82867

ВПЛИВ ФОНУ ЖИВЛЕННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЯКІСТЬ ПОСІВНОГО ТОМАТУ

Дипломная

Лесное и сельское хозяйство

Стан вивченості питання впливу добрив на процеси росту рівень урожаю та показники якостітоматів. Приріст надземної маси та фотосинтетична діяльність рослин томатів залежно від добрив. В умовах зрошення де створюються оптимальні умови зволоження ґрунту для сільськогосподарських культур...

Русский

2015-03-04

285.79 KB

3 чел.

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

ВПЛИВ ФОНУ ЖИВЛЕННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЯКІСТЬ ПОСІВНОГО ТОМАТУ


ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................................................6

Розділ 1. Стан вивченості питання впливу добрив на процеси росту, рівень урожаю та показники якостітоматів.........................................................................8

Розділ 2. Умови, методика та агротехніка проведення досліджень............................19

Розділ 3. Результати досліджень та їх обґрунтування.................................................26

3.1. Приріст надземної маси та фотосинтетична діяльність рослин томатів залежно від добрив....................................................................26

3.2. Вміст елементів живлення в рослинах і плодах томатів та їх винос урожаєм.........................................................................................................31

3.3. Урожай товарних плодів томатів при різних фонах живлення ....34

3.4. Технологія переробки плодів томатів...............................................37

3.5. Економічна ефективність вирощування томатів.............................48

Розділ 4. Бізнес - план впровадження кращого варіанту досліду у

виробництво……………………………………………………………....51

Розділ 5. Охорона праці……………………………………………………………..68

Розділ 6. Екологічний стан та охорона навколишнього середовища........................74

Висновки і рекомендації виробництву.......................................................................78

Список використаних літературних джерел..............................................................80

Додатки…………………………………………………………………………..…85

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Для південної зони України характерні сприятливі кліматичні умови, наявність значних площ зрошуваних земель, що визначає її як основну зону виробництва високоякісної овочевої продукції. Проте при інтенсивних способах обробітку ґрунту та тривалому зрошенні вирощування овочевих культур супроводжується поступовим зниженням їх урожаїв. Крім того, погіршуються агрофізичні та хімічні властивості ґрунтів, зменшується вміст у них гумусу, що негативно впливає на продуктивність сільськогосподарських культур, їх якість, екологічні умови зони і спонукає до розробки ефективних і більш дешевих елементів вирощування культур.

В умовах зрошення, де створюються оптимальні умови зволоження ґрунту для сільськогосподарських культур серед основних факторів, що найбільшою мірою впливають на показники родючості ґрунту, рівні врожаїв та якість продукції, є оптимізація системи живлення рослин, яку регулюють застосуванням добрив.

Поряд з тим як самі добрива, так і їх внесення, коштують дорого. Тому на сучасному етапі господарювання даний елемент технології при вирощуванні сільськогосподарських культур, як правило, спрощують. Виникає необхідність в агроекологічному обґрунтуванні та поєднанні ресурсозберігаючих систем застосування органічних і мінеральних добрив для відтворення родючості зрошуваного ґрунту, отримання сталих урожаїв томатів з високими показниками якості. Вирішенню саме цих актуальних питань і присвятили дослідження.

Мета і задачі досліджень. Метою досліджень було вивчити вплив на продуктивність і якість томатів найбільш раціонального поєднання післядії гною і норм мінеральних добрив та встановити оптимальну, економічно обґрунтовану норму мінеральних добрив на фоні післядії гною під томати в умовах зрошення південної зони України.

 

 

Задачі досліджень:

- визначити приріст надземної маси, площу листкової поверхні, чисту продуктивність фотосинтезу залежно від норм мінеральних добрив на фоні післядії гною;

- визначити вміст елементів живлення у надземній масі та плодах томатів та їх винос урожаєм залежно від системи удобрення;

- встановити вплив мінеральних добрив на фоні післядії гною на продуктивність плодів томатів;

-  визначити якість товарних плодів томатів та придатність їх для переробки на томат-пасту;

- дати економічне обґрунтування застосування мінеральних добрив на фоні післядії гною;

- обґрунтувати і рекомендувати сільськогосподарському виробництву найбільш раціональну систему удобрення томатів, за якої формується сталий врожай високоякісної продукції.

Об'єкт досліджень: процес формування продуктивності і якості плодів томатів в умовах зрошення під впливом систем удобрення.

Предмет досліджень - процеси росту і розвитку томатів при вирощуванні їх на зрошуваному темно-каштановому середньосуглинковому ґрунті в південній зоні України під впливом систем удобрення.

Методи досліджень - польовий короткотривалий однофакторний дослід, а також загальноприйняті в землеробстві методики супутніх досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше проведено польовий експеримент щодо дослідження впливу системи удобрення на ріст, розвиток, продуктивність і якість томатів.

Виробництву рекомендовано раціональну систему мінеральних добрив під томат на фоні післядії гною. Досягнута можливість одержання стабільної продуктивності томатів з високою якістю плодів.

РОЗДІЛ 1

СТАН ВИВЧЕНОСТІ ПИТАННЯ ВПЛИВУ ДОБРИВ НА ПРОЦЕСИ РОСТУ, РІВЕНЬ УРОЖАЮ ТА ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ТОМАТІВ

Відомо, що на урожай будь-якої культури, у тому числі й томатів, впливає багато факторів. У посушливих умовах півдня України ведення землеробства значною мірою залежить від природно-кліматичних умов. Тому в окремі роки, коли випадає недостатня кількість опадів, гарантовано отримати врожаї культур, що вирощуються, можливо лише на зрошуваних землях. За умов наявності зрошення на перше місце щодо впливу на ріст і розвиток рослин, продуктивність та якість культур, виходить фактор живлення рослин. Так, на частку добрив у можливому прирості врожаю припадає до 70-75 %, тобто добрива є одним із факторів серед технологічних прийомів, який найбільше впливає на підвищення не тільки продуктивності, а і якості вирощеної продукції. Потрібно відмітити, що між цими найбільш впливовими факторами існує дуже тісний взаємозв'язок, тому що одним із найбільш важливих заходів підвищення рівня урожаю і ефективного використання вологи ґрунту є впровадження науково обґрунтованої системи удобрення сільськогосподарських культур.

При достатніх умовах зволоження фон живлення найбільшою мірою впливає на ріст і розвиток рослин, проходження ними етапів органогенезу, накопичення в рослинах поживних речовин, вітамінів, амінокислот, що в кінцевому результаті впливає на величину сформованого врожаю, його якість, зміни показників родючості ґрунту.

Слід відмітити, що в останні роки, добрив застосовують значно менше, порівняно з минулими роками, бо коштують вони як самі, так і їх внесення, досить дорого. За даних умов актуальним питанням являється розроблення прийомів ефективного використання органічних добрив, за рахунок яких покращується родючість ґрунту, створюється сприятливий поживний режим для розвитку рослин, підвищується продуктивність та якість продукції.

Багато вчених відводять органічній речовині важливу роль у відтворенні родючості ґрунту та ефективності сучасного землеробства в цілому [1]. Деякі з них вказують на поступове зниження вмісту гумусу в зрошуваних ґрунтах без достатнього застосування добрив [2,3].

Згідно результатів проведених досліджень при підтриманні бездефіцитного балансу гумусу необхідно вносити не менше 14 тон гною на гектар зрошуваної сівозміни [4].

Досить протилежні дані дослідники наводять про вплив мінеральних добрив на вміст гумусу та елементів живлення в ґрунті. Пов'язано це з тим, що процеси утворення гумусу та вміст елементів живлення залежать відбагатьох факторів, серед яких найважливішими являються: інтенсивність використання сільськогосподарських угідь, ґрунтово-кліматичні умови, системи землеробства, у тому числі внесення добрив тощо.

Гумус ґрунту являється найважливішим джерелом живлення рослин, у ньому міститься значна кількість основних елементів живлення рослин - азоту, фосфору, калію, а також інших макро- та мікроелементів. Як відзначають деякі автори, вміст гумусу тісно корелює з кількістю загального азоту [5,6]. Органічна речовина ґрунту сприяє збереженню іонів фосфору, калію та інших елементів, зберігаючи їх від беззворотнього закріплення мінералами ґрунту. Дослідники виявили, що із збільшенням вмісту гумусу в ґрунті (з 1,70 до 2,51%) при інтенсивному використанні добрив зростало споживання рослинами азоту і фосфору та ці речовини більш активно входили до складних органічних сполук [7].

Серед відомих органічних добрив, які заробляють у ґрунт, значною мірою попереджує міграцію елементів живлення, і перш за все азоту, внесена в якості добрива солома зернових колоскових культур. Дане добриво являється одним з найбільш збіднених на вміст азоту, містить біля 80% органічної речовини целюлозного походження. Застосування соломи озимої пшениці сумісно з мінеральними добривами в умовах зрошення впливає на основні показники родючості ґрунту, врожай та якість вирощуваних культур такою ж мірою, як і напівперепрілий гній [8,9].

Питання родючості ґрунту являється важливим і актуальним. Добрива, зрошення, обробіток ґрунту, чергування культур у сівозміні, інші агротехнічні прийоми значною мірою впливають на основні показники стану ґрунту, а саме на вміст у ньому органічної речовини, макро - та мікроелементів, мікробіологічну діяльність, інші важливі властивості родючості. Дані питання ще недостатньо вивчені в умовах зрошення півдня України, де достатня кількість сонця і тепла та на перше місце виходить оптимізація живлення рослин. Саме при раціональному поєднанні зрошення і добрив тут можна отримувати високі та стабільні врожаї сільськогосподарських культур.

Про зростання ролі добрив у підвищенні продуктивності рослин в інтенсивному землеробстві свідчать дані наукових установ та передовий досвід [10]. Так, вчені повідомляють, що в Україні приблизно 50% приросту врожаю одержують від добрив.

Крім того, зрошувані землі не можуть давати належної віддачі та окупності поливної води без застосування добрив. Установлено, що прирости врожаїв вирощуваних культур від зрошення в умовах південного Степу України за останні 20 років склали: на озимій пшениці - 31,6, кукурудзі на зерно - 62,9, кукурудзі на силос -- 466, зеленій масі люцерни минулих років - 446, кормових буряках - 991, сої — 19,1 ц/га [11]. Для забезпечення високих і стабільних врожаїв сільськогосподарських культур на зрошуваних землях обов'язковою умовою являється внесення в достатній кількості добрив, які забезпечують високу віддачу. Як повідомляє автор, ще більші прирости врожаїв вирощуванихкультур отримують при внесенні мінеральних добрив сумісно з гноєм.

У той же час визначено суттєвий вплив добрив і на рівні врожаїв овочевих культур. Згідно досліджень деяких авторів [12] врожаї овочевих культур без їх внесення зменшуються на 25 - 40%. Поряд з тим, відмічено, що застосування 1 ц NРК підвищує врожайність овочевих культур на 50 - 70 ц/га. Автори відзначають, що, при цьому,покращуються показники якості продукції, продовжується термін зберігання, підвищується родючість ґрунту. Про те, що максимальні врожаї сільськогосподарських культур хорошої якості можна отримувати при сумісному внесенні мінеральних і органічних добрив, повідомляють й інші вчені. У дослідженнях, проведених у південному регіоні України, встановлено, що при внесенні NPK на фоні 60 т/га гною приріст врожаю капусти пізньої становив 115 ц/га порівняно з неудобреною ділянкою [13].

Приріст врожаю томатів - 120 ц/га отримали при внесенні 40 т/га гною та Р20К90 або на 30,1% більше від урожаю без добрив. Серед окремих елементів живлення перевагу в підвищенні врожаїв вирощуваних культур вчені надають азотним добривам, бо саме вони забезпечують максимальне перетворення речовин в азотмісткі сполуки, тобтосприяють одержанню високоякісного врожаю, а фосфорні та калійні - їх накопиченню в доступних для рослин формах і для підвищення ефективної родючості ґрунту без забруднення навколишнього середовища [14].

Про вирішальне значення азотних добрив у формуванні сільськогосподарських культур всім відомо.

Проте, слід відмітити, що нестача фосфору в ґрунті призводить до зменшення ефективності азотних і калійних добрив на 15 - 20%. Тобто, для отримання високих врожаїв культур дуже важливо, щоб кількість елементів живлення в ґрунті, в тому числі і фосфору, була збалансованою.

При підвищенні продуктивності землеробства, і особливо на ґрунтах легкого механічного складу, буде зростати значення також калійних добрив.

Не менш важливим фактором, який впливає на урожай культур, являється елемент живлення, що знаходиться в мінімумі. Тому, одним із завдань системи застосування добрив, є створення збалансованості всіх необхідних елементів живлення, в тому числі і мікроелементів. При збалансованості з останніми ефективність мінеральних добрив підвищується на 10 - 15 %, при цьому зменшуються втрати поживних речовин з добрив, попереджається забруднення довкілля. Підвищення врожаю культур на  5 - 15% отримано від обробки насіння або проведення позакореневих підживлень мікроелементами [15]. Про відповідні результати щодо впливу мікроелементів на продуктивністькультур повідомляють й інші дослідники [16]. Деякі з них спостерігали підвищення врожаю томату на 72 ц/га (при урожайності у контрольному варіанті 334 ц/га) від застосування цинкового суперфосфату) на чорноземі південному.

Продуктивність земель, особливо зрошуваних, можна значно підвищити до потенційних рівнів, і перш за все, шляхом регулювання системи живлення рослин. Однак, в умовах виробництва, в більшості випадках, вона ще залишається невисокою. Добрива найбільшою мірою впливають на рівень врожаю сільськогосподарських культур. У науково-дослідних установах, передових господарствах та в розвинутих країнах світу на їх частку у створенні врожаю припадає 75%. Інші відомі прийоми займають значно менший відсоток. Наприклад, дослідженнями багатьох вченихвстановлено, що врожай вирощуваних культур залежить від способів обробітку ґрунту. За повідомленнями дослідниківна оптимальному фоні добрив сумісне використання провокаційного поливу і гербіцидів при подальшому напівпаровому обробітку ґрунту сприяє зменшенню забур'яненості і обумовило підвищення врожаю томатів на 33 -- 60 ц/га [17].

Тобто досягти високої культури землеробства можна шляхом врахування і оптимізації усіх основних прийомів: системи удобрення, що враховує тип ґрунту, потребу культури, зрошення, обробітку ґрунту, систему захисту рослин тощо. Дані питання актуальні, їх вивчення витікає із запиту виробництва. Крім того, вони в тому чи іншому аспекті впливають не тільки на показники родючості ґрунту, продуктивність культур, а й на якість одержаного врожаю.

Проте, слід відмітити, що залежно від умов вирощування, використання основних прийомів якість вирощеної продукції можна як покращити, так і погіршити. Наприклад, порушення оптимальних доз та співвідношень поживних речовин у мінеральних добривах і строків їх внесення може негативно впливати на метаболізм органічних сполук, і особливо, на синтез амінокислот і білків. Саме дані компоненти мають дуже важливе значення в оцінці якості врожаю, тому що вони визначають харчову та кормову цінність.

Найбільшою мірою на ці показники впливають добрива. Так, в результаті багаторічних досліджень виявлено, що основна роль у підвищенні вмісту білка в сільськогосподарських культурах належить азотним добривам. Потрібно відмітити, що шляхом регулювання азотного живлення вміст білка можна підвищувати в 2 рази. За оцінкою авторів найважливішими факторами, які впливають на білок, являються азотне живлення та вологозабезпеченість. У той же час необхідно відзначити, що значне збільшення вмісту білка в рослинах при застосуванні зростаючих доз азотних добрив відбувається переважно за рахунок малоцінних фракцій [18].

Підвищені ж дози азотних і фосфорних добрив на фоні калійних сприяють більш ефективному засвоєнню азоту та включенню його до білкових сполук усіх рослин. Дослідники спостерігали покращення показників якості овочів і картоплі при застосуванні підвищених доз добрив. Так, вміст сухої речовини в плодах томатів, порівняно з неудобреними рослинами, підвищився на 10,2%, вміст аскорбінової кислоти в цибулі - на 20%, крохмалю в бульбах картоплі - на 21,0%, а аскорбінової кислоти - на 44,0%.

Дані щодо погіршення якості зрошуваних плодів томатів наводять деякі вчені, провівши дослідження на чорноземі звичайному. Так, згідно одержаних ними даних вміст сухої речовини в плодах зрошуваних томатів становив 5,1-5,2%, а незрошуваних - 6,8%. При цьому повідомляється, що на якість плодів томатів найбільшою мірою впливало зрошення. В їх дослідженнях в зрошуваних плодах, порівняно з вирощеними на суходолі, зменшувався вміст сухої речовини, загальних цукрів, вітаміну С, але валовий збір усіх наведених інгредієнтів із зрошуваного гектарупідвищувався [19].

На темно-каштановому ґрунті встановили зміни якісних показників плодів залежно від режиму зрошення. Так, у плодах сорту Советский 679 вміст сухих речовин при вирощуванні томатів на зрошенні становив 6,8, при підтримці вологості ґрунту в період вегетації 70% НВ - 5,5, а 70-80-70% НВ - 5,0%. Кількість загальних цукрів була 5,4; 3,9 та 3,4%, кислотність - 0,44; 0,35, 0,30%, а урожайність – 369, 854 та 1066 ц/га.

Відомі дослідження, які свідчать, що при зменшенні поливних норм негативна дія зрошення на якість овочевої продукції послаблюється. Пояснюється дане явище тим, що вимивання мінеральних речовин із листків рослин при дощуванні може досягти до 50% від загальної кількості зольних елементів, додаючи при цьому, що найбільшою мірою цьому підлягають речовини, які знаходяться у формі іонів. У літературі зустрічаються й інші відомості щодо впливу технології поливу, і перш за все дощування, на вилуговування мінеральних та органічних сполук із рослин, що впливає на врожай і якість продукції. Так, у дослідженнях, що проведені раніше в нашій зоні, врожайність томатів сорту Молдавський ранній залежно від режиму зрошення коливалася від 446 до 630 ц/га, а у гостропосушливій зоні при підтримці найменшої вологості ґрунту до плодоношення і в період плодоношення на рівні 60 - 65% отримана врожайність томатів 515 ц/га, а 80 -85% НВ- 652 ц/га [20].

Таким чином, не тільки режими зрошення, які дозволяють регулювати вологість ґрунту в період вегетації рослин, а й способи поливу, технологічні прийоми даного процесу, як бачимо із свідчень дослідників, впливають на врожай та якісні показники плодів томатів.

За результатами ж досліджень, проведених на лугових ґрунтах важкого механічного складу відзначається пропозитивний вплив добрив і зрошення на якісні показники томатів , а саме про підвищення в плодах сухої речовини, загальних цукрів, аскорбінової кислоти та про покращення цукрокислотного коефіцієнту плодів томатів. Так, усередньому за три роки досліджень при внесенні N90Р60К30 наведені показники становили відповідно: 4,4; 3,2; 19,2, вміст кислот 0,48, а без добрив - 4,0%; 2,8%; 18,9 мг% та 0,49%. На фоні подвоєної дози добрив - N180Р120К60 у плодах відповідно містилося 4,3% сухої речовини; 3,1% загальних цукрів; 19,7 мг% аскорбінової кислоти та 0,51% кислот, тобто крім аскорбінової кислоти усі показники якості плодів томатів дещо погіршилися, порівняно з одинарною дозою добрив -N90Р60К30 [21].

Щодо впливу на біохімічні показники плодів томату, то при проведенні трьохрічних досліджень на чорноземах вилугованих в умовах зрошення виявилися кращими така ж доза азотного та дещо більша фосфорного і калійного добрива. При внесенні N90Р90К90 у дослідженнях авторів урожайність томатів сформована на рівні 636 ц/га, вміст сухої речовини в плодах становив 5,84%; загальних цукрів 3,12%, аскорбінової кислоти 16,5 мг%, тоді як без добривнаведені показники відповідно становили 5,98; 5,72; 2,81 та 11,9.

Відзначається також про позитивний вплив добрив на якість плодів томату при вирощуванні їх на чорноземних ґрунтах як без зрошення, так і при зрошенні [22]. Автори відзначають, що застосування підвищених доз добрив, у тому числі і азотних, сприяло суттєвому росту рівня врожаю, збільшувало вміст у плодах загального цукру і аскорбінової кислоти за виключенням дози N480, при якій наведені показники якості зменшувалися.

Про важливу роль в накопиченні цукрів у томатах збалансованого мінерального живлення рослин повідомляють і інші вчені. Так, провівши дослідження, вони встановили, що від внесення бору, молібдену, марганцю та міді на фоні NК вміст цукрів у плодах томатів підвищився з 2,9 до 3,4%. Збільшення ж даного показника в плодах томатів при застосуванні високих доз калійних добрив пояснюється наявністю калію в ґрунті.

Проте на збіднених на калій дерново-підзолистих ґрунтах від внесення калійного добрива в дозі 120 кг/га поживної речовини на фоні N60Р90 урожай томатів підвищився на 76 ц/га або 29%, а вміст цукрів у плодах - з 2,01 до 2,42% [23]. Разом з тим, відзначаючи позитивний вплив добрив під томати на чорноземі звичайному важкосуглинковому деякі автори повідомляють, що при достатній забезпеченості ґрунту даним елементом живлення, калійні добрива малоефективні. У зв'язку з цим на даних ґрунтах вони рекомендують вносити під томати N180Р240 абоN180 Р240К90. На важливість калійного живлення щодо впливу на цукристість культур звернули увагу і інші дослідники. Однак цілий ряд вчених відзначає, що вміст калію в продукції не повинен перевищувати 4%, а відношення калію до суми кальцію та магнію не повинно перевищувати 2,2, тому що дана величина являється максимальною.

Деякі науковці спостерігали зменшення такого важливого показника якості овочевих культур як вміст аскорбінової кислоти під впливом високих доз азотних добрив [24]. Дане явище спостерігали і інші вчені, проте в їх дослідженнях при внесенні подвійних доз фосфорних і калійних добрив кількість аскорбінової кислоти в плодах томатів збільшувалась на 3,1-7,3 мг%. Установлено, що найбільшою мірою на вміст аскорбінової кислоти в плодах томатів впливають калійні добрива, а саме при збільшенні їх дози в      4 рази кількість аскорбінової кислоти підвищилася до 30 при 22 мг% у неудобрених плодах.

Узагальнюючи значення окремих елементів живлення щодо впливу на показники якості плодів томатів можна відзначити, що дослідники отримали різні результати досліджень, що залежить від типу ґрунту, зони та умов вирощування, рівня врожаю, особливостей сорту і перш за все від забезпеченості ґрунту макро- і мікроелементами. Так визначено, що як нестача, так і надлишок будь-якого елемента живлення в ґрунті суттєво впливає на урожай і якість продукції. Наприклад, у результаті азотного голодування рослин у плодах томатів зменшується вміст сухої речовини, цукрів, титруємих кислот відповідно на 23,25 та 26%, нестача фосфору призводить до зниження наведених показників на 30, 43 і 19%.

Незбалансованість азоту з іншими елементами та його надлишок може призвести до накопичення в продукції нітратів у надлишкових кількостях. Підвищені концентрації нітратів у продуктах харчування негативно впливають наздоров'я людей. Установлено, що найбільша кількість нітратів до організму людини за добу потрапляє з овочами - 67%. Тому при вирощуванні овочевих культур, а особливо томатів, необхідно турбуватися про отриманнявисокоякісної безнітратної продукції.

Поряд з великою цінністю томатів, як овочів, що збагачені вітамінами і необхідними для людини мінеральними солями, потрібно відмітити високі смакові якості даних плодів, вміст у них цукрів, вітамінів А, В, С, В1, В2, кислот – яблучної та лимонної, білкових сполук, заліза, азотистих речовин, крохмалю тощо. За показником накопичення нітратів томати відносять до третьої групи, як культура, яка характеризується низьким вмістом нітратів. Однак існують значні коливання у накопиченні нітратів однією і тією ж культурою в межах сорту. Важливе значення належить також органічним добривам і особливо сидератам, які закріплюють азот у ґрунті, попереджують його вимивання, що в свою чергу сприяє зниженню вмісту нітратів у продукції.

Томати майже не реагують накопиченням нітратів при внесенні підвищених доз добрив. Так, за даними, що отримані в результаті дослідів Інституту овочівництва і баштанництва УААН, у плодах томатів, що вирощені без добрив їх містилося 53, при внесенні N120P120K120 – 49, а    N480P120K120 - 51 мг/кг, тоді як, наприклад, у столового буряку на фоні застосування наведених доз добрив нітратів містилося відповідно: 788, 1112 та 2484 мг/кг сирої речовини при ГДК для цих культур 150 та 1400 мг/кг. Більшість науковців найбільш ефективним щодо впливу на показники родючості ґрунту, продуктивність та якість сільськогосподарських культур вважають сумісне застосування органічних і мінеральних добрив. Вважається, що за умов нестачі мінеральних добрив, певну їх частину доцільно замінити органічними.

Проте лише раціональне та вміле використання добрив може зробити ефективним їх застосування [25]. При інтегрованій системі удобрення та поєднанні внесення мінеральних і органічних добрив стає можливим одержання сталих врожаїв з високими показниками якості вирощеної продукції.

Як видно з літературного огляду, добрива, зрошення, обробіток ґрунту, чергування культур у сівозміні та інші складові технологічних прийомів залежно від типу ґрунту, кліматичних умов, інших факторів впливають на показники родючості ґрунту, ріст і розвиток рослин, рівень урожаю та його якість.

У зв’язку з недостатністю досліджень щодо впливу сумісного застосування органічних і мінеральних добрив під томати в умовах зрошення півдня України на урожай та якість плодів були проведені відповідні досліди.


РОЗДІЛ 2

УМОВИ, МЕТОДИКА ТА АГРОТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

Вплив фону живлення на продуктивність і якість посівного томату вивчали в польових дослідах, які проводили протягом 2003-2004 років у дослідному господарстві Інституту землеробства південного регіону УААН, розташованому в зоні Інгулецької зрошувальної системи.

Для зони південного Степу України характерна незначна кількість опадів, низька вологість повітря, часті суховії, теплі осінь та зима, а також тривалий безморозний період. Так, у зоні Інгулецької зрошувальної системи в середньому за рік випадає 350 - 400 мм опадів.

Середньорічна температура повітря тут коливається у межах 9,7 - 11,7°, а найбільш жаркого місяця - липня - 22,6 - 24,0°С. Безморозний період триває в даній зоні 170 – 180 днів, що сприяє вирощуванню овочевих культур.

Зима в південному Степу України нетривала і малосніжна. Багаторічна середньомісячна температура січня складає мінус 3,2°С.

Весна наступає недружно. Погода стоїть холодна. Весняний сезон триває 55-60 днів. У квітні середньодобові температури повітря нижче 0°С бувають рідко. Початок вегетаційного періоду в південній частині Степу частіше настає у кінці березня. Квітень і особливо травень теплі. Середньомісячна температура повітря становить відповідно +9,3 ;+ 16,2°С; а максимальна - +29,0° та +34,0°.

Щодо кількості опадів, то серед весняних місяців найбільш дощовим, як правило є травень, коли випадає близько 20 мм опадів. Уже весною бувають суховії.

Літо тепле. Середньомісячна температура найжаркішого місяця липня становить 23°С, а в окремі дні вона сягає 39 С і більше. Такі високі температури повітря приводять до пригнічення рослин навіть у випадку хорошоїзабезпеченості їх вологою. Для зони характерні суховії, які можуть продовжуватися протягом 4-7 днів.

Близько 34 - 40% всієї річної кількості опадів приходиться на літній період, проте дощі випадають переважно у вигляді злив і їх опади використовуються рослинами не повністю, тому що високі температури повітря і часті сильні вітри в цей період підсилюють випарування вологи як із ґрунту, так і рослин. Бездощові періоди можуть тривати більше 40 днів.

Осінь тепла, продовжується 65 - 70 днів. У вересні температура повітря в першій декаді складає 18,7°, у другій - 16,8°, а у третій -- спостерігаєтьсі перехід її через 15°. Тепле літо і початок осені при наявності вологи в ґрунті

позитивно впливає на розмноження ґрунтових мікроорганізмів та розклад ними органічних речовин - заораних післяжнивних решток, гною тощо.

Заморозки на ґрунті можуть з’явитися у середині жовтня. Вони припиняють вегетацію овочевих культур. Іноді після заморозків наступає тепла погода, яка продовжується протягом 3-4 тижнів.

Сума активних температур (середньодобова вище 10°) за середніми багаторічними даними коливається в межах 3200 -3500 , а в південній частині Степу - 2900 - 3100. Тобто ресурсів тепла в зоні Степу достатньо для вирощування овочевих та інших теплолюбивих культур.

Закладення та проведення дослідів, відбір ґрунтових і рослинних зразків, підготовку їх до аналізу проводили згідно методичних вказівок, ДСТУ [26, 27, 28].

Повторність досліду чотириразова, посівна площа ділянок  80 м2, облікова – 20 м2. Гній вносили під попередню культуру – кукурудзу на зерно, а мінеральні добрива – сульфат амонію, амофос, та калійну сіль врозкид під оранку згідно схеми досліду.

Ґрунт дослідних ділянок темно-каштановий середньосуглинковий слабосолонцюватий. В орному шарі ґрунту дослідної ділянки в роки досліджень у середньому містилося 2,20 % гумусу, валових азоту, фосфору та калію 0,17; 0,18 та 2,7 % відповідно, у тому числі рухомих: 25; 65 та 380 мг/кг ґрунту, рН водної витяжки 7,2.

Польові досліди проводили за наступною схемою:

1.      Гній 40 т/га під попередню культуру - фон;

2.      Фон + N90Р90К60;

3.      Фон + N120Р90К60;

4.      Фон + N150Р90К60;

5.      Фон + N180Р90К60.

Ґрунтові та рослинні зразки відбирали за варіантами досліду з двох несуміжних повторень. У ґрунті визначали вміст гумусу (за Тюріним), загальних азоту (за Починком), фосфору (варіант Мерфі-Рейлі з аскорбіновою кислотою), калію (на полуменевому фотометрі), нітратного азоту (за Грандваль-Ляжем), рухомого фосфору (за Мачигіним), обмінного калію (в 1% вуглецевоамонійній витяжці на полуменевому фотометрі), рН (за шкалою Алямовського). Вологість ґрунту  термостатно-ваговим методом.

Протягом вегетаційного періоду проводили біометричні виміри: площі листкової поверхні, наростання сирої та сухої біомаси надземної частини томатів. Для визначення динаміки наростання надземної біомаси відбирали по десять рослин з двох несуміжних повторень за фазами розвитку. Визначали масу листків та стебел, а після фази масове плодоутворення і плодів. Зразки подрібнювали, відбирали по дві наважки (100 г) із кожного відібраного повторення, висушували при температурі 105 oС протягом 6-8 годин і зважували.

Площу листкової поверхні встановлювали методом висічок з наступним розрахунком за формулою (2.1):

 

 де                                           (2.1)

 

S    площа листкової поверхні, см2;

К   кількість висічок, шт.;

Y    площа однієї висічки, см2;

Р   маса висічок, г;

В   маса листків, г.

Чисту продуктивність фотосинтезу визначали за методикою, описаною А.А.Ничипоровичем, згідно формули (2.2) Кідда-Веста-Бріггса:

 

 де                                              (2.2)

Фч.пр. - чиста продуктивність фотосинтезу, г/см2 за добу;

В1, В2 - вага сухої речовини з 1 м2 на початку та в кінці облікованого проміжку часу, г;

Л1, Л2 - площа листкової поверхні з 1 м2 на початку та кінці облікованого проміжку часу, м2;

Т - кількість днів між першим та другим визначенням.

У надземній масі та плодах томатів з однієї наважки після мокрого озолення за Гінзбургом визначали: вміст загального азоту - за К’єльдалем, - фосфору варіант Мерфі-Рейлі з аскорбіновою кислотою; калій наполуменевому фотометрі; вміст нітратів - потенціометрично іонселективним методом; цукрів - за Бертраном; вітаміну С (аскорбінової кислоти) - за Муррі, сухої речовини - ваговим методом; кислотність - титруванням 0,1N NаОН.

Дані врожаю і результати досліджень, що одержані в дослідах, обробляли за сучасними методами варіаційної статистики.

Економічну ефективність вирощування томату розраховували за сучасними загальноприйнятими методиками [29].

Агротехніка проведення дослідів була загальноприйнятою для зони зрошення півдня України. Вирощували сорт томату “Лагідний”. Виведений Київською дослідною станцією ІОБ УААН шляхом схрещування сортів Іскорка й Колджей з наступним відбором форм, придатних для цільноплідного консервування. Включений до Державного реєстру селекційних досягнень Російської Федерації і до Реєстру сортів рослин України для вирощування у відкритому ґрунті. Ранньостиглий, дозрівання плодів наступає через 101-107 діб після появи повних сходів. Період плодоносіння становить 37-42 діб. Універсального використання, для свіжого споживання й цільноплодного консервування.

Кущ звичайний, детермінантний, середньогілястий, прямостоячий, добре облистяний, низькорослий, висотою 50-52 см. Листок звичайний, великий, темно-зелений, гофрований. Суцвіття проміжне, одноразово розгалужене, компактне, з 6-8 плодами. Перше суцвіття закладається над 6-7 листком, наступні - через 1-2 листка. Плодоніжка без зчленування. Плід сливоподібний, гладкий, червоний, середній, масою 50-60г, з 2-3 камерами.

Урожайність товарних плодів 60-80 кг із 10 м2. Продуктивність 1 рослини 2,4-2,8 кг плодів. Смакові якості відмінні (5 балів). Вміст сухої речовини 5,6-    6,2 %, сума цукрів - 2,6 %, аскорбінової кислоти - 24 мг на 100 г сирої речовини. Транспортабельний, лежкий. Добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Придатний для одноразового комбайнового збирання врожаю.

Слабо вражається бактеріальною плямистістю вегетативної маси,   середньо – септоріозом.

Після збирання попередника поле дискували, потім вносили мінеральні добрива і робили зяблеву оранку. Весною поле боронували, а перед посівом проводили культивацію. Сіяли томати в другій половині квітня. На гектар висівали 1,5 - 1,6 кг насіння. Ширина міжрядь 70 см, густота стояння -40 -   50 тис. рослин на гектарі. Після сівби поле прикочували. За час вегетації в роки досліджень проводили по 3 - 4 міжрядних культивації та формували густоту стояння рослин вручну. Поливи проводили дощувальним агрегатом ДДА-100 МА. Вологість ґрунту підтримували на рівні 80% НВ. Так, за вегетаційний період проводили по 6 - 7 поливів поливними нормами 450 - 600 м3/га з таким розрахунком, щоб вологість ґрунту підтримувати на рівні  80% НВ.

Збирання проводили в декілька прийомів за мірою дозрівання томатів поділяночно вручну.

Характеризуючи, погодно-кліматичні умови проведення досліджень, потрібно відзначити, що 2003 рік виявився досить сприятливим для отримання повноцінних сходів та формування продуктивних органів рослин томатів   (табл. 2.1).

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Метеорологічні показники у роки проведення дослідів за даними

Херсонської агрометеорологічної станції (АМС)

Місяці

Середньодобова температура повітря, оС

Сума опадів,

мм

Середньодобова відносна вологість повітря,

%

2003

2004

серед-

ньо-багато-річна

2003

2004

середньо-багато-річна

2003

2004

середньо-багато-річна

Січень

-2,6

-0,3

-3,0

48,3

59,6

33

88

89

86

Лютий

-6,3

-0,3

-1,8

48,6

32,9

31

76

82

83

Березень

0,3

5,3

2,3

44,6

14,0

26

76

71

79

Квітень

8,4

10,2

10,0

14,0

13,1

33

57

60

68

Травень

19,5

14,8

16,0

54,1

97,1

42

49

68

65

Червень

20,3

18,6

19,9

39,2

54,3

45

55

67

64

Липень

21,5

21,8

21,9

67,7

101,9

49

72

68

61

Серпень

22,6

21,4

21,3

46,9

120,3

38

62

76

60

Вересень

16,0

17,1

16,4

4,9

20,5

40

62

73

67

Жовтень

10,1

10,8

9,8

45,7

42,8

28

77

81

75

Листопад

5,5

5,5

4,4

23,7

47,7

36

87

86

85

Грудень

1,3

2,5

0,1

86,0

52,6

40

20

85

88

Середньо-

річна

9,7

10,6

9,8

458,1

656,8

441

71

76

73

У період появи сходів (перша - друга декада травня) спостерігалась жарка погода. Середньомісячна температура повітря становила 19,5 °С, що на 3,5° вище середньої багаторічної. Опадів у цьому місяці випало на 12 мм більше за середньомісячну кількість.

У червні також погода була жаркою. Середньомісячна температура повітря становила 20,3° або була на 0,4° вище середньобагаторічної. Опадів випало 39,2 мм або 87% норми.

Температура повітря в липні та серпні була типовою для нашої зони при дещо більшій кількості опадів порівняно з середньобагаторічною. Такі умови тепло та вологозабезпечення задовільно впливали на розвиток томатів.

Більш вологим виявився 2004 рік. Середня температура повітря місяців вегетації рослин томатів була або на рівні або трошки нижче ніж середньобагаторічна.

Опадів за період вегетації томатів випало 374 - 394 мм, що становить 184 215% норми. Ефективні опади випали в 1 декаді травня та в період цвітіння –масове плодоутворення. У цілому погода сприяла появі дружних сходів, росту і розвитку рослин та плодоутворенню.

Осінній період був теплим, сухим і досить сприятливим для збирання врожаю.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБҐРУНТУВАННЯ

 

3.1. Приріст надземної маси та фотосинтетична діяльність рослин томатів залежно від добрив

Важливою умовою формування високої продуктивності будь-якої сільськогосподарської культури являється накопичення надземної маси. З неї рослини мобілізують вуглеводи, азотисті та інші речовини для утворення продуктивної частини врожаю.

Багато вчених відзначають тісний зв'язок між урожаєм культури та масою вегетативних органів. Виключно важлива роль належить надземній масі рослин у південному регіоні України, де до фази повної стиглості у більшості сільськогосподарських культур значна частина листкового апарату відмирає. Тому потрібно створювати для них оптимальні умови освітлення, зволоження та живлення.

За темпами приросту надземної маси можна виявити вплив різних факторів на рослину. Інтенсивність накопичення рослинами біомаси значно залежить від рівня мінерального живлення. Так, покращення умов живлення рослин томату сприяло більш швидкому росту стебел, прискорювало настання фази цвітіння, збільшувало кількість та масу плодів у всіх варіантах досліду. Найбільш інтенсивний ріст і розвиток рослин спостерігався на фоні застосування органо-мінеральної системи живлення. Сприятливий вплив застосування мінеральних добрив на динаміку росту томатів, збільшення площі листкового апарату, інтенсивність приросту надземної маси рослин відмічено й у інших дослідах [30]. На дані процеси позитивно впливає і фактор оптимального зволоження ґрунту протягом вегетації томатів. На фоні ж достатнього забезпечення рослин вологою на перше місце виходить їх поживний режим.

Потрібно відмітити, що кожний з елементів живлення неоднаково впливає на ріст і розвиток рослин. Так, за умов недостатнього азотного живлення рослини дуже повільно ростуть, слабо розвиваються, листкова поверхня їх має світло-зелене аж до жовтого забарвлення, формує малі за розміром стебла та суцвіття. На фоні ж надмірного азотного живлення утворюються листки з великими та тонкостінними клітинами, що легко піддаються травмуванню за несприятливих погодних умов та пошкодженню шкідниками. Такі рослини, як правило, формують високий урожай надземної маси, але часто практично не підвищують урожай репродуктивних органів плодів, зерна тощо. Тому потрібно застосувати для кожної культури оптимальне азотне живлення.

Безпосередня потреба рослин у живленні повинна відповідати динаміці поглинання окремих елементів живлення протягом росту рослин, швидкості їх використання, добору і співвідношенню поживних речовин, що засвоюють рослини на різних етапах росту і розвитку. Потреба рослин у тих або інших елементах живлення безпосередньо пов'язана з величиною врожаю, а їх співвідношення, що характеризують якість живлення, впливають темпи росту і розвитку. Важливо знати реакцію рослин на концентрацію поживного середовища, тому що цим обумовлюється відношення рослин до доз добрив і до реакції середовища. Учення про живлення будь-якої культури є теоретичною основою її удобрення.

Наші спостереження показали, що накопичення вегетативної маси рослинами томату значною мірою залежать від фону їх живлення. Так, на початку цвітіння під впливом внесених мінеральних добрив вона збільшилась порівняно з фоном (гній 40т/га під попередню культуру – кукурудзу на зерно) на 14,9-46,0% (табл. 3.1). Дана залежність залишається до збирання врожаю, тобто до повної стиглості плодів, коли збільшення вмісту сухої речовини від добрив становило 17,1-44,3%. Проте абсолютні значення цього показника у фазу збирання томатів зменшилися, порівняно з періодом масового плодоутворення, коли вони були максимальними. Саме від початку цвітіння до масового утворення плодів спостерігали найвищі темпи накопичення сухої маси рослин томату. Середньодобові прирости в удобрених варіантах досліду становили 14,56-16,91 г/м2, а по фону тільки 40 т/га гною – 11,56 г/м2.

Таблиця 3.1

Вплив добрив на накопичення сухої речовини рослинами томатів

(середнє за 2003-2004 рр.)

Варіант

Вміст сухої речовини

(листкостебельної маси), г/м2

Приріст сухої речовини за міжфазний період „цвітіння – масове плодоутворення”

початок

цвітіння

масове плодо-

утворення

повна стиглість плодів

за міжфазний період

у середньому за добу

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

172,7

403,8

283,9

231,1

11,56

Фон + N90Р90К60

198,4

489,6

332,4

291,2

14,56

Фон + N120Р90К60

228,7

545,2

379,7

316,5

15,83

Фон + N150Р90К60

249,3

579,8

401,2

330,5

16,53

Фон + N180Р90К60

252,1

590,2

409,7

338,1

16,91

 

Відсутність приросту маси рослин на час достигання плодів і навіть істотне зменшення його, порівняно з початком масового плодоутворення пов’язано з відмиранням більшої частини листкового апарату, про що свідчать і дані площі листкової поверхні посіву томатів (табл. 3.2). Якщо під впливом добрив у міжфазний період початок цвітіння – масове плодоутворення площа листкової поверхні була більшою на 34,7 – 55,4%, то від масового утворення до повної стиглості плодів цей показник суттєво зменшився, але за внесення мінеральних добрив перевищував фон на 20,2-38,3%.

Слід зазначити, що натуральні величини приростів надземної маси та листкової поверхні томатів, за внесення N120N150 та N180 по фону післядії гною різнилися несуттєво.

 

Таблиця 3.2

Площа листкової поверхні посіву залежно від норм азотного добрива в основні періоди вегетації томатів (середнє за 2003-2004рр.)

Варіант

Площа листкової поверхні посіву, тис. м2/га

Приріст площі у міжфазний період початок цвітіння – масове плодоутворення

Зменшення площі за міжфазний період масове плодоутворення – повна стиглість плодів

початок цвітіння

масове плодо-

утворення

повна стиглість плодів

тис. м2/га

%

тис. м2/га

%

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

16,32

28,65

18,40

12,35

100,0

10,25

100,0

Фон + N90Р90К60

18,12

34,73

22,41

16,61

134,7

12,32

120,2

Фон + N120Р90К60

18,93

35,91

23,12

16,98

137,7

12,79

124,8

Фон + N150Р90К60

19,38

38,17

24,14

18,79

152,4

14,03

136,9

Фон + N180Р90К60

19,65

38,81

24,63

19,16

155,4

14,18

138,3

 

Не менш важливе значення окрім площі листкової поверхні має чиста продуктивність фотосинтезу, яка саме і характеризує ефективність роботи асиміляційної поверхні.

Відповідно одержаних нами даних, у рослин усіх варіантів досліду чиста продуктивність фотосинтезу досягла максимуму у міжфазний період початок цвітіння – масове плодоутворення (табл. 3.3). При внесенні мінеральних добрив вона була більшою, порівняно з післядією гною. Знову ж таки за умови застосування N90 та N120 по фону оптимальної норми РК та гною цей показник відповідно підвищився на 8,8 та 11,7%, а N150 та N180 – на 14,3 і 15,5%. Суттєвого збільшення його не спостерігали через взаємозатінення рослин на фоні високих норм добрив.

Таблиця 3.3

Вплив добрив на чисту продуктивність фотосинтезу томатів

(у середньому за 2003-2004 рр.), г/м2 за добу

Варіант

Міжфазний період

початок цвітіння – масове плодоутворення

масове плодоутворення – масовий збір плодів

г/м2 за добу

% до фону

г/м2 за добу

% до фону

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

6,78

100,0

3,85

100,0

Фон + N90Р90К60

7,38

108,8

4,77

123,9

Фон + N120Р90К60

7,57

111,7

5,25

136,4

Фон + N150Р90К60

7,75

114,3

5,11

132,7

Фон + N180Р90К60

7,83

115,5

5,14

133,5

 

У міжфазний період масове плодоутворення – масовий збір плодів чиста продуктивність фотосинтезу зменшується, що пов’язано й тісно корелює з площею листкової поверхні. На фоні внесення норм азотного добрива 150 та 180 кг/га діючої речовини даний показник виявився навіть дещо меншим, порівняно з нормою N120.

Таким чином, мінеральні добрива, внесені на фоні післядії гною, впливали на приріст надземної маси томатів, формування площі листкової поверхні та чисту продуктивність фотосинтезу протягом усього вегетаційного періоду цієї культури.

3.2 Вміст елементів живлення в рослинах і плодах томатів та їх винос урожаєм

Вміст елементів живлення в надземній частині рослин сільськогосподарських культур не є постійною величиною і змінюється протягом вегетації. Умови ж вирощування і особливо добрива значною мірою впливають на кількість елементів живлення в рослинах.

Результати наших досліджень показали, що вплив мінеральних добрив на фоні післядії гною на вміст поживних речовин був помітним уже у період цвітіння томатів, хоч і не досить суттєвим (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Вміст основних елементів живлення в рослинах томатів залежно від фону живлення, % (середнє за 2003-2004 рр.)

Варіант

У фазу цвітіння

На початку плодоутворення

N

Р2О5

К2О

N

Р2О5

К2О

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

2,42

1,12

4,72

2,01

0,71

3,29

Фон + N90Р90К60

2,53

1,16

4,81

2,12

0,73

3,41

Фон + N120Р90К60

2,58

1,18

4,84

2,14

0,73

3,47

Фон + N150Р90К60

2,62

1,19

4,87

2,14

0,74

3,50

Фон + N180Р90К60

2,64

1,18

4,88

2,16

0,75

3,52

Дещо більшим, наприклад, вміст загального азоту залежно від норми азотного добрива був на фоні Р90К60 при внесенні N90 у період цвітіння 2,42, N120 – 2,53, N150 – 2,62, N180 – 2,64%, а у фазу масового плодоутворення дані показники відповідно становили: 2,12; 2.14, 2.14 та 2,16%. Тобто норми азотного добрива не суттєво впливали на вміст загального азоту в рослинах томатів.

Як свідчать наведені дані, з тривалістю вегетації вміст загального азоту в рослинах поступово зменшується. Так, у період цвітіння кількість цього елемента залежно від системи удобрення коливалась в межах 2,42 - 2.64%, а на час масового плодоутворення плодів 2,01 – 2,16%.

Аналогічно змінювався в рослинах томатів і вміст фосфору (див. табл. 3.4). Залежно від норми азотного добрива вміст даного елемента змінювався несуттєво. У період цвітіння вміст фосфору в рослинах томатів при цьому був на фоні післядії гною – 1,12, а масового плодоутворення – 0,71%, тоді як при внесенні NРК дані показники відповідно становили 1,16 – 1,19 та 0,71 – 0,75%.

Не був виключенням і вміст калію в рослинах томатів. Даного елемента в рослинах містилося найбільше. У період цвітіння томатів на фоні післядії гною внесення мінеральних добрив збільшило кількість калію в рослинах на 0,9-0,16%, а при масовому плодоутворенні відповідно на 0,12-0,23% (див. табл. 3.4).

До часу повної стиглості томатів і збору врожаю вміст усіх елементів живлення в органах рослин продовжує дещо змінюватись (табл. 3.5). Проте закономірності, що наведені за попередні строки їх визнання, зберігаються, а саме: дещо більше загальних азоту, фосфору і калію міститься при внесенні на фоні післядії гною різних норм азотного добрива.

Таблиця 3.5

Влив добрив на вміст елементів живлення в органах томатів у період масового збирання плодів, % (середнє за 2003-2004 рр.)

Варіант

У листках

У стеблах

У плодах

N

Р2О5

К2О

N

Р2О5

К2О

N

Р2О5

К2О

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

2,24

0,86

2,35

1,72

0,80

2,14

2,28

0,83

2,12

Фон + N90Р90К60

2,27

0,89

2,41

1,80

0,83

2,28

2,49

0,88

2,18

Фон + N120Р90К60

2,31

0,91

2,42

1,84

0,84

2,30

2,58

0,88

2,20

Фон + N150Р90К60

2,36

0,91

2,41

1,87

0,83

2,31

2,67

0,89

2,21

Фон + N180Р90К60

2,41

0,92

2,43

1,90

0,85

2,34

2,75

0,89

2,23

Слід відзначити, що більше азоту містилося у плодах, потім листках і стеблах. Фосфору ж, навпаки, дещо більше виявилося у листках, потім у плодах і стеблах. За вмістом калію органи рослин томатів розподілилися, наступним чином: найбільше його містилося у листках, потім стеблах і найменше - у плодах.

Вміст елементів живлення в рослинах томатів впливав на їх винос урожаєм. Винос поживних речовин залежить від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культур, зрошення, фону живлення, рівня врожаю і перш все, від вмісту азоту, фосфору і калію в надземній масі генеративних органах - зерні, плодах та ін. Рослини, як правило, найбільше споживають азоту, дещо менше калію і зовсім мало фосфору. Проте це пов'язано з біологічним особливостями культур, рівнем врожаю та хімічним складом рослин. Потрібно відмітити, що винос елементів живлення є досить важливим показником, тому що він необхідний і використовується для обґрунтування системи удобрення будь - якої культури.

Одержані дані свідчать про те, що дія добрив мала суттєвий вплив на винос елементів живлення томатами. Як показали розрахунки, мінеральні добрива, які застосували на фоні післядії гною, сприяли збільшенню загальноговиносу з ґрунту рослинами томатів азоту, фосфору і калію (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Винос елементів живлення томатами та їх витрати на формування одиниці врожаю (середнє за 2003-2004 рр.)

Варіант

Винос, кг/га

Витрати кг/т плодів*

N

Р2О5

К2О

N

Р2О5

К2О

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

131,6

34,8

117,9

2,82

0,81

2,97

Фон + N90Р90К60

142,3

36,3

126,3

3,02

0,83

3,10

Фон + N120Р90К60

147,8

37,1

128,8

3,08

0,84

3,12

Фон + N150Р90К60

152,1

38,2

134,7

3,14

0,84

3,16

Фон + N180Р90К60

155,7

39,1

140,3

3,21

0,85

3,18

* - з відповідною кількістю листко – стеблової маси

У наших дослідженнях як винос азоту, фосфору та калію, так і витрати на формування одиниці врожаю найбільшими виявилися при застосуванні на фоні післядії гною N180Р90К60. Наприклад, винос азоту у цьому варіанті досліду був більшим, порівняно з фоном післядії гною на 18,3%, фосфору на 12,4, а калію - на 19,0%. Тобто більше всього зростав загальний винос калію рослинами під впливом мінеральних добрив, що переконливо свідчить про те, що в ґрунті цих елементів живлення за умов застосування органічних речовин міститься більше, ніж при удобренні лише мінеральними добривами.

Суттєво збільшилися і витрати поживних речовин на формування одиниці врожаю. У наведеному варіанті досліду по азоту вони були більшими на 13,8, по фосфору на 4,9, а калію - на 7,1%, порівняно з фоном лише післядії гною. В інших варіантах досліду вони були дещо меншими.

 

3.3 Урожай товарних плодів томатів при різних фонах живлення

Формування врожаю сільськогосподарських культур залежить від багатьох факторів, серед яких в умовах зрошення провідне місце належить забезпеченості ґрунту поживними речовинами у засвоюваній формі. Створити ж сприятливі умови живлення можна шляхом застосування органічних і мінеральних добрив. Що стосується останніх, то науковці повідомляють про їх першочергове значення щодо впливу на продуктивність культур, причому наводятьзовсім різні їх норми.

Найбільший приріст урожаю культур овочевої сівозміни на зрошуваному чорноземі малогумусному вилугованому, що має середню забезпеченість рухомими елементами живлення, отримано після внесення повногомінерального добрива N330Р450К360. Проте інші дослідники за оптимальну норму мінеральних добрив під помідори в умовах степової зони вважають N60-120Р90К45-90 [32].

Покращенню поживного режиму ґрунту та підвищенню врожаю томатів на чорноземі південному важкосуглинковому в умовах зрошення сприяє застосування повного мінерального добрива у нормі N90Р120К60.

Разом з тим більшість дослідників зазначають, що в овочевих сівозмінах найбільш ефективним є сумісне внесення органічних і мінеральних добрив. Так, додавання до поживного середовища розчину водорозчинної органічної речовини в оптимальній дозі у період вегетації томатів сприяє оптимізації споживання рослинами води та мінеральних речовин і підвищує їх продуктивність.

У дослідженнях деяких авторів продуктивність овочевої сівозміни за мінеральної системи удобрення була більшою на 450 ц/га або на 32,4% порівняно з контролем, а за органо-мінеральної системи - на 397 ц/га та на 28,6% відповідно.

Багато науковців відзначають, що томати добре реагують на внесення гною, з підвищенням доз якого значно зростають врожаї. При цьому автори зазначають, що нерідко суттєве підвищення продуктивності спостерігається від додаткового внесення азоту [32].

Результати наших дослідів показали, що в обидва роки досліджень мінеральні добрива, внесені на фоні післядії гною, позитивно позначились на продуктивності томатів (табл. 3.7). Вона підвищувалася із збільшенням норм азотного добрива. Якщо на фоні післядії гною в середньому за роки досліджень отримали 311 ц/га товарних плодів, то за внесення мінеральних добрив урожайність становила в межах 389-492 ц/га або була більшою на 25,1-58,2%. Проте приріст врожаю не підвищувався прямо пропорційно внесеним добривам. Із збільшенням норми азотного добрива до 180 кг/га д.р. урожай зростав несуттєво, порівняно з N150. До того ж на фоні високих норм мінеральних добрив як в цілому, так і тільки азотного, зменшувалася окупність одиниці добрива додатковим приростом врожаю.

 

Таблиця 3.7

Урожайність товарних плодів томатів залежно від фону живлення та окупність одиниці добрива приростом урожаю

Варіант

Роки досліджень

Середнє, ц/га

Приріст до фону

Окупність 1 кг д.р. мінерального добрива додатковим урожаєм, кг

2003

2004

ц/га

%

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

298

324

311

-

-

-

Фон + N90Р90К60

375

396

389

78

25,1

37,1

Фон + N120Р90К60

447

460

454

143

46,0

53,0

Фон + N150Р90К60

477

488

483

172

55,3

57,3

Фон + N180Р90К60

488

495

492

181

58,2

54,8

НІР05, ц/га

18,44

14,69

 

 

 

 

 

На нашу думку, відсутність значного підвищення врожаю та окупності добрив на фонах застосування більш високих їх норм пов’язано із середньою і підвищеною забезпеченістю ґрунту рухомими елементами живлення, а також деякою загущеністю посіву, самозатіненням рослин та дещо більшою їх схильністю до фітофторозу, що не дозволило отримати максимальну кількість товарних плодів. Таким чином, на темно-каштановому ґрунті за середньої та підвищеної забезпеченості його рухомими елементами живлення на фоні післядії 40 т/га напівперепрілого гною для отримання товарних плодів томатів на рівні 40 т/га доцільно вносити N150Р90К60. При цьому забезпечується досить висока окупність одиниці добрива додатково одержаним урожаєм.

 

3.4 Технологія переробки плодів томатів

 

При виробництві концентрованих томат-продуктів використовують доспілі, рівномірно червоні томати. Для переробки придатні багато сортів, у тому числі і Лагідний.

При вирощуванні томатів для переробки на томат-пасту необхідно не тільки вживати агрономічних заходів щодо підвищення врожайності, але і домагатися покращити якість товарних плодів.

Існують протилежні точки зору вчених щодо впливу основних факторів - добрив і зрошення на показники якості овочів. Так, деякі з них повідомляють , що вміст сухих речовин у рослинах на 69% залежить від умов мінерального живлення. Причому, одні науковці відзначають про зменшення вмісту сухих речовин під впливом азотних добрив, а інші повідомляють, що кількість їх не змінюється, а навіть дещо підвищується [33].

Установлено, що першочергове значення у накопиченні сухих речовин овочевими культурами належить сорту, ступінь впливу якого складає 61%. Проте автори значну роль відводять і фону живлення, тобто забезпеченості рослин поживними елементами. Вони повідомляють, що у більшості сортів томатів за умов нестачі в ґрунті рухомих форм азоту вміст сухих речовин знижується на 0,5 - 2,1%.

Частіше вміст сухих речовин коливається в межах від 4 до 8%. У більшості випадків томати містять 5% сухих речовин. Якщо вміст сухих речовин підвищити хоча б на 1%, то витрати сировини на одиницю продукції знизяться приблизно на 17% і відповідно скоротяться відходи. Витрати тепла на випарювання вологи при виробництві томатної пасти зменшаться приблизно на 20%, і якість готової консервованої продукції покращиться за рахунок скорочення часу концентрації.

У наших дослідженнях вміст сухих речовин у рослинах томатів змінювався під впливом добрив (табл. 3.8).

 

Таблиця 3.8

Показники якості плодів томатів під впливом добрив

(середнє за 2003-2004 рр.)

Варіант

Вміст

Загальна кислотність, %

сухих речовин,

%

загальних цукрів,

%

аскорбінової кислоти,

%

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

7,24

3,56

12,86

0,72

Фон + N90Р90К60

7,15

3,54

12,57

0,71

Фон + N120Р90К60

7,14

3,50

12,17

0,71

Фон + N150Р90К60

7,12

3,50

11,97

0,70

Фон + N180Р90К60

7,08

3,47

11,78

0,70

НІР05

0,03-0,07

0,04-0,05

0,35-0,49

0,01-0,02

 

У середньому по фону післядії гною кількість сухої речовини в плодах становила 7,24%, а при внесенні мінеральних добрив дещо зменшувалась залежно від норми азотних добрив - на 0,9-0,16 абсолютних або 1,2-2,2 відносних відсотків.

Окрім вмісту сухої речовини велике значення має також кількість цукрів, в основному глюкози, органічних кислот, мінеральних речовин, целюлози, пектинових, барвних і деяких інших речовин. Яскравий червоний колір томатів залежить від наявності каротину і лікозину. Вміст вітамінів у плодах томатів значний і дуже різноманітний. Так, томати містять вітаміни: С, В1 В2, К, каротин і пантотенову кислоту. У томатах є ферменти, що відіграють велику роль при визріванні.

Результати наших досліджень показали, що добрива несуттєво впливали на вміст загальних цукрів (див. табл. 3.8). Їх кількість зменшувалася в плодах, що вирощені на фоні післядії гною із внесенням мінеральних добрив до 3,47, порівняно з лише післядією гною, де вона становила у середньому за роки досліджень 3,56%.

Слід відмітити, що деякі дослідники також зазначають, що систематичне внесення органічних і мінеральних добрив на зрошуваному вилугованому черноземі суттєво не впливає на вміст сухих речовин, загального цукру і аскорбінової кислоти. У дослідженнях інших авторів за умови застосування органо-мінерального добрива вміст наведених показників підвищувався.

У наших дослідженнях добрива не вплинули на загальну кислотність томатів (див. табл. 3.8). У середньому по фактору цей показник коливався в межах 0,70-0,72%, або був практично однаковим.

Добрива незначно впливали і на вміст аскорбінової кислоти в плодах томатів, а саме: при застосуванні різних норм азотних добрив у складі повного мінерального добрива на фоні післядії гною кількість аскорбінової кислоти дещо зменшувалась (див. табл. 3.8).

Що стосується нітратів, то збагачені ними продукти харчування, вода, та інше викликають гострі шлункові кишкові розлади, отруєння та хронічні захворювання. Нітрати сприяють переводу двохвалентного заліза гемоглобіну в тривалентне, метгемоглобін та нітрити у нітрогемоглобін. При заміщенні ними 20% гемоглобіну настає киснева недостатність.

Деякі автори повідомляють, що за добу в середньому в організм людини потрапляє нітратів з овочами 67, питною водою - 21, іншими джерелами - 12%. Це іще раз переконує, що при вирощуванні сільськогосподарських культур, і особливо овочів, слід турбуватись про одержання безнітратної продукції.

Результати отриманих нами даних свідчать, що у роки досліджень вміст нітратів у плодах томатів не був підвищеним (табл. 3.9). Пояснюється це тим, що томати з родини пасльонових найменшою мірою здатні накопичувати нітрати. Крім того, в ланці овочевої зрошуваної сівозміни, навіть без додаткового внесення в ґрунт органічної речовини, післяжнивно кореневих решток залишається значна кількість. За сумісного ж внесення органо-мінеральних добрив при створенні оптимальних умов зволоження ґрунту, складається сприятливий поживний режим, який збалансований за вмістом основних рухомих елементів живлення та мікроелементів. При вирощуванні томатів на такому сприятливому фоні та збиранні плодів у фазу повної стиглості нітратної проблеми не виникає. Так, не виявлено різниці щодо вмісту нітратів у плодах від впливу фону живлення: при застосуванні мінеральних добрив на фоні післядії гною їх містилося в середньому по фактору 33,5-36,2 мг/кг.

Таблиця 3.9

Вплив фону живлення на вміст нітратів у плодах томатів у фазу повної стиглості, мг/кг сирої речовини*

Варіант

Роки досліджень

Середнє за 2003-2004 рр.

2003

2004

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

28,3

36,1

32,2

Фон + N90Р90К60

25,7

42,3

34,0

Фон + N120Р90К60

25,1

41,8

33,5

Фон + N150Р90К60

26,7

44,7

35,7

Фон + N180Р90К60

27,0

45,3

36,2

НІР05

1,2

1,4

 

* - ГДК для томатів – 150 мг/кг сирої речовини

Слід зазначити, що нітрати в плодах томатів за визначенням цього показника у роки досліджень накопичувалися у різних кількостях. Найменше їх виявилося в плодах у 2003 році. Умови наступного 2004 року посприяли більшому їх вмісту. Кількість нітратів в останній рік досліджень перевищувала середній показник по досліду в 2003 році в 1,6 рази.

Значне підвищення кількості нітратів у плодах томатів у 2004 році порівняно з попереднім роком досліджень пояснюється тим, що в період вегетації, а саме липень - серпень випало опадів у 2-3 рази більше середньобагаторічної норми. Такі погодні умови посприяли масовому ушкодженню плодів томатів фітофторою. Вони були несприятливими для нормального дозрівання плодів та збирання врожаю. Все це в кінцевому підсумку негативно позначилося і на вмісті нітратів у плодах.

Таким чином, створення оптимальних умов живлення для томатів сприяє отриманню плодів з низьким вмістом у них нітратів, що підтверджує їх придатність для виробництва томатної пасти.

Технологічна схема виготовлення томат-пасти представлена на рис. 3.1.

Томати                                          Томатна пульпа

 


доставка, приймання

 

миття

 


сортування, інспекція

 


подрібнення та видалення насіння

 

підігрів

 

протирання                                                      Тара

 

підігрів                                            розсортування

 


уварювання                                    миття і шпарування

 


підігрів

 


фасування

 

герметичне закупорювання                                   підготовка кришок

                                                                                                               (шпарування)

стерилізація та охолодження

 

оформлення готової продукції

 

Рис. 3.1 Технологічна схема виробництва томатної пасти

Відповідно до технологічної схеми виробництва концентрованих томат-продуктів на сировинному майданчику шухляди з томатами, які надійшли на виробництво, укладають у штабелі. Зі штабелів сировину в шухлядах порольгангах подають до гідравлічного транспортера або безпосередньо до мийних машин, де шухляди спорожняють і направляють на миття чистою водою, прошпарювання паром і просушування на повітрі. При інших умовах сировину із шухляд вивантажують у гідравлічні транспортери, що розміщені на сировинному майданчику. По цих транспортерах сировина подається в мийні машини.

Для миття томатів застосовують різні системи мийних машин: барабанні, елеваторні, вентиляторні. Важливо ретельно промити сировину, видаливши забруднення ґрунтом і сторонніми домішками. Гарні вентиляторні мийні машини мають транспортери з обертових роликів, що перевертають плоди, збільшену подачу повітря для інтенсивного бурління води, що знаходиться в мийці. При виході роликової стрічки з ванни мийки встановлені душові пристрої для додаткового ополіскування томатів чистою водою.

Далі сировину інспектують на стрічці транспортера. Для цієї операції також бажано мати транспортери з обертовими роликами, що дозволяє оглядати плоди по всій поверхні. Під час інспекції варто видалятитипрозелень у плодоніжки та зіпсовані частини плодів.

Обполіскують томати після інспекції у душовому пристрої, що встановлюють наприкінці інспекційного транспортера.

Для грубого подрібнення томатів застосовують різні машини зі спеціальними ножами, закріпленими на двох барабанах, або машини інших систем. На деяких томатних лініях подрібнення об'єднане в один агрегат із насіння відділенням.

Якщо протирати непідігріту дроблену масу, то нерозчинний пектин потрапить разом зі шкірочкою і насінням у відходи - - вичавки (іноді відходи складають до 10—12%). При підігріванні маси до 85°С протопектин переходить у розчинний пектин, завдяки чому шкірочка легко відокремлюється від м'якоті плоду і відходи знижуються до 3,5—4,5%. При прогріванні різко знижується дія ферментів, що руйнують пектин, значною мірою знищуються вегетативні мікроорганізми. Крім того, із прогрітої маси віддаляється повітря, тому краще зберігається вітамін С, при уварюванні деазрированной протертої маси вона у випарному апараті не сильно спінюється. Для підігріву маси застосовують трубчасті шнекові підігрівачі.

Якщо застосувати для протирання протиральну машину з одним барабаном, що має отвір в ситі діаметром 1,1 - 1,5 мм, то маса буде груба, з обривками шкірочки, а при діаметрі отворів 0,4—0,5 мм - різко підвищаться відходи. Тому застосовують східчасте протирання. Для цього використовують машини, що складаються з двох протиральних барабанів, розташованих один під іншим. На верхньому барабані відокремлюються насіння і шкірочка, а на нижньому створюється однорідність маси. Застосовують і трьохбарабанні протиральні машини (отвір сит 1,1—0,7 і 0,5 мм).

Якщо концентрують томатну масу при атмосферному тиску, наприклад у чанах зі змійовиками , то рекомендується попередньо масу нагріти до 95—98°С, що звичайно проводять окремо в чанах або в підігрівниках із змійовиками. Дані апарати встановлюють на більшій висоті, ніж випарні апарати, щоб забезпечити безупинне надходження маси в апарати самопливом. Це важливо ще і тому, що холодна маса, що надходить у випарний апарат, знизила б конвекційну циркуляцію продукту і з цієї причини створилися б більш сприятливі умови для утворення нагару маси на змійовиках.

При протиранні гарячої маси при концентрації її у вакуумних апаратах різниця між температурою маси і температурою кипіння в апараті буде незначна, тому попереднього підігрівання маси не потрібно.

Концентрують протерту томатну масу в 2,5—6 і більш раз. Залежно від ступеня концентрації, готовий продукт зветься томатне пюре або томатна паста. Концентрувати можна і висушуванням, тоді можна одержати брикети або томатний порошок.

Для випарювання води з томатної маси застосовують наступні апарати: випарні чани зі змійовиками, де випарювання води ведеться при атмосферному тиску; вакуум-апарати; вальцьові або вакуум-сушарки, розпилювальні сушарки. При концентруванні томатної маси до пасти потрібно видалити з неї приблизно 80—85% води. Якщо це робити в двутільних парових котлах або у вакуум-апаратах, то необхідно доливати масу в процесі уварювання з таким розрахунком, щоб поверхня нагрівання покривалася продуктом, що уварюється, інакше на цій відкритій поверхні може утворитися нагар. За цикл випарювання потрібно переробити маси в 5—6 разів більше, ніж робоча ємність апарата. Так, якщо двутільний казан має робочу ємність 150 л, то він повинен уварити близько 900 кг маси і при цьому випарувати 750 кг води. При випарній здатності казана 80—100 кг води за 1 годину уварювання буде продовжуватися близько 7—9 годин. При цьому відбувається розкладання цукрів та інших речовин, а також поява з'єднань деяких азотистих речовин і цукрів, що додають продукту бурий колір та погіршують смак за рахунок тривалої аерації. При одночасному нагріванні і кипінні протікають окисні процеси, руйнуються вітаміни, в основному вітамін С, створюється можливість нагару на стінках апарата з карамелізацією цукрів, розщепленням білкових речовин і обвуглюванням целюлози.

Усе це веде до різкого потемніння, погіршенню запаху і смаку та зниженню поживних якостей продукту. Як видно, для одержання пасти двутільні парові апарати мало придатні. Для того щоб усвідомити, як краще вести процеси випарювання, розглянемо інший приклад: з 1000 кг протертої маси з 5% сухих речовин треба одержати пасту із вмістом 30% сухих речовин, тобто 167 кг.

З розрахунку видно, що при першій фазі концентрації з 5 до 10% сухих речовин потрібно видалити 60% води, у другій (до 20% сухих речовин) -30%, а всього 90%. Для випарювання такої великої кількості води вимагаються апарати з великою тепловіддачею, що досягається: високою різницею температур між парою, що гріє, і киплячою масою, інтенсивною циркуляцією продукту або ж за рахунок дуже розбитої поверхні нагрівання, що дозволяє знизити перепади температури. Останні 10% води можливо видалити в двутільних вакуум-апаратах з мішалками, що забезпечують циркуляцію густого продукту й охороняють від утворення нагару.

Для одержання високої якості концентрованих томат-продуктів варто застосовувати також вакуум-апарати. Для уварювання до 18—20% сухих речовин, тобто для видалення 90% води, вакуум-апарати повинні бути з великою поверхнею нагрівання, це прискорює варіння. Для виключення можливості нагару пара, що гріє, повинна мати температуру не вище 100-105°С. Для уварювання до томатної пасти, тобто для видалення що залишилися 10% води, можна застосовувати і двутільні вакуум-апарати, але обов'язково з мішалками, що механічно забезпечують рух рідини, і отже, охороняють від утворення нагару, підвищують теплопередачу і дозволяють застосовувати пар, що гріє, з більш високою температурою - 130-140°С (2-3 атм).

Найбільш розповсюджені вакуум-апарати з великою поверхнею нагрівання. Вони бувають двох типів. В одних розвинута поверхня нагрівання виконується у вигдяді трубок, по яких циркулює продукт, що уварюється. Іззовнішніх сторін трубки обігріваються паром. Дана система трубок розташовується вертикально усередині апарата, в інших поверхня нагрівання розташована в окремому, що примикає до апарата, теплообміннику. На цих апаратах випарювання проводиться під вакуумом, повітря з апаратів видаляється спеціальним насосом, що забезпечує розрідження 670—680 мм рт. ст., тобто температура кипіння маси буде близько 50°С. Для того, щоб не порушувати циркуляції рідини і підвищити ефект випарювання, в апарати подають томатну масу з температурою 70—80°С, унаслідок чого відбувається часткове самовипаровування води. Частіше в подібного типу апаратах масу уварюють до вмісту 18—20% сухих речовин, тому що більш підвищена в'язкість продукту ускладнює його циркуляцію. Якщо в апаратах з виносною поверхнею нагрівання між випарником і нагрівачем установити насос для спонукального руху рідини, то можливо досягти концентрації 30% сухих речовин і навіть вище. Обігрівати апарати можна паром (100—105°С) притемпературі кипіння маси 75—85°С, тоді соковий пар при цій температурі можна використовувати на обігрів іншого апарату, у якому кипіння рідини потрібно проводити при температурі 50— 55°С за рахунок створеного в апаратірозрідження. На цьому принципі організовується двохкорпусна система концентратів. На багатьох діючих випарних томатних станціях уварювання продукту з 18—20 до 30% і більш сухих речовин відбувається в двутільних вакуум-апаратах з мішалками різних конструкцій.

У закордонних виробників з'явилися нові типи випарних установок, що переслідують за своїми конструктивними і експлуатаційними особливостями проведення в найкоротший час процесу випарювання, зниження температуривипарювання і збільшення вакууму.

Розфасовують томатну пасту в бляшані або скляні банки, сулії і бочки. У дрібну тару продукцію розфасовують автоматичним наповнювачем для густих рідин при температурі не нижче 85°С, якщо після закупорки томатна паста стерилізується, і при температурі не нижче 95°С при виготовленні пасти без стерилізації, тобто методом гарячого розливу. Такий метод застосовують при розфасовці продукції у велику бляшану тару (банки № 14 і 15), яку після наповнення негайного закупорюють.

При розфасовці томатної пасти в бочки (при температурі не нижче 85°) додають 10% повареної солі, ретельно перемішують до повного розчинення солі і рівномірного її розподілу в продукті, після чого бочки закупорюють іперіодично прокочують.

Розфасовуючи продукт у дрібну тару (банки СКО 83-1 і 83-2, № 9, 12, 13), а також у сулії СКО 83-3, томатну пасту необхідно стерилізувати при 100°С протягом 20—45 хв, протитиск в автоклавах підтримують, при цьому, 1,2 атм (для продукту в скляній тарі).

Щоденний контроль (технологічний і мікробіологічний) на всіх етапах руху сировини, процесу виробництва та виходу готової продукції здійснюють у лабораторії, оформляючи відповідний документ.

Кількість сировини і матеріалів перевіряють технолог, завідувач виробництва і комірник. Своєчасно мають бути здійснені вхідний контроль, списання (документально) маси продукції за рахунок природних втрат чи виробничих відходів. Стан обладнання перевіряють механік і технолог.

Якість сировини оцінюють за вимогами стандарту, виявляючи кількість придатної сировини, технічного та абсолютного браку, які оформляють актом. Технічний брак після видалення дефектних місць використовують дляінших видів консервування. Контроль технологічних процесів полягає у перевірці тиску і витрат води у мийних машинах, якості очищення (наявність плодоніжок, чашолистиків). Якість різання визначають за вмістом деформованої сировини та дрібняку. Процес подрібнення та протирання контролюють один раз на годину, для чого беруть 200 г сировини, в якій визначають кількість насінин і кісточок. Для контролю пресування двічі за зміну перевіряють якість соку, тиск преса, тривалість пресування. При освітленні соків визначають концентрацію у них таніну й желатину. Процеси купажування, підсолоджування соків контролюють за концентрацією у них цукру та кислот.

При виробництві томат-продуктів ступінь уварювання постійно контролюють за допомогою рефрактометра. При розфасовуванні періодично визначають температуру розливання за показаннями термометра.

Процес миття і подрібнення кожного виду сировини, а також вміст у ній феромагнітних домішок контролюють двічі за зміну. Якість бланшування кожного виду сировини перевіряють один раз за зміну (визначають температуру, а також тривалість процесу), якість пресування (визначають вміст завислих великих частинок та вихід соку). Фільтрування контролюють 4-5 разів за зміну. Обробку мезги до пресування контролюють за температурою нагрівання та його тривалістю.

Двічі за зміну перевіряють якість закупорювання скляної тари візуально або за допомогою манометра, металевої - тестера, а міцність закупорювання та металевого шва -- щогодини.

Готову продукцію перевіряють на відповідність стандарту, оцінюючи правильність маркування, якість оформлення етикетки (візуально).

Концентровані томат-продукти поділять на вищий і перший сорти.

За зовнішнім виглядом—це однорідна маса, без шкірки, насіння, плісняви. У першому сорті допускається насіння абочастинки шкірки. Смак і запах натуральні, властиві цьому виду продукції. Колір оранжево-червоний або малиново-червоний. У першому сорті допускаються коричневий або буруватий відтінки. Вміст сухих речовин за рефрактометром у томатній пасті має становити 25, 30, 35, 40%; у томатній пасті солоній - 27, 32, 37 %. Вміст кухонної солі у солоній томатній пасті має становити 8—10 %. Вміст піску у томатній пасті вищого сорту не допускається, а в першому сорті – має бути не більшим 0,08 %. З фізико-хімічних показників окрім сухих речовин нормується вміст важких металів. У томатній пасті міді залежно від вмісту сухих речовин може бути не більше 40 - 60 мг, олова - не більше 200 мг/кг продукту, вміст свинцю та інших побічних домішок не допускається.

Оцінку проводять зовнішнім оглядом: вигляду, консистенції, кольору. Механічні ушкодження, розмір, забрудненість, ушкодження хворобами, повинні не перевищувати стандартні показники [34, 35].

 

3.5 Економічна ефективність вирощування томатів

 

Доцільність застосування того чи іншого варіанту при вирощуванні томатів визначається економічною ефективністю технології.

Для достовірної оцінки результатів досліджень (різних варіантів досліду) необхідно розрахувати для них технологічні карти. Технологічні карти розраховуються згідно з типовими нормативами тарифних розрядів та тарифних ставок на ручні та механізовані роботи, змінних норм виробітку.

При розрахунку використовували ціни на паливно-мастильні матеріали, насіння, добрива, пестициди та інші матеріали за останній рік. Технологічна карта розраховувалася на 10 га посіву.

Економічна ефективність кожного варіанту визначалася за рядом показників, до яких належить врожайність томатів, після очищення, з 1 га в центнерах; вартість валової продукції, грн./га; собівартість 1 ц основної продукції, грн.; виробничі затрати, грн./га; прибуток, грн.; рівень виробничої рентабельності, %.

Таблиця 3.10

Економічна ефективність варіантів досліду

Показники

Гній 40 т/га під попередню культуру - фон

Фон + N90Р90К60

Фон + N120Р90К60

Фон + N150Р90К60

Фон + N180Р90К60

Урожайність, ц/га

311

389

454

483

492

Вартість продукції, грн./га

10885

13615

15890

16905

17220

Виробничі затрати, грн./га

9662,8

10141,2

10991,3

11427,8

11832,6

Собівартість 1 ц, грн.

31,07

26,07

24,21

23,66

24,05

Прибуток, грн./га

7802,99

9833,92

11967,44

12871,95

13082,28

Рівень рентабельності, %

12,65

34,25

44,57

47,93

45,53

Окупність додаткових затрат, грн.

-

5,71

3,82

4,53

2,92

 

Методика розрахунків окремих показників економічної ефективності була наступна:

вартість валової продукції з 1 га визначали множенням урожайності на реалізаційну ціну;

виробничі затрати на 1 га, віднесені на основну продукцію і собівартість 1 ц записували в таблицю з технологічних карт;

собівартість 1 ц визначали діленням виробничих затрат на урожайність;

прибуток визначали, як різницю між вартістю продукції і виробничими затратами;

рівень рентабельності визначали діленням чистого прибутку на виробничі затрати і множенням на 100 %.

Окупність додаткових затрат визначали діленням вартості додаткової продукції на додаткові виробничі затрати.

Результати економічного аналізу свідчать про те, що застосування мінеральних добрив на фоні післядії гною впливає на показники економічної ефективності виробництва томатів (таблиця 3.10). Так, вартість валової продукції з 1 га удобрених мінеральними добривами варіантів була в 1,3-1,6 рази вище, ніж на фоні, але у зв’язку з підвищенням грошово-матеріальних затрат на мінеральні добрива та їх застосування, відмічене зростання виробничих витрат на 1 га удобрених ділянок, порівняно з лише післядією гною, на 4,95-22,5 %.

Найнижчою собівартість плодів (23,66 грн./ц), була при застосуванні норми мінеральних добрив N150P90К60 на фоні післядії гною, а максимальною – лише на фоні післядії гною.

Чистий прибуток був найбільшим при застосуванні на фоні післядії гною мінеральних добрив нормою N150P90К60.

Важливим показником ефективності вирощування культури є рівень рентабельності. Максимальний рівень рентабельності (47,93 %) виявився також при внесенні мінеральних добрив нормою N150P90К60 на фоні післядії гною.

 


РОЗДІЛ 4

БІЗНЕС-ПЛАН ВПРОВАДЖЕННЯ КРАЩОГО ВАРІАНТУ ДОСЛІДУ У ВИРОБНИЦТВО

 

Реквізити господарства

 

Повна назва підприємства: Інститут землеробства південного регіону

Назва установчого документу: Статут

Місце реєстрації: Херсонський міськвиконком

Дата реєстрації: 26.06.2000 р.

Реєстраційний номер: 3348

Форма власності: державна

Рік заснування підприємства: 1889

Статутний капітал: тис. грн. 12370

Юридична адреса: М. Херсон, сел. Наддніпрянське

Договір заключний з місцевою адміністрацією:

Підпорядкованість: УААН

Основні види діяльності: Впровадження наукових розробок

Керівник підприємства: Жуйков Геннадій Євгенович

Дата розробки бізнес-плану: 29.04.05

 

 

 

 

Резюме

1. Завданням господарства є отримання високого врожаю томатів з високими показниками якості у кількості 14490 ц.

2. Основними каналами реалізації будуть:

ЗАТ „Чумак” м. Каховка;

ТОВ фірма „Оліс ЛТД” м. Запоріжжя;

„Каланчацький консервний завод” смт Мирне Херсонської області

  ПВКФ „Пані Крістіна” м. Херсон;

3. Виробництво томатів забезпечить рентабельність 47,93 %, прибуток 164,4тис. грн., виручку 507,15тис. грн.

4. Розмір необхідних інвестицій складає 93,5 тис. грн..

5. Строки повернення кредитів 1 рік.

6. Заставою являються основні виробничі фонди.

 

 

4.1 Характеристика підприємства

4.1.1 Коротка довідка про історію підприємства

 

Інститут землеробства південного регіону Української академії аграрних наук (ІЗПР УААН) було засновано у червні 2000 року на основі постанови Ради Міністрів Української академії аграрних наук. Підприємство було створено на базі Українського науково-дослідного інституту зрошуваного землеробства, який було засновано у лютому 1965 року постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 253. Керівниками інституту були: 1990-1998 рр. – Писаренко В.А.; 1998 -1999 рр. – Гамаюнова В.В.; 1999-2004 рр. – Сніговий В.С. З 2004 року директором було призначено Жуйкова Г.Є.

Історія розвитку підприємства починається з 4 листопада 1889 року, коли постановою Губернських земельних зборів створено дослідне поле при Херсонському сільськогосподарському училищі. Керівником став К.І. Тарков, а з 1898 року на цю посаду було призначено Яновчика Ф.Б.

У червні 1910 року дослідне поле було реорганізоване в Херсонську сільськогосподарську дослідну станцію постановою Губернських земельних зборів. Далі керівники змінювалися досить швидко: до 1914 року Яновчик Ф.Б.; 1914-1924 рр. – Кудінов М.П., 1924-1931 рр. – Підгорний П.К., 1931-1934 рр. – Веліжев В.І., з 1934 – Таран П.І. У 1935 р. на базі дослідної станції, постановою Ради народних комісарів СРСР № 125, було створено Українську дослідну станцію бавовництва. Її керівниками були: до 1936 р. – Таран П.І., 1936-1937 рр. – Щелоков П.О. і з 1937 р. – Кузько Ф.С.

У березні 1949 року на базі станції бавовни було засновано, постановою Ради Міністрів СРСР № 1114, Український науково-дослідний інститут бавовни, яким керували до 1950 р. Кузько Ф.С. і з 1950 р. – Білоус А.Г. У 1956 р. інститут бавовни було реорганізовано в Український науково-дослідний інститут зрошуваного землеробства. Його керівниками були: до 1963 р  Білоус А.Г., 1963-1979 рр. – Собко О.О., 1979-1988 рр. – Остапов В.І., 1988-1990 рр. – Писаренко В.А.

З 1957 року працює аспірантура за спеціальностями: меліорація і зрошуване землеробство, рослинництво, агрохімія, селекція і насінництво. Провідними вченими-керівниками наукових шкіл є: Філіп’єв І.Д., Гамаюнова В.В., Писаренко В.А., Орлюк А.П.

 

 

 

4.1.2 Місце знаходження, напрямки діяльності та спеціалізація

 

Інститут землеробства південного регіону Української академії аграрних наук (ІЗПР УААН), розташовано в 12 км від м. Херсона, на землях Інгулецької зрошувальної системи. З півночі підприємство межує з господарством „Прогрес” Миколаївської області, зі сходу, півдня та заходу – з господарствами Дніпровського району, а з північного сходу з ВАТ „Росія” Білозерського району. На території господарства розташований один населений пункт – селище міського типу „Наддніпрянське”, яке є його адміністративно-господарчим центром. Садибу ІЗПР УААН та обласний центр зв’язує асфальтоване шосе. Воно ж зв’язує і під’їзні шляхи до складу добрив та до майданчику для відгодівлі.

Діяльність інституту спрямована на розробку та впровадження наукових основ зрошуваного землеробства і технології вирощування сільськогосподарських культур в поливних умовах Херсонської області; надання допомоги господарствам в одержанні високих та стійких врожаїв на поливних землях, проведення селекції багаторічних трав, люцерни, кукурудзи, сої, озимої пшениці, виконання обов’язків комплексного селекційного центру рослинництва в умовах зрошення.

На ринок ІЗПР УААН виходить в першу чергу із зерновими культурами, які займають 69,86 % пропонованої продукції, на другому місці знаходиться картопля – 10,96 %. Обсяг продажу ярих зернових займає 2,99 % (без кукурудзи). Із зернових культур найбільший обсяг поставок на ринок займає озима пшениця – 56,88 % від загальної кількості продукції, яка постачається на ринок. Найменшу кількість із пропонованої продукції займає продукція тваринництва – 4,24 %.

Таким чином, господарство спеціалізується на виробництві зернових культур, прибуток одержує в основному за рахунок галузі рослинництва. Окрім того господарство має насінницький напрямок діяльності.

4.1.3 Організаційна структура, структура управління

 

До складу ІЗПР УААН входять Брилівська дослідна станція, дослідне господарство „Копані” ІЗПР УААН, насінницькі господарства „Каховське” та „Піонер”; лабораторії: агрохімії та меліоративного ґрунтознавства, режиму зрошення, захисту рослин, селекції, овочівництва, кормовиробництва, картоплярства, вирощування зернових культур; лабораторії: економіки, біохімії та якості зерна.

Керівником господарства є директор, якому безпосередньо підпорядковані заступник директора з виробництва, заступник директора з будівництва, відділ кадрів, головний бухгалтер, заступник директора з методики, заступник директора з науки. Заступнику директора з методики підпорядковані лабораторії зрошення, вирощування зернових культур, овочівництва та картоплярства, економіки, відділи математичного моделювання, координації та впровадження наукових розробок. Заступнику директора з науки – підпорядковані лабораторії меліорації ґрунтів та агрохімії, селекції зернових та технічних культур, селекції багаторічних трав, захисту рослин; біохімії та якості зерна. Заступнику директора з виробництва підпорядковані відділи елітного насіння та планово-виробничий відділ. Заступнику директора з будівництва підпорядковані група технагляду з капітального будівництва, старший інженер з експлуатації будівель і споруд. Відділу кадрів підпорядковано старшого архіваріуса і чергових техніків, а головному бухгалтеру – фінансово-бухгалтерську службу. Крім того, директору підпорядкований вчений секретар, який очолює аспірантуру, канцелярію, старших наукових співробітників.

 

 

 

4.1.4 Фінансово-економічний стан підприємства

 (основні економічні показники)

 

4.1.4. Фінансово-економічний стан підприємства

 

Загальна площа земель, що знаходяться у власності і користуванні господарства складає 830,2 га, за даними на кінець 2004 року. З них сільськогосподарські угіддя складають 761,7 га. Вся площа сільськогосподарських угідь знаходиться під ріллею. Із загальної площі ріллі 429 га займають зрошувані землі. Площі лісів та інших лісовкритих площ складає 12,5 га (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

Землекористування господарства (склад, площа і якість земельних угідь)

№ п/п

Назва угідь

Наявність, га

на початок року

на кінець року

1.

Загальна площа земель у власності та користуванні  всього

830,2

830,2

2.

Сільськогосподарські угіддя:

в т. ч. рілля

багаторічні насадження

сінокоси

пасовища

761,7

7617

761,7

7617

0,2

0,2

3.

Площа лісів та інших лісовкритих площ, всього

12,5

12,5

4.

Ставки і водойми

5.

Інші земельні угіддя

56

56

6.

Із загальної площі ріллі:

зрошеної

осушеної

 

429

429

7.

Із загальної площі ріллі передано в

Площа ріллі, що перебуває в оренді

Найбільшу площу займають темно-каштанові слабко-солонцюваті середньосуглинкові ґрунти. Вона складає 438,7 га, а найменшу  темно-каштанові слабко-солонцюваті вилугувані середньосуглинкові ґрунти – 87,9 га.

Основні економічні показники наведені в таблиці 4.2. Згідно даних цієї таблиці в господарстві протягом 2002-2004 рр. зменшилася середньорічна кількість працівників як зайнятих в сільському господарстві, так і в загальній кількості. Так, у 2002 році середньорічна кількість працівників складала 205 чоловік, у тому числі зайнятих у сільськогосподарському виробництві – 129 чоловік, а у 2004 році відповідно 150 та 99 чоловік.

Таблиця 4.2

Основні економічні показники

№ п/п

Показники

Фактично

План 2004р. до 2002,

%

2002р.

2003р.

2004р.

1.

Середньорічна чисельність, чол.

205

196

150

73,17

2.

У т.ч. зайнятих в с.-г. виробництві, чол..

114

129

99

86,84

3.

Основні виробничі фонди,

тис. грн.

26663

24249

6147

23,05

4.

У т. ч. с.-г. призначення

1800

6152,2

6146,2

341,46

5.

Оборотні засоби, тис. грн.

682

822

988

144,87

6.

Валова продукція с.-г. (в подівк. цінах), тис. грн.

714

653

618

86,55

7.

Валовий дохід, тис. грн.

421

365

502

119,24

8.

Балансовий прибуток, тис. грн..

112

114

197

175,89

9.

Рівень рентабельності, %

29,7

35,9

32

107,74

 

Зменшилася кількість основних виробничих фондів, яка в 2004 році у відношенні до 2002 року склала 23,05 %. Вартість фондів сільського господарства знизилася від 6152,2 тис. грн. у 2003 році до 6146,2 тис. грн. у 2004 році. Дещо збільшився рівень рентабельності. Так в 2002 році він складав 29,7 %, а в 2003 та 2004 відповідно 35,9 % та 32 %. Збільшився валовий дохід: в 2003 році він складав 365 тис. грн., а в 2004 – 502 тис. грн.

Проте, проаналізувавши фінансово-економічний стан підприємства, можна зробити висновок, що господарство ІЗПР УААН не платоспроможне.

 

4.1.5 Перспективи розвитку підприємства

Для покращення фінансово-економічного стану підприємства необхідно перш за все зробити його ліквідним. Для цього потрібно збільшити наявність грошових коштів та їх еквівалентів, а також зменшити поточні зобов’язання і кредиторську заборгованість. А щоб це було можливим необхідно збільшити обсяги виробництва рентабельної культури томатів, яка дає високоякісну продукцію. Але при цьому потрібно використовувати ресурсозберігаючу технологію вирощування, вносити оптимальні дози добрив, вчасно проводити всі технологічні операції. Все це буде сприяти підвищенню рентабельності господарства в цілому. Крім того, необхідно поновити машинно-тракторний парк, провести капітальний ремонт техніки. Потрібно посилити контроль за якістю робіт, що виконуються, усунути всі недоліки щодо організаційних питань, технологій вирощування культур. Необхідно підвищувати площі посіву кукурудзи на зерно, соняшнику та картоплі, тому що вони в господарстві досить рентабельні.

Дуже перспективним є введення у виробництво томатів, тому що вони є найбільш поширеною на півдні України овочевою культурою. Необхідно покращити стан роботи маркетингової служби, розширити канали реалізації культур.

4.2 Ринкова діяльність

В ІЗПР УААН планується впровадити вирощування томатів на площі 30 га. Технологія вирощування цієї культури буде відповідати кращому варіанту досліду щодо впливу мінеральних добрив на врожай і якість плодів томатів. Це варіант норми добрив N150P90К60. Кількість планової продукції, яку забезпечить ця технологія буде складати 14490 ц. Ринок пропонованої продукції наведено в таблиці 4.3.

 

Таблиця 4.3

Ринок пропонованої продукції

№ п/п

Споживачі

Види продукції

Кількість, ц

1.

ЗАТ „Чумак” м. Каховка

Товарні плоди томатів

10000

2.

ТОВ фірма „Оліс ЛТД” м. Запоріжжя

2000

3.

„Каланчацький консервний завод” смт Мирне Херсонської області

1490

4.

ПВКФ „Пані Крістіна” м. Херсон

1000

 

Згідно з таблиці 4.3, більшу частину плодів томатів планується реалізувати на ЗАТ „Чумак” – 10000 ц, ТОВ фірма „Оліс ЛТД” – 2000 ц, „Каланчацький консервний завод” – 1490 ц, ПВКФ „Пані Крістіна” – 1000 ц.

Наявність та потреба основних засобів виробництва наведено в      таблиці 4.4. Для вирощування томатів в господарстві не вистачає борони  БЗТС-1, наріжчика тимчасового зрошення КОР-700, подрібнювача мінеральних добрив АИР-20, змішувача мінеральних добрив СЗУ-20. Техніку, якої не вистачає, планується взяти в тимчасову оренду у сусідніх господарствах.

Ринок матеріальних ресурсів наведено в таблиці 4.5. Згідно таблиці 4.5, господарству необхідно 648 кг пестицидів 162,2 ц пального та мастил,      240 ц д.р. мінеральних добрив, 0,45 ц насіння. Таким чином, окрім насіння, всі інші матеріальні ресурси господарству необхідно придбати.

Таблиця 4.4

Ринок основних засобів виробництва, їх нормативна потреба для вирощування і збирання.

№ п/п

Назва засобів виробництва

Нормативна потреба

Купівля

1.

Трактори: Т-150

1

Т-150К

1

Т-130В

1

ДТ-75М

2

МТЗ-80

5

ЮМЗ-6Л

1

2.

С.-г. машини: БДН-7

1

ПЛН-4-35

1

СГ-21

1

БЗТС-1

18

КПС-4

2

СО-4,2

1

ЗККШ-6

1

КОР-700

1

ДДА-100 МА

3

ОП-2000

1

1-РМГ-4

1

Технологічне обладнання ПФ-0,75

1

СЗУ-20

1

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.5

Ринок матеріальних ресурсів та нормативна потреба для вирощування томатів.

№ п/п

Назва

Наявність

Потреба

Купівля

1.

Насіння, всього, ц

 

0,45

2.

Мінеральні добрива, ц д.р., всього

240

240

в т.ч. азотні

186

186

амофос

54

54

3.

Пестициди, всього, кг

648

648

4.

Пальне та мастила, ц

162,2

162,2

 

Таблиця 4.6

Ринок, наявність і потреба робочої сили

№ п/п

Категорія працівників

Потреба

Наявність на початок року

Залучення додаткових працівників

1.

Всього

7

71

2.

в т.ч. керівник

1

1

3.

Працівників, зайнятих в рослинництві, з них,

6

70

трактористи

2

15

спеціалісти

1

7

робітники

3

48

 

 

4.3 План маркетингу

 

В інституті землеробства південного регіону УААН за маркетинг відповідає заступник директора з маркетингу наукових розробок, який поєднує свою роботу з суб’єктом регіонального центру.

Загальна стратегія маркетингу направлена на вивчення аграрного ринку Херсонської області і південного регіону та через інфраструктуру наукового забезпечення, реалізацію наукової продукції у вигляді:

впровадження інвестиційних проектів міжнародного та вітчизняного характеру;

новітніх технологій у рослинництві, організаційно-економічних умов сучасного ведення агровиробництва;

насіння високих репродукцій овочевих, технічних, кормових та зернових культур.

У 2005 році планується реалізувати наукової продукції через маркетингову діяльність на суму 249200 грн.

Рекламна діяльність буде здійснюватися у вигляді випуску каталогу та „прайс - листів”, куди буде включено і томати.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 4.7

Розрахунок ціни пропозиції і прогнозованої ціни на продукцію

Вид продукції

Собівартість одиниці продукції, грн.

Рівень рентабельності, %

Середня реалізаційна ціна одиниці продукції, грн.

Очікуваний прибуток на одиницю продукції, грн.

звіт

план

звіт

план

фактична

прогнозована

Плоди товарного томату

23,66

47,93

35

35

11,34

 

Згідно таблиці 4.7, очікуваний прибуток складає 11,34 грн./ц, а на 1 га 5477,2 грн. Рентабельність становить 47,9 %, собівартість 23,66 грн./ц. Прогнозована ціна передбачається на рівні фактичної.

 

4.4 План виробництва пропонованої продукції

План виробництва томатів наведений в таблиці 4.8.

Таблиця 4.8

Об’єм виробництва томатів

№ п/п

Показники

Звітний рік

План

1.

Площа посіву, га

30

2.

Урожайність, ц/га (в масі після доробки)

483

3.

Валовий збір, ц

14490

4.

Собівартість 1 ц, грн.

23,66

5.

Собівартість всього, грн.

342833,4

Згідно таблиці 4.8, томати у звітний рік не вирощували. Планова собівартість складає 23,66 грн. (згідно з технологічної карти), а собівартість на всю площу 342833,4грн.

 

4.5 Витрати за елементами (кошторис витрат на основне виробництво)

 

Структура собівартості виробництва томатів наведена в таблиці 4.9.

Таблиця 4.9

Кошторис витрат на основне виробництво

№ п/п

Статті затрат

На 1 га

Всього (на всю площу посіву)

1.

Затрати минулих років

2.

Оплата праці з нарахуванням

5625,51

168765,3

3.

Паливно-мастильні матеріали

540,81

16224,3

4.

Насіння та розсада

210

6300

5.

Добрива

1077

32310

6.

Засоби захисту рослин

797,7

23931

7.

Транспорт

72,45

2173,5

8.

Утримання основних засобів (амортизація + витрати на ремонт, зберігання)

3774

113220

9.

Меліоративні затрати

980

29400

10.

Страхові платежі

-

-

11.

Інші прямі затрати (роботи і послуги)

25

750

12.

Разом прямих затрат

9705,87

291176,1

13.

Затрати на організацію і управління (накладні)

1552,94

46588,2

14.

Плата за оренду земельних майнових паїв

120

3600

15.

Всього витрат (рядки 12+13+14)

11378,81

341364,3

Згідно таблиці 4.9, найбільше витрат на основне виробництво займають утримання основних засобів –3774 грн/га, добрива 1077 грн/га, меліоративні затрати – 980 грн/га, паливно-мастильні матеріали 540,81 грн/га.

 

4.6 Фінансовий план

Розрахунок грошових надходжень від реалізації продукції наведений у таблиці 4.10.

Таблиця 4.10

Розрахунок грошових надходжень і результати від реалізації продукції

№ п/п

Показники

Результати

1.

Реалізовано, ц

14490

2.

Виручка, тис. грн.

507,15

3.

Собівартість реалізованої продукції,

тис. грн.

342,8

4.

Результати: прибуток, тис. грн.

 збиток, тис. грн.

164,3

-

5.

Рівень рентабельності, %

47,93

 

Згідно таблиці 4.10, планова собівартість реалізованої продукції (на всю площу) становить 342,8 тис. грн. Прибуток складатиме 164,3 тис. грн., рівень рентабельності – 164,3 %. Планується реалізувати 14490 ц продукції і отримати виручку 507,15 тис. грн.

4.7 Інвестиційна діяльність

Для вирощування томатів необхідно зробити капіталовкладення. Для цього необхідно знайти інвесторів. Розміри капіталовкладень та їх необхідність наведено в таблиці 4.11.

Таблиця 4.11

Розрахунок потреби в інвестиціях

№ п/п

Напрямки фінансування

Інвестиції, тис. грн.

довгострокові

короткострокові

1.

Будівлі і сільськогосподарські споруди

2.

Техніка

3.

Меліоративні витрати

29,4

4.

Насіння

5.

Засоби захисту рослин

23,9

6.

Добрива

23,3

7.

ПММ

16,2

8.

Інші матеріали

0,7

9.

Всього

93,5

 

Згідно таблиці 4.11, господарству не потрібні довгострокові інвестиції, а з короткострокових потрібні інвестиції в розмірі 93,5 тис. грн.. Гарантією повернення інвестицій будуть основні засоби виробництва.

 

 

4.8 Висновки і пропозиції

 

Щоб визначити ефективність вирощування томатів необхідно проаналізувати всі наведені дані. Проаналізувавши їх, можна зробити висновок, що виробництво томатів буде ефективним, тому що собівартість планової продукції 14490 ц становить 342833,4 грн., а виручка від реалізації виробленої продукції – 507150 грн. У результаті чого, прибуток становить на площу 30 га   164400 грн. Рівень рентабельності складає 47,93 %. Проте, для забезпечення всіма необхідними матеріалами вирощування томатів господарству необхідно взяти короткострокові інвестиції розміром 93500 грн. А на основі вище наведених даних можна зробити висновок про доцільність короткострокових інвестицій, вкладених у вирощування томатів.


РОЗДІЛ 5

ОХОРОНА ПРАЦІ

 

5.1 Аналіз виробничого травматизму дослідного господарства ІЗПР УААН за 2003-2004 рр.

 

За результатами аналізу річних звітів, що складені за формою 7 ТНВ і містять відомості про нещасні випадки на виробництві, за останні два роки нещасних випадків в господарстві не зареєстровано.

 

 

5.2 Організаційно-правові заходи охорони праці

 

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені й регламентуються Конституцією України [36], Кодексом законів про працю України [37], Законом „Про охорону праці” [38], а також розробленими на їх основі та відповідно до них нормативно-правовими актами. Тому робота з охорони праці в господарстві проводиться й організовується за плановим порядком на підставі закону України.

Потрібно відмітити, що посадові особи господарства несуть відповідальність за організацію роботи з охорони праці згідно із законодавством. Так, керівник господарства несе відповідальність за організацію роботи з охорони праці в господарстві у цілому. Крім того, керівництвом господарства призначено відповідальних осіб за охорону праці в кожному виробничому підрозділі. Вони виконують обов’язки з усунення недоліків у забезпеченості безпечних умов праці, проведення інструктажу з охорони праці: згідно з положенням „Про навчання з питань охорони праці” [39], а також відповідають за притягнення осіб до відповідальності.

Інженер з охорони праці організовує навчання з безпеки праці, перевіряє якість і своєчасність проведення інструктажів, вживає заходів для встановлення виявлених недоліків, а також виконує обов’язки з контролю за виконанням заходів щодо охорони праці, згідно з типовим положенням про службу охорони праці [40].

Слід відмітити, що інженер з охорони праці та відповідальні особи в своїй роботі керуються Кодексом законів України про працю [3740].

Потрібно також зазначити, що на всіх виробничих ділянках є обладнані куточки з охорони праці. Агітація і пропаганда охорони праці у господарстві знаходяться на відповідному рівні.

 

 

5.3 Санітарно-гігієнічні заходи

 

Дослідне господарство має всі необхідні умови для нормальної роботи та відпочинку робітників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Так, на бригаді виділені майданчики для відпочинку, паління, є рукомийники, робітники отримують гарячі обіди. Санітарно-побутові норми відповідають „Санітарним нормам проектування промислових підприємств” [41].

Працівники, які зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу [37], обов’язково проходять медичний огляд [42].

Робітники, котрі виконують роботи із шкідливими і небезпечними умовами праці, забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також миючими та знешкоджуючими засобами [43], які наведено в таблиці 5.1.

Особам, яким не виповнилося 18 років, забороняється надавати важку роботу, а також роботу зі шкідливими й небезпечними умовами праці.

Таблиця 5.1

Кількість необхідного спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту

№№з/п

Професія, посада

Марки спецодягу, спецвзуття захисних засобів

Термін використання, місяці

11.

Робітники, зайняті подрібненням, змішуванням мінеральних добрив

Комбінезон бавовняний паперовий

черговий

Рукавиці гумові

до зносу

Чоботи гумові

24

Окуляри захисні

до зносу

Респіратор

до зносу

22.

Водій автомобіля, який перевозить добрива

Комбінезон бавовняний

12 місяців

Рукавиці комбіновані

до зносу

33.

Робітник, який займається приготуванням та заправленням пестицидів

Комбінезон з кисло стійким просоченням

12

Прогумований фартух

12

Чоботи гумові

24

Рукавиці гумові

чергові

Шолом бавовняний

до зносу

 

5.4 Техніка безпеки при внесенні добрив під томати (РУМ-8)

Загальні вимоги безпеки:

1. До роботи допускаються особи не молодше 18 і не старше 55 років (чоловіки) та 50 років (жінки), заборонено допускати дітей, вагітних жінок, а також осіб з відхиленням здоров’я.

2. Працівники повинні пройти медичний огляд, інструктаж з техніки безпеки, мати право керувати трактором та пройти стажування протягом 2-15 змін.

3.Обов’язкова забезпеченість працівників засобами індивідуального захисту.

4. Тривалість робочого дня не більше 6 годин.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

5. Перед початком роботи перевіряється технічний стан агрегату.

6. Всі рухомі деталі РУМ-8 повинні бути огороджені кожухами.

7. Гідравлічні шланги не повинні торкатися рухомих деталей. Це ж саме стосується і електропроводки.

8. Агрегатування машини допускається тільки з трактором, рекомендованим заводом - виготовником.

9. Особливо ретельно перед роботою перевіряють надійність кермового керування і гальма.

10. Заводити двигун трактора повинна особа, яка має право на керування.

11. Перед початком руху тракторист повинен дати звуковий сигнал, впевнитися у відсутності людей біля агрегату і тільки після цього розпочати рух.

 

Вимоги техніки безпеки при виконанні технологічного процесу:

12. На місці роботи агрегату не допускаються сторонні особи, які не мають відношення до технологічного процесу.

13. Під час завантаження добрив, у кузов РУМ-8, використовують окуляри, щоб не засмітити очі. При цьому машину ставлять так, щоб пил не розповсюджувався в сторону тракториста.

14. Під час роботи забороняється знаходитися біля працюючого агрегату ближче, ніж на 15 м.

15. Очищення і ремонт здійснюється тільки при повній зупинці агрегату і при його вимкненні.

16. Забороняється передавати керування агрегатом особам, що за ним не закріплені.

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях:

17. При виникненні аварійної ситуації необхідно зупинити трактор, вимкнути двигун, за можливістю виправити несправність своїми силами. Якщо це не можливо – викликати аварійну службу.

18. При виникненні пожежі необхідно застосувати вогнегасник, брезент, забезпечити гасіння пожежі, якщо це неможливо – викликати пожежно - сторожову охорону (ПСО).

19. Перед доставкою агрегату на місце ремонту його звільняють від добрив.

20. При аварії необхідно вміти надати самодопомогу і взаємодопомогу.

Вимоги безпеки по закінченню роботи:

21. По закінченню роботи необхідно очистити РУМ-8 від добрив, бруду, пилу та встановити його на стоянку.

22. Зняти, очистити та здати засоби індивідуального захисту.

23. Після зміни прийняти душ.

5.5 Рекомендації з поліпшення стану охорони праці

 

Потрібно відмітити, що дослідне господарство приділяє значну увагу щодо охорони праці в галузі рослинництва, тим більше при виконанні робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці. Проте необхідно суворо контролювати дотримання вимог техніки безпеки, проводити контроль за наявністю і використанням засобів індивідуального захисту працюючих та за їх станом. При виникненні будь-якого порушення необхідно усіляко ліквідувати його.

Необхідно проводити контроль також за механічним станом і комплектацією машин, механізмів, устаткування та їх справністю.

Не зважаючи на те, що на підприємстві не спостерігається наявність виробничого травматизму, потрібно дотримуватись зазначених заходів для підвищення продуктивності праці робітників.

 


РОЗДІЛ 6

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ТА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 

Слід зазначити, що основними факторами, які негативно діють на навколишнє середовище, при вирощуванні томатів є внесення добрив, використання пестицидів, зрошення.

Відомо, що науково-обґрунтована хімізація покращує мікробіологічну і ферментативну активність ґрунту, забезпечує рослини елементами живлення, призводить до зменшення втрат через бур’яни, шкідники та хвороби. Разом з тим, не можна не відмітити, що застосування добрив і пестицидів не завжди пов’язані з охороною навколишнього середовища. Так, неправильне застосування добрив збільшує масштаби їхнього змиву і потрапляння у водойми, де виникають сприятливі умови для розвитку водоростей, і які потребують багато кисню та сильно погіршують умови існування у водоймі.

Багато науковців вважають, що ґрунт являє собою “саморегулюючу систему”, в якій підтримується рівновага надходження і витрат мінерального азоту. При збитковому надходженні в ґрунт, азот виділяється з нього в результаті денітрифікації або вимивання. У даному випадку припиняється або повністю виключається процес біологічної азотфіксації.

Потрібно відмітити, що підвищений вміст нітратів у ґрунті спричиняє інтенсивне накопичення їх у рослинах, які відіграють роль бар’єра в міграції нітратів у навколишнє середовище, служать джерелом нітратів для організму людини. Під впливом окремих видів кишкових бактерій нітрати перетворюються на нітрити і їх похідні – нітризоаміни, токсична дія яких проявляється в зниженні активності ферментів травлення їжі. Сполучаючись із гемоглобіном крові, нітризоаміни спричинять хворобу – метагемоглобінемію, що супроводжується задухою та призводить до летального кінця.

Що стосується фосфорних і калійних добрив, то вони являють собою меншу небезпеку як забруднювачі навколишнього середовища. Внаслідок низької рухомості вони слабо мігрують по профілю ґрунту і не потрапляють до ґрунтових вод. Проте при інтенсивних ерозійних процесах сполуки фосфору та калію втрачаються із ґрунту з твердим стоком. Через це існує небезпека забруднення водойм.

Значно більшу небезпеку для рослин і навколишнього середовища являють собою баластні речовини, що містяться в фосфорних і калійних добривах. Так, при використанні калійних добрив у ґрунт потрапляє велика кількість хлору, який звідти мігрує до ґрунтових вод, рік, озер та інших водоймищ. Основними джерелами невиробничих витрат добрив у навколишнє середовище є:

1) міграція біогенних елементів по профілю ґрунту до ґрунтових вод;;

2) змив з поверхні полів в річки, озера, моря і т.д.

3) втрати в наслідок водної і вітрової ерозії ґрунту;

4) накопичення добрив у надлишку в ґрунті, що негативно впливає на його властивості і родючість, хімічний склад продукції рослинництва;

5) значні втрати, особливо, азоту добрив і ґрунту, в атмосферу в результаті мікробіологічних, хімічних і інших процесів у ґрунті

Для вирощування екологічно-чистої продукції томатів необхідно провести наступні заходи:

1) вносити оптимальні норми добрив як під томати, так і під культури сівозміни;

2) система удобрення повинна мати оптимальне співвідношення поживних речовин з урахуванням рухомих форм елементів живлення у ґрунті і особливостей клімату;

3) вибирати правильні строки внесення добрив з урахуванням біологічних особливостей культури, періодичностей її живлення, властивостей ґрунтів, кліматичних умов зони, а також форми використання добрив. Так, фосфорні добрива ми будемо вносити в нашій зоні під томати з осені у вигляді гранульованого суперфосфату, тому що вони не мігрують, калійні добрива – у вигляді калійної солі;

4) витримувати обґрунтовані норми добрив.

Для продуктивного використання азоту з метою меншого накопичення нітратів важливе значення має збалансованість мінерального живлення. Воно не повинно бути однобоким, необхідна наявність у ґрунтовому розчині крім азоту ще фосфору, калію та мікроелементів. За умови високого вмісту сполук азоту в ґрунті та нестачі інших елементів нітрати не встигають перетворитися у білкові речовини. Багато дослідників відзначають значну роль мікроелементів у зниженні вмісту нітратів та в накопиченні білка [44, 45]. Інші вчені спостерігали суттєве зменшення вмісту нітратів у продукції при сумісному внесенні мінеральних добрив з органічними [46, 47], за рахунок застосування калійних добрив [48]. Разом з тим є повідомлення про те, що підвищений вміст калію в субстраті, навпаки, приводить до збільшення концентрації нітратів у рослинах [47].

Такі різні точки зору можна пояснити, очевидно, різним вмістом рухомих елементів живлення в ґрунті, станом водозабезпеченості, умов року, іншими екологічними факторами та генетичними особливостями сортів, з якими проводили дослідження.

У дослідному господарстві велику увагу приділяють охороні ґрунтів від водної, іригаційної і вітрової ерозій. Це пов’язано з тим, що на зрошуваних землях велике значення приймає іригаційна ерозія ґрунтів. За даними дослідів, змив ґрунту за 2-3 поливи по 500-600 м3/га на темно-каштанових ґрунтах дорівнює 0,6 т/га. Причинами цього є недоліки проектування і експлуатації заходів, невідповідність рекомендованих режимів зрошення існуючим метеорологічним умовам, порушення режимів зрошення і технології проведення поливів.

Для боротьби з водою, іригаційною і вітровою ерозією в господарстві сіють зернові культури впоперек схилу, вузькорядним способом. Застосовують плоскорізний обробіток ґрунту.

Для попередження впливу на навколишнє середовище пестицидів, їх накопиченню в ґрунті і продукції томатів необхідно:

1) дотримуватися сівозміни;

2) дотримуватися просторової ізоляції томатів, що суттєво зменшить їх пошкодження;

3) вчасно проводити агротехнічні заходи;

4) хімічний обробіток пестицидами можна проводити тільки препаратами, що зазначені в “Списку пестицидів та агрохімікатів, дозволених для використання на території Україні”, з дотриманням усіх норм внесення препаратів та усіх строків.

Таким чином, роботи з охорони навколишнього середовища в дослідному господарстві потребують підсилення і подальшого розвитку. Для цього необхідно обновити сховище для мінеральних добрив і отрутохімікатів, використовувати для транспортування добрив і пестицидів спеціальну техніку, щоб запобігти їх втратам, підсилити вимоги в господарстві і обмеження, які б забезпечили безпечне використання добрив і пестицидів.


ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

 

1. Накопичення вегетативної маси рослинами томату значною мірою залежать від фону їх живлення. На початку цвітіння під впливом внесених мінеральних добрив вона збільшилась порівняно з фоном (гній 40т/га під попередню культуру – кукурудзу на зерно) на 14,9-46,0%.

2. Під впливом мінеральних добрив у міжфазний період початок цвітіння – масове плодоутворення площа листкової поверхні була більшою на 34,7 – 55,4% за варіант лише післядії гною. Від масового утворення до повної стиглості плодів цей показник суттєво зменшився, але за внесення мінеральних добрив перевищував фон на 20,2-38,3%.

3. У рослин усіх варіантів досліду чиста продуктивність фотосинтезу досягла максимуму у міжфазний період початок цвітіння – масове плодоутворення При внесенні мінеральних добрив на фоні післядії гною вона була більшою, порівняно з лише післядією гною.

4. Мінеральні добрива, які застосували на фоні післядії гною, сприяли збільшенню загального виносу з ґрунту рослинами томатів азоту, фосфору і калію. Винос елементів живлення і витрати на формування одиниці врожаю найбільшими виявилися при застосуванні на фоні післядії гною N180Р90К60.

5. Мінеральні добрива, внесені на фоні післядії гною, позитивно позначились на продуктивності томатів. Вона підвищувалася із збільшенням норм азотного добрива. Якщо на фоні післядії гною в середньому за роки досліджень отримали 311 ц/га товарних плодів, то за внесення мінеральних добрив урожайність становила в межах 389-492 ц/га.

6. Вміст сухих речовин у рослинах томатів змінювався під впливом добрив. Добрива не вплинули на загальну кислотність томатів та несуттєво впливали на вміст загальних цукрів і аскорбінової кислоти. Вміст нітратів у плодах томатів не був підвищеним.

7. Найнижчою собівартість плодів (23,66 грн./ц), була при застосуванні норми мінеральних добрив N150P90К60 на фоні післядії гною, а максимальною – лише на фоні післядії гною. Чистий прибуток та максимальний рівень рентабельності (47,93 %) були найбільшими при застосуванні на фоні післядії гною мінеральних добрив нормою N150P90К60.

8. На темно-каштановому ґрунті за середньої та підвищеної забезпеченості його рухомими елементами живлення на фоні післядії 40 т/га напівперепрілого гною для отримання товарних плодів томатів на рівні 45 т/га доцільно вноситиN150Р90К60. При цьому забезпечується найбільший чистий прибуток та найвищий рівень рентабельності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Лыков А.М. Гумус и плодородие почвы. - М., Московский рабочий -1989.-С. 192.

2. Гамаюнова В., Філіп'єв І. Добрива один з основних факторів підвищення ефективного використання зрошуваних земель // Водне господарство України. - 1997. № 3. - С. 27 - 28.

3. Писаренко В.А., Горбатенко Е.М., Иокич Д.Р. Режимы орошения сельскохозяйственных культур. -К., «Урожай», 1988. - 96 с..

4. Сидоренко В.И. Разработка оптимальних параметров плодородиятипичного чернозема в полевом севообороте. // Труды Кубанского СХИ «Факторы повьішения зффективности использования азота й фосфора изудобрений различными сельскохозяйственными культурами».- Краснодар - 1988 - Вьш. 236/314 - С. 57 - 63.

5. Багаутдинов Ф.Я., Валиев М.Ш. Влияние минеральных удобрений насодержание й состав гумуса типичного чернозема й урожайность культур. Повьішние плодородия почв в условиях интенсивной системы земледелия - Уфа, 1986.-С.41 -48.

6. Квятковський О.Ф. Екологічна та біоенергетична ефективністьмікродобрив в   інтенсивній технології вирощування кукурудзи назрошуваних землях. // Зрошуване землеробство. - К.:Урожай. – 1991. - Вип. 36-С. 42-46.

7. Філіп'єв І.Д., Гамаюнова В.В., Яворський І.С. Вміст важких металів в тривало зрошуваному темно-каштановому ґрунті. Проблемиагропромислового комплексу України: стан і перспективи. Тези наукконференції. - Дубляни, 1996. - С. 103 - 104.

8. Гамаюнова В., Філіп'єв І. Добрива один з основних факторів підвищення ефективного використання зрошуваних земель // Воднегосподарство України. - 1997. № 3. - С. 27 - 28.

9. Филипьев И.Д., Гамаюнова В.В. Использование излишков  соломы на удобрение в условиях орошения юга Украины. // Агрохимия и почвоведение. - К.:Урожай.- 1986. Вьш.49. - С. 51 - 56.

10. Плешко А.А., Козлов Н.В. Зффективность й природоохранные аспекты применения минеральных удобрений. // Тезисы докладов«Агрозкологическая обстановка на сельскохозяйственньтх угодьях Украинской ССР и пути снижения их загрязнения токсичними веществами», Черкассы - 1989. - С. 46 - 48.

11. Писаренко В.А. Особливості планування режимів зрошення сільськогосподарських культур в умовах дефіциту водно – енергетичних ресурсів //36. наукових  праць  інституту зрошуваного  землеробства УААН.-1991 -С. 8-12.

12. Вендило Г.Г. Разработка биолого - зкологической системы применения удобрений под овощные культуры // Тр. ВИУА. Зкологические проблеми химизации в интенсивном земледелии. - М., - 1990. - С. 104 -108.

13 Богданов В.О. Вплив добрив на урожай і рівень накопичення нітратів різними сортами капусти білоголової пізньої // Інтеграція науки з виробництвом - головний шлях збільшення збору сільськогосподарської продукції, зниження витрат при її виробництві. - Миколаїв, 1997. - С. 36-38.

14. Медведовский О.К., Іваненко П.І. Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільському виробництві — К.: Урожай, 1988 — С. 192-205.

15. Власюк П.А. Физиологические функции микрозлементов и ихтопография   в живых организмах. Применение микрозлементов всельском хозяйстве. - К. Наукова думка. - 1965. - С. 18 - 32.

16. Доскоч  Я.Е., Ковалевская Т.П. Микроудобрения  в интенсивныхІ*           ехнологиях. // Химия в сельском хозяйстве. - 1987 № 7 - С. 78 - 80.

17. Парфьонов М.О., Лешуков М.В. Ґрунтозахисна система землеробства
зберігає навколишнє середовище. // Інтеграція науки з виробництвом -
головний   шлях   збільшення   збору   сільськогосподарської   продукції,
зниження витрат при її виробництві. - Миколаїв, 1997. - С. 26 - 28.

18. Гамаюнова В.В.,  Ісакова Г.М.  Застосування нетрадиційних видів
органічних добрив в сівозміні - - шлях до зменшення антропогенного
навантаження на грунт. - "Сталий розвиток агроекологічних систем в
умовах  обмеженого  ресурсного  забезпечення". Матеріали науково
методичної конференції. - К., 1998. - С. 79 — 81.

19. Крецул М.Ф. Режим орошения безрассадных томатов в южном
Приднестровье. - Орошаемое земледелие й овощеводство - Тез. докладов
конференции. - Кишинев, 1972. - С. 15-16.

20. Дешина Р.Т. Режим орошения томатов в дельте р. Волги. - Орошаемое
земледелие й овощеводство - Тез. докладов конференции. -Кишинев,
1972.-С. 17-18.

21. Аппаратов И.П.  Влияние минеральньїх удобрений на качество плодов
томатов, вьіращиваемьіх в условиях орошения. - В кн.: Интенсификация
овощеводства. - Кишинев, 1980.

22. Гончаренко В.Ю., Севастьянова   В.В.,   Ткач   Л.О.   та   ін.   Удобрення
овочевих культур. - К.
: Урожай, 1989. - 140 с..

23. Толстоусов В.П. Удобрення й качество урожая. - М., «Агропромиздат»,
1987.-192с.
.

24. Янатьев В., Жарикова А. Эффективность внесення удобрений под
помидор
ы. // Картофель и овощи. - 1990. - № 1.

25. Глунцов Н.М., Макарова С.Л., Соколов И.О. Выращивание овощей без
нитратов. // Картофель й овощи, - 1991. - № 8 - С. 17.

26. Горянский М.М. Методические указания по проведению исследований на орошаемых землях. – К.: Урожай, 1970. – 261 с.

27. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). – 5 изд. доп. и перераб. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с. ил.

28. Методические рекомендации по проведению полевых опытов в условиях орошения УССР. – Херсон, 1985. – Ч. І. – 114 с.

29. Методика определения экономической эффективности использования в сельском хозяйстве результатов научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ, новой техники, изобретений и рационализаторских предложений. – К.: Урожай, 1986. – 117 с.

30. Рубин В.Ф., Гуща Н.А. Овощные севообороты. - К.: Урожай, 1975. - 90 с

31. Себастьянова В.В., Гончаренко В.Ю., Тач Л.О., Ходеева Л.П. Вплив
добрив  на  поживний  режим  грунту  І  врожай  сільськогосподарських
культур в овочевій сівозміни. // В зб. овочівництво і баштанництво. Вип.
17. -К.: Урожай, 1974.-С. 3-5
.

32. Панников В.Д., Минеев В.Г. Удобрение овощных культур. - В км.: Почва,
климат, удобрення й урожай. - М.: Агропромиздат, 1987. - С. 487 - 495.

33. Толстоусов В.П. Удобрения й качество урожая. - М.: Колос, 1974. - 261 с.

34. Технология консервирования плодов и овощей и контроль качества продукции / Загибалов А.Ф. и др.- М.: Агропромиздат, 1992.- 351 с.

35. Технология консервирования плодов, овощей, мяса и рыбы / Флауменгаум Б.Л. и др.- М.: Колос, 1993.- 319с.

36. Конституція України.

37. Кодекс законів про працю України: Офіційний текст (станом на 1 серпня 1997 р.) – К. : Парламентське видавництво, Ужгород: Інформаційно-видавниче агентство, 1997. – 152 с.

38. Закон України „Про охорону праці” від 14.10.1992.

39. ДНАОП 0.00-4.12-99 „Типове положення про навчання з питань охорони праці”.

40. ДНАОП 0.00-4.21-93 „Типове положення про службу охорони праці”.

41. СП-245-71. Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий. М.: 1972. – 188 с.

42. ДНАОП 0.03-4.02-96 „Положення про медичний огляд працівників певних категорій”.

43. ДНАОП 0.00-4.26-96 „Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”.

44. Глунцов А.М., Дмитриева Л.В., Макарова С.Л. Как снизить содержание нитратов в продукции. // Картофель й овощи. - 1990. - № 1. - С. 24 - 26.

45. Соколов М.С. Возможности получения экологически безопасной продукции растениеводства в условиях загрязнения атмосферы // Агрохимия, 1995.-№ 6.-С. 107-125.

46. Вендило Г.Г. Разработка биолого - зкологической системьі применения удобрений под овощные культуры // Тр. ВИУА. Зкологические проблемы химизации в интенсивном земледелии. - М., - 1990. - С. 104 -108.

47. Медведев В.В. Сохранение и повышение плодородия почв Украинской ССР // Химия в сельском хозяйстве. - 1987. № 4. - С. 5 - 8.

48. Плешко А.А., Козлов Н.В. Эффективность й природоохранные аспекти применения минеральньїх удобрений // Тезисы докладов «Агрозкологическая обстановка на сельскохозяйственных угодьях Украинской ССР и пути снижения их загрязнения токсичними веществами», Черкассы. - 1989. - С. 46 – 48.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Однофакторний дисперсійний аналіз за роки досліджень

(2003-2004 рр.)

 

Дослід: Вплив фону живлення на продуктивність і якість посівного томату (врожай 2003 р.)

Одиниця вимірювання даних: ц/га

Варіантів 5, Повторень 4

Вихідні дані

Варіант

Середнє

Повторності

1

298

294

295

299

304

2

375

382

377

368

372

3

447

431

451

470

435

4

477

457

499

495

457

5

488

479

496

504

473

Середня по досліду – 416,42

 

Таблиця дисперсій

Дисперсія

Сума квадратів

Степені свободи

Середній квадрат

F

Загальна

104303,99

19

 

 

Повторень

1293,09

3

 

 

Варіантів

101331,17

4

25332,79

180,98

Залишок

1679,73

12

139,98

 

Помилка середній = 5,92;

Помилка різності середніх = 8,37;

НІР = 18,44 ц/га;

Сила впливу фактора = 0,97;

Варіація даних = 17,79 %

 

 

Дослід: Вплив фону живлення на продуктивність і якість посівного томату (врожай 2004 р.)

Одиниця вимірювання даних: ц/га

Варіантів 5, Повторень 4

Вихідні дані

 

Варіант

Середнє

Повторності

1

324

316

333

314

332

2

396

394

399

390

402

3

460

451

476

450

462

4

488

494

509

474

474

5

495

506

516

478

481

Середня по досліду – 432,55

 

Таблиця дисперсій

Дисперсія

Сума квадратів

Степені свободи

Середній квадрат

F

Загальна

86242,95

19

 

 

Повторень

1659,35

3

 

 

Варіантів

83493,2

4

20873,30

229,71

Залишок

1090,40

12

90,87

 

 

Помилка середній = 4,77;

Помилка різності середніх = 6,74;

НІР = 14,69 ц/га;

Сила впливу фактору = 0,97;

Варіація даних = 15,58 %

 

 

 

 

 

 

Выращивание томата

Реферат

На тему: Выращивание томата

Содержание

Введение

  1.  Требования к условиям выращивания
  2.  Сорта и гибриды томата
  3.  Выращивание томата в теплицах
  4.  Выращивание томата в парниках и тоннелях
  5.  Выращивание томата в открытом грунте

Введение

Томат — однолетнее травянистое растение. В пищу используют плоды в свежем, соленом, маринованном виде. Из них готовят соки, пасту, пюре, соус-кетчуп и другие продукты переработки.

Плоды содержат 1,5—6 % Сахаров, 0,7—0,8 % клетчатки, 0,6—1,1 % белков, витамины С, В,, В2, В3, Вб, Вс. РР, К, провитамин А (каротин), соли натрия, калия, кальция, магния, фосфора, железа, йода и др., яблочную и лимонную кислоты. Все эти вещества оказывают благотворное влияние на организм человека, способствуют регулированию обменных процессов в нем.

Корневая система томата хорошо развита, распространяется до 1,5—2,5 м в диаметре, охватывая до 1,25 м земли. Основная масса корней расположена на глубине 30—50 см, отдельные корни проникают до 2 м.

Стебель в молодом возрасте мягкий, очень хрупкий, а во взрослом — грубеет и древеснеет. Длина растения может достигать 8 м. У томата отсутствует единый осевой стебель; кажущийся единым стебель состоит из отдельных, последовательно заменяющих друг друга боковых побегов возрастающих порядков. Главным стеблем условно считают тот, на котором появилось первое соцветие.

У детерминантных сортов куст небольшой или среднего размера, главный стебель самоограничивается в росте, заканчивая его соцветием. На главном стебле может быть от 2 до 8 соцветий, которые расположены через 1 — 2 листа, а иногда подряд. Высота стебля у таких растений достигает 40—80 см, а у штамбовых сортов - - 30—60 см. Особенностью детерминантных сортов является низкий куст, главный стебель и пасынки прекращают рост после образования 2—4 кистей, первая цветочная кисть закладывается над 5—6-м листом, все побеги заканчиваются соцветием, после чего рост их обычно прекращается. Эти сорта отличаются дружным цветением и ллодообразованием, дают более высокие урожаи. Низкорослые сорта бывают штамбовые и нештамбовые (обыкновенные). У штамбовых сортов куст компактный, листья гофрированные.

Листья у томата очередные, непарноперистые, с чередующимися долями, дольками и долечками. Существуют два типа листа: нормальный (обыкновенный), у которого поверхность листа либо гладкая, либо сильно морщинистая (гофрированная), и картофельного типа, у которого листья имеют цельнокраиные крупные доля, напоминающие листья картофеля (рис. 27).

В пазухах листьев образуются боковые побеги, называемые пасынками.


Цветки у томата обоеполые, собраны в соцветие-завиток (цветочную или плодовую кисть). Цветок остается открытым 2—3 дня. От цветения до созревания плода проходит 35—60 дней в зависимости от сорта, расположения плода на растении и условий выращивания. Соцветия бывают трех типов: простые, промежуточного типа и сложные (рис. 28). Завязь в зависимости от строения цветка либо малогнездная, либо многогнездная.

Плод — двух- или многогнездная, сочная ягода, различной формы, размера, поверхности, окраски и массы. Чаще всего встречается форма плода: плоская, плоскоокруглая, округлая, округло-овальная, удлиненно-цилиндрическая; поверхность — гладкая, реже — сильноребристая; окраска плода — от темно-красной до розовой и лимонной. Масса плода от 20—50 до 500 г и более.

Семена треугольно-почковидной или обратнояйцевидной формы, сплюснутые, опушенные, серовато-желтой окраски. Масса 1000 семян от 2,5 до 4 г, в 1 г — 250 семян. Всхожесть семян сохраняется в течение 10 лет и более.

1. Требования томата к условиям выращивания

Томат, как и большинство растений, обитает в двух средах: воздушной (надземная часть) и почвенной (корневая система). Очень важно, чтобы в обеих средах для его роста и развития были созданы благоприятные условия. Для нормального существования растениям необходимы пять основных факторов жизни: свет, тепло, вода, воздух и питательные вещества. От удовлетворения ими растений в необходимом количестве и зависит урожай.

Свет является первостепенным условием жизни растений. Без света невозможно их существование. Вся активная деятельность растений идет под действием света.

Лист растения — это своеобразная фабрика, которая под влиянием солнечной лучистой энергии, углекислого газа и воды создает органическое вещество (этот процесс называют фотосинтезом). Фотосинтетическая деятельность способствует образованию корней, стеблей, листьев, цветков и плодов. Лист наряду с корневой системой обеспечивает рост, развитие и урожай плодов.

Томат — светолюбивое растение. Чем ярче, интенсивнее свет, тем быстрее формируется урожай. Низкая освещенность задерживает развитие растений. При выращивании в условиях 10— 12-часового дня томат ускоряет свое развитие. Реакция томата на длину дня проявляется в фазе появления первых трех настоящих листьев — в первые 12—15 дней после всходов. Продолжительная пасмурная погода удлиняет период от цветения до созревания плодов на 10—15 дней, ухудшает их вкусовые и товарные качества. При повышении интенсивности света и температуры развитие томата ускоряется.

Тепло является фактором, определяющим место и способы выращивания теплолюбивых культур.

Семена томата начинают прорастать при температуре 14...16 °С. Оптимальная температура для прорастания 20...25 °С. Рост растений прекращается при температуре 10 °С, а развитие генеративных органов —при температуре ниже 15 °С и выше 35 °С. Цветение приостанавливается при температуре ниже 12 °С и при температуре выше 30 °С. При температуре — 1 °С может наступить гибель всего растения. Только некоторые сорта выдерживают заморозки до - - 3...—-5 °С. Резкое понижение температуры от 25 до 10 °С и длительное похолодание задерживают рост и развитие растений, вызываю опадение цветков.

За период вегетации растений томата сумма средних суточных температур воздуха выше 15 °С должна быть не менее 1100...1200 °С. Опыты показывают, что урожайность плодов томата увеличивается при повышении температуры: при температуре 12...14 °С масса плода на одном растении составляет 132 г; при температуре 15...20 °С — 379 г, при температуре 20...25 °С — 538 г.

Вода растениями томата в наибольшем количестве потребляется после начала цветения — в период интенсивного роста плодов. До цветения томата необходима пониженная влажность почвы. Для томата, как впрочем для огурца и перца, важно бесперебойное снабжение водой. Томат и перец отличаются относительно высокой засухоустойчивостью по сравнению с огурцом, однако на хорошее (оптимальное) увлажнение почвы они реагируют интенсивным ростом и повышением урожая. В отличие от огурца томат лучше растет и дает более высокий урожай при средней относительной влажности воздуха. Высокая влажность воздуха (выше 60—70%) для томата менее благоприятна. Растения томата нуждаются в умеренной влажности воздуха и почвы. Оптимальная относительная влажность воздуха для него 45—60 %, а лучшая влажность почвы — 65—70 % от наименьшей влагоемкости. В период плодоношения необходима более высокая влажность воздуха (65—70 %) и влажность почвы (80—85 %). Резкие перепады влажности ухудшают рост корневой системы и поступление питательных веществ в растение, что ведет к заболеванию. При неравномерном обеспечении влагой плоды растрескиваются и опадают.

При совместном действии полива и удобрений урожай томата увеличивается почти вдвое; водотребовательность при этом снижается.

Воздух необходим томату, да и всем другим растениям, с самого начала прорастания семян. При недостатке воздуха семена медленно прорастают, корни приостанавливаются в росте, нарушается нормальный процесс питания. Излишняя загущенность растений или обильная их облиственность затрудняют активный обмен воздуха, его свободную циркуляцию, что чрезмерно повышает влажность воздуха внутри посевов и в результате благоприятствует появлению вредителей и болезней. Удаление нижних листьев в приземном ярусе растений улучшает условия воздухообмена, а также световой, тепловой и водный режимы.

Питание растений — важный фактор жизни, определяющий количество и качество урожая. На протяжении всей жизни томатам нужны все элементы питательных веществ. Однако потребность в них по периодам жизни растения неодинакова. В начальный период выращивания рассады нужно больше азота, меньше фосфора и калия. В период до полного цветения первой кисти подкармливают фосфором и калием, после высадки рассады в грунт для интенсивного роста листьев необходимо больше азота. В последующем, когда начинается процесс плодообразования, фосфор совместно с калием способствует ускорению цветения, созреванию плодов и повышению устойчивости растений к болезням. Особую роль в период роста и плодоношения играет азот. Недостаток его отрицательно сказывается на растении: замедляется рост, листья бледнеют, образуются мелкие плоды низкого качества, снижается устойчивость к болезням. Избыток азота вызывает буйный рост листьев и побегов, замедляется плодообразование.

2. Сорта и гибриды томата

Для выращивания в открытом грунте и малогабаритных пленочных сооружениях. Алпатьева-905-а. Сорт детерминантный, растение низкорослое (40—50 см), штамбовое. Плоды округлые, иногда округло-плоские, гладкие, ярко-красные; масса товарного плода — 60—80 г. Вкусовые качества хорошие, сорт салатного назначения, используется и для засолки.

Белый налив 241. Сорт раннеспелый, куст детерминантный, обыкновенный, высотой 25—35 см. Плоды округлые или округло-плоские, слаборебристые, красные, многокамерные, массой 53—107 г. Вкусовые качества хорошие.

Талалихин 186. Сорт раннеспелый, куст обыкновенный, детерминантный, низкорослый. Плоды плоскоокруглые, гладкие, красные, мясистые, массой 75—120 г.

Грунтовый грибовский 1180. Сорт раннеспелый, детерминантный, холодостойкий. Плоды округлые или округло-плоские, гладкие, интенсивно красные, среднекамерные, массой 50—70 г.

Невский. Сорт очень скороспелый, куст небольшой, штамбовый, детерминантный. Плоды плоскоокруглые, массой 41—57 г.

Барнаульский консервный. Сорт скороспелый, детерминантный, куст высотой 21—49 см. Плоды овально-округлые, гладкие, красно-оранжевые, малокамерные, мелкие, массой 30—50 г.

Сибирский скороспелый. Сорт раннеспелый, детерминантный. Плоды плоскоокруглые, слаборебристые, массой 60—80 г. Салатного назначения, пригоден для засолки.

Нистру. Сорт среднеспелый, полудетерминантный. Плоды удлиненно-цилиндрические, гладкие, двухкамерные, плотные, массой 40—50 г. Дружносозреваюхций сорт, предназначен для цельноплодного консервирования.

Новинка Приднестровья. Сорт среднеспелый, куст обыкновенный, компактный. Пледы удлиненно-цилиндрической формы, со слабой ребристостью, двухкамерные, красного цвета. Масса плода — 40—60 г. Сорт дружно-созревающий, предназначен для цельноплодного консервирования и изготовления томат-пасты.

Перемога 165. Сорт среднеранний, полудетерминантный. Плоды округлые или плоскоокрутлые, гладкие, красные, среднего размера и крупные, среднекамерные, массой 90—120 г. Вкусовые качества высокие.

Для выращивания в теплицах. ГрибовскийЛ-50. Сорт высокорослый. Плоды округлые, крупные, массой 100—120 г. Вкусовые качества отличные.

Уральский многоплодный. Сорт среднеспелый, куст обыкновенный, высокорослый. Плбды плоскоокруглые, слаборебристые, красные, массой 40—70 г.

Вировский скороспелый. Гибрид индетерминантный, скороспелый. Плоды плоскоокруглые, слабопереднеребристые, массой 80—130 г.

Ласточка. Гибрид индетерминантный, высокорослый. Плоды плоскоокруглые, гладкие, массой 65—85 г.

Викторина. Сорт среднеранний, тип кус га дегерминантный. Плоды округлые, частично плоскоокрутлые, гладкие, крупные, массой 150—200 г. Окраска зрелого плода интенсивно-красная. Предназначен для употребления в свежем виде и переработки.

Персей. Сорт среднеранний, тип куста детерминантный. Плоды плоскоокрутлые, крупные, массой 110— 130 г, ярко-красной окраски.

Поток. Сорт среднеранний, детерминантного типа. Плоды округлые и плоскоокруглые, гладкие, плотные, массой 120—130 г. Окраска плода интенсивно-красная.

Агата. Сорт среднеранний, детерминантный, высотой 33—45 см. Плоды плоскоокруглые, массой 70—100 г. Окраска плода красная.

Благовест. Гибрид раннеспелый, детерминантный, с дружной отдачей урожая. Соцветие простое, закладывается над 7—8-м листом, последующие соцветия—через 1—2 листа. Плоды округлые, гладкие, массой 100—110 г.

Дружок. Гибрид раннеспелый, с дружной отдачей урожая. Растение супердетерминантного типа. Соцветие простое, закладывается над 6—7-м листом, последующие —через 1 —2 листа. Плоды округлые, гладкие, массой 80—90 г. Окраска плода ярко-красная.

Ураган. Гибрид скороспелый. Первое соцветие закладывается над 6—7-м листом, последующие — через 1—2 листа. В соцветии формируется 5—8 плодов. Плоды округлые, гладкие, массой 80—90 г.

Малышок. Гибрид раннеспелый. Высота главного стебля 50 см. Первое соцветие закладывается над 6—7-м листом, последующие—через 1—2 листа. Плоды массой 60—65 г. Формируют в 1—2 стебля, прищипку точки роста не проводят.

Красная стрела. Гибрид раннеспелый, детерминантного типа. Высота главного стебля 1—4 м. Первая цветочная кисть закладывается над 6—8-м листом, последующие кисти через 1 лист. Плоды округлые, гладкие или слаборебристые, красные, массой 70—100 г. Ценится за дружное созревание плодов, устойчивость к пониженной освещенности и колебаниям температуры. Рекомендуется для выращивания в весенних пленочных и в зимних остекленных теплицах.

Де-Барао. Сорт среднепоздний. Высота растения 2—5 м. Плоды овально-удлиненные, красные, массой 50—120 г. Сорт высокоурожайный, устойчив к пониженной освещенности и температуре. Формируется в 2—3 стебля. Рекомендуется для выращивания в пленочных теплицах и открытом грунте (около стен хозяйственных построек, расположенных с южной стороны и хорошо защищенных от ветров). Плоды долго хранятся, используются для потребления в свежем виде и консервирования. Имеются сорта Де-Барао с желтой, оранжевой и черной окраской плодов.

3. Выращивание томата в теплицах

Подготовка теплиц к посадке томата производится так же, как и для огурца, но исключается внесение свежего навоза.

Томаты высаживают в обогреваемые теплицы в марте—начале апреля, в необогреваемые — в юнце апреля— начале мая. Для посадки используют рассаду 45—60-дневного возраста. Расстояние между рядами делают 60— 80 см, в ряду — от 25 до 40 см в зависимости от сорта. Техника посадки такая же, как и посадка огурца. Штамбовые, низкорослые сорта выращивают без опоры, высокорослые сорта привязывают к кольям или шпалере.

Уход за растениями состоит в поддержании нужного температурного и влажностного режима, подкормке, поливе, формировании куста и пасынковании, борьбе с вредителями и болезнями.

Для растений томата оптимальная температура воздуха днем составляет 18...24° С, ночью— 15... 18 °С; температура почвы не ниже 16° С и не выше 22° С; относительная влажность воздуха — 60—70 %; влажность почвы — 70—75 % от наименьшей влагоемкости. Очень опасно повышение влажности воздуха и почвы,

что часто приводит к заболеванию растений серой гнилью, бурой пятнистостью. Томаты требуют хорошей вентиляции, умеренной влажности почвы, а в период массового цветения более низкой влажности воздуха. Поэтом) поливают растение умеренно и после каждого полива, как только почва немного просохнет, рыхлят. Рыхление замедляет испарение влаги из почвы и обеспечивает активное поступление воздуха к корням, лучший газообмен.

В теплице томаты формируют в один стебель. Боковые побеги в пазухе листьев — пасынки — при достижении 3—5 см выламывают или вырезают ножницами (рис. 29) Пасынкование приходится проводить несколько раз за сезон и его нужно делать своевременно, не допуская перерастания. Старые нижние пожелтевшие листья надо регулярно удалять, что способствует активному газообмену в приземной части. Для улучшения роста корневой системы и питания растений, стебли окучивают.

Растения подкармливают через каждые 2— 3 недели. В период от цветения первой цветочной кисти до массового завязывания плодов дозы минеральных удобрений дают в пределах: 10—15 г аммиачной селитры, 5(У—60 г суперфосфата и 30—40 г хлористого калия на 10 л воды. В период плодоношения увеличивают дозу внесения аммиачной селитры до 30 - 40 г, хлористого калия — до 50—60 г, а дозу суперфосфата уменьшают до 40 г. На одно растение расходуют I л раствора минеральных удобрений. Азотные удобрения можно заменить подкормкой навозной жижей или птичьим пометом. Навозную жижу разводят в 5—6-кратном, птичий помет — в 12—15-кратном количестве воды.

Во время цветения желательно проводить потряхивание цветочных кистей, чтобы созревшая пыльца высыпалась в большем количестве из пыльников цветка и попадала на рыльце пестика. Встряхивают растения ежедневно в середине дня. В период массового цветения и плодообразования влажность воздуха снижают до 50% усиленной вентиляцией и проведением умеренных поливов. В это время нельзя допускать даже кратковременной сухости почвы.

4. Выращивание томата в парниках и тоннелях

В парниках на биообогреве рассаду высаживают в середине или конце апреля, в пленочные парники и тоннели в начале мая. Толщина насыпного питательного фунта в парниках — 20—25 см. В парники рассаду низкорослых сортов высаживают в 4 ряда с междурядьями 30 см, в ряду — 25—30 см; высокорослых сортов — в 3 ряда с междурядьями 40 см, в ряду — 30—40 см. Растение формируют в один стебель. Низкорослые сорта прищипывают над второй кистью, чтобы получить ранний урожай.

При выращивании в тоннельных укрытиях посадка двухстрочная с междурядьями 30—35 см, в ряду — 25 — 40 см в зависимости от сорта. В них преимущественно выращивают низкорослые, штамбовые сорта, не требующие опоры.

В парниках после высадки рассады для высокорослых сортов устанавливают колья. В течение лета стебли подвязывают к кольям 2 раза.

В пленочных парниках культуру ведут в один-два стебля, с оставлением на каждом растении не более 3— 5 кистей.

Уход за растениями в парниках и тоннелях такой же, что и в теплицах.

5. Выращивание томата в открытом грунте

Рассаду высаживают в конце мая—начале июня, когда минует опасность заморозков. При наличии надежной защиты от заморозков — высаживают в начале мая. В северных и северо-западных районах Нечерноземья лучшие результаты дает посадка на грядах и гребнях, которые лучше прогреваются, обеспечивают более благоприятный тепловой и воздушный режим, чем ровная поверхность поля.

Лучшими предшественниками для томата являются капуста, тыквенные, корнеплодные и бобовые культуры, расположенные на освещенных, хорошо прогреваемых участках. Томаты предпочитают высокоплодородные, легкие и средние по механическому составу почвы.

Обработку почвы под томаты начинают с осени. При копке вносят по 10—12 кг на 1 м перепревшего навоза, перегноя или компоста. Весной, как только почва прогреется, начнет хорошо крошится, ее перекапывают и выравнивают граблями. В это же время вносят и минеральные удобрения: 100 г мочевины, или 50 г аммиачной селитры, 300—400 г суперфосфата и 200 г хлористого калия на 10 м. Непосредственно перед посадкой проводят рыхление почвы ручным культиватором или граблями.

Низкорослые сорта томата высаживают с междурядьями 60—70 см, в ряду — 25—30 см, а высокорослые — 70 см между рядами, 50—60 см в ряду.

Перед посадкой вечером рассаду поливают. Посадку производят по шнурку, вдоль которого делают лунки глубиной 10— 12 см. В каждую лунку кладут по 300—500 г органоминеральной смеси и поливают из расчета 0,5—1 л на одно растение. После высадки рассады почву вокруг растений мульчируют торфом.

Уход за растениями состоит в регулярном рыхлении почвы, поливе, подкормке, формировании стебля, окучивании, борьбе с сорняками, вредителями и болезнями.

Рыхлят почву после каждого дождя и полива. В жаркую, сухую погоду рыхление способствует уменьшению испарения влаги из почвы, а в дождливую, холодную погоду — обеспечивает лучший газообмен между воздухом и почвой, уменьшает возможность заболевания растений грибными болезнями.

Поливать растения томата надо умеренно, не допуская переувлажнения и сухости почвы. Нерегулярный полив растений в жаркое лето часто приводит к заболеванию плодов вершинной гнилью.

Для придания стеблям надежной устойчивости, усиления роста корневой системы, проводят окучивание влажной почвой. За сезон окучивают 2—3 раза. Высокостебельные растения для устойчивости подвязывают к кольям.

Формирование растений начинается с регулярного удаления пасынков. Высокорослые (индетерминантные) сорта выращивают в один стебель, при благоприятной погоде — в два (рис. 30). При этом вторым стеблем служит пасынок — побег под первой цветочной кистью. Все остальные побеги-пасынки удаляют. Первым же стеблем является главный стебель. Низкорослые (детерминантные) раннеспелые сорта можно выращивать без формирования, однако в более северных районах и в дождливые годы их надо пасынковать и подвязывать к кольям.

Нижние стареющие листья своевременно обрезают.

Первую подкормку проводят через 10—15 дней после посадки, вторую — в начале массового цветения, третью — в период плодообразования. Дозы внесения удобрений такие же, как и при выращивании в парниках.

Примерно с середины августа наступают холодные росы. Они часто вызывают заболевание растений фитофторозом.

В это время на ночь и в холодную погоду растения желательно укрывать пленочными сооружениями. Если этого сделать нельзя, то лучше крупные зеленые плоды снять на дозревание. В сухом помещении плоды дозревают. Для быстрого дозревания необходима температура воздуха в пределах 20...25 °С, а для медленного 10...15 °С.

Плоды томата убирают по мере созревания. При уборке надо обязательно срывать больные, поврежденные, уродливые плоды

Томаты

Введение

Томат, по данным ФАО, занимает первое место в мире среди плодовых овощных культур (4млн. га), в том числе и в защищенном грунте (60% всей площади). Больше всего площадей в Китае – 974 тыс.га (25 млн. тонн), в Индии – 520 тыс.га (7,4млн. тонн), Турция – 225 тыс. га (9 млн. тонн), Египте – 180 тыс. га (6,3 млн. тонн), США – 177 тыс. га (12 млн. тонн). Всего в 2004 году в мире произведено 108,5 млн. тонн томатов, из которых перерабатывается 25 млн. тонн.

Россия стоит на 6-ом месте по площади и на 11-ом по производству. По данным ФАО, в России в 2004 году произведено 1,82 млн. тонн томатов на площади 142 тыс. га. Это свидетельствует о том, что доля защищённого грунта в площадях производства томатов пока не высока. Из 3-х тыс. га теплиц на его долю приходится 15-20% площади в зимне-весеннем обороте и 70-80% в летне-осеннем обороте. У нас в стране томат защитном грунте томат занимает второе место после огурца (К.С.- Х.Н. Костылёв)

Выращивание томатов в зимних теплицах имеет огромное народнохозяйственное значение для страны, т.к. в зимний период населению необходимо особенно потреблять продукты питания богатые витамином С. Это связано с обострением у населения простудных заболеваний. А плоды томата отличаются высокими питательными, вкусовыми и диетическими качествами. Плоды томата – отличный источник витамина С (30-35 мг.). Кроме него в плодах томата содержаться витамины В1 (аневрин), В2 (рибофлавин), В3 (пантотеновая кислота), фолиевая кислота, РР(никотиновая кислота, провитамин А (каротин), соли калия, натрия, кальция, магния, фосфора, железа, йода и другие полезные вещества.

Калорийность помидоров невысокая (160-200 ккал/кг). Так в плодах помидоров содержится от 5 до 8 % сухих веществ, в том числе 3-7% сахаров, до 1% яблочной и лимонной кислот и белков. Все эти вещества необходимы для нормализации обмена веществ в организме человека и сохранения его трудоспособности.

  1.  Обзор литературы.

  1.  Культура томата в защищённом грунте.

Защищённый грунт в России был слабо развит – в основном парники, в которых выращивалась рассада. В немногочисленных теплицах выращивали главным образом огурцы. Строительство промышленных зимних теплиц началось в 30-40-х годах XX века, к этому к этому времени и относится начало выращивания томатов полностью в защищённом грунте.

В ХХ веке благодаря научному подходу в разработке технологий выращивания томатов эта культура становится одной из основных культур. Из учёных второй половины ХХ века можно отметить Алпатьева А.В., который занимался селекцией томатов, разрабатывая технологии выращивания, в том числе и в защищённом грунте (К.С.- Х.Н. Костылёв Д.А.).

Селекционная работа с паслёновыми культурами началась в 1920 году, с первых дней создания Грибовской овощной станции. Более 50-ти лет лабораторию возглавлял лауреат Государственной премии академии ВАСХНИЛ Алпатьев А.В. Созданные им холодостойкие штамбовые сорта томата с низким заложением цветочной кисти, позволили продвинуть ареал возделывания этих южных культур на север Нечерноземья.

С 1983 по 1993 г.г. лабораторию возглавлял ученик Алпатьева – кандидат сельскохозяйственных наук Агапов А.С., соавтор более 40 сортов и гибридов паслёновых культур.

За 80 лет лабораторией создано более 110 сортов и гибридов, в том числе 43 внесены в реестр РФ (из них 90% создано за последние 10 лет).

1.2. История развития томата

О происхождении культурного вида томатов «Lycoperson esculentum Mill» нет надёжных археологических данных. Дикие и полудикие виды и разновидности этого ботанического рода до настоящего времени произрастают в Эквадоре, на Галопогосских островах, в Перу и в северном Чили. Родиной культурного томата ряд исследователей считают Перу, Гумбольдт называет Мексику, а Вавилов Н.И. указывает на Южноамериканский район, как на очаг или геноцентр происхождения примитивной формы томата.

Декандоль, Гумольдт и другие считают, что исходной формой помидоров является вишневидная разновидность. Есть сообщения, что начало культуры томатов, относится к 5-му веку до н.э., когда их разводили древние перуанцы.

Предполагалось, что томаты завезены в Европу Колумбом в 1493 году через Западную Индию. Впервые возделывать помидоры в Европе начали в 50-60-ые годы ХVI века. Первые ботанические сведения об окультуренном виде томата и зарисовки даны итальянским ботаником Маттиоли в 1554 году. В конце XVI века во Франции, Англии, Бельгии, Германии, Италии, Испании, Португалии помидоры называли яблоками любви. В Чехословакии, Венгрии и Югославии томаты называют парадизками или райскими яблоками. Термин «томат» которым пользуются в настоящее время во многих странах, происходит от туземного южноамериканского «Tumatle» - томатиль, (25).

По сравнению со многими овощными культурами, томат для России – культура относительно новая. Выращивать томаты начали в южных районах страны в XVIII веке. В Европе в это время томаты считались несъедобными, но у нас их выращивали как декоративную и пищевую культуру. К середине XIX века культура томатов начинает распространятся по огородам страны в средних областях, а к концу XIX века широко распространяется и в северных областях. (К.С.- Х.Н. Костылёв Д.А.).

Одна из первых публикаций о культуре томатов в России принадлежит одному из основоположников российской агрономии, учёному и Андрею Тимофеевичу Болотову. В 1784 году он писал, что в средней полосе «томаты выращиваются во многих местах, в основном в комнатных условиях (в горшках) и иногда в садах». Т.е. в XVIII веке томат был преимущественно декоративной культурой. Дальнейшее развитие огородничества сделало томат пищевой культурой, но его выращивание проводилось практически путём проб и ошибок, т.к. до начала ХХ века выращивание томата, как и вообще овощеводство, не считалось наукой – скорее ремеслом или искусством. (К.С.- Х.Н. Костылёв Д.А.).

1.3.Биологические особенности томата.

Томат – ценное овощное растение, его стебель не даёт опоры кусту, он является опорой для надземной части растения, по нему передвигаются питательные вещества. Стебель в начале развития растений мягкий, очень сочный (11). В процессе роста он твердеет до одеревенения. На стебле появляется много боковых побегов (пасынков), вырастающих в пазухах листьев до цветения.

Корневая система у томата хорошо разветвлённая, диаметр её 1,5-2,5 метра, проникает в почву на глубину 2 мера (в зависимости от сорта и способа выращивания). При безрассадной культуре хорошо развивается главный корень и крупные боковые корни. При пересадочной культуре корневая система сильно разветвляется в верхних горизонтах почвы.

Листья у томата бывают гладкими, слабоморщинистыми, бугристо-волнистыми, а так же сильногофрированными. Размер листьев и их окраска варьируют в пределах сорта в зависимости от возраста и условий произрастания.

Для разных сортов характерен определённый тип соцветия. Различают четыре типа:

1) Простая кисть, когда ось соцветия и цветки, а соответственно и плоды, размещены в очерёдном порядке по обеим сторонам оси.

2) Кисть однократно разветвлённая.

3) Кисть двух-, трёхкратно разветвлённая.

4) Кисть многократно разветвлённая.

У сортов имеющих простую и слабо разветвлённую кисти обычно развивается 4-12 цветков. У сортов же с сильно ветвящимися кистями (четвёртый тип), формируется свыше 100 цветков. Плоды в кистях у одних сортов расположены свободно (рыхлая кисть), у других очень тесно (компактная кисть).(1)

Помидоры – самоопыляющиеся растения. Цветки у них среднего размера, с 5-6-ю лепестками и таким же количеством тычинок, сросшихся в капустную колонку, внутри которой находится пестик. Тычинки имеют двухгнёздные пыльцевые мешки, наполненные пыльцевыми зёрнами.

Плод томата – ягода. Он заполнен сочной массой студенистой плаценты, в которую погружены семена. Плоды наследственно обусловлено бывают двух-, трёх-, четырёх-, или в результате многокамерные. Кожица плода гладкая (опушённые типы нежелательны). Плоды у разных сортов различной формы: плоские, плоско-округлённые, округлые, округло-овальные, удлиненно-перцевидные. Размер плодов зависит от сорта и влажности почвы. На высоко-плодородных влажных почвах плоды крупные, а на менее плодородной недостаточно-влажной – мелкие. Плоды до 70-ти грамм считаются мелкими, от 70 до 90 грамм – средними, а свыше 100 грамм – крупными.

Томаты обычно размножаются семенами. При прорастании семян сначала появляется корешок, затем расправляется в виде петли смядальный листочек. Этот момент считается окончанием фазы прорастания семян. Каждый килограмм плодов даёт до 4-х грамм семян. Семена треугольно-почковидной формы, со сбегом к основанию, сплюснутые, опущенные серовато-жёлтой окраски. (2)

Томат по своей природе – культура многолетняя. Однако в сельскохозяйственной практике её выращивают как однолетнюю культуру. В своём онтогенезе растения томата проходят следующие фазы:

  1.  появление всходов
  2.  появление первого настоящего листа
  3.  нарастание надземной массы и корней
  4.  образование бутонов
  5.  цветение
  6.  формирование и созревание плодов (22)

При благоприятных температурных условиях и наличии влаги, семена томата прорастают на 3-4-ый день, а ещё через 3-4 дня появляются всходы, через 6-10 дней после всходов – первый лист, каждые 5-6 дней – последующие 3-4 листа, затем каждый новый лист – через 3-5 дней. Одновременно с ростом листьев растут стебель и корни. Особенно интенсивно формируется корневая система, которая у сорокадневных растений проникает на глубину до 80-ти сантиметров и разветвляется. (28). Над 7-9-ым настоящим листом у скороспелых сортов и над 12-14-ым листом у позднеспелых сортов примерно через30-60 дней после появления всходов закладывается цветочная кисть. С этого времени процесс закладки бутонов и вегетативный рост идут параллельно, у большинства сортов не прекращается практически в течение всей вегетации, когда на растении могут быть одновременно листья, и цветочные кисти с бутонами, цветками завязями и плодами различной степени зрелости. (15)

Цветение и оплодотворение цветков наступает через 40-90 дней после появления всходов. С момента оплодотворения начинается рост плода, а по достижении свойственного сорту размера происходит созревание плода. Незрелые, но уже сформировавшиеся плоды томата имеют бледно-зелёную окраску, твёрдую внутренность, вполне развитые, но ещё с мягкой оболочкой семена. В процессе созревания плоды приобретают сначала светло-зелёную с белесоватым оттенком окраску, мякоть становится светло-зелёной с бледно-розовым оттенком, оболочка семян становится твёрдой (молочная зрелость). Затем покраснение распространяется на кожицу и мякоть плода, вызывая изменения наружной окраски в бурый цвет со светло-розовыми пятнами (бурая или бланжевая зрелость), а затем в розовый и, наконец, красный цвет (розовая и полная или красная зрелость). У жёлто-плодных сортов при бурой степени зрелости на плодах появляются светло-жёлтые пятна, затем плод (кожица и мякоть) приобретают светло-жёлтую и, наконец, жёлтую окраску. Семенные камеры плода при последних двух степенях зрелости наполняются клеточным соком, в который погружены семена, плод становится сочным и мягким. Период от цветения до созревания плода может длиться от 45 до 65 дней. (31)

Начиная с молодого возраста, растения томата образуют в пазухах листьев боковые побеги – пасынки. По характеру роста и типу ветвления различают две группы растений томата. У большинства сортов верхушка растения после образования 7-14-ти листьев заканчивается цветочной кистью, а пасынок, растущий из пазухи листа, ближайшего к верхушечной кисти, продолжает рост главного стебля (так называемое боковое или симподольное ветвление).(30)

После образования нескольких листьев (1-6) пасынок заканчивает свой рост заложением цветочной кисти, а рост растения продолжается за счёт ближайшего пасынка. И так до конца вегетации. Тип куста с неограниченным ростом получил название индетерминантного. У некоторых слаборослых сортов рост растения завершается кистью, а пасынки образуются только в нижней части стебля. Тип куста с ограниченным ростом называется детерминантным.

1.4. Отношение к факторам внешней среды

1.4.1. Требовательность к теплу

Томат относится к группе теплолюбивых культур. Семена начинают прорастать при температуре 14-16оС, но более быстро и дружно всходы появляются при температуре 25-30оС. Снижение температуры до 15-16оС на 2-3 дня при появлении всходов предотвращает вытлевание сеянцев, особенно в период недостаточной освещённости, и способствует развитию хорошей корневой системы. (28)

Рост томата прекращается при 10оС, а генеративное развитие при 15оС, то же наблюдается при температуре выше 35оС. При температуре менее 12оС и более 30оС приостанавливается цветение, и могут опадать завязи, т.к. при низкой температуре пыльца не созревает, а при высокой она становится стерильной. При воздействии температур ниже 5оС и выше 43оС, наблюдается сначала повреждение растений, затем их гибель. Оптимальная температура воздуха для роста и развития томата составляет 20-25оС днём и 16-18оС ночью. В условиях защищённого грунта температуру необходимо регулировать в зависимости от естественной освещённости: чем сильнее освещённость, тем ниже должна быть температура. (38)

Оптимальная температура грунта для роста корневой системы равна 20-22оС. Нежелательно понижение её ниже 16оС, т.к. ухудшается поглощение растением фосфора и усвоение азота, медленно развиваются придаточные корни. Низкие температуры грунта затрудняют доступ к растениям воды и питательных элементов, что в рассадный период задерживает рост, а в последующем цветение и плодоношение томата. Температура ниже 15оСухудшает приживаемость рассады, а при 10оС корневая система не поглощает элементы питания. При повышении температуры грунта выше оптимальной ускоряется усвоение фосфора, кальция и воды, что также нарушает режим питания. (10)

1.4.2. Требовательность к свету

Томат относится к высоко-требовательным к свету культурам. Оптимальная освещённость для него 20 тысяч люкс. Сумма фотосинтетической активной радиации (ФАР) для нормального роста и развития томата в рассадный период равна 6280-9211 Дж/см2, интенсивность ФАР 21-30 Дж/см2 мин. От посадки до плодоношения растению требуется соответственно 25121-29298 Дж/см2 и 42-50 Дж/см2 мин

Сорта культурного томата могут плодоносить как при коротком, так и при длинном дне. Поэтому решающим фактором для получения высокой урожайности является не длина дня, а интенсивность освещённости. Чем интенсивней освещённость, тем быстрее наступает плодоношение и выше урожайность. Низкая освещённость снижает качество рассады, что уменьшает урожайность. Длительная пасмурная погода удлиняет период от цветения до созревания плодов на 10-15 дней. Ухудшаются вкусовые и товарные качества плодов. (2)

1.4.3. Требовательность к влажности

Томат – относительно засухоустойчивое растение, но потребность в воде у него большая. Для томата оптимальная влажность грунта составляет 65-75% НВ, при относительной влажности воздуха 60-70%. В период плодоношения влажность грунта стоит увеличивать до 80-85%, воздуха – до 75-85%, при активном проветривании теплиц. (32)

Норма полива, его частота зависят от особенностей грунта, состояния растений, уровня солнечной радиации. При суточном притоке радиации ниже 210 Дж/см2 томаты поливают один раз в неделю, при 840 Дж/см2 - два раза. В пасмурную погоду полив не проводят. В распределении поливов учитываются и особенности тепличного грунта. Лёгкие грунты с меньшей влажностью поливают чаще и меньшими нормами, а тяжелые и влаго большими нормами.

Оптимальные уровни влажности грунта и воздуха важно поддерживать постоянно. Особенно увеличивается потребность в воде у плодоносящих растений. При недостатке влажности у них снижается усвоение питательных веществ, наблюдается опадение цветков и плодов, растрескивание плодов. Избыток влаги приводит к образованию поверхностной корневой системы, ухудшению оплодотворения, опаданию цветков появлению различных болезней.

1.4.4. Требовательность к почве и элементам питания

Томат менее требователен к плодородию почвы и составу грунта, чем другие овощные культуры. (37) Растения приживаются на самых разнообразных почвах, но при кислотности не ниже РН=5,5. Хотя не плохи для томатов хорошо прогреваемые плодородные почвы, богатые органическим веществом – чернозёмы и незатопляемые или рано освобождаемые от талой воды пойменные почвы с РН=5,5-6,5. Подходят для томатов также супесчаные и суглинистые почвы при внесении органических и минеральных удобрений и поддержки почвы в рыхлом состоянии. Расходование удобрений и потребность в них изменяются в процессе вегетации. В первый период (до начала формирования плодов) растения используют лишь 5-7% потребляемого количества веществ. По мере нарастания зелёной массы и особенно формирования и роста плодов расход питательных веществ резко возрастает. (6)

Томатам нужны все необходимые элементы минерального питания, но более всего калия, азот, фосфор. Недостаток фосфора снижает усвоение азота растениями, что приводит к прекращению роста, задержке завязывания, формирования и созревания плодов. При минеральном голодании листья приобретают сине-зелёную окраску, затем сероватую. Особенно чувствительны томаты к недостатку фосфора в начальный период роста. Тут-то самое время внести фосфор в виде суперфосфата. (7)

Азот требуется для формирования вегетативных органов томата, поэтому он особенно необходим в период интенсивного роста растений и плодов. Однако избыток азота в почве нежелателен, поскольку вызывает сильное нарастание зелёной массы (так называемое жирование растений) в ущерб плодоношению. К тому же приводит к интенсивному накоплению в плодах нитратов.

Калий необходим для формирования стеблей, устраняет вредное действие элементов, повышающих кислотность почвы, и улучшает усвояемость других элементов минерального питания.

Естественно, томаты, как и другие растения, нуждаются и в микроэлементах: магнии, сере, железе, боре, марганце, меди и других. (1)

1.5. Биохимический состав плодов

Томаты выделяются среди овощей высокими вкусовыми качествами, наличием большого количества аскорбиновой кислоты, каротина, яблочной и лимонной кислот, минеральных солей, сахаров и ароматических веществ. Содержание питательных веществ в плодах во многом зависит от особенностей сорта, места выращивания, приёмов агротехники и других факторов. (8)

В среднем томаты содержат (в % на сухую массу):

  1.  воды – 93,8%
  2.  сухого вещества – 6,8%
  3.  сахаров – 3%
  4.  яблочной кислоты – 0,5%
  5.  клетчатки – 0,8%
  6.  белков – 1%
  7.  минеральных веществ – 0,6%

Витамины и минеральные вещества (в мг на 100 г сырой массы):

  1.  Витамин С – 25мг
  2.  Витамин В1 – 12мг
  3.  Витамин В3 – 7мг
  4.  Каротин – 2мг
  5.  Калий – 316мг
  6.  Магний – 51мг
  7.  Натрий – 125мг
  8.  Кальций – 43мг
  9.  Железо – 0,6мг
  10.  Фосфор – 20мг

Эти значения относятся к полностью созревшим плодам. Плоды, убранные наполовину созревшими, имеют значительно меньшее содержание каротина, а так же меньшее содержание сахара. Содержание аскорбиновой кислоты при благоприятных условиях освещения во время роста. При дозревании, во время транспортировки или хранения оно может снижаться на 40%. В незрелых плодах токсичный алкалоид – солонин, который, однако, разрушается в процессе созревания.(13) Перезревшие плоды теряют сахар, превращаясь в органические кислоты, от чего их вкус страдает. Содержание аскорбиновой кислоты в них тоже уменьшается. Вкус томата зависит от качества мякоти внутренних и наружных стенок плода, абсолютного содержания сахаров и сахарокислотного коэффициента (отношение количества сахара к количеству кислот): чем больше сахарокислотный коэффициент (7-12) при высоком содержании сахара, тем лучше вкус помидоров.

При недостатке света и тепла, избытке азотных удобрений, избытке влаги в почве и воздухе плоды становятся водянистыми, менее сладкими и меньше содержат витамина С. Своевременный умеренный полив, внесение необходимого количества перегноя и фосфорно-калийных удобрений повышают вкусовые качества томата и их ценность. Так, например, суточную норму витамина С для взрослого человека обеспечивают 125-150 грамм свежих томатов, витамина А – 108-220 грамм.

1.6. Сорта

Требования к сортам томатов в защищённом грунте гораздо выше, чем в открытом. Они должны обладать высокой скороспелостью и продуктивностью при выращивании в неблагоприятных условиях – при недостатке света и тепла, высокой относительной влажности воздуха, резких перепадах температуры. Плоды этих сортов должны быть высококачественными как по внешнему виду, так и по биологической ценности. В теплицах культура томата на одном месте очень продолжительна (до полугода и более), а условия способствуют целого ряда болезней. Высокие урожаи при этом обеспечиваются генетической устойчивостью к основным болезням томата, которые часто встречаются в защищенном грунте, - вирусу табачной мозаики (ВТМ), бурой пятнистости листьев, фузариозному увяданию, серой гнили, и т.д.

В последние годы идёт интенсивная замена тепличных сортов томата на гетерозисные гибриды первого поколения (F1), которые более пластичны и продуктивны в экстремальных условиях выращивания. (Гавриш С.Ф. «Томаты», 1987 г.)

Перечисленным требованиям в некоторой степени отвечают старые сорта и гибриды: Внуковский, Находка, Украинский тепличный, Московский осенний. (14)

На смену указанным сортам пришли новые, урожайные и устойчивые к болезням гибриды отечественной селекции: Кармен (ТmC3F1), Русич (ТmСu), Лусета (TmCuF1), Стрит (ТmС3), Ласточка (ТmСu) и многие другие. Устойчивость гибридов к и болезням принято обозначать индексами:

Тm – к вирусу табачной мозаики, С1,С2,С3 – к бурой пятнистости листьев, имеющих расы А, АВ, АВС, С2,С3,С4,С5, V - , F1F2– фузариозу, Р – опробковению корней, N – нематоде. Гренада (CFN), Алёна (TmC3FN), Шагане (TMC5F2VN) – устойчивые гибриды к галловой немотоме.

Наряду с этими гибридами получены гибриды с комплексной устойчивостью: Сольвиёг (TmC5F2VN), Миледи (TMC5F2VN). Возникло новое направление в селекции скороспелых и урожайных тепличных гибридов томата детерминантного типа, где каждый побег заканчивается соцветием и вследствие этого образуется сильно разветвлённый низкий куст. (16).

Так гибриды Верлиока, Гамоюн, Красная стрела и Северный Экспресс уже широко применяют в тепличных комбинатах страны. (7)

Все названные сорта и гибриды предназначены для первого оборота. Индетерминантные гибриды можно выращивать и в продленной культуре (до конца октября – начала ноября) в тех районах, где существует спрос на тепличные томаты в летнее время. (27) У индетерминантных типов томата ближайший к соцветию боковой побег растёт так сильно, что продолжает главный стебель, и, следовательно, ведёт к симподиальному строению. Это высокорослые растения, обязательно, нуждающиеся в опоре. Эти сорта обычно позднеспелые, урожаи у них созревают равномернее, длительнее. Их чаще всего выращивают в защищиённом грунте, формируя в один стебель. (28)

Новые гибриды фирмы «Гавриш»: F1 Альгамбра, F1 Алькагар, F1 Челбси (Журнал «Гавриш», №4, 2004г.)

1.7. Условия хранения томатов

Томаты рекомендуется хранить при температуре воздуха 13-21оС, и относительной влажности 90-95%

Томаты весьма чувствительны к охлаждению, поэтому рекомендуемая температура хранения отличается по мере созревания плода. Контроль температуры имеет решающее значение в сохранении. Оптимальные температуры для созревания зелёно-зрелых томатов 18-21оС. При температуре выше 27оС томаты обычно не созревают. Температуры от 14 до 16оС оптимальны для замедления созревания без увеличения риска порчи продукта.

Слегка красные томаты можно держать неделю при температуре 10оС. Большой срок хранения ухудшает их товарный вид. Крепкие зрелые томаты можно хранить при температуре 10оС в течение нескольких дней.

Если есть необходимость в продолжительном хранении крепких, зрелых томатов до отправки на потребительский рынок, их можно держать при температуре 0-1,5оС в течение трёх недель.

1.8. Биологические методы защиты растений

Биологический метод постоянный компонент в современных системах комплексной, интегрированной защиты растений. Средства биометода представлены живыми объектами или естественными биологическими высокоактивными химическими соединениями, синтезируемыми живыми организмами. Некоторые биологически активные соединения могут быть получены искусственным путём, однако, основной способ их получения – биологический синтез. (34)

Главное преимущество биологических средств защиты растений – высокая избирательность. (26) Уничтожая вредные объекты, они не затрагивают природные комплекты полезных организмов. Биосредства поэтому более экологичны, чем химические препараты, ближе к биогенным процессам, не вызывают столь резких и длительных стрессов в системе агроценозов, не ухудшают состояния природной среды. (10)

В качестве биологической защиты от вредителей томатов в ГУСХП «Высоковский» используется энтомофаги.

Эта энкарзия «Encarsia Formosa Gah» - специализированный внутренний паразит личинок тепличной белокрылки. Размер насекомого 0,6 мм, окраска тёмно-коричневая. Размножение энкарзии происходит по типу темекотического партеногенеза: из яиц отложенных неоплодотворенными самками, развиваются только самки. Развитие эскарзии осуществляется полностью внутри тела личинок хозяина. Оно включает стадии, личинок четырёх возрастов и куколки. Энкарзия откладывает по одному яйцу в личинку белокрылки. При поиске хозяина энкарзию привлекают медвяные выделения вредителя. Она уверенно обнаруживает белокрылку в радиусе 6-10 метров.

Оптимальные условия: температура 25-30оС и 70% относительной влажности. При относительной влажности воздуха 50-70% и температуре 20, 25 и 30оС развитие одного поколения от момента откладывания яиц до вылета завершается соответственно за 23,14 и 11 дней.

Одна самка энкарзии может отложить до 115-ти яиц при температуре 30оС, при температуре 25оС и влажности 70% - 70 яиц, при температуре

20оС – 36 яиц. Период яйцекладки продолжается 15-20 дней. Заражённые паразитами личинки белокрылки через определённое время погибают, мумифицируются и приобретают характерный чёрный цвет. В условиях 50-70-ти процентной влажности воздуха и температуре 20оС личинки вредителя-хозяина чернеют, после откладки в них яиц самкой энкарзии через 11 дней, при температуре 25оС через 7 дней, а при температуре 30оС через 6 дней.

В ГУСХП «Высоковский» в последние годы широкое применение нашли такие энтомофаги:

  1.  Ориус «Orius» - против табачного тритса
  2.  Макролофус «Macrolophus nubilis H.S.» - против оранжерейной белокрылки, трипса, тли
  3.  Фитосейулюс «Phitoseiulus persimilis Ath H.» - против паутинного клеща
  4.  Циклонеда «Cicloneda Limbifer» - против паутинного клеща

Не смотря на то, что все эти энтомофаги требуют особых условий для жизни, работники биологической лаборатории комбината стремятся к большему размножению энтомофагов, чтобы в дальнейшем они помогли им с такой задачей как защита растений от вредителей.

В заключении по литературному образу можно сделать вывод:

Исследований по изучению сортов и видов томата достаточно много, но данные по их эффективности неоднозначны. Для использования результатов в защитном грунте и получения высоких урожаев в зимних теплицах целесообразно проводить проверку путём закладки опытов.

Томат, как ценная овощная культура

Тема: «Томат как ценная овощная культура»

Малояз 2008

План

Народно-хозяйственное значение

Ботаническая характеристика томатов

Биологические особенности томата

Сорта томатов

Подготовка почвы, посев

Уход за культурой

Болезни и вредители

Уборка

Условия хранения

Экономическая оценка

Народно-хозяйственное значение

Томат происходит из Южной Америки. В Европу завезен в начале 16 в, а в России возделывается с конца 18 века. Томат занимает 2-е место среди овощных культур. У нас в стране его ежегодно выращивают на 240 тыс. га, что составляет 23% общей площади под овощными культурами. Он широко используется в пищу в свежем и переработанном виде. Много томата перерабатывают в консервной промышленности. Широко используют при солении, мариновании, получении томат-пюре, пасты сока и соусов. Рекомендуемая норма потребления томата на одного человека в год составляет 17 кг. Плоды имеют очень высокие питательные и диетические свойства. Они обладают прекрасными вкусовыми качествами благодаря содержанию сахара 4-5 %, белков 0,5-1,5, органических кислот, клетчатки, минеральных солей и различных витаминов. Томаты широко практикуются и при домашнем консервировании.

Высокая продуктивность, широкое распространение, хорошие вкусовые качества и многообразие использования сделали томат одной из самых распространенных культур в нашей стране.

Исключительно велика биологическая ценность плодов. В 1 кг их содержится (мг): витамина С — 250—300, 6-каротина 15—17, витамина В1 (тиамина) — 1,0—1,2, витамина В2 офлавина) — 0,5—0,6, витамина РР (никотиновой кислоты)—4,1—4,5, витамина I (ликопина) —30—35, витамина В9 (фолиевой кислоты) — 0,75, витамина Н (биотина) — 0,04. В больших количествах в плодах содержатся сахара (2,5—3,5%), белки (0,6—1,1%), органические кислоты (0,4—0,6%), жиры и эфирные масла (0,2%), много различных минеральных солей. Плоды томата обладают и фитонцидными свойствами. Увеличению урожайности томата на приусадебных участках способствуют знание его биологических особенностей, выполнение в оптимальные сроки всех агротехническихмероприятий, правильный подбор сорта.

При соблюдении всех этих условий в открытом грунте с 1м 2 можно получить по 5—7 кг зрелых плодов. В теплицах урожайность намного выше — до 15—20 и даже 30 кг плодов.

Ботаническая характеристика томатов

Ботанические особенности томата - однолетнее растение, стебель травянистый, прямостоячий или раскидистый, склонен к ветвлению достигает различной длины от 30см до 2 м в открытом грунте, а в теплицах до 5 м, листья непарноперистые, в пазухах листьев образуются боковые побеги. Все зеленые части томатных растений покрыты опущением из длинных и коротких беловатых полосков, выделяющих желто- масличный сок со специфическим запахом, отпугивающий насекомых.

После формирования 5-14 листьев на главном стебле появляются соцветия. А из верхней боковой почки побег (пасынок), который продолжает рост растений, побеги растут непрерывно. Цветки томата желтые или многолистные, собранные в завиток, называемый кистью, растение самоопыляющееся. Цветет томат в течение большей части вегетационного периода и на одном растении могут образоваться сотни плодов весом несколько десятков килограмм. Плод томата сложная ягода двух, четырех многогнезднокамерная. Форма плода, размер и окраска зависит от сорта.

Молодой томат имеет стержневой корень, а при рассадном способе основная масса расположена в верхнем 30-40 см слое почвы.

Семена томата плоской окраски, формы у основания серовато-желтой окраски, опущенные.

Томат относится к семейству пасленовых. Среди выращиваемых сортов различают три разновидности. Томат обыкновенный, имеющий тонкие стебли, полегающие в период плодообразования. К этой разновидности относятся почти 90% всех выращиваемых сортов. Томат штамбовый, для которого характерны компактность всего растения, прямостоячие толстые стебли, полегающие под тяжестью плодов, лист с коротким черешком и сильно гофрированной поверхностью. Сорта этой разновидности распространены значительно меньше, чем предыдущей. Томат картофельный, отличающийся от обыкновенного только строением листа, он крупнодольчатый, похож на картофельный. Сорта разновидности практически не нашли широкого распространения.

В большинстве случаев томат — однолетнее растение, но при создании определенных условий — двух- и многолетнее. Размножается семенами. Они плоские, почковидной формы, серовато-желтой окраски, сильно опушенные. В 1 г содержится от 220 до 350 семян. Их всхожесть хорошо сохраняется в течение 5—7 лет, а при соблюдении определенных условий (постоянная температура воздуха + 14—16°С и влажность его не ниже 75%) они прорастают на 10-й и даже 20-й год хранения.

Корневая система томата зависит от особенностей выращивания и сорта. При оптимальных условиях у сильнорослых сортов она достигает 1,5—2,5 м в диаметре и 1,0—1,5 м в глубину. В защищенном грунте основная масса корней располагается на глубине 0,2—0,4 м.

На стебле томата в любом месте при создании оптимальных условий (высокая влажность воздуха и почвы) появляются придаточные корни. Это позволяет укоренять отдельные части растений, например пасынки, и быстро получать из них хороший посадочный материал.

Стебель томата округлый, сочный, прямостоячий, со временем полегающий, покрытый железистыми волосками. В период плодоношения он становится грубым, одревесневает. Из пазух листьев появляются пасынки — боковые побеги. Наиболее сильные из них те, которые формируются под соцветием.

Листья томата очередные, неравномерно перисто-рассеченные, состоящие из долей, долек и долечек, а может быть только из простых крупных долей. Поверхность листьев бывает гладкой или различной степени гофрированности.

Соцветие томата — завиток, но часто называется овощеводами кистью. Различают соцветие простое, простое двухстороннее (когда ось соцветия не ветвится), промежуточное (однократно разветвленное), сложное (многократно разветвленное) и очень сложное. Первое соцветие уже начинает расти и развиваться, когда у растения появляются второй-третий лист, т. е. в зависимости от сорта и внешних условий примерно на 15—20-й день после всходов. В этот период необходимо строго соблюдать режим выращивания рассады. Тип соцветия в значительной степени зависит от внешних условий. Резкое изменение температуры, освещенности, минерального питания приводит к отклонению от нормального развития соцветия. При пониженной в этот период ночной температуре воздуха (+10—12°С) первое соцветие получается более разветвленное, с большим количеством цветков. Высокие ночные температуры (-)- 22—24°С) способствуют формированию меньшего количества цветков на более длинной и тонкой, чем обычно, оси соцветия.

В теплице зимой или ранней весной, когда очень мало света, соцветия или вообще не формируются, или бывают очень щуплыми, недоразвитыми. Напротив, летом у этих же сортов при избытке света и высокой влажности почвы и воздуха соцветие может достигать в длину до 0,5 м. Очень часто в таких условиях и при наличии большого количества азота в почве они израстают, т. е. образуют листья или даже побеги.

От всходов до начала цветения в обычных условиях проходит 50—60 дней. Цветение происходит постепенно, снизу вверх. При формировании растений в один стебель (при удалении всех боковых пасынков) у индетерминантных сортов одновременно цветет всего три соцветия, максимум — четыре. Супердетерминантные и детерминантные сорта из-за более частого расположения соцветий (через один-два листа) цветут дружней.

На соцветии вначале раскрываются цветки, расположенные ближе к стеблю, а затем постепенно, в зависимости от сорта и условий, в течение 5—15 дней расцветают и все остальные. Одновременно цветут два — четыре цветка. Каждый из них бывает раскрыт в среднем три-четыре дня, затем окраска его бледнеет и лепестки увядают. В сухую жаркую погоду этот срок сокращается до двух дней, а в пасмурную и холодную он увеличивается до пяти — семи дней и более.

Цветки томата самоопыляющиеся. Но при высокой влажности воздуха пыльцевые зерна набухают, слипаются и опыления цветков почти не происходит. Часто у томатов (у крупноплодных сортов) встречаются фасциированные (сросшиеся) цветки, из которых впоследствии образуются многокамерные, ребристые и часто деформированные плоды.

После оплодотворения семяпочек начинается рост завязи. Завязь у томата верхняя, с различным числом гнезд. От цветения до созревания плодов проходит 45—60 дней.

Плоды — мясистые ягоды различной массы, формы и окраски. По массе их разделяют на мелкие (менее 50 г), средние (50—120 г) и крупные (свыше 120 г). У отдельных сортов встречаются плоды массой 600—800 г. По форме они бывают плоские, округлые, овальные, грушевидные и удлиненно-цилиндрические. Поверхность плодов гладкая или ребристая. В зависимости от количества камер они бывают малокамерные (две-три), среднекамерные (четыре-пять) и многокамерные (более шести), причем последние и более ребристые. Если камер в плоде меньше четырех-пяти, то они расположены правильно, симметрично. Неправильное расположение камер свойственно более крупным плодам; они практически не имеют пульпы (плацентной ткани), малосемянны, мясисты. В зависимости от равномерности окраски зеленых плодов все сорта томата делят на имеющие однородную окраску и с темно-зеленым пятном около места прикрепления плодоножки. Плоды сортов второй группы созревают полностью медленно, но зато имеют более яркую окраску. Вкус плодов определяется содержанием сахаров и кислот. Чем больше солнечных дней, тем выше это соотношение, тем лучше вкус плодов.

Биологические особенности томата

Томат - теплолюбивая культура. Семена начинают прорастать при температуре 13-15, оптимальная температура для прорастания семян 18-21, а для роста и развития растений температура 22-24. при температуре ниже 15 приостанавливается цветение, а при 10 прекращается рост растений, длительное понижение температуры до 10 приводит к опадению цветков, задержки плодоношения на 10-12 дней. При температуре 0,5 погибают цветки, а при температуре -1 отмирают листья и стебли. Однако закалка набухших семян и рассады повышает устойчивость к кратковременным заморозкам до -6, при температуре 30 пыльца у многих сортов томата теряет жизнеспособность, рост растений замедляется, а при температуре35 прекращается.

Цветение томата на 50-70 день после всходов продолжается отмирание растений. Плоды созревают в течение 45-60 дней. В начале завязи и плоды зеленые, в молочной спелости они беловато-зеленые, а при бланжевой спелости плоды приобретают желтый цвет, а затем розовеют, при полной спелости краснеют.

При обильных осадках наблюдается растрескивание плодов. Томат требователен к свету, не переносит затемнений.

Почва под томатом должна быть плодородной, влажной и рыхлой. По отношению к влаге томат требователен, особенно в период интенсивного роста плодов. Недостаток влаги ведет к прекращению роста опадению цветков и завязи. По отношению к элементам питания томат больше всего потребляет калий, фосфор и натрий. Недостаток натрия ослабляет рост стебля и листьев, фосфор способствует быстрому созреванию плодов росту корней раннему цветению. Калий улучшает нежность плодов, увеличивает срок хранения.

Температура. Одним из основных условий получения раннего и хорошего общего урожая томата является поддержание оптимального для растения температурного режима. В разные периоды роста и развития растение требует определенной температуры воздуха и почвы.

Томат — теплолюбивое растение. Оптимальная температура для прорастания семян + 24—26°С. При температуре ниже + 10°С они не прорастают. После появления у растений семядолей и первых двух настоящих листьев температуру понижают до +18—20°С днем и +14—15°С ночью. Такой температурный режим способствует хорошему развитию первого соцветия. После появления первых бутонов на растении температуру днем снижают до + 17—18°С, а ночью поднимают до + 16°С.

Оптимальная температура воздуха и почвы для томата в значительной степени определяется освещенностью и содержанием в воздухе углекислого газа. В разные времена года температура воздуха для растения зависит от погодных условий. В солнечную погоду летом — +22—25°?, в пасмурный день + 20—22°С, ночью +16—18°С; в зимние и ранние весенние месяцы, когда освещенность очень низкая, днем +17—19°С, а если очень пасмурно, то и +15°С; ночью температуру можно снижать до +12 С. При обычном содержании в воздухе СО2 (0,03%) и нормальном освещении оптимальная температура для фотосинтеза томата находится в пределах +20—25°С. В обычных же условиях температура воздуха более +25°С отрицательно влияет на фотосинтез. При температуре +30—32°С и выше наблюдается значительное снижение роста растения. Пыльца в таких условиях становится стерильной, цветки осыпаются, не завязав плодов. Температура ниже 14°С также является критической для оплодотворения. При температуре меньше 10°С рост растения останавливается.

Ночную температуру всегда поддерживают ниже дневной. Особенно это важно в период роста плодов. Разница должна составлять не меньше 5°С. Это необходимо для того, чтобы ассимилированные растением за день вещества интенсивно не расходовались ночью на дыхание.

Температура почвы оказывает большое влияние на все процессы жизнедеятельности томатного растения. Если она ниже 14°С, в корневой системе прекращается синтез веществ, необходимых для роста и развития бутонов. И вообще она при такой температуре малоактивна и не может обеспечить нормального роста и плодоношения. Оптимальная температура почвы для томатов +20—25°С.

У томата в отношении температуры прослеживается определенная закономерность. Чем она выше, тем быстрее наступает созревание, менее разветвлено соцветие, мельче плоды и меньше в них камер, длиннее междоузлия и т. д., что в конечном итоге приводит к раннему, но низкому общему урожаю. Напротив, при низких температурах получают более поздний, но большой урожай. Поэтому применительно к конкретным условиям необходимо подбирать нужный температурный режим почвы и воздуха.

Все сорта томата имеют разную теплотребовательность. Например, F1 Карлсон Тm С F и F1 Малышок ТmС предпочитают для своего роста и развития температуру на 1—2°С ниже, чем рекомендуется в целом для культуры. Сорта, выведенные в северных районах страны, отличаются повышенной холодостойкостью и меньшей жаростойкостью по сравнению с сортами южной селекции. При правильном закаливании рассады томат способен хорошо выдерживать кратковременное похолодание (от +3 до 0°С). Но даже непродолжительные отрицательные температуры (—0,5—1,0°С) пагубно действуют на растение.

Свет. Это один из основных факторов, лимитирующих рост и развитие растений, особенно в защищенном грунте. Томат очень требователен к освещенности. Минимальная освещенность, при которой еще возможен вегетативный рост растения,— 2—3 тыс. лк. При освещенности ниже этого порога распад ассимилянтов на дыхание превысит их приход от фотосинтеза.

Для формирования генеративных органов, бутонов и цветков освещенность должна быть выше 4—б тыс. лк. При низкой интенсивности света соцветие закладывается гораздо выше, чем обычно (над 10—13-м листом и выше), количество листьев между соцветиями увеличивается. Довольно часто при таком освещении происходит полная редукция соцветия. Это бывает при выращивании рассады в короткие зимние дни, когда освещенность в средней полосе страны составляет 3—7 тыс. лк. Соцветия, сформированные в таких условиях, имеют небольшое количество бутонов и цветков, которые практически не завязывают плодов. Выращивать в это время рассаду можно только при искусственном досвечивании.

Недостаток света может ощущаться при выращивании рассады для пленочных теплиц и открытого грунта в ранние весенние месяцы. Всходы томатов вытягиваются, образуя тонкие стебли с мелкими светлыми листьями, что отрицательно сказывается на формировании генеративных органов и на раннем урожае. В этот момент надо сделать все возможное для предотвращения отрицательного влияния слабой освещенности на развитие растений. Необходимо обеспечить максимальное использование естественного освещения'. При выращивании томата в теплице этому способствуют конструкции с возможно меньшим числом перекрытий в кровле, ориентация сооружения на юг, очистка стекла от пыли, оптимальная схема размещения растений.

Большое значение при выращивании рассады имеет площадь питания растений. Загущенное стояние и затенение стеблей ведет к быстрому росту их в высоту, что отрицательно сказывается на качестве рассады.

Оптимальной освещенностью для томата является 20 тыс. лк и более. Но при непрерывном освещении плохо развивается листовая пластинка, на ней появляются хлоротичные пятна, рост растений задерживается. Однако в условиях полярного дня этого не наблюдается, что объясняется колебанием освещенности в течение суток и особенно температуры. Томат слабо реагирует на длину дня, но очень отзывчив на суммарную энергию света. Оптимальная длина дня для него 14—16 ч.

Освещенность и температура в значительной степени определяют скорость прохождения растением всех этапов развития. Чем выше освещенность и температура (до определенных пределов), тем короче период до созревания плодов. При 80—100 тыс. лк растение начинает угнетаться, возможны ожоги листьев и плодов.

Томат предпочитает прямую солнечную радиацию, а не рассеянную. В осенне-зимний период, когда преобладает рассеянная радиация, или в продолжительную пасмурную погоду качество плодов намного хуже.

Ультрафиолетовая часть спектра света способствует накоплению в растении витамина С, повышает его холодостойкость. Это необходимо учитывать при закаливании рассады, выращенной под застекленными рамами.

Более полного использования солнечной радиации можно достигнуть при выращивании новых сортов и гибридов томата, способных расти и плодоносить в экстремальных условиях. Эти сорта, рекомендуемые для защищенного грунта, гораздо лучше переносят низкую освещенность, чем выращиваемые в открытом грунте.

Вода. Это основная составная часть самого томатного растения. Она входит практически во все органические соединения, синтезируемые листом, растворяет и транспортирует минеральные вещества, за счет транспирации помогает поддерживать оптимальный температурный режим. Обеспечение томатного растения водой — одно из важнейших условий его нормальной жизнедеятельности.

В процессе роста потребность растения в воде неодинакова. Во время прорастания семян и налива плодов она достигает максимума. При выращивании рассады, в период цветения и завязывания плодов влажность почвы не должна превышать 70—75% от полной полевой влагоемкости (ППВ). Растения в этот момент должны испытывать определенный дефицит влаги, что приводит к сдерживанию интенсивного вегетативного роста. В то же время нельзя допускать пересыхания почвы, ведущего к осыпанию цветков и даже молодых завязей.

После завязывания плодов на первых соцветиях режим орошения растения меняют. Поливают его чаще и влажность почвы доводят до 75—85% ППВ. Недопустимы резкие перепады влажности почв в период роста и созревания плодов. Это вызывает уменьшение их средней массы и может привести к растрескиванию.

Количество поливов зависит не только от фазы развития растения, но и от солнечной радиации, температуры воздуха и его движения, агротехники. Поливать томаты в теплице и парнике лучше с утра, в солнечную погоду. В открытом грунте это можно делать и вечером. Температура поливной воды + 20—25°С. Переувлажнять почву нельзя. Это ухудшает ее воздушный режим и отрицательно сказывается на деятельности корневой системы.

Для томатного растения большое значение имеет влажность воздуха, оказывающая ощутимое влияние на оплодотворение цветка. Оптимальная ее величина 60—70%. При высоких показателях (80—90%) пыльца слипается и перестает высыпаться из пыльцевых мешков. При низкой же влажности воздуха (50— 60%) пыльца, попавшая на рыльце пестика, не прорастает.

При высокой влажности воздуха всегда есть вероятность появления грибковых заболеваний томата.

Воздух. Газовый состав воздуха играет особую роль в активной жизнедеятельности томата. Например, без кислорода невозможно дыхание растения. Особенно остро это ощущает корневая система. При переувлажнении почвы, уплотнении, образовании корки корни плохо усваивают воду и питательные вещества из почвы.

В процессе фотосинтеза велико значение углекислого газа. Его естественное содержание в воздухе (0,03%) недостаточно для того, чтобы получать высокие урожаи. Оптимальное его содержание в воздухе для томата составляет 0,15—0,20%. В этом случае при высокой солнечной радиации и температуре, на 2—3°С превышающей рекомендуемую, возможна максимальная продуктивность, фотосинтеза у растения. Углекислотные подкормки позволяют усилить завязываемость плодов и увеличить их размер, резко поднять общую и особенно раннюю продуктивность культуры.

Повысить содержание углекислого газа в воздухе можно внесением навоза на участке, где будут расти томаты. В условиях теплиц используют сухой лед, сжигают газ или осветительный керосин, практически не содержащий серы.

Углекислотную подкормку проводят с утра до 14—16 ч дня. Особенно нужна она в зимне-весенние месяцы. При избытке СОа в воздухе ночью и низкой освещенности зимой (ниже 2 тыс. лк) на листьях появляются некротические пятна. Движение воздуха способствует лучшему поглощению растением углекислого газа.

Существенное влияние оказывает на томаты аммиак. При набивке парников свежим навозом возможно аммиачное отравление растений — повреждение нижних листьев в виде ожогов. В связи с этим рекомендуется высаживать томаты в парники через неделю после набивки.

Почва и удобрения. Томат можно выращивать на различных почвах, но лучше всего он себя чувствует на супесчаных или суглинистых, обладающих хорошей влагоемкостью и воздухопроницаемостью. В защищенном грунте можно использовать такую же почву, хорошо заправив ее органическими и минеральными удобрениями.

Лучше всего томат размещать по предшественникам, заправленным органическими удобрениями,— по капусте, огурцам и т. д.

В теплице его чаще всего высаживают после огурцов, оставляющих в почве избыток азота. В ранневесенние месяцы это приводит к «жированию», т. е. избыточному вегетативному росту, задерживающему генеративное развитие растений. Это устраняют предварительным внесением в грунт материалов, связывающих азот (соломы, опилок). Лучшая кислотность почвы для томата — 6,0—6,5. Кислые почвы необходимо известковать, иначе многие элементы питания будут находиться в неусвояемой для растения форме.

Томат весьма отзывчив на применение минеральных и органических удобрений. Больше всего он потребляет калия, особенно в период плодоношения. Важен калий в первые этапы развития растения, особенно при недостатке света, при росте плодов. Он необходим для формирования стеблей и завязей, активной ассимиляции углекислоты.

Азот растение использует для формирования вегетативных органов, особенно в период от всходов до цветения. В это время надо строго контролировать дозы азотного питания, иначе растения начинают развиваться пышно и цветки с нижних соцветий опадают.

Внесение азота увеличивают только после завязывания плодов на первых соцветиях.

Особое значение имеет правильное соотношение между калием и азотом в течение всего времени роста и развития томата. В подкормках оно колеблется от 2,5 : 1 зимой и 1 : 1 летом.

Потребление фосфора растением невысокое. Он в основном идет на рост корневой системы, плодов и семян. Весной при низкой температуре почвы (15°С) его усвоение корнями резко ограничено.

Кроме этих элементов, томат усваивает в очень большом количестве магний, особенно необходимый ему в период роста и созревания плодов. Нужны растениям и различные микроэлементы, богатейшим источником которых в легкодоступной форме является навоз.

Урожайность томатов определяется режимом питания. Чтобы не потерять значительной части урожая, вносить под него минеральные и органические удобрения лучше всего заранее, перед обработкой почвы.

Сорта томатов

В зависимости от характера роста и ветвления этих побегов все сорта томата подразделяют на две группы:

индетерминантные (с неограниченным ростом);

детерминантные (с ограниченным ростом).

Ветвление побегов у обеих групп симподиальное, т. е. после образования первого соцветия над 6—11-м листом рост продолжается за счет бокового побега, который появляется из пазухи самого верхнего листа. При росте этого побега наблюдается смещение соцветия в сторону, а лист, в пазухе которого он заложился, выносится выше соцветия. После образования у этого побега трех листьев формируется соцветие и его рост прекращается. Из пазухи листа, расположенного под этим соцветием, опять появляется побег продолжения с тремя листьями и т. д. Таким образом, рост растения продолжается непрерывно (индетерминантный тип роста). На практике принято эту совокупность побегов, образующихся в процессе симподиального ветвления, называть основным, главным стеблем.

Сорта томата с индетерминантным типом роста характеризуются сильным вегетативным ростом и высокой ремонтантностью (постоянным возобновлением роста и цветением), равномерностью в отдаче урожая и легкостью формирования растения в один стебель. Большинство сортов этой группы используется в защищенном грунте.

У сортов томата с детерминантным типом роста главный стебель прекращает расти после образования трех — пяти соцветий. Среднее число листьев у детерминантных томатов между соцветиями всегда меньше трех — их два, один. Иногда даже соцветия следуют подряд одно за другим.

Эта группа сортов отличается скороспелостью, высокой дружностью отдачи урожая, слабой ремонтантностью. Такие сорта лучше всего выращивать в открытом грунте.

В последние годы в связи с направленной селекцией сортов томата для защищенного грунта появились новые формы, обладающие признаками, свойственными как детерминантному, так и индетерминантному типам роста. Для них характерен продолжительный, неограниченный рост главного стебля с расположением соцветия менее чем через три листа.

Для облегчения подбора сортов для тех или иных условий выращивания все существующие детерминантные сорта томата в зависимости от их морфологических признаков и ремонтантности делятся на три группы:

1 — супердетерминантные. Они формируют на основном стебле всего два-три соцветия и вегетативный рост на длительное время прекращается. Все побеги быстро оканчивают свой рост соцветиями и образуется сильно разветвленный небольшой куст. Вторая, ослабленная, волна роста наблюдается после созревания большей части плодов. Высота заложения первого соцветия — седьмой-восьмой лист. Между двумя последующими соцветиями на главном стебле бывает один лист, реже — два, а иногда соцветия следуют непосредственно одно за другим. Сорта этой группы самые скороспелые, и отдача урожая проходит весьма интенсивно. В течение первых 20 дней плодоношения у них созревает 70—80% всех плодов;

2 — детерминантные. Для них характерно ограничение роста основного стебля после образования четырех — шести соцветий, а иногда и большего количества. Вторая волна вегетативного роста у них наступает значительно раньше, чем у супердетерминантных томатов, выражена сильнее и наблюдается уже после формирования плодов на первых соцветиях. Высота заложения первого соцветия у этой группы томатов — восьмой-девятый лист. Последующие соцветия следуют через один лист, чаще — через два. Сорта средне-ранние и ранние, начало созревания наступает на 5—7 дней позже, чем у предыдущей группы. Период отдачи урожая более продолжительный. За 20 дней плодоношения выход зрелых плодов составляет около 50% урожая. Детерминантные формы лучше используют объем теплицы, они более продуктивны, чем супердетерминантные;

3 — полудетерминантные. Отличительной особенностью этой группы сортов является ослабленное проявление детер-минантности — отсутствие ограничения роста основного побега даже после образования 8—10 соцветий. В отличие от детерминантных сортов соцветия здесь закладываются в среднем через два-три листа. Первое соцветие располагается после девятого-десятого листа, что на один — три листа выше, чем у томатов предыдущих групп. Полудетерминантные томаты, несмотря на то что относятся к группе сортов с детерминантным типом роста, очень позднеспелые. По равномерности отдачи своего урожая они приближаются к сортам с индетерминантным типом роста.

Разновидности сортов:

Невский 7. Выведен в Северо-Западном НИИСХ. Растение штамбовое, карликовое, слабооблиственное. Лист темно-зеленый, сильногофрированный. Соцветие простое и закладывается над пятым-шестым листом. Плоды от плоскоокруглых до круглых, гладкие, мелкие (40—60 г), трех-, пятикамерные. Сорт очень ранний. Для получения высокого урожая необходимы загущенные посадки (6—10 растений на 1 м2). Урожайность одного растения — 0,3—0,5 кг.

Алпатьева 905а. Выведен во ВНИИССОК. Растение штамбовое, прямостоячее, сильнооблиственное. Лист типичный для штамбовых форм, среднего размера. Соцветие простое, короткое, закладывается над шестым — восьмым листом. Последующие соцветия развиваются через один-два листа. Плод плоскоокруглый, гладкий и слаборебристый, среднего размера (55—75 г), трех-, пятикамерный, имеет темно-зеленое пятно у плодоножки. Сорт ранний. Средняя урожайность растения—0,4—1,0 кг.

Белый налив 241. Выведен на овощной опытной станции ТСХА. Растение обыкновенное, среднерослое, среднеоблиственное. Лист светло-зеленый. Соцветие простое, короткое, закладывается над шестым-седьмым листом, последующие соцветия — через один-два листа. Плод округлый, гладкий, среднего размера и крупный (80—130 г). Окраска незрелого плода равномерная, зеленовато-белесая. Сорт ранний. Средняя урожайность одного растения — 0,8—2,2 кг.

Барнаульский консервный. Выведен на Западно-Сибирской овощекартофельной селекционной опытной станции НИИОХ. Растение обыкновенное, низкорослое, слабооблиственное. Лист светло-зеленый, средний и мелкий. Соцветие простое, закладывается над пятым-шестым листом, последующие соцветия через один лист. Плод овальный, гладкий, мелкий (30—50 г), двух-, пятикамерный. Незрелый плод имеет темно-зеленое пятно у плодоножки. Пригоден для цельноплодного консервирования и засолки. Сорт очень ранний. Для получения более высокого общего урожая необходимы загущенные посадки — шесть — восемь растений на 1 м2. Урожайность одного растения — 0,5— 1,3 кг.

Свитанок. Выведен на Киевской овоще-картофельной опытной станции. Растение компактное, среднеоблиственное. Лист среднего размера, среднегофрированный. Соцветие промежуточного типа, длинное, закладывается над пятым — седьмым листом, последующие — через один лист. Плод плоскоокруглый, гладкий,

среднего размера (70—90 г). Окраска незрелого плода зеленая, с темно-зеленым пятном у плодоножки. Количество камер в плоде б—11. Сорт ранний. Урожайность одного растения — 1,0—2,2 кг.

Талалихин 186. Выведен в Белорусском НИИКПО. Растение полураскидистое, среднеоблиственное. Лист обыкновенный, среднего размера. Соцветие простое, короткое, закладывается над седьмым-восьмым листом, последующие — через один-два листа. Плод плоскоокруглый, гладкий и слаборебристый, среднего размера (80—100 г). Окраска незрелого плода зеленая, с темно-зеленым пятном у плодоножки. Сорт ранний. Урожайность одного растения — 0,5—1,4 кг.

Искорка. Выведен на Киевской овоще-картофельной опытной станции. Растение средневетвистое, среднеоблиственное. Лист зеленый, обыкновенный, средней величины. Соцветие промежуточного типа, закладывается над пятым-шестым листом, последующие соцветия — через один лист. Плод удлиненно-овальный, гладкий, красивый, массой 80—ПО г. Окраска светло-зеленая, равномерная. Сорт ранний. Плоды имеют хорошую леж-кость. Средняя урожайность одного растения— 1,2—2,0 кг.

Грунтовый грибовский 1180. Выведен во ВНИИССОК - Растения полураскидистые, среднеоблиственные. Лист среднего размера, слабогофрированный. Соцветие простое и промежуточное, короткое, закладывается над шестым-седьмым листом, последующие соцветия — через один-два листа. Плод плоскоокруглый и округлый, слаборебристый, среднего размера (60—90 г). Окраска незрелого плода зеленая, с темным пятном у плодоножки. Сорт ранний. Урожайность одного растения — 0,4—1,1 кг.

Перемога 165. Выведен в Белорусском НИИКПО. Растение среднерослое, средней облиственности. Лист темно-зеленый, среднего размера. Соцветие простое и промежуточное, закладывает.


Подготовка почвы, посев


Выбор участка. Томат растет и плодоносит на любых почвах, но лучше, если они более легкие. Особенно важен выбор участка при ранних сроках выращивания томата. Почва должна быть хорошо аэрируемая, влагоемкая, с высоким содержанием гумуса и питательных веществ, с реакцией почвенного раствора, близкой к нейтральной. На тяжелых глинистых почвах, которые гораздо хуже прогреваются, быстро заплывают и уплотняются, получить ранний урожай сложно. Нежелательно для растений и близкое расположение грунтовых вод.

Кроме типа почв, большое значение имеет расположение выбранного участка на местности. Томат теплолюбив и под него в средней полосе лучше всего выбирать участки, расположенные на южном, юго-восточном или юго-западном склонах. Южные склоны быстрее прогреваются солнцем, гораздо раньше готовы к посадке рассады и менее подвержены воздействию заморозков. Для получения ранней продукции особенно хороши южные склоны, получающие больше солнечной радиации именно в весенние месяцы.

На ровном месте выбирают участки, имеющие естественную или специально созданную защиту от преобладающих весенних ветров — сплошной высокий забор, кулисы. Томат лучше всего выращивать после капусты, лука, огурца, кабачков, т. е. тех овощных культур, под которые вносят свежий навоз. Не рекомендуется выращивать его по томату, картофелю, перцу ни сразу, ни через 2—3 года. Нежелательно и соседство с участком, где выращивают картофель, так как болезни и вредители у этих культур в основном одни и те же.

Подготовка участка. Готовить участок под томат начинают осенью, убирая и уничтожая пожнивные остатки предшествующей культуры. Под осеннюю глубокую перекопку почвы вносят органические удобрения (перепревший навоз, перегной) из расчета 4—5 кг на 1 м2. Осенью можно внести и минеральные удобрения — суперфосфат (60—80 г/м2) и сернокислый калий (20—25 г/м2). Желательно, чтобы они попали в верхний (10— 12 см) слой почвы. При такой заделке эффективность их поглощения корневой системой максимальная, а степень вымывания в нижние слои почвы после дождя или полива намного снижается. Однако весеннее внесение минеральных удобрений дает лучшие результаты. При раннем выращивании томата особенно эффективно вносить суперфосфат непосредственно в лунку — 15 г на каждую. Это обеспечивает хорошее завязывание и рост плодов на первых соцветиях. Азотные удобрения лучше вносить позже, с подкормками во. время роста плодов. Даже небольшой избыток азота на ранних стадиях роста задерживает развитие растения и формирование раннего урожая. Поэтому и свежий навоз непосредственно под томат вносить не рекомендуется.

Если нет возможности выбрать под томат отвечающий его требованиям к почвам и условиям освещенности участок, стараются правильно подготовить под него уже имеющийся.

На тяжелых, глинистых почвах вносят большие дозы органических удобрений. Это не только способствует лучшему снабжению растений различными минеральными элементами питания, но и значительно улучшает физико-механические свойства грунта. Улучшению теплового и водно-воздушного режимов такой почвы способствует поделка гряд. В длину их ориентируют с востока на запад. Лучше всего изготавливать гряды, которые в разрезе имеют форму треугольника (рис. 6). Пологий их склон обращен в южную сторону, а короткий и высокий — на север. Южный склон гряды, где будут расположены растения, лучше улавливает солнечные лучи и имеет температуру почвы и прилегающего слоя воздуха на + 1,5—2,5°С выше, чем при обычной планировке участка. На таких грядках плоды созревают на 5—8 дней раньше, чем на ровном участке.

На таких же грядах можно выращивать томат и на мелиорированных болотных участках. На песчаных и супесчаных почвах томат на грядах не возделывают.

Сроки посадки. Оптимальным сроком высадки рассады в открытый грунт в средней полосе считается первая декада июня. Это связано с тем, что, например, в Московской области дата последнего весеннего заморозка приходится на 12 июня. И хотя среднесуточная температура воздуха выше 10°С наступает уже 9 мая, а заморозки в среднем заканчиваются 12 мая, высаживать томат в открытый грунт в эти сроки весьма рискованно. Поздние весенние заморозки (конец мая) бывают 2—3 раза в 10 лет.

Для получения раннего урожая целесообразно высаживать рассаду томата несколько раньше рекомендованных сроков, т. е. 20—25 мая. Почва к этому времени уже прогревается до температуры выше 10—12°С, и корневая система растений уже способна усваивать воду и минеральные вещества.

Риск, связанный с более ранней посадкой томатов, подстрахованный строгим соблюдением агротехники и подготовкой к борьбе с возможными заморозками, вполне оправдывается поступлением зрелых плодов уже в конце июля.

Рассада, высаженная в ранние сроки, лучше приживается, меньше болеет и дает раннего урожая на 30—40% больше, чем та, которую высаживают в начале июня.

Схемы посадки. Выбор схемы посадки, или определение площади питания растений, зависит от целого ряда факторов. Наиболее существенный из них — это сортовые особенности растения. Даже из группы рекомендованных для открытого грунта супердетерминантных и детерминантных сортов томата можно выделить более слаборослые и компактные. Так, если сорта Невский 7, Барнаульский консервный вполне можно высаживать из расчета шесть — восемь растений на 1 м2, то Перемога 165, Грунтовый грибовский 1180 — не больше четырех растений.

Большое влияние на изменение площади питания томатного растения оказывает частичное или полное удаление побегов продолжения (пасынков). Так, при пасынковании в один стебель с оставлением двух — четырех соцветий рост корня растения резко сокращается. Следовательно, на одной и той же площади можно будет размещать растений на 15—20% больше, чем без пасынкевания. Схема размещения растений при этом меняется за счет уменьшения расстояния между ними в ряду.

На схему посадки влияет и то, планируется ли подвязывать растения к какой-либо опоре. Все это надо учитывать не только при размещении их на участке, но и несколько раньше, при определении количества выращиваемой рассады.

Растения располагают на участке рядами. Для штамбовых и слаборослых сортов рекомендуется следующая схема посадки: 60 см между рядами и 25 -30 см между растениями в ряду; для среднерослых сортов — 70 см между рядами и 30 35 см между растениями в ряду. Если схема посадки выбрана правильно, растения данного сорта к моменту плодоношения полностью занимают то пространство, которое им выделено.

Ряды томата на ровном участке, в отличие от гряд, можно размещать с юга на север, что создает лучшие условия для равномерного освещения растений.

Возможна и ленточная посадка томата, особенно когда используют гряды или различные способы подвязки растения. Обычно лента состоит из двух рядов с расстоянием между ними 50—60 см. Одна лента от другой удалена на 90 —100 см. Расстояние между растениями зависит от сорта и типа культуры и колеблется от 25 ло 35 см.

Подготовка рассады к посадке. Ранние сроки посадки томата возможны в том случае, если рассада правильно выращена и закалена. Изнеженная рассада неспособна в условиях резких перепадов дневных и ночных температур и высокой солнечной радиации обеспечить формирование раннего урожая.

Перед посадкой в целях профилактики грибных заболеваний рассаду обрабатывают медьсодержащими препаратами — бордоской жидкостью, хлорокисью меди. Обычно за ночь до посадки рассаду, выращенную не в горшочках, хорошо поливают, чтобы выбрать ее с большим комом почвы у корней. Чем меньше рассада теряет корней при пересадке, тем выше ее приживаемость и активней первоначальный рост, тем раньше растение начинает плодоносить. Рассаду, выращенную в горшочках, можно сильно не поливать, так как у нее корневая система при выборке почти не нарушается. Слаборазвитые и больные растения выбраковывают.

Посадка. Сажают рассаду в лунки, которые готовят заранее согласно выбранной схеме посадки. В них перед посадкой вносят удобрения (15 г суперфосфата и одну-две горсти перегноя), которые перемешивают с почвой и хорошо поливают водой (1,0— 1,5 л на лунку). Правильно выращенную рассаду сажают вертикально, заглубляя в почву чуть выше семядолей. Почву вокруг корней слегка уплотняют. Чрезмерное заглубление растений только ухудшает их приживаемость, потому что более глубокие слои почвы в период высадки еще недостаточно прогрелись.

Переросшую и вытянувшуюся рассаду сажают наклонно, верхушкой на юг. Корни и нижнюю часть стебля с удаленными тремя-четырьмя листьями укладывают лежа в подготовленные лунки, а если рассада очень длинная, то в борозды глубиной 12— 15 см и присыпают почвой. Во влажном и хорошо прогретом грунте через 7—10 дней та часть стебля, которая была присыпана землей, образует придаточные корни, что способствует усиленному почвенному питанию растения.

Рассаду лучше высаживать в пасмурные дни или вечером. При этом растения меньше болеют, хорошо приживаются и быстро трогаются в рост. Почву вокруг них после посадки оставляют сухой.

Если растения в дальнейшем решено подвязывать к кольям, накануне посадки надо вбить их с северной стороны лунки. Кол длиной около 150 см, диаметром 4—5 см вбивают в почву на глубину 40—50 см с таким расчетом, чтобы после посадки растение находилось на расстоянии 8—10 см


Уход за культурой


Уход за томатами включает следующие виды работ:

1) Борьба с сорняками - это междурядные обработки и прополка в рядах.

2) Окучивание, которое проводят несколько раз

3) Пасынкование, т.е. удаление побегов, когда они достигают не более 5 м.

4) Прищипывание главного стебля к точке роста для ограничения роста.

5) Полив и подкормка растворами минеральных и органических удобрений. Полив осуществляют по мере необходимости, а подкормку перед каждым окучиванием.

6) Борьба с болезнями и вредителями. Против фитофторы применяют1% раствор бардокской жидкости, а против пятнистости листьев 0,4- 0,75 % раствор ценена.

Полив и рыхление почвы. Растения томата первые 2—3 недели I после посадки, особенно в ранние сроки, поливать не рекомендуется. Воды, вылитой в лунку при посадке рассады, им вполне 1 достаточно для укоренения и роста.

В первой половине вегетации до завязывания плодов на первых соцветиях поливы проводят ограниченно, но стараются не допускать сильного пересыхания почвы.

Поливают растения под корень. При поливе дождеванием резко снижается температура воздуха и почвы, что отрицательно сказывается на цветении, увеличивается осыпаемость цветков, задерживается завязывание плодов, их созревание. Одновременно увеличивается влажность воздуха, что приводит к появлению и распространению грибных заболеваний. Во время роста плодов потребность томатного растения в воде резко возрастает. Поливы надо проводить чаще и регулярно. Перепад влажности почвы в этот момент вызывает остановку роста зеленых плодов, растрескивание зрелых и в сочетании с другими факторами приводит к распространению вершинной гнили.

После каждого полива почву рыхлят, уничтожая сорняки. Первое рыхление проводят на глубину 8—12 см, последующие — несколько мельче (4—5 см). Глубокое первое рыхление создает в верхнем слое почвы благоприятные условия для ее прогревания, что очень важно для растений в начале вегетации. Почва не должна заплывать и уплотняться, иначе деятельность корневой системы резко ухудшится. За время выращивания томата ее рыхлят 3—5 раз.

Со временем нижние листья томатного растения, чаще всего соприкасающиеся с почвой, стареют и начинают отмирать. Чтобы предотвратить появление и распространение на участке различных грибных заболеваний, их периодически удаляют.

Подкормки. Минеральные удобрения растениям лучше всего давать в жидком виде после полива. Первую подкормку проводят через две-три недели после посадки растений в почву, во время образования завязей на первом соцветии. В основном она состоит из фосфорно-калийных удобрений (20—25 г суперфосфата и 15—20 г сернокислого калия на 1 м2). Давать азотные удобрения в это время не следует, но если почвы очень бедны и это отрицательно сказывается на росте растений, можно внести с подкормкой до 10 г на 1 м2 аммиачной селитры.

Вторую, а иногда и третью подкормки проводят при массовом росте и созревании плодов. Здесь уже необходимо вносить на 1 м2 15—20 г аммиачной селитры и 20—25 г сернокислого калия, что способствует более интенсивному наливу плодов.

Очень хорошие результаты, особенно для получения раннего урожая, дают некорневые подкормки, служащие дополнением к обычному питанию растений, но не заменяющие его. Для этого используют хорошо растворимые удобрения (г на 10 л воды): мочевину—16, суперфосфат—10, хлористый калий—16. Суперфосфат полностью не растворяется в воде, поэтому из него готовят водную вытяжку: за сутки до внесения его замачивают (1 : 10) и периодически перемешивают. Перед опрыскиванием растений водную вытяжку обязательно фильтруют через несколько слоев марли. При некорневых подкормках совместно с удобрениями применяют и микроэлементы.

Такие подкормки часто проводят совместно с обработкой растений против болезней или вредителей. Лучше всего это делать вечером, когда нанесенный на листья питательный раствор высыхает медленно, а утренняя роса способствует лучшему его поглощению.

Для предупреждения распространения грибковых заболеваний периодически, 2—3 раза за сезон, особенно после дождей, во второй половине июля проводят обработки растений медьсодержащими препаратами — бордоской жидкостью, хлорокисью меди.

Мульчирование. Сокращению междурядных обработок, а также созданию в почве лучшего водно-воздушного и температурного режима способствует мульчирование. Этот прием особенно эффективен для получения раннего урожая на тяжелых почвах, которые весной позже прогреваются, а летом из-за образования корки теряют много влаги. Мульчирование на таких участках лучше проводить специальной черной полиэтиленовой пленкой или старой использованной.

Для него пригодны и другие материалы — торф, солома, перепревший навоз, опилки. Но они не так аккумулируют тепло и температура почвы под ними повышается медленно. Их можно применять, когда почва хорошо прогрелась, но еще не успела уплотниться.

Пасынкование и прищипка растений. После посадки в открытый грунт для получения более раннего урожая томата применяют различные способы формирования растений. Цель этих операций — перераспределение расхода пластических веществ растения в сторону быстрого роста и развития плодов на определенном количестве соцветий.

При выращивании томата без пасынкования урожай и его поступление в основном зависят от сортовых особенностей культуры и внешних условий. У томата из каждой пазухи листа, т. е. оттуда, где лист отходит от стебля, после образования одного-двух соцветий идет бурный рост побегов продолжения — пасынков. Каждый из них дает начало отдельному стеблю. В зависимости от степени детерминантности на каждом стебле формируются два-три соцветия или больше, после чего рост прекращается. У индетерминантных сортов рост пасынков неограничен. В свою очередь, из пазух листьев пасынков тоже возможен рост побегов продолжения и т. д.

Бурный рост растения и его ветвление начинают снижаться лишь при появлении плодов на первых соцветиях. Но их рост и налив идет медленно, потому что на растении одновременно происходит цветение и завязывание плодов более чем на 15—20 соцветиях. Формируется большой урожай, но поступление его во времени значительно задерживается.

Поэтому без пасынкования в открытом грунте в средней полосе можно выращивать сорта томата типа Невский 7, Барнаульский консервный, Белый налив 241, которые обычно успевают сформировать и отдать большую часть урожая. Доля зрелых плодов при этом в значительной степени зависит от погодных условий. Чем выше температура и больше солнечных дней, тем больше зрелых плодов. Но и растения этих сортов, выращиваемые без пасынкования, даже в лучшие годы дают довольно много мелких и нетоварных плодов.

В средней полосе обычно на растении успевают вырасти и созреть те плоды, которые завязались до 1 августа. Рост и развитие побегов, соцветий, которые продолжаются после 1 августа,— это не только потеря пластических веществ растением, но и значительная задержка с поступлением уже сформировавшегося урожая. Чтобы предупредить это, в конце июля — начале августа проводят одноразовое удаление с растения всех мелких пасынков с одновременной прищипкой на оставшихся побегах .точек роста. Над соцветиями с уже завязавшимися плодами обязательно оставляют два-три листа или больше и только потом удаляют точку роста побега. Рост и развитие плодов на соцветии томата происходит за счет двух-трех листьев, расположенных рядом с ним. Соцветия, которые только сформировались или начали цвести, также удаляют, но крупные побеги, на которых они были расположены, оставляют. Такое одноразовое пасынкование к концу вегетации позволяет растению более целенаправленно использовать имеющиеся резервы для роста и созревания уже имеющихся плодов. По сравнению с непасынкованными растениями плоды получаются более крупные и лучшего качества.

Желая получить очень ранний урожай, пасынкование проводят регулярно один раз в 7—10 дней. Растения в зависимости от сорта можно формировать в один или несколько стеблей. Все остальные побеги, растущие из пазух листьев, как на главном, так и на других стеблях, удаляют. Сорта томата Белый налив 241, Москвич, Барнаульский консервный, Свитанок и др., рекомендуемые для открытого грунта средней полосы страны, выращиваются в один, два или три стебля (рис. 8). Второй стебель формируют из пасынка, растущего в пазухе листа, расположенного под первым соцветием, третий стебель — из пазух второго листа под первой кистью.

На каждом стебле у этих сортов из-за естественного ограничения роста закладывается в среднем по три соцветия. При формировании растений в три стебля развитие соцветий везде идет практически одновременно, лишь с некоторым запаздыванием на нижних. Отдача урожая при таком способе формирования растения наступает несколько позже, чем при одностебельной культуре.

Для получения очень раннего урожая зрелых плодов у растений супердетерминантных сортов оставляют один или два стебля. Но даже в этом случае в открытом грунте плоды обычно созревают только на первых трех — пяти соцветиях. Поэтому при формировании в три стебля часть урожая может состоять из еще зеленых плодов.

У детерминантных сортов томата (Грунтовый грибовский 1180, Перемога 165, Сибирский скороспелый 1450 и др.) вследствие более сильного, чем у предыдущей группы сортов, роста, большего числа соцветий на стебле (пять-шесть) и листьев между соцветиями (один-два) растения в открытом грунте формируют несколько иначе.

Для получения очень раннего урожая выделяют один стебель с оставлением двух-трех соцветий. После последнего соцветия оставляют один-два листа и точку роста удаляют. Можно выращивать детерминантные сорта томата в один стебель без прищипки точки роста, но тогда будет не менее пяти-шести соцветий, на которых не всегда плоды успеют созреть. Формируя растения этих сортов в два стебля, на них оставляют всего четыре — восемь соцветий и обязательно прищипывают точку роста. В три стебля детерминантные сорта практически не выращивают.

Пасынки удаляют маленькими (3—5 см), не позволяя им перерастать. При удалении большого пасынка на стебле остается значительная ранка и растение непродуктивно расходует на ее зарастание свои пластические вещества.

После прищипки точки роста при формировании растения в один или два стебля надо регулярно удалять пасынки. Это ускорит рост и созревание плодов. При формировании растений в один или два стебля с оставлением двух — четырех соцветий продукция поступает уже в конце июля, что на 15—25 дней раньше, чем без пасынкования растений. Общий же урожай с единицы площади, если схему посадки оставить без изменения, при формировании растений в один стебель может быть даже и ниже, чем при обычном способе выращивания. Но в этом случае одностебельная форма томата в среднем дает в два раза больше зрелых плодов, чем кустовая.

Для более полного использования площади участка и увеличения не только раннего, но и общего урожая, при выращивании в один стебель растений на одной и той же делянке высаживают на 15—20% больше. Например, если растения без пасынкования размещают в ряду через 35 см, то при формировании их в один стебель это расстояние можно значительно уменьшить до 20— 30 см.

Создать оптимальные условия освещенности,, облегчить формирование растений и уход за ними помогает их подвязка 3—4 раза за сезон к различным опорам, чаще всего кольям. Следят за тем, чтобы шпагат не затягивался очень туго на растении и не повредил его. Растения можно подвязывать к проволочной шпалере, натянутой между установленными через 4—5 м и укрепленными опорами.


Болезни и вредители


Белокрылка – мелкое (1,5мм) насекомое с желтоватым телом и двумя парами мучнисто-белых крыльев. Вредят личинки, нимфы и взрослые особи, высасывая сок из растений. На липких сахаристых выделениях белокрылки часто поселяются сажистые грибы, покрывающие черным налетом поверхность листьев. Самки откладывают яйца группами, часто в виде кольца по10-20 штук на нижнюю сторону листьев, преимущественно самых молодых. Самка способна отложить до 130 яиц. Личинки бледно-зеленые с красными глазами, плоские, удлиненно овальные, покрытые шипиками. После2 линек они превращаются в нимфы, из которых через 15 дней вылетают взрослые насекомые. В теплицах вредитель дает 10-14 поколений.

Меры борьбы: трехкратное опрыскивание суспезией вертициллиума ( в рассадный период, в фазе 6-8 листьев и еще через 10 дней) расход суспензии – 1л на 10 кв.м. в начале, середине и конце вегетации обработка карбосом,10%-ным к.э(60).

Колорадский жук. Жук яйцевидной формы, сверху выпуклый, окраска желтовато-бурая с 10 черными полосками на надкрыльях и с черными пятнами на переднеспинке, длиной 16-18 мм. Задние крылья розовато- красные. Яйца оранжевые, продолговатые, длиной 0,8-1,5 мм. Личинки оранжево-красного или желтого цвета, с сильно утолщенным брюшком по бокам с черными пятнами и черной головой, длиной до 15-16 мм. Зимуют жуки в почве. Яйца откладывают кучками на нижнюю сторону листьев. Через 7-10 дней появляются личинки, которые питаются на растениях от20 до 40 дней.

Меры борьбы: регулярный сбор жуков и личинок. При массовой численности- обработка 80%-ным с.п.(6г) дибромом, 10%-ным к.э(140г), фоксимом (150г), мезоксом, 25%-ным к.э(60г),при соблюдении техники безопасности.

Медведка взрослое насекомое длиной 35-50 мм, бурого цвета с укороченными надкрыльями, из-под которых выступают нижние крылья, сложенные в виде жгутиков. Передние ноги имеют расширенные плоские голени с зубцами, приспособленными для рытья почвы. Яйца округло овальные длиной до 2,5мм. Личинки по форме тела похожи на взрослых насекомых. Медведка размножается в парниках. Теплый навоз и регулярный полив растений привлекают её. Предпочитает участки, где разбрасывают навоз и перегной.

Меры борьбы: зяблевая вспашка и обработка междурядий; просеивание почвы и просмотр навоза при подготовке защищенного грунта. Применение отравленных приманок из отрубей или зерна кукурузы, смоченных в растворе 80%-ного хлорофоса(50г на1 кг приманки) приманку заделывают на глубину2-3 см за 7-10 дней до посева.

Фитофтороз - одно из самых распространенных и вредоносных грибковых заболеваний помидоров. Поражает плоды, листья и стебли. Характерный признак заболевания плодов - образование твердого расплывчатого темно-коричневого пятна распространяющегося в глубь плодов и на их поверхности. сильно пострадавшие плоды имеют бугристую поверхность пораженные ткани на листьях вначале светлеют и привядают, затем появляется темно-коричневое пятно во влажную погоду на нижней стороне листьев образуется белый налет на стеблях болезнь проявляется в виде сплошных темно-коричневых пятен.

Меры борьбы: пространственная изоляция томатов; применение повышенных доз фосфорно-калийных удобрений, выращивание раннеспелых устойчивых сортов

Черная бактериальная пятнистость. Наиболее опасна в годы с жарким и влажным летом на листьях появляются мелкие водянистые пятна 1-2 мм в диаметре округлой или неправильной формы в центре их ткань почти черная, вокруг - желтая. Иногда болезнь проявляется в виде черных полосок. На черешках и стеблях пятна сливаются. Листья желтеют и отмирают. Плоды покрываются темными выпуклыми окруженными водянистой каймой, точками.

Меры борьбы: использовать для посева семена, собранные со здоровых растений. Подкормка микроэлементами: бор, медь, марганец.

Мозаика: появляется в виде чередования на листьях светлозеленых, желтых участков с темно зелеными. Листья становятся морщинистыми нитевидными. Развитие растений приостанавливается, плоды остаются недоразвитыми, в них возникает внутренний некроз.

Меры борьбы: прогревание семян в течение 2 суток при температуре 50-52, а затем еще при температуре 80.

Тли. Очень опасные вредители овощных культур. В теплицах встречается до 30 видов тлей, среди которых наиболее распространены бахчевая, зеленая персиковая, картофельная большая и обыкновенная и др. В теплицы тли проникают с сорных растений, растущих на прилегающих к теплицам территориях, или заносятся с пораженным посадочным материалом. В условиях защищенного грунта тли дают несколько поколений за вегетацию. В хозяйствах Ленинградской области и Нечерноземья тли чаще повреждают томат в осенне-зимнем обороте и при выгонке рассады в январе — феврале, а также при высадке растений на постоянное место.

Меры борьбы. Уничтожение в парниках и теплицах, а также вокруг них сорняков. Не держать в теплицах декоративные растения. Комплексом профилактических мер можно отдалить срок появления тлей на май и позже.

Опрыскивание карбофосом [30%-ный к. э. (4 — 6 л/га), 50%-ный к. э. (2,4 — 3,6 л/га)], 50%-ным к. э. актеллика (3 — 6 л/га). Обработки актелликом прекращают за 3 дня, а карбофосом — за 2 дня до ликвидации растений. Для искореняющего опрыскивания используют 40%-ный к. э. фосфамида (БИ-58),-обрабатывая им растения за 5 дней до их ликвидации. Растительные инфекционные остатки на проволоке уничтожают обжигом.

В период вегетации обрабатывают 0,12%-ным карбофосом, 0,1%-ным актелликом.

Обыкновенный паутинный клещ. Один из самых опасных вредителей овощных культур в теплицах. Распространен повсеместно. Отмечен более чем на 100 видах растений. Симптомы повреждения листьев проявляются в виде светлых, позже буреющих и засыхающих пятен, густо покрывающих листья, которые преждевременно погибают. В процессе своего развития клещ проходит фазы яйца, личинки, нимфы, взрослых самца и самки. В теплицах Нечерноземья перезимовавшие самки появляются на молодых растениях к моменту их высадки на постоянное место (январь — февраль). При благоприятных условиях они откладывают по 40 — 60 яиц

на нижнюю сторону листьев. Личинки отрождаются через 3 — 6 сут, развитие одного поколения занимает 10—18 дней. Самки дают до 4—5 поколений даже в условиях короткого дня. Обычно в Нечерноземной зоне за вегетацию развивается 8 — 12 поколений. Наиболее интенсивно размножение паутинного клеща происходит в мае — июне и июле.

С уменьшением длины светового дня до 14—16 ч клещи приобретают красноватую окраску, что свидетельствует о скором уходе их на зимовку. Зимующие самки появляются в августе. Иногда летом плотность популяции падает, что, по-видимому, происходит в связи с появлением летней диапаузы у клешей. Зимуют взрослые оплодотворенные самки на растительных остатках, под комочками почвы, весной они откладывают яйца. Клещ переносится на одежде человека, с тарой, сельскохозяйственным инвентарем.

Меры борьбы. Пропаривание грунта для уничтожения зимующей стадии. Комбинирование и смена препаратов для обработок во избежание привыкания к ним клеща. Опрыскивание рассады за 4 —5 дней до ее высадки на постоянное место 40%-ным фосфамидом (0,8 — 1,5 л/га). После подвязки томата обработка одним из препаратов: 30%-ным или 50%-ным акрексом, 20%-ным кель таном (хлорэтанолом), 50%-ным карбофосом. Обработка серой коллоидной (2 — 20 кг/га) или молотой (20 — 30 кг/га). Прекращать применение акрекса или актеллика за 20 дней до сбора плодов; карбофоса, кель тана — за 3 — 4 дня (обработку проводят не более 2 раз за сезон); серы — за 1 день. В борьбе с клещами широко применяется биологический метод борьбы с помощью фитосейлюса, галлицы, златоглазки, энкарзии (по специальным рекомендациям).

Пасленовая минирующая муха. За вегетацию в теплице дает до 5 —7 поколений. Вылет мухи в теплицах Нечерноземной зоны происходит в конце февраля — начале марта. Насекомые откладывают яйца в ткань молодых листьев с верхней стороны. Отрождающиеся личинки проделывают в тканях извилистые, лентообразные ходы беловатого цвета, в которых накапливаются их темные экскременты. Пораженные листья отмирают. Особенно высокую вредоносность минирующая муха приобрела в последние годы на томате в зимних и в пленочных теплицах.

Меры борьбы. Искореняющее опрыскивание; || в рассадный период и в период вегетации обработка 50%-ным актелликом (3 — 6 л/га). Обязательная изоляция теплиц от посадок картофеля, который тоже поражается пасленовой минирующей мухой и может служить очагом развития вредителя.


Уборка


Убирают урожаи томата вручную в основном выборочно через каждые 3-5 дней. В зависимости от назначения урожая снимают плоды в различных степенях спелости, которые бывают:

1. Полная спелость: томаты идут на переработку или реализуются на месте.

2. Бланжевая спелость (бурая): томаты собирают для транспортировки на дальнее расстояние.

3. Розовая спелость: осуществляют перевозку и реализацию.

4. Зеленая спелость: плоды собирают до дозаривания (дозревания), которую проводят в сухих вентилируемых и теплых помещениях при температуре 20-25 и относительной влажности воздуха 70-80% . во время дозаривания каждые 2-3 дня отбирают плоды пригодные для использования и удаляют порченные.более быстрое дозаривание плодов идет в специальных камерах с использованием ацетилена, пропилена, этилена. Дозаривание бланжевых плодов продолжается 2-4 дня, а зеленых 5-6 дней.


Условия хранения


Зрелые плоды, лучше всего малокамерные, небольшие, размещают в один или два слоя на стеллажах, ящиках с таким расчетом, чтобы они не повредили один другой плодоножкой. Их можно хранить в темных, изредка проветриваемых помещениях (проветривание необходимо, так как плоды на свое дыхание расходуют кислород). Оптимальная температура хранения зрелых плодов +4—6°С, относительная влажность воздуха 80—90%. Последнее условие позволяет свести испарение воды плодами до минимума и предохранить их от усыхания.

При таком режиме плоды хранятся 15—30 дней. При более низких температурах (-(-1—3°С) время хранения можно продлить до 40—50 дней, но качество плодов резко снижается, они становятся водянистыми и безвкусными. Срок хранения зеленых плодов (достигших биологической зрелости) может быть продлен до 50—60 дней. Температура их хранения выше +8—10°С. Если же ее опускают ниже до +4—6°С, то даже при создании оптимальных условий зеленые плоды уже не покраснеют.

Лучше и дольше (2—3 месяца) хранятся плоды, пересыпанные опилками или верховым торфом. Во время хранения их периодически перебирают, удаляя созревшие и больные.

Можно хранить плоды и вместе с растениями, подвешивая их в помещении, где поддерживается температура в пределах +12— 14°С. В этом случае может даже увеличиться масса плодов за счет оттока питательных веществ из стеблей и листьев.


Литература


1. Гавриш С.Ф. Томаты. 1987г.

2. Горанько И.Б. Выращивание томатов в защищенном грунте Нечерноземной зоны России. 1985г.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64775. ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОСТІ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ 283 KB
  Зокрема потребує подальшого теоретичного та прикладного вирішення уточнення й поглиблення поняття інноваційність технологічних процесів виявлення чинників що визначають інноваційність розвиток класифікації технологічних процесів машинобудівних...
64776. Отримання порожнистих деталей із змінною товщиною стінки на базі використання способів радіально-прямого видавлювання 336.5 KB
  Для виготовлення розповсюджених в промисловості порожнистих вісесиметричних деталей із змінною товщиною стінки використовуються способи поздовжнього зворотного та прямого видавлювання витягування локальної обробки та процеси штампування...
64777. МУЗИКА Й ЖИВОПИС У ТВОРЧОСТІ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ ТА Я. ІВАШКЕВИЧА: СИНКРЕТИЗМ ХУДОЖНЬОЇ ОБРАЗНОСТІ 162.5 KB
  Сучасність виводить синкретизм на рівень одного з основних понять філософії та культури, що зумовлено зростаючою роллю інтеграційних процесів та явищ у контексті глобалізації всього культурного життя суспільства, яке перетворює навколишній світ.
64778. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОЕКТНО-ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ 223 KB
  Сучасний етап розвитку українського суспільства ознаменувався значними трансформаціями в соціальноекономічній політичній культурній та освітній сферах що привели до переосмислення ролі дизайну як особливої діяльності яка завдяки естетичності екологічності технічності...
64779. Поліпшення паливно-економічних та екологічних показників автомобіля на основі оптимізації параметрів системи запалювання 820.26 KB
  Адаптивна настройка систем управління двигуном під конкретний режим руху автомобіля а також перерозподіл пріоритетів між ефективними показниками автомобіля залежно від умов його експлуатації є важливим експлуатаційним резервом економії палива й підвищення екологічної безпеки.
64780.