83043

Зовнішня морфологія пагона

Реферат

Биология и генетика

У пазухах розміщені пазушні бруньки. Первинний пагін бере початок із зародкової брунькию. Головний пагін є першим за походженням; його розвиток починається від початку формування зародку до відмирання його конусу наростання; бічний пагін пагін що утворився з бічної бруньки...

Украинкский

2015-03-06

308.54 KB

1 чел.

Вінницький медичний коледж ім.акад.Д.К.Заболотного

Реферат

На тему: «Зовнішня морфологія пагона»

Виконала: студентка групи 2 фарм Б Шафаренко Катерина

Викладач: Черчик Н.Л.

Вінниця 2014


Пагін

 Пагін — це стебло з розміщеними на ньому листками, бруньками, вузлами і міжвузлями. Вузлом називається ділянка стебла, яка служить місцем прикріплення листків. Ділянка стебла між двома сусідніми вузлами називається міжвузлям. Кут між стеблом і черешком листка утворює пазуху листка. У пазухах розміщені пазушні бруньки.

  ПАГІН (лат. Cormus; TURIO; blastos) - вегетативний орган вищих рослин, складається зі стебла з розташованими на ньому листками, бруньками, інколи квітками та спорангіями. Формується внаслідок діяльності меристеми,має загальну провідну систему. Первинний пагін бере початок із зародкової брунькию. Особливості морфологічної та анатомічної будови складових пагона : брунька, листок та стебло.Пагін здатен до росту в довжину протягом усього життя рослини за рахунок верхівкових (апікальних) та вставних (інтеркалярних) меристем. У будові пагона виділяють вузли (місця прикріплення листків) та меживузля (частини пагона між вузлами). Структурним елементом (метамером) пагона є вузол з листком або мутовкою листків, брунькою та нижче розташованим меживузлям і брунькою. Метамери поступово утворюються апексом та чергуються закономірно від верхівки до основи.

Морфологічно класифікують пагін за типом галуження (рис. 1, а-г): дихотомічні (плаун булавовидний), моноподіальні (сосна звичайна), сипмодіальні (яблуня звичайна) та псевдодихотомічні (бузок звичайний).

   За положенням у просторі :прямостоячі (жито посівне), висхідні (купина пахуча), виткі (хміль звичайний), чіпкі (плющ звичайний), повзучі (жовтець повзучий), лежачі (гірчак пташиний).

За довжиною меживузлів: вкорочені і подовжені (яблуня звичайна).

За будовою: вегетативні, генеративні та змішані вегетативно-генеративні.

Залежно від наявності листків: олистяні та неолистяні (як його різновид — квіткова стрілка).   

 Залежно від виконуваних функцій пагони  можуть видозмінюватись. Розрізняють надземні (колючки, вусики, вуси, кладодії, надземні бульби) та підземні (цибулина, бульба, бульбоцибулина, кореневище) видозміни (метаморфози) пагона .

                                     

                        а                      б                       в                                          г

Рис. 1. Типи галуження пагона: а — дихотомічне, б — моноподіальне, в — симподіальне, г — псевдодихотомічне

 

Структурно-морфологічні типи пагонів

За походженням:

головний пагін - пагін, що утворюється з апікальної меристеми стеблової осі зародка. Головний пагін є першим за походженням; його розвиток починається від початку формування зародку до відмирання його конусу наростання; бічний пагін - пагін, що утворився з бічної бруньки;

 За наявністю репродуктивних органів:

вегетативний (неплідний) — пагін, що несе листки та бруньки; репродуктивний (квітконосний) — пагін, що несе репродуктивні

органи;

вегетативно-репродуктивний (змішаний);

  За напрямком росту: ортотропний - має вертикальний напрямок росту;

диференціації бічних гетеротропний - має змінній напрямок росту, найчастіше спочатку

росте як плагіотропний підземний, надалі як ортотропний

надземний;

  За довжиною міжвузлів: видовжений - пагін з міжвузлями, довжина яких перевищує ширину

стебла в тій же ділянці стебла; вкорочений - пагін із вкороченими міжвузлями, довжина яких не

перевищує ширину стебла; розетковий - крайній випадок вкороченого пагону, всі міжвузля

якого вкорочені і несуть більше 3 листків (розетку); напіврозетковий - вегетативно-репродуктивний пагін, вегетативна

частина якого розеткова, а репродуктивна видовжена.

  За розташуванням відносно поверхні ґрунту: надземний; підземний;

  За характером галуження: материнський пагін - головний пагін або пагін будь-якого порядку

галуження, з якого утворився бічний пагін, який в такому разі є

дочірнім (пагоном галуженням) по відношенню до материнського; пагін галуження (дочірній) - бічний пагін по відношенню до

материнськог

  Завершується ріст вегетативного пагона верхівковою брунькою або ж квіткою чи суцвіттям. Інколи спостерігається після деякого періоду спокою подальший ріст пагона, відновлюються, виникають так звані Іванові або водяні пагони (дуб, клен, малина).

 Однорічний пагін - це величина приросту рослини за вегетаційний період. У багаторічних трав’янистих рослин вони створюють надземну фітомасу. Щороку однорічні пагони відмирають, а наступної весни з бруньок відновлення виростають нові. У деревних рослин нові пагони розвиваються на старих. Пагони, які утворюють стовбур дерева, зберігаються протягом усього життя.

За довжиною міжвузлів розрізняють: укорочені (яблуня, груша), нормальні (ліщина, слива, горіх) та видовжені (айлант, абрикос, верба) пагони.

Укорочені пагони мають надзвичайно вкорочені міжвузля, їх важко розрізнити, а при черговому розміщенні листків здається, що вони створюють кільця. На вкорочених пагонах розвиваються квітки, а потім — плоди, через що їх називають плодушками. На вкорочених пагонах сосни і модрини розміщені хвоїнки.

Нормальні пагони з нормальними або середніми меживузлями є в багатьох сільськогосподарських і дикорослих рослин (соняшник, картопля, горох). Видовжені пагони мають надмірно видовжені безлисткові, безквіткові меживузля. Вони характерні для ліан, айланта. Видовжені пагони утворюють і водяні пагони .

Брунька

Брунька є невід'ємною частиною пагона, його мініатюрним зачатком, який ще не розвинувся. У центрі її знаходиться укорочене стебло, верхівка якого утворює конус наростання, складений меристематичними тканинами (гістогенами) — зовнішньою і внутрішньою (корпусом).

 Біля основи стебла формуються бічні первинні горбочки, з яких розвиваються примордіальні (зачаткові) листки, які згортаються в бруньку.

         За будовою бувають бруньки вегетативні, з яких навесні розвиваються пагони з листками, і генеративні, або квіткові, що утворюють квітки і суцвіття. Якщо з бруньок формується стебло з листками, бруньками і квітками, то вони належать до змішаних.

За положенням бруньки бувають верхівкові і бічні (пазушні).

   За   розміщенням розрізняють бруньки поодинокі, серіальні (розміщені одна над одною) і колатеральні (розташовані одна поруч з іншою).

З гілок сплячі бруньки проростають і дають нові пагони – водяні пагони, або вовчки (осика, яблуня, тополя).

Брунька — зачатковий пагін, який знаходиться у стані відносного спокою. Брунька складається із зачаткового стебла з конусом наростання на верхівці і тісно скупчених на стеблі різновікових зачаткових листків, в пазухах яких розміщені зачаткові бруньки.

Бруньки розрізняють за будовою: закриті бруньки — захищені зовнішніми видозміненими листками — бруньковими лусками.

Вони розрізняються між собою кількістю лусок, їх формою, розмірами, розміщенням, ступенем зімкнутості, характером поверхні. Такі бруньки  характерні для більшості дерев’янистих рослин; відкриті або голі бруньки  — не захищені бруньковими лусками, але зазвичай опушені, вкриті частинами більш дорослих листків або прилистками, листковими піхвами. Такі бруньки характерні для трав’янистих і деяких дерев’янистих рослин (крушини ламкої тощо). Як правило, багаторічні рослини влітку мають відкриті, а взимку — закриті бруньки.

За розміщенням на стеблі розрізняють: верхівкові або термінальні бруньки, які розміщені на верхівках головного та бічних пагонів і забезпечують ріст пагона в довжину.

Бічні або пазушні бруньки , які розташовані в пазухах листків або листкових рубців. Як правило, у пазусі закладається одна брунька,але іноді й декілька. Коли вони розміщені одна над одною вертикально, їх називають серіальними, а коли поряд в одній поперечній по відношенню до стебла площині — колатеральними.

  Бічні бруньки ,забезпечують розвиток бічних пагонів та розгалуження рослини.

За призначенням розрізняють: вегетативні Б., які містять зачатковий олистяний пагін; вегетативно-генеративні Б., які містять декілька метамерів пагона, а конус наростання утворює квітки або суцвіття (бузок); генеративні або квіткові Б., які містять зачаткові квітки або суцвіття (вишня). Брунька , що містить одну квітку, називається бутоном або пуп’янком.

Бруньки бувають активні, або зимуючі, які після перезимівлі прокидаються, і сплячі, котрі довгий час перебувають у стані спокою. Сплячі бруньки пробуджуються після завмирання верхівкової бруньки й активного притоку ауксинів до місць їх розміщення. При обрізуванні або обмерзанні

 

                                  а                                            б

Рис. Будова закритих бруньок, (зовні і в розрізі): а — вегетативна; б — вегетативно-генеративна

 

Крім того, розрізняють додаткові або адвентивні бруньки, що не мають визначеного місця розташування, утворюються поза пазухою листка (на коренях, листках або міжвузлях стебла) і служать для вегетативного розмноження.

 Виводкові бруньки — спеціалізовані органи вегетативного розмноження деяких папоротеподібних і квіткових рослин. Вони закладаються в пазухах листків, у суцвіттях, після опадання проростають і дають нові рослини. Такий термін часто застосовується щодо нижчих рослин та мохів, але буквальний зміст він має тільки для пагоноутворювальних рослин.

Виводкові бруньки бувають невидозмінені (каланхое перисте) і видозмінені: виводкові цибулинки (лілії), виводкові бульбочки (гірчак живородний).

Зимуючі бруньки, або гібернакули, характерні для водних рослин, виникають наприкінці літа та восени на верхівках пагонів, потім опадають на дно, а навесні спливають і утворюють нову рослину.

Бруньки  відновлення нерідко також називають зимуючими або спочиваючими; вони впадають на деякий час у стан спокою, а потім утворюють нові пагони (характерні для багаторічних рослин).

Бруньки  відновлення з частиною стебла навколо, яка використовується для щеплення, називають вічком. Бруньки

збагачення не мають періоду ростового спокою і знаходяться у функціональній активності разом з ростом материнського пагона; вони характерні для більшості однорічних трав (квасолі, волошок синіх тощо).

 Сплячі бруньки тривалий час знаходяться у стані спокою і розвиваються у разі пошкодження розташованої вище частини пагона, наприклад спричиняють утворення порослі на пні. Активні бруньки утворюють нові пагони наступного року після формування.

При морфологічному описанні бруньок , як правило, враховують: їх розміри — великі, дрібні, довгі, короткі, вузькі тощо. Характер поверхні бруньки  — липка, блискуча, глянцева, гола або опушена, вкрита смолоподібними речовинами, які склеюють і захищають її, тощо.

Форма бруньки  — кулеподібна, яйцеподібна, еліптична, конічна, веретеноподібна та ін.; форму верхівки бруньки — тупа, притуплена, гостра, загострена тощо; колір — коричневий, сіруватий, буруватий, оливково-зелений, червонуватий тощо. Основні функції бруньок — забезпечення наростання пагонів у довжину, утворення бічних пагонів (галуження), вегетативне відновлення і розмноження.

У фармації бруньки деяких рослин, наприклад берези, сосни, використовуються як лікарську рослину сировину.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75234. Типологические исследования языков в XX веке 43 KB
  Речь идет о характерных сввах тех или иных языков и о фонетическом строе и о синтаксическом – это определяется целями исследования. Отличается тем что это единственная лингвистика из области теоретического языкознания направленная на изучение иностранных языков. происходит сравнение языков по уровням фонетич. сопоставляются этапы развития ряда языков очень часто родственных языков.
75236. Семиотика. Типы и свойства знаков 30 KB
  Знаки имеют многочисленные классификации. Общепринятая система знаков: природные естественные знаки– корочка льда; знаки индексы – в библиотечном деле; знаки сигналы – звонок гудок: знаки символы ; языковые знаки. Все знаки можно изменять кроме языковых знаков. коммуникативность наивысшей степенью обладают естественные знаки.
75238. Классификация знаковых систем: примеры различных видов знаковых систем 46 KB
  Система объект в целом включающий в себя элементы их взаимосвязи. При описании такого объекта учитывается не только его внутренняя организация но и функции объекта в целом а так же его взаимоотношения с другими системами. Система совокупность взаимосвязей элементов образующих сложное единство. Семиотика наука о знаковых системах и способах передачи ими различной информации.
75240. Гипотезы происхождения языков 44.5 KB
  Ни один язык не дошел до нас на стадии становления. Поэтому все факты о происхождении языкатеоретические. Якобы фараон пытался узнать какой же язык главный изолировав не умеющего говорить младенца от общества чтобы с ним никто не разговаривал а потом принести царю.
75242. Системные свойства языка 40.5 KB
  Системность предполагает оптимальное согласование структуры субстанции и функции системы. Это значит что природа и свойства элементов входящих в систему характер их взаимодействия отношения между ними определяют функционирование всей системы в целом какие цели преследуются и какими средствами они достигаются. Описание языка как системы знаков во многом связано с именем швейцарского лингвиста Фердинанда де Соссюра 18571913. Каждый компонент ЯС существует не изолированно а лишь в противопоставлении другим компонентам системы.