83109

Спільнокореневі слова (українська мова); Легенди та перекази про птахів (читання, позакласне читання); Птахи (природознавство); Як живеться вам, птахи? (малювання)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Передавати елементарну будову птахів засобами графіки. Обладнання: Диски цифрові носії дидактичний матеріал: картки загадки вірші оповідання ілюстрації птахів енциклопедія для дітей книжкирозгортки Тваринний світ ребуслегенди про птахів.

Украинкский

2015-03-07

512 KB

0 чел.

комплексний урок

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

на тему:

«Спільнокориневі слова»,

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (ЧИТАННЯ),ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ

на тему:

«Легенди та перекази про птахів»,

З ПРИРОДОЗНАВСТВА

на тему:

«Птахи»,

З МАЛЮВАННЯ

на тему:

«Як живеться вам, птахи?».

Теми: Спільнокореневі слова (українська мова); Легенди та перекази про

птахів (читання, позакласне читання); Птахи (природознавство); Як

живеться вам, птахи? (малювання).

Мета: Закріплювати вміння добирати спільнокореневі слова. Збагачувати

словниковий запас. Розвивати писемне та усне мовлення, логічне мислення, пам'ять, увагу, творчі здібності, вміння узагальнювати, бути винахідливим, кмітливим. Виховувати почуття колективізму.

Продовжити знайомство з тваринним світом (птахами). Виховувати любов

та бережливе ставлення до природи та її багатств. Передавати елементарну

будову птахів засобами графіки.

Обладнання: Диски, цифрові носії, дидактичний матеріал: картки, загадки, вірші

оповідання, ілюстрації птахів, енциклопедія для дітей, книжки-розгортки

«Тваринний світ», ребус,легенди про птахів. Таблиці послідовного

виконання малюнків птахів. Народні легенди та перекази про диких

птахів.

Матеріали: Маркер, фломастери, кредки, акварель.

Хід уроку:

  1.  Організаційна частина уроку.
  2.  Повідомлення теми і завдань уроку.

Девіз уроку: «Граючись вчимось».

На дошці розміщений ребус.

На цьому ребусі зашифрована частина теми нашого уроку ( птахи ).

П|’’’’’И

- Сьогодні на уроці ми будемо говорити про різноманіття природи нашої планети, а саме про птахів. Будемо розгадувати загадки, кросворди, малювати птахів, розрізняти їх за видами, підбирати спільнокореневі слова. На вас чекає вікторина «Хто кмітливіший?» та багато іншого.

III. Робота над темою уроку з української мови. |

1. Відгадування загадок та запис відгадок у зошит з української мови.

- Прослухайте загадки та відгадку запишіть у зошит.

Всяк в блакитнім піджачку,
В рожевій сорочці
В нас зимою
по садку

Гуляють як гості. (СНІГУРІ)

Хто комах з кори виймає,

Про здоров'я лісу дбає? (ДЯТЕЛ).

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (ЛАСТІВКА).

Відлітає за моря,

У краї далекі.

На будинках гнізда в'ють.

Звати їх....   (ЛЕЛЕКИ).

- Як можна назвати усіх цих тварин? (Птахи)

2.Запишіть відгадки у зошит.

До слова «птахи» доберіть спільнокореневі, споріднені слова. Позначте

корінь.

Які слова називають спільнокореневими, спорідненими?

3.Робота з підручником «Українська мова» 3 клас 87 сторінка 207 вправа:

Прочитати текст, змінюючи слова в дужках так, щоб вони зв'язувались з

іншими словами в реченні.

Знайдіть і спишіть речення про пташок.

Визначте основу речення, встановіть зв'язок слів у реченні: прилетіла під

яблуньку зграйка пташок.

Зграйка (що зробила?) прилетіла; зграйка (кого?) пташок; прилетіла

(куди?) під яблуньку.

4.Робота в групах.

Ви отримали збірники «Творчі завдання з української мови для 3 класу».

Знайдіть вправу 8,9,10,11 ст. 27

Обдумайте 3 хвилини і один учень з групи дає відповідь.

5.Фізкультхвилинка (супроводжується імітацією рухів індика)

Пригадайте вірш про індика:

Індик шию довго мив,

Індик митись не хотів,

Індюшатко помагало,

Індюка за хвіст тримало.

6.Вікторина «Хто кмітливіший?»( на дошці малюнки різних тварин)

У вікторині бере участь по одному учаснику від групи. Перемагає

та група, яка дасть більше правильних відповідей. Питання до вікторин:

а)Двічі народжується, та раз помирає. (ПТАХ).

б)Сам вечірньої години заховався в кущ калини, та на дудочку одну грає пісню чарівну. (СОЛОВЕЙ).

– Знайдіть та покажіть на дошці малюнок з цією пташкою.

в)Уночі гуляє, вдень спочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (СОВА).

– Знайдіть зображення до цієї пташки.

г)Плавала, купалась, сухенька зосталась. (КАЧКА).
– Як виглядає пташка, покажіть на зображенні.

д)Шубка з сірого пушку, скаче в жовтім фартушку. (СИНИЦЯ).

– Знайти зображення.

е)Яка сама велика пташка в Україні. (ДРОХВА).

– Знайти зображення.

–  Ця пташка занесена до Червоної книги.

– Чому?

Розгляньте малюнок цієї пташки на екрані монітору.

Де живуть ці птахи?

Покажіть на малюнках цих птахів.

7.Випереджувальне навчання.

а)Читання міфа вчителем, або учнем про походження птахів

б) Читання міфа.

Слав’янський міф «Гнів Перуна».

В одному городищі на березі річки Тетерів жив молодий, але вдатний Мисливець — правнук Слави й Гука, нащадок могутніх гукрів, найкращий стрілець з лука в усій окрузі.

Під час довгої лютої зими, коли звірі ховалися лісових хащах, а людей діймав голод, Мисливець йшов на полювання і приносив до свого селища забитого лося чи дикого кабана.

За таке вміння й сміливі вчинки мудрі старійшини-волхви дозволяли Мисливцеві полювати в Перуновій пущі.

О, се була велика честь для стрільця. Адже в лісі, належав Перуну — грізному богові блискавки і громи, не дозволялося полювати будь-кому. А жінкам заборонялося навіть ступати в цю пущу. Се тому, що похмурий Громовержець жив одинаком, вперто не одружувався після свого невдалого сватання. Мисливець не зловживав почесним правом полювати в Перуновій пущі. Славний лицар гострої стріли ходив у володіння Громовержця лише тоді, коли голод насувався на рідне городище.

Так сталося і тієї весни. Затягнулася зима, в людей скінчилися їстівні запаси, і треба було чимось підтримати іх.

— Піду в Перунову пущу і вполюю найбільшого вепра,— сказав Мисливець своїй дружині.

— І я з тобою! — вигукнула вона.

— Стривай,— сказав їй Мисливець.

— Ти забула, в Перунів ліс жінкам заходити заборонено. Наш громовержець не любить жінок. І ти знаєш чому... Щиро засмутилася дружина. Адже була вірним другом Мисливцеві.

Дужа, смілива, спритна — вона завжди ходила з ним на полювання. Бо так само вправно стріляла з лука і вміло володіла мисливським мечем. Жінка була обачнішою, ніж він, і не раз рятувала мисливця, коли він, людина одчайдушної  хоробрості, потрапляв у небезпеку. Ось і зараз дружина сполошилася, коли почула, що її чоловік хоче уполювати найбільшого вепра. Тож стала готуватися й собі на полювання. Але Мисливець не взяв її з собою: не можна було порушувати закону, гнівити самого Перуна.

Однак дружина дуже переживала за чоловіка, аби він не загинув у двобої з лютим звіром, і вирішила потай піти за ним. Іде Мисливець лісами, а озброєна жінка позаду скрадається, перебігає нечутно від одного дерева до другого. Так вони зайшли в глибінь Перунової пущі. Тут почулося грізне рикотіння, від якого аж листя з дерев посипалося. То сунув великий ікластий вепр. Мисливець хутко вибрав місце під велетенським крислатим дубом. Дружина заховалася за стовбуром цього дуба й визирала з-за нього. Боялася, аби чоловік її не помітив. Та вся увага Мисливця — на вепрові. Аж ось страшний звір вийшов на галявину. Великий, як гора. «Вистачить усьому нашому селищу поживитися»,— подумав Мисливець. Він — аби роздратувати кабанюру — пустив стрілу йому просто в лоб. Вдарила гостра стріла в голову вепрові й відскочила, мов від скелі. Розлютувався звір, уздрівши людину. Наставляючи великі гострі ікла, оскаженіло кинувся на мисливця. А стрілець стояв незворушно, затиснувши в обох руках короткого мисливського меча.

Шалено мчить кабан, аж земля двигтить під ним. Насторожі Мисливець. Все ближче й ближче вепр. Ось уже лишилося три кроки, два... В останню мить Мисливець спритно відскочив убік, а вепр з розгону всадив ікла в стовбур дуба. І хоробрий Мисливець миттєвим і дужим ударом меча відсік звірові голову.

Та в цю ж мить почувся відчайдушний жіночий зойк. То дружині здалося, що вепр простромив іклами Мисливця. Вона вискочила з-за дуба, кинулася до чоловіка і припала до його грудей. Він був живий, лише кров від вепра бризнула йому на груди.

Що ти наробила?!в страхові закричав Мисливець.

Га було вже пізно. Бо Перун усе бачив з небес і вельми розгнівався. Хотів він убити обох, та передумав: шанував таки спритного Мисливця. Тож прогримів:

— Гаразд. Коли вже так ви любите одне одного, то и вам довіку в парі! Змахнув Перун чарівною стрілою, і вмить перетворився. Мисливець та його прекрасна дружина на гострокрилих, стрілохвостих птахів, що злетіли в небо, на біленьких груденятах краплини крові від того вепра.Так з'явилися на світі ластівки.

Відтоді вони ліплять свої гнізда на людських полях і щось завжди щебечуть людям, ніби хочуть сказати: «Ми ж ваші родичі... Не забувайте цього! Ми колись теж людьми були...»

в)Дайте відповіді на питання.

  1.  Як ви думаєте, що таке міф?( Міф – це оповідь, що передає уявлення давніх людей про природні явища і долю людську).
  2.  Про які часи йдеться у міфі?
  3.  Хто його дійові особи?
  4.  Якими ти їх уявляєш?
  5.  Чому Мисливець заборонив жінці йти на полювання?
  6.  Як з'явилися на світі ластівки?
  7.  Які нові слова, вирази привернули твою увагу?

8.Хвилинка-цікавинка.

а) Вступна бесіда вчителя

– Про птахів багато написано віршів, пісень, картин. Спостерігаючи за ними люди складали і складають багато легенд та переказів.

– А зараз ми послухаємо розповіді про птахів підготовленими нашими учнями.

б) Розповіді дітей підготовлені самостійно вдома.(Ластівка, горобець, соловей, зозуля, журавель, сова, крук, сорока, дятел).

– Що ви дізнались про цих птахів?

в)Знайдіть цих птахів на малюнках (діти показують пташок на малюнках, що зображені на екрані).

г) Читання учнями легенди про птахів підготовлені заздалегідь з додаткової літератури.

Легенди та перекази про диких птахів

Одним з найшановніших, так би мовити, в Україні птахів є ластівка. Це – Божа пташка (Київський повіт), створена вона Богом із землі (Ушицький та Латинський повіти).Благословив її Господь за те, що, коли розпинали

Христа, ластівки крали цвяшки (Проскурівський повіт). Якщо ластівка в’є під чиєюсь стріхою гніздо, то це передвіщає щастя тій родині (Старобільський та Літинський повіти). Розоряти гніздо ластівки або драть їхні яєчка – гріх: все обличчя у винних всіється веснянками, подібно до цяток на ластів’ячих яєчках (Літинський, Київський та Старобільський повіти). Більше того, ластівка, щоб відомстити, попсує корову, для чого пролетить під коровою тричі – молоко почервоніє і його стане так мало, що навіть теля пропаде з голоду (Старобільський та Новомос-ковський повіти). Хто розорить гніздо ластівки і вб’є її пташенят, у того вона спалить хату, принісши з поля вогню (Харківський і Старобільський повіти). Щоб вивести з обличчя ластів’яче ряботиння (веснянки), потрібно, як уперше на весні побачиш ластівку, вмитися молоком і втертися тим рушником, в якому носили святити паску, – не тільки зійде ластів’яче ряботиння, а й станеш білолицим (Старобільський повіт). Або коли уперше побачиш навесні ластівку, треба тричі сказати: «Ластівко! Ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!» (Подільська губернія). Декотрі, побачивши вперше навесні ластівку, беруть з-під правої ноги землі й помічають, якого кольору трапиться в ній вовна: такої масті й скотину треба тримати (Старобільський повіт). Якщо ластівки раптово відлітають з якої-небудь місцевості, то там слід неодмінно чекати мору на людей (Літинський повіт).

Якщо ластівка «напаскудить» комусь на голову, то голова в такого чоловіка вкриється шолудями (Літинський і Канівський повіти).

Восени (в Латинському повіті 26 вересня за старим стилем) ластівки не відлітають на теплі води, у вирій, а зчіплюються лапками одна за одну, утворюючи довгу вервечку, і, за якусь провину, замерзають на цілу зиму у воді. А напровесні, коли скресне крига і зігріється вода, вони оживають і літають потім аж до Здвиження. Не раз, буцімто, витягували взимку неводами цілі в’язки зчеплених одна з одною мерзлих ластівок (Київський, Таращанський та деякі інші повіти).

Природне бажання пояснити деякі особливості зовнішнього вигляду ластівки та її суто ідеальну сімейність породило особливу досить зворушливу легенду про походження ластівок з палко закоханих одне в одного чоловіка й жінки (Олександрівський повіт). Жили собі, кажуть, чоловік і жінка. Чоловік одного разу щось різав і забруднив руки кров’ю, а жінка в цей час підійшла й так в’ється круг нього. Чоловік узяв її за підборіддя й лагідно промовив: «Ластівко ти моя!»– і при цьому поцілував. Тієї ж миті вони спурхнули й полетіли ластівками. Оце через те в ластівки й видно під горличком червоненьку плямочку.

Не меншою повагою і любов’ю користується ластівка і в інших народів. У Чехії та Німеччині вона зветься «пташкою Божої матері»: вважають доброю ознакою, якщо ластівка влетить у вікно. Розорити гніздо ластівки чи вбити її – тяжкий гріх (Німеччина та Італія). І як кара за це, в корів тієї людини, що розорила гніздо, молоко обертається на кров або ж зовсім пропадає (Угорщина і Німеччина). Давні письменники свідчать, що навіть хижі птахи вважають ластівку священною. В Арріана ластівка попереджає Олександра Македонського про небезпеку.

У Дагестані розповідають, що богатирі заснували аул Цудаха з такого приводу. Зупинились вони одного разу на тому місці на ночівлю і ввіткнули прапор у землю біля свого вогнища. Прокинувшись уранці, богатирі побачили, що ластівки носять землю на кінець списа, до якого прикріплено було прапор, лагодять на ньому своє гніздо. Вчені пояснили це як добре знамення, і богатирі вирішили оселитися тут.

Ще одна легенда. Колись на землі жив страшний змій, який живився кров’ю тварин. Змій послав комара куштувати у тварин кров: язик у комара на той час був довшим, аніж тепер. Комар, помандрувавши по світу, повідомив змія, що найсолодша кров у коня. Змій посилає його на пошуки вдруге. Через якийсь час комар прилітає й каже, що людська кров солодша за кров усіх тварин на світі. Не встиг комар скінчити мови, як до нього підлетіла ластівка й відірвала в нього язика, щоб він не говорив на людину. Комар злетів і запищав. Змій розгнівався на ластівку і схопив її за хвіст. Ластівка вирвалась із рук змія, лишивши в них середину хвоста, і залишився в ластівки хвіст назавжди в такому вигляді, в якому він є нині.

Горобці виникли з чортів, і взагалі – горобці проклята Господом пташка (Ушицький та інші повіти). Про походження їхнє є в Літинському повіті така оригінальна легенда. «На Семена» (1 вересня за старим стилем) горобці збираються в очерет, і чорт їх міряє тут на мірки-четверики. Насипле мірку з верхом, і тоді «зчерпне»: скільки горобців опиниться понад міркою, тих чорт випускає на волю, а які залишаються в мірці, тих він забирає собі (Київська губернія і Літинський повіт). Саме зібрання горобців «на Семена» (приблизно в цей час горобці збираються у доволі великі зграї) зветься гороб’ячою радою.

Прокляття Богом горобців тісно пов’язується з розп’яттям Господа на Хресті. Про це є декілька доволі близьких, зрештою за основним своїм мотивом, легенд. У Маріупольському повіті кажуть, що коли розпинали Христа, то горобці гукали: „ Жив! Жив! Жив!», тоді Христа почали мучити ще з більшою жорстокістю. За це Господь прокляв їх і не дозволив їм відлітати в теплі краї.

Восени, коли бувають «кучки», тоді й горобці літають також кучками. Взимку їх багато гине.

У селі Микольському розповідають, що коли розіп’яли Господа, то на хрест його сіло двоє горобців – червоний (червоноголовий) та сірий. Червоний гукав: «Помер, помер!», а сірий (звичайний наш): «Жив, жив!». Тоді один з вояків ударив спасителя списом у бік. За це Господь прокляв горобців, не благословив їх у їжу (хоча дехто й їсть) і спутав їх, щоб вони не ходили по землі, а стрибали.

У селі Біло-Куракиному того ж повіту записано такий варіант цієї легенди. Горобця проклято за те, що, коли розіп’яли Христа, горобець весь час гукав: «Жив, жив!». Розбійники повернулися і забили Господу залізний цвях у саме серце. У слободі Кризькій кажуть, що горобці, крім того, приносили й залізні цвяхи, якими прибивали до хреста Спасителя. Тому залізними цвяхами «І Боже як гріх» (дуже грішно) збивати домовини, «клепувати» ікони і кріпити іконостаси.

Для кожного, сподіваємось, цілком зрозуміло, що всі такі легенди, ґрунтуючись на апокрифічних оповідях, водночас скористалися з тих звуків, які найчастіше видають горобці, і які справді дуже схожі на слово «жив».

Вбачаючи в горобцях породження чорта, вважаючи їх фізичними, так би мовити, винуватцями хресних страждань і навіть смерті Спасителя, народ ставиться до горобців вельми вороже. Діти нещадно розоряють їхні гнізда, всіляко знущаються з горобців, і ніхто не зупиняє їх у цьому.

Щодо солов’я (справжній, курський, різноголосий, степовий), у проскурівському повіті твердять, ніби в нього зовсім немає задньої частини – її відірвав у солов’я кліщ. Ось чому соловей, боячись аби кліщ не відірвав у нього й ще чогось, не спить і тепер цілими ночами і весь час співає: «кум кліщ».

Про походження солов’я знаходимо у П.Куліша таку легенду-казку. Одна дівчина дуже запала в серце вужеві. Та й сама закохалася в нього. Він і повіз її до себе в палац. А в нього палац весь був з кришталю. Стояв він під землею, в якійсь могилі, або що. Ну, звісно, старенька мати

попервах побивалася за донькою. Та й як, насправді, не побиватися?.. А донька – спізналася вона там з вужем, чи не спізналася, але, як би там не було, завагітніла і, коли настав час, розродилася близнятами – хлопчиком і дівчинкою. Обоє як з воску вилились у матір. А вона з себе була така гарна, мов квітка. Ось, коли Бог дав діток, вона й каже: «Як вже наші діти людьми народилися, то ми їх у людей і перехрестимо». Сіла в золоту карету, поклала діток собі на коліна й поїхала в село до священика. Іще карета не докотилася до царини, а матері вже хтось доніс про це. Стара зчинила галас на все село, схопила косу та й до царини. Бачить дочка неминучу смерть, та як заголосить до діток, а тоді й каже: «Літайте ж ви, мої дітки, пташками по світу: ти сину, соловейком, а ти, донечко, зозулею». Випурхнули – соловейко у праве, а зозуля в ліве віконце карети.

Карета, коні та інше все не знати, де й поділися. Не стало й доньки, тільки понад шляхом на тому місці виросла глуха кропива.

Про походження зозулі є й докладніша легенда-казка, яка в цілому дещо нагадує щойно наведену. Купались якось у ставку дівчата. Виходять з води, і кожна стала брати своє плаття, одна дівчина – до свого плаття, аж дивиться, а в нього забрався вуж. Лежить, згорнувшись в клубок – ніяк не можна тій дівчині взяти плаття. Що тут робитимеш? Нема в що їй вдягтися. Аж раптом вуж і каже дівчині: «Я вилізу, та тільки за умови, щоб ти була моєю, а то не віддам плаття». Як тут за вужа заміж іти?! Стоїть бідна дівчина біля води: стояла вона там доти, доки череда пішла в село. Нарешті, вона взяла своє плаття у вужа й каже до нього: «Піду за тебе, присилай сватів». Старости не примусили себе довго чекати, подала їм дівчина рушники, ось відгуло весілля. Чоловік не бере її до себе додому, а каже: «Поживемо поки що у твого батька».

Чи довго, чи недовго так вони жили, тільки якось чоловік заявляє їй, що піде на те саме місце, де вона тоді купалася: «Піду, – каже він, – а коли дуже вже засиджуся там, то прийдеш туди й гукнеш: ку-ку! ку-ку! ку-ку! Я зразу і з’явлюся до тебе. А тепер іди: треба зі своїми рідними побачитися. Бачиш, – каже, – ти не схотіла в моїх рідних жити, а мені без них сумно». Пішов. Не6ма його й нема. Пішла жінка на те місце, де вона колись купалась з подругами. Приходить і гукає: «Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!» Виплив її чоловік і зажили вони знову разом, як і раніш. Через якийсь там час чоловік знову збирається йти до своєї рідні, а жінці наказує викликати його з води, якщо він часом надто вже засидиться у своїх. Тоді зібрався і втретє провідав їх. «І цього разу мене так само викликатимеш: прийдеш до води й скажеш: «Ку-ку! Ку-ку!» Можетрапитися, що тепер я не випливу до тебе. Та коли сам не випливу, то пришлю свого приятеля. Схочеш зі мною побачитися, сідай на нього, коли він випливе, – приятель цей і відвезе тебе до моїх рідних. Не бійся сідати на нього: він мій щирий товариш. Отож прийди, благаю тебе, до мене. А коли не прийдеш, то не будеш мені за жінку й не повернешся до своїх рідних, а перекинешся на птаха».

Не схотіла вона їхати до вужаки, який був її чоловіком, й відразу ж перекинулася на птаха, полетіла, й тепер «кукає».

У Літинському повіті зозулю вважають перевертнем князівни. Закохавшись в якогось молодик, князівна довго приховувала кохання своє від батька, який чомусь ненавидів цього молодика. Одного разу закохані сиділи десь разом, і князівна, в пориві ніжного почуття, яке охопило її, сказала обранцеві свого серця: «Ах ти, моя зозулько!» Батько князівни випадково почув ці слова і в страшному гніві на доньку промовив: «То ж будь зозулею!» Князівна в ту ж хвилину і перекинулася на зозулю

В Ушицькому повіті кажуть, що зозуля й чайка походять від дівчат, які задумали було полякати спасителя. Спаситель, аби покарати їх, вирік, щоб одна з них кукала, а друга – кигикала, поки світ сонця. В Олександрівському повіті зозулю вважають переверненою на птаха вдовою, через що юна й гнізда собі не в’є. Нарешті є ще вірування, начебто зозуля стала з жінки, яка вбила свого чоловіка й була засуджена за те Богом не мати пари й поневірятися по лісах.

В Галичині зозулю вважають дівчиною, проклятою матір’ю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матір, заховалася якось за комин й почала кувать. У тій же Галичині записано цілком тотожну з ушицькою легендою оповідь про перетворення на зозулю проклятої батьком князівни й дуже перероблений варіант цієї легенди, за яким на зозулю перекинулася князівна, проклята матір’ю за те, що не схотіла вийти заміж за багатого князя.

Легенди про те, що зозуля пішла з людини-чоловіка (у німців) або жінки, й досі живі у західноєвропейських народів. Так, французи кажуть, що в зозулі був батько – чоловік дуже бідний; коли він через страшні нестатки вирішив повіситися, зозуля кинулась шукати його, а знайшовши, коли він повісився, дуже тужила. І тепер вона не співає долі того часу, коли батько наклав на себе руки.

З усіх птахів зозуля є одним з найпророчіших. Спочатку вона була тільки доброю віщункою як провісниця весни й літа – найкращих пір року. При цьому, значення доброї віщунки зозуля значно іншою мірою витримала в народній літературі, аніж в українській. А втім в Україні скрізь заведено в народі питати зозулю, коли хтось уперше почує її кування, скільки років він проживе, скільки разів зозуля прокує, стільки років, передбачається, проживе той, хто запитує. Коли зозуля кує, то з волечка в неї в цей час випадає зернятками «намисто», яке вона нанизує на гілочку (всім відомі яєчка гусіні-кільцепряда). Якщо в того, хто вперше почує кування, виявляються в кишені гроші, то вони не переводитимуться в нього цілий рік. Ось чому дехто навесні зав’язує шага (гріш) у сорочку, щоб завжди бути при грошах.

Частіше в українській народній поезії – і незрівнянно рідше в поезії народів західноєвропейських – зозуля є злою віщункою. В українських піснях про смерть козака його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками. Кування зозулі в заспіві вже зарані вказує на сумний зміст пісні. За українськими та польськими народними повір’ями, крик зозулі в саду віщує погану погоду, а трикратний над оселею – смерть господаря. Тривале кування провіщає поганий рік та хвороби людей і скотини.

Про журавля у Літинському повіті кажуть, ніби він створений із землі, а в Луцькому – ніби журавлі пішли з циган, але як саме – невідомо. Якщо побачиш журавлів уперше навесні, коли вони летять з вирію, то треба називати їх веселиками, а не журавлями; хто назве веселиками, тому буде цілий рік весело, а хто журавлями, той буде цілий рік журитись.

Журавлі якнайсуворіше дотримують подружньої вірності; вони зграєю збираються судити самицю, яка завинила, і нещадно вбивають її своїми дзьобами.

Сова – сич, пугач є в українській народній поезії найзловіснішими птахами. Такої репутації ці птахи зажили не лише в Україні, айв усіх майже народів давнього й нового світу, як птахи нічні, хижі, що вирізняються до того ж відворотливою зовнішністю. Особливо це стосується сови, яка стала символом усього темного, похмурого, як у фізичному, так і у моральному сенсах.

За українськими народними віруваннями, сови й пугачі пішли з кішок, тому в них котячі голови, і крик їхній нагадує крик кішки. Поява сови і пугача поблизу села наводить нудьгу й смуток на всіх пожильців його. Крик сови й пугача на хаті взагалі віщує пожежу або смерть когось із членів родини. Та в Проскурівському повіті розрізняють: якщо пугач гукає «вповів! вповів!», то в тій хаті народиться дитина; а якщо «поховав! поховав!» – то хтось помре.

Круки (чорний, великий), граки і галки, що посідають таке чільне місце в усних поетичних творах і повір’ях різних народів, українськими легендами якось надто вже обійдені. У Старобільському повіті крука вважають проклятим за те, що він вирив в копиці Ісуса Христа, коли спаситель ховався. Чорним кольором крука покарав Бог за те, що він не повернувся до ковчега Ноя.

У Проскурівському повіті він користується повагою й іноді служить віщуном. Пташат своїх крук висиджує не пізніше березня, поки нема ще мурашок, бо м’ясо молодих кручат є для них особливими ласощами. Кажуть, що колись крук узяв своїх маленьких діточок, поніс їх до ріки й посадив одного на березі, а з другим злетів понад річкою і питає його: «Годуватимеш мене хлібом? Якщо годуватимеш – перенесу». «Годуватиму, але своїх дітей», – відповідало кручатко. Тоді крук кинув його у воду, а пташа, що сиділо на березі, саме втопилося.

Любов граків та ворон, галок до стадного життя породила в Україні вірування, що в них є громадський суд, причому іноді всі вони гуртом убивають свою співчлена, який завинив.

Сорока створена чортом і править йому за коня, тому застрелену сороку прив’язують до стелі в стайнях, певні, що нечиста сила не буде на конях їздити, а учепиться за сороку. На Сорок Мучеників (9 березня за старим стилем) сорока кладе на гніздо сорок паличок, а на Похвалу Пресвятої богородиці (п’ятниця п’ятої седмиці Великого посту) «похвалиться яйцем» – знесеться. Крик сороки на хаті чи біля хати означає або те, що господаря хтось лаятиме, або він одержить якусь звістку, або ж будуть гості.

Щодо дятла також є переказ, записаний П. Кулішем, наче він був раніше людиною, а потім Бог так дав, що він перекинувся на птаха. А втім, є й інший переказ. Ніби дятел виник із землі, а що із землі, то від самого Бога. Кажуть, що якби послухати вночі біля гнізда дятла, то можна було б виразно почути, як він стогне: це в дятла голова болить від того, що він цілоденно безперестанку довбає дерево.

Якщо дятел стукає в ріг чийогось дому, то це – передвістя смерті. Це повір’я, відоме і в галичан, належить до часів сивої давнини, коли дятел вважався зловісним птахом.

9.Корекція та поглиблення знань. Диктант-гра.

А зараз диктант-гра:

а) Слухаючи оповідання «Як горобець у вирій літав» спробуйте записати якомога більше слів з ненаголошеними «е» та «и».

б) Читання вчителем оповідання «Як горобець у вирій літав».

Як горобець у вирій літав

На вулиці вже потроху холоднішало.

Листя на деревах з кожним днем ставало жовтішим, а з хмаринок все частіше падав дощ, не легенько накрапав тепленькими краплинами, як влітку, а й справді падав, важкими краплями розбиваючись об асфальт.

Ластівки вже потроху збиралися відлітати в теплі краї. У однієї ластівки був друг горобець. Він так не хотів розлучатися з ластівкою, що просив її залишитись.

Але я не можу, відповіла та. Ластівки - теплолюбиві птахи, я не виживу тут взимку. Мої крильця замерзнуть, і я не зумію навіть піднятися в небо, щоб привітати сонечко.

Шкода, доведеться з тобою прощатися на довгу зиму.

А ти не хочеш полетіти на південь разом зі мною? - запитала ластівка.

Горобчик схилив голову вбік, міркуючи над пропозицією друга, а потім усміхнувся і крикнув:

Я згоден!

Через два дні горобець зі зграєю ластівок вирушили на південь. Дорога була важкою: пташкам заважав і сильний вітер, що збивав їх прямо на льоту, і дощові краплі, які з дуже великою падали на землю, а тому, розбиваючись об пташок, тягнули й їх вниз...

Та через кілька днів пташки долетіли до місця призначення. Тут, на півдні, між високими горами ховалось невеличке містечко, біля якого ріс ліс та протікала річечка.

Горобчик подумав, що він правильно зробив, прилетівши зимувати сюди. Він з радістю спостерігав за друзями, які літали над лісом, полем і річкою та зникали або в пухнастих хмаринках, або високо в горах. Та зараз у горобця було одне бажання - виспатись, бо довга дорога неймовірно втомила його. Маленька пташечка швиденько звила собі гніздечко на найближчому дереві і заснула.

Пригоди почались наступного ранку, коли горобець почав шукати собі їжу. Трава тут була не така соковита, як вдома. Зерняток ніхто й ніколи тут не бачив, у жуків був такий міцний панцир, що й не прокусиш, а черв’яки зустрічались дуже рідко і були зовсім маленькими.

Горобчик розшукав свого друга, але той якраз майстрував собі гніздо, тоді літав обідати, потім на річку купатися.

Так вони й не поговорили.

Та й наступного дня ластівка уникала горобця. Мабуть, відчувала свою провину. Горобчик зрозумів, що він один у цьому незнайомому місці.

Тому він перебрався до самого містечка. Тут він підбирав хлібні крихти, час від часу його підгодовували місцеві дітлахи.

Так і перезимував горобець на півдні.

А ластівка, щоб загладити свою провину, інколи приносила другові то жучка, то черв’ячка.

Прийшов час летіти додому. Горобець був цьому дуже радий.

А після прильоту він продовжував дружити з ластівкою, та на південь більше літати не хотів.

в) Діти записують слова з ненаголошеним «е» та «и»: (деревах, легенько, тепленькими, високими…).

г) Дайте відповідь на запитання:

Як перевіряються ненаголошені голосні «е» та «и»?

(Відповіді учнів…)

10.Хвилинка-гуморинка.

а)Послухайте хвилинку-гуморинку.

Вчитель запитує в учня: « Як харчується дятел?»

Хлопчик відповідає: « Дятел стукає по корі, комашки лякаються,

вибігають, а він тут їх і ловить».

IV. Робота над темою уроку з природознавства.

1.Робота з підручником природознавства. Тема: «Тваринний світ».

Розглянемо книжки-розгортанки із зображенням тварин.

Вступна бесіда вчителя:

Тварини живуть усюди: і в морі, і на суші. Частину тваринного світу становлять птахи.

– Яких птахів ви ще знаєте?

– Розкажіть про них.

Як потрібно ставитись до природи і всього живого?

2.Розгляньте музичну книжку-розгортанку, в якій ви можете не тільки

розглянути птахів різних континентів, але й почути їхні голоси.

3.Прослуховування диску: «Птахи середніх широт».

а) Слухаючи голоси птахів, спробуйте їх впізнати.

б) Слухання диску з голосами птахів.

– Кого ви впізнали?

в)Відповіді учнів:….

4.Птахів розрізняють за видами. Тварини одного виду подібні.

Які види тварин ви знаєте?(відповіді учнів).

V. Бібліотечна хвилинка.

Бесіда вчителя.

– Птахи не завжди були такими, яких ми бачимо тепер. Я хочу

запропонувати вашій увазі «Енциклопедію доісторичних тварин». В ній ви

зможете дізнатись про птахів, які жили мільйони років тому. Про це ми

поговоримо наступного разу.

– Зараз наш урок продовжується. Ви будете самі малювати птахів, про яких

почули. Надаю слово Тамілі Романівні – вчителю малювання.

VI. Робота над темою уроку з малювання.

1. Активація опорних знань на тему «Графіка».

Вчитель нагадує учням і веде з ними бесіду про графічні матеріали і види Графіки. Учні згадують про художників-графіків і художників-анімалістів.

2. Використання інноваційних технологій вправа «Мікрофон» на тему: «Будова птахів. Відмінності зовнішнього вигляду»

3. Перегляд демонстраційного матеріалу.

4.Вчитель пропонує учням виконати роботу у різних графічних техніках

чорний маркер: засоби виразності лінія, фактура;

кольорова графіка: маркер і кольорові фломастери – засоби виразності лінія і колір.

- кредки і акварель: засоби виразності – різноманіття колірних відтінків. Розповідь про особливості кожної техніки.

5. Пояснення етапів виконання роботи.

Перегляд наочних таблиць з етапами виконання малюнків птахів.

6. Практична діяльність учнів

Під час роботи учні слухають звучання співу птахів (диск «Птахи середньої полоси»).

VI. Підведення підсумків уроку.

  1.  Демонстрація виконаних робіт. Оцінювання.

  1.  Діти діляться враженнями про те, що нового вони довідалися на уроці.

VII. Домашнє завдання.

а) Знайти віршовані тексти про птахів.

б) Підготуйте розповідь про доісторичних птахів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24061. Гормональная регуляция обмена кальция 35.5 KB
  Стимуляция свертывания крови. Концентрация Са в крови стабильна ее колебания не превышают 3. В плазме крови содержится 24 – 4 ммоль л 911 мг кальция. Паратгормон обладает гиперкальциемическим действием и одновременно снижает концентрацию фосфатов в крови.
24062. Витамины. Этапы нарушений обмена витаминов 81.5 KB
  Витамины не синтезируются в организме или синтезируются в таких количествах которые не достаточны для выполнения функций и поэтому должны поступать в составе пищевых продуктов при резкой недостаточности витаминов в организме развивается характерный симптомокомплекс. Функции витаминов. Нарушение функций витаминов: Нарушение обмена витаминов может быть связано с нарушением всасывания витаминов или их транспорта с кровью. Нарушение образования активной формы кофермента или нарушение синтеза апофермента может привести к нарушению функций...
24063. Тиамин – В1 113.5 KB
  Патология: При недостаточности тиамина наблюдается неврологическое заболевание берибери я не могу. Для берибери характерны мышечная слабость истощение плохая координация периферический неврит спутанность сознания снижение частоты сердечных сокращений и увеличение размеров сердца. Биохимическая диагностика берибери свидетельствует о повышении концентрации пирувата что свидетельствует об участии ТПФ в качестве кофермента в пируватдегидрогеназном комплексе.
24064. Витамин В5(РР) 68.5 KB
  Никотиновая кислота синтезируется из триптофана через кинуренин и оксихинолиновую кислоту. окислении SH2 НАД НАДНН ФАД ФАДН2 КоQ КоQН2 цит b цит с цит а цит а3 О2 Никотинамид синтезируется из триптофана Триптофан кинурениназа Кинуреновая кислота В6 Кинуренин 1 В6 Антраниловая кислота 2 Ксантуреновая кислота Оксикинуренин Оксиантраниловая кислота Никотинамид Хинолиновая кислота Патология обмена витамина В5.
24065. Витамин В2 – рибофлавин 41 KB
  ФАД – участвует в следующих реакциях: Окислительное декарбоксилирование пирувата – входит в состав пируватдегидрогеназного комплекса: СН3СОСООН СН3СОSКоА Окислительное декарбоксилирование кетоглутарата – входит в состав кетоглутаратдегидрогеназного комплекса: НООССН2СН2СОСООН НООССН2СН2СОSКоА В окислении сукцината при СДГ В окислении жирных кислот в митохондриях: RСН2СН2СОSКоА RСН=СНСОSКоА Участие в работе дыхательной цепи Недостаточность рибофлавина проявляется в снижении содержания коферментных форм в тканях. КоА участвует...
24066. Витамин В6 99 KB
  Триптофан кинурениназа Кинуреновая кислота В6 Кинуренин 1 В6 Антраниловая кислота 2 Ксантуреновая кислота Оксикинуренин Оксиантраниловая кислота Никотинамид Хинолиновая кислота В6 входит в состав кинурениназы которая обеспечивает превращение кинуренина в антраниловую и оксикинуринина в оксиантраниловую кислоту реакция 2.
24067. Обмен витамина Н (биотин) 43 KB
  Карбоксилирование ацетилКоА с образованием малонилКоА СН3СОSКоА НООССН2СОSКоА Подготовительным этапом биосинтеза жирных кислот. Карбоксилирование пропионилКоА с образованием метилмалонилКоА: СН3СН2СОSКоА НООССНСН3СОSКоА 4. В основе – дефект метилкротонилКоАкарбоксилазы. ПропионилКоА образуется при расщеплении изолейцина метионина треонина жирных кислот с нечетным числом атомов углерода.
24068. Фолиевая кислота – витамин В9, Вс 32.5 KB
  Всасывание фолатов осуществляются с помощью специфического механизма активного транспорта требует затраты энергии и обеспечивает поступление фолиевой кислоты в кровоток против концентрационного градиента. Недостаток биотина нарушает образование активной формы витамина – тетрагидрофолиевой кислоты. Первая стадия образования коферментных форм – это восстановление фолиевой кислоты в тетрагидрофолиевую кислоту при участии дегидрофолатредуктазы. Наиболее важной функцией коферментных форм фолиевой кислоты является их участие в биосинтезе пуриновых...
24069. Витамин В12-кобаламин 40.5 KB
  Коферментная форма витамина В12дезоксиаденозилкобаламин необходима для функционирования метилмалонилКоАмутазы которая обеспечивает изомеризацию метилмалонилКоА в сукцинилКоА: С разветвленной цепью Жирные кислоты С нечетным числом атомов С Холестерин Изолейцин Метионин Треонин Нарушения обмена витамина В12. Это нарушение приводит к накоплению метилмалонилКоА. МетилмалонилКоА ингибирует пируваткарбоксилазу и это нарушает превращение пирувата в оксалоацетат и в результате тормозится глюконеогенез развивается гипогликемия...