82809

Організація і планування галузі рослинництва та перспективи їх розвитку в РАБК «Ново-Некрасівський»

Курсовая

Лесное и сельское хозяйство

Як показують результати діяльності сільськогосподарських підприємств за останні роки, рівень ефективності сільськогосподарського виробництва в більшій їх частині залишається низьким і не забезпечує розширеного відтворення.

Украинкский

2015-03-03

100.04 KB

9 чел.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра організації агробізнесу

                           Курсовий проект

на тему: «Організація і планування галузі рослинництва та перспективи їх розвитку в  РАБК  «Ново-Некрасівський»»

                       Проект  виконала студентка ІІ ст, 8 групи

                                                                                             економічного факультету, спеціальність

                                                     «Облік і аудит»

                                                                                 Лапшина Анжела Олександрівна

Керівник курсового проекту Любар Р.П.

Оцінка за національною шкалою______

Кількість балів:_____ Оцінка: ECTS___

Член комісії __________ ____________

__________ ____________

 

КИЇВ – 2014 р.


Зміст

Вступ

Розділ 1  Організація і сучасний стан розвитку галузей в РАБК «Ново-Некрасівський»……………………………………………………………………5

  1.  Природно - економічна характеристика господарства…………………5
  2.  Спеціалізація господарства ……………………………………………...10
  3.  Організація виробництва продукції рослинництва…………………….13
  4.  Економічна ефективність виробництва продукції……………………...17

Розділ 2 Планування розвитку в галузі рослинництва на підприємстві …….20

2.1 Обгрунтування  виробничої програми з рослинництва ………………….20

2.1.1 Планування використання земельних угідь……………………………...20

2.1.2 Плавання врожайності сільськогосподарських культур………………..22

2.1.3 Планування розміру та посівних площ виробництва продукції та її розподілу…………………………………………………………………………30

2.2 Планування засобів виробництва…………………………………………..36

2.3Планування трудових ресурсів ………………………………………….….41

2.4Планування собівартості та реалізації продукції рослинництва………….44

Розділ 3 Перспективи розвитку галузі рослинництва ……..…………………48

Висновки та пропозиції…………………………………………........................51

Список використаних джерел ………………………………………………….54

Додатки

ВСТУП

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують подальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва, раціональне використання необоротних активів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації праці; розвиток сільськогосподарського виробництва переважно на приватній основі.
Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на продукцію агропромислового комплексу, яка орієнтувала б усі його ланки на високі кінцеві результати і створила умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на умовах самоокупності і самофінансування.
Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників.

Як показують результати діяльності сільськогосподарських підприємств за останні роки, рівень ефективності сільськогосподарського виробництва в більшій їх частині залишається низьким і не забезпечує розширеного відтворення. Діючі економічні умови не створюють необхідних передумов для сталого нарощування виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції та високої прибутковості сільськогосподарської діяльності.

Вкрай нестійкою залишається фінансове становище аграрного сектора, значна частина підприємств є неплатоспроможною і не має власних ресурсів для нормального ведення господарської діяльності, використання досягнень науково-технічного прогресу. У зв'язку з цим виникає необхідність уточнення методологічних підходів до визначення сутності та системи чинників, що впливають на ефективність функціонування сільськогосподарських організацій, а також показників, характеризують її рівень, розробки пропозицій щодо вдосконалення фінансово-економічного механізму господарювання та організації відтворювального процесу.

Метою курсового проекту є вдосконалення методичних підходів, розробка науково-обгрунтованих пропозицій і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності функціонування сільськогосподарського підприємства, на прикладі  РАБК «Ново –Некраівський»

Для цього були поставлені і вирішені наступні завдання:

  1.  розкрита організаційно-економічна характеристика підприємства;
  2.  запропоновано шляхи підвищення ефективності виробничої діяльності.

Розділ 1  Організація і сучасний стан розвитку галузей в РАБК «Ново-Некрасівський»

  1.  Природно - економічна характеристика господарства

Досліджуване підприємство РАБК   «Ново-Некрасівський»  знаходиться в селі, Нова Некрасівка , в Їзмаільському районі Одеській області .

. Товариство знаходиться в природно-кліматичній зоні Лісостепу, клімат помірно-континентальний. Середня температура взимку -10; +5˚С, влітку +25; +30˚С. Ґрунти переважно сіро-опідзолені, місцями чорноземи.

Виробнича діяльність сільськогосподарських підприємств залежить не тільки від впливу природно-кліматичних факторів. Достовірна оцінка діяльності виробництва про обґрунтованому підході та розрахунку показників рівня використання виробничих ресурсів, основних виробничих засобів і оборотних коштів, трудових ресурсів і землі.

Рівень ресурсозабезпеченості сільськогосподарських підприємств зумовлює результати їх господарської діяльності, а також ефективність використання виробничих ресурсів.

У сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва, без якого не можливий процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля для селянина справжній капітал, а якщо вміло господарюєш, родить дедалі більше, що є важливою передумовою стабільного прибутку.

Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Проаналізуємо склад і структуру сільськогосподарських угідь на основ річних звітів РАБК   «Ново-Некрасівський»   за 2011-2013 роки

Таблиця 1.1.

Склад і  структура земельних угідь у РАБК   «Ново-

Некрасівський»

Види угідь

2011 рік

2012 рік

2013рік

Га

%

га

%

га

%

Загальна земельна площа

870,87

100

870,87

100

688

100

Всього с/г угідь

794

91,17

794

91,13

794

115,40

з них: рілля

405,87

46,61

707

81,18

688

100

Як свідчить дані таблиці 1, загальна земельна площа підприємства за останній рік  змінилася,  використання земель в господарстві є досить низьким  – сільськогосподарські угіддя займають близько 90% від загальної земельної площі. Причому сільськогосподарські угіддя на 100 складаються з ріллі.

Здійснення ефективної економічної діяльності підприємства, випуск продукції, яка б була конкурентоспроможна не тільки на вітчизняних ринках, залежить не лише від матеріально-технічного забезпечення підприємства, а й від достатньої кількості висококваліфікованих кадрів та ефективного управління ними. Трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визначають напрямки подальшого розвитку. Тому поряд із засобами виробництва і землею необхідним виробничим фактором (ресурсом) в усіх галузях економіки є праця. Тому характеризуючи господарство потрібно показати наявність та використання трудових ресурсів.

  Характеризуючи господарство потрібно охарактеризувати трудові ресурси  РАБК   «Ново-Некрасівський»

Трудові ресурси – особливий і надзвичайно важливий вид економічних ресурсів, оцінка якого визначається чисельністю працівників, що мають певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі.

Планування і аналіз трудових ресурсів є одним з напрямків економічної роботи на підприємстві, мета якого – виявити підвищення ефективності виробництва за рахунок збільшення його обсягу при кращому використанні трудових ресурсів, що безпосередньо залежить від умов праці і розмірів заробітної плати.

                                                                                                         Таблиця 1.2

Трудові ресурси господарства та їх використання у РАБК   «Ново-Некрасівський»

Показник

2011рік

2012рік

2013рік

2013р. до 2011 %

Середньорічна чисельність працівників, осіб

61

44

44

72,13

в рослинництві

24

37

36

133,33

в тваринництві

34

7

8

23,53

За досліджуваний період  середньорічна чисельність працівників зайнятих у сільському виробництві зменшилась на 72,13% або на 11 працівників, в тому числі в рослинництві збільшилися на 12, а в рослинництві зменшились на 26

Для нормального розвитку сільського господарства необхідна достатня забезпеченість господарства основними виробничими фондами. До них належать засоби виробництва, які безпосередньо пов’язані з виробничими процесами.

Виробничі фонди сільськогосподарських підприємств залежно від способу перенесення вартості на створений продукт, тривалості обороту і економічного значення в процесі виробництва поділяються на основні і оборотні.

Основні виробничі фонди – це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально - грошову форму, а свою вартість на створюваний продукт переносять по частинам. До основних виробничих фондів належать засоби виробництва, які безпосередньо пов’язані з виробничим процесом та реалізацією продукції:

  1.  приміщення виробничого призначення;
  2.  споруди;
  3.  робочі та силові машини;
  4.  обладнання;
  5.  робоча і продуктивна худоба.

Вдосконалення виробничих фондів сприяє збільшенню кількості виробництва сільськогосподарської продукції, а також покращення її якості, що звичайно збільшить прибутки господарства.

Узагальнюючим виразом розміру основних фондів є грошова (вартісна) форма, вона дає змогу визначити розміри вкладень коштів на формування їх, а також суму зносу засобів, яка переноситься на новостворену вартість.

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом і основою розвитку продуктивних сил сільського господарства, забезпечуючи відповідний рівень і темпи збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці.

Економічна ефективність використання основних фондів характеризується системою показників.

Основними з них є: капіталовіддача, капіталомісткість, норма прибутку, капіталозабезпеченість та капіталоозброєність.

Капіталовіддача – це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.  Капіталомісткість – це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. валової продукції.

Капіталозабезпеченість підприємства - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.

Капіталоозброєність праці - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника.

Норму прибутку визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних  і оборотних фондів.

Розглянемо забезпеченість господарства основними виробничими фондами та обчислимо показники, що характеризують ефективність їх використання у РАБК   «Ново-Некрасівський»

                                                                                                             Таблиця 1,3

Динаміка забезпеченості  підприємства основним капіталом і його використання у РАБК   «Ново-Некрасівський»

Показник

2011рік

2012рік

2013рік

2013р. до 2011, %

Вартість основного капіталу, тис.грн.

5558,5

5562,5

5568

100,1

На 1 га  с/г угідь

6,4

6,4

8,1

126,6

На 1 середньорічного працівника

91,1

126,4

126,6

139,0

Капіталовіддача , грн..

0,5

0,3

0,4

80

Капіталомісткість продукції грн..

2,6

3,4

2,6

100

Норма прибутку, %

5,19

5,08

2,85

х

За досліджуваний період  вартість основних фондів збільшилась на 100,1% і збільшилась вартість основних виробничих фондів на 100 га с/г угідь  та вартість основних виробничих фондів на 1 середньорічного працівника на 1,7.

Капіталовіддача зменшилась на 80%, що є негативним для господарства.  

1.2. Спеціалізація підприємства

Розміщення та спеціалізація органічно пов'язані, взаємно обумовлені й водночас мають різний зміст і форму. Якщо розміщення характеризує форму суспільного поділу праці на певній території, то спеціалізація може розвиватися й на локальнішому рівні, але залежить насамперед від рівня розвитку продуктивних сил.

Спеціалізація - це процес відособлення та створення підприємств або галузей для виробництва однорідної продукції. Зазвичай, у більшості аграрних підприємств організація виробництва передбачає розвиток однієї або двох галузей рослинництва й однієї або двох галузей тваринництва в раціональному поєднанні з додатковими та підсобними галузями. Вони формують товарну продукцію і визначають виробничий напрям підприємства.

Рівень спеціалізації найповніше характеризується питомою часткою окремих галузей в структурі товарної продукції підприємства. Він дає змогу виявити ті види продукції, з якими підприємство вступає в суспільний поділ праці. Спеціалізацію певною мірою характеризує структура валової продукції, структура виробничих і трудових затрат, структура виробничих

Спеціалізація - динамічний процес, який постійно розвивається й удосконалюється, але підхід до нього повинен бути виваженим, з детальним урахуванням особливостей виробництва.

У рослинництві через те, що окремі сільськогосподарські культури не можна за біологічними умовами висівати щорічно на одному й тому самому місці, вузька спеціалізація неможлива. Спеціалізованими можуть бути лише тепличні комбінати з виробництва овочів. Проте це не означає, що в кожному підприємстві мають бути всі галузі тваринництва й культивуватися всі районовані культури. Організація багатопрофільного виробництва і наявність великої кількості галузей призводять до їх подрібнення, а це, в свою чергу, знижує можливість запровадження прогресивних технологій, технічних комплексів, а відтак - і ефективність виробництва.

У тваринництві, де виробництво продукції безпосередньо не пов'язане з використанням основного засобу виробництва - землі, можлива вузька спеціалізація на відгодівлі великої рогатої худоби, свиней на м'ясо, виробництві яєць і м'яса птиці. Це, за суттю, підприємства промислового типу, де запроваджено індустріальні методи виробництва, галузь відокремлена від використання землі й забезпечення кормами відбувається зі сторони.

Економічне значення спеціалізації полягає в тому, що:

  1.  вона відкриває широкі можливості для організації масового та ритмічного виробництва продукції на індустріальній основі;
  2.  дає змогу вдосконалювати технологію і підвищити окупність капітальних вкладень;
  3.  створює сприятливі можливості для технічного прогресу та впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду з метою найефективнішого використання землі, машин, сировини та матеріалів, трудових і фінансових ресурсів;
  4.  поряд зі збільшенням валового виробництва продукції поліпшується ЇЇ якість, зростає культура виробництва, підвищується кваліфікація кадрів, з'являються нові професії;
  5.  досягається зниження затрат і підвищення рентабельності виробництва продукції.

Виробництво продукції основних галузей вирізняється вищим рівнем інтенсифікації й індустріалізації. Тут створюються сприятливі умови і на практиці відбувається запровадження нової техніки, нових технологій, прогресивних форм організації праці.

Міжгосподарська кооперація – це об”єднання матеріальних, фінінсових і трудових ресурсів підприємства для організації спільного виробництва окремих видів продукції і отримання прибутку. Агропромислова інтеграція являє собою вищу форму міжгосподарської кооперації, яка об”єднує сільськогосподарські галузі.    Велике значення для ведення сільського господарства має спеціалізація господарства, оскільки вона є основою масового виробництва товарної продукції

Таблиця 1,4

Показники

2011рік

2012рік

2013рік

2013 у

% до 2011 рр  

тис.грн.

%

тис.грн.

%

тис.грн.

%

1.Рослинництво

1450

90,67

1697,2

87,4

1796

89,98

Зернові і зернобобові

966

60,38

1148,2

59,18

1444

72,34

119,81

Озима пшениця

435

27,19

457

23,55

548

27,45

100,96

Кукурудза на зерно

41

2,6

115

5,9

496

24,85

10,46

Ячмінь озимий

150

9,4

63

3,2

168

8,4

89,36

Ячмінь ярий

135

8,4

513

26,4

207

10,37

123,45

Горох  

205

12,81

0,2

0,01

25

1,25

9,76

Соняшник

468

29,25

515

26,54

342

17,13

58,56

Інша продукція рослинництва

16

1

34

1,7

10

0,50

50

2.Тваринництво

149,5

9,33

243,1

12,6

200

10,02

М'ясо ВРХ

52

3,25

24

1,24

17

0,88

27,08

Свині

87

5,4

202

10,41

162

8,13

150,55

Овці

4

0,25

10

0,51

15

0,61

244

Вовна

0,5

0,03

1,1

0,06

1

0,05

166,66

Мед, кг

6

0,4

6

0,31

5

0,25

62,5

Всього по господарству

1600

100

1940,3

100

1996

100

100

Структура грошових надходжень від реалізації продукції РАБК  «Ново-Некрасівський»

Як свідчать дані таблиці 3, основою масового виробництва товарної продукції РАБК «Ново-Некрасівський» є як рослинництво, так і тваринництво, рослинництво в звітному році займає 89,02% товарної продукції, а тваринництво 10,02%

 В галузі рослинництва переважно вирощується: зернові і зернобобові – 72,34%, озима пшениця – 27,45%. У галузі тваринництва переважно займаються спеціалізується на вирощуванні свиней – 8,13% Отже, можна зробити висновок, що основним напрямком спеціалізації є зернові культури. Та спеціалізується на вирощуванні свиней. 

Основними завданнями вдосконалення внутрішньогосподарської спеціалізації є: максимальне збільшення виробництва продукції в кожному підрозділі, ефективне використання виробничих фондів і трудових ресурсів, підвищення показників ефективності виробництва. При плануванні внутрішньогосподарської спеціалізації слід враховувати технологічні зв'язки між підрозділами, передбачати раціональне поєднання галузей. Кожен виробничий підрозділ (відділок, цех, бригада, ферма) повинен мати певну спеціалізацію з урахуванням комплексу умов роботи підрозділів господарства.

1.3  Організація  виробництва продукціі рослиництва

Рослинництво – важлива частина агропромислового комплексу, галузь, яка є основою сільськогосподарського виробництва.

Рівень розвитку рослинництва свідчить про раціональне чи не раціональне використання землі і продуктивного потенціалу сільськогосподарських культур.

Збільшення виробництва продукції рослинництва тісно пов’язане з підвищенням економічної ефективності галузі.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва – це одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від 1 голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції та її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Критерієм народногосподарської ефективності сільського господарства є рівень і темпи зростання виробництва продуктів харчування і сировини необхідного асортименту і якості, національного валового доходу з розрахунку на душу населення. Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства вимірюється відношенням створених тут валової продукції і валового доходу до затрат на їх одержання.

Критерієм економічної ефективності галузей сільського господарства і громадського виробництва в підприємствах є рівень і темпи зростання валової продукції, грошових надходжень, валового і чистого доходу, прибутку з гектара землі, зниження собівартості одиниці продукції, підвищення продуктивності праці і рентабельності.

Критерієм економічної ефективності виробництва конкретних  продуктів та   впровадження  агротехнічних,  зоотехнічних  і організаційно-економічних заходів є рівень окупності продукцією понесених трудових, матеріальних і грошових затрат.

Основними факторами зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах є:

  1.  перебудова виробничих відносин на селі на основі різноманітних форм власності та видів господарювання — агропромислових комбінатів і агрофірм, переробних та інших підприємств, орендних колективів, селянських (фермерських) господарств та кооперативів, особистих підсобних господарств громадян;
  2.  інтенсифікація землеробства і тваринництва, прискорення науково-технічного прогресу, вихід на якісно новий технологічний рівень виробництва сільськогосподарської продукції та поліпшення її якості;
  3.  розвиток спеціалізації та концентрації виробництва на базі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції;
  4.  встановлення економічно обґрунтованих пропорцій та поліпшення використання виробничих ресурсів — землі, праці, основних і оборотних фондів, капітальних вкладень.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва виступає як визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображує дію об’єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, вякій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень.

Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат (матеріальних, трудових і фінансових) досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

 


Таблиця1,5

Динаміка посівних площ, урожайності та валових зборів у ТОВ СВК «Світанок»

Культура

Площа, га

Урожайність, ц/га

Валовий збір, ц

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2013 р. у % до 2011 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2013 р. у % до 2011 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2013 р. у % до 2011 р.

Зернові та зернобобові

623

502

523

83,9

20,33

16,3

28,27

139,1

12668

8181

14787

116,8

у тому числі пшениця озима

215

218

197

91,6

28,89

16,61

29,88

103,4

6211

3621

5887

94,8

кукурудза на зерно

163

25

120

73,6

8,8

20,8

37,71

428,5

910

520

4225

464,3

Ячмінь озимий

120

39

83

69,2

21,27

5,36

21,5

101,2

2588

209

1763

68,1

Ячмінь ярий

95

205

83

87,4

17,54

17,94

24,45

139,4

1666

3678

2029

121,8

горох

90

15

40

44,4

14,37

10,2

14,58

101,5

1293

153

583

45,1

соняшник

120

115

118

98,3

13,71

11,76

12,61

92,0

1645

1352

1488

90,1


1.4 Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва.

Собівартість – це витрати на виробництво та реалізацію продукції виражені в грошовому виразі. Певний рівень собівартості свідчить про ефективність технології вирощування сільськогосподарських культур, а також про ефективність використання основних та оборотних фондів.

На собівартість впливає:

·              витрати на 1 га. посіву;

·              урожайність сільськогосподарських культур.

Особливої ​​актуальності проблема зниження собівартості набуває в умовах ринкових відносин. Пошук резервів зниження собівартості допомагає багатьом господарствам підвищити свою конкурентоспроможність, уникнути банкрутства і вижити в умовах ринкової економіки. Важливу роль в цьому відіграє аналіз господарської діяльності підприємства.

Основними завданнями аналізу собівартості продукції рослинництва є:

  1.  здійснення контролю за виконанням плану зниження собівартості продукції;
  2.  вивчення впливу факторів на зміну її рівня;
  3.  виявлення резервів зниження собівартості продукції;
  4.  розробка заходів, спрямованих на освоєння виявлених резервів.

Загальна сума витрат на виробництво продукції, в т.ч. і продукції рослинництва, може змінюватися через обсяг виробництва продукції, її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції і суми постійних витрат. При зміні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати, постійні витрати залишаються незмінними, за умови, що виробничі потужності підприємства не змінюються. До змінних витрат відносяться - відрядна заробітна плата виробничих робітників; прямі матеріальні витрати і послуги.

Таблиця 1,6

 Динаміка собівартості продукціі

Культури

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2013р. у % до 2011р. на 1 ц

Обсяг виробництва, ц

Виробнича собівартість, тис грн

Собівартість 1 ц, грн

Обсяг виробництва, ц

Виробнича собівартість, тис грн

Собівартість 1 ц, грн

Обсяг виробництва, ц

Виробнича собівартість, тис грн

Собівартість 1 ц, грн

Зернові та зернобобові

12668

728

57,5

8181

841,2

102,8

14787

854

57,8

100,5

у тому числі пшениця озима

6211

330

53,1

3621

303

83,7

5887

282

48,0

90,4

кукурудза на зерно

910

40

44,0

520

142

273,1

4525

326

72,0

163,6

Ячміньозимий

2588

124

48,0

209

17

81,3

1763

113

64,1

133,5

Ячмінь ярий

1666

100

60,0

3648

379

103,9

2029

119

58,6

97,7

Горох

1293

134

103,6

153

0,2

1,3

583

14

24,0

23,2

Соняшник

1645

306

186,0

1352

411

304,0

1488

104

7,0

3,8

Проаналізувавши собівартість 1 ц озимої пшениці ми бачимо, що спостерігається її зниження  на 48,0 грн. . Собівартість 1 ц ячменю знизилась за збільшилась на 2013 рік 64,1

Так як економічна ефективність є узагальненим і повним відображенням кінцевих результатів використання засобів, предметів праці та робочої сили, то розглянемо її показники у РАБК   «Ново-Некрасівський»

Таблиця 1,7

Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва

Показники

2011рік

2012рік

2013рік

2013 у % до 2011 р.

ВВП, грн.

2752,2

1769,3

2153,1

78,2

на 1 га с/г угідь,грн.

3,2

2,1

3,1

96,9

на 1 середньорічного працівника, грн...

45,1

40,2

48,9

108,4

Прибуток (збиток),тис.грн

406

428

833

205,1

на 1 га с/г угідь, грн.

0,5

0,5

1,2

240

на 1 середньорічного працівника, грн.

6,7

9,7

19,0

283,6

Рівень рентабельності, збитковості(-), %

34,7

27,4

78,7

Х

Вартість валової продукції за  досліджуваний період зменшилась на 78,2%, відповідно і вартість валової продукції на 1га с/г угідь зменшилась на 96,9%. Вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника в 2013 році в порівнянні з 2011 роком зменшилась  за рахунок зменшення вартості валової продукції, хоча й середньорічна кількість працівників зменшилась.

Розділ 2. Планування розвитку галузі рослинництва

2.1. Обґрунтування виробничої програми з рослинництва

2.1.1. Планування використання земельних угідь.

Виробничою програмою з рослинництва передбачається такий розвиток рослинницьких галузей, за якою можна забезпечити виконання договірних зобов’язань з продажу продукції споживачам, а також повне задоволення потреб господарства у продукції рослинництва (фуражний фонд, страхові фонди насіння і фуражу, виділення продукції на оплату праці, фонд громадського харчування тощо). При цьому головна увага приділяється організації використання земельних угідь, визначенню витрат держави і власні витрати на проведення відповідних робіт, встановленню розмірів і структури посівних площ відповідно договірних зобов’язань і потреби підприємства в продукції рослинництва, рівня урожайності, використання добрив, захист рослин від шкідників, хвороб та бур’янів.

Різні земельні угіддя використовуються не з однаковою інтенсивністю. Окремі ділянки взагалі не мають цінності з точки зору виробничого використання. При складанні плану економічного і соціального розвитку слід передбачити переведення непридатних чи мало продуктивних земель у придатні або високопродуктивні, виходячи із своїх матеріально-фінансових і трудових можливостей.

Склад і співвідношення угідь з роками змінюється, тобто угіддя набувають іншого призначення (розорювання пасовищ і сіножатей, осушення боліт тощо). Таке переведення угідь із одного виду в інший називають трансформацією земельних угідь. Основною метою її є підвищення продуктивності, тобто інтенсивності використання земель, а також створення умов для правильного облаштування території, організації виробництва, підвищення родючості, запобігання ерозії та її припинення. Показниками ефективності трансформації земельних угідь є: приріст валової продукції і    

чистого доходу, строки окупності капітальних вкладень, підвищення родючості грунту та інше.

Розміщення угідь на території господарства визначається: умовами виробництва в галузях; вимогами різних культур до ґрунтів; особливостями окремих ділянок та іншими факторами. Всі ці питання вирішуються у кожному господарстві стосовно конкретних умов, залежно від спеціалізації, структури посівних площ, розміщення населених пунктів тощо.

У плані використання земельних угідь, показують фактичний склад їх на перше листопада звітного року, планового року й використання у плановому році. Одночасно передбачають заходи поліпшення земель, осушення, зрошення, вапнування, гіпсування тощо.

Планування рослинництва господарства починають з розробки балансу земельних угідь і визначення напрямів цільового використання їх у плановому періоді.

                                                                                                              Таблиця 2.1.

Види угідь

Наявність земель на початок планового року, га

Використання у плановому році

Склад земель на кінець планового року

під посіви

під сіножаті

під пасовища

під закладку нових насаджень

для створення фермерських господарств

га

в %  до підсумку

Загальна земельна площа у користуванні

688

 

 

 

 

 

688

100

Всього с.-г. Угідь

688

 

 

 

 

 

688

100

В т.ч.: рілля

688

-15

 

 

 

 

673

97,8

Сіножаті

0

 

12

 

 

 

12

1,7

Пасовища

0

 

 

10

 

 

10

1,4

Баланс земельних угідь та їх використання

Отже, у плановому році площа ріллі зменшилась на  15 га. За рахунок цього збільшилась площа сіножатей  на 12 га . Площа пасовищ не змінилась на 10га.

                                                                                                         Таблиця 2.2.

Заходи по поліпшенню земель

Обсяги робіт, га

Витрати планового року

на 1 га

всього, грн

Освоєння земель під ріллю і багаторічні насадження

 2,9

700

2030

Докорінне поліпшення сіножатей і пасовищ

   6

1300

7800

Поверхневе поліпшення сіножатей і пасовищ

10

600

6000

Закріплення і заліснення ярів, балок та інших непридатних земель

4

540

2160

Вапнування кислих ґрунтів

-

-

-

Всього

х

17990

Обчислення витрат на здійснення заходів по поліпшенню земель

З даної таблиці видно, що витрати планового року по поверхневому поліпшенню сіножатей складають 7800 грн. На освоєння земель під багаторічні насадження підприємство повинне здійснити витрати у розмірі 2030 грн.,

  2.1.2. Планування врожайності сільськогосподарських культур.

        Плануванню урожайності сільськогосподарських культур передує детальний аналіз досягнутого її рівня на підприємстві, у передових господарствах зони, дослідних станціях. При цьому важливо виявити кількісний та якісний вплив на врожайність основних факторів, що її визначають (добрива, попередники, сорти, технології тощо).

Планування врожайності сільськогосподарських культур здійснюють кількома методами. Найчастіше застосовують нормативний метод у поєднанні з експертно-оцінним, сутність якого полягає у визначенні  

можливого приросту врожаю в результаті зміни динамічних факторів з наступним збільшенням фактичної середньозваженої врожайності на величину цього приросту. Приріст урожаю обчислюють від збільшення норм внесення добрив порівняно з базовим періодом, запровадження продуктивніших сортів, розміщення культур по кращих попередниках, розширення площ застосування засобів захисту рослин, зменшення втрат продукції під час збирання. Практика передових господарств свідчить про те, що без внесення добрив неможливо одержати хороші врожаї. Рік у рік виробництво добрив збільшується, а норми їх внесення під конкретні культури уточнюються.

Виходячи з поживності добрив і знаючи дози виносу речовин відповідними культурами, можна обчислити приріст їх урожайності.

Урожайність сільськогосподарських культур є одним із головних показників рівня ведення всієї системи виробництва і головного елементу усієї системи землеробства. Урожайність характеризується виходом продукції тієї чи іншої сільськогосподарської культури з одиниці площі посіву. В ній сумуються заходи, які проведені в господарстві по інтенсифікації виробництва і зміцнення його матеріально-технічної бази, якість і строки обробітку ґрунту, заходи з комплексної механізації, меліорації і хімізації земель, система добрив і догляду за посівами, проведення протиерозійних заходів, системи боротьби з шкідниками і хворобами, система насінництва і сівозмін, впровадження і виробництво найбільш врожайних сортів і гібридів, досягнень науки і передового досвіду вирощування сільськогосподарських культур, усунення втрат врожаю.

Одним із факторів, що впливають на урожайність сільськогосподарських культур є внесення мінеральних та органічних добрив (аміачна селітра, каїніт, суперфосфат гранульований, гній). Розрахуємо прибавку до урожайності при внесенні добрив під зернові.

Таблиця2.3

Види добрив

Кількість добрив

Коефіцієнт використання діючої речовини

Буде використано діючої речовини,кг

Винос поживних речовин з грунту на 1 ц урожаю, кг

Прибавка урожайності, ц/га

всього

вміст діючої речовини в добривах,%

в перерахунку на діючу речовину,кг

з мінеральних добрив

з органічних добрив

всього

Аміачна селітра

50

34

17

0,6

10,2

5

15,5

3,5

4,4

Каїніт

60

42

24,2

0,7

17,3

7,5

24,8

2,5

9,9

Суперфосфат

80

19

15,5

0,2

3,1

5

8,1

1,2

6,8

Гній(післядія)

50

-

-

-

-

-

-

-

-

Розрахунок прибавки урожайності озимої пшениці від збільшення внесення добрив

Як ми бачимо, за рахунок того, що ми можемо провести додаткове внесення добрив, урожайність сільськогосподарських культур може бути підвищеною на 4,4 ц. Така величина прибавки врожайності визначається масою суперфосфату, який і дає найменшу прибавку.

Тепер, після проведення попереднього розрахунку, ми можемо на основі середньозваженої врожайності і прибавки за рахунок добрив розрахувати планову урожайність сільськогосподарських культур (таблиця 2.5). При опрацюванні планових показників з рослинництва важливе значення має правильне визначення урожайності сільськогосподарських культур, оскільки від цього залежать реальність показників виробництва по галузі в цілому. За рівнем урожайності планують розмір посівних площ відповідних культур, валові збори продукції.

На основі середньозваженої врожайності і прибавки за рахунок добрив розрахуємо планову урожайність сільськогосподарських культур (таблиця).

Таблиця 2.4

Валовий збір і планова урожайність сільськогосподарських культур в  РАБК «Ново-Некрасівський»

Назва культур

Сума посівної площі за останні 3 роки, га

Валовий збір за останні 3 роки, ц

Середньозважена урожайність за останні 3 роки, ц/га

Планова урожайність, ц/га

1. Зернові та зернобобові

1648

35636

21,6

26

в т. ч. озима пшениця

630

15719

25,0

29,4

кукурудза на зерно

248

5955

24,0

28,4

ячмінь озимий

242

4560

18,8

23,2

ячмінь ярий

383

7373

19,3

23,7

горох

145

2032

14,0

18,4

2. Технічні - всього

353

4485

12,8

17,2

соняшник

353

4485

12,8

17,2

Розрахувавши таблицю 2.4., ми можемо сказати, що урожайність в плановому році становить: пшениці – 29,4 ц/га, кукурудзи на зерно – 28,4 ц/га, ячменю – 23,7 ц/га, горох  – 18,4 ц/га , соняшника – 17,2ц/га,

Іноді в господарстві використовують метод програмування урожайності, коли спочатку планують її величину, а потім розраховують норму добрив, засобів захисту рослин та ін. під запланований урожай. Розрахуємо за цим методом норму добрив під урожай озимої пшениці в 2012 р.

Одним із факторів, що впливають на урожайність сільськогосподарських культур є внесення мінеральних та органічних добрив (аміачна селітра, каїніт, суперфосфат гранульований, гній).

Для визначення потреби в добривах виходять з планових посівних площ і норм внесення добрив на 1га. Ці норми мають забезпечувати потребу рослин у поживних речовинах, високу окупність використання добрив,

розширене відтворення родючості ґрунту та виробництво високоякісної продукції. Визначаючи норми внесення добри, треба врахувати всі взаємозв'язки між ґрунтом, рослинами і добривами, а також кліматичні умови.

При плануванні врожайності, необхідно опрацювати в господарстві заходи, спрямовані на забезпечення високих і сталих врожаїв усіх сільськогосподарських культур. При цьому, слід поліпшувати усі фактори, оскільки останні, в процесі виробництва впливають на урожайність комплексно.

При плануванні врожайності сільськогосподарських культур використовують такі основні методи:

  1.  метод екстраполяції - знаходження наступних рядів динамічного ряду врожайності на основі фактичних її рівнів;
  2.  метод кореляційно - регресійного аналізу - побудова і дослідження виробничих функцій залежності врожайності сільськогосподарських культур від окремих факторів, які її формують;
  3.   нормативний метод у поєднанні у експертно - оцінним;
  4.  метод програмування врожайності.

В практиці найчастіше застосовують нормативний метод у поєднанні у експертно - оцінним.

Для визначення потреби в добривах виходять з планових посівних площ і норм внесення добрив на 1га. Ці норми мають забезпечувати потребу рослин у поживних речовинах, високу окупність використання добрив, розширене відтворення родючості ґрунту та виробництво високоякісної продукції. Визначаючи норми внесення добри, треба врахувати всі взаємозв'язки між ґрунтом, рослинами і добривами, а також кліматичні умови.

Таблиця    2,5                                                                                                                             

№ п/п

Показники

Озима пшениця

N

P2O5

K2O

1

Запланований урожай, ц/га

29,4

2

Винос поживних речовин на одержання зерна і відповідної кількості соломи, кг

3,5

1,2

2,5

3

Винос поживних речовин урожаєм, кг

102,9

35,9

73,5

4

Вміст рухомих форм поживних речовин мг/100г грунту

5

4

5

5

Теж в пласті грунту 25 см, кг/га

180

144

180

6

Використання поживних речовин з грунту, %

26

12

18

7

Буде використано поживних речовин з грунту урожаєм, кг/га

84,2

17,3

32,4

8

Внесено органічних добрив під попередник, т/га

10

9

Вміст поживних речовин в органічних добривах, %

0,50

0,35

0,60

10

Анесено поживних речовин з органічними добривами, кг/га

50

35

60

11

Використання поживних речовин з органічних добрив на другий рік внесення, %

15

20

10

12

Буде використано поживних речовин з органічних добрив на другий рік, кг

7,5

7

6

13

Всього буде використано рослинами поживних речовиин, кг/га

91,7

24,3

38,4

14

Необхідно внести поживних речовин, кг/га

11,2

11,6

31,5

15

Використання поживних речовин з мінеральних добрив в перший рік, %

50

15

40

16

Необхідно внести поживних речовин мінеральних добрив, кг/га

22,4

77,3

78,8

17

Вміст поживних речовин в мін. добривах, %

34

19

42

18

Необхідно внести мін. добрив для одержання урожаю, кг/га

65,9

406,8

187,6

 Розрахунок норм добрив під запланований урожай

Як бачимо з даних таблиці, для покращення планової урожайності озимої пшениці вносити добрива  потрібно: N – 69,5 кг/г, Р205 – 406,8 кг/га, К2О – 187,6 кг/га. Слід звернути увагу на інші фактори, що впливають на урожайність сільськогосподарських культур.


Таблиця 2.6

Економічна оцінка сільськогосподарських культур

Культури

Середня урожайність за останні 3 роки, ц/га

Вихід з 1 га, ц

Ціна 1ц продукції без ПДВ), грн.

Затрати на 1 га

Затрати людино-годин на 1 ц, люд-год

Собівартість 1ц, грн.

Вартість валової продукції з 1 га, грн.

Прибуток (умовно чистий дохід) з 1 га, грн.

Рівень рентабельності, %

Основної продукції

Побічної продукції

к.од. з основної і побічної продукції

перетравного протеїну з основної і побічної продукції

кормопротеїнових одиниць

люд.-год.

грн.

кормових одиниць

кормопротеїнових одиниць

кормових одиниць

кормопротеїнових одиниць

пшениця озима

25,0

30

36

0,1

18,6

149,7

35,4

1431,5

1,0

1,9

39,8

77,0

3742,5

2309,7

94,0

Кукурудза на зерно

24,0

32,9

44,1

0,7

24,6

121,7

67,5

2716,7

1,5

2,7

61,6

110,4

2920,8

204,2

47,1

Ячмінь озимий

18,8

25,6

31,0

0,8

20,3

150,3

22,2

1361,4

0,7

1,1

44,0

67,1

2825,6

-1461,2

-64,2

Ячмінь ярий

18,9

25,9

31,3

0,8

20,5

153,7

22,2

1433,7

0,7

1,1

45,8

70,1

2904,9

1771,4

63,4

Горох

14,0

17,2

20,1

0,1

10,7

219,3

25,1

350

1,2

2,3

17,4

32,7

3070,2

1337,2

176,4

Соняшник

12,8

-

-

-

-

312,3

19,4

881,5

-

-

-

-

3997,4

-

-


З даної таблиці видно, що найбільшу суму прибутку з 1 га підприємство отримає при виробництві озимої пшениці та ячменю, рівень рентабельності цих культур є меншим ніж ріпаку озимого, що говорить про те, що на 1 грн. виробничих витрат підприємство отримує найбільший дохід.

      2.1.3  Планування  розміру та посівних площ виробництва продукції та ії  розподілу

  При плануванні посівних площ сільськогосподарських культур на підприємстві виходять з:

  1.  потреби в конкретних видах продукції рослинництва;
  2.  конкурентоспроможності (ефективності) окремих культур;
  3.  обмежень у сівозмінах, земельних, трудових, фінансових і матеріальних ресурсах.

Обчислюючи планову потребу в продукції рослинництва, ураховують:

1. Попит на продукцію певного виду, асортименту та якості на ринку. Основними напрямами реалізації продукції рослинництва можуть бути:

  1.  реалізація продукції за договорами з переробними, сільськогосподарськими, заготівельними, торговельними та іншими організаціями;

поставки за міжгосподарською кооперацією; реалізація на міських ринках, у власних магазинах, ларьках, населенню.

2. Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва:

  1.  створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів, а також задоволення потреби в кормах і насінні особистих господарств населення;
  2.   видача і продаж продукції працівникам відповідно до чинного в господарстві положення про оплату праці;

виділення в рахунок оплати за земельні та майнові паї;

  1.  виділення для громадського харчування та у фонд допомоги;
  2.  використання для переробки на підсобних промислових виробництвах господарства


Таблиця 2,7

Обчислення потреби рослинництва  продукції та розміру посівних площ сільськогосподарських культур

Культура

Продаж по договорах

Видача і продаж працівникам підприємства

На годівлю худоби

На громадське харчування

Інші фонди

Усього потрібно без насіннєвого фонду

Площа посіву, га

Насінний фонд

Усього потрібно

Планова урожайність, ц/га

Площа посіву, га

Норма висіву, ц/га

основний

Страховий

Зернові та зернобобові

 

 

 

 

 

 

 194,3

 

 

 

 262226226626

 2622262252

 

у тому числі пшениця озима

2973,2

1018,6

1196,4

132,4

-

5320,6

194,1

338,2

50,7

5709,5

29,4

197

2,0

кукурудза на зерно

1835,2

1002,7

-

-

497,8

3335,7

118,9

35,7

5,4

3376,8

28,4

120

0,3

Ячмінь озимий

974,3

529,5

-

-

199,5

1703,3

81,5

163

24,5

1890,8

23,2

83

2,0

Ячмінь ярий

996,1

325,8

-

-

420,1

1742,0

81,4

162,8

24,4

1929,2

23,7

83

2,0

горох

256,5

145,3

-

-

201,3

603,1

39,1

99,5

15,0

717,6

18,4

40

3,2

соняшник

1371,4

521,9

-

-

115,6

2008,9

116,8

-

-

2008,9

17,2

118

-


Як ми бачимо з даної таблиці, найбільше площі підприємству у плановому році потрібно буде виділити під посів ячменю, пшениці озимої та кукурудзи на зерно, а саме 197 га, Це найбільше спричинене великим обсягом продукції, яку підприємство планує продати у звітному році, а також пустити на годівлю худоби.

Планування обсягів виробництва продукції рослинництва здійснюється на основі запланованої урожайності і посівних площ. При цьому валовий збір основної продукції зернових і технічних культур визначають у початково-оприбуткованій масі і масі після доробки або заліковій масі. Розглянемо планування обсягів виробництва продукції рослинництва у РАБК «Ново-Некрасівський»

Таблиця 2.8.

Виробнича програма по рослинництву

Назва культури

Площа, га

Збір основної продукції, ц

Вартість валової продукції, грн..

у початково-оприбуткованій вазі

у вазі після доробки,

у порівнянних цінах

з 1 га

всього

всього

всього

Пшениця озима

197

29,4

5791,8

5560,1

604,9

140155,3

Кукурудза на зерно

120

28,4

3408

3271,7

485,4

66160,0

Ячмінь озимий

83

23,2

1925,6

   1848,6

168,2

12951,4

Ячмінь ярий

83

23,7

1967,1

1888,4

193,7

15244,9

горох

40

18,4

736

706,6

61,9

1819,9

Соняшник

118

17,2

2029,6

1948,4

422,9

34339,5

Отже, з даних таблиці 2.8. ми можемо дізнатися про валові збори продукції та вартість валової продукції. Вартість валової продукції в 2013  р. за планом має становити  140155,3 грн.. Підвищення вартості валової продукції в плановому році, порівняно з фактичним пов’язано із збільшенням посівних площ та врожайності сільськогосподарських культур.

Щоб скласти баланс, порівняти можливий обсяг виробництва з потребою господарства, визначити рівень забезпечення господарства кожним видом продукції, необхідно мати держзамовлення, інвентаризаційні відомості про залишок продукції на початок планового року, акти про заготівлю насіння для весняно-літньої сівби ярих культур і т.д.

Здійснимо розрахунок потреби та вартості насіння на 2013 рік для у таблиці 2.9.


Таблиця 2.9.

Культура

Площа посіву, га

Потреба в насінні

Джерела покриття

Разом

на 1 га, кг

основний фонд

Всього з страховим фондом, ц

з наявності насіння на початок року і урожаю планового року

Купівля

кількість ц

вартість, грн.

середня вартість 1 ц, грн., коп.

Кількість, ц

Вартість, грн

Кількість, ц

вартість, грн..

1 ц

усього

1 ц з перевезенням у підприємство

Усього

Зернові та зернобобові:

з них: пшениця озима

197

200

394,0

453,1

226,6

149,7

33922,0

226,6

226,5

97483,2

453,1

34375,1

376,3

 Кукурудза на зерно

120

25

30,0

34,5

138

121,7

16794,6

138

172,5

57794,4

34,5

16829,1

139,0

Ячмінь озимий

83

200

166,0

190,9

95,5

150,3

14353,7

95,5

95,4

32336,3

190,9

14544,6

245,8

Ячмінь ярий

83

200

166,0

190,9

95,5

153,7

14678,4

95,5

95,4

32336,3

190,9

14869,3

249,2

горох

40

320

128,0

147,2

46

219,3

10087,3

46

101,2

15032,8

147,2

10234,5

292,9

Соняшник

118

15

17,7

20,4

136

312,3

42472,8

136

156,4

56684,8

20,4

42493,2

322,5

Розрахунок потреби і вартості насіння в РАБК «Ново-Некрасівський»


Отже, здійснивши розрахунки в таблиці 2.19, бачимо, що потреба в насінні озимої пшениці становить 453,1 ц. Вартість насіння озимої пшениці – 34375,1 грн.

                   

                 2.2. Планування засобів виробництва.

        В умовах науково-технічного прогресу, швидких темпів розвитку виробничих сил і переходу на індустріальні методи одержання сільськогосподарської продукції, зростає кількість і змінюється якість засобів виробництва. Правильне їх формування, виробництво і використання, дозволяє зменшити вихід продукції на одиницю вартості цих засобів, підвищити ефективність галузі.

Виробництво продукції різних видів здійснюється робітниками, які впливають на предмети праці засобами праці. Засоби праці і предмети праці в своїй сукупності складають засоби виробництва, які є матеріальною основою матеріально-технічної бази і окремих підприємств.

Основні питання планування потреби у засобах виробництва та їх використання, які доводиться розробляти під час складання річних планів у сільськогосподарських підприємствах такі: визначення річного плану механізованих робіт і розподіл їх за марками тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин; розрахунок потреби у засобах механізації; планування використання автомобільного транспорту; ремонтів і технічних обслуговувань тракторів і сільськогосподарських машин; розрахунок потреби у нафтопродуктах тощо.

Потребу в тракторах, комбайнах та інших сільськогосподарських машинах, можна визначити такими методами:

1)  графічний – базується на використанні технологічних карт і побудові графіків;

2) проектно-озрахунковий – базується на кількості техніки по обсягу робіт в найбільш напружений період;

3)  за нормативами змінності тракторних робіт з розрахунку на 1га сільськогосподарських культур;

4)  за нормативною потребою техніки на 1000га ріллі або площі посіву.

Річний план механізованих робіт розробляють на основі технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур.

Для визначення кількості тракторів та комбайнів нам потрібні дані площі посіву (га), показник щільності механізованих робіт при вирощуванні с.-г. (ет.га/га) культур та річний нормативний виробіток на 1 машину (ум.га, га).

За допомогою наступної таблиці визначимо річний обсяг механізованих робіт в досліджуваному підприємстві.

Таблиця 2.10

Визначення обсягу механізованих робіт та потреби в тракторах і комбайнах в РАБК «Ново-Некрасівський»

Назва сільськогосподарських культур

Площа посіву, га

Щільність механізованих робіт згідно прийнятої технології вирощування с.-г. культур, ет. га/га

Обсяг механізованих робіт, ет. га

Пшениця озима

197

7

1379

Кукурудза на зерно

120

11,2

1344

Ячмінь озимий

83

6,5

539,5

Ячмінь ярий

83

6,5

539,5

Горох

40

6,4

256

Соняшник

118

12,5

1475

Всього

-

5533

Здійснивши розрахунки, ми можемо зробити висновок, що найбільший обсяг механізованих робіт припадає на пшеницю озиму (1379 ет. га), далі іде  ячмінь (539,5 ет. га), потім кукурудза на зерно (1344 ет. га), і найменше механізованих робіт припадає горох відповідно (256 ет. га), Загальний обсяг механізованих робіт у господарстві становить 5533 ет. га..

Установлений обсяг робіт за марками тракторів у фізичних і умовних еталонних гектарах використовують у наступних розрахунках експлуатації тракторного парку, а саме: для визначення потреби в окремих марках тракторів і сільськогосподарських машин, потреби в паливо - мастильних матеріалах, кількості ремонтів, технічних обслуговувань і витрат на них.

Потребу в комбайнах та інших сільськогосподарських машинах визначають за обсягом відповідних робіт у період найбільшого їх напруження.

Таблиця 2.11

Розрахунок потреби в тракторах та самохідних комбайнах

Назви та марки машин

Річний обсяг робіт, ет. га, га

Річний нормативний виробіток на 1 машину, ум.га, га

Необхідна кількість машин, шт.

Трактори :

Т-150К 25%

1383,3

2805

1

ДТ - 75 М 25%

1383,3

1705

1

МТЗ – 82 35%

1936,6

1314

1

Т-25А 15%

830,0

270

3

Усього

5533

5

Комбайни :

Дон - 1500

401,3

250

2

ККУ-2А

223,1

200

1

Усього

624,4

3

Отже, здійснивши планування потреби у тракторах і самохідних комбайнах, спостерігаємо, що господарству потрібно 5 тракторів і 3 комбайни. Річний обсяг робіт, що припадає на трактори становить 5533 ет. га, в той час як на комбайни припадає тільки 624,4 га.

На досліджуваному господарстві проводять детальний розрахунок машинно-тракторного парку в паливі та мастильних матеріалах. За нормативами визначають потребу в паливі для роботи тракторів , на їх холості переїзди, ремонти, технічне обслуговування тощо. Потребу в мастильних матеріалах визначають у відсотках до основного палива за нормативами, враховуючи потребу в них для змащування сільськогосподарських машин.

Потребу в основному паливі для тракторів і комбайнів визначають також на підставі укрупнених  нормативів його витрат з розрахунку на 1 ет. га. або  на 1 га площі збирання. При цьому плановий обсяг робіт в еталонних гектарах по марках тракторів множать на норматив витрат палива на 1 ет. га. Більш точні розрахунки одержують, використовуючи технологічні карти, в яких потреба в паливі показана по кожній операції.

Визначивши загальну потребу в паливі для машинно-тракторного парку, розраховують комплексну ціну 1 ц, яка включає як вартість основного палива так і вартість мастильних матеріалів. Її розраховують як відношення вартості палива і мастильних матеріалів, що використовуються на роботу і холості переїзди тракторів та змащення сільськогосподарських машин, до обсягу основного палива, яке використовується на роботу та холості переїзди тракторів і комбайнів. При цьому вартість палива на проведення капітальних та поточних ремонтів, технічного обслуговування не враховують, оскільки вона включена в нормативи відрахувань на дані цілі.

Визначимо оптимальну потребу в паливо-мастильних матеріалах.

Таблиця 2.12

Визначення потреби та вартості палива і мастильних матеріалів

Назви та марки машин

Річний обсяг робіт, ет. га, га

Нормативи витрат палива, кг/ет.га, кг/га

Витрати палива всього, ц

Комплексні ціни 1 ц пального, грн.

Вартість пально мастильних матеріалів, тис. грн.

Трактори:

Т-150К

1383,3

17,0

235,2

1565

368,1

ДТ - 75 М

1383,3

14,5

200,6

1565

314,0

МТЗ - 82

1936,6

17,0

329,2

1565

515,2

Т - 25 А

830

14,5

120,4

1565

188,4

Усього

1385,7

Комбайни :

Дон - 1500

401,3

10

40,1

1565

62,8

ККУ -2А

223,1

18

40,2

1565

62,9

Усього

125,7

Аналізуючи дані таблиці, можемо зробити висновок, що у плановому 2013 році витрати палива і паливо – мастильних матеріалів для тракторів і комбайнів становлять відповідно 1734,5 а їх вартість для тракторів – 1385,7 тис. грн., для комбайнів – 125,7 тис. грн.

                                    2.3  Планування трудових ресурсів

Трудові ресурси сільського господарства – це частина сільського населення, яке володіє здатністю працювати, є членом виробничих сільськогосподарських формувань або бере в них участь за окремими угодами, а також міське населення, яке періодично залучається до сільськогосподарських робіт.

Головна мета планування чисельності працівників — визначити необхідну і достатню для виконання виробничої програми підприємства чисельність працівників і забезпечити найбільш повне і раціональне використання трудових ресурсів. Весь персонал сільськогосподарського підприємства, як правило, складається з трьох великих груп: персонал, зайнятий у сільському господарстві; на промислових виробництвах; в обслуговуючих та інших виробництвах.

При визначенні цілей своєї організації необхідно визначити потреби у ресурсах для їх досягнення. Потреби у грошах, устаткуванні і матеріалах є очевидними. Те саме можна сказати й про потребу у трудових ресурсах, тому питанню їх планування слід приділяти не менше уваги. Якщо не більше.

Відзначимо наступні етапи управління трудовими ресурсами:

1)    планування ресурсів – розробка плану майбутніх потреб у людських ресурсах;

2)    набір персоналу – створення резерву на усі посади;

3)    добір – оцінка кандидатів на робочі місця і добір найкращих з резерву, створеного у ході набору;

4)    визначення заробітної плати і пільг – розробка системи і структури заробітної плати і пільг з метою залучення, наймання і збереження трудових ресурсів;

5)    профорієнтація та адаптація – уведення в організацію і усі її підрозділи найнятих працівників, розвиток у них розуміння того, чого очікує від них організація і яка праця отримує належну оцінку;

6)    навчання –розробка програм для навчання новинкам, підвищення кваліфікації, що необхідно для ефективного виконання роботи;

7)    оцінка трудової діяльності – розробка методики оцінки трудової діяльності та системи винагород  і доведення їх до працівника;

8)    підвищення, зниження, переведення, звільнення – розробка методів переміщення працівників з посади на посаду з різною відповідальністю, розвиток їх професійного досвіду шляхом переміщення на інші посади чи ділянки роботи, а також процедур припинення договору найму, виходу на пенсію;

9)    підготовка керівних кадрів, керування просуванням по службі – розробка програм, спрямованих на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів аж до направлення їх на курси і семінари з підвищення кваліфікації і підготовки в установах відповідної системи. Отже, перелічені етапи численні й різноманітні. Їх реалізація вимагає часу і коштів. Це потрібно враховувати у відповідному плані витрат.

Планування трудових ресурсів включає в себе наступні етапи:

  1.  Оцінка наявних трудових ресурсів. Колектив оцінюється за кількісними та якісними показниками.
  2.  Оцінка майбутніх потреб виходить зі стратегічних цілей підприємства, а також з короткострокових завдань.
  3.  Розробка програми по розвитку трудових ресурсів, заходи по найму, підготовки і просування кадрів.

Визначимо необхідну кількість працівників в плановому році для галузі рослинництва

Таблиця 2.13

Розрахунок потреби в трудових ресурсів для галузі рослинництва

Культури

Площі посіву, га

Потреба

люд.-год. На 1га

на всю площу

люд.-год.

чол.

Пшениця озима

197

35,4

1431,5

1

Кукурудза на зерно

120

67,5

2716,7

2

Ячмінь озимий

83

22,2

1361,4

1

Ячмінь ярий

83

22,2

1433,7

1

горох

40

          25,1

350

1

соняшник

118

19,4

881,5

1

Здійснивши розрахунок потреби в робочій силі для галузі рослинництва в ?? ми визначили, що для цієї галузі потрібно 7 працівників. Найбільше працівників припадає на вирощування кукурудзи на зерно - 2 чоловіка, що пов’язане з великою посівною площею.

2.4. Планування собівартості та реалізації продукції рослинництва.

        Собівартість продукції являє собою грошовий вираз затрат праці і матеріальних ресурсів на виробництво продукції та її реалізацію. Зниження собівартості продукції – одне з головних джерел збільшення прибутку. Тому при плануванні необхідно врахувати резерви зменшення витрат по кожній культурі.

В основу калькуляції собівартості на планований період, повинні бути покладені розрахунки по кожному виду продукції. Для правильного визначення має суворе дотримання певної послідовності розрахунків як по галузях і видах продукції, так і по статтях витрат. Спочатку складають технологічні карти по кожній культурі або по групах культур з однорідною технологією під урожай планового року.

Науково обґрунтована технологічна карта являє собою важливий доку-мент планування виробництва, в якому передбачається не тільки сучасна передова технологія виробництва продукції рослинництва, а й формування всіх прямих витрат, пов'язаних з умовами і характером виробництва. її зміст, розробка та виробниче впровадження спрямованості на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зростання продуктивності праці, зниження витрат на 1 га посівної площі та зниження собівартості продукції.

Технологічна карта – це документ, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат на вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури на певній площ.

Її зміст, розробка та виробниче впровадження спрямовані на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зростання продуктивності праці, зменшення витрат на 1га посівної площі та зниження собівартості продукції.

Вказані та розраховані в технологічній карті затрати праці і коштів на її оплату, амортизація, кількість і вартість витраченого насіння, внесених добрив, пестицидів, засобів захисту рослин, послуг автотранспорту та інші затрати заносять у відповідні розділи плану економічного розвитку господарства або розрахункові таблиці.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі науково обґрунтованого їх споживання відповідно до технологічних умов та вимог навколишнього середовища.

Таблиця 2.14

Розрахунок собівартості 1 ц зерна озимої пшениці

Показник

Значення показника

Витрати на 1 ц зерна

Статті витрат, тис. грн.

грн.

%

Витрати на оплату праці

24,1

4,3

1,9

Відрахування на соціальні заходи

9,0

1,6

0,7

Насіння на садивний матеріал

27,8

5,0

2,2

Паливо та мастильні матеріали

151,0

27,2

12,0

Добрива

722,6

130,0

57,3

Засоби захисту рослин

32,4

5,8

2,6

Роботи і послуги

16,5

3,0

1,3

Витрати на ремонт необоротних активів

59,5

10,7

4,7

Інші витрати на утримання основних засобів

92,0

16,5

7,3

Інші витрати

53,3

9,6

4,2

Загальновиробничі витрати

73,8

13,3

5,8

Усього витрат

1262,0

227,0

100,0

Вихід продукції, ц

 

Зерно

5560,1

зерно відходи (вміст зерна – 50%)

222,4

Солома

6672,1

Витрати на солому, тис. грн..

76,1

Собівартість 1 ц соломи, грн..

11,4

Витрати на зерно , тис. грн.....

1185,9

Собівартість 1 ц зерна, грн......

213,3

Собівартість 1 ц зерновідходів, грн.

106,6

З даних таблиці 2.14., ми бачимо, що найбільшу питому вагу у складі витрат на вирощування пшениці займають  добрива – 722,6 тис. грн.; на другому місці насіння та садивний матеріал –  27,8  тис. грн. Собівартість 1 ц зерна озимої пшениці становить 213,3грн.

Роділ 3. Перспективи розвитку галузі рослинництва

Головне завдання перспективного планування - забезпечити виробництво максимальною кількістю найбільш економічно вигідної продукції відповідно до попиту на неї. В досліджуваному господарстві рослинництво є розвиненою галуззю. Кожного року проводиться вивчення особливостей грунтів, вдосконалюється технологія, а також їх впровадження з метою подальшого розвитку.Господарство спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці і цукрових буряків. Тому плануючи площі на перспективу, доцільно збільшити їх саме під цими культурами. Збільшення структури посівних площ повинно забезпечувати виконання держзамовлення на виробництво рослинницької продукції, задовольняти внутрігосподарські потреби, створювати резерви для продажу продукції згідно договору та на ринку, а також дотримання науково-обгрунтованих сівозмін, забезпечення такого чергування після хороших попередників. Але оскільки одним нарощуванням площ досягти високої ефективності не можна, доцільно у цьому випадку, визначити також точні норми внесення органічних і мінеральних добрив під культури. Виходячи з поживності добрив і знаючи дози виносу речовин відповідними культурами, обчислюється приріст урожаю.

В досліджуваному господарстві рослинництво є розвиненою галуззю. Кожного року проводиться вивчення особливостей грунтів, вдосконалюється технологія, а також їх впровадження з метою подальшого розвитку.

Господарство спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці і цукрових буряків. Тому плануючи площі на перспективу, доцільно збільшити їх саме під цими культурами. Збільшення структури посівних площ повинно забезпечувати виконання держзамовлення на виробництво рослинницької продукції, задовольняти внутрігосподарські потреби, створювати резерви для продажу продукції згідно договору та на ринку, а також дотримання науково-обгрунтованих сівозмін, забезпечення такого чергування після хороших попередників.

Але оскільки одним нарощуванням площ досягти високої ефективності не можна, доцільно у цьому випадку, визначити також точні норми внесення органічних і мінеральних добрив під культури. Виходячи з поживності добрив і знаючи дози виносу речовин відповідними культурами, обчислюється приріст урожаю.

Одним з найважливіших документів планування виробництва є технологічна карта. В ній передбачається не тільки сучасна передова технологія виробництва продукції рослинництва, а й формування всіх прямих витрат, пов'язаних з умовами і характером виробництва. Їх зміст, розробка та виробниче впровадження спрямовані на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зростання продуктивності праці, зменшення витрат на виробництво з 1га посівної площі та зниження собівартості продукції, що є перспективою розвитку.

Таблиця 3.1.  

Перспективи розвитку галузі рослинництва в РАБК «Ново-Некрасівський»

Показники

2014 рік (фактичний)

2015 рік (плановий)

2016 рік (перспективний)

Площа, га

197

205

210

Урожайність, ц/га

29,88

30,1

30,5

Виробництво зерна, ц

5887

5997

6001

Собівартість 1 ц зерна, грн.

48,0

49,0

50,0

Ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

149,7

150,7

150,7

Прибуток з 1 ц зерна, грн.

266

275

280

Прибуток всього, тис. грн.

548

563

574

Рівень рентабельності, %

78,7

85,9

89,1

Виходячи з даних таблиці, можемо сказати, що на 2015рік планується   збільшити посівну площу озимої пшениці порівняно з фактичними даними 2014 року (на 8  га ) і підвищити урожайність до 30,1 ц/га. В результаті, збільшити валове виробництво продукції до 5997  ц. Собівартість збільшиться і при одночасному збільшенні ціни реалізації прибуток на 1ц буде становити 49,0 грн. І як наслідок, рівень рентабельності збільшиться до 85,9%.

Висновки  і пропозиції

Рослинництво є дуже важливим в нашому повсякденному житті. Його продукція використовується для споживання людиною, є визначальною для розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки кормова база останнього створюється переважно в цій галузі.

Україна значною мірою поступається розвиненим країнам за продуктивністю праці та раціональним використанням земельного фонду. Все це свідчить про те, що конче необхідне різке поліпшення землекористування, хоч би на існуючому рівні утримування площі ріллі, що є в розпорядженні населення.

Сільськогосподарське РАБК «Ново-Некрасівський» не є винятком тому. Кількість земельних угідь, що використовується під ріллю та кількість працівників задіяних у рослинництві значно скоротилася, що говорить про звертання виробництва.

Основною спеціалізацією даного підприємства є вирощування зернових.

На основі проведеного аналізу сучасного стану РАБК «Ново-Некрасівський» можна зробити наступні висновки. Господарство має досить сприятливі природні умови для виробництва продукції рослинництва. Підприємство досить нормально забезпечене земельними ресурсами. Рілля в структурі займає 93,8 %, що говорить про високу розораність земельних угідь.

Щодо рослинницьких галузей, то в структурі посівних площ найбільшу питому вагу займають зернові культури. Урожайність більшості культур у господарстві є середньою, тому потрібно обирати правильні методи планування на наступні роки, для її підвищення.

Організація виробничих процесів по деяких культурах також є недосить ефективною. Так, на збиранні врожаю використовують перевалочний спосіб збирання, який застосовується при недостачі сільськогосподарської техніки.

В останні роки у підприємстві спостерігалося зосередження виробництва на виробництві жита та вівсу, ефективність виробництва яких в останній рік була високою.

Після проведення розрахунку фактичних величин, я почала розраховувати планові показники для визначення подальшої направленості діяльності підприємства.

Але перед плануванням посівних площ у господарстві необхідно провести економічну оцінку сільськогосподарських культур з метою визначення найбільш ефективних, щоб по можливості розширити їх посівні площі.

Після проведення економічної оцінки виробництва можна сказати, що на найдоцільнішим у плановому році є вирощування озимої пшениці, ячменю та кукурудзи.

Також при плануванні виробництва потрібно провести розрахунок обсягу виробництва, який буде приносити прибуток, а не збиток.

Для того щоб виробництво пшениці було прибутковим, валовий збір повинен перевищувати 3166,1 ц.

Підприємству не доцільно вирощувати такий обсяг продукції, яку воно не зможе використати на потреби.

Дуже важливого значення набуває правильний розрахунок трудових ресурсів та засобів праці, які можуть забезпечити виробництво.

Для обробітку  всієї площі під культурами підприємству потрібно буде задіяти 5 трактора та 4 комбайна. Також потрібно буде задіяти 11 механізаторів.

При плануванні врожайності необхідно опрацювати в господарстві заходи, спрямовані на забезпечення високих і сталих врожаїв, і зменшенню витрат виробництва. Потрібно вміло організувати інтенсивний розвиток виробництва, а не екстенсивний. В цьому важливе значення має обрання найбільш ефективної технології виробництва.

Для підвищення ефективності виробництва в підприємстві повинні провести наступні заходи:

  1.  закупити високопродуктивні сорти насіння;
  2.  підвищити кількість  внесених добрив;
  3.  впровадження доплат за продукцію.

Отже, галузь рослинництва в роз РАБК «Ново-Некрасівський» винена і буде набуває подальшого розвиту завдяки правильному господарюванню та використанню сучасних технологій вирощування продукції рослинництва. Для цього є сприятливі природно – економічні умови і вміле управління цим процесом.

Список використаної літератури

1. Аграрна економіка: Підручник/ Семенда Д.К., Здоровцов О.І., Котик П.С., Школьний О.О., Бурляй О.Л., М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П.Бурляй, А.І.Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред.. Д.К. Семенди та О.І.Здоровцова. - Умань, 2005 - 318 с.

2. Авраменко Т.П., О.В. Величко, Л.М. Степасюк. Економіка сільського господарства//Навч.-мет. Видання – Київ : «ЦП «КОМПРИНТ», 2013. – 163с.

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. - 624с.

4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

5. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 495 с.

6. Семенда Д.К. Роль кормової бази у розвитку тваринництва// Економіка АПК, 2002, №2, с.24 - 27.

7. Наказ Міністерства Аграрної політики України „Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств” № 132 від 18.05.2001 зі змінами// Інфодиск „Законодавство України” від 01.04.04, ліцензія №:15АЕ0Е76

8. Економіка підприємства. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

9. Економіка сільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка,

М.М. Рудий, А.А. Чалий: за ред. П.П. Руснака. - Урожай, 2003. - 201 с.

10. Економіка сільського господарства. Коваленко Н.Я. - М.: ЄКМОС, 2000р.

11. Данилевська О.Є. Економічні та зоотехнічні аспекти породної структури молочної худоби України//Економіка АПК, 2002, №3, с.35 - 41.

12. Опря А.Т. Статистика - К.: „Урожай”, 2002р.

13. Статистика. Підручник /Головач А.В. та ін. / - К.: Вища школа,

1996. - 623 с.

14. Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001

15. Правдюк А.Л. Державна реєстрація сільськогосподарських тварин і розвиток галузі тваринництва//Економіка АПК. - 2008. - № 4. С.-98-102.

16. Сонячна М. М'ясну кризу не зупинити? // Агробізнес сьогодні - 2008. - № 7. - с. -14-15.

17. Олійник В. М'ясна справа - не пріоритет? // Агробізнес сьогодні. - 2007 - № 5 - с - 28

18. Оляднійчук Н.В. Ефективність інноваційних технологій при виробництві яловичини // Економіка АПК. - 2008 - № 3 - с. 55-60

19. Круш П.В. Капітал, основні та оборотні засоби підприємства / Круш П.В., Клименко О.В., Подвігіна В.І., Гулевич В.О. – К.: "Центр учбової літератури", 2008. – 328 с.

20. Білик М.Д. Фінансовий аналіз / Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. – К.: КНЕУ, 2005. – 592 с.

21. Будняк Л.М. Удосконалення співвідношень основного і оборотного капіталу в сільськогосподарських підприємствах Поділля: автореф. дис. на здобуття наук. Ступеня канд. екон. наук: спец. 08.02.02 "Економіка та управління науково-технічним прогресом, інвестиційні та інноваційні процеси" / Л.М. Будняк. - К., 1999. – 20 с.

22. Електронний ресурс - http://agroua.net/economics.

23. Радько В.І. Тенденції розвитку виробництва молока в Україні

//Економіка АПК – 2009. - №11. - С. 88-91.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

48669. Расчет цифровой логической КМОП микросхемы серии КР1554 413.5 KB
  В момент времени to выхода вершины несорбирующегося компонента Zo сигнал с выхода пикового детектора 6 устанавливает триггер 27 в единичное состояние. Высокий потенциал с его прямого выхода запускает тактовый генератор импульсов 10. В момент времени выхода вершины пика компонента Z сигнал с выхода пикового детектора 6 поступает на вход установки в ноль триггера 19. Высокий потенциал с его инверсного выхода поступает на один из входов элемента И 7.
48670. Система электроснабжения района города, расположенного в Пермской области 1.03 MB
  Рассмотрим 2 варианта формирования сети 10 кВ – схема с питанием непосредственно от источника питания и вариант с сооружением РТП. Определение места расположения РТП проводится по формулам. РТП см м Xтп 14.38 Таким образом целесообразное место организации РТП – это подстанция.
48671. Кредитування підприємств в сучасних умовах розвитку економіки 138.5 KB
  Для регулювання діяльності комерційних банків Національний Банк України визначає для них такі економічні нормативи: мінімальний розмір статутного фонду; граничне співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою його активів; показники ліквідності балансу. Визначається в процентному відношенні до загальної суми власних коштів банку. У разі систематичного недотримання комерційними банками цього законодавства Центральний банк може: ставити перед засновниками комерційного банку питання про здійснення заходів з фінансового...
48672. Игра Артиллерийская дуэль 195.5 KB
  Одинаковые кубики лежат в прямоугольной коробке. Каждый кубик окрашен в шесть цветов, по числу граней. Дно коробки разделено на квадраты. В каждом квадрате, кроме одного, лежит по кубику. За счет свободной ячейки кубики можно последовательно перекатывать из квадрата в квадрат. Вынимать и переворачивать кубики не разрешается.
48673. Модель регулятора уровня жидкости 99 KB
  Подводящая и отводящая труба – объекты одного класса TTube. Верхний и нижний датчик – объекты одного класса TSensor. Поэтому вводится понятие модели объект Relity класса TRelity. При этом отпадает необходимость в наличии класса TSignl.
48674. Определение стоимости поставок товара на склад 501 KB
  Структура проектируемой базы данных. Создание базы данных программными средствами. Создание базы данных Создание модуля данных
48676. Исследование прохождения сигналов через линейную электрическую цепь 417.5 KB
  Произвести нормирование параметров и переменных цепи. Составить уравнения состояния цепи. Определить переходную характеристику цепи для реакции используя: а аналитический; б численный расчет. Оценить время переходного процесса в цепи по 5 критерию от .