8265

Забезпечення діяльності об’єкту господарювання, у власності якого перебуває об’єкт підвищеної небезпеки

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Забезпечення діяльності обєкту господарювання, у власності якого перебуває обєкт підвищеної небезпеки Питання, які розглядаються на лекції: Критерії ідентифікації обєктів підвищеної небезпеки.. Визначення об’єктів підвище...

Украинкский

2013-02-07

130 KB

45 чел.

Забезпечення діяльності об’єкту господарювання, у власності якого перебуває об’єкт підвищеної небезпеки

Питання, які розглядаються на лекції:

1. Критерії ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.

2. Визначення об’єктів підвищеної небезпеки 1 або 2 класу.

3. Декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.

1. Критерії ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.

Важливим питанням є забезпечення належної діяльності, пов’язаної з експлуатацією об’єктів підвищеної небезпеки (далі - ОПН), захистом життя і здоров’я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об’єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

ОПН – це об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

На відміну від ОПН потенційно небезпечних об’єкт (далі - ПНО) – це об’єкт, на якому можуть теж використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Серед наявних на певній територій ПНО шляхом проведення ідентифікації визначають ОПН.

За суб’єктами господарської діяльності (далі - СГД), що використовують ОПН, здійснюється державний нагляд і контроль. Його здійснюють уповноважені законами органи влади, в тому числі спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та їх відповідні територіальні органи, до відання яких віднесені питання охорони праці, забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, пожежної безпеки, санітарно-епідемічної безпеки, містобудування.

До повноважень КМ України, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з ОПН, належать:

забезпечення реалізації державної політики, нормативного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов’язаної з ОПН;

вирішення питань регулювання земельних відносин та користування природними ресурсами.

На обласні та районні адміністрації, Раду міністрів АР Крим у зазначеній сфері покладено:

здійснення контролю за додержанням вимог законодавства СГД;

здійснення необхідних заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, обмеження та ліквідації їх наслідків;

організація разом з відповідними спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади прийняття до експлуатації ОПН, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормами включає відповідну територію;

інформування населення про екологічно небезпечні аварії та надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, дії, які можуть вживатися громадянами для зменшення їх впливу на здоров’я людей та довкілля, а також про заходи, що вживаються для подолання і ліквідації наслідків таких аварій та надзвичайних ситуацій;

організація робіт по ліквідації наслідків аварії на ОПН, залучення до цих робіт підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян;

вжиття заходів для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок аварій та надзвичайних ситуацій.

СГД, який експлуатує ОПН, зобов’язаний:

Вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу;

повідомляти про аварію, що сталася на ОПН, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення;

забезпечувати експлуатацію ОПН з додержанням мінімально можливого ризику.

СГД ідентифікує ОПН відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються КМ України.

Порогова маса небезпечних речовин – нормативно встановлена маса окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій.

Під терміном «небезпечна речовина» розуміють хімічну, токсичну, вибухову, окислювальну, горючу речовину, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.

Для ідентифікації ОПН до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин:

1) горючі (займисті) гази – гази, які утворюють у повітрі при нормальному тиску суміші, що сприяють поширенню полум’я в детонаційному чи дефлаграційному режимі або можуть горіти в повітрі в дифузійному режимі при витіканні струменем (факельне горіння), у тому числі:

горючі (займисті) стиснуті гази – гази, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тиском, що перевищує 0,1 Мпа, і не можуть перебувати в рідкій фазі;

горючі (займисті) зріджені гази під тиском - гази, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах у рідкій фазі під тиском, що перевищує 0,1 Мпа, та при температурі, що дорівнює або перевищує температуру навколишнього середовища;

горючі (займисті) кріогенно зріджені гази – гази, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах у рідкій фазі під тиском, що перевищує 0,1 Мпа, та при температурі нижчій від температури навколишнього середовища;

2) горючі рідини – рідини, які можуть самозайматися, а також займатися за наявності джерела горіння і самостійно горіти після його видалення. Горючі рідини з температурою спалаху, що дорівнює або менша 61 0С у закритому тиглі або температурою спалаху, що дорівнює або менша 66 0С у відкритому тиглі, належать до легкозаймистих. Особливо небезпечними є легкозаймисті рідини, температура спалаху яких не перевищує 28 0С (згідно з ГОСТ 12.1.044-89);

3) горючі рідини, перегріті під тиском, - горючі рідини згідно з ГОСТ 12.1.044-89, які знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тиском при температурі, що перевищує температуру кипіння при атмосферному тиску в 1,25 і більше разів.

Якщо рідина являє собою суміш горючих рідин, за температуру кипіння при атмосферному тиску береться температура википання половини маси рідини. Якщо даних про таку температуру немає, за температуру кипіння береться температура на початку кипіння суміші (фракції).

За розрахункову береться максимальна температура за регламентом, робочими інструкціями або іншою технічною документацією. Якщо передбачено блокування за температурою, за розрахункову береться температура блокування;

4) вибухові речовини – рідкі або тверді речовини чи суміші речовин, які під впливом зовнішніх факторів здатні швидко змінювати свій хімічний склад, а цей процес само розповсюджуватися з виділенням великої кількості тепла і газоподібних продуктів (клас 1 згідно з ГОСТ 19433-88), у тому числі:

речовини або суміші речовин, які, згораючи в режимі детонації, утворюють ударну хвилю в повітрі;

речовини або суміші речовин, екзотермічні реакції з якими у режимі детонації, дефлаграції або теплового вибуху в оболонці (апараті, резервуарі, трубопроводі або в спеціальному виробі) призводять до руйнування цієї оболонки з утворенням ударної хвилі в повітрі та розкиданням уламків.

Вибухові речовини поділяють на ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні.

Ініціюючі (первинні) вибухові речовини – речовини, які під впливом теплових або механічних зовнішніх факторів (промінь вогню, тертя, слабкий удар тощо) здатні до швидкого хімічного перетворення з виділенням тепла і газоподібних продуктів.

Бризантні (вторинні) вибухові речовини – речовини, які під впливом ініціюючих вибухових речовин або значних теплових чи механічних зовнішніх факторів здатні до хімічного перетворення з виділенням тепла і газоподібних продуктів. Піротехнічні суміші – композиції на основі окислювача та горючої речовини з різними функціональними домішками, що здатні під впливом ініціюючих вибухових речовин або під значним впливом зовнішніх факторів до екзотермічних реакцій із світловим, тепловим, звуковим, реактивним або димовим (зокрема сльозогінним) ефектом;

5) речовини-окисники – речовини 5 класу небезпеки (згідно з ГОСТ 19433-88), у тому числі:

речовини, які підтримують горіння, викликають та/або сприяють спалахуванню інших речовин у результаті екзотермічної окисно-відновної реакції, температура розкладання яких не перевищує 65 0С та/або час горіння суміші окисника яких з органічною речовиною (дубовою тирсою) не перевищує часу горіння еталонного окисника з дубовою тирсою (наприклад перманганат калію, бромат калію, перхлорат калію тощо);

органічні пероксиди (речовини з двовалентною структурою кисню, які можуть вважатися похідними пероксиду водню).

До цієї категорії відносяться речовини, які підтримують процес горіння (наприклад кисень, озон, оксиди азоту та інші речовини в зрідженому стані);

6) високотоксичні та токсичні речовини – речовини, які мають властивості, зазначені в таблиці (ГОСТ 12.1.007-76).

Клас речовини

ГДК у повітрі робочої зони, міліграмів на 1 куб. метр

Середня смертельна доза (LD50) при потраплянні в шлунок, грамів на 1 кг ваги тіла

Середня смертельна доза (LD50) при впливі на шкіру, міліграмів на 1 кг ваги тіла

Середня смертельна концентрація (LD50) у повітрі міліграмів на 1 куб. метр

Дискримінуюча доза, міліграмів на 1 кг ваги тіла

Високотоксична

менш як 0,1

менш як 15

менш як 100

менш як 500

менш як 5

Токсична

0,1 - 1

15 - 150

100 - 500

500 - 5000

5

Токсичність речовин при пероральному впливі на тварин (дискримінуючи доза) визначено методом фіксованої дози за рекомендаціями Конвенції про трансграничний вплив промислових аварій (1992 рік).

До високотоксичних відносяться речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 1 класу небезпеки, а до токсичних – речовини, які за своїми біологічними властивостями та токсичністю належать до 2 класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007-76 і 12.1.005-88 та переліками граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин, затвердженими МОЗ.

7) речовини, які становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні для водних організмів), - речовини, які мають властивості, зазначені в таблиці, згідно з Конвенцією про трансграничний вплив промислових аварій (1992 рік); речовини, які можуть здійснювати тривалий негативний вплив на водне середовище.

Смертельна концентрація (LC50), при впливі на рибу протягом 96 годин, міліграмів на літр

Ефективна концентрація (EC50) при впливі на дафнії протягом 48 годин, міліграмів на 1 літр

Інгібуюча концентрація (IC50) при впливі на водорості протягом 72 годин, міліграмів на 1 літр

не більш як 10

не більш як 10

не більш як 10

За видами аварій, що можуть статися виходячи з властивостей небезпечних речовин, та за впливом уражаючих факторів цих аварій категорії небезпечних речовин об’єднуються у наступні групи:

група 1 (вибух) – горючі (займисті) гази, горючі рідини, перегріті під тиском, ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини, речовини-окислювачі, речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

група 2 (пожежа) – горючі (займисті) гази, горючі рідини, горючі рідини, перегріті під тиском, речовини-окисники, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів;

група 3 (шкідливі для людей і довкілля) – високотоксичні речовини, токсичні речовини, речовини, які становлять небезпеку для довкілля (високотоксичні для водних організмів), речовини, які становлять небезпеку для довкілля (токсичні для водних організмів) та/або можуть здійснювати довгостроковий негативний вплив на водне середовище, а також речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів.

3. Індивідуальними небезпечними речовинами є речовини та суміші речовин, для яких встановлено значення нормативів порогових мас, що відрізняються від значень нормативів порогових мас тих категорій, до яких ці речовини можна віднести за їх властивостями (нормативи порогових мас деяких індивідуальних небезпечних речовин новедено у таблиці 1, а небезпечних речовин за категоріями – у таблиці 2).

Таблиця 1

Нормативи порогових мас деяких індивідуальних небезпечних речовин

Найменування індивідуальної небезпечної речовини

Порогова маса, тонн

Категорії та групи, до яких може бути віднесена речовина

1 клас

2 клас

категорія

група

Алкіли свинцю

50

5

2, 3, 7, 9

1, 2, 3

Аміак

500

50

1, 8

1, 3

Амонію нітрат*

2500

350

5

1

Амонію нітрат (добрива)**

5000

1250

5

1

Арсенатний ангідрид, арсенатна кислота та/або її солі

2

1

7, 8, 9

3

Арсенітний ангідрид, арсенітна кислота та/або її солі

0,1

7, 8, 9

3

Арсенвмісний водень (арсін)

1

0,2

1, 7, 9

1, 2, 3

Ацетилен

50

5

1

1, 2

Берилій та його сполуки у перерахунку на берилій

0,01

3, 7

2, 3

Бром

50

20

6, 8, 9

1, 2, 3

Водень

50

5

1

1, 2

Вугільної кислоти дихлорангідрид (фосген)

0,75

0,3

8

3

Етилену оксид

50

5

1, 5, 8

1, 2

Кисень

2000

200

6

1, 2

Метанол

5000

500

2, 3, 9

1, 2, 3

Метилізоціанат

0,15

2, 3, 7

1, 2, 3

4,4-метилен-біс(2-хлоранілін) та/або солі в порошкоподібному стані

0,01

3, 7, 9

1, 2, 3

Нікелеві сполуки (дрібнодисперсний порошок), моно оксид нікелю, діоксин нікелю, триоксид нікелю, сульфід нікелю (ІІ), сульфід нікелю (ІІІ)

1

7

3

Поліхлоридні дибензофурани та поліхлоридні дибензодіоксини (включаючи ТХДД), розраховані із застосуванням коефіцієнта токсичного еквіваленту ТХДД***

0,001

7, 9

3

Пропілену оксид

50

5

2, 3, 8

1, 2

Сірки діоксин

250

25

1

1, 2

Сірки триоксид

75

7,5

8

3

Сірководень

50

5

1, 8

1, 2

Толуїдиндиізоціонат

100

10

3, 7

1, 2, 3

Формальдегід (концентрація понад 90 відсотків)

50

5

1, 8, 9

1, 2, 3

Фосфористий водень (фосфін)

1

0,2

7, 9

3

Хлор

25

10

6, 8

1, 2

Хлороводень (зріджений газ)

250

25

8, 9

3

Канцерогени: 4-амінобіфеніл та/або його солі, бензидин та/або його солі, бі (хлорметиловий) ефір, хлорметилметиловий ефір, диметилкарбамілхлорид, диметилнітрозомін, гексаметилфосфористий триамід, 2-нафтиламін та/або його солі, 1,3-пропансултон-4-нітродифеніл

0,001

7, 9

3

* Масовий вміст азоту в амонію нітраті та його сумішах становить понад 28 відсотків, а водяні розчини амонію нітрату містять понад 90 відсотків азоту.

** Масовий вміст азоту в простих добривах на основі амонію нітрату, а також у складних добривах на його основі (з фосфатом та/або поташем) становить понад 28 відсотків.

*** Коефіцієнти токсичного еквіваленту (ХДД – хлордибензодіоксин, ХДФ – хлордибензофуран, Т – тетра, П – пента, Гкс – гекса, Гпт – гепта, О - окта):

 

Таблиця 2

Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями

Номер категорії

Найменування категорії небезпечних речовин

Порогова маса, тонн

Групи, до яких може бути віднесена речовина відповідної категорії

1 клас

2 клас

1

Горючі (займисті) гази

200

50

1, 2

2

Горючі рідини

50000

5000

2

3

Горючі рідини, перегріті під тиском

200

50

1, 2

4

Ініціюючі (первинні) вибухові речовини

50

10

1

5

Бризантні (вторинні) та піротехнічні вибухові речовини

200

50

1

6

Речовини-окисники

200

50

1, 2

7

Високотоксичні речовини

20

5

3

8

Токсичні речовини

200

50

3

9

Речовини, які становлять небезпеку для навколишнього природного середовища (високотоксичні для водних організмів) та/або можуть здійснювати довгостроковий негативних вплив на водне середовище

500

200

3

10

Речовини, які вступають у бурхливу реакцію з водою з виділенням горючих та/або вибухонебезпечних чи токсичних газів

200

50

1, 2, 3

2. Визначення об’єктів підвищеної небезпеки 1 або 2 класу.

Ідентифікації підлягають всі СГД, у власності або користуванні яких є об’єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (ПНО), а також на СГД, які мають намір розпочати будівництво ПНО.

Окремо ідентифікуються ПНО, у яких є радіоактивні речовини, об’єкти розвідки, видобутку та розробки корисних копалин, перевезення транспортом небезпечних речовин за межами СГД, гідротехнічні споруди, ПНО із наявністю на них відходів.

СГД, у власності або користуванні якого є хоча б один ПНО чи який має намір розпочати будівництво такого об’єкта, організовує проведення його ідентифікації.

ПНО вважається ОПН відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об’єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

ПНО вважається апарат або сукупність пов’язаних між собою потоками в технологічний цикл апаратів, об’єднаних за адміністративною та/або територіальною ознакою. ПНО за адміністративною ознакою вважається структурний підрозділ (виробництво, цех, відділення, дільниця, тощо) СГД. У разі коли відстань між потенційно небезпечними об’єктами за адміністративною ознакою не досягає 500 метрів, вони вважаються одним ПНО. У разі коли до складу ПНО за адміністративною ознакою входять дільниці, відділення або окремі установки з небезпечними речовинами, що знаходяться на відстані понад 500 метрів одна від одної, вони вважаються окремими потенційно небезпечними об’єктами.

Під час проведення ідентифікації для кожного ПНО розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин або кожної небезпечної речовини, яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії або до декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами. У разі коли небезпечна речовина може бути віднесена одночасно до кількох категорій небезпечних речовин, використовується значення речовини у тій категорії, в якій її порогові маса найменша. У разі коли сумарна маса жодної індивідуально небезпечної речовини або небезпечної речовини будь-якої категорії не перевищує 1 відсотка порогової маси небезпечних речовин другого класу, об’єкт не відноситься до ОПН.

За сумарну масу небезпечної речовини береться:

1) для сховищ (резервуарів) – сумарна маса небезпечної речовини, що може в них знаходитися при повному завантаженні відповідно до технологічного регламенту, проектної або іншої документації. При цьому обов’язково зазначається, для яких обсягів речовини виконувалися розрахунки. У разі зміни норм завантаження процедура ідентифікації виконується повторно згідно з вимогами;

2) для технологічних установок – максимальна сумарна маса, що може знаходитися в апаратах і трубопроводах відповідно до технологічного регламенту, умов процесу та правил експлуатації;

3)  

Рекомендована література:

1.Закон "Про цивільну оборону України"- 3.02.1993 р.

2. Положення "Про цивільну оборону України"-10.05.1994 р.

3.Закон "Про правові засади цивільного захисту"-24.06.2004 р.

4.Закон "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій тезногенного та природного характеру" - 8.06.2000 р.

5.Закон «Про об’єкти підвищеної небезпеки»- 18.01.2001 р.

6. ДСТУ 7095:2009 Захист населення у надзвичайних ситуаціях. Основні положення.

7. ДСТУ 2156-93 Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення.

8. ДСТУ 2960-94 Організація промислового виробництва.

9. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Том 1: Техногенна та природна небезпека / О.М.Євдін, В.В. Могильниченко та ін.. – К: КІМ, 2007 – 636 с.

10. Постанова КМ України «Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки» від 11.07.2002 №956.