82704

Останні години життя Ісуса Христа на Землі

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Допомогти зрозуміти учням початкових класів, учасникам і глядачам велич Христових страждань. Усвідомити цінність терпінь як вияву любові. Допомогти внести в систему моралі дитини відчуття Божої турботи про людство. Дати розуміння Посту – як часу тиші, пре задуми і роздумів над Хресним шляхом Ісуса.

Украинкский

2015-03-01

370 KB

1 чел.

                             Львівська область                                                                                      Сокальський  НВК«ЗШ -ІІІст. № 4 – ліцей»

              Пинка Надія Михайлівна

           Урок в легендах                                          Тема: « Останні години  життя  Ісуса     Христа  на Землі»

Цілі уроку

1.Допомогти зрозуміти учням  початкових класів, учасникам і глядачам велич Христових страждань.

2. Усвідомити цінність терпінь як вияву любові.

3. Допомогти внести в систему моралі дитини відчуття Божої турботи про людство.

4. Дати розуміння Посту – як часу  тиші, пре задуми і роздумів над Хресним шляхом Ісуса.

5.Уявно пройти тернисту дорогу, дорогу болю, розділити терпіння, муки і страждання  нашого спасителя.

6.Відчути ту любов Ісуса, яку він

показав світові, щоб кожне серце перейнялося любов’ю Ісуса і до Ісуса.

Виховувати почуття вдячності Ісусові, не залишати його у час страждань.

7.Дослідити, дізнатися із легенд як природа ( квіти, птахи, кущі) співчувала Ісусові Христові ( знайти легенди, притчі).

8.Дізнатися, які події відбуваються у Страсний четвер у церквах.

9. Співпрацювати з ансамблем "Берегиня".

10.Підготовити Євангельські розповіді про страждання Господа нашого.

11. Виховувати терпеливість, стриманість, повагу до християнських традицій.

12.Плекати віру, як основу особистості громадян України.

 

ЗАВДАННЯ УРОКУ

Взяти участь у Хресній дорозі у церквах св..Анни у м. Львів, св.. Михайла і Святих Первоверховних Апостолів Петра І Павла.

Відвідати: - Крехів, святого Миколая, отців Василіан (джерело св.. Марії, Хресну

Страдч

Святе місце – Єрусалим ( гріб Господній)

( Покотюк Н.О., Сич І.В., Сич В.)

( Додаток)

Зробити презентацію проекту "Хресна дорога"  в музеї "Людина. Земля.Всесвіт", в церкві св..Петра і Павла та в школі для учнів, батьків разом з ансамблем "Берегиня"

Страдч: Хресна проща.

Божественний дар любові

  Страдницька Хресна Дорога ( вчителі, батьки, учні)

Заглинна.

( Із Єрусалима  земля біля джерела) ( вчителі, батьки, учні).

Озеро св..Анни.

Гора Матері Божої

Почаївський монастир.

      ( вчителі, батьки, учні)

Зарваниця.

  Хресна дорога. ( Пинка Н.М.)

Манявський Хресно-Воздвиженський  монастир.

  Блаженний камінь (Пинка Н.М.)

Гошівський монастир.

Хресна дорога ( Кравчук Г.Б.)


ЗМІСТ
 УРОКУ

«Останні години тяжких терпінь нашого

                                 Спасителя»

            (проводиться в Страсний четвер)

                   Вступ.

         Завдання. Розповідь «Страсний четвер» - останній день               

         життя Ісуса Христа на землі».

        Пісня «Отче наш»

         Молитва.

                   ОСНОВНА  ЧАСТИНА

І ст. Ісус, засуджений на смерть

Слова ведучих «Отче Всевишній, Отче Небесний»

Легенда «Бичування»

Легенда «Ожина»

ІІ ст. Ісус бере на себе Хрест.

Слова ведучих «Ісус радо приймає, Хресний поход починає…»

Легенда «Пташина»

Пісня «Хрест на плечі накладають»

ІІІ ст. Ісус упадає під хрестом.

Слова ведучих «Ісус Христос, упадає та під хрестом упадає…»

Легенда «Терновий вінець»

Пісня «Христова кров»

ІV cт. Ісус стрічає Матір Божу.

Слова ведучих «Мати сина зустріла, з болю свого серця мліла…»

Легенда «В пустелі»

Легенда «В городі»

Вірш «Господь з болю»

Пісня «Марія, гляди»

V ст. Симон Киринейський допомагає Ісусові нести Хрест.

Слова ведучих « В поміч Симона дали…»

Легенда «Жайворонок»

Легенда «На леваді»

Пісня «На Голгофській горі»

VI ст. Вероника втирає лице Ісуса.

Слова ведучих «Хустиною Вероники, кров Спас витирає…»

Легенда «Береза»

Легенда «Яблуня»

Легенда «Польові квіти»

VII ст. Ісус падає другий

Слова ведучих «Христос знову упадає…»

Легенда «Божа кровиця»

Легенда «Ялиця»

Пісня «На Хресті»

VIII ст. Ісус зустрічає плачучі невістки.

Слова ведучих «Жінки плачуть…»

Легенда «Шипшина»

Легенда «Лілія»

Пісня «На гору Голгофу ходім»

IX ст. Ісус третій раз падає під Хрестом.

Слова ведучих «Падає, Ліліє…»

Легенда «У верстаті»

Пісня «Тіло Христове»

Легенда «Чередаї»

X ст. З Ісуса знімають одяг.

Слова ведучих «На гору вийшов…»

Легенда «В пеклі»

Легенда «Страстеквіт»

Легенда «Одяг Матері Божої»

Вірш «Подивиться на Ісуса»

XI ст. Ісуса прибивають до хреста.

Слова ведучих «Ісус, милий…»

Легенда «Дрозди»

Легенда «Цвяхи»

Пісня «Поклоняюся, мій Хресте»

XII ст.  Ісус умирає на Хресті.

Слова ведучих «Ісус Христос багато терпів…»

Легенда «Небесний ключ»

Легенда «Ісусова кров’яна сльоза»

XIII ст. Ісуса здіймають з Хреста.

Слова ведучих «Боляче тіло твоє, мій Хресте, з дерева Йосиф здіймає»

Легенда «Чаша»

Пісня «Страждальна мати»

XIV ст. Ісуса вкладають до гробу.

Слова ведучих «На жертву життя віддав…»

Легенда «Підсніжник»

Легенда «Бджола»

Пісня «Голгофа»

Підсумок. Літературна композиція

Пісня «Під хрест твій стаю…»

Молитва кінцева «Мій Спасителю…»

                           

Спілкування з священниками


                                   ХІД  УРОКУ

                            Хресна дорога

     «Останні години тяжких терпінь нашого              

                          Спасителя»

У класі розміщено 14 стацій, під кожною ілюстрацією (стацією) є квіти, малюнки до цієї події, яка зображена, вверху над стаціями розп’яття Ісуса Христа у чорному та фіолетовій стрічці, підсвічники (2), внизу гірлянда із ялинки та квітів. Розповідаємо подію кожної стації, свічки передають із рук в руки на наступну стацію (див. фото). На одній стації бере участь кілька учнів. Вони розповідають подію, вірші, легенди, співають страсні пісні.

У залі є гості: священик, сестри-монахині, батьки, дідусі, бабусі, вчителі району і т.д.

Хресна дорога проводиться у Страсний четвер.

                        

                         Презентація Хресної дороги

Вчитель:

З Божої ласки ми зібралися, щоб ще раз думками злинути на гору Голгофу, де страшні муки терпів наш Спаситель. Принесемо йому свої щиросердечні співчуття, розділимо біль Ісуса на тій страсній дорозі, довжина якої 1200 м. Хоч ми ще маленькі, ще діти, але надіємось, що проведемо цю Хресну дорогу на славу Божу. Дітей Ісус Христос дуже любив. Нікому і ніколи він не зробив жодної кривди. Він пролив власну кров, щоб ми осягнули Царство Боже. Христова кров то свята роса, яка  перетворює душі на білі лілії, повні ласки життя.

В неділю ми мали свято – в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим, квітну неділю, вербну, пальмову. Люди вітали, кидали під ноги квіти, гілки, навіть одяг, а за кілька днів їхні уста кричали «розпни».

Понеділок, вівторок, середа – останні дні життя Ісуса Христа на землі. Четвер – Великий Страсний четвер. Саме сьогодні ми зібралися, щоб більше дізнатися про цей день.

В церквах

Правиться Свята літургія Василя Великого

Освячується Єпископом раз в рік антиминц

Освячується святе миро (для тайного миропомазання)

В Кафедральних церквах – умивання ніг

Ввечері читають 12 Євангелій (життя, муки Ісуса Христа), які дуже помічні при недугах

Святого Йоана (тайна вечеря)

Святого Йоана (напад на Олівнії горі)

Святого Матея (відречення Петра)

Святого Йоана (суд у Пилата)

Святого Марка (терновий вінок)

Святого Марка (знущання над Ісусом)

Святого Матея (розп’яття)

Святого Луки (Смерть Ісуса)

Святого Йоана (пробиття боку списом)

Святого Марка (Йосиф у Пилата)

Святого Йоана (Охорона)

Святого Матея (запечатування гробу)

Надзвичайно напружений день у священиків, але сьогодні отець Орест знайшов час, щоб розділити з нами ці хвилини. Свій захід ми розпочнемо із молитви.


                        
ВСТУПНА МОЛИТВА

Наш любий Ісусе! Перед нашими очима в сумній, понурій атмосфері видніє високий хрест, на якому Ти, розіп'ятий, помираєш ради нашого спасіння. Ми приступаємо до духовних розважань над Твоєю тернистою дорогою, яку Ти в муках пройшов для принесення цієї Кровавої Жертви на Голгофті.

Благаємо Тебе! Зворуш наші внутрішні почуття до співпереживання Твоїм болям, приниженню та страшним тортурам, на які Ти, як покірне невинне ягня, ведене на заріз, позволяв. Нехай Твоя любов до нас, грішних, яку Ти світові показав на хресті, перемінить нас, як Симона Киринейця, на Твоїх вірних учнів.

Дай нам, любий Спасителю, щоб ми цю Хресну Дорогу відбули на Твою славу та на спасіння наших душ. Амінь.

Ведучі.

1.Отче Всевишній,

Отче Небесний! Ми ніколи не забудемо про ті терпіння і

муки, які переносив твій син, а наш Спаситель, йдучи по Хресній дорозі. Хресна Дорога належить до тих доріг, які найсильніше зворушують людське серце, бо на цій Дорозі ми відчуваємо страсті твого сина.

2.На Хресній дорозі є 14 стацій. Стації - це певні місця, де відбувалися Ісусові страждання. Перші 9 стацій розташовані  на дорозі на Голгофу, а інші 5 стацій - на самому лобному місці, де тепер знаходиться Храм Гробу Господнього.

3.Ісусе! Розп’ятий на Хресті Спасителю! В найглибшій покорі кланяємося тобі. Дозволь і нам уявно піти за тобою по Хресній Дорозі, розділити з тобою твої терпіння, муки і страждання. Спасителю наш! Поблагослови, просимо тебе, кожен наш крок, так, щоб ми цю Хресну Дорогу почали і провели на твою славу і на спасіння душ наших.

4.Ми будемо сьогодні оспівувати і цілувати твої дорогоцінні рани і своїми устами та щирим серцем приносити тобі ревну й гарячу молитву.

5.Прийми все, милостивий Господи, наші вірші, пісні, які під час Хресної Дороги ми будем  засилати до твого престолу.

Поки Господь з учнями

Святу вечерю споживав,

Юда з повним серцем зради

Свого вчителя продав.

30 срібняків – чимало,

Чи багато за Христа узяв?

І зійшов Христос на гору,

І сказав учням своїм,

Щоб не спали, а молились разом з ним.

Пісня «Отче наш»

  Вчитель:  Зі сну збудилась матінка земля

                       Шпак пісеньку несміло починає.

                       А ми йдемо в скорботі до хреста,

                       Де на  Голгофі Божий син вмирає…


І стація.

     ІСУСА  ХРИСТА ЗАСУДЖУЮТЬ НА СМЕРТЬ  

 

Ми починаємо свої розважання над Твоєю Хресною Дорогою з першої зупинки, яку Ти відбув на несправедливому суді перед Пилатом. На цьому ганебному суді людські амбіції взяли верх над правдою: страх Пилата перед можливою втратою кар'єри та невдоволенням фарисейського гурту бунтарів штовхнув його на страшний переступ проти совісті, правди і службових обов'язків. Він видав Тебе, милий Ісусе, на розп'яття.

Ісусе! Ти на Собі переніс біль цієї несправедливості. Допоможи і нам бути терпеливими, скріпи нас духовно в тяжкі хвилини земних випробувань. Влий у нашу свідомість розуміння того, що тільки в Тебе знайдемо правду, розраду і спокій

1.Повели Христа солдати

До Понтійського Пилата,

Стали люди ся збирати,

Щоби Господа розп`яти.

І сказав Пилат до люду:

Не знаходжу я осуду,

Щоб карати цю людину,

Лити кров його невинну.

Але буду так чинити,

В свято маю відпустити

Із злочинців я одного –

Так помилувать якого?

Чи Варавву, чи Христа?

Закричали всі: Варавву!

Нам Варавву відпусти

А Ісуса розіпни!

Уже засуд є готовий,

Вже Пилат вмив руки з крові.

На хрест, на хрест засудив Месію

Христа, Христа, світа всю надію.    

2.Пов`язали Христу руки,

Повели на тяжкі муки,

І знущались, насміхались,

І з ненавистю вдивлялись,

І питали, щоб судити:

Чи Христос ти, чи син Божий,

Чи ти той Месія з Неба,

Що всім людям допоможе?

Відповів на то Христос їм,

Подивившись прямо в очі:

Так, мене зіслав Всевишній,

Щоб збулись слова пророчі.

                   

                     Легенда «Бичування»

Коли били Спасителя бичами на Пилатовому подвір’ї, відкинули набік порване вже пруття. Від дорогоцінної крові, що поприлипала була до пруття, воно в чудесний спосіб ожило і з нього повстав новий кущ, що поповз через мур і вкрив буйно та густо ввесь двір. Пилат велів корчувати корчі та палити, однак, хоча раз-по-раз винищували кущі, це ніщо не давало – кущі не далися вигубити, навпаки росли ще густіше та буйніше. Потім поповзли на стіну, аж до вікон. Пилата взяв жах і він залишив дім і перенісся за тисячу кроків від нього. Та кущі стали шукати за ним, через мури, рови, горби, степи, пустині скрізь повзуть і тепер ростуть у всьому світі. Де цей кущ розростеться, земля вже ні на що не здатна. Ні одна пташка не будує в його колючому гіллі гнізда, ніяка звірина не шукає під його гіллям захисту. Крізь коріння, гілля та листки тієї рослини проглядає червонясто, як кров. Коли кінчається літо, листя спалахують кривавою червінню, листки мають червоні плями цілий рік. Це на пам’ятку бичування нашого Господа, а рослина, що носить цю сумну пам’ятку – це ожина.

Хоча ожина колюча, це не відстрашує дітей. Вони зривають чорні солодкі ягоди і не дуже цікавляться тим, звідки на гілках червоні плями. Одначе, ніхто не назбирав ожини, щоб за неї не дати бодай дрібку своєї власної крові, бо колючки ожини підступні й уміють завжди зловити палець, поколоти руку.


ІІ стація                 

                    ІСУС БЕРЕ НА СЕБЕ ХРЕСТ

На найсвятішу голову Божого Сина наклали колючий терновий вінець, падали від сміху на землю та, глузуючи з Нього, як з царя, кланялися Йому. Розшаленілі від дурості юдеї зривають червоний одяг з Ісуса, в який одягли Його римські воїни, та одягають у білий, як божевільного, Ісус дивиться в очі тих, які ще зовсім недавно слухали Його мудрої науки, були свідками багатьох чудес. Він шукає в них співчуття, хоч краплинку любові, та так і не знаходить.

Наступила пора кровавої розправи...Перед Ісусом великий дерев'яний хрест, на якому через кілька годин Він мав принести Себе в Жертву за спасіння світу. Цей хрест вкладають на рамена Спасителя, починається тернистий хресний похід…

Хай наше серце поспівчуває Тобі, любий Ісусе, на цій Хресній Дорозі! Дай йому сили полюбити цей хрест, на якому Ти примирив Бога з людиною після упадку в гріх. Нехай любов до Твого хреста стане для нас кладкою, що з'єднає два береги: землю і небо, тимчасовість і вічність.

                   Хрест на плечі накладають

Хрест на плечі накладають,

Б’ють, катують, попихають,

Серед крові, серед поту

Спас іде вже на Голгофу. (2)

Упадає раз і другий,

Бачать все це живі й слуги.

Киринейчик приступає

І Хрест нести помагає. (2)

Плачуть люди, гірко плачуть,

Бо тяженьку муку бачать.

Ой не плачте наді мною,

А заплачте над собою. (2)

                Легенда «Терновий вінець»

Терновий вінець, що ним вояки так страшно покололи святу Ісусову голову, мав 72 терни. Коли воїни прийшли до куща тернини й хотіли вирвати кілька гілок на вінець, то він бідний із жаху скинув все своє цвітіння на землю. З усіх сил боронилася тернина, щоб не датися вжити до такої безпечної служби, та все це не дало нічого, взяли силою її гілки.

Від тоді тернина щороку стогне та зітхає в ніч між Страсним Четвергом і Великою П’ятницею. Хто в ту ніч підійде до куща тернини, нехай не лякається і нехай теж не дивується, що кущ дрижить, хоч і вітру немає. Людина повинна підходити до куща з вірою та поблагословити бідний кущ в ім’я Ісуса та сказати йому, що Господні рани світять тепер як рубіни, мов рубіновий вінець і що всі болі й усі терпіння вже минулися.


ІІІ стація
.

                 ІСУС ХРИСТОС ПАДАЄ ПЕРШИЙ                      

                      РАЗ ПІД ХРЕСТОМ

Зранене колючим терновим вінком та ударами бичів тіло Ісуса щораз більше блідне від втрати крові та знемагає від болю. Знесилений Ісус, спотикаючись, падає на землю, а зверху Його придавлює важкий хрест. "Вставай, вставай!" - гуділа люта юрба, боячись, щоб не помер по дорозі.

Ісусе! Моє серце хотіло би бути поряд з Тобою. Чи чуєш Ти його стукіт? Чи знаєш, про що воно хоче Тобі сказати? Воно стукає частіше, бо рветься до Тебе. Воно хоче Тобі подякувати за все, що Ти зробив для людей: за кожен Твій крок, за кожен Твій милий погляд, за кожне Твоє ласкаве слово, за терпеливо знесені удари і зневаги, за Твою безмежну Божу любов, за Твою смерть і за спасіння людства.

             Пісня « Під Голгофським хрестом»

1. Я не соромлюсь людям всім

Звіщати про Христа

Та йти з тяжким хрестом за ним,

Він - ціль моя й мета.

Пр.  Під Голгофським хрестом я душею віджив,

Під Хрестом тягар гріха з мене впав,

Під Хрестом навіки духовно прозрів,

І так я тепер щасливий став.

2. Я не соромлюсь визнавать

В нім Бога самого,

Що спас мене і благодать

І Духа дав Свого.

3.  Я не лякаюсь мук страшних,

Ні глуму, ані пут,

Й молюсь до Господа за всіх,

Що гонять мене тут.

4. Він вірний був  і завжди є

В обітницях своїх,

Тож дасть життя мені своє,

Бо смерть Він переміг. 


IV
стація

                 ІСУС ХРИСТОС ЗУСТРІЧАЄ СВОЮ              

                        СТРАДАЮЧУ МАТІР

Якийсь дивний шепіт пронісся над юрбою. Що це? Це любляча Матір вийшла назустріч Синові. На що дивилися її заплакані очі? На Божу і її Дитину, умиту у власній крові; на терновий вінок, колючки якого вп'ялися в чоло; на очі, погляд яких наскрізь пронизував кожну людину, а тепер вони наповнилися кров'ю; на уста, що навчали багатьох, а тепер погасли в крові; на кучері волосся, які також обагрилися кров'ю; ці очі дивилися на пошматовану одежу Христа, з-під якої сочилася гаряча кров від свіжих ран, завданих ударами бичів; на босі ноги, скалічені гострим камінням. Мати Ісуса дивилася на великий тяжкий хрест та на воїнів, що немилосердно гнали її Сина. І вона, безпорадна, шукала підтримки серед людей, але також не знайшла.

На якусь мить їхні взаємні погляди застигли в скорботі і жалю. Що принесла ця зустріч: полегшення чи ще більше розчулення Сердець? І одне, і друге. Для Ісуса присутність Матері була втішною, бо, чисто по-людськи, Він не відчував Себе вже таким одиноким і відкинутим; з іншої сторони - Йому легше було б, якби Мати не бачила цього жаху та не мліла від болю серця. Але всьому належало здійснитися. Для Марії з однієї сторони було немислимо, щоб не бути близько Ісуса в таку важку хвилину, а з іншої - її серце краялося від болю ще й тому, що вона не могла нічим Йому допомогти.

О, Марія, Мати Божа.

Мати наша, ненько,

Як ти під хрестом страждала

За сином рідненьким.

О, ніхто не зможе того

Болю описати,

Як терпіла з своїм сином

За нас Божа Мати.

                   Легенда «В пустелі»

Ісус Христос, заки пішов голосити царство Боже, подався на пустиню. Там жив у пості і на молитві в одній із печер. Його дух вітав у Бога Вітця, але жив на землі в недостачах, невигодах. Останньої ночі сидів він і слухав, як пісками перекрадалися хижі звірі. Божеський зір прошибав ніч, що нею ганялися демони темряви, й його серце горіло милосердною любов’ю до всякого голеного й мученого творіння.

Тоді прибігла до нього ланя, бо за нею гнався хижий звір, потім заєць, олень, антилопа, сарна. Всі звірята, що тієї ночі були гонені, прийшли до печери та лишилися біля Ісуса до ранку. Рано він їх поблагословив.

Сам ішов до людей, бо чув голод, коли вийшов з печери, побачив Матір, яка несла йому коржик і збанок води.

Будь вибачний, мій сину, коржик зачерствів, і вода несвіжа. Я заблудила в пустині.

Не журися ненечко. Ось дивися! І зняв очі до неба та поблагословив збанок і коржик.

І вода перемінилася в вино, а коржик знову став свіжим..

                    Легенда «В городі»

Ісусик бавився в городі. Звичайні сірі камінці в його руках ставали прозорими самоцвітами. Захотів пити, і Мати пішла до колодязя, витягнула відро води, але не мала під рукою стаканчика. Погляд її впав на квітку блискучо-білу. Вона схилилася і зірвала її, в її руці вона стала гарненькою чашечкою. Ісус з неї напився.

Відтоді ця квітка називається «Чашкою Божої Матері»

Раз Ісусик, коли бавився, побачив, як рій голубів літав у небі з тривогою, бо скоро був яструб. Ось спускається блискавкою схопити голуба яструб. Ісус підняв руку і сказав: «Мир!». І яструб перемінився  в голуба і почав літати з іншими довкола хати.

Зимою виходив Ісус завжди із своєю мисочкою і годував горобців. Завжди в мисочці було стільки, як раніше.

В сусідньому домі жив багач і мав у клітці канарок. Вони кричали, пищали, коли Ісус годував горобців. Він їх попередив, щоб не лаялися, не цвірінькали голосно, бо покарає їх, коли не будуть спокійні. Та не послухали його і дістали жовте пір’я, а до того часу мали зелене, багряне, синє. Жовта окраска – завидющість.

Горобчики любили Ісуса, сідали на плечі.  Вони не сіють, не жнуть, а при Божій доброті голоду не знають. Не відлітають у вирій, мають велике довір’я до Бога, що він думає про них в мороз. Вони не вибагливі, вдоволені малим, не зневірюються, хоч як їм скрутно часом. Вони свідомі, що Спаситель приніс людям на землю любов, що ця любов, коли виходить із серця, не забуває про пташенят.


V
стація

                 СИМЕОН КИРИНЕЙСЬКИЙ

            ПОМАГАЄ ІСУСОВІ НЕСТИ ХРЕСТ

Чим більше Хресної Дороги проходить Ісус, тим більше втрачає Він сили. Юдеїв переймає хвилювання за те, щоб не втратили жаданого видовища, щоб Ісус не помер по дорозі. З таких міркувань вони приневолюють Симеона з Киринеї, що вертався з поля, помагати Ісусові нести хрест. Цей спочатку не хотів прислужитися Ісусові. Йому не хотілося завдавати собі зайвого клопоту. Ісус мовчазно, але пронизливо дивився в очі Симеона. Хоч уста мовчали, та лагідний погляд Його промовляв за них: "Не відмов Мені, будь зі Мною в годину Моїх терпінь і здобудеш цілу вічність."

Цей погляд змінив ставлення Симеона до Ісуса. Хоч не радо, та все ж таки взяв він один кінець хреста на своє плече і пішов слідом за Ісусом. По дорозі Симеон відчував переміну свого внутрішнього стану. Погляд на Ісуса, що йшов перед ним, все більше і більше наповнював його серце любов'ю і співчуттям.

Як часто ми думаємо тільки про себе і не хочемо перейматися потребами інших. "Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили," - каже Ісус (Мт.25,40). Пригадаймо, скільки разів ми відправили жебрака з порожніми руками?! Як часто ми мали нагоду послужити своїм ближнім і не зробили цього?! Скільки пригнічених людей чекали нашого розуміння і теплого слова та так і не дочекалися цього від нас?!

Ісусе! Зупини Свій лагідний погляд на мені, грішному, як колись Ти зупинив його на Симеонові Киринейському, і зроби мене Своїм учнем.

                       «Шлях на Голгофу»

                                                        Л. Костенко

То не була вузесенька стежинка,

Там цілі юрми сунули туди.

І плакала Марія Магдалина,

Що не подав ніхто йому води.

Спішили верхи. Їхали возами.

Похід розтікся на дванадцять верст,

І Божа Мати плакала сльозами:

«Та поможіть нести йому той хрест!

Чи ви не люди? Що за чудасія.

Дають старцям, підсаджують калік.

А тут те йде, ну добре, не Месія, -

Людина просто, просто чоловік!»

Юрба гуде і кожен пнеться ближче.

Хтось навіть підбадьорює  «терпи»,

Вже он Голгофа, он Череповище,

Хрущали під ногами черепи.

Сказати б, зброя, це хіба єдине?

Так, щоб зробили стражники юрбі?

А в юрмах тих малесенька людина,

Тяга хреста важкого на собі.

І хоч би хто! Кому було до того?

Всі поспішали місце захопить,

Воно ж видніше з пагорба крутого,

Як він конав, як він хоче жить.

І він упав! І руки аж посиніли,

Тоді знайшовся добрий чоловік:

Наморений, ідучи з поля Симон,

Що йшов додому, в протилежний бік.

               

             Пісня «На гору Голгофу ходім»

На гору Голгофу ходім!

Хрести три стоять на узгір’ї страшнім

Там Спас на середнім вмирає хресті,

До неба підніс в муках очі святі.

Вклонімось перед ним!

На гору Голгофу ходім!

Неначе гнів Божий, звучить з неба грім,

То кара Господня, що замість на всіх,

Упала на Нього за твій і мій гріх.

Вклонімось перед ним!

На гору Голгофу ходім!

Це того, що покинув небесний Свій дім

Й на землю гріховну убогий прийшов,

І тут собі місця в людей не знайшов.

Вклонімось перед ним!

На гору Голгофу ходім!

До Спасових ніг в каятті припадім.

Йому обіцяймо жить свято, як Він,

Щоб знов не вмирав на Хресті Божий син.

Вклонімось перед ним!

                  

                            Легенда «На леваді»

Мати Божа винесла колиску з Ісусиком на леваду, а сама пішла по молоко. Ще й не вийшла вона за ворота, як уже з дерев та кущів позліталося повно співучих пташок. І стали співати так гарно, пречудово в честь Божого Дитятка.

Жайворонок знявся на крилечках над самою колискою та трелював із гори, зяблик щебетав свою веселу пісеньку, а в калині лящав соловейко пісню побожності.

Квіти витягувалися до Ісусика, більше ніж до сонечка, бо він багатший, величніший від сонечка, неба.

Найближче колиски росли братчики. Були вони тоді маленькі і не мали ім’я. Вони тягнулись вгору, щоб заглянути в колиску. Боже Дитя великими оченятами дивилося в небо, і це їх дуже захопило, що вони дістали від зачудованого людського лиця ще й усміхненого. Ісусик усміхався, коли побачив над колискою барвисті квіти, вони були, як Ангелики. Бог це бачив і залишив квітці це зачудування.

Мати прийшла.

Як малі любі братчики обступили ви мого синочка, - і посміхнулась приязно.

Побачила ще, що сухі лозові прутини дістали зелені листочки, немов віночком оповили Ісуса.

Пташки співали. Мати Божа вслухалася в один, який лунав повніше, сердечніше з куща калини. Вона розкрила гілля. Соловейко покірно дивився на Богоматір. Зворушило її, що цей співак такий скромний.

- Бажала б я нагородити тебе, пташко. Різнобарвного пір’ячка  ти не схочеш. Та  ти матимеш найкращий, найлютіший голос між усіма пташками. Голос твій буде подібний людському та ще й перевищить його. Так в цій благословенній годині братчики дістали людське лице, а соловей – людський голос.

 

 


VI
стація

                       ВЕРОНІКА ОБТИРАЄ ЛИЦЕ               

                                ІСУСА ХРИСТА

Свята Вероніка бачить окровавлене лице Спасителя, покрите потом і порохом, і відразу реагує на свої палкі почуття. Взявши біленьку хустину, вона витирає нею найсвятіше лице Божого Сина і навіть не думає про якусь нагороду за таку прислугу. Та в Бога кожна добра дія людини, чи хоча б намір, має свою нагороду. Коли свята Вероніка розгорнула потім хустину, здивуванню не було меж-образ Того, кому вона так вірно послужила, дивився на неї з хустини, а серце ловило з його погляду слово: "Дякую!"

Наш милий Ісусе! Яке велике Твоє милосердя, що навіть у тривожні хвилини перед смертю Ти не забув подякувати побожній жінці за добрий вчинок. Твоя подяка - це подарунок Бога людині. У Святій Тайні Хрещення Ти кожному з нас подарував Свій образ і відбив його на наглій душі. З цього часу наше серце належить Тобі і хоче залишитися з Тобою назавжди.

  Вірш «Вероніка»

                              

 «Береза»

На Другу Пречисту (день творення Матері Божої) шанують березу. Березові сережки – то сльози Матері Божої по Сину, коли він страждав і мучився на Хресті. «сльози Богородиці» мають багато лікувальних властивостей.

Матір Божа по землі ходила,

Матір Божа народ полюбила.

Сина свого за нього дала,

На Хрест, на муки його віддала.

Сльоза її пречиста березою стала.

                Пісня «Господь з болю»

           


VI
І стація.

 

             ІСУС  ВДРУГЕ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

 Під час хресної ходьби чути нове зворушення, що ж це сталося? Це Ісус вдруге впав під тягарем хреста. Учасники хресного походу переживають, що не побачать бажаного видовища, тому самі побоюються, щоб Ісус не помер по дорозі. Придавлений людськими гріхами, Ісус лежить на землі, звідси Йому добре видно небо. Спаситель, що позволив на такі фізичні знущання, дивиться на небо, знаючи якою ціною має його здобути для людей. Ця мета, заради якої Він прийшов у цей світ, додає Йому сили, щоб знову встати і йти дальше.

Наш любий Ісусе! Не для своїх, але для наших потреб Ти знайшов сили, щоб встати і йти до звершення Жертви. Ми дякуємо Тобі за те, що, перемагаючи болі і зневаги, Ти продовжував свій тернистий шлях, щоб до кінця побороти зло світу своєю безмірною любов'ю.

Розп'ятий за нас Ісусе! У нашому житті ми не раз упадаємо в гріхи. Під час Твого другого упадку Ти лежав на землі, яку Ти створив, і дивився на небо, до якого кличеш цілий світ. Під час нашого гріховного упадку ми лежимо у болоті, яке замісили своїми провинами. З цього грішного болота несеться неприємний відгомін нашої гордості та байдужості.

                      Легенда «Божа кровця»

Край дороги, що нею Спаситель ішов із важким хрестом на гору Голгофу, росла квітка з жовтим цвіттям. Коли вона побачила Ісуса, як ішов і вгинався під важким хрестом, а з чола його скапувала по лиці кров, обняв її великий жаль і співчуття. Що ж вона така маленька може зробити, щоб йому хоч трошки допомогти. Вже був близько Спаситель, та тут опустили його сили, поперечка хреста придавила його і він упав. І упав не в порох, а саме там, де росла рослина.. І квітка прийняла поранене тіло ніжними раменами й холодила, тремтячи з болю, святе лице, що все палало гарячкою, й поранені руки Господа. Так могла вона маленьку хвилину злагіднювати біль ран бальзамом своїх м’яких пелюстків. Коли Ісус підвівся під ударами рук вояків, глянув добрими очима на квітку. Від того пройняла її всю чудесна сила, і відтоді ця придорожня квітка благословенне зілля, що помагає в різних недугах. На пам’ятку про дорогоцінну кров, що її вона одержала край дороги з ран Спасителя, наповнилася вона червоним соком. Коли розтерти квіття, то на пальцях лишається милий запах. Тому народ називає квітку «Божа кровця».

Називають цю квітку «Сльози Матері Божої» та «зіллям св. Івана», а це тому, що коли св.Іван вів Божу Матір з Голгофи до себе, то Мати Божа, побачивши квітку, що змилосердилась над терпінням її Сина, залилася слізьми, й ті сльози впали на квітку. Зіллям св. Івана зве народ цю квітку тому, що він після підвів прегарну квітку та підсипав її стебло свіжою землею. Книжкова назва «Іван-прозірник». Відвар його п’ють при кашлі, при болі  в грудях (коли кашляють кров’ю).

Пісня «На хрест».


VIII
стація.

     ІСУС ПРОМОВЛЯЄ ДО ПЛАЧУЧИХ ЖІНОК

Серед тих, хто співчував Ісусові на хресній дорозі,

були єрусалимські жінки. Як завжди ніжні і відзивчиві, вони побачили окровавленого Ісуса і не залишились байдужими. їхні сльози говорили про глибокі почуття їхніх сердець. Голосне жіноче ридання вказувало на те, що вони не мирилися з такою несправедливістю. Ісус, замість того, щоб самому шукати заспокоєння, заспокоює плачучих жінок: "Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми". (Лк.23, 27-28).

Любий Ісусе! В цю тривожну для Тебе хвилину Ти не думаєш про себе, Твоя любов і тоді не перестає більше думати про інших. В цей час лютих катувань Ти знаходиш ласкаві слова, щоб заспокоїти тих, хто любить Тебе і витерти їхні сльози. Одночасно Твої уста знаходять слова мудрої науки та щирих порад. Кожна людина повинна оплакувати свої грішні вчинки щирим жалем, як колись плакав Давид, а пізніше апостол Петро. Нам належить з любов'ю і турботою виховувати своїх дітей, з самого малку прищеплювати їм любов до Бога і до ближнього. На жаль, часто буває так, що батьки дбають про матеріальні блага і всякі вигоди для своїх дітей, а про душу забувають. Така сліпа батьківська любов може стати великою перешкодою для їхніх дітей в дорозі до неба.

Спасителю наш! На нашій дорозі життя ми так часто опиняємося на роздоріжжі і не знаємо, як поступити. Просимо Тебе, будь нам добрим порадником і надійним проводирем!

          

       ЛЕГЕНДА  « ЖАЙВОРОНОК»

Коли Спаситель ходив по краю навчати, благословити та
добро творити, сиділа Мати Марія  в своїй кімнатці та думала про те, як там її дорогому Синові живеться, де він вітає та чи на ніч має завжди де голову уклонити. Часом, коли його довго не було вдома, приходили їй і сумні думки. Вона пригадувала собі пророцтва, що заповідали важкі терпіння й пониження Месіі. Та з ким могла говорити про це. Всі свої болі мусіла зачинити в своєму материнському серці. Тільки коли Ісус на увесь день вернувся в рідну хату в Назареті, було їй на душі легко та весело. Однак це бувало так рідко! Нарід, убогі й ті, що зазнавали всяких терпінь, мали його більше як вона, мати. Між людьми в Назареті ходив уже поговір: "Він пристає навіть
з грішниками та їсть із ними!".

Спаситель знав про таємний смуток Матері та про те, як вона журилася та тривожилася ним. На її втіху посилав він їй час від часу маленького пернатого посланця. Це був жайворонок. Коли Божа мати сиділа в задумі по важкому розстанні, прилітала пташка під її віконце та співала їй найвеселіші пісеньки. Співала доти, поки Божа Мати не з’явилася в вікні, щоб приглядатися маленькому крилатому співакові. Тоді вона довго вдивлялася в синяву неба і від цього діставала знову ясні очі. Не довго тривало тоді й вона теж починала співати.

Коли Господь пускався в дорогу до Назарету, летів жайворонок наперед нього та сповіщав Матір Марію, що її Син іде до неї в гості. Тоді вона на радощах виходила напроти нього аж до воріт, а то й вибігала на вулицю, а жайворонок, радісно щебечучи, літав, поміж Матір`ю й Сином. Ранесенько на Великдень жайворонок вже не спав, і коли жінки до гробу Господнього ішли, пісню радісну, воскресну жайворонок щебетав. Але найвеличнішим часом жайворонкові було Господнє Вознесення. Найрадніш полинув був би він разом із Господом до неба, одначе ген горі в синьому етері вже не бачив Господа і мусів вертатися.

Від цього дня може жайворонок вище, ніж усі птиці підлітати до неба, так високо, що людські очі вже не бачать його. І завжди тоді співає він дзвінко велично пісню тому, що воскрес і вище над усе.

                 Легенда «Пташина Матері Божої»

Коли як Хрнстос ходив по світі і вчив  людей правду в Назареті та голосив свою спасительну науку, жайворонок приносив щоденно стуженій Матері вісті від сина до її хати, щоб супокій мала її, материна, душа.

Коли самотня плакала в своєму смутку, він потішав її в городі пісенькою, а перед поверненням Христа додому чимскорше прилатав назад, щоб повідомити її про те, що пра ця навчання нині скінчена, та щебетав:

— Мати, отри сльози, — син повертається!..

А на Голгофі,   колій цілий світ торопів, що Бог, замучений на хресті, вмирає, злетіло, мале пташатко до святої голови,. щоб   вийняти   колєць   з тернового вінця ї хоч настільки   полегшити   муку   Господеві, щоб  Христос зронив краплю крові

Злетів понад хрест і покружляв у миняві неба і сумну пісеньку дзвонив над Голгофою, що Бог за людей віддав своє життя...


IX
стація

             ІСУС ВТРЕТЄ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Кожен крок, що наближав Ісуса Христа до вершини гори Голгофти, добавляв Йому нових болів та вів до втрати фізичних сил. Вже близько місця своєї смерті Спаситель, обезсилений, третій раз впав до землі. Ісус, що своєю божественною силою наказував силам природи, і вони Його слухали; годував голодних, зціляв недужих, навчав цілими днями, творив багато чудес - тепер лежав на сирій землі і дозволяв на такі страшні знущання над собою. Та для звершення мети, ради якої Він прийшов у цей світ, Спаситель, як Бог, бачив потребу спасіння людства, а як людина, збирав останки фізичних сил і продовжував свій тернистий шлях.

Для чого стільки терпінь і для багатьох незрозумілої покори? Для того, щоб по Його смерті тисячі тисяч зрозуміли, що все це доказ любові і Жертва примирення людини з Богом.

Триразові падіння Ісуса під тягарем хреста вчать нас життєвої мудрості. В житті нам часто приходиться переносити якісь фізичні упадки (хвороби, повені, пожежі, землетруси, матеріальні чи фінансові нестатки та ін.), але, при цьому, ми не повинні падати духовно, а знаходити сили для розв'язання проблем. В скрутний передсмертний час Ісус шукав співчуття у людей, але знайшов його тільки в одиниць. У важкі дні нашого життя Божий Син не тільки співчуває нам, але й пропонує свою допомогу і постійну підтримку, якщо ми Його цього попросимо.

Любий Ісусе, будь при нас завжди, особливо в час важких життєвих випробувань. Дай нам мудрість розважливо поступати, незважаючи на різні обставини, хоч би й протилежні нашим бажанням. Додавай сили, щоб змогли ми піднятися з упадків, особливо гріховних. Кріпи нас у вірі, надії, любові.

Пісня «Прийди до мене милий Ісусе»


X
стація

                   З ІСУСА ЗНІМАЮТЬ ОДЕЖУ

Ступаючи босими ногами по гострому камінню з хрестом на плечах, Ісус врешті-решт прийшов до місця своєї смерті, на якому мав скоро померти за спасіння світу. Кров, що спливала з Його ран, обагрила всю дорогу, якою ступав Спаситель світу. Для катів цього було замало: вони забажали ще досхочу насміятися з Божого Сина, тому безжалісно здирають з Нього одежу. Ісус, мов невинне ягня, не борониться, а дозволяє катам глумитися над собою. Той, що одним словом може змести з лиця землі і гори, і скелі, стоїть в глибокій покорі і дозволяє своєму творінню, що і стеблинки не може зірвати без Його згоди на те, так знущатися над собою.

Любий Ісусе! Ти терпиш таке публічне приниження і ганьбу, щоб зняти з нас заслужену кару за гріхи проти шостої і дев'ятої Заповідей Божих, яких ми так часто допускалися ділом, або думкою. Ці гріхи вели нас так далеко, в хащі блуду, а ми забавлялися ними і не слухали Твоїх пересторог.

Боже наш! Це ми мали б бути осміяні і принижені за нашу легковажність.

                      Легенда «Ніч змилування»

Мати Божа терпіла разом з Ісусом і віддавши свого найулюбленішого сина – одинака на жертву, за людські гріхи, сім мечів болю прошило її серце. Бажала допомагати людям, рятувати їх, де тільки бачила їх горе й терпіння, навіть там, де було безнадійно.

Коли наближалася Велика П`ятниця, вона попросила свого сина, що хоче відвідати пекло. Щоб дав їй провідників, і він дав трьох архангелів. У п’ятницю вона переступила пекельні  ворота. Рафаїл провадив її, Мисаїл захищав, Гавриїл розповідав. По темені, безодні, сходинках так йшла і зупинилася перед однією, калюжею чорного вогню. Гавріїл сказав: - Всі вони так покарані, як грішили. Кара виростає з гріха, як пагінець з насіння. Часто триває довго, поки зійде. Люди нарікають у своїй сліпоті на Бога за терпіння, не думають  про свої гріхи, що прийде терпіння.

Невже немає їм порятунку, – питала Мати Божа.

Їх муки триватимуть, поки вони віддалені від Бога, бо те саме мучить їх. Образ їх гріхів стоїть перед ними день і ніч, як вогонь. Вони благали, та репетували: краплини води!

Марія стояла, ломала руки. Сльози співчуття  текли по її обличчю. Всі ті сльози збирав  таємничим способом Гавриїл, і коли вернулися до неба, подав їх в чаші лілеї небесному Вітцю. Бог сказав: - Доню моя, задля тих сліз зроблю тобі велику ласку. Марія зважилась на просьбу: - Зменш їх муки, Боже тільки одну ніч, тільки ту ніч, коли твій син терпів В Олівному городі, й ти заслав йому ангела й підкріпив його напитком. Прохолоджуй тієї ночі жару пекла та дай їм забуття. Бог послав ангелів, щоб зв`язали  чортів і їх помічників. Настала тиша, втихлі зойки та крики. Так тривали до ранку Великої П’ятниці.

                

 Пісня «На Голгофській горі»

На Голгофській горі хрести бачу старі,

Посеред двох стоїть хрест Христів.

Я жахаюсь того, бо там Спаса мого

Розп’яли, Він на ньому висів.

Приспів.

Не забуду я того хреста

Все життя до самого кінця,

Як по ньому текла кров свята,

Що дає мені слави венця.

Так страшний мені він, бо його Божий Син

Ніс на плечах і падав під ним.

Це на те, аби всі, що живуть у гріху,

Не лишилися в гріхові важкім.

Приспів.

Не забуду про кров і про Спаса любов,

І про муки на хреснім путі.

А найбільше про те, що Він діло святе

Довершив на Голгофським хресті.


ХІ стація   

     ІСУСА ХРИСТА ПРИБИВАЮТЬ ДО ХРЕСТА

На вершині Голгофської гори починається дійство страшного переступу людства. Хрест, який Ісус приніс на своїх плечах, лежить на землі. Для Спасителя люди не знаходять навіть часу, щоб Він відпочив після важкої дороги. Вони, повні жорстокості і злоби, прагнуть чим скоріше побачити Його розіп'ятим. Ісус розуміє їхнє бажання, тому сам лягає на хрест, щоб до кінця дати волю людині діяти так, як вона сама цього хоче. В катів не знаходиться ні крихітки жалю до ув'язненого ними Божого Сина. Вони беруть цвяхи і один за одним вбивають їх в руки і ноги Спасителя. Яка ганьба?! Творіння збунтувалося проти свого Творця; людина підняла руку проти самого Бога.

Чи чуєш, християнська душе, страшний стукіт молота по цвяхах, що розривають тіло Христа? Чи не стає тобі моторошно, чи не пронизує твоє тіло їдкий мороз на згадку про це лиходіяння людства? Чи не б'ється твоє серце частіше, чи не кричить твоє нутро: "Люди зупиніться, це ж невинний Агнець, за що Його вбиваєте?!"

Спасителю наш! До цього хреста Ти дозволив прибити не тільки своє тіло, але й наші гріхи. Розбуди в наших серцях бажання з любов'ю дивитися на хрест нашого спасіння, і очима нашої душі бачити на ньому Тебе, розп'ятого, та серцем відчувати Твій погляд любові.

Подивіться на Ісуса,

Його святі рани.

Як його ми розпинали своїми гріхами.

Як молився сердешний, коли йшов на муки.

Ох, як тяжко то стерпіти, били цвяхи в руки.

Коли ж звершилась вся ця чорна справа

І люди вже розходилися ті,

От парадокс: заплакав лиш Варавва,

Розбійник, не розп’ятий на хресті.

Чи пожалів, чи вдячний був Пилату,

Чи втямив, темний, раптом щось нове?

Що Божий Син,  таки іде на страту,

А він, розбійник – він таки живий.

                                     Голгофа


                         Легенда «Цвяхи»

На г. Голгофі, на місці, де був давно вже забутий Адамів гріб, копали яму, що в неї мали впустити хрест. Тоді підлетів дрозд. Він хотів перепинити роботу, допомогти хоч чим-небудь в муках Ісуса Христа. Аж побачив 3 цвяхи, на землі, що ними мали прибити руки й ноги Ісуса Христа. Дрозд полетів і привів ще 2 пташки. Дрозди схопили цвяхи і сховали їх в кущі. Вояки не побачили, зайняті роботою. Потім стали шукати, лютував сотник:

Знайдіть 3 цвяхи або не показуйтесь мені на очі. Саме тоді 3 дрозди з-під куща і без цвяхів з глумливим криком полетіли.

Вояки шукали під корчем, обшукали всю землю. Зажурились вояки. А глип: на кущі дивні квіти, яких вони не бачили ніколи. Квіти біли багряно – синьої краси й нісся милий запах.

А подивись, - каже воїн, - квіти таки, як милі цвяшки.

Давай занесемо сотникові ці цвяшки – квітки.

Кажуть: «Ось ми знайшли такі тільки гілля, з таким цвітом.»

Що ви мене за дурня маєте, – крикнув сотник, але запах здобрів його.

То йдіть за цвяхами в місто.

Два вояки пішло. Сам приглядався до гілки, якої не бачив у всій римській державі.

Ненадовго вдалося добрим дроздам спинити криваве діло. Вояки на половині дороги стрінули цигана, що ніс всяке заліззя. Вони запитали його про цвяхи.

Саме три цвяхи я маю, але маєте мені добре заплатити, бо це великі і сильні (показав 3 заржавілих цвяхи)

Дамо тобі 3 срібних, бо на Голгофі мають розпинати Ісуса, народ чекає на видовище.

Циган почув, що їм дуже треба, підняв ціну.

Ми не можемо самі дати вищої ціни, ходи з нами на Голгофу, сотник дасть більше.

Циган пішов і коли побачив напис «Ісус Назарейський, Цар Юдей», захотів в 2 рази більше, ніж спочатку.

Цвяхи для царя мусять бути по царські заплачені. Сотник не торгувався і заплатив.

Від того часу цигани засуджені на волокитство. І ніхто ще не бачив, як циган сміється, а очі дивляться сумно.

А кущ цвіте сьогодні на городах, садах – назва його  боз турецький.


ХІІ стація

        ІСУС ПОМИРАЄ НА ХРЕСТІ

Як у кожній сім'ї, батько перед смертю прощається зі своєю родиною, так Ісус прощався зі своїми близькими. Ісусова родина - це всі люди, навіть вороги. Він для всіх однаково щедрий і нікому не шкодує своєї любові. Найперше Ісус прощається зі своєю матір'ю: "Жінко, ось син твій, - і залишив її під опіку люблячого апостола Івана. А тоді звертається до нього словами: "Ось матір твоя." Від цієї хвилини Марія стала нашою Матір'ю Небесною, а ми її дітьми. Любов Христа сягає дальше: Спаситель молиться за своїх ворогів: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять." "Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство", - почувся голос розкаяного розбійника. "Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раю", - заспокоїв його Спаситель і огорнув серце розкаяного розбійника своєю любов'ю.

"Спраглий я! - промовив Ісус. Чого ж прагнув Він перед своєю смертю? Він прагнув любові! Та замість неї вороги підносять Йому губку на тростині, просяклу оцтом. Спаситель і тут не відмовляє своїм убивцям до кінця познущатися над собою. Він скоштував оцту, а тоді промовив: "Звершилось"; і схиливши голову, віддав духа". Звершилося спасіння світу, хоч не всі ще тоді розуміли, що саме відбулося на їхніх очах.

В цей час темрява настала по всій землі, бо затьмарилось сонце; земля затряслася, гроби померлих відкрились, завіса храму роздерлася посередині. Для людини залишилося тільки визнати, що Ісус був справді Син Божий.

Коли я на хреста дивлюсь,

Що на ньому помер Спас мій,

Я не сумую й не журюсь:

Я повний віри та надій.

Бо Спас тепер зо мною є,

Мені життя Він врятував.

Поніс на Хрест життя Своє,

І тим мою смерть подолав.

З Його чола, і рук, і ніг

Текла свята, невинна кров,

Що з кожного змиває гріх,

Хто в вірі до Христа прийшов.

За жодні скарби на землі

Не можна тут того придбать,

Що Спас даремний дав мені:

Його Спасіння й благодать.

                      Легенда «Ісусова сльоза»

Ісус умирав на хресті. Його голова в терновім вінку востаннє похитнулася і звисла. В ту хвилину з його ока впала велика кривава сльоза в землю.

На третю ніч з тієї сльози виросла билинка з трьома листочками, а на її вершку зацвіла червона квітка.

Дванадцятирічний Шимон був з раннього дитинства хворий на ноги, але мусив пасти овець. Одногу разу, переходячи Голгофою, побачив квітку дивну, якої ніколи ніде не бачив. Викопав з корінням і посадив вдома, доглядав її. Вона ставала все краща і дивно пахла.

Одного разу прийшла до нього сусідка, в неї була страшна рана на руці, яка не гоїлася. Вона побачила квітку і доторкнулася до неї рукою. Рука перестала боліти. На третій день рана зажила зовсім.

В гості до Шимона, прийшли його дядько і тітка, та з маленькою дівчинко, Мартою. Дівчинка була сліпа. Та коли вони прийшли в хату, дівчинка, почувши дивний запах квітки, протягнула руки і доторкнулася наосліп до неї. А за три дні прибігли знову з радісною новиною, що Марта бачить.

Одного разу помирав хлопчик, також допомогла йому цілюща квітка,  його руку мати доторкнула до квіточки.

Люди повірили в Ісуса. Ісус був справжній пророк, Божий Син. Чули  про це і ті, які вбили Ісуса, не хотіли вірити, але вислали вояків, щоб забрати квітку. Шимон взяв квітку і хотів через вікно втекти, але вазон впав і розбився. Він вхопив квітку і сховав за пазуху, вояки були вже недалеко, ось схоплять його. Сталося щось неймовірне, він почув щось міцне і сильне в своїх ногах і побіг швидше вітру. Побіг він на гору Голгофу. Вояки залишилися далеко позаду, а потім повернулися. А Шимон не чув ніякої втоми в ногах, сили ці виходили з квітки. Зупинився на місці, де стояв хрест Ісуса, ще була видна заглибина. Шимон дістав квітку, але вона була прив’яла та пом’ята. Він злякався і кричав «Квіточко! Квіточко! Я не навмисно, я не хотів – вибач» і гірко заплакав. Посадив її в землю, побіг до джерела за водою, але було далеко. Набрав в пригорщі і поки добіг – в долонях не було ні краплинки. А квітка корчилась і кудись дивилася, ось 2 листочки, один, вже бильце, мов свічка зникає, а коли до кореня дійшла, то з’явилася блискуча велика – капля сльоза, мов рубин. Блимнула на сонці, парою - мрякою полинула в небо, вернулася до свого Власника.

І молився тяжко Господь,

Піт стікав, неначе кров.

Закликав Отця на Небі,

Щоб його не покидав.

Якщо повелиш умерти -

Без вагань на це піду,

І в цю мить я своє Тіло

В руки твої віддаю.

І Бог свого сина віддає,

Щоби любов запанувала

Над всім живим, що тільки є

І що існує поміж нами.

             Пісня «На хресті Христова кров»

На хресті Христова кров

За мій гріх пролита,

Там спасіння я знайшов

І почав знов жити.

Пр. У Христе, Спасе мій,

Є могутня сила,

Що в крові святій

Всі гріхи обмила.

На хресті Ти умирав

Серед глуму й крику,

Аби в небі я придбав

Радість превелику.

Через Хресну смерть тепер

Течуть життя ріки.

Через те, що Ти помер,

Житиму повіки.


ХІІІ стація

ТІЛО ІСУСА ХРИСТА ЗНІМАЮТЬ З         

                      ХРЕСТА

Так, як це була п'ятниця перед Великоднем, юдеї попросили Пилата, щоб зняти тіло Ісуса з хреста. Що робилося в серці Матері, яка ні на хвилину не відходила від померлого Сина?! Колись вона брала Його маленького на руки з дерев'яних ясел, тепер вона бере тіло померлого Ісуса, яке знімають з дерев'яного хреста. Колись вона раділа кожній Його усмішці, тепер гірко ридає, тримаючи мертве тіло. Колись, при кожній нагоді, вона цілувала щічки малого Дитяти, і тепер не перестає цілувати холодне тіло, на якому вже застигла червона кров. Меч болю, провіщений старцем Симеоном, наскрізь пробив її зболіле серце. Та Марія не сама: її потішає вірний апостол Іван, хоч і сам не може стримати жалісних сліз на своїх засмучених очах. Щирі слова розради віднаходять і Йосиф з Ариматеї та Никодим, які вже тепер не бояться, а відкрито признаються учнями Ісуса. Ласкавими ніжними пестощами співчуття діляться з Марією Марія Маг далина та інші єрусалимські жінки. Як добре, що хоч вони не залишили Матір Божу наодинці зі своїм горем.

Маріє! В таку болючу хвилину Ти ще пам'ятала про нас, грішних, бо Твій Син поручив Тобі бути і нашою Матір'ю. Тобі найбільше зрозумілі і близькі наші болі і проблеми життя. Ми просимо Тебе, будь при нас завжди.

                 Легенда «Чаша»

Довго зберігали в церквах чашу, що з неї Господь подавав апостолам у   вечір перед своїми страстями пити свою дорогоцінну кров.

Йосиф із Ариматеї на горі Голгофті в цю саму чашу зібрав каплі крові, що сплили з пробитого Христового боку. І возили чашу як найціннішій скарб у всіх подорожах. Хто був біля чаші в цей день, коли оглядав, не старів, не могло нічого лихого статися. Коли Йосиф помер і його 11 товаришів, то нових 12 сторожів стало, потім ще інші, так без перерви.

Але одного разу на монастир (в Англії) напали безбожники і хотіли загарбати чашу.

Ігумен у сльозах узяв чашу, скрив її під плащем і пішов на долину. Тут, коли впевнився, що ніхто його не бачив, закопав святу чашу глибоко в землю. Коли вернувся в монастир, побачив все розбите, повбивали і ченців, вбили та ігумена, бо не хотів сказати, де чаша.

На місці, де ігумен закопав чашу, виринуло опісля джерело. Ні лід, ні мороз, ні посуха не могли йому пошкодити. Воно б’є з однаковою силою. Вода виглядає так, наче була змішана з кров’ю. Тому звуть люди його «чашою» або «кровною криницею». І є в ньому чудесна сила. Хто тієї води п’є 7 неділь по черзі кожної неділі з кришталево-чистої склянки, той позбудеться всіх недуг і всього лиха та горя. Однак він мусить бути сам,  і не сміє ніхто його бачити, як той ігумен був сам, коли закопував святу чашу в землі.  

         Пісня «Прийди до мене, милий Ісусе!»

Прийди до мене, милий Ісусе!

Терном голівку я не зраню,

Сплету віночок з чудових квіток,

Тобі під ноги їх постелю.

                   Прийди до мене, милий Ісусе!

                       І на Голгофу піду сам.

                  Тобі я нести хрест твій не дам.

                 Я візьму хрест той на свої плечі

Прийди до мене, милий Ісусе!

Я Тебе одежі здерти не дам.

Я пригорнуся до Твого серця

І поцілую твоїх п’ять ран.

Прийди до мене, милий Ісусе!

Плакати серцю твому не дам,

Я тя заслоню від злоби світу,

За тебе, Христе, життя віддам

                                    ІСУСОВА ДОЛЯ

Осанна! Осанна!.. Кричали

І славу співали.   

Ще люди не знали:

Ісуса зречуться,

Над Ним насміються

І будуть кричати: розіпни!

Злочинця —на волю,

Ісусову ж долю

Присудить юрба,

З хрестом за плечима,

З сумними очима

На страту піде Месія.

На муки, на муки!

Вб’ють цвяхи у руки,

В терновім вінку розіпнуть.

Син Божий страждає,

І добре він знає:

Земна завершилася путь.

А світ той — чудесний!

Ісус? Він воскресне

Й піде в небеса, до Отця.

А правда одна є:

Всім Бог управляє!

Тій правді не буде кінця.


ХІV стація

                   ІСУСА  ВКЛАДАЮТЬ ДО ГРОБУ

Ми з вами підійшли до останньої стадії розважань на хресній дорозі. І тоді всім здавалося, що це вже остання втрачена надія на всемогутність Христа. Не втрачала надії на сповнення Його слів тільки свята Матір та кілька вірних до самого кінця Його послідовників. Вони й зайнялися похороном Ісуса. Никодим приніс мішанину з смирни та алое і разом з Йосифом з Ариматеї обв'язали тіло Ісуса запашним полотном, згідно юдейського звичаю. Пізнім вечором, при запалених смолоскипах, до гробу, висіченого в скелі, повільно посувався сумний, скромний похоронний похід.

Що робилося в серці Матері, коли прийшов час відходити від гробу? Як мала перебути вона важкий час розлуки, який виглядав для неї цілою вічністю? Попри весь біль гіркої втрати, вона не втрачала контролю над собою; тоді вона ще не знала як це мало статися, але твердо вірила, що скоро знову побачить свою Дитину - про інший розвиток подій вона і думки не припускала, бо її Син пообіцяв, що по трьох днях воскресне.

О многостраждальна Мати! Ми розділяємо Твій біль, який Ти терпіла під час похорону свого і Божого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.

Ісус Христос, якому належить наша подяка, поклін і слава за все, що Він для нас зробив, особливо за Його смерть, яку Він прийняв для того, щоб ми жили і могли бути вічно щасливі.

 

                          Легенда «Підсніжник»  

Коли Ісус помер на хресті, сумувала вся природа, завмерло все життя. Квіти позвішували голівки, став падати сніг, не було нічого земного.

Ввечері Йосиф із Ариматеї з Никодимом зняли тіло Христа, зложили на коліна Божої Матері, яка плакала. Жінки пішли за тілом плакати. Марія бачила, що вони маловірні. А сама вірила, що син воскресне. Жінки казали: «Все вмерло! Ось уся гора під снігом». Тоді Марія підняла долоню та зловила нею одну сніжинку, що впала з неба. Вона дмухнула на неї, й її віддих торкнувся сніжинки, стала сніжинка тендітною білою квіточкою, на зеленому бильці – стеблинці.

Це знак воскресіння – сказала Божа Мати жінкам, - із снігу повстала маленька квітка, а сніг – це смерть. Так треба Вам вірити, що Ваш Господь житиме хоч зараз ви йдете за ним, як за вмерлим.

І вона зупинилася і посадила білу квітку в землю, покриту снігом. Там вона зразу пустила корінці і холод їй не зашкодив. Називають цю квітку «скоро зростом», «підсніжником». Вона голосить про те, що нам у смутках не треба тратити надії на те, що хто помер, то воскресне, як воскрес Христос.

        Пісня «Чудова Мати»

Бо знаємо, що вірив

Наш Бог-отець небесний.

На хрест віддав Ісуса,

Він знав, що син Воскресне!

Довірмо душу Богу,

Всі помисли і справи.

Хай кожен в цьому світі

Ім’я Господне славить!

То ж ми Христу поклонімося

І всі щиро помолімся.

Христе, Христе, славим твої страсти,

Зволь же наші душі спасти.

              КІНЦЕВА  МОЛИТВА

Наш найдорожчий і найсолодший Ісусе! Ми закінчили розважання Твоєї Хресної Дороги. Признаємося Тобі, що наші серця перейнялися Твоїм пронизливим поглядом любові, який з високого Голгофського хреста обіймає цілий світ. Ми зворушені Твоїми страшними муками, які Ти радо терпів, ідучи дорогою на Голгофту. Ми вражені тим, що Ти Бог наш, Цар не тільки Юдейський, але цілого неба і землі взяв на Себе наші гріхи, щоб звільнити нас від вічних мук пекла і в Кровавій Жертві, яку Ти приніс на Голгофському хресті, перепросив Небесного Отця за наші провини.

Любий Ісусе/ Ми дякуємо Тобі за те, що такою дорогою ціною ми врятовані від вічної погибелі. Твої муки осолодили наше життя надією на щасливу вічність, яку ми, грішні, сподіваємося розділити з Тобою у Твоєму Небесному Царстві.

Розп'ятий за нас Спасителю світу/ Благаємо Тебе, щоб пам'ять про Твої Страсті завжди завертала нас з блудної дороги гріха та навертала на дорогу правди, що прямує до щасливої мети - блаженного Неба. Може ми ще не раз спіткнемось об гостру спокусу гріха, може Твоє всевидяче око побачить нас

лежачих в болоті гріха - не суди нас по Твоїй справедливості, але будь нам милостивий і поможи, як блудному синові, встати з гріха, щоб своїм покаянням повернути собі синівські права, а Тобі принести радість, як євангельська віднайдена заблукана овечка. Пошли нам Свого вірного слугу, а нашого Ангела-Хоронителя, щоб беріг нас від упадку в страшну прірву гріха і, як малих дітей, провадив до щасливої пристані.

Маріє, наша Матінко Небесна/ Ми, Твої діти, хочемо завжди відчувати на собі ніжний дотик Твоїх материнських обіймів, зігріватися теплом Твоєї любові. Ми довіряємося Твоєму міцному заступництву, як маленька дитина довіряється своїм батькам. Ми щасливі за те, що кожен, живучий на землі, може звернутися до Тебе найласкавішими словами: "Аве Маріє! - Матусю!" Тож, Аве Маріє! Бережи нас всіх від всякого зла. Заопікуйся сиротами, бідними, бездомними, покинутими, всіма зраненими різними випробуваннями життя. Веди нас до щасливої родини святих у Небі. Амінь.

                   Хочу любити Тебе, мій Боже,

                   Так довго, доки я буду жити,

                        Чим я зможу заплатити

                              За таку любов,

           За пролиту на Голгофі дорогоцінну кров.

                    Христос – світло для світу,

                 Для світу, що у пітьмі лежав.

                  Христос – промінь любові,

                  Серед зла, яке нарід гнітить.

1.На Хресті в терновім вінці

Мук Христос багато прийняв.

Недаремно кров він пролив,

Не даремно тяжко страждав.

2.Він як приклад нам став,

Мужньо за правду стояв.

Свого Отця завжди славив

І на жертву життя віддав.

3.Він не пожалував дати

Навіть самого себе,

Аби лише врятувати все,

Що є грішне й слабе.

4.Христос все переміг,

Смерть смертю знищив

І врятував усіх

Дітей своїх.

5.В мою ти душу, Господи, ввійди!

Живи у ній, надію в ній збуди

Згадаймо тебе і всіх твоїх святих

І хвилинах цих сумних.

6.Не забудем про кров, і про Спаса любов,

І про муки на Хреснім путі,

І найбільше про те, що він діло святе

Довершив на Голгофській горі.

7.То ж хто хоче ласку мати,

Щастя вічного зазнати,

Під Хрестом нехай жаліє,

Слізьми жалю ся залиє

За свої гріхи.

8.Христу твоєму, спаса Владико,

Кланятись буду на віки-віків,

З поклоном милість твою велику,

Славити будем твою любов.


                                             Виступ священика о. Ярослава

Дорогі брати і сестри у Христі!

Кілька днів тому, у Квітну неділю, ми раділи з приводу тріумфального в'їзду Ісуса Христа в Єрусалим. Сьогодні ця радість обертається в смуток, бо люди, які так радо вітали Ісуса, тепер відвернулися від Нього і вибирають розбійника Варавву, хоч сам Пилат ставив їм до вибору на першому місці Ісуса. Це був відповідальний момент вибору людиною святості або гріха; правди або надмірних фальшивих емоцій. На жаль, невдячна людина зробила свій лукавий і ганебний вибір.

В цей Великий Четвер, коли люди радилися, як вбити Христа - Він думав про те, щоб дати їм вічне життя, щоб назавжди залишитися з ними. Як батько перед смертю збирає біля себе найблищу родину, так Ісус за день перед смертю зібрав біля себе своїх найблищих апостолів. Це була незабутня Тайна Вечеря, на якій Він сам відслужив першу Службу Божу та своїми руками причащав їх своїм Тілом і Кров'ю. Тому сьогоднішній день вся Христова Церква вшановує як день установлення Пресвятої Євхаристіїї (Святого Причастя). На цій Вечері Господь давав ще своєму зрадникові одну з останніх нагод покаятися і змінитися, а іншим своїм вірним учням наочне свідчення того, яким страшним може бути людське лицемірство та як далеко воно може переступити межу.

„Істинно кажу вам: один з вас мене зрадить," - сказав Ісус до своїх учнів на цій Вечері (Мт. 26, 21). Тоді кожен з апостолів перепитував: «Чи то часом не я, Господи?» (Мт. 26,22). Любі мої!

Це тривожне Господнє застереження завжди має нагадувати нам про слабкість людської природи особливо тоді, коли життя поставить нас перед вибором не завжди легкої і солодкої дороги правди і справедливості чи облесно спокусливої дороги гріха. «Чи то часом не я, Господи, маю Тебе зрадити?» - запитаймо голосу своєї совісті. Не забуваймо, що цей момент нашого вибору надто важливий: від нього залежить наша вічність. Ніколи не дозволяймо собі повторити вибір Юди!

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні у катедральних соборах нашої Церкви звершується хвилюючий обряд умивання ніг: єпископ, згідно Господнього наказу, умиває ноги священикам. „Коли, отже, я, Господь і учитель, умив вам ноги, і ви повинні мити ноги один одному. Я дав вам приклад, щоб, як я зробив вам, так і ви робили" (їв. 13,14-15). Це яскравий приклад християнського служіння один одному. Подумаймо, любі мої, чи завжди ми готові до безкорисливого служіння своїм ближнім, особливо тоді, коли йдеться про дбайливу турботу і батьківську опіку над своїми підлеглими? Чи завжди готові ми унизити себе заради добра інших?

Час Великого посту, який уже закінчується, підготовляв нас до покаяння, прощення провин один одному. Нехай сьогоднішній день покличе нас до висот християнської досконалості - до вірного і ревного служіння Богові і людям, до повного віддання себе високим ідеалам правди й справедливості. „Теперішнє життя - це боротьба, подвиг, змагання, а майбутнє - заплата, вінець, нагорода" (св. Іван Золотоустий). Амінь.


АНОТАЦІЯ

на урок

" Останні години  життя  Ісуса   Христа  на Землі"

Автор: Пинка Н.М.

42 ст.

       Урок містить дві частини текстовий матеріал і відео. Текстовий матеріал – це  Эвангельські розповіді про страждання Ісуса Христа, легенди  у доступній формі для сприймання  учнями початкових класів, поезії Ліни Костенко, Ганни Костів - Гуски, Марії Павлової.

      Беручи участь у Хресній дорозі, діти стають учасниками і свідками величних подій  світової історії. Кожна стація має цікавий сюжет, що розкриває певна легенда ( "Чаша", "Терновий вінець" і ін..)

     Страсті Христові – це частина людської культури, діти  мають можливість її відчути і зрозуміти.

    У проведенні уроку беруть участь учні 7-11 класів і ансамбль "Берегиня", батьки, бабусі, дідусі, учителі району – члени клубу педагогічної майстерності"Творчий неспокій" ім..В.Сухомлинського, гості, святі отці Ярослав та Михайло із храму свв. Апостолів Петра і Павла, о. Роман із храму Св. Ар. Михаїла, с.Тереза мон. Пресвятої Богородиці 

                                                                              Кравчук  Г.Б


ВІДГУК

ХРЕСНА ДОРОГА…

    Ми відчули та пережили катування Ісуса, Його муки, смерть, воскресіння.

    Ми відтворили всі  чотирнадцять стацій. Від першої "Ісуса Христа засуджують на смерть" і до чотирнадцятої "Ісуса вкладають до гробу". Над кожною задумуємось.

   Світ і сьогодні грішний, у ньому панують боягузтво, страх, хабарництво, кар’єризм.

   Скільки людей шукають правди. порозуміння в різних інстанціях, доходить аж до Європейського суду.

   Чекають на всепрощення батьки у дітей, діти у батьків.

   Ісус Христос пройшов темною дорогою до Голгофи. А змогли б  ми повторити цей шлях? Задля спасіння, задля миру і всепрощення?

   Нам потрібна  мудрість у нелегкі часи життєвих випробувань. Адже бачили як Ісус Христос взяв на себе хрест, неодноразово падав під ним, зустрів свою страдаючу матір, їх погляди застигли у смутку, серце Марії краялось, адже нічим не може допомогти. Кожному з нас хотілося бути поряд з ним, подякувати за все, що він зробив для нас, і в першу чергу за любов і  спасіння.

   А як ми  сьогодні ставимось до своїх батьків, близьких, чи пам’ятаємо про їх болі і страждання, - не один з нас замислився, відчувши біль, терпіння, муки, смерть Ісуса. Всі ми повертаємо до своїх проблем. Але кожен з нас мусить служити ще п’ятнадцяту стацію, щоб вона привела нас до Бога, до Христа, до Віри.

"Через Воскресіння, через Воскресіння, визволи нас Господи"

"Притерпівший за нас страсті, Ісусе Христе, Сину божий, помилуй нас".

      Федюра Ірина

Учениця 3-Б класу

                                                         

               Сокальський НВК "ЗШ І-ІІІ ст.№ 4 – ліцей"   

                                           Львівської обл..


ВІДГУК

Слава страстям, Твоїм  Господи

«Спасителю наш! Поблагослови, просимо тебе, кожен наш крок, так, щоб ми цю Хресну Дорогу почали і провели на твою славу і на спасіння душ наших.

Ми будемо сьогодні оспівувати і цілувати твої дорогоцінні рани і своїми устами та щирим серцем приносити тобі ревну й гарячу молитву.

Прийми все, милостивий Господи, наші вірші, пісні, які під час Хресної Дороги ми будем  засилати до твого престолу.»

В середу, 30 березня, в церкві Святого Михаїла відбулась незвичайна Хресна дорога. Її підготували вчитель 3- Б класу Сокальський НВК "ЗШ І-ІІІ ст.№ 4 – ліцей"  Пинка Надія із своїми маленькими дітьми: Волковою Діаною, Гнатюк Дариною, Кравчуком Максимом, Федюрою Іриною, Кухарчишин Вікторією, Луковецькими Іриною та Христиною, Мужиком Богданом,  Новосадом Максимом, Сичем Данилом, Стасюк Любою, Чабаном Владиславом, Юзвиком Віталієм. Це дійство було представлено на високому рівні. Діти серцем і душею  відчували муки Христові. Їх внутрішні співчуття Ісусові були виражені на обличчях і   в  голосочках, які звучали з великим сумом, що дуже впливало на почуття всіх присутніх. Нам здавалось, що безпосередньо беремо учать у тому Христовому поході. Кожна стація Христових мук була пов»язана з притчою, в якій оповідалось, як вся природа хотіла облегшати страждання Ісусові і допомагала йому. З тих оповідей. ми дізналися. як звеличували свого Творця кожна квіточка, кущик, деревце, пташина, за те, що подарував їм красу  і життя. Розказують діти: Коли   вояки хотіли взяти колючі гілки ожини, щоб зробити вінок на голову Спасителю, тернина задрижала,

Скинула весь цвіт і зі всіх сил боронилася, щоб не принести болю Ісусові та колов ворожі руки.

Тернина відтоді щороку в ніч між  страстним четвергом стогне і дрижить навіть  тоді, коли не має вітру. Вона почуває себе винною В тому, що її колючки ранили голову Христа. Тернина була благословенна  Ісусом,  і зараз не  стогне. Цікава розповідь про жовту квіточку. яка росла край дороги. Побачивши Христа, її обняв великий жаль і співчуття. Якже  я така маленька  зможу хоч трішки допомогти йому. В той час Ісус  мліє і падає саме на ту квіточку. Вона прийняла поранен тіло Христове і бальзамом своїх  ніжних пелюстків зменшила нестерпний біль Спасителя. Ісус встає  і залишає кілька краплинок святої крові на її пелюстках. Своїми добрими очима він глінув на цю тендітнк квіточку прибиту до землі. Від його погляду вона ожила і пройнялась чудотворною силою. З того часу вона стала благословенним зіллям, що помагає в різних недугах.В народі її назвали «божа кровця». Ще звучали легенди- притчі «Цвяхи», «Бичування», «Береза», «Підсніжник» і т.д. Учні співали пісні «Прийди до мене, милий Ісусе», «Лине пісня про Ісуса», «Я дякую за все». Настя Козловська ( учениця 7 класу) виконала пісню «Голгофа», а Катерина Косецька ( 11 клас)  співала «Молитву». Хресну дорогу – дитячі розповіді, поезію про страждання Господні супроводжувалися чудовим співом ансамблю «Берегиня».

Щиро подяку висловив настоятель Св.Михаїла о.Ярослав Збитковський. Хресну дорогу попередню провели діти у Сокальському  НВК "ЗШ І-ІІІ ст.№ 4 – ліцей" для учнів початкових класів, на якій був присутній о. Роман Синиця з  церкви Св.Михаїла. Ще одна велична та зворушлива Хресна дорога відбулася у катедральному Соборі Св.Апостолів Петра і Павла  4 квітня. Люди до глибини душі були зворушені і з сльозами на очах дякували організаторам Надії Пинці, Галині Кравчук  та Любові Ксенюк за це прекрасне дійство. Також подякував всім, хто брав участь  в тій події о. Ярослав Валюх. Гарну повчальну розмову він провів з діточками і зробив їм  маленькі подарунки. Ця Хресна дорога надовго запам»ятається всім тим, хто слухав її. Ми почули як Господь все, що найкраще створив для людей, щоб ми жили в гармонії з природою а вона прикрашала наше життя. Вся природа звеличувала свого творця і по своєму була вдячна йому.  А  як складаємо подяку ми, люди нашому Спасителю. Думаю, що кожен з нас під час великого посту зробив собі іспит совісті і підтвердив, що замість щирої подяки, ми своїми гріховними вчинкми наново розпинаємо Христа. Але на щасті є у нас маленькі діти, яких виховують добрі вчителі, які засівають це добірне зерно правди, любові і добра  в дитячі серця. І повірте, дорогі батьки, вчителі, вихователі і всі  хто має пряме відношення до виховання дітей, що ваша праця, яку в вклали у дитячі душі  не буде марною а укріпить  любов до Бога  і рідного краю, до краси природи і всього прекрасного. Вона принесе рясні плоди  - велику допомогу і підтримку дасть Вам, наше духовенство. На щастя воно в нас є і проводить велику роботу з нашою молоддю.

Пам»ятаймо про те, що Христос терпів, страждав і розп»явся на хресті ради нашого спа

Слава довготерпінню твоєму Господи!

                                          Політв»язень, член   

                           Всеукраїнської координаційної ради  

                      Союзу Українок Марія Петрощук-Кушпета


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28004. Формирование биогенной нагрузки в природных аграрных системах. Естественные потери биогенных веществ в земледелии, животноводстве и селитебных территорий 4.24 KB
  Естественные потери биогенных веществ в земледелии животноводстве и селитебных территорий. Интенсивно развивающееся сельское хозяйство – это наиболее активный источник поступления биогенных элементов. Влияние с х как источника поступления биогенных веществ в природные ресурсы возрастает в связи с увеличением распаханности территорий трансформацию угодий мощной техникой развитием процессов химизации на основе минеральных и органических удобрений. Потери биогенных веществ в растениеводстве условно можно разделить на...
28005. Функционирование агроэкосистем в условиях техногенеза 4.85 KB
  Функционирование агроэкосистем в условиях техногенеза. Агроэкосистема АЭС – совокупность биогенных и абиогенных компонентов участков суши преобразованных человеком используемых для производства сельхозпродукции. Основа АгроЭкоСистем – почва с х угодия. Типы АгроЭкоСистем: Пропашное земледелие Многолетнее земледелие Многоурожайное земледелие МезоАЭС крупномасштабная МикроАЭС грядка Суша занимает площадь 149 млрд.
28006. Экологизация сельскохозяйственного производства 4.56 KB
  Природоразрушающий ресурсоемкий тип развития АПК требует пересмотра сложившейся теории и на практике техногенной концепции развития АПК. Главным принципом развития АПК должна стать экологизация с х производства всех мероприятий по развитию с х учет природных особенностей функционирования земельных ресурсов. для изменения приоритетов в распределении ресурсов капитальных вложений в АПК усилить природоохранную роль затрат. Для преодоления негативных тенденций в развитии АПК скорейшего решения...
28007. Экологическая биотехнология. Возможности увеличения производства экологически безопасной продукции на основе биопроизводства 2.52 KB
  Возможности увеличения производства экологически безопасной продукции на основе биопроизводства. Среди новых направлений биотехнологии способствующих получению экологически безопасной продукции следует отметить применение микробиологических удобрений промышленную переработку бытовых отходов индустриальную технологию компостирования отходов животноводства и др. микробиологические удобрения повышают продуктивность растений и кол во растительной продукции. Азотфиксирующие микроорганизмы служат прекрасной основой для...
28008. Экологически безопасные технологии и оптимизация обработки почвы 3.73 KB
  Поэтому нужна разработка таких сельскохозяйственных машин и орудий которые при общей эффективности должны оказывать минимальный вред окружающей среде а именно: Сократить выбросы от с х машин и орудий Уменьшить нагрузку на почву путем изменения конструктивной особенности техники Внедрение двигателей с высоким КПД но низким потреблением топлива.
28009. Экологические аспекты применения сточных вод при орошении. Ценность сточных вод в повышении плодородия почв. Контроль загрязнения почв 12.86 KB
  Ценность сточных вод в повышении плодородия почв. Сточные воды используются для орошения на специальных участках земледельческих полях орошения ЗПО. Под последними понимаются водохозяйственные объекты оборудованные для непрерывного приема определенного количества сточных вод в течение всего года с целью их очистки или доочистки и использования для орошения.
28010. Экологические особенности и значимость биогумуса. Препараты получаемые на основе биогумуса. Экологические аспекты подготовки и применения биогумуса 2.93 KB
  Препараты получаемые на основе биогумуса. Экологические аспекты подготовки и применения биогумуса. Установлена возможность биогумуса связывать радионуклиды находящиеся в почве органических удобрений резко уменьшать поступление тяжелых металлов в растения.
28011. Экологические проблемы мелиорации. Виды и целевое назначение современных мелиораций. Положительные и отрицательные изменения в ОС под влиянием гидротехнических мелиораций 4.85 KB
  К этим мероприятиям относятся: Орошение и обводнение Осушение земель Противоэрозионные мероприятия закрепление оврагов сыпучих песков почво и полезащитное лесонасаждение. Рассоление почв Выравнивание микрорельефа и т. Мелиорация земель призвана способствовать получению высоких и стабильных урожаев повышению плодородия почв рациональному использованию земельных ресурсов. Орошение – способ повышения продуктивности почв важнейшее направление интенсификации с х производства.
28012. Экологические проблемы механизации. Влияние средств механизации на почвенно- биотический комплекс, воздушную среду 14.46 KB
  В результате неоднократного передвижения машин по полю происходит значительное переуплотнение почвы которое распространяется на большую глубину до 100 см а машинные следы покрывают до 80 поля. Докучаева плотность почвы возросла к настоящему времени на 20. Угнетение активности почвенных микроорганизмов переуплотненные почвы и нарушение ее структуры снос перемолотой почвы водой и ветром т. машинная деградация почвы – все это отрицательные последствия воздействия на пашню ходовых систем и рабочих...