82718

ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WINDOWS

Дипломная

Информатика, кибернетика и программирование

Найважливіші програми на комп’ютері – програми операційної системи. Операційна система забезпечує взаємодію пристроїв і програм при виконанні роботи, створює засоби керування комп’ютером. Операційна система дозволяє людині не вникати в тонкощі роботи прикладних програм, апаратної частини...

Украинкский

2015-03-02

1.66 MB

1 чел.

PAGE  2

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ЧЕРКАСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WINDOWS

Козаченко Євген Ігорович

ДИПЛОМНА РОБОТА

Спеціальність 7242  – Налагоджувальник технологічного устаткування(електронна техніка)

Група ОН-ТН2

Керівник –

Пізняхівський Віктор Миколайович

Черкаси-2013


ЗМІСТ

І. Вступ           3

ІІ. Основна частина

2.1. Особливості розвитку операційної системи Windows   5

2.2. Загальна характеристика операційних систем сімейства Windows. 9

2.3. Організація роботи в Windows      14

2.4. Застосування Провідника для роботи з файлами та папками 22

2.5. Сучасні операційні системи Windows      26

ІІІ. Висновки           31

IV. Охорона праці при роботі з ПК       32

V. Список використаної літератури         37


І. ВСТУП

Найважливіші програми на комп’ютері – програми операційної системи. Операційна система забезпечує взаємодію пристроїв і програм при виконанні роботи, створює засоби керування комп’ютером. Операційна система дозволяє людині не вникати в тонкощі роботи прикладних програм, апаратної частини і зовнішніх пристроїв комп’ютера.

Кожна операційна система забезпечує кілька видів взаємодії (інтерфейсу):

  •  інтерфейс користувача – взаємодія між користувачем і апаратно-програмними засобами комп’ютера;
    •  апаратно-програмний інтерфейс – взаємодія між програмним і апаратним забезпеченням;
    •  програмний інтерфейс – взаємодія між різними видами програмного забезпечення.

У склад операційної системи входять такі модулі:

  •  Базове ядро – керує файловою системою, забезпечує передачу інформації між пристроями комп’ютера;
  •  Командний процесор – виконує команди користувача;
  •  Драйвери (своєрідні „перекладачі”) – програми, що забезпечують роботу з зовнішніми пристроями комп’ютера;
  •  Утиліти – виконують допоміжні роботи (копіювання папок і файлів створення архівів, перевірка дисків тощо)

Операційна система Windows 95 з'явилася внаслідок злиття MS DOS і Windows 3.1 і стала першою графічною операційною системою для IBM PC. У ній реалізований ряд найважливіших концептуальних положень: 32- розрядна архітектура, що витісняє багатозадачність і багатопоточність, зручний інтерфейс користувача, розширений набір системних і прикладних програм, спрощена налаштування і підключення нових периферійних пристроїв, висока сумісність з існуючим програмним забезпеченням.

Операційна система Windows 98, спадкоємиця Windows 95, більш комфортна і продуктивна, підтримує сучасне обладнання, має ефективні засоби діагностики, відновлення і обслуговування, більш стійка в роботі. Найбільш важливе нововведення -  глибока інтеграція з Інтернет. Це, зокрема,  дозволить збільшити термін служби операційної системи, оскільки Windows 98 має засоби автоматичного оновлення ресурсів по каналах Інтернет.

Наступним кроком було створення універсальної мережевої операційної система Windows NT, яка може виконувати роль як клієнта, та і сервера мережі. Термін Windows NT відноситься   до двох різних продуктів - Windows NT Workstation і Windows NT Server.

Операційна система Windows NT Workstation оптимізована  для використання в якості високопродуктивного захищеного мережевого клієнта і корпоративної операційної системи робочих станцій. Її можна використовувати на автономних комп’ютерах як «персональну» операційну систему, в одноранговій мережі робочої групи і як робочу станцію в середовищі домену Windows NT Server.

Чинне місце в історії операційних систем сімейства Windows займає операційна система Windows XP, яка стала досить популярна серед користувачів завдяки зручності роботи та можливостей настройки. На зміну Windows XP прийшла у 2007 році система Windows Vista.

Останнім кроком в розвитку операційних систем було створення операційної системи Windows 7, яка побачила світ у 2009 році. В основній частині дипломної роботи зосередимо увагу на з’ясуванні основних характеристик і властивостей операційних систем сімейства Windows на прикладі Windows ХР.


ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Особливості розвитку операційної системи Windows

Операційна система Windows орієнтована на організацію зручного середовища роботи користувача на персональному комп'ютері. До її появи будь-яка операційна система вимагала від користувача знання мови команд по управлінню комп'ютером. Windows дозволила змінити вигляд середовища і правила роботи в ньому. З'явився зручний для користувача графічний інтерфейс з досить простими правилами роботи. Відпала необхідність вивчення структур команд і правила роботи з ними. Цікаво, що перші версії цього продукту були зустріті досить холодно і не знайшли відгуку ні серед професіоналів, ні серед простих користувачів. З 1985-1990 рр. система Windows змінила обличчя комп'ютерного світу в подальше п'ятиріччя, пройшовши шлях від графічної оболонки операційної системи MS DOS в перших версіях до повноцінної операційної системи в подальших версіях Windows 95 і Windows 98, а потім і взагалі залишивши DOS лише як емулятор. Windows XP є яскравим цьому прикладом, хоча вона є лише "наслідником"  Windows NT, в якій функція DOS була відкинута.

До роботи над графічним середовищем для персональних комп'ютерів IBM PC компанія Microsoft приступила в 1981 р. відразу після випуску операційної системи MS DOS 1.0. Перший етап роботи завершився до квітня 1983 р. випуском програми Interface Manager. Однак дана програма, незважаючи на серію проведених доробок, протягом двох років не була прийнята. Тільки в червні 1985 р. проект Interface Manager побачив світ, але під назвою Windows 1.0. Цей варіант так само, як і попередні, не знайшов підтримки, однак робота в цьому напрямі була продовжена.

У жовтні 1987 р. вийшла в світ і отримала визнання версія Windows 2.0. Усього за півроку був проданий перший мільйон пакетів цієї програми. Для Windows 2.0 був розроблений табличний процесор Microsoft Excel і ряд текстових процесорів, в тому числі Word 1.0. Версія Windows для комп'ютерів з мікропроцесором 80286 надала можливість користувачам використати розширену пам'ять, а у версії Windows для комп'ютерів з мікропроцесором 80386 вперше реалізована багатозадачність.

У травні 1990 р. вийшла в світ Windows 3.0   графічна оболонка операційної системи MS DOS. Ця версія Windows швидко завоювала визнання серед користувачів. Windows 3.0 мала не тільки повноцінний графічний інтерфейс, але і підтримувала режим багатозадачності. Одна з найважливіших переваг системи Windows уніфікація роботи із зовнішніми пристроями: ця система бере на себе організацію роботи зовнішніх пристроїв, надаючи додаткам типовий інтерфейс. При цьому не треба писати драйвери під всі прикладні програми, як це було в MS DOS; досить, щоб був один драйвер під Windows, тоді всі додатки отримують доступ до пристрою. Потрібно відмітити також появу Диспетчера програм (Program Manager), який дозволив перейти на більш зручний спосіб управління комп'ютером за допомогою миші.

Однак надійність роботи Windows 3.0 була все-таки невисока. Цей недолік був усунений у версії Windows 3.1, випущена в квітні 1992 р. мала  величезний успіх (мільйон копій було продано за 50 днів). Починаючи з цієї версії, компанія Microsoft реалізовувала закладену в процесорі 80386 і вище можливість організації віртуальної пам'яті, коли на жорсткому диску створюється  "файл підкачки" для більш ефективної роботи оперативної пам'яті. Недостатній об'єм оперативної пам'яті комп'ютера перестав служити основною перешкодою для запуску програм і завантаження документів, а виявлявся лише в деякому сповільненні роботи системи.

За повідомленням американської асоціації видавців, в 1993 р. об'єм продажу програмного забезпечення для Windows уперше перевищив показники для MS DOS,   проте Windows як і раніше не була операційною системою, а залишалася тільки зручною графічною надбудовою над MS DOS. Всі недоліки і обмеження MS DOS продовжували успадковуватися Windows.

Подальший розвиток Windows відбувався в напрямі організації роботи в мережі. Можна сказати, що магістральним напрямом розвитку Windows стають мережеві засоби, яким з кожною новою версією приділяють все більшу увагу. Так, версія Windows для робочих груп 3.11, випущена в жовтні 1993 р., вирішила проблеми малих підприємств, пов'язані з необхідністю підбору, установки і настройок різнорідного програмного забезпечення для обслуговування однорангових локальних мереж. Реальну матеріальну економію відчули сотні тисяч малих фірм і компаній по всьому світу.

 Ці версії Windows були не повноцінними операційними системами, а лише надавали графічними оболонками. З одного боку, при роботі з цими версіями Windows користувачі мали змогу використовувати віконний інтерфейс, керування за допомогою миші та інші візуальні способи взаємодії з комп'ютером. В той самий час ці версії Windows самі не мали змоги взаємодіяти з компонентами комп'ютера безпосередньо і використовували для цього можливості ОС MS-DOS.

Випущена 24 серпня 1995 р. операційна система Microsoft Windows 95 стала першою графічною операційною системою для комп'ютерної платформи IBM PC. Переваги Windows 95 вельми значні, що і послужило початком її тріумфального ходу в комп'ютерному світі. Однак при експлуатації цієї системи було виявлено багато недоліків і, насамперед,  невисокий рівень надійності роботи. Багато які з них були усунені в модифікації Windows 95, відомій як OSR2.

Windows 9х/Me – це сімейство ОС, розроблених спеціально для процесорів з 32-бітною архітектурою. На відміну від попередніх версій, Windows цього сімейства вже є повноцінними операційними системами та не потребують для своєї роботи підтримки з боку MSDOS. Водночас спрямування системи на широкий споживацький ринок обумовили підвищені вимоги до зворотної сумісності, тобто можливість виконання широкого спектру програм, написаних для MSDOS та більш ранніх версій Windows. Це призвело до компромісів в архітектурі, що певним чином вплинуло на стабільність Windows цього сімейства. При цьому потреба охопити якнайширший парк встановлених у потенційних користувачів комп'ютерів, накладала досить жорсткі вимоги до швидкості роботи ОС. Пришвидшення роботи частково відбулось за рахунок архітектурних компромісів, що теж вплинуло на стабільність цих систем.

Операційна система Windows 98, випущена 25 червня 1998 р., була достатньо стабільною в роботі і мала значні переваги. У ній розширений комплект стандартних програм, в який включений ряд програмних продуктів, які до цього  постачалися окремо. Значно посилені комунікаційні можливості. Завдяки однаковій концепції Windows 95 і Windows 98 дуже близькі між собою по функціях, що виконуються і надають користувачеві для роботи вельми схожі, якщо не сказати однакові, інтерфейси.

Останньою версією цього типу була Windows Me, яка вийшла в світ 19 червня 2000 р. В надійності роботи вона дещо поступалась попередній, але мала свої переваги, які все ж виявилися недостатніми. Windows Me досить недовго протрималась на світовому ринку. Менш ніж через рік його завоювала інша ОС,  Windows XP.

Розробка Windows NT велась на тих самих засадах, що і Windows 9X, але NT із самого початку позиціонувалась не на домашнє використання, а на серверний ринок. Це дозволяло не звертати значної уваги на зворотну сумісність та накладало не такі жорсткі обмеження на швидкість роботи. Таким чином в ОС цього сімейства з самого початку були повноцінно реалізовані механізми безпечної взаємодії між процесами, що позитивно вплинуло на їх стабільність. Ціною були більш високі вимоги до апаратного забезпечення та (особливо в ранніх версіях) обмежена можливість використання старих програм. До ОС цього сімейства належать:  Windows NT 3.1, вийшовши в серпні 1993 р.; у вересні 1994 з'явилась Windows NT 3.51; наступними ОС цього типу стали Windows NT 4.0, Windows NT 4.0 Server, що вийшли 29 липня 1996 року; 17 лютого 2000 року вийшли Windows 2000 Professional, Windows 2000 Server, Windows 2000 Advanced Server, Windows 2000 Datacenter Server; після них, нарешті, знаменита XP (XP Home Edition, Windows XP Professional) 2001 рік; 2003 Windows Server 2003.

30 січня 2007 року побачила світ Windows Vista, а згодом, у 2009 році з’явилася у вільному продажі Windows 7, які ми розглянемо більш детально
у пункті 2.5.      


2.2. Загальна характеристика операційних систем сімейства Windows.

Операційна система Windows, як і будь-яка операційна система, призначена для взаємодії програмних і апаратних засобів між собою і з користувачем (оператором). Операційна система Windows набула широкого поширення і фактично є стандартом для операційних систем.

Windows є об'єктно-орієнтованою операційною системою. Тобто все, з чим оперує система, трактується як інформаційний об'єкт, що має певні властивості, і тим самим адекватно відображає об'єкти реального світу. Виконання програм здійснюється звичним для людини способом як взаємодія об'єктів. Інформаційними об'єктами є прикладні програми Windows (Application), які працюють під керуванням Windows (або, як кажуть, «під Windows»). За допомогою прикладних програм створюються документи, які теж є інформаційними об'єктами Windows. Апаратні засоби також трактуються як інформаційні об'єкти, оскільки взаємодія операційної системи з програмними і апаратними засобами здійснюється на загальних засадах, універсальним чином. Програми самої операційної системи, взаємодіючи одна з одною і з зовнішніми програмами і документами, також є інформаційними об'єктами. Таким чином, об'єктно-орієнтований підхід дає змогу зробити взаємодію різнорідних елементів системи універсальною і розглядати операційну систему як середовище, в якому взаємодіють інформаційні об'єкти.

Windows є графічною операційною системою, в якій всі інформаційні об'єкти зображені на екрані графічним способом (Icons). Це значно спрощує та унаочнює взаємодію (інтерфейс) користувача  з комп'ютером, робить його набагато зручнішим. Переміщення об'єктів виконується просто й зручно за принципом Drag and Drop — перетягни і покинь.

Програми виконані в інших операційних системах, зокрема у MS-DOS, також можуть оброблятися Windows. Це надзвичайно цінна властивість, тому що у MS-DOS розроблено й експлуатується велика кількість програм. Windows має засоби для підключення до локальних і глобальних комп'ютерних мереж, зокрема до всесвітньої мережі Internet.

Передбачено режим виконання кількох задач одночасно (multitasking) і режим одночасної роботи кількох користувачі (багатокористувацька система).

Використано технологію Plug and Play — увімкни і працюй. Ця технологія забезпечує самонастроювання апаратних засобів без відома користувача й автоматичну взаємодію апаратних і програмних засобів.

Одна програма може використовувати дані, створені іншою програмою за технологією DDE (скорочено від англ. Dynamic Data Exchange — динамічний обмін даними).

У Windows використовується механізм OLE (скорочене від англ. Object linking and Embedding — зв'язування і вбудовання об'єктів), який забезпечує використання об'єктів, створених однією прикладною програмою, іншими прикладними програмами, наприклад, графічних об'єктів, створених за допомогою графічних редакторів у текстових документах, створених текстовими редакторами. Вбудований у певну програму об'єкт сприймається цією програмою як свій власний, і передбачена можливість редагування об'єкта безпосередньо у даній програмі, для чого необхідно клацнути на ньому двічі мишею, що викличе програму, в якій був створений об'єкт, і дасть можливість редагувати. Зв'язаний об'єкт у даній прикладній програмі змінюватиметься автоматично зі зміною оригіналу в прикладній програмі, де він був створений.

Різні прикладні програми можуть обмінюватися інформацією через буфер обміну (Clipboard), частину оперативної пам'яті, в яку одна прикладна програма може розмістити інформацію, а інша цю інформацію прочитати і використати.

Операційна система Windows основана на іконному діалогові користувача із комп’ютером. Інтерфейс ОС Win має вигляд вікон, у яких відображається вміст даної папки. На відміну від ОС DOS, операційна система  Windows має більш привабливий вигляд. Робочий стіл складається із піктограм та панелі задач. На робочому столі ми можемо встановити всі необхідні ярлики до програм, які найчастіше використовуються, для швидкого їх запуску. На робочому столі після встановлення системи стандартними є ярлики Мого комп’ютера, корзина,  мої документи та мережеве оточення (рис. 1).

Рис. 1.  Робочий стіл Windows

Панель задач служить для швидкого доступу до установлених програм на даному комп’ютері. На панелі задач міститься індикатор мови, яка в даний момент використовується, також на панелі є годинник та деякі інші програми. Для налаштування властивостей панелі задач потрібно на панелі задач, але не на значку натиснути правою клавішею мишки, після цього з’явиться контекстне меню (рис. 2) у якому для властивостей потрібно вибрати пункт Свойства, після цього на екрані з’явиться вікно у якому проводяться всі налаштування панелі задач: тут можна вказати відображення панелі задач поверх всіх вікон, автоматично забирати з екрану панель задач, встановити дрібні значки у головному меню, відображати час, або не відображати, також тут можна створити, або знищити пункти головного меню пуск.

Рис. 2. Контекстне меню.

Також у раніше активізованому меню містяться пункти, які полегшують розміщення вікон на робочому столі: пункт вікна каскадом – розміщує відкриті в даний момент вікна каскадом, вікна зверху вниз – розміщує вікна зверху вниз, вікна зліва направо – розміщує вікна зліва направо, звернути всі вікна – згортає всі вікна на панель задач. Також на панелі задач міститься кнопка пуск, активізувавши її одним натисканням ми бачимо деяких встановлених програм на даному комп’ютері.

Вікна операційної системи Windows складаються із заголовка (часто виділена полоса вгорі вікна, на якій міститься назва даного вікна) кнопок управління вікном: звернути – для мінімізування вікна, яке мінімізується на панель задач; розвернути – для розвертання даного вікна до найбільшого розміру;   закрити – для закриття даного вікна,

Меню вікна: Файл - служить для деяких дій із виділеним файлом, або файлами: створити ярлик, видалити, створити та ін, вид-для налаштування виду даного вікна. Правка – для деяких інших дій над файлами типу копіювати, вставити, вирізати. Избранное – служить для добавляння в папку вибране активного файлу.

Справка - служить для користування довідкою. Також у вікні містяться кнопки меню, які часто мають спільні функції із меню вікном, та вміст даного вікна – папки, програми та файли. Також вікно може містити полоси прокручування у випадку коли вікно обмежує відображення свого вмісту.

Піктограми служать для діалогу користувача та комп’ютера. Піктограми бувають різного виду та властивостей. При подвійному натиску на піктограмі відбувається основна дія на яку призначена дана піктограма, при одному натиску на піктограмі правою клавішею на екран виводиться контекстне меню (рис. 3),  у якому ми бачимо додаткові функції піктограми (залежить від призначення даної піктограми).

Рис. 3. Контекстне меню файлу.

Перший зверху пункт меню виконує основну операцію властиву даній піктограмі, в даному випадку Открыть. Четвертий пункт виконує друк документу (пункт властивий тільки текстовим файлам), третій – Создать створює новий документ. Наступні пункти – WinRar, Dr.Web, Defragment… (у випадку, коли програма не встановлена на даному комп’ютері пункт відсутній) служить для діалогу із даними програмами, Отправить – служить для швидкого копіювання даного об’єкту у вказане пізніше місце, Вырезать – вирізає даний об’єкт, Копировать – копіює даний об’єкт в буфер обміну, Создать ярлык – створює ярлик для даного об’єкту, Удалить – видаляє даний об’єкт, Переименовать – перейменовує даний об’єкт, Свойства – висвітлює властивості даного об’єкту.

На фоні робочого столу може стояти малюнок, або вказана вами конфігурація, яка вказується у вікні налаштування робочого столу, для цього потрібно клацнути ПКМ на робочому столі не вказуючи при цьому на ніякий об’єкт, після цих дій на екрані з’явиться контекстне меню у якому потрібно вибрати пункт Свойства.


2.3. Організація роботи в Windows.

Робота в операційній системі Windows організована як робота з об’єктами. При намірі що-небудь зробити в системному середовищі Windows, необхідно дотримувати наступної послідовності дій:

  •  вибрати (виділити) об'єкт, тобто клацнути лівою кнопкою миші по зображенню цього об'єкта на екрані;
  •  потім із сукупності дій, що об'єкт може виконати, вибрати необхідне, наприклад, за допомогою меню.

У середовищі Windows існує безліч об'єктів, з якими доводиться працювати користувачу, наприклад, з об'єктами файлової системи, з об'єктами графічного інтерфейсу і т.д. Надалі слід буде розглянути типових представників класу об'єктів.

Розгляд об'єктів Windows слід почати з опису його базових об'єктів — файлів, папок, додатків, документів. Інші об'єкти, кожний з який грає свою унікальну роль при роботі в даному середовищі, будуть описані в наступних підрозділах.

Об'єкти файлової системи (файли та папки). Під файлом розуміють логічно зв'язану сукупність чи даних програм, для розміщення якої в зовнішній пам'яті виділяється іменована область. Файлова система забезпечує можливість доступу до конкретного файлу і дозволяє знайти вільне місце при записі нового файлу. Вона визначає схему запису інформації, що міститься у файлах, на фізичний диск. Файли на диску записуються у вільні кластери, тому фрагменти того самого файлу можуть знаходитися в різних місцях диску. Щодо продуктивності системи найбільш кращим є такий варіант розміщення файлу, коли його фрагменти займають кластери підряд. Більш старі версії Windows використовували файлові системи FAT 16 і FAT 32. В наш час найбільш поширеною є NTFS. Вона перевершує свої попередників у всьому, від величини одного файлу, до захисту інформації. Найбільш новою файловою системою є WinFS. В ній реалізовано багато нових функцій, які спрощують роботу за комп’ютером. Серед яких найбільш суттєвою є значне спрощення пошуку  і прискорення його процесу.

У середовищі Windows будь-який файл сприймається як об'єкт, що має унікальне ім'я. Файлу рекомендується давати таке ім'я, що відбиває суть інформації, що зберігається в ньому. У середовищі Windows на відміну від середовища MS DOS ім'я може бути довгим і складатися з цифр, букв російського і латинського алфавітів, різних символів, включаючи крапку. При переході в середовище MS DOS довге ім'я по спеціальному алгоритмі буде замінено 8-символьним ім'ям із усіма властивому цьому середовищу обмеженнями.

З загальними властивостями файлу можна ознайомитися, викликавши для цього контекстне меню і вибравши команду Властивості. Розглянемо параметри, що відбивають загальні властивості файлу на прикладі файлу, створеного в середовищі текстового процесора Microsoft Word (рис. 4).

Рис. 4. Інформаційне вікно властивостей файлу.

Вікно властивостей містить наступну інформацію:

•       тип, що свідчить про характер збережених даних, причому інформація про тип у вікні зустрічається двічі. Перший раз тип визначається побічно через указівки середовища, де створювався даний файл, наприклад документ Microsoft Word. Другий раз він указується безпосередньо в імені як розширення (наприклад, розширення   .DOC  указує  на текстовий файл);

•       розмір файлу;

•       дата і час створення файлу;

•       дата і час внесення останніх змін файлу;

•    атрибути файлу: архівний, тільки для читання, схований, системний. Крім цього у вікні "Властивості" буде відображений значок, що служить для вказівки середовища, у якому створювався файл.

Над файлом можна виконати визначений набір дій, що переводять його з одного стану в інше. З конкретним набором подібних дій можна познайомитися, викликавши контекстне меню. Серед дій, що наказуються файлу, можна виділити деякий набір стандартних дій, які можна виконувати з файлом будь-якого типу. Розглянемо ці дії.

Відкрити файл. Результат цієї дії буде залежати від типу файлу. Так, якщо файл зберігає документ, то при його відкритті разом з ним буде завантажуватися і програмне середовище, де створювався цей документ. Наприклад, відкриваючи файл із малюнком, створеним у графічному редакторі, на екрані можна побачити інтерфейс цього редактора і знаходиться на його робочому полі малюнок. Якщо ж файл є головним файлом (файлом запуску) деякої програмної системи, то однойменна команда служить сигналом для її запуску і на екрані з'являється інтерфейс цього середовища з порожнім робочим полем. Для будь-якого іншого файлу система запропонує перелік програм, за допомогою яких можна спробувати відкрити даний файл.

Заархівувати чи розархівувати файл. За замовчуванням пропонується архіватор, що робить необхідні дії.

Відправити файл. У результаті цієї дії файл або відправляється по факсу чи по електронній пошті, або переміщається в папку Мої чи документи на гнучкий диск.

Вирізати файл. Переміщення файлу в інше місце здійснюється в два прийоми: спочатку файл вирізає по команді Вирізати, тобто файл переміщається в буфер, потім за допомогою покажчика миші вибирається місце, куди варто перемістити файл, і в контекстному меню вибирається команда Вставити.

Копіювати файл, тобто створити копію файлу. По цій команді створюється в буфері копія обраного файлу, а потім по команді Вставити можна багаторазово вставляти цей файл у місця, зазначені покажчиком миші.

•       Видалити файл із диску. Видалення файлу з диску може виконуватися як на логічному, так і на фізичному рівні. По команді Відправити файл у кошик файл віддаляється в спеціально відведену папку, що називається Кошик і яка завжди знаходиться на екрані монітора. Файл, відправлений у Кошик, можна відновити на вихідному місці, діставши його з Кошика. По команді Видалити файл він фізично віддаляється з диска. Ця команда виконується для файлів Кошика.

Перейменувати файл, тобто змінити його ім'я.

Створити ярлик.

Іншим важливим об'єктом файлової системи Windows є папка. Папка Windows грає ту ж роль, що і звичайна папка для збереження документів у діловодстві: вона дозволяє упорядкувати збереження документів. Папку Windows можна розглядати як поняття, аналогічне каталогу в операційній системі MS DOS, що зберігає інформацію про місцезнаходження файлів. Але в середовищі Windows термін "папка" здобуває більш широке тлумачення — як сховище об'єктів. Тому природно говорити не "папка містить інформацію про місце розташування файлів", а "папка містить файли". Крім файлів папка може містити й інші об'єкти (наприклад, ярлики). Так, папка може містити файли по курсовій   чи роботі анотації до книг.

Папці привласнюється ім'я, що записується по тим же правилам, що й ім'я файлу. З властивостями папки, так само як і файлу, можна ознайомитися, відкривши контекстне меню і вибравши команду Властивості. У результаті на екрані з'являється вікно «Властивості», у якому відображаються:

  •  ім'я даної папки для Windows, а також стандартний значок папки;
  •  тип об'єкта, що служить указівкою на те, що розглянутий об'єкт є папкою;
  •  ім'я папки, у якій міститься дана папка, із указівкою шляху;
  •  розмір папки, що визначається сумарним розміром усіх файлів, що зберігаються в ній, і папок;
  •  кількість папок, що зберігаються в ній, і файлів;
  •  дата і час створення файлу;
  •  атрибути: Тільки для читання, Архівний, Схований, Системний.

Над папками, як над об'єктами, можна виконувати стандартний набір дій, аналогічний тим, що виробляються з файлами: створити папку, видалити папку, перейменувати папку, скопіювати папку в інше місце, перемістити папку на інше місце. Крім них передбачені дії по відкриттю чи закриттю папки. При відкритті папки на екрані з'являється вікно, у якому значками зображені файли, що містяться в ній. Закриття папки означає закриття цього вікна. У програмі Провідник у панелі структури папок відкрита папка відзначається спеціальним значком, у той час як іншим (закритим) папкам відповідає стандартний значок. Крім того, у середовищі Windows XP, Vista можна змінювати зовнішній вигляд папок

Важливим поняттям у середовищі Windows є ярлик. Зображується він значком з чорною стрілкою в лівому куті. Ярлик — це посилання на який-небудь об'єкт, вторинне (додаткове) зображення цього об'єкта, що вказує на його місце розташування. Ярлик служить для прискорення запуску чи програм документів. Об'єкт і його ярлик звичайно знаходяться в різних місцях. Особливо ефективне використання ярлика тоді, коли об'єкти знаходяться на нижніх рівнях ієрархічної структури підпорядкованості папок, а ярлики — на верхніх.

Ярлик зберігається у файлі обсягом 1 Кбайт. Його можна легко створити чи знищити, що ніяк не впливає на зв'язаний з ним об'єкт.

Дії, які можна робити з ярликом, аналогічні діям над файлами. Відкрити ярлик — значить відкрити зв'язаний з цим ярликом об'єкт. У вікні «Властивості» завжди можна довідатися, з яким об'єктом цей ярлик зв'язаний, де знаходиться цей об'єкт, перейти до цього об'єкта, змінити значок ярлика.

Аналогічно тому, як організована ієрархічна структура каталогів в операційній системі MS DOS, будується і структура (схема) підпорядкованості папок у Windows (рис. 5). На верхньому рівні цієї структури  знаходиться єдиний об'єкт — Робочий стіл. На другому рівні розташовуються об'єкти, розміщені на Робочому столі. До таких об'єктів стандартно відносяться папки Мій комп'ютер, Мої документи і Кошик. Ці папки є системними і набагато відрізняються від інших папок (наприклад, їх не можна чи видаляти переміщати). Однак вони, як і інші папки, служать сховищами об'єктів Windows.

Рис. 5. Ієрархічна структура.

Папка Мій комп'ютер надає доступ до всіх папок і файлів на комп'ютері. У ній знаходяться системні папки дискових пристроїв, а також папки Принтери, Панель керування й ін. У папці Мої документи зберігаються документи користувача. Папка Кошик призначений для збереження вилучених файлів і папок, для того щоб при бажанні їх можна було відновити. Після очищення цієї папки раніше поміщені в неї об'єкти відновленню не підлягають.

Вікна — об'єкти графічного інтерфейсу. Основу нового графічного інтерфейсу користувача складає організована і добре продумана система вікон і інших графічних об'єктів.

Вікно — обрамлена прямокутна область на екрані монітора, у якій відображаються додаток, документ, повідомлення. Вікно буде активним (поточним), якщо з ним у даний момент працює користувач.

Вікна на екрані монітора (на електронному робочому столі) аналогічні аркушам паперу, що розташовуються на столі і містять яку-небудь інформацію. Розрізняють декілька типів вікон, вид яких і поява на екрані монітора визначаються відображуваної в них інформацією. Структура цих вікон виконана відповідно до розробленого стандарту. Такими типовими вікнами, що будуть розглянуті нижче, є вікні додатків, вікно документа, діалогове вікно. Вікно довідкової системи також є типовим, є різновидом діалогового вікна, але в ньому додатково передбачена можливість використання гіперпосилань для швидкого переходу до різних розділів довідки.

Загальна концепція Windows складається в максимальній стандартизації всіх елементів і прийомів роботи, щоб при підключенні нового додатка не треба було освоювати всі заново. Тому структура вікон максимально уніфікована і користувальницький інтерфейс дуже одноманітний (рис. 6).

Рис. 6. Вікно додатка.

Вікна додатка і документу. Слід  перелічити   стандартні   елементи,   що   складають   вікно  будь-якого   додатку:

  •  робоче поле, де розташовуються створювані в цьому додатку документи. Вони можуть займати весь екран, а можуть бути згорнуті в значки;
  •  керуюче (основне) меню, що містить імена спадаючих меню;
  •  спадаюче меню, що містить групи команд, об'єднаних по функціональному, призначенню;
  •  панелі інструментів, що представляють собою лінійки командних кнопок для швидкого вибору найбільше часто використовуваних команд;
  •  заголовок вікна, у якому відображається назва додатка;
  •  кнопка системного меню, за допомогою якого викликаються команди зміни розмірів вікна і його переміщень;
  •  кнопки  <Згорнути>, <Розгорнути> (<Відновити>) і <3акрити>, що дублюють команди системного меню і службовці для прискорення їх виклику;
  •  рядок стану, що містить інформацію про режими роботи додатка. Вікно документа завжди убудовано у вікно додатка. По своїй структурі воно нагадує вікно додатка, але значно простіше. Вікно документа в багатьох додатках має стандартний вид;
  •  робоче поле, де створюється документ засобами додатка;
  •  вертикальні і горизонтальні лінійки прокручування. Вони з'являються в документах, що займає місця більше, ніж площа робочого поля, і служать для перегляду документа по вертикалі і горизонталі;
  •  заголовок вікна документа, де відображається його назва, що збігається з ім'ям файлу;
  •  кнопка системного меню і кнопки <Згорнути>, <Розгорнути> (<Відновити>) і <3акрити> мають то ж значення, що й у вікні додатка.

Якщо в даному додатку відкрито декілька вікон документів, то користувач може працювати лише в одному з цих вікон. Це вікно називається активним, його заголовок виділяється кольором. Інші вікна виявляються пасивними. Якщо вікна документів перекриваються, активне вікно закриває всі інші.

Діалогове вікно. Діалогове вікно служить для настроювання параметрів операційної системи чи програми-додатка, а також виводить необхідні в процесі роботи повідомлення. Воно виводиться додатком операційної системи Windows на екран щораз, коли користувач повинен уточнити обрану їй дію. Діалогове вікно містить набір типових об'єктів (елементів) керування, серед яких найбільше часто зустрічаються:

  •  вкладки, що мають вид типового діалогового вікна, але вони розташовані в головному діалоговому вікні одна під іншою, так що видно тільки їх ярлички. Вибрати вкладку можна натисканням миші;
  •  командні кнопки, що мають прямокутну форму і службовці для виконання написаних на них команд. Виконати команду можна натисканням миші на командній кнопці;
  •  кнопки вибору, що мають форму кола і призначені для вибору одного з декількох можливих варіантів. Варіант вибирається натисканням миші на кнопці і відзначається крапкою усередині кола;
  •  перемикачі (прапорці), що мають квадратну форму і призначені для  вмикання чи вимикання режимів. Після натискання  миші на перемикачі в його полі з'являється спеціальний знак чи, навпаки, цей знак зникає;
  •  поля списку, що служать для вибору одного варіанту з пропонованого переліку. Елементи списку прокручуються у вікні при виконанні натискання на стрілці списку;
  •  текстові поля, у які вводяться текст чи числові дані. Для числових полів значення можна встановлювати за допомогою пари кнопок зі стрілками, розташованими поруч;
  •  вікно попереднього перегляду, у якому відображається об'єкт-документ.

2.4. Застосування Провідника для роботи з файлами та папками.

Файлова система комп'ютера має складну ієрархічну деревоподібну структуру, що утруднює пошук і переміщення файлів та документів, обмін даними між інформаційними об'єктами. Щоб зробити операції над інформаційними об'єктами легкими, зручними і наочними, призначена програма Провідник (Explorer).

Запускати Провідник можна або з головного меню комп'ютера, з розділу Програми, або за допомогою значка цієї програми, заздалегідь розміщеного на Робочому столі. Після запуску програми на екрані з'являється вікно Провідника (рис. 7).

Вікно Провідника складається з двох частин: на лівій половині зображуються програмні та апаратні ресурси комп'ютера у вигляді ієрархічної, деревоподібної структури, а на правій — вміст вибраної папки. Кожний рівень ієрархії зображується вертикальною штриховою лінією. На цій лінії розміщено вузли, від яких відходять горизонтальні вітки деревоподібної структури.

Кожна горизонтальна вітка вказує на папку, і тоді вузол зображується штриховим квадратиком, або на файл, і тоді вузол зображується як відгалуження лінії. Якщо у квадратику, що зображує вузол, стоїть знак + , то це означає, що папка, приєднана до цього вузла, містить інші папки. Щоб проглянути їх, необхідно клацнути лівою клавішею миші на вузлі. Після цього знак + зміниться на —, і виведеться на екран вміст даної папки. Щоб знову згорнути папки і файли всередину даної папки, потрібно клацнути мишею на вузлі зі знаком — , або двічі клацнути на самій папці. Якщо розгорнуто багато вузлів, то для перегляду довгої деревоподібної структури зручно скористатися вертикальною лінійкою прокручування, яка з'являється, коли файлова структура не вміщується у вікні.

Рис. 7. Вікно програми Провідник

Переміщення по дереву в лівій панелі — панелі ресурсів — не змінює вмісту правої панелі.

Кореневою папкою файлової структури комп'ютера є папка Робочий стіл. Від Робочого столу вниз відходить вертикальна лінія найвищого рівня ієрархії. Від неї відходять горизонтальні лінії, на яких розміщені папки, що входять до складу папки Робочий стіл і мають нижчий рівень. Це папки: Мій комп'ютер, Мережне оточення, Кошик. У свою чергу папка Мій комп'ютер містить папки всіх ресурсів даного комп'ютера, папка Мережне оточення — ресурси всіх комп'ютерів, до яких є доступ у локальній мережі. У Кошику містяться папки і файли, вилучені з дерева файлів, але остаточно не знищені.

За допомогою Провідника можна виконувати такі операції над файлами і папками: переміщення по деревоподібній структурі, проглядаючи об'єкти, виділення, створення, переміщення об'єктів та їх копіювання, перейменування, вилучення.

За допомогою Провідника зручно проглядати вміст всіх папок структури, переміщуючись по лівій панелі і виводячи вміст на правій панелі. Файл чи папку можна виділити, клацнувши на об'єкті один раз мишею. Після цього об'єкт виділяється темним кольором. Для виділення групи файлів потрібно спочатку виділити один з них, а потім, натиснувши клавішу Ctrl і утримуючи її у натиснутому стані, продовжувати виділяти потрібні файли чи папки. Якщо клацнути мишею на вже виділеному об'єкті, то виділення скасовується. Коли потрібна група папок і файлів буде виділена, клавішу Ctrl відпускають.

Для виділення кількох файлів чи папок, що розміщені поряд, необхідно клацнути мишею на першому файлі в групі, а потім, натиснувши клавішу Shift, — на останньому.

Можна також виділити файли, обвівши їх прямокутною рамкою за допомогою миші.

Крім того, у меню вікна Провідника у пункті Правка є дві команди: Виділити все (Select All) і Обернути виділення (Invert Selection).

Створення нової папки. Спочатку слід виділити у лівій частині вікна Провідника папку, в якій міститиметься створена папка. Далі вибрати у меню Файл (File) команду Нова-Папка (New-Folder). На правій панелі з'явиться значок нової папки з текстовим полем, у якому можна набрати ім'я нової папки, після чого натиснути клавішу Enter.

Можна створити нову папку і за допомогою контекстного меню, яке з'явиться, якщо клацнути правою клавішею миші у правій половині вікна Провідника. У цьому меню також є команда Нова-Папка, результат дії якої аналогічний попередньому.

Переміщення і копіювання файлів і папок. Є два варіанти виконання цих дій. Один пов'язаний з використанням Буфера обміну (Clipboard), а другий — з перетягуванням значків мишею.

Через Буфер обміну файли копіюються таким чином. Після того, як потрібні файли і папки знайдені і виділені, вибирається команда Копіювати із меню Правка, і тим самим файли заносяться у Буфер обміну. Потім на лівій панелі виділяється папка, в яку потрібно помістити скопійований файл, і вибирається команда Вставити (Paste) з меню Правка. Якщо файли переміщуються, а не копіюються, то слід використовувати команду Вирізати (Cut). Таких самих результатів можна досягнути, якщо користуватися кнопками панелі інструментів або команд, що задаються комбінацією командних клавіш на клавіатурі.

Щоб скопіювати або перемістити файли чи папки перетягуванням за допомогою миші, необхідно виконати такі дії. Виділити потрібні файли і папки у правій панелі Провідника, а в лівій панелі домогтися того, щоб папка, в яку буде переміщений файл чи папка, стала видимою. Якщо потрібно перемістити виділену папку чи файл, то її перетягують за допомогою миші з правої панелі у потрібну папку на лівій панелі, а якщо скопіювати, то під час перетягування слід натиснути й утримувати у натиснутому стані клавішу Ctrl. Під час копіювання за допомогою перетягування, поряд з вказівником миші з'являється знак плюс, який підтверджує, що це копіювання, а не переміщення.

Перейменування файлів і папок. Щоб перейменувати файл чи папку, слід спочатку виділити його, а потім клацнути лівою клавішею миші на імені, після чого навкруги імені з'являється рамка текстового поля, всередині якої знаходиться курсор. Далі потрібно перемістити курсор у потрібну позицію, набрати за допомогою клавіатури нове ім'я і натиснути на клавішу Enter. Дуже важливо, щоб між виділенням файла і виділенням імені була достатня пауза, інакше вони сприйматимуться як подвійне клацання, і замість перейменування запуститься програма, пов'язана з даним файлом.

Вилучення файлів і папок. Для вилучення слід виділити непотрібні файли і папки, а потім вибрати команду Вилучити (Delete) з меню Файл (File). У діалоговому вікні, що з'явиться після цього, слід підтвердити вилучення.

Після вилучення файли поміщаються у спеціальну папку Кошик і зберігаються там упродовж певного часу. З цієї папки їх можна відновити, якщо вони були вилучені помилково. Якщо потрібно остаточно знищити файл, і він не потрапив у Кошик, то під час вибору команди Вилучити слід натиснути і утримувати клавішу Shift, або скористатися комбінацією клавіш Shift-Delete.

2.5. Сучасні операційні системи Windows.

Попередня версія Windows (ми говоримо про XP) існувала в двох варіантах: Home і Professional. Версія Home в основному призначалася для використання в домашніх цілях, ну а Professional – в корпоративних. У останній більш глибоко були реалізовані функції захисту даних, мережеві можливості і т.  д. За ціною ці версії розрізнялися приблизно в два рази.

Windows Vista подарувала нам відразу п'ять версій: Home Basic, Home Premium, Business, Enterprise і Ultimate. Кожна з цих версій містить певний набір сервісних функцій або, навпаки, позбавлена їх. Наприклад, Home Basic – найдешевша версія, орієнтована на домашніх користувачів з обмеженим бюджетом. У цій версії, наприклад, недоступний інтерфейс Aero (це красивий тривимірний інтерфейс з напівпрозорими вікнами). А у версії Business відсутня програма Windows Media Center, що дозволяє управляти пеерглядом DVD і телепередач, слухати музику і створювати музичні і відеоколекції (передбачається, що на виробництві це ні до чого). Втім, ви самі можете дізнатися, чим відрізняються версії Vista, на сайті www.microsoft.ru  і зробити свій вибір.

Установка Windows Vista проводиться, загалом, так само, як і Windows XP: вставляєте диск з дистрибутивом, завантажуєте комп'ютер і виконуєте інструкції, що з'являються на екрані. Але перш ніж почати установку, переконаєтеся, що ваш комп'ютер відповідає хоч би мінімальним системним вимогам, інакше майстер установки відразу скаже вам: «До побачення! Спочатку модернізуйте комп'ютер».

Отже, щоб встановити Vista, ваш комп'ютер повинен відповідати як мінімум наступним системним вимогам:

  •  процесор з тактовою частотою не менше 800 Мгц;
  •  не менше 512 Мбайт оперативної пам'яті;
  •  відеокарта, що забезпечує дозвіл як мінімум 800x600 точок;
  •  не менше 10–15 Гбайт вільного простору на жорсткому диску (так, Vista достатньо ненажерлива);
  •  привід для читання DVD.

Як ми вже відзначили, це лише мінімальні вимоги. Не варто чекати, що при таких параметрах Vista працюватиме швидко. Тому, щоб хоч би відчути всю красу цієї ОС, краще мати комп'ютер з могутнім процесором, не менше 1 Гбайт «оперативки», відеоадаптер, який підтримується драйвером WDDM (ось тут криється проблема для деяких не найсучасніших відеокарт). За таких умов ви можете насолодитися спогляданням інтерфейсу Aero. Якщо відеокарта не підтримує WDDM-драйвери – не біда. Все працюватиме, але інтерфейс Windows Vista буде звичайним (хоча після XP і він здасться вам не зовсім звичайним).

Рис. 8. Робочий стіл Windows Vista.

Windows Vista встановлюється тільки на файлову систему NTFS, тому питання «FAT32 або NTFS?» хай вас не хвилює. Спробуєте встановити цю ОС на FAT32 – майстер установки запропонує вам переформатувати розділ в NTFS (FAT32 не пропонується).

Далі установка йде в штатному режимі. Майстер установки ініціалізує пристрої, копіює необхідні файли, просить ввести ліцензійний ключ, ім'я користувача – загалом, все, що вам вже знайомо. Найцікавіше починається в кінці установки: майстер починає перевіряти продуктивність вашого комп'ютера. Про, це може затягнутися надовго. Вашої участі тут не вимагається, тому можете поки сходити погуляти.

Залежно від потужності і конфігурації комп'ютера оцінка продуктивності може зайняти декілька хвилин, а може годину або навіть більше. Напрошується питання: «Навіщо Microsoft хоче знати продуктивність вашого комп'ютера?» Відповідаємо: це потрібно в першу чергу операційній системі, щоб вона знала (і навіть могла підказати вам), які програми нормально працюватимуть на вашому комп'ютері, чи відображатиметься інтерфейс Aero і т.  д. Після перевірки продуктивності комп'ютеру привласнюється так званий індекс продуктивності. Продуктивність оцінюється по пятибальній системі, при цьому, якщо у вас супермогутній комп'ютер, а відеокарта не те щоб середненька, а взагалі ніяка, ви не отримаєте індекс продуктивності вище 1,0. Тобто індекс продуктивності оцінюється по найслабкішому пристрою (принтери, сканери і інша периферія не перевіряються). Якщо ви отримали індекс 5,0, можете радіти – у вас самий «наворочений» комп'ютер.

Отже, ви перечекали довгий процес оцінки продуктивності. Далі установка завершується в звичайному режимі, там нічого особливого немає. Після перезавантаження можете починати тестувати Windows Vista. Заздалегідь не забудьте встановити драйвери пристроїв. Справедливості ради варто відзначити, що Vista містить величезну колекцію драйверів для самих різних пристроїв. Всі вони встановлюються автоматично в процесі інсталяції самої операційної системи. Проте якщо у вас є драйвери для Vista від виробників вашого «заліза», краще встановити саме їх. Виключення може складати відеокарта, оскільки не всі виробники пишуть драйвери з підтримкою WDDM.

Огляд операційних систем Windows 7.

Корпорація Microsoft пропонує декілька версій операційної системи
Windows 7:

Windows Seven Starter (початкова версія) - поставляється тільки OEM-виробникам комп'ютерів і є значно урізаною в порівнянні з останніми. У ній відсутні інтерфейс Windows Aero, диспетчер робочого столу, центр мобільності, підтримка декількох моніторів і багато інших можливостей, а підтримувана кількість оперативної пам'яті обмежена 2 Гб.

Windows Seven Home Basic (домашня базова версія) - призначена для ПК початкового рівня. Aero має тільки одну тему, забезпечена робота з 4 Гб пам'яті і 8 Гб в 64-бітовому варіанті, присутні Диспетчер робочого столу і Центр мобільності, проте не підтримуються мультисенсорний інтерфейс, підключення до домена, "даунгрейд" до попередніх версій операційних систем.

Windows Seven Home Premium (домашня розширена версія) - стандартна система для домашніх комп'ютерів, основні відмінності якої – повноцінний Windows Aero, підтримка до 16 Гб RAM (64-бітова версія), мультисенсорних екранів, створення груп і приєднання до них. У складі ОС є Windows 7 Windows Media Center і додаткові ігри.

Windows Seven Professional (професійна версія) - виділяється підтримкою емулятора середовища Windows XP, шифруванням файлів EFS, підключенням до домена, підтримкою багатопроцесорності, "даунгрейдом" до молодших версій ОС.

Windows Seven Enterprise (корпоративна версія) - є направленою на роботу підприємств і бізнесу операційну систему, в яку на відміну від попередніх редакцій додані шифрування дисків по алгоритму AES, мережеве кешування Branch Cache, можливість запуску додатків для Unix, завантаження з образу Microsoft Virtual РС. Проте відсутні емулятор режиму XP і додаткові ігри.

Windows Seven Ultimate (максимальна версія) - ОС з підтримкою абсолютно всіх можливостей. 64-бітові редакції Professional, Enterprise і Ultimate можуть працювати з об'ємом пам'яті аж до 192 Гб.

Основні плюси операційної системи Windows7

Почнемо із споживання ОС Windows 7 ресурсів Вашого комп'ютера. Компанія Microsoft для 32-бітки рекомендує 1-Гц процесор, 1 Гб ОП, 16 Гб дискового простору, відеокарта 128 Мб, а для 64-бітки 1-Гц процесор, 2 Гб ОП, накопичувач об'ємом 20 Гб, відеокарта 128 Мб. Як бачимо, заявлені вимоги практично аналогічні вимогам ОС Vista. Одним з великих мінусів Windows Vista було те, що інтерфейс Aero споживав величезну кількість ресурсів заліза, в 7 версій ця проблема практично усунена. Панель завдань нової ОС Windows 7 надає можливість кращого перегляду, має велику кількість функцій, які допомагають користувачам прискорити процес управління додатками і вікнами. В цілому ж інновації Панелі задач можна тільки вітати, хоча межі навколо активних додатків недостатньо ясно помітні. У Windows 7 знята проблема попередньої операційної системи з приводу настройки безпеки користувача (яка дуже сильно заважала нормально і конструктивно працювати), тепер в ОС з'явилося 2 проміжних параметра, які б'ють тривогу, тільки якщо програма змінює параметри установки. У OS Windows 7 з'явилася нова функція – "Бібліотеки", яка надає віртуальні папки для документів, музики, фотографій і відео, покликана замінити застарілу функцію "Мої документи". Безперечним плюсом Windows 7 є підтримка multitouch-ввода (при роботі на сенсорному екрані, користувач бачить версію меню з меншою точністю навігації), а також "центр мобільності". Інтерфейс новинки від Microsoft красивий і зручний.

Основні мінуси операційної системи Windows7

Почнемо з нової функції HomeGroups – це спосіб ділитися папками повними медіафайлів і документів між комп'ютерами через мережу не доведена "до розуму": замість того щоб дозволяти користувачеві самому указувати пароль під час установки, функція привласнює пароль самостійно  (що дуже незручно). На жаль в Windows 7 не передбачено оновлення з  Windows XP. Користувачам XP може допомогти утиліта Easy Transfer, але вона працює тільки з перенесенням персональних настройок. Програми і софтвер доведеться встановлювати на свій ПК наново. Проблеми в роботі очікуються наступні: несумісність драйверів (хоча і заявлено, що вони підходитимуть від VISTA) і іншого програмного забезпечення (особливо "програм-стареньких", багато хто з яких не встиг оновиться і до VISTA - хоча можливо розробники і не хотіли цього робити). От і все негативне, що накопичилося за даний час експлуатації W7.  Нагадаємо  що вартість (ціна) ОС Windows Seven складає від $99 до $260 в Росії і Україні.


ІІІ. ВИСНОВКИ

У своїй дипломній роботі я розкрила тему „Операційна система Windows”. Операційна система Windows, як і будь-яка операційна система, призначена для взаємодії програмних і апаратних засобів між собою і з користувачем (оператором). Операційна система Windows набула широкого поширення і фактично є стандартом для операційних систем.

Операційна система Windows має певні особливості порівняно з іншими операційними системами, зокрема з MS-DOS. Вона забезпечує користувачу уніфікований зручний інтерфейс для всіх своїх програм, що полегшує освоєння роботи з ними. Такий інтерфейс звільняє користувача від виконання рутинних операцій і дає можливість безпосереднього виконання певної роботи.

Windows є об’єктно-орієнтованою операційною системою, тобто все, з чим оперує система, трактується як інформаційний об’єкт, що має певні властивості і, тим самим, адекватно відображає об’єкти реального світу. Виконання налагодження операційної системи здійснюється зручним  для користувача способом.

Windows має сучасний засіб спілкування з користувачем, здійснений у вигляді робочого столу на екрані і папок на ньому. Панель задач Windows дає повний огляд задач, виконуваних системою в даний момент.

У файловій структурі Windows поняття "файл" залишається без змін, але вводиться поняття "документ". Документ — це файл, створений за допомогою однієї з програм-додатків Windows (текстовий документ, табличний документ, малюнок, музика тощо) і "прикріплений" саме до цієї програми. Каталоги стали називати папками, папки містять документи і інші папки. Папки розміщуються на дисках. Папки у Windows мають більш широке поняття, ніж каталог у MS DOS. Наприклад, засоби керування, налагодження тощо теж знаходяться в папках.

Windows надає користувачу кілька рівноцінних засобів для виконання певної дії. Користувачу не обов'язково детально знати всі методи роботи. Йому досить вибрати для користування один із пропонованих методів або комбінацію дій із різних методів.


IV. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ З ПК

1. Загальні положення

Ці правила встановлюють вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів ЕОМ і персональних комп’ютерів  та працівників, що виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ, роботи зі застосування ЕОМ у сфері безпечної організації робіт з експлуатації ЕОМ.

До самостійної роботи з ПЕОМ допускаються особи, які пройшли попередній медичний огляд (і не мають відповідних протипоказань), навчання за професією, вступний та первинний інструктаж і перевірку знань з охорони праці та питань пожежної безпеки і мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.

Джерела безпеки для життя про роботі комп’ютером є напруга живлення 220-380 В.

Фактори що впливають на функціональний стан користувачів комп’ютерів є:

Фізичні

  •  параметри мікроклімату;
  •  освітлення;
  •  електромагнітні випромінювання різних частот діапазонів;
  •  виробничий шум, вібрація;
  •  іонізація повітря;
  •  статична електрика;

Психофізіологічні

  •  перенапруження зорового аналізатора;
  •  статистичні, фізичні навантаження та недостатня рухова активність;
  •  нервово-емоційне напруження;
  •  розумове напруження.

Площа на одне робоче місце – не менше ніж 6 м2, об’єм приміщення – не менше ніж 20 м3.

Рівень освітлення при роботі за комп’ютером повинен створити не менше ніж 300 – 500 лк.

Допустима рівномірна інтенсивність шуму на робочих місцях з ЕОМ становить: оптимальна – до 35 – 45 дБ, гранична – до 50 – 60 дБ.

Приміщення для роботи з комп’ютером мають бути обладнані  системами опалення, кондиціювання повітря або припливно-витяжною вентиляцією.

Підтримувати в приміщення відносну вологість повітря не нижче ніж 45 – 50 % шляхом зволоження.

Згідно з наказом №45 МОЗ України від 31 березня 1999 р. жінки на період вагітності та годування дитини груддю до виконання робіт за комп’ютером не допускаються.

Застосовувати захисні засоби (захисні екрани, нейтралізатори електромагнітних випромінювань, інші захисні засоби).

Періодичні медичні огляди повинні проводитись один раз на два роки комісією у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Увімкнути систему кондиціювання повітря, перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі.

2.2. Оглянути загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з’єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення (чи занулення).

2.3. Приєднати до системного блока необхідну апаратуру. Усі кабелі що з’єднують системний блок (процесор) з іншими пристроями, слід вставляти тільки при вимкненому комп’ютері.

2.4. При виявлені будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це викладача, майстра виробничого навчання.

2.5. Заборонено:

  •  вмикати і вимикати апаратуру без вказівки викладача, майстра в/н.
  •  торкатися роз’ємів з’єднувальних кабелів  та самих кабелів
  •  торкатися екрана та тильної частини монітора
  •  переміщувати увімкнені складові обчислювальної системи (системний блок, монітор тощо)
  •  класти будь-які предмети на системний блок, монітор, клавіатуру
  •  приносити та використовувати носії даних (дискети, компакт-диски) без дозволу викладача, майстра в/н.

2.6. До початку роботи і ввімкнення апаратури:

  •  переконайтесь у відсутності видимих пошкоджень обладнання робочого місця
  •  сядьте так щоб лінія погляду проходила приблизно через центр екрана, відстань від очей до екрану повинна бути не менше 50 см, учні, які мають окуляри для постійного носіння повинні працювати за комп’ютером у них
  •  розташуйте зошит, ручку, навчальні посібники на столі у відведених місцях, поправте розміщення клавіатури, маніпуляторів (<< мишка >>,  джойстик) таким чином, щоб було зручно працювати
  •  дію по вмиканню апаратури виконуйте тільки за командою викладача, майстра в/н.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Вимагається:

  •  положення тіла повинно відповідати напрямку погляду, неправильна поза до виникнення згорблення;
  •  нижній край екрана має бути на 20 см нижче від рівня очей, а рівень верхнього - на висоті чола;
  •  екран комп’ютера – на відстані 75 – 120 см від очей;
  •  клавіатура має бути встановлена на такій висоті, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо;
  •  спинка стільця повинна підтримувати спинку користувача;
  •  кут між стегнами і хребтом має становити 90 градусів;

3.2. Забороняється:

  •  працювати без належного освітлення;
  •  працювати з дисплеєм у якого під час роботи з’являються нехарактерні сигнали, нестабільне зображення на екрані тощо;
  •  залишити без нагляду включене обладнання;
  •  допускати до роботи на обладнанні осіб без дозволу керівника, викладача, майстра в/н;
  •  не вмикати і не вимикати роз’ємів кабелів при подання напруги живлення.

3.3. Аварійна зупинка, яка супроводжується виведенням на екран  повідомлення про не правильність, слід це повідомлення запам’ятати (або записати) і повідомити керівника , викладача, майстра в/н.

3.4. Для запобігання негативного впливу на здоров’я користувача комп’ютера виробничих факторів необхідно дотримуватись режимів праці та відпочинку:

  •  При введенні даних, на редагуванні програм, читанні інформації з екрана безперервна робота за екраном монітора не повинна перевищувати 4-х годин за восьмигодинного робочого дня;
  •  Кількість опрацьованих символів (знаків) не повинна перевищувати 30000 за чотири години роботи;
  •  Через кожну годину праці необхідно робити перерву на 5 – 10 хвилин, а через 2 години – на 15 хвилини, під час яких доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики.

3.5. Протирати екран та робоче місце спеціальною антистатичною серветкою або зволоженою тканиною.

3.6. Кілька разів на день мити шкіру обличчя і рук водою та провести сеанс психофізіологічного розвантаження.

3.7. Режим безперервної роботи учнів за комп’ютером:

  •  10 – 11-х класів – 25 – 30 хв. Через 2 – 3 уроки робота за комп’ютером може бути повторена за зазначеними нормами;
  •  Для учнів 10 – 11-х класів можлива організація спарених уроків, але при цьому безперервна робота з ПК повинна тривати на першому уроці 25 – 30 хв., а на другому – 15 – 20хв. з обов’язковою перервою між ними не менше 10 хв.

3.8. У кабінеті категорично заборонено тримати їжу, користуватися розпилювачами парфумів, лаків для волосся тощо. Не слід користуватись мобільними телефонами.

3.9. Запам’ятайте де знаходиться вогнегасник, аптечка.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Вимкнути принтер, штепсельні вилки витягнути з розеток.

4.2. Прибрати робоче місце. Ретельно вимити руки теплою водою з милом.

4.3. Вимкнути кондиціонер, освітлення і загальне електроживлення.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. При раптовому припиненні подавання електричного струму вимкнути комп’ютер з мережі.

5.2. При виявленні горіння(дим, запах гару) вимкнути апаратуру, знайти джерело займання і вжити заходів щодо його ліквідації, повідомити керівника робіт, викладача, майстра в/н.

5.3. У разі виникнення пожежі наявні первинні засоби пожежегасіння, крім води і хімічно-пінних вогнегасників, за необхідності викликати пожежну команду телефоном 101.


V
. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  

Алан Симпсон, Брайан Андердал: Windows Xp /Библия пользотеля/.- Москва, Киев, 2006

  1.  

В.П. Леонтьев. „Новейшая энциклопедия ПК”. – М. ОлмаПрес 2003

  1.  

Глушаков, И.В. Мельников. С.В. Персональный  компъютер. Учебный курс. Харьков „Фолио” 2007.

  1.  

Гурій А. М., Поворознюк Н. І., Самсонов В. В., Інформатика та інформаційні технології., Харків. “Компанія СМІТ” 2005-59ст.

  1.  

Жаров А. Железо IBM или всё о современном  компьютере. М.: МикроАрт, 2006

  1.  

Новейший самоучитель работы на компьютере. С.В. Симонович. – Санкт-Петербург: Инфорком-Пресс, 2008

  1.  

Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О., "Практичний курс інформатики" за редакцією академіка АПН України Мадзігона В.М., Київ, 2002.- 418 с.

.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23508. Фразеологизмы новозаветного происхождения в современном русском языке 982.5 KB
  Курск 1998 [1] Введение [2] Глава I [3] Краткие сведения по некоторым теоретическим вопросам фразеологии русского языка. [5] Новозаветные по происхождению фразеологизмы как элемент фразеологической системы русского языка [5. Библейская фразеология и проблемы культуры речи [10] Заключение [11] Список использованной литературы [12] Приложение № 1 Введение О фразеологии написано множество статей книг диссертаций а интерес к этой области языка не иссякает ни у исследователей ни у тех кто просто неравнодушен к слову.
23509. ОБ ОСНОВНЫХ ТИПАХ ФРАЗЕОЛОГИЧЕСКИХ ЕДИНИЦ В РУССКОМ ЯЗЫКЕ 159 KB
  Шахматов в своем Синтаксисе русского языка настойчиво подчеркивал чрезвычайную важность вопроса о неразложимых сочетаниях слов не только для лексикологии resp. Под разложением словосочетания писал А. Между тем подобное разложение для некоторых словосочетаний оказывается невозможным. В неразложимых словосочетаниях связь компонентов может быть объяснена с исторической точки зрения но она непонятна немотивирована с точки зрения живой системы современных грамматических отношений.
23510. СТИЛЬ ПИКОВОЙ ДАМЫ 430.5 KB
  ВИНОГРАДОВ СТИЛЬ ПИКОВОЙ ДАМЫ€œ Пушкинский стиль пушкинская манера лирического выражения и повествования почти не описаны и не исследованы. Современнее и резче всего пушкинская манера повествования обозначилась в структуре Пиковой Дамы€œ. Сюжет Пиковой Дамы€œ и профессиональноигрецкие анекдоты В Пиковой Даме€œ семантическое многообразие доведено до предела. Игра в фараон в Пиковой Даме€œ не столько тема авторского повествования сколько тема разговора между персонажами.
23511. Смысл: семь дихотомических признаков 93.5 KB
  Новиков Смысл: семь дихотомических признаков Смысл относится к тем загадочным явлениям которые считаются как бы общеизвестными поскольку постоянно фигурируют как в научном так и обыденном общении. Иногда допускается что смысл принадлежит к тем наиболее общим категориям которые не подлежат определению и должны восприниматься как некоторая данность. В настоящее время в связи с необходимостью решения целого ряда актуальных задач как теоретического так и прикладного характера где понятие смысла играет ключевое значение требуются...
23512. Словообразование как наука 197 KB
  В этом аспекте словообразование рассматривается как одно из важнейших средств пополнения словарного состава языка. Новые слова в языке образуются по определенным правилам моделям схемам – по определенным образцам которые образуют определенный языковой механизм который и называется словообразованием. В языке различают непроизводные слова ех: лес река море стол идти веселый синий – примарные первообразные и производные слова – образованные на базе существующих слов ех: морской речник развеселый лесной. Производные слова...
23513. Русское слово в свете структурно-семантического описания (словообразовательный и морфемный анализ) 240.5 KB
  Роженцова Словообразовательный и морфемный анализ как способ исследования структурносемантических особенностей производного слова Одним из важнейших результатов изучения курса морфемики и словообразования современного русского языка является умение дать словообразовательный и морфемный анализ любого слова. Это умение опирается на теоретические представления о том по каким законам строятся слова в языке как функционируют морфемы как организуется значение производного слова и т. При освоении каждого этапа рекомендуется опираясь на данные...
23514. Морфемика. Морфонология. Словообразование 254 KB
  Оглавление Объяснительная записка 4 Словоизменительные аффиксы и принципы их вычленения 6 Формообразовательные аффиксы и принципы их вычленения 12 Словообразовательные аффиксы и принципы их вычленения 21 Корень как главная морфема в структуре слова 32 Полный морфемный анализ 35 Разбор по составу 38 Библиографический список 39 Объяснительная записка Морфемика – это лингвистическая дисциплина изучающая систему морфем языка типы морфем их строение сочетаемость и морфемную структуру слова. Одним из важнейших результатов изучения курса...
23515. ФОНЕТИКА, ГРАФИКА, ОРФОГРАФИЯ 777.5 KB
  Таким образом своей основной задачей мы считали системное изложение фактов русского языка в соответствии с современными представлениями об устройстве фонетического компонента языка2. Этим обусловлено включение некоторых разделов ранее отсутствовавших в учебниках таких как Перцептивный аспект фонетических описаний Артикуляционная база русского языка Разговорная речь а также существенное расширение сведений из области речепроизводства и речевой акустики при изложении основ перцептивной фонетики мы основывались на тех сведениях...
23516. Лингвотекстологическое исследование Пролога за сентябрьское полугодие по спискам XII – начала XV в. 1.73 MB
  Слова hapax legomena редкие и не учтенные в исторических словарях. Переработка Синаксаря в пространной редакции Пролога. Славянские памяти в Прологе краткой и пространной редакций. Соотношение редакций Пролога204 3.