82721

ВИКОРСТАННЯ ФОРМУЛ ТА ФУНКЦІЙ В MS EXCEL

Дипломная

Информатика, кибернетика и программирование

Як операнди можуть виступати константи різноманітних типів посилання на клітинки або області таблиці імена діапазонів. Оператор діапазону двокрапка: повертає посилання на всі клітинки розташовані між двома вказаними адресами клітинок включаючи ці клітинки.

Украинкский

2015-03-02

346.5 KB

2 чел.

PAGE  26

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЧЕРКАСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ»

ВИКОРСТАННЯ ФОРМУЛ ТА

ФУНКЦІЙ В MS EXCEL

Козаченко Євген Ігорович

ДИПЛОМНА РОБОТА

Спеціальність 8290  – оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин

Група ОН-ТН2

Керівник –

Пізняхівський Віктор Миколайович,

майстер в/н, викладач

Черкаси - 2013

ЗМІСТ

I. Вступ            3

II. Основна частина          4

2.1. Обчислення           4

2.2. Введення формул          6

2.3. Використання функцій у формулах      7

2.4. Режими обчислення формул       12

2.5. Типи адресації          14

2.6. Імена у формулах         18

2.7. Копіювання формул         22

2.8. Помилки та їх пошук у формулах      23

III. Висновки           26

IV. Охорона праці при роботі за ПК       27

V. Список використаної літератури       32


І. ВСТУП

Програмним продуктом, незамінним в офісній роботі, є електронна таблиця Microsoft Excel.

Основною позитивною характеристикою електронної таблиці Excel є наявність могутнього апарату формул і функцій. Будь-яка обробка даних в Excel здійснюється за допомогою цього апарату. Ви можете складати, множити, ділити числа, видобувати квадратні корені, обчислювати синуси і косинуси, логарифми і експоненти. Крім чисто обчислювальних дій з окремими числами, ви можете обробляти окремі рядки або стовпці таблиці, а також цілі блоки комірок. Зокрема, знаходити середнє арифметичне, максимальне і мінімальне значення, середньоквадратичне відхилення, найвірогідніше значення, довірчий інтервал і багато чого іншого.

Дослідження показали, що більше половини людей, які часто використовують Microsoft Excel в своїй діяльності, тримають на робочому столі звичайний калькулятор! Причина виявилася проста: щоб провести операцію підсумовування двох або більше комірок для отримання проміжного результату (а таку операцію, як показує практика, більшості людей доводиться виконувати досить часто), необхідно виконати дві зайві дії. Знайти місце в поточній таблиці, де розташовуватиметься підсумкова сума, і активізуватиме операцію знаходження суми, натискуючи кнопку S (сума). І лише після цього можна вибрати ті комірки, значення яких передбачається підсумувати.

Тому в Microsoft Excel вбудована функція AutoCalculate (Автоматичне обчислення). Ця функція дозволяє побачити результат проміжного підсумовування в рядку стану, просто виділивши необхідні елементи таблиці. При цьому ви можете вказати, якого типу результат ви бажаєте побачити - суму, середнє арифметичне, або значення лічильника, що відображає кількість відзначених елементів.


ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Обчислення

Одне з головних призначень Excel складається, напевно, у виконанні різноманітних, найчастіше нетривіальних, обчислень над наявними даними. Необхідні обчислення та аналіз даних задаються за допомогою формул. Можливість уведення формул у клітинки робочого листа вже обговорювалася вище. Проте, механізми організації обчислень, на дані Excel, дуже потужні та різноманітні, орієнтовані на максимальну автоматизацію як самого процесу побудови формул, так і їх застосування. На допомогу користувачу надані різноманітні візуальні, інтуїтивно зрозумілі, засоби, такі, наприклад, як: майстер функцій, що дозволяє використовувати багату бібліотеку вбудованих функцій; можливість підстановки аргументів операцій та функцій за допомогою маніпулятора; широкі можливості копіювання формул, при якому формула може автоматично змінюватися, пристосовуватися до нового місця розташування; можливість використання в обчисленнях даних, що зберігаються в інших робочих листах або робочих книгах; автоматичне пере обчислення результатів при зміні вихідних даних; виявлення помилок.

Формула може містити у собі операнди, оператори та функції. Як операнди можуть виступати константи різноманітних типів, посилання на клітинки або області таблиці, імена діапазонів.

Excel розрізняє чотири типи операторів.

1. Арифметичні оператори

Використовуються для виконання арифметичних операцій та повертають як результат числове значення.

+  та  –   — додавання, віднімання,

* та  /    — множення, ділення,

%     —  визначення значення відсотку,

^      —  піднесення до степеня.

2. Оператори порівняння

Використовуються для порівняння значень і повертають як результат логічне значення ІСТИННІСТЬ або ХИБНІСТЬ.

=      — дорівнює,

<, >  — менше, більше,

<=    — менше або дорівнює,

>=    — більше або дорівнює,

<>    — не дорівнює.

3. Текстовий оператор

Використовується для з'єднання (злиття, конкатенації) текстових значень.

& — з'єднання текстових даних.

4. Адресні оператори

Використовуються для побудови діапазону значень, об'єднання та перетину діапазонів.

Оператор діапазону (двокрапка) : — повертає посилання на всі клітинки, розташовані між двома вказаними адресами клітинок (включаючи ці клітинки). Наприклад, =СУММ(B2:B5) буде обчислювати суму значень клітинок вказаного діапазону (B2,B3,B4,B5). Якщо у діапазон входить весь рядок або весь стовпчик, то задане посилання можна скоротити, наприклад:

A:A  — весь стовпчик A,

1:1   — весь рядок 1,

1:3   — три перші послідовні рядки,

A:IV або 1:65536 — весь робочий лист.

Оператор об'єднання (крапка з комою) ; — повертає об'єднання вказаних діапазонів. Наприклад, =СУММ(A1;B2:B5) обчислює суму значень клітинок A1, B2,B3,B4,B5.

Оператор перетину (пропуск) — повертає клітинки, що входять у кожний із вказаних діапазонів. Наприклад, =СУММ(B2:D2 C1:D3) обчислює суму значень клітинок C2 та D2.

Порядок застосування операторів у формулі визначається, як звичайно, розставленими круглими дужками та пріоритетами операцій. Найвищий пріоритет мають оператори адресації (виконуються у першу чергу). За ними виконуються арифметичні операції у такому порядку: (знак від'ємного числа), %, ^, *, /, + і . Далі слідує оператор & злиття тексту. На останньому місці в ієрархії пріоритетів розташовані оператори порівняння. Як звичайно, оператори з однаковим рівнем пріоритету обробляються зліва направо. Для полегшення сприйняття та перевірки при переміщенні курсору усередині формули Excel виділяє відповідні дужки напівжирним накресленням.

2.2. Введення формул

Формули практично завжди містять посилання на клітинки, вміст яких використовується в обчисленнях. Для уведення формули:

  •  Помістіть покажчик клітинки на клітинку, у якій ви хочете ввести формулу.
  •  Вставте як перший символ знак рівності.
  •  Введіть частину формули аж до першого посилання, як звичайний текст.
  •  Задайте посилання на клітинку (або діапазон клітинок). Це можна зробити або уведенням з клавіатури, або за допомогою миші, клацнувши на потрібній клітинці. Для завдання діапазону можна виділити його за допомогою миші.
  •  Після уведення іншої частини формули, завершіть уведення натисканням клавіші <Enter>.

У клітинці відображається результат обчислення формули, хоча дійсним значенням клітинки є формула. Сама формула буде відображатися, як вміст клітинки, у рядку формул.

Як бачимо, посилання можна задавати методом вказівки, або шляхом уведення з клавіатури (природно, можна сполучати обидва способи при записуванні однієї формули). Спосіб завдання посилання методом вказівки є більш наглядним і дозволяє уникнути технічних помилок. При уведенні посилання з клавіатури можна використовувати як малі, так і великі літери. Якщо посилання задане вірно, після підтвердження вводу Excel перетворює всі літери у великі.

У формулі можна використовувати імена клітинок і діапазонів клітинок. Список визначених у поточній робочій книзі імен можна відкрити, клацнувши на кнопці зі стрілкою  у полі «Имя», яке розташоване зліва у рядку формул. Можна також натиснути клавішу <F5> та вибрати ім'я діапазону у вікні діалогу «Переход».

2.3. Використання функцій у формулах

Функції – це вбудовані інструменти, які використовуються в формулах і спрощують обчислення. У більшості випадків громіздкі формули можуть вдало замінювати компактні функції

Функції допомагають:

  •  спрощувати формули;
  •  виконувати за формулами такі обчислення, які неможливо виконати по-іншому;
  •  збільшувати швидкість виконання деяких задач редагування;
  •  виконувати “умовне” обчислення по формулах, за допомогою чого можна реалізувати прості алгоритми прийняття рішень.

Excel налічує більше 300 функцій.  Але якщо цього не досить, можна добавити додаткові функції,  розроблені незалежними виробниками, і навіть створити власні (використовуючи VBA).

Функції в Excel поділяються на 10 різноманітних категорій:

  1.  Математичні та тригонометричні функції  - програма  містить  50 різноманітних  функцій, що достатньо для виконання  важких математичних розрахунків  
  2.  Текстові функції – програма містить  23 вбудовані функції для роботи з текстом
  3.  Логічні  функції – програма містить 6 логічних функцій типу ЕСЛИ, И, ИЛИ
  4.  Інформаційні функції – програма містить 15 вбудованих функцій, які дозволяють отримати різноманітну інформацію  про вміст комірок. Багато з них  повертають логічні  значення ИСТИНА або ЛОЖЬ
  5.  Функції дати та часу - програма містить 14 функцій, які дозволяють оперувати датами та часом
  6.  Фінансові функції - програма містить 16 функцій, які призначені для виконання грошових розрахунків
  7.  Функції роботи з посиланнями та масивами – до даної категорії відноситься 17 функцій, які призначені  для виконання пошуку в листах  та отримання різноманітної інформації.
  8.  Статистичні функції – до даної категорії віднесена велика кількість функцій – 80, які дозволяють виконувати різноманітні розрахунки. Багато з цих функцій спеціалізовані, але деякі з них корисні для тих, хто мало знайомий зі статистикою.
  9.  Функції для роботи з базами даних - програма містить 12 функцій. Вони використовуються  при роботі  з табличними базами даних (списки), які створені  на робочому листі.
  10.  Функції пакета аналізу -  цей набір функцій з’являється при завантаженні настройки  Пакет анализа. Ця настройка відкриває доступ  до декількох десятків додаткових функцій робочого листа.

Коли ця настройка завантажена, вікно  Мастер функцій виводе на екран нову категорію функцій – Инженерные.  Крім того, додається ряд нових функцій до слідуючи категорій Финансовые, Дата и Время, Математические и тригонометрія, Проверка свойств и значений.

В Excel вбудована велика кількість різноманітних функцій, що полегшують виконання обчислень, і спроможних задовольнити більшість самих вимогливих користувачів, що працюють у різних предметних областях. Не розбираючись із усіма функціями, що входять до складу бібліотеки функцій, познайомимося з головними принципами та можливостями їх використання при організації обчислень.

Звертання до функції завжди складається з імені функції, круглих дужок і, як правило, аргументів функції. Навіть якщо для функції не потрібно вказувати аргументи, круглі дужки все рівно повинні бути присутніми. Наприклад, функція СЕГОДНЯ() повертає значення поточної дати, а функція ТДАТА() — поточну дату та час у числовому форматі. Аргументи функції, що заключаються у круглі дужки, розділяються крапкою з комою (;).

Функцію можна ввести звичайним шляхом, як і будь-який вміст клітинки, з клавіатури. Регістр (Shift) при уведенні функції не враховується. Ім'я функції автоматично буде записане великими літерами. Але звичайно набагато зручніше для вставки функції скористатися майстром функцій.

Поряд із вбудованими в Excel функціями можна створювати також власні функції користувача. Деякі функції, наприклад, інженерні, доступні тільки після встановлення прапорця у пункті «Пакет анализа» у вікні «Надстройки», що викликається за допомогою команди «Сервис\Надстройки…».

Для простоти користування бібліотекою вбудованих функцій та майстром функцій, який спрощує роботу з бібліотекою, усі наявні функції розбиті на тематичні групи — категорії. Наприклад, є категорії фінансових, статистичних, математичних, текстових функцій, а також функцій дат і часу. Категорія «Полный алфавитный перечень» містить усі функції, впорядковані за їх іменами. Категорія «10 недавно использовавшихся» дозволяє спростити доступ до найбільш уживаних вами функцій.

Для вставки функції за допомогою майстра функцій:

  •  Помістіть покажчик клітинки на потрібну клітинку. Функція завжди буде вставлена у поточну клітинку.
  •  Виконайте команду «Вставка\Функция…», або скористайтеся кнопкою  —«Вставка функции» панелі інструментів «Стандартная», або натисніть комбінацію клавіш <Shift+F3>. На екран буде виведене перше вікно майстра функцій (див. рис. 1).

Рис.1. Діалогове вікно вставки функції (1 крок)

  •  У списку «Категория» виберіть потрібну категорію функцій.
  •  У списку «Функция» виберіть функцію, яку ви хочете вставити. При виборі елементів обох списків уведенням початкової літери можна швидко перейти до категорії або функції, що починається вказаною літерою. Під списками дана стисла довідка про призначення виділеної функції.
  •  Натисніть кнопку «ОК». У другому вікні майстра функцій варто зазначити необхідні аргументи для функції (див. рис. 2).

Рис.2. Діалогове вікно вставки функції (2 крок)

  •  Введіть потрібні аргументи, використовуючи будь-який з розглянутих способів. При необхідності перемістіть вікно, щоб воно не заважало уведенню аргументів. Поточний результат обчислення функції буде поданий у полі «Значение».
  •  Натисніть кнопку «ОК». Excel вставить функцію у поточну клітинку. У самій клітинці буде відображений результат обчислення функції.

Якщо, знаходячись у першому вікні майстра функцій, натиснути кнопку «ОК», Excel вставить функцію з шаблонами для завдання аргументів.

При використанні функцій потрібно, звісно ж, враховувати наявні для кожної функції обмеження на кількість і тип аргументів. Деякі функції, наприклад, ті, що обчисляють суму, середнє значення, мінімум, максимум, мають змінне число аргументів (до 30). Майстер функцій дозволить увести всі необхідні значення аргументів, відкриваючи, при необхідності, нові поля уведення. Задаючи аргументи функції (наприклад, у вікні майстра функцій), можна використовувати розглянуті вище адресні оператори, вводячи їх із клавіатури.

За допомогою майстра функцій можна також вкласти функції одна в одну, тобто використовувати як аргумент даної функції іншу функцію. Для цього при введенні аргументу зовнішньої функції клацніть на кнопці  — «Изменить формулу» у рядку формул, а потім на кнопці  — «Вставка функции» панелі інструментів «Стандартная» для запуску майстра функцій. У такий спосіб можна записати формулу, що містить до семи рівнів вкладеності функцій.

Якщо в якості аргументу функції повинно бути вказано ім'я діапазону клітинок, виберіть його зі списку у полі імен рядка формул.

Для уведення функції, що дозволяє швидко визначити суму вмісту діапазону клітинок, є спеціальна кнопка  — «Автосумма» на панелі інструментів «Стандартная». Excel вставить функцію суми та запропонує діапазон клітинок, відмічений у робочому листі біжучою рамочкою. При необхідності, змініть запропонований діапазон, перетягуючи покажчик миші при натиснутій лівій кнопці. Завершити уведення формули можна натисканням клавіші <Enter>.

За допомогою майстра функцій потім можна змінити аргументи будь-якої функції. Для внесення змін:

  •  Виділіть клітинку з функцією, що необхідно змінити.
  •  Запустіть майстер функцій. Excel відобразить на екрані друге вікно майстра функцій, що дозволить змінити аргументи функції.
  •  Виконайте необхідні зміни.
  •  Натисніть кнопку «ОК» або клавішу <Enter>.

Якщо активна клітинка містить більше однієї функції, спочатку вкажіть у рядку формул відповідний аргумент.

Досить зручною є можливість контролювати проміжні результати за допомогою рядка стану. За умовчанням у рядку стану відображається значення суми для виділених клітинок. Але з контекстного меню рядка стану (того, що викликається правою кнопкою миші, при курсорі миші, встановленому у рядку стану) можна вибрати іншу функцію для визначення проміжних результатів, відмінних від функції суми (середнє значення, максимум і мінімум, кількість значень і кількість чисел у діапазоні).

Як уже відзначалося, за умовчанням у клітинках робочого листа відображаються результати обчислення формул. Щоб задати відображення у клітинках робочого листа самих формул замість результатів, встановіть прапорець параметра «Формулы» на вкладці «Вид» вікна діалогу «Параметры», що викликається командою «Сервис\Параметры…». Задане значення параметра дійсне тільки для поточного робочого листа. Повернутися до відображення результатів можна, скинувши вказаний прапорець.

2.4. Режими обчислення формул

Формулу можна цілком або частково замінити результатом її обчислення. Заміну формули результатом скасувати не можна, тобто не можна відновити за значенням формулу, використану для його обчислення.

Для вказаної заміни виділіть потрібну клітинку, скопіюйте її вміст у буфер обміну та виконайте команду «Правка\Специальная вставка…». У вікні діалогу «Специальная вставка», що з'явиться, у групі «Вставить» встановіть перемикач у стан «значения» та закрийте вікно діалогу натисканням кнопки <OK>.

Щоб замінити частину формули результатом, виділіть потрібну частину формули у рядку формул і натисніть клавішу <F9> або сполучення клавіш <Ctrl+=>.

За умовчанням в Excel встановлена опція, що забезпечує автоматичний перерахунок усіх формул при зміні значень клітинок, які використовуються у цих формулах. Іноді це може призводити до істотного уповільнення роботи системи. Вказаний режим роботи програми можна змінити. Для цього:

  •  Виконайте команду «Сервис\Параметры…» та перейдіть у вікні діалогу, що відкрилося, на вкладку «Вычисления».
  •  Активізуйте перемикач «вручную».

Тепер формули робочого листа будуть перераховані тільки після натискання клавіші <F9> або перед зберіганням робочої книги, якщо увімкнутий перемикач «пересчет перед сохранением».

Формули масиву

Excel дозволяє будувати формули, результатом обчислення яких є не одне скалярне значення, а цілий масив (сукупність) значень. Наприклад, у множину вбудованих функцій входять функції для роботи з матрицями: обчислення добутку матриць, оберненої матриці. Можна записати і свої власні формули, що застосовуються до діапазонів клітинок, результатом обчислення яких буде діапазон клітинок. Наприклад, =F4:F9–G4:G9.

Для введення подібних формул:

  •  Виділіть діапазон клітинок, що повинні містити результати обчислення формули масиву. Розмірність виділеного діапазону повинна відповідати кількості значень, що повертаються формулою.
  •  Введіть потрібну формулу, вказуючи посилання на діапазони клітинок, що повинні використовуватися в обчисленнях.
  •  Завершіть уведення формули натисканням сполучення клавіш <Ctrl+Shift+Enter>.

Excel помістить формулу масиву у фігурні дужки, що є ознакою формули масиву. У клітинках виділеного діапазону будуть представлені результати обчислення формули.

Excel завжди інтерпретує масив як єдине ціле та не дозволяє змінити окремі клітинки масиву. Проте можна задати для окремих клітинок різноманітні параметри форматування. Клітинки не можуть бути переміщені з масиву, а нові клітинки — добавлені у масив.

2.5. Типи адресації

В Excel розрізняють два типи адресації: абсолютну та відносну. Обидва типи можна застосовувати в одному посиланні та створити, таким чином, змішане посилання. Тип адресації аргументу, що застосовується у формулі, грає істотну роль при копіюванні або переміщенні формули. Наявність вказаних типів адресації створює прості та зручні можливості виконання “однотипних” (схожих) обчислень над різноманітними областями даних. Наприклад, для того щоб застосувати однотипну обробку для рядків (або стовпчиків) деякої таблиці, достатньо усього лише один раз, побудувавши потрібну формулу, поширити її шляхом копіювання на відповідні стовпчики (або рядки) таблиці. При цьому, звичайно, користувачу потрібно, щоб деякі аргументи, що задаються посиланнями, змінювалися, “підстроючись” під місце розташування скопійованої формули, а інші посилання, що вказують, наприклад, на деякі “постійні” коефіцієнти або константи зберігали адреси без змін.

Відносні посилання використовуються Excel за умовчанням при завданні посилання на клітинку або діапазон методом вказування. Відносне посилання сприймається програмою як вказівка маршруту (напрямки руху та відстані) до адресованої клітинки від клітинки, що містить формулу. При копіюванні або переміщенні формули відносні посилання будуть автоматично змінені з урахуванням напрямку копіювання таким чином, що маршрут (напрямок руху та відстань) збережуться. При цьому адресуватися у формулі буде вже інша клітинка або діапазон клітинок.

Абсолютне посилання задає абсолютні координати клітинки у робочому листі (щодо лівого верхнього кута таблиці). Можна наказати Excel інтерпретувати номери рядка та (або ) стовпчика як абсолютні шляхом вказання символу долара ($) перед іменами рядка та (або) стовпчика. Наприклад, $A$7. При переміщенні або копіюванні формули абсолютне посилання на клітинку (або діапазон клітинок) змінене не буде, і на новому місці скопійована формула буде посилатися на ту ж саме клітинку (діапазон клітинок).

Вид адресації, яка використовується у посиланні для вказівки рядка, не залежить від виду адресації, використаної для вказівки стовпчика. Якщо для рядка та стовпчика використовуються різні способи адресації, одержимо змішане посилання. Наприклад, A$7, $A7. При копіюванні або переміщенні формули абсолютна частина посилання (із символом $) не зміниться, а відносна частина посилання може змінитися відповідно до правил зміни відносних посилань (з огляду на напрямок копіювання або переміщення).

При завданні посилання методом вказівки можна змінити тип посилання натисканням клавіші <F4>. Тип поточного посилання буде циклічно змінюватися при кожному натисканні клавіші <F4>.

Тип посилання можна змінити і у готовій формулі. Для цього активізуйте натисканням клавіші <F2> режим правки вмісту клітинки, помістіть курсор уведення у потрібне посилання (адресу) та натисніть клавішу <F4>.

Таблиця 1. Види адрес комірок.

Натискання <F4>

Адреса

Посилання

Один раз

$A$7

Абсолютне посилання

Два рази

A$7

Абсолютне посилання на рядок

Три рази

$A7

Абсолютне посилання на стовпчик

Чотири рази

A7

Відносне посилання

Абсолютне посилання може бути задане також шляхом уведення символу $ безпосередньо з клавіатури. Символ $ можна ввести з клавіатури і у режимі правки вмісту клітинки.

Як уже відзначалося, абсолютні та змішані посилання можна задавати і для діапазонів клітинок.

За умовчанням Excel використовує формат посилання A1: стовпчики робочого листа позначаються літерами, а рядки — цифрами. Можна змінити формат, що використовується, задаючи стовпчики своїми номерами. Для цього у вікні діалогу «Параметры», що викликається командою «Сервис\Параметры…», перейдіть на вкладку «Общие» та у групі «Параметры» встановіть прапорець «Стиль ссылок R1C1». При використанні цього формату, наприклад, виразу R2C3 (R — рядок,  C — стовпчик) відповідає абсолютне посилання $B$3.

Для завдання відносного посилання у цьому форматі після R і C зазначте потрібну кількість рядків і стовпчиків у квадратних дужках (вони визначають розміри зсуву від поточної клітинки). При цьому позитивне значення задає посилання на клітинку, розташовану на вказану кількість рядків (стовпчиків) нижче (праворуч) клітинки, що містить посилання. Наприклад, R[2]C[3] — посилання на клітинку, яка розташована на два рядки нижче та на три стовпчика праворуч клітинки, в якій записана формула. Від'ємні значення задають посилання на клітинку, яка розташована на вказану кількість рядків (стовпчиків) вище (ліворуч) клітинки, що містить посилання. Наприклад,
R[–2]C[–1] — посилання на клітинку, яка розташована на два рядки вище та на один стовпчик ліворуч клітинки, що містить посилання.

Обраний формат посилань дійсний для усіх робочих листів поточної робочої книги.

У формулах можна також задавати посилання на клітинки інших робочих листів поточної робочої книги. Excel надає крім того можливість задати об’ємне (тривимірне) посилання на відповідні клітинки декількох робочих листів і зовнішнє посилання на клітинки листів інших робочих книг. Вказані можливості дозволяють зберігати та обробляти дані у різних місцях, наприклад, зв'язати робочі книги одну з іншою за допомогою зовнішніх посилань.

Для завдання посилання на клітинки іншого робочого листа поточної робочої книги простіше скористатися методом вказівки. Записавши частину формули аж до того місця, у якому повинне бути вказане посилання, виберіть потрібний робочий лист, клацнувши на його ярлику, та виділіть у листі потрібні клітинку або діапазон клітинок. Як звичайно, уведення усієї формули треба закінчити натисканням клавіші <Enter>. Excel сам підставить у необхідному вигляді посилання на клітинки іншого робочого листа. У формулі перед посиланням на клітинку буде відображене ім'я робочого листа, після якого вказаний знак оклику (наприклад, Лист2!$D$5). Задати посилання на клітинку іншого робочого листа можна також уведенням з клавіатури, проте цей спосіб частіше призводить до помилок. При завданні такого посилання шляхом уведення з клавіатури варто враховувати, що коли ім'я листа містить символи пропуску, то перед і після імені листа у посиланні потрібно вказати апостроф (). При заданні посилання методом вказівки Excel добавить апострофи, у разі потреби, автоматично.

При перейменуванні робочого листа його ім'я, що є складовою частиною посилання у формулі, автоматично змінюється. Переміщення клітинок, що впливають на інші робочі листи, призводить до автоматичного відновлення імені листа у посиланні формули. Видалення такого залежного листа призведе до виникнення помилки «#ССЫЛКА!».

Зовнішні посилання дозволяють зв'язати дві або декілька робочих книг Excel. Залежною робочою книгою є книга, що містить формулу з зовнішнім посиланням. Вихідна робоча книга містить дані, на які посилається формула. Вихідна робоча книга перед створенням зовнішнього посилання (або її наступною зміною) повинна бути збережена.

Зовнішнє посилання може бути задане аналогічно, методом вказівки. Для цього необхідно відкрити обидві робочі книги та задати підходяще розташування їхніх вікон на екрані. Подальші дії не відрізняються від розглянутих вище. В отриманому у такий спосіб посиланні буде вказане ім'я робочої книги, ім'я робочого листа та адреса клітинки. Шлях, ім'я робочої книги та ім'я листа будуть взяті в одинарні лапки (апострофи), а ім'я робочої книги записане ще й у квадратних дужках. Після імені робочого листа у посилання вставляється знак оклику. Наприклад,

’C:\EXCEL\EXAMPLES\[SKLAD.XLS]Продажі_2010’!$B$2.

Якщо залежна та вихідна робочі книги збережені в одній папці, вказівка шляху не обов'язкова. У випадку перейменування вихідної робочої книги необхідно відчинити залежну робочу книгу. Тільки у цьому випадку зовнішнє посилання буде автоматично поновлене. Можна видалити зовнішнє посилання, замінивши формулу або відповідну частину формули, що містить зовнішнє посилання, результатом її обчислення. При необхідності обновити існуючі зв'язки вручну можна скористатися вікном діалогу «Связи», що активізується командою «Правка\Связи…», у якому перераховані всі зв'язки поточної робочої книги. Зміна зв'язку може бути виконана за допомогою кнопок «Изменить…» та діалогового вікна «Изменить связи», що дозволяє задати інший шлях до документа, з яким встановлено зв'язок. Видалення залежної робочої книги призведе до виникнення помилки «#ССЫЛКА!».

Зовнішнє посилання можна задати також шляхом уведення з клавіатури. Проте цей шлях досить трудомісткий і тому часто призводить до помилок.

Існує ще одна можливість використання об'ємних (тривимірних) посилань, що дозволяє обробляти за один раз декілька діапазонів різноманітних робочих листів. В об'ємному посиланні можна зазначити діапазон клітинок з однаковою адресою декількох суміжних листів поточної робочої книги. Задати об'ємне посилання простіше усього методом вказівки. Записавши частину формули аж до того місця, де повинне бути вказане об'ємне посилання, виділіть потрібні листи у робочій книзі. Після цього виділіть потрібний діапазон у листі. Завершити уведення формули треба, як звичайно, натисканням клавіші <Enter>. У формулі перед посиланням на діапазон клітинок буде представлене посилання на діапазон виділених робочих листів, після яких вказаний знак оклику. Наприклад, =СУММ(Лист1:Лист3!B5:F5). Можна задати об'ємне посилання і уведенням з клавіатури, проте цей шлях більш трудомісткий і тому може призвести до помилок. Об'ємні посилання не можуть бути вказані у формулах масиву та при застосуванні оператора перетину діапазонів.

2.6. Імена у формулах

Будь-яким клітинкам або діапазонам клітинок можуть бути присвоєні імена, які надалі можна вказувати замість адрес клітинок у посиланнях як у формулах та функціях, так і у вікнах діалогу. Крім того імена можна використовувати для швидкого переходу до необхідних діапазонів. Можна присвоїти імена і часто з уживаним формулам, що дозволить для вставки формули зазначити її ім'я замість уведення заново самої формули.

Імена значно спрощують читання формул і контроль за даними. Імена повинні бути унікальними на рівні робочої книги (хоча можна обмежити сферу унікальності робочим листом), і їх можна використовувати у будь-якому робочому листі книги. Присвоювати імена можна і несуміжним діапазонам, а також клітинкам, що розташовані у діапазоні, якому вже надане ім'я.

Ім'я може мати довжину не більш 255 символів. Ім'я може починатися з літери, символу підкреслення (_) або оберненої похилої риски (\). В іменах можна використовувати також цифри, такі спеціальні символи, як крапка, символ підкреслення, обернена похила риска та знак питання. При цьому варто враховувати, що ім'я не повинно збігатися з форматом посилання (наприклад, A1 або W55) та містити пропуски. Малі та великі літери в іменах не розрізняються.

Створення імен діапазонів

Ім'я діапазону може бути задане безпосередньо у полі імені рядка формул. Для цього виділіть потрібний діапазон клітинок, перемістіть курсор миші у поле імені та клацніть нею, замініть представлену тут адресу відповідним ім'ям і натисніть клавішу <Enter>. Присвоєне ім'я буде відображене у полі імен і додане до списку імен.

Інший спосіб іменування діапазону: виділіть потрібний діапазон клітинок та виконайте команду «Вставка\Имя\Присвоить…», введіть відповідне ім'я у поле «Имя» вікна діалогу «Присвоение имени» (див. рис. 3). Вказане вікно можна також активізувати сполученням клавіш <Ctrl+F3>.

Рис. 3. Створення імен діапазонів

У полі «Формула» буде представлене посилання на виділений діапазон клітинок. Кнопка «Добавить» дозволяє поповнити список імен. Задайте наступне ім'я та, помістивши курсор у поле «Формула», зазначте потрібний діапазон клітинок шляхом виділення за допомогою миші або введіть посилання з клавіатури. При необхідності можна також видалити непотрібне ім'я, вказавши його та скориставшись кнопкою «Удалить». Вказане вікно діалогу дозволяє також змінити ім'я або діапазон клітинок. Завершити роботу у вікні діалогу можна натисканням кнопок «ОК» або «Закрыть».

Присвоєне ім'я зберігається за умовчанням на рівні робочої книги та буде доступне у полі імен та у вікні діалогу «Присвоение имени» незалежно від того, який робочий лист активний. Якщо ім'я діапазону повинно бути заданим і доступним на рівні робочого листа, зазначте у посиланні перед адресою діапазону ім'я робочого листа зі знаком оклику на кінці. Таке ім'я буде мати пріоритет у рамках свого листа перед аналогічним ім'ям, заданим на рівні робочої книги.

Текстові заголовки діапазонів можуть бути використані як імена, що значно спрощує роботу з таблицями. Виділивши діапазон клітинок, що містить і клітинки з іменами, виконайте «Вставка\Имя\Создать…», або скористайтесь сполученням клавіш <Ctrl+Shift+F3>. У вікні діалогу, що з'явилося (див. рис. 4), за допомогою параметрів зазначте, де у виділеному діапазоні розташовані клітинки, текст яких повинний використовуватися як імена.

Рис. 4. Діалогове вікно створення імені

Присвоєння імені формулі

При присвоєнні імені формулі сама формула не зберігається у клітинці робочого листа, але може бути використана у клітинках робочої книги. Виконавши команду «Вставка\Имя\Присвоить…», у вікні діалогу «Присвоение имени», що з'явилося, введіть ім'я для формули. Правила завдання імен для формул ті ж, що і для імен діапазонів клітинок. У полі «Формула» задайте формулу та натисніть кнопку «Добавить». Іменована формула може бути використана у робочій книзі будь-яке число раз. Для цього достатньо зазначити ім'я формули у потрібній клітинці. За допомогою цього способу можна також присвоїти імена визначеним константам і надалі включати їх у формули шляхом указання відповідного імені.

Застосування імен

Простіше за все вставити визначене раніше ім'я у формулу за допомогою поля імені. Записавши частину формули аж до того місця, де повинно бути вказане ім'я, відкрийте список поля імені, клацнувши мишею на кнопці зі стрілкою  праворуч від поля імені, і виберіть потрібне ім'я.

Ім'я можна вставити також, обравши його у вікні діалогу «Вставка имени», що активізується командою «Вставка\Имя\Вставить…» або клавішею <F3>. У цьому вікні діалогу можна вибрати зі списку також ім'я формули. Кнопка «Все имена» дозволяє помістити у робочий лист список усіх визначених імен разом із відповідними їм посиланнями.

Якщо формули робочого листа містять посилання на діапазони клітинок, яким надалі були присвоєні імена, то після такого присвоєння посилання можуть бути замінені відповідними іменами. При цьому заміна торкнеться виділеної області або всього робочого листа, якщо виділена тільки одна клітинка. Виконання команди «Вставка\Имя\Применить…» активізує вікно діалогу «Применение имен» (див. рис. 5).

Рис. 5. Діалогове вікно застосування імені

Виберіть ім'я, що повинно замінити відповідні посилання у формулах, і натисніть кнопку «ОК». При цьому відносні посилання фактично будуть перетворені в абсолютні. Щоб уникнути подібної ситуації, слід виключити параметр «Игнорировать тип ссылки», внаслідок чого буде встановлений режим заміни тільки абсолютних посилань.

2.7. Копіювання формул

На практиці часто потрібно виконувати однакові обчислення над різноманітними даними. При цьому можна скористатися копіюванням клітинок з потрібною формулою, подібно тому, як копіюють клітинки з даними. Вище вже відзначалося, що відносні посилання, на відміну від абсолютних посилань та імен діапазонів, при копіюванні будуть змінені відповідним чином, з огляду на напрямок копіювання. На появу результатів буде впливати встановлений режим обчислення: автоматичний (за умовчанням) або ручний.

Простіш за все вказану операцію можна здійснити, використовуючи розглянуту вище функцію автоматичного заповнення. Обравши потрібну клітинку, скористайтеся маркером заповнення (чорний квадрат у нижньому правому куті рамочки клітинки), перетягуючи який у потрібному напрямку при натиснутій лівій кнопці миші, заповніть відповідний діапазон клітинок.

Задати автоматичне заповнення можна і за допомогою меню, обравши попередньо потрібний діапазон клітинок, який включає клітинку з формулою, виконавши команду «Правка\Заполнить» та обравши у підменю, що з’явилось, напрямок заповнення. При використанні автоматичного заповнення за допомогою меню з'являється можливість заповнення несуміжних діапазонів.

При копіюванні формул працюють також команди «Копировать», «Вставить».


2.8. Помилки та їх пошук у формулах

Якщо у клітинці міститься формула, результат якої програма не може правильно визначити, то у цій клітинці буде відображене значення помилки, що починається знаком #.

Таблиця №2. Види помилок в формулах.

Значення помилки

Причина

#Дел/0!

Задане ділення на 0

#Знач!

Вказаний невірний аргумент або оператор

#Имя?

Вказане неприпустиме ім'я

#Н/Д

Значення відсутнє

#ПУСТО!

Задана область перетину двох діапазонів, що не перетинаються

#ССЫЛКА!

Вказане некоректне посилання

#ЧИСЛО!

Помилка при використанні або одержанні числа

Формула, що містить посилання на клітинку зі значенням помилки, також повертає значення помилки.

Для пошуку помилок Excel надає у розпорядження користувача можливості для відслідковування залежності, шляхом графічного представлення зв'язку між впливаючими та залежними клітинками. Стрілки у робочому листі, проте, будуть відображені тільки у випадку, якщо включений параметр «отображать» у полі «Объекты» на вкладці «Вид» вікна діалогу «Параметры» (викликається командою «Сервис\Параметры»).

Відслідковувати залежності зручно за допомогою панелі інструментів «Зависимости»(див. рис. 6), що містить кнопки для активізації відповідних команд. Задати відображення вказаної панелі на екрані можна командою «Сервис\Зависимости\Панель зависимостей», або вибрати ім'я панелі з контекстного меню будь-якої відображеної панелі інструментів, або скористатися знайомою командою «Вид\Панели инструментов». У двох останніх випадках треба ще виконати проміжну команду «Настройка…».

Рис. 6. Панель інструментів «Залежності»

Для пошуку впливаючих клітинок, тобто тих, на які посилається формула в активній клітинці (ці клітинки прямо або побічно беруть участь у визначенні результату формули):

  •  Помістіть покажчик на клітинку, для якої необхідно визначити впливаючі клітинки.
  •  Клацніть на кнопці  — «Влияющие ячейки» на панелі інструментів «Зависимости». Будуть відображені стрілки тільки від тих клітинок, які безпосередньо впливають на активну клітинку.
  •  Повторні клацання на вказаній кнопці призведуть до відображення стрілок від клітинок наступного рівня впливу:  . При досягненні останнього рівня клітинок, що впливають, клацання на цій кнопці призведе до звукового сигналу, що означає недоступність кнопки.
  •  Щоб видалити стрілки до впливаючих клітинок нижчого рівня, клацніть на кнопці  — «Убрать стрелки к влияющим ячейкам».
  •  Щоб прибрати всі відображені стрілки відразу, клацніть на кнопці  — «Убрать все стрелки».

Для пошуку залежних клітинок, тобто таких, формули в яких прямо або побічно посилаються на активну клітинку, можна скористатися аналогічним способом. На панелі інструментів «Зависимости»кнопки    призначені для відображення та видалення стрілок від активної клітинки до залежних клітинок.

Стрілки спостереження завжди спрямовані відповідно до потоку даних. Кінець стрілки завжди вказує на клітинку з формулою. Подвійне клацання мишкою на стрілці призводить до виділення клітинки або діапазону клітинок на кінці стрілки. Повторне подвійне клацання на стрілці призведе до виділення клітинок на початку стрілки. При наявності у формулі посилання на інший робочий лист книги, для відповідної клітинки поточного робочого листа буде поміщений значок  робочого листа. Подвійне клацання на стрілці, що з’єднує цей значок з клітинкою, призведе до відкриття вікна діалогу «Переход». Стрілки спостереження подані синім кольором. Червона стрілка вказує на помилку. Крім вказаних способів стрілки відслідковування будуть видалені:

  •  при зберіганні або закритті робочої книги;
  •  при внесенні змін у структуру робочого листа, наприклад, при додаванні або видаленні рядків та (або) стовпчиків;
  •  при зміні формули.

Позначити стрілкою джерело помилки можна тільки у тому випадку, якщо формула в активній клітинці повертає значення помилки. Для цього виділіть клітинку зі значенням помилки та натисніть кнопку  — «Источник ошибки». Механізм відслідкування залежностей позначить червоною стрілкою формулу, що стала причиною повернення значення помилки. Синіми стрілками буде позначений шлях до формули, що породила помилку, від інших впливаючих клітинок.

Якщо у робочому листі декілька клітинок повертають значення помилок, то функція відслідковування залежностей перерве пошук помилок і помістить покажчник клітинки на клітинку зі значенням помилки. Потім пошук можна продовжити. Перед початком пошуку наступного джерела помилки варто видалити всі стрілки відслідковування, оскільки робота механізму відслідковування залежностей буде перервана, як тільки той виявить у листі існуючу стрілку.

Іноді при уведенні формули виникає повідомлення про циклічне посилання. У цьому випадку формула прямо або побічно посилається на саму себе. Як правило, циклічні посилання виникають внаслідок неправильного задання формул, хоча за допомогою циклічних посилань можна вирішувати деякі ітераційні задачі.


III
. ВИСНОВКИ

Excel, як видно з усього сказаного вище дуже могутній інструмент для рішення задач, пов’язаних   з масивами різноманітних даних, тому область його застосування велика, починаючи від бухгалтерських і складських задач і закінчуючи розрахунками енергетики супутникових ліній. У Excel зручно вирішувати задачі лінійної алгебри, такі як робота з матрицями й ін.  

Формули – це саме те, що робить електронні таблиці корисними. Саме формули вносять в неї дихання життя, дозволяючи обчислювати результати на основі даних, які зберігаються в робочій таблиці. Формули можуть зробити вашу роботу більш ефективною.

Microsoft  Excel  - програмний продукт, що є наймогутнішим засобом по обробці електронних таблиць і визначає тенденції розвитку в цій області. Вже більше 10 років програма Excel є фактичним стандартом з погляду функціональних можливостей і зручності роботи.

На даний момент Ехсеl використовується в багатьох сферах з різними напрямами трудової діяльності. В кожній з них доводиться вирішувати задачі пов'язані з обчислювальним процесом: починаючи від звичайного складання до статистичних і інших складніших обчислень. Ехсеl став незамінним помічником в цьому питанні, за рахунок зручного і зрозумілого інтерфейсу, простоти і доступності в реалізації для будь-якого рівня користувачів. За допомогою використовування його математичного апарату можна створювати будь-якої складності програмні продукти, які будуть незамінними при роботі, незалежно від їх рівня складності.

Однією з найважливіших можливостей програми Excel, призначеної для професіоналів, є вбудоване середовище програмування Visual  Basic (VBA) для вирішення прикладних задач. Завдяки VBA Excel дозволяє створювати повноцінні прикладні пакети, що за своїми функціями виходять далеко за рамки обробки електронних таблиць.


IV. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ РОБОТІ З ПК

1. Загальні положення

Ці правила встановлюють вимоги безпеки та санітарно-гігієнічні вимоги до обладнання робочих місць користувачів ЕОМ і персональних комп’ютерів  та працівників, що виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ, роботи зі застосування ЕОМ у сфері безпечної організації робіт з експлуатації ЕОМ.

До самостійної роботи з ПЕОМ допускаються особи, які пройшли попередній медичний огляд (і не мають відповідних протипоказань), навчання за професією, вступний та первинний інструктаж і перевірку знань з охорони праці та питань пожежної безпеки і мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.

Джерела безпеки для життя про роботі комп’ютером є напруга живлення 220-380 В.

Фактори що впливають на функціональний стан користувачів комп’ютерів є:

Фізичні

  •  параметри мікроклімату;
  •  освітлення;
  •  електромагнітні випромінювання різних частот діапазонів;
  •  виробничий шум, вібрація;
  •  іонізація повітря;
  •  статична електрика;

Психофізіологічні

  •  перенапруження зорового аналізатора;
  •  статистичні, фізичні навантаження та недостатня рухова активність;
  •  нервово-емоційне напруження;
  •  розумове напруження.

Площа на одне робоче місце – не менше ніж 6 м2, об’єм приміщення – не менше ніж 20 м3.

Рівень освітлення при роботі за комп’ютером повинен створити не менше ніж 300 – 500 лк.

Допустима рівномірна інтенсивність шуму на робочих місцях з ЕОМ становить: оптимальна – до 35 – 45 дБ, гранична – до 50 – 60 дБ.

Приміщення для роботи з комп’ютером мають бути обладнані  системами опалення, кондиціювання повітря або припливно-витяжною вентиляцією.

Підтримувати в приміщення відносну вологість повітря не нижче ніж 45 – 50 % шляхом зволоження.

Згідно з наказом №45 МОЗ України від 31 березня 1999 р. жінки на період вагітності та годування дитини груддю до виконання робіт за комп’ютером не допускаються.

Застосовувати захисні засоби (захисні екрани, нейтралізатори електромагнітних випромінювань, інші захисні засоби).

Періодичні медичні огляди повинні проводитись один раз на два роки комісією у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Увімкнути систему кондиціювання повітря, перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі.

2.2. Оглянути загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з’єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення (чи занулення).

2.3. Приєднати до системного блока необхідну апаратуру. Усі кабелі що з’єднують системний блок (процесор) з іншими пристроями, слід вставляти тільки при вимкненому комп’ютері.

2.4. При виявлені будь-яких несправностей роботу не розпочинати, повідомити про це викладача, майстра виробничого навчання.

2.5. Заборонено:

  •  вмикати і вимикати апаратуру без вказівки викладача, майстра в/н.
  •  торкатися роз’ємів з’єднувальних кабелів  та самих кабелів
  •  торкатися екрана та тильної частини монітора
  •  переміщувати увімкнені складові обчислювальної системи (системний блок, монітор тощо)
  •  класти будь-які предмети на системний блок, монітор, клавіатуру
  •  приносити та використовувати носії даних (дискети, компакт-диски) без дозволу викладача, майстра в/н.

2.6. До початку роботи і ввімкнення апаратури:

  •  переконайтесь у відсутності видимих пошкоджень обладнання робочого місця
  •  сядьте так щоб лінія погляду проходила приблизно через центр екрана, відстань від очей до екрану повинна бути не менше 50 см, учні, які мають окуляри для постійного носіння повинні працювати за комп’ютером у них
  •  розташуйте зошит, ручку, навчальні посібники на столі у відведених місцях, поправте розміщення клавіатури, маніпуляторів (<< мишка >>,  джойстик) таким чином, щоб було зручно працювати
  •  дію по вмиканню апаратури виконуйте тільки за командою викладача, майстра в/н.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1. Вимагається:

  •  положення тіла повинно відповідати напрямку погляду, неправильна поза до виникнення згорблення;
  •  нижній край екрана має бути на 20 см нижче від рівня очей, а рівень верхнього - на висоті чола;
  •  екран комп’ютера – на відстані 75 – 120 см від очей;
  •  клавіатура має бути встановлена на такій висоті, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо;
  •  спинка стільця повинна підтримувати спинку користувача;
  •  кут між стегнами і хребтом має становити 90 градусів;

3.2. Забороняється:

  •  працювати без належного освітлення;
  •  працювати з дисплеєм у якого під час роботи з’являються нехарактерні сигнали, нестабільне зображення на екрані тощо;
  •  залишити без нагляду включене обладнання;
  •  допускати до роботи на обладнанні осіб без дозволу керівника, викладача, майстра в/н;
  •  не вмикати і не вимикати роз’ємів кабелів при подання напруги живлення.

3.3. Аварійна зупинка, яка супроводжується виведенням на екран  повідомлення про не правильність, слід це повідомлення запам’ятати (або записати) і повідомити керівника , викладача, майстра в/н.

3.4. Для запобігання негативного впливу на здоров’я користувача комп’ютера виробничих факторів необхідно дотримуватись режимів праці та відпочинку:

  •  При введенні даних, на редагуванні програм, читанні інформації з екрана безперервна робота за екраном монітора не повинна перевищувати 4-х годин за восьмигодинного робочого дня;
  •  Кількість опрацьованих символів (знаків) не повинна перевищувати 30000 за чотири години роботи;
  •  Через кожну годину праці необхідно робити перерву на 5 – 10 хвилин, а через 2 години – на 15 хвилини, під час яких доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики.

3.5. Протирати екран та робоче місце спеціальною антистатичною серветкою або зволоженою тканиною.

3.6. Кілька разів на день мити шкіру обличчя і рук водою та провести сеанс психофізіологічного розвантаження.

3.7. Режим безперервної роботи учнів за комп’ютером:

  •  10 – 11-х класів – 25 – 30 хв. Через 2 – 3 уроки робота за комп’ютером може бути повторена за зазначеними нормами;
  •  Для учнів 10 – 11-х класів можлива організація спарених уроків, але при цьому безперервна робота з ПК повинна тривати на першому уроці 25 – 30 хв., а на другому – 15 – 20хв. з обов’язковою перервою між ними не менше 10 хв.

3.8. У кабінеті категорично заборонено тримати їжу, користуватися розпилювачами парфумів, лаків для волосся тощо. Не слід користуватись мобільними телефонами.

3.9. Запам’ятайте де знаходиться вогнегасник, аптечка.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Вимкнути принтер, штепсельні вилки витягнути з розеток.

4.2. Прибрати робоче місце. Ретельно вимити руки теплою водою з милом.

4.3. Вимкнути кондиціонер, освітлення і загальне електроживлення.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. При раптовому припиненні подавання електричного струму вимкнути комп’ютер з мережі.

5.2. При виявленні горіння(дим, запах гару) вимкнути апаратуру, знайти джерело займання і вжити заходів щодо його ліквідації, повідомити керівника робіт, викладача, майстра в/н.

5.3. У разі виникнення пожежі наявні первинні засоби пожежегасіння, крім води і хімічно-пінних вогнегасників, за необхідності викликати пожежну команду телефоном 101.


V. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Джон Уокенбах, Брайан Андердал «Excel 2003. Біблія користувача», М., «Діалектика».2003.
  2.  Джон Уокенбах «Докладне керівництво по створенню формул в Excel», М., «Діалектика».2006.
  3.  Рассел Борланд. Ефективна робота з Microsoft Excel. - Спб: Питер, 2004. -
    960 с.
  4.  Англо-російський словник по програмуванню й інформатиці (із тлумаченнями). - М.: Русявий. яз., 1990. - 335 с.
  5.  Курбатова, К.А. К93 Microsoft Excel 2003. Стислий курс.: - М.:           Видавничий дім „Вільямс”, 2004.- 288 с.: іл.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29737. Методика професійного навчання як галузь педагогіки 19.24 KB
  Об'єктом дослідження методики професійного навчання є освітній процес у професійному навчальному закладі предметом закономірності освітньої діяльності педагога з управління процесом оволодіння знаннями вміннями і навичками навчаються в тійчи іншій галузі професійної діяльності. Завдання методики професійного навчання полягають у тому щоб на основі: вивчення явищ навчання даної навчальної дисципліни розкривати між ними закономірності і зв'язку; пізнаних закономірностей встановлювати нормативні вимоги до навчальної діяльності...
29738. Методика використання наочності на виробничому навчання 18.31 KB
  У сучасній дидактиці поняття наочності охоплює різні види сприймання (зоровий, слуховий, дотиковий). Жодне наочне приладдя не має абсолютних переваг перед іншими. У профтехучилищах застосовуються різні види демонстрацій, які можна поділити на три основні групи
29739. Інноваційні методи навчання та викладання 19 KB
  Педагогічна інновація - процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розвязання тих педагогічних проблем, які до цього розвязувались по-іншому. Індивідуалізоване навчання є методом викладання
29740. Характеристика форм та методів індивідуальної роботи з учнями 18.19 KB
  Організаційне вміння викладача ПТНЗ Організаційні здібності це вміння педагога оптимальним чином здійснити часову організацію роботи. Організація роботи залежить від того як добре викладач володіє матеріалом і чи зможе він правильно розрахувати час потрібний на його засвоєння. Обмеженість у кількості годин вимагає раціонального підходу до планування занять самостійної роботи учнів і перевірки її результатів.
29741. Виховні завдання майстра виробничого навчання 18.69 KB
  Важливе виховне значення має їхня участь на заключній стадії навчання. Сутність та характеристика проблемного методу навчання Під проблемним навчанням розуміється сукупність дій які спрямовані на створення проблемної ситуації формування цієї проблеми її осмислення і вирішення. В основі проблемного методу навчання ідея про спосіб розвитку свідомості людини через розв'язування пізнавальних проблем що містять суперечності.
29742. Видозміни уроків виробничого навчання 15.97 KB
  Існують такі типи уроків виробничого навчання: урок формування початкових умінь і виконувати виробничі прийоми і операції; урок удосконалення умінь і формування навичок; урок комплекних робіт; урок виконання контрольнопровірочних робіт; урокспостереження за діяльністю передовиків і новаторів виробництва. Види уроків з виробничого навчання : Урокконкурс професійної майстерності Урокзалік Урокпрактикум самостійна робота учнів Семінар виробничого навчання Виробнича конференція Виробнича екскурсія Урок інструктування...
29743. Урок та його характеристика, методичні підструктури уроку 20.42 KB
  Для уроку як форми навчальної роботи властиві такі ознаки: Має строго позначені рамки навчального часу; На уроці як правило присутня постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовленості до навчальної роботи; Кожен урок відводиться на вивчення одного предмета; Урок має дидактичну структуру; Урок будується виходячи з цілей і завдань навчання і розвитку закономірностей і принципів навчального процесу; Творцем організатором і керівником уроку є вчитель педагог; Урок у своїй основі спрямований на навчання...
29744. Методика складання навчальної робочої програми з навчальної дисципліни 19.3 KB
  selfinstruction спрямована індивідуумом діяльність на самостійне одержання знань і або досвіду. Самонавчання самостійне утворення придбання систематичних знань у якійнебудь галузі науки техніки культури політичного життя і т. Сформованість у студентів навчальних мотивів образу мети та способів її досягнення знань і Основні структурні елементи уроку та їх характеристика. Забезпечення мотивації і прийняття учнями мети навчальнопізнавальної діяльності актуалізація опорних знань і умінь.
29745. Методика складання плану навчального заняття 16.97 KB
  В першу чергу при складані плану визначається тема і мета заняття обладнання уроку – це книжки плакати схеми тощо; визначення типу уроку комбіновані змішані уроки; урок засвоєння нових знань; урок формування навичок і вмінь; урок узагальнення і систематизації знань; урок практичного застосування знань навичок і умінь; урок контролю і корекції знань навичок і вмінь; методи проведення урокунайбільш поширені словесні методи: розповідь бесіда лекція пояснення; між предметні зв’язки встановити чи є зв’язки з іншими дисциплінами;...