8302

Активізація суспільних та політичних рухів на початку ХХ століття

Конспект урока

История и СИД

Тема уроку. Активізація суспільних та політичних рухів на початку ХХ століття. Мета: пояснити причинно-наслідкові звязки та перебіг суспільно-політичний рухів на початку ХХ століття розвивати аналітичні вміння при вивченні всесвітньої історії...

Украинкский

2013-02-09

52.5 KB

39 чел.

Тема уроку. Активізація суспільних та політичних рухів на початку ХХ століття.

Мета: пояснити причинно-наслідкові зв’язки та перебіг суспільно-політичний рухів на початку ХХ століття; розвивати аналітичні вміння при вивченні всесвітньої історії; виховувати в учнів зацікавленість до новітнього періоду всесвітньої історії

Обладнання: підручник, карта, дидактичний матеріал.

Хід уроку

Організація навчальної діяльності.

Характерною рисою урядів і держав на початку ХХ ст.. стає реформізм – орієнтація на проведення соціально-політичних і економічних реформ. Значення розширенню повноважень виборних органів влади (парламентів, муніципалітетів),

На початку ХХ ст.. у більшості євро і США. Громадяни мали політичні права і свободи. Поділ влади на законодавчу виконавчу та судову, діяли представницькі органи. Встановлення парламентських режимів.

США, Велика Британія і Франція були демократичними держ, Німеччина та Австро-Угорщина наближалися до демократії, Росія монархія.

1. Державний устрій і політичне життя США

США жило за конституцією 1787 року. Сильна федеративна влада й автономія штатів.

Законодавча влада належала Конгресу, який складався з двох палат. Палата представників обиралася населенням штатів, а членів Сенату обирали парламенти штатів. Палата представників і Сенат мали рівні права.

Головою виконавчої влади був президент, який обирався загальним голосуванням в усіх штатах. Президент обирався на 4-річний термін, але міг бути переобраний. Він був главою держави й уряду; президенту доручалося верховне командування збройними силами. Для усунення президента від влади конституція вимагала обґрунтованого звинувачення в державній зраді, хабарництві та інших тяжких злочинах. Це правило застосовувалося й до міністрів уряду.

Судова: Паралельно із судами штатів діяла й федеральна судова система, що складалася з районних та окружних судів. Конгрес надавав Верховному суду право скасовувати будь-який закон, який порушував конституцію. Верховний суд міг видавати накази, обовязкові для органів виконавчої влади, включаючи президента й міністрів.

На поч.. ХХ ст.. повноваження центральної влади (у Вашингтоні) зросли. Штати були зобовязані віддавати до державного бюджету набагато більше коштів, ніж раніше. Іноді вони були змушені просити допомоги від центрального уряду.

Ідеологія винятковості американців (місія США полягає в поширенні американського досвіду на інші народи).

Після вбивства в 1901 р. Президента Мак-Кінлі його місце в Білому домі зайняв віце-президент США, 43-річний Теодор Рузвельт (1858-1919рр.) член Республіканської партії.

Внутрішня політика Рузвельта: посилення державного регулювання економіки, встановлення контролю над корпораціями, збереження природних ресурсів, виділення територій під заповідники, обмеження притоку до США іммігрантів. «Справедливий курс» програма проти ряду монополій.

У 1904 р. Рузвельт був обраний президентом США. У 1909р. президент Уїльям Тафт (1909-1912рр.) менш прогресивний підтримував капіталізм, що призвела до кризи Р. партії. Республіканська партія розкололася Національна прогресивна партія (до неї ввійшов Рузвельт). У 1912р. Вудро Вільсон, перший президент від Демократичної партії з часів Громадянської війни 1981-1865рр. Передвиборна програма називалася «Нова свобода». Він вважав, що США вступили в новий період свого розвитку. Вважав, що історія – це «ера реформ, але не революцій». Держава існує для суспільства, а не суспільство для держави. Рівність можливостей всіх громадян США.

Зміни за Вільсона:

Право робітників створювати профспілки, проводити страйки й пікетування, судове покарання за участь у страйках скасовано. Заборона використання дитячої праці в промисловості. Встановлення  8-годинного робочого дня і плати роботодавців за його перевищення в півтора розміру для робітників, що обслуговували магістральні залізниці. Надання фермерам можливості брати в держави кредит, закон про товарні склади передбачав видачу позик фермерам під майбутній урожай. Створення федеральної резервної системи банків (1913р.). Законодавче обмеження монополій «Антитрестівське законодавство»1914р.

2. Державно-політичний устрій Великої Британії.

Політичний устрій базувався на прийнятому конституційному акті «Білль про права», кін 17ст. Тільки парламент був наділений правом приймати або скасовувати закони, встановлювати нові податки та розподіляти державний бюджет.

У січні 1901р. померла королева Вікторія, королем став Едуард 7 старший син Вікторії.

Законодавча влада належала парламенту. До верхньої палати (Палати лордів) входили представники значних родин країни. Титул лорд призначався лише монархом. Нижня палата (палата громад) обиралася на основі загального голосування. Право голосу мали лише чоловіки, які мали строк осілості 12 місяців, помешкання чи знімали житлову площу не менше ніж за 10 фунтів стерлінгів. Жінки виборчих прав не мали.

Двопартійність (Віги(ліберали) та торі(консерватори)) після перемоги однієї з партій, від партії обирали Премєр-міністра, а партія яка програла переходила до опозиції. Проводили реформи: узаконили діяльність тред-юніонів (профспілок), визнали право робітників на страйк, обмежили права великих землевласників, розширили виборче право.

Вересень 1900р. Консерватори – Джозеф Чемберлен. Проти вільної торгівлі і впровадження імперського мита. (не вдалося).

У 1901р. створено Лейбористська(робітнича) партія.

В 1906р. ліберали. Безкоштовна початкова освіта, безкоштовне харчування  в шкільних їдальнях для дітей з бідних родин. Обмежувалася нічна праця, а жінок заборонялася. Постраждалі на виробництві безкоштовне лікування та допомогу по інвалідності. Пенсія з 70 років. Допомога по безробіттю та хворобу.

Підвищення податків на спадщину, великі прибутки, земельну власність. Тютюнову та горілчану промисловість.

1910 помер Едуарда 7 прийшов його син Георг 5.

3. Німеччина

За конституція 1871р. На чолі король Пруссії з титулом імператора (кайзер). Головнокомандуючий збройних сил, призначав урядовців, керував міністрами. Скликав і розпускав парламент (Рейхстаг), (двопалатний Бундесрат (законодавча і частина виконавчої), Бундестаг виконавча виборна 5років.) Уряд обмежувався канцлером, кабмін був підлеглий канцлеру. Правлячим в Німеччині був Юнкерський (поміщицький) блок.

Німецько-консервативна партія (землевласники, промисловці, чиновники та офіцерів). Монархічна та антисемітська.

Націонал-ліберальна партія – інтереси буржуазії, підтримувала зовнішню політику уряду.

Партія прогресистів – права робітників і представників середнього класу.

Клерикально-католицька партія – католицьке населення Рейнської провінції, Баварії  та ін.. південнонімецьких держав.

4. Франція.

Державний устрій затверджений конституцією 1875 року.

Президент глава держави. Обирався парламентом національних зборів на 7 років і між бути переобраний на новий строк.  Існувала багатопартійність. Боротьба між лівими (радикалами) і правими (поміркованими).

На поч.. ХХ ст.. у Ф. парламенті діяло близько 10 партій, жодна з яких не мала більшості в парламенті. Уряд могли створити лише блоки партій (були не стійкими). З 1900 по 1914 рік змінилося 13 урядів. Політика «реваншу» за програну Франко-прусську війну. Називали Нім. «Спадкоємним ворогом»

5. Російська імперія.

Абсолютна монархія.

Органи були дорадчими. (сенат, синод, державна рада, кабінет міністрів, міністерства, імперська канцелярія, корпус жандармів.) Поширення ідей марксизму. В 1903р. російські соціал-демократи поділялися на два крила: право радикальне – меншовики та ліворадикальне – більшовики, лідером яких був Володимир Ульянов.

Виразниками інтересів рос. Селянства стали представники Партії соціалістів-революціонерів (есери). Земельна реформа та «особливий шлях» розвитку Росії, на противагу країнам Європи.

6. Австро-Угорщина.

Дуалістична монархія – форма правління, за якої поряд з монархом функціонують парламент і уряд. Імператор (цісар). Австрійський парламент, Угорський парламент, Збори представників австрійського та угорського парламентів. Обєднана айстро-угорська адміністрація зі спільними міністерствами оборони закордонних справ та фінансів.

Франц Йосип Габсбург - Цісар був імператором Австрії і королем Угорщини, контролював збройні сили та зовнішню політику.

Домашнє завдання: Соціалістичний рух в Німеччині. Параграф 2.

Тема уроку. Міжнародні відносини на початку ХХ століття.

Мета: вивчити особливості міжнародних відносин на початку ХХ століття; розвивати аналітичні вміння при вивченні всесвітньої історії; виховувати в учнів зацікавленість до новітнього періоду всесвітньої історії

Обладнання: підручник, карта, дидактичний матеріал.

Хід уроку

Організація навчальної діяльності.

Зовнішня політика провідних держав світу на початку століття носила яскраво виражений імперіалістичний характер. Вона повністю підпорядковувалась їх боротьбі за переділ світу, захоплення нових територій, ринків збуту товарів і застосування капіталу, використання дешевої робочої сили та джерел сировини. В результаті нерівномірного економічного розвитку індустріальних країн змінилося співвідношення сил на світовій арені. Ті держави, які спізнилися на розподіл «колоніального пирога», а вважали себе сильнішими від суперників, вимагали його перерозподілу. США та Німеччина, які раніше відставали, на початку століття потіснили Велику Британію та Францію на економічному Олімпі і тому вимагали перерозподілу колоній, яких у них було мало. Таку ж позицію займала й Японія Ураховуючи політичний менталітет того часу, такі суперечності могли розв'язуватись, як правило, за допомогою воєн.

Особливо претензійними були плани в Німеччини, США та Японії. Намагалися розширити свої політичні володіння і сфери впливу також Франція, Росія, Австро-Угорщина. Слід зазначити, що певні суперечності були між кожною з цих країн, але найбільшими вони були між Німеччиною і Великою Британією. У своєму прагненні до колоніальних захоплень Німеччина всюди зіштовхувалась з Великою Британією. Суперечності між Німеччиною і Францією існували з часів франко-прусської війни, коли Німеччина захопила багаті вугіллям та залізною рудою французькі провінції Ельзас і Лотарингію та отримала 5 млрд. франків контрибуції. їх суперництво поширювалось і на інші території, зокрема обидві держави претендували на Марокко.

Джерелом протиріч між Німеччиною і Росією були проти лежні торгові інтереси (високе німецьке мито на російське зерно, конкуренція німецьких товарів) і боротьба за вплив у Туреччині. Крім того, Росія здавна мріяла захопити чорноморські протоки. Протиріччя між Росією і Австро-Угорщиною в основному стосу валися панування на Балканах.

У цих умовах індустріальні держави прагнули визначити свої зовнішньополітичні пріоритети, згладжуючи другорядні протиріччя і намагаючись зосередитись на вирішенні своїх головних завдань. Почався пошук союзників, організація блоків держав. Ще у 1879 р. в результаті загострення російсько-німецьких та російсько-австрійських відносин після російсько-турецької війни 1877-1878 pp. був підписаний австро-німецький договір. У 1882 р. до нього приєдналася Італія, яка була незадоволена Францією, що захопила Туніс. Так утворився Троїстий союз 1882 p., спрямований проти Франції та Росії. У відповідь Росія і Франція у 1893 р. підписують угоду про союз і спільні дії у випадку війни Німеччини проти Франції чи Австро-Угорщини проти Росії. Результатом загострення англо-німецьких протиріч стала англо-французька угода 1904 p., яка узгоджувала основні колоніальні суперечності між Великою Британією і Францією. Після російсько-японської війни починається зближення між Великою Британією та Росією, які були занепокоєні посиленням позицій Німеччини, особливо в Туреччині і Персії. У 1907 р. була підписана англо-російська угода, яка врегулювала відносини між двома країнами. Цим завершилося утворення другої коаліції держав — Антанти (з француз, «антанткордіаль» — сердечна (щира) згода). Таким чином, на початку XX ст. Європа виявилася розколотою на два військових блоки, які протистояли один одному.

Про гостроту міжнародної ситуації на початку XX ст. свідчить те, що зовнішньополітичні кризи і війни йшли фактично суцільним потоком, майже щорічно, змінюючи одна одну.

Першу імперіалістичну війну, пов'язану з переділом світу, почали США у 1898 р. проти Іспанії. Безпосереднім приводом до оголошення війни став вибух американського корабля «Мен» на рейді порту Гавани 14 лютого 1898 р. У результаті швидкоплинної війни (вона тривала всього 10 тижнів) до США відійшли Пуерто-Рико, Філіппіни, о. Гуам, під «протекторат» потрапила Куба.

Другою імперіалістичною війною стала англо-бурська (1899-1902). Бури були потомками нідерландських поселенців у Південній Африці, багатій на золото та алмази. Населення цих республік складало лише 1,5 млн. осіб. Лише до весни 1902 р. 400 тис. англійських солдатів удалося зломити опір 50-тис. бурської армії. Війна обійшлася Великій Британії в 6 тис. вбитими, 23 тис. пораненими, 16 тис. померлими від ран, а в грошовому еквіваленті — у 222 млн. фунтів. У результаті війни утворився Південно-Африканський союз, що став домініоном Великої Британії.

Третьою великою імперіалістичною війною була російсько-японська, про яку вже писалося вище.

Суперництво імперіалістичних держав неодноразово приз водило до гострих політичних криз, які ставили світ на грань війни. Такими були Марокканські кризи 1905-1906 та 1911 pp. (конфлікт між Німеччиною та Францією за пануванням у Марокко); Боснійська криза (1908-1909) між Росією і Австро-Угорщиною, коли остання анексувала Боснію і Герцеговину. Великою та гострою кризою були Балканські війни.

Початок століття характеризувався також швидкою мілітаризацією двох коаліцій. Загальні військові витрати Великої Британії за 1905-1914 р. збільшилися втричі. Вона першою по чала будівництво нових потужних кораблів — дредноутів. Франція тільки за 1913 р. збільшила військові асигнування на 30%. Військові витрати Німеччини 1913 р. становили більше 2 млрд. марок, тобто половину всього державного бюджету. У Австро-Угорщини з 1900 по 1913 р. вони зросли більш ніж на 70%.

Країни Антанти значно переважали своїх суперників за кіль кістю військ і озброєнь та за економічним потенціалом. їх армії в сумі були на 2 млн. чол. більшими, вони мали вп'ятеро більше крейсерів, на 3 тис. більше гармат, видобували на 83 млн. т вугілля і на 9,1 млн. т нафти більше, ніж центральні держави. Німеччина мала переваги в озброєнні та маневреності своїх військ.

Домашнє завдання: параграф 3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31648. Педагогическое общение: компоненты, функции, стили, модели и барьеры 62 KB
  Педагогическое общение: компоненты функции стили модели и барьеры Проблематика общения занимает значительное место в общей психологии и психологии личности. Главным средством общения является речь. Стороны общения: Коммуникативная сторона общения это передача информации. Особую роль для каждого участника общения играет значимость информации при условии что информация не только принята но и понята осмыслена.
31649. Эмоции и чувства. Психическое состояние. Эмоциональное нарушение в младшем школьном возрасте 23 KB
  Психическое состояние. Формы переживания чувств эмоциональное состояние: Наиболее растпространенным явл. Стресс эмоциональное состояние которое возникает в неожиданных обстоятельствах. Аффект это очень сильно выраженное кратковременное эиоциональное состояние.
31650. Свойства личности младшего школьника 47 KB
  У каждого человека преобладают черты какого-то одного темперамента в сочетании темперамента другого. Характер индивидуально-психологические особенности личности которые выражают отношение человека к действительности и проявляются в устойчивых формах поведения человека. Основанием для классификации характера может служить отношение человека к окружающему миру другим людям самому себе. По данному признаку можно делить основные черты характера на следующие группы: Черты характера проявляющиеся в отношении человека к другим людям:...
31651. Психологические причины неуспеваемости младших школьников 41 KB
  Дубровина: недостатки познавательной деятельности в широком смысле слова низкий уровень организации учебной деятельности недостатки в развитии мотивационной сферы детей. Это явление имеет несколько причин низкий уровень развития фонематического слуха слабая концентрация внимания несформированность приемов самоконтроля. Возможные причины: низкий уровень развития произвольности несформированность приемов учебной деятельности низкий уровень объема и распределения внимания низкий уровень развития кратковременной памяти слабое...
31652. Педагогическая деятельность: психологические особенности, структура, мотивы 52.5 KB
  Педагогическая деятельность имеет те же характеристики что и любой другой вид человеческой деятельности. Специфической характеристикой педагогической деятельности по Н. Различают пять уровней продуктивности педагогической деятельности: I минимальный педагог умеет пересказать другим то что знает сам; II низкий педагог умеет приспособить свое сообщение к особенностям аудитории III средний педагог владеет стратегиями обучения знаниями навыками умениями данного предмета. Структура педагогической деятельности Л.
31653. Проблема возраста и периодизация возрастного развития 64 KB
  Понятие психологического возраста обозначает определенную, качественно своеобразную ступень онтогенетического развития, обусловливаемую закономерностями формирования организма, условиями жизни, обучения и воспитания и имеющую конкретно-историческое происхождение.
31654. Понятие деятельности 29 KB
  Понятие деятельности. Что может создать человек в деятельности: предметы материальной и духовной культуры сохраняет и совершенствует природу строит современное общество производит на свет новые предметы потребления Главные критерии деятельности человека: Деятельность человека носит продуктивный творческий созидательный характер. Мотивы человеческой деятельности могут быть самыми различными: Органическими направлены на удовлетворение естественных потребностей организма ростом самосохранением и развитием организма...
31655. Мотивы учебной деятельности 38.5 KB
  Мотивы учебной деятельности. Исследование мотивации учения младших школьников показало что 1ое место занимают широкие социальные мотивы особенно мотивы самосовершенствования и самоопределения от 1го к 3му классу растет число указаний на данные мотивы. На 2м месте оказались мотивы долга и ответственности. Учебнопознавательные мотивы не занимают ведущего места на протяжении всего младшего школьного возраста.
31656. Методы социально-психологического обучения в деятельности педагога 57 KB
  Методы социальнопсихологического обучения это методы которые побуждают учащихся к активной мыслительной и практической деятельности в процессе овладения учебным материалом. Методы социальнопсихологического обучения делятся на 3 группы: дискуссионные методы игровые методы и тренинговые методы.Дискуссионные методы.