82680

Робота з колективом учнів

Реферат

Педагогика и дидактика

Народна педагогіка зосереджувала увагу на тому, щоб соціальний колектив виступав джерелом всебічного розвитку кожного його члена, був надійним захисником інтересів, прав особистості. Оскільки характерними рисами менталітету українців були гуманізм, демократизм, не допускалось використання колективу...

Украинкский

2015-03-01

124 KB

2 чел.

Робота з колективом  учнів

  1.  Поняття   "колектив".   Теорія   колективу   у   спадщині   видатних педагогів.
  2.  Ознаки колективу.
  3.  Структура колективу.
  4.  Стосунки у колективі.
  5.  Вплив сформованого колективу на розвиток особистості.
  6.  Стадії розвитку колективу, роль педагога на кожній із них.
  7.  Шляхи формування колективу.

1. Сьогодні ми ведемо розмову про формування високоморальної особистості. Моральність людини виявляється у ставленні її до навколишнього світу, до людей, серед яких вона живе, до самої себе. Формування таких ставлень можливе лише в процесі спілкування, яке здійснюється в певному людському середовищі.

Виховання особистості в колективі є вираженням певних закономірностей розвитку суспільства. Лише в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного розвитку особистості. Відокремлення людини від інших людей, від соціального середовища — це соціально-психічний вакуум, який стоїть на заваді розвитку окремої людини і певної спільноти взагалі.

Ще давня людина повинна була привчатися ототожнювати своє "я" із суспільним "ми". Таке "виховання" первісної людини тривало десятки тисяч років і, таким чином, вироблявся інстинкт спілкування. Людина звикла уявляти своє "я" в поєднанні із спільністю людей.

Колективність — якість людини, яка проявляється в її здатності до взаєморозуміння, взаємодії, прояві солідарності, взаємодопомоги, відповідальності.

Українська народна педагогіка акумулювала тисячолітній досвід народу щодо місця і ролі колективу у вихованні людини. У колективі вона вбачала живильне джерело всебічного розвитку особистості і передусім соціальну силу, що забезпечує формування її моральних цінностей. У народних прислів'ях спостерігаємо думки, які підтверджують колективістську психологію українців: "Громада — великий чоловік", "Де дружно, там і хлібно", "Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться", "Громада — це рада, що рішила — так і буде", "У товаристві лад — усяк тому рад" та ін.

Народна педагогіка зосереджувала увагу на тому, щоб соціальний колектив виступав джерелом всебічного розвитку кожного його члена, був надійним захисником інтересів, прав особистості. Оскільки характерними рисами менталітету українців були гуманізм, демократизм, не допускалось використання колективу в якості інструмента приниження його членів, розпалювання конфліктів між ними. Лише в тоталітарних суспільних утвореннях дбали про організацію колективів і використання їх як інструмента тиску на особистість, подавлення її "Я" та ін. В умовах розвитку демократичного суспільства будь-які колективи мають формуватися та розвиватися на засадах гуманізму й демократизму.

Колектив - це група об'єднаних спільними цілями людей, які досягли в процесі соціально цінної спільної діяльності високого рівня розвитку.

Колективів є дуже багато : колектив робітників, службовців, армійський колектив тощо. Але особливе місце в сучасному суспільстві відводиться дитячому колективу.

Дитячий колектив - об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчанням), послідовною мінливістю складу, відсутністю досвіду, потребою в педагогічному керівництві, в той же час являється важливим фактором всебічного розвитку особистості. Через життя і діяльність дитячих колективів суспільство здійснює завдання національного виховання підростаючого покоління.

А.С. Макаренко

Великий внесок його в розробку теорії і методики організації виховного колективу. Розробив систему виховання особистості в колективі і через колектив. Основні положення його теорії:

  1.  Виховання  в  колективі.   "Виховуючи  окрему  особу,  ми  повинні  думати  про виховання всього колективу".
  2.  Колектив - живий соціальний організм. Він "народжується", живе, розвивається, перестає  існувати.  Це  життя  повинно бути радісним,  цікавим,  наповненим  працею, пізнанням, романтикою, грою.
  3.  Це органічний сплав особистих і суспільних цілей.

Наприклад, шкільний колектив є основою для різнопланової діяльності школярів, самовираження, виявлення здібностей, таланту. Особиста ціль не повинна загубитись серед колективних цілей. Педагог повинен спрямувати свою діяльність на органічне злиття особистих та колективних цілей.

  1.  Розробив прийоми і методи впливу на особистість через колектив.
  2.  Виділив ознаки колективу.
  3.  Обгрунтував стадії розвитку колективу.
  4.  Велику увагу приділяв створенню активу та системи органів самоврядування. Для виховання активу Макаренко організував різні види діяльності в колективі, залучаючи органи   самоврядування.   За   допомогою   широкої   сітки   самоуправління   кожен   член колективу навчався і підчинявся товаришу, і в той же час вчився   керувати колективом. Діти ставали і в позицію відповідальності, і залежності, і взаємодопомоги.

        8) Сформулював закон руху колективу - перспективні лінії. Стверджував, що людина не може жити в світі, якщо у неї немає ніяких радісних чекань. Колектив завжди повинен жити чеканням завтрашньої радості. 

В.О. Сухомлинський

Основні положення його концепції виховуючого колективу:

1) Приділяв велику увагу розвитку відносин дітей в колективі. Він підкреслює, що не може бути ніякого колективу, якщо відносини між його членами не пройняті духом взаємодопомоги, співробітництва, доброзичливості. "Найважливішою діяльністю, якою одухотворяється колектив, є постійна турбота про людину." Не менш важливим є спільна діяльність, спрямована на творення добра для всіх людей в оточуючому середовищі.

2) Особливого значення надавав вчений взаємозв'язку особистих та колективних цілей, взаємній відповідальності і вимогливості.

Духовне життя колективу залежить від духовного багатства кожного члену колективу.

"Колектив - це безперервне, що ніколи не припиняється, взаємне, моральне збагачення. Це передача один одному духовних цінностей і в той же час поглиблення власної неповторності".

Інтереси колективу повинні відбивати інтереси особистості, а не навпаки. "Чим більше дає колектив особистості, тим більшою мірою морально виправданим стає для особистості втручання колективу в її життя".

Образно пояснює відносини відповідальності і підпорядкування. "Колектив - складний оркестр, в якому кожен має свій інструмент і грає на ньому ..., і він не повинен зазвучати дисонансом".

3) У своїй діяльності здійснював зв'язок дитячих і дорослих колективів. Тільки за допомогою такого зв'язку учні розуміють і відчувають, що їх благополуччя створюється працею багатьох людей.

4) Розкриває роль традицій і системи перспективних ліній у створенні колективу.

І.П. Іванов

У своїй статті "Виховувати колективістів" він особливу увагу звернув на КТС.

КТС - це суспільно важлива справа. Найперше її призначення - турбота про поліпшення життя свого колективу і навколишнього життя, це сплав практичних і організаторських дій на загальну радість і користь.

Колективна - планується, готується, здійснюється і обговорюється вихованцями і вихователями як молодшими так і старшими товаришами по спільній громадській турботі.

Творча - шукають кращі шляхи, способи і засоби розв'язання життєво важливих питань, не може перетворюватись на догму.

У КТС відбувається в єдності - формування громадянської самосвідомості, істинно гуманних почуттів і переконань.

2. Ознаки колективу - це ті характерні риси, які властиві колективу:

а) наявність суспільно значимої мети.

б) щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення. Основним законом життя є рух - форма його життя, зупинка - форма його смерті. (А.С. Макаренко)

Спільна діяльність є основним змістом життя дітей: це навчання, це праця, це різноманітні заняття в гуртках, факультативах і т.д.

в) наявність органів самоврядування.

Це і загальні збори, органи учнівського самоврядування, рада школи, актив класу і т.д. А.С. Макаренко наголошував: "Колектив — це соціальний живий організм, який через те і організм, що він має органи, що там є повноваження, відповідальність, співвідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього немає, то немає і колективу, а є просто юрба або зборище"

Головна функція самоврядування в учнівському колективі - залучення всіх школярів до свідомої систематичної участі в управлінні шкільними справами шляхом створення працездатних органів колективу. У кожному з цих органів зосереджується керівництво певним видом колективної діяльності, а їхня спільна діяльність реалізує самоврядування як функцію колективу.

г) відносини відповідальної взаємодопомоги, загальної турботи..

А.С. Макаренко писав: "Там, де є організація колективу, там є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу, і питання ставлення товариша до товариша - це не питання дружби, а це питання відповідальної залежності.

"Я тільки тоді зумію наказати товаришеві, доручити йому, спонукати до дії, коли я почуваю відповідальність перед колективом і коли я знаю, що, наказуючи, я виконую волю колективу".

Через органи самоврядування організується чітке, цілеспрямоване і змістовне життя колективу, і в діяльності членів колективу складаються певні відносини взаємодопомоги і відповідальності за свої вчинки і справи колективу.

ґ) психологічний клімат у колективі. Він повинен бути комфортним для кожного члена. Тут дитина повинна мати можливість самореалізуватися, отримати захист і підтримку від агресивних проявів соціуму.

д) дисципліна та самодисципліна – це елемент, який об’єднує всі ознаки в одне ціле, передумова їх створення та прояву. Основою дисципліни в колективі є норми поведінки, визнані або встановлені самими членами колективу, а не нав’язані ззовні.

е) Деякі вчені виділяють ще таку ознаку – як відкритість колективу шкільній спільності (правильні взаємовідносини між первинним і вторинним колективом) і далі, готовність до співпраці з усіма іншими спільнотами для громадського блага.

3. Структура колективу

Формальний

група, д-сть якої раціонально організована, має офіційно визна- чений статус, створена на основі будь-яких офіційних документів

  •   Діяльність має соціальний характер
  •   Взаємостосунки регламентуються зазвичай внутрішніми
    документами, високим рівнем дисциплінованості
  •   Авторитет учасників часто визначається обійманою
    посадою
  •  Ефективність функціонування забезпечується керівництвом та контролем через зафіксовані норми та правила

Формальні колективи:

а) навчальні (класний (первинний), загальношкільний,

предметних гуртків;

б) самодіяльні організації; колективна художня самодіяльність (хор, ансамблі, гуртки);

в) товариства та об'єднання за інтересами (спортивне, книголюбів, любителів природи, шкільний театр);

г) тимчасові об'єднання - для виконання певних видів роботи (для участі в суспільно корисній праці, посадці дерев, участь у фізкультурних заходах).

 

Неформальний

самодіяльне об'єднання громадян, статус, функції, структура якого офіційно не визначені

  •  Діяльність спрямована на реалізацію та розвиток
    інтересів і потреб їх учасників
  •  Взаємостосунки грунтуються на традиціях, моральних
    принципах, близькості поглядів, переконань, дружбі
  •  Формального лідера немає, переважно це
    найавторитетніша особа
  •  Контролюючу функцію виконують норми і традиції

Їх ще називають самодіяльними самокерованими об'єднаннями (ССО). Вони можуть існувати:

у структурі формальних колективів (угрупування,
мікроколектив);

паралельно (незалежно) від формальних.

Участь молоді у неформальних об'єднаннях пов’язана з потребою вільного самовираження, неформального спілкування, необхідністю знайти друга, висловити душевні переживання, відчути себе вільно і комфортно. Причиною відчуження часто є втрата інтересу до громадського життя, поваги до фальшивих авторитетів, конфлікти в сім'ї, незадоволеність шкільними справами.

Формальні і неформальні організації не протистоять, а доповнюють одна одну, задовольняють інтереси, необхідні для нормальної соціалізації особистості - пристосування до життя у суспільстві. Неформальні групи є незамінними для спілкування рівних з рівними. Завдання вчителя - не ізолювати й не протиставляти їх, не загострювати суперечності між ними, а знаходити спільне, зближувати, використовуючи це найкраще в них.

4. Стосунки в колективі.

У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособові зв'язки і взаємини. Вони носять різний характер:

гуманні - утворюються у згуртованому колективі. Вони забезпечують гідне місце кожній особистості, увагу і повагу до її думок, проблем, турбот. Головна увага - особистість, її здібності, інтереси, потреби, розкриття творчого потенціалу.

нейтральні - байдуже ставлення один до одного.

асоціальні - негативні, ворожі.

ділові - виникають в результаті співпраці для реалізації спільного завдання. Часто вони є фундаментом для створення особистих стосунків.

особисті - особисті інтереси, здібності.

   шефські - можуть виникати між колективами. Коли колектив, який досяг широких результатів у вирішенні тих чи інших практичних завдань, взаємодіючи з іншим колективом, передає йому свій досвід, подає допомогу і підтримку.

Вихователь прагне, щоб ділові та особисті стосунки в колективі були основою для формування в ньому міцних гуманних доброзичливих, основаних на взаємовідповідальності,  взаємопідтримці...

  1.  Вплив сформованого колективу на розвиток особистості.

1)Активізується діяльність дитини. Учень реалізується у колективній діяльності. У спільній діяльності видно успіхи, невдачі кожного вихованця, їх причини. Успіхи кращих стають прикладом для наслідування.

2)Відбувається духовне взаємозбагачення, проявляється зв'язок "особистість–колектив - особистість". Кожний вихованець вносить свій індивідуальний внесок в життя колективу і в той же час сам збагачується від загального духовного багатства колективу.

3)Особистість отримує досвід моральної та соціальної поведінки.

4)Самовиражається та самостверджується.

 

6. Стадії розвитку колективу.

Стадійність розвитку колективу — це вираження внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої лежить рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями між членами колективу. Колектив стає суб'єктом виховання в результаті свого розвитку. Колектив формується у ході його життя та  спільної діяльності.

Отже, колектив - не застигла структура, він постійно розвивається, переходячи у своєму ставленні ряд етапів або стадій. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої - рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Шкільний колектив у своєму розвитку проходить 4 стадії.

А.С. Макаренко розглядав становлення і розвиток колективу, його перехід від однієї стадії до іншої в тісній взаємодії з тим, хто ставить вимоги в колективі і як колектив їх приймає  (залежно від поставлених вимог).

І стадія. Вимоги ставить вихователь. (Створення колективу учнів)

Колектив на першій стадії свого розвитку характеризується такими ознаками: він лише починає створюватись; члени колективу недостатньо знають один одного; не повною мірою усвідомлюють завдання; немає ініціативи в конкретній діяльності; відсутній актив.

Провідною тактичною лінією діяльності вихователя є знайомство класного керівника з дітьми, що переходить у систематичне глибоке вивчення їх; забезпечення знайомства вихованців між собою; висунення конкретних завдань; організація спільної діяльності; сприяння формуванню активу.

Початком становлення і розвитку дитячого колективу є постановка перед школярами загальної мети їх діяльності, системи чітких, ясних, рішучих за формою, зрозумілих за змістом педагогічних вимог, які ставить вихователь.

Взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив так і на кожного його члена. Діяльність вчителя ускладнюється тим, що діти ще не мають досвіду спільної суспільно корисної роботи.

На цьому етапі організовуються різні, поки що прості, спільні справи. В процесі виконання цих справ виявляються школярі, які проявляють ініціативу, мають організаторські здібності. Так поступово колектив просувається до певної межі І стадії - виділення активу.

Основна функція вчителя - організаторська. Цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго залежать лише від педагогічного колективу, вони звикають до цього і згодом їх важко змусити підкорятися органам учнівського самоврядування.

ІІ стадія. Вимоги педагога підтримує частина вихованців.  (Поширення впливу активу на весь колектив)

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки: сформувався актив, більшість підпорядковується меншості; члени колективу усвідомлюють завдання; актив починає проявляти ініціативу у визначенні завдань і організації колективної діяльності.

На цій стадії відбувається залучення активістів до керівництва колективом, тобто актив не лише підтримує вимоги педагога, а й сам ставить їх перед членами колективу. Якщо активісти правильно розуміють потреби колективу, то вони стають надійними помічниками педагога.

Через актив класний керівник висуває дальші перспективи діяльності колективу (у навчанні, праці, спорті) і одночасно зміцнює їх авторитет у середовищі школярів, акцентуючи їх увагу на відповідальності, ініціативі і самостійності.

На другій стадії розвитку взаємини між педагогом і вихованцями базуються на засадах демократизму і принципі паралельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливу).

Вихователь на цьому етапі реалізує таку тактичну лінію: керівництво колективом на  засадах демократизму, вирішення всіх питань колективу на загальних зборах.

На думку А.С.Макаренка, педагогічне керівництво на цьому етапі полягає в тому, щоб, висунувши на перший план учнівський актив, зайняти "непомітну позицію", направляти, коригувати діяльність активу і колективу в цілому.

Відповідно до цього вихователь продовжує вивчати вихованців; навчає активістів здійснювати керівні функції; спільно з активом визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу.

Поступово відбувається залучення пасивних учнів до громадського життя, а тому створюються реальні умови для участі всіх дітей в управлінні своїм життям.

В колективі виникають відносини творчого співробітництва, взаємодопомоги. На її по чатку колектив нібито поділений на 3 соціально-психологічні мікро групи: активістів (опору класного керівника),пасивних (які поступово долають байдужість), "ядро опору" (педагогічно занедбані діти). Іноді на цій стадії може утворитися і неофіційна група, яка протиставляє себе активу. Проте наявність органів самоврядування допомагає вчителеві справитися з нею.

Тому в розвитку колективу неминучі стрибки, зупинки, рух назад.

III стадія. Вимоги висуває колектив.  (Вирішальний вплив громадської думки більшості)

Відбувається активізація кожної особистості, шляхом залучення до різносторонньої діяльності, почергового виконання керівних функцій, самостійного виконання доручень колективу, розвиток у неї внутрішніх стимулів свідомого ставлення до навчання, поведінки, праці та ін. шкільних обов'язків.

Більшість дітей з перших днів діє свідомо, активно, а колектив усвідомлює завдання, поставленні перед ним.

Педагог допомагає активу здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього більше учнів з метою посилення його виховних можливостей, спільно з усіма членами колективу обговорює завдання і перспективні лінії його розвитку.

Керівництво колективом відбувається на засадах демократизму, визнані права колективу самостійно вирішувати питання про заохочення чи покарання своїх учасників, планування роботи, оцінювання поведінки учнів і т.д.

На цій стадії колектив перетворюється в інструмент індивідуального розвитку кожного з його членів. Загальний досвід, однакові оцінки подій є основною ознакою і найбільш характерною рисою колективу на III стадії.

IV стадія. Учень сприймає колективні вимоги як вимоги до себе.

(Самовиховання як вищий тип виховання в колективі)

А.С.Макаренко назвав - період розквіту колективу. На цій стадії розвитку всі члени

колективу добровільно приймають участь у всіх видах діяльності, всі є активістами. Власні інтереси співпадають з колективними. В учнів розвивається інтерес до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру. Виконання моральних норм стає їх потребою.

Колектив перетворюється на справжній суб'єкт виховання. Саме він стимулює всебічний розвиток кожного школяра, а в разі необхідності впливає на особистість, гальмує формування негативних якостей.

Позиція вихователя - порадник, друг, старший товариш. Він інструктує, консультує, надає методичну допомогу, допомагає скласти індивідуальні плани самопізнання, саморозвитку.

А.С.Макаренко визначив мікроклімат на даній стадії словом "Мажор", яке включає в себе оптимізм, радість праці, радість спілкування, почуття захищеності, упевненість, активність, бадьорість.

Подальший розвиток колективу пов'язаний із систематичною діяльністю колективу і послідовним ускладненням її цілей і характеру. Тільки завдання, які постійно ускладнюються, вимагають від колективу і кожної особистості нових творчих зусиль, нового рівня згуртованості і активності.

А.С.Макаренко сформулював це положення як закон розвитку і руху колективу.

На всіх етапах розвитку колективу головна мета - повага до кожної особистості, створення умов для ЇЇ самореалізації, самовдосконалення.

Шляхи формування колективу.

1) Спільна діяльність і спілкування.

Загальновідомо, що основний шлях організації колективу - спільна діяльність. В процесі колективної діяльності дитина задовольняє свою потребу в спілкуванні. Види діяльності:

  •  пізнавальна (конкурси, вікторини, бесіди, збори ...);
  •  трудова (турбота про менших, прибирання ...);
  •  ігрова (рухливі, спортивні, дидактичні, творчі і рольові);
  •  естетична (свято квітів, створення прикрас);
  •  спортивна (спортивне свято, змагання, ігри).

Перш за все спільна діяльність повинна мати цікаву мету та бути усвідомленою. Діти повинні конкретно знати, що вони хочуть досягнути в результаті спільної діяльності. Важливо, щоб така діяльність мала суспільно корисний зміст. В будь-якій спільній діяльності діти повинні відчувати, що вони є учасниками такої праці, результати якої потрібні оточуючим.

По-друге, діяльність дітей повинна бути різносторонньою і багатою за змістом, бо потреби, інтереси дітей різноманітні. їх потрібно виявляти, розвивати, щоб забезпечити всебічний розвиток дитини.

Вчителю початкових класів важливо вносити елементи ГРИ у спільну діяльність дітей. У грі діти відображають світ дорослих, через гру пізнають навколишній світ. В початкових класах це переважно творчі та рольові ігри. Цінність ігрової діяльності в тому, що в ході гри учні часто долають різні труднощі, вчаться управляти своєю поведінкою, можуть бути сміливими, вольовими. Гра сприяє формуванню колективізму, розвиває ініціативу і самостійність.

Діяльність сама по собі не буде мати виховного значення у створенні колективу і в розвитку особистості, якщо не буде наявності цілеспрямованого керівництва нею, яка передбачає показ, організацію і контроль.

Скеровуючи діяльність дітей, треба враховувати специфіку цього віку: рухливість; конкретність мислення; висока вразливість; наслідуваність; невміння довго концентрувати увагу.

Цей  період характеризується збагаченням досвіду  поведінки, тому - стосунки співробітництва, взаємодопомоги, дружби.

2) Висунення перспектив.

А.С.Макаренко дав обґрунтування закону життя колективу: рух вперед - життя колективу, зупинка - форма його смерті. Цей закон знайшов своє виявлення у системі перспективних ліній - це ряд послідовно поставлених і постійно ускладнюваних цілей (особистих і колективних), перспектив, прагнень, досягнення яких викликає перехід від простого задоволення до глибокого почуття - обов'язку.

А.С.Макаренко розділяв цілі діяльності колективу на ближні, середні та дальні.

На початкових етапах розвитку колективу ставляться більш близькі перспективи, а потім по мірі його розвитку ставляться перспективи середні та дальні.

Головне завдання згуртування колективу - у гармонізації колективних й особистих перспективних ліній, в реалізації переходу від зовнішніх стимулів до внутрішньої активності.

Перспектива - це бажана для дитини мета, подія; це, за словами А.С.Макаренка, "завтрашня радість": Це можна зілюструвати цитатою з "Педагогічної поеми": "Людина не може жити на світі, якщо в неї нема попереду нічого радісного. Справжнім стимулом людського життя є завтрашня радість... Спочатку треба організувати саму радість, покликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, треба наполегливо перетворювати елементарні види радості у складні і значущі для людини. Тут проходить цікава лінія: від примітивного задоволення яким-небудь пряником до найглибшого почуття обов'язку... Виховати людину - означає виробити у неї перспективні шляхи, якими йтиме її завтрашня радість"

Сама по собі постановка перспективи не вирішує проблеми формування особистості. Вона вимагає організації діяльності, спілкування дітей для реалізації поставленої мети.

А.С.Макаренко говорив, що розпочинати організацію перспектив можна і з доброго обіду, і з походу в цирк. Але саме головне, виходити при цьому з потреби дитини, хоча б не стільки цінної для нас, дорослих.

Спостереження показують, що великі загальнозначущі, цілі поставлені вихователем перед школярами без відповідної організації виконання і знання дітей не відчуваються ними як особисті і діяльність для їх досягнення часто особисто не мотивована. Потрібно формувати перспективи, спираючись на особисті інтереси та прагнення школярів.

Говорячи про формування колективу, виховання особистості в колективі, треба дба- ти, щоб перспектива окремої особи співпадала деякою мірою з перспективою колективу.

Майстерність вихователя у формуванні колективу має проявлятися в організації системи перспективних ліній з урахуванням можливостей членів колективу, реальних соціальних обставин. У процесі організації перспектив варто дотримуватися таких вимог:  1.Перспектива має бути зримою і реальною.

2.Передбачати, щоб перспектива була доступною і посильною для досягнення.

3.Стимулювати і заохочувати діяльність колективу і його членів у їх зусиллях, спрямованих на досягнення перспективи.     (Кузьмінський А.І., с.231)

3) Традиції - це хороший звичай, позитивний досвід діяльності колективу, що  відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведінки, які успадковані від попередніх поколінь, передається з поко- ління в покоління. Якщо дитячий колектив живе повним, змістовним життям, насиче- ним систематичною суспільно значимою діяльністю, то обов'язково є такі справи, за які діти з великим бажанням беруться щороку. Вони поступово переростають у традиції.

А.С.Макаренко  писав:  "Ніщо так не згуртовує  колектив,  як традиції.  Виховати традиції, зберегти їх - дуже важливе завдання у виховній роботі. Школа, в якій немає традицій,   не  може  бути  хорошою   школою".   У  керованих  ним   виховних  закладах бережливо зберігались яскраві, барвисті традиції.

У кожному навчально-виховному закладі, установі, на виробництві колективи повинні працювати над створенням морально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням. Цікаві традиції складаються в багатьох школах: останній дзвінок; спортивні свята; святкові дні школи.

 Традиції мають бути тривалими, стійкими, наповнені моральним впливом на особистість.

4) Створення активу. Виховний вплив учнівських колективів зростає, якщо в них функціонує учнівське самоврядування, коли діти виступають не тільки як виконавці, а і як організатори конкретних справ, відповідальні за неї, що вимагає прояву ініціативи, творчого підходу. Майстерність учителя-вихователя має бути спрямована на формування активу, стимулювання його діяльності.

Актив—це група вихованців, членів конкретного колективу, які усвідомлюють вимоги керівника колективу, допомагають йому в організації життєдіяльності членів колективу, виявляють певну ініціативу. Актив - ядро колективу, вірна опора педагога у керівництві колективом. В активі педагог повинен бачити своїх помічників і союзників. А.С. Макаренко, приділяючи велику увагу активу, писав: "Актив є тим здоровим, необхідним у виховному дитячому закладі Резервом, який забезпечує наступність поколінь у колективі, зберігає стиль, тон і традиції колективу. Підростаючий актив змінює в громадській роботі вихованців, які закінчили заклад, і таким чином забезпечується єдність колективу"

 Органи самоврядування є уповноваженими колективу на основі демократичних виборів, які допомагають педагогові здійснювати керівні функції, підтримувати зв'язки з уповноваженими інших колективів. Якщо органи самоврядування обирають, то члени активу самовирізняються, самоутверджуються. Лідер — це той член колективу, який у важливих ситуаціях здатний помітно впливати на поведінку членів колективу, проявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу.

А.С.Макаренко прагнув всіляко розвивати самостійність активу, рахувався з ним у своїй роботі, домагався, щоб актив мав великі повноваження разом з великою відповідальністю перед колективом.

Вихованців-активістів треба включати в конкретну діяльність, перекладати на них ряд обов'язків і функцій вихователів, вчити методам і засобам їх виконання. Це забезпечує соціальне зростання особистості. Кількісний склад активістів у колективі має розширюватися, вони шляхом позитивної діяльності мають залучати у свою сферу все більше і більше вихованців.

Актив є тим ґрунтом, на якому формуються органи самоврядування як уповноважені колективу. Обрання органів самоврядування має здійснюватися на демократичних засадах. Вихователь спільно з активом визначає функції органів самоврядування, його підрозділів, створює умови для самостійної і відповідальної діяльності, вчить членів органів самоврядування ефективно працювати у цих підрозділах, вирішувати певні педагогічні проблеми. Робота вихователя в органах самоврядування є доброю школою соціального становлення особистості.

Хороший актив придає учнівському колективу міцність, гнучкість і демократизм.

  1.  Організація суспільної думки - наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.
  2.  Єдність вимог.
  3.  Діалектичність вимог.
  4.  Гуманний стиль і тон поведінки.  При визначенні позиції педагога в дитячому колективі слід завжди виходити з поваги до особистості, цінності, неповторності кожної індивідуальності, будувати відносини на основі співробітництва, взаємодії, визнання свободи кожної людини.

PAGE  6


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

39347. Проектирование статического регулятора с промежуточным усилителем и последовательным корректирующим устройством 3.29 MB
  Составление функциональной схемы замкнутой САУ Рис. Обобщенная функциональная схема САУ работающей по отклонению. Принцип управления по отклонению используется в замкнутых САУ и реализуется с помощью отрицательной обратной связи по регулируемой величине. Обобщенная функциональная схема САУ работающего по отклонению представлена на следующем рисунке: На этом рисунке: З – задатчик; P – регулятор; О – объект управления; элемент сравнения сумматор; задание; регулируемая величина; отклонение или ошибка управления; управляющее...
39348. Разработка цифрового логического устройства 4.16 MB
  Структурная схема логического автомата для управления роботом: БУиП блок управления и питания; АС автомат состояний; СИ схема индикации; КСУ комбинационная схема управления; УГ управляющий генератор; ИУ исполнительное устройство; ОУ объект управления; ЛА логический автомат. Минимизация по €œ1€ Минимизация по €œ0€ Рисунок 1.4 Рисунок 1. Рисунок 1.
39349. Измерение результатов национальной экономики 86.5 KB
  Модель кругооборота ресурсов, продукта и доходов в макроэкономике позволяет понять основы современной системы измерения результатов национальной экономики, получившей название система национальных счетов (СНС).
39350. Двухступенчатый горизонтальный коническо-цилиндрический редуктор общего назначения привода ленточного конвейера 1.86 MB
  Определение вращающих моментов и скоростей на валах редуктора Выбор электродвигателя Требуемая мощность Вт электродвигателя: где F – окружная сила на барабане V – скорость длины ленты транспортёра общий КПД привода. Частота вращения приводного вала рабочей машины число оборотов на выходе: об мин где диаметр барабана. Определение вращающих моментов и скоростей на валах редуктора Расчёт моментов на валах: ; ; ; . Диаметр выходного конца вала рассчитывается по следующей формуле .
39351. Символический интеракционизм Дж.Мида, Ч.Кули и Г.Блумера 16.59 KB
  Символический интеракционизм – (от английского interaction – взаимодействие) направление в социологии, исследующее социокультурный мир символов, обслуживающих межсубъектные взаимодействия, функционирующие в языке, культуре, внутренних личностных структурах
39352. Привод механизма подъема 910.5 KB
  Мощность двигателя зависит от требуемой мощности рабочей машины а его частота вращения от частоты вращения приводного вала рабочей машины.2 Определение передаточного числа привода и его ступеней Передаточное число привода определяется отношением номинальной частоты вращения двигателя к частоте вращения приводного вала рабочей машины при номинальной нагрузке и равно произведению передаточных чисел закрытой и открытой передач.1 Определяем мощности а двигателя б быстроходного вала редуктора 12 в тихоходного вала редуктора 13 г рабочей...
39353. Проектирование прямозубого редуктора 738 KB
  Материал для шестерни и колеса: для шестерни – сталь 40 термообработка – улучшение твёрдость НВ192228 ; среднее значение принимаем: НВ1210 для колеса – сталь 35 термообработка – нормализация твердость НВ163192 ; среднее значение принимаем НВ2178; условие выполняется. то для дальнейшего расчета зубчатых колёс принимаем меньшее значение т. Межосевое расстояние из условия контактной выносливости активных поверхностей зубьев где коэффициент передачи для прямозубых колёс; коэффициент ширины зубчатого венца по отношению к...
39354. Модели макроэкономического равновесия 85.5 KB
  Совокупный спрос – это все реальные объемы внутреннего производства, которые все потребители в национальной экономике (домохозяйства, фирмы, государство и внешний мир) готовы и могут приобрести при каждом из возможных уровней цен в определенный период времени.
39355. Расчет цилиндрического редуктора 745.5 KB
  При этом марки сталей выбирают с учетом наибольших размеров пары: диаметра для валашестерни и толщины сечения для колеса с припуском на механическую обработку после термообработки. Сочетание шестерни закаленной при нагреве ТВЧ и улучшенного колеса дает большую нагрузочную способность чем улучшенная пара с той же твердостью колеса. Такая пара хорошо прирабатывается; ее применение предпочтительно если нельзя обеспечить высокую твердость зубьев колеса.2 [1] Для шестерня выбираем Сталь 40Х для колеса выбираем Сталь 45 3.