органів соціального забезпечення);

     Nз  - кількість загиблих;

в) витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника розраховуються на кожну дитину за такою формулою:

Σ Ввтг = 12 × Мвтг × (18-Вд),                                                          (5)

де 12 – кількість місяців у році;

     Мвтг – 0,037* тис. гривень – розмір щомісячної пенсії на дитину до досягнення нею повноліття – 18 років (за даними органів соціального забезпечення);

      Вд – вік дитини.

*Примітка. Номінальні розміри видатків затверджуються з урахуванням вимог відповідних нормативно-правових актів.

2. Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

Збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції розраховуються за такою формулою:

                                    Мр = Фв + Фг + Пр + Прс + Сн + Мдг,                                                        (6)

де Фв – збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення;

    Фг – збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення;

    Пр – збитки від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції;

    Сн – збитки від втрат запасів сировини, напівфабрикатів та проміжної продукції;

    Мдг – збитки від втрат майна громадян та організацій;

а) розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення

Загальні збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення складаються із збитків від повного або часткового руйнування і пошкодження будівель, споруд, корпусів, техніки, обладнання та інших видів основних фондів виробничого призначення та розраховуються за такою формулою:

                                                                  n

                                                       Фпв = Σ  (ΔРі × Кіа) – Лв  ,                                                                                     (7)

                                                                                                  і =1 

де ΔРі  - зменшення балансової вартості і –го виду основних фондів виробничого призначення внаслідок повного або часткового руйнування з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації;

    Кіа – коефіцієнт амортизації і – го виду основних фондів виробничого призначення;

      n – кількість видів основних фондів виробничого призначення, що були частково або повністю зруйновані;

     Лв - ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування;

б) розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення

 Загальні збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення (житла, комунікацій, споруд та будівель допоміжного призначення тощо) розраховуються виходячи із залишкової балансової вартості зруйнованих об’єктів за такою формулою:

                                                                n

                                                       Фг = Σ  (ΔРі × Кіа) – Лв  ,                                                                                         (8)

                                                                                               і =1

де  ΔРі - балансова вартість і-го виду повністю зруйнованих фондів невиробничого призначення з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації;

         Кіа – коефіцієнт амортизації і-го виду фондів невиробничого призначення;

          n -   кількість видів зазначених фондів, що були повністю зруйновані;

          Лв – ліквідаційна вартість одержаних матеріалів і устаткування;

в) розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції

Розрахунок збитків від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції провадиться за такою формулою:

                                                                Пр = Прп + Прс.                                                               (9)

Збитки від втрат готової промислової продукції (Прп) розраховуються виходячи з її собівартості або за цінами придбання з урахуванням індексації за такою формулою:

                                                                                                                         m

                                                                      Прп = Σ (Сі × qі)                                                        (10)

                                                                                                                         і=1 

де Сі – собівартість одиниці і-го виду промислової продукції;

     qі – кількість втраченої продукції і-го виду;  

     m  - кількість видів промислової продукції, втрачених під час НС.

Збитки від втрат готової сільськогосподарської продукції (Прс) розраховуються на базі середніх оптових цін для різних регіонів України за такою формулою:

                                                                                                                                 m

                                                                      Прс = Σ (Ціj × qі)                                                       (11)

                                                                                                                                 і=1 

де Ціj – середня оптова ціна і-го виду сільськогосподарської продукції в j-му регіоні;

     qі – кількість втраченої сільськогосподарської продукції і-го виду;

     m – кількість видів втраченої сільськогосподарської продукції;

г) розрахунок збитків від втрат незібраної сільськогосподарської продукції.

Збитки від втрат незібраної сільськогосподарської продукції (Прс) розраховуються на базі показників середньої врожайності основних видів сільськогосподарських культур для різних регіонів України та середнього прогнозованого рівня оптових закупівельних цін на відповідну сільськогосподарську продукцію з урахуванням нездійснених витрат, необхідних для доведення її до товарного виду, за такою формулою:

                                                                                                     m

                                                         Прс = Σ (Sі × кі × Уіj × Ціj - Зідод),                                         (12)

                                                                                                     і=1

де Sі – площа пошкодження і-ї сільськогосподарської культури;

     кі – середній коефіцієнт пошкодження посівів і-ї сільськогосподарської культури;

    Уіj – середня очікувана прогностична урожайність і-ї сільськогосподарської культури в j-му регіоні;

    Ціj – прогностична середня оптова ціна і-го виду сільськогосподарської продукції в j-му регіоні на час після збирання врожаю;

    Зідод – витрати, необхідні для доведення всього обсягу втраченої і-ї сільськогосподарської продукції до товарного вигляду;

    m – кількість видів втраченої незібраної сільськогосподарської продукції.

Розрахунок (Прс) потребує обов’язкового перерахування після збирання врожаю;

г) розрахунок збитків від втрати сировини, матеріалів та напівфабрикатів, проміжної продукції

Збитки від втрат сировини, матеріалів та напівфабрикатів, необхідних для виробництва продукції та надання послуг (Сн), розраховуються виходячи з витрат відповідних підприємств та організацій на їх придбання або із середніх значень оптових цін на сировину, матеріали, напівфабрикати на момент виникнення втрат за такою формулою:

                                                                                                                      m

                                                                     Сн = Σ (Цісер × qі)                                                      (13)

                                                                                                                      і=1

де  Цісер – середня оптова ціна одиниці і-ї сировини, матеріалів та напівфабрикатів на момент     виникнення втрат;

      qі – обсяг втрачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

Збитки від втрат проміжної продукції (Сппром) підприємств розраховуються виходячи з її собівартості за такою формулою:

                                                                                                                            m

                                                                   Снпром = Σ (Сі × qі)                                                      (14)

                                                                                                                            і=1

де Сі – собівартість і-го виду проміжної продукції;

     qі – кількість втраченої проміжної продукції і-го виду;

д) розрахунок збитків від втрат майна громадян та організацій

Збитки від втрат іншого майна (Мдг) розраховуються для організацій виходячи з його залишкової балансової вартості, а для громадян – виходячи із середньої ринкової ціни відповідного майна на момент його втрати, що оцінюється експертним шляхом, за такою формулою:

                                                        m                                                          n

                                              Мдг = Σ (Рі × Кіа × кі × qіорг) + Σ (Цjс.р × qjгр),                                (15)

                                                                                     і=1                                                      j=1

де Рі – балансова вартість і-го виду втраченого майна організацій;

    Кіа- коефіцієнт амортизації і-го виду втраченого майна організацій;

    кі  - індекс зміни цін стосовно часу придбання і-го виду майна;

    qіорг- кількість втраченого майна організацій і-го виду;

    Цjс.р – середня ринкова ціна j-го виду втраченого майна громадян;

    qjгр – кількість втраченого майна громадян j-го виду;

     m – кількість видів майна, втраченого організаціями;

      n – кількість видів майна, втраченого громадянами.

    

Рекомендована література:

1.Закон "Про цивільну оборону України"- 3.02.1993 р.

2. Положення "Про цивільну оборону України"-10.05.1994 р.

3.Закон "Про правові засади цивільного захисту"-24.06.2004 р.

4.Закон "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій тезногенного та природного характеру" - 8.06.2000 р.

5.Постанова Кабінету Міністрів України від 3.08.1998 р. № 1198 "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру".

6. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін.. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т. 1. «Техногенна та природна небезпека». Посібник. – К.: КІМ, 2007, - 636 с.

7. Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №175.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76513. Методическое наследие и его роль в развитии методики русского языка 33 KB
  Методическое наследие и его роль в развитии методики русского языка Возникновение методики преподавания русского языка датируют 1844 годом годом выхода в свет книги Федора Ивановича Буслаева О преподавании отечественного языка но еще задолго до этого исследования появлялись работы которые сейчас мы могли бы называть методическими пособиями. Срезневского 1812-–1870 больше известного как автора словаря древнерусского языка но ему принадлежат и методические работы. Автор рекомендует не ограничиваться в школе изучением литературного...
76514. Внеклассная работа по русскому языку 29.5 KB
  Дети по своему усмотрению выбирают тот или другой вид внеклассной работы. Второй принцип принцип равного права как сильных так и слабых школьников на участие во внеклассной работе. Интерес к внеклассной работе не возникает стихийно; он развивается при определенных условиях которые создаются учителем т. Принцип развития способностей детей лежит в основе любой внеклассной работы в том числе и работы по русскому языку и литературе.
76515. Факультативные занятия по русскому языку 33.5 KB
  Как показано в главе о содержании образования в учебные планы общеобразовательных школ включены факультативные занятия по предметам которые изучаются по выбору самих учащихся. Следовательно факультативные занятия проводятся на добровольных началах и по выбору самих учащихся параллельно с изучением обязательных предметов. С помощью факультативных занятий школа призвана решать следующие задачи: а удовлетворять запросы в более глубоком изучении отдельных предметов которые интересуют учащихся б развивать учебнопознавательные интересы...
76516. Формирование языковой и лингвистической компетенции на уроках русского языка 26.5 KB
  Формирование языковой и лингвистической компетенции на уроках русского языка.:Языковая компетенция способность учащихся употреблять слова их формы синтаксические структуры в соответствии с нормами литературного языка использовать его синонимические средства в конечном счете владение богатством языка как условие успешной речевой деятельности. В преподавании русского языка как родного и как неродного формирование языковой компетенции занимает неодинаковое место. В первом случае дети усваивают звуковую и лексическую системы...
76517. Формирование коммуникативной компетенции на уроках русского языка 38 KB
  Формирование коммуникативной компетенции на уроках русского языка. Однако охарактеризованные знания и умения еще не обеспечивают общения адекватного коммуникативной ситуации. Очень важное место в коммуникативной компетенции занимают собственно коммуникативные умения и навыки выбрать нужную языковую форму способ выражения в зависимости от условий коммуникативного акта33 т. умения и навыки речевого общения сообразно коммуникативной ситуации.
76518. Формирование культуроведческой компетенции на уроках русского языка 26 KB
  Формирование культуроведческой компетенции на уроках русского языка. УЧЕБНИК: Культуроведческая компетенция предполагает осознание языка как формы выражения национальной культуры взаимосвязи языка и истории народа национальнокультурной специфики русского языка владение нормами русского речевого этикета культурой межнационального общения. Быстрова:Современный период развития методики преподавания языков характеризует обостренный интерес к культуроносной кумулятивной функции языка к обучению языку как средству приобщения к...
76519. Методы исследования в методике русского языка 26 KB
  Эксперимент: 1 поисковый ориентирующий эксперимент выявление проблемных зон в процессе обучения определенному предмету разделу теме; 2 констатирующий эксперимент экспериментальный срез проводящийся для подтверждения определенной гипотезы посредством тестирования и анкетирования; 3 обучающий эксперимент процесс обучения определенной группы учащихся по какойлибо новой методике программе учебному пособию и т.; 4 корректирующий эксперимент устранение недостатков выявленных в процессе обучающего эксперимента; 5 контрольный...
76520. Принципы обучения (общедидактические) 42 KB
  Прочность усвоения знаний достигается логикой построения изучаемого материала системой упражнений требующих не автоматического а творческого и сознательного перенесения полученных знаний специальными методами на этапе усвоения материала а также постоянным повторением материала уже после изучения раздела. Наглядность это использование специальных средств для опоры на различные анализаторы при восприятии и усвоении материала. Наглядность служит для того чтобы вопервых облегчить понимание материала и вовторых задействовать как можно...
76521. Принципы методики преподавания русского языка 26 KB
  Практически во всех разделах изучаются значимые единицы морфемы слова предложения. В морфемике необходимо учитывать что морфемы являются минимальными значимыми частями слова и что поэтому морфемный разбор не может быть проведен механически на глазок. При изучении морфологии существенно то что разные значения одного и того же слова могут иметь разные морфологические характеристики например: слово лес в значении ‘совокупность деревьев’ имеет формы единственного и множественного числа а в значении ‘строительный материал’ формы только...