8280

Правовідносини. Види, зміст, об’єкти і суб’єкти правовідносин

Конспект урока

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Тема уроку. Правовідносини. Види, зміст, об’єкти і суб’єкти правовідносин. Мета: Актуалізувати знання ліцеїстів з питання правовідносини, поглибити їх з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів розвивати вміння аналізувати...

Украинкский

2013-02-08

47.5 KB

136 чел.

Тема уроку. Правовідносини. Види, зміст, об’єкти і суб’єкти правовідносин.

Мета: Актуалізувати знання ліцеїстів з питання правовідносини, поглибити їх з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів; розвивати вміння аналізувати зміст понять, висловлювати й обґрунтовувати власну позицію; виховання в ліцеїстів правової культури, правомірної поведінки та законослухняності.

Обладнання: Дошка, підручник, підбір законодавчих статей.

Хід уроку.

Організація навчальної діяльності.

Актуалізація навчального матеріалу.

Сьогодні ми розглянемо загальні засади правовідносин, а також дізнаємось, що є об’єктом, а хто є суб’єктом правовідносин.

  1.  Поняття, ознаки та види правовідносин.

У суспільстві існує багато різних за змістом відносин, серед яких правові відносини займають своє особливе місце. Правові відносини є результатом дії вимог норм права щодо відносин між різними суб'єктами. Вони мають ряд ознак, що у своїй сукупності відрізняють їх від інших видів суспільних відносин.

Правовідносини — це особлива форма взаємозв'язку між суб'єктами через їхні права і обов'язки, що закріплені у правових нормах;

Ознаки правових відносин:

  1.  виникають тільки між людьми (суб’єктами права визнаються тільки люди).
    1.  правовідносини є результатом свідомої діяльності людини (особи, які не можуть усвідомлювати значення своїх дій (наприклад, визнані судом недієздатними;
    2.  правовідносини нерозривно пов'язані з нормами права, оскільки виникають на їхній основі. Реально можуть виникати лише ті правовідносини, на котрі вказує юридична норма. у правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу;
    3.  правовідносини — це вольове відношення між суб'єктами, тобто для його виникнення потрібне виявлення їхньої волі. При цьому, є правовідносини, для виникнення яких потрібне волевиявлення всіх його учасників (наприклад, укладення шлюбу, договір купівлі-продажу), а також правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (наприклад, проведення обшуку, накладення адміністративного стягнення).

Види правовідносин:

1) за галузевою ознакою — конституційні, цивільні, кримінальні та інші, відповідно до галузей права;

2) за кількістю суб'єктів правовідношенняпрості (між двома суб'єктами); складні (між трьома і більше суб'єктами);

3) за рівнем визначеності кількості суб'єктівзагальні (кількість уповноважених або зобов'язаних суб'єктів невизначена); конкретні (кількість суб'єктів правовідносин точно визначена);

4) за функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони виникаютьрегулятивні (поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною); охоронні (реакція держави на неправомірну поведінку суб'єктів);

5) залежно від розподілу прав і обов'язківодносторонні (кожна зі сторін має або права, або обов'язки); двосторонні (кожна зі сторін має і права, і обов'язки);

6) за характером дії зобов'язаного суб'єктаактивні (зобов'язаний суб'єкт повинен вчинити певні дії); пасивні (зобов'язаний суб'єкт повинен утриматися від певних дій).

  1.   Структура правовідносин: суб'єкти, об'єкти і зміст правовідносин.

Склад (структуру) правовідносин складають суб'єкти, об'єкти і зміст правовідносин.

Суб'єкт правовідносин — це правоздатний суб'єкт суспільного життя, який є носієм юридичних прав і обов'язків.

Об'єкт правовідносин — це матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти правовідносин вступають між собою у певні правові відносини. Тобто, об'єкт правовідносин — це те, з приводу чого виникають правовідносини.

Об'єкти правовідносин поділяються на:

1)  предмети матеріального світу: речі, цінності, майно тощо. Речі — предмети природи в їх природному стані, а також створені в процесі трудової діяльності. Цінності — гроші, акції, векселі, облігації, цінні документи (диплом, атестат).

2)  послуги виробничого і невиробничого характерувиконання роботи, обумовленої договором або контрактом, наприклад, договір перевезення, підряд на капітальне будівництво, виконання пісні на святковому концерті та ін.

3)  продукти духовної та інтелектуальної творчості — твори мистецтва, літератури, живопису, кіно, інформація, комп'ютерні програми та інші результати інтелектуальної діяльності, що захищаються законом.

4) особисті немайнові блага — життя, здоров'я, честь, гідність, право на освіту та інші права і свободи. Наприклад, між учнем і керівництвом школи виникають правовідносини, їх об'єктом є не атестат, а освіта. Між громадянином, що придбав путівку в санаторій, і адміністрацією санаторію виникають правовідносини, їх об'єкт — здоров'я громадянина тощо.

Виходячи з того, що у правовідношенні поєднуються фактичні суспільні відносини і юридичні (правові) норми, розрізняють його юридичний і фактичний зміст.

Юридичний зміст правовідносинце зафіксовані в нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників.

Суб'єктивне правоміра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.

Юридичний обов'язокце покладена на зобов'язану особу і забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона зобов'язана здійснювати в інтересах уповноваженої особи.

Фактичний зміст правовідносинце реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їхніх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

  1.  Суб’єкти правовідносин.

Види суб'єктів правовідносин:

  1.  фізичні особи (люди, індивіди):
    •  громадяни даної держави;
    •  іноземці (громадяни інших держав);
    •  апатриди (особи без громадянства);
    •  біпатриди (особи, що мають громадянство двох держав).
  2.  колективні суб’єкти (юридичні особи):
    •   державні органи, організації, установи, підприємства;
    •   органи місцевого самоврядування;
    •  комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні);
    •  громадські об'єднання (політичні партії, громадські організації, профспілкові організації тощо);
    •   релігійні організації.
  3.  соціальні спільноти: народ (нація); населення певної адміністративно-територіальної одиниці (міста, села, області, будинку, мікрорайону); трудові колективи.

Юридична особа організація, якій притаманна така ознака як організаційна єдність, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Така ознака як організаційна єдність означає, що вона має чітку внутрішню структуру, органи управління і відповідні підрозділи для виконання завдань і функцій, закріплених статутом. Має реквізити, затверджені при реєстрації в державних органах (статут, круглу печатку, штампи, назву та ін.) і органах державної статистики (присвоєння ідентифікаційного коду, який є єдиним для всього простору України і зберігається протягом усього періоду існування).

Для того, щоб юридична чи фізична особа була суб'єктом правовідносин, вона повинна володіти правосуб'єктністю, яка включає в себе правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.

Правоздатність — це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою можливість суб'єкта мати юридичні права і нести юридичні обов'язки.

Дієздатність — це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою можливість суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати юридичні права і юридичні обов'язки. 

Деліктоздатність — здатність суб'єкта правовідносин нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

У фізичної особи правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Повна дієздатність фізичної особи, згідно з чинним законодавством України, наступає з 18 років. Залежно від виду правовідносин, в які вступає суб’єкт (цивільні, кримінальні тощо), він може володіти більшим чи меншим обсягом дієздатності, що встановлюється нормами відповідної галузі права (наприклад, неповна цивільна дієздатність 14-18 років).

Обмеження дієздатності (наприклад, у разі зловживання спиртними напоями, що ставить сім’ю у тяжке матеріальне становище).

Деліктоздатність фізичних осіб, згідно з чинним законодавством, наступає з 16 років (за окремі види правопорушень може наступати раніше або пізніше).

Право-, діє- та деліктоздатність юридичної особи, як правило, наступають одночасно, тобто з моменту реєстрації чи затвердження її статуту (положення) і припиняються з ліквідацією юридичної особи.

Домашнє завдання: Конспект. Реферати.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83527. Органи зовнішніх зносин держав 36.52 KB
  Президент України відповідно до Конституції України забезпечу державну незалежність національну безпеку і правонаступник держави; представляє державу в міжнародних відносинах здійсни керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про ви знання іноземних держав; призначає та звільняє голів дипломатичну представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відзивні грамоти дипломатичних представника іноземних держав; вносить до...
83528. Дипломатичні представництва. Поняття і види. Функції дипломатичних представництв 35.58 KB
  Функції дипломатичних представництв Дипломатичні представництва займають найвищу позицію серед закордонних органів зовнішніх зносин держави. Суттєвих відмінностей між посольствами та місіями немає але більшість держав обмінюються дипломатичними представництвами посольствами. дипломатичні представництва виконують наступні функції: представництво своєї держави в країні перебування; захист інтересів держави що акредитує та її громадян у країні перебування у межах що допускаються міжнародним правом; ведення переговорів з урядом держави...
83529. Голова дипломатичного представництва. Початок місії голови дипломатичного представництва. Закінчення місії голови дипломатичного представництва 35.69 KB
  Початок місії голови дипломатичного представництва. Закінчення місії голови дипломатичного представництва Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. Голови постійних дипломатичних представництв перших двох класів акредитуються при голові держави а голова дипломатичною представництва третього класу при міністрі закордонних справ.
83530. Структура та персонал дипломатичних представництв. Дипломатичний корпус 36.28 KB
  Персонал дипломатичних представництв поділяється на три категорії: дипломатичний адміністративно-технічний і обслуговуючий. Членами дипломатичного персоналу є члени персоналу представництва які мають дипломатичний ранг. Дипломатичні ранги це службові звання які на відміну від встановлених міжнародним правом класів які призначені лише для голів представництв надаються дипломатичним працівникам на основі законодавства держави що їх акредитує.
83531. Дипломатичні привілеї та імунітети 34.74 KB
  Дипломатичні привілеї деякі особливі права пільги та переваги які надаються дипломатичним представництвам та їх персоналу. дипломатичні імунітети і привілеї поділені на імунітети і привілеї дипломатичного представництва та особисті імунітети і привілеї членів дипломатичного персоналу та їхніх родин. До другої категорії відносяться: особиста недоторканість недоторканість особистої резиденцій повний імунітет від кримінальної юрисдикції держави перебування а також від цивільної і адміністративної юрисдикції у відношенні виконавчих дій...
83532. Поняття та джерела консульського права. Встановлення консульських відносин 33.53 KB
  Встановлення консульських відносин. Консульське право сукупність міжнародноправових норм що регламентують правове положення та порядок діяльності консульських установ. Важливу роль у консульських відносинах відіграють двосторонні консульські конвенції у яких крім врегулювання загальних питань закріплюються особливості здійснення консульських відносин між конкретними державами. Загальні засада діяльності консульських установ також визначаються актами національного законодавства зокрема Консульським статутом України затвердженим Указом...
83533. Класи консульських установ. Функції консульських установ 36.75 KB
  Функції консульських установ. передбачає наступні класи консульських установ: генеральні консульства консульства; віцеконсульства; консульські агентства. Голови цих консульських установ йменуються відповідно генеральний консул консул віцеконсул і консульський агент.
83534. Початок і закінчення консульських місій 35.4 KB
  Голові консульської установи надається консульський патент державою що представляється. До виконання своїх обов\'язків голова консульської установи може приступити лише після отримання дозволу держави перебування який має назву екзекватура. Початком консульської місії голови консульської установи вважається момент видачі йому екзекватури інших консульських посадових осіб повідомлення країни перебування про їх прибуття з зазначенням імені прізвища посади рангу тощо. Консульська місія припиняється на наступних підставах: відкликання...
83535. Персонал консульської установи. Консульський корпус 33.02 KB
  На відміну від дипломатичних представництву склад консульських установ входять не три а дві категорії членів персоналу консульські посадові особи та співробітники консульської установи. До категорії консульських посадових осіб входять всі особи на яких покладено виконання консульських функції. Сукупність іноземних консульських представників у межах консульського округу в якому вони виконують свої функції називається консульським корпусом. У вузькому сенсі консульський корпус складається з глав консульських установ.